МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет

Кафедра патологічної фізіології з курсом нормальної фізіології

«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
патологічної фізіології з курсом
нормальної фізіології Запорізького
державного медико-
фармацевтичного університету
Завідувач кафедри патологічної
фізіології з курсом нормальної
фізіології, професор, д. мед. н.
О.В. Ганчева
_____________________________
(підпис)
«______» _______________20 р.
«Затверджено»
Цикловою методичною комісією
Запорізького державного медико-
фармацевтичного університету
Голова циклової методичної комісії
професор, завідувач кафедри
фармакології та медичної рецептури з
курсом нормальної фізіології
І.Ф. Бєленічев
________________________________
(підпис)
«______» _______________20 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
для підготовки та проведення практичного заняття

навчальна дисципліна Нормальна фізіологія

Розділ № 2 Фізіологія вісцеральних систем: крові,
кровообігу, дихання, травлення, енергетичного
обміну, терморегуляції, виділення. Фізіологія
процесів адаптації. Фізіологія праці та спорту.
Базова тема 3 Система дихання
Тема заняття № 10 Регуляція дихання. Вікові особливості системи
дихання
Курс 2-й
Факультет I-й медичний
Спеціальність Медицина

Запоріжжя 2023
УДК: 378.147:612:[378.4.096:61] (075.8)
Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення
практичного заняття затверджений Цикловою методичною комісією
Запорізького державного медико-фармацевтичного університету
(протокол № від _______2023 р.)

Рецензенти: професор, доктор хімічних наук Александрова Катерина

В’ячеславівна,
професор, доктор біологічних наук Бєленічев Ігор Федорович

Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення

практичного заняття складено під редакцією завідувача кафедри патологічної
фізіології з курсом нормальної фізіології ЗДМФУ, професора, доктора
медичних наук Ганчевої О.В.

Колектив авторів: Ганчева О.В., Омельянчик В.М., Крашевський А.В.,

Хоролець О.В.

Методичні рекомендації для викладачів для підготовки і проведення

практичного заняття розраховано на викладачів та студентів медичного
факультету з метою покращення організації етапів навчального процесу та
оптимізації індивідуальної підготовки з курсу нормальної фізіології. Їх
побудовано з урахуванням сучасних методичних підходів до організації
навчального процесу, підготовки матеріалів методичного забезпечення та
професійних алгоритмів. Відповідно до програми з фізіології, у посібнику
коротко узагальнено найбільш значимий у сучасному контексті теоретичний
матеріал, винесені питання для обговорення занятті, описана
експериментальна частина заняття, запропоновані тематичні тестові завдання
та ситуаційні задачі.
 Зміст
1. Актуальність теми заняття................................................................................. 4
2. Навчальні цілі заняття: ....................................................................................... 4
3. Виховні цілі заняття. .......................................................................................... 4
4. Міждисциплінарна інтеграція. .......................................................................... 4
5. Зміст теми заняття. ............................................................................................. 5
5.1. Основні теоретичні питання заняття: ............................................................ 5
5.2. Хронокарта заняття: ........................................................................................ 5
5.3. Дії викладача щодо проведення практичного заняття: ................................ 6
6. Розкриття основних теоретичних питань заняття: .......................................... 7
6.1 Дихальні м'язи, їх іннервація. .......................................................................... 7
6.2. Структура дихального центру. Основні ядра та типи нейронів, їх
взаємовідносини. .................................................................................................... 8
6.3. Автоматія дихального центру. ....................................................................... 9
6.4. Роль пневмотаксичного і апнейстичного центрів в регуляції дихання. ..... 9
6.5. Залежність діяльності дихального центру від газового складу крові. ..... 10
6.6. Роль центральних і периферичних хеморецепторів в забезпечені газового
гомеостазу. Зміни вентиляції легень при гіперкапнії та гіпоксії. .................... 10
6.7. Рецептори розтягнення легень, їх значення в регуляції дихання. Рефлекс
Герінга-Брейера. ................................................................................................... 11
6.8. Роль інших рецепторів у регуляції дихання: іррітантних, J-рецепторів,
пропріорецепторів, больових та температурних рецепторів............................ 12
6.9. Захисні дихальні рефлекси. .......................................................................... 13
6.10. Особливості регуляції дихання у спокої та при фізичному навантаженні,
при підвищеному та зниженому барометричному тиску. ................................ 13
6.11. Значення стріопалідарної системи, лімбічної системи, гіпоталамуса,
ретикулярної формації стовбура головного мозку та кори великих півкуль у
регуляції дихання.................................................................................................. 14
6.12. Вікові особливості регуляції дихання. ...................................................... 15
7. Примірники тестових завдань та ситуаційних задач: ................................... 15
Перелік рекомендованої навчальної літератури для підготовки студентів до
занять з нормальній фізіології. ............................................................................ 31
 Практичне заняття № 10
:
Дослідження регуляції дихання. Вікові особливості системи дихання.

Кількість навчальних годин - 3 години

1. Актуальність теми заняття.

Автоматія дихального центра. Залежність діяльності дихального ценра
від газового склад крові. Змінення вентиляції легень при гіперкапнії,
гіпоксії. Рефлекс Геринга-Брейера. Роль рецепторів в регуляції дихання.
Захисні дихальні рефлекси. Особливості регуляції дихання в спокої и при
физичному навантаженні, при підвищеному та зниженому барометричному
тиску. Значення стріопаллідарної системи, лімбічної системи, гіпоталамуса,
ретікулярної формації ствола мозку і кори великих півкуль в регуляції
дихання. Вікові особливості.
2. Навчальні цілі заняття:
Вивчити рефлекторні і гуморальні механізми регуляції дихання в різних
умовах(L- II).Робити висновки про опір дихальних шляхів та регуляцію їх
просвіту на підставі аналізу результатів пневмотахометрії (пневмотахографії)
(L-IV). Трактувати поняття системи дихання й механізми регуляції
параметрів газового гомеостазу на підставі аналізу фізіологічних критеріїв
(L-IV). Пояснювати вікові особливості процесу дихання та їх регуляції (L- II).
Засвояти методи дослідження Проба Штанге, Проба Генча (L- III).
Визначення хвилинного об'єму дихання у спокої і при фізичному
навантаженні (L- III). Разбір кліничних ситуаційних завдань, пояснити
механізм виникнення змін L-IV.
3. Виховні цілі заняття.
- формування відповідальності за рівень своїх професійних знань та
якість праці
- виховання поваги до культурних цінностей та досягнень людства, в т.ч.
в емоціональній сфері
- формування суспільних якостей ососбистості - громадянської
самосвідомості, професийної етики;
- пропаганда здорового образу життя
- вивчіти деонтологічні особливості роботи з пацієнтами, яким
проводиться обстеження регуляції дихання.

