Professional Documents
Culture Documents
Київ - 2019
2
Зміст
Вступ
3
Тема
ПРАВОВІ ТА ОРГПНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1. Актуальність теми:
Охорона праці - це система заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та
високої працездатності людини у процесі трудової діяльності. Забезпечення реалізації вимог з охорони
праці базується на цілий низці законодавчих, директивних та нормативно-технічних документів, які
регулюють відносини між роботодавцями та працівниками у цій важливій для працюючих сфері.
Проте наявність відповідної нормативно-правової бази не гарантує виконання вимог з охорони
праці. Для цього має бути вирішений цілий ряд організаційних питань, що, в свою чергу, можливе лише
при наявності чітко налагодженої системи управління охороною праці та навчання працівників
безпечним способам здійснення трудової діяльності.
Усі ці положення стосуються не тільки робітників промислових підприємств і сільського
господарства, а і медичних, фармацевтичних працівників та усіх інших категорій працюючого
населення.
2. Конкретні цілі:
4
Засвоїти основні поняття та визначення в галузі охорони праці.
Знати та трактувати основні види законодавчих і нормативних актів щодо охорони
праці в Україні.
Ознайомитися з основними видами міжнародних документів та міжнародним співробітництвом в
галузі охорони праці.
Знати структуру управління охороною праці та навчання безпечним методам трудової діяльності.
Запропоновувати необхідні заходи забезпечення виконання законодавства щодо охорони праці,
включаючи відповідальність посадових осіб і працівників за його порушення.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент
при підготовці до заняття:
Термін Визначення
Охорона праці Система правових, соціально-економічних, організаційно-
технічних, санітарно-гігієнічних i лікувально-
5
профілактичних заходів та засобів, спрямованих на
збереження здоров'я i працездатності людини в процесі
праці
Гігієна праці Галузь практичної i наукової дiяльностi, що вивчає стан
здоров'я працiвникiв у його обумовленостi умовами працi
i на цiй основi обгрунтовує заходи i засоби щодо
збереження i змiцнення здоров'я працiвникiв,
профiлактики несприятливого впливу умов працi
Ризик Імовiрнiсть заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості
Виробничий ризик Імовiрнiсть ушкодження здоров'я працiвника пiд час
виконання ним трудових обов'язкiв, що обумовлена
ступенем шкiдливостi та (або) небезпечностi умов працi та
науково-технiчним станом виробництва.
Безпека Стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати
шкоди
Рівень безпеки Оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик
Промислова безпека Безпека вiд аварiй на виробничих об'єктах i наслiдкiв цих
аварiй
Шкода Фiзичне ушкодження i/або збитки, заподiянi здоров'ю
людей i/або майну чи навколишньому середовищу
Небезпека Потенцiйне джерело шкоди
Промислова продукцiя пiдвищеної Машини, механiзми, обладнання, технiчнi системи
небезпеки (комплекси), iншi технiчнi засоби працi, що
характеризуються пiдвищеним ступенем ризику
виникнення аварiй, пожеж, загрози життю, заподiяння
шкоди здоров'ю чи майну або навколишньому
природному довкiллю
Небезпечний (виробничий) чинник Виробничий чинник, вплив якого на працiвника в певних
умовах призводить до травм, гострого отруєння або
iншого раптового рiзкого погiршення здоров'я або до
смертi.
Шкідливий (виробничий) чинник Виробничий чинник, вплив якого за певних умов може
призвести до захворювання, зниження працездатностi i
(або) негативного впливу на здоров'я нащадкiв
Примiтка. Залежно вiд кiлькiсної характеристики (рiвня,
концентрацiї тощо) i тривалостi впливу шкiдливий
виробничий чинник може стати небезпечним
Гранично допустиме значення Граничне значення величини шкiдливого виробничого
шкiдливого (виробничого) чинника, вплив якого на людину в разi його щоденної
чинника регламентованої тривалості не призводить до зниження
працездатностi i захворювання в перiод трудової
дiяльностi та у наступний перiод життя, а також не
справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадкiв
Травма Порушенiсть анатомiчної цiлiсностi органiзму людини,
або його функцiй внаслiдок дiї чинникiв зовнiшнього
середовища
Виробнича травма Травма що сталася внаслiдок дiї виробничих чинникiв
Виробничий травматизм Явище, що характеризується сукупнiстю виробничих
травм i нещасних випадкiв на виробництвi
Нещасний випадок Непередбачений збiг обставин i умов, за яких заподiяна
шкода здоров'ю, або настала смерть людини
Нещасний випадок на виробництві Раптове погiршення стану здоров'я чи настання смертi
працiвника пiд час виконування ним трудових обов'язкiв
6
внаслiдок короткочасного (тривалiстю не довше однієї
робочої змiни) впливу небезпечного або шкідливого
чинника.
Професійна небезпека; Небезпека, яка може виникнути пiд час виконування
шкідливість роботи та призвести до травми, хвороби або смерті.
Умови праці Сукупність чинників виробничого середовища i трудового
процесу, які впливають на здоров'я i працездатність
людини під час виконування нею трудових обов’язків
Виробниче середовище Сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та
інших чинників, що діють на людину під час виконування
нею трудових обов’язків.
Робоча зона Визначений простір, в якому розташовано робочі місця
постійного або непостійного (тимчасового) перебування
працівників.
Робоче місце Місце постійного або тимчасового перебування
працівника під час виконування ним трудових обов’язків.
Працездатність людини Здатність людини виконувати певну роботу, яка
визначається рівнем її фізичних i психофізіологічних
можливостей, а також станом здоров'я i професійною
підготовленістю.
Професійна хвороба Патологічний стан людини, обумовлений надмірним
напруженням організму, або дією шкідливого
виробничого чинника під час трудової діяльності.
Виробнича санітарія Система органiзацiйних, гігієнічних i санітарно-технічних
заходів та засобів запобігання впливу шкідливих
виробничих чинників на працівників
Законодавство з охорони праці Система взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у галузі охорони праці між
роботодавцями і працівниками. Складається з законів
України та спеціальних нормативно-правових
(підзаконних) актів.
Нормативно-правовий акт Офіційний документ компетентного органу державної
влади, яким встановлюються загальнообов’язкові правила
(норми).
Нормативно-правові акти з Правила, норми, регламенти, положення, стандарти,
охорони праці (НПАОП) інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання,
які вміщують вимоги до безпечної організації трудового
процесу.
Нормативно-технічна Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби
документація праці та технологічні процеси (повинні обов’язково
включати вимоги щодо охорони праці та погоджуватися з
органами державного нагляду за охороною праці).
Відомчі документи з охорони Документи, які розробляються на основі НПАОП з метою
праці конкретизації їх вимог для певної галузі з урахуванням її
специфіки. Затверджуються міністерствами, відомствами,
асоціаціями, корпораціями, підприємствами тощо.
Державний нагляд за охороною Дiяльнiсть уповноважених державних органiв i посадових
праці. осiб, що спрямована на забезпечення виконання органами
виконавчої влади, суб'єктами господарювання i
працівниками вимог актiв законодавства та інших
нормативно-правових актiв про охорону праці.
7
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Виконати завдання:
Завдання 1.
Завдання 2.
Пояснить значення цифрових позначень НПАОП 85.0-3.01.88 «Галузеві норми безплатної видачі
спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, а також норм санітарного одягу
і санітарного захисту, а також норм санітарного одягу і санітарного взуття працівникам установ,
підприємств і організацій системи охорони здоров’я».
Задача 1.
Представник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з охорони праці перевіряв стан
охорони праці на машинобудівному промисловому підприємстві, на якому працює 526 осіб. При
перевірці було встановлено, що функції служби охорони праці на даному підприємстві в порядку
сумісництва виконує інженер-технолог. Раніше він працював на іншому підприємстві на посаді
інженера з охорони праці і має відповідну підготовку з охорони праці. З часу останньої перевірки у
нього знань з охорони праці пройшло 5 років.
Після ознайомлення з результатами перевірки директор підприємства звільнів інженера-технолога
з посади інженера з охорони праці за сумісництвом і ліквідував службу охорони праці.
Вкажіть:
8
2. Необхідні заходи для приведення стану охорони праці на підприємстві у відповідність з
законодавством
Задача 2.
Працівником служби охорони праці промислового підприємства був проведений первинний
інструктаж з охорони праці особи, яка працевлаштовувалась на дане підприємство. Після прийняття на
роботу робітник відразу приступив до виконання своїх трудових обов’язків і пропрацював після цього 1
рік і 2 місяці. За цей період ніяких інструктажів з ним не проводилось.
Вкажіть:
3. Види інструктажів з охорони праці, які повинен був отримати за цей період даний
працівник і необхідні терміни їх проведення
5. Зміст теми:
Схема 1.
Складові охорони праці.
Державна політика в галузі охорони праці визначена Верховною Радою України відповідно до
статті 43 Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці,
9
запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці:
• пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення
належних, безпечних і здорових умов праці;
• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за
станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні
безпечних та нешкідливих умов праці;
• комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих,
регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної
політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
• соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань;
• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької
діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
• адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та
психологічного стану;
• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні
заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі,
отримання яких не суперечить законодавству;
• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації
працівників з питань охорони праці;
• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань
громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також
співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх
представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на
місцевому та державному рівнях;
• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки
праці на основі міжнародного співробітництва.
Сфера дії вимог з охорони праці. Реалізація вимог з охорони праці базується на нормативних
правових основах, що є сукупністю норм права, регулюючих відносини між роботодавцями та
працівниками у цій сфері. Вимоги з охорони праці поширюються на всі підприємства, установи і
організації, незалежно від форм їх власності та видів діяльності, а також на усіх громадян, які
працюють. За порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відповідальність перед
законом як роботодавець (власник), так і працівник (виконавець).
Законодавство України з охорони праці – це система взаємопов’язаних нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці між роботодавцями і працівниками. Воно
складається с законів України та спеціальних нормативно-правових (підзаконних) актів, розроблених на
основі цих законів.
Основні закони, в яких відображені положення з охорони праці:
- Конституція України.
- Кодекс законів про працю України (КЗпП).
- Кодекс цивільного захисту України.
- Закон України “Про охорону праці”.
- Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
- Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.
- Закон України “Про колективні договори і угоди”.
- “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.
- Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”.
- Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” та інші.
Схема 2.
Система взаємопов’язаних нормативно-правових актів з охорони праці в Україні.
Структура позначення
Від економічної діяльності (група, клас), в залежності від дати затвердження нормативно-правового
акту, встановлювався відповідно до “Національний класифікатор України. Класифікація видів
економічної діяльності“ ДК 009:2005 або ДК 009:2010. Наприклад, діяльність в сфері охорони здоров’я
людини згідно класифікатору ДК 009:2005 має цифрове позначення - 85,1. Якщо нормативно-правовий
акт поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.
В таблиці 1 наведені коди деяких видів економічної діяльності відповідно до ДК 009:2005.
Таблиця 1
Коди основних видів економічної діяльності (відповідно до ДК 009-2005) (витяг)
Код КВЕД
Вид економічної діяльності
(група, клас)
Виконання фоторобіт, пакування 74.8
Освіта 80.0
Початкова загальна освіта 80.1
Середня загальна освіта 80.2
Вища освіта 80.3
Навчання дорослих 80.4
Охорона здоров'я 85.1
Ветеринарна діяльність 85.2
Асенізація, прибирання вулиць, оброблення
90.0
відходів
Діяльність у сфері культури, спорту, відпочинку
92.0
і розваг
13
нагляду та промислової безпеки), на яку були покладені функції з реалізації державної політики органів,
діяльність яких була припинена (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а
також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення
дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників. .
Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до своїх функцій сприяє
формуванню культури охорони праці через комплексне управління охороною праці та перевірку її
ефективності на різних рівнях шляхом здійснення державного нагляду за станом охорони праці, а саме:
координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та місцевих
державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів
господарювання в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Постанови КМУ від 11 лютого 2015
р. № 96 «Положення про Державну службу України з питань праці» є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра
соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці,
гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення
державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове
державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги,
компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою
дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Структура Держпраці представлена на схемі 3.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента
України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів
України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Серед основних завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової
безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового
призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за
додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне
страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання
соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій
застрахованих осіб;
14
Схема 3.
15
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення
конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за
виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; (Наказ Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 р. № 255 «Про затвердження Типового положення
про службу охорони праці» НПАОП 0.00-4.35-04)
- розробляє за участю сторін проект колективного договору, а після його схвалення загальними
зборами (конференцією) трудового колективу та підписанням уповноваженими представниками сторін,
реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня
охорони праці.
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї
сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво
трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих,
обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Колективний договір, угода укладається відповідно до Закону України „Про колективні
договори та угоди” від 01.07.1993 № 3356-XII, на підставі прийнятих сторонами зобов'язань з метою
сприяння регулюванню трудових відносин та соціально економічних інтересів працівників і власників.
Відповідно до статті 20 Закону України „Про охорону праці” у колективному договорі, угоді
сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні,
не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення
встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого
рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання,
аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Для виконання комплексного плану заходів для досягнення встановлених нормативів та
підвищення існуючого рівня охорони праці визначаються шляхи мінімізації факторів виникнення
ризиків у виробничому середовищі.
У випадках, якщо усунути ризики, що властиві роботам з небезпечними або шкідливими для
здоров’я умовами праці, або достатньою мірою зменшити такі ризики ще неможливо, до цього плану
заходів також відносяться гарантії роботодавця для працівників, зайнятих на таких роботах,
встановлення компенсацій, пільг, та таких, що не передбачені законодавством (зміни в організації
виробництва і праці, скорочену тривалість робочого часу, додаткові оплачувані відпустки, необхідні
засоби колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови, лікувально-профілактичні
заходи, нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших
видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) тощо.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від
того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу,
так і для працівників підприємства.
Служба охорони праці підприємства створюється відповідно до «Типового положення про
службу охорони праці», НПАОП 0.00-4.35-04 при кількості працюючих 50 і > осіб. При кількості
працюючих <50 осіб – функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи,
які мають відповідну підготовку. При кількості працюючих <20 осіб – для виконання функцій служби
охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну
підготовку.
Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці
проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично
один раз на три роки.
Працівники служби з охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів
обов'язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні
відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб,
які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до
відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв,
дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, які створюють загрозу життю
або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до
відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з
16
охорони праці може скасувати лише керівник підприємства. Ліквідація служби охорони праці
допускається лише у разі ліквідації підприємства.
Планування роботи з охорони праці. Існує три основні види планування: перспективне, поточне і
оперативне. Перспективне - вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові за терміном
виконання заходи з охорони праці. Основною формою є розроблення комплексного плану підприємства
щодо покращення стану охорони праці. Поточне - здійснюється в межах календарного року шляхом
розроблення відповідних заходів у розділі “Охорона праці ” колективного договору. Оперативне -
здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві
в цілому. Оперативні заходи, щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі
власника підприємства, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до
наказу.
Державний нагляд, відомчий i громадський контроль за охороною праці на виробництві.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці
відповідно до Закону «Про охорону праці» здійснюють:- спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади з нагляду за охороною праці;- спеціально уповноважений державний орган з питань
пожежної безпеки.
Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на господарські організації
вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні
спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за: а)додержанням законодавства про
охорону праці, б) створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-
побутових умов, в) забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами
індивідуального та колективного захисту.
У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від
роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших
структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в цілому на період, необхідний для
усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Навчання та перевірка знань з питань охорони праці на виробництві. Працівники під час
прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктажі,
навчання з питань: охорони праці; надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних
випадку; а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
Види інструктажів з охорони праці. «Типовим положенням про порядок проведення навчання і
перевірки знань з питань охорони праці», НПАОП 0.00–4.12.05, затвердженим наказом
Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, передбачено проведення інструктажів з охорони праці.
Інструктаж, навчання та перевірку знань з охорони праці зобов’язаний організувати роботодавець за
власний рахунок.
Перевірку знань працівників з питань охорони праці на підприємстві проводить комісія, склад якої
затверджує своїм наказом керівник. Законодавством заборонено допускати до робіт працівників, у т. ч.
посадових осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.
Відповідальність за організацію і проведення інструктажів несе роботодавець.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний,
первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж з охорони праці на підприємстві проводять: - з усіма працівниками, яких
беруть на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; - з
працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у
виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які
проходитимуть на підприємстві трудове або професійне навчання; - з учасниками екскурсії на
підприємство.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем
відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням
порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з
17
працівниками: - новоприйнятими на постійну чи тимчасову роботу; - відрядженими з іншого
підприємства; яких перевели з іншого структурного підрозділу підприємства; - які виконуватимуть нову
роботу; - з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів: - до початку трудового
або професійного навчання; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з
використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.
Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного
фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником
або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань
первинного інструктажу. Терміни проведення повторного інструктажу встановлюються згідно НПАОП,
які діють у галузі, або роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, проте не рідше: одного разу
на три місяці — для робіт з підвищеною небезпекою; одного разу на шість місяців — для інших робіт.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони
праці: у тому разі, якщо на підприємстві: - введено в дію нові або переглянуті НПАОП, внесено зміни та
доповнення до них; - змінено технологічний процес, замінено або модернізовано устаткування,
прилади, інструменти, вихідну сировину, матеріали тощо; - працівниками порушено вимоги НПАОП, й
це призвело до травм, аварій, пожеж тощо; - у разі перерви понад 30 календарних днів у роботі
виконавця робіт з підвищеною небезпекою та понад 60 днів - у роботі виконавця інших робіт.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: - при ліквідації аварії або стихійного лиха; -
при проведення робіт, на які потрібен наряд-допуск, наказ або розпорядження. Цільовий інструктаж
проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового
інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводяться безпосередніми
керівниками робіт (начальниками відповідних структурних підрозділів).
Після проведення первинного, повторного, позапланового і цільового інструктажів проводиться
перевірка знань у формі усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевірка
набутих навичок безпечних методів праці. Якщо результати перевірки після первинного, повторного чи
позапланового інструктажів незадовільні, протягом 10 днів додатково проводять інструктаж і
повторну перевірку знань. У разі незадовільних результатів перевірки після цільового інструктажу
особу не допускають до виконання робіт (у цьому разі заборонено й повторну перевірку знань).
Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства з охорони праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна,
адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих
працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види
покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед
органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення
до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні
правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних
актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на
громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з
безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цих
органів розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні
стягнення. Невиконання законних вимог посадових осіб департаменту щодо усунення порушень
законодавства про охорону праці або створення перешкод діяльності цих органів згідно із ст. 188
КУпАП тягне накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14.
Законом України «Про охорону праці» та «Положенням про порядок накладання штрафів на
18
підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці» встановлено
відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:
- порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими
для виконання ;
- невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на
підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:
- головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого
стягується штраф;
- начальниками територіальних управлінь — до 1 %;
- начальниками інспекцій — до 0,5 %.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 %
місячного фонду зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне
захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
- нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника — у розмірі,
визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової
непрацездатності;
- нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного
захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку
потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
- смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потерпілого.
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному
розмірі.
За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та
проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації
сплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних
підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи
профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст.
135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта
злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи,
організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи
уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм
власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це
порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на
строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо
воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про охорону праці можуть бути різними.
Порушення може полягати у відсутності відповідного інструктажу, відсутності або несправності
спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту
(маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки
безпеки і т. ін.
19
3. Розкрийте значення абревіатури СУОП та вкажіть функції цієї структури.
4. Вкажіть основні види нагляду за виконанням вимог охорони праці.
5. Назвіть види документів, які регламентують питання охорони праці, але не включені до реєстру
НПАОП.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
Додаткова:
1. Войналович О.В. Довідкові матеріали з охорони праці / О.В. Войналович. – К.: НУБіП, 2011. –
С. 9-33, с.141-143.
8. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони
праці», затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, НПАОП 0.00–4.12.05.
9. «Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за
порушення нормативних актів про охорону праці», затверджене Постановою КМУ від 17 вересня 1993
р. за № 754, ДНАОП 0.00-4.04-93.
10. "Положення про розробку інструкцій з охорони праці", затверджене Наказом Комітету по
нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року за
№9, ДНАОП 0.00-4.15-98.
20
Тема заняття
Організація охорони праці в медичних установах та закладах
медичної освіти
21
1. Актуальність теми:
В процесі своєї трудової діяльності працівники медичних установ, а також студенти
закладів вищої медичної освіти під час навчання можуть піддаватись впливу різних
шкідливих і небезпечних чинників: фізичних (несприятливий мікроклімат, шум, вібрація,
ультразвук, лазерне та електромагнітне випромінювання, іонізуюча радіація та ін.),
хімічних (лікарські препарати, наркотичні, дезінфікуючи засоби та ін.), біологічних
(патогенні мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності), психофізіологічних (фізичні
та нервово-емоційні перевантаження). Все це обумовлює високий ризик виникнення у
зазначених осіб професійних, виробничо-зумовлених захворювань та травм.
Медики в процесі своєї діяльності не створюють матеріальних чи духовних
споживчих вартостей, проте вони забезпечують необхідні умови для їх створення. Важко
підрахувати ту кількість цих вартостей, створених людьми, які були повернути
зусиллями медиків до повноцінного життя та продуктивної праці.
Але якість і ефективність медичної допомоги хворим залежить не лише від
кваліфікації медиків, оснащення їх сучасною технікою, обладнанням, медикаментами, а і
від стану здоров’я самих медичних працівників – лікарів, медичних сестер, допоміжного
персоналу.
Усе це обумовлює важливість і актуальність забезпечення високого рівня охорони
праці як працівників медичних установ так і студентів, що навчаються у вищих
навчальних медичних закладах.
2. Конкретні цілі:
Знати основні види законодавчих і нормативно-правових актів, які
стосуються охорони праці медичних працівників і студентів вищих
навчальних медичних закладів (ВМНЗ).
Засвоїти структуру, основні функції та завдання управління охороною праці в
медичних установах та закладах.
Трактувати методи виявлення, оцінки та зменшення ризиків небезпечних подій в
медичних установах та закладах.
Оволодіти знаннями про принципи організації, види навчання та перевірки знань з
питань охорони праці.
Запропонувати та обґрунтувати основні заходи щодо забезпечення охорони праці
медичних працівників та студентів і співробітників ВМНЗ..
22
3. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ, ЯКІ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
ТЕМИ (МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ).
Назви попередніх дисциплін Отримані навички
1. Анатомія людини Застосовувати інформацію про анатомічну
будову людини.
2. Медична хімія Володіти знаннями про фізико-хімічні
закономірності, що є в основі процесів
життєдіяльності людини.
Застосовувати хімічні методи кількісного та
якісного аналізу.
3.Медична і біологічна фізика Застосовувати знання про загальні фізичні та
біофізичні закономірності, що лежать в основі
життєдіяльності людини.
4. Нормальна фізіологія Визначати стан здоров’я та працездатності
людини за різних умов на підставі фізіологічних
критеріїв.
Робити висновок про стан фізіологічних функцій
організму людини, його систем та органів.
23
Комісія з питань охорони Постійно діючий спільний консультативно-
праці дорадчий орган трудового колективу
підприємства, установи, організації та власника
цього підприємства, установи, організації чи
уповноваженого ним органу, який створюється
згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону
праці» (1992) з метою забезпечення пропорційної
участі працівників у вирішенні будь-яких питань
безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища.
Кабінет охорони праці та Навчально-методичний та організаційний
промислової безпеки. осередок пропаганди знань з питань охорони
праці та промислової безпеки серед працівників, а
також центр поширення досвіду з профілактики
професійних захворювань, виробничого
травматизму та аварій.
Система управління Сукупність органів управління підприємством
охороною праці й ризиком (структурним підрозділом), які на підставі чинних
нормативно-правових актів здійснюють
планомірну діяльність щодо виконання завдань
охорони праці, спрямованих на усунення
неприпустимого ризику для здоров'я і
працездатності людини в процесі праці.
Ризик Імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її
важкості.
27
МОЗ України на підставі положень Закону України "Про охорону праці",
нормативних актів чинного законодавства України з питань охорони праці розроблений
та затверджений ряд нормативних документів з питань охорони праці для медичної
галузі: а) з техніки безпеки і виробничої санітарії; б) про працю жінок та молоді; в) про
спецодяг, санітарно-гігієнічний одяг; г) про відшкодування збитків працівникам у зв'язку
з нанесеною шкодою їх здоров'ю; д) з нагляду та контролю за дотриманням
законодавства про охорону праці.
У 2001 р. набули чинності вітчизняні будівельні норми "Заклади охорони
здоров'я" ДБН В.2.2.-10-2001, які містять багато вимог щодо охорони праці. Ці вимоги
повинні виконуватись при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації
будинків, в яких розміщуються медичні заклади охорони здоров’я.
МОЗ України, як і інші міністерства: а) проводить єдину науково-технічну
політику в галузі охорони праці; в)розробляє і реалізує комплексні заходи щодо
поліпшення гігієнічних умов праці та дотримання її безпеки, гігієни праці і виробничого
середовища в галузі загалом; г) здійснює методичне керівництво діяльністю установ у
галузі охорони праці;д) укладає з галузевою профспілковою організацією медичних
працівників угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; е) фінансує опрацювання і
перегляд нормативних актів з охорони праці;ж) організовує навчання та перевірку знань
норм і правил з охорони праці керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;з)
здійснює внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці;и) створює з метою
28
координації та вдосконалення діяльності з охорони праці управління (відділи служби)
охорони праці на місцях.
Більшість викладених положень поширюються і на управління охорони здоров'я
обласних державних адміністрацій та їх відповідні відділи з охорони праці (відділи з
технічного нагляду та охорони праці).
Служба охорони праці медичної установи, організації, закладу (далі - установа)
створюється згідно «Типового положення про службу охорони праці» НПАОП 0.00-
4.35-04 при кількості працюючих 50 і більше осіб. Таку службу повинен представляти
один спеціаліст (головний або провідний) з охорони праці з інженерно-технічною
освітою. В установі з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони
праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну
підготовку. В установі з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій
служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах,
які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові установи. За
своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби прирівнюється
до керівників основних інженерно-технічних служб установи. Такий принцип
зберігається при визначенні посадового становища та окладів і для інших працівників
служби.
Основні функції служби охорони праці: а) опрацювання ефективної цілісної
системи управління охороною праці, сприяння удосконаленню діяльності у цьому
напрямку кожного структурного підрозділу установи і кожної посадової особи; б)
проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці; в) складання
разом з структурними підрозділами установи комплексних заходів щодо досягнення
встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення
існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнені), а також розділу
"Охорона праці" у колективному договорі; г) проведення для прийнятих на роботу
працівників вступного інструктажу з питань охорони праці, а також первинних,
позапланових і цільових інструктажів працівників.
Завдання служби: а) забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами,
положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці; б)
паспортизація відділень, цехів, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони
праці; в) облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також
шкоди від цих подій; г) підготовка статистичних звітів установи з питань охорони праці;
д) розробка перспективних та поточних планів роботи установи щодо створення
безпечних та нешкідливих умов праці; е) організація роботи методичного кабінету
охорони праці, пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення
консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації,
оформлення інформаційних стендів тощо; є) допомога комісії з питань охорони праці
установи в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; ж)
підвищення кваліфікації і перевірка знань посадових осіб з питань охорони праці; з)
методична допомога керівникам структурних підрозділів установ у розробці заходів з
питань охорони праці; у) підготовка проектів наказів та розпоряджень з питань охорони
праці, загальних для всієї установи.
29
Адміністративний контроль за дотриманням вимог з охорони праці в лікувально-
профілактичному закладі (ЛПЗ) наведений на схемі 2:
31
Колективний договір (угода) відноситься до важливих документів, що регулюють
відносини між працівниками і роботодавцем в сфері охорони праці. Він обов’язково
повинен мати розділ: «Комплексні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни
32
праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці,
запобігання випадкам виробничого травматизму, профзахворюванням і аваріям».
Організаційно-методичну роботу щодо складання перспективних, поточних та
оперативних планів здійснює служба охорони праці.
З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких
питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в медичному закладі за
рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Це
право проголошено у статті 16 закону України «Про охорону праці».
До складу комісії входять представники роботодавця та професійної спілки, а також
уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалісти з безпеки, гігієни праці та
інших служб закладу відповідно до типового положення, що затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики
у сфері охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом
трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу і створюється з метою
залучення представників власника та трудового колективу до співробітництва в галузі
управління охороною праці на підприємстві та узгодженого вирішення проблем, що
виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад,
строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції)
за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні
збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці
підприємства, яке розробляється за участю сторін.
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і
галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з
питань охорони праці підприємства.
Основні завдання комісії:
— захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
— підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві,
рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та
професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики н області
охорони праці на підприємстві; узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій
сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою;
–– забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу,
кожного працівника, запобігання конфліктам;
— вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих
питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.
Комісія має право:
— звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування
трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання
відносин у сфері охорони праці;
— створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень
з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за
33
погодженням сторін відповідних
фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
— одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового
комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань,
передбачених Типовим положенням;
— встановлювати ступінь вини потерпшого та винуватця (в т.ч. і власника)
нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням
власника та профспілкового комітету, при
вирішенні питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався
внаслідок невиконання потерпшим вимог нормативних актів про охорону праці і факт
наявності його вини встановлено комісією по розслідуванню нещасних випадків;
— здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони
праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами
колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами,
лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими
продуктами, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових
приміщень;
— знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан
умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних
договорів;
— вільного доступу на усі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань
охорони праці.
Комісія може делегувати своїх представників для участі:
— у розв'язуванні разом з представниками державного нагляду за охороною праці
конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів
небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня
профспілкова організація;
— в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом,
профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за
погодженням з цими органами).
Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При
залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від
основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними
середнього заробітку.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал,
півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і
мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При
незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не
менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції)
трудового колективу.
34
На підприємствах з чисельністю понад сто працівників, а також таких, чия
специфіка вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та
безпеки праці, рекомендується створення Кабінету промислової безпеки та охорони
праці. На підприємствах з меншою кількістю працівників та в структурних підрозділах
можуть створюватись Куточки охорони праці та промбезпеки . Держгірпромнаглядом
16 січня 2008 року затверджено «Рекомендації щодо організації роботи кабінету
промислової безпеки та охорони праці».
Кабінет охорони праці та промислової безпеки – це навчально-методичний та
організаційний осередок пропаганди знань з питань охорони праці та промислової
безпеки серед працівників, а також центр поширення досвіду з профілактики
професійних захворювань, виробничого травматизму та аварій.
Для кабінету виділяють, як правило, окреме приміщення, яке складається з одної
або кількох кімнат, оснащених відповідними технічними засобами, зразками та
навчальними посібниками, інформаційними та наочними матеріалами з питань
промбезпеки та охорони праці.
Куточок охорони праці та промбезпеки може бути у вигляді стенда, екрана,
комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням тощо. Він може розміщуватися в
окремому приміщенні або в частині приміщення загального призначення.
Таблиця 3.
Характеристика інтенсивності контакту з небезпекою, П
37
Кількість Характеристика Інтенсивність контакту працівника з
балів, П небезпекою
3 Постійний контакт Постійно або декілька разів протягом
знебезпекою робочої зміни при виконанні виробничих
"актз операцій.
2 Епізодична Один чи декільк разів на місяць при
можливість контакту виконанні небезпечних виробничих
з небезпекою операцій.
1 Мінімальний Один чи декілька разів на рік
контакт з небезпекою
38
Таблиця 4.
Планування заходів управління ризиками в залежності від ступеню базового ризику
Ступінь Реагування на ситуацію, планування заходів щодо
базового ризику, управління ризиками
R
Екстремальний Потребує невідкладних дій вищого керівництва із
(55-75 балів) обов'язковим складанням плану заходів та призначенням
відповідальних осіб. При необхідності - призупинення
ведення робіт.
Високий Потребує уваги вищого керівництва. Терміново
(25-54 балів) проінформувати працівників та їх безпосередніх керівників,
керівника відповідного підрозділу та начальника служби
охорони праці. Вжити заходи по забезпеченню безпеки
працівників.
Середній Проінформувати працівників та безпосередніх керівників,
(10-24 балів) керівника відповідного підрозділу та начальника служби
охорони праці. Вжити заходи щодо зменшення ризику.
Низький Управління шляхом виконання існуючих процедур.
(1-9 балів) Звичайно не потребує додаткових ресурсів. Проінформувати
керівника підрозділу та начальника служби охорони праці по
закінченню робіт для визначення ступеню ризику.
Аналіз може проводитися також за іншими кількісними та якісними показниками, які
найбільше відповідають особливостям технології і організації виробництва на
підприємстві.
Кількість показників, що застосовуються для оцінки ризиків та їх регулювання,
залежить від стану умов і безпеки праці на конкретному підприємстві, наявності та стану
об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та кількості
працюючих.
Регулювання ризиків повинно здійснюватись з урахуванням пріоритетів заходів, що
застосовуються, а саме: вилучення небезпечної роботи, застосування інженерних методів
контролю (діагностики), забезпечення засобами колективного та індивідуального
захисту, посилення адміністративних методів контролю.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час
прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця
інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги
потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварійних
ситуацій, пожеж і стихійних лих. Інструктаж з охорони праці - один із найбільш
ефективних видів навчання з питань безпечного виконання робіт.
Порядок проведення навчання та перевірки знань працівників і посадових осіб з
питань охорони праці визначається «Типовим положенням про навчання,
інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони прац»і, затв. наказом
39
Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року №15, та «Положенням про
порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах,
установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і
науки України, затв. наказом Міністерства освіти і науки України 18.04.2006 року
№304. Згідно до цих положень допуск до роботи без навчання і перевірки знань з
питань охорони праці забороняється.
40
• при порушенні працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці,
що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
• при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт
з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.
41
Контроль за станом умов і охорони праці в закладі спрямований на: виявлення і
усунення недоліків, пов’язаних з використанням технічних засобів, інвентарю,
оснащення, інструментів, матеріалів, засобів колективного та індивідуального захисту;
координацію діяльності структурних підрозділів щодо охорони праці; управління
ризиками, тобто факторами, які істотно впливають на підвищення рівня травматизму та
розроблення заходів щодо їх усунення.
3. Вкажіть обставини, при яких може бути ліквідована служба охорони праці
медичного закладу або ВМНЗ.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
Додаткова:
2. Наказ МОЗ України від 30.09.1994 № 268 «Про затвердження положення про
службу охорони праці системи Міністерства охорони здоров'я України».
45
Тема
Гігієна та фізіологія праці, значення для створення безпечних
умов праці
46
1.Актуальність теми
Початок 21-го сторіччя характеризується новим етапом технічної революції, основним
елементом якої є розвиток комп’ютерних технологій. Застосування нових методів управління
процесами, обробки та передачі даних, матеріалів, видів енергії супроводжується значним
інформаційним та емоційно-психологічним навантаженням на організм людини і збільшенням його
негативного впливу на здоров’я працівників. В зв’язку зі зміною соціально-економічного устрою
суспільства, переходом до ринкової економіки та появою підприємств різних форм власності ще
актуальнішим стало питання покращення умов праці, забезпечення високої працездатності та
збереження здоров’я працюючого населення.
