19 1018

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ЩОДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА
ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
ЗА НАПРЯМАМИ
6.050701 - ”Електротехніка та електротехнології”,
6.050702 –„Електромеханіка”,
6.050201. –„Системна інженерія”.
Кременчук 2012
Методичні вказівки щодо практичних занять з вивчення навчальної
дисципліни “Безпека життєдіяльності ” для студентів денної та заочної форм
навчання за напрямами 6.050701 - ”Електротехніка та електротехнології”,
6.050702 – „Електромеханіка”, 6.050201. – „Системна інженерія”.
Укладачі: асистент М.М. Яцина,

ст. викладач Малишко В.І.
Рецензент д.т.н. проф.. Чебенко В.М.
Кафедра «Безпека життєдіяльності»
Затверджено методичною радою Кременчуцького національного

університету імені Михайла Остроградського
Протокол № ____ від “____” _________ ____20___року
Голови методичної ради ______________ проф. В. В. Костін
2
ЗМІСТ
Вступ ………………….…………………………………………………………4
Практичне заняття № 1 - Статистична оцінка небезпечиних і шкідливих
чинників для життя людини.……………………………………………………….….5
Практичне заняття № 2 - Кількісне оцінювання ризику небезпек…………….9
Практичне заняття № 3 - Забруднення атмосфери аерозолями та їх вплив на
здоров’я людини.…………………………………………………………………...…23
Практичне заняття № 4 - Аналіз небезпеки під час роботи зі шкідливими та
пожежонебезнечиими речовинами.………………………………………….……... 30
Практичне заняття № 5 - Психофізіологічні особливості людини та
безпека життєдіяльності.…………………..…………………………………………35
Практичне заняття № 6 - Оцінювання захисних споруд ……………………46
Практичне заняття № 7 - Надання першої медичної допомоги в НС.….. …53
Список література ..............................................................................................79
3
ВСТУП
Згідно із затвердженою концепцією освіти з напряму «Безпеки життя і
діяльності людини» об’єктом освітнього напрямку з БЖД є безпека особи як
явища, а предметом - моделі безпеки (або небезпеки).
Практичні заняття з безпеки життєдіяльності є задачно – орієнтовним
етапом навчання, складовою ланкою у загальному блоці дисциплін «БЖД». Вони
мають на меті забезпечити розвиток тих якостей особи, що сприяють її безпеці її
життя, а також небхідних знань та вмінь щодо правильних дій щодо
попередження шкоди людині і довкіллю. Більшість практичних занять присвячені
розгляду типових небезпечних ситуацій природного і техногенного походження.
Детальний розгляд ситуацій передбачає:
- ідентифікацію типу експлуатації;
- оцінку рівня ризику;
- прогнозування наслідків (вид шкоди);
- визначення чинників, що зменшують рівень небезпеки та рівень втрат
від розвитку ситуації;
- дії щодо попередження шкоди;
- прийняття адекватного рішення плану дій;
- реалізація прийнятого плану дій.
До кожного заняття наведені контрольні запитання і вказана відповідна
література.
Тематика занять викладена у послідовності, що відповідає вивченню
лекційного курсу дисципліни БЖД.
4
Практичне заняття №1 - Статистична оцінка небезпечиних і
шкідливих чинників для життя людини.
Тема: Категорійно-понятійний апарат з БЖД, таксономія небезпек.

Мета: Усвідомити концепцію допустимого ризику та визначити небезпечні
й шкідливі чинники для життя людини, що найчастіше трапляються, шляхом
соціального опитування студентів.
Короткі теоретичні відомості

Життєдіяльність-це специфічна форма активності людини, яка охоплює
усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем. Будь-яка
діяльність людини є потенційно-небезпечною. Потенційна небезпека діяльності
людини існує як явно, так і приховано, у вияві її результатів, котрі важко
передбачити , і які можуть бути причиною травм, загибелі, захворювань,
погіршення працездатності і самопочуття та інших небезпечних наслідків.
Небезпека-це наслідок впливу окремих факторів на людину.
Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкідливі фактори.
Уражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.
Небезпечні фактори викликають за певних умов травми чи раптове погіршення
здоров’я( головний біль, погіршення зору, слуху, зміну психологічного чи
фізичного стану).
Шкідливі фактори можуть викликати захворювання чи зниження
працездатності людини, як у явній, так і в прихованій формі.
Важливо зазначити, що усвідомлення небезпечних та шкідливих факторів
для життя людини є тільки першим кроком до безпечної життєдіяльності.
Необхідно встановити умови, за яких ці чинники спричиняють небажані наслідки
і попередити їх виникнення.
5
Хід роботи
Студентам пропонується оцінити небезпечність для життя мешканця
України 25-ти чинників, наведених в таблиці 1, за такою шкалою:
найнебезпечніший чинник (на думку студента) – оцінено в 25 балів, а далі – 24,
23, 22 і до останнього, який вважається найменш небезпечним – в 1 бал.
Зрозуміло, маючи неоднаковий життєвий досвід, студенти по-різному
оцінюють небезпечність того чи іншого чинника, тому отримані результати треба
статистично обробити. Для кожного чинника підраховують кількість балів , які
визначили студенти, цю суму ділять на кількість опитаних студентів і одержана
величина слугує середньоюоцінкою небезпечності того чи іншого чинника: чим
вона є більшою, тим небезпечніший чинник.
Середню оцінку небезпечності j–го чинника Sj визначають за формулою:
Sj =∑ Sij / n (1)
де Sij – індивідуальна оцінка небезпеки для j-го чинника;

n – кількість опитаних студентів.
Якщо прийняти, що перелічені чинники охоплюють усі небезпеки життя

людини, то можна також оцінити відносну частку кожного чинника qj в
сумарною кількістю небажаних наслідків за формулою:
qj = (Sj / 325 ) * 100 = Sj / 3,25, % (2)
Результати розрахунків заносимо в табл. 1.
6
Таблиця 1 – Статистична оцінка небезпечних та шкідливих чинників для життя людини
№ Чинник Індивідуальна Середня Відносна
оцінка Sij оцінка Sj частка qj
1 Авіаційний транспорт
2 Автомобільний транспорт
3 Атомна енергетика
4 Вживання спиртних напоїв
5 Виробничі травми
6 Вбивства та навмисні
ушкодження
7 Водойми
8 Діагностичне опромінення
9 Електричний струм
10 Залізничний транспорт
11 Інфекційні захворювання
12 Інші чинники
13 Куріння
14 Методичні препарати
15 Наркотичні речовини
16 Побутові травми
17 Робота в правозахисних
органах
18 Пожежі
19 Самогубства
20 СНІД
21 Спортивні та масові заходи
22 Стихійні лиха
23 Тероризм
24 Харчові отруєння
25 Хірургічні втручання
Питання для самоперевірки

1. Який з методичних підходів до оцінки коефіцієнта індивідуального
ризику використовує результати опитування населення?
А) експертний;
Б) інженерний;
В) соціологічний;
Г) модельний.
2. У якому рядку чинники, які призводять до до нещасних випадків,
знаходяться у послідовності зменшення їх реалізації?
7
А) техніка → людський чинник → середовище перебування;
Б) людський чинник → техніка → середовище перебування;
В) середовище перебування → людський чинник → техніка;
Г) людський чинник → середовище перебування → техніка.
3. У нас еленому пункті А в результаті дорожньо-транспортного пригод
загинуло 100 осіб за рік. Визначити рівень ризику для цього чинника, якщо в
пункті А проживає 500 тис. осіб.
4. Яку концепцію використовує сучасна наука про безпеку життєдіяльності
людини?
А) концепцію допустимого ризику;
Б) концепцію абсолютної безпеки середовища;
В) концепцію невизначеного ризику;
Г) концепцію мінімального ризику.
5. За рахунок чиєї енергії виявляється дія механічних небезпечних
чинників?
А) їх енергії;
Б) енергії людини;
Б) опосередковано;
Г) їх енергії та енергії людини.
6. Кофіцієнт індивідуального ризику на підприємстві – це:
А) відношення кількості працівників на підприємстві до кількості
потерпілих за рік;
Б) відношення кількості потерпілих за рік до кількості працівників на
підприємстві;
В) відношення кількості нещасних випадків з летальним наслідком за рік до
кількості працівників на підприємстві;
Г) кількості нещасних випадків з летальним наслідком за рік до загальної
кількості нещасних випадкі.
Література :[ 1], [ 3]
8
Практичне заняття № 2 - Кількісне оцінювання ризику небезпеки.
Тема: Ризик як кількісна оцінка небезпеки. Застосування «ризик-

орієнтованого» підходу для побудови імовірно - логічних моделей виникнення та
розвитку НС.
Мета: Визначте відносну частку кожного джерела небезпеки (у
процентному співвідношенні), що формує для цієї людини загальний
індивідуальний ризик.
Важливою характеристикою небезпеки є шкода - якісна або кількісна
оцінка збитків, заподіяних небезпекою. Кожний окремий елемент шкоди має
своє кількісне вираження: чисельність загиблих, кількість поранених чи хворих,
площа ураженої території, вартість пошкоджених транспортних засобів, тощо.
Універсальною одиницею вираження шкоди є збитки у грошовому еквіваленті.
Небезпека само по собі вказує лише на потенційну можливість спричинення
шкоди. Для оцінки її імовірності та тяжкості прояву застосовують поняття
«ризику». Ризик смертельної небезпеки ( найтяжча шкода- смерть людини)
розраховується як частота з формулою ________, де n-кількість подій із
смертельними наслідками, N- максимально можлива кількість цих подій
( кількість подій n i N обов’язково визначаються за однаковий інтервал часу,
найчастіше за один рік)
При розрахунку загального ризику величина N- у формулі _______ є
максимальною кількістю всіх без винятку подій. При розрахунку ґрунтового
ризику величина N- це максимальна кількість подій у певній групі населення
( виокремлена із загальної кількості людей за певною ознакою, наприклад за
віком, професією, місцем проживання тощо).
Хід роботи
Необхідно виконати розрахунок ризику певної особи, особисті данні якої
зазначені за варіантом. Методу розрахунку наведено на прикладі розв’язання
аналогічної задачі.
9
Приклад розрахунку кількісного оцінювання ризику небезпеки.
Про людину відомо, що їй 50 повних років, чоловічої статі, мешкає у місті,
є професійним будівельником (спеціальність „муляр-штукатур"). Спосіб життя
людини відрізняється наявністю шкідливої звички куріння. Відомо також, що
людина має власний легковий автомобіль, використовуючи його для приватних
цілей 100 годин на рік, і це є для неї основною причиною додаткового ризику.
Розрахуйте для цієї людини сумарний ризик наразитися протягом року на
смертельну небезпеку.
Визначте відносну частку кожного джерела небезпеки (у процентному
співвідношенні), що формує для цієї людини загальний індивідуальний ризик, і
побудуйте кругову діаграму джерел ризиків. Необхідні для розрахунку дані
візьміть із додаткових таблиць 2 - 9, наведених нижче.
Розв'язання.
1.0цінимо для досліджуваної людини ризик смертельної небезпеки
внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також через природне
старіння організму:
вік 50 років означає належність до вікової групи №12 (табл. 3)„ відповідно
шуканий ризик для людини цієї групи (табл. 3) становить R1=0,0084=8,4 10-3.
Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (місто) та стать
(чоловіча), звернувшись до табл. 4: коефіцієнт К пр=1,45, тому скореговане
значення ризику смертельної небезпеки внаслідок соматичних та генетичних
захворювань, а також через природне старіння організму становить:
R1 =Кпр ·R1=1,45 ·8,4 ·10-3=1,22 ·10-2 (3)
2.0цінимо для досліджуваної людини ризик загибелі протягом року

внаслідок можливого нещасного виладку на виробниитві:
10
будівельні спеціальності за табл. 5 мають код5 і ризик наразитися на
смертельну небезпеку протягом 1-ї години К,=6 10 . Кількість робочих
годин протягом календарного року складає для цієї професійної групи
робітників 2024 години, тому скориговане значення ризику наразитися на
смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного
випадку на виробництві становить:
R2=6 ·10-7·2024=1,21· 10-3