4. Міждисциплінарна інтеграція.

дисципліна знати вміти

1. Забезпечуючі Анатомічну і Працювати з
дисципліни: анатомія, гістологічну структуру мікроскопом,
гістологія органів дихання гістологічними та
анатомічними
препаратами
2. Наступні, рефлекторні і Працювати з
забезпечувані гуморальні механізми спіромітром
дисципліни: регуляції дихання в
патофізіологія, різних умовах
оториноларингологія,
пульмонологія
Внутрішньопредметна Вікові особливості Давати аналіз
інтеграція з клінічними легень результатів клінічного
дисциплінами: дослідження
пропедевтика
внутрішніх і дитячих
хвороб, пульмонологія

5. Зміст теми заняття.

5.1. Основні теоретичні питання заняття:
1. Дихальні м'язи, їх іннервація.
2. Структура дихального центру. Основні ядра і типи нейронів, їх
взаємодія.
3. Автоматія дихального центру.
4. Роль пневмотаксичного і апнейстичного центрів в регуляції дихання.
5. Залежність діяльності дихального центру від газового складу крові.
6. Значення центральних і периферійних хеморецепторів у забезпеченні
газового гомеостазу. Зміни вентиляції легенів при гіперкапнії, гіпоксії.
7. Рецептори розтягування легенів, їх значення в регуляції дихання.
Рефлекс Герінга-Брейєра.
8. Роль інших рецепторів в регуляції дихання: іритантних, J-рецепторів,
пропріорецепторів, больових і температурних рецепторів.
9. Захисні дихальні рефлекси.
10. Особливості регуляції дихання у спокої та при фізичному
навантаженні, при підвищеному і зниженому барометричному тиску.
11. Значення стріопалідарної системи, лімбічної системи, гіпоталамуса,
ретикулярної формації стовбура мозку та кори великих півкуль в
регуляції дихання.
12. Вікові особливості системи дихання.

5.2. Хронокарта заняття:

Зміст Час, хв.

Організаційна - контроль присутності студентів на занятті; 2 хв.
частина - розкриття змісту та мети заняття; 1 хв.
- перелік навчальних питань для вивчення; 2 хв.
- контроль базисного та вхідного рівня знань 20 хв.
студентів.

Основна - пояснити студентам методику проведення 5 хв.

частина практичної роботи
- робота студентів з виконання програми 25 хв.
заняття (вивчення та опис змісту практичної
роботи під контролем викладача);
оформлення даних в таблиці та графіки
робочих протоколів;
- розбір зі студентами основних навчальних 50 хв.
питань заняття шляхом проведення
співбесіди;
- перегляд навчального відеофільму 10 хв.
- підсумковий (вихідний) контроль знань 15 хв.
студентів: рішення тестів, ситуаційних задач.
Заключна - закінчення та підведення підсумків 3 хв.
частина учбового заняття;
- завдання студентам для підготовки до 2 хв.
наступного заняття.

5.3. Дії викладача щодо проведення практичного заняття:

1) Організаційна частина:
• перевірка форми одягу;
• перевірка присутності студентів на занятті;
• оголошення змісту та мети заняття;
• оголошення навчальних питань, винесених до вивчення;
• проведення контроль базисного та вхідного рівня знань студентів
шляхом рішення вхідних тестів.
2) Основна частина:
• пояснити студентам методику проведення практичної роботи;
1. Ознайомитися з особливостями практичних занять з фізіології. Засвоїти
схему практичних занять. Викладач знайомить студентів з системою
викладання предмету на кафедрі, а також з правилами оформлення
документації.
2. Ознайомитися з приладами для дослідження фізіологічних функцій.
Ознайомитися з технікою безпеки при роботі з приладами, котрі
використовуються у фізіології.
Викладач демонструє апаратуру кафедри, яка використовується у
навчальному процесі. Знайомить з правилами техніки безпеки при
використанні апаратури та іншого обладнання.
3. Описати недоліки та переваги гострого та хронічного експериментів.
Викладач, використовуючи, презентації і навчальні відеофільми, описує на
конкретних прикладах хід гострого та хронічного експериментів. Студенти
заносять отримані дані (результат) до таблиці 1.1. роблять висновки.
4. Опишіть недоліки та переваги комп’ютерного (стимуляційного,
альтернативного) моделювання фізіологічних функцій.
Викладач, використовуючи, комп’ютерні програми, демонструє на
конкретних прикладах комп’ютерне (стимуляційне, альтернативне)
моделювання фізіологічних функцій. Студенти заносять отримані дані
(результат) до таблиці 1.2, роблять висновки.

• розбір зі студентами основних навчальних питань заняття шляхом

проведення бесіди чи опитування;
• пояснення результатів практичної роботи;
• проведення підсумкового (вихідного) контролю знань студентів:
рішення тестів, ситуаційних задач
• Заключна частина:
• підведення підсумків учбового заняття, оцінка якості отриманих
знань;
• оголошення завдання для підготовки до наступного заняття:
повторення з курсу гістології, анатомії, і т. д.

