Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедрою
медицини катастроф та
військової медицини ВНМУ

доц. М.В. Матвійчук

“___” __________ 20__ р.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
для студентів 2 курсу медичного та стоматологічного
3 курсу фармацевтичного факультетів
до практичного заняття
з дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій»

ТЕМА 1. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО,

ТЕХНОГЕННОГО ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ЇХ
МЕДИКО-САНІТАРНІ НАСЛІДКИ. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА В
ЕКСТРЕМАЛЬНИХ І БОЙОВИХ УМОВАХ. ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД
ПОСТРАЖДАЛОГО.

ЗАНЯТТЯ 1
Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-
політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки. Перша медична
допомога в екстремальних і бойових умовах.

Вінниця – 2020
Автори-укладачі:

Методичну розробку складено на основі робочої навчальної програми

дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій», затвердженої на засіданні
кафедри медицини катастроф та військової медицини

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук
 Література:
Основна література:
- Домедична допомога (алгоритми, маніпуляції): Методичний посібник /
В.О.Крилюк, В.Д.Юрченко, А.А.Гудима та ін. - К.: НВП "Інтерсервіс", 2014. - 84 с.
- Тарасюк В.С., Матвійчук М.В., Паламар І.В., Корольова Н.Д., Кучанська
Г.Б., Новицький Н.О. Медицина надзвичайних ситуацій. Організація надання першої
медичної допомоги: Підручник. - К.: «Медицина», 2011. – 526 с.
- Тарасюк В.С., Матвійчук М.В. Паламар М.В., Поляруш В.В., Корольова
Н.Д., Подолян В.М. Малик С.Л., Кривецька Н.В. Перша медична (екстрена) допомога
з елементами тактичної медицини на до госпітальному етапі в умовах надзвичайних
ситуацій. – К.: Медицина, 2015.
- Стандарт підготовки: Фахова підготовка санітарного інструктора роти
(батареї). – Вид. 1. - К. : «МП Леся», 2015.
Додаткова література:
- Наказ МОЗ України «про заходи щодо удосконалення надання екстреної мед.
допомоги населенню в Україні. № 500 від 29.08.2008р.
- Олена і Віктор Пінчук «Навчальна програма «Військова медицина на полі
бою» (Combat Medicine)» Київ, Україна, 2015, 255 с.
- Руководство по доврачебной помощи при ранених. – Перевод на русcкий
язык ООО «Русская медицинская корпорация» (Tactical Combaf Casualti Care
(TCCC), редакція от 28 октября 2013
Матеріально-технічне забезпечення заняття:
Схеми, таблиці.
Навчальні відеофільми.
Аптечка військова.
В результаті вивчення матеріалу з теми заняття студенти повинні: Знати:
- визначення поняття, класифікація надзвичайних ситуацій;
- види медичної допомоги у системі ДСМК. Поняття домедичної допомоги.
- засоби індивідуального медичного оснащення;
- етичні аспекти реанімації.
Оволодіти навичками:
- користування засобами індивідуального медичного оснащення.
7. Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:
1. Надзвичайні ситуації: визначення поняття, класифікація.
2. Види медичної допомоги у системі ДСМК.
Поняття домедичної допомоги 3.
Засоби індивідуального медичного оснащення.
4. Етичні аспекти реанімації .
 НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
Вступ
Знання причин виникнення і характеру надзвичайних ситуацій дозволяє при
завчасному вживанні заходів захисту, при розумній поведінці населення значною
мірою понизити всі види втрат. Завчасна інформація дає можливість провести
попереджувальні роботи, привести в готовність сили і засоби, роз'яснити людям
правила поведінки. Все населення повинно бути готове до дій в екстремальних
ситуаціях, до участі в роботах по ліквідації стихійних лих, аварій і катастроф, уміти
володіти способами надання першої медичної допомоги постраждалим.

Медицина катастроф – це розділ медицини, що передбачає розробку стратегії

і тактики надання екстреної медичної допомоги великій кількості потерпілих в
екстремальних умовах при гострій нестачі сил і засобів місцевої охорони здоров’я.
Медицина катастроф є галуззю медицини і являє собою систему наукових
знань і сферу практичної діяльності, що спрямовані на врятування життя і
збереження здоров’я населення при аваріях, катастрофах, а також на попередження і
лікування уражень (захворювань), що виникли при надзвичайних ситуаціях,
збереження і відновлення здоров’я учасників ліквідації надзвичайних ситуацій.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ.