Зв.ув! Якби ми досліджували ризик наразитися на смертельну
небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку на
виробництві для особи протилежної статі (жінки), відповідно до даних табл. 4
слід було застосувати поправку, яка враховує статистику у
співвідношенні нещасних випадків між чоловіками і жінками: для даної вікової
групи (50 років), воно складає 74%/26%= 2,8, тобто скориговане значення ризику
наразитися на смертельну небезпеку протяг ом року внаслідок можливого
нещасного випадку на виробництві для особи жіночої статі становило б:
R2 = 1/1,28 ·1,21·10-3= 4,3·10-4
З.Оцінюємо для досліджуваної людини ризик наразитися на смертельну

небезпеку протягом року внаслідок можливого нещасного випадку в побуті:
вік 50 років означає належність до вікової групи №12 (табл. 3) в1дповідно
шуканий ризик для людини цієї групи (табл. 3) становить RЗ=0,00120=1,2 10-3.
Застосуємо поправку, що враховує місце проживання особи (місто) та її стать
(чоловіча), звернувшись до табл. 4: коефіцієнт Кпр=1,6, тому скореговане
значення ризику смертельної небезпеки внаслідок можливого нещасного випадку
в побуті становить:
R3=Кпр·R3=1,6 ·1,2 ·10-3=1,92 ·10-2 (6)
11
4.0цінюємо для досліджуваної людини ризики наразитися на смертельну
небезпеку протягом року, зумовлені її індивідуальним способол життя: за
даними табл. 7 знаходимо ризик смерті курця, спричинений його шкідливою
звичкою — курінням, R4=8000 *10-6,а за даними табл. 4 застосовуємо
поправковий коефіцієнт, що враховує стать (чоловiча) і місце проживання
людини (місто) – Кпр=1,45. Тепер скореговане значення ризику смертельної
небезпеки внаслідок куріння обчислюється як:
R4=Kпр · R4=1,45·8000·10-6=1,16*10-2
Iз табл. 5 дістаємо, що для непрофесійної діяльності „Водіння автомобіля"
погодинний ризик наразитися на смертельну небезпеку становить R4=1 * 10-4
Оскільки за умовою задачі кількість годин водіння автомобіля протягом року
становить 100 годин, скореговане значення ризику смертельної небезпеки
внаслідок ДТП обчислюється, зважаючи на поправковий коефіцієнт Кпр=1,6
(табл. 4), що враховує стать (чолові ча) і місце проживання людини (місто), як:
R4=Кпр·100 ·R4=1,6· 100 ·1 ·10-4=1,6 ·10-2
Якби ми досліджували ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом

року внаслідок можливого нещасного випадку при непрофесійному водінні
автомобіля для особи протилежної статі (для жінки), відповідно до даних табл. 4
слід було застосувати поправку, яка враховує статистику ризику нещасного
випадку залежно від статі й місцевості, де мешкає людина: для жінок, що
мешкають у місті, поправковий коефіцієнт К пр=0,28, тому скореговане значення
ризику наразитися на смертельну небезпеку протягом року внаслідок можливого
нещасного випадку, пов'язаного з водінням власного автомобіля, для особи
жіночої статі становило б:
R2=0,28 ·100·1 ·10-4=2,8 ·10-3
12
5.0цінимо для досліджуваної людини сумарний ризик (загальний)
наразитися на смертельну небезпеку протягом року, спричинений як її
професійною діяльністю, так і індивідуальним способом життя:
R=R1+R2+R3+(R4/+R4//)=1,22·10-2+1,21·103+1,92·103+1,16·102+1,6·102
=4,29*10-2
6.0цінимо для досліджуваної людини відносні частки кожного з ризиків

наразитися на смертельну небезпеку протягом року і подамо їх у вигляді
діаграми.
Діограма ризиків смертельних небеспек
27% 4% 3% 38%
28%
Висновок. Очевидно, що домінуючим внеском у сукупний (загальний)

ризик наразитися на смертельну небезпеку є додаток, R4/+R4// (27%+38%=65%),
зумовлений індивідуальним способом життя людини.
7.Проведемо якісний аналіз абсолютних величин складових загального
ризику для даної людини за упорядкованою шкалою ризиків смертельних
небезпек (табл. 9).
13
Ризик померти внаслідок соматичних та генетичних захворювань, а також
через природне старіння організму становить 1,22 * 10-2. Така величина серед
групи високого ризику відноситься до розряду екстремальних ризиків.
Ризик померти внаслідок нещасного випадку на виробництві(1,21* 10-3) —
дуже високий.
Ризик наразитися на смертельну небезпеку в побуті (1,92 *10-3) — теж дуже
високий.
Ризик передчасної смерті внаслідок індивідуального способу життя
(куріння і поїздки на автомобілі) становить (2,76 *10-2), що класифікуеться як
екстремальний ризик.
Тож загальний (сумарний) ризик передчасної смерті внаслідок цих факторів
— екстремальний.
Задачя для самостійного розрахунку

Розрахуйте ризик наразитися на смертельну небезпеку для для іншої
людини, коли відомо:
1. вік людини;
2. стать людини;
3. місце проживання;
4. вид професійної діяльності;
5. спосіб життя (основні причини додаткового ризику).
Таблиця 2 -Варіанти завдань для задачі

№ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
варіанта
14
Стать
ризику
Заняття
проживає
Вік, років
діяльності
Вид проф.
факторами
пов`язане з
(остання
додатковими
зал. книжки)
цифра номера
Місцевість, де
19
паління село чол.

фермер
29
надмірне вживання алкоголю місто чол.

шахтар
39
село жін.
поїздки на велосипеді 600км на рік вчителька
42
поїздки на власному авто 150 год село жін.

на рік
агроном
15
38
мисливство, 200год на рік місто чол.

будівельник
45
кіннотник, 250 год нанальоту)

рік місто чол.
льотчик цивільної авіації (1800 годин

52
село чол.
спелеолог, 150 год на рік
ремісник-гончар
41
академічна гребля, 600 год на рік місто чол.

оператор АЄС
25
село жін.
паління продавець
33
місто чол.
лижні прогулянки, 150 год на рік водій
Таблиця 3 - Ризик наразитися на смертельний нещасний випадок у побуті
для чоловіків різного віку ( на 1-ну людину протягом року)
Вікові Вікові групи, Ризик Вікові Вікові Ризик

групи за № роки смерті групи групи, смерті у
у за № роки побуті
побуті
- Усі літа разом 0,00092
- Працездатний 0,00097 №10 40-44 0,00089
вік (15-16 років)
№1 0 0,00078 №11 45-49 0,00100
№2 1-4 0,00031 №12 50-54 0,00120
№3 5-9 0,00025 №13 55-59 0,00130
№4 10-14 0,00022 №14 60-64 0,00140
№5 15-19 0,00072 №15 65-69 0,00150
№6 20-24 0,00110 №16 70-74 0,00170
№7 25-29 0,00088 №17 75-79 0,00270
№8 30-34 0,00083 №18 80-84 0,00420
№9 35-39 0,00084 №19 85 і 0,00700
старше
16
Таблиця 4 - Ризик смерті людини від генетичних та соматичних
захворювань і внаслідок природного старіння організму (на 1-ну людину
протягом року)
Вікові Вікові групи, роки Ризик Вікові Вікові Ризик

групи за смерті у групи групи, смерті у
№ побуті за № роки побуті
- Усі літа разом 0,01050
- Працездатний 0,03800 №10 40-44 0,00270
вік (15-16 років)
№1 0 0,02300 №11 45-49 0,00480
№2 1-4 0,00080 №12 50-54 0,00840
№3 5-9 0,00030 №13 55-59 0,01500
№4 10-14 0,00020 №14 60-64 0,02500
№5 15-19 0,00030 №15 65-69 0,03800
№6 20-24 0,00040 №16 70-74 0,05900
№7 25-29 0,00050 №17 75-79 0,09100
№8 30-34 0,00090 №18 80-84 0,14300
№9 35-39 0,00160 №19 85 і 0,24000
старше
Таблиця 5 - Поправковий коефіцієнт Кпр для урахування місця проживання

людей ті її статі.
Тип Нещасні випадки Хвороби
населеного Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
пункту
Місто 1,6 0,28 1,45 0,38
Село 1,9 0,31 1,7 0,42
Таблиця 6 - Ризик смертельної небезпеки, спричиненої різними видами

професійної та непрофесійної діяльності ( на 1-ну людину чоловічої статі ща 1-ну
годину)
Код виду Вид діяльності Ризик Код Вид діяльності Ризик

17
діяльносі смертельної виду смертельно
небезпеки діяльно ї небезпеки
сті
Виробничі професії 15 Пожежники 1,10-7
1 Працівни 5·10 -7 -5·10-6 16 Поліцейсь 1,5·10-7
ки кі, міліціонери,
вуглекоксівних військовослужбов
підприємств ці
2 Робітник 5·10 -5·10
-7 -6 17 Водії- 3·10-7
и пов’язані з професіонали
процесом
вулканізації
3 Моряки 6·10-7 18 Боксери- 4·10-7
на професіонали
риболовецьких
траулерах
4 Працівни 2,5·10-7-6·10-7 19 Верхолази, 3,2·10-6
ки вугільних монтажники
шахт, шахтарі
5 Будівель 6·10-7 20 Трактористи 4,2·10-6
ні робітники
6 Гончарі 2,5·10-7 21 Льотчики 2,1·10-7-
та цивільної авіації 1·10-6
глазурувальник
и
7 Працівни 4·10-8 22 Льотчики- 6·10-5
ки АЕС випробувачі
8 Працівни 5·10 -
-8 23 Військові 1,2·10-5
ки легкої 6·10-8 вертольотчики
промисловості
10 Працівни 4·10-8-6·10-8 Непрофесійний спорт, дозвілля
ки вантажної
промисловості
11 Працівни 1,2·10-7 24 Велосипед 3·10-7
ки исти, лижники,
промисловості легкоатлети
(в цілому)
Невиробничі професії 25 Боксери, 4,5·10-7
борці
18
26 Мисливці, 7·10-7
біатлоністи
12 Працівни 3,5·10 -8 29 Гребці, 1·10-5
ки торгівлі плавці
13 Працівни 5·10-8 30 Альпіністи 2,7·10-5
ки сфери , спелеологи,
обслуговування, драйвери
31 Жокеї, 1·10-4
педагоги,
кіннотники
студенти
14 Працівни 6·10-8 32 Водії 1·10-8-1·10-5
ки села, автомобіля
33 Інші види 1·10-8
фермери
занять
Таблиця 7 - Співвідношення нещасних випадків, спричинених різними

видами діяльності, між особами протилежної статі залежно від віку, %
Вікова 15-24 25-34 35-44 45-54 55-64 65-74
грпа, роки
Чоловіки 80 81 76 74 71 62
Жінки 20 19 34 26 29 38
Разом, % 100 100 100 100 100 100
Таблиця 8 - Ризик смерті людини внаслідок згубних звичок порівняно з

ризиком смертельних небезпек невиробничого характеру ( на 1-ну людину за рік)
№ Джерело Ризик № Джерело небезпеки Ризик

небезпеки загибелі загибелі
1 Паління 8000·10-6 7 Випадки 91·10-6
утоплення
-6
2 Надмірне 212·10 8 Випадкові 58·10-6
вживання удушення,
алкоголю закупорювання
дихальних шляхів
-6
3 Дорожнє- 190·10 9 Ураження 19·10-6
19
транспортні електричним
пригоди ДТП струмом
-6
4 Побутові 97·10 10 Самовбивства 258·10-6
отруєння та самоушкодження
-6
5 Випадкові 62·10 11 Убивства й 117*10-6
падіння навмисні
ушкодження
-6
6 Ураження 48·10 12 Дія радону- 250·10-6
при пожежі 22, що міститься у
повітрі приміщення
Таблиця 9 - Класифікатор безпеки професійної діяльності
Категорії Умови професійної діяльності Ризик

ї небезпеки загибелі 1-й
людини за рік
1 Безпечні (працівники швейної, <0.0001
взуттєвої, текстильної, паперової, (R<1·10-4)
типографічної, харчової та лісової
промисловості)
2 Відносно безпечні (працівники 0.0001…0.0010
металургійної, суднобудівної, (1·10-4<R<1·10-3)
вугледобувної промисловості,
чавуноливарного, гончарного та
керамічного виробництва, працівників
20
промисловості загалом, а також
працівники цивільної авіації)
3 Небезпечні (зайняті у 0.0010…0.0100
вуглекоксівному та вулканізаційному (0·10-3<R<1·10-2)
виробництві, члени екіпажів
риболовецьких траулерів, будівельні
робітники, верхолази, трактористи)
4 Особливо небезпечні (льотчики- >0.000
випробувачі, члени екіпажів військових (r>1·10-2
вертольотів, водолазів)
Таблиця 10 - Шкала порівняння ризиків смертності

Упорядкована шкала ризиків смертності
Низький Середній Високий
<1·10-8
1·10-7
1·10-5
1·10-3
1·10-2
>1·10-2
1·10-8
1·10-6
1·10-4
Низький
Екстремальний
Відносно-
Відносно-
Знехтуваний
Середній
Високий
Дуже високий
високий
низький

1. Схарактеризуйте основні способи визначення ризику прояву
небезпек.
21
2. Поясніть, у чому полягає відмінність концепції абсолютної
небезпеки і концепції прийнятного (допустимого) ризику?
3. За якими критеріями здійснюється оцінювання ризику
небезпек?
4. У який спосіб здійснюється управління ризиком?
5. Розрахуйте й оцініть індивідуальний ризик загибелі людини,
спричинений негативними наслідками куріння якщо, за даними медиків, із
кожного мільйона населення планети кожні 2-3 години вмирає 1 курець.
6. Розрахуйте й оцініть індивідуальний ризик загибелі людини,
спричинений негативними наслідками надмірного вживання алкоголю,
якщо за даними медиків, із кожного мільйона населення планети кожні 4-5
днів вмирає 1 людина, котра зловживала алкоголем.
7. Користуючись довідниковими таблицями розв’яжіть задачі №1 і
№2 та проаналізуйте отримані результати.
Література: [1],[4]
Практична робота №3 - Забруднення атмосфери аерозолями та його

вплив на здоров'я людини.
Тема: Техногенні небезпеки та їх наслідки.
Мета: Усвідомити небезпеку для здоров'я людини антропогенного

забруднення атмосфери аерозолями.

