ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної і клінічної епідеміології та біобезпеки

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
________Козішкурт О.В.
«27» серпня 2021р

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Курс 3 Факультет стоматологічний

Навчальна дисципліна «Охорона праці в галузі»

Практичне заняття №4 Тема: «Професійні шкідливості при виконанні

функціональних обов’язків медичних працівників»

Практичне заняття розробив:

асистент Гриценко К.С.
Практичне заняття обговорено
на методичній нараді кафедри
«27» серпня 2021 р.
Протокол №1

Одеса – 2021

1
 Практичне заняття №4
ТЕМА: Професійні шкідливості при виконанні функціональних обов’язків
медичних працівників – 2 години.
Мета:
Ознайомити студентів з гігієнічними умовами та шкідливими факторами, що
впливають на здоров’я медичних працівників.
Основними гігієнічними вимогами до планування, обладнання, режиму,
експлуатації лікувальних, діагностичних, допоміжних та побутових підрозділів
лікарняного стаціонару, шкідливі та небезпечні фактори різних підрозділів
лікарняного закладу (діагностичних, фізіотерапевтичних, бальнеологічних тощо), їх
вплив на здоров’я медичних працівників.

Основні поняття:

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу,

вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.)
може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження
працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань,
призвести до порушення здоров'я нащадків.
Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що
може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення
здоров'я або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії
окремі шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.
Професійний ризик - величина ймовірності порушення (ушкодження)
здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу
факторів виробничого середовища і трудового процесу. Оцінка професійного
ризику проводиться з урахуванням величини експозиції останніх, показників стану
здоров'я і втрати працездатності працівників.
Шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають
сприйняттю корисних сигналів. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані
звуки (їх сукупність), які заважають нормально працювати, сприймати потрібні
звуки, відпочивати.
Звук - це механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються
в просторі. За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони:
інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові -
більше 20 000 Гц.
Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування,
споруд, що сприймаються організмом людини як струс. Вібрація [лат. vibratio] –
коливання, тремтіння. Переміщення точки або механічної системи при якому
відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї
координати називають вібрацією.
При вібрації виробничих механізмів передаються їх швидкі коливальні і
обертальні рухи контактуючим з ними предметам в тому числі працівникам.
Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові
впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс.
2
Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей
обертання; деформація.
Актуальність теми
Створення умов праці для медичного персоналу лікувально-профілактичних
закладів (ЛПЗ), для попередження внутрішньолікарняної (нозокоміальної) інфекції,
виключення можливості несприятливої дії чинників навколишнього середовища –
міського шуму, токсичних речовин атмосферного повітря і т.д. є першочерговими
завданнями для лікарняної гігієни.
2. Міждисциплінарна інтеграція
Дисципліни Знати Вміти
1.Анатомія людини Аналізувати інформацію про Визначати топографо-
будову тіла людини, системи, що анатомічні взаємовідносини
його складають, органи і тканини. органів і систем людини.
Пояснювати фізичні основи та Трактувати загальні фізичні
2. Медична і біофізичні механізми дії зовнішніх та біофізичні закономірності, що
біологічна фізика факторів на системи організму лежать в основі життєдіяльності
людини. людини.
Інтерпретувати типи хімічної Застосовувати хімічні
2. Медична хімія рівноваги для формування цілісного методи кількісного та якісного
фізико-хімічного підходу до аналізу.
вивчення процесів життєдіяльності Класифікувати хімічні
організму. властивості та перетворення
біонеорганічних речовин в
процесі життєдіяльності
організму.
Трактувати загальні фізико-
хімічні закономірності, що є в
основі процесів життєдіяльності
людини.
4.Мікробіологія, Культуральні, серологічні, Інтерпретувати біологічні
вірусологія і видоспецифічні, та інші особливості властивості патогенних та
імунологія мікроорганізмів, які можуть непатогенних мікроорганізмів,
викликати професійні захворювання вірусів та закономірності їх
взаємодії з макроорганізмом, з
популяцією людини і зовнішнім
середовищем.
5.Нормальна фізіологія Основні фізіологічні зміни в Аналізувати стан здоров’я
організмі під дією різних виробничих людини за різних умов на
факторів підставі фізіологічних критеріїв.
6.Біологічна хімія Особливості процесів обміну Інтерпретувати значення
білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, біохімічних процесів обміну
мікроелементів в організмі людини речовин та його регуляції в
забезпеченні функціонування
органів, систем та цілісного
організму людини.

Медичнi працiвники виконують складнi й надзвичайно вiдповiдальнi функції, де,

окрiм знань i набутого досвiду, велику роль вiдiграють моральноетичнi принципи.
У процесi виконання трудових обов'язкiв медичним працiвникам доводиться
контактувати з багатьма професiйними шкiдливостями. Але на вiдмiну вiд iнших
3
галузей, у медичнiй не завжди можна врахувати всi виробничi чинники, що
впливають на органiзм лiкарiв i медичних сестер, та iнтенсивнiсть їx впливу.
Рiвнi захворюваностi, iнвалiдностi i смертностi працiвникiв охорони здоров'я є
надзвичайно високими. Для професiйної групи медичних працiвникiв характерна
також наявнiсть «прихованої» захворюваностi. Медики частiше всього лiкуються
самостiйно або у своїх колег, що зазвичай не фiксується у вiдповiднiй звiтнiй i
статистичнiй документацiї. Тому високi рiвнi захворюваностi серед медикiв реально
є ще вищими.
На характер працi медичних працiвникiв однiеї i тiєї ж спецiальностi значно
впливає тип медичної установи (стацiонар, полiклiнiка, швидка допомога) та
профiль вiддiлення, в якому вони працюють.
Робота медичних працiвникiв пов'язана iз впливом як шкiдливих, так i
небезпечних чинникiв виробничого середовища:
а) психофiзiологiчних (психоємоцiйне напруження, вимушена робоча поза,
надмiрне напруження аналiзаторних систем тощо);
б) фiзичних (дискомфортний мiкроклiмат, недостатня освiтленiсть робочих
мiсць, пiдвищенi рiвнi шуму, вiбрацiї, ультразвуку, лазерного випромiнювання,
iонiзуючого випромiнювання тощо);
в) бiологiчних (збудники iнфекцiйних хвороб та продукти їx життедiяльностi) ;
г) хiмiчних (лiкарськi препарати, наркотичнi засоби тощо).