Тенденція до погіршення показників здоров’я працюючого населення України обумовлена не
тільки небажанням власників вкладати кошти в сучасні технології та створювати безпечні умови праці;
пізнім зверненням працюючих до лікарів у зв’язку з відсутністю на підприємствах достатнього
соціального пакету, а й впливом на організм значних інформаційних, нервово-емоційних
(психоемоційних) чинників в комплексі з факторами демографічного, соціально-економічного,
медичного та гігієнічного характеру, що призводить до розвитку професійного стресу, синдрому
хронічної перевтоми під час роботи, професійних захворювань, підвищення рівня смертності, в тому
числі раптових смертей на робочому місці, аварійних ситуацій.
Згідно з гігієнічними критеріями оцінки умов праці за показниками шкідливості і небезпечності
виробничого (лікарняного) середовища, складності та напруженості трудового процесу, поява двох або
більше шкідливих виробничих факторів (хімічних, фізичних тощо) при роботі медичного персоналу
підвищує ризик розвитку професійних захворювань, зростання загальної хронічної захворюваності та
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. У структурі загальної захворюваності медичного
персоналу 46 % складають хвороби органів дихання; 14 % — серцево-судинні захворювання; хвороби
органів травлення, нервової, кістково-м’язової та сечостатевої систем, які становлять 5–6 % від усіх
захворювань.
Тому в практичній діяльності лікарів різних спеціальностей велике значення має наукове
обґрунтування і забезпечення застосування комплексу заходів, спрямованих на збереження та
підвищення рівня їх працездатності, профілактику захворювань медичних працівників. Серед цих
заходів чільне місце займають заходи щодо попередження розвитку втоми, розробки раціональних
режимів праці та відпочинку на основі визначення функціонального стану організму працівників. Для
вирішення цих завдань необхідні знання методів фізіологічних досліджень в умовах виробництва та
критеріїв оцінки результатів досліджень, знання нормативної документації.
Підвищення якості підготовки студентів з теоретичних питань фізіології праці, розробки заходів
охорони праці та впровадження їх в практику буде сприяти ефективному та кваліфікованому
вирішенню проблеми збереження здоров’я медичних працівників та підвищення їх працездатності у
практичній площині.
2. Конкретні цілі:
Трактувати поняття про фізіологію праці як складову частину профілактичної медицини.
Класифікувати форми праці в залежності від ступеня м’язової активності, навантаження на
центральну-нервову систему (ЦНС), відношення працівника до предмету праці.
Аналізувати динаміку працездатності людини і причини її зміни протягом робочого дня.
Трактувати фізіологічну суть втоми, існуючі теорії і сучасне розуміння механізму її виникнення.
Демонструвати володіння методами фізіологічної оцінки впливу виробничих факторів на
здоров’я працівників.
Пропонувати шляхи профілактики розвитку втоми, давати оцінку раціональності режиму праці і
відпочинку.
Пропонувати заходи, спрямовані на підвищення працездатності і профілактику захворювань при
виконанні фізичної та розумової праці.
47
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна
інтеграція)
Назви попередніх дисциплін Отримані навики
Термін Визначення
Фізіологія праці Складова частина гігієни праці та розділ загальної фізіології, що
вивчає закономірності зміни функціонального стану організму
людини під впливом різних видів трудової діяльності та
виробничого середовища, обґрунтовує наукові основи організації
та фізіологічної регламентації факторів трудового процесу і
розробляє заходи, спрямовані на попередження втоми,
підтримання високого рівня працездатності та збереження
здоров’я працівників
Праця: Це процес, в якому людина своєю свідомою діяльністю
- як соціальна категорія опосередковує, регулює обмін речовин між собою і природою,
створює додаткову вартість;
- як біологічна категорія Це важлива функція організму, що характеризується певною
фізіологічною вартістю.
Умови праці* Сукупність факторів трудового процесу та виробничого
середовища, у якому здійснюється діяльність людини
Важкість праці* Характеристика трудового процесу, що відображає переважне
навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи
організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують
його діяльність.
Напруженість праці* Характеристика трудового процесу, що відображає навантаження
48
на ЦНС, органи чуттів, емоційну сферу працівника.
Категорія (вид) робіт** Поділ робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму.
Фізична праця*** Вид праці, при якій переважає значна м’язова діяльність –
переміщення і підтримка положення тіла та його частин у
просторі завдяки роботі м’язів, що забезпечується координацією
всіх фізіологічних процесів в організмі
* Наказ Міністерства охорони здоров’я України 08.04.2014 № 248 Державні санітарні норми та правила
«Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого
середовища, важкості та напруженості трудового процесу»
**ДСН 3.33.6042-99 Санітарні норми мікроклімату робочих приміщень.
*** *** Гігієна праці: підручник: А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін.: за ред. А.М.
Шевченка. – К.: Інфотекс, 2000. – 608 с.
**** Кодекс законів про працю України, 1971року (зі змінами).
Задача 1.
У лікаря-хірурга середня величина енерговитрат упродовж робочого дня становила 270 Дж/с.
При вивченні функціонального стану лікарів встановлено: середня частота серцевих скорочень за зміну
становить 85 за 1 хв; м’язова витривалість в кінці робочої зміни зменшилась на 25% , обсяг оперативної
пам’яті – на 20%, латентний період простої та складної зоровомоторної реакції збільшився відповідно
на 25 і 35%, а час концентрації уваги – на 30%.
Завдання:
Дайте оцінку напруженості фізіологічних функцій у лікаря за шкалою ДУ «Інститут медицини
праці АМН України».
Задача 2.
Тривалість робочого дня лікаря-стоматолога становить 6 годин, щільність завантаження
робочого часу роботою - 90%. Середнє значення ЧСС (показник втоми) під час роботи – 95 уд./хв., під
час відпочинку – 75 за 1 хв. Гранично допустима величина середньо змінної ЧСС – 100 уд./хв.
(відповідає роботі середньої важкості).
Завдання:
Розрахувати необхідний загальний час регламентованих перерв на відпочинок для проектування
раціонального режиму праці і відпочинку при даному виді роботи.
50
Задача 3
Медична сестра хірургічного відділення разом із санітаркою перекладають хворих, яким було
проведене хірургічне втручання під загальною анестезією, з операційного столу на медичне ліжко. У
процесі вони піднімають хворих приблизно на висоту 10 см, далі рухають хворого по горизонталі на 65
см і опускають на ліжко. Всього за робочу зміну медична сестра разом із санітаркою виконують вказану
роботу 6 разів, середня вага, яку переміщає кожна працівниця за один раз складає 35 кг.
Завдання:
Розрахуйте виконану роботу окремої медичної працівниці в джоулях за робочу зміну.
Задача 4
При дослідженні стійкості та концентрації уваги лікаря хірурга-офтальмолога із застосуванням
таблиць з кільцями Ландольта було встановлено, що його показник уваги відповідає 35%.
Завдання:
1. Дайте оцінку стійкості та концентрації уваги у лікаря.
2. Запропонуйте заходи, які дозволять покращити рівень стійкості та концентрації уваги лікаря-
офтальмолога.
Задача 5
Дослідження простої зоровомоторної реакції (ПЗМР) у лікаря стоматолога-терапевта показали,
що час його реакції на світловий подразник складає 240 мс, а на звуковий – 175 мс.
1. Зробіть висновок про що свідчать вказані показники.
Зміст теми:
Статична фізична робота – вид м’язової роботи, коли відбувається безперервне напруження
м’язів без зміни довжини скелетних м’язів (утримання вантажу, докладання зусиль до нерухомих
об'єктів). При статичному навантаженні до рухового аналізатора, який регулює діяльність м’язової
системи, надходить потік імпульсів, що призводить до виснаження функціонального потенціалу
організму людини та розвитку втоми. Крім того, при статичному навантаженні м’язів відбувається
механічне стиснення кровоносних судин, результатом чого є порушення кровообігу та зниження
функціональної можливості відповідних груп м’язів. При статичній роботі незначно підвищується
потреба організму в кисні, хвилинний об’єм крові, енерговитрати, збільшується робота м’язів.
Змішана (статично-динамічна) робота – це послідовне чергування в часі динамічного і
статичного навантажень одних і тих же груп м’язів.
53
Форма групової (конвеєрної) праці. Характеризується розділенням виробничого процесу на
окремі дрібні операції, які виконуються кожним працівником групи в процесі автоматичного
переміщення виробу (деталі) за допомогою конвеєрної стрічки, лінії. Синхронізація роботи працівників
обумовлена нав'язаним темпом та ритмом роботи конвеєра. Висока продуктивність праці
забезпечується доведенням до автоматизму рухових навичок працівників. Виконання роботи пов’язано
з фізичним динамічним навантаженням, вимушеною робочою позою стоячи або сидячи, напруженням
аналізаторів, монотонністю.
Форми праці, які пов’язані з дистанційним керуванням виробничим процесом, механізмами.
Керування виробничим процесом здійснює оператор з пульта керування за допомогою приладів
керування та засобів відображення інформації. Робота пов’язана з переробкою значного об’єму
інформації або з її дефіцитом на фоні високої відповідальності. Значне напруження аналізаторів,
необхідність концентрувати увагу може призвести до нервово-психічного, емоційного перенапруження.
Малорухома робота обумовлює гіподинамію. Удосконалення форм праці з дистанційним керуванням
має бути спрямоване на звільнення людини від ролі оперативної ланки шляхом створення промислових
роботів та ін.
М’язову роботу характеризують показники "важкість праці"
Розумова (інтелектуальна) праця – це вид праці, при якій переважає навантаження на ЦНС,
аналізатори, психічні процеси. Вона відображає пізнавально-раціональну сторону процесів мислення
людини, тобто систему розумових операцій, пов'язаних з вирішенням завдань, що вимагають швидкої
пізнавальної діяльності і дій відповідно до заданої мети. Переважають процеси переробки інформації,
накопичення нових знань і формування висновків, прийняття рішень, контроль за їх реалізацією.
Розумову працю характеризують низькі енерговитрати (8-8,2 кДж/хв), незначна м’язова
активність, складність та мінливість програм дії, підвищені вимоги до уваги, пам’яті, емоційної сфери.
Основними негативними характеристиками розумової (інтелектуальної) праці можуть бути нервово-
емоційне напруження, перенапруження аналізаторів і психічних процесів, гіподинамія.
Роботу ЦНС, аналізаторів, психо-емоційне навантаження характеризують показником
"напруженість" праці.
Класифікація розумової праці
Розумову працю класифікують за різними критеріями:
1. В залежності від сфери діяльності підприємства, закладу:
Форма розумової праці в сфері матеріального виробництва – конструктори, інженери, майстри,
техніки, диспетчери, оператори та ін.
Форма розумової праці в сфері нематеріального виробництва – наукові працівники, викладачі,
лікарі, перекладачі, письменники, композитори, артисти та ін.
2. За способом переробки інформації і прийняття рішення:
Форма репродуктивної розумової праці – в діяльності використовуються відомі вимоги з
фіксованими алгоритмами операцій і дій (лічильні операції, порівняння, ідентифікація, декодування
сигналів тощо) в професіях інженерно-технічних працівників, економістів, операторів, контролерів та
ін.
Форма продуктивної, творчої (інтелектуальної) розумової праці – в діяльності превалює творче
мислення (при сприйнятті та переробці інформації), створення нових алгоритмів, ініціативне і
відповідальне рішення різного характеру задач у професіях науковців, конструкторів, управлінців,
інженерно-технічних працівників, письменників, композиторів, артистів та ін.
3. За ергометричними характеристиками (ergos-робота, metro-вимірювати):
Розумова праця, яка потребує нервового напруження – виконавчий вид розумової праці.
Виконується за заздалегідь розробленим алгоритмом при достатньому обсязі інформації, невисокій
щільності сигналів і повідомлень із застосуванням відомих стереотипних дій. Вимагає значного
напруження функцій уваги і пам’яті.
Нервово-емоційна розумова праця. Особливістю цієї праці є висока емоційна напруженість, яка
пов’язана з великою відповідальністю, можливістю виникнення несподіваних ситуацій, необхідністю
прийняття правильних рішень і їх реалізації в умовах дефіциту часу, недостатності інформації або
надзвичайного її збільшення та ін. Емоційні компоненти пов’язані з реакціями вегетативної нервової
системи і проявляються в настрої людини – відчуття радості, гніву, роздратуванні, печалі і т.п.
54
До цієї форми праці відносять такі підвиди:
- операторська праця. Діяльність пов’язана з управлінням (безпосереднім або дистанційним)
технікою, автоматизованими лініями. Нервово-емоційне навантаження залежить від виду операторської
діяльності: сенсомоторний вид – оператори-виконавці; сенсорний вид – оператори-спостерігачі
(диспетчери різних пультів управління.).
- управлінська праця. Праця керівників установ, колективів, підрозділів, бригад характеризується
нервово-емоційним навантаженням, обумовленим нерегулярністю робочого дня, можливими
конфліктними ситуаціями; необхідністю переробки великого обсягу інформації та прийняття
нестандартних рішень в умовах дефіциту часу; високою особливою відповідальністю за прийняття
рішень; високими вимогами до професійної підготовки та загальної ерудиції, організаторських і ділових
якостей, вмінням працювати з людьми тощо.
- праця медичних працівників. Характеризується нервово-емоційним навантаженням,
обумовленим підвищеною відповідальністю за здоров’я та життя пацієнтів, необхідністю прийняття
правильних рішень в умовах недостатньої інформації та дефіциту часу, спілкуванням з хворими людьми
та членами їх сімей, можливими негативними результатами лікування.
- праця учнів та студентів. Характеризується необхідністю сприйняття та запам’ятовування
значного обсягу інформації; відтворення знань в умовах дефіциту часу під час залікових занять та
екзаменів, в тому числі при недостатньому рівні знань; підвищеною індивідуальною реакцією на
стресові ситуації.
- творча (інтелектуальна) розумова праця. Вид праці в сфері нематеріального виробництва, яка
пов’язана зі сприйняттям та переробкою значного обсягу інформації, в т.ч. в умовах дефіциту часу,
напруженням уваги та пам’яті, творчим мисленням і передбачає створення нових алгоритмів. Нервово-
емоційне напруження обумовлене продовженням творчого мислення поза робочим часом.
57
Рис.1 Динаміка споживання кисню при фізичній статичній роботі.
Феномен Лінгарда
Фізіологічні зміни під час розумової праці за своєю спрямованістю в основному не відрізняються
від змін при фізичній роботі.
Основна особливість розумової праці полягає в тому, що головний мозок є працюючим органом,
а не тільки регулюючим. Невелике підвищення енергетичного обміну відбувається з причин
підвищення м’язового тонусу, а не активації центрів працюючого органу. При розумовій праці
джерелом енергії, необхідної для ресинтезу макроергічних сполук у нервовій тканині, є процес
окиснення глюкози, на відміну від м’язової роботи, коли основним постачальником енергії є глікоген.
Виконання розумової праці при нервовому напруженні. Нервове напруження
визначається ступенем активізації певних нервових структур. В основі процесу
активізації лежить підвищення рівня енергетичного обміну, імпульсної активності, сили
збуджувального процесу. Нервове напруження обумовлюється інтелектуальним і
сенсорним навантаженням, сприйняттям та переробкою інформації, сенсорною
монотонністю та монотонністю дій, режимом праці та ін.
58
В ЦНС відбувається зміна співвідношення процесів збудження і гальмування.
Підвищується біоелектрична активність в локальних ділянках мозку, які відповідають
специфічній професійній діяльності: при виконанні операцій, пов’язаних з мисленням: у
лобних, тім’яних ділянках; при зорових навантаженнях – у потиличній ділянці.
Стан умовно-рефлекторної діяльності (сенсомоторні реакції), психічних функцій
(увага, пам’ять, швидкість переробки інформації) на початку роботи підсилюється.
Тривала та напружена робота викликає зменшення кількісних і якісних показників цих
функцій.
Розумова праця, яка потребує нервового напруження і відзначається незначними
м’язовими навантаженнями, характеризується більш низьким рівнем енергетичного
обміну (на рівні 25% кДж/доба).
Разом з цим у головному мозку енергетичний обмін дуже інтенсивний і потребує
20-25% кисню, який споживає організм у цілому у стані повного спокою. 100 г кори
головного мозку потребує для свого функціонування в 5 разів більше кисню, ніж
скелетні м'язи такої ж ваги при максимальному фізичному навантаженні.
Розумова діяльність характеризується збільшення стресового навантаження, гіподинамією та
перебування працівника у вимушеній позі. Механізм функціональних зрушень при гіподинамії та
гіпокінезії полягає у зменшенні потоку аферентних пропріоцептивних імпульсів у ЦНС, що призводить
до порушення регуляції та несприятливих змін у багатьох фізіологічних системах. Підвищується тонус
симпатичної нервової системи. Наступає зниження ударного та систолічного об’єму крові, збільшення
периферичного опору судин у зв’язку зі звуженням судин м’язів, які не працюють, підсилюється
кровоток у шкірі зі зменшенням електричного опору. Збільшується виділення адреналіну з сечею.
Підвищується потовиділення.
Зміни в дихальній системі характеризуються нерівномірністю дихання (прискорення,
уповільнення, затримання, поглиблення).
У цілому спостерігається зниження загального тонусу організму, порушення обміну речовин,
підвищення чутливості до дії емоціогенних факторів.
Виконання нервово-емоційної розумової праці. Нервово-емоційне напруження
супроводжується підвищенням активності симпато-адреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-
наднирникової систем. Збільшується секреція катехоламінів і глюкокортикоїдів, підвищується
виділення з сечею 17-оксикетостероїдів. Підвищення секреції катехоламінів може зберігатися до
наступного дня. Катехоламіни в невеликих концентраціях сприяють відновленню працездатності м'язів,
покращенню постачання кров'ю головного мозку та серця, стимулюють діяльність у цілому ЦНС, ССС.
Тому незначне та нетривале позитивне емоційне напруження сприятливо впливає на організм,
покращує функціональні можливості, підвищує працездатність.
При значному нервово-емоційному напруженні підвищується тонус симпатичної нервової
системи, що викликає суттєве підвищення ЧСС, АТ. Вплив значної кількості катехоламінів обумовлює
збільшення потреби серцевого м'язу в кисні, розширення вінцевих судин, кисневе голодування,
погіршення обмінних процесів. Зміни в системі крові характеризуються еозинопенією, підвищенням
рівня глюкози, неорганічного фосфату, холестерину, креатиніну, зниження лужних резервів крові. Ці
зміни при нервово-емоційному напруженні сприяють розвитку гіпертонічної хвороби, атеросклерозу,
інфаркту міокарда.
59
Індивідуальні відмінності рівня працездатності залежать від фізичного та розумового розвитку, стану
здоров’я, віку, статі, рівня функціонального стану всіх систем організму.
Розрізняють працездатність людини неспецифічну (загальну) та специфічну (професійну).
Для оцінки працездатності використовують дві групи показників:
* виробничі – кількість виробленої продукції, час виконання трудової операції, кількість
робочих рухів за одиницю часу, тривалість мікропауз , наявність браку в роботі тощо;
* фізіологічні, психологічні – показники функціонального стану центрально-нервової,
ендокринної, серцево-судинної, дихальної, м’язової систем, системи крові, психічних функцій тощо.
Найбільш адекватними є фізіологічні та психологічні показники працездатності.
У зміні працездатності у динаміці робочого дня (зміни) виділяють 3 стадії:
Перша стадія – входження в роботу. Полягає у переході функціональних систем організму до
робочого стану і поступовому підвищенні працездатності. Перехід організму до робочого стану
супроводжується налагодженням координаційних зв’язків між нервовими центрами та робочими
органами основної функціональної системи, поступовим досягненням робочого рівня вегетативних та
соматичних функцій (дихальної, серцево-судинної, м’язової та інших систем) та забезпеченням
постачання достатньої кількості кисню до робочих органів.
В механізмі фізіологічних змін на стадії входження в роботу суттєва роль належить системі
умовних рефлексів, які формуються у відповідь на подразники виробничої обстановки (словесні,
чуттєві), закріплюються у вигляді динамічного робочого стереотипу. Зовнішнім проявом стадії
входження в роботу є поступове підвищення виробничих показників, активізація психофізіологічних
показників працездатності. Тривалість її від декількох хвилин до 1,5 години і більше.
Друга стадія – стійка працездатність. Характеризується високим стабільним рівнем фізіологічних
функцій . Напруженість їх може бути нижче порівняно зі стадією входження в роботу. Цьому сприяє
збереження динамічного робочого стереотипу і формування в ЦНС домінанти. Стадія стійкої
працездатності може тривати 2-2,5 години і більше в залежності від важкості та напруженості праці.
Третя стадія – зниження працездатності, розвиток втоми. В результаті розвитку втоми
знижується функціональна спроможність основних працюючих структур організму і працездатність
починає зменшуватись. Зменшення працездатності проявляється зменшенням швидкості сенсомоторних
реакцій, уваги, появою зайвих рухів та помилкових дій, погіршенням функціонального стану серцево-
судинної системи. З’являється суб’єктивне відчуття стомленості.
Працездатність протягом часу обідньої перерви може відновитися цілком або частково. У другій
половині робочого дня рівень працездатності може бути нижчим, а час розвитку втоми більш раннім.
Працездатність людини в певній мірі залежить від природних (біологічних) ритмів
психофізіологічних функцій - добові (циркадні), тижневі, місячні, річні. Так, циркадний ритм
обумовлює два періоди високого рівня фізіологічних функцій – від 8 до 12 та від 16 до 18 годин.
Більшість людей проявляють більш високу працездатність у ранковий час (ранковий тип,
«жайворонки»), тоді як певна кількість людей відрізняється високою працездатністю увечері та вночі
(вечірній тип, «сови»).
Протягом робочого тижня спостерігаються більш високі рівні працездатності на другий і третій
день роботи (вівторок, середа).
Процеси, які відбуваються в організмі людини у відновний період (після закінчення роботи)
Час від моменту подання світлового, звукового подразника до умовної рухової реакції на нього
( після попередньої мовної інструкції) визначається за допомогою рефлексометрів різної конструкції
(рис.2).
Проста зорово-моторна реакція (ПЗМР). З пульта подаються послідовно з інтервалом 2 або 3 с 10
світлових сигналів білого кольору. Досліджуваний повинен якомога скоріше натиснути на кнопку
відповідного кольору. Час кожної реакції фіксують, а потім розраховують середнє арифметичне
значення. В нормі час реакції на світловий подразник 160-220 мс, на звуковий – 140-160 мс. Збільшення
часу реакції в процесі роботи до 20% – розвиток гальмівного процесу (втоми) в межах норми, 21-50% –
помірна втома, більше 50% – виражена втома.
Складна (диференційована) зоровомоторна реакція (СЗМР). Визначають час реакції на
позитивний подразник – світловий сигнал білого кольору (10 сигналів) при чергуванні з
диференціювальним (негативним) сигналом червоного кольору (5 сигналів). Одна половина позитивних
сигналів подається після позитивних, а інша – після негативних.
Середнє значення часу реакції на позитивні сигнали характеризує рухомість гальмівного процесу,
а кількість помилок – рухомість збуджувального процесу.
63
при цьому закриті) і протягом 1 хв. відтворити шляхом пошуку в блок-касі із великої кількості фігур.
Об’єм пам’яті визначається кількістю правильно відтворених фігур (абсолютним значенням або у
відсотках).
Зменшення об’єму пам’яті впродовж робочого дня може свідчити про домінування у ЦНС
процесів гальмування внаслідок розвитку втоми різного ступеня.
Метод надає можливість оцінювати обсяг і темп психічних процесів. Його принцип полягає в
тому, що досліджуваний повинен якнайшвидше відшукати в таблиці числа, які розташовані довільно,
назвати та показати їх у зростаючому та у зворотному порядку.
Для проведення дослідження необхідно мати секундомір, указку і три таблиці з числами (рис. 4).
64
Рис. 4. Таблиця для дослідження концентрації уваги
2 6 18 1 6 8 15
0
22 1 9 1 24 1 3
5 7
13 5 19 1 21 7 4
2
65
19 2 8 2 23 1 10
4 4
11 2 21 1 14 2 7
2 8 0
3 4 16 2 23 1 1
5 2
16 1 5 1 20 9 17
1 3
Рис. 5. Таблиця Шульте-Платонова
Цифри темні – чорні, світлі – червоні
Застосовується коректурна таблиця з кільцями Ландольта. Вона складається із 660 або 900
кілець. Кожне із них має розрив в одному із 8-ми можливих напрямків за положенням часової стрілки.
Таблиця може бути використана в 4-х орієнтаціях, що передбачає різну кількість кілець з
відповідним напрямком розриву.
Досліджуваному надається інструкція розпізнати та закреслити в таблиці кільця з одним
визначеним напрямком розриву. Результат оцінюється за показниками: кількість правильно
підрахованих кілець, кількість пропущених кілець, час виконання завдання.
Розраховують показники:
- Показник стійкості та концентрації уваги – КП–А (точність виконання коректурної проби).
КП–А=(n/N)·100%
- Показник уваги менше 37% – низький, 37-51% – середній, більше 51% – високий.
- Швидкість сприйняття та переробки інформації
S= (0,5936·N–2,807·n) /Т
Рис.8. Електрокардіограма
68
ІІІ 291-406 96-110 31-50 26-50 26-50 31-60 26-50
IV 407 і > 111 і > 51 і > 51 і > 51 і > 61 і > 51 і >
69
Шляхи попередження розвитку втоми. Методика розробки раціональних режимів праці та
відпочинку
Попередження розвитку втоми в процесі роботи базується на визначенні втоми як нормального
фізіологічного стану і передбачає вирішення наступних завдань:
віддалення розвитку втоми, попередження перенапруження і перевтоми;
прискорення відновлення фізіологічних функцій.
Основними шляхами вирішення цих завдань є:
а) розробка та впровадження раціональних режимів праці і відпочинку – внутрішньозмінних,
добових, тижневих, місячних, річних;
б) раціональна організація відпочинку протягом робочого часу і поза ним.
Раціональний внутрішньо-змінний режим праці і відпочинку – це визначене чергування періодів
праці і регламентованих перерв, що встановлюється на основі аналізу динаміки працездатності і
передбачає скорочення фази входження в роботу, подовження фази стійкої працездатності, віддалення
фази зниження працездатності внаслідок розвитку втоми і забезпечує підвищення продуктивності праці
та збереження здоров’я.
Таким чином, основним завданням раціоналізації внутрішньо-змінного режиму праці і
відпочинку є скорочення фази входження в роботу, збільшення фази стійкої працездатності, скорочення
фази розвитку втоми.
В робочий час включаються регламентовані перерви науково обґрунтованої тривалості, перерви
на особисті (природні) потреби тривалістю 10-15 хв за зміну, мікропаузи. Кількість і тривалість
мікропауз (від декількох секунд до 1-2 хвилин) залежить від «вільного» чи «нав’язаного» (конвеєрне
виробництво) режиму роботи і свідчить про розвиток втоми (при «нав’язаному» режимі – зниження
тривалості мікропауз, а при «вільному» режимі - збільшення їх кількості та тривалості ). Час обідньої
перерви в робочий час не входить.
Оцінка ефективності режиму праці і відпочинку здійснюється за наступними критеріями:
1. Критерії працездатності за фізіологічними та виробничими показниками:
а) Тривалість фаз працездатності. При раціональному режимі праці і відпочинку і сприятливих
умовах праці фаза стійкої працездатності повинна складати не менше 75% робочого часу першої
половини і 65% другої половини робочої зміни; фаза входження в роботу – не більше 40 хвилин на
початку зміни і не більше 50% цього часу після обідньої перерви (в залежності від складності роботи).
б) Стійкість фізіологічних функцій протягом робочої зміни, показником якої є статистичний
показник – коефіцієнт варіації. Зростання його свідчить про підвищення напруження фізіологічної
функції і недостатньо ефективний режим праці і відпочинку. При значенні коефіцієнта варіації менше
10 варіабельність невелика; 10 - 20 – середня; більше 20 – висока.
в) Час відновлення функціональних показників після закінчення роботи і повернення їх до
вихідного рівня. Якщо відновний період становить не більше 10 - 15 хвилин – ступінь втоми невисокий;
16 – 30 хвилин – середній, відновлення не закінчується до початку наступного робочого дня – високий
ступінь, кумуляція втоми.
2. Медичні критерії: захворюваність з тимчасовою втратою працездатності; професійна
захворюваність; виробничий травматизм.
3. Соціологічні критерії:
кількість працівників, задоволених і незадоволених режимом праці і відпочинку;
кількість працівників, які пред’являють скарги на швидкий розвиток втоми;
кількість працівників з ознаками перевтоми (скарги на розлад сну, головний біль, втрата
зацікавленості до роботи та ін.).
4. Економічні показники: продуктивність праці; кількість та якість продукції (зменшення браку
та ін.); використання робочого часу (витрати часу на одиницю продукції або операцію, простої, аварійні
ситуації та ін.).
Розробка раціональних режимів праці та відпочинку включає наступні етапи:
оцінка існуючого режиму праці та відпочинку за вище наведеними критеріями;
проектування експериментального режиму праці і відпочинку;
70
апробація експериментального режиму праці і відпочинку протягом не менше 3 місяців і
оцінка його ефективності за основними критеріями працездатності та соціально-економічними
критеріями;
впровадження в практику раціонального режиму праці та відпочинку як типового для певної
професії.
Для одержання вихідних даних про трудовий процес використовуються хронометражні
спостереження: фотографія робочого дня; детальний вибірковий хронометраж окремих операцій. За
одержаними результатами розраховуються показники: щільність робочого дня, фактичний час
регламентованого відпочинку, час мікропауз, продуктивність праці в одиницю часу, середня тривалість
робочих операцій, кількість браку та помилкових дій та ін.
Необхідний загальний час регламентованих перерв на відпочинок розраховують за формулою:
ФПр−ФПв
−1
Т в/оп = ( ГДВзм−ФПв )∙ 100, де:
Т в/оп – відношення часу відпочинку до оперативного часу (тривалість усіх робочих операцій за
зміну, виключаючи час відпочинку), %;
ФПр – фізіологічний показник робочий (середньозважене значення фізіологічного показника під
час роботи);
ФПв – фізіологічний показник під час відпочинку (приймають для ЧСС- 70 за 1 хвилину, для
ХОД – 6 л, для енерговитрат – 4,18 кДж/хв);
ГДВзм – гранично допустима величина середньозмінного показника (для ЧСС – 100 за 1
хвилину, відповідає роботі середньої важкості).
Тривалість періодів роботи і відпочинку залежить від важкості та напруженості праці, умов
виробничого середовища, можливості забезпечення відновлення функцій і збереження динамічного
робочого стереотипу.
Раціоналізація добових, тижневих, місячних, річних режимів праці і відпочинку здійснюється з
урахуванням природних (біологічних) ритмів психофізіологічних функцій: підвищення фізіологічних
показників у денні години і зниження їх рівнів у нічні; підвищення фізіологічних показників у 2 і 3 дні
робочого тижня і більш низькі їх рівні у 1, 4, 5, 6 дні тижня.
Організація перерв на відпочинок може передбачати активний відпочинок, впровадження
виробничої гімнастики, проведення самомасажу, гідромасажу рук (ніг), функціональну музику,
пасивний відпочинок.
Режими роботи закладів охорони здоров’я передбачає роботу у ненормований робочий час,
вечірні та нічні години. Медичні працівники чергують змінно рівномірно. Перехід з однієї зміни в іншу
повинен відбуватися, як правило, через кожен тиждень у години, визначені графіком змінності. Система
заходів, спрямованих на підвищення працездатності та збереження здоров’я медичних працівників при
виконанні фізичної та розумової праці, ґрунтується на профілактиці поєднаного несприятливого впливу
факторів фізичного та нервово-емоційного перевантаження, шкідливих факторів виробничого
середовища хімічного та біологічного походження.
Доведено, що такі фактори виробничого середовища, як підвищені температура
повітря, рівень шуму, недостатня освітленість пришвидшують розвиток втоми та
знижують працездатність відповідно на 50, 20 та 10% порівняно з оптимальними
умовами . В той же час забезпечення ритмічної трудової діяльності підвищує
працездатність та продуктивність праці на 20-25%, застосування активного відпочинку –
на 3-15%, оптимізація робочої пози – на 10%, застосування раціональних режимів праці
та відпочинку з чергуванням виконання різних технологічних операцій – на 17%, вплив
позитивних емоцій – на 8-11%.
71
Основними в системі заходів щодо підвищення працездатності та збереження
здоров’я працівників є наступні:
1. Технологічні та санітарно-технічні заходи: механізація та автоматизація
виробничих операцій, застосування технологій та технічних засобів.
2. Забезпечення гігієнічного, ергономічного та естетичного рівня виробничого
устаткування: відповідність конструкцій медичних приладів і механізмів, робочого
місця, засобів керування, статичних зусиль, засобів відображення інформації
антропометричним, фізіологічним, психологічним особливостям людини, її кваліфікації
та практичним навичкам роботи.
3. Організаційні заходи: впровадження науково обґрунтованих раціональних
режимів праці і відпочинку медичних працівників – внутрішньо змінних, добових
(графіки змінності), тижневих, річних; застосування в режимах праці чергування робіт з
різним характером та умовами праці; заходи щодо зниження монотонності праці;
запровадження функціональної музики, виробничої гімнастики; раціональна організація
перерв на відпочинок протягом робочого дня та після закінчення роботи, активний
відпочинок.
Слід чергувати: основні і допоміжні роботи; роботи різної складності і рівня
монотонності; фізичну і розумову працю.
Оскільки робота медичних працівників дуже часто потребує чергування у нічні
зміни, доцільно таким категоріям робітників дозволити години сну, які входять до
робочого часу. За виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і
самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань у
ненормований робочий час, законодавство передбачає надання щорічної додаткової
відпустки до 7 днів. Залучення лікарів до роботи протягом 24 годин підряд є
невиправданим. Тривалість робочої зміни повинна враховувати як фізіологічні, так і
соціальні потреби медичного працівника.
Заходи щодо підвищення працездатності та віддалення розвитку втоми при
розумовій праці передбачають виконання 5 умов, висунутих М.Є. Введенським:
1) поступове входження в роботу;
2) рівномірність та ритмічність у роботі, можливий індивідуальний ритм роботи;
3) послідовність та систематичність в роботі, що забезпечує формування робочого
динамічного стереотипу;
4) правильне чергування періодів праці та відпочинку зі зміною одних форм праці
іншими, застосування регламентованих перерв після 3-4 годин розумової праці,
використання функціональної музики;
5) підвищення соціального значення результатів праці, формування позитивного
емоційного стану.
Функціональна музика – це музика, яка супроводжує процес праці з метою
підтримання високого рівня та підвищення працездатності.
4. Соціальні заходи: створення на виробництві сприятливого мікроклімату в
колективі, організація технологічного процесу, що сприяє психологічному спілкуванню
працівників; формування сприятливого ставлення до виконуваної роботи з боку
суспільства, економічна та соціально-психологічна мотивація.
5. Медико-профілактичні заходи:
забезпечення умов для раціонального харчування;
72
забезпечення своєчасної професійної орієнтації при виборі професії, проведення
професійного відбору при прийнятті на роботу, формування колективу за психологічною
сумісністю;
з метою профілактики загальних, виробничо-обумовлених та професійних
захворювань необхідно забезпечити проведення попередніх при прийнятті на роботу та
періодичних в процесі трудової діяльності медичних оглядів працівників.
Література:
О с н о в н а:
1. Гігієна праці: Підручник / Шевченко А.М., Яворовський О.П., Гончарук Г.О. та ін.: За
ред. А.М. Шевченка.- К., Інфотекс, 2000.- 608 с.
2. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд) / За ред. А.М.
Шевченка, О.П. Яворовського.- Вінниця: Нова книга, 2005.- 528 с.