6. Розкриття основних теоретичних питань заняття:

6.1 Дихальні м'язи, їх іннервація.

Дихальні м'язи - це ті м'язи, скорочення яких змінює обсяг грудної
клітини. Отже, створюється градієнт тиску по ходу дихальних шляхів. Вони є
скелетними м'язами.
Дихальні м'язи:
• основні
• допоміжні (прикріплюються одним кінцем до ребер або грудини).
Основні м'язи, що здійснюють дихальний акт, підрозділяють на
інспіраторні і експіраторні. Тобто ті, що сприяють відповідно збільшенню та
зменшенню об'єму грудної порожнини. Основний інспіраторний м'яз це –
діафрагма (4/5 інспірації). Встановлено, що при спокійному диханні саме
діафрагма практично забезпечує весь обсяг легеневої вентиляції. Під час
вдиху скорочення м'язових волокон діафрагми веде до сплощення обох її
півсфер (куполів). Вміст черевної порожнини відтісняється, і грудна
порожнина збільшується в поздовжньому напрямку, а її підставу
розширюється за рахунок підняття каудальних ребер. Діафрагма працює
синергічно з іншим інспіраторами - зовнішніми міжреберними м'язами.
Додаткові дихальні м'язи одним кінцем прикріплюються до грудини або
ребер. Їх скорочення супроводжується зменшенням об'єму грудної та
черевної порожнин. До цих м’язів відносяться: м'язи черевного преса, м'яз,
що підіймає лопатку, зубчасті м'язи (передня, середня, задня), грудинно-
ключично-соскоподібного м'яза та інші.
Інервація дихальних м'язів в основному здійснюється передніми
корінцями грудних спинномозкових нервів: від першого верхнього грудного
сегмента до дванадцятого. Одинадцять пар передніх гілок, що іннервують
дихальні м'язи, називаються nn. intercostales, а дванадцятий - n. subcostalis.
 Інспіраторні м’язи
№ Група м’язів Сегменти Нерв
спинного
мозку
1 Торако- C3-C5 Діафрагмальний нерв
абдомінальна
діафрагма
2 Зубчасті м’язи C4-C8 М’язові гілки шийного та
плечового сплетень
3 Підреберні Th1-Th7 Міжреберні нерви
4 Грудинно- XI, C1, C2 Додатковий нерв
ключично-
сосцевидные
5 Зовнішні міжреберні Th1-Th12 Міжреберні нерви
м’язи
Експіраторні мышцы
1 М’язи живота Th7-L1 Нижні межреберні м’язи, Нижние
межрёберные нервы, клубово-
подчревний, клубово-паховий нерви
2 Внутрішні Th1-Th12 Міжреберні нерви
міжреберні м’язи

6.2. Структура дихального центру. Основні ядра та типи нейронів,

їх взаємовідносини.
Під терміном «дихальний центр» слід розуміти сукупність нейронів
специфічних (дихальних) ядер довгастого мозку, здатних генерувати
дихальний ритм. Для них характерна періодична електрична активність в
одну з фаз дихання. У сукупності, дихальний центр перебуває в стані
постійної активності: в ньому ритмічно виникають імпульси збудження. Ці
імпульси виникають автоматично.
Дихальний центр складається з центра вдиху і видиху. У сукупності
дихальний центр має складнішу структуру, і в процесах регуляції дихання
беруть участь також й розміщені вище відділи центральної нервової системи.
Вони забезпечують пристосувальні зміни системи органів дихання до різної
діяльності організму. Важлива роль у регуляції дихання належить корі
великих півкуль.
Функції дихального центру:
• моторна, або рухова, яка проявляється у вигляді скорочення
дихальних м'язів;
• гомеостатична, пов'язана зі зміною характеру дихання при
коливаннях змісту О2 і СО2 у внутрішньому середовищі організму.
Рухова функція дихального центру полягає в генераціі дихального ритму
і його патерну. Під паттерном дихання слід розуміти тривалість вдиху і
видиху, величину дихального обсягу, хвилинного обсягу дихання. Моторна
функція дихального центру адаптує дихання до метаболічних потреб
організму, пристосовує дихання в поведінкових реакціях (поза, біг та ін.), а
також здійснює інтеграцію дихання з іншими функціями ЦНС.
Гомеостатична функція дихального центру підтримує нормальні
величини дихальних газів (O2, CO2) та рН крові і позаклітинної рідини
мозку, регулює дихання при зміні температури тіла, адаптує дихальну
функцію до умов зміненого газового середовища, наприклад при зниженні і
підвищенні барометричного тиску.
Нейрони дихального центру локалізовані двосторонньо в довгастому
мозку у вигляді двох витягнутих стовпів поблизу obex - точки, де
центральний канал спинного мозку впадає в четвертий шлуночок. У
відповідності до їх положення щодо дорсальній і вентральній поверхонь
довгастого мозку виділяють дорсальну і вентральну дихальні групи.
За паттерном електричної активності нейронів у межах фаз дихального
циклу інспіраторні та експіраторні нейрони підрозділяють на нейрони з
наростаючим, постійним або декрементним типами активності.

6.3. Автоматія дихального центру.

Інспіраторні та експіраторні нейрони володіють вираженою здатністю
до автоматії.
Автоматія підтримується імпульсами від різних рецепторів. У
дихальному центрі також наявні гальмівні нейрони.
Інспіраторні і експіраторні нейрони тісно пов'язані з іншими ядрами
довгастого мозку. Наприклад, при порушені дихального центру гальмується
центр ковтання, збуджуються судиноруховий центр і центр регуляції
серцевої діяльності.
На рівні вароліевого мосту розташований пневмотаксичний центр
(ПТЦ). Над інспіраторними та експіраторними нейронами –
пневмотаксичний центр регулює їх активність і забезпечує зміну вдиху /
видиху. У момент вдиху збуджуються інспіраторні нейрони довгастого
мозку. Від них імпульси надходять до ПТЦ, а потім до експіраторних
нейронів, які збуджуються за принципом реципрокного гальмування та
зменшують активність інспіраторних нейронів.
Гіпоталамус і таламус забезпечують зміну дихання при емоціях. Таламус
забезпечує зміну дихання при больових відчуттях; мозочок пристосовує темп
дихання до м'язової активності.