Атмосферою ( від грецького «атмос»- пара, «сфера- куля) називають
зовнішню газову оболонку Землі. Чисте суже атмосферне повітря є сумішшю
газів, яка складається переважно з азоту ( 78%), кисню (21%), аргону ( 0,9%),
вуглекислого газу ( 0,03%). Склад атмосферного повітря дуже швидко змінюється
за рахунок надходження в атмосферу твердих частин ( попіл і пил) та
різноманітних газоподібних речовин.
22
Існує фізичне і хімічне забруднення атмосфери. Внаслідок господарської
діяльності у повітряний басейн сучасних промислових зон та великих міст
надходять домішки антропогенного характеру, органічних кислот, ефірів,
нітросполук, ароматичних вуглеводі тощо. Для більшості з них встановлені
норми ГДК ( гранично-допустимі концентрації).
Хід роботи
Завдання 1: Знайти відносну частку площі легень людини, яку можуть

покрити тверді частинки пилу протягом років проживання на територіях з різним
рівнем забруднення атмосфери аерозолями. Для проведення розрахунків
вихідними умовами служать:
— вік людини, щодо якого проводимо розрахунок;
— концентрація частинок пилу в повітрі;
— середній розмір частинок пилу;
— середній об'єм повітря, яке вдихає людина за рік (див. табл. 11).
Таблиця 11 - Середній об'єм повітря, який вдихає людина

Вік Об'єм повітря за рік, Кількість років Всього, мЗ
1 мЗ 2 3 4
до 1 1044 1 1044
1-2 1886 1 1886
роки2-7 3183 5 15915
роківдо 1 1044 1 1044
року1-2 1886 1 1886
роки2-7 3183 5 15915
7-12
років 5185 5 25925
12-17
років 7340 5 36700
років> 17 8109 п 8109 п
років
Частку площі легень, вкриту пилом , розраховують за формулою:
23
Р = S1/S2, (4)
де S1 - середньостатистична площа легень людини, яка приблизно рівна 125 м ;

S2 - площа, яку можуть вкрити одинарним шаром частинки пилу, що
потрапили в легені.
Ця площа визначається за формулою:
S2=S0·N0 (5)
де S о - площа, яку покриває одна частинка;

N - кількість частинок, які містяться у легенях.
Площа, яку покриває одна сферична частинка пилу радіусом г, рівна
S0 = π r 2 (6)
а кількість частинок, які осідають у легенях, визначається за об'ємом

повітря V, що вдихає людина за Т років, а саме:
N0 = С·V·к1(1-к2) (7)
де С - концентрація частинок пилу в повітрі, шт./м ;
V- середній об'єм повітря, який вдихає людина протягом Т

років, м (визначається за табл. 11);
к1 - коефіцієнт, що враховує, яка частка пилу, що потрапляє
в легені, залишається в них (к1=0,1);
к2 - коефіцієнт, що враховує частку пилу, яка потрапивши у
легені, з часом розсмоктується (к2=0,9).
24
Варіанти завдань наведені у табл. 12. У кінці заняття треба зробити
висновок про вплив запиленості атмосферного повітря на стан легенів людини,
порівнявши здобуті результати розрахунків для різного ступеня запиленості
атмосфери.
Таблиця 12 - Варіанти індивідуальних завдань

№з/п Радіус Концент Вік Р
часточок рація пилуС, людиниТ, роки
1 г, 2 шт./смЗ3 4 5
1 0,10 0,5 103 60
2 0,11 1,0 103 55
3 0,12 5,0 103 50
4 0,13 10,0 103 45
5 0,14 30,0 103 40
6 0,15 50,0 103 45
7 0,16 60,0 103 50
8 0,17 100,0 103 55
9 0,18 200,0 103 60
10 0,19 400,0 103 65
11 0,20 0,5 103 70
12 0,21 1,0 103 65
13 0,22 5,0 103 60
14 0,23 10,0 103 55
15 0,24 30,0 103 50
16 0,25 50,0 103 45
17 0,26 60,0 103 50
18 0,27 100,0 103 55
25
19 0,28 200,0 103 60
20 0,29 400,0 103 65
21
0,5 0,5 103 70
22 0,31 1,0 103 65
23 0,32 5,0 103 60
24 0,33 10,0 103 55
25 0,34 30,0 103 50
26 0,35 50,0 103 45
27 0,36 60,0 103 50
8 0,37 100,0 103 55
29 0,38 200,0 103 60
ЗО 0,39 400,0 103 65
Завдання 2. Знайти відносну частку площі легень людини, яку додатково

можуть покрити частинки диму від паління цигарки протягом і років. Вихідні
дані для проведення обчислень:
— кількість років, протягом яких людина палить;
— маса смоли, що утворюється при спалюванні однієї цигарки;
— кількість цигарки, яку в середньому випалює один курець за один день;
— середній розмір частинок диму.
Спочатку знаходимо скільки сферичних частинок смоли радіусом г, які
утворюються при спалюванні однієї сигарети, за формулою:
n = M/m (8)
де М - маса смоли, що утворюється при спалюванні однієї ци-уарки;

р - густина смоли, яку приймаємо рівною 110 кг/м ;
m - маса однієї частинки диму радіусом r.
Далі визначаємо кількість цигарки, яку випалює курець за t років при
викурюванні g цигарок за один день, за формулою:
n1= 365gt (9)
26
Потім знаходимо кількість частинок смоли, що осідають у легенях, за
формулою:
де к1 - коефіцієнт, який враховує частку диму, що потрапляє влегені та
залишається в них (к1=0,1), і к2 - коефіцієнт, що враховує частку диму, який,
потрапивши в легені, з часом розсмоктується (k2 =0,5).
Далі знаходимо площу, яку покривають частинки диму, за формулою:
S3= π r 2 ·N1 = 274 M·g·t·k1(1-k2) / pr 3 (10)
Звідси, частка легень, покрита частками диму, рівна:
P=S3/S1 (11)
27
Варіанти завдань наведені в табл. 13. При проведенні розрахунків приймаємо,
що частинки диму мають радіус 0,1 мкм.
Кількість років
утворюється при
які випалює курець

спалювані однієї
Кількість цигарок,
Маса смоли,
за один день, g
цигарки, M
куріння, t
№ Р
з.п
1 2 3 4 5
1 0,50 11 1
2 0,51 12 2
3 0,52 13 3
4 0,53 14 4
5 0,54 15 5
6 0,55 16 6
7 0,56 17 7
8 0,57 18 8
9 0,58 19 9
10 0,59 20 10
Запитання для самоконтролю
1. Опишіть складові природного середовища.

2. Опишіть біологічний кругообіг речовин.
3. Дайте характеристику атмосфери.
4. Дайте характеристику гідросфери.
28
5. Дайте характеристику літосфери.
6. Опишіть гігієнічне значення сонячної радіації.
7. Опишіть гігієнічну роль повітря.
8. Опишіть гігієнічну роль прісної води.
9. Опишіть гігієнічну роль ґрунтів.
10. Наведіть класифікацію природних ресурсів.
11. У чому виявляється експлуатація біологічних ресурсів?
10. Які проблеми виникли під час розробки паливно-енергетичних та
мінеральних ресурсів?
11. Назвіть основні види забруднення гідросфери.

12. Назвіть основні види забруднення літосфери.
13. Опишіть екологічні проблеми, які виникли унаслідок забруднення
природного середовища.
14. У скільки разів загальні витрати енергії в середньому на одну людину
в світі перевищують такі витрати первісної людини?
а) у 2-3 рази;
б) у 5-6 разів;
в) у 10-20 разів;
г) у 40-50 разів.
18. В якій послідовності проходить потік сонячної енергії через
глобальну екосистему Землі?
а) редуценти - консументи - продуценти;
б) продуценти - редуценти - консументи;
в) консументи - редуценти -продуценти;
г) продуценти - консументи - редуценти.
19. Якими шляхами відбувається теплообмін організму людини з
навколишнім середовищем?
а) шляхом випаровування та конвекції;
б) шляхом конвекції та випромінювання;
в) шляхом випаровування;
г) шляхом конвекції;
29
д) шляхом випромінювання, випаровування та конвекції;
є) шляхом випромінювання.
20. Які екологічні проблеми, що пов'язані з забрудненням атмосфери,
відносяться до глобальних?
а) утворення смогів та випадання кислотних дощів;
б) випадання кислотних дощів та підвищення середньої температури
Землі;
в) зменшення вмісту озону в верхніх шарах атмосфери та підвищення
середньої температури Землі;
г) зменшення вмісту озону в верхніх шарах атмосфери та утворення
смогів;
д) випадання кислотних дощів та зменшення вмісту озону в верхніх
шарах атмосфери.
Практична робота №4 - Аналіз небезпеки під час роботи зі шкідливими

та пожежонебезнечиими речовинами.
Тема: Техногенні небезпеки та їх наслідки.

Мста: Показати можливість досягнення граиичиої
концентрації шкідливої речовини та нижньої концентраційної межі
пожежонебезпеки у приміщенні.

