Вінницький національний медичний університет ім. М.І.

Пирогова
Кафедра медицини катастроф та військової медицини

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
до практичного заняття
з дисципліни «Цивільний захист»

Тема 2: Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Заняття 2.

Вінниця – 2017

Література:
1
 Основна література:
Кодекс цивільного захисту України від 02.10. 2012 року № 5403-VI.
Олійник П.В. Цивільний захист: підручник для студентів вищих
мед.навч.закладів / П.В.Олійник, С.Т.Омельчук, В.В.Чапликта ін.// Вінниця: Нова
книга, 2013.- 350 с.
Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є Гончарук, С.І.
Качан, С.М. Мохняк.- Львів: Видавництво Національного університету "Львівська
політехніка", 2010. – 417 с.
Реагування на надзвичайні ситуації: Навч. посіб. – К.: Вид-во «Бланк-Прес»,
2014. – 210 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. – 3-ге вид.,
стереотипне – К.: Знання, 2013 р – 487 с.
Цивільна оборона: Навч. посіб. / Кулаков М.А., Ляпун В.О., та ін. – Харків:
НТУ «ХПІ», 2005. – 363 с.
Цивільна оборона України: Навч. Посіб. / Бедрій Я.І., Івах Р.М., Рощин В.О.,
Ємкало В.М. – К.: Кондор, 2011. – 358 с.
Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:
Основи оцінки обстановки в надзвичайних ситуаціях:
1. Радіаційна обстановка
1.1. Режими захисту населення і виробничої діяльності об’єкта
1.2. Радіаційні втрати
2. Хімічна обстановка
В результаті вивчення матеріалу з теми заняття студенти повинні:
знати:
 призначення приладів радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного
контролю та порядок роботи з ними;
 методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної, біологічної,
інженерної та пожежної обстановки, яка може виникнути внаслідок НС;
вміти:
 оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку та обстановку, яка
може виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій природного та
техногенного характеру;

1. Основи оцінки обстановки в надзвичайних ситуаціях

Оцінка обстановки в надзвичайній ситуації є важливим елементом у комплексі
захисних заходів населення та об’єктів господарювання. Вона є обов’язковим
елементом роботи командно-начальницького складу формувань та штабу ЦЗ і
проводиться з метою своєчасного прийняття необхідних заходів захисту і
обґрунтованих рішень у проведенні РіНР, медичних та інших заходів по наданню
допомоги ураженим і при необхідності евакуації населення та матеріальних
цінностей.
Обстановка – сукупність факторів та умов, в яких здійснюється діяльність
формувань ЦЗ, створена в результаті надзвичайної ситуації.
Залежно від дії вражаючих факторів обстановка, яка виникає при надзвичайній
ситуації, може бути різною і суттєво впливати на проведення рятувальних робіт в
осередку ураження. Залежно від вражаючих факторів виявляють і оцінюють:
радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну, санітарно-епідеміологічну та інші види
обстановки.
2
 Надзвичайна ситуація як обстановка на об’єкті або певній території, що
склалася після катастрофи або стихійного лиха, характеризується різними наслідками
несприятливої дії на людину певних вражаючих факторів, потребує проведення
аналізу та оцінки на всіх етапах життєвого циклу.
Оцінка надзвичайної ситуації проводиться з метою розробки заходів,
спрямованих на зменшення небезпеки пом’якшення наслідків від можливих втрат;
розроблення питань спільного реагування на надзвичайну ситуацію, що включається
в оперативні плани, а також для визначення сил та засобів, які можуть бути
потрібними для організації та виконання аварійно-рятувальних робіт; завчасної
підготовки необхідних даних для швидкої оцінки обстановки при появі вражаючих
факторів; визначення умов та вимог по організації захисту населення.
Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійснюється в три етапи:
Перший етап – попередня завчасна оцінка можливої надзвичайної ситуації.
Розрахунки проводяться з метою прогнозування можливої обстановки на території,
об’єкті господарської діяльності з метою проведення профілактичних і
попереджувальних заходів, визначення вірогідних об’ємів РіНР.
Другий етап – це прогнозування та оцінка обстановки після отримання
органами управління ЦЗ даних про виникнення НС, щоб далі прийняти рішення
керівником відповідного органу управління щодо проведення дій для локалізації та
ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Третій етап – остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок НС,
проводиться з урахуванням даних розвідки осередку ураження.
Оцінка обстановки включає якісний і кількісний аналіз НС.
Якісний аналіз потрібно виконувати один раз при вивченні і завчасній
підготовці до можливої катастрофи і виникаючої при цьому НС.
Кількісний аналіз несе кількісну інформацію про НС і виконується на всіх
етапах життєвого циклу НС.
Аналіз НС у вузькому значенні можна розглядати як оцінку обстановки при дії
вражаючих факторів.
Якісний аналіз НС
Виконується для початкового розуміння сутності катастрофи та можливих її
соціально-економічних негативних наслідків для суспільства, обумовлених
виникненням після катастрофи НС. Якісний аналіз НС полягає у визначенні основних
характеристик вражаючих факторів НС, а також найзагальніших заходів, що можуть
бути вжиті для ліквідації НС. При виконанні якісного аналізу необхідно враховувати і
те, що НС можуть виявити побічні і непрямі дії приватного характеру (наприклад,
проблема переміщення людей після землетрусу або аварій на АЕС не знімається після
надання першої допомоги, а також після проведення програм по відновленню і
реабілітації).
Кількісний аналіз НС.
Кількісний аналіз зводиться до оцінки і прогнозування з визначенням
необхідних кількісних показників. Кількісний аналіз НС – це визначення ризику
впливу вражаючих факторів і оцінки стійкості.

