Professional Documents
Culture Documents
БЖД-Опорний конспект лекцій
БЖД-Опорний конспект лекцій
Зміст
Лекція №1+№2. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,
таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек……………………. 3
Лекція № 3 Природні загрози та характер їх проявів і дії на людей, тварин,
рослин, об’єкти економіки……………………………………………………… 25
Лекція № 4 Техногенні небезпеки та їх наслідки……………………………... 46
Лекція № 5 Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних і
надзвичайних ситуацій………………………………………………………….. 71
Лекція № 6 Правова основа безпеки життєдіяльності……………………….. 87
Лекція № 7 Управління безпекою життєдіяльності………………………….. 105
3
Лекція №1
1. Основні положення навчальної дисципліни БЖД
2. Основні поняття та визначення
3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
4. Концепція прийнятого (допустимого) ризику
Лекція №2
5. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
6. Принципи, методи та способи забезпечення життєдіяльності людини
7. Класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру за їх рівнями
Детальніше див. навчальний посібник Зеркалова Д. В. «Безпека життєдіяльності» за адресою
http://www.zerkalov.org/node/3000
4
ЛЕКЦІЯ №2
Емерджентність (англ. emergence — виникнення, поява нового) в теорії систем —
наявність в будь-якої системи особливих властивостей, не властивих її підсистемам і
блокам, а також сумі елементів, не пов'язаних системо утворюючими зв'язками;
неможливість об'єднання властивостей системи до суми її компонентів. Синонім —
«системний ефект». В еволюціоністиці виражається як виникнення нових
функціональних одиниць системи, які не зводяться до простих перестановок вже
наявних елементів.
17
внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи
було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий
час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством
порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних
розмірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;
збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми
ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.
Регіонального рівня визнається надзвичайна ситуація:
яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного
значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні
матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих
районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих
бюджетів (надзвичайна ситуація регіонального рівня за територіальним
поширенням);
яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від
50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до
10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис.
мінімальних розмірів заробітної плати;
збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація:
яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, загрожує
довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації
необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні
можливості потенційно небезпечного об'єкта;
внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи
було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий
час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів
заробітної плати;
збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.
Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація, яка не підпадає під
названі вище визначення.
Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її
хоча б одному із значень критеріїв, наведеному у цьому Порядку вище.
У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових
значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали
порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає
визначеного у цьому Порядку, рівень надзвичайної ситуації визнається на ступінь
менше (для дорожньо-транспортних пригод – на два ступеня менше).
Віднесення надзвичайної ситуації, яка виникла на території кількох
адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня
за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є
підставою для віднесення надзвичайної ситуації до державного або регіонального
рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць.
24
25
Загальні відомості
Литосферні небезпеки
Гидросферні небезпеки
Атмосферні небезпеки
Космічні небезпеки
Біологічні небезпеки
Тваринний та рослинний світ
ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ
Загальні відомості
До природних небезпек відносяться стихійні явища, які являють
безпосередню загрозу для життя та здоров’я людей. Наприклад, землетруси,
виверження вулканів, снігові лавини, селі, зсуви, каменепади, повені, шторми,
цунамі, тропічні циклони, смерчі, блискавки, тумани, космічні випромінювання і
багато інших явищ. Будучи природними феноменами життя та розвитку
природного середовища вони в той же час сприймаються людиною як аномальні.
У безпеці життєдіяльності розглядаються не всі природні катастрофи і стихійні
явища, а лише ті з них, які можуть завдати шкоди здоров’ю або призвести до
загибелі людей.
Деякі природні небезпеки порушують або утруднюють нормальне
функціонування систем та органів людини. До таких небезпек відноситься,
наприклад, туман, ожеледиця, спека, холод, спрага та ін.
Незважаючи на глибокі відмінності, по суті всі природні небезпеки
підпорядковуються деяким загальним закономірностям.
По-перше, для кожного виду небезпек характерна певна просторова
приуроченість. По-друге, встановлено, що чим більша інтенсивність (потужність)
небезпечного явища, тим рідше воно трапляється. По-третє, кожному виду
небезпек передують певні специфічні ознаки (передвісники). По-четверте, за всієї
непередбачуваності тієї чи іншої природної небезпеки, її прояв може бути
передбачений. Насамкінець, по-п’яте, у багатьох випадках можуть бути
передбачені пасивні та активні захисні заходи від природних небезпек.
Розглядаючи природні небезпеки, потрібно відзначити роль антропогенного
впливу на їх прояв. Відомі численні факти порушення рівноваги у природному
середовищі в результаті діяльності людства, які призводять до посилення
небезпечного впливу. Так, згідно даних міжнародної статистики, походження
близько 80 % сучасних зсувів пов’язане із діяльністю людини. У результаті
вирубок лісу зростає активність селів, збільшуються паводкові витрати.