ШКIДЛИВI ТА НЕБЕ3ПЕЧНI ЧИННИКИ ВИРОБНИЧОГО

СЕРЕДОНИЩА МЕДИЧНИХ І ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦIВНИКIВ
Психофiзiологiчнi чинники
Праця медичних працiвникiв характеризується значним iнтелектуальним
напруженням, а в окремих випадках вимагає значної фiзичної витривалостi, уваги i
високої працездатностi в екстремальних умовах.
Функцiональне напруження органiзму пiд час роботи схематично можна
охарактеризувати з двох сторiн - енергетичної та iнформацiйної.
Для бiльшостi професiйних груп медичних працiвникiв нервово-емоцiйне
напруження є одним iз основних чинникiв виробничого середовища, що
несприятливо впливають на їx здоров'я.
Причому дiя цього чинника за останнi роки не тiльки не зменшилася, але й
продовжує рости. Так, у 80-х роках ХХ ст. 60 % лiкарiв вважало, що їx робота
супроводжується нервово-емоцiйним напруженням. На сьогоднi цей вiдсоток
збiльшився до 74 % у лiкарiв, а у медичних сестер вiн становить 82%. Перш за все
нервово-емоцiйне напруження є характерним для персоналу психiатричних
стацiонарiв i диспансерiв, вiддiлень інтенсивної терапiї, акушерiв-гiнекологiв,
xipypгiв стацiонарiв, неврологiв, працiвникiв швидкої медичної допомоги.
Причинами нервово-емоцiйного напруження медичних працiвникiв є постiйна
вiдповiдальнiсть за здоров 'я i життя людей (пацiентiв, колег, власнi здоров' я i
життя); щоденний контакт iз людьми рiзного вiку (дiтьми, особами літнього вiку
тощо), соцiального положення (хворими та їх родичами, керiвниками рiзних
установ, населенням), рiзними психологiчними типами характерiв; необхiднiсть

4
термiново приймати рiшення, велика кiлькiсть стресових ситуацiй, змiннiсть роботи
тощо. Останнiми роками здобули вагомiсть причини, що носять соцiально-
економiчний характер, до яких можна вiднести вiдсутність стабiльного i повного
фiнансування медичної галузi i, як наслiдок, вiдсутнiсть необхiдних лiкарських
препаратiв, устаткування, апаратури, невчасна виплата заробiтної плати i низький її
рiвень тощо.
Працю медичних працiвникiв можна умовно роздiлити на двi основнi категорії:
1) розумову (працю лiкарiв терапевтичного профiлю, за винятком лiкарiв
вiддiлень iнтенсивної терапiї, гiгiєнicтiв, наукових спiвробiтникiв тощо);
2) розумово-емоцiйну (працю лiкарiв xipypгiчнoro профiлю стацiонарiв,
анестезiологiв, вiддiлень iнтенсивної терапiї, лiкарiв швидкої допомоги тощо).
У медикiв, що виконують розумово-емоцiйну роботу, нервово-емоцiйне
напруження є особливо високим. Так, у xipypгiв у процесi виконання операцiї
спостерiгається бiльш виражене збiльшення частоти серцевих скорочень у
порiвняннi з терапевтами, що ведуть прийом хворих. У xipypгiв, особливо в
найвiдповiдальнiшi моменти операцiї, збiльшується латентний перiод
зоровомоторної реакцiї, кiлькiсть помилок при всiх видах реакцiй, до кiнця
робочого дня знижується швидкiсть сприйняття i переробки iнформацiї, що свiдчить
про розвиток глибокої втоми.
У зв'язку з необхiднiстю цiлодобового обслуговування хворих багатьом лiкарям,
медичним сестрам та iншому персоналу лiкувально-профiлактичних закладiв (ЛПЗ)
доводиться працювати не тiльки в денну, алей у вечірню i, навiть у нiчну змiни.
Перехiд медичних працiвникiв з однiєї робочої змiни в iншу супроводжується
руйнуванням або перебудовою добових бiоритмiв. Змiна добового ритму
функцiональної активностi може викликати стiйкi порушення сну, зниження
надiйностi механiзмiв гомеостатичноrо регулювання, стати пусковою ланкою в
патогенезi багатьох соматичних i нервово-психiчних захворювань.
Окрiм змiнностi роботи, на медичних працiвникiв може iстотно впливати i
тривалiсть змiни. Так, хоча для рiзних категорiй медикiв i встановлена тривалiсть
робочого дня вiд 4 до 8 год, реальна тривалiсть робочої змiни в багатьох стацiонарах
становить 12 i навiть 24 год.
Бiльше 30 % лiкарiв i 50 % середнього медичиого персоналу працюють
додатково за сумiсництвом на основному робочому місцi або в iнших ЛПЗ, що
збiльшує сумарний час їх контакту зi шкiдливими чинниками виробничого
середовища.
Для працi ряду професiйних гpyп медичних працiвникiв (лiкарiв швидкої
допомоги, стоматологiв, xipypriв тощо) характерне поєднання високого рiвня
нервово-емоцiйної напруженостi з фiзичним навантаженням.
Рiвень фiзичного навантаження при виконаннi рiзних видiв працi у медичних
працiвникiв не однаковий. Так, у лiкарiв-лаборантiв, офтальмологiв,
отоларингологiв тощо (якi виконують роботу сидячи) вiн незначний. Для цієї групи
осiб характерна небезпека розвинення гiподинамії. Наприклад, час, на який
припадає рухова активнiсть отоларингологiв, становить лише 4, 7 % вiд загального

5
часу прийому. Особливо несприятливе поеднання гiподинамiї з високим рiвнем
нервово-емоцiйної напруженостi.
У той же час робота травматологiв, хiрургiв, дiльничних лiкарiв, лiкарiв-
гiгiєнiстiв, масажистiв, санiтарiв, деяких груп середнього медичиого персоналу
пов'язана зi значною витратою енергії. Причому для одних груп медичних
працiвникiв характерне виконания динамiчної роботи (пiдйом i перенесения тягарiв
персоналом швидкої допомоги, санiтарами в стацiонарах тощо), а для іншиx -
статичного навантажениня (хiрург пiд час проведення операцiї, стоматолог тощо)
(мал. 1.1 (а-в)) .
Значнi статичнi навантажения часто поеднуються з нерацiональними робочими
позами. Так, у вимушенiй позi, викликанiй нахилом тулуба, терапевт виконує
перкусiю, пальпацiю, аускультацiю, вимiрює артерiальний тиск, дослiджує шкiрнi

покриви (мал. 1.2).