3. Охорона праці в медичній галузі / Яворовський О.П., Веремей М.І., Зенкіна В.І та ін. –
К.: ВСВ «Медицина», 2015. – 208 с.
4. Наказ МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження порядку проведення
медичних оглядів працівників певних категорій».
Д о д а т к о в а:
1. Производственная эргономика/Под ред. С.И. Горшкова.- М.: Медицина, 1979.- 312 с.
2. Руководство по физиологии труда / Под ред. М.И. Виноградова.- М.: Медицина, 1969.-
407 с.
73
Тема заняття
74
1. Актуальність теми
Медичні працівники виконують важливу роль для збереження здоров’я працюючого населення,
а, отже, і підвищення ефективності трудового потенціалу держави та добробуту її громадян.
У процесі виконання трудових обов’язків медичним працівникам доводиться контактувати з
багатьма професійними шкідливостями і, на відміну від працівників інших категорій, не завжди можна
врахувати всі виробничі чинники, що впливають на організм лікарів та медичних сестер, і визначити їх
інтенсивність. Слід зазначити, що поєднана дія різних за своєю природою виробничих чинників у
діяльності медичних працівників виявляється частіше ніж в умовах виробництва. У деяких випадках з
безлічі чинників, що впливають на організм лікаря, важко виділити найвагоміші, провідні, тому
важливо врахувати дію саме комплексу чинників виробничого середовища і трудового процесу, які
впливають на організм.
Рівні захворюваності, інвалідності і смертності працівників охорони здоров’я є дуже високими.
Крім того, для медичних працівників характерна наявність “прихованої” захворюваності внаслідок
самолікування або звернення по допомогу колег (кількість медичних працівників, що мають хронічну
патологію, за даними медичної документації на 15-20% нижча, ніж за результатами анкетного
опитування). За даними дослідників, середня тривалість життя лікаря у світі становить всього 54 роки.
Середня тривалість життя стоматолога — 51 рік, 80 з 100 чоловіків-стоматологів не доживають до
пенсійного віку.
Тому нині набувають особливого значення знання про шкідливі чинники виробничого
середовища та трудового процесу медичних працівників, особливості їхнього впливу на організм, і
визначення основних способів запобігання цьому негативному впливу.
2. Конкретні цілі
1. Класифікувати шкідливі і небезпечні виробничі фактори, що діють на медичних працівників.
2. Аналізувати та оцінювати шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища, які діють
на медичних працівників під час виконання ним професійних обов’язків.
75
Мікробіологія, Інтерпретувати біологічні властивості патогенних та умовно патогенних
вірусологія і мікроорганізмів, вірусів та закономірності їх взаємодії з макроорганізмом, з
імунологія популяцією людини і зовнішнім середовищем
Фізіологія Аналізувати стан здоров’я людини за різних умов на основі фізіологічних критеріїв
1. Визначення понять “гігієна праці”, “охорона праці”, “умови праці”, “шкідливий виробничий
чинник”, “небезпечний виробничий чинник” тощо.
2. Класифікація праці медичних працівників.
3. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
4. Психофізіологічні шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан
здоров’я медичних працівників.
76
5. Фізичні шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров’я
медичних працівників.
6. Хімічні шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров’я
медичних працівників.
7. Біологічні шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив на стан здоров’я
медичних працівників.
8. Особливості гігієнічної оцінки шкідливих чинників виробничого середовища.
Ситуаційні завдання
Завдання 1
1. Охарактеризуйте психофізіологічні, фізичні, хімічні та біологічні шкідливі чинники, що можуть
впливати на лікарів-хірургів під час проведення оперативних втручань.
Лікарі-хірурги при проведенні оперативних втручань знаходяться в положенні стоячи з нахилом
тулуба під кутом 350 протягом 70% робочого часу. При цьому вони вимушені виконувати 100 нахилів
тулуба на кут 320 (енерговитрати становлять 180 ккал/год). Робота хірургів характеризується значним
нервово-емоційним напруженням.
При проведенні санітарно-гігієнічних досліджень встановлено, що температура повітря в
операційних (на постійних робочих місцях) в теплий період року становить 320С, відносна вологість
78%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с, рівні інфрачервоного випромінювання становлять 50 Вт/м2
(опроміненню піддається не більше 25% поверхні тіла працюючого).
2. Дайте гігієнічну характеристику умовам праці лікарів-хірургів.
3. Охарактеризуйте зміни в стані здоров’я лікарів-хірургів, що можуть виникати під впливом
шкідливих виробничих чинників.
Завдання 2
1. Охарактеризуйте психофізіологічні, фізичні, хімічні та біологічні шкідливі чинники, що можуть
впливати на лікарів-стоматологів.
Трудовий процес лікарів-стоматологів являє собою поєднання розумової та фізичної праці, яка
потребує напруження функцій зорового аналізатора та координованих рухів кистей рук. Щільність
робочого дня становить 92,8%.
Лікарі-стоматологи при виконанні більшості своїх функціональних обов’язків знаходяться в
положенні стоячи з нахилом тулуба під кутом 35-400 протягом 80% робочого часу. При цьому вони
вимушені виконувати 100 нахилів тулуба на кут 320. Іншу частину робочої зміни (20%) лікарі-
стоматологи працюють в положенні сидячи. Їх робота також характеризується значним нервово-
емоційним напруженням.
Санітарно-гігієнічні дослідження показали, що при роботі швидкісних бормашин і турбіни, на
робочих місцях лікарів-стоматологів створюються такі рівні шуму:
77
5. Зміст теми
Медична галузь є однією з найбільш поширених сфер трудової діяльності людини. У ній
нараховується більше 170 лікарських спеціальностей. За даними ВООЗ (2009, 2013 рр.) у системі
охорони здоров’я України працювало понад 143 тис. лікарів (31 на 10 тис. населення — у 2009 р., 35,2
на 10 тис. населення — у 2013 р.), понад 388 тис. сестринського та акушерського персоналу (85 та 64,1
на 10 тис. населення), більше 19 тис. осіб стоматологічного персоналу (4 та 6,7 на 10 тис. населення) та
22 тис. інших поставників послуг охорони здоров’я (5 на 10 тис. населення).
За даними ВООЗ, у 2013 р. загальні витрати на охорону здоров’я на одну особу в Україні
становили 234 дол. США (для порівняння: у США — 8233, Норвегії — 8039, Швейцарії — 7699,
Польщі — 851, РФ — 670, Науру — 596, Кубі — 583, Лівані — 574, Маврикії — 465, Колумбії — 407,
Габоні — 309, Намібії — 269, Свазіленді — 243, Сальвадорі — 238, Ліберії — 41, М’янмі, Нігері — 17,
Ефіопії, Мадагаскарі — 15, Еритреї — 13, Пакистані — 10 дол. США).
Фізичні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища, їхній вплив на стан здоров’я
медичних працівників
Впровадження у медицину новітнього обладнання призвело до дії на медичних працівників
комплексу фізичних чинників: несприятливого мікроклімату, шуму, ультразвуку, вібрації, іонізуючого
або лазерного випромінювань тощо.
Мікроклімат. Під виробничим мікрокліматом розуміють поєднання температури, вологості,
швидкості руху повітря та інфрачервоного (теплового) випромінювання в робочій зоні. Він значною
мірою залежить від метеорологічних або кліматичних умов регіону, а при певних видах робіт (на
відкритому повітрі) може бути повністю зумовлений ними. Мікроклімат впливає на теплообмін людини
з зовнішнім середовищем, багато в чому визначає його тепловий стан, самопочуття, працездатність,
продуктивність праці.
Умовно всіх медичних працівників за впливом на них мікроклімату можна поділити на дві групи:
— трудова діяльність яких проходить в основному в приміщенні (хірурги, стоматологи,
отоларингологи, психіатри та ін.);
— трудова діяльність яких більшою чи меншою мірою пов’язана з перебуванням поза приміщенням
(дільничні терапевти, педіатри, лікарі швидкої допомоги тощо).
Відповідно до чинного законодавства мікроклімат основних приміщень лікарень, пологових
будинків або інших стаціонарів повинен бути оптимальним. Водночас, за даними досліджень
мікроклімату у більшості виробничих приміщень ЗОЗ, параметри мікроклімату не забезпечують
нормальний рівень теплообміну ні персоналу, ні хворих, часто спостерігається висока або низька
температура, підвищена або недостатня вологість повітря.
В операційних блоках у теплий період року за відсутності штучної вентиляції температура повітря
може сягати 26—28 °С і більше, а в операційних з кондиціонуванням — 24 °С при низькій відносній
вологості (28—45 %) і майже нерухомому повітрі. Навіть взимку температура повітря в операційних
може перевищувати допустимі величини на 3—5 °С.
Внаслідок цього 80,2 % хірургів скаржаться на «нагрівний» мікроклімат. Значна величина
вологовитрат у хірургів під час операції залежить не тільки від ступеня нервово-емоційного
напруження, а і від температури повітря. При температурі повітря в операційній 21—22 °С втрати
вологи організмом хірурга за рахунок потовиділення складають 0,75 г/хв, при 25—26 °С — 2,75 г/хв,
досягаючи іноді 700 г за операцію. Можливе перегрівання організму членів хірургічної бригади. Цьому
може сприяти збільшення тривалості операційного дня, поступова кумуляція тепла в організмі,
недоліки хірургічного спецодягу. Шапочка, маска, рукава халата прикривають ті ділянки шкіри, які
звичайно беруть активну участь в збільшенні тепловитрат при гіпертермії. Часта обробка халатів
(прання, стерилізація, прасування) значно знижує повітропроникність тканини.
Останніми роками в приміщеннях ЗОЗ внаслідок пізнього включення і раннього відключення
централізованого опалювання в холодний період року температура повітря нерідко знижується до 10—
12 °С. Це зумовлює зменшення працездатності персоналу, переохолодження, збільшення рівня
захворювань, зумовлених простудами, загострення багатьох хронічних захворювань, призводить до
зростання нервово-емоційного напруження персоналу, оскільки низькі температури в приміщеннях
ускладнюють обстеження хворих, виконання лікувальних і діагностичних маніпуляцій. Дуже часто
відсутність належного опалювання супроводжується відсутністю гарячої води, що додатково сприяє
83
переохолодженню персоналу.
У ряді виробничих приміщень фізіотерапевтичного блоку (бальнеологічних, душових, басейнах та
ін.), як правило, спостерігається підвищена вологість повітря до 75—87 %. Причому в теплий період
року вона часто поєднується з підвищеною температурою повітря (21—25 °С), а в холодний — зі
зниженою (16—18 °С).
До теплового дискомфорту медичного персоналу можуть призводити також порушення в організації
режиму роботи. Наприклад, у стоматологічних кабінетах безперервна робота протягом 3-х год
призводить до підвищення температури повітря робочих приміщень до 22—24 °С і відносної вологості
до 70 %.
Максимальні температури відмічаються в кабінетах ортопедичної стоматології, що обумовлено
використанням в роботі протезистів відкритого вогню газових горілок. Це стосується і приміщень
зуботехнічних лабораторій при великій кількості робочих місць зубних техніків, які постійно
використовують газові горілки. Вологість повітря, як правило, знаходиться в межах норми у всіх
приміщеннях, за виключенням так званих “варочних”, де спостерігається її підвищення до 80%
внаслідок виділення вологи в процесі полімеризації пластмас.
Медичні працівники (дільничні терапевти, педіатри, персонал швидкої і невідкладної медичної
допомоги та ін.), які працюють як у приміщеннях, так і поза ними, зазнають впливу контрастного
мікроклімату. Різка і часта зміна температур зовнішнього і внутрішнього (в приміщенні) повітря, його
вологості і швидкості руху не дозволяє цій категорії працівників адаптуватися до умов, що часто
змінюються.
Рівні інфрачервоного випромінювання в ЗОЗ (фізіотерапевтичні відділення, лабораторії,
стерилізаційні, дезінфекційні, пральні та ін.), як правило, не перевищують гігієнічних регламентів.
Тривала дія на організм високої температури може спричинити підвищення температури тіла до
кількох десятих градуса, а при недостатності механізмів терморегуляції — на 1—2 °С і вище. При
виконанні фізичної роботи, а отже, при вищій теплопродукції температура тіла підвищується швидше і
більшою мірою. Якщо перегрівання організму помірне, збільшується частота серцевих скорочень та
прискорюється кровоток.
Дія високої температури оточуючого повітря на людину спричинює зміни тонусу судин та їхнього
кровонаповнення. При цьому кровоносні судини м’язів і внутрішніх органів звужуються, а периферичні
судини шкіри розширюються.
Під дією високої температури повітря та інфрачервоного випромінювання в організмі розвивається
гіпоксія, ступінь якої залежить від інтенсивності та тривалості дії нагрівальних факторів, а також значні
порушення водно-сольового обміну, пов’язані із втратою значної кількості води і електролітів.
З потом виводяться органічні та неорганічні речовини, які становлять 0,26—0,78 % загальної маси
поту. Близько 2/3 з них становлять неорганічні сполуки та 1/3 — органічні. Неорганічні речовини
представлені в основному натрію хлоридом (64—74 %); приблизно половину всієї маси органічних
сполук становить сечовина. Основним компонентом поту є вода — близько 99,5 %.
Крім натрію хлориду, з потом виводяться іони магнію, міді, йоду, марганцю та інших елементів, що
може спричинити порушення провідності серцевого м’яза, підвищення проникності судинних стінок та
мембран клітин крові.
Виведення з організму водорозчинних вітамінів (аскорбінової кислоти, тіаміну, піридоксину) при
інтенсивному потовиділенні може спричинити порушення їхнього обміну.
При частому виконанні операцій під рентгенологічним контролем дози опромінення хірургів можуть
перевищувати гранично допустимі величини.
Фахівці з радіаційної гігієни можуть зазнавати впливу іонізуючого випромінювання від різних
промислових установок і інших джерел під час їх санітарного обстеження. Найбільшого опромінення
фахівці цієї сфери зазнали при дослідженнях рівнів забруднення території Чорнобильської АЕС
радіоактивними викидами після аварії.
В основі біологічної дії іонізуючої радіації лежить її здатність спричиняти іонізацію атомів і молекул
опромінюваної тканини. Це є першою ланкою в біологічній дії іонізуючого випромінювання. У
результаті іонізації атоми набувають значної активності, утворюються так звані вільні радикали, здатні
спричиняти ланцюгові хімічні реакції, які й реалізуються в ушкодженні опроміненої тканини.
Iонізуюча радіація в організмі людини створює дві основні групи ефектів — детерміністичні
(безпосередні) і стохастичні (віддалені).
До детерміністичних належать дозозалежні ефекти, виникнення яких прямо пропорційно залежить
від дози опромінення організму. Іншими словами, виникнення цього ефекту гарантоване при певній дозі
опромінення організму людини. До детерміністичних ефектів належить гостра і хронічна променева
хвороба, променеві опіки, катаракта.
88
Стохастичні ефекти не належать до дозозалежних, вони мають ймовірнісний характер. Тобто зі
збільшенням дози опромінення зростає ймовірність виникнення стохастичного ефекту. Такі ефекти
можуть виникати як в опроміненому організмі, так і в подальших поколіннях. Стохастичні ефекти, у
свою чергу, підрозділяються на соматостохастичні і генетичні (тобто такі, що призводять до спадкових
змін). До стохастичних ефектів належать генні мутації, хромосомні аберації, онкогенез, скорочення
тривалості життя.
Хімічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища, їхній вплив на стан здоров’я
медичних працівників
Більшість медичних працівників під час своєї роботи контактує з різноманітними хімічними
речовинами. Багато з них є небезпечними для здоров’я людини.
У приміщеннях ЗОЗ, як правило, не буває постійних концентрацій шкідливих хімічних речовин у
повітрі робочої зони медичних працівників. Вони можуть коливатися від нуля до рівнів, що
перевищують ГДК, поступово зростаючи при виконанні тих або інших маніпуляцій і знижуючись після
їх завершення. Такий характер впливу хімічних речовин називається інтермітуючим і вимагає частої
переадаптації.
Істотною особливістю впливу хімічних речовин на медичних працівників є їх комплексний (одна і та
ж хімічна сполука потрапляє в організм різними шляхами, наприклад інгаляційно (через органи
дихання) і через шкіру, та комбінований (вплив декількох хімічних речовин одночасно або послідовно
при одному і тому ж шляху надходження) характер. Слід зазначити, що деякі фізичні, біологічні та
психофізіологічні чинники виробничого середовища можуть підсилювати дію хімічних чинників –
поєднана дія.
Найчастіше медичним працівникам доводиться контактувати з аерозолями лікарських речовин,
дезінфікуючими і наркотичними засобами.
Повітря багатьох виробничих приміщень ЗОЗ (аптек, операційних, лабораторій, процедурних,
стоматологічних кабінетів тощо) забруднено хімічними речовинами. Особливе місце серед них
належить лікарським речовинам. Вони часто надходять в повітря робочих приміщень безпосередньо
при виготовленні лікарських форм, проведенні тих чи інших лікувальних процедур, маніпуляцій,
наприклад при видаленні пухирців повітря з наповненого шприца, промиванні і стерилізації
інструментів, при дезінфекції приміщень та ін.
У повітрі робочої зони аптечних приміщень вміст пилу лікарських препаратів (кофеїну, папаверину,
дібазолу, фенобарбіталу, сульфаніламідів, антипіретиків тощо) часто перевищує гранично допустиму
концентрацію (ГДК) у 1—8 раз. Рівень пилу від сировини, що містить алкалоїди, глікозиди, сапоніни та
ін. при деяких операціях перевищує ГДК в 7—28 разів. Пари хімічних речовин, що виділяються при
виготовленні рідких лікарських форм (формальдегіду, йоду, етилового спирту та ін.), визначаються в
повітрі робочої зони в концентраціях, що вищі від ГДК у 1,5—2,5 рази.
У повітрі приміщень операційних вміст пари ефіру, етилового спирту, йоду, вуглекислого газу може
перевищувати ГДК у декілька разів, поступово зростаючи протягом операції.
Найнесприятливіший стан повітряного середовища створюється безпосередньо в зоні дихання
членів операційної бригади, яке є ніби замкнутим з усіх боків учасниками операції, а у верхній частині
— безтіньовою лампою. У зоні дихання хірурга вміст найпоширенішого анестетика — ефіру може
перевищувати ГДК у 3 рази, а в зоні дихання анестезіолога — в 10—11 разів. Концентрація фторотану в
зоні дихання анестезіолога вище від ГДК у 13 разів, хірурга, операційної сестри і в нейтральній частині
операційної — в 5 разів; концентрація етилового спирту в зоні дихання анестезіолога — 0,75 ГДК,
хірурга і операційної медичної сестри — 1,3, у нейтральній частині операційної — 0,3. При масковому
способі знеболення пацієнта з напіввідкритим і напівзакритим дихальним контуром частина анестетиків
потрапляє в дихальні шляхи членів операційної бригади і може визначатися у них у крові в значних
концентраціях (тільки в 1,5—3 рази меншими ніж у оперованого на початкових стадіях наркозу).
Пари ефіру, з’єднуючись з киснем, повітрям і закисом азоту в певних пропорціях, можуть
утворювати вибухонебезпечні суміші. Трихлоретилен, що використовується в закритій або
напівзакритій дихальній системі з натронним вапном в адсорбері, може розкладатися з утворенням
токсичного і легкозаймистого дихлорацетилену, який, у свою чергу, розкладається на фосген і чадний
газ.
Протезисти і зубні техніки контактують з різноманітними хімічними речовинами в різних агрегатних
станах (пил, пара, газ), серед яких багато токсичних сполук (кадмій, свинець, ртуть, оксид вуглецю,
кислоти, луги, двоокис кремнію, акрилати тощо). У процесі виготовлення металевих зубних протезів
використовується близько 20 видів металів (золото, срібло, платина, хром, нікель, молібден, кобальт,
титан та ін.), при плавленні яких утворюються пари, а при механічній обробці — пил.
Контакт з металевою ртуттю та її сполуками при амальгамуванні металів у зуболікарській практиці,
92
роботі з технічно несправними вимірювальними приладами (термометри, манометри), використанні
препаратів, що містять ртуть (мазі, присипки), здатний викликати у медичних працівників ураження
нервової системи, травного каналу й інших органів.
Співробітники клінічних і біохімічних лабораторій, патолого-анатомічних відділень,
фізіотерапевтичних кабінетів, при дезінфекції і дезінсекції відділень контактують з різними хімічними
речовинами — реактивами, багато з яких є високотоксичними і небезпечними. Хлорне вапно, азотна,
сірчана, соляна, оцтова кислоти, сірководень, формальдегід та інші чинять подразнюючу дію на слизові
оболонки органів дихання, шкіру, кон’юнктиву очей. Їхній вплив на медичних працівників має в
основному хронічний характер, тільки в окремих випадках викликає гострі отруєння (співробітники
дезінфекційної станції).
Широко використовують нині як діагностичні засоби радіофармакологічні препарати — речовини,
мічені радіоактивними ізотопами (йод-125, кобальт-60 тощо).
У фізіотерапії застосовують радон для приготування радонових ванн. З трьох ізотопів радону
несприятливий вплив на організм людини чинить радон-222. При радіоактивному розпаді радону
утворюються короткоживучі радіоактивні ізотопи (полоній-214, 218; свинець-210, 214; вісмут-214), які
найчастіше адсорбуються на мікроскопічних частинках пилу повітря.
Санітарні лікарі та їхні помічники, зокрема гігієністи праці, при виконанні своїх функціональних
обов’язків зазнають впливу хімічних речовин, що використовуються в промисловому виробництві.
З великою кількістю хімічних речовин доводиться контактувати токсикологам-експериментаторам,
причому часто з новими, ще не вивченими речовинами, для яких не встановлено ні ГДК, ні орієнтовно
безпечні рівні дії (ОБРД), механізми дії яких не відомі.
Токсичні речовини залежно від їх властивостей і дози (концентрації, що діє, і часу дії) можуть
викликати гострі (дія протягом 1 робочої зміни) або хронічні отруєння.
Гострі отруєння зазвичай починаються раптово, швидко прогресують і важко протікають, що часто
є причиною станів, що загрожують життю. Вони зазвичай розвиваються при аварійних ситуаціях, у
випадках грубого порушення технологічного процесу, техніки безпеки, внаслідок чого утворюється
висока концентрація токсичних речовин.
Хронічні отруєння обумовлені тривалим, часто переривчастим надходженням отрут, здатних до
кумуляції, у малих (субтоксичних) дозах. Інтоксикація починається з появи малоспецифічних
симптомів, що відображають первинне ураження функцій переважно нервової й ендокринної систем.
Початкові ознаки отруєння зазвичай залежать від шляху надходження отрути в організм — через органи
дихання (інгаляційно), неушкоджену шкіру (перкутанно), слизові оболонки та ін. Проте потрібно
пам’ятати, що багато отрут, особливо жиророзчинних, надходять в організм декількома шляхами
одночасно.
Синтез і використання в медичній практиці численних лікувальних препаратів, особливо тих, що
застосовують в онкології й гематології для хіміотерапії, обумовлює зростання професійної
захворюваності у медичних працівників. Контакт можливий при всіх видах введення лікувальних
засобів (ін’єкції, інгаляції, місцеве використання).
У жінок-анестезіологів і хірургів, які зазнають під час професійної діяльності впливу анестетиків,
зустрічається загрожуюча тріада: мимовільні аборти, вроджені вади у новонароджених, безпліддя.
У медичних сестер онкологічних відділень частота спонтанних абортів і вроджених дефектів
розвитку у новонароджених, більше ніж удвічі, перевищує ці показники у осіб контрольної групи.
Протипухлинні антибіотики є причинно значущим чинником розвитку професійних алергічних
дерматозів, а також пригнічення гемопоезу й імунітету.
Окрім лікувальних препаратів, що є алергенами і гаптенами, причиною виникнення професійних
алергозів можуть бути хімічні лабораторні реагенти, дезінфікуючі миючі засоби, лікувальна рослинна
сировина, а також латекс. Латекс — високомолекулярна речовина, екстрагована з молочного соку
каучукового дерева — бразильської гевеї. Хімічною основою молочного соку є полімер ізопрен,
оточений колоїдною масою, яка містить протеїни, ліпіди і фосфоліпіди. Нараховують до 250 різних
алергенів у молочному соці. Природний латекс у непереробленому вигляді містить до 40 %
гідрокарбонового каучуку і 2—3 % високомолекулярних білків, чужорідних для організму людини.
Клінічні прояви алергії до латексу можуть протікати у вигляді контактного, алергічного дерматиту,
кропив’янки або мати системний характер.
Найчастішою формою латексної алергії у медичного персоналу є контактна кропив’янка, яку
93
помилково пов’язують з використанням присипок, миючих розчинів, необхідністю частого миття рук.
Вдихання частинок латексу провокує виникнення риніту або бронхіальної астми. У осіб, які мають
латексну контактну кропив’янку, може виникати анафілактичний шок після хірургічних,
стоматологічних втручань, внутрішньовенних ін’єкцій. Останніми роками в Європі і США
зареєстровані випадки анафілактичного шоку, викликаного використанням одноразових шприців з
латексним поршнем. При цьому мікрочастинки латексу, потрапляючи безпосередньо в тканини
організму і кровоносні судини, можуть викликати генералізовану алергічну реакцію негайного типу.
Питання про непереносимість латексних виробів виникло у зв’язку з поширенням вірусу імунодефіциту
і необхідністю обов’язкового використовування хірургічних рукавичок при різних маніпуляціях.
Терміни та визначення
Загальні положення
Санітарні норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень
підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
Цей документ регламентує нормативні величини оптимальних та допустимих показників
мікроклімату та встановлює вимоги до методів вимірювання мікрокліматичних параметрів та їх оцінки.
Норми не поширюються на мікроклімат підземних та гірничих виробок, пересувних транспортних
засобів, тваринницьких та птахівницьких ферм, приміщень для зберігання сільськогосподарської
продукції, холодильників, складів і т. ін., а також приміщень, в яких параметри мікроклімату
встановлюються відповідно до технологічних вимог.
Таблиця 1
Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій
зоні виробничих приміщень
Таблиця 2
Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій
зоні виробничих приміщень
Температура повітря, 0С
Верхня межа Нижня межа Відносна
Період Категорія на на на на Швидкість
вологість,
року робіт постійних непостійних постійних непостійних % руху, м/с
робочих робочих робочих робочих
місцях місцях місцях місцях
Легка Іа не більше
25 26 21 18 75
0,1
Легка Іб не більше
24 25 20 17 75
0,2
Холодний
Середньої не більше
період 23 24 17 15 75
важкості ІІа 0,3
року
Середньої не більше
21 23 15 13 75
важкості ІІб 0,4
Важка ІІІ не більше
19 20 13 12 75
0,5
Легка Іа 55 – при
28 30 22 20 0,2-0,1
280С
Легка Іб 60 – при
28 30 21 19 0,3-0,1
270С
Теплий
Середньої 65 – при
період 27 29 18 17 0,4-0,2
важкості ІІа 260С
року
Середньої 70 – при
27 29 15 15 0,5-0,2
важкості ІІб 250С
Важка ІІІ 75 – при
26 28 15 13 0,6-0,5
240С
1.2.4. Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура
зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань (екранів і т. ін.) не
98
повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних
в табл. 2.
1.2.5. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного
устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати
35,0 Вт/м2 - при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 - при величині опромінюваної
поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.
При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура повітря на постійних робочих
місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на
непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.
1.2.6. При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я)
допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2. Величина опромінюваної площі не повинна
перевищувати 25 % поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів
захисту (спецодяг, окуляри, щитки).
1.2.7. У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою максимальною
температурою найбільш жаркого місяця вище 250С згідно з БНіП "Будівельна кліматологія"
допускаються відхилення від величин показників мікроклімату, вказаних в табл. 2, для даної категорії
робіт, але не більше ніж на 30С. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 1,1
м/сек., а відносна вологість повітря знижена на 5 % при підвищенні температури на кожний градус
вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних в табл. 2.
1.2.8. У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату
через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно
обгрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та
охолодження, що вказані в розд. 2.
|_ = 20 Lg P/Po (1)
де: P A - ефективне значення звукового тиску з урахуванням корекції "А" шумоміра, Па.
3.1.3. Середній рівень звуку або октавних рівнів звукового тиску визначається згідно з додатком 1.
3.1.4. Параметрами непостійного шуму (що коливається в часі та переривається) на робочих місцях,
які нормуються, є інтегральний рівень - еквівалентний (по енергії) та максимальний рівень шуму у дБА.
Для імпульсного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень шуму у дБАекв. та
максимальний рівень шуму - у дБА1.
Еквівалентний рівень - це рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із
змінними рівнями за той же час, виміряного по шкалі "А" шумоміра. Еквівалентний рівень визначається
відповідно до додатків 2 та 3.
3.1.5. Допускається для характеристики виробничого шуму на робочих місцях застосовувати дозу
99
шуму або відносну дозу шуму. Метод розрахунку дози наведено у додатку 4.
Таблиця 2
Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях
Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах за Рівні шуму
середньогеометричними частотами, Гц та
еквівалентні
Вид трудової діяльності, робоче місце
рівні шуму,
31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000 дБА,
дБАекв.
Підприємства, установи, організації
100
5. Виконання всіх видів робіт (крім
перелічених у пп. 1-4 та аналогічних їм)
на постійних робочих місцях у 107 95 87 82 78 75 73 71 69 80
виробничих приміщеннях та території
підприємств.
7. Література
Основна:
1. Охорона праці в медичній галузі : навч.-метод. посіб. / О.П. Яворовський, М.І. Веремей, В.І.
Зенкіна та ін. – К. : ВСВ “Медицина”, 2015. – С. 23-49.
2. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. / О.П. Яворовський, В.М.
Шевцова, В.І. Зенкіна та ін.; за заг. ред О.П. Яворовського. – К.: ВСВ “Медицина”, 2015. – С. 187-145.
3. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: Навчально-методичний посібник/ упор.: О.П.
Яворовський, В.М. Шевцова, Г.А. Шкурко та ін.- Черкаси: видавець Чабаненко Ю.А., 2012. – С. 130-
191.
4. Кундієв Ю.І. Гігієна праці : підручник / Ю.І. Кундієв, О.П. Яворовський, А.М. Шевченко
та ін. ; за ред. Ю.І. Кундієва, О.П. Яворовського. — К. : ВСВ «Медицина», 2011. — С. 810-847.
Додаткова:
1. Москаленко В.Ф. Гігієна та охорона праці медичних працівників : навч. посіб. /
В.Ф. Москаленко, О.П. Яворовський, Д.О. Ластков та ін. ; за ред. В.Ф. Москаленка, О.П. Яворовського.
— К. : Медицина, 2009. — 176 с.
2. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд); за ред.
А.М. Шевченка, О.П. Яворовського. — Вінниця : Нова книга, 2005. — 528 с.
3. Свидовый В.И. Гигиена и охрана труда медицинских работников / В.И. Свидовый,
Е.Е. Палишкина. — СПб. : Изд-во СПб ГМА им. И.И. Мечникова, 2006. — 90 с.
4. Юр’єва Л.М. Професійне вигоряння у медичних працівників. Формування, профілактика і
корекція — К.: Сфера, 2004 — 272 с — Рос мовою.
5. Кириллов В.Ф. Гигиена труда врачей хирургического профиля / В.Ф. Кириллов. — М. :
Медицина, 1982. — 160 с.
6. Кречковский Е.А. Санитарно-гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц /
Е.А. Кречковский. — К. : Здоров’я, 1981.
7. Труд и здоровье работников учреждений здравоохранения: науч. обзор ; под ред.
А.Ф. Серенко. — М. : ВНИИ мед. и мед.-тех. информ., 1983. — 79 с.
8. Confronting Depression and Suicide in Physicians а Consensus Statement /Claudia Center, JD;
Miriam Davis, PhD; Thomas Detre, MD; et al //JAMA. 2003;289(23):3161-3166.
101
9. Почему врачи убивают себя: доктор назвала факты суицида / режим доступу:
https://www.obozrevatel.com/health/medical/pochemu-vrachi-ubivayut-sebya-doktor-nazvala-glavnyie-
faktyi.htm
102
Тема
Гігієнічна характеристика умов праці та стану
здоров’я медичних працівників
103
Гігієнічна характеристика умов праці та стану здоров’я медичних
працівників
1. Актуальність теми:
Медична галузь є однією з найбільш поширених сфер трудової діяльності людини.
Зокрема в Україні у системі охорони здоров’я працює близько 600 тис. медичних
працівників, у той час як в США 18 млн. Жінки, які працюють у медичній сфері,
становлять майже 80% від усіх працівників охорони здоров'я.
Медичні працівники стикаються з різноманітними небезпечними та шкідливими
чинниками у процесі виконання своєї трудової діяльності, у тому числі: часто
перебувають в умовах дії фізичних факторів різної природи. Серед них превалює
використання ін’єкційних голок та іншого медичного інструментарію, який дуже часто є
причиною травматизму, електричні і електромагнітні поля; іонізуюче, лазерне,
випромінювання, ультразвук, шум, вібрація, підвищений атмосферний тиск, висока і
низька температури повітря і його вологість, нераціональне освітлення. Медичні
працівники знаходяться під впливом біологічних факторів таких як: патогенні
мікроорганізми, коростяний кліщ, воші та блохи, антибіотики, вакцини, сироватки,
вітамінні препарати. Небезпечними хімічними факторами є: лікарські препарати,
дезінфекційні та консервувальні речовини, органічні розчинники, лабораторні барвники
та ін. Серед несприятливих психофізіологічних чинників, які впливають на медичних
працівників, є постійне емоційне навантаження, робота у вимушеній позі,
перенапруження зорового та слухового аналізаторів.
Незважаючи на те, що існують сучасні ефективні заходи профілактики, які
дозволяють запобігти впливу названих факторів та зменшити рівень травматизму і
захворюваності медичних працівників на робочому місці, рівень виробничого
травматизму та професійних захворювань працівників охорони здоров'я є одним з
найвищих з усіх галузей народного господарства.
Таким чином, вміння правильно оцінювати професійні ризики та рання діагностика
донозологічних станів в осіб, які працюють в умовах впливу шкідливих та небезпечних
факторів є одним з важливих етапів у системі профілактики професійних захворювань і
виробничого травматизму для збереження здоров’я медичних працівників різних рівнів
та спеціальностей.
2. Конкретні цілі:
1. Характеризувати гігієнічні умови праці медичних працівників.
2. Аналізувати стан здоров’я, у тому числі професійного, медичних працівників.
3. Трактувати критерії оцінки важкості, напруженості, шкідливості та
небезпечності праці медичних працівників.
4. Пояснювати методику оцінки важкості, напруженості, шкідливості та
небезпечності праці згідно з наказом Про затвердження Державних санітарних норм та
правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» № 248
08.04.2014 МОЗ України.
4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до
заняття:
Термін Визначення
сукупність чинників виробничого середовища і трудового
1. Умови праці процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини
під час виконування нею трудових обов’язків.
характеристика трудового процесу, що відображає переважне
2. Важкість навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні
праці системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що
забезпечують його діяльність.
характеристика трудового процесу, що відображає
3. Напруженість
навантаження на ЦНС, органи чуття, емоційну сферу
праці
працівника.