Нині масштаби використання природних ресурсів суттєво зросли. Це
призвело до того, що стали відчутно виявлятися риси глобальної екологічної
кризи. Природа наче мстить людині за грубе вторгнення у її володіння. Про це
26
Є відомості про те, що в Європі кожного року лавини різного виду забирають
у середньому близько 100 людських життів. Протилавинні профілактичні заходи
поділяються на 2 групи: пасивні та активні. Пасивні способи полягають у
використанні опорних споруд, дамб, лавинорізів, снігозатримувальних щитів,
насадженні та відновленні лісу тощо.
Активні методи полягають у штучному провокуванні сходження лавини у
заздалегідь вибраний час і за дотримання заходів безпеки. З цією метою
виконується обстріл головних частин потенційних зривів лавини розривними
снарядами або мінами, організовуються вибухи спрямованої дії, використову-
ються сильні джерела звуку.
У лавинонебезпечних регіонах можуть створюватися протилавинні служби,
передбачається система повідомлення та розроблюються плани заходів для
захисту від лавин.
Виверження вулканів. Сукупність явищ, пов’язаних із рухом магми у земній
корі та на її поверхні називається вулканізмом.
Магма (від грец. magma – густа мазь) – це розплавлена маса переважно
силікатного складу, що утворюється у глибинних зонах Землі. Досягаючи земної
поверхні, магма виливається у вигляді лави.
Лава відрізняється від магми відсутністю газів, які звітрюються під час
виверження. Вулкани (за ім’ям бога вогню Вулкана) являють собою геологічні
утворення, що виникають над каналами та тріщинами у земній корі, по яким
вивергається на земну поверхню магма. Звичайно вулкани являють собою окремі
гори, сформовані продуктами вивержень.
Вулкани поділяються на діючі, сплячі та згаслі. До сплячих відносяться
вулкани, про виверження яких нема відомостей, але вони зберегли свою форму і
під ними відбуваються локальні землетруси.
Згаслі – це різні вулкани без якої-небудь вулканічної активності.
Гідросферні небезпеки
До небезпек гідросфери відносяться повені та цунамі. Повіддям називають
відносно тривале збільшення водоносності річок, супроводжуване підвищенням
рівня води, яке повторюється щороку протягом одного й того самого сезону.
Паводок – порівняно короткочасне та неперіодичне підняття рівня води.
Паводки, що відбуваються один за одним можуть утворити повіддя, а останнє –повінь.
Повінь – значне затоплення водою місцевості у результаті підйому рівня води
у річці, озері або морі, який може бути викликаний різними причинами. Це
найпоширеніша природна небезпека. Повінь відбувається через різке збільшення
кількості води в річці, внаслідок танення снігу або льодовиків, розташованих у її
басейні, а також у результаті випадання сильних опадів. Повені нерідко
викликаються загромадженням русла льодом під час льодоходу (затор) або
закупорюванням русла внутрішнім льодом під нерухомим крижаним покривом і
утворенням крижаної пробки, виникають під дією вітрів, які заганяють воду з
моря і викликають підвищення рівня за рахунок затримки у гирлі принесеної
річкою води. Ці повені називають загінними.
На морських узбережжях та островах повені можуть виникати у результаті
затоплення хвилею, яка утворюється під час землетрусів, виверженнях вулканів,
29
цунамі. Повені загрожують майже 3/4 земної поверхні. За даними ЮНЕСКО, від
річкових повеней загинуло у 1947-67 рр. близько 200000 людей. Спеціалісти
вважають, що людям загрожує небезпека, коли шар води досягає 1 м, а швидкість
потоку перевищує 1 м/с. Підйом води на 3 м вже призводить до руйнування
будівель. Повені постійно супроводжують людство і приносять велику
матеріальну шкоду.
Дуже сильна повінь, яка сталася приблизно 5600 років тому у долині Тигру та
Євфрату в Месопотамії, мала настільки серйозні наслідки, що знайшла
відображення у Біблії як всесвітній потоп. Значна частина Голландії знаходиться
нижче рівня моря. Тому тут здавна почали споруджувати дамби. У 1953 р. сталася
сильна повінь, за якої рівень води досяг 4,6 м. Захисні споруди не витримали.
Загинуло більше 18000 осіб. У 1957 р. було започатковане будівництво нових
захисних споруд. Гамбург, віддалений на 100 км від гирла Ельби, періодично
затоплюється у результаті штормових нагонів у Північному морі. У 1981 р.
підйом води склав 5,8 м. Катастрофічні підйоми води у Темзі відбувалися багато
разів за час існування Лондону і супроводжувалися людськими жертвами.
Острова дельти Неви, на яких був заснований Санкт-Петербург, з 1703 р. більше
260 разів заливалися водою.
