Professional Documents
Culture Documents
63612
63612
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Доповідь командира взводу про готовність до заняття. Перевірка відсутніх.
1
ІІІ.
ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Державна політика України у сфері захисту населення і територій базується на
Конституції України, відповідних законах, актах Президента України і урядових
рішеннях. "Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека
визначається в Україні найвищою соціальною цінністю" (стаття 3 Конституції України).
КОНЦЕПЦІЯ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ
СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ
8 червня 2000 р. Президент України Л.Д. Кучма підписав Закон України "Про
захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру".
Цей Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України та
громадян інших держав, які перебувають на території України, захисту об’єктів
виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру. Захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру це - система організаційних, технічних,
медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів для запобігання та
реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх
наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами
підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності й господарювання,
добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення та територій, а також
матеріальних і культурних цінностей та довкілля.
Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру базується на Конституції України і Законі
України "Про правовий режим надзвичайного стану" та інших нормативно-правових актах.
Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру є:
здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного
та природного характеру та реагування на них;
забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів
управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобігання надзвичайним
ситуаціям техногенного та природного характеру.
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру здійснюється на принципах:
пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я і
довкілля;
надання переваги раціональній та превентивній безпеці;
вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій;
особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного
дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;
відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень за дотримання вимог
цього Закону;
обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання
виникненню надзвичайних ситуацій;
врахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня
реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;
максимально можливого ефективного і комплексного використання наявних сил і
засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на
них.
2
У питаннях захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру громадяни України мають право на:
отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть
виникнути, та про заходи необхідної безпеки;
забезпечення та використання засобів колективного й індивідуального захисту,
які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі їх
виникнення;
звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;
відшкодування збитків, згідно із Законом, заподіяних їхньому здоров’ю та майну
внаслідок надзвичайних ситуацій;
компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій;
соціально-психологічну підготовку та медичну допомогу;
інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру відповідно до законів України.
Для забезпечення реалізації державної політики захисту населення і територій
від надзвичайних ситуацій створюється єдина державна система органів виконавчої
влади з питань запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного
характеру і реагування на них чи єдина державна система, яка складається з
територіальних і функціональних підсистем. Завдання єдиної дер жавної системи,
склад сил і засобів визначені в Положенні Кабінету Міністрів України № 1198 (1998
р.) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
техногенного і природного характеру в Україні", а також у розділі VIII Закону
України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного
і природного характеру", № 1809-ІП від 8 червня 2000 р.
Основні заходи і засоби захисту населення і територій
Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних
ситуацій є захист населення.
Захист населення – це створення необхідних умов для збереження життя і
здоров’я людей у надзвичайних ситуаціях. Головна мета захисних заходів - уникнути
або максимально знизити ураження населення.
До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у
разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення,
спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний,
медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист,
індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.
Інженерний захист
З метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й
експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть
шкідливо вплинути на безпеку населення і довкілля.
Заходи інженерного захисту населення і території передбачають: під час
розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування
враховувати можливі прояви небезпечних і катастрофічних явищ та раціональне
розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх
діяльності у разі виникнення аварії; будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і
транспортних комунікацій з певними рівнями безпеки та надійності; розробка і здійснення
заходів безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки, створення
комплексної схеми захисту населення, пунктів та об’єктів господарювання від
3
небезпечних природних процесів; розроблення і здійснення регіональних та місцевих
планів запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків; організацію
будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних,
протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення; реалізацію
заходів санітарної охорони території
Медичний захист
Для запобігання ураження людей або зменшення його ступеня, своєчасного
надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в
зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно
проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і засобів закладів
охорони здоров’я незалежно від форм власності й господарювання; розгортання в умовах
надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування
профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль
якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел
водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-
гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне створення і підготовка медичних
формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення,
накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки,
навчання населення способам надання першої медичної допомоги; недопущення впливу
на здоров’я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків
надзвичайних ситуацій.