Шкідливий фактор середовища або трудового процесу, вплив якого на
виробничий працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість дії тощо)
фактор може спричинити професійне або виробничо обумовлене
105
захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності,
підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань,
призвести до порушення здоров’я як працівника, так і його
нащадків;
складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух,
викидання, загроза викидання небезпечних хімічних,
Небезпечний радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу,
чинник що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи
іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників
і створює загрозу життю та/або здоров’ю людини
прихована виробнича небезпека (наявність небезпечних
речовин, перевищення терміну експлуатації обладнання,
Потенційна аварійний стан будов і споруд, небезпечні технологічні
виробнича процеси, порушення правил техніки безпеки тощо) або
небезпека небезпечні природні явища (зливи, повені, осідання земної
поверхні, бурі тощо), які за певних умов можуть спричинити
виникнення надзвичайної ситуації (аварії).
захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності
Професійна працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом
хвороба шкідливих факторів виробничого середовища і трудового
процесу.
106
Проводилася санітарно-гігієнічна оцінка умов праці і характеру трудового процесу
лікарів-хірургів за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого
середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
Встановлено, що робочий день лікарів-хірургів характеризується нерегулярною
змінністю з роботою в нічну зміну, обідня перерва та регламентовані перерви протягом
робочого часу відповідно до графіка роботи відсутні.
При виконанні трудової діяльності лікарі-хірурги зазнають навантажень на
зоровий аналізатор, що полягає в розрізненні дрібних об’єктів – 0,3-0,5 мм (зорова
робота – високоточна): під час оперативних втручань, виконанні перев’язок, обстеженні
хворих, оформленні медичної документації. Щільність сигналів, в середньому за одну
годину роботи, досягає 75.
Робота лікарів-хірургів характеризується особистим ризиком, небезпекою,
відповідальністю за безпеку інших осіб.
Характер праці хірурга пов’язаний з перебуванням у нахиленому положенні понад
30° більше 50% часу тривалості робочої зміни. При виконанні основних видів своєї
діяльності лікарі-хірурги здійснюють вимушені нахили корпусу під кутом більше 30 0 до
120 разів за зміну.
При дослідженні впливу виробничого мікроклімату на організм встановлено, що
праця медичного персоналу відноситься до легкої фізичної роботи категорії робіт Іб (за
ДСН 3.3.6.042-99). В операційних температура повітря в теплий період року становить
290С, відносна вологість повітря – 50%, швидкість руху повітря – 0,1м/с.
На робочих місцях лікарів-хірургів в операційних блоках зареєстровані шуму, які
створюються роботою медичного обладнання (наркозні і дихальні апарати тощо) і
становлять 48-50 дБА.
Концентрація оксидів азоту в зоні дихання лікарів-хірургів досягає 10 мг/м3.
Допустимі параметри мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99):
у теплий період року: температура повітря становить 28-21 С (категорії робіт Іб);
відносна вологість – не 60%;
швидкість руху повітря – 0,1-0,3 м/с.
Допустимий рівень шуму на постійному робочому місці – 50 дБА (ДСН 3.3.6.037-
99);
Гранично допустима концентрація оксидів азоту 5 мг/м3 (ІІІ клас небезпечності)
(ГОСТ 12.1.005-88).
Завдання 2
Лікар хірург-ортопед чотири дні на тиждень проводить операції з використанням
електропневматичної дрилі та ортопедичної пили, рівень шуму при цьому може сягати
107
97 дБ, допустимий рівень шуму на постійному робочому місці – 50 дБА (ДСН 3.3.6.037-
99).
1. Вкажіть, ризик якого професійного захворювання зростає найбільше при дії
підвищених рівнів шуму.
2. Назвіть інші ймовірні захворювання, які можуть виникнути в умовах роботи з
підвищеними рівнями шуму.
3. Запропонуйте та обґрунтуйте заходи профілактики.
Зміст теми:
Таблиця 1
Частота виникнення деяких порушень у стоматологів залежно від робочої пози (%)
Робоча поза:
Вид розладу переважно
(1)
С1, С2…Сn
де -ступінь шкідливості;
t1, t2…tn
-тривалість дії шкідливих речовин, хв.;
10. Оцінка умов праці при наявності 2 або більше шкідливих виробничих чинників
120
здійснюється за найвищим класом та ступенем.
11. У складних випадках умови праці працівників оцінюються з урахуванням
показників професійної захворюваності, функціонального стану організму та
захворюваності за даними облікової медичної документації працівника.
Вище описані дослідження з гігієнічної атестації робочих місць та заповнення
відповідних розділів “Карти умов праці” здійснюються лабораторіями, атестованими
МОЗ та Державною службою України з питань праці на право проведення відповідних
вимірів та досліджень умов праці.
Оцінка технічного і організаційного рівня робочого місця та атестація робочих
місць, як складових карти умов праці, здійснюється службою охорони праці
підприємства та атестаційною комісією підприємства.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо
покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на
пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств,
установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків
виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за
віком на пільгових умовах.
КЛАСИ
умов праці залежно від вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, у
тому числі аерозолів переважно фіброгенної дії
Групи шкідливих речовин Класи умов праці
(за особливостями допустимий шкідливий небезпечний
біологічної дії )
-
1
2 3.1 3.2 3.3 3.4 4
кратність перевищення ГДК, разів
Шкідливі речовини ≤ГДК 1,1-3,0 3,1-6,0 6,1-10,0 10,1- >20,0
переважно 20,0
загальнотоксичної дії 1, 2
класів небезпечності 2
-
Подразнювальні речовини 4 -
121
ІІА група ≤ГДК - - - * -
Алергени 6
-
КЛАСИ
умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку на
робочому місці
Назва фактора, показника, одиниці Класи умов праці
виміру
допустимий шкідливий небезпечний
2 3.1 3.2 3.3 3.4 4
ШУМ: рівні звуку, до (включно)
рівень звуку, дБА; еквівалентний ≤ГДР* 85 95 105 115 >115
рівень звуку, дБАекв.
рівень звукового тиску в будь-якій >135**
октавній смузі, дБ
ІНФРАЗВУК: перевищення ГДР, до (включно)
загальний рівень звукового тиску, ≤ГДР* 5 10 15 20 >20
дБ Лін;
еквівалентний загальний рівень
звукового тиску, дБ Лінекв.
УЛЬТРАЗВУК ПОВІТРЯНИЙ: ≤ГДР* 10 20 30 40 >40
рівні звукового тиску в октавних
(1/3 октавних) смугах частот, дБ
УЛЬТРАЗВУК КОНТАКТНИЙ: ≤ГДР* 5 10 15 20 >20
логарифмічний рівень пікового
значення віброшвидкості, дБ
ВІБРАЦІЯ ЛОКАЛЬНА: перевищення ГДР, до (включно)
еквівалентний скоригований рівень ≤ГДР*** 3/1,4 6/2 9/2,8 12/4 >12/4
віброшвидкості/віброприскорення,
дБекв./разів
ВІБРАЦІЯ ЗАГАЛЬНА: ≤ГДР*** 6/2 12/4 18/6 24/8 >24/8
еквівалентний скоригований рівень
віброшвидкості/віброприскорення,
дБекв./разів
ВІБРАЦІЯ ІМПУЛЬСНА: перевищення ГДР, до (включно)
сумарна кількість імпульсів для ≤ГДР**** 1,3 2,0 3,2 5,0 >5
пікового значення
віброприскорення
пікове значення віброприскорення, >160
дБ
122
КЛАСИ
умов праці за окремими показниками мікроклімату для виробничих
приміщень та відкритих територій у теплу пору року
Показники Класи умов праці
мікроклімату оптимальний допустимий шкідливий небезпечний
1 2 3.1 3.2 3.3 3.4 4
Температура за ДСН 3.3.6.042-99** перевищення ГДР, °С
повітря, °С*
на на 3,1- на 6,1- на 9,1- -
0,1- 6,0 9,0 12,0
3,0
Швидкість руху за ДСН 3.3.6.042-99 перевищення ГДР, разів
повітря, м/с*
до 3 більше - - -
3
Відносна за ДСН 3.3.6.042-99 перевищення ГДР, %
вологість
повітря, % до 25 більше - - -
25
Теплове за ДСН за ДСН перевищення ГДР, Вт/м 2
-
КЛАСИ
умов праці за показниками важкості праці
№ Показники Класи умов праці
з/п важкості оптимальний допустимий (середньої шкідливий (важка)
трудового (легка) важкості)
процесу
1 2 3.1 3.2
1 2 3 4 5 6
1 Загальні до 174 до 290 291-348 349-406
енергозатрати
організму, Вт
1.1 Зовнішнє - - - -
фізичне
динамічне
навантаження,
виражене в
одиницях
механічної
123
роботи за зміну,
кг/м (Вт)
1.1.1 При
регіональному
навантаженні (з
переважною
участю м’язів
рук та
плечового
суглоба):
для чоловіків до 6500 (22,5) до 13 000 (45) до 18 000 більше 18 000
для жінок до 3900 (13,5) до 7800 (27) до 10 800 більше 10 800
1.1.2 При загальному
навантаженні
(за участю
м’язів рук,
тулуба, ніг):
для чоловіків до 22 000 (45) до 44 000 (90) до 61 600 більше 61 600
для жінок до 13 200 до 26 400 (63) до 36 960 більше 36 960
(31,5)
2 Маса вантажу,
що постійно
підіймається та
переміщується
вручну, кг:
для чоловіків до 15 до 30 до 35 більше 35
для жінок до 5 до 7 до 15 більше 15
3 Стереотипні - - - -
робочі рухи
(кількість за
зміну)
3.1 При локальному до 20 000 до 40 000 до 60 000 більше 60 000
навантаженні
(за участю
м’язів кистей та
пальців рук)
3.2 При до 10 000 до 20 000 до 30 000 більше 30 000
регіональному
навантаженні
(при роботі з
переважною
участю м’язів
рук та
плечового
суглоба)
4 Статичне - - - -
124
навантаження
Величина
статичного
навантаження за
зміну при
утриманні
вантажу,
докладанні
зусиль, кг/с
4.1 Однією рукою: - - - -
для чоловіків до 18 000 до 36 000 до 70 000 більше 70 000
для жінок до 11 000 до 22 000 до 42 000 більше 42 000
4.2 Двома руками: - - - -
для чоловіків до 36 000 до 70 000 до 140 000 більше 140
000
для жінок до 22 000 до 42 000 до 84 000 більше 84 000
4.3 За участю м’язів - - - -
тулуба та ніг:
для чоловіків до 43 000 до 100 000 до 200 000 більше 200
000
для жінок до 26 000 до 60 000 до 120 000 більше 120
000
5 Робоча поза вільна зручна періодичне періодичне перебування в
поза, перебування в перебування в незручній
можливість незручній позі (робота незручній та/або
зміни пози з поворотом тулуба, та/або фіксованій
(«сидячи – незручним фіксованій позі більше
стоячи») за розташуванням позі від 25% 50% часу
бажанням кінцівок) та/або до 50% часу зміни;
працівника; фіксованій позі зміни; перебування
перебування в (неможливість зміни перебування у у вимушеній
позі «стоячи» взаєморозташування вимушеній позі (на
до 40% часу різних частин тіла позі колінах,
зміни відносно одна одної) (навпочіпки, навпочіпки
до 25% часу зміни; на колінах тощо) більше
перебування у тощо) від 10 25% часу
вимушеній позі до % до 25 % зміни;
10%, в позі «стоячи» - часу зміни; перебування в
до 60% часу зміни перебування в позі «стоячи»
позі «стоячи» більше 80 %
від 60% до часу зміни
80% часу
зміни
6 Нахили тулуба до 50 51-100 101-300 більше 300
(вимушені,
більше 30°),
125
кількість за
зміну
7 Переміщення у - - - -
просторі
(переходи,
обумовлені
технологічним
процесом,
протягом зміни),
км
7.1 По горизонталі до 4 до 8 до 12 більше 12
7.2 По вертикалі до 2 до 4 до 8 більше 8
КЛАСИ
умов праці за показниками напруженості праці
№ Показники Класи умов праці
з/п напруженості оптимальний допустимий шкідливий (напружена праця)
трудового процесу (напруженість (напруженість
праці легкого праці
ступеня) середнього
ступеня)
1 2 3.1 3.2
1 2 3 4 5 6
1* Інтелектуальні
навантаження
1.1 Зміст роботи Відсутня Рішення Рішення Евристична
необхідність простих складних (творча)
прийняття альтернативних завдань з діяльність, що
рішення завдань згідно з вибором за вимагає
інструкцією алгоритмом вирішення
(робота за складних завдань
серією за відсутності
інструкцій) алгоритму;
особисте
керівництво в
складних
ситуаціях
1.2 Сприймання Сприймання Сприймання Сприймання Сприймання
сигналів сигналів, але сигналів з сигналів з сигналів з
(інформації) та їх немає потреби наступною наступним наступною
оцінка в корекції дій корекцією дій порівнянням комплексною
та операцій фактичних оцінкою
значень взаємопов`язаних
параметрів з їх параметрів.
номінальними Комплексна
значеннями. оцінка всієї
Заключна виробничої
126
оцінка діяльності
фактичних
значень
параметрів
1.3 Розподіл функцій Обробка та Обробка, Обробка, Контроль та
за ступенем виконання виконання перевірка і попередня робота
складності завдання завдання та контроль за з розподілу
завдання його перевірка виконанням завдань іншим
завдання особам
1.4 Характер Робота за Робота за Робота в Робота в умовах
виконуваної індивідуальним встановленим умовах дефіциту часу та
роботи планом графіком з дефіциту часу інформації з
можливим його підвищеною
коригуванням відповідальністю
під час за кінцевий
діяльності результат
2 Сенсорні - - - -
навантаження
2.1 Тривалість До 50 51-75 Більше 75 -
зосередження
уваги (в % від часу
зміни)
2.2 Щільність До 150 151-300 Більше 300 -
сигналів
(світлових,
звукових) та
повідомлень в
середньому за 1
годину роботи
2.3 Навантаження на - - - -
зоровий аналізатор
2.3.1Розмір об’єкта Більше 5 мм 5,0-1,1 мм 1,0-0,3 мм Менше 0,3 мм
розрізнення (при 100% часу більше 50% більше 50% більше 50% часу,
відстані від очей часу; часу; у тому числі з
працюючого до 1,0-0,3 мм до менше 0,3 мм використанням
об’єкта 50 % часу; 25-50% часу оптичних
розрізнення не менше 0,3 мм приладів
більше 0,5 м), мм, до 25% часу
% часу зміни
2.3.2Спостереження за До 2 До 4 > 4,1-6 Більше 6
екранами
відеотерміналів,
годин на зміну
2.4 Навантаження на Розбірливість Розбірливість Розбірливість Розбірливість
слуховий слів та сигналів слів та сигналів слів та сигналів слів та сигналів
аналізатор (при від 100% до від 90% до 70% від 50% до 70% менше 50%
127
виробничій 90%
необхідності
сприйняття мови
чи
диференційованих
сигналів)
2.5 Навантаження на До 16 Від 16 до 20 Від 20 до 25 Більше 25
голосовий апарат,
сумарна кількість
годин, з
напруженням
голосового
апарату протягом
тижня
3 Емоційне - - - -
навантаження
3.1 Ступінь Є Є Є Є відповідальним
відповідальності відповідальним відповідальним відповідальним за функціональну
за результат своєї за виконання за за якість кінцевої
діяльності. окремих функціональну функціональну продукції,
Значущість елементів якість якість основної роботи, завдання.
помилки завдання. допоміжних роботи Неправильні
Вимагає робіт (завдань). (завдання). рішення можуть
додаткових Вимагає Вимагає призвести до
зусиль в роботі додаткових виправлень за пошкодження
з боку зусиль з боку рахунок обладнання,
працівника керівництва додаткових зупинки
(бригадира, зусиль всього технологічного
майстра тощо) колективу процесу,
(групи, можливої
бригади тощо) небезпеки для
життя
3.2 Ступінь ризику Виключений - - Вірогідний
для власного
життя та життя
інших осіб
3.3 Ступінь Виключений - Є -
відповідальності відповідальним
за безпеку інших за безпеку
осіб
4 Монотонність - - - -
навантажень
4.1 Кількість Більше 10 10-6 5-2 -
елементів
(прийомів),
необхідних для
128
реалізації простого
завдання або в
операціях, які
повторюються
багаторазово
4.2 Тривалість Більше 100 100-25 24-2 -
виконання
простих
виробничих
завдань чи
операцій, що
повторюються, с
4.3 Монотонність Менше 75 76-90 91-95 -
виробничої
обстановки, час
пасивного
спостереження за
технологічним
процесом в % від
часу зміни
5 Режим праці - - - -
5.1 Тривалість 6 або 7 8 Більше 8 -
робочого дня, год.
5.2 Змінність роботи Однозмінна Двозмінна Тризмінна Нерегулярна
робота (без робота (без робота (з змінність з
нічної зміни) нічної зміни) роботою в роботою в нічний
нічну зміну) час, робота
виключно в нічну
зміну**
7. Рекомендована література.
Основна:
1. Охорона праці в медичній галузі: навч.- метод. посіб.. / О.П.Яворовський,
М.І.Веремей, В.І.Зенкіна та ін. – К..: ВСВ «Медицина», 2015. - С. 4-22.
2. Гігієна праці: підручник /, А.М.Шевченко та ін. / За ред. Ю.І.Кундієва,
О.П.Яворовського .- К..: ВСВ «Медицина», 2011. - С. 564-577, 810-854.
129
3. Безпека життедіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. / О.П.Яворовський,
В.М.Шевцова, В.І.Зенкіна та ін / За заг. ред. О.П.Яворовського .- К..: ВСВ «Медицина»,
2015. - С. 170-186.
4. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник . / За ред.
В.Ф.Москаленка, О.П.Яворовського .- К..: «Медицина», 2009. - С. 103-112.
Додаткова:
1. Кундиев Ю. И. Профессиональное здоровье в Украине. Эпидемиологический
анализ / Кундиев Ю. И., Нагорная А. М. – Киев : Авиценна, 2007. – 396 с.
2. Захворюваність медичнихпрацівників на професійний туберкульоз / Ю. І.
Кундієв, А. М. Нагорна, Д. В. Варивончик, М. П. Соколова // СЕС профілактична
медицина. – № 2 (22). – 2010. – С. 3–8.
3. Соколова М. П. Професійні захворювання медичних працівниківУкраїни //
Гигиена труда. – 2004 – Вып. 35. – С. 375–382.
4. Професійні інфекційні хвороби / Ю. І. Кундієв, А. М. Нагорна, Д. В. Варивончик.
– Київ : ВД «Авіцена», 2014. – 528 с.
5. Косарев В. В. Профессиональные заболевания медицинских работников / В. В.
Косарев, С. А. Бабанов. – Самара : Офорт, 2009. – 232 с.
130
ТЕМА
131
132
1. Актуальність теми :
2. Конкретні цілі :
1) набути знання про нещасні випадки та аварії, що трапляються у лікувально-
профілактичних закладах;
2) оволодіти методикою розслідування та обліку нещасних випадків, аварій та
професійних захворювань (отруєнь) у лікувально-профілактичних закладах;
3) оволодіти методикою аналізу причин виникнення нещасних випадків, гострих і
хронічних професійних захворювань (отруєнь) та аварій у лікувально-
профілактичних закладах;
4) засвоїти порядок встановлення зв’язку професійного захворювання з умовами
праці.
3. Базові знання, вміння, навички, які необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
134
особистих цілях без відома
роботодавця транспортних засобів,
устаткування, інструментів,
матеріалів, тощо, які належать
підприємству,отруєння алкоголем,
наркотичними засобами, токсичними
чи отруйними речовинами, якщо це
не пов’язано із застосуванням таких
речовин у виробничому процесі, або
був потерпілий у стані алкогольного
чи наркотичного сп’яніння до
настання нещасного випадку, скоєння
злочину, природна смерть,
самогубство.
Захворювання, що виникло після
однократного (протягом не більше як
однієї робочої зміни) впливу
Гостре професійне захворювання шкідливих факторів фізичного,
біологічного та хімічного характеру.
Захворювання, що виникло внаслідок
провадження професійної діяльності
працівника та зумовлюється
виключно або переважно впливом
Хронічне професійне захворювання шкідливих факторів виробничого
середовища і трудового процесу,
пов’язаних з роботою.
Захворювання, що виникло після
однократного впливу шкідливої
речовини (речовин).
Захворювання, у виникненні яких
Гостре професійне отруєння вирішальна роль належить впливу
несприятливих факторів виробничого
середовища і трудового процесу.
Професійні захворювання Захворюваність (стандартизована за
віком) на загальні захворювання
різноманітної етіології (переважно
поліетіологічні), що має тенденцію до
зростання при збільшенні стажу
Виробничо обумовлена роботи у несприятливих умовах праці
захворюваність і перевищує таку у професійних
групах, що не контактують із
шкідливими факторами.
Надзвичайна подія техногенного
характеру, яка створює на об’єкті чи
території загрозу для життя і здоров’я
людей і призводить до руйнування
135
будинків, споруд, устаткування і
транспортних засобів, порушення
Аварія виробничого або транспортного
процесу чи завдає шкоди
навколишньому середовищу.
Комплекс організаційних,
адміністративних, інженерно-
технічних, медичних, нормативних,
екологічних, ветеринарних та інших
заходів, спрямованих на усунення або
зниження шкідливого впливу на
людину факторів середовища
Санітарні та протиепідемічні життєдіяльності, запобігання
(профілактичні) заходи виникненню і поширенню
інфекційних хвороб і масових
неінфекційних хвороб та їх
ліквідацію.
Завдання :
1. Скласти екстрене повідомлення про нещасний випадок потерпілої Петрової
О.В. і вказати установи, куди воно надсилається.
2. Назвати документ, згідно якими проводиться розслідування нещасного
випадку, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків.
3. Указати, хто організовує комісію з розслідування, склад комісії та назвати
документи, які складаються за результатами розслідування.
Задача 2.
У стаціонарі лікувального закладу виникла пожежа через замикання проводів.
Смертельно травмовано одного підсобного працівника, який заснув після розвантаження
овочів, та спричинилися опіки у двох санітарок, які кинулися гасити пожежу. Під час
пожежі вогнем пошкоджено шафу з медикаментами, що призвело до викиду у повітря
флоріміціну, аміназину та формальдегіду (речовини відносяться до ІІ класу
небезпечності, викликають алергічні захворювання), їх концентрація перевищила ГДК у
3 рази.
Завдання
1. Встановити категорію аварії.
2. Вказати, хто і які установи повинні повідомити про аварію.
3. Назвати, згідно з якими документа проводиться розслідування аварії на
виробництві або установі.
Задача 3.
Працівниця поліклініки з невідомих причин прийняла велику (як вона потім
повідомила) дозу ліків, у результаті чого виникло гостре отруєння. Після надання першої
невідкладної допомоги потерпілій проведено розслідування нещасного випадку.
Завдання
1. Необхідно кваліфікувати нещасний випадок.
2. Вказати, згідно з якими документами проводиться розслідування нещасних
випадків невиробничого характеру.
3. Вказати, у які органи надсилається повідомлення про нещасний випадок, не
пов'язаний з виконанням трудових обов’язків. Які акти складаються за результатами
розслідування?
5. Зміст теми
Розслідування та облік нещасних випадків та аварій у лікувально-профілактичних
закладах (ЛПЗ) здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів №1232 від
30.11.2011 р. «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві».
137
Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з учнями, студентами,
клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного
процесу,виробничої практики визначається МОН за погодженням з Державною службою
України з питань праці (Держпраці), відповідним профспілковим органом і виконавчою
дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань (далі Фонду).
Проведення розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися з
працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському,
власному або іншому транспортному засобі здійснюється згідно з Постановою Кабінету
Міністрів України № 270 від 22.03.2001 р. «Порядок розслідування та обліку нещасних
випадків невиробничого характеру».
Розслідування нещасних випадків проводиться у разі раптового погіршення
здоров’я працівника, одержання поранення, травми, гострого професійного
захворювання (отруєння), теплового удару, опіку, ураження електричним струмом,
іонізуючим випромінюванням, одержання ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, що
призвели до втрати працівником працездатності не менше, як на один робочий день, або
до необхідності переведення на іншу (легшу) роботу, а також у разі смерті в даній
установі.
До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать
захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих
речовин тривалістю не більше ніж протягом однієї робочої зміни.
Гострі професійні захворювання спричиняються впливом хімічних речовин,
іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та
перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні,
паразитарні і алергійні захворювання.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи
свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити, керівництву і вжити заходів до
надання необхідної допомоги потерпілому.
До прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного
випадку за можливості слід зберегти обстановку на робочому місці у такому стані, в
якому вона була на момент настання нещасного випадку.
Якщо потерпілий звернувся у лікувально-профілактичний заклад з посиланням на
нещасний випадок без направлення, то заклад повинен передати протягом доби екстрене
повідомлення за формою (додаток 1) на місце роботи потерпілого, робочому органу
виконавчої дирекції Фонду та територіального органу Держпраці за місцем знаходження
підприємства, а також установи, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за
підприємством, у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Керівництво, одержавши повідомлення, утворює наказом комісію з розслідування
нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організовує розслідування.
До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або
посадова особа, на яку покладають виконання функцій спеціаліста з питань охорони
праці (голова комісії), керівник підрозділу, на якому стався нещасний випадок,
представник Фонду, представник профспілки або уповноважена особа профспілки з
питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії
включається також представник установи, що здійснює санітарно-епідеміологічний
138
нагляд за підприємством та робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Комісія зобов’язана протягом трьох діб обстежити місце нещасного випадку,
одержати пояснення потерпілого, опитати свідків, визначити відповідність умов праці та
її безпеки вимогам законодавства про охорону праці, з’ясувати обставини і причини
нещасного випадку, установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про
охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.
За результатами розслідування комісія складає акт розслідування нещасного
випадку за формою Н-5 у трьох примірниках (додаток 2), а також акт про нещасний
випадок, пов'язаний з виробництвом Н-1 у шести примірниках (додаток 3). Якщо
комісією визнано, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, складається акт
за формою Н-5. Акти затверджуються керівництвом.
Обставинами, за яких нещасний випадок визначається таким, що пов'язаний з
виробництвом, за яким складається акт за формою Н-1, є:
1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків за режимом роботи
підприємства, у тому числі у відрядженні;
2) перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці
для виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків чи завдань роботодавця з
моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується
відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі
протягом робочого та надурочного часу;
3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи
знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої
гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її
закінчення;
4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий
час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить
підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до
укладеного договору;
6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з
дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт;
7) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто
дій, які не належать до його трудових (посадових) обов’язків, зокрема із запобігання
виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за
дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах та
акціях, які проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за
наявності відповідного розпорядження роботодавця;
8) ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або
природного характеру на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що
використовуються підприємством;
9) надання підприємством шефської (благодійної) допомоги іншим
підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця;
10) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на
території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання
нещасного випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків
або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;
139
11) прямування потерпілого до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за
затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;
12) прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з
установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та
форми власності;
13) оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, пов’язаного з
нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків;
14) заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під
час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків або дій в
інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків
з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру,
що підтверджено висновком компетентних органів;
15) одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення
стану його здоров’я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи
середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов’язків, що підтверджено
медичним висновком;
16) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого або його смерті під час
виконання трудових (посадових) обов’язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих
виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що
підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов’язкового
медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася,
протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;
17) перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці
роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з
правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, технологічної перерви, а
також під час перебування на території підприємства у зв’язку з проведенням виробничої
наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду
тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та
кваліфікаційних конкурсів, спортивних змагань та тренувань чи заходів, передбачених
колективним договором, якщо настання нещасного випадку пов’язане з впливом
небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.
Обставинами, за яких нещасні випадки не визначаються такими, що пов’язані з
виробництвом, є:
1) перебування за місцем постійного проживання на території польових і
вахтових селищ;
2) використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних
засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються
підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено
відповідними висновками);
3) погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними
засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт,
зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не
пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог
щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані
алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, до настання нещасного випадку
140
був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового
розпорядку підприємства або колективного договору;
4) алкогольне, токсичне чи наркотичне сп’яніння, не зумовлене виробничим
процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та
організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним
висновком;
5) скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду або
відповідною постановою слідчих органів;
6) природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство (крім
випадків, зазначених у пункті 13), що підтверджено висновками судово-медичної
експертизи та/або слідчих органів.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з
професійною діяльністю, крім акта форми Н-1, складається у чотирьох примірниках
карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (додаток 4).
Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки (з двома і більше
працівниками), випадки смерті працівників на підприємстві, випадки зникнення
працівників на підприємстві, нещасні випадки з тяжкими наслідками у тому числі з
можливою інвалідністю.
Якщо територіальним органом Держпраці протягом доби не прийнято рішення
про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування
проводиться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку.
Облік нещасних випадків у лікувальній установі здійснюється на підставі
документів, що оформляються при розслідуванні нещасних випадків: Н-5, Н-1, П-5 у
спеціальному журналі реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків (додаток 5).
Роботодавець зобов'язаний провести аналіз причин настання нещасних випадків за
підсумками кварталу, півріччя і року та розробити і виконати план заходів щодо
запобігання подібним нещасним випадкам.
Зі статистичними даними щодо виробничого травматизму за добу, за тиждень, за
місяць і з початку поточного року в Україні можна ознайомитися на сайті Державної
служби України з питань праці (http://dsp.gov.ua/).
Збирання статистичних даних та розроблення форм державної статистичної
звітності про осіб, які постраждали внаслідок нещасних випадків на підприємствах,
здійснюють органи державної статистики.
Державна служба статистики України щорічно видає статистичний бюлетень
«Травматизм на виробництві».
Усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх давності
настання підлягають розслідуванню.
Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних
інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання.
Віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури
встановлення зв’язку захворювання з умовами праці, а також переліку професійних
захворювань, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000
р. № 1662 “Про затвердження переліку професійних захворювань”.
Перелік установ і закладів, які мають право встановлювати остаточний діагноз
професійних захворювань, переглядається кожні п’ять років та затверджується МОЗ.
У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад
141
направляє працівника на консультацію до лікаря-профпатолога Автономної Республіки
Крим, області або міста.
Для встановлення остаточного діагнозу та зв’язку захворювання з впливом
шкідливих факторів виробничого середовища лікар-профпатолог направляє хворого до
спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу з
відповідними документами.
Спеціалізовані профпатологічні лікувально-профілактичні заклади проводять
амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз
професійного захворювання та надсилають повідомлення протягом 3-х діб керівнику
установи, закладові Держпраці, робочому органу Фонду і профпатологу, який направив
хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.
Розслідуванню підлягають аварії першої та другої категорії. Аварія першої
категорії – це аварія, під час якої коли загинуло 5 та більше осіб або травмовано 10 і
більше осіб, або яка спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин
за межі санітарно-захисної зони підприємства, збільшилася концентрація забруднюючих
речовин у навколишньому природному середовищі більш ніж у 10 разів, зруйновано
будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта , що створило загрозу для життя і
здоров’я працівників підприємства чи населення.
Прикладом такої події може бути вибух балону з киснево-повітряною сумішшю 18
січня 2010 року у відділенні реанімації Луганської міської лікарні № 7, внаслідок якого
16 людей загинуло, 6 отримали пошкодження, а також було зруйновано будівлю лікарні.
Аварія другої категорії – коли загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб,
зруйновано будівлі, споруди, основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя
і здоров’я працівників з чисельністю працівників 100 чоловік і більше.
Центральними органами виконавчої влади з врахування специфіки галузі
затверджуються власні документи про розслідування аварій за погодженням з
Держпраці.
Особа-свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію керівництво, яке
повинно діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів для
рятування потерпілих, запобігання подальшому розвитку аварії.
Роботодавець (керівництво) негайно повідомляє про аварію територіальний орган
Держпраці, орган до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву
держадміністрацію, штаб цивільної оборони, штаб надзвичайних ситуацій, прокуратуру,
профспілковий орган, а у разі травмування або загибелі працівників також відповідний
робочий орган виконавчої дирекції Фонду.
Розслідування аварії, що спричинила нещасні випадки, проводиться аналогічно
розслідуванню нещасних випадків. Якщо з приводу аварії, що спричинила нещасні
випадки, не прийнято спеціальне рішення Кабінету Міністрів України, розслідування
проводиться комісіями, що утворюються: у разі аварії першої категорії – наказом
центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за
погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і ДСНС, а
у разі аварії другої категорії – наказом керівника, до сфери управління якого належить
підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з
Держпраці і ДСНС.
Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого
належить підприємство або представник територіального органу Держпраці чи ДСНС.
142
Комісія зобов’язана протягом 10 днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти
акт за формою Н-5.
За результатами розслідування аварії керівник закладу видає наказ, яким на
підставі висновків комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і
притягує згідно із законодавством до відповідальності працівників за порушення вимог
законодавства про охорону праці.
Додаток 1
___________________________________
(найменування лікувально-
___________________________________
профілактичного закладу,
___________________________________
ініціали та прізвище керівника)
ЕКСТРЕНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
про звернення потерпілого щодо настання
нещасного випадку на виробництві
143
Додаток 2
Форма Н-5
ЗАТВЕРДЖУЮ
_______________________________
(посада роботодавця або керівного органу,
_______________________________
який утворив комісію з розслідування
_________________________________
(спеціального розслідування)
_________________________________
нещасного випадку (аварії)
_____________ _____________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
_____ __________________ 20___р.
М.П.
на __________________________________________________________________________________________
(найменування підприємства, код згідно з ЄДРПОУ,
__________________________________________________________________________________________
найменування органу, до сфери управління якого належить підприємство)
_____________________________ _________________________________
(дата складення акта) (місце складення акта)
Комісія, утворена наказом від ____ ____________________________ 20___ р. № _____________________
__________________________________________________________________________________________
(найменування органу, який утворив комісію з розслідування
__________________________________________________________________________________________
(спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії)
у складі голови _______________________ ________________________________
(прізвище, ім’я (посада, місце роботи)
та по батькові)
членів комісії _______________________ ________________________________
(прізвище, ім’я (посада, місце роботи)
та по батькові)
та за участю _______________________ ________________________________
(прізвище, ім’я (посада, місце роботи)
та по батькові)
провела з ____ ____________________________ 20___ р. по ____ ____________________________ 20___ р.
розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) ______________
_____________________________________________________________________________________________
(місце нещасного випадку (аварії),
__________________________________________________________________________________________
кількість потерпілих, у тому числі із смертельним наслідком)
Роботу комісії продовжено згідно з наказом від ____ ___________________________ 20___ р. №___________
У зв’язку з ________________________________________________________________________________
(зазначаються підстави для продовження строку проведення розслідування)
144
праці, попереднього та періодичного медичного огляду, професійного добору;
__________________________________________________________________________________________
наслідки нещасного випадку, діагноз, який встановив
__________________________________________________________________________________________
лікувально-профілактичний заклад)
__________________________________________________________________________________________
Відомості про членів сім’ї, які перебувають на утриманні
__________________________________________________________________________________________
потерпілого, у разі нещасного випадку із смертельним наслідком -
__________________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я та по батькові, рік народження ,
__________________________________________________________________________________________
ступінь родинного зв’язку, рід занять)
145
__________________________________________________________________________________________
(потерпілих) або інших осіб, характеру аварії)
__________________________________________________________________________________________
(перелік заходів, вжитих для ліквідації наслідків
__________________________________________________________________________________________
нещасного випадку (аварії), надзвичайної ситуації або плану
__________________________________________________________________________________________
локалізації аварійних ситуацій, висновки експертизи
__________________________________________________________________________________________
(якщо проводилась), (відомості про осіб, що є свідками
__________________________________________________________________________________________
нещасного випадку, із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові,
__________________________________________________________________________________________
постійного місця проживання)
6. Висновок комісії
__________________________________________________________________________________________
(нещасний випадок визнано (не визнано) таким, що пов’язаний
__________________________________________________________________________________________
з виробництвом, із зазначенням відповідного пункту Порядку
__________________________________________________________________________________________
проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
__________________________________________________________________________________________
професійних захворювань і аварій на виробництві)
__________________________________________________________________________________________
(складається акт за формою Н-1 (у разі, коли випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом),
__________________________________________________________________________________________
картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання чи отруєння)
__________________________________________________________________________________________
(відомості про осіб, у тому числі потерпілого, працівників іншого
__________________________________________________________________________________________
підприємства або сторонніх осіб, дії або бездіяльність яких
__________________________________________________________________________________________
призвели до настання нещасного випадку (аварії),
146
__________________________________________________________________________________________
перелік порушень вимог законодавства про охорону праці, посадових
__________________________________________________________________________________________
інструкцій тощо (із зазначенням статей, розділів, пунктів)
__________________________________________________________________________________________
(пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, дії або
__________________________________________________________________________________________
бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку (аварії)
__________________________________________________________________________________________
(дані про зустріч членів комісії з потерпілими або членами
__________________________________________________________________________________________
їх сімей чи уповноваженими особами, які представляють їх інтереси,
__________________________________________________________________________________________
з метою розгляду питань щодо роз’яснення соціальних проблем,
__________________________________________________________________________________________
які виникли в наслідок нещасного випадку, пропозиції щодо їх
__________________________________________________________________________________________
розв’язання відповідними органами, роз’яснення потерпілим
__________________________________________________________________________________________
або членами їх сімей чи уповноваженим особам, які представляють
__________________________________________________________________________________________
їх інтереси, прав у зв’язку з настанням нещасного випадку)
147
Додаток 3
Форма Н-1
ЗАТВЕРДЖУЮ
____________________________________
(посада роботодавця або керівника
____________________________________
органу, який утворив комісію
____________________________________
з розслідування нещасного випадку)
_____________ ___________________
(підпис) (ініціали та прізвище)
М.П.
АКТ №_______
Про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом
________________________________________________________
(прізвище потерпілого, ім’я та по батькові потерпілого,
________________________________________________________
його місце проживання)
---------------------
1. Дата і час настання нещасного випадку
_____________________________________________________________________________
(число, місяць, рік,
---------------------
_____________________________________________________________________________
годин, хвилин)
---------------------
2. найменування підприємства, працівником якого є потерпілий
---------------------
_____________________________________________________________________________
---------------------
Автономна республіка Крим, область, місто ______________________________________
Район _______________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
148
Найменування і місцезнаходження підприємства, де стався нещасний випадок
_____________________________________________________________________________
149
цільового ______________________________________________________
(число, місяць, рік)
перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої
стався нещасний випадок
____________________________________________________________________________
5.Проходження медичного огляду:
попереднього ________________________________________________________________
(число, місяць, рік)
періодичного _______________________________________________________________
(число, місяць, рік)
основна ____________________________________________________________________
супутні ___________________________________________________________
стать _______________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
(число, місяць, рік)
проведення інструктажу:
Вступного ______________________________________________________
(число, місяць, рік)
первинного ______________________________________________________
(число, місяць, рік)
повторного ______________________________________________________
(число, місяць, рік)
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
Голова комісії
з розслідування
нещасного випадку __________________ ___________________ __________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)
Члени комісії __________________ ___________________ ___________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)
151
__________________ ___________________ ___________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)
_________________________________
Примітки: Акт складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до міжгалузевих та галузевих
класифікаторів з використанням установлених термінів. Коди зазначаються в клітинках обов'язково.
Додаток 4
Форма П-5
(отруєння) ----------------------------------------
Дата заповнення
Реєстраційний номер
Порядковий номер
Код
Стать: ________10______
чоловіча - 1
жіноча - 2
152
Вік (повних років) ________11______
Стаж роботи в умовах дії шкідливого виробничого фактору, що спричинив професійне захворювання (отруєння)
_________14________________
Шкідливі виробничі фактори, що спричинили професійне захворювання (отруєння) згідно з Гігієнічною класифікацією
праці:
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
основного_____________________________________________________________17________
супутнього_____________________________________________________________18________
__________________________________________________________________________________________20
захворювання – 1 21
отруєння - 2
гостре – 1 22
і хронічне - 2
Діагноз:
153
------------основний ___________________________________________________________ 23
------------супутній- виробничо-обумовлений
------------(пов'язаний з роботою)___________________________________________________24
основного___________________________________________________________ 25
супутнього___________________________________________________________ 26
до лікувально-профілактичного закладу – 2
Діагноз встановлено: 28
Тяжкість захворювання: 29
смерть - З
Пенсіонер: 30
не працює - 1
працює - 2
_____________________________________________________________________________________
_______________________________________ __________________________________
(підпис санітарного лікаря) (ініціали та прізвище)
М.П.
154
Додаток 5
Журнал
реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків
на ___________________________________________________________________________
(найменування підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду
_____________________________________________________________________________
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань)
№ Дата Прізвище Професія Місце події Обставини Наслідки Заходи Відмітка Дата видачі
п/п і час ім’я та по (посада) (цех, і причини нещасного щодо про актів форми Н-
події батькові дільниця, нещасного випадку, діагноз запобігання виконання 5, форми Н-1
потерпілого об’єкт випадку захворювання нещасним заходів або форми НПВ
тощо) (отруєння), випадкам і підпис особи,
пов’язаного з яка їх одержала
умовами праці
7. Література
Основна :
1. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник /
В.Ф.Москаленко, О.П.Яворовський, Д.О.Ластков та ін. / За ред. В.Ф.Москаленка,
О.П.Яворовського. – К. : «Медицина», 2009. – 174 с.
2. Гігієна праці: підручник / Ю.І.Кундієв, О.П.Яворовський, А.М.Шевченко та
ін. ; за ред. Ю.І.Кундієва, О.П.Яворовського. – К. : ВСВ «Медицина», 2011. – 904 с.
3. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд) / За
ред. А.М.Шевченка, О.П.Яворовського. – Винниця : НОВА КНИГА, 2005. – 528 с.
Додаткова :
1. Постанова Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.2011 р. «Деякі
питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві».
2. Постанова Кабінету Міністрів України № 270 від 22.03 «Про затвердження
Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру».
3. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк,
С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001. – 472 с.
155
4. Постанова Кабінету Міністрів України № 1662 від 08.11.2011 «Про
затвердження Переліку професійних захворювань».
5. Наказ МОЗ України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та
соціальної політики України від 29.12.2000 №374/68/338 «Про затвердження Інструкції
про застосування переліку професійних захворювань».
6. Наказ МОЗ України від 25.03.2003 №133 «Про затвердження Переліку
спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати
остаточний діагноз щодо професійних захворювань».
тема
156
ГІГІЄНА ТА ОХОРОНА ПРАЦІ
В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ
157
1. Актуальність теми:
Гігієна і охорона праці медичних працівників сьогодні є як загальнодержавною
справою, так і завданням регіональних органів влади, керівників медичних програм,
керівництва кожного закладу охорони здоров’я, установи чи підприємства і справою
кожного працівника охорони здоров’я. Згідно з Конституцією України та Законом
України «Про охорону праці» кожний медичний працівник має право на безпечну працю.
Професійна діяльність медичних працівників пов'язана з впливом комплексу
негативних виробничих чинників різного походження. Серед усіх професій, які
відносяться до форм інтелектуальної праці, робота медичного працівника вважається
найнебезпечнішою, такою, що потребує розроблення, наукового обґрунтування та
впровадження ефективних заходів щодо оздоровлення та надійної охорони праці. Саме
вирішення санітарно-гігієнічних, технічних, соціально-економічних та інших проблем у
сфері медичної галузі дасть змогу знизити рівень виробничого травматизму, професійної
та виробничо обумовленої захворюваності, підвищити ефективність праці та зберегти
здоров’я медичних працівників.
2. Конкретні цілі:
1. Трактувати гігієнічні вимоги до проектування та забудови лікувально-
профілактичних закладів.
2. Пояснювати вимоги та правила використання засобів індивідуального захисту
медичних працівників для зменшення шкідливого впливу виробничих факторів.
3. Трактувати правила безпеки праці при поводженні з медичними відходами та
вимоги щодо їх збирання, зберігання, транспортування та утилізації.
4. Запропонувати та обґрунтувати заходи щодо охорони праці та зменшення
несприятливої дії виробничих чинників на організм медичного персоналу у відповідності
до основ чинного законодавства України.
160
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
Завдання 2.
Запропонуйте профілактичні заходи, спрямовані на запобігання негативного
впливу шкідливих виробничих чинників на організм лікарів-стоматологів.
Задача 2.
Молодша медична сестра рентгенівського кабінету більше половини робочого дня
безперервно допомагає лікарю-рентгенологу під час виконання ним
рентгенодіагностичних досліджень. ЇЇ робочий день згідно з графіком роботи поліклініки
триває 6 год. 20 хв. при п’ятиденному робочому тижні.
1) Укажіть основні заходи безпеки праці на робочому місці молодшої медичної
сестри рентгенівського кабінету;
2) Визначте, чи відповідає тривалість робочого тижня молодшої медичної сестри
вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №163 (у редакції від
28.10.2016 р.).
Зміст теми:
166
ЗАХОДИ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВОЇ ДІЇ ШКІДЛИВИХ
І НЕБЕЗПЕЧНИХ ВИРОБНИЧИХ ЧИННИКІВ НА ОРГАНІЗМ
МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Таблиця 1
Оптимальні величини температури, відносної вологості
та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (за ДСН 3.3.6.042-99)
Таблиця 2
Допустимі значення октавних рівнів звукового тиску, рівнів звуку, еквівалентних і
максимальних рівнів звуку, що проникає в приміщення житлових
і громадських будівель (ДБН В.1.1-31:2013)
(LАмакс), дБА
Максимальні
(LАекв), дБА
еквівалентні
рівні звуку
рівні звуку
Призначення частот з середньогеометричними частотами, Гц
Час
приміщень чи
доби
територій
1000
2000
4000
8000
31,5
125
250
500
63
Операційні — 72 55 44 35 29 25 22 20 18 30 45
Палати лікарень і З 7 до 76 59 48 40 34 30 27 25 23 35 50
санаторіїв 23 год.
З 23 до 69 51 39 31 24 20 17 14 13 25 40
7 год.
Кабінети лікарів — 76 59 48 40 34 30 27 25 23 35 50
поліклінік,
амбулаторій,
диспансерів, лікарень,
санаторіїв
Таблиця 4
Значення ГДР щільності потоку енергії (Wгд) залежно від тривалості дії ЕМВ
173
Таблиця 5
Заходи безпеки під час роботи з лазерним випромінюванням
залежно від класу лазера
Клас лазера Заходи безпеки
I Не потрібні
II Попереджувальні написи типу «Обережно! Лазерне випромінювання»
III Засоби індивідуального захисту очей, шкіри, попереджувальні написи
IV Виконання суворих заходів, що включають захист очей, контроль в
приміщеннях і системи попередження, дистанційне керування
Таблиця 6
ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ТИЖНЯ
медичних і фармацевтичних працівників, працюючих у шкідливих умовах
(Витяг з Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №163 «Про затвердження
Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на
скорочену тривалість робочого тижня» (редакція від 28.10.2016 р.))
Тривалість
№ за Виробництва, роботи, професії та посади
робочого
пп.
тижня, год
1. Лікар (у тому числі лікар - керівник відділення, кабінету, лабораторії) 36
2. Лікар-фтизіатр, що систематично виконує рентгенодіагностичні дослідження 36
3. Лікар (у тому числі лікар-керівник), персонал медичний середній та молодший 30
бактеріологічної та вірусологічної лабораторії (відділення); лаборант з
бактеріології (вірусології)
176
Тривалість
№ за Виробництва, роботи, професії та посади
робочого
пп.
тижня, год
4. Працівники патологоанатомічної лабораторії: лікар - керівник лабораторії, 36
персонал медичний середній та молодший
5. Молодші спеціалісти з медичною освітою 36
6. Психолог, зайнятий безпосередньо та повний робочий день з хворими дітьми у 36
дитячих психіатричних та психоневрологічних установах
7. Лікар-психіатр, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодша медична 36
сестра, зайняті наданням медичної допомоги та евакуацією психічно хворих,
водій автомобіля 3, 2, 1 класу, що одночасно виконує обов'язки санітара з
евакуації психічно хворих
8. Лікар-стоматолог-хірург стаціонару 39
9. Лікар-стоматолог, лікар-стоматолог-протезист, лікар-стоматолог-ортодонт, 33
зубний лікар, зубний технік
10. Лікар-судово-медичний експерт (у тому числі керівник відділу, відділення) за 30
умови роботи з трупами та трупним матеріалом
11. Лікар-епідеміолог, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодша 36
медична сестра обсерватора та ізолятора санітарно-карантинного пункту
12. Працівники центрів з профілактики та боротьби із СНІДом, закладів та 36
спеціалізованих відділень закладів охорони здоров'я, що призначені для
лікування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, а також закладів охорони
здоров'я, на які покладено органами охорони здоров'я обстеження населення на
ВІЛ-інфекцію та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на
СНІД та ВІЛ-інфікованих
13. Лікар, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодша медична сестра та 36
препаратор із збирання та оброблення крові, що працюють у боксах
14. Лікар та молодші спеціалісти з медичною освітою будинків для престарілих та 39
інвалідів загального типу
15. Працівники центрів і відділень мікрохірургії, що безпосередньо виконують під 36
мікроскопом мікрохірургічні операції з реплантації пальців, кистей, сегментів
кінцівок у пластичній мікрохірургії, мікросудинній хірургії
16. Завідувач (начальник) аптеки лікувально-профілактичної установи, будинку 36
інвалідів та його заступник, що безпосередньо працюють на виготовленні та
контролі ліків
17. Провізор, укладальник-пакувальник, фармацевт, крім зайнятих тільки 36
відпусканням ліків без рецептів лікаря та інших товарів аптечного асортименту
18. Працівники, безпосередньо зайняті: рентгенодіагностикою, флюорографією, на 30
ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем
19. Молодші спеціалісти з медичною освітою та молодша медична сестра 30
рентгенівських флюорографічних кабінетів та установок за умови безпосередньої
зайнятості не менш як половини робочого дня наданням допомоги лікареві під
час виконання ним робіт з рентгенодіагностики, флюорографії, на
рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем
183
а) б)
Рис. 1. Процедурна (а) і хірургічна (б) маски
184
У більшості медичних установ індустріально розвинених країн
застосовуються такі правила використання масок:
• маска повинна використовуватися в будь-який момент знаходження в
операційному блоці.
• маска - це предмет одноразового використання і повинна бути
змінена між процедурами, маніпуляціями, операціями і перед оглядом нового
пацієнта.
• не допускається, щоб маска стала вологою.
• маска повинна закривати рот і ніс.
• у перервах між процедурами маска не повинна знаходитися на шиї
або в кишені.
• відразу після використання маски її слід зняти, чи не торкаючись до
поверхні фільтру і, тримаючи за зав'язки, помістити в ємність для
відповідних медичних відходів (рис. 3).
• у разі дотику до використаної маски і після її видалення проводиться
гігієнічна антисептика рук.
а) б)
Рис. 4. Протирідинний захист особи в операційній - чотиришарова
хірургічна маска в комбінації з бризкозахисним екраном (а) і окулярами
відкритого типу (б)
188
– транспортування і перенесення відходів у корпусні/міжкорпусні
(накопичувальні) контейнери в межах закладу, де вони
утворюються;
– утилізація відходів (тих, що можуть підлягати утилізації);
– захоронення відходів (лише для відходів категорії А).
Таблиця 3
Система маркування медичних відходів
7. Рекомендована література.
Основна:
191
1. Охорона праці в медичній галузі: навч.-метод.. посіб./
О.П.Яворовський, М.І. Веремей, В.І. Зенкіна та ін. – К.: ВСВ «Медицина»,
2015.– С. 99-120.
2. Гігієна праці: підручник /Ю.І. Кундієв, О.П. Яворовський,
А.М.Шевченко та ін.; /за ред. Ю.І. Кундієва, О.П. Яворовського. – К.: ВСВ
"Медицина", 2011. – С. 847-854.
3. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці : навч. посіб. /
О.П. Яворовський, В.М. Шевцова, В.І. Зенкіна та ін.; за заг. ред. О.П.
Яворовського. – К. : ВСВ «Медицина», 2015. – С. 219-230.
4. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний
посібник /За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Яворовського. – К.: «Медицина»,
2009. – 6-55 с.
Додаткова:
1. Гигиена и охрана труда медицинских работников /В.И. Свидовый,
Е.Е. Палишкина - СПб.: Издательство СПб ГМА им. И.И.Мечникова, 2006. -
90 с.
2. Кириллов В.Ф. Гигиена труда врачей хирургического профиля.- М.:
Медицина, 1982.
3. Кречковский Е.А., Матяшин И.М., Никберг И.И. Санитарно-
гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц.- К.: Здоров’я,
1981.
4. Юр’єва Л.М. Професійне вигоряння у медичних працівників.
Формування, профілактика і корекція. – К. Сфера.- 2004, 272 с.
5. Серенко А.Ф. Труд и здоровье работников здравоохранения.- М.,
1983.
6. ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної
та локальної вібрації”.
7. ДСН 3.3.6.037-99 “Державні санітарні норми виробничого шуму,
ультразвуку та інфразвуку”.
8. ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих
приміщень”.
9. ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я».
10. ДБН В.2.5-28-2006 “Природне та штучне освітлення”.
11. ДБН В.1.1-31:2013 «Захист територій, будинків і споруд від шуму».
12. ДСН 3.3.6.096-02 “Державні санітарні норми і правила при роботі з
джерелами електромагнітних полів”.
13. ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Система управління гігієною та
безпекою праці».
14. Кодекс законів про працю України.
15. Норми радіаційної безпеки України, 1997.
16. Hаказ Держнаглядохоронпраці України № 255 від 15.11.04 “Типове
положення про службу охорони праці”.
192
17. Наказ МОЗ України від 25.05.2006 №319 «Про затвердження норм
робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я».
18. Наказ МОЗ №325 від 08.06.2015 р. «Державні санітарно-
протиепідемічних правила і норми щодо поводження з медичними
відходами».
19. Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України та МОЗ
України №51/151 від 16.02.2017 «Загальні правила радіаційної безпеки
використання джерел іонізуючого випромінювання у медицині».
20. НПАОП 0.00-4.01-08 “Положенням про порядок забезпечення
працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами
індивідуального захисту”.
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №163
«Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із
шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість
робочого тижня» (редакція від 28.10.2016 р.).
193
ОХОРОНА ПРАЦІ В ОКРЕМИХ СТРУКТУРНИХ
ПІДРОЗДІЛАХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
ТА ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ
194
1. Актуальність теми:
Вирішальну роль у формуванні і розвитку людини відіграє праця, що у
всіх її багатогранних проявах, крім інших галузей економічної діяльності,
здійснюється в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) різних форм власності, які
включають певні території, будівлі, споруди, шляхи сполучення,
устаткування, транспортні засоби, енергетичні джерела, предмети праці
тощо. Розвиток науки і техніки вніс у працю людини свої особливості: вона
стала більш продуктивною, але натомість значно зросла ціна помилок, все
тяжчими стають наслідки аварій та нещасних випадків, зокрема в ЗОЗ.
Безпечні умови праці є, насамперед, економічно вигідними, тому
впровадження науково обґрунтованих норм охорони праці буде значною
мірою відповідати інтересам кожного медичного працівника, роботодавця,
країни в цілому.
Основними безпосередніми причинами виникнення професійної та
виробничо-зумовленої патології у медичних працівників є, перш за все,
високий ступінь нервово-емоційного напруження, а також тривалий контакт
зі шкідливими речовинами, недосконалість обладнання та інструментів, а
також технологічних процесів, відсутність або недостатня якість засобів
індивідуального захисту, підвищена чутливість до хімічних речовин.
Найбільший рівень профзахворюваності зареєстрований у лікарів таких
професій, як інфекціоністи (у тому числі фтизіатри), патологоанатоми та
стоматологи.
Заходи профілактики профзахворювань лікарів потрібно опановувати
ще з першого курсу медичного університету. Майбутній лікар повинен знати
основи охорони праці, додержуватись вимог безпеки під час роботи на
сучасному обладнанні, використання інструментів і матеріалів, застосування
засобів індивідуального захисту, виконувати правила особистої гігієни.
Медогляд при працевлаштуванні та подальші профілактичні періодичні
медогляди слід проводити ретельно та висококваліфіковано. Це дозволить
виявити хронічні хвороби чи схильність до певних захворювань, які можуть
стати протипоказанням до тієї чи іншої роботи ще на ранніх стадіях їх
розвитку або ж для попередження виникнення професійних та виробничо-
обумовлених захворювань.
Нині видано багато посібників з організаційних питань охорони праці
на підприємствах різних галузей економіки України, значно менше видань
стосується організації охорони праці в ЗОЗ та у вищих навчальних закладах.
Зокрема, це стосується вищих медичних навчальних закладів, де навчально-
195
виховний процес передбачає проведення різноманітних лабораторних робіт
та різних видів практичного навчання.
Тому у вищих медичних навчальних закладах (ВНМЗ) та ЗОЗ
впроваджена система управління охороною праці (СУОП), що охоплює весь
трудовий колектив та студентство. Отже, охорона праці є обов'язковим
компонентом діяльності структур Міністерства охорони здоров'я (заклади
охорони здоров’я, навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально-
діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм
власності тощо). Кожне відділення має свої особливості, тому необхідне
вивчення умов праці і створення інструкцій з охорони праці в кожному з
окремих структурних підрозділів ЗОЗ.
2. Конкретні цілі:
1. Аналізувати та оцінювати можливий вплив шкідливих і небезпечних
чинників виробничого середовища, що діють на організм медичного
персоналу.
2. Трактувати вимоги безпеки і охорони праці персоналу в структурних
підрозділах ЗОЗ (приймальне, терапевтичне, хірургічне відділення,
операційний блок тощо).
3. Засвоїти гігієнічні вимоги та правила з охорони праці медичного
персоналу в окремих структурних підрозділах лікувально-профілактичних
закладів (ЗОЗ).
4. Знати організаційні засади роботи з охорони праці в вищих медичних
навчальних закладах.
Назви
попередніх Отримані навички
дисциплін
1.Анатомія Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що
людини складають, органи і тканини.
Визначати топографо-анатомічні взаємовідносини органів і си
людини.
2.Медична і Пояснювати біофізичні механізми дії чинників фізич
біологічна походження на системи організму людини.
фізика Трактувати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що леж
в основі життєдіяльності людини.
3.Медична хімія Інтерпретувати типи хімічної рівноваги для формування ціліс
фізико-хімічного підходу до вивчення процесів життєдіяльн
організму.
Трактувати загальні фізико-хімічні закономірності, що є в ос
процесів життєдіяльності людини.
196
4.Мікробіологія, Інтерпретувати біологічні властивості патогенних
вірусологія і умовнопатогенних мікроорганізмів, вірусів та закономірност
імунологія взаємодії з макроорганізмом, людською популяцією, знати ме
знезаражування (фізичні, хімічні та ін), які використовують
ЗОЗ.
5.Нормальна Аналізувати функціональний стан людини за різних умов на підс
фізіологія фізіологічних критеріїв.
6. Біологічна Розуміти значення біохімічних процесів обміну речовин та
хімія регуляції в забезпеченні функціонування органів, систем
цілісного організму людини.
7. Загальна Аналізувати стан навколишнього середовища та вплив
гігієна та факторів на індивідуальне і популяційне здоров’я.
екологія людини Демонструвати володіння методами гігієнічної оцінки вп
факторів навколишнього середовища на здоров’я населення.
Планувати заходи по дотриманню здорового способу жи
особистої гігієни та впроваджувати їх в практику охорони здоров
Інтерпретувати основні закони гігієнічної науки та зага
закономірності зв’язку здоров’я з факторами і умовами середов
життєдіяльності.
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
Термін Визначення
Система Це сукупність органів управління підприємством, які на підс
управління комплексу нормативної документації проводять цілеспрямов
охороною праці планомірну діяльність щодо здійснення завдань і фун
(СУОП) управління з метою забезпечення здорових, безпечни
високопродуктивних умов праці.
Засоби захисту Засоби, використання яких попереджає або зменшує вплив
одного чи більше працівників небезпечних і шкідливих виробни
чинників.
Засоби Спеціальні засоби, що безпосередньо використовую
індивідуального працівниками для зменшення впливу на організм шкідли
захисту (ЗІЗ) виробничих факторів.
Заклад охорони Юридична особа будь-якої форми власності та організаці
здоров’я (ЗОЗ) правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезп
медичне обслуговування населення на основі відповідної ліценз
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівн
(лікувально-профілактичні, амбулаторно-поліклінічні, саніта
профілактичні, фармацевтичні та інші)
197
4.2. Теоретичні питання до заняття:
198
часу – стоячи і переміщуючись по кабінету. Із засобів індивідуального
захисту використовує одну чотиришарову марлеву маску на робочу зміну та
рукавички (змінює після кожного пацієнта).
У стоматологічному кабінеті температура повітря становить 290С
(теплий період року), відносна вологість повітря 72 %, швидкість руху
повітря 0,1 м/с; світловий коефіцієнт складає 1:6, коефіцієнт природного
освітлення становить 1,3 %.
Завдання:
1. Дайте оцінку умовам праці лікаря-стоматолога.
2. Оцініть організацію та режим праці і відпочинку лікаря.
3. Запропонуйте профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення
умов праці медичного персоналу кабінету ультразвукової діагностики.
Зміст теми:
200
Прийом інфекційних хворих проводять індивідуально. Одночасне
перебування двох або більше хворих в одному приміщенні не допускається.
Якщо інфекційний хворий потребує лікування в реанімаційному відділенні,
то його направляють туди, минаючи приймальне відділення.
Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов'язаний:
- приходячи на роботу, знімати особистий одяг і взуття і надягати
спецодяг і санодяг, спецвзуття та запобіжні пристосування, передбачені
нормами;
- по закінченню роботи пройти обробку в санітарному пропускнику
(прийняти душ);
- зберігати домашній одяг і спецодяг обов'язково в різних шафах;
- періодично знезаражувати свої індивідуальні шафи і вбиральні;
- під час догляду за хворим стежити за чистотою рук (нігті рук повинні
бути коротко підстрижені) і спецодягу; після кожної маніпуляції з хворими,
контактом з їхніми виділеннями, забрудненою білизною та посудом, перед
прийомом їжі і після закінчення роботи обов'язково мити і дезінфікувати
руки; використані щітки для миття рук знезаражувати (використовувати
сучасні дезінфекційні засоби);
- за наявності на руках порізів, саден і інших ушкоджень шкіри, а
також при роботі, пов'язаній з можливістю забруднення рук харкотинням або
іншими виділеннями хворого, обов'язково надягати гумові рукавички; після
роботи рукавички підлягають знезараженню;
- при митті посуду столового, медичного, аптечного, а також посуду з-
під виділень надягати прогумований фартух;
- при вході до палати для хворих на крапельні інфекції, в період
підйому захворюваності на грип, а також при збиранні постільної білизни і
розбиранні інфікованої білизни слід обов'язково надягати багатошарові
марлеві пов’язки;
- волосся слід повністю закривати медичною шапочкою або косинкою,
манжети рукавів халата зав'язувати.
Зміна халатів, медичних шапочок (косинок) повинна проводитися не
рідше 2 разів на тиждень, костюмів - 2 рази на місяць. При забрудненні
виділеннями хворих спецодяг змінюється негайно.
201
ревакцинацію БЦЖ або профілактичні заходи. Після появи
післявакцинальної алергії (через 8 тижнів) працівник може бути допущений
до роботи в службових приміщеннях, де можливий контакт з хворими.
На кожного працівника протитуберкульозного закладу повинна бути
заведена індивідуальна медична карта, яка передається лікарю-
диспансеризатору. Якщо у прийнятого на роботу або працюючого
співробітника виявлено будь-який прояв туберкульозу, на нього
заповнюється детальна історія хвороби і проводиться необхідне лікування.
Особи, хворі на туберкульоз, можуть прийматися на роботу в
протитуберкульозні установи залежно від характеру процесу та
працездатності, винятком є посади, зарахування на які не допускається з
епідеміологічних міркувань (аптека, кухня, склади продуктів, чистої білизни
та інвентарю, їдальні, буфети, водопровідні споруди).Не допускається
прийом на роботу в дитячі туберкульозні заклади хворих на активний
туберкульоз.
При вступі на роботу, а в подальшому не рідше одного разу на рік
головний лікар або завідувач відділенням проводить з усіма працівниками
детальний інструктаж, в якому роз'яснює специфічні особливості роботи в
протитуберкульозному закладі, правила внутрішнього розпорядку для
персоналу та хворих, дає детальні настанови про виконання заходів з
попередження інфікування туберкульозом і відповідній поведінці персоналу.
Забезпечення гігієнічного режиму
У протитуберкульозних закладах і протитуберкульозних відділеннях
інших закладів повинні бути передбачені:
а) окрема гардеробна кімната для співробітників, в якій розміщується
вішалка для верхнього одягу, шафи для всіх співробітників з двома
відділеннями у кожному (в одному з них зберігається особистий одяг, в
іншому спецодяг);
б) душова кімната пропускного типу ( бажано поблизу гардеробної)
для прийняття душу персоналом після закінчення роботи, крім того, в
операційному блоці має бути душова типу санпропускника для персоналу
операційної;
в) туалетні кімнати для співробітників (окремі від хворих);
г) умивальники для миття рук персоналу в усіх кабінетах, палатах;
д) спеціальне приміщення для прийому гарячої їжі персоналом (їдальня
або буфет). Харчування персоналу безпосередньо у відділеннях, а також
поява в буфеті або їдальні у спецодязі категорично забороняється.
Працівники протитуберкульозних закладів зобов'язані:
а) одягати свій спецодяг в гардеробній; персоналу забороняється
одягати верхній одяг на спецодяг, з'являтися у відділенні або на робочому
місці без спецодягу, а також виходити за межі протитуберкульозних установ
у спецодязі;
б) при відвідуванні хворих вдома мати при собі в спеціальній укладці
халат і шапочку, які надягають при вході в житло хворого. На виході з
202
вогнища персонал повинен знімати спецодяг і після цього ретельно мити
руки з милом;
в) мити руки з милом великою кількістю води після кожного процесу
роботи (годування хворих, прибирання приміщення, посуду, подача і
прибирання суден, перестилання ліжку, сортування брудної білизни тощо);
г) протирати індивідуальні шафи 5% розчином хлораміну не рідше
одного разу на тиждень.
Медичні працівники,що мають контакт з хворими чи інфікованим
матеріалом, зобов'язані носити маски.
Персоналу бактеріологічних лабораторій забороняється вести розмови
під час виконання маніпуляцій.
Роботи, пов'язані з можливістю забруднення рук харкотинням або
іншими виділеннями хворого (збирання і перенесення плювальниць,
наповнених мокротою, приготування мазків тощо), повинні проводитися в
гумових рукавичках. Після роботи рукавички обробляються кип'ятінням або
замочуванням їх в 0,25% активованому розчині хлораміну протягом години.
Зміна халатів, шапочок (косинок) проводиться 1-2 рази на тиждень.
При забрудненні мокротою або іншими виділеннями хворих спецодяг
змінюється негайно.
Санітарно-гігієнічні умови праці
Усі службові приміщення закладів повинні бути забезпечені
природним освітленням і припливно-витяжною вентиляцією.
У всіх приміщеннях підлога повинна бути покрита лінолеумом, а в
санітарних вузлах - плиткою. Стіни у всіх приміщеннях покриваються
олійною фарбою, а в санітарних вузлах глазурованою плиткою.
Прибирання приміщень та інвентарю має проводитися не рідше 2 разів
на день волого-механічним способом з обов'язковим знезараженням
матеріалу і предметів прибирання (ганчірки, щітки тощо). Сміття повинне
збиратися у відрах з кришками і в міру наповнення обов'язково спалюватися.
У всіх протитуберкульозних закладах повинні виділятися приміщення:
а ) для миття і стерилізації плювальниць та знезараження мокротиння
хімічним або термічним шляхом,
б) для апаратів автоматичного миття і стерилізації суден і
сечоприймальників; при митті використуватися прогумований фартух.
У приміщеннях реєстратури для захисту медичних працівників від
крапельної інфекції при розмові з хворим обладнуються спеціальні вікна з
подвійним склом і бічним отвором для передачі документів.
При проведенні рентгенограми екран протирається 96% спиртом після
кожного дослідження.
Адміністрація протитуберкульозних установ зобов'язана забезпечити
проведення дезінфекційних заходів.
Всі приміщення повинні провітрюватися не менше 4 разів на добу,
бактерицидні опромінювачі встановлюються на висоті не менше 2 метрів від
підлоги з розрахунку: один опромінювач ОВН -150 на 30 м3, ОЧП -300 на
203
60м3.
Інфекційний контроль за туберкульозом у протитуберкульозних
закладах здійснюється згідно Наказу МОЗ України від 16.08.2010 року № 684
«Про затвердження Стандарту інфекційного контролю за туберкульозом в
лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування
людей та проживання хворих на туберкульоз».
Організація інфекційного контролю включаючи медичні питання
охорони праці покладається на головного лікаря.
204
- знімати рукавички слід обережно, щоб не забруднити руки;
- гумові рукавички, зняті один раз, повторно не використовувати через
можливість забруднення рук.
- слід застосовувати спиртові дезінфікуючі розчини для рук;
- руки необхідно мити водою з милом щоразу після зняття захисних
рукавичок;
- руки слід витирати тільки індивідуальним рушником, який треба
змінювати щодня або серветками одноразового використання;
- уникати частої обробки рук дезінфектантами, що здатні
подразнювати шкіру, не користуватися жорсткими щітками;
- ніколи не приймати їжу на робочому місці, де може виявитися кров
або виділення пацієнта;
- для захисту слизових оболонок ротової порожнини і носа
застосовувати 4- шарову марлеву маску; маска повинна щільно прилягати до
обличчя;
- надягати халат або фартух або і халат, і фартух, щоб забезпечити
надійний захист від попадання на відкриті ділянки тіла біологічних рідин;
- захисний одяг повинен закривати шкіру та одяг медперсоналу, не
пропускати рідину, підтримувати шкіру та одяг у сухому стані.
- зробити щеплення проти парентеральних гепатитів та туберкульозу;
205
ураженнями шкіри, які неможливо закрити пов’язкою, звільняються на
період захворювання від медичного обслуговування ВІЛ-інфікованих і
хворих на СНІД та контакту з предметами догляду за ними.
Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками ВІЛ-інфікованих і хворих на
СНІД у лабораторіях повинні виконуватися за допомогою гумових груш,
автоматичних піпеток, дозаторів.
Для запобігання інфікуванню медичних працівників під час робіт з
ВІЛ-інфікованим матеріалом у ЗОЗ, що надають медичну допомогу ВІЛ-
інфікованим і хворим на СНІД, необхідно мати запас антивірусних
препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції та аптечку
для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і
технічному персоналу.
ЗОЗ, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на
СНІД, повинні мати запас дезінфектантів у обсязі, передбаченому
нормативними документами.
206
призвели до втрати працездатності на 1 робочий день і більше, завідувачем
відділення складається акт за формою Н-1.
У відділенні повинен знаходитися тільки персонал, зайнятий на
чергуванні. Самовільно покидати робоче місце персоналом забороняється. У
випадку збудження і агресії хворих медперсонал повинен допомагати один
одному в заспокоєнні хворих.
