МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет

Кафедра патологічної фізіології з курсом нормальної фізіології

«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
патологічної фізіології з курсом
нормальної фізіології Запорізького
державного медико-
фармацевтичного університету
Завідувач кафедри патологічної
фізіології з курсом нормальної
фізіології, професор, д. мед. н.
О.В. Ганчева
_____________________________
(підпис)
«______» _______________20 р.
«Затверджено»
Цикловою методичною комісією
Запорізького державного медико-
фармацевтичного університету
Голова циклової методичної комісії
професор, завідувач кафедри
фармакології та медичної рецептури з
курсом нормальної фізіології
І.Ф. Бєленічев
________________________________
(підпис)
«______» _______________20 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
для підготовки та проведення практичного заняття

навчальна дисципліна Нормальна фізіологія

Розділ № 2 Фізіологія вісцеральних систем: крові,
кровообігу, дихання, травлення, енергетичного
обміну, терморегуляції, виділення. Фізіологія
процесів адаптації. Фізіологія праці та спорту..
Базова тема 1 Система крові
Тема заняття № 3 Система гемостаза. Система згортання і
протизгортаючі механізми. Показники
гемостаза.
Курс 2-й
Факультет I-й медичний
Спеціальність Медицина
Запоріжжя 2023

1
 УДК: 378.147:612:[378.4.096:61] (075.8)

Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення

практичного заняття затверджений Цикловою методичною комісією
Запорізького державного медико-фармацевтичного університету
(протокол № від _______2023 р.)

Рецензенти: професор, доктор хімічних наук Александрова Катерина

В’ячеславівна,
професор, доктор біологічних наук Бєленічев Ігор Федорович

Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення

практичного заняття складено під редакцією завідувача кафедри патологічної
фізіології з курсом нормальної фізіології ЗДМФУ, професора, доктора
медичних наук Ганчевої О.В.

Колектив авторів: Ганчева О.В., Омельянчик В.М., Крашевський А.В.,

Хоролець О.В.

Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення

практичного заняття розраховано на викладачів та студентів медичного
факультету з метою покращення організації етапів навчального процесу та
оптимізації індивідуальної підготовки з курсу нормальної фізіології. Їх
побудовано з урахуванням сучасних методичних підходів до організації
навчального процесу, підготовки матеріалів методичного забезпечення та
професійних алгоритмів. Відповідно до програми з фізіології, у посібнику
коротко узагальнено найбільш значимий у сучасному контексті теоретичний
матеріал, винесені питання для обговорення занятті, описана
експериментальна частина заняття, запропоновані тематичні тестові завдання
та ситуаційні задачі.

2
Зміст
1. Актуальність теми заняття................................................................................. 4
2. Навчальні цілі заняття: ....................................................................................... 4
3. Виховні цілі. ........................................................................................................ 4
4. Міждисциплінарна інтеграція. .......................................................................... 4
5. Зміст теми заняття. ............................................................................................. 5
5.1. Основні теоретичні питання заняття: ............................................................ 5
5.2. Хронокарта заняття: ........................................................................................ 5
5.3. Дії викладача щодо проведення практичного заняття: ................................ 6
6. Розкриття основних теоретичних питань заняття: .......................................... 7
6.1. Кількість і функції тромбоцитів. .................................................................... 7
6.2. Поняття про систему зсідання крові, її фізіологічна роль. .......................... 9
6.3. Плазмові чинники зсідання крові. ............................................................... 10
6.4. Чинники зсідання формених елементів крові і клітин тканин. ................. 10
6.5. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його механізми, фази. ..................... 11
6.6. Коагуляційний гемостаз, його механізми, фази. ........................................ 12
6.7. Механізм процесу фібринолізу. ................................................................... 14
6.8. Антикоагулянтні механізми, їх фізіологічне значення. ............................. 15
6.9. Регуляція системи гемостазу. ....................................................................... 17
6.10. Вікові зміни системи гемостазу. ................................................................ 18
7. Примірники тестових завдань та ситуаційних задач: ................................... 19
Перелік рекомендованої навчальної літератури для підготовки студентів до
занять з нормальній фізіології. ............................................................................ 23

3
 Практичне заняття № 3
Система гемостаза. Система згортання і протизгортаючі механізми.
Показники гемостаза.

Кількість навчальних годин - 4 години

1. Актуальність теми заняття.

Вивчення фізико-хімічних властивостей крові має велике значення для
професійної підготовки майбутнього лікаря. Кров є частиною внутрішнього
середовища організму, розташованої між бар'єрами, що відділяють організм
від зовнішнього середовища, і клітинами організму. При порушенні
структурної або функціональної цілісності бар'єрів виникає порушення
гомеостазу. Вивчення фізіології крові необхідно для засвоєння матеріалу
клінічних і теоретичних дисциплін.

2. Навчальні цілі заняття:

• - Трактувати поняття системи крові, механізми її регуляції на
основі аналізу параметрів гомеостазу: об’єму, кислотно-лужної рівноваги,
осмотичного тиску, кількісного та якісного складу плазми та формених
елементів крові
• Трактувати фізіологічні закономірності функцій системи крові:
дихальної, транспортної, захисної.
• Трактувати фізіологічні закономірності функцій підтримання
рідкого стану крові та розвитку гемостазу при пошкодженні кровоносних
судин.
• Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму, які
здійснюються за участю системи крові, на підставі кількісних та якісних
показників крові: часу зсідання крові, тривалості кровотечі.
• Аналізувати вікові зміни складу крові, функцій та механізмів
регуляції.
• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій
системи крові: тривалості кровотечі, часу зсідання крові

3. Виховні цілі.
- Вивчити деонтологічні особливості роботи з пацієнтами, що
страждають захворюваннями крові;
- Вивчити аспекти професійної відповідальності при роботі з кров'ю;
- Ознайомитися із засобами захисту при роботі з кров'ю;

4. Міждисциплінарна інтеграція.

дисципліна знати уміти

1. Забезпечуючі Анатомічну і гістологічну Працювати з
дисципліни: структуру органів мікроскопом,
анатомія, гістологія кровотворення, гістологічними
морфологію клітин крові препаратами
4
2. Наступні Механізми регуляції і Проводити забір крові
забезпечувані фізіологічні параметри для проведення
дисципліни: фізико-хімічних дослідження фізико-
патофізіологія, властивостей крові хімічних властивостей
біохімія, крові, визначати основні
фармакологія показники гемостазу
Внутрішньо- Вікові особливості Дати аналіз результатів
предметна фізико-хімічних клінічного та
інтеграція з властивостей крові біохімічного дослідження
клінічними крові
дисциплінами:
пропедевтика
внутрішніх і дитячих
хвороб, терапія,
педіатрія

5. Зміст теми заняття.

5.1. Основні теоретичні питання заняття:
1. Кількість і функції тромбоцитів.
2. Поняття про систему зсідання крові, її фізіологічна роль.
3. Плазмові чинники зсідання крові.
4. Чинники зсідання формених елементів крові та клітин тканин.
5. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його механізми, фази.
6. Коагуляційний гемостаз, його механізми, фази.
7. Механізм процесу фібринолізу.
8. Антикоагулянтні механізми, їх фізіологічне значення.
9. Регуляція системи гемостазу.
10. Вікові зміни системи гемостазу.