МАЛ 1.1. Вимушена робоча поза лiкapiв-xipypгiв (а, б) та лiкарястоматолоrа

(в)

6
 МАЛ. 1.2. Робочi пози лiкаря-терапевта пiд час проведеня огляду та обстеження
пацієнтів
У трудових процесах, виконунаних лiкарями i середнiм медичним персоналом,
основними робочими позами є пози сидячи i стоячи, при виконанні деяких операцiй
можливi комбiнацiї цих поз. При роботi стоячи пiдвищується навантаження на м'язи
нижнiх кiнцiвок, спостерiгається перерозподiл кровi i можливе погiршення
кровообiгу. Нормальною робочою позою стоячи прийнято вважати таку, при якiй
працюючому не потрiбно нахилятися вперед бiльше, нiж на 10- 15 0, а також не
потрiбно нахиляти корпус назад i вбiк. Робота в позi сидячи бiльш сприятлива,
оскiльки при нiй зменшується висота центру ваги над площею опори, пiдвищується
стiйкiсть тiла, знижується напруження м'язiв, навантаження на серцево-судинну
систему. Проте при тривалiй роботі сидячи спостерiгається статичне напруження
м'язiв шиї, плечового пояса, спини. Змiна пози сприяє перерозподiлу навантаження
на групи м'язiв, покращує кровообiг, обмежує елементи монотонностi. Часто
нерацiональна робоча поза пов'язана з тим, що медичне устаткування (столи,
медичнi кушетки тощо), яке використовується на сьогоднi у медичних установах, за
своїми параметрами i конструктивними особливостями не вiдповiдає основним
ергономiчним вимогам (стiльцi з твердою фiксацiєю, неможливiсть регулювання
висоти устаткування, вiдсутнiсть пiдлокiтникiв тощо ).
Робоча поза з легким нахилом корпуса вперед пiд час писания вважається
фiзiологiчною. Проте в результатi неправильної opraнiзaцiї робочого мiсця пiд час
оформлення медичної документації лiкар змушений розвертати навкруг oci верхню
частину тулуба, що веде до повороту корпуса щодо фронтальної лiнiї. У такiй
штучно викликанiй вимушеній позi лiкар iнодi перебуває майже третину робочого
часу.
Фiзичнi чинники
7
 Впровадження останнiм часом у медицину новiтнього дiагностичного,
лiкувального та iншого обладнання призвело до появи таких шкiдливих чинникiв,
що дiють на медичних працiвникiв, як шум, ультразвук, вiбрацiя, iонiзуюче i
неiонiзуюче випромiнювання тощо.
Мiкроклiмат. Умовно всiх медичних працiвникiв за впливом на них мiкроклiмату
можна роздiлити на двi групи:
1. Праця, яка в основному виконується в примiщеннi (праця xipypriв,
стоматологiв, отоларингологiв, психiатрiв тощо).
2. Праця, яка певною мiрою виконується поза примiщенням (праця дiльничних
терапевтiв, педiатрiв, лiкарiв швидкої медичної допомоги тощо).
Згiдно з чинним законодавством мiкроклiмат основних примiщень лiкарень,
пологових будинкiв або iнших стацiонарiв має бути оптимальним. Водночас
дослiдження мiкроклiмату в багатьох ЛПЗ показують, що в бiльшостi виробничих
примiщень параметри мiкроклiмату не забезпечують нормальний рiвень
теплообмiну анi щодо персоналу, анi щодо хворих. У них часто спостерiгається
висока або низька температура, пiдвищена або знижена вологiсть повiтря.
В операцiйних блоках у теплий перiод року при вiдсутностi штучної вентиляцiї
температура повiтря може сягати 26-28 0С i бiльше при малiй швидкостi руху
повiтря (0,01-0,02 м/с), високiй вологостi повiтря та високих рiвнях радiацiйної
температури, а в операцiйних iз кондицiонуванням - 24 0С при малiй вiдноснiй
вологостi (28-45 %) i малорухомому повiтрi. Навiть взимку температура повiтря в
операцiйних може перевищувати допустимi величини на 3-50С.
Унаслiдок цього 80,2 % xipypгiв скаржаться на «нагрiвний» мiкроклiмат.
Величина вологовитрат у xipypгiв пiд час операцiї при температурах повiтря вище
певних величин залежить вiд величини нервово-емоцiйного напруження i
температури повiтря. При температурi повiтря в операцiйнiй 21-22 0С втрати вологи
становлять О,75 г/хв, при 25-26 0С - 2, 75 г/хв, досягаючи iнодi 700 мл за операцiю