Але вітер не єдина причина повені. Іноді може бути повне безвітря, а повінь
все рівно відбувається. Причиною таких повеней були довгі хвилі, що виникають
на морі під впливом циклону. Довга хвиля зі швидкістю 50-60 км/ год рухається у
Фінську затоку, стає більш високою на мілководді та у затоці, що звужується, і
перешкоджає річковому стоку. За одночасної дії усіх можливих факторів підйом
рівня води у дельті Неви може досягти 550 см. Загибель людей під час повені,
велика матеріальна шкода, завдана нею, примушує людей вивчати ці явища та
знаходити способи захисту від них.
Повені на річках за висотою підйому води, площі затоплення та величині
збитків поділяються на 4 категорії: низькі (малі), високі (середні), видатні (великі)
та катастрофічні. Існує класифікація повені за ознакою причин.
Частота повеней різна у різних регіонах. Низькі повені повторюються через
5–10 років, високі – через 20–25 років, видатні – через 50–100 років, катастрофічні
не частіше одного разу на 100–200 років. Тривалість повеней від кількох до 80–90 днів.
Захист людей в умовах повеней включає повідомлення, евакуацію людей та
інші заходи відповідно до планів боротьби із повенями та захисту населення.
Найефективніший спосіб боротьби із річковими повенями – регулювання
річкового стоку шляхом створення водосховищ.
Для захисту від повеней у Голландії, Германії, Англії та інших країнах
будують спеціальні захисні споруди. Для захисту від водяної стихії у дельті Неви
будується захисний комплекс завдовжки більше 25 км у поперечнику, населений
пункт Горська Кронштадт Ломоносов. У конструкції комплексу передбачені
пропускні споруди для судноплавства, водопропускні споруди, кам’яні та
земельні дамби, що піднімаються над гладінню затоки на 8 м.
Цунамі – це гравітаційні хвилі дуже великої довжини, які виникають у
результаті зсуву вверх або вниз великих ділянок дна під час сильних підводних
землетрусів, рідше вулканічних вивержень.
30
мкм, гриби дріжджів – 5-10 мкм. Самі дрібні бактерії мають в діаметрі близько
десятої мікрометра.
Окремі види бактерій та грибів досягають у довжину кількох міліметрів та
навіть сантиметрів. Але, як правило, мікроорганізми – це живі істоти дуже малих
розмірів, які людина без допомоги мікроскопа побачити не може.
Мікроплазми – це вид мікроорганізмів, що мешкають у водоймищах, гної.
Патогенні мікроплазми викликають хвороби людини (пневмонію), тварин
(запалення легенів), розлади.
Бацили (від лат. Bacilium) – це бактерії що мають вигляд паличок, які
утворюють внутрішньоклітинні спори. Аероби – організми, здатні до життя тільки
у присутності атмосферного кисню. Анаероби – організми, здатні до життя тільки
за відсутності атмосферного кисню.
Бактеріологія – розділ мікробіології, що вивчає бактерії.
Види мікроорганізмів. Серед патогенних мікроорганізмів розрізняють
бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, найпростіші.
Найпростіші складаються із однієї клітини. Частіше всього вони мешкають у
водоймищах. Приклади найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина,
евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.
Трипаносоми мають розмір 12 – 100 мкм, є паразитами крові й тканин
людини та хребетних тварин. Переносники – кровосисні комахи (муха цеце).
Викликають захворювання трипаносомоз, на яке хворіють люди і тварини
(лихоманка, ураження лімфатичних вузлів та ін.). Захворювання людей називають
сонною хворобою (африканський трипаносомоз) або хвороба Шагаса
(американський трипаносомоз).
Евглена – водиться переважно у мілких прісних водоймищах, часто викликає
«цвітіння води, відомо близько 60 видів, довжина до 0,1 мм.
Незважаючи на свою назву, найпростіші мають будову навіть складнішу, ніж
окрема клітина. «Знехтував» найпростішими і Карл Лінней, описавши їх як один
рід, названий «хаос інфузоріум». Лише через два сторіччя після відкриття
Левенгука вчені встановили, що такі тяжкі захворювання як малярія, сонна
хвороба, що переслідували людину з давніх часів, викликаються паразитами
найпростішими.
Звичайні розміри найпростіших 1/20 – 1/7 мм. Їх можна побачити без
мікроскопа (око людини розрізняє предмети розміром до 0,1 мм. Розмножуються
вони поділом кожні 3 год.
Бактерії – типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму
правильних кульок, називають коками. Групи коків називають стафілококами або
стрептококами. До коків відносять збудників різних інфекційних хвороб. Дуже
багато бактерій мають форму паличок, наприклад кишкова паличка, що мешкає в
нашому організмі (Eschericha coli), – збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії
(Shigella dysenteriae). Електронний мікроскоп дає змогу побачити і органи руху
бактерій – тоненькі джгутики.