КЛАСИФІКАЦІЯ.

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності

людей на об’єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом,
епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів
ураження, що призвело або може призвести до людських і матеріальних втрат.

Загальні ознаки НС – це наявність чи загроза загибелі людей або значне

порушення умов їхньої життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне
порушення стану навколишнього середовища.
За причиною виникнення розрізняють наступні види надзвичайних
ситуацій:
Природні (стихійні лиха): тектонічні (виверження вулканів, землетруси),
топологічні (повені, селі, зсуви, снігові лавини), метеорологічні (бурі, урагани,
смерчі, циклони, морози, засухи, незвичайна спека, пожежі) тощо.

Техногенні (виробничі): транспортні аварії (катастрофи); пожежі і вибухи;

аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних,
біологічних речовин; аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення;
гідродинамічні аварії на дамбах тощо.

Екологічні: зміни стану атмосфери, гідросфери, суші й в цілому біосфери в

наслідок несприятливого техногенного впливу людини або рідше – стихійних явищ
на оточуюче середовище.

Соціальні: епідемії, війни, голод, тероризм, громадські безладдя.

 Залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних
економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні
надзвичайних ситуацій:
Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситуація,
яка розвивається на території двох та більше областей.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка

розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного
значення).

Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить

за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або
її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а
також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах,
що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше
одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка і не

підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території
об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його
санітарно-захисної зони.

При виникненні НС практично завжди необхідні захист населення від дії

небезпечних для здоров’я людини чинників, проведення рятувальних робіт і
надання екстреної медичної допомоги ураженим.

Аварія (з точки зору охорони здоров’я) – це вихід із ладу, руйнування

споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення
виробничого або транспортного процесу, внаслідок якого на об’єкті, певній
території (акваторії) створюється загроза для життя та здоров’я людей.
Катастрофа – великомасштабна аварія або інша подія, що призводить до
важких, трагічних наслідків.
Катастрофа (з точки зору охорони здоров’я) - це раптова, швидкоплинна
подія, викликана силами природи або діяльністю людини, що спричинила
численні людські втрати, завдала шкоди чи створила загрозу здоров’ю значної
кількості людей, руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних
цінностей у значних розмірах, а також нанесла серйозну шкоду довкіллю.
Загальні втрати при катастрофах поділяють на такі два види:
безповоротні (ті, які загинули до надання медичної допомоги, та ті, які
пропали безвісті), санітарні (уражені і хворі, які втратили працездатність і
потребують медичної допомоги, та доставлені на лікування до медичних
пунктів і закладів).

Види медичної допомоги у системі ДСМК. Поняття домедичної допомоги

У 2012 році був прийнятий та набрав чинності Закон України «Про екстрену
медичну допомогу» (від 05.07.2012 р. № 5081-VI) із змінами, внесеними
Законом № 333VII від 18.06.2013 р., що визначає організаційно-правові засади
забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території,
екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення
надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, і засади створення
функціонування й розвитку системи екстреної медичної допомоги.
Вид медичної допомоги - це офіційно встановлений перелік
лікувальнопрофілактичних заходів, котрі виконуються в порядку само- та
взаємодопомоги, медичним персоналом певної кваліфікації в системі ЛЕЗ при
відповідному оснащенні. Вид медичної допомоги визначається місцем
надання, підготовкою осіб, що її надають, наявністю відповідного оснащення.
Щодо видів медичної допомоги у системі лікувального забезпечення за умов
НС, за даними різних джерел літератури їх виділяють чотири (долікарська,
перша лікарська, кваліфікована та спеціалізована), за даними інших авторів -
п’ять (перша медична, долікарська (фельдшерська), перша лікарська,
кваліфікована, спеціалізована).

