Міністерство освіти та науки України

Одеський національний політехнічний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ

ТА ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИХ СИСТЕМ»

для студентів спеціальності

141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»

Затверджено
на засіданні кафедри
електропостачання та
енергетичного менеджменту
Протокол №

від

Одеса ОНПУ 2021

1
 Методичні вказівки до розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Безпека
електротехнічних та електромеханічних систем» для студентів спеціальності 141
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»» /Уклад. В.Л.Біляєв. -
Одеса: ОНПУ, 2021. – 38 с.
Укладач В.Л. Біляєв, канд. техн. наук

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ

ТА ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИХ СИСТЕМ»

для студентів спеціальності

141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»

Автор: Біляєв Володимир Леонiдович, к.т.н., доцент

2
 ЗМІСТ
Стор.
1. Загальні положення……………………………………………………. 4
2. Загальні вимоги до виконання розрахунково-графічної роботи…… 4
3. Завдання для виконання РГР …………………………………………. 6
Завдання № 1…………………………………………………………… 6
Завдання № 2…………………………………………………………… 11
Завдання № 3…………………………………………………………… 28
Список використаних джерел…………………………………………. 40

3
 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Безпека, як і будь-яка багатопланова сучасна проблема, вимагає міцної нау-
кової бази. При цьому мова йде не тільки про вдосконалення окремих напрямків,
а й про створення галузі знань, яка дозволила б використовувати досягнення ін-
женерно–технічних, математичних, психофізіологічних та інших наукових дослі-
джень, націлених на такий процес, як експлуатація складних і потенційно небез-
печних об'єктів, якими є електроустановки. Актуальність проблеми забезпечення
безпеки особливо зростає на сучасному етапі розвитку продуктивних сил, коли
через важко передбачувані техногенні та екологічні наслідки надзвичайних подій
поставлено під сумнів саме існування людського суспільства. Проблема стає все
більш гострою як неминучий наслідок науково-технічної революції, що відбува-
ється, тобто наслідком загострення протиріч між новими засобами виробництва і
традиційними способами їх використання.
Мета дисципліни «Безпека електротехнічних та електромеханічних систем»
надати студентам ґрунтовну теоретичну психологічну і практичну підготовку, що
включає вивчення можливих небезпек, закономірностей їх проявлення, способів
попередження та захисту від них.

2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІ-

ЧНОЇ РОБОТИ

По закінченню вивчення теоретичної частини дисципліни для отримання

допуску до підсумкового контролю студент повинен виконати розрахунково-гра-
фічне роботу з дисципліни «Безпека електротехнічних та електромеханічних сис-
тем».
Одразу після отримання варіанта розрахунково-графічної роботи студент
самостійно виконує завдання згідно з цими методичними вказівками. Викладач
дає консультації з виконання завдання у встановлені ним консультаційні години.
Розрахунково-графічну роботу студенти виконують на аркушах паперу фо-
рмату А-4 на комп’ютері або від руки, завдання можна виконати і в учнівському
зошиті. Титульний аркуш виконують таким чином: зверху посередині робиться

4
напис «Міністерство освіти і науки України», під ним «Одеський національний
політехнічний університет»; нижче «Кафедра електропостачання та енергетич-
ного менеджменту»; в центрі аркуша посередині «Розрахунково – графічна ро-
бота» з дисципліни «Безпека електротехнічних та електромеханічних систем». №
варіанта; нижче наводиться повністю група, курс, факультет та П.І.Б. студента, а
також П.І.Б. викладача, який перевірятиме завдання.

5
 3 ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РГР
ЗАВДАННЯ № 1.
Тема: «Кількісна оцінка ступеня ризику реалізації негативної дії небез-
пеки на людину»
Стислі теоретичні відомості
Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії лю-
дини з середовищем мешкання на всіх стадіях життєвого циклу. Аксіома безпеки
життєдіяльності - потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу вза-
ємодії із життєвим середовищем на всіх стадіях життєвого циклу. Тобто в жод-
ному виді діяльності неможливо досягнути абсолютної безпеки. Суть аксіоми:
будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Аксіома про потенційну небезпеку
стверджує, що всі дії людини і всі компоненти життєвого середовища, перш за все
технічні засоби й технології, крім позитивних властивостей та наслідків, мають
здатність створювати небезпечні й шкідливі чинники. При цьому будь-яка нова
позитивна дія або наслідок неминуче супроводжуються виникненням нової поте-
нційної небезпеки або групи небезпек. Навіть при найвищому рівні розвитку тех-
ніки абсолютне усунення джерел небезпеки неможливе. У зв’язку з цим завдання
полягає в тому, щоб небезпеку праці звести до мінімуму. Діяльність людини по-
тенційно небезпечна, оскільки пов’язана з різними процесами, а останні – з вико-
ристанням (вироблення, зберігання та перетворення) електричної та інших видів
енергії. Небезпека проявляється у результаті неконтрольованого виходу енергії,
нагромадженої в устаткуванні та матеріалах, безпосередньо в людині та навколи-
шньому середовищі. Неконтрольований вихід енергії супроводжується у певних
умовах виникненням подій із загибеллю людей або погіршенням стану їх здо-
ров’я, ушкодженнями або забрудненням матеріальних та природних ресурсів. Ви-
никнення подій – наслідок появи та розвитку причинної низки передумов, що при-
зводять до втрати управління виробничим процесом, небажаного звільнення ви-
користаних шкідливих речовин (енергії) і впливу їх на людей, устаткування та на-
вколишнє середовище. Ініціаторами та складовими ланками причинної низки по-
дій є помилкові й несанкціоновані дії людей, несправності та відмови техніки, а

6
також нерозраховані дії на них зовнішніх чинників життєвого середовища. Поми-
лкові й несанкціоновані дії людини обумовлені її недостатньою дисципліновані-
стю та підготовкою до роботи з потенційно небезпечною технологією, конструк-
тивною недосконалістю техніки. Відмови та несправності техніки викликані її ма-
лою надійністю, а також несанкціонованими або помилковими діями людей. Не-
розраховані (раптові або такі, що перевищують допустимі межі) зовнішні впливи
пов’язані із недостатньою комфортністю умов виробничого середовища для лю-
дини, його шкідливою дією на технологічне устаткування та техніку. Як відомо,
будь-яка енергія прагне перетворюватися без втрат у кінцевому підсумку в тепло,
рівномірно розподілене серед навколишнього середовища, а ентропія будь-якої
системи зворотно пропорційна енергії, здатна до подальших перетворень. Внаслі-
док цього кожна самочинна система неминуче переходить у стан з максимальною
ентропією, що характеризується відсутністю енергетичних потенціалів – це така
рівновага, що відповідає найбільшому ступеню дезорганізації, хаосу й безладдя.
Будь-які спроби вивести систему з таких станів, у тому числі в процесі виробничої
діяльності (збагачення і синтез речовин, генерування та акумулювання енергії та
ін.) призводять її до нестійкого, а отже, до потенційно небезпечного стану. У ко-
жному окремому випадку виникнення небезпеки в технічній системі має багато-
причинний характер, а її розвиток проходить через ланцюг подій.
Критерієм оцінки дій та вчинків людини в умовах наявності небезпеки є
ризик, який визначається ймовірністю проявлення (реалізації) небезпеки в зоні пе-
ребування людини й імовірністю її присутності в зоні дії небезпеки (небезпечній
зоні). Відносно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небез-
пеки в системі, і навпаки, чим вища величина ризику, тим більша реальність дії
небезпеки на людину. Але нульового ризику в діючих технічних системах забез-
печити неможливо. Світове визнання одержала концепція припустимого (прийня-
тного) ризику. Зміст цієї концепції – у прагненні до малої небезпеки. Припусти-
мий ризик – це ступінь ризику, який може бути реалізований наявними техніч-
ними засобами з одного боку, та економічно обґрунтований – з іншого. За статис-
тичними даними зарубіжних авторів припустимий ризик складає п.10-6 – п.10-8. Для