6.4. Роль пневмотаксичного і апнейстичного центрів в регуляції

дихання.
У верхніх відділах мосту розташовані дві області - nucleus. parabrachealis
medialis і n. Kolliker-Fuse, які впливають на дихальний центр довгастого
мозку і утворюють пневмотаксичний центр. Нейрони цього центру
реципрокно пов'язані з інспіраторними нейронами дорсальної дихальної
групи. Функцією пневмотаксичного центру мосту є зменшення періоду
активності інспіраторних нейронів дихального центру шляхом виключення
фази вдиху і стимуляції більш ранньої появи в дихальному циклі фази
видиху. В результаті пневмотаксичний центр викликає в дихальному центрі
генерацію більшого числа невеликих по тривалості інспірацій, тобто
збільшує частоту дихання.
На рівні нижньої третини моста є ділянка під назвою апнейстичний
центр. У звичайних умовах активність цього центру загальмована з боку
пневмотаксичного центру. Він викликає зупинку дихання на вдиху
(апнейзіс). Ця область збуджує нейрони дорсальної дихальної групи
дихального центру, цим самим збільшує час фази видиху, а, отже, глибину
дихальних рухів.

6.5. Залежність діяльності дихального центру від газового складу

крові.
Великий вплив на стан дихального центру має хімічний склад крові,
зокрема її газовий склад. Нагромадження вуглекислого газу в крові викликає
подразнення рецепторів у кровоносних судинах, що несуть кров до голови, і
рефлекторно збуджує дихальний центр. Подібним чином діють й інші
продукти, з кислим значенням рН.
Головним фактором, регулюючим частоту дихання, служить не
концентрація кисню в крові, а концентрація С0 2. Коли рівень С02
підвищується (наприклад, при фізичному навантаженні), наявні в
кровоносній системі хеморецептори каротидного і аортальних тілець
посилають нервові імпульси в інспіраторний центр. Також у самому
довгастому мозку є хеморецептори. Від інспіраторного центру через
діафрагмальний і міжреберний нерви надходять імпульси до діафрагми та
зовнішніх міжреберних м'язів. Це призводить до їх більш частого
скорочення, а отже, до збільшення частоти дихання.
У довгастому мозку, поблизу дихальних ядер, знаходяться центральні
хеморецептори, що збуджуються у відповідь на підвищення концентрації в
церебральній рідині та артеріальній крові вуглекислого газу та іонів Н +.
У великих судинах (arcus aortae, області каротидного синуса), багатьох
дрібних судинах, в периферичних тканинах закладені периферичні
хеморецептори, що реагують на адекватні подразники (зменшення вмісту
кисню в крові, збільшення вмісту вуглекислого газу в крові, зсув рН крові і
міжклітинної рідини в кислу сторону).
Збудження периферичних і центральних хеморецепторів має
активуючий вплив на бульбарний дихальний центр, сприяючи інтенсифікації
дихання і нормалізації газового складу крові. Але центральні хеморецептори
мають більш виражений вплив на діяльність дихального центру в порівнянні
з периферичними.

6.6. Роль центральних і периферичних хеморецепторів в

забезпечені газового гомеостазу. Зміни вентиляції легень при гіперкапнії
та гіпоксії.
При зміні нормальних параметрів складу крові, спинномозкової рідини
збуджуються відповідні рецептори, які впливають на нормалізацію констант.
Наприклад, унікальною особливістю рецепторних клітин каротидного
синуса (тільце Герінга) є висока чутливість до змін тиску. При цьому
рецептори реагують на відхилення цих параметрів в дуже широких межах:
від 100 до 20 мм рт.ст., і менше. Чим нижче кількість О2 в крові, яка омиває
рецептори, тим більше частота імпульсів, що йдуть від них по нервах
Герінга. В основі рецепції лежить власне інтенсивне кровопостачання тільця
- до 20 мл/хв.). Ці рецептори реагують на рівень кулькості О2 артеріальної, а
не венозної крові. Вважають, що механізм роздратування рецепторних клітин
при нестачі O2 пов'язаний з їх власним метаболізмом, де при найменшому
зниженні рівня тиску, з'являються недоокислені продукти обміну.
Імпульсація від каротидних рецепторів досягає нейронів довгастого
мозку і затримує вдих, внаслідок чого поглиблюється дихання. Ці рефлекси
призводять до зміни активності дихання, що виникають при падінні тиску О 2
нижче 100 мм рт.ст. При цьому зміни дихання при подразненні каротидних
хеморецепторів наступають дуже швидко. Їх можна виявити навіть протягом
одного дихального циклу при відносно незначних коливаннях концентрації
газів в крові. Подразнюються ці рецептори також при зниженні або
підвищенні рН. Гіпоксія і гіперкапнія взаємно підсилюють імпульсацію від
цих рецепторів.
Менше значення для регуляції дихання мають аортальні хеморецептори,
які відіграють помітну роль у регулюванні кровообігу.
Гіпоксія, або кисневе голодування — патологічний стан, під час якого
тканини і органи недостатньо насичуються киснем або кисню достатньо, але
він не засвоюється тканинами. Внаслідок цього в життєво важливих органах
розвиваються незворотні зміни. Найчутливіші до кисневої недостатності:
центральна нервова система, м'язи серця, тканини нирок, печінки.
Гіперкапнія — стан, викликаний надмірною кількістю CO2 у крові;
отруєння вуглекислим газом. Є окремим випадком гіпоксії. При концентрації
СО2 у повітрі більше 1 % його вдихання викликає симптоми, які свідчать про
отруєння організму: головний біль, нудота, часте поверхневе дихання,
посилене потовідділення і, навіть, втрата свідомості.