5.2. Хронокарта заняття:

Зміст Час, хв.

Організаційна - контроль присутності студентів на занятті; 2 хв.
частина - розкриття змісту та мети заняття; 1 хв.
- перелік навчальних питань для вивчення; 2 хв.
- контроль базисного та вхідного рівня знань 20 хв.
студентів.

Основна - пояснити студентам методику проведення 5 хв.

частина практичної роботи

5
 - робота студентів з виконання програми 25 хв.
заняття (вивчення та опис змісту практичної
роботи під контролем викладача);
оформлення даних в таблиці та графіки
робочих протоколів;
- розбір зі студентами основних навчальних 50 хв.
питань заняття шляхом проведення
співбесіди;
- перегляд навчального відеофільму 10 хв.
- підсумковий (вихідний) контроль знань 15 хв.
студентів: рішення тестів, ситуаційних задач.
Заключна - закінчення та підведення підсумків 3 хв.
частина учбового заняття;
- завдання студентам для підготовки до 2 хв.
наступного заняття.

5.3. Дії викладача щодо проведення практичного заняття:

1) Організаційна частина:
• перевірка форми одягу;
• перевірка присутності студентів на занятті;
• оголошення змісту та мети заняття;
• оголошення навчальних питань, винесених до вивчення;
• проведення контроль базисного та вхідного рівня знань студентів
шляхом рішення вхідних тестів.
2) Основна частина:
• пояснити студентам методику проведення практичної роботи;
1. Ознайомитися з особливостями практичних занять з фізіології. Засвоїти
схему практичних занять. Викладач знайомить студентів з системою
викладання предмету на кафедрі, а також з правилами оформлення
документації.
2. Ознайомитися з приладами для дослідження фізіологічних функцій.
Ознайомитися з технікою безпеки при роботі з приладами, котрі
використовуються у фізіології.
Викладач демонструє апаратуру кафедри, яка використовується у
навчальному процесі. Знайомить з правилами техніки безпеки при
використанні апаратури та іншого обладнання.
3. Описати недоліки та переваги гострого та хронічного експериментів.
Викладач, використовуючи, презентації і навчальні відеофільми, описує на
конкретних прикладах хід гострого та хронічного експериментів. Студенти
заносять отримані дані (результат) до таблиці 1.1. роблять висновки.
4. Опишіть недоліки та переваги комп’ютерного (стимуляційного,
альтернативного) моделювання фізіологічних функцій.
Викладач, використовуючи, комп’ютерні програми, демонструє на
конкретних прикладах комп’ютерне (стимуляційне, альтернативне)

6
моделювання фізіологічних функцій. Студенти заносять отримані дані
(результат) до таблиці 1.2, роблять висновки.

• розбір зі студентами основних навчальних питань заняття шляхом

проведення бесіди чи опитування;
• пояснення результатів практичної роботи;
• проведення підсумкового (вихідного) контролю знань студентів:
рішення тестів, ситуаційних задач
• Заключна частина:
• підведення підсумків учбового заняття, оцінка якості отриманих
знань;
• оголошення завдання для підготовки до наступного заняття:
повторення з курсу гістології, анатомії, і т. д.

6. Розкриття основних теоретичних питань заняття:

6.1. Кількість і функції тромбоцитів.

Тромбоцити. Одна з провідних ланок у системі гемостазу –
тромбоцити. У крові їх міститься від 200 до 400 тис./мкл (200—400  109/л).
Діаметр кров’яних пластинок – близько 1,5—4,0 мкм, а товщина – 0,5—0,75
мкм. Не всі тромбоцити циркулюють вільно в периферичній крові, частина їх
перебуває в депо – кістковому мозку, селезінці (до 30 %), печінці. Вихід з депо
збільшує пул циркулювальних клітин. Унаслідок цього навіть у нормі
впродовж доби кількість їх змінюється: до ранку знижується, а надвечір
збільшується. Тромбоцит з суто академічного погляду не можна назвати
клітиною, оскільки в ньому немає ядра й більшості субклітинних структур як
неодмінного атрибуту типової клітини. Але водночас тромбоцит досить
складно влаштований і добре пристосований для виконання своїх функцій
(див. рис. 141).
Характерна ознака тромбоциту – наявність на зовнішній мембрані
поглиблень, що, як фіорди, поглиблюються в мембрану, нерідко пронизуючи
його наскрізь. На мембрані й у внутрішніх гранулах міститься велика
кількість біологічно активних сполук, частину яких утворено самим
тромбоцитом, а частина надходить у них із плазми крові. Більшість їх бере
участь у процесах згортання крові – гемокоагуляції. У тромбоцитах чимало
сполук перебуває в гранулах. Розрізняють чотири типи гранул:
1 – гранули, що містять небілкові компоненти, такі як АТФ, АДФ,
серотонін, пірофосфат, А, кальцій;
2 – гранули, що містять низькомолекулярні білки, фактор Віллєбранда
й фібриноген;
3 і 4 типи гранул містять різні ферменти.
Мембрана тромбоцита особисто також бере участь у процесах
гемостазу. Її глікопротеїни (їх налічують п’ять типів) забезпечують велику
кількість функцій тромбоцитів. У їх числі – глікопротеїн I-рецептор,
відповідальний за адгезію пластинки до колагену і тим самим за прилипання
тромбоцита до місця ушкодження судини. Частину глікопротеїнів мембрани
7
становлять рецептори, що забезпечують прилипання тромбоцитів до
ушкодженої стінки або один до одного (агрегацію), а також для деяких
факторів згортання (фактора Віллєбранда). Тому зниження вмісту різних
глікопротеїдів на мембрані тромбоцитів призводить до підвищеної
кровоточивості.
Фосфоліпіди мембрани беруть участь у формуванні згустку крові. Вони
також є попередниками біологічно активних сполук – ПГЕ, що утворюються
з арахідонової кислоти (тут є й відповідний фермент – фосфоліпаза А2).
Наприклад, один з них – тромбоксан А2 – активує процес згортання крові.
Крім того, на внутрішньому боці мембрани міститься фермент
аденілатциклаза, що активує утворення цАМФ, що запускає процеси зміни
стану пластинок при ушкодженні судини.
Слід зазначити, що серед інших сполук, які містяться у тромбоциті,
важливу роль відіграє тромбоцитарний фактор росту (ТФР). Під його
впливом посилюється проліферація ендотеліальних і непосмугованих
м’язових клітин кровоносних судин, фібробластів.
Чимало функцій тромбоцитів пов’язано з наявністю в них
скоротливого апарата, завдяки якому в процесі гемостазу форма й розміри
тpомбоцитів безупинно змінюються, утворюються відростки або пластинки,
що розпластуються на поверхні. Одночасно з цим відбувається їх
скорочення, і в позаклітинний простір виштовхується вміст гранул – фактори
згортання й інші сполуки. Всередині тpомбоцитів скоротливі білки
утворюють ниткоподібні мікрофіламенти. Ці білки тісно переплетені з
мікротрубочками, які всередині тромбоцитів виконують опорну функцію,
сприяючи збереженню форми. Мікротрубочки складаються з полімерів білка
тубуліну. Полімеризація його регулюється багатьма факторами. Найбільше
значення має Са2+, уміст якого підвищується при згортанні крові. Унаслідок
цього полімеризація тубуліну pізко пригнічується, створюючи умови для
зміни форми тромбоцита. Основними скоротливими елементами в
тромбоциті, як і в більшості інших скоротливих клітин, є білки
актоміозинового комплексу. Механізм скорочення цих білків у тромбоциті
нагадує процес, що відбувається в м’язах. Запускається він також зі
зростання концентрації вільного кальцію за посередництвом кальмодуліну і
циклічних нуклеотидів. Скорочуючись, актоміозиновий комплекс спричинює
зміну форми тромбоцитів. Водночас цей самий механізм забезпечує
підтягування гранул до стінки й секрецію їхнього вмісту.
Життєвий цикл і функції тромбоцитів. Тромбоцити, що вийшли з
кісткового мозку, циркулюють у крові протягом 8—12 діб. Потім вони або
руйнуються в селезінці, печінці, легенях, або прилипають до ендотелію
кровоносних судин. В ендотелії тромбоцити виконують трофічну функцію,
“виливаючи” у клітини свій уміст, серед якого знаходиться і ТФР. Унаслідок
цього стінка судин, особливо капілярів, “зміцнюється”. Ця так звана
ангіотрофічна функція тромбоцитів яскраво виявляється при їх дефіциті –
тромбоцитопенії. Якщо ендотеліальні клітини втрачають тромбоцитарне
“підгодовування”, вони зазнають дистрофії і починають пропускати крізь
свою цитоплазму навіть суцільні еритроцити. Цікаво, що діапедез еритроцита