(мал. 1.3).
МАЛ. 1.3. lнтенсивнiсrь потовидiлення у xipypгiв залежно вiд температури
повiтря в операцiйнiй
Перегрiву органiзму членiв xipypгiчнoi: бригади можуть сприяти збiльшення
тривалостi операцiйного дня, поступава кумуляцiя тепла в органiзмi, недолiки
операцiйного одягу тощо. Шапочка, маска, рукави халата прикривають тi дiлянки
шкiри, через якi зазвичай активно видiляється надлишок тепла при гiпертермiї.
8
Часта обробка халатiв (прання, стерилiзацiя, прасування) значно знижує
повiтропроникнiсть тканини.
Останнiми роками в примiщеннях ЛПЗ через пiзнє включения i раннє
вiдключення централiзованоrо опалення в холодний перiод року температура
повiтря нерiдко опускається до 10-12 0С. Це сприяє зниженню працездатностi
персоналу, його переохолодженню, зростанню числа респiраторних захворювань,
загостренню багатьох хронiчних захворювань, а також призводить до зростання
нервово-емоцiйного напруження персоналу, оскiльки низькi температури в
примiщеннях ускладнюють обстеження хворих, виконання лiкувальних i
дiагностичних манiпуляцiй. Дуже часто вiдсутнiсть належиого опалення
супроводжуеться вiдсутнiстю гарячої води, що додатково сnричинює
переохолодження органiзму персоналу.
У рядi виробничих примiщень фiзiотерапевтичного блока (бальнеологiчних,
душових, басейнових тощо), як nравило, спостерiгається пiдвищена вологiсть
повiтря до 75- 87 %. Причому в теплий перiод року вона часто поєднується з
niдвищеною температурою повiтря, а в холодний - зi зниженою.
До теплового дискомфорту медичиого персоналу можуть вести також порушения
в органiзацiї режиму роботи. Так, у стоматологiчних кабiнетах безперервна робота
протягом 3 год призводить до пiдвищення температури повiтря робочих примiщень
до 22- 24 0С i вiдносної вологостi до 70 %. Медичнi працiвники (дiльничнi
терапевти, педiатри, персонал швидкої i невiдкладної медичної допомоги тощо),
праця яких вiдбувається як у примiщеннях, так i поза ними, зазнають дiю
контрастного мiкроклiмату. Рiзка i часта змiна температур зовнiшнього i
внутрiшнього (в примiшеннi) повiтря, його вологостi i швидкостi руху не дозволяє
цiй категорiї працiвникiв адаптуватися до умов, що змiнюються.
Шум, iнфра- i ультразвук. У зв'язку з необхiднiстю створення спокiйної
обстановки для хворих i сприятливих умов працi для медичиого персоналу до рiвня
шуму в примiшеннях ЛПЗ пред'являють пiдвищенi вимоги.
Хоча у бiльшостi примiшень ЛПЗ рiвнi шуму не перевищують гранично
допустимих значень, проте впровадження в медицину нового потужного в
енергетичному планi обладнання часто призводить до iстотного зростання рiвнiв
шуму.
Так, системи кондицiонування повiтря в операцiйних блоках iнодi сприяють
пiдвищенню рiвня шуму на 5-19 дБА вище ГДР, а деякi наркознi i дихальнi апарати
пiдвищують його на 26-30 дБА, досягаючи 73 дБА. Апарати, що вiдсмоктують
рiдину, створюють шум 53-79 дБА. Шум вiд iнженерного i технологiчного
обладнання (лiфтiв, систем водопроводу i каналiзації, вентиляцiї i кондицiонування,
центрифуг, електропилососiв тощо) може досягати 93 дБА.
Iз середини 60-х рокiв ХХ ст. у практику стоматологiї почали впроваджувати
швидкiснi бормашини i турбiни, якi пiд час роботи створюють високий рiвень шуму
з перевищенням ГДР до 50 дБА i перевищенням рiвнiв звукового тиску у
високочастотному дiапазонi вiд 10 до 26 дБ. Такий шум може призводити до
розвитку у значної частини стоматологiв односторонньої нейросенсорної
приглухуватостi.