При вмісті у повітрі робочої зони одночасно декількох шкідливих речовин
односпрямованої дії, оцінку здійснюють за сумою відношень фактичних
концентрацій речовин до їх ГДК, яка не може перевищувати одиниці, де с1, с2,
сп,- фактична концентрація шкідливих речовин.
30
відносно ГДК цих речовин.
Забруднення атмосферного повітря може призвести до значного
погіршення стану здоров’я населення.
Хід роботи
Приклад 1. Знайти час, за який при температур 25ºС у лабораторії об'ємом
90 м3 (5мх6мх3м), де випадково витік бензол і утворив пляму площею 0,1 м 2
(0,33мх0,33м) буде встановлена:
• граничнодопустима концентрація;
• середня смертельна концентрація;
• нижня мело пожежонебезпеки.
Для розв'язку задачі необхідні такі довідкові дані:
• граничнодопустима концентрація - 5 мг/м3;
• середня смертельна концентрація - 38000 мг/м3 протягом 4 год.;
• нижня межа пожежонебезпеки - 1,2 % об.;
• швидкість випаровування при температурі повітря 25°С і при
швидкості руху повітря 0,25 м/с (оптимальна) - 436 мг/(м2/с);
• леткість - 320 000 мг/м3.
Оцінюючи небезпеку отруєння, враховують леткість речовин. Вона
свідчить про максимальну концентрацію пари речовини, яка досягається
внаслідок її випаровування при заданій температурі. Якщо леткість нижча ніж
ГДК, то отруєння неможливе.
Леткість бензолу перевищує ГДК і ССК, тому виникає небезпека отруєння.
Робочою формулою для розрахунку часу встановлення відповідних
концентрацій є рівняння
VС = Sut (12)
де V- об'єм приміщення, м ;
С - концентрація речовини у повітрі, мг/м ;
S - площа плями рідини, м ;
31
u- швидкість випаровування рідини, мг/(м с);
t - час випаровування, с.
Звідси час дорівнюватиме:
t= VС / Su (13)
Для граничнодопустимої концентрації у робочій зоні знаходимо

безпосередньо:
tГДК= 10с.
Аналогічно для середньої смертельної концентрації маємо
tССК= 22 год.
Щоб визначити час встановлення нижньої межі пожежонебезпеки,

необхідно від об'ємних відсотків у нижній межі пожежонебезпеки перейти до
масово-об'ємної концентрації. За визначенням об'ємно-масової концентрації
встановлюємо, що
C=m / V (14)
де m- маса речовини,
V - об'єм приміщення.
За законом Авогадро, маємо:
m= M ·ν·1000 / 0,0224 (15)
де М - молярна маса речовин - 0,224 г/моль;

ν - об'єм пари речовини, який займає т мг речовини, а за нижньою
межею пожежонебезпеки в % об. (НМП) знаходимо:
V = ν 100% / HMP (16)
Підставивши у формули , одержимо:
32
C = М-НМР /0,00224 (17)
Тепер маємо:
tHMP = V·M·HMP / 0,00224*S*u (18)
tHMP = 23,96год.
Якщо пляму рідини збільшити до 1 м 2, то час відповідно зменшиться

вдесятеро.
Важливо знати, який об'єм розлитої рідини призведе до встановлення
концентрації, що відповідає нижній межі пожежо-небезпеки. Його оцінюють за
формулою:
Vp = m / p (19)
де m- маса випаруваної речовини;

р -її густина, яка для бензолу дорівнює 0,8 г/см = 800 мг/см . Маса
речовини, яка випарувалась, дорівнює:
m = u·s· tHMP (20)
Таким чином маємо:
Vp = u·s· tHMP / p (21)
Vp = 4,7 л.
33
Тому одним із засобів безпеки під час. роботи з легкозаймистими
речовинами є вимога зберігати у лабораторії тільки денну норму рідини, тобто
стільки, скільки використовується протягом робочого дня
Завдання 1. Знайти час, за який при температурі 25?С у лабораторії
об'ємом V, де випадково витік бензол і утворив пляму площею 5, буде досягнено
ГДК, ССК і НМП при швидкості випаровування II. Варіанти завдань наведені в
табл. 14.
Таблиця 14 – Варіанти індивідуальних завдань.
№ з/п Об'єм лабораторії Площа плями Швидкість Час
м,2м
V 3
бензолу 5", s,
бензолу м 2 м2 випаровува
випаровуння u ГДК ССК НМП
встановлення
1 2 3 4 5 6 7
1 90 0,15 436
2 110 0,12 424
3 80 0,11 431
4 60 0,10 411
5 70 0,14 405
6 105 0,17 398
7 95 0,13 380
8 85 0,12 371
9 75 0,11 430
10 115 0,24 425
11 120 0,22 415
12 125 0,23 410
13 130 0,24 395
14 125 0,27 392
15 120 0,25 385
16 110 0,21 376
17 90 0,18 378
18 105 0,19 412
19 108 0,17 423
20 99 0,21 431
21 111 0,27 429
22 96 0,15 422
23 93 0,14 418
24 104 0,18 402
25 103 0,19 408
26 108 0,14 393
27 91 0,16 383
Запитання для самоконтролю
1. Назвіть шляхи підвищення безпеки технологічних процесів.

34
2. Обґрунтуйте компроміс між рівнем безпеки виробництва та його
прибутковістю.
3. Опишіть механічні чинники та їх потенційну небезпечність.
4. Опишіть термічні чинники та їх потенційну небезпечність.
Література: [1], [4], [5].
Практична робота №5 - Психофізіологічні особливості людини та

безпека життєдіяльності.
Тема: Соціальні небезпеки. Соціальні та психологічні фактори ризику.

Мета: Показати вплив психофізіологічних особливостей людини
на її безпеку. Завдання. Оцінити окремі елементи психофізіологічної
надійності людини за допомогою наведених нижче тестів: • тест на визначення
темпераменту особистості;

Шлях до повного фізичного, психічного та соціального благополуччя
кожної людини лежить тільки через пізнання себе як конкретної особистості, а
не людини взагалі.
Серед психологічних факторів, що підсилюють піддатливість людини
нещасним випадкам, можна виділити такі:
1. невідповідність людини обраній професії ( професійно-
психологічна непридатність)
2. несприятливий психофізіологічний стан людини ( втома,
емоційна напруженість)
3. індивідуальні особливості нервової системи
4. низький інтелектуальний рівень людини.
35
Для вивчення індивідуальних психологічних особливостей людини
існують найрізноманітніші тести , які застосовуються, наприклад, при
професійну відборі кандидатів на конкретну посаду. Це можуть бути тести на
встановлення належності людини до певного психологічного типу, або типу
нервової системи, темпераменту, тести для виявлення рівня розвитку певних
здібностей , пам’яті, мислення, концентрації, уваги, тести для виявлення
обдарованості тощо.
Психологами доведено, що особи з підвищеним ризиком травматизу
виявляють себе за різними психологічними тестами і методиками ( практичний
інтелект, час реакції, реагування, спритність, стан нервової системи то що)
вираженою неповноцінністю одержаних результатів, порівняно з контрольною
групою осіб.
Хід роботи
• тест на вивчення професійно важливих якостей персоналу
системи: "людина - машина - знакова система";
•тест визначення ступеня задоволення основних потреб людини;
• тест на визначення рівня самооцінки;
• тест на визначення рівня стресостійкості.
Після проведення відповідних тестів студенти аналізують одержані
результати з точки зору особистої безпеки.
Тест для виявлення темпераменту особистості (за Г. Айзенком)

Тест ЕРІ за Айзенком посідає перше місце серед інших пси-ходіагностичних
методик за частотою використання. За цією методикою треба відповісти на 30
запитань, даючи ствердну (так) чи заперечну (ні) відповідь. При відповіді "так"
треба проставити проти номера запитання знак "+", а при відповіді "ні" - знак "-".
Пам'ятайте, чим щиріші будуть ваші відповіді, тим об'єктивнішим буде
результат.
Перелік запитань:
1. Чи часто Ви відчуваєте потяг до нових вражень, щоб пережити нове
сильне відчуття?
36
2. Чи часто Ви відчуваєте потребу в друзях, які можуть Вас зрозуміти,
підтримати, висловити співчуття?
2. Чи вважаєте Ви себе безтурботною людиною?
3. Чи дуже важко Вам відмовитися від своїх намірів?
3. Чи обмірковуєте Ви свої справи не поспішаючи і вважаєте за доцільне
почекати, перш ніж діяти?
4. Чи завжди Ви дотримуєтесь своїх обіцянок, навіть тоді, коли це вам
невигідно?
4. Чи часто у Вас бувають спади і піднесення настрою?
5. Чи швидко Ви дієте і говорите, не витрачаючи багато часу на
обдумування?
6. Чи виникало у Вас коли-небудь почуття, що ви нещасливі, хоча жодної
причини для цього не було?
10.Чи правильно, що на спір ви здатні відважитися на все?

10.Чи ніяковієте Ви, при бажанні познайомитися з особою протилежної
статі, яка Вам симпатична?
12.Чи виводить Вас з рівноваги почуття гніву?

13.Чи часто Ви дієте необдумано, під впливом ситуації?
12.Чи часто Вас турбує думка, що вам не слід було б щось робити або
говорити?
13.Чи надаєте Ви перевагу читанню книжок перед спілкуванням з людьми?
14.Чи правда, що перебуваючи у товаристві, Ви звичайно буваєте мовчазні
і стримані?
15.Чи трапляються випадки, що Ви поширюєте плітки?
16.Чи трапляється у Вас безсоння, викликане різними розмірковуваннями,
що спадають на думку?
17.Чи вам приємніше і легше прочитати про те, що Вас цікавить, у книзі, хоч
можна швидше і простіше довідатися про це від друзів?
18.Чи буває у Вас сильне серцебиття?
19.Чи подобається Вам робота, яка потребує постійної уваги?
37
20.Чи бувають у Вас напади тремтіння?
21.Чи ви говорите про знайомих людей тільки хороше навіть тоді, коли
впевнені, що вони про це не довідаються?
22.Чи правда, що Вам неприємно бути в компанії, де постійно кепкують
один з одного?
23.Чи подобається Вам робота, яка потребує швидкої реакції?
24.Чи правда, що Вам не дають спокою думки про різні неприємності і
"жахи", які можуть трапитися, хоча в реальності все закінчується
благополучно?
25.Чи Ви коли-небудь спізнювались на побачення або на роботу?
26.Чи правда, що Ви дратівливі?
27.Чи правда, що Ви неквапливі в рухах?
28.Чи часто Вам сняться жахи?
Після опитування відповіді звіряють поступово за трьома колонками з

ключем опитування, який наведено в табл. 2.11. Якщо відповіді збігаються з
ключем опитування, то біля питання ставимо одиницю, а якщо не збігаються, то -
нуль. Потім підраховують суму одиниць окремо за трьома колонками: перша S1,
друга S2 і Sз третя.
Аналіз результатів тесту починають із третьої колонки. Якщо сума Sз > 5 ,
то можна стверджувати, що відповіді на запитання були нещирі і подальший
розгляд результатів немає сенсу. Якщо Sз < 5 , то, використовуючи круг
Айзенка, визначаємо темперамент . Для цього на горизонтальній осі відкладаємо
суму S2 а на вертикальній осі - суму S2 і на перетині перпендикулярів до цих осей
знаходимо точку, яка покаже сектор з притаманним характером.
Таблиця 15 - Ключ опитування
38
№ з/п Перше Друге Третє № з/п Перше Друге Третє
число число число число число число
так + так + так + так + так + так+
ні - НІ - ні - ні - ні - ні -
1 2 3 4 1 2 3 4
1 + 16 -
2 + 17
3 + 18 +
4 + 19 -
5 - 20 +
6 + 21 -
7 + 22 +
8 + 23
9 + 24 -
10 + 25 +
11 + 26 +
12 - 27 +
13 + 28 -
14 + 29
15 - 30 + +
Тест для вивчення професійно важливих здібностей персоналу в

системі "людина - машина - знакова система"
Для ефективної роботи в системі "людина - машина -знакова система"

важливі сенсорно-перцентивна (сприйняття і увага) та інтелектуальна (обробка
інформації, прийняття рішень) складові діяльності. Для оцінки таких
здібностей використовують таблиці Шульте, з допомогою яких вивчають
рівень уваги.
Є два типи таблиць. У першому типі у 25 клітинках таблиці хаотично
розміщені 25 послідовних чисел від 1 до 25 (див. табл. 16). У другому типі у 25
клітинках таблиці хаотично розміщені 25 непослідовних чисел від 1 до 99 (див.
табл. 17).
Необхідно за 1 хвилину в кожній таблиці відшукати і записати у
послідовний ряд наявні в них числа. Ніяких поміток у таблицях робити не можна.
Подано два варіанти кожного типу таблиць, оскільки рівень уваги студентів
39
неоднаковий і за 1 хвилину окремі з них можуть відшукати більше ніж 25 чисел. У
цьому випадку вони продовжують шукати числа у другому варіанті таблиць до
спливу часу тесту. Кількість чисел, знайдених в обох варіантах одного типу
таблиць, підсумовують.
Порівняльну оцінку визначають за кількістю правильно записаних чисел. У
першому типі моделюється ситуація, в якій особа почуває себе впевнено, оскільки
знайшовши будь-яке число, вона знає, яке число буде наступним. У другому типі
моделюється ситуація, в якій особа почуває себе невпевнено, бо, знайшовши будь-
яке число вона не знає, яке число має шукати далі.
Після проведення тесту треба зробити аналіз здобутих результатів,
порівнюючи рівень уваги серед студентів для першого і другого типів таблиць
Щульте, і показати зв'язок уваги студентів із ситуацією, яка моделюється
відповідним типом таблиць.
Таблиця 16 - Перший тип таблиць з послідовним набором чисел
Варіант1 Варіант 2
9 5 11 23 20 21 12 7 1 20
14 25 17 19 13 6 15 3 17 18
3 21 7 16 1 19 4 8 25 13
18 12 6 24 4 24 2 22 10 5
8 15 10 2 22 9 14 11 23 16
Таблиця 17 - Другий тип таблиць з непослідовним набором чисел
Варіант 1 Варіант 2
16 37 98 2 54 5 28 47 11 51
80 92 46 59
9 35 16 8 43 19 63
43 21 8 40 2 17 34 55 31 12
65 84 99 7 77 13 57 64 3 39
—^ - Л
40
Тест для визначення ступеня задоволення основних потреб
людини
За допомогою цього тесту особа оцінює свої потреби: фізіологічні, потреби