1.1. Радіаційна обстановка

Серед уражаючих факторів ядерної аварії та вибуху особливе місце займає
радіоактивне забруднення. При цьому на великих площах може створюватися
забруднення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.

3
 За цих умов необхідно організувати захист населення на основі даних про рівні
радіації, характер, район і масштаби радіоактивного забруднення місцевості.
Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на населення та
особовий склад формувань ЦО під час проведення рятувальних та інших
невідкладних робіт виявляють і оцінюють радіаційну обстановку.
Радіаційна обстановка - це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення
місцевості, що впливає на людей, які перебувають у забруднених зонах та роботу
об'єктів народного господарства.
Оцінка радіаційної обстановки полягає у визначенні:
- розмірів границь зон зараження;
- рівнів радіації;
- доз опромінення людей;
- впливу опромінення на людей та матеріальні цінності.
Радіаційна обстановка може визначатися на основі теоретичних розрахунків
або за даними радіаційної розвідки.
Теоретичне прогнозування радіаційної обстановки проводиться з огляду на
наслідки можливих аварій на ядерно небезпечних об’єктах на основі встановлених
закономірностей залежності масштабів і характеру радіоактивного забруднення
місцевості від виду об’єкта, можливої потужності ядерного вибуху чи викиду
радіоактивних речовин за певних метеорологічних умов. Завчасно проведені
розрахунки дозволяють створити карти можливого ураження населення та
оптимізувати сили і засоби для ліквідації вірогідних наслідків.
Методом прогнозування можна встановити напрямок і швидкість руху
радіоактивної хмари, час її підходу до будь-якої точки місцевості, час випадання
радіоактивних речовин, визначити розміри зон радіоактивного забруднення і
найбільш імовірне їх розміщення на місцевості.
Найчастіше при приблизній оцінці обстановки користуються поняттям
середнього вітру. Середнім вітром називається вітер, який за швидкістю і напрямком
для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти підйому радіоактивних
речовин є середнім. Напрямок середнього вітру вказується азимутом у градусах.
При точних розрахунках необхідно враховувати напрямок руху всіх
атмосферних потоків від поверхні Землі і до висоти підйому радіоактивних речовин.
Процес поширення радіоактивних речовин у атмосфері може мати дуже
складний характер, тому з метою уточнення радіаційної обстановки проводять
радіаційну розвідку на місцевості, що полягає у визначенні рівнів радіації у точках з
відомими координатами з обов’язковою фіксацією часу вимірювання.
Своєчасна оцінка та моніторинг радіаційної обстановки дозволяє структурам
цивільного захисту своєчасно вжити комплекс заходів для захисту населення і
провести підготовку до проведення рятувальних та аварійних робіт.
За результатами прогнозування радіаційної обстановки здійснюють оцінку
можливих наслідків впливу радіоактивного забруднення на людей та довкілля, тобто
визначають:
♦ необхідний комплекс рятувальних та аварійних робіт;
♦ можливі дози опромінення людей, які знаходилися на забрудненій території;
♦ необхідність захисних, евакуаційних, лікувальних та інших заходів для
населення, що постраждало;
♦ допустимий час роботи рятувальних формувань у конкретних точках
забрудненої території;
♦ ступінь зараження споруд, техніки, устаткування, грунту;
4
 ♦ ступінь зараження та придатність продуктів харчування і води;
♦ необхідність введення спеціального режиму роботи підприємств.
Типові режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням зони
радіоактивного забруднення місцевості, еталонного рівня радіації, коефіцієнтів
ослаблення житлових, виробничих приміщень і протирадіаційних укриттів.
Дотримання режимів забезпечує протирадіаційний захист населення та працівників,
основна їх мета – не допустити опромінення людей понад встановлені допустимі
дози.
Проте прогноз радіоактивного забруднення має відносний характер, тому його
обов'язково уточнюють радіаційною розвідкою з метою своєчасного забезпечення
штабів, командирів рятувальних формувань, керівників, власників і спеціалістів
даними про фактичну радіаційну обстановку.
Конкретні дії особового складу рятувальних формувань, керівників, власників,
спеціалістів і населення, встановлення режиму роботи об'єктів в умовах
радіоактивного забруднення проводиться тільки на основі оцінки радіаційної
обстановки за даними радіаційної розвідки.
Тому збір і обробка необхідних даних, виявлення й оцінка радіаційної
обстановки є одним із важливих завдань штабів, командирів формувань, органів
управління цивільного захисту.
Визначення зон забруднення за виміряним рівнем радіації.
Для визначення зон забруднення потрібні такі вихідні дані: рівні радіації на
місцевості й час їх вимірювання. Якщо рівні радіації виміряні у багатьох точках і в
різний час, необхідно рівні радіації привести до 1 год. після вибуху, після чого,
знаючи рівні радіації на зовнішніх межах зон радіоактивного забруднення, нанести їх
відповідним кольором на карту.
Зони забруднення можна визначити, не роблячи перерахунки на 1 год, а
користуючись даними таблиці.
Розміри зон радіоактивного забруднення визначають за допомогою таблиць,
радіаційних і розрахункових лінійок.
При нанесенні на карту (схему) зон радіоактивного забруднення спочатку
накреслюють центр ядерного вибуху. Зверху, зліва від нього, записують: у
чисельнику — вид вибуху і потужність, у знаменнику — час і дату вибуху.
Користуючись даними довідкових таблиць, потрібно нанести межу зони забруднення
в районі вибуху, враховуючи його потужність. Потім від центру вибуху провести
пряму лінію — вісь сліду, що відповідає напрямку руху середнього вітру. Відкласти
довжину і ширину кожної зони забруднення за даними таблиці. Від кола зони
забруднення, враховуючи ширину і довжину нанести зони, кожна певного кольору:
зона А — синя, зона Б - зелена, зона В — коричнева, зона Г — чорна. Зони
позначають з урахуванням масштабу карти.
Напрям вітру