9
 При поеднанiй дiї шуму i деяких лiкарських препаратiв, вiбрацiї, напруженостi i
важкостi працi несприятливий ефект вiд дiї шуму може посилюватися.
У сучаснiй медицинi широко застосовується високочастотний ультразвук для
дiагностики i лiкування багатьох хвороб у кардiологiї, xipypгiї, акушерствi,
гiнeкoлoгiї, нeйpoxipypгiї, неврологiї, офтальмологiї, стоматологiї,
оториноларингологiї, дерматологiї, ypoлoгiї та фiзiотерапiї. Низькочастотний
ультразвук використовуеться для рiзання i з'єднання бiологiчних тканин,
руйнування новоутворень, стерилiзації iнструментiв. При систематичному
обслуговуваннi такої дiагностичної, терапевтичної i хiрургiчної апаратури,
установок стерилiзацiї iнструментiв тощо ультразвук може несприятливо впливати
на персонал (мал. 1.4). Iнтенсивнiсть ультразвуку на виходi пучка при рiзних
режимах роботи може станонити вiд 20 до 720 мВт/см 2 i бiльше при частотi
ультразвуку 1,0-31,5 МГц.
При роботi апаратiв iнфразвукової терапiї, пiд час проведения
фiзiотерапевтичних процедур, а також при експлуатацiї кондицiонерiв,
вентиляцiйних систем тощо у ЛПЗ медичнi працiвники можуть зазнавати дiї
iнфразвукового випромінювання.
Вiбрацiя як шкiдливий чинник виробничого середавища несприятливо впливає на
стоматологiв, масажистiв, медсестер фiзiотерапевтичного вiддiлення, що працюють
з вiбруючою апаратурою (локальна вiбрацiя), а також персонал швидкої i
невiдкладної медичної допомоги (загальна транспортна вiбрацiя).
Дiя вiбрацiї на медичних працiвникiв може посилюватися пiд впливом iнших
виробничих чинникiв - низької температури повiтря, дії токсичних речовин,
надмiрного фiзичного навантаження тощо.
Iонiзуюче випромiнювання. У медичнiй практицi iонiзуюче випромiнювання
використовується в дiагностичних i терапевтичних цiлях. Джерелами iонiзуючого
випромiнювання в медицинi є piзнi рентгенiвськi апарати i радiоактивнi речовини
(табл. 1.1). Частiше їхнього впливу зазнають спiвробiтники рентгенiвських
кабiнетiв, радiологiчних лабораторiй, хiрурги, травматологи тощо (мал. 1.5, 1.6).
ТАБЛИЦЯ 1.1
Джерела iонiзуючого випромiнювання
Джерела випромiнювання Використання iонiзуючого
випромiнювання
Рентгенодiагностичнi апарати Рентгенодiагностика
Рентгенiвськi апарати Рентгенотерапiя
Дистанцiйнi радiоiзотопнi апарати Дистанцiйна терапiя
Апарати для Внутрiшньопорожнинна терапiя
внутрiшньопорожнинної теpaпiї
Медичнi електроннi прискорювачi Мегавольтна терапiя
Радiофармакологiчнi препарати Радiодiагностичнi дослiдження
Вiдкритi джерела випромiнювання Променева терапiя вiдкритими
джерелами, радоновi лабораторії та
радоновi лiкарнi
Закритi джерела випромiнювання Контактна променева терапiя
10
 закритими джерелами
У процесi роботи з джерелами iонiзуючого випромiнювання можливе місцеве i
загальне опромiнення персоналу.
Опромiнення рук i голови персоналу можливе при проведеннi тривалих
дiагностичних манiпуляцiй, наприклад, при рентгеноскопiї хворого, проведеннi
aнгiorpaфiї, кардiохiрургiчних манiпуляцiй.
При частому виконаннi операцiй пiд рентгенологiчним контролем дози
опромiнення хiрургiв можуть перевищувати гранично допустимi величини.
Фахiвцi з радiацiйної гiгiєни можуть зазнавати дії iонiзуючого випромiнювання
вiд рiзних промислових установок i iнших джерел, з якими їм доводиться
працювати. Так, наприклад, фахiвцi з радiацiйної гiгiєни брали безпосередню
участь у дослiдженнях рiвнiв забрудненостi територiї Чорнобильської АЕС
радiоактивними викидами пiсля aвapiї.
Неiонiзуюче електромагнiтне випромiнювання. На сьогоднi електромагнiтнi поля
(ЕМП) широко використовуються в медицинi з лiкувальною i дiагностичною метою:
магнiто-та iндуктотерапiя, пiротерапiя, електросон, магнiторезонансна томографiя
тощо (мал. 1. 7). Також електромагнiтне випромiнювання застосовується для нагрiву
охолодженої кровi, швидкого зняття гiпотермiї пiсля операцiї на вiдкритому серцi,
розморожування консервованях органiв i тканин, при лiкуваннi обморожень.
Перспективним є використання ЕМП для пiдвищення імунорезистентності тканин, а
також для лiкування злоякiсних новоутворень. Також джерелом ЕМП можуть бути i
персональнi ЕОМ, якi медичнi працiвники широко використовують у своїй
повсякденнiй працi.
Електромагнiтнi поля радiочастот. У фiзiотерапевтичних вiддiленнях, у
бiльшостi випадкiв, при роботi апаратури типу «УВЧ» (40; 68 МГц) має мiсце
перевищення ЕМП по енергетичнiй складовiй у 6,1 разів, по електричнiй складовiй-
у 3,1 рази. Енергетична складона ЕМП при роботi апарата «УВЧ» (40; 68 МГц)
перевищуе норму у 8 разiв, «УВЧ» - у 1,5 рази, «УВЧ» (49; 68 МГц) -у 1,4 рази,
«lскра-1» (40; 68 МГц) -у 1,7- 3,9 разів (мал. 1.8).
Природне i штучне освiтлення. Освiтленню примiщень ЛПЗ повинна
придiлятися особлива увага, оскiльки недостатнє i нерацiональне освiтлення може
стати причиною невиправдано високого напруження зорового аналiзатора медичних
працiвникiв, зниження їx працездатностi, збiльшення кiлькостi медичних помилок,
порушення зору та отримания травм (порiзи, уколи, електротравми). Тому
освiтлення ЛПЗ має бути:
- достатнiм, тобто дозволяти виконувати зорову роботу з рiзними об'єктами
розрiзнення без напруження зорового аналiзатора;
- рiвномiрним, тобто не повинне створювати рiзку вiдмiннiсть мiж яскравостями
як на робочiй поверхнi, так i в навколишньому просторi;
-не викликати ефекту заслiпленостi вiд прямої (джерел свiтла) i вiдбитої
(медичний iнструментарiй тощо) блискучостi;
- не спотворювати колiрну гаму навколишнiх предметiв i, перш за все, колiр
шкiри i слизових оболонок пацiєнта.

11
 Частина примiщень - операцiйнi, палати iнтенсивної терапiї, пологовi,
приймальне вiддiлення, перев'язочнi, лабораторiї для термiнових аналiзiв, -робота в
яких не може раптово i неочiкувано перериватися, мають бути обладнанi аварiйним
освiтленням вiд автонамних джерел живлення.
До освiтлення операцiйних пред'являються спецiальнi вимоги - висока
освiтленiсть робочої поверхнi (операцiйного поля) з вiдсутнiстю тiней вiд рук i
голови xipypгa та недопущенням теплового нагрiву операваного i голови xipypгa.
У даний час для освiтлення операцiйних широко використовуються свiтильники
типу «Свет», в яких кожне джерело свiтла перекрито теплопоглинальним фiльтром,
а також безтiньовi свiтильники типiв СРСА, СМ-36, СМТ тощо, яскравiстъ свiтла в
яких регулюється змiною вiдстанi вiд лампи до операваного хворого.
Свiтло з такими характеристиками використовується при роботi стоматологiв,
отоларингологiв, офтальмологiв, xipypгiв i iнших фахiвцiв, специфiка працi яких
полягає в тому, що вони, у бiльшостi випадкiв, мають справу з украй малими
розмiрами об'єктiв розрiзнення (0,1-0,3 мм), якi до того ж важкодоступнi для
розгляду.
Багато медичних фахiвцiв (мiкрохiрурги, гематологи, гiстологи, мiкробiологи та
iн.) для виконання своєї роботи використовують спецiальнi оптичнi прилади. Робота
з операцiйними або лабораторними мiкроскопами вiдноситься до категорiї зорових
робiт найвищої точностi. При цьому навантаження на очi зумовлюється не тiльки
малими розмiрами цього об'єкта, але й невеликим контрастом об'єкта розрiзнення i
фону, необхiднiстю постiйної акомодацiї очей при фокусуваннi зображення
(мал.1.9).
Недостатнiсть штучного освiтлення в ЛПЗ частiше за все зумовлена вибором
нерацiональної системи освiтлення, неправильним розмiщенням свiтильникiв,
економiєю на електроенергії та джерелах свiтла. У роботi педiатрiв, дерматологiв,
iнфекцiонiстiв тощо не завжди використовуються люмiнесцентнi лампи з
правильною передачею кольорiв. Часто не враховується необхiднiсть свiтлової
адаптацiї у рентгенологiв, отоларингологiв тощо.
Ультрафiолетове випромiнювання. Дiї ультрафiолетового (УФ)
випромiнювання зазнають в основному медичнi працiвники, зайнятi проведениям
вiдповiдних фiзiотерапевтичних процедур. Але при недотриманнi правил
використання джерел УФ-випромiнювання з метою дезiнфекцiї повiтря ЛПЗ i iншi
медики можуть зазнавати несприятливої дiї УФ-випромiнювання.
На медичний переоная пiд час оперативних втручань також може дiяти УФ-
випромiнювання, яке випромiнюють безтiньовi свiтильники i яке в дiлянках А i В,
як правило, не перевищуе ГДР, а в дiлянцi С становить 0,44-2,5 мкВт/см 2, що
взагалi не допускається нормами чинного санiтарного законодавства.
Один iз видiв шкiдливої бiологiчної дiї УФ-випромiнювання медичиого
призначения полягає у його взаемодiї з хiмiчними речовинами та лiкарськими
препаратами. При цьому виникає ефект фотосенсибiлiзацiї, внаслiдок якого можуть
вiдбуватися фототоксичнi реакцiї i виникати фотоалергiї. УФ-випромiнювання має
здатнiсть хiмiчно змiнювати речовину, яка знаходиться на шкiрi, i, таким чином,
викликати фотоалергiю. Фотоалергiю часто посилюють косметика i парфуми, що