7
розробки ефективних засобів безпеки необхідно дати кількісну оцінку ступеня ри-
зику. Ризик R – це частота реалізації небезпеки визначеного виду (класу). Ризик
може бути визначений як частота (розмірність – зворотна часу 1/с) або ймовір-
ність виникнення події А (безрозмірна величина, що лежить у межах 0-1). Фахівці
з безпеки пропонують найбільш загальне визначення: ризик – це кількісна оцінка
небезпеки. Кількісна оцінка – це відношення кількості тих чи інших несприятли-
вих наслідків до їх можливої кількості за певний період.
Розрізняють:
 індивідуальний ризик;
 соціальний ризик.
Індивідуальний ризик – це частота виникнення впливів певного вражаючого
виду, що виникають при реалізації визначених небезпеку певній точці простору
(де може перебувати індивідуум). Для оцінки масштабів катастрофічності вияв-
лень (реалізації) небезпеки впроваджується поняття «соціальний ризик». Соціаль-
ний ризик – це частота виникнення подій, що полягає в ураженні визначеної кіль-
кості людей, які піддаються впливам певного вигляду при реалізації певних небе-
зпек. Людина, яка працює на підприємстві або мешкає в місцевості, яка під час
аварії може опинитися в зоні руйнувань або дії небезпек, піддається ризику. Рівень
ризику залежить від багатьох факторів, у тому числі від місця перебування лю-
дини й часу. Як правило, факт впливу небезпеки на людину є випадковою вели-
чиною і визначається ймовірністю перебування певної людини в певному місці у
випадку реалізації небезпеки. Імовірність події А можна визначити за виразом
M
P ( A)  (3.1)
n
де М – кількість несприятливих факторів (випадків);
п – загальна кількість випадків.
При аналізі індивідуального ризику слід враховувати природу нещасного випа-
дку, частку часу знаходження в зоні ризику і місце проживання того, хто ризикує.
Індивідуальний ризик загинути для мешканця Х можна визначит з виразу
Nn  Д  t
Rn  (3.2)
T  N 0  d  td

8
де Nn – число мешканців, які загинули за рік;
d – кількість тижнів у році;
Д- кількість тижнів перебування мешканця Х в місті або селі;
t – кількість годин на тиждень, коли мешканець підлягає небезпеці;
td – кількість годин на тиждень;
T – відрізок часу обліку статистичних даних;
No – кількість мешканців у місті або селі за рік.
Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якого ступеня
тяжкості можна визначити для мешканця Х з виразу
( N n  N mm )  Д  t
Rж  , (3.3)
T  N 0  d  td

де Nтр – кількість травмованих мешканців

Методичні вказівки до виконання завдання
Визначити кількісну оцінку ризику реалізації негативної дії небезпеки на
людину. Перелік завдань наведений в таблиці 1.
Таблиця 1 Перелік завдань до виконання
№ Зміст завдання
1 Порівняти індивідуальний ризик травмування електричним струмом серед мешка-
нців в області А з населенням 3,6 млн. чол., якщо відомо, що в 2016 році загинуло
125 чол., а в 2019 році – 58 чол.
2 Визначити індивідуальний ризик травмування людини в місті С внаслідок падіння,
беручи до уваги, що щорічно отримують травми 22 тис. чол. при загальній кількості
населення міста 1,8 млн. чол.
3 Визначити ризик загибелі людини на виробництві за рік у світі, якщо відомо, щорі-
чно у світі гине 275 тис. чол. Кількість працюючих на виробництві 2,8 млрд. чол.
4 Визначити індивідуальний ризик стати травмованим на виробництві в Україні,
якщо відомо, що в 2020 році було травмовано 56868 чол. Кількість працюючих на
виробництві 11 975 632 чол

9
 Продовження таблиці 1
№ Зміст завдання
5 Визначити ризик загибелі людини внаслідок повені в світі, якщо відомо, що в 2012
році внаслідок повені в світі загинуло понад 320 тис. чол. при загальній кількості
населення 7,09 млрд. чол.
6 Визначити ризик загибелі людини при пожежі в країні Х та в області В, якщо ві-
домо, що під час пожеж в 2015 році в країні загинуло 1379 чол., в області 172 чол.
при кількості населення в області 3,9 млн. чол., а населення країни 39 млн. чол.
7 Визначити індивідуальний ризик травмування людини в місті D внаслідок пожеж,
якщо відомо, що в 2018 році було травмовано 43 чол. при загальній кількості насе-
лення 850 тис. чол.
8 Визначити ризик травмування людини в області N в електроустановках, якщо ві-
домо, що в 2017 році одержали електротравми 1432 чол. при загальній кількості
працюючих 1,15 млн. чол..
9 Визначити індивідуальний ризик для мешканця М, який мешкає в селі, в якому250
мешканців. З мешканців села за 5 років 7 чол. загинуло і 38 чол. одержали травми.
Мешканець М 36 годин на тиждень працює в найближчому місті N, 1 тиждень на
рік виїжджає з села на відпочинок, 8 тижнів на рік виїжджає з села продавати сіль-
ськогосподарську продукцію у найближче місто, а решту часу перебуває у селі.
10 Визначити індивідуальний ризик для мешканця К, який мешкає в місті Н з кількістю
населення 1,1 млн. чол. Статистичні дані за 10 років свідчать, що за цей час з меш-
канців міста загинуло 32 тис. чол., одержали травми 89 тис. чол. Мешканець міста
К 40 годин на тиждень працює в місті, 2 тижні на рік виїжджає на відпочинок, 2
тижні кожного року буває у відрядженні, 56 днів на рік працює на дачі, а решту часу
перебуває в місті.
11 Порівняти індивідуальний ризик травмування електричним струмом серед мешка-
нців в області N, беручи до уваги кількість населення області 2,8 млн. чол., якщо
відомо, що в 2015 році загинуло 94 чол., а в 2020 році – 53 чол.
12 Визначити індивідуальний ризик травмування людини від падіння в місті M, беручи
до уваги, що щорічно отримують травми 11 тис. чол. При загальній кількості насе-
лення міста 1,4 млн. чол.
13 Визначити ризик загибелі людини на виробництві за рік у світі, якщо відомо, що
щорічно у світі гине 220 тис. чол. Кількість працюючих на виробництві 2,6 млрд.
чол.
14 Визначити індивідуальний ризик стати травмованим на виробництві в Україні,
якщо відомо, що в 2018 р. було травмовано 38422 чол. Кількість працюючих на ви-
робництві 12 615 820 чол.
15 Визначити ризик загибелі та травмування людини внаслідок стихійних явищ, якщо
відомо, що стихійні явища в 2015 році призвели до загибелі 242 тис. чол. та загро-
жували безпеці життя близько 27 млн. чол. при загальній кількості населення на
земній кулі 7,34 млрд. чол
16 Визначити ризик загибелі людини внаслідок повені в світі, якщо відомо, що в 2014
році внаслідок повені в світі загинуло понад 285 тис. чол. при загальній кількості
населення 7,25 млрд. чол.
17 Визначити ризик загибелі людини при пожежі в країні Y та в області N, якщо ві-
домо, що під час пожеж в 2014 році в країні загинуло 558 чол., в області 122 чол.
при кількості населення в області 4827 тис. чол., а населення країни 35 млн. чол.
18 Визначити індивідуальний ризик травмування людини в місті G внаслідок пожеж,
якщо відомо, що в 2018 році було травмовано 68 чол. при загальній кількості насе-
лення 944 тис. чол.