Г В Б А М

5
 Рис. Зображення прогнозованих зон радіоактивного забруднення
місцевості.

Визначення можливих доз опромінення за час перебування на місцевості,

забрудненій радіоактивними речовинами.
За необхідності проведення рятувальних робіт чи робіт, пов'язаних з вироб-
ництвом, слід завчасно розрахувати можливі дози опромінення, які можуть одержати
люди при перебуванні на забрудненій радіоактивними речовинами території.
Розрахувати дозу можливого опромінення можна за допомогою лінійок ДЛ,
РЛ-1, РЛ-3, формул або таблиць.
Дозу можна визначити за формулою
Д = Р • t,
де Д — доза опромінення; Р — рівень радіації (потужність дози); t —
тривалість опромінення.
Але ця формула підходить при сталому рівні радіації. Після Чорнобильської
аварії нині на значних територіях спостерігається сталий рівень радіації або такий, що
знижується дуже повільно. За допомогою цієї формули можна орієнтовно визначити
дози опромінення.
Після ядерного вибуху рівень радіації зменшується не рівномірно, а по
експоненціальній кривій, тобто спочатку швидко, а потім все повільніше. Тому, щоб
правильно визначити дозу, потрібно часто вимірювати рівень радіації, а це не зручно.
Визначення доз опромінення протягом першої доби за період короткочасного
перебування в зоні радіоактивного забруднення, а також починаючи з другої доби
розрахунки доцільно робити за формулами:

Д = Рср. • t; Д = Рср. • t/Косл.

де Рср. — середній рівень радіації за час опромінення; t - тривалість перебування

в зоні забруднення; Косл. - коефіцієнт ослаблення радіації транспортними
засобами, будинками, спорудами.
Середній рівень радіації Рср. визначають за формулою

де Рср. — рівень радіації на початку перебування, Р/год; Р к — рівень радіації в

кінці перебування, Р/год.

Допустимий час перебування в зоні радіаційного забруднення

Допустимий час перебування на забрудненій місцевості визначається тоді, коли
доза радіації відома і необхідно знати, скільки часу можна перебувати в зоні
забруднення, щоб доза опромінення персоналу не перебільшувала встановлену дозу
опромінення.
Вихідними даними є: встановлена доза опромінення Д вст, час вибуху і
початковий рівень радіації Рпоч на місцевості на початок роботи на території об’єкта,
коефіцієнт ослаблення Косл.

Двст. ∙ Косл.
6
 Рпоч
За результатом підрахунку і значенням часу, що пройшов з моменту ядерного
вибуху, по таблиці визначається допустимий час перебування людей на зараженій
місцевості.

Допустимий час початку і тривалість проведення рятувальних робіт

Оцінюючи вплив радіоактивного забруднення на проведення рятувальних і
невідкладних робіт, потрібно виходити з необхідності проведення таких робіт і
одночасно вживати всіх заходів для забезпечення безпеки особового складу
формувань ЦЗ.
Такі заходи мають передбачати: позмінну організацію робіт, суворий контроль
отриманих доз, застосування індивідуальних засобів захисту і захисних властивостей
будівель, споруд, транспортних засобів, своєчасне проведення санітарної обробки
людей і спеціальної обробки техніки.
Вихідними даними для визначення часу введення сил ЦЗ на об’єкт для
проведення рятувальних робіт є: рівні радіації на об’єкті та встановлена доза
опромінення на першу добу проведення робіт в осередку ураження.