Біологічний захист
Біологічний захист передбачає своєчасне виявлення біологічного зараження,
проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і
спеціальних протиепідемічних та медичних заходів. Біологічний захист передбачає
проведення колективних та індивідуальних заходів захисту; запровадження карантину
та обсервації; знезаражування осередку уражених людей, тварин, врожаю, своєчасну
локалізацію зони біологічного ураження; проведення термінової та специфічної
профілактики; впровадження та дотримання протиепідемічного режиму
підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й
господарювання та населенням; прогнозування масштабів розвитку наслідків
біологічного зараження.
Радіаційний та хімічний захист
4
і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної
обробки одягу, майна і транспорту.
Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини трапляються
мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються трагічно. Страждають люди
всіх професій на виробництві, в побуті, в армії, на транспорті. Великих збитків зазнають
країни від аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих, які призводять до загибелі людей.
В Україні 28 жовтня 1999 року Указом Президента України затверджено
найважливіші функції безпеки життєдіяльності людини, передано в компетенцію
Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
чорнобильської катастрофи. Ці функції спрямовані на захист населення від наслідків
стихійних лих, аварій та катастроф, а також застосування ворогом сучасних засобів
ураження.
Основні принципи захисту населення:
1. Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від
економічного та природного характеру його розселення, виду, ступеня небезпеки,
можливих надзвичайних ситуацій.
2. Усі заходи життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на
підставі законів держави.
3. При захисті використовують усі наявні засоби (евакуацію із небезпечних районів,
захисні споруди, індивідуальні засоби захисту).
4. Громадяни повинні знати основні обов’язки щодо безпеки життєдіяльності,
дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.
5
15м, глибина 1,8-2 м, ширина зверху 1,1-13м , на дні – 0,8м. Верх перекривають колодами,
шпалами, залізобетонними плитами. Влаштовують гідроізоляцію, насипають і трамбують
ґрунт товщиною 50-60 см, встановлюють двері і вентиляцію.
Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це негерметичні захисні споруди. До ПРУ
відносяться спеціально побудовані споруди, господарські підвальні приміщення і житлові
будинки. У ПРУ на 50 чоловік і більше два виходи під кутом 90° в протилежних кінцях.
Все зайве замуровується, забивається, покращують герметичність приміщення замазками,
ущільненням. Встановлюють короби –– припливний нижче, витяжний – на 1,5-2 м вище.
В припливному коробі засуви щільно підігнані. У пристосованих приміщеннях є дві
бочки води з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, в санвузлах – виносна тара, або
люфт-клозет, нари, стелажі для продуктів. Освітлення від електромережі, або
електричними ліхтарями.
Сховища – найбільш надійні захисні споруди від усіх уражальних чинників. Вони
обладнані комплексом інженерних споруд і складаються з захисних герметичних дверей,
шлюзової камери чи тамбура, санітарно-побутового відсіку, основного приміщення для
людей, аварійного виходу, фільтровентиляційної камери, камери для продуктів
харчування, медичної кімнати. Сховища бувають вбудовані і відокремлені, їх будують
заздалегідь.
Пристосування підвальних та інших заглиблених приміщень для захисту населення
проводиться за рахунок потовщення перекриття 30-40 см підсипкою ґрунту під
виступаючі над землею стіни. Виготовляють важки для ущільнення дверей, замуровують
вікна, вмуровують захисну стіну через 1,5 м від дверей для захисту від проникаючої
радіації, встановлюють витяжку. Для обладнання такого укриття використовують підвали,
підпілля, овочесховища і звичайні житлові будинки.
Населення укривається в захисних спорудах за сигналом ЦО. Заходять
організовано, швидко і без паніки. Розміщуються групами, бажано – разом ті, хто живе в
одному будинку, або разом працює. В групах призначаються старші. Дорослі з дітьми
розміщуються в окремих відсіках. Літні і хворі біля вентиляційних труб. Необхідно мати
засоби індивідуального захисту органів дихання, продукти харчування і документи.
Забороняється брати з собою великі, запашні, легкозаймисті речі, тварин. Не ходити без
потреби, не шуміти, не курити, не виходити без дозволу. Виконувати розпорядження
чергового, допомагати хворим та інвалідам.