в безпеці, соціальні (міжособистісні) потреби, потреби у визнанні, потреби у
самовираженні. Це відкриває орієнтири для самовдосконалення, допомагає
ефективніше використовувати свої здібності, додає впевненості в собі і підвищує
рівень особистої безпеки.
Методика визначення ступеня задоволення основних потреб містить 15
тверджень, які необхідно попарно порівняти і надати перевагу одному із пари.
Спочатку порівнюється перше твердження послідовно з чотирнадцятьма
іншими, потім друге - з тринадцятьма іншими і так далі. У таблицю результатів
записуємо номер того твердження, якому надаємо перевагу (див. табл. 19). Під час
тестування корисно для кожного твердження вголос промовити фразу "Я хочу...".
Перелік тверджень:
1. Домогтися визнання і поваги.
2. Мати хороші відносини з людьми.
3. Забезпечити собі майбутнє.
4. Заробляти на життя.
5. Мати хороших співрозмовників.
6. Зміцнити своє становище.
7. Розвивати свої сили та здібності.
8. Забезпечити собі матеріальний комфорт.
9. Підвищити рівень майстерності та компетентності.
10. Уникати неприємностей.
11. Прагнути до нового і невідомого.
12. Забезпечити собі стан впливу.
13. Купувати хороші речі.
14. Займатися справою, яка потребує повної віддачі.
15. Бути зрозумілим для інших.
41
Заповнивши таблицю, підраховують частоту появи того чи іншого
твердження, за якою визначають найпріоритетніші потреби особистості (перші
п'ять, які найчастіше з'являються).
Потім визначають ступінь задоволення п'яти головних потреб,
підрахувавши загальну кількість появи тверджень з певними номерами у таблиці
результатів, а саме:
1. Фізіологічні потреби визначає сума тверджень - 4, 8, 13.
2. Потреби в безпеці визначає сума тверджень - 3, 6, 10.
3. Соціальні (міжособистісні) потреби визначає сума тверджень -2, 5, 15.
4. Потреби у визнанні визначає сума тверджень - 1,9, 12.
5. Потреби в самовираженні визначає сума тверджень - 7,11,14.
Здобуті результати вміщують у таблицю задоволення по

треб (див. табл. 19)
По закінченні роботи з тестом треба зробити висновки про ступінь
задоволення головних потреб особистості та рівень особистої безпеки.
Таблиця 18- Таблиця результатів

Номери тверджень, які порівнюються
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
1 X
2
номери тверджень, які порівнюються
3 3 6 3 8 9 3 11 3 3 14 15 3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
42
У таблицю результатів внесено як зразок результати порівняння 3-го твердження з
усіма іншими. Наприклад, порівнюючи 3 твердження з 10, перевагу надали 3-му і тому в
клітинку на перехресті 3-го і 10-го тверджень поставлено 3-тє, а порівнюючи це
твердження з 15-м перевагу надано 15-му і в клітинку на перехресті 3-го і 15-го
поставлено 15-те.
Таблиця 19 - Таблиця задоволення потреб.

42-
Потреба
35 т незадоволена
28 Потреба
21- астково
задоволена
14 - Потреба
7- задоволена
1 2 3 4 5
■
самовираженні
0 Види потреб
Потреби в
(міжособистісні)
Потреби у
Матеріальні
безпеці
потреби
Потреби у
Соціальні
потреби
визнанні
4 3 2 1 7 Твердження
8 6 5 9 11
13 10 15 12 14
Тест на визначення рівня самооцінки

Відповідаючи на запитання тесту, вкажіть, як часто Ви перебуваєте у
перелічених нижче станах за такою шкалою: дуже часто - 4 бали, часто - 3 бали,
інколи - 2 бали, рідко - 1 бал, ніколи – 0 бала (табл. 20). Пам'ятайте: чим щиріші
відповіді, тим об'єктивніший результат.
43
Таблиця 20
№ Запитання Відповідь
Дуже Часто Інколи Рідко Ніколи
з/п
часто
1 Я часто хвилююся даремно 4 3 2 1 0
2 Мені хочеться, щоб мої 4 3 2 1 0
3 друзі підбадьорювали мене
Я боюсь виглядати 4 3 2 1 0
4 Яневігласом
хвилююся за своє 4 3 2 1 0
5 Зовнішній вигляд інших
майбутнє 4 3 2 1 0
6 значно кращий,
Прикро, ніж хто
що багато міймене 4 3 2 1 0
7 не розуміє
Відчуваю, що не вмію 4 3 2 1 0
8 належно
Людирозмовляти
чекають відз мене
людьми
дуже 4 3 2 1 0
9 багато чого
Відчуваю себе скутим 4 3 2 1 0
10 Мені здається, що мене спіткає
(скутою) 4 3 2 1 0
11 якась
Мененеприємність
хвилює думка про 4 3 2 1 0
12 ставлення до менещо
Я відчуваю, інших людей
говорять про 4 3 2 1 0
13 мене
Я незапочуваю
моєю спиною
себе в безпеці 4 3 2 1 0
14 Мені ні з ким поділитися 4 3 2 1 0
1
15 Люди не особливо
своїми думкамицікавляться 4 3 2 0
моїми досягненнями
Підрахуйте суму балів, яку набрали. Якщо сума балів

• понад 30, то ви себе недооцінюєте;
• менше як 10, то вам слід позбутися відчуття зверхності, зазнайства і
сприйміть як належне, що причиною кожної ситуації є ви самі;
• від 10 до 30, то це свідчить про вашу психологічну зрілість, яка виявляється
у адекватній самооцінці своїх сил і можливостей.
44
Тест на визначення рівня стресостійкості
Відповідаючи на питання тесту, вкажіть, як часто ви перебуваєте у

перелічених нижче станах за такою шкалою: часто - 3 бали, інколи - 2 бали і рідко
- 1 бал. (табл. 21). Пам'ятайте: чим щиріші будуть відповіді, тим об'єктивнішим
буде результат.
Таблиця 21
№ Запитання Відпо
Рідко Інколи Часто
з/п
1 Я думаю, що в колективі мене 1 2 3
2 Я намагаюся працювати незважаючи 1 2 3
3 на станЯздоров'я
вболіваю за якість своєї роботи 1 2 3
4 Я буваю агресивним 1 2 3
5 Я не терплю критики в свою адресу 1 2 3
6 Я буваю роздратованим 1 2 3
7 Я намагаюсь бути лідером там, де це 1 2 3
8 Мене вважають людиною 1 2 3
9 наполегливою
Мене непокоїть безсоння
і напористою 1 2 3
10 Своїм недругам я можу дати відсіч 1 2 3
11 Я емоційно і боляче переживаю 1 2 3
12 Мені бракує часу на відпочинок 1 2 3
13 У мене виникають конфліктні ситуації 1 2 3
14 У мене недостатньо влади, щоб 1 2 3
15 реалізувати
Мені бракує
себе часу, щоб займатися 1 2 3
16 улюбленою
Я все справою
роблю швидко 1 2 3
17 Я відчуваю страх, що не вступлю в 1 2 3
18 інститутЯ(втрачу
дію зопалу і потім переживаю за
роботу) 1 2 3
свої справи
45
Підрахуйте суму балів і визначте рівень стресостійкості за шкалою
(табл. 22).
Таблиця 22
Рівень стресостійкості Сума балів
Кількісна Якісна оцінка
1 дуже низький 54
2 низький 50-53
3 нижче за 46-49
4 трохи нижче за
середній 42-45
5 середній 38-41
6 трохи вище за 34-37
7 вище за 30-33
8 високий 26-29
9
дуже високий 22-25
Чим менше балів ви набрали, тим вища ваша стре-состійкість.

Якщо у вас перший чи другий рівень стресостійкості, то вам необхідно
суттєво змінювати свій спосіб життя.
Практична робота №6 - Оцінювання захисних споруд.
Тема: Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-

функціональна структура захисту населення в НС.
Мета: Надання студентам практичних вмінь з оцінювання надійності
захисту людей у захисних спорудах під час аварій на радіаційно та хімічно
небезпечних об’єктів та визначення заходів підвищення надійності захисту.

Надзвичайна ситуація - це ситуація на об’єкті чи окремій території, яка
викликана подіями природного, екологічного, технічного, соціального,
46
військового та іншого характеру, що призвела чи може привести до значної
шкоди порушення нормальної життєдіяльності та загибелі людей. Захист
населення - це комплекс заходів, спрямованого на попередження негативного
впливу наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення
ступеня їх негативного впливу.
Захисні споруди – це споруди, спеціально призначені для захисту
населення від сучасних засобів масового ураження , а також від впливу радіації,
ОР, СДОР, біологічних засобів. Сховище- це міцна герметична споруда,
обладнана фільтровентиляцією. Укриття забезпечують більш надійний захист
людей, що в них переховуються від всіх уражаючих факторів. В укриттях люди
можуть знаходитись більш тривалий час, їх безпека забезпечується протягом
кількох діб.
Хід роботи
На промисловому об’єкті робітники і службовці працюють в одну зміну .
Під час аварії на цьому чи сусідніх підприємствах об’єкт може опинитися в зоні
забруднення. Для захисту виробничого персоналу побудовано сховище в
будівлі, де працюють люди.
Таким чином необхідно оцінити надійність захисту виробничого
персоналу у сховищі під час аварії з можливим хімічним, або радіаційним
забрудненням території. Варіанти завдання наведені у таблиці 11.
Під час роботи оцінити:
1. Достатність місць у сховищах для укриття робітників і
службовців працюючої зміни;
2. Чи забезпечать системи повітропостачання сховища всіх людей
повітрям за встановленими нормами;
3. Достатність аварійного запасу води в сховищі.
47
Таблиця 24 – Звіт по проведеній роботі.
Кількість Місткість сховища Оцінка системи Оцінка
людей у повітропостачання водопостачання
працюючій
зміні
Мп, чол. М0,чол. NІ чол. NІІ,чол. NІІІ,чол. Мв,чол.
Укриття в захисних спорудах є одним з найбільш ефективних способів захисту

людей за умов надзвичайних ситуацій.
Захисні споруди, що знаходяться на об'єкті можуть забезпечити надійний захист
виробничого персоналу під час аварій та катастроф тільки за таких умов:
- загальна місткість захисних споруд дозволяє укрити всю працюючу
зміну;
- системи життєзабезпечення захисних споруд дозволяють перебувати в них
людям протягом установленого часу;
- розташування захисних споруд відносно місць роботи людей дозволяє їм
своєчасно укритися в цих спорудах.
1. Оцінювання місткосі. ахнсіінх споруд
Длл захисних споруд існують норми приміщень за площею, за об' ємом. то

оцінювання треба робити окремо.
Кількість місць за площею (Мп ) визначають так:
Мп = Sукр/ S1 (27)
де S -- площа приміщень для тих, хто укривається;''.

48
S1 норма площі на одну особу (S1—0,5м2, якщо висота приміщення 2,15... 2,9м,
S1= 0,4 м2, якщо висота приміщення більша за 2,9 м ). Кількість місць за об'ємом
(М0) визначають так:
Мо = (S укр.+ Sдоп)h / V1 (28)
де Зд»,- сумарна площа допоміжних приміщень у зоні герметизації, м;

h - висота приміщень, м.
V1 - норма об'єму приміщення на одну особу (V1 = 1,2 м3).
Місткість сховища визначають по скільки людей планують розміщувати в сховищі
та на скількох людей з працюючої зміни не вистачає місць в сховищах.
2-Оцінюваиня системи повітропостачання
У сховищі можуть бути реалізовані такі режими повітропостачання:

1. Режим I – чистої вентиляції;
2. Режим II – фільтровентиляції;
3. Режим III – повної ізоляції.
Реалізація названих режимів відбувається за допомогою
фільтровентиляційних комплексів ФВК. Продуктивність одного
комплекту ФВК :
У режимі I –1200 м3 / год,
У режимі II – 300 м3 / год. .
У режимі III один комплект ФВК забезпечує повітрям 150 чоловік.