1.1.1. Режими захисту населення і виробничої діяльності об’єкта

Режим радіаційного захисту - це порядок застосування засобів і способів
захисту людей, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення і
вибір найбільш доцільних дій у зонах радіоактивного забруднення.
Режим захисту працюючих на об’єкті й населення, яке знаходиться в зоні
радіоактивного забруднення, включає три основні етапи, що повинні виконуватися в
суворій послідовності:
♦ перший - тривалість призупинення роботи об’єкта (час безперервного
перебування людей у захисних спорудах);
♦ другий - тривалість роботи об’єкта з використанням для відпочинку
захисних споруд або житлових будинків;
♦ третій - тривалість роботи об’єкта з обмеженим перебуванням людей на
відкритій місцевості.
Визначаючи режим захисту, потрібно враховувати рівень радіації на місцевості,
умови роботи і коефіцієнт ослаблення (К осл.) випромінювання укриттів, виробничих
споруд і житлових будинків. У зв’язку з тим, що на об’єкті й у місцях проживання є
укриття з різними коефіцієнтами ослаблення, розроблені типові режими захисту з
урахуванням захисних властивостей протирадіаційних укриттів, житлових будинків,
виробничих об’єктів, а також з урахуванням зони радіоактивного забруднення
місцевості.
Типові режими радіаційного захисту:
На випадок ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів
радіаційного захисту:
Радіаційний захист населення в умовах радіоактивного зараження
місцевості, що проживає:
№ 1 – в дерев’яних будинках: Косл = 2 і використовує ПРУ з Косл = 40 –50.
№ 2 – в кам’яних одноповерхових будинках: Косл = 10 і використовує ПРУ з Косл
= 40 – 50.
№ 3 – в кам’яних багатоповерхових будинках: К осл =20 – 30 і використовує ПРУ
з Косл = 200 – 400.
№ 4 – в дерев’яних будинках: Косл = 2 і використовують ПРУ з Косл = 20 – 50.
7
 № 5 – в одноповерхових кам’яних будинках: Косл = 10 і використовує ПРУ з
Косл = 50 – 100.
№ 6 – в багатоповерхових кам’яних будинках: Косл = 10 і використовує ПРУ з
Косл = 100 – 200.
№ 7 – в дерев’яних будинках: Косл = 10 і використовує ПРУ з Косл > 100.
№ 8 – Радіаційний захист особового складу формувань ЦЗ при виконанні
рятувальних та інших невідкладних робіт в зонах радіоактивного зараження.
Режими 1, 2, 3 (для населення, яке не працює) включають 3 основні етапи:
1-й етап – укриття в захисних спорудах;
2-й етап – поперемінно укриття в захисних спорудах та будинках;
3-й етап – укриття в будинках з обмеженим перебуванням на відкритій
місцевості.
Режими 4, 5, 6, 7 для робітників та службовців об’єктів господарювання
(ОГ), які продовжують виробничу діяльність в умовах радіаційного зараження
(працюють у закритих приміщеннях) включають 3 етапи:
1-й етап – тривалість зупинки роботи на СГ (час безперервного перебування
людей в захисних спорудах);
2-й етап – тривалість роботи на СГ з використанням для відпочинку захисних
споруд;
3-й етап – тривалість роботи на СГ з обмеженим перебуванням людей на
відкритій місцевості.
Тривалість кожного етапу визначається з урахуванням захищеності людей,
рівнями радіації (РР) на місцевості та їх спаду впродовж часу.
Спад РР: через 7 годин в 10 разів;
через 1 добу в 45 разів;
через 2 доби в 100 разів;
через 2 тижні в 1000 разів.
Режим № 8 для особового складу формувань ЦЗ при веденні рятувальних
та інших невідкладних робіт (Р і НР) на зараженій місцевості передбачає:
1. Сувору регламентацію часу перебування особового складу в зоні
радіоактивного забруднення з високим рівнем радіації.
2. Організацію позмінної праці.
3. Безперервний контроль за отриманими дозами опромінення.
4. Використання ЗІЗ.
5. Використання властивостей техніки, транспорту, уцілілих будинків і споруд.
Користуючись режимами, необхідно вважати, що робоче місце повинно бути
розташовано в закритому приміщенні. Якщо люди працюють на відкритій місцевості,
то запроваджується режим № 8, який передбачає позмінну роботу особового складу
формувань ЦЗ в умовах радіаційного зараження.
Якщо на території населеного пункту або об’єкта різні рівні радіації, то режим
вибирається за найбільшим рівнем.
При наявності на об’єкті захисних споруд з різними Кпосл, режим захисту
визначається за найменшим Кпосл, або окремо для кожної захисної споруди.
При рівні радіації, коли захист не може бути забезпечений введенням режиму,
проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.
Таким чином, завчасне розроблення та впровадження режимів радіаційного
захисту робітників та службовців об’єктів, а також населення зменшить або повністю
виключить ураження людей.
Рішення на введення режимів радіаційного захисту приймають:
8
  для населення – керівник ЦЗ міста, району, сільської (селищної) Ради;
 для робітників та службовців – керівник ЦЗ об’єкта.
У Законі України НР 15/98 – ВР “Про захист людини від впливу іонізуючих
випромінювань”, прийнятого 14 січня 1998 року, визначені заходи щодо захисту
людей, з тимчасової евакуації та йодної профілактики населення у випадку
ускладнення радіаційної обстановки на АЕС, а також передбачені тимчасові норми
(режими захисту), які наведені у табл. 3.
Заходи щодо укриття людей: якщо протягом перших десяти діб сукупна
ефективна очікувана доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).
Тимчасова евакуація людей: якщо протягом одного тижня ефективна доза
опромінення може досягти 50 мілізівертів (5бер).
Йодна профілактика застосовується: якщо очікувана поглинута доза
опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може
перевищити 50 мілігрей (5 рад) згідно з встановленими міністерством охорони
здоров’я України нормами.
Якщо на території населеного пункту або об’єкта різні рівні радіації, то режим
вибирається за найбільшим рівнем.
При наявності на об’єкті захисних споруд з різними Кпосл, режим захисту
визначається за найменшим Кпосл, або окремо для кожної захисної споруди.
При рівні радіації, коли захист не може бути забезпечений введенням режиму,
проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.
Таким чином, завчасне розроблення та впровадження режимів радіаційного
захисту робітників та службовців об’єктів, а також населення зменшить або повністю
виключить ураження людей.