Поняття домедичної допомоги

Надання медичної допомоги на полі бою, на догоспітальному етапі, є

дуже важливою, оскільки вона надається у період найбільш важливого часу,
щоб допомогти за будь-якої бойової травми. У попередніх війнах, до 90 %
бойових смертей наступали до моменту попадання пораненого до
лікувального закладу. Це підкреслює першорядну важливість надання
домедичної допомоги пораненому на полі бою та місці травми, під час
евакуації і прибуття до місця лікування.
Домедична допомога – невідкладні дії та організаційні заходи,
спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані
та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються
на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми
службовими обов’язками повинні володіти основними практичними
навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у
невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії
та заходи.
Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у
невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб,
працівники державної пожежної охорони, працівники органів та підрозділів
міліції, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів,
бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми
службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання
домедичної допомоги.
Виділяють слідуючі категорії осіб без медичної освіти які пройшли курси
надання догоспітальної допопмоги:
Парамедик — немедичний працівник, який пройшов спеціальну
підготовку з питань надання невідкладної допомоги за 120-годинною
навчальнотренувальною програмою при спеціальному навчально-
тренувальному центрі і раз на три роки проходить відповідну перепідготовку
за 30-годинною програмою.
Рятувальник — немедичний працівник, який пройшов спеціальну
підготовку з питань надання невідкладної допомоги за 48-годинною навчально
тренувальною програмою при спеціальному навчальнотренувальному центрі і
раз на три роки проходить відповідну перепідготовку за 18-годинною
програмою.
Санітарний інструктор — немедичний працівник, який пройшов
спеціальну підготовку з питань надання невідкладної допомоги за 12-
годинною навчально-тренувальною програмою при спеціальному
навчальнотренувальному центрі і раз на три роки проходить відповідну
перепідготовку за 6-годинною програмою.

Засоби індивідуального медичного оснащення.

Близько 15-27 % поранених, які гинуть на догоспітальному етапі можна

врятувати, якщо буде вжито необхідних заходів: зупинити кровотечу,
зменшити наслідки пневмотораксу, відновити прохідність дихальних шляхів.
Для того, щоб військовослужбовець навчився правильно надавати домедичну
допомогу, він повинен знати засоби індивідуального медичного оснащення та
їх призначення.

АПТЕЧКА МЕДИЧНА ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ІНДИВІДУАЛЬНА

(АМЗІ),– комплект з лікарських засобів і виробів медичного призначення,
який застосовується для оснащення особового складу та надання домедичної
допомоги в порядку само- та взаємодопомоги.
 Аптечка IFAK стандарт НАТО :
1. Повітровод назофарінгеальний
2. Декомпресійна голка
3. Турнікет С.А.Т.
4. Оклюзивні наліпки
5. Бандаж ізраїльський
6. Кровозупинна марля (Combat Gauze)
7. Атравматичні ножиці
8. Оглядові медичні рукавиці
9. Пластир
10. Маркер
11. Гель стерильний (для повітроводу)
12. Анальгетик та антибактеріальний засіб.

Рис.1.
 Рис. 1-2. Індивідуальна аптечка IFAK - Multicam

Рис.3. Джгути.

Якщо кровотеча з кінцівки сильна, треба накласти джгут на кінцівку вище

місця кровотечі і стягнути його шляхом закручення до зупинки кровотечі.
Використовують спеціальний джгут (типу САТ), джгут зроблений з
еластичної гуми (типу Есмарха) чи джгут-закрутка (турнікет) з підручного
матеріалу. До джгута треба прикріпити записку із зазначенням точного часу
накладання. Джгут повинен знаходитися на кінцівці не більше 1,5-2 години,
але протягом цього часу необхідно 1-2 рази попускати його на 10-15 хвилин,
попередньо провівши пальцеве притискання артерії. Після послаблення
джгута його слід накласти трішки вище попереднього місця.
Якщо джгут накладено правильно, то: кровотеча з рани припиняється,
кінцівка стає блідою та холодною, пульс нижче накладання джгута не
визначається.
«CAT» - джгут для зупинки кровотеч, який на даний момент є
найпоширенішим засобом для проведення оклюзії магістральних
артерій.
 Рис.4.

«CAT» (рис.4) - джгут для зупинки кровотеч, який на даний момент є

найпоширенішим засобом для проведення оклюзії магістральних артерій.
Особливість конструкції дозволяє використовувати турнікет однією рукою.
Зручна липучка-фіксатор дає можливість накласти джгут на плече\стегно
незалежно від обсягу м’язового масиву. Універсальна закрутка дозволяє без
зайвого тиску зупинити кровотечу і, при необхідності, послабити компресію
на даній ділянці. Скоби-фіксатори дозволяють закріпити стержень закрутки
таким чином, щоб не допустити розслаблення джгута. Транспортний маячок
білого кольору грає роль кріплення до скоб, і є місцем нанесення часу
накладення джгута. Джгут «CAT» наразі є на озброєнні армії США та багатьох
приватних військових компаній.