10
 Продовження таблиці 1
№ Зміст завдання
19 Визначити ризик травмування людини в області N на виробництві, якщо відомо, що
в 2014 році одержали травми 876 чол. при загальній кількості працюючих 1,12 млн.
чол..
20 Визначити індивідуальний ризик для мешканця Х, який мешкає в місті N з кількістю
населення 1,2 млн. чол. Статистичні дані за 10 років свідчать, що за цей час з меш-
канців міста загинуло 62 тис. чол., одержали травми 171 тис. чол. Мешканець міста
N 36 годин на тиждень працює в місті, 2 тижні на рік виїжджає на відпочинок, 3
тижні кожного року буває у відрядженні, 62 дні на рік працює на дачі, решту часу
перебуває в місті.

ЗАВДАННЯ № 2.
Тема: «ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ
ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМИ ДАНИМИ»
Стислі теоретичні відомості
Електроустановку математично можна абстрагувати як невідновлюваний
або відновлюваний об’єкт.
Показники надійності невідновлюваних об’єктів. Для оцінювання надій-
ності невідновлюваних об’єктів використовують імовірнісні характеристики ви-
падкової величини Т - часу безвідмовної роботи. Величина Т для конкретного
об’єкта може набувати значень, більших від заданого часу t з певною імовірністю.
Для різних об’єктів ця імовірність різна. Надійніше працює той об’єкт, у якого
вона більша. Це означає, що така імовірність може бути мірою надійності.
Отже, надійність невідновлюваного об’єкта або, що те саме, імовірність без-
відмовної роботи в інтервалі часу (0, t) визначають як імовірність того, що час Т
безвідмовної роботи буде більшим від заданого часу t, тобто
P(t)=імов (T>t) (3.4)
Функцію P(t) називають функцією надійності роботи об’єкта.
Використовують також функцію ненадійності або імовірність відмови в ін-
тервалі часу (0, t), яка є функцією розподілу часу безвідмовної роботи
Q(t) = імов(Т<t) = 1- P(t) (3.5)
На рис. 1 наведено результати спостережень за роботою об’єктів двох різ-
них типів. В інтервалі часу (0, t) більшість об’єктів першого типу відмовили. Це

11
означає, що для них імовірність відмови більша, а ймовірність безвідмовної ро-
боти менша порівняно з об’єктами другого типу. Отже, вони характеризуються
нижчим ступенем надійності

Рис. 1 - Статистика відмов для об’єктів двох різних типів

Величина Т може бути не тільки часом, але й виконаною роботою, напри-
клад, об’ємом вичерпаної екскаватором землі. Тому в загальному випадку Т— це
наробіток до відмови.
Функції P(t) та Q(t) є інтегральними показниками надійності, бо дають
змогу оцінювати надійність роботи об’єкта в певному інтервалі часу. Для оціню-
вання ступеня надійності в задані моменти часу використовують диференційні
(локальні) показники: густину розподілу часу безвідмовної роботи (швидкість
зміни функції надійності)
f(t) = dQ(t)/dt = -dP(t)/dt (3.6)
та інтенсивність відмов (відносну швидкість зміни функції надійності)
dP(t ) / dt
 (t )  f (t ) / P(t )   (3.7)
P(t )
Показник f(t) характеризує ступінь скупченості значень часу безвідмовної
роботи Т навколо заданого часу t, а показник λ(t) характеризує надійність об’єктів,
які залишилися працювати після моменту t. Чисельно інтенсивність відмов дорів-
нює відношенню кількості об’єктів, які відмовили за одиницю часу, рахуючи від
деякого моменту t, до кількості об’єктів, що безвідмовно працювали до моменту
часу t.
Інтегруючи (3.7) з урахуванням умови Р(0)=1,0 одержимо важливий у теорії
надійності зв’язок функції надійності з інтенсивністю відмов

 t
P(t )  exp    (t )dt
0  (3.8)

12
 Отже, інтегральні та диференційні показники надійності невідновлюваного
об’єкта взаємопов’язані, і для визначення всіх показників достатньо одного з
них.

Для оцінювання рівня надійності використовують також числові характери-

стики розподілу часу Т: математичне сподівання М(Т), тобто середній час Тср без-
відмовної роботи, а також дисперсію D(T).
 
M (T )   tf (t )dt   P(t )dt (3.9)
0 0

D(T )  M (T  Tcp )  2  tP(t )dt  Tcp2 (3.10)
0

Будь-який з показників надійності невідновлюваного об’єкта можна встано-

вити за статистичними даними. Статистичні функції показників надійності розра-
ховують за формулами
P*(t)=m(t)/n; Q*(t)=n(t)/n,
f*(t)=Δn(t)/(n•Δt), λ*(t)=Δn(t)/(m(t)•Δt),
де n - загальна кількість контрольованих однакових об’єктів, що працюють в іде-
нтичних умовах; n(t) - кількість об’єктів, що відмовили до моменту t; m(t) - кіль-
кість об’єктів, що залишилися працювати після моменту t; Δn(t) - кількість від-
мов в інтервалі (t, t+Δt) завширшки Δt.
Аналітичну апроксимацію цих функцій можна викопувати, враховуючи
тільки закон розподілу величини Т і взаємозв’язки між показниками.
Модель надійності (математична) - це сукупність встановлених для об’єкта
показників P(t), Q(t), f(t), λ(t), Tcp, D(T), кожен з яких характеризує окремі особли-
вості виникнення відмов об’єкта, а всі разом вони дають повну інформацію про
надійність його роботи в задані моменти часу t та в інтервалі (0, t).

Для етапу статистичної обробки несуттєво, яка з властивостей досліджу-

ється - безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність; якими одиницями ви-
мірюється напрацювання виробів - кількістю годин, циклів роботи, мірами об’єму
(рідини, газу) і т.п.
Найважливішим для етапу статистичної обробки являються такі фактори, як

13
тип оцінюваного показника надійності, об’єм апріорних свідчень про випадкову
величину, що спостерігається і характер статистичного матеріалу.
Приступаючи до статистичної обробки інформації з надійності, рекоменду-
ється приділити особливу увагу однорідності вибірки.
З точки зору об’єму апріорних свідчень, задачі статистичної обробки зво-
дяться до двох апаратів.
1. Вигляд функції розподілу випадкової величини, що спостерігається, відо-
мий апріорі. У цьому випадку задача статистичної обробки - отримання оцінок
показників надійності з урахуванням виду функції розподілу і характером прису-
тнього статистичного матеріалу.
2. Вид функції розподілу випадкової величини, що спостерігається, відо-
мий або можливо відомий. У цьому випадку приймається певна гіпотеза про вид
функції розподілу і оцінюються її параметри. Потім проводиться перевірка - чи
не суперечать дані спостережень прийнятій гіпотезі.

Нехай у результаті спостережень, випробувань чи вимірювань встановлено

п значень деякої випадкової величини X (часу безвідмовної роботи, амплітуди
струму блискавки тощо). Одержану сукупність значень X називають простим ста-
тистичним рядом. Для встановлення закону розподілу величини X виділяють три
етапи:
• оброблення даних простого статистичного ряду та побудова гістограми
чи статистичної функції розподілу;
• вибір виду теоретичного розподілу та розрахунок його параметрів;
• перевірка відповідності теоретичного розподілу статистичному за кри-
теріями згоди.
Етап 1. Діапазон значень X поділяють на т інтервалів (розрядів), підрахо-
вують кількість значень ni в кожному розряді, обчислюють статистичну частоту
pi* (імовірність потрапляння випадкової величини в i-й інтервал) за формулою
ni  m * 
pi*  ;   pi  1 (3.11)
n  i 1 

14
 і будують статистичний ряд (табл. 2). Якщо випадкова величина потрапляє точно
на межу двох інтервалів, то до суміжних значень n та пі+1 додають по 0,5. Опти-
мальну кількість інтервалів рекомендується вибирати за формулою Старджеса.
m  1  3,3lg n

Тоді масштаб вибірки

xmax  xmin
h .
m

Таблиця 2 Статистичний ряд випадкової величини

Інтервали значень x1, x2 x2, x3 … xi, xi+1 … xm, xm+1
Кількість значень в інтервалі n1 n2 … ni … nm,
Статистична частота p1* p2* … pi* … pm*

Потім статистичний ряд оформляють графічно у вигляді гістограми (рис.