8
при цьому може мати таку інтенсивність, що коли на його шляху трапиться
ядро клітини, воно може розламатися навпіл. Еритроцити, що вийшли в
тканини, утворюють дрібні крововиливи. Для виконання ангіотрофічної
функції за добу можуть застосовуватися до 10 % усіх тромбоцитів, що
циркулюють у крові. Тому при тромбоцитопенії трапляється зниження
стійкості стінки капілярів через злущування їх ендотелію. Точкові підшкірні
крововиливи (петехії) виникають як за легкої травми, так і за підвищення АТ.
Своєрідним і досить суттєвим різновидом ангіотрофічної функції
тромбоцитів є зумовлене впливом ТФР посилення проліферативних процесів
непосмугованих м’язових клітин, ендотелію при ушкодженні судини (після
утворення згустку крові).
Таким чином, тромбоцити виконують такі функції:
транспортну (пов’язану з перенесенням на мембранах різних біологічно
активних сполук);
ангіотрофічну;
беруть участь у згортанні крові;
забезпечують зупинку кровoтечі.

6.2. Поняття про систему зсідання крові, її фізіологічна роль.

Механізми й процеси в організмі, що виділяють в особливу систему –
систему гемостазу – забезпечують виконання трьох найважливіших
функцій:
зберігають кров у рідкому стані;
запобігають кpовотечі, підтримують стpуктуpну цілісність стінок
кpовоносних судин;
зупиняють кровотечу при ушкодженні судини.
Рідкий стан крові в кровоносних судинах – необхідна умова
підтримання гомеостазу внутрішнього середовища організму. Виконуючи
функцію збереження рідкого стану крові, система гемостазу бере участь і в
збереженні належного об’єму кpові, що циркулює в судинах. Останню
функцію вона виконує разом з органами кровотворення, кровообігу,
виділення.
Гемостаз здійснюється взаємодією стінок кровоносних судин,
формених елементів крові (тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів), а також
факторів, що містяться у плазмі крові. У плазмі крові міститься понад сорок
речовин, що забезпечують гемостаз. Їх можна розподілити на дві великі
групи: 1) ті, що беруть участь у процесі згортання (коагулянти), 2) ті, що
забезпечують протизгортання (антикоагулянти).
Для характеристики системи гемостазу запропоновано особливо
виділити систему регуляції агрегатного стану крові й колоїдів (РАСК).
Система РАСК забезпечує підтримання рідкого стану крові й відновлення
властивостей стінок судин, що при багатьох патологічних станах і з віком
можуть змінюватися. Вона також підтримує на оптимальному рівні
співвідношення окремих факторів коагулянтно-антикоагулянтної системи в
нормі й поступово відновлює його після застосування їх у процесі коагуляції.

9
 У нормі сумарна антикоагулянтна активність трохи вища, ніж
коагулянтна. Але життєво важливо, щоб зазначені дві взаємозалежні
підсистеми перебували в стані динамічної рівноваги. У разі переважання
кожної з них виникають небажані для оpганізму порушення. Прискорення
згортання крові називають гіперкоагуляцією, а вповільнення –
гіпокоагуляцією.
Порушення в системі гемостазу – причина виникнення надзвичайно
небезпечних для життєдіяльності організму ускладнень, що утруднюють
кровотік (тромбозів, емболій) або, навпаки, призводять до крововтрат
(геморагій). Саме ці порушення – безпосередня причина смерті багатьох
хворих.

6.3. Плазмові чинники зсідання крові.

Фактори плазми, що беруть участь у згортанні крові. У плазмі крові
у вільному стані міститься багато сполук, що беруть участь у процесі
згортання крові. Але на сьогодні встановлено, що подібні фактори
знаходяться у фіксованому стані в усіх формених елементах крові
(тромбоцитах, еритроцитах і лейкоцитах). За міжнародною номенклатурою
плазмові фактори згортання позначають римськими цифрами в порядку
хронології їхнього відкриття (для позначення активного стану додається
буква “а”). Крім того, деякі з них додатково йменують за хімічною ознакою,
механізмом участі в утворенні згустку або прізвищем першого хворого, у
якого було виявлено його відсутність (табл. 10). Усі ці фактори можна
розподілити на дві групи: ферменти (їх попередники) – фактори ХII, ХI, Х,
IХ, VII, II; неферменти – фактори I, IV, V, VIII. До того ж, якщо фактор I –
білок, що виконує найважливішу функцію у формуванні згустку крові, то
інші (IV, V і VIII) виступають активаторами ферментативних процесів.

6.4. Чинники зсідання формених елементів крові і клітин тканин.

Здебільшого фактори плазми зафіксовані на мембрані або всередині
формених елементів крові. Але в клітинах крові, особливо в тромбоцитах,
містяться і власні фактори, що беруть участь у гемостазі. Присутність їх у
клітинах крові забезпечує можливість нагромадження, отож при вивільненні
в місці ушкодження судини швидко створюється висока їх концентрація.
Позначаються фактори тромбоцитів арабськими цифрами. Найважливіші з
них такі:
ПФ-3 (фактор пластинок) – фосфоліпіди мембран, на яких, як на
матриці, організується й прискорюється взаємодія плазмових факторів
згортання. До цих факторів подібні мембранні фактори еритроцитів.
ПФ-4 зв’язує гепарин і в такий спосіб прискорює процес згортання
крові.
ПФ-5 – фібриноген, на частку якого припадає до 10 % білка
тромбоцита.
ПФ-8 – тромбостенін. Він подібний до актинових і міозинових волокон.
Скорочуючись за наявністю кальцію, сприяє ущільненню тромбів.
ПФ-10 – серотонін – звужує судини.