6.7. Рецептори розтягнення легень, їх значення в регуляції

дихання. Рефлекс Герінга-Брейера.
У стінках повітроносних шляхів та деяких структур респіраторного
відділу (окрім альвеол) є механорецептори (рецептори розтягнення),
адекватний подразник для яких – розтягнення стінок дихальних шляхів.
Наявність рецепторів розтягнення в апараті зовнішнього дихання забезпечує
можливість для зворотного його зв'язку з дихальним центром.
Регуляція вдиху за допомогою рецепторів розтягнення і хеморецепторів
являє собою приклад негативного зворотного зв'язку. Довільна активність
півкуль головного мозку здатна подолати дію цього механізму.
Дихальні рефлекси Герінга-Брейера виникають під час вдиху і видиху;
вони є важливою ланкою саморегуляції. Під час вдиху відбувається
розтягнення легенів, яке викликає подразнення механорецепторів. Від них
нервові імпульси по блукаючому нерву надходять до дихального центру
довгастого мозку і призводять до активаціі нейронів тим самим викликаючи
розслаблення м'язів і видих. Чим сильніше розтягнення легенів, тим більше
надходить у дихальний центр імпульсів, ведучих до припинення вдиху і
виникненню видиху. Припинення імпульсів, що провокують видих, знову
стимулює вдих.
При перерізці блукаючих нервів рефлекс усувається. Нервові
закінчення, які розташовані в бронхіальних м'язах, відіграють роль
рецепторов розтягу легень. Їх відносять до групи таких рецепторів, що
повільно адаптуються.
Рефлекс Герінга - Брейера контролює глибину і частоту дихання. У
людини він має фізіологічне значення при обсягу дихання понад 1 л
(наприклад, при фізичному навантаженні).

6.8. Роль інших рецепторів у регуляції дихання: іррітантних, J-

рецепторів, пропріорецепторів, больових та температурних рецепторів.
Поряд з типовими механорецепторами, у всіх повітроносних шляхах (в
епітеліальній вистилці їх слизової оболонки і субепітеліальному шарі) є
іррітантні рецептори, що являють собою щось середнє між механо-і
хеморецепторами. Так адекватним подразником для них може виступати як
сильне розширення, так і спадіння легень, пари їдких речовин, частинки
пилу, гістамін й деякі інші фактори. При подразненні іррітантних рецепторів
дихальних шляхів пиловими частками або їдкими речовинами виникає
кашель. При зменшенні просвіту бронхів або легень рефлекторно
посилюється інспіраторна активність, що перешкоджає подальшому
спадінню. Збудження цих рецепторів сильним розширенням легень, навпаки,
підсилює експіраторну активність.
Велике значення для регуляції активності дихального центру мають
пропріорецептори самих дихальних м'язів, що сигналізують до центральної
нервової системи про ступінь їх скорочення. Від м'язових веретен і
сухожильних рецепторів Гольджи, розташованих в міжреберних м'язах і
м'язах живота, імпульси надходять у відповідні сегменти спинного мозку.
Потім до довгастого мозку та до центрів головного мозку, які й контролюють
стан скелетних м'язів.
Завдяки двосторонньому зв'язку між центральною нервовою системою і
дихальними м'язами, дихальний центр може постійно регулювати та
коректувати глибину дихання.
В альвеолярних перегородках, що перебувають у контакті з капілярами
знаходяться особливі J-рецептори.
J-рецептори, або юкстамедулярні, називаються так тому, що розташовані
в стінках альвеол біля капілярів. Подразнюються вони надходженням
біологічно активних речовин до малого кола кровообігу, а також при
збільшені обсягу інтерстиціальної рідини легеневої тканини. Імпульси від
них йдуть до довгастого мозку по неміелінізованим волокнам блукаючого
нерва. У нормі J-рецептори знаходяться в стані слабкого тонічного
збудження. Посилення імпульсації призводить до частого поверхневого
дихання. Разом з ірітантними рецепторами вони викликають задишку при
набуханні легенів. Стимуляція J-рецепторів визиває спочатку апноє, а вже
потім вже поверхневе тахіпное, гіпотензію та брадикардію.
 Больові та температурні рецептори також рефлекторно впливають на
дихання. Біль частіше усього призводить до початку затримання дихання та
наступній задишці. Гіпервентиляція трапляється при подразненні
температурних рецепторів шкіри. У результаті цього збільшується частота
дихання з зменшенням глибини. Це призводить до збільшення вентиляції
мертвого простору, а тому й до виведення залишків тепла.

6.9. Захисні дихальні рефлекси.

Подразнення аферентних нервів може викликати збільшення частоти та
посилення дихальних рухів або ж уповільнення і навіть повну зупинку
дихання. Рефлекторна зупинка дихання супроводжує кожен акт ковтання. Ця
реакція захищає дихальні шляхи від потрапляння до них їжі. До захисних
дихальних рефлексів відносяться кашель, чхання, сякання, позіхання.
Кашель - форсований видих через рот, викликаний скороченнями м'язів
дихальних шляхів через подразнення рецепторів. Є безумовним рефлексом.
Фізіологічна роль кашлю - очищення дихальних шляхів від сторонніх
предметів, що порушують прохідність повітроносних шляхів.
Інспіраторно-гальмуючий рефлекс виникає у відповідь на подразнення
легень при вдиху і проявляється в припиненні вдиху і виникненні видиху.
Має захисне значення, оскільки перешкоджає сильному перенапруженню
легень при вдиху.
Експіраторного-полегшуючий рефлекс виникає у відповідь на
роздування легень при видиху і проявляється в подовженні експірації і
затримці чергової інспірації.
Парадоксальний ефект Хеда, що полягає в тому, що у відповідь на
сильне збудження механорецепторів роздуванням легенів, короткочасно
підвищується активність інспіраторних м'язів і виникає судомний вдих
(зітхання), який призводить до розправленні легень і відновлення
рівномірності їх вентиляції.
Рефлекс на спедіння легень це зниження активності механорецепторів,
що виникає під час видиху, сприяє посиленню інспираторної активності і
вкорочення видиху.