Турнікет «SWAT» (Рис.5.) був розроблений для сил спеціального

призначення при використанні в польових умовах.
Турнікет «SWAT» був розроблений
для сил спеціального призначення
при використанні в польових умовах.
Турнікет складається з широкої
еластичної стрічки. Джгут «SWАТ»
розтягується і дозволяє перетиснути
навіть великі масиви м’язової
тканини, зокрема на стегні. На
Рис 5. відміну від всіх інших джгутів і
турнікетів, перевага засобу «SWAT»
полягає в конструкції самої стрічки, ширина якої не завдає травми і
пошкоджень м’язів, судин і нервових закінчень, як це відбувається при
використанні класичних джгутів з вузькою шириною стрічки. Цей
багатофункціональний засіб може бути використаний як еластичний бинт, як
тиснуча пов’язка для зупинки венозних кровотеч, а також для фіксації кінцівки
потерпілого.
«SOF» Тактичний Турнікет» – джгут, призначений для зупинки кровотеч.
На данний час цей джгут є найновішою розробкою. «SOF» — є результатом
вичерпного 24-місячного дослідження, завдяки якому було розроблено
максимально ефективний та максимально легкий у використанні джгут.
Данний джгут використовується на швидких допомогах майже у всіх країнах
Європи.

Рис.6. «SOF Тактичний Турнікет»

В порівнянні з «CAT», — у джгута «SOF» відсутня липучка, яка, з часом,

забивається брудом, та перестає функціонувати.
Джгут-турнікет українського виробництва «СІЧ» швидко накладається,
навіть однією рукою! Липка "робоча поверхня "СІЧ-Турнікету" має хорошу
адгезію і повноцінно працює в мокрому та засніженому стані. Металева
фурнітура "СІЧТурнікету" має беззаперечну надійність при будь-яких
температурних умовах і навантаженнях.

Рис. 7. Джгут «СІЧ».

Джгут «MAT» (Mechanical Advantage Tourniquet) — універсальний джгут, який
на даний момент є найдосконалим механічним пристроєм для зупинки
кровотеч.

Рис.8. Джгут «MAT» (Mechanical Advantage Tourniquet)

У випадках життєвонебезпечних кровотеч головним фактором є час, за

який джгут зможе зупинити кровотечу. За допомогою механічного джгута
«MAT» можливо зупинити артеріальну кровотечу за лічені секунди,
докладаючи мінімум зусиль. Конструкція джгута дуже проста і дозволяє
використовувати його всього однією рукою, незалежно від місця накладення.
Турнікет універсальний, його конструкція дозволяє однаково ефективно
використовувати його для зупинки кровотеч як на верхніх, так і на нижніх
кінцівках. Завдяки довгому ременю і зручній пряжці, джгут можна
застосовувати навіть особам з великими обсягами м'язових масивів (аж до 100
см у діаметрі). Завдяки конструкції джгута «MAT», є можливість дозувати
компресію і, при необхідності, розпускати джгут без загрози його повного
розстібання. Запатентована конструкція дозволяє за декілька секунд, всього
лише натиснувши на кнопку, повністю розпустити джгут і пересунути його на
нове місце.
 ITClamp - зажим для зупинки кровотечі.

Рис. 9. ITClamp - зажим для зупинки кровотечі.

ITClamp - інноваційний засіб для зупинки кровотечі, створений хірургом
військової медицини канадцем Деннісом Філіппсом. ITClamp вироблений із
пластика і за зовнішнім виглядом схожий на шпильку для волосся
"крокодильчик". На затискаючих ребрах пристрою знаходяться зубчики -
голки, які й «зшивають» пошкоджені тканини. Цей засіб - побутова
альтернатива хірургічному затискачу, яка суттєво підвищує шанси вижити до
приїзду лікаря навіть при самих складних травмах.

Засіб для зупинки кровотечі хімічний.

Для екстреної зупинки зовнішньої кровотечі (артеріальної, венозної,

капілярної) розроблені та успішно застосовуються сучасні контактні гемо
статики – гемостопи, які при контакті з кров’ю, яка витікає, в результаті
хімічної або фізичної реакції формують псевдозгусток, що дозволяє зупинити
кровотечу. За даними світової статистики (від Другої світової війни до всіх
військових конфліктів сьогоднішнього часу), основною причиною смерті
поранених на полі бою і в будь-яких інших надзвичайних ситуаціях є смерть
від кровотечі – до 90 % від загальної кількості поранених. При цьому кровотеча
при ушкодженні основних артерій настільки критична, що поранений зазвичай
помирає ще до надання будьякої домедичної допомоги. Існує дві основні групи
гемостатиків контактного застосування – на основі хітозану (Celox (Целокс),
ChitoGauze (ХітоГоз)) і на основі коаліну (QUIKCLOT (КВІККЛОТ)).
 Рис.10. Засоби для зупинки кровотечі хімічний.