Бактерії – всюдисущі та дуже витривалі. Їх знаходили у воді гейзерів з
температурою близько 100 0С, у вічній мерзлоті Арктики, де вони пробули більше
2 млн років, не загинули у відкритому космосі, а також під дією смертельної для
39
людини дози радіації. Є серед них бактерії – хижаки, які ловлять найпростіших.
Деякі бактерії живляться аміаком, метаном. Їх намагались використовувати для
«поїдання» метану в шахтах. Розмножуються бактерії най простішим діленням
надвоє, у сприятливих умовах через кожні 20 хв.
Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, правець,
проказа, дизентерія, менінгіт та ін. Від чуми в середні віки загинули десятки
мільйонів людей. Ця хвороба наводила на людей панічний жах. Вважається, що у
ХХ ст. небезпека чуми зникла.
Туберкульозні бактерії відкрив Р. Кох у 1882 р., але повністю ця хвороба не
переможена. Холера в Європу занесена у 1816 р., до 1917 р. в Росії холерою перехворіло
більше 5 млн людей, половина з яких померла. Зараз випадки холери рідкі.
Правець уражає нервову систему. Хвороба переможена за допомогою
профілактичних щеплень.
Випадки захворювання проказою стали рідкими. Людей, що захворіли як і
раніше поміщають у лепрозорії.
Віруси (від лат. virus – яд) – найдрібніші неклітинні частинки, що
складаються із нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової оболонки
(кансиду). Мають вигляд палички, сферичні тощо. Розмір від 20 до 300 нм і
більше. Віруси – внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки у живих
клітинах, вони використовують їх ферментативний апарат і перемикають клітину
на синтез зрілих вірусних частинок – віріопів. Віруси дрібніші бактерій у 50 раз.
Їх не видно у світловому мікроскопі. Вони не затримуються найтоншими
фарфоровими фільтрами. Віруси розповсюджені повсюди. Викликають хвороби
рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається наука вірусологія.
Отже, віруси мають наступні особливості, порівнюючи з бактеріями. Для
вірусів характерна така властивість як фільтрованість, тобто вони проходять
через фільтри.
Віруси від бактерій не здатні існувати та розмножуватися самостійно. Кожна
бактерія є клітиною, що має свій обмін речовин. Бактерії здатні рости та
розмножуватися на штучних поживних середовищах. Віруси, як справжні
клітинні паразити, повністю залежать від обміну речовин у клітині-хазяйці.
Бактерії та живі клітини організму завжди містять одночасно два типи нуклеї-
нових кислот: рибонуклеїнову (РНК) та дезоксирибознуклеїнову (ДНК) кислоти.
Віруси містять тільки один вид нуклеїнової кислоти – або РНК, або ДНК.
Віруси здатні «нав’язати» свою генетичну інформацію спадковому апарату
ураженої ним клітини. Віруси заражають клітину і заставляють її допомагати їх
розмноженню. Це, як правило, закінчується загибеллю клітини. Віруси, на
відмінну від бактерій, розмножуються лише в живих клітинах.
Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка,
краснуха, гепатит та ін. Давні рукописи донесли до нас описи страшних епідемій
віспи, у яких загинуло до 40 % хворих. Англієць Едвард Дженнер у 1796 р.
запропонував свій метод вакцинації, поклавши тим самим початок боротьби з
цією недугою. Але тільки у 1980 р. ВОЗ заявила про те, що віспа переможена.
Тепер дітям, що народилися після 1980 р. не роблять щеплення віспи.
40
світовій практиці це було зроблено в СРСР у 1937 р. Надалі цей показник був
прийнятий у стандартах майже всіх європейських країн.
Другим непрямим показником є кількість кишкових паличок. Дослідженнями
вчених було доведено, що кишкова паличка може слугувати санітарно-
показниковим мікроорганізмом.
У людському організмі містяться різноманітні мікроорганізми. Якісь з них
нешкідливі, інші навіть корисні. Хвороботворні мікроби відрізняються тільки
тим, що виділяють ферменти, які розкладають кров’яні тільця, м’язи, слизові
оболонки, порушуючи тим самим нормальний стан організму. Особливу групу
утворюють хвороботворні мікроби, які виділяють сильнодіючі отрути (токсини),
що отруюють уражений організм. Руйнуючу дію на організм людини справляють
також агресини, що містяться в бактеріях.
Мікроби проникають в організм людини найчастіше трьома шляхами: через
органи дихання, травний тракт та шкіру. Зараження через шляхи дихання
називається крапельною інфекцією.