Визначають кількість людей, яка може бути забезпечена повітрям у
режимі I,):
. NІ = п VI / WI (30)
де п - кількість ФВК у сховищі;
VI-продуктивність одного комплекту ФВК у режимі;

49
WI - норма повітря на одну людину у режимі.. WI=10 м3 1 год.
Визначають кількість людей, що може бути забезпеченою повітрям в режимі

II
NІІ = п VIІ / WIІ (31)
де VII - продукпшість одного комплекту ФВК у режимі
WII- норма повітря на одну людину в режимі WII=2 м3 1 год.
У режимі III по йтрям може бути забезпечено
NIII = 150 n (32)
У висновках зазначають, скільки людей у сховищі не забезпечено

встановленою нормою кілікосгіловігря в режимах I, II, III.
З Оцінювання системи водопостачання
Водопостачання сховища забезпечують лад зовиішг"-гі водопровідної

мережі. Крім того, у сховищі створюють аварійний запас води з розрахунку Зл
води на добу на кожну людину.
Визначають, на скількох людей вистачить наявного аварійного запасу води

(NB ) у сховищі;
NB = B / BiTmax (33)
де B - аварійний запас воля, л;
Вt - норма води на добу на одну особу л/добу;. .

50
Ттхк- максимальна запланована тривалість перебуваїпія людей у сховищі, діб.
У висновках зазначають, яка кількість людей не забезпечена аварійним

запасом води.
4 Загальні висновки
1. Чи забезпечують існуючі захисні споруди надійний захист виробничого

персоналу?
2. Які вимоги надійного захисту не виконуються?
3. Рекомендації, що спрямовані на підвищення надійності захисту
виробничого персоналу в захисній споруді.
Пропонуються такі варіанти рекомендації.
Якщо не вистачає повітря, то треба передбачити встановлення додаткових
комплектів ФВК.
Якщо не вистачає аварійного запасу води, то проблему вирішують
облаштуванням у сховищі додаткової ємності на потрібну кількість води.
51
Таблиця 24 – Варіанти вихідних даних для рішення задачі.
Висота приміщень h,м
Аварійний запас води В,

Кількість
№ Кількі Площа Максимальна
сть людей у приміщень для тривалість
зміні, чол. укриття, м² укриття
Тмах, діб
ФВК,п
Sукр Sдоп
л
1 310 120 10 2,5 2 1200 2
2 240 100 30 2,2 2 2100 2
3 200 120 27 3,0 2 2800 3
4 400 152 53 2,2 3 1800 2
5 380 160 35 2,5 3 2800 3
6 250 155 46 2,3 2 1600 2
7 220 122 22 3,0 3 2700 3
8 470 230 34 2,4 4 2700 3
9 550 240 57 2,7 5 4850 2
10 590 310 40 3,1 5 4850 3
11 520 227 35 2,6 6 3200 2
12 450 154 55 2,5 4 3100 3
13 205 76 44 2,3 2 2800 2
14 170 77 10 2,4 2 1800 3
15 210 132 15 2,2 2 2800 2
16 365 154 25 3,0 3 1600 3
17 290 95 33 2,6 3 2700 2
18 465 182 25 3,1 4 3700 3
19 415 160 29 2,3 4 4850 2
20 165 75 18 3,1 1 2850 3
21 540 225 54 2,2 5 4200 2
22 570 243 65 3,0 4 4100 3
23 610 220 44 2,6 4 5800 2
24 200 95 20 2,2 2 1800 3
25 300 110 28 3,1 3 2800 2
26 340 120 20 2,2 3 1600 3
27 150 65 16 3,1 1 2700 2
28 400 270 22 2,2 3 4850 3
29 390 130 18 2,5 3 2850 2
30 210 90 20 2,2 2 1200 3
31 150 80 36 2,5 1 3100 2
32 190 100 19 3,0 2 2800 3
33 450 195 48 2,3 3 1800 2
34 400 168 35 2,5 3 1800 3
35 300 150 40 3,0 3 3100 2
52
1. Назвіть причини винекнення на виробництвах технологічних

надзвичайних ситуацій.
2. Які об'єкти належать до пожежно небезпечних, (взагдяі і в вашій

місцевості зокрема)?
3. Дайте визначення аварії та пожежі.

4. Назвіть основну причину надзвичайних ситуацій у хімічній
промисловості.
5. Дайте кваліфікацію хімічно небезпечних об'єктів.
6. Що являється найбільш ефективним способом захисту людей в
умовах надзвичайних ситуацій?
7. Назвіть умови, при яких захистні споруди, що знаходяться на
об'єкті можуть забезпечити надійний захист виробничого персоналу під час
аварій та катастроф
8. Що ми розуміємо під системами життєзабезпечення захистних

споруд?
Практична робота №7 - Надання долікарняної допомоги

постраждалим у надзвичайних ситуаціях.
Тема: Управління силами та засобами ОГ( об’єктів господарювання) під

час НС.
Мета: Освоїти основні принципи надання першої медичної допомоги
постраждалим у надзвичайних ситуаціях.
53
У результаті виникнення й розвитку будь-якої надзвичайної ситуації
можуть з'явитися постраждалі або навіть жертви. Характер надзвичайної
ситуації не дає змоги заздалегідь підготувати ресурси, необхідні для надання
медичної допомоги (медичний персонал, медикаменти, лікувальні установи,
спеціалізований транспорт). У зв'язку з цим постає питання про надання першої
долікарської допомоги потерпілим.
Перша долікарська допомога надається безпосередньо на місці поразки
або поблизу від нього з використанням підручних засобів.
Якщо людина постраждала в результаті надзвичайної ситуації, треба
передусім звільнити її, винести з небезпечної зони, вжити потрібних заходів
щодо відновлення життєво важливих функцій організму і запобігти
ускладненням, що становлять загрозу для життя людини. Вчасно й правильно
здійснена перша долікарська допомога рятує життя потерпілому і попереджає
розвиток несприятливих результатів. У разі відсутності поблизу людей
потерпілий має сам подбати про себе.
При організації надання першої медичної допомоги особливу увагу
необхідно звернути на її своєчасність, зокрема при травмах, що
супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості,
отруєнням. В обсязі першої долікарської допомоги особливого значення набуває
виконання таких заходів, як зупинення зовнішньої кровотечі за допомогою
тампонів, перев'язувальних пакетів, накладення джгута (закручення за
допомогою підручних засобів), введення знеболювальних засобів, усунення
асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою
відновлення серцевої діяльності, закриття поверхні рани пов'язкою тощо.
Не менш важливим етапом надання першої допомоги постраждалому є
раціональне його транспортування до лікарської установи, де йому буде надано
кваліфіковану медичну допомогу. Засвоєння знань прийомів надання першої
долікарської допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях є однією з
54
найважливіших складових підготовки працівників служби цивільного захисту
України.
1. Основні принципи та завдання першої долікарської допомоги.

Перша долікарська допомога — це комплекс простих термінових дій,
спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
При наданні першої долікарської допомоги необхідно:
1) керуватися принципами правильності, доцільності, швидкості,
продуманості, рішучості, спокою;
2) дотримуватись послідовності таких дій:
• усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю
потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони
чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати з води);
• оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що
становить найбільшу загрозу життю потерпілого, і послідовність заходів щодо
його рятування;
• виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого в порядку
терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне
дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце
перелому, накласти пов'язку тощо);
• викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для
транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;
• підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття
медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть
потерпілого має право лише лікар.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

• оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед він
потребує;
55
• забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
• зробити штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс" та зовнішній
масаж серця й оцінити їх ефективність;
• зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або
пальцевим притискуванням судин;
• накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, кровотечі,
відмороженні, травмі);
• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкій
травмі, термічному ураженні;
• надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні,
отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
• використати підручні засоби при перенесенні, завантаженні і
транспортуванні потерпілого;
• визначити необхідність транспортування потерпілого машиною швидкої
допомоги чи попутним транспортом;
• користуватися аптечкою швидкої допомоги. Унаслідок різних травм,
сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та
перегріві тощо можливе ураження центру свідомості — мозку.
2. Допомога при шоку та втрати свідомості.

Надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у
пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження
захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення
кровообігу, дихання, обміну речовин є причинами шокового стану. Спричиняти
розвиток шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в
момент транспортування після травми тощо.
Ознаками шоку є: блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене
дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому
шоку — блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух,
кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення.
56
Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі
випадки короткочасної непритомності.
Запобіганням розвитку шоку е своєчасна та ефективна відповідна
допомога, яка надається при пораненні, що спричинило появу шоку.
Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-
емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо
призводить до запаморочення. Ці фактори спричиняє рефлекторне розширення
м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Запаморочення є
перехідним станом до непритомності.
Ознаками запаморочення є: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в
очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе
дихання. Як правило, памороки швидко минають.
Перша допомога при запамороченні надається у такий спосіб: покласти
потерпілого в горизонтальне положення; розстебнути комір; забезпечити
надходження свіжого повітря; дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Коли
потерпілий у свідомості, дати йому гарячий чай, каву. Людину, що
знепритомніла, не можна намагатися напоїти.
Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-
емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо
призводить також і до непритомності"
Характерною ознакою непритомності є раптовість, але інколи перед нею
бувають запаморочення, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання,
посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск
знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40 ударів на
хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності
становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що
призводить до їх закупорювання.
Перша допомога при непритомності включає такі дії: потерпілого треба
покласти на спину; трохи підняти (на 15—20 см) нижні кінцівки для поліпшення
кровообігу мозку; вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює;
поплескати по щоках і побризкати обличчя та груди холодною водою; дати
57
понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або
дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі
вживаються заходи щодо оживлення.
3. Струс мозку.
Травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на
голову, при ударах і стисненні голови може призвести до струсу мозку. При
цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк мозкової тканини.
Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.
Ознаками струсу мозку - миттєва втрата свідомості, яка може бути
короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів; можуть
спостерігатися порушення дихання, пульсу; нудота, блювання; порушення
чутливості; втрата мови; судоми, параліч та ін.
При таких станах допомога має надаватися дуже обережно, щоб не
погіршити стан потерпілого. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися
напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до
лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для
оживлення.
4. Асвексія.
Стан задухи, викликаної кисневим голодуванням та надлишком
вуглекислого газу в крові і тканинах, що настає внаслідок припинення
надходження повітря в легені протягом 2—3 хвилин, називається асфіксією. За
таких умов людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і
наступити смерть.
Допомога при асфіксії полягає у тому, що потерпілому необхідно
витягнути язик; якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові,
харчових продуктів, землі тощо; розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все,
що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк
гортані проводити штучне дихання не можливо. Щоб зменшити набряк,
58
накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. У разі
потреби проводиться трахеотомія — (введення трубки у розсічену трахею).
Найефективнішим способом штучного дихання є дихання "із легень у
легені", яке проводиться за до-помгою прийому "із рота в рот" або "із рота в ніс"
рис. 1.
г д
Рисисунок 1 - Правильне положення голови потерпілого перед

проведенням штучного дихання.
Для цього потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню,
відкинувши голову різко назад, для чого під плечі підкладають валик або будь-
який згорток. Для запобігання переохолодженню організму потерпілого під його
спину доцільно також покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, яка надає
допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає
свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і
відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого
спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається
назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування
повторюють з частотою 8—12 разів на хвилину. З гігієнічною метою рот
потерпілого рекомендується прикрити шматком чистої тонкої тканини (носова
хусточка, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).
5. Клінічна смерть.
59
Клінічна смерть — це такий стан організму, за якого відсутні видимі
ознаки життя (серцева діяльвість та дихання), згасають функції центральної
нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Клінічна смерть
є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим
етапом є біологічна, або істинна, смерть — незворотне припинення
фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.
У перші 5—7 хвилин клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще
відсутні. Після цього першими починають відмирати клітини головного мозку, і
клінічна смерть переходить у біологічну.
Ознаками біологічної смерті є:
• помутніння рогівки ока та її висихання;
• деформація зіниці при стисканні;
• трупне задубіння;
• трупні синюшні плями.
Рисунок 2 - Визначення пульсу прощупуванням сонної (а) та променевої (б)

артерій.
У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку,

серця та легень, організм можна оживити реанімувати. До оживлення входить
проведення двох основних процедур — відновлення дихання (штучне дихання)
та зовнішній масаж серця.
Зовнішній масаж серця здійснюється відразу після його зупинки рис. 3:

потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню; особа, яка надає допомогу,
60
стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на
нижню третину грудної клітки зліва і починає робити масаж — ритмічне
стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину.
Рисунок 3 – Схема зображення прямого масажу серця.
Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась углибину на 4

—5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а
потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на
грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії та звуження протягом
кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні
вдихи.
6. Допомога при кровотечях.