Хітозан – природний полісахарид, який видобувається з багаторазово

очищених панцирів креветки, що виловлюється у водах Північнольодовитого
океану. Механізм дії обумовлений тим, що хітозан за електричним зарядом
позитивний і притягає негативно заряджені еритроцити і тромбоцити, в
результаті чого утворюється згусток-тромб. До переваг контактних
гемостатиків на основі Хітозана можна віднести такі особливості:
ефективність не знижується при низькій температурі; його ефективність не
залежить від порушених факторів згортання крові (гемофілія, коагулопатії);
знаходження хітозану в рані забезпечує ефект склеювання пошкоджених
м’яких тканин і попереджає відновлення кровотеч при транспортуванні.
Другою групою контактних гемостатиків є продукти з використанням каоліну
– глини білого кольору, вона ж «біла глина», що складається з мінералу
каолініту. Утворюється при руйнуванні (вивітрюванні) гранітів, гнейсів та
інших гірських порід, що містять польові шпати. При контакті з кров’ю в зоні
кровотечі каолін (за рахунок пористої структури мінералу) абсорбує молекули
води з крові – ефект гемоконцентрації. Це призводить до швидкого утворення
тромбу за рахунок локального підвищення концентрації факторів згортання
безпосередньо в ділянці контакту каоліну з кров’ю, що витікає. Основним
недоліком контактних гемостатиків цієї групи (2-го покоління) було локальне
різке підвищення температури. Контактні гемостатики третього покоління на
основі каоліну не змінюють температуру, тобто не викликають нагрівання в
місці застосування. До переваг гемостопів даного виду відноситься
гіпоалергенність, обумовлена тим, що в зоні контакту відбувається фізична
реакція-абсорбція. Засоби для зупинки кровотечі хімічні (контактні гемо
статики, гемостопи) виробляються в трьох різних формах – гранули,
аплікатори і бинти. Порошок або гранули засипаються на місце
кровотечі.Аплікатори з гемостопами дозволяють вводити діючу речовину у
вузькі глибокі раневі ходи. Бинти, просочені хітозаном або каоліном, зручні
при тампонуванні рани та легко видаляються в подальшому. В даний час
звичайні рулонні бинти з гемостопами замінюються на Z-fold (зетфолд) бинт,
тобто бинт складений гармошкою, упаковка якого має пласку форму, більш
зручну для зберігання і накладення на рану. Гемостатичні засоби у вигляді
порошків практично не використовуються в польових умовах.
Використовують бинти або аплікатори. Ефективність комплексного
використання порошків гемостатиків практично неможливо забезпечити в
польових умовах, так як в цій ситуації необхідно послідовно використовувати
три засоби: джгут + гемостатик + пов’язку. Один тільки гемостатик не замінює
все вищевказане! Застосування контактних гемостатиків кардинально змінило
статистику смертності при масивних кровотечах. Особливо при кровотечах в
тих місцях, де неможливо використання джгута (сідниці, пахви, шия). За
допомогою бинтів Celox, ChitoGauze або QuikClot артеріальна кровотеча
зупиняється близько 120 секунд, тому раціонально даний бинт рекомендувати
для моментального надання допомоги собі і, при необхідності, пораненому.

Багатофункціональний перев’язувальний пакет (БПП).

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) – це спеціально
виготовлений і раціонально укладений перев’язувальний матеріал, який
міститься в герметизованій прогумованій оболонці. Крім прогумованої
(зовнішньої) оболонки, пакет має і внутрішню паперову. Він складається з
бинта (10 см х 7 м), двох ватно-марлевих подушечок (32 х 17 см), одна із них
може переміщатись по бинту, і безпечної шпильки. Внутрішня поверхня
прогумованої оболонки, бинт, подушечки стерильні. Оболонки захищають
вміст пакета від механічних пошкоджень, вогкості і забруднення.

Рис.11. Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ).

Бинт для надання невідкладної допомоги.