Носіями хвороботворних мікробів є тварини, комахи. Місцем розмноження
мікробів, що виробляють токсини, можуть бути продукти живлення. Clostridium
botulinum розмножується у м’ясній їжі і виділяє токсин ботулізму, дуже сильну
отруту. Хвороботворні мікроби зберігають життєздатність у воді дуже довго. Але
людина не може довго існувати без води. Звідси постійна загроза інфекції. Сильна
епідемія холери спалахнула у Петербурзі в 1908-1909 р. Причина – надходження
стічної води з каналу у водопровідну мережу.
Людина має добрий природний захист від хвороботворних мікробів. Перша
лінія захисту – наша шкіра. Але найменша ранка відкриває доступ мікробам в
організм. У носовій порожнині мікроорганізми затримуються дрібними волоска-
ми. У ротовій порожнині бактерії затримуються слиною, у якій містяться бактери-
цидна речовина, відома під назвою лізоцим. У 1965 р. біохіміки визначили склад
лізоциму, в молекулі якого знаходиться 129 різних амінокислотних залишків.
У боротьбі з мікробами велике значення має гігієна. Піт, пил, бруд – добре поживне
середовище для мікроорганізмів. Ефективним середовищем боротьби з мікробами є
дезинфекція. У якості засобів дезинфекції застосовується настойка йоду, ультрафіолетові
промені, хлор та ін. Дезинфекція є безпосереднім засобом боротьби з мікробами.
Дезинсекція та дератизація спрямовані проти переносників мікробів. Дезинсекція –
засіб боротьби з комахами. Препарати, які застосовуються при дезинфекції називаються
інсектицидами. Їх багато. Всі вони мають у якості складової частини хлор.
Боротьба з гризунами називається дератизацією. При цьому застосовують
хімічні, механічні та біологічні засоби. ГОСТ 12.1.008-76 «Біологічна безпека»
зобов’язує приймати відповідні засоби під час роботи з біологічними об’єктами,
щоб попередити виникнення у працюючих захворювання, стану перенесення,
інтоксикації, сенсибілізації й травм, викликаних мікроорганізмами.
Гриби – відокремлена група нижчих рослин, що позбавлені хлорофілу і
живляться готовими органічними речовинами. Існує більше 100 тисяч видів
грибів. Від бактерій гриби відрізняє наявність ядра у клітині. Патогенні гриби
викликають хвороби рослин, тварин та людини.
43
Наука про гриби – мікологія. Мікози (від грец. mykes – гриб) – хвороби люди-
ни та тварин, що викликаються паразитичними грибами. Токсичні гриби викли-
кають харчові отруєння людини й тварин, які називаються мікотоксикозами.
Самий отруйний гриб на світі – бліда поганка. Отрута блідої поганки не
руйнується ні при кип’ятінні, ні при жаренні. Цей гриб є смертельною небезпекою
для людини. Людина може отруїтися червоним мухомором, але смертельні
наслідки рідкі. Майже кожний їстівний гриб має свого неїстівного або отруйного
двійника. Це являє небезпеку для недосвідченого грибника.
На життя людей вже багато сторіч мають вплив гриби-паразити рослин.
Кожен рік людство втрачає через ці гриби близько п’ятої частини світового
врожаю рослин. Паразитичний гриб фітофтора уражає картоплю, що прирікає
населення на голод. Так, у 1845 р. був значний неврожай картоплі в Ірландії.
Небезпечний також гриб – паразит споринья. Він росте на колосках жита.
Містить відомий і дуже небезпечний наркотик ЛСД. У людини викликає важке
захворювання – «антонів вогонь».
Тваринний та рослинний світ
Деякі тварини являють потенційну небезпеку для людини.
Кліщі. Живляться кров’ю великих тварин і людини. Кліща, що присмоктався,
не можна витягувати. Його голова зостанеться у шкірі і викличе запалення, більш
небезпечне ніж сам укус. Краще рясно змочити кліща спиртом або одеколоном і
кліщ сам відпаде. Дуже шкідливі маленькі коростяні кліщі, що викликають
хворобу – коросту. Головна шкода кліщів – не у їх укусах, а у хворобах, що
переносяться кліщами, наприклад, кліщовому енцефаліті. Надійним захистом від
цієї хвороби є щеплення.
Скорпіони. Зловісна слава скорпіона пов’язана з його отруйністю. Для
дрібних тварин укус скорпіона смертельний. Для людини укол жала скорпіона
дуже болісний (виникає пухлина, людину морозить, підвищується температура),
але життю не загрожує. Достеменно відомо тільки кілька випадків загибелі дітей,
вкушених великими тропічними скорпіонами.