1, а). Для цього по осі значень х відкладають розряди і на кожному розряді, як на
основі, будують прямокутник заввишки
hi  pi* / xi

Повна площа гістограми згідно з (3.11) дорівнює одиниці. Гістограма зав-

жди вписується у криву густини розподілу випадкової величини X.

Рис. 2. - Гістограма (а) і статистична функція розподілу (б)

Для побудови статистичної функції розподілу (рис. 2, б) розраховують її
значення в дискретних точках, що відповідають межам інтервалів
i 1
F * ( x1 )  0; F * ( x2 )  p1* ; F * ( x3 )  p1*  p2* ; F * ( xi )   pk* ; F * ( xm 1 )  1, 0. (3.12)
k 1

15
 Етап 2. Тут розв’язують задачу вирівнювання статистичного ряду, яка поля-
гає у виборі кривої теоретичного розподілу, що якнайкраще описує цей статисти-
чний розподіл. Теоретичну криву вибирають переважно, враховуючи міркування,
пов’язані із суттю задачі (фізикою явища). У разі відсутності таких міркувань те-
оретичний розподіл вибирають за зовнішнім виглядом обвідної f*(х) чи F*(х) . По-
тім встановлюють значення параметрів теоретичного розподілу, за яких його від-
повідність статистичному розподілові найповніша.
Одним з методів розв’язання такої задачі є метод моментів. За цим методом
шукані параметри вибирають з таким розрахунком, щоб деякі найважливіші чис-
лові характеристики (моменти) теоретичного розподілу дорівнювали відповідним
статистичним характеристикам.
За даними статистичного ряду математичне сподівання (статистичне середнє
випадкової величини) m*x і статистичну дисперсію Dx* обчислюють як
m m
m*x  M *[ X ]   xiср pi* ; Dx*  D*[ X ]   ( xiср  m*x ) 2 pi* ,
i 1 s 1

де xіср- середнє значення випадкової величини в і-му розряді.

Аналогічно обчислюють статистичні початкові та центральні моменти будь-
яких порядків
ь ь
 s*[ X ]   xiср
s
pi* ;  s*[ X ]   ( xiср  m*x ) s pi* ,
ш 1 ш 1

Припустимо, що висунуто гіпотезу експоненційного розподілу. Його єдиний

параметр може бути визначений двома способами
  1/ m*x ;   1/ Dx*  1/  x*.

Якщо для досліджуваного статистичного розподілу m*x та  x* чисельно різні,

то бажано знати, яка з формул забезпечує краще наближення експоненційного ро-
зподілу до статистичного. На це питання можна відповісти, застосувавши критерії
згоди.
Аналогічна ситуація складається, коли визначають два параметри теоретич-
ного розподілу. їх можна шукати, добиваючись збігу математичних сподівань і

16
дисперсій або двох моментів вищих порядків. При цьому не рекомендується ко-
ристуватися моментами вище четвертого порядку, оскільки точність обчислення
моментів зі збільшенням порядку падає.
Етап 3. Узгодженість статистичного та підібраного теоретичного розподілу
найчастіше перевіряють, використовуючи критерій згоди К. Пірсона (критерій 2).
Не вдаючись до теоретичних засад критерію, наведемо послідовність перевірки
узгодженості розподілів.
1. Визначають міру розходження 2 за формулою
m
( pi*  pi ) 2 m (ni  npi ) 2
 2  n  (3.13)
i 1 pi i 1 npi

де рі - імовірність потрапляння випадкової величини в i-й інтервал, визначена за

встановленим теоретичним розподілом
pi  F * ( xi 1 )  F * ( xi ) (3.14)
2. Визначають параметр r - число «ступенів вільності» розподілу
r = m-s,
де s - кількість незалежних умов, накладених на частоти pi* .
Першою незалежною умовою, яка завжди враховується, є умова (3.12) рівно-
сті одиниці суми частот усіх розрядів. Другою і наступними умовами є вирази m*x
, Dx* ,  s* [ X ] і s*[ X ] . Враховують ті з виразів, які використовують для визначення
параметрів теоретичного розподілу.
3. Звертаються до таблиці розподілу 2 і за розрахованими значеннями 2 та
r визначають імовірність р того, що величина, підпорядкована розподілу 2, пере-
вищить значення, обчислене за формулою (3.14). Якщо р >0.3, то можна вважати,
що встановлений теоретичний розподіл добре узгоджується зі статистичним. До-
пускаються навіть дещо менші значення р.

Постановка завдання
В електроенергетичній системі реєструвався час Тл роботи повітряної лінії
(ПЛ) електропередачі 35 кВ між відмовами. Оскільки ПЛ мали різну довжину l, то

17
щоб узагальнити статистичний матеріал, величина Тл зводилася до єдиної дов-
жини 100 км за формулою
Т = Тл٠l/100.
Зафіксовано 200 значень часу Т, вимірюваного в годинах (додаток 1).
Встановити закон розподілу часу роботи між відмовами.
Визначити показники надійності ПЛ:
Q(t) - ймовірність відмови як функцію часу;
P(t) - ймовірність безвідмовної роботи як функцію часу;
λ(t) – інтенсивність відмови як функцію часу;
f(t) – густина розподілу часу справної роботи елемента;
Tcp - середній час безвідмовної роботи (наробіток між відмовами).
Вид функції розподілу випадкової величини, що спостерігається, відомий –
один з трьох можливих: гамма розподіл, експоненціальний, нормальний.
Методичні вказівки до виконання завдання.
Завдання виконується з допомогою редактора електронних таблиць Excel.
До завдання додаються розрахункові файли Нормальний.xlsx, Гамма.xlsx, Експо-
нента.xlsx, що призначені для виконання поточного завдання. Порядок дій при ви-
конанні завдання складається з наступних пунктів.
1. Вибрати один із зазначених вище Excel файлів у відповідності з варі-
антом, в якому зазначений апріорно відомий закон розподілу випадкової величини
(нормальний, гамма або експоненціальний). Розглянемо послідовність дій на при-
кладі файла Експонента.xlsx.
2. В середині Excel файла на листі «Статистика» вибрати стовпець з ста-
тистичними даними (200 елементів) відповідного варіанта (наприклад 2 варіант),
скопіювати його та вставити на листі «Розрахунок» у діапазон А2:А201 замість
статистичних даних наведених у якості зразка (рис. 3).

18
 Рисунок 3 - Завантаження вихідних даних статистичної вибірки.
3. Наступним кроком розраховуються статистичні показники вибірки.
Для виконання розрахунків треба скористатися сервісом «Аналіз даних», що зна-
ходиться в меню «Данные». У вікні, що спливе, вибрати пункт «Описательная ста-
тистика» та натиснути кнопку ОК у вікні.

Рисунок 4 - Сервіс «Аналіз даних»

19
 У наступному вікні, що спливе, вказати діапазони вхідного та вихідного ін-
тервалів та заповнити позначками пункти вікна (точно так, як показано на рису-
нку) та натиснути кнопку ОК у вікні.

Рисунок 5 - Заповнення вікна «Описательная статистика».

Оскільки у вихідному діапазоні вже знаходяться розрахункові дані статис-
тичного ряду зразка, спливе ще одне вікно, у якому також треба натиснути кнопку
ОК (рис. 6)

Рисунок 6 - Заповнення вікна «Описательная статистика».

