НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ, ЯКІ ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РЕГІОНУ, ЇХ НАСЛІДКИ

ДЛЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

11-Б,В
Мета: Вивчити причини виникнення надзвичайних ситуацій мирного часу, їх вплив на
довкілля та безпеку життєдіяльності людини, Оцінити обстановку в надзвичайних
ситуаціях.Навести приклади виникнення надзвичайних ситуацій на Україні та за її
межами.
Очікувані результати:
наводить приклади виникнення надзвичайних ситуацій в Україні та за її межами;
потенційно небезпечні об’єкти міста (району)
пояснює негативний вплив надзвичайних ситуацій на довкілля та життєдіяльність
людини;
дотримується правил безпечної поведінки при виникненні надзвичайних ситуацій
Обладнання: Методичні матеріали, спортивні снаряди.

Структура уроку.

I. Організаційний етап 3 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань 1 хв.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності 1 хв.
ІV. Вивчення нового матеріалу 30хв.
1.Надзвичайні ситуації, які характерні для регіону, їх наслідки для життєдіяльності
населення та суб’єктів господарювання.
2. Потенційно небезпечні об’єкти міста (району) та їх коротка характеристика.
V. Узагальнення і систематизація знань учнів 5 хв.
VI. Висновки 3 хв.
VІІ. Домашнє завдання 2 хв.

Хід уроку

I. Організаційний етап
-Шикування.
-Привітання, огляд зовнішнього вигляду.
- Оголошення теми, мети та завдань уроку
- Розміщення на місці проведення занять , відпрацювання основних питань.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда:
Які основіні функції виконує ЄСЦЗ?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Проблемне питання:
Що таке надзвичайна ситуація?
ІV. Вивчення нового матеріалу

Лекція вчителя.
1.Надзвичайні ситуації, які характерні для регіону, їх наслідки для життєдіяльності
населення та суб’єктів господарювання.
 Серед безлічі об’єктів економіки (об’єктів господарської діяльності —ОГД)
виділяють визначену групу об’єктів, які за певних обставин можуть створити реальну
загрозу виникнення виробничої аварії. Найчастіше це об’єкти, на яких використовуються
або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні
речовини або біологічні препарати.
Такі ОГД називають потенційно-небезпечними об’єктами (ПНО).
Небезпечними речовинами для цих об’єктів визначають хімічні, токсичні, вибухові,
окиснювальні, горючі речовини, біологічні агенти та речовини біологічного походження,
які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля.
Усі небезпечні речовини, що можуть обертатися на ПНО, за їх властивостями
поділяються на 7 категорій:
1) горючі (займисті) гази;
2) горючі рідини;
3) горючі рідини, перегріті під тиском;
4) вибухові речовини;
5) речовини-окисники;
6) високотоксичні та токсичні речовини;
7) речовини, які становлять небезпеку для довкілля.
За видами небезпечних речовин, що їх використовують у виробничому процесі,
ПНО поділяються на:
— вибухопожежонебезпечні (ВПО);
— хімічнонебезпечні (ХНО);
— радіаційнонебезпечні (РНО).
За функціональними ознаками ПНО поділяються на гідротехнічні споруди, об’єкти
енергетики, транспортні комунікації та ін.
До ВНО належать підприємства і виробництва, що виготовляють, використовують,
зберігають або транспортують речовини, здатні горіти і вибухати.
Типовими представниками пожежонебезпечних об’єктів є деревообробні
підприємства, склади і бази горючих матеріалів тощо.
Вибухонебезпечними об’єктами є підприємства з виготовлення, зберігання та
транспортування вибухових речовин, вугільного та деревного пилу, борошняні,
нафтопереробні та інші підприємства такого роду. Аварії на цих підприємствах являють
собою найчастіше пожежі й вибухи, які супроводжуються пошкодженням та знищенням
матеріальних цінностей, травмуванням і загибеллю людей.
Хімічнонебезпечні об’єкти (ХНО) мають справу з токсичними хімічними
речовинами в кількостях, достатніх в разі виходу їх у навколишній простір при аварії для
масового ураження людей і тварин. До ХНО відносять хімічні підприємства, що
виробляють чи використовують у технологічних процесах СДЯР. Це можуть бути
водопровідні станції, станції із знезараження каналізаційних стоків, холодильники,
продуктопроводи, (аміако- та хлоропроводи) та інші об’єкти. В результаті аварій на ХНО
утворюються зони та осередки хімічного зараження, перебування в яких людей, тварин та
рослин пов’язано з їх ураженням.
Радіаційнонебезпечні об’єкти (РНО) являють собою підприємства, що працюють з
техногенними джерелами іонізуючого випромінення. До них відносять підприємства
ядерного паливного циклу, що включають у себе шахти і рудники з видобування ядерного
палива, збагачувальні фабрики, підприємства з виробництва тепловипромінюючих
елементів, атомні електростанції, теплоелектроцентралі, судна цивільного та воєнного
призначення з ядерними енергетичними установками, підприємства з переробки і
поховання радіоактивних відходів. Аварії на РНО пов’язані з утворенням зон
радіоактивного зараження. В деяких випадках при крупних аваріях вони охоплюють
великі території, які можуть бути повністю виведені на тривалий час із господарчого
обігу. Люди і тварини, які опиняються у межах зон радіоактивного ураження, як правило,
отримують радіоактивні ураження різної тяжкості.

