Міністерство освіти і науки України

 
Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя
 
 
 
Факультет інженерії машин, споруд та технологій
Кафедра інжинірингу машинобудівних технологій
 
 

 
 
ЗВІТ
до практичного заняття № 6
з дисципліни «Безпека життєдіяльності, основи охорони праці»
на тему:
«Ризик як оцінка небезпеки»
 
 
 
 
 

 
Виконав студент групи СН-23
Яцун Мартин Олегович
Шифр залікової книжки № СН-21-190
 
 
 

 
Тернопіль, 2022
 Мета завдання: користуючись визначеннями термінів шкідлива,
токсична речовина, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
(ГДК), гранично допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу (ГДВ),
тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу
(ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах, розрахувати
максимальне значення приземної концентрації шкідливої речовини,
внаслідок її викиду з точкового джерела, й порівняти її з відповідною ГДК.
Зробити висновок про можливість встановлення цього викиду як ГДВ чи
ТПВ і необхідність виконання заходів щодо зменшення викидів.

Загальні теоретичні відомості

Хімічні й біологічні фактори небезпек.
Залежно від практичного застосування шкідливі хімічні речовини
можна розділити на:
- промислові отрути, що використаються у виробництві (органічні
розчинники, барвники);
- отрутохімікати, що застосовуються в сільському господарстві для
боротьби з бур'янами, гризунами, комахами;
- лікарські препарати;
- побутові хімічні речовини, що вживаються як харчові добавки, засобів
санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;
- біологічні отрути: рослинного і тваринного походження;
- отруйні речовини: зарин, іприт, фосген і ін.
Дія шкідливих речовин на організм людини залежить від кількості
речовини, токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії.
Токсичність - це ступінь фізіологічної активності з речовини.
Гострі отруєння характеризуються короткочасною дією великої
кількості шкідливих речовин і яскравим проявом через невеликий проміжок
часу.
 Хронічні отруєння виникають при тривалій дії невеликої кількості
шкідливих речовин.
Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі
речовини діляться на:
·       Загальнотоксичні речовини - це речовини, що викликають
отруєння всього організму людини або впливають на його окремі системи.
Вони можуть викликати патологічні зміни деяких органів (нирок, печінки).
До цих речовин належать: чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот
або лугів і т.п..
·       Дратівні речовини викликають роздратування слизуватих
оболонок, дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри (хлор, фтор азотовмісні
з'єднання).
·       Мутагенні речовини приводять до порушення генетичного коду -
зміні спадкоємної інформації (свинець, радіоактивні речовини й т.п.).
·       Канцерогенні речовини - викликають злоякісні пухлини
(ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром і т.п.).
·       Речовини задушливої дії приводять до токсичного набряку легенів
(оксид азоту, отруйні речовини).
·       Прикладом речовин, які впливають на репродуктивну функцію,
можуть бути радіоізотопи, ртуть, свинець і т.п..
·       Сенсибілізатори - речовини, що діють як алергени. Це різні
розчинники, формалін, лаки на основі нітросполук і т.п.
Залежно від того на якій ділянці метаболізму відбувається втручання
шкідливої речовини залежить і ступінь поразки організму. Найбільш
токсичними є хімічні сполучення, що впливають на найважливіші ферментні
системи, що є причиною гальмування або припинення цілого ряду життєво
важливих функцій організму. Більшість шкідливих речовин, у вигляді газів,
пар, аерозолів, попадає в організм людини через органи дихання.
 Аерозолі викликають загальнотоксичну дію в результаті проникнення
часток (до 5 мкм) у глибокі дихальні шляхи, альвеоли, частково або повністю
розчиняючись у лімфі й, надходячи в кров, викликають інтоксикацію.
Через шлунково-кишковий тракт отруйні речовини попадають,
найчастіше , внаслідок недотримання правил особистої гігієни. Ці речовини