12
мiстять мускус, амбру, бергамотову, сандалову олiю, а також лiкарськi препарати -
iбупрофен, антигiстамiннi препарати, сульфанiламiди, деякi нестероїднi
протизапальнi засоби, антибiотики (тетрациклiн), екстракт звiробою тощо.
При фототоксичних реакцiях хiмiчна речовина, що знаходиться на шкiрi,
поглинає енергiю УФ-випромiнювання, i змiнюється пiд його дiєю з утворенням
шкiдливих продуктiв, якi чинять токсичну дiю на клiтини шкiри, що призводить до
їx пошкодження i загибелi.
Лазерне випромiнювання набуло широкого використання в медицинi. У xipypгiї
його використовують як «свiтловий скальпель»; в офтальмології - для лiкування
вiдшарування сiткiвки, руйнування внутрiшньоочних пухлин, формування зiницi; в
онкологiї - для видалення поверхневих пухлин (локалiзованих на глибинi 3-4 см); у
внутрiшнiй медицинi -для свiтлотерапiї з безпосереднiм мiсцевим опромiненням
ураженого органа, дiлянки тiла або вiдповiдних рефлексагенних зон i точок.
Лазер застосовують при лiкуваннi виразок, якi довго не загоюються,
вогнепальних, опiкових i гнiйних ран; проведеннi лазерної лiтотрепсiї. Вивчається
можливiсть його терапевтмчиого застосування при ревматоїдному полiартритi,
бронхiальнiй астмi, деяких гiнекологiчних захворюваннях тощо. Розробляється
методика просвiчування i фотографування за допомогою лазерного випромiнювання
структури зубiв, стану судии, тканин тощо.
При роботi з лазерами медичний переонал може зазнавати дiї прямого, розсiяного
i вiдбитоrо лазерного випромiнювання.
На 54,5 % рабочих мiсць медперсоналу, який працює з лазерами, потужнiсть
дифузно-вiдбитого лазерного випромiнювання перевищує гранично допустимi рiвнi
в 1,5-2 рази. На 93 %рабочих мiсць зазначених медичних працiвникiв
спостерiгається низький рiвень освiтленостi, що зумовлює пiдвищене поглинання
оком свiтлової енергiї лазерного променя, а також наявнiсть у повiтрi хiмiчних
речовин, що утворюються при взаємодiї лазерного променя з тканинами. Майже всi
медичнi працiвники, що працюють з джерелами лазерного випромiнювання, мають
велику щiльнiсть робочого часу.
Лазернi установки розмiщенi, як правило, у примiщеннях, де не дотримуються
спецiальнi вимоги щодо оснащения, зокрема, у деяких кабiнетах вiдсутнє
рекомендоване матове зелене забарвления стiн; кабiнети не оснащенi комплектами
спецiального неблискучого iнструментарiю; обслуговуючий медперсонал не
забезпечений вiдповiдним спецодягом. Вiдсутнiсть свiтлофiльтрiв захисних
окулярiв, пiдiбраних вiдповiдно до довжини хвилi лазерного виnромiнювания,
спричиияє свiдоме «затемнения» робочих мiсць медперсоналу.
Значне нервово-емоцiйне напружения, недостатия освiтленiсть об'єктiв дiї
мiкроманiпуляцiйнi технологiї, що вимагають пiдвищеного навантажения на зiр;
шум, що супроводжує роботу лазерних установок, посилюють несприятливу дiю
лазерного випромiнювання на людину.
Аероiонiзацiя. Рiвень ioнiзaцiї повiтря примiщень ЛПЗ залежить вiд температури,
вологостi та швидкостi руху повiтря; iнтенсивностi iнфрачервоного
випромiнювання; запиленостi повiтря; статичної електрики. Наявнiсть у повiтрi