Для того, щоб евакуювати населення із сховища, необхідно провести відповідні
заходи. Встановити зв’язок, з’ясувати в якому люди стані. Зв’язок встановлюється через
повітрозабірні отвори, люки, стояки водопостачання та ін. Коли порушена система
фільтровентиляції, компресори подають повітря через пробурені отвори в стіні або в
перекритті.
Розкривати укриття починають з відкопування заваленого основного або
аварійного виходу. Якщо це можливо, то роблять проходи в стіні і в перекритті. Прохід
для безпеки укріплюють стійками. Людям надають першу медичну допомогу і
розосереджують в безпечних місцях.
6
довжиною до 15 м. Глибина її – 1,8-2,0 м, ширина: зверху – 1,1-1,3 м, на дні – 0,8 м.
Будівництво щілини починається з розмітки, тобто визначення її плану на місцевості.
Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну,
доводячи до потрібних параметрів. Стінки щілини укріплюють дошками, жердинами,
очеретом, іншими наявними матеріалами. Зверху покриття влаштовують шар гідроізоляції
з руберойту, хлорвінілової плівки або утрамбовують шар глини і насипають шар ґрунту
товщиною 50-60 см. У перекритій щілині роблять вхід з дверима і тамбуром. Для
вентиляції встановлюють витяжну коробку. Місткість щілини 10-15 чоловік.
Вимогам найпростіших сховищ відповідають звичайні траншеї (рис. 28).
Роль та значення щілини у війні з застосуванням ядерної зброї або при аварії на АЕС
підвищується. Вона може бути відкрита та прикрита, з покриттям схилів та без нього.
Якщо люди переховуються у простих не перекритих щілинах, то можливість їх ураження
ударною хвилею, світловим випромінюванням зменшиться у 1,5-2 рази порівняно з
місцем знаходження на відкритій місцевості. Можливість опромінення внаслідок
радіоактивного вибуху зменшиться у 2- 3 рази.
Рис. 28. Щілина без покриття схилів (а); щілина, перекрита залізобетонною плитою (б):
1 — лавка, 2 — стійка, 3 — забірка з хмизу, 4 — бруствер, 5 — настелена підлога, 6 — канава для води, 7 —
ненавантажена берма, 8 — залізобетонна плита, 9 — ґрунтовий насип.
Захист людей у перекритій щілині від світлового опромінювання буде повним, від
ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного
опромінювання при шарі перекриття 60 см ґрунту – у 200 разів. Перекрита щілина
захистить людей від безпосереднього попадання на шкіру та одяг радіоактивних,
отруйних речовин і біологічних засобів. Щілини не забезпечують захист від отруйних
речовин і біологічних засобів. У разі застосування ядерної зброї потрібно користуватися
засобами індивідуального захисту органів дихання і шкіри. Найпростіші сховища
будуються на території підприємств, навчальних закладів, колективних господарств, у
місцях евакуації населення.
7
послаблення ураження ударною хвилею людей щілину роблять зигзагоподібною або
ламаною. Довжина прямої ділянки має бути не більше, як 15 м. Віддаль між щілинами не
менше 10 м.
Щілини посилюються шляхом перекриття їх колодами, залізобетонними плитами і
т.п. ( рис. 29). Для виконання щілини вручну, місткістю на 10 чоловік потрібно викопати
12-15 м3 ґрунту. Необхідно витратити 25-30 людино-годин, тобто троє людей можуть
викопати щілину за 10-12 год. Для виконання робіт по обладнанню прикриття схилів та
перекриття для цього укриття потрібно стільки ж часу та робітників. Таким чином дві
групи робітників можуть побудувати перекриту щілину на 10 чоловік протягом доби.
Щілину на 20 чоловік з прикриттям схилів та перекриттям із залізобетонних плит бригада
з 10 чоловік і з одним автокраном може збудувати за 13-14 год. Для цього використовують
лісоматеріалів до 4 м3, залізобетонних плит – 10 м, ґрунту до 15-20 м3.