1.1.2. Радіаційні втрати

Радіаційні втрати - це населення та персонал, які одержали радіаційне
ураження внаслідок дії іонізуючого випромінювання у районі ядерного вибуху або в
зоні радіоактивного забруднення, місцевості, що призвело до захворювання чи
смерті.
Основними чинниками, що визначають розміри та структуру радіаційних втрат,
є доза зовнішнього опромінення та тривалість її накопичення у часі.
Відповідно до радіаційної характеристики зон радіоактивного забруднення
місцевості у разі ядерного вибуху на зовнішньому кордоні зони «А» помірного
забруднення, виконання режимів радіаційного захисту дози опромінення за перший
рік після аварії не можуть зумовити у населення розвиток променевої хвороби та
виникнення радіаційних втрат.
Поява радіаційних втрат починається із зовнішнього кордону зони «Б» - зони
сильного забруднення. Далі в напрямку до місця аварії радіаційні втрати будуть
збільшуватися.
Рівень втрат серед особового складу формувань ЦЗ можна оцінити, прийнявши
до уваги, що безпечна доза систематичного опромінення в умовах знаходження в зоні
забруднення становить 100 Р (1 Зв) за тридцять діб.

1.2. Хімічна обстановка

Небезпечна хімічна обстановка може створитися в результаті аварій з викидом
(розливом) отруйних речовин (ОР), сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) або у
разі застосування хімічної зброї (в тому числі під час терористичних актів) з
утворенням зон хімічного зараження й осередків хімічного ураження.
9
 Хімічна обстановка - це сукупність наслідків хімічного зараження території
отруйними чи сильнодіючими отруйними речовинами, які негативно впливають на
населення, формування ЦЗ і діяльність об’єктів економіки.
Для визначення масштабів, характеру, ступеня впливу небезпечних хімічних
речовин на людей, тварин, рослини, воду, а також розробки доцільних дій формувань
ЦЗ і населення під час ліквідації хімічного зараження й проведення робіт на об’єкті
здійснюють оцінку хімічної обстановки методом прогнозування або за даними
хімічної розвідки.
Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є;
♦ район і час застосування хімічної зброї або потрапляння в довкілля ОР;
♦ тип і кількість ОР або СДОР;
♦ ступінь захищеності людей, тварин, продуктів харчування, кормів;
♦ топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових
насаджень на шляху поширення зараженого повітря;
♦ метеоумови: швидкість і напрямок вітру в приземному шарі, температура
повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря,
Є три види вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.
Інверсія виникає при ясній погоді, малій швидкості вітру (до 4 м/с), у вечірній
час, приблизно за 1 год до заходу сонця і припиняється протягом години після сходу
сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає роз-
сіюванню його по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження
високих концентрацій зараженого повітря.
Конвекція виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с),
приблизно через 2 год після сходу сонця і припиняється десь за 2-2,5 год до заходу
сонця. При конвекції нижні шари повітря нагріваються сильніше ніж верхні і це
сприяє швидкому розсіюванню зараженої хімічною речовиною хмари і зменшенню її
уражаючої дії.
Ізотермія спостерігається в хмарну погоду і характеризується стабільною
рівновагою повітря в межах 20- 30 м від земної поверхні. Ізотермія, так само як і
інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР і СДОР на місцевості, в лісі, населених
пунктах.
Оцінка хімічної обстановки на об’єктах, що можуть потрапити в зону хімічного
зараження, включає визначення:
♦ розмірів і площі зони хімічного зараження;
♦ часу підходу зараженого повітря до зазначеного об’єкта;
♦ часу уражаючої дії СДОР;
♦ меж можливих осередків хімічного ураження;
♦ можливих втрат людей в осередках хімічного ураження.
Втрати серед населення залежать від часу, протягом якого зберігаються
уражаючі концентрації отруйних хімічних речовин, а також термінів ліквідації
наслідків небезпеки хімічного ураження.
Під час перебування людей в осередку хімічного ураження на відкритій
місцевості без протигазів ураження отримує практично 100% населення. У разі
повного забезпечення населення засобами індивідуального захисту втрати не
перевищать 10-12%. Зазначені втрати можуть бути пов’язані з несвоєчасним
застосуванням засобів захисту, закінченням терміну придатності засобів захисту,
значним часом перебування у зараженій зоні, коли захисні (поглинаючі) властивості
засобів захисту дихання вичерпуються.
Глибина поширення зараженого повітря
10
 У разі застосування бойових отруйних речовин вони можуть переноситися з
вітром на значні відстані.
Глибина поширення зараженого повітря - це відстань від повітряної межі
району застосування хімічної зброї до межі поширення зараженого повітря з
уражаючими концентраціями.
Вона залежить від рельєфу місцевості, метеорологічних умов, щільності
забудови населених пунктів, наявності лісових насаджень. Максимальну глибину
поширення зараженого повітря при застосуванні БОР можна оцінити за допомогою
таблиці.
При конвекції глибина (Г) поширення хмари зараженого повітря зменшується
приблизно у 2 рази, при інверсії збільшується в 1,5-2 рази. При нестійкому вітрі
глибина поширення зарину в 3 рази, а іприту - у 2 рази менша. У населених пунктах із
суцільною забудовою і лісових масивах глибина поширення зараженого повітря
зменшується в середньому в 3,5 рази.
Ширина зони хімічного зараження (Ш) визначається за такими
співвідношеннями:
Ш = 0,03∙Г - при інверсії;
Ш = 0,15∙Г - при ізотермії;
Ш = 0,8∙Г - при конвекції;
з використанням формули (И.А.Семенов, 1993) -