6.10. Особливості регуляції дихання у спокої та при фізичному

навантаженні, при підвищеному та зниженому барометричному тиску.
В умовах спокою основною задачею дихального центру є збудження
мотонейронів інспіратор них м’язів (діафрагми та mm. intercostales) для
спокійного вдиху. Гальмування їх збудження призводить до пасивного
видиху. Цю задачу виконують нейрони дорсального ядра. У ньому
збудження починається з активації І(альфа)-нейронів. Але одночасно
імпульси досягають й І(бета)-нейронів цього же ядра. Надалі все більше
нейронів переходять до стану збудження. У активації їх має місце процес
сумації. У сумації збудження приймають участь також аферентні імпульси
від рецепторів розтягнення легень та нейронів пневмотаксичного центру.
Сумація збудження І(бета)-мотонейронів призводить до досягнення
порогового рівня та гальмування І(альфа)-нейронів. У результаті цього вдих
закінчується і цього достатньо для подальшого видиху.
М’язова робота є найбільш поширеним природним навантаженням, при
якому росте використання О2. Завдяки цьому забезпечується енергією апарат
скорочення. При цьому відбувається активація усіх ланок ланцюга
транспорту оксигена.
Інтенсифікація дихання відбувається у зв’язку з тим, що вмикаються
декілька механізмів регуляції. Збудження моторних центрів ЦНС по
пірамідному тракту через колатералі активує нейрони дихального центру
ствола мозку. Це збудження підтримується аферентними імпульсами, які
йдуть від пропріорецепторів м’язів, що скорочуються, та суглобів. Але при
виконанні м’язової роботи точність гіпервентиляції та її відповідність до
конкретних умов, адекватне постачання газів до крові забезпечується
хеморецепторами. Вони контролюють рН, тиск СО2 та О2.
Під впливом ацетилхоліну, який виділяється під час роботи,
відбувається звуження власної артерії каротидного тільця. Зменшення
кровотоку підвищує імпульсацію від його рецепторів.
Падіння барометричного тиску відбувається при підйомі у гори, при
цьому розвивається гіпоксія. Зниження тиску О2 у повітрі на вдиху
призводить до ще меншого рівня його у альвеолах та артеріальній крові.
Найважливішою компенсаторною реакцією є гіпервентиляція. Основа цього
– сумарне збудження хеморецепторів низьким рівнем кисню а також й
кислими продуктами обміну, що надходять з тканин. Недостатня оксигенація
тканин здебільшого відбувається при зниженні атмосферного тиску О2 нижче
60 мм рт. ст., коли відбувається істотне зменшення кількості оксигемоглобіну
у артеріальній крові.

6.11. Значення стріопалідарної системи, лімбічної системи,

гіпоталамуса, ретикулярної формації стовбура головного мозку та кори
великих півкуль у регуляції дихання.
Процес дихання щільно пов’язаний з багатьма процесами
життєдіяльності, які відбуваються в організмі. Параметрами зовнішнього
дихання, що регулюються є глибина та частота дихальних рухів.
Ретикулярна формація стовбура головного мозку отримує інформацію
від дихального центру, оцінює її, фільтрує і передає в лімбічну систему і
кору великого мозку. Тобто, виконує інтегративну функцію мозку. Завдяки
участі ретикулярної формації в акті дихання, чхання, кашлю відбувається
взаємозв’язок між аферентними та еферентними системами.
Гіпоталамус, який становить менше 1% мозкової маси, є одним з
найбільш важливих регулюючих шляхів лімбічної системи. Він контролює
більшість вегетативних і ендокринних функцій організму, включаючи й
дихання, а також багато аспектів емоційної поведінки.
Стріопаладарна система є важливою складовою частиною рухової
системи дихання. Вона входить до складу екстрапірамідної системи. Для
здійснення руху необхідно, щоб одні м'язи скоротилися, а інші розслабилися,
інакше кажучи, потрібний точний і узгоджений перерозподіл м'язового
тонусу. Такий перерозподіл тонусу м'язів як раз і здійснюється
стріопаллідарною системою. Ця система забезпечує найбільш економне
споживання м'язової енергії в процесі виконання руху.
Зв’язки зовнішньої дихальної системи з іншими системами організму:
• відтворення усної мови відбувається на видиху, під час проходження
потоків повітря через голосову щілину;
• участь дихання у емоціях (сміху);
• закриття дихальних шляхів надгортанником під час проходження їжі
через рото глотку у стравохід.

6.12. Вікові особливості регуляції дихання.

У плода та у немовляти структури дихального центру не цілком дозріли
у морфологічному і функціональному відношенні. Кожному етапу розвитку
відповідає свій рівень зрілості регуляторних механізмів, що забезпечують
пристосування організму, який пристосовується до умов існування.
Газообмін плоду відбувається через плаценту. Товщина бар’єру, який
відділяє кров матері та плоду, складає біля 3,5 мкм. Він складається з трьох
шарів клітин. У материнськів крові, яка поступає у судинні лакуни, відносно
невеликий вміст О2. Така кров відтікає до плода по пупковій вені. Але
знижений рівень тиску О2 компенсується великою спорідненістю фетального
гемоглобіну до оксигену та високою кількістю еритроцитів
У немовлят дихальні м’язи функціонують інакше, ніж у дорослих. Так
через податливість грудної клітини скорочення діафрагми може викликати
парадоксальне втягування міжребій. Через податливість грудної стінки,
особливо у недоношених дітей, під час сну, коли тонус міжреберних м’язів
понижується, може порушитись дихання і, навіть, відбутись параліч
дихальних м’язів.
Система дихання зазнає істотних змін й підчас старіння. Відбувається
зниження функціональних можливостей всіх елементів зовнішнього дихання.
Звапніння реберних хрящів, зменшенні рухливості реберно-хребетних
зчленувань, сплощення між хребцевих дисків та інші порушення суттєво
погіршують рухливість ребер під час дихання. К зниженню адаптаційних
можливостей за рахунок амплітуди дихання призводе й перебудова у
дихальних м’язах, тобто їх дегенеративні зміни.
Нерівномірні зміни відбуваються й у бронхіальному дереві легень. В
одних відділах бронхи потовщуються, у інших – атрофуються, де інде
залишаються без істотних змін. Як результат відбувається збільшення об’єму
функціонально закритих воздухоносних шляхів при старінні.
У мікроциркуляторному руслі відбувається зменшення кількості
функціонуючих капілярів, зменшується їх проникливість.