Павуки. Павук каракурт (у перекладі чорна смерть), довжиною трохи більше
одного сантиметра, один із самих небезпечних. Смертність від його укусів
складає близько 4 %. Укус каракурта викликає психічне збудження укушеного,
болі у всьому тілі, порушення роботи серця та утруднене дихання. Спеціальна
сироватка проти каракурта не завжди доступна. У польових умовах рекоменду-
ється зразу після укусу припікати ранку сірником. Отрута павука під час
нагрівання руйнується. Інші небезпечні павуки (наприклад, тарантул) серйозної
загрози для людини не становлять, хоча їх укус болісний.
Сарана. Небезпечна тим, що знищує урожай, всю рослинність, може при-
ректи на голод весь тваринний світ і людину.
Акули та скати. За різними оцінками спеціалістів нараховується від 250 до
350 видів акул. За офіційною статистикою від акул гине 35 людей за рік. Акули
нападають на людину не тільки у відкритому морі, а й на глибині 1 – 1,5 м
недалеко від берега.
Поведінка акул непередбачувана. Іноді люди знаходяться довго у відкритому
морі, яке кишить акулами, а ті їх не чіпають. Під час другої світової війни у
44
46
ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ
Механічні небезпеки
Механічні коливання
Електромагнитні поля (ЕМП)
Іонізуючі випромінювання
Електробезпека
Вибухи і пожежі
Механічні небезбеки
Під механічними небезпеками розуміють такі небажані впливи на людину,
походження яких обумовлене силами гравітації або кінетичною енергією тіл.
Механічні небезпеки створюються об’єктами природного та штучного
походження, що падають, рухаються та обертаються. Наприклад, механічними
небезпеками природної властивості є обвали та каменепади в горах, снігові
лавини, селі, град та ін. Носіями механічних небезпек штучного походження є
машини та механізми, різне обладнання, транспорт, будівлі та споруди та багато
інших об’єктів, що діють в силу різних обставин на людину своєю масою,
кінетичною енергією або іншими властивостями.
В результаті дії механічних небезпек можливі тілесні пошкодження різної
важкості. Величину механічних небезпек можна оцінити по-різному. Наприклад, за
кількістю руху mv, кінетичною енергією 0,5 mv2, запасеною енергією mgh (m, v – маса та
швидкість тіла відповідно, h – висота, g – прискорення вільного падіння).
Об’єкти, що являють механічну небезпеку, можна поділити за наявністю
енергії на два класи: енергетичні та потенційні. Енергетичні об’єкти діють на
людину, тому що мають той чи інший енергетичний потенціал. Потенційні
механічні небезпеки позбавлені енергії. Травмування у цьому випадку може
статися за рахунок енергії самої людини. Наприклад, колючі, ріжучі предмети
(цвяхи, що стирчат, задирки, леза тощо) являють собою небезпеку при
випадковому контакті людини з ними. До потенційних небезпек відносяться
також такі небезпеки, як нерівні та слизькі поверхні, по яким рухається людина,
висота можливого падіння, відкриті люки та ін. Перераховані безенергетичні
небезпеки є причиною численних травм (переломів, вивихів, струсів головного
мозку, падінь, забитих місць).
Механічні небезпеки поширені у всіх видах діяльності людей усіх вікових
груп: серед дітей, школярів, домогосподарок, людей старшого віку в спортивних
іграх, побутовій та виробничій діяльності.
Захист від механічних небезпек здійснюється різними способами, характер
яких залежить від конкретних умов діяльності. Добре розроблені також способи
надання до лікарняної допомоги та лікування наслідків механічних небезпек.
Механічні коливаня
До механічних коливань відносяться вібрація, шум, інфразвук, ультразвук,
гіперзвук.
47
125, 250, 500, 2000, 4000, 8000 Гц. Спектри показуються у вигляді таблиць або
графіків.
Методи боротьби з шумом. Завданнями акустичного розрахунку є:
1. визначення рівня звукового тиску в розрахунковій точці, коли відоме
джерело шуму та його шумові характеристики;
2. визначення величини зменшення шуму.
3. розробка заходів із зменшення шуму до допустимої величини.
Для зменшення шуму можуть бути застосовані наступні методи:
1. зменшення шуму в джерелі;
2. зміна спрямованості випромінювання;
3. раціональне планування підприємств та цехів, акустична обробка
приміщень;
4. зменшення шуму на шляху його поширення;
5. засоби індивідуального захисту від шуму.
Вимірювання шуму. Вимірювання шуму виконують з метою визначення
рівнів звукових тисків на робочих місцях та відповідності їх санітарним нормам, а
також для розробки та оцінки ефективності різних заходів з глушіння шуму.
Основним приладом для вимірювання шуму є шумомір. У шумомірі звук, що
сприймається мікрофоном, перетворюється у електричні коливання, які
підсилюються, потім проходять через фільтри корекції та випрямляч і
реєструються приладом зі стрілкою.