Гідротехнічні споруди призначені для використання водних ресурсів і для боротьби

зі шкідливим впливом водної стихії. До них відносяться греблі, дамби, вали, канали,
шлюзи, трубопроводи, тунелі, моли, водосховища, шламосховища гірничо-металургійних
підприємств та інші інженерні споруди. Сукупність гідротехнічних споруд являє собою
гідровузол. Гідровузли можуть бути призначені для отримання електроенергії,
покращення судноплавства або лісосплаву, забору води для водопостачання чи зрошення.
Перші з них мають назву гідроенергетичних вузлів, другі — транспортних, треті —
водозабірних. До числа загальних гідротехнічних споруд, що входять до складу
гідровузла, відносять греблі, водоскиди, водозливи і водоспуски, льодо- і шугоскиди,
пристрої для льодозахисту і льодозатримки. Спеціальними спорудами гідровузлів є
суднохідні пристрої (шлюзи), будівлі гідроелектростанцій, пристрої для лісосплаву та
інші споруди. Потенційно небезпечними є гідротехнічні споруди, на яких можливі
гідродинамічні аварії, пов’язані з поширенням з великою швидкістю води.

Шуга — пухкі скупчення твердої фази агрегатного стану води в його рідкій фазі.
Залежно від кількості льоду шуга зберігає здатність текти як рідина або втрачає цю
здатність через виникнення заторів. При будь-якій кількості шуги в рідині знижується й
плинність. Водна шуга зазвичай формується у водотоках або водоймах при температурах
повітря, близьких до замерзання води (0 °С), та складається з льоду.
При аваріях, що супроводжуються пошкодженням або руйнуванням гребель
гідровузлів, накопичена потенціальна енергія водосховища вивільнюється у вигляді хвилі
прориву, що утворюється при виливанні води крізь прорив у тілі греблі. Маючи величезну
енергію, хвиля прориву поширюється річковою долиною на сотні кілометрів, утворюючи
широкий осередок з ураження та руйнуванням будівель і споруд, інфраструктури,
нанесенням збитків навколишньому середовищу, загибеллю людей і тварин. При
знаходженні в зоні дії хвилі прориву радіаційно і хімічнонебезпечних об’єктів можливе
утворення зон, і відповідно, осередків хімічного і радіоактивного зараження.
Можливі пожежі і вибухи при руйнуванні пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів,
пожежі в будівлях і спорудах в результаті короткого замикання в електричних мережах.
До потенційно небезпечних об’єктів енергетики відносять теплові електростанції,
теплоелектроцентралі, газоперекачувальні станції, котельні тощо.
Аварії на об’єктах енергетики можуть являти собою пожежі, вибухи котлів і
ємностей, що працюють під тиском, газоповітряних сумішей при виході газу у
навколишній простір. При масштабних аваріях з газом можливе утворення зон хімічного
зараження. Типовими наслідками аварій на потенційно небезпечних об’єктах енергетики є
пошкодження і руйнування виробничих будівель і споруд, обладнання, травмування і
загибель людей.
Потенційна небезпека транспортних комунікацій перш за все пов’язана з
транспортуванням ними потенційно небезпечних речовин. Аварії на транспорті — явище
досить часте. Вони зумовлені технічними несправностями, поганим станом комунікацій,
людським фактором. Найбільша кількість аварій припадає на автомобільний транспорт,
однак і на інших видах транспорту
— залізничному, повітряному, водному і трубопровідному — вони виникають
досить часто. Вид аварії, її масштаби і наслідки визначаються видом транспорту,
кількістю і видом вантажу, що транспортується. На транспортних комунікаціях
принципово можливі усі види аварій і наслідків, що мають місце на інших
ПНО.Техногенна безпека в Україні досягається за рахунок здійснення таких заходів:
— виявлення всіх чинників небезпек техногенного характеру, включаючи
виявлення небезпеки продукції, що випускається, технологічних процесів, операцій,
виробничих об’єктів і об’єктів життєзабезпечення населення;
— оцінювання ступеня (міри) небезпеки об’єктів техносфери із застосуванням
комплексних методів оцінювання, які передбачають проведення обліку
пожежонебезпечних і вибухонебезпечних та інших потенційно небезпечних об’єктів, стан
електробезпеки, перевірку надійності ємностей і посудин, що знаходяться під тиском і т.
д., а також урахування реальних гідрогеологічних, кліматичних і погодних умов,
виявлення найбільш небезпечних вузлів і об’єктів, здатних в екстремальних умовах
викликати ланцюгову реакцію і найбільш руйнівні наслідки;
— розроблення прогнозів щодо виникнення, розгортання у часі і просторі
надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, оцінювання
розмірів можливих утрат і збитків; — розроблення превентивних і профілактичних
заходів, метою яких є забезпечення стійкої й безаварійної роботи об’єктів
господарювання.