відразу попадають у кров з ротової порожнини. До них ставляться
жиророзчинні з'єднання, феноли, ціаніди.
Шкідливі речовини можуть попадати в організм людини і через шкіру,
розчиняючись у шкірному жирі й потових залозах. До них належать
легкорозчинні у воді та жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін.
Характеристика хімічно небезпечних речовин (ХНР)
ХНР - це токсичні хімічні сполуки, що приводять до ураження всіх
живих організмів і забрудненню місцевості. Ступінь ураження ХНР залежить
від їхньої токсичності, вибірковості дії, тривалості, а також від їхніх фізико-
хімічних властивостей.
За синдромом переважної дії ХНР розділяються на:
- нервово-паралітичної дії, породжують бронхоспазми, ядуху, параліч;
- загальтоксичної дії - викликають набряк, кому, параліч, судороги,
прискорене серцебиття;
- подразнюючої дії - приводять до подразнення слизуватих оболонок
носа, ротової порожнини;
- шкірорезорбтиної дії - викликають місцеві запалення і некротичні
зміни.
За вибірковості дії ХНР розділяють на:
- сердечно – кардіотоксичної дії: ліки, рослинні отрути, солі барію,
калію, кобальту, кадмію; нервові - порушення функцій нервової системи
(чадний газ, аміак, вуглеводні, фосфорорганічні з'єднання, алкоголь,
наркотичні засоби, снотворні ліки й ін.); печіночні - хлорвуглеводні,
альдегіди, феноли, фосфор і ін.; ниркові - з'єднання важких металів, щавлева
кислота та ін.; кров'яні - похідні аніліну, нітрити; легеневі - оксиди азоту,
озон, фосген.
За тривалості дії отруйні речовини можна розділити на три групи:
- летальні, що приводять до смерті (в 5 %% випадків): термін дії до 10
діб; - тимчасові, що приводять до нудоти, блювоти, набряку легенів, болю в
груди: термін дії від 2 до 5 діб; короткочасні - тривалість кілька годин.
Приводять до роздратування в носі, ротовій порожнині, головного болю,
ядусі, загальній слабості, зниженню температури.
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
Нормативи якості природного середовища виражаються в гранично
допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин, гранично допустимих
викидах (ГДВ), гранично допустимих екологічних навантаженнях (ГДЕН),
максимально дозволеному рівні (МДР), тимчасово погоджених викидах
(ТПВ) і орієнтовно безпечних рівнях впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин.
В основі нормативів якості лежать три показники: медичний,
технологічний, науково-технічний.
Медичний показник установлює граничний рівень загрози здоров'ю
людини.
Технологічний показник оцінює рівень установлених границь
техногенного впливу на людину і середовище існування.
Науково-технічний показник оцінює можливість науково-технічних
засобів контролювати дотримання границь впливу за всіма необхідними
характеристиками.
Гранично допустима концентрація (ГДК) - кількість шкідливої
речовини в навколишньому середовищі, що при постійному контакті або
взаємодії за певний проміжок часу не робить впливу на здоров'я людини і не
викликає небажаних наслідків у майбутніх поколінь. Установлені 2 норми
ГДК:
1) максимально разова ГДКМР, що викликає рефлекторні реакції (запах,
тепло, світло й т.п.) внаслідок 20 хв. дії на людину;
 2) середньодобова ГДКСС, що не має шкідливого впливу на людину у
випадку тривалої дії.
Результати досліджень свідчать, що нижніх безпечних границь впливів
канцерогенів і іонізуючої радіації не існує.
Біологічні фактори небезпеки
До них належать бактерії, віруси, грибки і т.п. Характерними
властивостями цих речовин є:
- висока ефективність зараження людей;
- здатність викликати захворювання в результаті контакту здорової
людини із хворим або з певними зараженими предметами;
- наявність певного інкубаційного періоду;
- труднощі з визначенням окремих видів збудників;
- здатність проникати в приміщення і інженерні споруди.
В організм людини збудники інфекцій можуть попадати наступними
шляхами: через верхні дихальні шляхи (з повітрям); через шлунково-
кишковий тракт (повітряно-крапельним шляхом); через кров (в основному
передаються кровоносними паразитами); через шкіру; через слизуваті
оболонки.