A = L · K, де:
А - ширина забруднення БОР (км),
L - глибина забруднення БОР (км),
К - ступінь вертикальної стійкості повітря.

Визначення площі зони забруднення БОР

За площу зони хімічного забруднення БОР (И.А.Семенов, 1993) приймається
площа рівнобедреного трикутника, що дорівнює половині результату від помноження
глибини розповсюдження забрудненого повітря на ширину зони хімічного
забруднення.
Розрахунок за формулою:
S = L · A ÷ 2 , де:
S - площа забруднення БОР (км²),
L - глибина розповсюдження забрудненого БОР повітря (км),
А - ширина зони забруднення БОР (км).

Визначення часу уражаючої дії ОР

Час уражаючої дії визначається стійкістю ОР в осередку хімічного ураження.
Стійкість ОР - це час хімічного та фізичного розпаду ОР під дією зовнішніх
факторів, після закінчення якого особовий склад формувань ЦЗ і населення зможуть
знаходитись у зоні ураження без засобів захисту.
На стійкість БОР визначеного типу на місцевості впливають такі фактори, як
швидкість вітру, температура ґрунту і повітря, рельєф місцевості тощо.
На місцевості без рослинності знайдене за таблицею значення стійкості
необхідно перемножити на 0,8. Стійкість БОР у лісі в 10 разів більша, ніж наведено в
таблиці. Стійкість зарину взимку - від 1 до 5 діб, Ві-Ікс - понад один місяць.

11
 Втрати людей в осередку хімічного ураження
Втрати (загибель та несмертельне отруєння) людей, у т. ч. особового складу
формувань ЦЗ, залежать від чисельності людей, які опинилися у зоні зараження,
площі осередку, рівня захищеності людей, своєчасності використання засобів
індивідуального та колективного захисту (протигазів, сховищ).
Рівні захищеності людей:
♦ високий - люди добре підготовлені, щоб застосувати індивідуальні засоби
захисту, забезпечені укриттями;
♦ середній - люди задовільно підготовлені до застосування індивідуальних
засобів захисту, забезпечені перекритими щілинами, мають змогу укриватися у
виробничих приміщеннях і житлових будинках;
♦ слабкий - люди незадовільно підготовлені, щоб застосувати індивідуальні
засоби захисту, розміщені на відкритій місцевості або у відкритих щілинах.
Можливі втрати людей в осередках ураження визначаються за таблицями.

При утворенні зон можливого хімічного зараження з концентраціями НХР

перевищуючими ГДК необхідно організувати захист населення в захисних спорудах, а
при необхідності евакуацію. Виводити людей завжди треба в напрямку
перпендикулярному до напрямку вітру.
Населення евакуюється з небезпечної зони і повертається тільки коли
концентрація НХР у повітрі зменшиться до нормальних меж.
В плані цивільного захисту об'єкта на мирний час плануються заходи
захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР):
 інженерно-технічні заходи зі зберігання та використання НХР;
 забезпечення засобами індивідуального захисту;
 оповіщення про небезпеку ураження;
 хімічна розвідка;
 використання засобів колективного та індивідуального захисту;
 надання допомоги ураженим;
 евакуація населення з небезпечної зони;
 локалізація та ліквідація зараження.

Висновки. Основною метою організації та здійснення радіаційного і хімічного

захисту населення і територій є – не припустити або максимально послабити вплив
радіоактивного, хімічного зараження людей і територій і таким чином виключити або
зменшити ступінь їх ураження.
Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:
– визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для
проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і
транспорту;
– завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів колективного
та індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки,
дозиметричного і хімічного контролю, засобів фармакологічного протирадіаційного
захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно
небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання
опроміненню щитоподібної залози.