10
 ПФ-11 – фактор агрегації. За хімічним походженням – це АДФ. У
клітинах крові при утворенні тромбу співвідношення АТФ : АДФ змінюється
з 9 : 1 до 1 : 1. АДФ забезпечує скупчення тромбоцитів у місці ушкодження.
Таку саму функцію виконує й один із ПГЕ – тромбоксан А2.
Майже всі фактори згортання, що містяться у тромбоцитах, виявлено
також в еритроцитах і лейкоцитах. Виняток становлять ПФ-8 і ТФР. Важливу
функцію, лише не в процесі утворення згустку, а в його лізисі, виконують
ферменти лейкоцитів.
Тканини також містять субстанції, що беруть участь у процесах
гемостазу. Так, фосфоліпіди ушкоджених мембран, як і фосфоліпіди
елементів крові, беруть участь в активації низки ферментів. Вони є
підґрунтям утворення ПГЕ. При ушкодженні тканин, кровоносних судин
колаген оголюється, запускаючи процеси згортання крові, приклеювання
тромбоцитів.

6.5. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його механізми, фази.

Судинно-тpомбоцитарний гемостаз здатний самостійно зупинити
кровотечу з невеликих судин. Але при ушкодженні великих судин цього
механізму недостатньо. Тут він є лише первинним гемостазом, з якого
розпочинається розгортання усіх фаз зупинки кровотечі.
Після ушкодження судин послідовно розгортаються такі стадії
судинно-тромбоцитарного гемостазу.
1. Рефлекторний спазм судин – розпочинається відразу після
ушкодження. Його запускають місцеві рефлекторні механізми й підтримує
реакція непосмугованих м’язів судин ушкодженої ділянки на вазоактивні
сполуки, що тут утворюються. Крім того, за подальшого руйнування із
тромбоцитів також виділяються судинозвужувальні речовини, такі як
серотонін, А, тромбоксан. Спазм судин розвивається доволі швидко, але
через кілька хвилин може зникнути, і кровотеча відновиться. Тому зупинка
кровотечі потребує підключення інших механізмів гемостазу.
2. Адгезія – приклеювання тромбоцитів до місця ушкодження. В ініціації
цього процесу провідну роль відіграють оголені волокна колагену, до яких
прилипають тромбоцити. У такому разі тромбоцит змінює свою форму і
викидає довгі нитчасті відростки – псевдоподії. Найважливіший плазмовий
фактор адгезії тромбоцитів – синтезований ендотеліем судин глікопротеїд –
фактор Віллєбранда (він накопичується також і в тромбоцитах). До нього, а
також до фібронектину і колагену ушкоджених тканин активно прилипають
тромбоцити своїми рецепторами глікопротеїнів I і II. Це перша, початкова,
хвиля агрегації.
3. Оборотна агрегація (скупчення) тромбоцитів. Поява нитчастих
відростків, зміна форми тромбоцитів відбувається ще на підході до місця
ушкодження. Це сприяє “склеюванню” їх один з одним по 10—20 штук і
прилипанню в такому вигляді до стінки судини (рис. 142). Друга хвиля агрегації
тромбоцитів зумовлена тромбоксаном А2, утворення якого стимулюють
колаген і фактор Віллєбранда, що активують фосфоліпазу А2. Процес агрегації
прискорюють також і нові порції АДФ, А, серотоніну, що виділяються під час

11
руйнування тромбоцитів. У результаті формується первинний так званий білий
тромб, що закриває ушкоджену ділянку. Але він ще пухкий і здатний
пропускати плазму крові.
4. Необоротна агрегація тромбоцитів – наступний етап перетворення
попереднього пухкого тромбу. Основним стимулятором ущільнення є
тромбін, що до цього часу (через 5—10 с після ушкодження) утворюється в
реакціях паралельно перебігу коагуляційного гемостазу. Слід зазначити, що
тромбін спричинює агрегацію в дозах, що значно менші від необхідних для
утворення справжнього тромбу.
5. Ретракція тромбоцитарного тромбу. Із тромбоцитів, що
руйнуються, виходить пластинчастий фактор (ПФ), що називають
тромбостенін. Він нагадує актоміозин скелетних м’язів. ПФ здатний
скорочуватися і тим самим зменшувати розмір згустку й ущільнювати його.
Цьому сприяє і фібрин, що утворюється під час паралельного перебігу
коагуляційного гемостазу.
В агрегації тромбоцитів крім перелічених факторів беруть участь
небілкові (Са2+, Mg2+) і білкові плазмові кофактори (альбумін, фібриноген та
ін.).
Процеси судинно-тромбоцитарного гемостазу перебігають паралельно
й порівняно швидко. Тому кровотеча із саден, дрібних порізів зупиняється
вже за кілька хвилин.

6.6. Коагуляційний гемостаз, його механізми, фази.

Коагуляційний гемостаз. Одночасно з первинним, судинно-
тромбоцитарним, гемостазом розвивається вторинний коагуляційний
гемостаз. Лише він може забезпечити зупинку кровотечі з доволі великих
судин, що мають відносно високий кров’яний тиск. Тромбоцитарна пробка
не витримує високого тиску крові й при зменшенні реакції рефлекторного
спазму може вимиватися. Тому на зміну їй формується справжній тромб.
Утворення тромбу ґрунтується на переході розчинного фібриногену (Ф-
І) у нерозчинний фібрин з формуванням мережі, де заплутуються всі формені
елементи крові (рис. 143).
Фібрин утворюється під впливом ферменту тромбіну. Тромбін
відщеплює від молекули фібриногену чотири пептиди-мономери. Кожний з
мономерів має по чотири вільних зв’язка. Нитки фібрину формуються
шляхом з’єднання мономерів цими зв’язками один з одним. Спочатку зв’язки
відносно слабкі, але під впливом фібриностабілізувального фактора (Ф-ХIII)
за наявності іонів кальцію утворюються додаткові зв’язки, і мережа
фібринових волокон зміцнюється. У нормі готового тромбіну в крові немає, у
ній міститься його попередник – неактивна форма – протромбін (Ф-II).
Активація протромбіну також потребує ферменту – протромбінази. Процес
утворення активної протромбінази складний, він потребує взаємодії багатьох
факторів плазми, клітин, тканин і триває 5—7 хв.
Усі процеси коагуляційного гемостазу ферментативні. Вони
відбуваються на зразок послідовного каскаду (рис. 144), що розвертається в