8
не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення. Захисні
властивості укриття визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від
товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені
конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев’яних
будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам’яних – у 200-300 разів. В ПРУ,
розрахованому на 50 чоловік і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80
на180 см, бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом
90° один до одного. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна
і зайві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, якщо треба, ґрунтову
підсипку ззовні біля стін, що виступають вище поверхні землі. Для герметизації
приміщень ретельно замуровують тріщини, щілини, отвори у стінах і стелі, біля вікон і
дверей, припасовують двері, оббивають їх повстю, ущільнюють дверні рами валиком з
повсті або з іншої м’якої тканини. Укриття, що вміщує до З0 чоловік, провітрюється
природною вентиляцією через припливний і витяжний короби. Для створення тяги
витяжний короб встановлюють на 1,5-2 м вище припливного. На зовнішньому виводі
вентиляційного короба роблять дашок, а в припливному коробі – щільно підігнані засуви.
У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з
розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті – виносну тару або влаштовують
люфт-клозет з вигрібною ямою. В укритті встановлюють нари чи лавки для відпочинку,
стелажі для продуктів харчування. Освітлення – від електромережі або переносними
електричними ліхтарями.
Вхід у ПРУ влаштовують, під кутом 90° до основного приміщення сховища. Він
робиться у вигляді герметичного тамбуру. В основному приміщенні на вхід і вихід з
тамбуру вішають штори із цупкої тканини. Внутрішнє обладнання ПРУ аналогічне
обладнанню приміщень сховища (рис. 30).
9
В сипучих та слабких ґрунтах необхідно будувати укриття безрубові конструкції з
покриттям схилів. Найпростішими та найнадійнішими є укриття з колод та жердин
безрубової конструкції.
10
Рис. 32. Схема розташування приміщень сховища: 1 – виходи; 2 – тамбури, шлюзи; 3 – санвузли; 4 –
приміщення для укриття людей; 5 – аварійний вихід; 6 – фільтровентиляційна установка (ФВУ); 7 –
санітарний пост; 8 – погреб для продуктів.
11
-30°С; 13 м3/год – більше 30°С. В режимі 2 на одну людину, яка захищається, норма
очистки повітря – 2 м3/год, а на одну людину, що працює у сховищі – 5 м3/год.
У сховищах використовуються фільтровентиляційні обладнання типа ФВК-1 і
ФВК-2. У комплект ФВК-1 входять: для очистки від пороху - протипороховий фільтр, три
фільтри-поглиначі ФПУ-200, які очищають повітря від радіоактивного пороху, отруйних
речовин, аерозолів і бактеріологічних засобів, електроручний вентилятор ЕРВ-600/300. У
комплект ФВК-2 , який забезпечує роботу в трьох режимах, входять всі елементи ФВК-1,
фільтр для очистки повітря від оксиду вуглецю ФГ-70, регенеративна установка РУ-150/6.
12
громіздкі речі, речовини з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі
забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу
коменданта. Всі у сховищі зобов’язані виконувати розпорядження чергового по сховищу,
надавати посильну допомогу хворим.
Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з міст у
заміську зону. Вони організовуються і проводяться відповідно до плану ЦО району та
розпоряджень начальника ЦО.
Розосередження – це організоване вивезення з міст і розміщення у заміській зоні
робітників та службовців підприємств, що продовжують працювати у воєнний час або в
умовах надзвичайних ситуацій, і решти населення, яке знаходиться у зонах можливих
сильних руйнувань і катастрофічного затоплення.
Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти:
Перший – вони припиняють свою діяльність; другий – евакуюються (діяльність
переноситься у заміську зону), третій – продовжують роботу на своїх місцях, але за
скороченими програмами.
У мирний час також доводиться евакуювати населення із зон затоплення, з районів
сходження снігових лавин і селевих потоків. Після аварії на ЧАЕС у 1986 році було
здійснено евакуацію мешканців міст Чорнобиля і Прип’яті та 300 населених пунктів 30-
кілометрової зони.
Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їх сімей у призначені
райони покладається на начальника ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних
закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують
функціонувати, здійснюється за виробничим, а населення, не зайнятого у виробництві, –
за територіальним принципом.
13