20
 Після цього на листі «Розрахунок» у діапазоні С1:D19 з’являться статисти-
чні характеристики досліджуваного ряду та відбудеться автоматичний розрахунок
функцій, які треба було знайти: Q(t), P(t), f(t), λ(t) у табличному вигляді в діапазоні
О1:Т41. Графічне відображення вищезгаданих функцій автоматично побудується
на листах «Діаграма 1» та «Діаграма 2» (рис. 7, 8).
1.00
F(t),P(t)
0.90

0.80

0.70

0.60

0.50

0.40

0.30

0.20

0.10

0.00
46
92

1012
1058
1104
1150
1196
1242
1288
1334
1380
1426
1472
1518
1564
1610
1656
1702
1748
1794
0.1

138
184
230
276
322
368
414
460
506
552
598
644
690
736
782
828
874
920
966

t, год
F(t) P(t)

Рисунок 3.7 - «Діаграма 1»

f(t),λ(t)
1.00E-01

9.00E-02

8.00E-02

7.00E-02

6.00E-02

5.00E-02

4.00E-02

3.00E-02

2.00E-02

1.00E-02

0.00E+00
92

1012

1104

1196

1288

1380

1472

1564

1656

1748
0.1

184

276

368

460

552

644

736

828

920

t, год
f(t) λ(t)

Рисунок 8 - «Діаграма 2»
Остання величина, яку потрібно було знайти Tcp - середній час безвідмовної
роботи (наробіток між відмовами) відповідає середньому значенню в описовій
статистиці (дорівнює 1222,65 для статистичного ряду зразка).

21
 4. Побудування гістограми та перевірка гіпотези відповідності дослі-
джуваного ряду експоненціальному закону розподілу випадкової величини також
виконується за допомогою сервісу «Аналіз даних». У вікні, що спливе, тепер треба
вибрати пункт «Гістограма» та натиснути кнопку ОК у вікні. (рис. 9).

Рисунок 9– Аналіз даних, пункт гістограма.

У наступному вікні, що спливе, вказати діапазони вхідного та вихідного ін-
тервалів, а також діапазон інтервалів (карманів), на які розбивається вісь часу t та
заповнити позначками пункти вікна (точно так, як показано на рисунку) та нати-
снути кнопку ОК. Кількість інтервалів (карманів) обрана за формулою Старджеса
m  1  3,3lg(200)  8.6; m  8

Рисунок 10– Аналіз даних, вікно гістограма.

22
 Оскільки у вихідному діапазоні вже знаходяться розрахункові дані ста-
тистичного ряду зразка, спливе ще одне вікно, у якому також треба нати-
снути кнопку ОК (рис. 11)

Рисунок 11– Заповнення вікна, вікно гістограма.

Після цього на листі «Розрахунок» у діапазоні Н1:І11 з’являться дані до-
сліджуваного ряду для побудови гістограми, та автоматично здійсниться
перевірка гіпотези відповідності досліджуваного ряду експоненціаль-
ному закону розподілу випадкової величини (рис. 12).

Рисунок 3.12– Результати розрахунків гістограми та перевірки гіпотези.

Гістограма статистичних та теоретичних частот відображено на листі «Гіс-
тограма» (рис. 13).

23
 Гістограма
0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000 4500 5000
0.45 0.45

0.4 0.40

0.35 0.35

0.3 0.30

0.25 0.25

Частота
0.2 0.20

0.15 0.15

0.1 0.10

0.05 0.05

0 0.00
593

1 158

1 723

2 288

2 853

3 418

3 983

4 548
Частота статистична, у.о. f(t)
t,год

Рисунок 13 – Гістограма статистичних та теоретичних частот.

Зміст звіту.
1. Вихідні дані досліджуваного ряду даних у вигляді таблиці 3
Таблиця 3 – Вихідні дані
Експонен-
t, год ційний Вар№ зразок
№ № елементів
1-40 41-80 81-120 121-160 161-200
705 2888 787 3026 102
2965 811 350 1471 152
2075 353 808 623 143
109 3368 180 904 1486
2266 662 1747 747 162
816 1907 3459 4634 511
1270 259 1549 530 256
1848 253 3296 879 184
474 191 390 3065 248
1115 125 632 714 2510
630 5361 148 238 118
3185 1694 638 2736 136
116 446 229 826 538
4159 435 2512 822 168
172 4287 1355 2075 1246
1379 1417 1926 384 286
1529 1053 566 2007 560
1926 1820 483 2013 360
28 1030 1602 168 1664
4135 625 2237 1541 634
125 926 115 5554 2354
685 2985 711 3969 154
380 688 2253 796 123

24
 Продовження таблиці 3
1421 655 4008 545 1004
3929 253 322 186 1283
1309 1205 979 266 222
450 208 3929 161 2413
744 466 427 743 251
549 346 2365 377 532
180 2193 1429 1294 2853
3530 363 1037 184 2173
727 1859 528 343 613
590 1048 434 456 2027
4169 1455 659 247 390
747 1059 6806 1035 2953
442 702 1549 761 575
850 458 635 1120 132
535 481 2526 242 3005
433 1510 255 187 1210
2874 157 144 167 1186

2. Таблиця описуваної статистики.

Таблиця 4 - Таблиця описуваної статистики варіанта «зразок»
Наробіток, год
Среднее 1222.655
Стандартная ошибка 86.50252984
Медиана 735
Мода 2075
Стандартное отклонение 1223.330509
Дисперсия выборки 1496537.534
Эксцесс 2.907327225
Асимметричность 1.665895659
Интервал 6778
Минимум 28
Максимум 6806
Сумма 244531
Счет 200
Наибольший(1) 6806
Наименьший(1) 28
Уровень надежности(95.0%) 170.5792298
лямбда λ 0.00082

3. Таблиця розрахунків гістограми та перевірки гіпотези відповідності дос-

ліджуваного ряду відповідному закону розподілу випадкової величини.

25
 Таблиця 5 – Таблиця розрахунків гістограми та перевірки гіпотези
Частота Частота те-
статис- оретична, Різниця
t, год Частота тична, у.о. у.о. частот
0.1 0 0 8.17E-05 0.000
593 82 0.41 3.84E-01 0.332
1158 44 0.22 2.28E-01 0.055
1723 24 0.12 1.44E-01 0.924
2288 17 0.085 9.05E-02 0.071
2853 8 0.04 5.70E-02 1.449
3418 11 0.055 3.59E-02 1.321
3983 5 0.025 2.27E-02 0.044
4548 5 0.025 1.43E-02 0.920 2
Еще 4.196 12.59
4. Таблиця розрахунків функцій Q(t), P(t), f(t), λ(t).
Таблиця 6 – Таблиця розрахунків функцій
№ t f(t) Q(t) P(t) λ(t)
1 0.1 8.33E-02 8.17E-05 1.00E+00 8.33E-02
2 102 7.67E-02 8.00E-02 9.20E-01 8.33E-02
3 204 7.05E-02 1.54E-01 8.46E-01 8.33E-02
4 306 6.49E-02 2.21E-01 7.79E-01 8.33E-02
5 408 5.97E-02 2.83E-01 7.17E-01 8.33E-02
6 510 5.49E-02 3.41E-01 6.59E-01 8.33E-02
7 612 5.05E-02 3.93E-01 6.07E-01 8.33E-02
8 714 4.65E-02 4.42E-01 5.58E-01 8.33E-02
9 816 4.28E-02 4.87E-01 5.13E-01 8.33E-02
10 918 3.94E-02 5.28E-01 4.72E-01 8.33E-02
11 1020 3.62E-02 5.65E-01 4.35E-01 8.33E-02
12 1122 3.33E-02 6.00E-01 4.00E-01 8.33E-02
13 1224 3.07E-02 6.32E-01 3.68E-01 8.33E-02
14 1326 2.82E-02 6.62E-01 3.38E-01 8.33E-02
15 1428 2.60E-02 6.89E-01 3.11E-01 8.33E-02
16 1530 2.39E-02 7.13E-01 2.87E-01 8.33E-02
17 1632 2.20E-02 7.36E-01 2.64E-01 8.33E-02
18 1734 2.02E-02 7.57E-01 2.43E-01 8.33E-02
19 1836 1.86E-02 7.77E-01 2.23E-01 8.33E-02
20 1938 1.71E-02 7.95E-01 2.05E-01 8.33E-02
21 2040 1.57E-02 8.11E-01 1.89E-01 8.33E-02
22 2142 1.45E-02 8.26E-01 1.74E-01 8.33E-02
23 2244 1.33E-02 8.40E-01 1.60E-01 8.33E-02
24 2346 1.23E-02 8.53E-01 1.47E-01 8.33E-02
25 2448 1.13E-02 8.65E-01 1.35E-01 8.33E-02