Діапазон вимірюваних сумарних рівнів шуму звичайно складає 30130 дБ за
частотних меж, що дорівнюють 5–8000 Гц.
Шумоміри мають перемикач, що дозволяє виконувати виміри за трьома
шкалами: А, В, С (або за лінійною шкалою).
У шумомірах використовують електродинамічні та конденсаторні мікрофони.
Для визначення спектрів шуму шумомір підключають до фільтрів та
аналізаторів.
У ряді випадків шум записується на магнітофон (через шумомір) а потім в
лабораторних умовах аналізується.
Вимірювання шуму на робочих місця промислових підприємств виконують
на рівні звуку 2/3 включеного працюючого обладнання.
У теперішній час для вимірювань шуму використовують вітчизняні
шумоміри в комплекті з октавними фільтрами.
Із закордонних приладів добрі характеристики мають акустичні комплекти
фірм «RFT» та «Брюль і К’єр».
Інфразвук. Область коливань, нечутна для людини. Звичайно верхньою
границею інфразвукової області вважають частоти 16–25 Гц. Нижня границя
інфразвуку невизначена.
Інфразвук виникає в атмосфері, в лісі, на морі (так званий голос моря).
Джерелом інфразвуку є грім, вибухи, гарматні постріли, землетруси.
Для інфразвуку характерне мале поглинання. Тому інфразвукові хвилі у
повітрі, воді та в земній корі можуть поширюватися на дуже великі відстані. Ця
властивість інфразвуку використовується як передвісник стихійних лих, для
дослідження властивостей атмосфери та водяного середовища води.
51
71
Друга фаза – час приходу поверхневих сейсмічних хвиль. Друга фаза головна,
вона визначає ступінь руйнування об’єкта і обчислюється за формулою:
h R
tПф = (с),
VП VПОВ
де VПОВ – швидкість поверхневих хвиль. Для піскових грунтів VПОВ = 1,2 км/с;
для глини – 1 км/с; для насипного грунту – 0,35 км/с.
Інтервал часу між І та ІІ фазами складає 30 – 60 с, що дає змогу застосувати
екстренні засоби захисту.
Прогнозування землетрусів може бути довгостроковим та короткостроковим.
Воно здійснюється мережею сейсмічних станцій на території України.
Передвісниками землетрусів є зростання слабких поштовхів (форшоків), підйом
води у свердловинах, деформація поверхні Землі, підвищення рівня радіації (за
рахунок радону), незвичайна (неспокійна) поведінка тварин і птахів.
Дії населення. Заходи та захист від наслідків землетрусів поділяються на
попередні та дії безпосередньо під час землетрусу.
Попередні заходи захисту включають: сейсмостійке будівництво; підготовку
служб порятунку та ліквідації наслідків; нейтралізація джерел підвищеної
небезпеки; навчання населення правил поведінки під час землетрусу; наявність у
кожному будинку запасів продуктів, води на 35 діб, аптечок першої медичної
допомоги; прикріплення у будинку столів, шаф та іншого обладнання до підлоги
(стін).
З початком землетрусу люди, які знаходяться у будинках повинні терміново
залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25 – 30 с). Якщо будівлю
залишити не має можливості, потрібно стати у дверному отворі, або у отворах
капітальних внутрішніх стін. Вимкнути світло, газ, воду. Після припинення
підземних поштовхів залишити приміщення (ліфтом користуватися заборонено).
Далі необхідно допомогти громадським службам у роботі по порятунку людей.
Розрахунок осередку ураження під час повені. Повені різних видів мають
наступні основні характеристики:
77
через обидва тамбури. При пожежі в крайніх купе, тамбурах або котельному
відділенні евакуація провадиться через тамбур протилежного місцю пожежі
вагона.
Всі евакуаційні виходи у усіх вагонах під час руху поїзда повинні бути
постійно вільні. Не вирішується захаращувати тамбури і проходи вагонів речами і
багажем пасажирів.
АВАРІЯ СТРУМОПОСТАЧАННЯ. Електрообладнання пасажирських
вагонів працює в широкому діапазоні напруги: від 50 В постійного струму до
3000 В постійного або змінного стуму. У системі високовольтного електро-
обладнання вагонів струм може досягати десятків і сотень ампер. Тому у випадку
несправності електрообладнання вагона або обриву контактних проводів не
можна торкатися руками металевих частин, потрібно постаратися якнайшвидше
покинути небезпечну зону.
ПРИ АВАРІЇ ПОЇЗДА або різкому гальмуванні дуже важливо знайти у вагоні
таке положення, щоб не кидало по вагону. Класично існують два найбільш
оптимальних варіанти у виборі місця у вагоні. Насамперед із метою безпеки
краще їхати в середині поїзди, тому що при катастрофах із сходом вагонів із
рейок частіше у середні поїзду, тому що при катастрофах зі сходом вагонів з
рейок частіше всього середні вагони залишаються непошкодженими. У вагоні
більш впевнено будуть почувати себе пасажири, що розташуються на лавках
обличчям по ходу прямування поїзда.