12
часі у зворотній послідовності до вищезазначеного: активний стан одного
фактора активує інший тощо.
Найскладніша і найтриваліша фаза формування протромбінази. Цей
фермент ґрунтується на ліпідному факторі, залежно від походження якого
розрізняють тканинний (зовнішній) і плазмовий (внутpішній) механізми.
Тканинна протромбіназа з’являється вже через 5—10 с, а кров’яна – лише
чеpез 5—7 хв після ушкодження.
Тканинна протромбіназа. Пpи утворенні тканинної протромбінази
ліпідний активувальний фактор виділяється з мембpан ушкоджених тканин,
стінок судин. Спочатку активується Ф-VII. Ф-VIIa разом з фосфоліпідами
тканин і кальцієм утворює комплекс 1а. Під впливом цього комплексу
активується Ф-Х. Ф-Ха на фосфоліпідах за участю Са2+ і Ф-V утворюють
комплекс 3, що й становить тканинну протромбіназу.
Tканинна протромбіназа активує невелику кількість тромбіну, що
застосовують переважно в реакції агрегації тромбоцитів. Крім того, існує
ще одне призначення тромбіну, що утворюється за зовнішнім механізмом, –
під його впливом на мембрані агрегованих тромбоцитів формуються
рецептори, на які може адсорбуватися Ф-Ха. Унаслідок цього Ф-Ха стає
недоступним для дії одного з потужних антикоагулянтів – антитромбіну III
(див. нижче). Це створює передумову для подальшого формування на місці
тромбоцитарного справжнього тромбу.
Кров’яна протромбіназа утворюється на підвалинах фосфоліпідів
мембран клітин крові, що ушкоджуються (тромбоцитів, еритроцитів).
Ініціатори цього процесу – волокна колагену, що оголюються під час
ушкодження судини. Контакт колагeну з Ф-ХII запускає каскад
ферментативних процесів. Активований Ф-ХIIа утворює перший комплекс із
Ф-ХIа на фосфоліпідах мембран еpитpоцитів і тpомбоцитів, що до цього часу
руйнуються. Це найповільніша (тривалість – 4—7 хв) реакція.
Подальші реакції також перебігають на матриці фосфоліпідів, але зі
значно вищою швидкістю. Під впливом комплексу 1 формується комплекс 2,
який складається з Ф-IХа, Ф-VIII і Са2+. Цей комплекс активує Ф-Х. І, врешті,
Ф-Ха на фосфоліпідній матpиці утворюють третій комплекс – кров’яну
протромбіназу: Ха + V + Са2+.
Утворення тромбіну. Після утворення кров’яної протромбінази
майже миттєво, за 2—5 с, відбувається формування тромбіну з білка
протромбіну (2- глобулін з молекулярною масою 68 700), що міститься в
плазмі в концентрації близько 0,15 г/л. Кров’яна протромбіназа адсорбує на
своїй поверхні протромбін і за наявності іонів кальцію перетворює його на
тромбін.
Перетворення фібриногену на фібрин. Під впливом тромбіну
фібриноген плазми перетворюється на фібрин. Цей процес перебігає в три
етапи. Спочатку фібриноген (молекулярна маса 340 000, у нормі міститься в
концентрації від 1 до 7 г/л) за наявності Са 2+ розщеплюється на дві
субодиниці. Кожна з них складається з трьох поліпептидних ланцюгів – , , .
Ці золеподібні мономери фібрину під дією електростатичних сил
вибудовуються паралельно один одному, утворюючи фібринополімери. Це

13
потребує Са2+ і плазмового фактора – фібринопептиду А. Утворений гель ще
здатний розчинятися. Його називають фібрин-S. На цьому етапі за участю Ф-
ХIII і фібринази тканин, тромбоцитів, еритроцитів і Са 2+ утворюються
ковалентні зв’язки, і фібрин-S перетворюється на нерозчинний фібрин-I.
Унаслідок цього формується все ще відносно пухкий клубок ниток фібрину,
де заплутуються тромбоцити, еритроцити й лейкоцити. Ці клітини
руйнуються, з них виходять фактори згортання, сприяючи місцевому
збільшенню концентрації факторів згортання і фосфоліпідів мембран. А
вивільнений з еритроцитів Hb забарвлює у відповідний колір тромб. Слід ще
раз наголосити на ролі фосфоліпідів тромбоцитів (тромбоцитарного тромбу) і
в коагуляційному гемостазі. По-перше, вони потужні активатори (майже в
1000 разів потужніші) протромбінази. По-друге, тромбоцитарний тромб
“зазначає” місце, де має утворитися справжній тромб, – ушкоджену ділянку
судини.
Ретракція згустку і заростання ушкодженої ділянки судини. Під час
розпаду тромбоцитів виділяється ПФ-8 – тромбостенін (актоміозинові
волокна). Скорочення їх, а також скорочення власне фібринових ниток
(результат впливу тромбіну й іонів кальцію) зумовлює зближення й
укорочення фібринових ниток. При ретракції згусток стискується майже
вдвічі, і з нього виділяється рідка частина крові, що звуть сироваткою.
Унаслідок ретракції згусток стає компактним і перестає пропускати навіть
сироватку крові. Ретракція завершується через 2—3 год. Якщо немає
тромбоцитів, згусток довго залишається пухким.
Через деякий час після утворення згусток починає проростати
фібробластами. Це відбувається під впливом ТФР, що активує проліферацію
одночасно й непосмугованих м’язових, й ендотеліальних клітин судинної
стінки. Тим самим цілісність ушкодженої ділянки поступово відновлюється.
Усі процеси, пов’язані з появою кров’яної протромбінази й утворенням
згустку, перебігають як в організмі, так і в пробірці – у місці ушкодження
судин.

6.7. Механізм процесу фібринолізу.

Практично одночасно з ретракцією тромбу починається фібриноліз –
розщеплення фібрину. Річ у тім, що й у нормі, без ушкодження стінки
судини, у крові постійно відбуваються пpоцеси перетворення невеликої
кількості фібриногену на фібрин. Це перетворення врівноважується
безперервним перебігом фібринолізу, що в нормі перешкоджає утворенню
згустку в неушкодженій судині. Пpи ушкодженні стінки судини або зниженні
активності протизгортальних механізмів рівновага зрушується в бік
переважання пpоцесу згортання – утворюється тромб. При багатьох видах
патології подібний тромб може утворитися й усередині судини. У разі
запобігання закупорюванню судини процес фібринолізу набуває дуже
важливого клінічного значення.
Розщеплення утвореного фібрину здійснює протеолітичний фермент –
плазмін. Зазвичай у крові його немає, але в ній постійно міститься неактивна
його форма – плазміноген. Плазміноген активується під дією спеціальних

14
механізмів, аналогічних зовнішній і внутрішній системам згортання (рис.
145). Після активації плазмін швидко зникає з кровотоку, блокуючись
антиплазміном. Отже, він устигає вплинути лише місцево, у згустку крові.
Основний внутрішній механізм активації запускається тими самими
факторами, що ініціюють згортання крові, зокрема фактором ХII-А. Цей
фактор взаємодіє з високомолекулярним кініногеном плазми й
прекалікреніном (вони обидва є частиною кінінової системи плазми), після
чого він набуває здатності активувати плазміноген. Цей процес спроможний
до самоактивації, унаслідок якої різко зростає активність протеолізу фібрину.
Найважливіший стимулятор зовнішнього механізму фібринолізу –
білкові активатори плазміногену, синтезовані в судинній стінці. Вони мають
високу спорідненість до фібрину. (До речі, цей самий механізм забезпечує і
трупний фібриноліз.) Інтенсивний викид у кров судинних активаторів
відбувається в разі порушення прохідності судин, фізичного навантаження,
під впливом судинозвужувальних речовин.
Високу ефективність фібринолізу зумовлено ще й тим, що при
згортанні крові фібрин адсорбує плазміноген. Унаслідок цього плазмін
утворюється безпосередньо в згустку крові, який, у свою чергу, після
утворення відразу починає руйнуватися.
Потужні активатори плазміногену містяться в усіх клітинах крові,
особливо в лейкоцитах. Крім того, лейкоцити можуть секретувати протеази,
що містяться в них, і тим самим брати участь у перетравлюванні фібрину
неплазміновим способом. Лізис фібрину необхідний для деблокування
судинного русла при внутрішньосудинному згортанні крові.