26
 Продовження таблиці 6
26 2550 1.04E-02 8.75E-01 1.25E-01 8.33E-02
27 2652 9.55E-03 8.85E-01 1.15E-01 8.33E-02
28 2754 8.78E-03 8.95E-01 1.05E-01 8.33E-02
29 2856 8.08E-03 9.03E-01 9.70E-02 8.33E-02
30 2958 7.43E-03 9.11E-01 8.92E-02 8.33E-02
31 3060 6.84E-03 9.18E-01 8.21E-02 8.33E-02
32 3162 6.29E-03 9.24E-01 7.55E-02 8.33E-02
33 3264 5.79E-03 9.31E-01 6.95E-02 8.33E-02
34 3366 5.33E-03 9.36E-01 6.39E-02 8.33E-02
35 3468 4.90E-03 9.41E-01 5.88E-02 8.33E-02
36 3570 4.51E-03 9.46E-01 5.41E-02 8.33E-02
37 3672 4.15E-03 9.50E-01 4.98E-02 8.33E-02
38 3774 3.82E-03 9.54E-01 4.58E-02 8.33E-02
39 3876 3.51E-03 9.58E-01 4.21E-02 8.33E-02
40 3978 3.23E-03 9.61E-01 3.88E-02 8.33E-02

5. Діаграми функцій Q(t), P(t), f(t), λ(t) (рис. 7,8) та гістограма (рис. 13)
6. Висновки.
Варіанти завдань
Таблиця 7
Апріорний закон роз- Номен варіанта
№ варіанта
поділу випадкової ве- статистичного
завдання
личини ряду
1 нормальний 10
2 гамма 9
3 експонента 8
4 нормальний 7
5 гамма 6
6 експонента 5
7 нормальний 4
8 гамма 3
9 експонента 2
10 нормальний 1
11 гамма 1
12 експонента 2
13 нормальний 3
14 гамма 4
15 експонента 5
16 нормальний 6
17 гамма 7
18 експонента 8
19 нормальний 9
20 гамма 10

27
 ЗАВДАННЯ № 3.
Тема: «НАДІЙНІСТЬ СТРУКТУР»
Стислі теоретичні відомості
Розділ присвячений оцінці надійності технічних систем при заданих по-
казниках надійності елементів, залежно від способу їх з’єднання. Технічна си-
стема розглядається як деяка абстрактна структура незалежно від її фізичної
природи, але що має загальні закономірності:
• структура має вхід і вихід;
• показники надійності структури визначаються на виході;
• елементи знаходяться тільки в двох станах - працездатному і непра-
цездатному;
• відмови елементів розглядаються як незалежні події;
• потоки відмов і відновлення елементів є прості потоки подій;
• пропускна спроможність елементів не обмежена.

Послідовне з’єднання елементів

Послідовним з’єднанням називається така структура, відмова якої настає
при виході з ладу хоча б одного елемента, тобто послідовна структура працезда-
тна, якщо усі її елементи працездатні.
Нехай подія Xt означає, що і -і елемент послідовної структури працездат-

ний, а Xі - зворотна подія. Тоді структура, що складається з п послідовно з’єдна-

них елементів, працездатна,якщо Хх. Х2, ..., Хп працездатні.

Оскільки події X- є незалежними, за законом теорії імовірності, імовірність

того, що послідовна структура працездатна, визначимо за формулою

а імовірність безвідмовної роботи

28
чи імовірність відмови
n n
Fc( n ) (t )  1  Rc( n ) (t )  1   Ri (t )  1   (1  Fi (t ))
i 1 i 1

Оскільки для елементу завжди Ri(t) < 1, то

Rc( n ) (t )  Ri (t ); Fc( n ) (t )  Fi (t ) i  1, n
t


 t i ( x ) dx
Оскільки Ri (t )  e 0
то
n n
t  i (t ) t  i (t )
Rcn (t )  e 1
; Fcn (t )  1  e 1

Для випадку λ(t)= λ=ω

n n
t i t i
Rc( n ) (t )  e 1
; Fc( n ) (t )  1  e 1

Тоді частота відмов структури

n
c( n )   i
1

Середній час безвідмовної роботи

1 1
Tc( n )  
 (n) n
1
c
1 T i
Середній час відновлення
n

  i i
 (n)
 1
c
c( n )

є математичним очікуванням часу відновлення, зваженим за частотою від-

мов п послідовно з’єднаних елементів.

Рисунок 14 Схема заміщення послідовної структури.

Паралельне з'єднання елементів
Паралельним з'єднанням називається структура, відмова якої настає при від-
мові усіх елементів, що входять в структуру.

29
 Паралельну структуру називають ще надмірною, або резервованою структу-
рою, оскільки вона містить більше елементів, ніж це необхідно для її нормального
функціонування. При відмові одного або декількох елементів функція структури
виконується елементами, що залишилися в роботі.
Відмова паралельної структури припускає, що усі m елементи знаходяться в
стані простою, тобто

m
p ( X 1 ^ X 2 ^ ... ^ X m )  p( X 1 ) p( X 2 )... p( X m )   p ( X j )
j 1

Імовірність відмови
m
Fc( m ) (t )  F1 (t ) F2 (t )...Fi (t )   Fi (t ) ,
i 1

імовірність безвідмовної роботи

m m
Rc( m ) (t )  1  Fc( m ) (t )  1   Fj (t )  1   (1  R j (t ))
j 1 j 1

Оскільки для елементу завжди Fj(t)  1, то

Fc( m ) (t )  Fj (t ); Rc( m ) (t )  Fj (t ) j  1, m
t


 t i ( x ) dx
Оскільки Ri (t )  e 0
то
n n
t  i (t ) t  i (t )
Rcn (t )  e 1
; Fcn (t )  1  e 1

Рис. 15 Схема заміщення паралельної структури з 2-х елементів.

Для випадку λ(t)= λ=ω
n n
t i t i
R (t )  e
n
c
1
; F (t )  1  e
c
n 1

Тоді частота відмов структури

n
cn   i
1

Середній час безвідмовної роботи

30
 1 1
Tc( n )  
 (n) n
1
c
1 T i
Середній час відновлення
n

  i i
 (n)
 1
c
c( n )

Рис. 16 Схема заміщення паралельної структури з 3-х елементів.

Далі приведені формули для визначення показників надійності паралельної
структури, отримані для високонадійних структур, тобто таких, для яких дотри-
мується умова
1
Tmin    max
max

Для структури, що складається з двох паралельно з’єднаних елементів 1 і 2,

частота відмов
c(2)  1 2 ( 1   2 )

чи
c(2)  1 2 (1   2 )87601

Середній час відновлення

 1 2
 c(2) 
1   2

Змішане з’єднання елементів

Структури є поєднанням послідовно і паралельно з’єднаних елементів. Ви-
значення показників надійності таких структур здійснюється поетапним об’єднан-
ням (еквівалентуванням) елементів за формулами для послідовно і паралельно
з’єднаних елементів.

31
 Реальні технічні системи не завжди є сукупністю послідовно і паралельно
з’єднаних елементів. Існують і складніші структури, наприклад, так звана міст-
кова схема (рис. 17 а). У цій структурі елементи з’єднані таким чином, що її пода-
льше спрощення неможливе.