12
 Додаток 1.
Прилади дозиметричного контролю довкілля

Ecotest CARD (Дозиметр гамма-

випромiнення iндивiдуальний ДКГ-21)
Призначення: вимірювання потужності
індивідуального еквівалента дози (ПЕД) гамма-
випромінення; вимірювання індивідуального
еквівалента дози (ЕД) гамма-випромінення.
Застосування: Дозиметр
використовується на об'єктах атомної
енергетики, у фізичних лабораторіях, в
установах охорони здоров'я як електронний
прямопоказуючий дозиметр для автоматизованої системи індивідуального
дозиметричного контролю АСІДК-21, а також як автономний прилад.

КАДМІЙ (Дозиметр-сигналізатор пошуковий ДКС-02ПН "КАДМІЙ")

Призначення
Призначений для пошуку (виявлення та локалізації) радіоактивних та ядерних
матеріалів за їх зовнішніми гамма- та нейронним випроміненням.
Вимірювання потужності еквівалентної дози гамма- та рентгенівського
випромінень.
Застосування:
Контроль несанкціонованого переміщення радіоактивних матеріалів.
Пошук джерел радіоактивного випромінення.

МКС-У (Дозиметр-
радіометр універсальний)
Призначення
Вимірювання
потужності амбієнтного
еквівалента дози гамма- та
рентгенівського випромінень.
Вимірювання
амбієнтного еквівалента дози
гамма- та рентгенівського
випромінень.
Вимірювання
поверхневої густини потоку
частинок бета-випромінення.
Вимірювання часу накопичення
амбієнтного еквівалента дози гамма-та
рентгенівського випромінень.
Дозиметр-радіометр
універсальний МКС-У - це
модернізована версія приладу ДП-5В
МКС-У (Дозиметр-радіометр
універсальний, спеціальний комплект
для служб пожежної охорони)
13
 Призначення
Вимірювання потужності амбієнтного еквівалента дози гамма- та
рентгенівського випромінень.
Вимірювання амбієнтного еквівалента дози гамма- та рентгенівського
випромінень.
Вимірювання поверхневої густини потоку частинок бета-випромінення.
Вимірювання часу накопичення амбієнтного
еквівалента дози гамма-та рентгенівського
випромінень.

ТЕРРА-П (Дозиметр-радіометр побутовий

МКС-05)
Використовується у побутових цілях:
Контроль радіаційної чистоти місць
проживання, роботи та відпочинку; предметів побуту,
одягу; поверхні грунту на присадибних ділянках;
транспортних засобів; будматеріалів.
Оцінка радіаційного забруднення продуктів
харчування, зокрема лісових ягід та грибів.

ТЕРРА (Дозиметр-радіометр МКС-05)

Призначення:
Вимірювання потужності амбієнтного
еквівалента дози гамма- та рентгенівського
випромінень.
Вимірювання амбієнтного еквівалента
дози гамма- та рентгенівського випромінень.
Вимірювання поверхневої густини потоку
частинок бета-випромінення.
Вимірювання часу накопичення
амбієнтного еквівалента дози.
Вимірювання реального часу (годинник).

Використовуючи ці сучасні прилади радіаційного контролю, можна

забезпечувати техногенно-екологічну безпеку у новому тисячолітті із його новими
викликами. Радіаційне приладобудування покликане забезпечити безпеку населення,
впевненість в можливості контролювати ситуацію сьогодні та в майбутньому. Тому
його розвиток на високому рівні є необхідним в умовах сучасного техногенного
суспільства.