209
плануванням і обробкою приміщень;
- раціональною організацією праці;
- раціональною організацією робочих місць;
- використанням справної апаратури і захисного устаткування, що
відповідають вимогам безпеки;
- дотриманням правил експлуатації електроустановок, комунікацій і
устаткування;
- навчанням персоналу безпечним методам і прийомам роботи;
- застосуванням ефективних засобів захисту персоналу.
У кабінетах електро- і світлолікування площа встановлюється з
розрахунку 6 м2 на кушетку, за наявності 1 кушетки - не менше 12 м2.
Апарати електросну повинні розміщуватися в приміщеннях з
урахуванням звуко- і світлоізоляції (тамбур з подвійними дверима тощо).
Площа кабінету для групової аероіонної, аерозольної і
електроаерозольної терапії встановлюється з розрахунку 4 м2 на 1 місце, але
не менше 12 м2. Приміщення групової інгаляції повинне бути ізольованим.
Висота приміщень у водолікарнях повинна бути не менше 3 м.
Електричний дріт і пускові пристрої в приміщеннях, пов'язаних з
проведенням водних процедур, мають бути герметизованими.
Лікування сірчановодневими ваннами повинне проводитися в
окремому приміщенні або тупиковому відсіку водолікарні, ізольованому від
інших лікувально-процедурних кімнат.
Для парафіно- і озокеритолікувань повинне виділятися ізольоване
приміщення (6 м2 на 1 кушетку, але не менше 12 м 2 за наявності 1 кушетки),
обладнане загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією, що
забезпечує 4 - 5-кратний обмін повітря за 1 годину, з кімнатою, що
спеціально виділяється, для підігріву парафіну і озокериту (кухнею – не
менше 8 м2).
Для проведення масажу виділяються окремі кімнати (кабінети) з
розрахунку 8 м2 на робоче місце; мінімальна площа для кабінету масажиста –
12 м2. Кабінет масажу повинен бути обладнаний умивальником з холодною і
гарячою водою. За наявності декількох масажистів робоче місце кожного з
них обладнується в кабінах з тканинними завісками. При одночасній роботі в
зміні 4 і більше масажистів в суміжній кімнаті для них обладнується душова
установка.
До самостійного проведення фізіотерапевтичних процедур
допускаються особи, які мають закінчену вищу або середню медичну освіту
та посвідчення про проходження спеціалізації з фізіотерапії. Проведення
фізіотерапевтичних процедур молодшим медичним персоналом
забороняється. Особи молодше 18 років до роботи з електромедичною
апаратурою на генераторах УВЧ і СВЧ не допускаються.
До самостійної роботи з технічного обслуговування і ремонту
фізіотерапевтичної апаратури можуть бути допущені особи, що мають
посвідчення на право проведення цих робіт.
210
Медичний, технічний персонал відділень і кабінетів фізіотерапії
повинен проходити обов'язкові медичні огляди.
У відділеннях повинні застосовуватися наступні колективні засоби
захисту:
а) конструктивний захист апаратів;
б) стаціонарні захисні огорожі;
в) захисно-технологічне устаткування;
г) захисне заземлення устаткування;
д) вентиляція і очищення повітря.
При роботі персонал повинен бути забезпечений засобами
індивідуального захисту.
При використанні ультрафіолетових опромінювачів очі хворих і
обслуговуючого медичного персоналу необхідно захищати окулярами з
темним забарвленням стекол з бічним захистом (шкіряна або гумова оправа).
У проміжках між лікувальними процедурами рефлектори опромінювачів з
лампами повинні бути закриті заслінками, що є на них, а за відсутності таких
– щільними чорними з білою підкладкою матерчатими «спідницями»
завдовжки 40 см, що надягають на край рефлектора-опромінювача.
При опромінюванні інфрачервоними променями області обличчя на очі
хворого надягають «окуляри» з товстої шкіри або картону.
Лампи інфрачервоних променів і солюкс (лампа з видимими
інфрачервоними променями) необхідно забезпечувати запобіжниками,
дротяними сітками з вікном в 4-5 мм, що поміщаються у вихідному отворі
рефлекторів, і розміщувати під кутом по відношенню до хворого на відстані,
що виключає можливість падіння осколків ламп, що лопнули, керамічних
деталей та ін. на тіло хворого.
Робота з лазерними фізіотерапевтичними установками має
виконуватися в умовах, які виключають можливість прямих або дзеркально
відбитих променів в очі пацієнта і персоналу. При візуальному наведенні
лазерного променя на мішень не слід дивитися вздовж променя, оскільки при
цьому збільшується небезпека ураження відбитим світлом. Робота з
лазерними установками повинна проводитися на площах з яскравим
загальним освітленням. Необхідно використовувати захисні окуляри та
поглинаючий спецодяг у всіх випадках, коли є вірогідність ураження очей
прямим, відбитим або розсіяним лазерним випромінюванням.
211
Стоматологічні кабінети (терапевтичні, хірургічні, ортопедичні, дитячі,
ортодонтичні) повинні мати площу з розрахунку 14 м 2 на основне
стоматологічне крісло та по 7 м2 на кожне додаткове. При наявності
універсальної стоматологічної установки в додаткового крісла площа
збільшується до 10 м2.
Висота кабінетів повинна бути не менше 3 м, а глибина при
односторонньому освітленні не повинна перевищувати 6 м.
На постійних робочих місцях, де лікарі та зубні техніки перебувають
більше 50% робочого часу або більше години без перерви, параметри
мікроклімату нормуються наступним чином:
Відносна Швидкість
Температура, руху
Сезон вологість,
°С повітря,
%
Холодний (середньодобова температура 18-23 60-40 м/с
0,2
зовнішнього повітря +10 та нижче)
Теплий (середньодобова температура 21-25 60-40 0,2
зовнішнього повітря +10 та вище).
213
Лікарі-стоматологи та зубні техніки повинні проходити обов'язковий
попередній інструктаж при вступі на роботу і періодичні медичні огляди.
214
Стіни кабінетів повинні бути покриті олійною фарбою до половини
висоти, а стіни секційної, передсекційній, кімнати для зберігання трупів і
санітарного вузла – мати панелі, облицьовані глазурованими плитками.
Підлога у секційній, препараторській, передсекційній і кімнаті для
зберігання трупів повинна бути покрита водонепроникним матеріалом, легко
очищатися і витримувати часте миття дезінфікуючими розчинами; повинна
бути рівною, без порогів,виступів, зручною для транспортування трупів на
каталках.
Центральна система опалення повинна забезпечувати можливість
регулювання подачі тепла в приміщення, різні за тепловим режимом,
тепловиділенням і вологістю повітря.
Всі приміщення патологоанатомічного відділення і моргу (лабораторій)
повинні мати природне освітлення.
Приміщення повинні бути забезпечені системою загального і місцевого
штучного освітлення та відповідати вимогам діючих норм. У секційних
штучне освітлення повинно забезпечуватися безтіньовими світильниками.
Вимоги щодо утримання та експлуатації приміщень
патологоанатомічного відділення і моргу.
Для прибирання приміщення патологоанатомічного відділення
встановлюються певні вимоги: повне («генеральне») прибирання секційної і
трупосховища (із застосуванням для миття 3 - 5% розчину хлораміну або 2,5
% освітленого розчину хлорного вапна) повинне проводитися не рідше
одного разу на місяць, а також після розтину трупів померлих від гостро
заразних інфекцій.
Після закінчення розтину і прибирання трупа секційний стіл, малий
секційний столик, інструменти, чашки терезів, раковини і ванни для
промивання органів, решітки і підлоги ретельно миються холодною, а потім
гарячою водою, а після розтину трупа померлого від інфекційного
захворювання дезінфікуються 5% розчином хлораміну або 2,5 % освітленим
розчином хлорного вапна. Приміщення секційної і трупосховища слід
провітрюватичерез 1 годину після проведення дезінфекції.
Розтин трупів, померлих від особливо небезпечних інфекцій,
проводиться в окремому ізольованому приміщенні, яке після закінчення
розтину повинно піддатися ретельної дезінфекції 5 % розчином хлораміну
або 2,5 % висвітленим розчином хлорного вапна. Дезінфекції підлягає весь
інструментарій, інвентар,спецодяг та білизна.
Всі відходи після розтину повинні бути знезаражені на місці розтину –
засипані хлорним вапном на 1год.
Вимоги з охорони праці та техніки безпеки при роботі в
патологоанатомічному відділенні і морзі.
Робота медичного персоналу патологоанатомічних відділень і моргів
пов'язана з низкою шкідливостей, зумовлених:
а) проведенням розтинів померлих від різних захворювань (у тому
числі і інфекційних);
215
б) дослідженням біопсійного матеріалу, який також нерідко є джерелом
інфекційних агентів (туберкульоз, паразити тощо);
г) постійним застосуванням у роботі шкідливих для організму речовин:
формаліну, хлороформу, ксилолу, толуолу, бензолу,діоксану, солей ртуті,
аніліну тощо, а також легкозаймистих речовин (спирту, ефіру тощо).
Медичний персонал не повинен допускатися до розтину трупів без
халатів і у взутті, що вбирає вологу. Весь спецодяг та взуття, що
використовуються для проведення розтину, повинні зберігатися в окремій
шафі в передсекційній або в секційній.
Особи, що проводять розтин трупів, померлих від особливо
небезпечних інфекцій, повинні працювати у подвійному комплекті
санітарного одягу та спецодягу (два халата, дві пари рукавичок і
нарукавників і дві шапочки) з марлевою маскою, у гумових чоботях і
непромокаючому фартусі, що закриває ноги до ступнів.
При розтині інфікованого трупа вся білизна, санітарний одяг та
спецодяг, що контактують з трупом, повинні перед пранням обов'язково
піддаватися дезінфекції залежно від виду інфекційного захворювання, решта
одягу – пратися по мірі забруднення.
Для персоналу патологоанатомічного відділення і моргу (лабораторії) в
умивальниках повинні знаходитися мило, щітка для миття рук і рушник
(електрорушник).
У патологоанатомічних відділеннях і моргах (лабораторіях )повинні
бути аптечки з набором необхідних медикаментів (йод,перев'язувальний
матеріал, нашатирний спирт тощо) для надання першої медичної допомоги.
Вирізка біопсійного та секційного матеріалу проводиться
медпрацівником у фартусі і гумових рукавичках за спеціальним столом із
набором інструментів, які повинні використовуватися тільки для цих цілей.
Фіксування матеріалу повинно проводитися тільки у витяжній шафі, а
зберігання його – в спеціальній кімнаті (фіксаційній,забезпеченій хорошою
вентиляцією).
Робота з формаліном і концентрованими кислотами та приготування
розчинів з них повинні проводитися також у витяжній шафі.
Отруйні засоби підлягають предметно-кількісному обліку в окремих
книгах, пронумерованих, прошнурованих та скріплених печаткою та
підписом керівника установи. Сильнодіючі засоби повинні зберігатися в
окремих шафах, які після закінчення роботи замикаються на замок.
Електричні та газові нагрівальні прилади (електроплита, водяна баня)
повинні знаходитися на віддалі від вибухонебезпечних і горючих речовин, на
підставках з вогнетривкого матеріалу.
217
охорони праці колективного договору, пропозицій профспілкового комітету з
покращення умов праці у навчальному закладі.
Створює комісію з розслідування нещасних випадків, що сталися з
учасниками навчально-виховного процесу та іншими працівниками ВМНЗ,
контролює хід розслідування, затверджує комплексні заходи щодо
запобігання травматизму й захворюваності в медичному ВНЗ.
2. Обов’язки з охорони праці Заступника керівника
(проректора ВМНЗ). Відповідає за належну організацію роботи з охорони
праці в медичному навчальному закладі згідно з чинним законодавством,
міжгалузевими й галузевими нормативними, інструктивними та іншими
документами з охорони праці, Положенням про СУОП.
Організовує розроблення та впровадження заходів щодо створення
безпечних і здорових умов проведення навчально-виховного процесу.
За дорученням ректора затверджує посадові інструкції керівників
структурних підрозділів.
Контролює роботу постійно діючої технічної комісії з уведення в
експлуатацію нових навчальних приміщень і обладнання, затверджує акти їх
приймання.
Контролює з боку адміністрації виконання колективного договору,
роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового
навчального року, виконання законодавства, НПАОП (нормативно-правові
акти охорони праці), а також виконання профілактичної роботи щодо
запобігання травматизму, зниження захворюваності серед учасників
навчально-виховного процесу.
Контролює періодичність проходження навчання з питань охорони
праці учасниками навчально - виховного процесу.
Бере участь в організації та проведенні адміністративно-громадського
контролю за станом охорони праці, відповідає за правильне та своєчасне
розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного
процесу, аналізує обставини нещасних випадків.
3. Обов’язки з охорони праці декана. Відповідає за безпеку
працівників, студентів та аспірантів під час проведення навчально-виховного
процесу на факультеті.
Забезпечує проведення навчальних занять, практичного навчання
студентів, роботу в наукових гуртках, контролює періодичність переглядання
інструкцій з охорони праці та інструкцій з пожежної безпеки, що
регламентують безпеку виконання робіт у лабораторіях та під час
проходження практик, узгоджує з службою охорони праці вищого
навчального закладу та подає на затвердження ректору ВНЗ.
Контролює умови проживання та безпеку учасників навчально-
виховного процесу в гуртожитках вищого медичного навчального закладу.
Терміново повідомляє ректору, начальнику відділу охорони паці про
кожен нещасний випадок, що трапився з науково-педагогічним працівником,
218
студентом чи аспірантом під час навчально-виховного процесу, бере участь у
розслідуванні нещасних випадків.
4. Обов’язки з охорони праці завідувача кафедри. Несе
відповідальність за створення здорових, безпечних умов проведення
навчально-виховного процесу на кафедрі, вносить питання охорони праці в
навчальні програми, методичні рекомендації до лабораторних робіт,
курсових і дипломних проектів; організовує розроблення і періодичний
перегляд інструкцій з охорони праці та інструкцій з безпеки, узгоджує їх із
службою охорони праці навчального закладу та подає на затвердження
керівнику; проводить з кожним працівником кафедри інструктажі з охорони
праці, оформляє у журналі відповідно до Типового положення, організовує
проведення із студентами інструктажів з охорони праці, забезпечує навчання
і перевірку знань з охорони праці студентів, курсантів, які працюють в
умовах підвищеної небезпеки; повідомляє керівника та службу охорони
праці навчального закладу про кожний нещасний випадок, що трапився під
час навчально-виховного процесу; бере участь у його розслідуванні та
здійсненні заходів щодо усунення причин, що призвели до нещасного
випадку.
7. Рекомендована література.
Основна:
1. Охорона праці в медичній галузі: навч.-метод. посіб. /О.П.
Яворовський, М.І. Веремей, В.І. Зенкіна та ін. – К.: ВСВ «Медицина», 2011.
2. Гігієна праці: підручник /Ю.І. Кундієв, О.П. Яворовський,
А.М.Шевченко та ін.; /за ред. Ю.І. Кундієва, О.П. Яворовського. – К.: ВСВ
«Медицина», 2011. – 904с.
3. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник
/За ред. В.Ф.Москаленка, О.П. Яворовського. – К.: «Медицина», 2009. – 176
с.
219
4. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. / О.П.
Яворовський, В.М. Шевцова, В.І Зенкіна та ін. /За заг. ред. О.П.
Яворовського. – К.: ВСВ «Медицина». 2015.
Додаткова:
1. Кречковский Е.А., Матяшин И.М., Никберг И.И. Санитарно-
гигиеническое обеспечение хирургических отделений больниц.- К.: Здоров’я,
1981.
2. Вимоги з охорони праці для рентгенодіагностичних кабінетів//
Охорона праці. - №5. – 2015.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 790
«Програма профілактики ВІЛ-інфекції в Україні».
4. Hаказ Держнаглядохоронпраці України № 255 від 15.11.04 “Типове
положення про службу охорони праці”.
5. ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я»,
затв. наказом Держбуду України від 04.01.2001 року № 2.
6. ДНАОП 9.1.50-6.04-91 «Методичні рекомендації щодо поліпшення
умов праці медичних працівників, які зайняті ультразвуковою
діагностикою».
7. Наказ МОЗ України Про затвердження Державних санітарних
правил і норм «Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації
рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур» від
04.06.2007 № 294.
8. Операційний блок: охорона праці та техніка безпеки // Організація
охорони праці. - 2017. Джерело: https://www.sop.com.ua/article/311-qqq-17-m4-
11-04-2017-operatsyniy-blok-ohorona-prats-ta-tehnka-bezpeki?ustp=F
9. Основи законодавства України про охорону здоров'я, від 15 грудня
1992 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 листопада
1992 року N 2802-XII)
10. Наказ МОЗ України від 16.08.2010 року № 684 «Про затвердження
Стандарту інфекційного контролю за туберкульозом в лікувально-
профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та
проживання хворих на туберкульоз», зареєстрований Міністерством юстиції
України за № 803/18098 від 10.09.2010
220
тема
221
1. Актуальність теми
Інфекційні хвороби залишаються актуальною проблемою у всіх країнах
світу і у ХХI столітті становлять загрозу подальшому розвитку людства.
За даними ВООЗ, смертність хворих унаслідок інфекційних хвороб
займає друге місце у світі.
В Україні на інфекційні хвороби щороку хворіють від 616 тисяч до
понад мільйона осіб (без урахування грипу та ГРВІ), що значно перевищує
захворюваність у провідних країнах Європи.
Загрозливою є ситуація щодо ВІЛ-інфікованих, з початку епідемії 1981 р. в світі
інфікувалося ВІЛ від 63 до 89 млн. За останні 10 років рівень хворих на СНІД у
світі зріс майже у 120 разів, число ВІЛ-інфікованих – у 6,9 разів. В Україні тільки
за 2016 рік зареєстровано 17066 нових випадків ВІЛ-інфекції. Померло від СНІДу 3
253 осіб.
Актуальною є поширеність у світі й гемо контактних вірусних
гепатитів. У світі проживає 257 млн. людей, інфікованих вірусом гепатиту В
(ВГВ). Від патології, пов'язаної з гепатитом В, 2015 року померло в світі 887
тисяч людей. За даними ВООЗ, 71 млн людей у світі хворіють на хронічний
вірусний гепатит С (ВГС). Близько 400 тисяч людей щорічно помирає від
хронічного ВГС та його наслідків. Він посідає на перше місце серед причин
пересадки печінки внаслідок тяжких наслідків захворювання —
декомпенсованого цирозу і гепатоцелюлярної карциноми.
Значною соціальною проблемою залишається проблема захворюваності
на туберкульоз.Захворюваність населення України на туберкульоз за 2016 рік
становила 67,6 випадків на 100 тисяч населення. Щороку в Україні помирає
222
від цієї хвороби від 10 до 11 тис. хворих на туберкульоз (понад 30 чоловік на
день).
Серед медичних працівників поширені й інші інфекційні захворювання, але найбільше
значення мають туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД і гемоконтактні вірусні гепатити.
Туберкульоз в Україні посідає 1 місце серед професійних захворювань медичних
працівників.
У зв’язку з цим знання з охорони праці є вкрай важливими та
актуальними для лікарів.
2. Конкретні цілі
223
Термін Визначення
Інфекційний Розвиток комплексу фізіологічних і патологічних реакцій,
процес спрямованих на відновлення гомеостазу. Умови розвитку
інфекції: патогенність, кількість збудника, шляхи і місце
проникнення в організм, швидкість розмноження
Вірусний Поширене інфекційне захворювання, збудником якого є
гепатит В вірус гепатиту В (HBV).
(ВГВ)
Вірусний Надзвичайно поширене інфекційне захворювання,
гепатит С збудником якого є вірус гепатиту С (НСV).
(ВГС)
Туберкульоз Поширене інфекційне захворювання збудником якого є
(ТБ) Mycobacterium tuberculosis.
ВІЛ-інфекція Соціально небезпечне інфекційне захворювання, що
розвивається внаслідок інфікування вірусом
імунодефіциту людини (ВІЛ)
СНІД Сукупна назва уражень, що розвиваються на III-IV
клінічних стадіях ВІЛ-інфекції.
Епідемічний Включає три взаємозв'язані компоненти:
процес 1) джерело інфекції; 2) механізм, шляхи і чинники
передачі збудника; 3) сприйнятливий організм або
колектив. Відсутність одного з компонентів перериває
перебіг епідемічного процесу
Епідемія (Epideтos (грецьк.) – поширення серед народу) – це така
інтенсивність епідемічного процесу, коли рівень
захворюваності на інфекційну хворобу значно перевищує
той рівень захворюваності, що переважно реєструється в
даній місцевості за певний період.
225
або дорівнює 1,0 % серед вагітних.
Рис. 1
Таблиця 1
Розрахований ризик зараження ВІЛ-інфекцією
при різних типах одноразового контакту
Ризик на
10 000
Форма контакту Ризик, %
контактів із
джерелом ВІЛ
Переливання крові 9250 92,5
Передача ВІЛ від матері дитині 1500-3000 15-30
Використання загальних голок і шприців 80 0,80
для введення наркотиків
Через шкіру (укол голкою) 30 0,30
Контакт зі слизовою 10 0,10
229
До факторів, що підвищують ризик професійного зараження ВІЛ,
відносять глибоке (внутрішньом’язове) ушкодження порожнистою голкою,
поранення, при якому забруднений інструмент попадає в кровоносну судину.
Ризик зростає, якщо на інструменті (голці) є видимі сліди крові, якщо голка
знаходилася у вені чи артерії хворого, при глибокому уколі чи порізі, при
контакті з великою кількістю потенційно інфікованого матеріалу (рясні
бризки, велика площа зіткнення);
Описані випадки зараження через ушкоджену шкіру (при наявності
дерматиту, ділянок обвітреної шкіри, потертостей тощо). Середній ризик
дляцієї форми контакту точно не встановлений, але вважається, що він
значнонижчий, ніж при контакті зі слизовими оболонками.
Ризик зараження ВІЛ при контакті з іншими біологічними рідинами чи
тканинами також не встановлений, але, ймовірно, він нижчий, ніж при
контакті з кров’ю.
Заходи профілактики.
Післяконтактна профілактика ВІЛ-інфекції.
На даний час єдиним ефективним методом зниження ризику розвитку
ВІЛ-інфекції після контакту з ВІЛ інфікованим є післяконтактна
230
профілактика (ПКП).
Післяконтактна профілактика – це медична міра, спрямована на
попередження розвитку інфекції після ймовірного контакту з патогенним
мікроорганізмом. У відношенні ВІЛ ПКП означає надання широкого набору
послуг для профілактики ВІЛ-інфекції після контакту з даним збудником.
Ці послуги включають першу допомогу, консультування і оцінку
ризику, тестування на ВІЛ після отримування інформованої згоди та, залежно
від ступеня оціненого ризику, надання короткого курсу (28 днів)
антиретровірусной терапії (АРТ) з наданням підтримки та наступним
спостереженням.
• ПКП повинна бути частиною комплексної державної програми по
боротьбі з ВІЛ/СНІДом, а також заходів щодо захисту здоров'я персоналу та
наданню допомоги жертвам сексуального насильства.
• ПКП повинна надаватися у всіх медичних установах і
використовуватися в комплексі зі стандартними запобіжними заходами, що
знижують можливість небезпечних контактів з інфекційними агентами на
робочому місці.
• ПКП повинна бути загальнодоступна. Право на неї мають всі,
незалежно від віку, статі, сексуальної орієнтації, громадянства, роду занять .
• Рішення про проведення ПКП приймають на підставі клінічної
оцінки факторів ризику.
• ПКП повинна надаватися: при професійному контакті з ВІЛ або
високій ймовірності такого контакту; при випадковому контакті, не
пов'язаному із професійною діяльністю, або високій ймовірності такого
контакту, у тому числі в лікувальній установі.
ПКП необхідно починати протягом декількох годин після контакту, не
чекаючи результатів тестування; в ідеалі, у період від 2 і не пізніше 72 годин.
231
- використовувати сильнодіючі засоби: спирт, відбілючі рідини і йод,
тому що вони можуть викликати подразнення поверхні рани і погіршувати
стан рани;
- здавлювати або терти ушкоджене місце;
- відсмоктувати кров з ранки, що залишилася від уколу.
При розбризкуванні крові або інших біологічних рідин порядок дій
наступний:
Розбризкування на неушкоджену шкіру:
- негайно вимити забруднену ділянку;
- при відсутності проточної води обробити гелем або розчином для
миття рук.
Не можна:
- використовувати сильнодіючі засоби: спирт, відбілючі рідини і йод,
тому що вони можуть викликати подразнення ураженої поверхні;
- використовувати слабкі дезінфікуючі засоби, наприклад, 2,0-4,0 %-
ний розчин хлоргексидину глюконату;
- терти або скребти місце контакту;
- накладати пов'язку
Розбризкування в очі:
відразу промити очі водою або фізіологічним розчином. Сісти,
закинути голову й попросити колегу обережно лити на око воду або
фізіологічний розчин, щоб вода та розчин витікали з під віка, час від часу
обережно їх відтягуючи. Не знімати контактні лінзи на час промивання, тому
що вони створюють захисний бар'єр. Після того як око промили, контактні
лінзи зняти й обробити як звичайно; після цього вони зовсім безпечні для
подальшого використання.
Не можна:
промивати очі водою з милом та дезінфікуючим розчином.
232
• синовіальною;
• цереброспінальною;
• плевральною;
• перитонеальною;
• перикардіальною;
• амніотичною рідинами, для яких ступінь небезпеки щодо передачі
ВІЛ поки що не встановлено.
Універсальні запобіжні заходи не стосуються:
• калових мас;
• виділень з носа;
• мокротиння;
• поту;
• слізної рідини;
• сечі;
• блювоти;
• слини (за винятком стоматологічних маніпуляцій, під час яких до
слини часто домішується кров).
Універсальних запобіжних заходів варто дотримуватися в разі контакту
з будь-якими людськими тканинами чи органами, крім неушкодженої шкіри і
патологоанатомічних зразків, фіксованих спеціальними розчинами; під час
роботи з тканинами й органами експериментальних тварин, заражених
інфекційними збудниками, що передаються з кров’ю, а також з будь-якою
біологічною рідиною. Усі медичні заклади і всі особи, що мають ризик
інфікування на робочому місці, повинні дотримуватися таких правил.
Намагайтеся запобігти інфікуванню збудниками, що передаються з кров’ю,
уникаючи:
•випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими
інструментами;
•контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа,
ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з
інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;
•доторкання до забрудненої інфікованим матеріалом поверхні;
• торкання ділянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок очей, носа
або рота.
Під час виконання професійних обов’язків необхідно дотримуватися
техніки безпеки, зокрема використовувати на робочому місці різні засоби
захисту та захисні пристосування:
•використовувати пристосування, за допомогою яких можна ізолювати
предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад
міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, які розташовують
поруч з місцем їх використання і вчасно замінюють, щоб запобігти їх
переповненню), чи виключити зіткнення з ними під час маніпуляцій
(наприклад використовувати безпечні голки і безголкові системи для
внутрішньовенних інфузій);
233
• удосконалити правила техніки безпеки для медичних працівників
(наприклад заборонити надягати ковпачки на використані голки, згинати чи
ламати їх тощо);
• використовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі
рукавички, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей (захисні
екрани, окуляри).
234
робочому місці після впровадження загальних технічних засобів захисту і
правил техніки безпеки зберігається, то роботодавець зобов’язаний
безкоштовно надати своїм працівникам індивідуальні засоби захисту. Ці
засоби потрібно зберігати в легкодоступному місці.
Рукавички. Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди надягав
рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів, якщо у медичного
працівника алергія на матеріал, з якого зроблені звичайні медичні рукавички)
перед контактом із кров’ю й іншими потенційно небезпечними біологічними
рідинами або забрудненими ними поверхнями. Не можна використовувати
одноразові рукавички повторно або ушкоджені багаторазові рукавички. Не
варто використовувати зволожувачі на вазеліновій основі, оскільки вони
ушкоджують латекс, з якого зроблено рукавички.
Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій. В умовах небезпеки
інфікування на робочому місці необхідно на повсякденний одяг надягати
медичний халат. Надягати хірургічні ковпаки чи шапочки, бахіли на взуття
або спеціальні черевики варто в тому випадку, якщо можливе потрапляння
великої кількості крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин на
голову або ноги.
Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для очей.Необхідно
використовувати захисні екрани, що прикривають обличчя до підборіддя, чи
маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з бічними щитками у
всіх випадках, коли існує небезпека появи бризок крові й інших потенційно
небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій. Носіння звичайних
окулярів не забезпечує достатнього рівня захисту від інфекційних збудників,
що передаються з кров’ю. У разі правильного використання засобів
індивідуального захисту вони захищають робочий і звичайний одяг, нижню
білизну, а також шкірні покриви, слизові оболонки очей, рота від
забруднення чи контакту з кров’ю й іншими потенційно небезпечними
біологічними рідинами. Якщо захисний одяг просякнутий кров’ю або іншими
потенційно небезпечними біологічними рідинами, його варто якнайшвидше
зняти. Промити ділянки шкіри, на яких відбувся контакт з кров’ю під
захисним одягом, водою з милом. Перед тим як залишити робоче місце,
потрібно зняти всі індивідуальні засоби захисту та помістити їх у виділену
для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й утилізацію
використаних індивідуальних засобів захисту несе відповідальність
роботодавець. Характер медичного контакту має різний імовірний ступінь
інфікування:
• після контакту рани з ВІЛ-інфікованою кров’ю імовірність
інфікування ВІЛ становить у середньому 0,3%;
• після потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на неушкоджені слизові
оболонки імовірність інфікування ВІЛ становить приблизно 0,09%;
• після контакту неушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою кров’ю або з
іншими біологічними рідинами, що містять вірус, імовірність інфікування
ВІЛ не встановлено.
235
Безпеку медичних працівників під час виконання ними професійних
обов’язків контролює режимна комісія лікувально-профілактичного закладу.
Робочі місця лікувально-профілактичних закладів забезпечуються аптечками
для проведення термінової профілактики в разі аварійних ситуацій,
необхідним набором медичного інструментарію для одноразового
використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.
Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та інші забруднені
кров’ю, біологічними рідинами речі (за винятком сечі, слини, випорожнень у
зв’язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює
інфікування (надалі – біологічні рідини), а також речі, які забруднені слизом,
відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами
нормативної документації.
236
витікання рідини, крові біоматеріали транспортують у штативах, які
розташовані в контейнерах, біксах або пеналах, на дно яких укладають
чотиришарову суху серветку. Транспортування проб крові та інших
біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за
межами цих закладів, здійснюють тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що
унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх
перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання
лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють
дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках. Не
допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних
коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах. Не допускається
вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу,
забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання допомоги
кваліфікують як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.
237
яким відбувся медичний контакт, також необхідно протестувати на наявність
антитіл до ВІЛ (згідно з наказом № 415 МОЗ України, кров обстежують за
добровільної згоди, у зв’язку з цим заповнюють форму первинної облікової
документації № 108-2/о). Фахівці Центру СНІДу аналізують аварійну
ситуацію, характер ушкодження, терміни, результати тестування крові
медпрацівника та пацієнта і лише після цього приймають рішення про
доцільність призначення ПКП. У разі призначення ПКП потерпілий
заповнює бланк інформованої згоди на проведення ПКП антиретровірусними
препаратами.
238
медичну сестру відділення про аварійну ситуацію.
3. Зареєструвати аварію в журналі, форма № 108-2/о «Журнал
реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з
ВІЛ-інфікованим матеріалом».
4. Оформити акт аварії.
5. Набрати кров пацієнта для тестування на антитіла до ВІЛ за його
добровільної згоди. Пацієнт заповнює форму № 503-1/0 (згода на
проходження тесту на ВІЛ-інфекцію), та роблять відмітку в історії хвороби.
6. Кров пацієнта з направленням встановленого зразка доставляють
тільки в лабораторію КМЦ СНІДу для тестування на антитіла до ВІЛ.
7. Потерпілий медичний працівник з направленням, актом аварії,
паспортом повинен з’явитися в перші 72 год після аварійної в амбулаторне-
поліклінічне відділення Міського центру запобігання СНІДу до лікаря-
дерматолога або інфекціоніста для консультування.
8. У вихідні та святкові дні можна звертатися до чергового лікаря
приймального відділення Міського центру СНІДу.
Акт реєстрації аварійної ситуації заповнюють згідно з графами
«Журналу реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим
та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом», форма №108-2/о.
239
3. Низький (до 10 на 100 тис, населення):Німеччина, Франція,
Великобританія, Італія, Греція, Нідерланди, Бельгія, Австрія, Данія,
Швейцарія, Фінляндія, Ірландія, Ізраїль, Швеція, Норвегія, Люксембург,
Мальта, Андорра, Ісландія, Сан-Марино, Монако, Чехія, Словаччина,
Словенія.
Епідемія туберкульозу містить три складових загальної епідемії:
• перша складова - це епідемія такого туберкульозу, який
спостерігався в доантибактеріальну еру, тобто такого, що добре
піддається антибактеріальній терапії (до 80,0 % таких хворих);
• друга складова – це епідемія хіміорезистентного туберкульозу.
Насамперед йдеться про первинну резистентність мікобактерій
туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів (від 7,0 до 30,0 %
таких хворих);
• третя складова – це епідемія туберкульозу в поєднанні з ВІЛ-
інфекцією та СНІДом (близько 5,0-10,0 % таких хворих у структурі
захворюваності на туберкульоз).
240
опромінювання; недотримання техніки безпеки при проведенні таких
процедур, як перев’язка, бронхоскопія, аутопсія; недотримання
протитуберкульозних заходів у лабораторіях, моргах, лікарнях, палатах
тощо; помилки у виконанні стандартів у госпіталізації хворих на
туберкульоз.
241
серонегативних осіб. У ВІЛ-позитивного пацієнта наявність інфікування
МБТ може сприяти прискоренню реплікації ВІЛ, що, усвою чергу, може
призвести до швидкого прогресування, коли безсимптомна ВІЛ-інфекція
переходить у захворювання на СНІД. У разі прогресування ВІЛ-інфекції
імунна система втрачає здатність затримувати ріст і розповсюдження МБТ.
Частіше розвиваються дисеміновані та позалегеневі форми туберкульозу.
В. Працівники клінічних лабораторій. Співробітники клінічних
лабораторій піддаються підвищеному ризику інфікування туберкульозом на
робочому місці аерогенним шляхом. Частіше інфікування M. tuberculosіs
відбувається підчас первинної обробки клінічних зразків від пацієнтів з
невстановленим захворюванням на туберкульоз.
Г. Медичні працівники загально-лікарняної мережі. Усі медичні
працівники зазнають професійного ризику інфікування МТБ. Ураховуючи
поширення туберкульозу серед населення та особливості його клінічного
перебігу, перш за все ризику професійного інфікування МТБ зазнають:
1) лікарі загальної практики/сімейної медицини, дільничні терапевти,
лікарі швидкої допомоги та медичні сестри, які знаходяться на першійлінії
контакту із хворими на початковій стадії туберкульозного процесу, ще до
діагностики туберкульозу;
2) лікарі та медичні сестри стаціонарних відділень, де можуть
знаходитись тривалий час хворі на невстановлений туберкульоз (під час
проведення диференційного діагнозу вогнищевих змін у легенях), у разі
захворювання на туберкульоз позалегеневої локалізації (шкіри, нирок,
головного мозку,очей, кісток і суглобів, лімфатичних вузлів тощо);
3) лікарі бюро судово-медичної експертизи та патологоанатомічних
відділень під час проведення розтину трупів осіб із раніш невстановленим
захворюванням на туберкульоз, передусім – бездомних, безробітних,
звільненихіз місць позбавлення волі тощо.