2. Потенційно небезпечні об’єкти міста (району) та їх коротка характеристика.

(вчитель розповідає про потенційно небезпечні об’єкти міста (району), дає їх
характеристику та можливі наслідки аварій на них.
Об’єкти, на яких використовують, переробляють, зберігають або транспортують
радіоактивні, пожежовибухонебезпечні речовини й біологічні препарати, гідротехнічні й
транспортні споруди, транспортні засоби, а також
інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації,
називають потенційно небезпечними об’єктами.
Особливу небезпеку для людей і довкілля становлять радіаційно небезпечні
об’єкти, до яких належать атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення й
переробки ядерного палива, підприємства захоронення радіоактивних відходів, науково-
дослідні організації, щопрацюють з ядерними реакторами, ядерні енергетичні установки
на об’єктах транспорту тощо.
На території України розташовано понад 8000 установ і організацій, діяльність
яких призводить до утворення радіоактивних відходів. Основними підприємствами, під
час виробничої діяльності яких утворюються радіоактивні відходи, є атомні
електростанції (накопичено 70 тис. м3 відходів). Значну кількість радіоактивних відходів
постачає уранодобувна й
переробна промисловість (накопичено майже 66 млн м3 відходів, що
зберігаються у дев’яти спеціально збудованих сховищах, загальною площею понад 600
га). Виробником радіоактивних відходів є також медичні, наукові та інші підприємства й
організації. Діяльність щодо поводження з радіоактивними відходами, які утворюються
внаслідок використання ядерної енергії в суспільному виробництві, виконує Державне
об’єднання «Радон». Воно має у своєму складі шість державних міжобласних
спеціалізованих комбінатів (ДМСК): Донецький, Дніпропетровський, Київський,
Львівський, Одеський, Харківський. Ці підприємства виконують роботи, пов’язані зі
збиранням, транспортуванням, зберіганням і захороненням твердих і рідких
радіоактивних відходів і відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання з усіх
вітчизняних підприємств, установ та організацій, крім підприємств енергетичної галузі
(накопичено 5 млрд м3 радіоактивних відходів).
Радіаційно небезпечним об’єктом є також зона відчуження Чорнобильської АЕС
(понад 1,1 млрд м3 радіоактивних відходів).
У сільському господарстві, медицині, промисловості й наукових дослідах
використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання (тільки в Києві
майже 400).
Потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС інших держав з
викидом радіоактивних речовин. Унаслідок діяльності АЕС в навколишнє середовище
потрапляють газоаерозольні викиди (І-131, довгоіснуючі радіонукліди, інертні
радіоактивні гази), в атмосферу з вентиляційних труб енергоблоків — викиди
вуглекислого газу й сірчистих з’єднань, води АЕС забруднюють зовнішні водойми
радіонуклідами (Н-3, Sr-90, Cs-134, Cs-137, Co-60, Mn-54).
Радіаційний вплив АЕС на населення здійснюється через атмосферу,
приповерхневий шар ґрунту, поверхневі й підземні води, сільгосппродукцію, що
виробляється в районі розташування АЕС.
Хімічно небезпечні об’єкти Хімічно небезпечний об’єкт — промисловий об’єкт
(підприємство) або його структурні підрозділи, на якому перебувають в обігу
(виробляються, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються,
використовуються у виробництві, розміщуються або складуються постійно або тимчасово,
знищуються тощо) одна або декілька небезпечних хімічних речовин.
На території України розміщено більш як 1,6 тис. хімічно небезпечних об’єктів
господарювання, у зонах їх розташування мешкає понад 22 млн осіб. До хімічно
небезпечних об’єктів належать: заводи й комбінати хімічних галузей промисловості, а
також окремі установки й агрегати, які виробляють або використовують небезпечні
хімічні речовини; заводи (комплекси) з переробки нафтопродуктів; виробництва інших