Бинт для надання невідкладної допомоги складається зі стерильної білої

пов’язки з подушечкою з еластичним хвостиком і натискного пристрою та
застосовується для постійного тиску на рану. Цей бинт також відомий як
«пов’язка для невідкладної допомоги при травмі», «бандаж для невідкладної
допомоги при травмі», «Ізраїльська компресійна пов’язка» та «Ізраїльський
бинт». На сьогодні замість нього в АМЗІ –ППІ.
Ізраїльський компресійний бандаж - легка і компактна пов’язка. Завдяки
вакуумній герметичній упаковці має великий термін придатності. На відміну
від інших подібних засобів може застосовуватися однією рукою і підходить
для будь-якої кінцівки, тулуба чи голови. Цей бандаж є одним з
найпопулярніших армійських перев’язувальних засобів в світі (лише 10% з
продукції йде в продаж в магазини, 90% викуповується армією). Є гібридом
між бинтом, ІПП, турнікетом і щільною пов’язкою.

Рис. 12. Ізраїльський компресійний бандаж (Israeli Emergency Bandage).

«Olaes Modular Bandage 4» — це новітнє покоління перев’язувальних

матеріалів. Це безумовно найкращий у світі перев’язувальний пакет. Бандаж
містить в собі серветку, елемент тиснення (в серветці складений бинт для
тампонади рани), також плівка (оклюзійна) для закриття ран грудної клітини,
а в кінці бинта – спеціальна скоба, яка фіксує пов’язку та може її стягнути.

Рис.13.«Olaes Modular Bandage 4»

Весь бандаж прошитий липучками, що не дозволяє бинту розмотатися

при випадінні з руки. Тобто якщо ви впустили бинт – він не розмотається, тому
що містить гальма в вигляді липучок. Також ці гальма допомагають пов’язці
триматися міцно і не зісковзувати під час транспортування. Тиснучий елемент
– чашка - накладається прямо на рану, вона прозора, що дозволяє
контролювати кровотечу, а також може використовуватись при травмах очей.
Більш універсального ІПП ніж «Olaes» просто не існує.
Рис.14. Знеболюючий засіб (у шприц-тюбику)

Назофарингіальний повітровід.
М’язи язика пораненого, який перебуває у несвідомому стані можуть
розслаблятися, приводячи до того, що його язик заблокує дихальні шляхи,
оскільки западе всередину та перекриє просвіт трахеї (дихального горла).
Використання прийому «нахил голови – підйом підборіддя» для того, щоб
дістати язик із просвіту трахеї може призвести до відновлення самостійного
дихання пораненого. Для попередження такого стану в складі аптечки
передбачена наявність назофарингіального повітроводу. Розмір повітроводу
підбирається заздалегідь під власника аптечки, зберігається в аптечці та
використовується при необхідності до власника аптечки. Для полегшення
введення повітроводу можлива наявність у складі аптечок лубриканту в
унідозі.

Рис. 15. Назофарингіальний повітровід.

Оклюзивна самоклеюча плівка

Засіб для надання домедичної допомоги при проникаючих пораненнях

грудної клітини. Використовуються для запобігання розвитку відкритого
пневмотораксу. Поділяються на такі що представляють собою плівку з
нанесеним клейовим шаром та на такі, що мають крім того, клапан.
Плівкові оклюзійні пов’язки. H&H Wound Seal Kit (Ейченд Ейч Вунд Сіл Кіт) –
компактний і бюджетний засіб для надання домедичної допомоги при
проникаючих пораненнях грудної клітки. Представляє собою клейку плівку,
що накладається на рану грудної клітини для герметизації. Halo Chest Seal
(Гало Чест Сіл) – пов’язка з вкрай клейкою основою, яка прилипає до грудної
клітки, навіть якщо та повністю залита водою, кров’ю чи іншою рідиною. У
комплекті Halo Chest Seal є 2 оклюзійні пов’язки для надання домедичної
допомоги при відкритому пневмотораксі (для накладання на вхідний та
вихідний рановий отвір).

Рис.16. Halo Chest Seal

Пов’язка Hy Fin Chest Seal (Хай Фін Чест Сіл) випускається в

герметичному пакеті, в комплект входить марлева серветка для видалення
крові та іншої рідини з поверхні грудної клітки, і пластир на клейкій основі, з
великим зручним яскравочервоним добре помітним краєм для відкривання
пов’язки.

Клапанні оклюзійні пов’язки. Оклюзійна пов’язка Bolin Chest Seal (Болін

Чест Сіл) відрізняється від інших засобів наявністю потрійного
одностороннього клапана, який дозволяє ефективно видаляти зайве повітря,
що накопичилося в плевральній порожнині. Надзвичайно клейка основа
дозволяє накласти пов’язку навіть на мокру поверхню, а також на шкіру з
рясним волосяним покривом. У комплект Bolin Chest Seal входить
гігроскопічна серветка, яка легко видаляє зайву вологу / кров з поверхні
грудної клітки перед накладенням оклюзійної пов’язки.