6.8. Антикоагулянтні механізми, їх фізіологічне значення.

При ушкодженні судини кров має згортатися лише в місці
ушкодження. Цю ситуацію забезпечує антикоагулянтна система крові. Саме
вона в умовах норми відіграє провідну роль у збереженні рідкого стану крові.
Рідкий стан крові підтримується кількома механізмами, з яких можна
виділити:
1 – гладеньку поверхню ендотелію судин;
2 – негативний заряд стінки судин і формених елементів крові,
унаслідок чого вони взаємно відштовхуються;
3 – наявність на стінці судин тонкого шару фібрину, що активно
адсорбує фактори згортання, особливо тромбін;
4 – постійну наявність у крові незначної кількості протизгортальних
факторів;
5 – синтез ендотелієм судин одного з ПГЕ – простацикліну як
потужного інгібітора агрегації тромбоцитів;
6 – здатність ендотелію синтезувати й фіксувати антитромбін III.
Розрізняють два типи антикоагулянтів: а) попередні й б) ті, що
утворюється в процесі згортання (табл. 11).
З усіх попередніх антикоагулянтів найбільш універсальний за дією й
активністю антитромбін III (АТ-III). Це один з 2-глобулінів плазми.
Концентрація його в плазмі крові – близько 240 мг/мл, і він становить 75 % її

15
антикоагулянтної активності. АТ-ІІІ інактивує тромбін (Ф-IIа) і майже всі інші
активовані фактори – ХII-А, ХI-а, Х-А, Iх-а. Інший антикоагулянт – гепарин –
активний лише разом з АТ-III. Гепарин сприяє фіксації АТ-III на поверхні
ендотеліальних клітин, що в сотні pазів підвищує його активність. У печінці за
наявності вітаміну К синтезуються протеїни “C” і “S”, що знижують
активність факторів V і VIII.
Ендотеліальні клітини неушкодженої судинної стінки не лише
перешкоджають адгезії тромбоцитів, а й синтезують простациклін і
гепариноподібний фактор (останній синтезується також тучними клітинами
сполучної тканини). Простациклін – потужний інгібітор агрегації
тромбоцитів.

Т а б л и ц я 1 1 . Перелік основних фізіологічних антикоагулянтів (за

З.С. Баркаганом)
Наймену
вання,
Провідні механізми дії
молекулярна
маса
Група А. Попередні (первинні)
Антитромбін 2-глобулін, прогресивний інгібітор
III (65 000) тромбіну, факторів Х-а, IХ-а, V, ХI-а, ХII-а.
Основний плазмовий кофактор гепарину. Дуже
слабкий інгібітор плазміну і калікреїну
Гепарин Сульфатований поліцукрид; утворює
(4000—9000) комплекс із АТ-III, трансформуючи його в
антикоагулянт негайної дії. Активує
неферментний фібриноліз
1- Інгібітор тромбіну, факторів IХ-а, ХI-а, ХII-
антитрипсин а, плазміну, калікреїну
(54000)
Група Б. Утворені в процесі протеолізу (вторинні)
Антитромбін Фібрин; сорбує й інактивує тромбін і фактор
I Х-А
Продукти Інгібують кінцевий етап згортання, фактор
фібринолізу IХ-а, агрегацію тромбоцитів
(продукти
дегpадації
фібриногену, ПДФ)
У процесі згортання крові й фібринолізу більшість прокоагулянтів і їх
метаболітів набувають антикоагулянтні властивості. Найпотужніший з них
фібрин, що адсорбує й інактивує тромбін, який утворюється під час
згортання. За цю властивість фібрин називають антитромбіном I. Унаслідок
дії фібрину в згустку крові залишається мізерно мала кількість вільного

16
тромбіну. Особисто тромбін також виявляє антикоагулянтні властивості.
Діючи ферментативно на протромбін, він відщеплює від нього інгібітор
фактора Х-А. Активність деяких факторів згортання гальмують такі фактори
як V-а, ХI-а. З’являються антикоагулянти й у процесі фібринолізу.
Таким чином, говорячи про антикоагулянтні механізми, слід пам’ятати,
що призначення їх полягає не в перешкоджанні формуванню згустку крові, а
в запобіганні його невпинному поширенню судинною системою (як це
спостерігається в крові поза організмом).

6.9. Регуляція системи гемостазу.

У нормі коагулянтні й антикоагулянтні механізми мають взаємно
врівноважуватися. Після ушкодження судини й формування тромбу
застосовані фактори поступово відновлюються унаслідок синтезу. Однак
понад 50 % людей помирає від хвороб, пов’язаних з порушенням гемостазу.
У зв’язку з тим, що в систему гемостазу входить велика кількість різних
сполук, а в їх утворенні беруть участь чимало органів і тканин, порушення її
трапляються надзвичайно часто. Вони можуть бути як самостійними, так і
супутніми при багатьох патологічних процесах.
У процесі еволюції сформувалася лише одна адаптивно-захисна реакція
– гіперкоагуляція. Гіперкоагуляція трапляється при всіх стpесорних впливах,
коли час гемокоагуляції з 5—10 хв знижується до 3—4 хв. Цей пpоцес
ґрунтується на впливі катехоламінів, концентрація яких у крові у відповідь
на дію стpесора pезко збільшується. А сприяє вивільненню зі стінок судини
факторів утворення протромбінази. Крім того, у високій концентрації А сам
здатний активувати фактор ХII безпосередньо в pуслі кpові. Він також
посилює розщеплення жирів і надходження в кров жирних кислот, що
володіють протромбіназною активністю.
Гіперкоагуляція розвивається після збудження не лише симпатичного
відділу ВНС, а й парасимпатичного. Подразнення блукаючого нерва
призводить до виділення зі стінок судин речовин, аналогічних тим, що
вивільняються під дією А.
Якщо немає вродженої патології, гіпокоагуляція завжди вторинна, що
виникає після попереднього згортання. Це зумовлено, з одного боку,
застосуванням факторів згортання при утворенні згустку, а з іншого, –
активацією антигоагулянтних механізмів. Таку ситуацію слід враховувати в
післяопераційний, післяпологовий й інші періоди, що супроводжуються
формуванням тромбів. Після стpесу як слідова реакція на попередню
гіперкоагуляційну активність також може розвинутися вторинна
гіпокоагуляція. Це відбувається внаслідок активізації протизгортальних
механізмів.
Виняток становлять випадки первинної або вторинної недостатності
факторів згортання крові. Так, гемофілія А трапляється внаслідок генетично
зумовленої недостатності Ф-VIII; гемофілія В – Ф-IХ. Згортання крові
нерідко порушується при тяжких запальних або дегенеративних
захворюваннях печінки як результат зниження синтезу протромбіну і

17
факторів VII, IХ, Х. Дефіцит вітаміну К, що бере участь у синтезі зазначених
факторів, також призводить до порушення згортання.
Розлад процесів утворення тромбоцитів, підвищене їх руйнування,
зумовлюючи тромбоцитопенію, супроводжується різними порушеннями
процесів гемостазу. При зменшенні кількості тромбоцитів нижче ніж 50 000 в
1 мкл плазми зростає проникність судин для крові (легко виникають
множинні крововиливи), збільшується час кровотечі, уповільнюється або
відбувається неповна ретракція згустку.