13
летких хiмiчних речовин - хлору, йоду, брому тощо зменшує кiлькiсть негативно
заряджених легких iонiв.
У фiзiотерапевтичних вiддiленнях (кабiнетах), операцiйних i iнших примiщеннях
при утвореннi в них електричних i магнiтних полiв, використания синтетичного
одягу (халатiв, натiльної бiлизни) персоналом i хворими створює додатковий
чинник-статичну електрику. Вона може значно знижувати концентрацiю iонiв у
примiщеннi, аж до практично повної деiонiзацiї повiтря.
Статична електрика. На поверхнi i в об'ємi речовин i виробiв, що мають
дiелектричнi i напiвпровiдниковi властивостi, або iзольованих провiдникiв можуть
виникати i зберiгатися вiльнi електричнi заряди (статична електрика). Виникнения
зарядiв статичної електрики вiдбувається при тертi одного предмету об поверхню
iншого, iнтенсивному перемiшуваннi рiдин i сипких продуктiв, внаслiдок iндукції
при роботi електричної апаратури i устаткувания.
При накопиченнi значних рiвнiв статичної електрики на поверхнi або в об'ємi
предметiв, устаткувания, одягу можуть виникати несприятливi для людей ефекти,
зокрема вiдчуття дiї електричного струму. Так, електростатичний потенцiал, що
виникає в тiлi людини при контактi з монiторами ВДТ, коливається в межах +0,6
кВ/м (проте вiн може мати i негативне значення).
Хiмiчнi чинники
Праця бiльшостi медичних працiвникiв проходить у контактi з рiзноманiтними
хiмiчними речовинами. Багато з цих речовин є небезпечними для людини.
У примiщеннях ЛПЗ, як правило, не утворюються постiйнi концентрацiї
шкiдливих хiмiчних речовин у повiтрi робочої зони. Вони можуть коливатися вiд
нуля до рiвнiв, що перевищують ГДК, поступово наростаючи при виконаннi тих або
iнших манiпуляцiй i знижуючись пiсля їх завершення. Такий характер дiї хiмiчних
речовин має назву iнтермiтуючий, i вiн змушує органiзм людини, яка зазнає
iнтермiтуючої дiї хiмiчних речовин, до частої переадаптації.
lстотною особливiстю дiї хiмiчних речовин на медичних працiвникiв є їx
комплексний i комбiнований характер.
Найчастiше медичним працiвникам доводиться контактувати з аерозолями
лiкарських речовин, дезiнфекцiйних i наркотичних засобiв.
Значна частина виробничих примiщень ЛПЗ (аптеки, операцiйнi, лабораторiї,
процедурнi, стоматологiчнi кабiнети тощо) значно забрудненi хiмiчними
речовинами. Цi речовини часто надходять у повiтря робочих примiщень
безпосередньо при виготовленнi лiкарських форм, проведеннi тих або iнших
лiкувальних процедур, манiпуляцiй (при видаленнi пухирцiв повiтря з наповненого
шприца, промиваннi i стерилiзації iнструментiв, при дезiнфекцiї примiщень тощо).
У повiтрi робочої зони аптечних примiщень вмiст пилу лiкарських препаратiв
(кофеїну, папаверину, дибазолу, фенобарбiталу, сульфанiламiдiв, антипiретикiв
тощо) часто перевищуе ГДК в 1- 8 разiв. Рiвнi пилу вiд сировини, що мiстять
алкалоїди, глiкозиди, сапонiни тощо, при деяких операцiях перевищують ГДК у 7-
28 разiв. Пари хiмiчних речовин, що видiляються при виготовленнi рiдких
лiкарських форм (формальдегiду, йоду, етилового спирту тощо), присутнi в повiтрi
робочої зони в концентрацiях, вищих за ГДК в 1,5-2,5 рази.

14
 У повiтрi операцiйних вмiст парiв ефiру, етилового спирту i йоду, а також
вуглекислого газу можуть перевищувати ГДК у кiлька разiв, поступово наростаючи
впродовж операції.
Найнесприятливiший стан повiтряного середавища створюється безпосередньо в
зонi дихання членiв олерацiйної бригади, яке є як би замкнутим з ycix бокiв
учасниками операції, а у верхнiй частинi - безтiньовою лампою. У зонi дихання
хiрурга вмiст найпоширенiшого анестетика - ефiру - може перевищувати ГДК у 3
рази, а в зонi дихання анестезiолога-у 10- 11 разiв. Концентрацiя фторстану в зонi
дихання анестезiолога перевущуе ГДК у 13 разiв, у зонi дихання хiрурга,
операцiйної сестри i в нейтральнiй частинi операцiйної - у 5 разiв; етилового спирту
в зонi дихання анестезiолога -0,75 ГДК, хiрурга й операцiйної сестри - 1,3, у
нейтральнiй частинi операцiйної - 0,3 ГДК. При масочному способi знеболювання
пацiента з напiввiдкритим i напiвзакритим дихальним контуром частина анестетикiв
потрапляє в дихальнi шляхи членiв операцiйної бригади i може бути наявна у них у
кровi в значних концентрацiях (iнодi лише в 1,5- 3 рази меншими, нiж у
оперованого на початкових стадiях наркозу).
Пари ефiру, з'єднуючись з киснем, повiтрям i закисом азоту в певних
пропорцiях, можуть утворювати вибухонебезпечнi сумiшi.
Трихлоретилен, що використовується в закритiй або напiвзакритiй дихальнiй
системi з натронним вапном в адсорберi, може розкладатися з утворенням
токсичного i легкозаймистого дихлорацетилену, який у свою чергу розкладається на
фосген i чадний газ.
Протезисти i зубнi технiки контактують з рiзноманiтними хiмiчними речовинами
в рiзних агрегатних станах (пил, пара, газ), бiльшiсть яких є токсичними (кадмiй,
свинець, ртуть, оксид вуглецю, кислоти, луги, двуокис кремнiю, акрилати тощо). У
процесi виготовлення металевих зубних протезiв використовується близько 20
металiв (золото, срiбло, платина, хром, нiкель, молiбден, кобальт, титан тощо),
при плавцi яких утворюються пари, а при механiчнiй обробцi - пил.
Контакт iз металевою ртуттю i її сполуками при амальгуваннi металiв у
зуболiкарськiй практицi, роботi з технiчно несправними вимiрювальними приладами
(термометрами, манометрами), використаннi препаратiв, що мiстять ртуть (мазi,
присипки), може спричинити ураження нервової системи, травного каналу та iнших
органiв у медичних працiвникiв. Спiвробiтники клiнiчних i бiохiмiчних
лабораторiй, патологоанатомiчних вiддiлень, фiзiотерапевтичних кабiнетiв, при
дезiнфекцiї i дезiнсекції вiддiлень контактують з рiзними хiмiчними речовинами,
багато з яких є високотоксичними.
Хлорне вапно, азотна, сiрчана, соляна, оцтова кислоти, сiрководень,
формальдегiд та iншi речовини чинять подразнювальну дiю на органи дихання,
шкiру, слизовi оболонки очей. Їx дiя на медичних працiвникiв носить в основному
хронiчний характер, i тiльки в окремих випадках вона спричиняє гocтpi отруєння (у
спiвробiтникiв дезстанцiй).
Широко використовують на сьогоднi як дiагностичнi засоби радiофармакологiчнi
препарати - речовини, мiченi радiоактивними iзотопами (йод-125, кобальт-60 тощо).