7. Примірники тестових завдань та ситуаційних задач:

1-й варіант
1.Чому у людей, які тривалий час знаходяться в закритому приміщенні,
де горить камін, виникає задишка?
А. Підвищується вологість повітря
Б. Підвищується вміст вуглекислого газу
В. Знижується вмісту в повітрі кисню
Г. Підвищується температура повітря в закритому приміщенні
Д. Всі відповіді вірні
2.В камеру з підвищеним вмістом вуглекислого газу, помістили
людини. Як зміниться (глибина і частота) дихання у людини?
А. Збільшиться глибина і частота дихання
Б. Дихання стане більш рідшим і поверхневим
В. Дихання стане більш глибоким, але рідким
Г. Зменшиться глибина і частота дихання
Д. Виникне періодичне дихання
3.В результаті поранення у чоловіка 28 років настав повний розрив
спинного мозку в верхньо-грудному відділі. Як зміниться характер
дихання?
А. Не зміниться
Б. Зупиниться
В. Збережеться діафрагмальне, зникне грудне
Г. Збережеться грудне, зникне діафрагмальне
Д. Стане рідким і глибоким
4.В експерименті у собак зміна парціального тиску кисню в крові
викликає зміна дихання за рахунок збудження:
А. рецепторів легень
Б. іррітантних рецепторів
В. рецепторів плеври
Г. рецепторів гіпоталамуса
Д. Хеморецепторів каротидного синуса
5.Для форсованого глибокого дихання потрібно включення додаткових
м'язів грудної клітини. Які з нижче перерахованих структур мозку
забезпечують їх роботу?
А. Вентральні ядра довгастого мозку
Б. Ядро Дейтерса
В. Зубчасте ядро мозочка
Г. Латеральні колінчаті тіла
Д. Передні горби чотирьохгорбкового тіла
6.У останніх експедиціях Ів Кусто обов'язково брав барокамеру, яка
надавала допомогу нирцям при кесонної хвороби. Що роблять з
потерпілим у барокамері?
А. Знижують тиск
Б. Підвищують тиск з надлишком кисню
В. Підвищують з надлишком карбогена
Г. Спочатку швидко підвищують тиск, потім поступово знижують
Д. Спочатку знижують тиск, потім поступово підвищують
7.На операції в таракальному відділенні в області грудної клітини у
хворого були пошкоджені блукаючі нерви. Як після цього у хворого
зміниться подих?
А. Стане більш рідким і глибоким.
Б. Стане більш частим.
В. Стане більш поверхневим.
Г. Виникне періодичне дихання
Д. Припиниться.
8.Постраждалий у ДТП отримав травму спинного мозку, в результаті
сталося вимкнення грудного дихання із збереженням діафрагмального.
При якій локалізації травми це могло бути?
А. На рівні грудних сегментів спинного мозку
Б. На рівні шийних сегментів спинного мозку
В. Між грудними і шийними сегментами спинного мозку
Г. На рівні варолієвого мосту
Д. Немає правильної відповіді
9.Якщо перерізка волокон відбулася вище варолієвого мосту, що
станеться з диханням?
А. Дихання стане глибоким
Б. Дихання стане поверхневим і рідким
В. Виникне періодичне дихання
Г. Дихання припиниться
Д. Дихання не зміниться
10.Вставте пропущені слова. Центральні хеморецептори розташовані в.
. . . . і провідним чинником подразнення цих рецепторів є. . . . .
А. Довгастого мозку. . . концентрація іонів водню
Б. Таламусі. . . . . . . . недолік кисню
В. Гіпоталамусі. . . . . . концентрація вуглекислого газу
Г. Корі великих півкуль ... концентрація кисню
Д. Довгастому мозку ... нестача кисню.