242
підозрюється туберкульоз;
2) респіраторний захист (захисна маска – для хворого, який
кашляє;респіратор з HEPA-фільтром – для персоналу, який надає медичну
допомогу хворому);
3) використання захисних екранів при наданні хворому допомоги;
4) мінімізація часу перебування персоналу із хворим;
5) використання системи вентиляції для створення в приміщеннях, де
перебувають хворі, негативного тиску повітря;
6) використання систем бактеріологічної очистки (дезінфікування)повітря
у приміщеннях, де знаходяться хворі;
7) ультрафіолетове опромінення та дезінфекція приміщень;
8) маркування приміщень і об’єктів, які можуть становити загрозу
інфікування мікобактерією туберкульозу персоналу;
9) навчання безпечній праці працівників, які надають допомогу хворому;
10) проведення медичного спостереження за персоналом.
Профілактика туберкульозу на робочому місці в галузі охорони
здоров’я України
В українських закладах охорони здоров’я профілактика туберкульозу
базується на принципах інфекційного контролю – універсального комплексу
заходів переривання ланцюга передачі інфекції, спрямованого на всі три його
ланки: джерело інфекції, шляхи передачі та сприйнятливий організм.
Основними напрямами ІК є:
1) адміністративний контроль — комплекс адміністративних
заходів, спрямованих на запобігання утворенню інфекційних аерозолів і
поширенню інфекції, зниження рівня контагіозності джерел інфекції, що
включає в себе планування приміщень, правильну організацію роботи
стаціонарів і лікувально-профілактичних закладів загалом, навчання
персоналу і хворих методам і прийомам, які знижують ризик поширення
інфекції, тощо;
2) контроль стану повітря закритих приміщень (інженерний
контроль) — комплекс інженерних (проектних і технічних) заходів,
спрямованих на зниження концентрації інфекційних аерозолів (шлях
передачі інфекції) у повітрі шляхом використання технічних засобів —
вентиляції, ефективних пристроїв знезаражування повітря;
3) індивідуальний захист органів дихання — заходи, спрямовані на
сприйнятливі контингенти — пацієнтів і медичних працівників.
7. Література
Основна:
1. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. /за заг.
ред. О.П. Яворовського/ - К.: ВСВ «Медицина», 2015. – 288 с. – стор. 246-287|
2. Охорона праці в медичній галузі: навч. посіб. / О.П. Яворовський,
М.І. Веремей, В.І. Зенкіна та ін./ - К.: ВСВ «Медицина», 2015. – 208 с. – стор.
158-170 .
3. Профілактика туберкуьозу. Навчальний посібник для студентів і
лікарів-інтернів ВМНЗ та лікарів/В.І. Петренко, М.Г. Долинська,
А.В. Александрін, В.В. Петренко – К.: ТОВ «Ріджи», 2017. – 88 с.
4. Професійні інфекційні хвороби /Ю.І. Кундієв, М.А. Андрейчин,
А.М. Нагорна, Д.В. Варивончик. – К.: ВД «Авіцена», 2014. – 528 с.«ВІЛ-
інфекція. СНІД», стор. 9-138; «Туберкульоз», стор. 139-231; «Вірусні
гепатити», стор. 232-359;
5. Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). —
Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12 с. ISBN 978-617-505-214-3.
«Вірусний гепатит В», стор.386-398; «Вірусний гепатит С», стор. 399-406;
«ВІЛ-інфекція.СНІД-асоційовані інфекції та інвазії», стор. 414-438.
Додаткова:
1. Епідеміологія: Підручник /за ред. І.П. Колесникової/ – Вінниця.:
Нова книга, 2012, 568 с.
249
2. Гігієна та охорона праці медичних працівників: навч.
посіб./В.Ф. Москаленко, О.П. Яворовський, Д.О. Ластков та ін.; за ред.
В.Ф. Москаленка, О.П. Яворовського.- К.: Медицина, 2009.- 176 с.
3. Наказ МОЗ України № 415 від 19.08.2005 р. «Про удосконалення
добровільного консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію»
4. Профілактика ВІЛ-інфікування, попередження передачі ВІЛ від
матері до дитини, діагностика, лікування ВІЛ-інфікованих та соціально—
психологічна підтримка людей, що живуть з ВІЛ. Наскрізна навчальна
програма для ВМНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. 2009 рік
5. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція /СНІД: Навчальний посібник /
Р.Г. Процюк, В.Ф. Москаленко, В.І. Петренко та ін.; За ред.
В.Ф. Москаленка, Р.Г. Процюка. – К., "Медицина" 2009. – 423 с.
6. Горбатюк I. M. Проблеми соціального захисту медичних
працівників протитуберкульозних закладів. Український пульмонологічний
журнал, 2008, № 3. –с.24 – 25.
250
1. Актуальність теми:
Електрична енергія широко використовується в усіх галузях
господарювання, на транспорті, в побуті, в медицині. Людина поставила собі
на службу силу електрики. Але, крім благ, які створює електрика, вона є
джерелом високої небезпеки. Щоб зрозуміти її причини, треба пізнати
природу електрики та її вплив на організм людини.
Електронебезпечність часто пов'язана з пожежами. Пожежа –
неконтрольований процес горіння. Горіння – це фізико - хімічний процес,
при якому горючі речовини та матеріали під впливом високої температури
вступають в хімічну реакцію з окислювачем, перетворюючись в продукти
горіння та який супроводжується виділенням тепла та світлового
випромінювання. Причинами пожеж, унаслідок яких найчастіше гинуть
люди, за останні 8 років є небезпечне поводження з вогнем – 65% від
загальної кількості загиблих; порушення правил монтажу та експлуатації
електрогосподарства ( в тому числі медичних приладів) - 17%. Більше
третини випадків загибелі людей припадає на нічну пору – від 22 до 6 годин.
Це часто реєструється в стаціонарах для психічно хворих та для людей
251
похилого віку.
Збитки від пожеж в Україні обчислюються з 1998 року. За цього року
щоденні економічні втрати складали 680 тис. грн.
В нашій країні існує база законодавчих актів, наказів, положень,
інструкцій стосовно протиструминного та протипожежного захисту. Тому в
даний час набуває особливого значення природа електрики, процесів горіння,
вплив їх на організм а також засоби запобігання їх негативного впливу.
2. Конкретні цілі:
1. Класифікувати і розрізняти такі дії електричного струму на організм
людини: біологічну, термічну, електрохімічну і механічну дії.
2. Знати чинники і фактори, що впливають на наслідки ураження
електричним струмом.
3. Знати технічні засоби електробезпечності і техніку безпеки, під час
користування електроприладами.
4. Вміти надати першу медичну допомогу в разі ураження електричним
струмом та під час пожежі.
5. Знати причини виникнення пожеж, заходи безпеки та загальні
вимоги пожежної безпеки.
Назви попередніх
Отримані навички
дисциплін
1.Анатомія людини Аналізувати інформацію про зміни органів і тканин
тіла людини під впливом фізичних факторів
електричного струму та фізіко - хімічних факторів
горіння
2.Медична і Пояснювати фізичні основи дії електричного струму
біологічна фізика та пожеж ( сила та величина напруги струму,
електричний опір тіла людини, тривалість дії струму
та пожежі, вогонь, дим, недостатність кисню та
інше).
3. Медична хімія Інтерпретувати електрохімічну ( електролітичну) дію
струму та зміни фізико - хімічного складу крові.
4.Мікробіологія, Інтерпретувати дію фізичних факторів на мікрофлору
вірусологія і організму людини та зовнішнього середовища.
імунологія
5.Нормальна Аналізувати стан здоров’я людини за різних умов на
фізіологія підставі фізіологічних критеріїв.
6.Біологічна хімія Інтерпретувати значення біохімічних процесів обміну
252
речовин та його регуляції в забезпеченні
функціонування органів, систем та цілісного
організму людини.
7. Загальна гігієна та Аналізувати стан навколишнього середовища та
екологія людини вплив його факторів на здоров’я різних груп
населення.
Задача 1
У міській лікарні м. Луганська стався вибух кисневих балонів.
Зруйновано будівлю, загинуло 16 осіб. З 1995 р. було близько 50 вибухів
кисневих балонів.
У міській лікарні № 7 стався вибух одного кисневого балона. Другій
балон, що був поруч, зруйнувався від детонації.
Комісія зі 100 % - вою упевненістю стверджує, що у балоні, який
вибухнув , містився не чистий кисень, а суміш кисню з горючим газом,
ймовірно метаном. Імпульсом для загорання суміші послужила, швидше за
все, встановлена на редукторі, що підключається , прокладка з матеріалу,
несумісного з киснем (гума, пластік). Після підключення редуктора та
відкриття вентиля на балоні сталось загоряння прокладки, подальше
загоряння сумішші у балоні та вибух.
За місяць до вибуху була перевірка балонів на пожежонебезпечність.
Встановлено : балони пофарбовані у сірий колір; напис «кисень медичний»
був відсутній; дати проведення та наступного посвідчення на балонах були
відсутні ; наповнювальна станція, на якій заправляють медичний кисень, не
мала реєстраційного свідоцтва, що видається Міністерством охорони
здоров'я; виданий на балон з киснем паспорт був заповнений неповно.
1. За допомогою інформації додатку 1: вкажіть причину вибуху
кисневого балона?
2. Укажіть вимоги з метою попередження вибухів балонів?
254
3. Яким чином можна запобігти потраплянню горючого газу до
кисневого балона?
4. Звідки до кисневого балона може потрапити горючий газ?
5. Ознаки, що визначають , який кисневий балон вибухнув, а який
зруйнувався?
Задача 2
У реанімаційному відділенні лікарні м. Полтави, що розташовано на
4 поверсі 5- ти поверхового будинку, стався вибух кисневого балону. Є
постраждалі, а газозварник загинув. Свідки відмічають, що при
проведенні газозварювальних робіт в цьому відділенні були випадки
виникнення спалаху ( хлопка) у місті підключення редуктора, при цьому
прокладки були заводського виготовлення, але зі слідами органіки. Від
вибуху врятувало тільки те, що в балоні містився чистий кисень.
Під час зварювальних робіт , у момент, коли тиск кисню у балоні
став нижчим, ніж тиск горючого газу ( пропану) у газовому балоні стало
можливим перетікання його до кисневого балона. При під'єднанні
редуктора, потім при відкриванні вентиля стався вибух.
За допомогою інформації додатку 1 вкажіть :
1. Звідки до кисневого балону може потрапити горючий газ?
2. Яким чином можна запобігти потрапляння горючого газу до
кисневого балона?
3. Назвіть ознаки, що визначають, який кисневий балон вибухнув, а
який зруйнувався?
Задача З
На території районної лікарні знаходиться міжаптечна база ліків
та виробів медичного призначення.
Інспектором Державного пожежного нагляду здійснено перевірку
стану пожежної безпеки міжаптечної бази ліків та виробів медичного
призначення, при цьому до Припису внесено слідуючи відомості:
• споруда окрема, одноповерхова;
• приміщення для зберігання лікарських засобів має площу 26 м²;
• кімната для персоналу — 6 м², відмежована від приміщення цля
складування металевими гратами;
• легкозаймисті рідини зберігаються зовні, забарвлення тари —
чорного кольору;
• скляні бутлі де зберігаються легкозаймисті речовини без кошиків і
розташовані по 15 одиниць у кожній групі.
Чи мав підстави інспектор вносити такі відомості до Припису? Які
виправлення є необхідними.
255
Зміст теми:
Електробезпека
Дія електричного струму на організм людини
Розрізняють такі види дії електричного струму на організм людини:
біологічну, термічну, електрохімічну і механічну дію.
• Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої
тканини, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що
проходять в організмі і безпосередньо пов'язані з його життєвими
функціями. Це може супроводжуватися мимовільним, судомним
скороченням м'язів, у тому числі м'язів серця та легень. При цьому
порушуються або повністю припиняються кровообіг і робота органів
дихання.
• Термічна (теплова) дія струму зумовлює опіки окремих ділянок тіла,
нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів,
через які проходить струм. Це може викликати в них значні
функціональні розлади.
• Електрохімічна (електролітична) дія струму спричинює значними
змінами їх фізико-хімічного складу крові.
• Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших
механічних пошкодженнях тканин організму, зокрема — м'язової,
стінок кровоносних судин, легенів, унаслідок електродинамічного
ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від
теплової дії струму.
Наведені види дії електричного струму можуть призвести до негативних
наслідків, тобто до електричних травм.
Електрична травма — це пошкодження, спричинене впливом
електричного струму.
Електричні травми поділяються на два види: місцеві травми і загальні.
Місцеві — коли виникає місцеве ушкодження організму. До місцевих
електротравм відносять:
• електричні опіки;
• електричні знаки;
• механічні пошкодження.
Електричні опіки — найбільш поширена електротравма, яка виникає
внаслідок виділення тепла .
Електричні знаки (мітки) — це чітко окреслені плями сірого або блідо-
жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.
Механічні пошкодження — наслідок різних рефлекторних судомних
скорочень м'язів під впливом струму, що проходить через тіло. У результаті
можуть утворитися розриви зв'язок, шкіри, кровоносних судин, можуть мати
місце вивихи суглобів і навіть переломи кісток.
Загальні травми, або так звані електричні удари, коли уражається (або
256
створюється загроза ураження) усього організму через порушення
нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.
258
й легені, що вважається найбільш небезпечним. Таким чином, небезпека
ураження особливо велика, коли струм проходить через життєво важливі
органи — серце, легені, головний мозок і діє безпосередньо на ці органи.
Якщо струм не проходить через ці органи, то його дія на них лише
рефлекторна і вірогідність ураження менша. У більшості випадків
проходження струму через тіло людини виникає на шляху «права рука —
ноги». Однак втрату працездатності більш ніж на три робочих дні викликає
протікання струму по шляху «рука - рука» — 40%, шлях струму «права рука
— ноги» — 20%, «ліва рука - ноги» — 17%. Інші шляхи зустрічаються рідше.
Індивідуальні особливості, фізичний і психофізіологічний стан людини
суттєво впливають на наслідок ураження електрострумом. Наприклад,
невідпускаючий струм може бути пороговим відпускаючим для одних
людей і невідпускаючим — для інших. Характер дії струму однієї і тієї ж
сили залежить від маси людини та її фізичного розвитку. Встановлено, що
для жінок порогові значення струму приблизно в 1,5 рази нижчі ніж для
чоловіків.
Ступінь дії струму залежить від стану нервової системи та всього
організму. Так, у стані збудження нервової системи, депресії, у
хворобливому стані (особливо при хворобах серцево-судинної системи,
шкіри, нервів, легенів) та у стані сп'яніння, люди більш чутливі до струму,
що протікає через них, і зазнають важчих уражень ніж здорові.
Суттєве значення має і фактор уваги. Якщо людина підготовлена до
електричного удару, то ступінь небезпеки різко знижується, в той же час
несподіваний удар призводить до більш важких ушкоджень.
Провідність тканин тіла людини зумовлена фізико-хімічними,
біохімічними та біофізичними явищами. Завдяки цьому опір тіла людини
електричному струму є величиною нелінійною та нестабільною. Струм через
тіло людини протікає шляхом найменшого опору, котрий не завжди
збігається з найкоротшим геометричним шляхом. Це пояснюється значною
різницею питомих опорів різних тканин тіла людини. Сила струму 1 Н, що
проходить через тіло людини, залежить від напруги ІІ Л і опору тіла людини
К.л, який приблизно вважається активним. Вважається, що опір тіла людини
складається з опору шкіри в місцях контакту та з опору внутрішніх тканин.
Характер опору електричному струму — активно-ємнісний. Ємнісна
складова опору шкіри лежить в межах від кількох сотень пікофарад до
декількох мікрофарад.
Опір тіла людини електроструму визначається опором шкіри. Шкіра
має великий питомий опір, особливо роговий шар, котрий складається з
відмерлих зроговілих клітин, позбавлених кровоносних судин та нервів.
Електричний опір тіла людини — це опір струму, що проходить по ділянці
тіла між двома електродами, прикладеними до поверхні тіла людини. Тобто
опір тіла людини є нелінійним, змінюється при зміні прикладеної напруги.
Величина опору тіла людини залежить від наступних чинників:
• стану рогового шару шкіри;
259
• наявності на її поверхні вологи і забруднень;
• місця накладання електродів;
• частоти струму;
• тривалості його дії.
Величина опору залежить також від поверхневого опору і щільності
контакту, від товщини епідерми. Опір тіла людини при сухій, чистій і
непошкодженій шкірі, виміряний при напрузі 15-20 В, коливається в межах
від 3000 до 100000 Ом. Оскільки опір тіла людини електричному струму
нелінійний та нестабільний і виконувати розрахунки з таким опором
складно, то з достатньою для практики точністю опір тіла людини умовно
вважають таким що дорівнює 1000 Ом.
Зі зростанням частоти струму, опір тіла падає. Із збільшенням напруги
відбувається зменшення опору тіла людини. Наприклад, підвищена
вологість створює на руках струмопровідні містки на окремих ділянках
шкіри і через це збільшує її провідність, збільшує небезпеку ураження
струмом. Забрудненість рук окалиною, вугільним пилом знижують опір тіла
людини. Деревний пил на руках столяра менш небезпечний і столяр має
вищу опірність до струму. Підошви, мозолисті долоні в 20-50 разів мають
вищий опір, ніж зап'ястя.
• заземлення елементів;
• наявність хімічного агресивного середовища.
Особливо небезпечними є приміщення, в яких наявні не менше, ніж дні
261
ознаки приміщень з підвищеною небезпекою, а також: висока відносна
вологість повітря — близько 100%; наявність хімічного агресивного
середовища.
Приміщення з достатньою безпекою — це такі, в яких відсутні вище
перелічені фактори небезпеки.
Захист електрообладнання здійснюється шляхом: підключення до
електромережі через плавкі вставки (запобіжники) та автоматичні вимикачі;
металеві корпуси верстатів, електричного обладнання, на яких
можливе ураження електричним струмом людини внаслідок пробиття
ізоляції, підлягають заземленню. Правильна організація обслуговування
діючих електроустановок складається з виконання низки організаційних і
технічних заходів:
- підключення системного блока комп'ютера до мережі струму
повинно здійснюватися за ДОПОМОГОЮ спеціальної розетки, яка мас
заземлюючий контакт і підключена до заземлення. Заземленню підлягають
також принтери, сканери та інші периферійні пристрої. Обладнання
потрібно розміщувати на відстані не менше як 1 м від нагрівальних приладів
і так, щоб воно не зазнавало впливу прямих сонячних променів;
- згідно з ПТЕ та ПТБ до споживачів та обслуговуючого персоналу
електроустановок ставляться такі вимоги:
а) особи, що не досягли 18-річного віку та з ознаками відхилення від
нормального стану здоров'я, не повинні допускатися до робіт з
електроустановками, також і в фізіотерапевтичних кабінетах;
б) після теоретичної і практичної підготовки допущені особи
мають пройти перевірку знань і мати відповідне посвідчення.
Техніка безпеки під час користування електроприладами і надання
першої медичної допомоги в разі ураження електричним струмом.
Під час користування електроприладами треба дотримуватись низки
запобіжних заходів.
• перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити
електрошнур на наявність механічних пошкоджень.
• електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно з правилами
установки приладу.
• забороняється працювати з електроприладами вологими руками.
• не можна залишати електроприлад без нагляду на довгий час. Після
закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнено.
• при виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно
викликати електрика, що обслуговує прилад.
• категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи
самостійно.
Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках
залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу.
Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії
електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання
262
від мережі, потрібно відразу взятися за звільнення потерпілого від
струмоведучих частин, не торкаючись при цьому потерпілого.
Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать
від його стану. Її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події,
одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не
знепритомнів, потрібно забезпечити йому спокій, не дозволяючи рухатися до
прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але наявний
пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При зупинці
дихання, розширенні зіниць і посинінні шкіри потрібно робити штучне
дихання та непрямий масаж серця.
Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато
випадків, коли штучне дихання і непрямий масаж серця повертали
потерпілих до життя.
Пожежна безпека
Причини виникнення пожеж на виробництві та заходи безпеки
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною охорони
праці та збереження здоров’я людини.
Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем,
що поширюється в часі й просторі та створює загрозу життю і здоров'ю
людей, призводить до матеріальної шкоди. Щороку в Україні виникає
близько 60 тис. пожеж, у яких гинуть та отримують травми понад 5 тис. осіб.
Причинами виникнення пожеж на виробництві (на підставі
статистичних даних) є:
• необережне поводження з вогнем;
• несправність обладнання та порушення правил їх експлуатації;
• несправність обладнання та порушення технологічних процесів;
• порушення режимів технологічних процесів;
• невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.
Основні нормативні документи, що регламентують вимоги щодо
пожежної безпеки, регулюють відносини державних органів, юридичних і
фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм
власності.
Згідно із законодавством , відповідальність за пожежну безпеку
підприємств, установ покладено на роботодавців або уповноважених ними
осіб. Обов'язки роботодавців або уповноважених ними осіб зобов'язані:
• розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки;
• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і
затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у
межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням; .
• організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки;
263
• утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку,
пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не
за призначенням;
• проводити службове розслідування випадків пожеж.
На підприємствах слід організувати вивчення всіма працівниками
правил пожежної безпеки і дій у разі виникнення пожежі. Кожен працівник
зобов'язаний виконувати ці вимоги, а також вживати заходів щодо усунення
порушень правил пожежної безпеки, ліквідації пожеж і загорянь.
Пожежна безпека — стан об'єкта, при якому з регламентованою
ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і
впливу на людей її небезпечних факторів.
Загальні вимоги пожежної безпеки
• Кожний працівник повинен знати місце розташування первинних засобів
пожежогасіння і вміти ними користуватися, працівники повинні знати
правила поведінки при пожежі, шляхи евакуації.
• Легкозаймисті та горючі рідини дозволяється зберігати в спеціально
відведених місцях, у межах їх потреби відповідно до норм.
• Мастильні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини повинні
зберігатися окремо від інших матеріалів і речовин у спеціальних
ємкостях.
• Забороняється розкидати пожежонебезпечні матеріали. Після
використання їх треба винести з приміщення в спеціально відведене
місце. Не захаращувати ними підвальні або горищні приміщення.
• У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про
це пожежну охорону телефоном 101 та керівництво, розпочати
ліквідацію пожежі всіма наявними засобами.
Правила поведінки і заходи безпеки при виникненні пожеж
Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, вона може потрапити
під дію таких небезпечних та шкідливих факторів (основних та вториннних)
:
а) основні:
• токсичні продукти згорання;
• вогонь;
• підвищена температура середовища;
• дим, недостатність кисню;
б) вторинні:
• руйнування будівельних конструкцій, вибухи;
• витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;
• паніка.
Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя
людини, особливо при пожежі в будівлях (синтетичні матеріали — головне
джерело токсичних продуктів згорання). Найчастіше при пожежах
264
відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. Оксид вуглецю —
отруйний газ і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4 % —
смертельне.
Вогонь — надзвичайно небезпечний фактор пожежі. Під час пожежі
температура полум'я може досягти 1 200-1 400 °С, і в людей, що
перебувають у зоні пожежі. Полум'я може викликати опіки та больові
відчуття.
Небезпека підвищеної температури середовища полягає в тому, що
вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести
до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення
температури середовища до 600 °С уже є життєво небезпечним для людини.
Дим вміщує велику кількість найдрібніших зовнішніх часточок
незгорілих речовин, що накопичилися в повітрі. Він викликає інтенсивне
подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель,
сльозотечу). Крім того, у задимленому приміщенні внаслідок погіршення
видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її зовсім
неможливо.
Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння
відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів.
Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню в
повітрі знижується до 14 % (норма — 21 %). При цьому втрачається
координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується
свідомість.
Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати
ними несучої здатності під впливом високих температур і вибухів. При
цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під
уламками завалених конструкцій.
Вибухи, витікання небезпечних речовин — можуть бути спричинені їх
нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємкостей чи трубопроводів з
небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і
можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають
поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження
уламками.
Паніка здебільшого спричинюється швидкими змінами психічного
стану людини, переважно депресивного характеру в умовах екстремальної
ситуації. Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови
вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки
щодо цього. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних
можливостей людини, то вона може піддатися паніці. При цьому вона
втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними тій
ситуації, що виникла. Це явище може призвести до масової загибелі людей.
Головна небезпека, від якої гинуть люди на пожежі, — дим і гаряче
повітря, тому в задимленому приміщенні дихати треба тільки через мокру
щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися повзучи, тому
265
що знизу менше диму. Виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно
зачинити щільно двері, щоб полум'я залишити без кисню. Якщо з’явився
дим у коридорі, треба передусім з'ясувати, що трапилося, а потім
якнайшвидше залишити приміщення через головні та запасні виходи. З
другого-третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або
кабелях, якщо є небезпека для життя.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння), кожний медичний працівник
зобов'язаний:
• негайно повідомити про це по телефону в пожежну охорону. При
цьому потрібно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів
будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність
людей, а також повідомити своє прізвище;
• вжити (за можливістю) заходів по евакуації хворих, гасінню пожежі та
збереженню матеріальних цінностей;
Первинні засоби пожежогасіння та правила
користування ними
Вода — основний засіб впливу на горіння, яким досягається
охолодження й зниження вмісту кисню в зоні горіння. Водою не можна
гасити легкозаймисті речовини (бензин, гас), карбіди, селітру, електричне
обладнання, яке є під напругою.
Пісок, ковдри — ізолюють вогнище пожежі й знижують вміст кисню в
зоні горіння.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль
відводиться самим ефективним з них — вогнегасникам. Встановлено, що з
використанням вогнегасників найчастіше успішно ліквідують загорання
протягом перших 4 хв. з моменту їх виникнення, тобто до прибуття
пожежних підрозділів.
Вогнегасники поділяються на водяні, хімічно-пінні, вуглекислотні та
порошкові.
Водяні — вогнегасною речовиною в них є чиста вода або вода зі
спеціальними добавками. Основний спосіб впливу на горіння — це
охолодження вогнища пожежі.
Хімічно-пінні (ОХП-ІО) — основний засіб впливу на горіння, ізоляція
вогнища горіння; додаткова дія — охолодження за рахунок наявної води.
Слід мати на увазі, що піна — електропровідна, нею не можна гасити
електрообладнання під напругою, вона псує цінне обладнання.
Вуглекислотні (ОУ, ОУ-3, ОУ-5). Як пожежогасна речовина
використовується безколірний вуглекислий газ без запаху і смаку з
температурою — ,71 °С. Основний вплив на горіння — розбавлення суміші
горючої пари та газів з повітрям (киснем), додатковий — охолодження
(твердий діоксид вуглецю). Можна гасити електрообладнання під
напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна — спирт і
ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, фотоплівку, целулоїд, котрі горять
без доступу повітря.
266
Порошкові (ОП) — «Момент». Пожежогасною речовиною є
подрібнені мінеральні солі. Основна дія на горіння — інгібування. Можна
гасити пожежі будь-якого типу, у тому числі електрообладнання під
напругою.
Порошкові вогнегасники
267
Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для
захисту об'єкта здійснюється згідно з чинними Типовими нормами
належності вогнегасників та галузевими правилами пожежної безпеки.
Поліклініки та лікарні на кожному поверсі повинні мати не менше двох
переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою
заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.
Крім того, слід передбачати по одному вуглекислотному вогнегаснику
з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:
• на 20 м площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з
2
268
• на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано
виробника та пункт технічного обслуговування вогнегасників, які
мають право проводити його технічне обслуговування, дату
виготовлення (продажу) та дату проведення технічного обслуговування.
Після проведення первинного огляду вогнегасникам присвоюються
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.
Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна оформити
журнал обліку вогнегасників на об'єкті.
Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а
також поблизу місць, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При
цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів,
опалювальних та нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин
(середовищ), які можуть негативно вплинути на їх дієздатність.
Розміщення вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні
конструкції, установлення їх у пожежних шафах або тумбах має бути
виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість прочитування
маркувальних написів на їх корпусах.
Вогнегасники повинні розміщуватись з урахуванням зручності їх
обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої
видимості з різних точок захищуваного простору.
Підходи до місця розташування вогнегасників мають бути завжди
вільними.
Для зазначення місцезнаходження вогнегасників на об'єктах повинні
встановлюватися вказівні знаки:
269
дотримуватися при користуванні найбільше розповсюдженими порошковими
(1) та вуглекислотними (2) вогнегасниками:
1)Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж
класів А, В і С (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).
При гасінні пожежі класу А (горіння твердих речовин) вогнегасний
порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з
боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба
наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі
осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими
порціями.
Під час гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин) струмінь
порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадок з
боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити
безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не
залишаючись позаду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно
підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.
Під час гасіння пожежі класу С (горіння газоподібних речовин)
струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь
газу майже паралельно газовому потоку.
Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку
слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я.
До початку гасіння знеструмити електроустаткування.
Деякі рекомендації щодо роботи з порошковими вогнегасниками на
рис.2
270
1) Вуглекислотні вогнегасники застосовуються, як правило, для
гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин) й
електроустаткування (Е).
Під час гасіння пожежі класу В розтруб має бути спрямований в основу
вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння
оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік,
просуваючись уперед. При гасінні електроустаткування тактика аналогічна
користуванню порошковими вогнегасниками.
271
У димових повідомлювачах чутливим елементом є фотоелементи
(ИДР-М) або іонізуючі камери з радіоактивними датчиками (РИД-1), РИД-6).
Дим, що потрапляє до іонізаційної камери, зменшує іонізацію повітря і це
призводить до подання сигналу (ДИП-1, ДИП-2, РИД-1, РИД-6М).
У світлових повідомлювачах фотоелемент реагує на інфрачервону
частину спектра полум'я. До них належать повідомлювачі типу ДПИД,
АИП-М.
Комбіновані повідомлювачі мають терморезистори та іонізаційну
камеру (наприклад, КИ-1).
Організаційні заходи щодо пожежної безпеки
Згідно з Законом України «Про пожежну безпеку» на підприємствах з
чисельністю працюючих 50 і більше чоловік створюють пожежно-технічні
комісії (ПТК). їх роботу організовують відповідно до «Типового положення
про пожежно-технічну комісію», затвердженого наказом № 5 МВС України
від 27 вересня 1994 р.
Всі виробничі приміщення, споруди, будівлі поділяють на 5 категорій:
А — вибухопожежонебезпечні. В таких приміщеннях використовують
горючі гази, або легкозаймисті рідини з температурою спалаху до 28 °С в
такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з повітрям, при
згоранні (вибуху) яких в приміщенні утворюється надлишковий тиск
більший 5 кПа;
Б — вибухопожежонебезпечні. В таких приміщеннях використовують
легкозаймисті рідини з температурою спалаху від 28 °С до 61 °С або горючі
пили і волокна в такій кількості, що можуть утворювати горючі суміші з
повітрям, при згоранні (вибуху) яких в приміщенні утворюється тиск
більший 5 кПа;
В — пожежонебезпечні. В таких.приміщеннях використовують або
горючі рідини. (температура спалаху більша 61 °С), або тверді горючі
матеріали або ПИЛИ І волокна (нижня концентраційна межа
розповсюдження полум'я їх суміші з повітрям вища 65 г/м3);
Г І Д — пожежобезпечні. В таких приміщеннях знаходяться негорючі
речовини і матеріалі.
Обмеження поширення пожежі між будинками досягається:
• розміщенням вибухопожежонебезпечних виробничих і складських
будинків, зовнішніх установок, складів горючих рідин, горючих газів з
урахуванням переважаючого напрямку вітру, а також рельєфу
місцевості;
• встановленням протипожежних розривів між будинками, зовнішніми
установками, а також відкритими майданчиками для зберігання
пожежонебезпечних речовин і матеріалів;
• зниженням пожежної небезпечності будівельних матеріалів, що
використовуються в зовнішніх огороджувальних конструкціях, у тому
числі оздоблення та облицювання фасадів, а також у покриттях;
272
• застосуванням конструктивних рішень, спрямованих на створення
перешкоди поширенню пожежі між будинками.
Протипожежні розриви встановлюють залежно від значення, категорії
за вибухопожежною і пожежною небезпекою, ступеня вогнестійкості
будинків відповідно до вимог державних будівельних норм.
Конструктивними рішеннями, спрямованими на створення перешкод
поширенню пожежі між будинками, є влаштування протипожежних стін,
обмеження площі віконних та інших прорізів у зовнішніх, стінах,
використання вогнестійкого скління, віконних прорізів та інші.
Евакуація людей на випадок пожежі повинна передбачатися по шляхах
евакуації через евакуаційні виходи.
Частини будинку з приміщеннями різного призначення, відділені
протипожежними стінами 1-го типу (протипожежні відсіки), повинні бути
забезпечені самостійними шляхами евакуації.
Приміщення, розділені на частини перегородками, які
трансформуються, або протипожежними завісами (екранами) повинні мати
самостійні евакуаційні виходи з кожної частини.
Не дозволяється розміщувати приміщення категорій А і Б
безпосередньо над або під приміщеннями, призначеними для одночасного
перебування понад 50 осіб.
Евакуаційні виходи, шляхи евакуації повинні мати позначення з
використанням знаків пожежної безпеки.
Виходи відносяться до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень:
а) першого поверху — назовні безпосередньо або через коридор,
вестибюль (фойє) сходову клітку;
б) будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол,
фойє до сходової клітки або сходів типу СЗ; безпосередньо до сходової
клітки або сходів типу СЗ;
в) у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами;
г) цокольного, підвального, підземного поверхів — назовні
безпосередньо, через сходову клітку або через коридор, який веде до
сходової клітки, що має вихід назовні безпосередньо або ізольований від
розташованих вище поверхів.
З будинку, з кожного поверху та з приміщення, слід передбачати не
менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД.
Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:
а) приміщення з одночасним перебуванням не більш як 50 людей, якщо
відстань від найвіддаленішої точки, підлоги до зазначеного виходу не
перевищує 25 м;
б) приміщення площею не більш як 300 м 2, розташоване у цокольному,
підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно
перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 1 5
допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менш як
0,6 м х 0,8 м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45
273
м або через вікно з розмірами не менш як 0,75 м х 1,5 м і з пристосуванням
для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими
сходами (або скобами) в приямку;
в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300
м та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При
2
274
приладів не допускається. Стелажі і штабелі повинні знаходитися на відстані
не менше ніж 1 м від нагрівальних приладів.
Склади для речовин, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні
метали, гідрат натрію тощо), а також склади для порошкоподібних і
подрібнених полімерних матеріалів, сажі, графіту повинні розміщуватися в
сухих одноповерхових приміщеннях, що добре вентилюються з покривом,
який легко скидається. Всередині цих приміщень не має бути розташовано
ніяких водяних, парових та каналізаційних труб. Покриви і стіни не повинні
пропускати атмосферних опадів, фундамент повинен захищати від ґрунтових
вод.
Металеві порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цинкові,
магнієві, фосфорні), мають зберігатися в окремих відсіках у герметично
закритій тарі. У разі зберігання азотної і сірчаної кислот необхідно вжити
заходи щодо унеможливлення їх зіткнення з деревиною, соломою,
речовинами органічного походження тощо. Концентровану азотну кислоту
не дозволяється розливати у скляні бутилі. На складах і під навісами, де
зберігаються кислоти, необхідно мати готові розчини крейди, вапна або соди
для негайної нейтралізації випадково розлитих кислот.
Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), у торці
складського будинку в металевих банках або контейнерах під шаром
захисного середовища (інертні гази, мінеральні масла, керосин, парафін).
При зберіганні в одній секції складу різноманітних лужних металів, кожний з
них повинен розташовуватися на окремому стелажі. У відсіках, суміжних з
відсіками лужних металів, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні
речовини.
Для перевезення хімічних речовин у тарі необхідно використовувати
справний транспорт, обладнаний з урахуванням їх властивостей
протипожежним інвентарем і нейтралізуючими засобами. Автотранспорт, що
використовується для вантажно-розвантажувальних робіт, забороняється
залишати на території складів після закінчення роботи.
Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт не можна
допускати пошкодження тари, її падіння з висоти, пролив рідини, розсипання
речовин тощо. Вантажно-підйомні механізми, що застосовуються у ході
здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, повинні бути в справному
стані.
Після закінчення роботи електроустаткування в усіх складах повинно
бути знеструмлено.
Забороняється:
• проводити на складах роботи, не пов’язані із зберіганням хімічних
речовин;
• входити персоналу у складські приміщення, де зберігаються хімічні
речовини, що вступають в реакцію з водою, у сирому (вологому) одязі і
взутті;
275
• застосовувати для закриття бутлів з кислотою пробки з органічних
матеріалів (деревина, тканина, солома тощо).
Потенційними причинами виникнення пожежі лабораторних
приміщень, які є невід’ємним компонентом підприємств фармацевтичної
галузі можуть бути:
• порушення правил і норм зберігання та застосування легкозаймистих
і горючих речовин;
• порушення правил проведення зварювальних і вогненебезпечних
робіт;
• порушення правил експлуатації опалювальних і вентиляційних
приладів та систем;
• паління.
Тому співробітники лабораторій повинні володіти основами
забезпечення пожежної безпеки під час застосування хімічних речовин та
матеріалів, які використовуються, та дотримуватися заходів безпеки при
роботі з ними.
Так, зберігання в лабораторіях речовин і матеріалів повинно
виконуватися тільки згідно з асортиментом. Не допускається сумісне
збереження речовин, хімічна взаємодія яких може викликати загоряння
пожежу або вибух.
Загальний запас легкозаймистих речовин та лужних металів, що
одночасно зберігаються в кожному робочому приміщенні, не повинен
перевищувати добової потреби. Посудини, в яких проводились роботи з
ними, після закінчення роботи мають оброблятися пожежобезпечними
розчинами.
Додаток 1
Відповідно до ГОСТ 5583-78 « Кисень газоподібний технічний і
медичний » кисень нетоксичний, негорючий і вибухобезпечний , проте є
сильним окислювачем, різко збільшує здатність інших матеріалів до
горінння. Суміші газоподібного кисню з горючими газами вибухонебезпечні.
Мастильні матеріали та жирові забруднення поверхонь, що контактують з
киснем, є причиною загорянь. Ущільнюючі матеріали ( фібра, капрон , гума,
пластмаса) можуть легко займатися у середовищі кисню високого тиску.
Газоподібний кисень технічний і медичний заправляють у балони за
ГОСТ 949-73 до тиску 150 кгс/см². Враховуючи, що медичний кисень
належить до лікарських препаратів , наповнювальні станції , які його
заправляють повинні мати реєстраційне свідоцтво, що видається
Міністерством охорони здоров’я. На кожний балон з медичним киснем
видається паспорт відповідно до ГОСТу. На балоні повинен бути напис
«Кисень медичний» або «Кисень». Балон фарбується у блакитний колір. На
балоні повинні бути вибиті дати проведеного та наступного опосвідчення,
клеймо випробувального пункту.
276
Переважна більшість горючого газу ( пропану) потрапляє до
кисневого балона під час газозварювальних робіт, у момент коли тиск
кисню у балоні стає нижчим, ніж тиск горючого газу ( пропану) у
газовому балоні, і стає можливим перетікання його до кисневого балона.
Потрапляння інших горючих газів до кисневого балона можливо під час
його використання не за призначенням.
Вибух газу залежить від того, яка кількість газу потрапила до
кисневого балона. Якщо кількість газу значна, то відбувається
самозагоряння горючої сумішші під час наповнення , а потім - вибух
балона з руйнуванням самої наповнювальної станції та людськими
жертвами.
Основні причини , по яких у кисневі балони можуть попадати
горючі гази :
1. Використання споживачем кисневих балонів не за призначенням
2. Влучення горючого газу під час експлуатації через різак
газозварювального апарату( якщо мундштук закупорений ) у кисневий
балон за умови, що тиск у ньому відсутній, або нижче, ніж у газовому
балоні.
Основною умовою виключення аварійної ситуації є недопущення
влучення в кисневий балон горючого газу.
Перед заправленням кисневих балонів установлювати в них
наявність залишкового тиску – випускати газ з балонів, це азбука
професійної поведінки заправника балонів. Ще в цьому стікаючому
струменю газу з балону потрібно перевіряти наявність горючого газу з
допомогою чутливого газоаналізатору ( це вимоги нормативних
документів)
Тримати балони з киснем в приміщенні на поверхах лікарні є
порушенням норм і правил.
Самозаймання
Деякі речовини за певних умов мають здатність до самозаймання – без
нагріву їх зовнішнім джерелом. Виділяють три види самозаймання:
• теплове;
• хімічне;
• мікробіологічне.
Суть теплового самозаймання полягає у тому, що схильні до такого
самозаймання речовини при їх нагріві до порівняно незначних температур
(60...80 °С), за рахунок інтенсифікації процесів окислення і недостатнього
тепловідводу, саморозігріваються, що, в свою чергу, призводить до
підвищення інтенсивності окислення і, врешті, до самозаймання.
До хімічного самозаймання схильні речовини, до складу яких входять
неорганічні (ненасичені) вуглеводні, які включають тільки вуглець і водень,
за наявності подвійних і потрійних зв'язків між атомами вуглецю.
Для таких вуглеводнів характерним є приєднання по лінії цих зв'язків
277
окисників, у тому числі і галогенів, що супроводжується підвищенням
температури речовини і інтенсивності її подальшого окиснення. За певних
умов цей процес може завершуватись самозайманням. Хімічному
самозайманню сприяє наявність у речовині сполук сірки.
Вугільний пил, з підвищеним вмістом сполук сірки, і тканини,
просочені нафтопродуктами, до складу яких входять сполуки сірки, особливо
небезпечні для самозаймання.
До мікробіологічного самозаймання схильні продукти рослинного
походження – трава, подрібнена деревина, зерно тощо. За певних умов
вологості і температури в рослинних продуктах виникає павутинний глет –
специфічний ниткопавутиноподібний білий грибок. Його життєдіяльність
пов'язана із підвищенням температури. При температурі 80...90 °С
павутинний глет перетворюється в тонкопористий, схильний до подальшого
самоокислення з підвищенням температури самозаймання.
Необхідною умовою для розглянутих видів самозагоряння є наявність
схильних до самозаймання речовин, окислювача і недостатній відвід
супутнього процесам окислення тепла в навколишнє середовище.
7. Рекомендована література.
Основна:
1. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Основи охорони праці. Суми
«Університетська книга», 2007.- С.198-230.
2. М.М. Козяр, Я.І. Бедрій, О.В. Станіславчук. Основи охорони праці,
безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення. Київ.-2012.
3. В.М.Мороз, І.В.Сергета, Н.М. Фещук, МП Олійник Охорона праці в
медицині та фармації. Вінниця, Нова книга, 2005 — С. 414—456.
Додаткова:
1. Кодекс цивільного захисту захисту України ( Відомості Верховної
Ради, 2013, № 34 -35, ст. 458). Глава 13. Забезпечення пожежної
безпеки.
2. Закон України «Про охорону праці»(нова редакція станом на
01.01.2004 р.) статті: 6; 8; 18; 21.
3. Наказ Міністерства охорони здоров’я України №44 від 16.03.1993 р.
«Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп
лікарських засобів та виробів медичного призначення».
4. Правила пожежної безпеки для підприємств з виробництва лікарських
засобів (НАПБ–В. 01.051 – 99/191). – К., 2001, – 175 с.
5. Наказ Міністерства освіти і науки України № 974 від 15.08.2016р.
6. «Про затвердження Правил пожежної безпеки для навчальних закладів
та установ і організацій системи освіти України».
7. Наказ Міністерства Внутрішніх справ України , № 1417 від
30.12.2014р. «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні».
278
8. 8. Кодекс цивільного захисту захисту України стаття 55 « Заходи
щодо забезпечення пожежної безпеки».
Тема
279
1. Актуальність теми:
У наш час в закладах охорони здоров’я зайняті значні контингенти жінок, підлітків
та осіб старшого віку. Внаслідок цього, гостро стоїть проблема раціональної організації
праці з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей цих контингентів.
Законодавством України передбачено ряд заходів і пільг, що стосуються праці жінок та
підлітків.
Умови праці на робочих місцях жінок, підлітків та осіб старшого віку не завжди
відповідають чинному санітарному законодавству і працівники можуть піддаватися дії
негативних чинників, характерних для певного виду робіт (психофізіологічних, фізичних,
хімічних, біологічних).
Виходячи з цього, слід проводити санітарний нагляд за робочими місцями таких
контингентів працюючих (гігієнічна оцінка нового обладнання, атестація робочих місць,
обґрунтування та розробка оздоровчих заходів, організація попередніх та періодичних
медичних оглядів тощо), та особливу увагу звертати на їх здоров’я при проведенні
медичних оглядів, діагностики, лікування та профілактики захворювань у цього
контингенту осіб.
2. Конкретні цілі:
1. Пояснювати фізіолого-анатомічні особливості організму жінок, підлітків та осіб
старших вікових груп, що зумовлюють підвищену чутливість до шкідливих чинників
виробничого середовища.
2. Трактувати основні вимоги до організації праці жінок, підлітків та осіб старших
вікових груп в закладах охорони здоров’я згідно з чинним законодавством.
3. Пояснювати залежність стану здоров’я жінок, підлітків та осіб старших вікових
груп від умов праці.
4. Складати організаційні та медико-біологічні заходи, спрямовані на оздоровлення
умов праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп в закладах охорони здоров’я.
280
Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що
його складають, органи і тканини.
1. Анатомія людини
Визначати топографо-анатомічні взаємовідносини органів і
систем людини.
Пояснювати фізичні основи та біофізичні механізми дії
2. Медична і зовнішніх факторів на системи організму людини.
біологічна фізика Трактувати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що
лежать в основі життєдіяльності людини.
Інтерпретувати типи хімічної рівноваги для формування
цілісного фізико-хімічного підходу до вивчення процесів
життєдіяльності організму.
Застосовувати хімічні методи кількісного та якісного аналізу.
3. Медична хімія
Класифікувати хімічні властивості та перетворення
біонеорганічних речовин в процесі життєдіяльності організму.
Трактувати загальні фізико-хімічні закономірності, що є в
основі процесів життєдіяльності людини.
Інтерпретувати біологічні властивості патогенних та
4. Мікробіологія,
непатогенних мікроорганізмів, вірусів та закономірності їх
вірусологія і
взаємодії з макроорганізмом, з популяцією людини і зовнішнім
імунологія
середовищем.
5. Нормальна Аналізувати стан здоров’я людини за різних умов на підставі
фізіологія фізіологічних критеріїв.
Інтерпретувати значення біохімічних процесів обміну речовин
6. Біологічна хімія та його регуляції в забезпеченні функціонування органів,
систем та цілісного організму людини.
Термін Визначення
стан людини при якому сукупність фізичних, розумових і
1. Працездатність емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати
роботу визначеного змісту, обсягу і якості.
сукупність чинників виробничого середовища і трудового
2. Умови праці процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під
час виконування нею трудових обов’язків.
стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і
3. Безпечні умови шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих
праці виробничих чинників не перевищує гранично допустимих
значень.
виробничий чинник, дія якого на працюючого за певних умов
4. Шкідливий
може призвести до захворювання, зниження працездатності і
виробничий чинник
(або) негативного впливу на здоров’я нащадків.
виробничий чинник, дія якого на працівника в певних умовах
5. Небезпечний
призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового
виробничий чинник
різкого погіршення здоров’я або до смерті.
281
1. Соціально-економічні передумови для використання в закладах охорони
здоров’я праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп.
2. Основні фізіолого-анатомічні особливості організму жінок, підлітків та осіб
старших вікових груп, які зумовлюють підвищену чутливість до шкідливих чинників
виробничого середовища.
3. Вплив чинників виробничого середовища на організм жінок. Різниця між
чутливістю жіночого та чоловічого організму до шкідливих чинників виробничого
середовища. Віддалені наслідки впливу шкідливих чинників виробничого середовища.
4. Вимоги до умов праці жінок в закладах охорони здоров’я. Основні положення
законодавства, що регламентує жіночу працю. Пільги, що надаються жінкам у зв’язку з
вагітністю.
5. Вплив факторів виробничого середовища на організм підлітків. Чутливість
організму підлітків до впливу шкідливих чинників виробничого середовища.
6. Вимоги до умов праці підлітків в закладах охорони здоров’я. Основні
положення законодавства, що регламентує працю підлітків.
7. Вимоги до умов праці осіб старших вікових груп в закладах охорони здоров’я.
Основні положення законодавства, що регламентує працю осіб старших вікових груп.
8. Особливості стану здоров’я жінок, підлітків та осіб старших вікових груп в
закладах охорони здоров’я.
Задача 1.
Випускник загальноосвітньої середньої школи 17-ти років бажає
працевлаштуватись санітаром в бюро судово-медичної експертизи. Робоча зміна санітара
характеризується 24-годинним чергуванням, в тому числі у нічну зміну і у вихідні дні.
Робота цього контингентна працюючих характеризується підйомом та переміщенням
вантажу масою до 35 кг 1-2 рази протягом кожної години робочої зміни. Робочі місця
обладнані місцевою витяжною вентиляцією, яка не завжди працює ефективно. Внаслідок
цього, в повітря робочої зони надходять хімічні речовини в концентраціях, що
перевищують ГДК.
Задача 2.
У фізіотерапевтичному кабінеті поліклініки працюють 3 медсестри. В кабінеті
встановлено три апарати "ЛУЧ-58", які випромінюють ЕМП у діапазоні 50-300 МГц.
Медсестра працює у відділенні 6 годин на добу. Рівень напруженості електричного поля
на робочому місті становить 80 В/м.
Лікарем акушером-гінекологом у медсестри Г. встановлено вагітність.
Задача 3.
282
3 медсестри працюють у відділенні променевої терапії, в якому розташовано 4
фізіотерапевтичних апарати: два " ЛУЧ-250" і два "ЛУЧ-300". Апарати працюють у
діапазоні ЗВЧ-частот – 300 МГц. Надання процедур відбувається медсестрою протягом
всієї робочої зміни – 6 годин. Гігієнічне обстеження, проведене у відділенні, встановило
наявність ЕМ-випромінювання зі щільністю потоку енергії 10 Вт/м2.
Лікарем акушером-гінекологом у медсестри Д. встановлено вагітність.
Задача 4.
Лікар-офтальмолог центру первинної медико-санітарної допомоги (жінка 23
років) проводить прийом хворих щоденно з понеділка до п’ятниці з 8 00до 1300, субота та
неділя – вихідні. Протягом робочої зміни вона досліджує функції органу зору у пацієнтів,
займається підбором окулярів, заповнює медичну документацію. Робота проводиться
переважно у положенні сидячи, 7-10% робочої зміни – у положенні стоячи (енерговитрати
– 95 ккал/год). Наявність летких компонентів хімічних речовин в повітрі робочої зони не
визначається.
Температура повітря на робочому місці в теплий період року становить 24 0С,
відносна вологість повітря – 50%, швидкість руху повітря – 0,1 м/с.
Лікарем акушером-гінекологом у лікаря-офтальмолога встановлено вагітність.
Зміст теми:
Додаток 1.
Глава XII
ПРАЦЯ ЖІНОК
Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими
або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних
робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса
яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на
яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і
переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров’я
України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час. Залучення жінок до
робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де
це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів
застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначені у частині першій цієї статті обмеження не поширюються на жінок, які
працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до
трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у
відрядження. Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і
робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей
віком до трьох років.
Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до
чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у
відрядження. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-
інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без
їх згоди.
Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей
віком до трьох років. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються
норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є
легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням
середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного
висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих
288
факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі
пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання
попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за
попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.
Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій
роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується
фактичний заробіток.
Стаття 179. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною.
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з
вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження
двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів,
починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і
становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше
дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть
надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної
плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не
надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому
порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у
медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та
шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком
дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період
перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах
неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання
допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю
та пологами. У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник
або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні
основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві,
в установі, організації в поточному робочому році.
Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її
до стажу роботи. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та
відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього
Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179
цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються
наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та
відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього
Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу
роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає
право на щорічну відпустку, не зараховується.
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей. Жінкам, які усиновили
новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня
289
усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні
двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.
Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених
батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка
у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів –
при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після
набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути
використана також батьком дитини.
Жінкам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надаються
відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181
цього Кодексу.
Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Жінці, яка
працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка
усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі
й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла
дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10
календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не
може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні
відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки,
встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший
період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.
Стаття 183. Перерви для годування дитини. Жінкам, що мають дітей віком до
півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові
перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше
тридцяти хвилин кожна.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не
менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим
ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням
бажання матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за
середнім заробітком.
Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних
жінок і жінок, які мають дітей. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і
знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком
до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років
або дитини-інваліда.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести
років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до
чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,
організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх
звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування
за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення
строкового трудового договору.
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до
чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм
290
матеріальної допомоги. Власник або уповноважений ним орган повинен у разі
необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти
років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або
на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях. На
підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються
дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої
гігієни жінок.
Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері.
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою – восьмою статті 179,
статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які
виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в
лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків,
одного з батьків-вихователів.
Глава XIII
ПРАЦЯ МОЛОДІ
Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах. Неповнолітні,
тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах
прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу,
відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими
законодавством України.
Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу. Не допускається
прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток,
прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу
учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних
закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу
навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за
згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше
вісімнадцяти років. Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на
важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на
підземних роботах.
Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і
переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а
також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше
вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за
погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Стаття 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років. Усі особи
молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного
огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому
медичному оглядові.
Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до
нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Забороняється залучати працівників
молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Стаття 193. Норми виробітку для молодих робітників. Для робітників віком до
вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для
дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не
досягли вісімнадцяти років.
291
Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після
закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а
також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених
законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись
знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним
органом за погодженням з профспілковим комітетом.
Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при
скороченій тривалості щоденної роботи. Заробітна плата працівникам молодше
вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж
розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх
спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться
пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть
встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Стаття 195. Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років. Щорічні
відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у
перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну
безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Стаття 196. Для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила
навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах,
звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час
мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу
або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або
припинення навчання чи служби) і вперше приймається на роботу, дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою
одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а
також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню,
підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону
України “Про зайнятість населення”.
Стаття 197. Працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років
після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-
виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і
перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової
служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за
призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається
перше робоче місце на строк не менше двох років.
Молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, потреба в
яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота
за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років.
Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку
звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому
звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться
лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його
батьків або інших осіб. Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також
державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з
292
неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує
здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
ЗАКОНУКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
Стаття 10. Охорона праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на
важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на
підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з
санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і
переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно
до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних
норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом
виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Праця вагітних жінок і жінок, які мають
неповнолітню дитину, регулюється законодавством.
Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх. Не допускається залучення
неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними
умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а
також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них
граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і
небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей,
що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з
важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці,
визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з
нагляду за охороною праці.
Стаття 12. Охорона праці осіб з інвалідністю. Підприємства, які використовують
працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням
рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм
реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним
особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством,
роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування
осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій. Залучення осіб з інвалідністю
до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не
суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
ПОГОДЖЕНО:
Голова Держнаглядохоронпраці України А.Ф.Дюба
Міністр праці України М.Г.Каскевич
Заступник Голови Федерації Профспілок України О.В.Єфіменко
Граничні норми
підіймання і переміщення важких речей жінками
Гранично допустима
Характер робіт
вага вантажу, кг
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою
10
роботою (до 2 разів на годину)
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом
7
робочої зміни
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної
години робочої зміни, не повинна перевищувати:
з робочої поверхні 350 кг
з підлоги 175 кг
294
2. Вважати такими, що не застосовуються, Граничні норми підіймання і
переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені постановою НКП РРФСР від
04.03.21, та дія яких поширена на всю територію СРСР постановою НКП СРСР та ВРНГ
СРСР від 14.11.23 № 154.
Головний державний санітарний лікар України, перший заступник Міністра охорони
здоров’я України В.Ф.Марієвський
Затверджено
наказом Міністерства охорони
здоров’я України від 22.03.96 р. №
59
Таблиця 1
Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та
тривалої роботи
Таблиця 2
Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків
у розрахунку на 1 год. робочого часу
НАКАЗ
Міністр Ю.П.Спіженко
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства охорони
здоров’я України
від 31.03.94 N 46
НАКАЗ
18.12.2002 № 476
ЗАРЕЄСТРОВАНО
в Міністерстві юстиції України
13 березня 2003 р. за № 203/7524
4.5.3. Значення ГДР щільності потоку енергії (Wгд) залежно від тривалості дії ЕМВ
наведені в табл. 5.
Таблиця 5
Час перебування 8 7 6 5 4 3 2 1 0,5 0,2 0,20
персоналу, год 5
299
ПОСТАНОВА
N 42 від 01.12.99
м.Київ
Терміни та визначення
Таблиця 1
Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в
робочій зоні виробничих приміщень
Рекомендована література.
Основна:
1. Гігієна праці: Підручник /Ю.І.Кундієв, О.П.Яворовський,
А.М.Шевченко та ін.; за ред. акад НАН України, НАМН України, проф. Ю.І.
Кундієва, чл-кор. НАМН України проф. О.П.Яворовського.- К.: ВСВ “Медицина”,
2011.- С. 579-600.
2. Гігієна праці: Підручник /за ред. Проф. А.М. Шевченка-К.: Інфотекс,
2000.- С. 328-345.
3. Кодекс законів про працю України.
4. Закон України “Про охорону праці”.
Додаткова:
1. Граничні норми піднімання і переміщення важких речей жінками. Наказ МОЗ
України №276 від 10.12.93.
2. Перелік важких робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких
забороняється використання праці неповнолітніх. Наказ МОЗ України №46 від 31.03.94.
3. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми. Наказ
МОЗ України №59 від 22.03.1995 р.
4. Гигиена труда женщин /под ред. Измерова Н.Ф. и Хойблана Х.Г., М., 1985.
5. Справочник по профессиональной патологии. Л., 1981.
6. Вопросы гигиены труда подростков. /сб. науч. трудов/, М., 1973.
7. Дыскин А.А., Решетюк А.Л. Здоровье и труд в пожилом возрасте. М., 1988.
8. Гигиена труда и профессиональная ориентация подростков. /под ред. проф.
Дронова И.С./, Ростов-на-Дону, 1987.
301
9. Конвенції Міжнародної організації праці про гендерну рівність. Режим доступу:
https://www.ilo.org/moscow/areas-of-work/gender-equality/WCMS_249142/lang--ru/
index.htm#banner
Тема
302
3. Актуальність теми :
“Хвороби і травми не є неминучими супутниками
виробничої діяльності, а бідність не може слугувати
виправданням неуваги до безпеки і здоров’я працюючих”.
Генеральний директор Міжнародної організації праці
Хуан Сомавія, 2001 р.
304
4. Конкретні цілі :
5) набути знання про джерела інформації щодо нещасних випадків та
аварії, що трапляються у закладах охорони здоров’я;
6) вивчити проблеми реєстрації виробничих нещасних випадків і
професійних захворювань в Україні;
7) засвоїти сучасні підходи до аналізу нещасних випадків та
професійних захворювань (отруєнь) у лікувально-профілактичних
закладах
8) оволодіти методикою статистичного аналізу нещасних випадків та
професійних захворювань (отруєнь) у лікувально-профілактичних
закладах.
4. Базові знання, вміння, навички, які необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
305
5.1 Перелік основних термінів, параметрів,характеристик, які повинен
засвоїти студент при підготовці до заняття :
Термін Визначення
Нещасний випадок, пов'язаний з Обмежена у часі подія або
виробництвом раптовий вплив на працівника
небезпечного виробничого
фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним
трудових обов’язків, внаслідок
яких зафіксовано шкоду
здоров’ю, зокрема від одержання
поранення, травми, у тому числі
внаслідок тілесних ушкоджень,
гострого професійного
захворювання і гострого
професійного та інших отруєнь,
які призвели до втрати
працівником працездатності на
один робочий день чи більше, або
до необхідності переведення його
на іншу (легшу) роботу не менш
як на один робочий день,
зникнення, а також настання
смерті працівника під час
виконання ним трудових
(посадкових) обов’язків.
Нещасний випадок, не пов'язаний з Обставинами, за яких нещасні
виробництвом випадки не визначаються такими,
що пов’язані з виробництвом, є:
перебування за місцем постійного
проживання на території
польових і вахтових селищ;
використання в особистих цілях
без відома роботодавця
транспортних засобів,
устаткування, інструментів,
матеріалів, тощо, які належать
підприємству, отруєння
алкоголем, наркотичними
засобами, токсичними чи
отруйними речовинами, якщо це
не пов’язано із застосуванням
таких речовин у виробничому
306
процесі, або був потерпілий у
стані алкогольного чи
наркотичного сп’яніння до
настання нещасного випадку,
скоєння злочину, природна
смерть, самогубство.
Гостре професійне захворювання Захворювання, що виникло після
однократного (протягом не
більше як однієї робочої зміни)
впливу шкідливих факторів
фізичного, біологічного та
хімічного характеру.
307
коефіцієнта частоти травматизму кількість нещасних випадків, які
припадають на 1000 працівників
за звітний період, пов’язаного з
виробництвом .
коефіцієнт тяжкості травматизму число днів непрацездатності, які
припадають на один нещасний
випадок, пов’язаних з
виробництвом.
Задача 2.
З використанням даних таблиці 2:
1. Визначіть коефіцієнт частоти професійних захворювань з 2002 по
2015 рік.
2. Побудуйте графік динаміки професійної захворюваності за
абсолютними даними і за коефіцієнтом частоти професійних
захворювань.
308
3. Оцініть відмінності динаміки показників і вкажіть на причини цих
відмінностей.
Задача 3.
Використовуючи дані таблиці 3:
1. 1. Визначіть питому вагу (частку, відсоток) професійних
захворювань у медичних працівників з 2002 по 2015 рік у
залежності від профілю закладів охорони здоров’я.
2. Побудуйте графіки динаміки професійної захворюваності за
абсолютними даними і за питомою вагою професійних
захворювань у закладах охорони здоров’я протитуберкульозного
профілю.
3. Оцініть відмінності динаміки показників і вкажіть на причини
цих відмінностей.
6. Зміст теми
Методи аналізу виробничого травматизму.
Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне
доведення результатів цього аналізу до всіх структурних підрозділів та
всіх працівників. При проведенні аналізу травматизму ставляться такі
завдання: виявлення причин нещасних випадків;
виявлення характеру і повтору нещасних випадків;
визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;
виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому
місці, та підрозділах; виявлення загальних тенденцій, характерних щодо
травматизму на даному робочому місці, у лікувально - діагностичному та
інших підрозділах, закладі охорони здоров’я і медичній галузі загалом.
Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним
випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й
узагальнювати причини травматизму.
Методи аналізу виробничого травматизму і професійних захворювань.
Для аналізу виробничого травматизму використовують
здебільшого монографічний, топографічний, економічний, ергономічний
і статистичний методи.
Монографічний метод заключається в детальному обстеженні
виробничої обстановки на конкретному об’єкті з урахуванням
технологічного процесу, стану робочих місць, кваліфікації працівників,
режиму праці і відпочинку. Всебічний аналіз дає можливість не тільки
встановити причини нещасних випадків, але й виявити існуючі потенціальні
небезпеки.
Топографічний метод полягає у вивченні нещасних випадків за
місцем, де вони сталися. Місця нещасних випадків позначають умовними
знаками на планах лікувально-діагностичних та допоміжних підрозділів чи
ЗОЗ в цілому. Завдяки цьому створюється наочне уявлення про потенційно
небезпечні зони на виробництві.
309
Суть економічного методу в порівнянні затрат на профілактику
травматизму з їх ефективністю у зв’язку з вартістю усунення можливих
втрат, обумовлених травматизмом.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи
«людина — машина (техніка) — виробниче середовище». Відомо, що
кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні,
психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні
дані. Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини
особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна
робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку.
При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і
працездатність людини також залежать від біологічних ритмів
функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом
гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл,
земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення
в організмі людини, що позначається на стані її поведінки.
311
Таблиця 1
Динаміка показників виробничого травматизму у ЗОЗ за даними МОЗ, Держпраці, Держстатистики і Профспілок
працівників охорони здоров’я України з 2002 по 2016 роки
313
Проблеми реєстрації виробничих нещасних випадків і
професійних захворювань в Україні
Кч.т.=N×1000/Ч (2)
316
де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний
період з утратою працездатності на один і більше днів;
Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.
Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.
Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:
Кт.т.=Д/N (3)
D
Кв . в .=Кч . т .∙ К т. т .= ∙1000 (4)
N
Порівнюючи значення коефіцієнтів за різні періоди часу, роблять
висновки про ефективність заходів з покращення умов праці і зниження
виробничого травматизму.
318
Таблиця 2.
Кількість випадків професійних захворювань у медичних працівників в Україні з 2002 по 2015 роки
№ Роки
з/ Показник 20 20 2 20 2 2 200 200 201 201 201 20 20 20
п 02 03 004 05 006 007 8 9 0 1 2 13 14 15
Кількість 79 98 1 99 1 9 73 61 55 67 66 53 39 35
випадків 03 00 0
1 професійних
. захворювань у
медичних
працівників
Середньо-
1059879
1057399
1046172
1030752
1026591
1026606
1026598
1026575
1027784
1051243
1020070
6686
988898
939733
облікова кількість
81
2 працюючих у
. галузі, осіб
Коефіцієнт
3 частоти
. професійних
захворювань
319
Таблиця 3.
Розподіл випадків професійних захворювань медичних працівників за місцем роботи (2011-2015)
Рік 2011 2012 2013 2014 2015
Місце Абсолю Пито Абсолю Пито Абсолю Пито Абсолю Пито Абсолю Пито
роботи тна ма вага, тна ма вага, тна ма вага, тна ма вага, тна ма вага,
кількість % кількість % кількість % кількість % кількість %
Заклади 47 63 46 28 28
охорони здоров’я
протитуберкульоз
ного профілю
Заклади 5 1 4 4 2
охорони здоров’я
психоневрологічн
ого типу
Заклади 11 2 2 5 5
охорони здоров’я
загального
профілю
Бюро судово- 2 - 1 1 -
медичної
експертизи
Наукові 2 - - 1 -
заклади
320
Усього 67 66 53 39 35
321
Зіставлення коефіцієнтів за роками дає можливість правильно планувати і
оцінювати оздоровчі заходи на виробництві.
8. Література
Основна :
4. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний посібник
/ В.Ф.Москаленко, О.П.Яворовський, Д.О.Ластков та ін. / За ред.
В.Ф.Москаленка, О.П.Яворовського. – К. : «Медицина», 2009. – 174 с.
5. Гігієна праці: підручник / Ю.І.Кундієв, О.П.Яворовський,
А.М.Шевченко та ін. ; за ред. Ю.І.Кундієва, О.П.Яворовського. – К. : ВСВ
«Медицина», 2011. – 904 с.
6. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний
нагляд) / За ред. А.М.Шевченка, О.П.Яворовського. – Винниця : НОВА КНИГА,
2005. – 528 с.
Додаткова :
1. Травматизм на виробництві в Україні: національний профіль
протягом 2009-2013 років (інформаційно-аналітична профспілкова доповідь).
Федерація професійних спілок України. Київ – 2014. – 32 с.
http://otipb.at.ua/load/travmatizm_na_virobnictvi_v_ukrajini_nacionalnij_profil_protja
gom_2009_2013_rokiv/24-1-0-4442.
2. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в
Україні у 2014. Державна служба України з надзвичайних ситуацій.- Київ 2015.
http://www.dsns.gov.ua/files/prognoz/report/2014/ND_2014.pdf. С .194-196.
3. Травматизм на виробництві у 2010-2015 роках. Статистичний
бюлетень. Державна служба статистики України. Київ. 2016.
http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/15/Arch_trav_bl.htm
4. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у
2016 році. Статистичний бюлетень. К.: 2017 році
http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publzdorov_u.htm
5. Аналітичний огляд стану техногенної та природної безпеки в Україні
за 2016 рік/ Державна служба України з надзвичайних ситуацій.- Київ 2017.
http://www.dsns.gov.ua/files/2017/8/18/Analit%20dopovid/2%20statistic.pdf. С.248-
250.
6. Нагорна А. М. Професійна захворюваність медичних працівників в
Україні як медико-соціальна проблема / Нагорна А. М., Соколова М. П.,
Кононова І. Г. // Український журнал з проблем медицини праці. – 2016. - №
2(47). – С. 3-14.
7. Конвенция об основах, содействующих безопасности и гигиене
труда. N 187. Підписання від 15.06.2006.
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_515
8. Safety Management Manual (SMM). Approved by the Secretary General
and published under his authority. Third Edition - 2013. International Civil Aviation
Organization. http://www.icao.int/safety/SafetyManagement/Documents/Doc.9859.3rd
%20Edition.alltext.en.pdf.
9. Fatal injuries arising from accidents at work in Great Britain 2017.
http://www.hse.gov.uk/statistics/pdf/fatalinjuries.pdf
10. Трагедія, якої можна уникнути: Подолання в Україні кризи здоров'я
людини. Досвід Європи. Управління розвитку людини. Ргіон Європи та
Середньої Азії. Світовий Банк— К.: ВЕРСО-04 - 2009. - 72 с. (С.28)
11. Маціяшко В.А. Національне дослідження з питань реєстрації
нещасних випадків на виробництві та професійних захво- рювань та
повідомлення про них.-2012. - 40 c.: http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---
ed_protect/---protrav/---safework/documents/publication/wcms_208295.pdf
12. Резолюція з питань охорони праці. Професійної спілки працівників
охорони здоров'я України. VІ з’їзд.
medprof.org.ua/vi-zjizd-profspilki...okhoroni.../rezoljucija-z-pitan-okhoroni-praci/;
13. Постанова VII з’їзду Професійної спілки працівників охорони
здоров'я України від 09.12.2015 № З-VII-13 (Резолюція з питань охорони праці)
medprof.org.ua/fileadmin/user_upload/Global/documents/16_zizd_VII_13.doc
14. Руководство по системам управления охраной труда (МОТ-СУОТ
2001) / Международное бюро труда Женева / с. 32 URL:
http://www.ilo.org/safework/info/standards-and-instruments/WCMS_125017/lang--en/
index.htm.
15. Чоботарі без чобіт/ Дмитро Селявін // Охорона праці.- № 10.- 2017. -
С. 20-22.
16. Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на виробництві. Постанова Кабінету Міністрів
України від 30 листопада 2011 р. N 1232. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1232-
2011-%D0%BF.