галузей господарства, які використовують небезпечні хімічні речовини; підприємства, що
мають оснащені холодильні установки, водонапірні станції та очисні споруди, у яких
використовують хлор або аміак; залізничні станції та порти, де концентрується продукція
хімічно небезпечних об’єктів, термінали та склади; транспортні засоби, контейнери,
автоцистерни, танкери, що перевозять хімічні продукти; склади та бази із запасами
отрутохімікатів, пестицидів і агрохімікатів для сільського господарства.
Аварії на цих об’єктах можуть призвести до масових уражень людей, тварин і
рослин, забруднення джерел води, повітря й місцевості. Тому виробництво,
транспортування, збереження й використання токсичних хімічних речовин суворо
регламентується спеціальними правилами техніки безпеки.
Вибухо- й пожежонебезпечні об’єкти В Україні діє понад 1500 вибухо- й
пожежонебезпечних об’єктів господарювання, на яких зосереджено понад 13 млн т
твердих і рідких вибухопожежонебезпечних речовин. До таких об’єктів належать млини,
комбікормові підприємства, елеватори, цукрові заводи, пивзаводи.
Найбільше вибухо- й пожежонебезпечних об’єктів розташовано в центральних,
східних і південних областях України, де сконцентровані хімічні, нафто- й газопереробні,
коксохімічні та металургійні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-
й аміакопроводів.
Вибухи та їх наслідки — пожежі виникають на об’єктах, які виробляють або
зберігають вибухонебезпечні й хімічні речовини в системах, агрегатах під високим тиском
(до 100 атм), а також у продуктопроводах.Через територію України проходить густа
мережа нафто- й газопроводів, у 20 % з них термін експлуатації закінчено. Аварії та
навмисні пошкодження на магістральних продуктопроводах спричиняють забруднення
довкілля, стають джерелами підвищеної екологічної небезпеки.
До вибухо- й пожежонебезпечних об’єктів також належать Лисичанський,
Кременчуцький, Одеський і Дрогобицький нафтопереробні комбінати, на яких піддають
переробці до кількох мільйонів тонн нафтопродуктів.
Гідротехнічні споруди
На території України внаслідок руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд
на 12 гідровузлах і 16 водосховищах можливе утворення зон катастрофічного затоплення
— у Київській, Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській,
Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Вінницькій, Закарпатській, Івано-
Франківській, Чернівецькій, Одеській областях та в м. Києві.
Реальну загрозу можливого затоплення населених пунктів становлять 283
шламонакопичувачі й хвостосховища промислових підприємств.
Характерним для катастрофічного затоплення в разі руйнування гідроспоруд є
значна швидкість поширення хвилі прориву (3–25 км/год), її висота (до 10–20 м) і
ударна сила (5–10 т/м2), а також швидкість затоплення
території. Значну гідродинамічну небезпеку становлять гідротехнічні споруди на
дніпровських водосховищах — греблі, дамби, шлюзи, що експлуатуються тривалий час.
Наприклад, у разі прориву греблі Київського водосховища в м. Києві можливе
затоплення нинішніх Оболонського, Дніпровського, Подільського, Печерського,
Дарницького, Голосіївського районів. Необхідно буде евакуювати майже 170 тис.
мешканців. Найбільшої висоти — 11,7 м — хвиля досягне через 5 год після зруйнування
греблі.

V. УЗАГАЛНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Запитання до учнів.
1) Що таке надзвичайні ситуації?
2) Які є надзвичайні ситуації мирного часу?
3) Які загрози вони складають?

VI. ВИСНОВКИ

Надзвичайна ситуація належить до певного рівня за умови відповідності її хоча б

одному із зазначених вище критеріїв.• Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:
наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їхньої життєдіяльності;
заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.
2. Самостійно тренуватися в виконанні окремих вправ та нормативів.

Вчитель предмету «Захист Вітчизни» В.Б.Вишневецький