15
 У фiзiотерапії застосовують радон для приготування радонових ванн. 3 трьох
iзотопiв радону найбiльш шкiдливу дiю на органiзм людини чинить радон-222. При
радiоактивному розпадi радону утворюються короткоживучi радiоактивнi iзотопи
полонiю-214, 218; свинцю-210 i 214; вiсмуту-214, якi частiше за все адсорбуються
на мiкроскопiчних частинках повiтряних аерозолiв.
Лiкарi-гiгiєнiсти i їх помiчники можуть зазнавати дiї хiмiчних речовин, якi
використовуються в промисловому виробництвi та на iнших об'єктах, при
проведеннi санiтарного нагляду.
Токсикологам-експериментаторам доводиться контактувати з новими хiмiчними
речовинами, токсичнiсть та механiзми дiї яких не дослiджувалися й для яких не
визначено анi ГДК, анi ОБРД.
Біологічні чинники
На сьогоднi серед бiологiчних чинникiв, дiючих на медичних працiвникiв,
видiляють двi групи:
- збудники iнфекцiйних захворювань;
- антибiотики i препарати, що мiстять антибiотики.
Професiйна дiяльнiсть лiкарiв-iнфекцiонiстiв, фтизiатрiв, бактерiологiв,
стоматологiв, xipypгiв, терапевтiв, оториноларингологiв тощо характеризуеться
безпосереднiм контактом зi збудниками iнфекцiйних захворювань.
Обетеження i лiкування порожнини рота, зiва, носоглотки супроводжується
рефлекторним розбризкуванням слини хворого, разом з якою патогеннi
мiкроорганiзми потрапляють в обличчя, на одяг лiкаря та в оточуюче середовище.
Упровадження в стоматологiчну практику швидкiсних бормашин i турбiн також
сприяє утворенню в повiтрi робочої зони бактерiальних аерозолiв, якi разом з пилом
забруднюють обличчя, очi i верхнi дихальнi шляхи лiкаря. Вельми небезпечними
можуть бути процедури оброблення i перев'язування iнфiкованих ран, огляд i
лiкування iнфекцiйних хворих, лабораторне вивчення бактерiальних матерiалiв.
Iнфекцiйнi хвороби професiйного генезу можуть виникати у медичних
працiвникiв, що безпосередньо працюють з хворими людьми або iнфiкованими
бiосубстратами (кров'ю, сечею, мокротинням, промивними водами бронхiв,
видiленнями з пологових шляхiв, дуоденальним вмiстом тощо).
У даний час у медичних цiлях використовується бiльше 100 найменувань
антибiотикiв. Антибiотики i препарати, що мiстять антибiотики, виявляються в
повiтрi процедурних кабiнетiв, перев'язочних, аптеках, бактерiологiчних
лабораторiях тощо.
Проблему впливу антибiотикiв на медичних працiвникiв у виробничих умовах
потрiбно розглядати у двох аспектах. По-перше, антибiотики здатнi чинити на
органiзм людини пряму токсичну дiю, для якої характернi органотропнiсть i
специфiчнiсть ефекту, а також викликати алергiйнi реакцiї. Подруге, антибiотики
можуть пригнiчувати не тiльки патогеннi мiкроорганiзми, але й частину нормальної
мiкрофлори людини. Iнша ж частина нормальної мiкрофлори людини, нечутлива
до антибiотикiв, має нагоду при цьому активно розмножуватися, призводячи до
порушення нормального бiоценозу. У результатi цього у медичних працiвникiв, що

16
мають постiйний професiйний контакт з антибiотиками, можуть розвиватися рiзнi
форми дисбактерiозiв i кандидозiв.

Перелік питань:
1. Класифікація праці медичних працівників
2. Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища
та їх вплив на стан здоров’я медичних працівників
3. Фізичні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив
на стан здоров’я медичних працівників
4. Хімічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх вплив
на стан здоров’я медичних працівників
5. Біологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища та їх
вплив на стан здоров’я медичних працівників
Рекомендова література
Основна (базова)
1. Охорона праці в медичній галузі : навч.-метод. посіб. / О.П. Яворовський,
М.І. Веремей, В.І. Зенкіна та ін. – К. : ВСВ “Медицина”, 2015. – 208 с.
2. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: навч. посіб. /
О.П. Яворовський, В.М. Шевцова, В.І. Зенкіна та ін.; за заг. ред О.П. Яворовського.
– К.: ВСВ “Медицина”, 2015. – 288 с.
3. Безпека життєдіяльності, основи охорони праці: Навчально-методичний
посібник/ упор.: О.П. Яворовський, В.М. Шевцова, Г.А. Шкурко та ін.- Черкаси:
видавець Чабаненко Ю.А., 2012. – 232 с.
4. Гігієна праці: Підручник /Ю.І. Кундієв, О.П. Яворовський, А.М. Шевченко та
ін.; за ред. акад. НАН України, НАМН України, проф. Ю.І. Кундієва, чл-кор. НАМН
України проф. О.П.Яворовського.- К.: ВСВ “Медицина”, 2011.- 904с.
Допоміжна
1. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний
посібник/ За ред. В.Ф. Москаленка, О.П. Яворовського. – К.: “Медицина”, 2009. –
С.6-56.
2. Гігієна та охорона праці медичних працівників. Навчальний
посібник /За ред. В.Ф.Москаленка, О.П.Яворовського. – К.: «Медицина», 2009. –
176 с.
Інформаційні ресурси
1. Офіційне Інтернет-представництво Президента України
http://www.president.gov.ua/.
2. Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua/.
3. Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua/.
4. Міністерство охорони здоров’я України http://moz.gov.ua/ua/portal/.
5. Міністерство освіти і науки України http://www.mon.gov.ua/.
6. Міністерство екології та природних ресурсів України http://www.menr.gov.ua/.
7. Державнаслужба України з надзвичайних ситуацій http://www.dsns.gov.ua/.
8. Державна служба України з питань праці http://dsp.gov.ua/.
9. Всесвітня організація охорони здоров’я http://www.who.int/en/.

17
 10. Міжнародна організація праці
http://www.ilo.org/global/lang--en/index.htm.

Методичні рекомедації підготувала

асистент кафедри Гриценко К.С.

18