Рис. 17. Оклюзійна пов’язка Bolin Chest Seal

 Для застосування оклюзійної пов’язки необхідно звільнити її від
захисного шару та накласти липкою стороною на шкіру. Клапани оклюзійної
пов’язки повинні знаходитись прямо над раною для ефективного виходу
зайвого повітря.
Оклюзійна пов’язка Ашермана Asherman Chest Seal (Ашерман Чест Сіл)
являє собою пластир на клейкій основі з одностороннім клапаном і марлевою
серветкою Кругла форма пов’язки, що досягає 14 см в діаметрі, дозволяє
локалізувати поранення самих різних розмірів, а завдяки стійкій клейкій
основі, Asherman Chest Seal легко накладається не тільки на оголену поверхню
шкіри, але і на ділянки з рясним волосяним покривом. Прозора ділянка в
оклюзій ній пов’язці Ашермана дозволяє контролювати правильність місця
накладення пластиру, що в сукупності з марлевою серветкою робить даний
засіб максимально ефективним.

Рис.18. Asherman Chest Seal.

Антибактеріальний засіб в таблетках що містить амоксицилін з

клавулоновою кислотою.
Механічний засіб для розрізання одягу та взуття.Це можуть бути ножиці,
спеціальний ніж для зрізання одягу та строп тощо.
Рукавички медичні оглядові. Кожна АМЗІ комплектується
одноразовими рукавичками. Їх необхідно використовувати при діях з
пораненим для власної безпеки. Рекомендується використовувати рукавички
синього або білого кольорів для наочності плям крові в процесі огляду
пораненого та пошуку поранень на тілі. Слід утримуватись від рукавичок
чорного кольору.
Маркер синій.