Мінімальні перерізи
Існують деякі групи елементів, одночасна відмова яких призводить до роз-
риву усіх шляхів, що зв'язують вхід і вихід структури. Набір елементів, відмова
яких призводить до відмови структури (тобто розриву усіх зв'язків між входом і
виходом) в теорії надійності називається перерізом. Якщо виявити усі перерізи,
що містяться в досліджуваній структурі, і визначити їх надійність, то можна ви-
значити надійність усієї структури.
У структурі, наведеній на рис. 17 а, перерізи утворюють набори елементів:
1,2; З, 4; 1, 2, 5; 1, 3, 4; 1, 4, 5; 2, 3, 4; 2, 3, 5; 3, 4, 5; 1, 2, 3, 4; 1, 2, 3, 5; 1, 2, 4, 5; 2,
3, 4, 5; 1, 2, З, 4,5.

Рис. 17. Еквівалентні схеми мостових структур.

Чим складніша структура, чим більше в її складі елементів, тим важче ви-
явити усі перерізи, що містяться в ній. Так, щоб виявити усі перерізи структури
на рисунку 17 а, потрібно було б проглянути 32 різні з’єднання елементів. Взагалі

32
для структури, що містить n елементів, потрібно буде розглянути 2n-1 з’єднань.
Ось чому прямий вибір перерізів складних багатоелементних систем дуже трудо-
містка операція.
Серед безлічі перерізів складних структур є такі, які утворені мінімальним
набором елементів, - це мінімальні перерізи. Для структури, наведеної на рис.17 а
мінімальними перерізами являються 1, 2; 3, 4; 1, 4, 5; 2, 3, 4. Дійсно, якщо у будь-
якому з цих наборів прибрати хоч би за одним елементом, набір, що залишився,
вже не буде перерізом.
У теорії надійності виконані дослідження, які доводять, що надійність пос-
лідовно з’єднаних мінімальних перерізів структури визначає нижню межу її на-
дійності. При чому, чим надійніші елементи, що входять в систему, тим точніша
надійність сукупності мінімальних перерізів S відбиває надійність усієї струк-
тури. Вважаємо, з достатньою мірою точності, що для високонадійних структур,
при дотриманні співвідношення


iS
i  Tmin

надійність послідовно з’єднаних мінімальних перерізів є надійністю усієї

структури.
Таким чином, приведену на рис.13.16 а структуру, можна перетворити в
схему послідовно з’єднаних мінімальних перерізів, кожне з яких є паралельним
з’єднанням (17 б).
Зупинимося на одному з методів спрямованого вибору мінімальних перері-
зів, що використовує елементи теорії графів. Структура наводиться у вигляді за-
мкнутого графа, що має один вхід А і один вихід Е (рис.18, а). Замкнутим назива-
ється граф, що не містить елементів, за яким не проходить жоден шлях, що зв'язує
вхід графа з виходом. Ребрами такого графа служать елементи, надійність яких
відома.
Нехай є граф, що містить т ребер і М вершин. Розірвемо ребра графа так,

33
щоб частина вершин (N) була приєднана тільки до входу графа, а інші (М — N)
вершин - до виходу графа (рис. 18, б). Цим самим порушений зв'язок між входом
і виходом графа і утворені дві структури, що називаються деревами : N -дерево
(тобто дерево, що містить вершину) і (М — N)-дерево. При цьому, « обірвані» ре-
бра утворюють мінімальні перерізи. На рис. 18, мінімальний переріз утворюють
елементи 3, 5, 6.
Таким чином, завдання пошуку мінімальних перерізів зводиться до завдання
побудови можливих дерев графа. Для цього, до однієї з вершин графа (входу або
виходу) послідовно приєднуються одна за одною вершини, безпосередньо пов'я-
зані з попереднім деревом.
Алгоритм визначення мінімальних перерізів наступний.
1. Скласти матрицю безпосередніх зв'язків вершин - ребер графа.
2. Скласти масив N -дерев графа, послідовним приєднанням до - дереву вершин,
безпосередньо пов'язаних з однією з вершин, що вже належать - дереву.
3. Для кожного Nj - дерева вибрати перерізи.
4. Складається масив перерізів, з якого вибрати мінімальні.

Рис. 18 Структурна схема.

Приклад. Визначити мінімальні перерізи, що містяться в структурі, пред-
ставленій на рис. 18, а.
Розв’язання.
1. Скласти матрицю безпосередніх зв'язків вершин і ребер графа. На-

34
приклад, вершина А безпосередньо пов'язана з ребрами 1, 2, 3; вершина В - з реб-
рами 1,4, 6 і т. п. Матриця зв'язків для даного графа матиме вигляд:
Вершини Ребра, пов'язані з вершиною
А 123
В 146
С 245
D 357
Е 67
2. Скласти масив N -дерев.

Перше N1 -дерево - вершина А. Потім до неї безпосередньо приєднати три

вершини В, С, D, що є подальшими N -деревами AB, AC, AD. Далі, до дерева АВ

приєднати вершину D, оскільки вона пов'язана з однією з вершин N2 - дерева, а

саме А. Тоді отримаємо - дерево ABD . Крім того, до N2 - дерева приєднати вер-

шину С і так далі, поки не будуть розглянуті усі вершини, за виключенням Е -

вихід графа (якщо вершину Е приєднати до N - дерева, то утвориться пов'язана

структура).

Таким чином, визначається масив N - дерев графа:

A, AB, AC, AD, ABC, ABD, ACD, ABCD.

3. Для кожного Nj - дерева визначити перерізи. За матрицею ребра - ве-

ршини виписати в стовпчик усі ребра, безпосередньо пов'язані з вершинами N -

дерев (табл. 7). Ребра, що входять в сукупність ребер Nj -дерева, парне число разів

виключити (у таблиці вони перекреслені), а ребра, що залишилися, виписати в ни-

жній рядок табл. 8.

4. Вибрати мінімальні перерізи з безлічі отриманих перерізів. Для

цього усі перерізи представити в порядку зростання числа елементів і уточнити,
чи не містяться в перерізах, з великим числом елементів, перерізи з меншим чис-
лом елементів. Так, переріз, утворений деревом ABD = 24567 містить переріз,

35
утворений деревом ABCD = 67 . Тому переріз 24567 виключити. Перерізи, що за-
лишилися, є мінімальними. Для наведеного прикладу мінімальні перерізи: 67, 123,
146, 356, 1257, 1345, 2346. Інші мінімальні перерізи в графі не містяться.
Таблиця 8 - Результати розрахунку
N-
А АВ АС AD ABC ABD ACD ABCD
дерево
123 123 123 122 123 123 123 123
Ребра 446 245 257 146 446 245 146
245 257 357 245
Перерізи 123 2346 1345 1257 356 24567 147 357
67
Іноді доводиться розглядати структури, в яких задані напрями за ребрами
граф. Таке орієнтування ребер може спостерігатися, наприклад, коли задається на-
прям протікання електричного струму. У цьому випадку вибір мінімальних пере-
різів має свої особливості. При складанні матриць безпосередніх зв'язків ребра,
які входять у вершину, відзначаються знаком «-»; ребра, які виходять з вершини,
- знаком «+». У таблиці N - перерізів (аналогічній табл.7) ребра, що входять в су-
купність ребер N -дерева парне число разів, незалежно від присвоєного їм знаку,
викреслюються. Крім того, викреслюються також ребра, що входять в сукупність
ребер N -дерева зі знаком «-».
Алгоритм розрахунку надійності складних структур.
За допомогою викладеного раніше матеріалу розглянемо послідовність роз-
рахунку показників надійності складних структур систем електропостачання. Не-
хай задана структура, що складається з безлічі елементів і їх зв'язків, а також ха-
рактеристики надійності елементів. Приймаються входи в структуру (їх може
бути декілька) і вихід - (розрахункова точка системи). Визначення показників на-
дійності виконується таким чином.
1. Зробити поетапне еквівалентування структури об'єднанням послідо-
вно і паралельно з’єднаних елементів. У результаті такого об'єднання утворюється
двополюсний зв'язний нероздільний граф.
2. Визначити сукупність мінімальних перерізів, утворених цим графом
3. Знайти показники надійності перерізів (як для паралельно з’єднаних

36
елементів) і показники надійності усієї системи за послідовно з’єднаними мініма-
льними перерізами.
Постановка завдання.