Прилади хімічного контролю навколишнього середовища

Принцип роботи приладів хімічної розвідки.
Виявлення і визначення ступеня зараження отруйними (ОР) і небезпечними
хімічними речовинами (НХР) повітря, місцевості, будівель, транспорту, засобів
індивідуального захисту, одягу, води і інших об'єктів проводиться за допомогою
приладів хімічної розвідки або в хімічних Принцип виявлення і визначення ОР і НХР
приладами хімічної розвідки базується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії
їх з ОР і НХР.
14
 Залежно від того. який був взятий індикатор і як він змінює забарвлення,
визначають тип ОР і НХР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з
еталоном дозволяє судити про приблизну концентрацію ОР і НХР в повітрі та
щільність зараження.
Основним приладом хімічної розвідки є прилад хімічної розвідки - ВПХР. Для
виявлення НХР використовують, залежно від характеру виробництва, також різного
виду промислові прилади (УГ-2 –універсальний газоаналізатор і ін.).
Призначення та основні технічні характеристики ВПХР.
Прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для визначення у повітрі, на
місцевості, техніці, обладнанні ОР (зарін, зоман, іприт, фосген, синильна кислота,
хлорціан, парів V-газів у повітрі), а також НХР.
До складу приладу входить корпус а кришкою, де розміщується: насос,
паперові касети з індикаторними трубками, протидимні фільтри, насадка до насоса,
захисні ковпачки, електроліхтар, грілка і патрони до неї. Крім цього, в комплект
входять лопатка, інструкція-пам'ятка з експлуатації. Вага приладу 1,8 кг.
Індикаторні трубки призначені для визначення ОР і являють собою запаяні
скляні трубки, в середині яких розміщені наповнювач і одна-дві скляні ампули з
реактивами (індикаторні трубки з одним жовтим кільцем ампул не мають). Кожна
індикаторна трубка має умовне маркування, яке показує тип ОР, що вона визначає.
Маркування нанесене на верхній частині трубки. Трубки мають таке маркуваня:
• 20 трубок для визначення заріну, зоману і V-газів - червоне кільце і червона
крапка;
• 10 трубок для визначення фосгену, синильної кислоти і хлорціану – три зелені
кільця;
• 10 трубок для визначення іприту - жовте кільце. Залежно від завдань хімічної
розвідки кількість індикаторних трубок і їх комплект мають бути змінені.
В комплект приладу входять 15 набоїв, розміщених у спеціальних касетах.
Залежно від температури повітря:
• через 3 хвилини з моменту розбиття ампули набою при –40оС температура
грілки досягає +35…+85оС і через 7 хвилин повинна бути нижча, ніж +20оС;
• при –20оС досягає +85оС, а через 7 хвилин повинна бути не нижче, ніж +30 оС,
температура грілки до +15…20оС зберігається 15-20 хвилин.
Підготовка приладу до роботи
• Перевірити наявність у комплекті приладу всіх предметів і переконатись у їх
справності.
• Розмістити касети з індивідуальними трубками в такій послідовності: зверху
касети з трубками з червоним кільцем і крапкою, потім касети з трубками з трьома
зеленими кільцями, внизу касети з трубками з жовтим кільцем.
• Зняти з протидимних фільтрів поліетиленовий чохол.

Визначення ОР в повітрі
При підозрі про наявність в повітрі ОР необхідно одягнути протигаз і дослідити
повітря за допомогою індикаторних трубок. Дослідження повітря на вміст ОР
необхідно проводити в такій послідовності:
• трубка з червоним кільцем і крапкою (ОР з нервово-паралітичною дією);
• трубка з трьома зеленими кільцями (загальноотруйної і задушливої дії);
• трубка з жовтим кільцем (шкірно-наривної дії).
Послідовність роботи з трубкою з червоним кільцем і крапкою:
15
 • вийняти з касети дві індикаторні трубки, надпиляти їхні кінці і зламати їх по
надпилах, вставити їх у заглиблення насосів;
• ампуловідкривачем насоса (з таким же маркуванням, що і на трубці розбити
верхні ампули обох трубок. Взяти трубки за марковані кінці і енергійно зтрусити
обидві трубки одночасно (2-3 рази);
• через одну із трубок прокачати повітря (5-6 качків насоса);
• цим же ампуловідкривачем розбити нижні ампули в трубках і енергійно
зтрусити (1-2 рази) спочатку досліджувану, а потім контрольну трубку так, щоб
повністю змочити шар наповнювача.В контрольній трубці наповнювач стане жовтого
кольору, якщо в досліджуваній трубці, через яку прокачували повітря наповнювач
стане такого ж кольору, то в повітрі заріну, зоману і V-газів немає.
Якщо ж він стане червоного кольору, то в повітрі присутні ОР типу заріну,
зоману або V-гази.
Після вищевказаної перевірки беруться трубки з одним жовтим кільцем (на
іприт) і трьома зеленими кільцями (на фосген, синильну кислоту, хлорціан)
відкриваються (розбиваються) ампули, вставляються в насос і проводиться
прокачування повітря через ці трубки (15-16 качків - з трьома зеленими кільцями і 60
-жовтим кільцем). Після цього порівнюється зміна кольору наповнювача з
кольоровими еталонами на касетах.
При наявності диму у повітрі на насадку закріпляють протидимний фільтр, щоб
дим не попав в індикаторну трубку, оскільки він спотворює результати індикації
Визначення 0Р на місцевості, техніці та інших предметах.
Береться необхідна індикаторна трубка (послідовність роботи така ж, як
описана вище), вставляється в колектор насоса, накручується насадка з одягненим на
неї ковпачком. Насадка прикладається до грунту або зараженого предмету і за
допомогою насосу проводиться необхідна кількість качків.
Надалі діємо так само, як і при визначенні ОР в повітрі.
Практична перевірка вмісту кількості синильної кислоти в тютюновому
димі.
Береться індикаторна трубка з трьома зеленими кільцями і на ній за допомогою
ножа на насосі робиться надріз трубки. Потім кінці трубки вставляються в спеціальні
заглиблення на насосі і обламуються. Після цього вставляють в гніздо на насосі,
позначене трьома зеленими штрихами так, щоб штир увійшов в індикаторну трубку.
Легко повертаючи і натискаючи індикаторну трубку, розбивають ампулу в
індикаторній трубці.
Вийняти індикаторну трубку і протрібно взятись за її маркований кінець і різко
струснути. Вставити індикаторну трубку в робочий отвір насоса і прокачати через неї
тютюновий дим.
Порівняти зміну забарвлення наповнювача трубки з кольором еталону
зображеним на касеті і зробити відповідні висновки.

16