При перекиданні вагона і неможливості виходу через двері необхідно роз-
бити шибку і вибратися назовні.
Небезпечно висуватися з вікон вагона: можна випасти з вікна або при
різкому гальмуванні одержати серйозну травму незакріпленою віконною рамою.
Крім того, можна вдаритися об виступаючі предмети зустрічного вантажного поїзда.
Очікуючи поїзд, не рекомендується стояти близько до краю платформи,
особливо тоді, коли повинен пройти поїзд, що прямує без зупинки через станцію.
На залізничних станціях часто можна бачити плакати: «Стережіться високих
платформ!». Чому їх потрібно стерегтися?
На багатьох залізничних станціях споруджують платформи, які як правило
піднімаються над землею.
Підніжки вагонів можуть виявитися нижче рівня платформи. От де під-
стерігає аматорів покататися на підніжці вагона небезпека: висока платформа при
прямуванні поїзда може збити.
Ні в якому разі не можна робити поїздки на дахах вагонів! Треба завжди
пам'ятати, що електропоїзди живляться струмом від мережі при напрузі 3000 В.
Людям дуже часто доводиться переїжджати або переходити залізниці.
Залізничні колії є зоною підвищеної небезпеки для оточуючих; захистити їх на
всій їх довжині неможливо.
Зараз на багатьох ділянках залізниць уведені підвищені швидкості руху
поїздів, у зв'язку з цим небезпека наїзду на людей на залізничних перегонах зросла.
Відомо, що автомобіль миттєво в разі потреби зупинити неможливо. Тим
більше – поїзд. Адже сучасні поїзди рухаються зі швидкістю 100 -160 км/ч, а іноді
і швидше. Маса поїзда в багато разів перевищує масу автомобілів: вона може
83
87
1. Конституція України
2. Основа національної безпеки України
3. Законодавство України про охорону здоров'я
4. Надзвичайний стан
5. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру за їх рівнями
6. Правові засади цивільного захисту
7. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
8. Захист населення від інфекційних хвороб
9. Охорона праці
10. Охорона навколишнього природного середовища
11. Попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого
впливу на здоров'я населення
12. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності
13. Страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та
професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що
виїхали за межі України
Загальні положення
Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України,
Законодавство України про охорону здоров’я, закони України “Про надзвичайний
стан”, «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій», “Про захист
населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру”, «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення від
інфекційних хвороб», Про захист людини від впливу іонізуючого
випромінювання» «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону
земель», «Про охорону праці», “Про пожежну безпеку”, “Про перевезення
небезпечних вантажів”, “Про мобілізаційну подготовку та мобілізацію”, “Про
захист населення від інфекційних хвороб”, “Про цивільну оборону України”,
“Про дорожний рух”, «Про транспорт», «Про залізничний транспорт» “Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополучча населення”, “Про захист
людини від впливу іонізуючого випромінювання”, “Про поводження з
радіоактивними відходами”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку”, “Про пестициди і агрохімікати”, «Земельний кодекс України», «Водний
кодекс України», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання
тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності», кримінальне законодавство, та інші.
88
1. К ОНСТИТУЦІЯ У КРАЇНИ
Відповідно до Конституції держава створює умови для повного здійснення
громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду
трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання,
підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну
плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього
здоров’я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного
звільнення, право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується
наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки,
встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і
виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та
оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, також інші умови
здійснення цього права визначаються законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення
їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,
безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках,
передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням за рахунок страхових внесків громадян підприємств установ і
організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення,
створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за
непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом
існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового
мінімуму, встановленого законом.
Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що
включає достатнє харчування, одяг, житло, охорону здоров'я, медичну допомогу
та медичне страхування, безпечне для життя і здоров’я довкілля та на
відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується
право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових
продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація
ніким не може бути засекречена.
Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші
нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути
доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші
нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені
до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
89
105
1. Загальні положення
2. Основа управління безпекою життєдіяльності в Україні
3. Єдина державна система запобігання надзвичайних ситуацій в Україні
4. Функціональна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування
на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
5. Перевірка й оцінка стану техногенної безпеки потенційно
небезпечних об'єктів господарювання
6. Організація роботи з профілактики невиробничого травматизму
7. Державні органи по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності
8. Паспортизація потенційно небезпечних об'єктів
9. Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
До 6 квітня 2011 р. – «Комітет по нагляду за охороною праці України» (Держпромгір-
нагляд). Раніше – Держнаглядохоронпраці.
117