Для одного з варіантів структурної схеми надійності, наведених на рисунку

19, визначити показники надійності системи на виході: частоту відмов, середній
час відновлення, середній час безвідмовної роботи, імовірність відмов за рік, кое-
фіцієнт готовності КГ =рср (середня імовірність працездатного стану) та коефіці-
єнт змушеного простою КВ=qср (середня імовірність відмовного стану, що вира-
жає ступінь ризику у роботі системи). Показники надійності елементів системи –
частоти відмов ω i і середні часи відновлення ТВi наведені в таблиці 9. Відмови
елементів розглядаються як незалежні події. Випадкова величина – наробіток на
відмову підкоряється експоненціальному закону розподілу ймовірностей.

Рисунок 19 – Варіанти структурних схем надійності

37
Таблиця 9 - Показники надійності елементів системи по варіантах

№ елеме- №
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
нта схеми
Показ-
ники
№ варіанта
надій-
ності
1 ω i рік 0.32 0.27 0.26 0.28 0.28 0.14 0.16 0.15 0.11 0,021 0.013 1
Т ВО , год 15 8 9 10 10 8 10 11 7 50 80
2 ω i рік 
0.25 0.22 0.26 0.26 0.28 0.15 0.12 0.13 0.17 0.022 0.011 2
Т ВО , год 12 11 9 11 10 8 11 13 15 40 70
3 ω i рік 0.012 0.02 0.25 0.12 0.15 0.27 0.25 0.24 0.18 0.19 0.21 3
Т ВО ,год 75 60 12 11 13 15 8 9 10 14 12
4 ω i рік 0.014 0.023 0.24 0.14 0.16 0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 4
Т ВО ,год 85 65 12 11 13 15 8 9 10 14 12
5 ω i рік 
0.25 0.22 0.26 0.26 0.28 0.15 0.12 0.13 0.17 0.022 0.011 5
Т ВО ,год 14 13 8 9 11 10 10 12 16 45 75
6 ω i рік  0.27 0.33 0.25 0.26 0.22 0.18 0.14 0.12 0.12 0.022 0.017 1
Т ВО ,год 15 8 9 10 10 8 10 11 7 40 85
7 ω i рік 0.25 0.22 0.26 0.25 0.32 0.14 0.12 0.13 0.17 0.023 0.016 2
Т ВО ,год 12 12 18 11 11 9 11 13 15 55 75
8 ω i рік 0.016 0.022 0.24 0.14 0.16 0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 3
Т ВО ,год 85 65 13 11 13 17 9 9 12 14 12
9 ω i рік 
0.0017 0.021 0.2 0.12 0.15 0.27 0.25 0.24 0.18 0.19 0.21 4
Т ВО ,год 75 60 11 11 13 16 9 14 11 14 12
10 ω i рік 
0.014 0.022 0.24 0.14 0.16 0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 5
Т ВО ,год 80 60 11 12 15 13 9 10 9 12 14
Продовження таблиці 9
№ еле- №
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
мента схеми
Показ-
ники
надій-
№ варіанта ності
11 ω i рік 0.14 0.16 0.15 0.11 0,021 0.013 0.32 0.27 0.26 0.28 0.28 1
Т ВО ,год 8 10 11 7 50 80 15 8 9 10 10
12 ω i рік 
0.15 0.12 0.13 0.17 0.022 0.011 0.25 0.22 0.26 0.26 0.28 2
Т ВО ,год 8 11 13 15 40 70 12 11 9 11 10
13 ω i рік  0.27 0.25 0.24 0.18 0.19 0.21 0.012 0.02 0.25 0.12 0.15 3
Т ВО ,год 15 8 9 10 14 12 75 60 12 11 13
14 ω i рік 0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 0.014 0.023 0.24 0.14 0.16 4
Т ВО ,год 15 8 9 10 14 12 85 65 12 11 13
15 ω i рік 0.15 0.12 0.13 0.17 0.022 0.011 0.25 0.22 0.26 0.26 0.28 5
Т ВО ,год 10 10 12 16 45 75 14 13 8 9 11
16 ω i рік  0.18 0.14 0.12 0.12 0.022 0.017 0.27 0.33 0.25 0.26 0.22 1
Т ВО ,год 8 10 11 7 40 85 15 8 9 10 10
17 ω i рік 0.14 0.12 0.13 0.17 0.023 0.016 0.25 0.22 0.26 0.25 0.32 2
Т ВО ,год 9 11 13 15 55 75 12 12 18 11 11
18 ω i рік 0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 0.016 0.022 0.24 0.14 0.16 3
Т ВО ,год 17 9 9 12 14 12 85 65 13 11 13
19 ω i рік  0.27 0.25 0.24 0.18 0.19 0.21 0.0017 0.021 0.2 0.12 0.15 4
Т ВО ,год 16 9 14 11 14 12 75 60 11 11 13
20 ω i рік  0.18 0.22 0.26 0.15 0.17 0.19 0.014 0.022 0.24 0.14 0.16 5
Т ВО ,год 13 9 10 9 12 14 80 60 11 12 15
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Безпека життєдіяльності. За ред. В. Г. Цапка. - Київ : Видавництво

«Знання», 2003 - 397c.
2. В. С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середо-
вища. - Київ :Видавництво «Знання», 2002 - 205c.
3. Безопасное взаимодействие человека с техническими системами / В. Л. Ла-
пин, Ф. Н. Рыжков, В. М. Попов, В. И. Томаков. - Курск, 2005. - 238 с.
4. Дж. Сандлер. Техника надежности систем: Пер. с англ. - М.: Наука, 2006. -
300 с.
5. Р. А. Перелет, Г. С .Сергеев. Технологический риск и обеспечение безопас-
ности производства. - М.: Знание, 2012. - 64 с.
6. В. И. Томаков. Прогнозирование техногенного риска с помощью «Деревьев
отказов»: Учебн. пособие / Курск. гос. техн. ун-т. - Курск, 2012. - 99 с.
7. Б. Диллон, Ч. Сингх. Инженерные методы обеспечения надежности систем.
- М.: Мир, 2011. - 318с.
8. Р. Хевиленд. Инженерная надежность и расчет на долговечность / Пер. с
англ. Б. А. Чумаченко. - М.: Энергия, 2010. - 232с.
9. Л. Г. Евланов. Теория и практика принятия решений. - М.: Экономика,
2008. - 176 с.
10. Меламедов И.М. Физические основы надежности. Л.: Энергия, 2010. -
152с.
11. Э. Мушик, П. Мюллер. Методы принятия технических решений: Пер. с
нем. - М.: Мир, 2010. - 208с.
12. Предупреждение крупных аварий: Практическое руководство; Пер. с
англ. М.: МП «Рарог», 2012. - 256 с.
13. М. А. Ястребенецкий, Г. М. Иванова. Надежность автоматизированных
систем управления технологическими процессами. - М.: Энергоатомиздат, 2009. -
264 с.
14. Методичні вказівки та завдання до курсової роботи з дисципліни
«Математичні задачі енергетики» для підготовки бакалаврів за напрям-
ком 6.0906 – електротехніка/ Авт.: В.М. Невольніченко, О.М. Бесараб. –
Одеса: Наука і техніка, 2005 – 30с.
15. П. А. Долин Основы техники безопасности в электроустановках. - М.:
Энергоатомиздат, 1984. - 448 с.
16. Методичні вказівки до самостійного вивчення і виконання розрахунково-
графічного завдання з дисципліни «Надійність технічних систем і техногенний ри-
зик» (для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форм навчання галузі знань
«Цивільна безпека»). / Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; уклад.:
В. Е. Абракітов, С. А. Грязнова. - Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017 - 50 с.

40