Пластир армований.
 Етичні аспекти реанімації

Рішення про початок проведення реанімаційних заходів - складне як для

лікаря, так і для пацієнтів та їх рідних. Серед чинників, які впливають на
прийняття такого рішення є: особисті фактори, національні та локальні
традиції, юридичні, етичні, релігійні, суспільні та економічні аспекти. Деякі
пацієнти самі висловлюють небажання продовжувати лікування, це є їх
прижиттєва воля. Саме тому важливим є розуміння працівниками служби
надання медичних послуг основних принципів прийняття рішення про початок
реанімаційних заходів.
Виділяють чотири таких основних принципи:
- принцип дії заради користі пацієнта;
- принцип незавдавання шкоди;
- принцип справедливості;
- принцип автономії пацієнта.
Принцип дії заради користі для пацієнта означає дії працівників охорони
здоров’я на підставі оцінки користі від проведення таких дій та можливих
ризиків. Найчастіше вирішується питання про початок реанімації, однак іноді
- про її припинення. Про принцип дій заради користі для пацієнта також
говорять, коли вирішуються суспільно важливі потреби, наприклад,
упровадження програми загального доступу до дефібриляції.
Принцип незавдання шкоди означає не завдавати шкоди своїми діями
Реанімація не повинна розпочинатися в ситуаціях із завідомо несприятливим
прогнозом або коли пацієнт не бажав бути реанімованим (воля пацієнта
виражена при повній свідомості письмово).
Принцип справедливості означає обов’язкове розділення прав та дій в
суспільстві задля користі з одночасним врахуванням ризику. Реанімація
повинна бути доступна всім, кому може принеси користь, звичайно, в межах
доступних засобів.
Принцип автономії пацієнта полягає у праві пацієнта приймати свідоме
самостійне рішення, а не покладатися на рішення, прийняті за нього лікарями
або медсестрами. Цей принцип впроваджується протягом останніх 30 років, він
відповідає постановам Гельсінської декларації прав людини з наступними її
модифікаціями та доповненнями. Згідно з цим принципом, пацієнт повинен
бути належним чином проінформованим, свідомим, не піддаватись жодному
сторонньому тиску, а його рішення мають бути обов’язковими до виконання.
Окремим пунктом у вирішенні даного питання є засвідчення волі
пацієнта.
Засвідчення волі впроваджено в багатьох країнах світу, воно особливим
чином підкреслює значення автономії пацієнта. Ні в якому разі не можна
розпочинати заходи реанімації, якщо вони суперечать письмовій волі особи,
яка в момент засвідчення волі була в здоровому розумі та повністю
усвідомлювала можливі наслідки такого рішення для свого майбутнього. Воля
пацієнта може бути задокументована у різній формі. Якщо він чітко і виразно
висловив в усній формі свою відмову від реанімації при наявності свідків, то
вона має такий же статус, як письмове засвідчення волі. Пацієнт зобов’язаний
обов’язково пересвідчитися, що медичний персонал та його рідні чітко
усвідомлюють його волю, якщо постане необхідність її впровадження. У
випадках позалікарняної зупинки кровообігу воля пацієнта зазвичай не відома,
реанімація розпочинається негайно. Варто зазначити, що немає жодної етичної
різниці між перериванням спроби реанімації, яку було розпочато, та
нерозпочинанням реанімації, якщо рятувальникам буде представлено
засвідчення волі, що обмежує засоби лікування.
Залишається відкритим для дискусії питання, у яких випадках
недоцільно розпочинати спроби реанімації.
Пацієнт має право відмовитися від надання медичних послуг в будь-якій
ситуації, однак не може автоматично вимагати таких послуг та наполягати на
розпочинанні заходів реанімації незалежно від обставин. Пацієнт не має права
вимагати надання тих чи інших медичних послуг, якщо вони суперечать
клінічній оцінці, зробленій лікарем. Такі рішення досить часто складні і
повинні прийматися досвідченішими членами медичного персоналу. Рішення
про припинення реанімації викликає питання морального та етичного
характеру, а саме: що свідчить про даремність заходів реанімації; від чого
власне утримуємося; хто повинен приймати рішення про припинення
реанімаційних заходів; з ким потрібно консультуватися при прийнятті такого
рішення; кого насамперед необхідно про це проінформувати.
Що свідчить про даремність спроб реанімації?
Якщо заходи реанімації не приведуть до подовження прийнятної якості
життя пацієнта, то такі спроби вважають даремними. Хоча інформація щодо
факторів, на підставі яких можна передбачати наслідки невдалої реанімації,
досить доступна, ні один з цих факторів не має достатньої прогностичної
цінності при застосуванні в незалежній групі. Окрім цього, результати
залежать від багатьох чинників, а саме — час до початку серцево-легеневої та
мозкової реанімації та час до виконання дефібриляції. Складно передбачити,
який вплив на результати лікування ці чинники матимуть в окремих осіб.
Кого необхідно проінформувати?
Після прийняття рішення щодо припинення реанімаційних заходів
висновок необхідно ясно переказати всім юридичним особам, кого воно
стосується, включно пацієнта. Зокрема, необхідно повідомити рідним, якщо
пацієнт дозволяє це зробити.
Коли припинити реанімацію?
Більшість розпочатих спроб реанімації закінчується неефективно, тому
повинні бути припинені. Кілька факторів впливають на рішення про
припинення реанімації. Серед них: перебіг лікування, час від зупинки
кровообігу до початку серцево-легеневої га мозкової реанімації, час до
дефібриляції та тривалість спеціалізованих реанімаційних заходів із стійкою
асистолією.
Реанімаційні заходи потрібно продовжувати до тих пір, доки триває
фібриляція шлуночків (ФШ), Загальновідомо, що можливе припинення
серцево-легеневої та мозкової реанімації після 20-хвилинної асистолії,
незважаючи на застосування спеціальних реанімаційних заходів.
Діагноз асистолії встановлюють лише при наявності запису
електрокардіограми. Рішення про припинення виконання реанімаційних
заходів приймає керівник бригади після консультації з іншими її членами.
Остаточне рішення базується на клінічній оцінці відсутності ефективності
спеціалізованих реанімаційних заходів.
Часто у випадку позалікарняної зупинки кровообігу беруть участь
немедичні рятувальники, які також стикаються з проблемою вирішення
ефективності спроби серцево-легеневої та мозкової реанімації. У випадках
встановлення діагнозу смерті особою, яка не є лікарем, такий діагноз пізніше
підтверджує лікар (в більшості країн це можуть робити лише лікарі).
Рішення про початок реанімації або розпізнавання смерті можуть
приймати також медсестри в будинках догляду за пристарілими або в хоспісах.
Усі підопічні цих закладів повинні мати можливість засвідчити свою волю, що,
в свою чергу, дає підстави для надання або ненадання реанімаційних заходів у
ситуаціях, які цього потребують.