Порядок виконання завдання

1. Дати письмові визначення поняттям токсичні, подразнюючі, мутагенні,
канцерогенні, наркотичні, задушливі речовини, сенсибілізатори.
2. Письмово описати поняття ГДК, ГДВ, ТПВ, ОБРВ.
3. Підрахувати максимальне значення приземної концентрації конкретної
шкідливої речовини См (мг/м3) в атмосфері території відповідного міста
України (табл.1), внаслідок викиду газоповітряної суміші із одиночного
точкового джерела з колоподібним жерлом за формулою:
AMFmn η
C M= ,
H √V 1 ∆ T
23
 де, А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації
атмосфери, приймається для розташованих на Україні джерел висотою
менше 200м, у зоні від 50 до 520 півн. широти – 180, а південніше 500 півн.
широти -200 (міста України, за  якими необхідно проводити розрахунок,
наведені в табл. 1);
М (г/с) – маса шкідливої речовини, що викидається в атмосферу в
одиницю часу (табл. 1);
F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання
шкідливих речовин в атмосферному повітрі (для газоподібних шкідливих
речовин – 1, для аерозолів та пилу – 3);
m і n – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної
суміші з джерела викиду (згідно табл. 1, m – від 0,4 до 1,5; n – від 0,2 до 2,2);
Н (м) – висота джерела викиду над рівнем землі (приймається згідно
табл.1);
ή – безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості
(дорівнює - 1);
ΔТ (0С) – різниця між температурою газоповітряної суміші, що
викидається і температурою навколишнього атмосферного повітря;
Тг і Тп - дані наведені в табл. 1;
V1 (м3/с) – витрати газоповітряної суміші (за табл. 1).
4.Порівняти отримане значення максимальної приземної концентрації
шкідливої речовини з відповідною ГДКм.р..
5. Зробити висновок про можливість встановлення цього викиду як ГДВ
чи ТПВ і необхідність виконання заходів щодо зменшенню викидів.
6. Дати відповідь на контрольне запитання згідно суми двох останніх
цифр шифру залікової книжки, наприклад: останні цифри 12, тоді
контрольне запитання № 3.
7. Оформити звіт.
8. Оформлений звіт переслати через скриньку для завдань для своєї групи
у форматі .doc чи .docs.
 Виконання завдання
Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння
усього організму людини або впливають на його усього організму людини
або впливають на його окремі системи. Ці речовини можуть викликати
патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких
речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані
розчини кислот чи лугів тощо.
Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок,
дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлоратофенон, адамсит,
хлор, фтор і азотомісткі сполуки).
Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду,
зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).
Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні
новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест,
нікель, хром тощо).
Наркотичні речовини – це речовини, які під час введення в організм
людини впливають на її психіку і поведінку, змінюють емоційний стан, волю,
свідомість.
Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень
(оксид азоту,отруйні речовини). Прикладом речовин, що впливають на
репродуктивну функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець
тощо.
Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени. Це, наприклад,
розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – кількість шкідливої
речовини в навколишньому середовищі, що при постійному контакті або
взаємодії за певний проміжок часу не робить впливу на здоров'я людини і не
викликає небажаних наслідків у майбутніх поколінь. Установлені 2 норми
ГДК:
 1) максимально разова ГДКМР, що викликає рефлекторні реакції (запах,
тепло, світло й т.п.) внаслідок 20 хв. дії на людину;
2) середньодобова ГДКСС, що не має шкідливого впливу на людину у
випадку тривалої дії.
Результати досліджень свідчать, що нижніх безпечних границь впливів
канцерогенів і іонізуючої радіації не існує.
Гранично допустимі відходи (ГДВ) – це кількість шкідливих речовин,
яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу,
щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж
ГДК.
Тимчасово погоджений викид в атмосферне повітря (ТПВ) – гранична
кількість забруднюючих речовин, встановлена для підприємства на
відповідний строк досягнення ГДВ з врахуванням впровадження
повітроохоронних заходів і на рівні викидів підприємств аналогічних по
потужності і технологічних процесах.
Орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) – норматив якості
атмосферного повітря, який використовується у разі відсутності значень ГДК
забруднюючих речовин. Одиниці виміру ОБРВ — ті ж самі, що й для
концентрацій, напр. мг/м3. ОБРВ визначають шляхом розрахунку
концентрацій за фізико-хімічними властивостями або інтерполяцією та
екстраполяцією в низках близьких за будовою сполук, або за показниками
гострої небезпеки.
AMFmnη 0,4 ∙3.08 ∙ 3∙ 1.2 ∙1.0 ∙1 мг
CM= = =0 ,17 3
H √V 1 ∆ T 2 √0.29 ∙ 32
23 23
м

г м3
A=0.4 , M =3.08 , F=3 ,m=1.2 , n=1.0 ,η=1 , H =2.0 м , V 1=0.29 ,∆ T =32 ° C
с с
Отримане значення максимальної приземної концентрації шкідливої
речовини в атмосфері території міста Волочиськ, внаслідок викиду
газоповітряної суміші із одиночного точкового джерела з колоподібним
мг
жерлом дорівнює 0,17 , а ГДКм.р. дорівнює 0.15.
м3
 Контрольне запитання
3.  Знаки та кольори небезпек.
Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості,
швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке
використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів, які
відіграють роль закодованого носія відповідної інформації. Кольори
сигнальні та знаки безпеки регламентовані ГОСТ 12.4.026-76. Відповідно до
цього нормативного документу у нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті
наступні основні сигнальні кольори: червоний — „небезпека", жовтий —
„увага'', зелений — „безпека", синій — „інформація".
Червоний — колір призначений для позначення протипожежних
засобів та абсолютної (невідкладної) зупинки. Крім того, ним фарбують
місце, обладнання та прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи
аварійна ситуація.
Жовтим кольором фарбують небезпечні зони устаткування, низько
розташовані над проходами конструкції, виступи на підлогах, а також засоби
внутрішньоцехового транспорту. Для більшої помітності застосовують
чередування жовтих та чорних смуг.
Зелений колір свідчить про безпеку, зокрема про безпеку руху, а синій
служить для інформації. Білимпроїздів, проходів, місць складування.
кольором позначають межі
ГОСТ 12.4.026-76 регламентує також відповідне пофарбування
інженерних конструкцій (трубопроводів та електрошин).
Знаки безпеки призначені для попередження працюючих прб можливу
небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту, а
також дозволяють чи забороняють певні дії працівників. Встановлені знаки
безпеки наступних груп: забороняючі, попереджуючі, приписуючі та вказівні
(рисунок дивись на четвертій сторінці обкладинки).