6.10. Вікові зміни системи гемостазу.

Система згортання крові формується в процесі внутрішньоутробного
розвитку. Поява коагуляційному-активних білків відзначено на 10-11 тижні
вагітності. На 4 місяці з'являється фібриноген, на 5 - протромбін. У міру
внутрішньоутробного розвитку зростає коагуляционная здатність крові.
Фібринолітична активність при цьому дуже висока, перевищує норму
дорослих.
У недоношених дітей зміст прокоагулянтов і компонентів фібринолізу
нижче, ніж у дітей, народжених в строк.
У новонароджених майже всі фактори згортання мають знижену або
низьку активність в порівнянні з дорослими. Це особливо стосується вітамін-
К-залежних факторів, рівень яких особливо низький до 3 дня життя. Потім їх
активність починає зростати за рахунок надходження в організм вітаміну К,
синтезованого бактеріальної флорою кишечника, так і дозрівання
белковосинтетической функції гепатоцитів. А зміст V, VII, XIII факторів
плазми до народження дитини не відрізняється від їх рівня у дорослих. Мало
відрізняються від дорослих і деякі показники загальної коагуляционной
здатності крові: швидкість згортання крові по Бюркера, тривалість кровотечі
по Дьюка, часрекальцифікації, толерантність плазми до гепарину. Зміст
тромбоцитів у новонароджених одно такого у дорослих. Однак їх
функціональна активність (здатність до агрегації) знижена. У
новонароджених високий рівень гепарину. Гипергепаринемии зберігається
протягом перших 10 днів життя. Знижено активність у новонароджених
тканинного і плазмового антітромбопластінов, антитромбіну III,
антіактіваторов XI і X факторів. Фібрінолітічская активність крові відразу
після народження збільшена, а протягом декількох днів знижується до рівня
дорослих. Рівень плазміногену знижений і норми дорослих досягає лише до
3-6 місяців. Таким чином, багато факторів згортання крові у новонароджених
дітей має знижену або низьку активність в порівнянні з дорослими. Зниження
їх активності - явище фізіологічне: воно оберігає новонароджених від
тромбозів, які можуть виникнути в результаті пошкодження тканин під час
пологів і попадання в кров тканинного тромбопластину.
Уже до кінця першого року життя показники системи згортання і
протизгортаючої систем крові наближаються до цифр, властивим дорослим.
Хоча у дітей старше 1 року відзначаються індивідуальні коливання,
показники згортання крові відрізняються відносною сталістю.

18
 Великі коливання відзначаються у дітей в пре- і пубертатному
періодах, Що, можливо, пояснюється значною гормональною перебудовою,
що спостерігається в ці періоди життя.
У осіб у віці 16-20 до 40-50 років гемостатический процес стабільний.
В літньому віці відбувається зсув балансу гемостазу в бік збільшення
прокоагулянтной активності крові і посилення інтенсивності
внутрішньосудинного тромбоутворення. Про це свідчить підвищення
концентрації I, VIII, XIII плазмових факторів згортання крові. У відповідь на
цю перебудову в системі прокоагуляціонних гемостазу активуються
антикоагулянтну ланка і фібриноліз. Однак наростання фібринолітичної і
антикоагуляційної активності крові відстає від зростання її прокоагулянтной
здатності. В результаті коагулянтной властивості крові при старінні
підвищуються. Цьому сприяє також більш виражене у літніх, в порівнянні з
молодими, підвищення прокоагулянтного ланки у відповідь на активацію
симпатоадреналової системи при стресі на тлі мало змінюється
фібринолітичноїактивності. З іншого боку, при старінні в ендотелії судин
знижується синтез простациклинов, що разом з гиперхолистеринемия сприяє
підвищенню тромбоутворення. Все це пояснює різке збільшення з віком
ризику тромбозів і емболій.
З аналізу вікових змін крові слід загальна закономірність: велика
лабільність показників крові у дітей, стабілізація цих показників з віком (від
15 до 60 років) і знову "розбалансування" до старості, коли показники крові
стають менш стійкими і легше відхиляються від норми при різних впливах на
організм.
Система гемостазу - постійно функціонуюча багатокомпонентна
система, в якій підтримуються в динамічній рівновазі процеси активації та
інгібіції як в клітинній (ендотеліально-тромбоцитарній), так і в ферментній
ланках (згортання крові, фібриноліз). За всіма параметрами системи
гемостазу потрібно розрізняти нормальні та патологічні його показники.
Протромбіновий час і АЧТЧ часто називають "глобальними" тестами. Вони
відображають активацію по зовнішньому і внутрішньому шляху згортання
крові. Нормальні результати цих тестів дозволяють виключити значні
дефекти більшості компонентів системи згортання крові. Активований
частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) є тестом на "внутрішній" шлях
згортання і залежить від усіх чинників, за винятком VII і XIII. АЧТЧ часто
використовується в клінічній практиці для контролю гепаринотерапії.
Фібриноген є важливим чинником ризику виникнення тромбозів. Таким
чином можна відмітити чутливість зміни показників коагулограми та АЧТЧ у
хворих старших вікових груп, які відповідають змінам загального стану
хворого. Також підтверджено необхідність визначення в'язкості крові,
агрегаційної активністі еритроцитів та тромбоцитів, ліпідного складу плазми
крові, стану мікроциркуляції та коронарного кровообігу у пацієнтів похилого
віку

7. Примірники тестових завдань та ситуаційних задач:

19
У людини 40 років з масою тіла 80 кг під час стресу виявили, що загальний
час згортання крові становив 2 хв., Що є наслідком впливу на
гемокоагуляцию, перш за все:
1
катехоламінів
0
кортизолу
0
альдостерону
0
соматотропіну
0
вазопресину

#
У пацієнта при незначних механічних впливах виникають підшкірні
крововиливи. Що може бути причиною такого явища?
1
тромбоцитопенія
0
ерітропенія
0
лейкопенія
0
лимфоцитоз
0
зменшення вмісту гемоглобіну