Кровотечі — це пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок
механічного або патологічного порушення.
Кровотечі бувають:
• зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров;
• внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини.
Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають

артеріальні, венозні та капілярні.
Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором
крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-
червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній
кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.
61
Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре
зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють
розчином йоду або спирту рис. 4.
Рисунок 5 - Приклади накладання пов'язки при пораненні різних частин тіла

(цифрами та літерами вказано послідовність бинтування)
Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і

закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет
може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.
Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко рис. 6. Іноді досить
підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо
рани розчином йоду, спиртом, горілкою, одеколоном, накласти стисну пов'язку і
забинтувати.
62
г д
Рисунок 6 - Тимчасове спинення кровотечі шляхом згинання кінцівки.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють
притискування артерії до кістки вище від місця поранення рис. 7.
Притискування здійснюють, як правило, у тих місцях, де артерія знаходиться
неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком.
Рисунок 8 - Приклади пальцьового перетискання артерії при кровотечі.

Найдавнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з
поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки).
Кінцівку в місці накладання гумового джгута обгортають марлею,
рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2—
З оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з
крючком, а в разі їх відсутності — зв'язують. Якщо джгут накладено правильно,
пульс нижче місця накладення зникає рис. 8.
а б
63
Рисисунок 8 - Спинення кровотечі джгутом (а) та закруткою (б)
Тривалість використання джгутової пов'язки обмежується двома

годинами, а взимку — однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом
цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5—2
години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу
при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову
затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.
У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки
або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки. У петлю
вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під
закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину. Після накладання джгута
чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити до медичного
закладу.
7. Стискання м'яких тканин.

Часто кровотечі виникають внаслідок пошкодження м'яких тканин в
результаті удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару
м'яких тканин є болісні відчуття у місці удару, набряк (крововилив), обмежена
рухомість ушкодженої частини тіла.
Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умови
відсутності в цьому місці перелому чи вивиху — холод на місце удару (рушник,
змочений холодною водою, ємність з льодом чи снігом) і туга пов'язка на місце
крововиливу та спокій ушкодженій частині тіла.
Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною
спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене. У такому випадку хворого
кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди
кладуть холодний компрес. Потерпілому необхідна госпіталізація,
забороняється говорити і рухатись.
64
Стискання м'яких тканин може стати причиною розвитку загального
тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів
породи, снігових завалів, руйнування будівель.
Ознаки стискання м'яких тканин такі:
• кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову
кінцівку;
• пульс у нижній частиш кінцівки не відчувається;
• спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний
стан потерпілого задовільний;
• через 6—8 годин настає різке погіршення загального стану:
підвищується температура тіла, настає розлад дихання та серцевої діяльності,
спрага, блювання; кінцівки холодні, набрякають, набувають синього кольору, на
шкірі з'являються крововиливи, пухирі;
• кінцівка втрачає чутливість.
8. Вивих, розтягнення й переломи.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх
нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок та виходом
однієї з кісток з сумки.
Вивихи стаються внаслідок:
• різких, надмірних рухів у суглобі;
• у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку;
• у результаті сильного удару в ділянку суглоба. Часто вивихи
супроводжуються переломами кісток.
Ознаками вивиху є:
• біль у ділянці ушкодженого суглоба;
• втрата звичайної рухливості в суглобі;
• вимушене положення кінцівки;
• зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.
65
Щоб допомогти, потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до
медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування
потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти
транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення
болю можна дати потерпілому пігулку анальгіну чи іншого знеболювального
засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.
Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в ділянці
гомілковостопного суглоба.
Ознаками такого стану е:
• різкий, гострий біль у суглобі у місці закріплення ушкодженої зв'язки;
• рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значними болями;
• припухлість у ділянці суглоба (крововилив у порожнину суглоба).
Щоб допомогти, потерпілому на місце ушкодження і припухлості

прикладають лід, накладають стискну пов'язку, надають повного спокою
суглобу (у разі необхідності накладається транспортна шина на кінцівку).
Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті

переломи, коли не пошкоджується шкіра, і відкриті, коли зламана кістка
виступає назовні.
Ознаки перелому такі:
• біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену
кінцівку або при обмацуванні місця перелому;
• неможливість рухів в ушкодженій ділянці;
• зміна форми частини тіла (кінцівки) у ділянці перелому, крововиливи;
• ненормальна рухомість кістки в місці перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути

досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо),
часто підвищується температура тіла.
66
Надання потерпілому відповідної допомоги полягає у забезпеченні
повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості
уламків кісток у місці перелому. Для цього іммобілізується пошкоджена частина
тіла, тобто забезпечується її нерухомість. Це досягається накладанням
фіксувальної пов'язки або ще краще — транспортної шини рис. 9.
Рисунок 9 - Способи накладання шини при окремих видах переломів.
9. Допомога при термічних ураженнях.

Переохолодження розвивається внаслідок порушення процесів
терморегуляції при дії на організм низьких температур.
Ознаки переохолодження такі:
• на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і
пульс, підвищується артеріальний тиск;
• потім настає переохолодження, уповільнюються пульс і дихання,
знижується температура тіла;
• при зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість,
припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою;
• після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв)
скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.
При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням,
дають випити кілька склянок теплої рідини.
67
Відмороження виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з
холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою
вуглекислотою. При підвищеній вологості і сильному вітрі відмороження може
спостерігатись навіть при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько
0° С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок
голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і
рук, а також ніс, вуха, щоки.
Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин:
• І — почервоніння і набряк;
• Н — утворення пухирів;
• ІП — омертвіння шкіри та утворення струпа;
• IV — омертвіння частини тіла.
Перша допомога при відмороженні полягає у розтиранні і зігріванні на

місці події. Бажано розмістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад біля
вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену
частину розчином спирту, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою
рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після того, як
відморожене місце порожевє, його витирають насухо, змочують спиртом,
горілкою або одеколоном і утеплюють за допомогою вати або тканини.
Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба
дуже обережно. Якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту
частину одягу чи взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
Перегрівання настає внаслідок тривалого перебування в умовах високої

температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному
навантаженні у нерухомому вологому повітрі.
Розрізняють кілька ступенів перегрівання.
- Легкий ступінь — характеризується загальною слабкістю, нездужанням,
запамороченням, нудотою, підвищеною спрагою, шкіра обличчя червоніє,
68
вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла
підвищується до 37,5—38,9 °С.
- Середній ступінь — температура тіла 39—40 °С, сильний головний біль,
різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця,
виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ,
прискорення пульсу до 120—130 уд./ хв, часте і поверхневе дихання. Характерні
також блювання, пронос.
- Тяжкий ступінь — перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо
температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий
удар, якщо довготривала дія сонячних променів — про сонячний. При цьому
температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність, шкіра
потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева
діяльність, зупиняється дихання.
У легких випадках перегрівання потерпілого необхідно покласти у
затіненому місці, давати необмежену кількість води. У тяжких випадках —
перенести його в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло
прохолодною водою, прикладати холодні компреси на голову, шию, ділянку
серця, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо порушується серцева діяльність,
зупиняється дихання, треба почати робити штучне дихання, викликати швидку
медичну допомогу або після надання першої допомоги доставити потерпілого
до медичного закладу.
Термічні опіки виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої

температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених
предметів тощо).
Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:
• І — почервоніння шкіри та її набряк;
• II — пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;
• III — утворення некрозу шкіри (струпів);
• IV — обвуглювання тканин.
69
Рисунок 10 - Опіки кисті: а - І -го ступеня; б - II -го ступеня; в - Ш-го
ступеня; г - IV -го ступеня.
Опіки завжди супроводжуються сильними болями у пошкодженій частині

тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим
важчий опік. Опіки 1/3—1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя
потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий.
Можливе виникнення шоку.
При наданні допомоги потерпілого необхідно швидко вивести або винести
із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу
треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що
прилипли до тіла, ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати
ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену у
спирті. Якщо є 0,5 % розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.
При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитися змазуванням
обпеченої частини шкіри 2—3 % -м розчином марганцевокислого калію та
накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід). У
випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а
зверху — у теплу ковдру. У разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на
них транспортні шини.
Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним
станом, повинні отримувати необмежену кількість пиття: водно-соляний розчин
(одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий солодкий
70
чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому пігулку знеболюючого або
100—150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками
III—IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно
направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати
переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися
руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли
до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові

оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору,
інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються
термохімічні опіки.
Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні ознакам термічних
опіків. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на
чотири ступені.
Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба
швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити
речовини, що потрапили на шкіру (наприклад вапно), енергійно змити їх
струменем води (краще під тиском — з водопроводу, насоса) не менше як 10—
15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після
промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами:
• у випадках опіку кислотами — 2 % -м розчином соди чи мильною
водою;
• у випадках опіку лугами — 1—2 % -м розчином оцтової, лимонної чи 3
% -м розчином борної кислоти;
• у разі опіку фосфором роблять примочки з 5 % -го розчину
марганцевокислого калію.
Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов'язку.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при
контакті з вологою. Якщо не відомо, яка хімічна речовина викликала опік, і
71
немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху
пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в
медичний заклад.
10. Допомога при отруєннях.

Отруєння — це група захворювань, викликаних впливом на організм
отрути різного походження.
При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно
негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт
потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути
можуть потрапляти в організм трьома шляхами — через шлунково-кишковий
тракт, органи дихання та шкіру або слизові оболонки, то цим визначається
характер першої допомоги.
Розрізняють отруєння:
• харчовими продуктами;
• ліками, алкогольними та наркотичними речовинами;
• кислотами та лугами;
• оксидом вуглецю.
Харчові отруєння небактеріальної природи включають отруєння
рослинними продуктами - грибами, плодами тощо. Отруйні властивості рослин
обумовлені наявністю в них алкалоїдів: атропіну в плодах беладони (красавки),
гіосциміну, екоколаміну в блекоті, рициніну в кліщевині тощо.; глікозидів
амігдалину в гіркому мигдалю, фазеолунатіну в квасолі тощо., салонітів:
соланіну в картоплі.
Харчові отруєння неорганічними речовинами - сполуками металів
(свинець, мідь, цинк) - виникають внаслідок надходження їх у страву у процесі
переробки та зберігання із посуду, котлів, апаратури, а також за рахунок
недостатньо очищених органічних кислот, патоки та інших матеріалів, що
застосовуються в харчовій промисловості.
Клінічна картина та лікування. Починаються харчові отруєння, як
правило, раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин)
72
інкубаційного періоду і характеризуються гострим та нетривалим перебігом.
Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість потерпілих може
бути і незначною.
При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період
коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається гостро із загального
нездужання, нудоти, блювання, болю у животі, підвищення температури тіла до
38,5-39,5°С. З'являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з
кров'ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму,
втрата електролітів, можлива гостра судинна недостатність (колапс).
Перша допомога. Показане термінове промивання шлунку слабкими
розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою водою у великих
кількостях. Застосування сольових послаблюючих, сорбентів (активованого
вугілля). Призначають постільний режим, грілки на живіт, голодування. Дають
пити багато рідини: чаю, розведених фруктових та ягідних соків, морсів,
мінеральної води.
Рисунок 11 – Методика промивання шлунку при отруэнні.
Профілактика харчових токсикоінфекцій базується на попередженні

зараження харчових продуктів мікробами та розмноження останніх, а також на
знищенні мікробів та руйнуванні їх токсинів при термічній обробці харчових
продуктів.
73
Отруєння лікарськими препаратами
Кожен препарат діє по-своєму. Наприклад, при отруєннях снодійними
засобами чоловік стає малорухливим, загальмованим, на нього час від часу
накочує непереборна сонливість. Поступово він втрачає свідомість і впадає в
кому. Якщо він прийняв чималу кількість речовини, зупиняються серце і
дихання. Інші препарати викликають спочатку сильне збудження, судоми,
марення, галюцинації, але зрештою все одно наводять до зупинки дихання і
серцебиття.
Більшість препаратів достатня швидкий всмоктуються в кров, а тому
потрібно діяти без зволікання. Якщо людина знаходиться в свідомості, потрібно
щонайшвидше промити шлунок. Для цього підійде звичайна вода. Промивання
потрібно робити 4—5 разів підряд. Після цього хворому дають випити
активоване вугілля, а через 10 мін після цього знову промивають шлунок. Тепер
дайте будь-який послаблюючий засіб, аби ті залишки речовини, які потрапили в
кишечник, вийшли з організму щонайшвидше. Увага! При отруєнні снодійними
засобами не можна використовувати касторову олію.
Потім, якщо на той час “Швидка допомога” ще не приїхала, можна дати
хворому сечогінні засоби і постійно поїти його водою (помалу, але часто).
Якщо людина вже знепритомніла, потрібно перевірити, чи є пульс і
дихання. В першу чергу порушується саме дихання, оскільки розслаблена мова
западає назад і перекриває гортань. Для того, щоб відкрити доступ повітря,
укладете людину на тверду поверхню, закиньте його голову назад і покладете
під шию згорнутий у валик рушник. Якщо після цього дихання не відновилося,
починайте реанімацію.
Отруєння алкоголем і його сурогатами

При отруєнні алкоголем чоловік спочатку відчуває збудження, яке
поступово переходить в сонливість. У важких випадках справа закінчується
втратою свідомості і навіть комою. В цьому випадку без допомоги лікаря не
обійтися.
74
В очікуванні приїзду швидкої допомоги постарайтеся привести людину у
відчуття. Інколи для цього досить дати йому понюхати ватку, змочену
нашатирним спиртом. Якщо удалося відновити свідомість, починайте
промивати шлунок водою або розчином питної соди, а після промивання дайте
йому випити гарячого солодкого чаю або кави. Якщо людина без свідомості, але
її серце і легені працюють, потрібно постаратися зігріти його, особливо якщо в
приміщенні або на вулиці холодно. Якщо ж людина не дихає і у нього не
промацується пульс, починайте серцево-легеневу реанімацію.
При отруєнні такими сурогатами алкоголю, як метиловий (мурашиний)
спирт, після промивання шлунку дайте людині випити стакан коньяку (етиловий
(харчовий) спирт конкурує з метанолом в біохімії клітки). Метиловий спирт
приголомшує зоровий нерв. Людина може осліпнути.
Отруєння ацетоном
Отруєння ацетоном нагадує отруєння алкоголем, проте ця рідина дратує
слизисту оболонку стравоходу і шлунку, а у важких випадках може привести до
зупинки дихання і серцебиття.
При отруєнні ацетоном в очікуванні приїзду швидкої допомоги потрібно
промити шлунок. Якщо потерпілий знепритомнів, дайте йому понюхати ватку,
змочену нашатирним спиртом. Після промивання укладете людину в ліжко,
дайте гарячого чаю або кави. У важких випадках проводиться серцево-легенева
реанімація.
11. Допомога при ураженні електричним струмом.

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього
електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються
електричною травмою.
Електричні травми умовно поділяються на два види: місцеві
електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні
електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова
система або існує загроза ураження всього організму через порушення
75
нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як головний
мозок, серце, легені.
Місцеві електротравми — чітко окреслені місцеві порушення цілісності
окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або
електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі пошкодження, тобто
пошкодження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток.
До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки,
металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.
Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків
ураження організму людини поділяють на чотири ступені:
• І — судомне скорочення м'язів, що супроводжується болями, але без
втрати свідомості;
• II — судомне скорочення м'язів із втратою свідомості та/або зупинкою
дихання;
• ПІ — втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;
• IV — клінічна смерть.
Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести

до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через
декілька годин, днів і навіть місяців.
Так, внаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися
серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або
зниження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз),
ендокринні порушення тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги.
Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до
захворювань.
76
Рисунок 12 - Способи усунення дії електричного струму на потерпілого:
а - знеструмлення установки за допомогою вимикача (рубильника); б - відкидання
проводу сухою дошкою; в - перерубування проводів сокирою; г – відтягнення
потерпілого від електромережі
Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судомно

стискає в руці один струмовідний елемент (наприклад, провід), то простіше
припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під
нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою, чи за сухі штани).
При цьому необхідно пам'ятати про особисту безпеку.
Хід роботи
На основі теоретичних відостей встановити схему долікарняної допомоги
постраждалому у надзвичайній ситуації, змодульованої у табл. 25. Варіант обирається
відповідно до порядкового номера студента.
77
Таблиця 25 – Надзвичайна ситуацыя, в яку потрапив постраждалий.
№ Надзвичайна ситуація, в яку потрапив постраждалий
п.п.
1 Електромонтер працював на висоті 2,5 метра. В результаті
6 недбалості працівника, відбулося ураження електричним струмом. У
11 зв’язку з непритомністю відбулося падіння з зазначеної висоти, в
16
результаті якого була зламана гомілкова кістка.
21
2 Під час ремонту автомобіля відбувся несанкціонований витік
7 стиснутого повітря з гальмівного ресивера, в результаті чого автослюсар
12 отримав сильне обмороження обох верхніх кінцівок.
17
22
3 В заготівельний період жінка консервувала овочі та по
8 необережності розбила банку з окропом. В результаті жінка отримала
13 поріз правої руки та опіки нижніх кінцівок.
18
23
4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був
9 перекинутий на дах та відбулося займання двигуна. Так чоловік отримав
14 струс мозку, зламане передпліччя та незначні рпіки правох руки.
19
24
5 На стихійному ринку були придбані молочні продукти. Після
10 вживання яких у споживачя стали проявлятись наступні симптоми:
15 слабкість, підвищення температури, нудота, блювання.
20
25

1. Які існують види кровотечі?
2. Які існують термічні ураження?
3. Яка перша допомога при обморожені?
4. Що заборонено робити при термічних опіках?
5. Що необхідно першочергово робити робити при хімічних опіках?
6. Які бувають види отруєння?
7. Які дії необхідно виконати в ході допомоги постраждалому при
уражені електричним струмом?
8. Який ряд захворювань може виникнути в результаті ураження
електричним струмом.
78
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Безпека людини у життєвому середовищі / Голінько В.І., Шибка В.М.,

Мірошник Г.О., Безчастний О.В. – Дніпропетровськ: НГА України, 1988. – 172
с.
2. Безпека життєдіяльності / Бедрія Я.І., Джиги рей В.С., Кидисюк А.І. та
ін. Навчальний посібник. – Львів.: Афіша, 1999. – 275 с.
3. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – Львів.: Львівський
банківський коледж, 1998. – 192 с.
4. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництв, побуту та
у надзвичайних ситуаціях / Захарченко М.В., Орлов В.М., Голубєв А.К., Тітенко
В.Ф. – Київ, 1996. – 160 с.
5. Крикунов Г.Н., Беликов А.С., Залунин В.Ф. Безопасность
жизнедеятельности. Ч. 1.2. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 412 с.
6. Безопасность жизнедеятельности / Крикунов Г.Н., Беликов А.С.,
Залунин В.Ф., Довгаль В.Ф. – Ч. 3. – Днепропетровск: УК ОИМА – Пресс, 1995.
– 196 с.
7. Желібо Є.П.,Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. –
Київ, 2004. – 326 с.
79
Методичні вказівки щодо практичних занять з вивчення навчальної
дисципліни “Безпека життєдіяльності” для студентів денної та заочної форм
навчання зі спеціальності 6.050701 - ”Електротехніка та електротехнології”,
6.050702 –„Електромеханіка”, 6.050201. –„Системна інженерія”.
Укладачі: асистент М.М. Яцина,

ст. викладач Малишко В.І.
Відповідальний за випуск проф. Чебенко В.М.
Підп. до. друк.___________. Формат 60×84 1/16Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк.______. Наклад__________прим. Зам. №_______Безкоштовно.
Видавничий відділ
Кременчуцького національного університету
імені Михайла Остроградського
вул. Першотравнева, 20, м. Кременчук, 39600
80

19 1018

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

19 1018

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Укладачі: асистент М.М. Яцина,

Рецензент д.т.н. проф.. Чебенко В.М.

Кафедра «Безпека життєдіяльності»

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного

Протокол № ____ від “____” _________ ____20___року

Голови методичної ради ______________ проф. В. В. Костін

Тема: Категорійно-понятійний апарат з БЖД, таксономія небезпек.

Короткі теоретичні відомості

де Sij – індивідуальна оцінка небезпеки для j-го чинника;

Якщо прийняти, що перелічені чинники охоплюють усі небезпеки життя

qj = (Sj / 325 ) * 100 = Sj / 3,25, % (2)

Результати розрахунків заносимо в табл. 1.

Питання для самоперевірки

Тема: Ризик як кількісна оцінка небезпеки. Застосування «ризик-

R1 =Кпр ·R1=1,45 ·8,4 ·10-3=1,22 ·10-2 (3)

2.0цінимо для досліджуваної людини ризик загибелі протягом року

R2=6 ·10-7·2024=1,21· 10-3

R2 = 1/1,28 ·1,21·10-3= 4,3·10-4

З.Оцінюємо для досліджуваної людини ризик наразитися на смертельну

R3=Кпр·R3=1,6 ·1,2 ·10-3=1,92 ·10-2 (6)

R4=Кпр·100 ·R4=1,6· 100 ·1 ·10-4=1,6 ·10-2

Якби ми досліджували ризик наразитися на смертельну небезпеку протягом

R2=0,28 ·100·1 ·10-4=2,8 ·10-3

6.0цінимо для досліджуваної людини відносні частки кожного з ризиків

Діограма ризиків смертельних небеспек

Висновок. Очевидно, що домінуючим внеском у сукупний (загальний)

Задачя для самостійного розрахунку

Таблиця 2 -Варіанти завдань для задачі

паління село чол.

надмірне вживання алкоголю місто чол.

поїздки на власному авто 150 год село жін.

мисливство, 200год на рік місто чол.

кіннотник, 250 год нанальоту)

льотчик цивільної авіації (1800 годин

академічна гребля, 600 год на рік місто чол.

Вікові Вікові групи, Ризик Вікові Вікові Ризик

Вікові Вікові групи, роки Ризик Вікові Вікові Ризик

Таблиця 5 - Поправковий коефіцієнт Кпр для урахування місця проживання

Село 1,9 0,31 1,7 0,42

Таблиця 6 - Ризик смертельної небезпеки, спричиненої різними видами

Код виду Вид діяльності Ризик Код Вид діяльності Ризик

Таблиця 7 - Співвідношення нещасних випадків, спричинених різними

Таблиця 8 - Ризик смерті людини внаслідок згубних звичок порівняно з

№ Джерело Ризик № Джерело небезпеки Ризик

Таблиця 9 - Класифікатор безпеки професійної діяльності

Категорії Умови професійної діяльності Ризик

Таблиця 10 - Шкала порівняння ризиків смертності

Питання для самоперевірки

Практична робота №3 - Забруднення атмосфери аерозолями та його

Тема: Техногенні небезпеки та їх наслідки.

Мета: Усвідомити небезпеку для здоров'я людини антропогенного

Короткі теоретичні відомості

Завдання 1: Знайти відносну частку площі легень людини, яку можуть

Таблиця 11 - Середній об'єм повітря, який вдихає людина

де S1 - середньостатистична площа легень людини, яка приблизно рівна 125 м ;

де S о - площа, яку покриває одна частинка;

а кількість частинок, які осідають у легенях, визначається за об'ємом

де С - концентрація частинок пилу в повітрі, шт./м ;

V- середній об'єм повітря, який вдихає людина протягом Т

Таблиця 12 - Варіанти індивідуальних завдань

Завдання 2. Знайти відносну частку площі легень людини, яку додатково

Протокол № від “” ___ 20_року

tHMP = V·M·HMP / 0,00224Su (18)