#
Які зміни процесів гемокоагуляції виникнуть у людини при підвищенні
активності симпатичної нервової системи?
1
Гемокогуляція посилиться
0
гемокоагуляція зменшиться
0
Гемокоагуляція не зміниться
0
Протизгортальна система активується
0
фібриноліз зменшиться

#
При захворюваннях печінки, що супроводжуються недостатнім
надходженням жовчі в

20
кишечник, спостерігається погіршення гемокоагуляції. Чим можна пояснити
це явище?
1
дефіцитом вітаміну К
0
дефіцитом заліза
0
тромбоцитопенія
0
ерітропенія
0
лейкопенія

#
Після накладення джгута у досліджуваного виявили точкові крововиливи. З
порушенням функції яких клітин крові це пов'язано?
1
тромбоцитів
0
еозинофілів
0
моноцитів
0
лімфоцитів
0
Нейтрофілів

#
При обтураційній жовтяниці і жовчних свищах часто спостерігається
протромбінова недостатність. З дефіцитом в організмі якого вітаміну це
пов'язано?
1
K
0
B6
0
A
0
C
0
E

#
У хворого iз захворюванням печiнки виявлено зниження вмiсту протромбiну
в кровi. Це призведе, перш за все, до порушення:

21
1
Другої фази коагуляцiйного гемостазу
0
Першої фази коагуляцiйного гемостазу
0
Судинно-тромбоцитарного гемостазу
0
Фiбринолiзу
0
Антикоагулянтних властивостей Кровi

#
У хворого 37-ми рокiв на фонi тривалого застосування антибiотикiв
спостерiгається пiдвищена кровоточивiсть при невеликих пошкодженнях. У
кровiзниження активностi факторiв згортання кровi II, VII, IX, X,
подовження часу згортання кровi. Недостатнiстю якого вiтамiну обумовленi
зазначенi змiни?
1
Вiтамiн K
0
Вiтамiн
0
Вiтамiн
0
Вiтамiн D
0
Вiтамiн

#
У хлопчика 3-х років з вираженим геморагiчним синдромом вiдсутнiй
антигемофiльний глобулін А (фактор VIII) у плазмi кровi. Яка фаза гемостазу
первинно порушена у цього хворого?
1
Внутрiшнiй механізм активації протромбiнази
0
Зовнiшнiй механізм активації протромбiнази
0
Перетворення протромбiну в тромбiн
0
Перетворення фiбриногену в фiбрин
0
Ретракцiя кров’яного згустку

22
Перелік рекомендованої навчальної літератури для підготовки студентів
до занять з нормальній фізіології.
Основна (базова):
1) Фізіологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації
/ В. Г. Шевчук [та ін.] ; за ред.: В. Г. Шевчука. - 5-те вид. - Вінниця :
Нова книга, 2021. - 448 с.
2) Physiology : textbook for students of higher medical institutions with the
IVth level of accreditation / V. M. Moroz [et al.] ; ed. by.: V. M. Moroz, O.
A. Shandra. - 5th ed. - Vinnytsya : Nova Knyha Publishers, 2020. - 728 p.
3) Філімонов В. І. Фізіологія людини : підруч. для студ. мед. закл. Фахової
передвищ. та вищ. освіти / В. І. Філімонов ; рец.: І. В. Міщенко, А. Г.
Родинський. - 4-е вид. - Київ : Медицина, 2021. - 488 с.
4) Клінічна фізіологія : підручник для студ. мед. ЗВО, магістрів, лікарів-
інтернів / В. І. Філімонов [та ін.] ; за ред. К. В. Тарасової. - 2-ге вид.,
переробл. і доповн. - Київ : Медицина, 2022. - 776 с.
5) Фізіологія. Короткий курс : навч. посіб. для мед. і фармац. ВНЗ / В. М.
Мороз [та ін.] ; за ред.: В. М. Мороза, М. В. Йолтухівського. - Вінниця :
Нова книга, 2019. - 392 с.
6) Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and
Hall. Textbook of Medical Physiology : підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у
2 т. Т. 1 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І.
Міщенко. - Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 634 с.
7) Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and
Hall. Textbook of Medical Physiology : підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у
2 т. Т. 2 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І.
Міщенко. - Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 584 с.

Додаткова:
1) Фізіологія : навч. посіб. для студентів фармац. та медико-психол. ф-тів
/ за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2021. - 172 с.
2) Фізіологія : навч. посіб. до практ. занять і самостійної роботи студентів
: у 2-х т. Т. 1 / за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2022. - 296 с.
3) Фізіологія : навч. посіб. до практ. занять і самостійної роботи студентів
: у 2-х т. Т. 2 / за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2023. - 424 с.
4) Лук’янцева Г. В. Фізіологія людини : навч. посіб. для самост. роботи
студентів з індивід. графіком навчання та заоч. форми навчання / Г. В.
Лук’янцева. - 2-ге вид., без змін. - Київ : Нац. ун-т фіз. виховання і
спорту України, вид-во «Олімп. літ.», 2018. - 184 с.
5) Фізіологія : навч.-метод. посіб. до практ. занять та самост. роботи / М.
Р. Гжегоцький [та ін.] ; за ред.: М. Р. Гжегоцького. - Вінниця : Нова
Книга, 2019. - 464 с.
6) Бєлан С. М. Фізіологія : навч. посіб. для студентів фармац. і медико-
психологічного ф-тів / С. М. Бєлан, І. М. Карвацький, В. Г. Шевчук ; за
ред. І. М. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2021. - 172 с.

23
7) Зубар Н. М. Фізіологія харчування: практикум : навч. посіб. для
студентів вищ. навч. закл. / Н. М. Зубар, Ю. В. Руль, М. К. Булгакова. -
Київ : ЦУЛ, 2018. - 208 с.
8) Zaporozhets T. Dental physiology : study manual in English / T.
Zaporozhets, O. Tkachenko, S. Tryniak ; рец. O. G. Rodynskyi [et al.] ;
Ministry of health of Ukraine, Ukrainian Medical Stomatological Academy.
- 2nd ed. - Lviv : Magnolia 2006, 2019. - 180 p.
9) Zaporozhets T. M. Physiology. Module 1: General physiology and high
intergrated functions : educational guidelines for student of medical and
dental faculties / T. M. Zaporozhets, M. V. Rud, T. A. Sukhomlyn ; Ministry
of health of Ukraine, Ukrainian Medical Stomatological Academy. - Lviv :
Magnolia 2006, 2019. - 189 p.
10) USMLE. Step 1. 2018. Physiology : lecture notes / ed. by.: L. B.
Wilson. - New York : Kaplan Medical USMLE, 2018. - 425 p.
11) Manna, Soumen. Review of physiology / S. Manna. - 2nd ed. - New
Delhi : Jaypee Brothers Medical Publishers (P) LTD, 2017. - 585 p.
12) Guyton, A. C. Textbook of Medical Physiology / A. C. Guyton. -
Philadelphia : Elsevier Inc., 2015. - 1152 с.
13) Hall J. E. Guyton and Hall Textbook of Medical Physiology / John E.
Hall ; ed. by.: M. Vaz, A. Kurpad, T. Raj. - 13th ed. - India: Elsevier, 2016. -
927p.

24