2-й Варіант
1.В адаптації системи транспорту газів на великій висоті беруть участь
всі вищенаведені механізми за винятком:
А. Збільшення альвеолярної вентиляції
Б. Зсуву кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво
В. Збільшення дифузійної здатності легенів
Г. Зменшення кількості капілярів
Д. Підвищення в еритроцитах рівня АТФ
2.Одною з найважливішою компенсаторної реакцією на гіпоксію є:
А. Гіповентиляція
Б. Гіпервентиляція
В. Форсоване дихання
Г. Спокійне дихання
Д. Періодичне дихання
3.На море рятувальник витягнув потопаючого з води. Після
відкачування води з легенів протягом декількох годин спостерігається
задишка. Який механізм задишки?
А. Порушення еластичності альвеол у зв'язку з вимиванням
сурфактанту
Б. Збільшення негативного тиску в плевральній щілині
В. Зміна збудливості дихального центру
Г. Пошкодження плеври
Д. Зменшення негативного тиску в плевральній щілині
4.Однім із симптомів гострого респіраторного захворювання є чхання.
Він найчастіше викликається:
А. Стимуляція закінчень трійчастого нерва
Б. Гальмуванням нюхових рецепторних нейронів
В. Стимуляцією нюхових рецепторних нейронів
Г. Стимуляцією смакових рецепторів
Д. Стимуляцією еферентних волокон striae olfaktorie
5.Якщо лабораторно в експерименті тварині ввести міорелаксанти то
подих:
А. Не зміниться
Б. Припиниться
В. Стане поверхневим
Г. Стане глибоким
Д. Виникне дихання Чейн-Стокса
6.У результаті ДТП у постродавшего сталося пошкодження спинного
мозку (з повним перетином на рівні 1-го грудного хребця). Що
станеться з диханням?
А. Збережеться діафрагмальне дихання
Б. Збережеться міжреберні дихання
В. Виникне періодичне дихання
Г. Суттєвих змін не відбудеться
Д. Немає правильної відповіді
7.У спокійно дихаючого людини виникають глибокі "зітхання"
обумовлені рефлексами з:
А. слизової дихальних шляхів
Б. гладких м'язів повітроносних шляхів
В. j-рецепторів
Г. рецепторів плеври
Д. Іррітантних рецепторів
8.Вставьте пропущені слова. З периферичних хеморецепторів для
регуляції дихання провідна роль належить ..., які мають високу
чутливість до. . . .
А. аортальним тельцям. . . . . зменшенню Н +
Б. Каротидного тільця. . . . . зменшенню РАО <sub> 2 </ sub>
В. аортальним тельцям. . . . . зменшення СО <sub> 2 </ sub>
Г. каротидного тільця. . . . . зменшенню Н <sup> + </ sup>
Д. юкстамедулярним рецептора ... зменшенню РАО <sub> 2 </ sub>
 9.Hа які стpуктуpу надає своє первинне дію СО <sub> 2 </ sub> (як
регулятор дихання)?
А. коpу великих півкуль
Б. рецептори легень
В. Рецептори каротидного синуса
Г. інспіpатоpние нейрони
Д. пневмотаксіческій центр.
10.Лабораторно під час експерименту у собаки на шиї перерізали два
блукаючих нерва, що призвело до порушення рефлексу Герінга-
Брейера. Як зміниться при цьому дихання?
А. зупиниться на вдиху
Б. зупиниться на максимальному видиху
В. почастішає
Г. істотно не зміниться
Д. Подовжиться вдих і видих
1. У лабораторних умовах тварині видалили каротидного тільця з обох
сторін. На який із зазначених факторів у нього не буде розвиватися
гіпервентиляція?
А. Гіпоксемія
Б. Фізичне навантаження
В. Гіперкапнія
Г. Ацидоз
Д. Збільшення темпетарури ядра тіла
2. При підвищенні концентрації СО2 в повітрі розвивається задишка.
Чому?
А. Так як, при цьому зросте РА СО2, а слідом за цим Ра СО2
Б. Так при цьому погіршується надходження О2 через легеневу
мембрану
В. Так як СО2 є подразником іррітантних рецепторів легень
Г. Так як при цьому розвивається гіпоксія
Д. Так як в крові збільшується Н +
3. У хворого з приступом бронхоспазму необхідно зменшити вплив
блукаючого нерва на гладку мускулатуру бронхів. Які мембранні
ціторецептори необхідно заблокувати для цього?
А. Н-холінорецепторів
Б. М-холінорецепторів
В. & Alpha-і & beta-холінорецептори
Г. & Alpha-холінорецептори
Д. & Beta-холінорецептори
4. У аквалангіста після підйому з глибини проявилися ознаки
декомпрессионной хвороби. Які заходи необхідно здійснити?
А. затримати дихання
Б. виробляти інтенсивну гіпервентиляцію
В. справити компресію в барокамері з подальшою повільною
декомпресією
Г. справити компресію в барокамері з надмірною кількістю кисню
 Д. Провести компресію в барокамері з невеликою кількістю
карбогена
5. Пацієнт Ф скаржиться на напади астми при вдиханні тютюнового диму
або холодного повітря. Рефлекс спазму гладких м'язів бронхів, з яких
рецепторів починається?
А. механорецепторів легень
Б. іррітантних рецепторів
В. юксакапіллярних рецепторів
Г. центральних хеморецепторів
Д. периферичних хеморецепторів
6. У ДТП хворий отримав травму спинного мозку вище п'ятого шийного
сегмента спинного мозку. Як у нього зміниться характер дихання?
А. Стане поверхневим і частим
Б. Стане глибоким і частим
В. Стане глибоким і рідкісним
Г. Зупиниться
Д. Стане поверхневим і рідким
7. Відомо, що акт вдиху змінюється актом видиху. Що є пусковим
механізмом у здійсненні рефлексу Герінга-Брейера?
А. Подразнення пневмотаксіческого центру.
Б. Нестача кисню в крові.
В. Подразнення механорецепторів в легенях при вдиху.
Г. Збільшення обсягу грудної клітки
Д. Подразнення рефлексогенних зон аорти.
8. Хворий госпіталізований з черепно-мозковою травмою. Об'єктивно:
дихання рідке і глибоке. Який відділ головного мозку можливо
пошкоджений?
А. Гіпоталамус.
Б. Варолиев міст.
В. Довгастий мозок.
Г. Кора великих півкуль.
Д. Мозочок.
9. Для припинення нападу правцевого судом хворим вводять
курареподібних речовини. O ніж при цьому обов'язково слід пам'ятати
лікаря?
А. що ці речовини розслаблюють дихальні м'язи.
Б. можливості зупинки серця.
В. можливості втрати хворим свідомості.
Г. можливості посиленого потовиділення.
Д. можливості тромбоутворення в судинах м'язів.
10. У групи альпіністів, які піднялися на висоту 4000 м, виникла гірська
хвороба,
яка супроводжувалася задишкою, запамороченням. Які, найбільш
імовірно, процеси могли призвести до такого стану?
А. Гіповентиляція легень.
Б. Спазм судин головного мозку в результаті гипокапнии
 В. Підвищення артеріального тиску
Г. Зменшення венозного припливу крові до серця
Д. Гіперкапнія
11. В організмі людини однією з форм очищення запиленого повітря є
кашель. З рецепторів яких відділів дихальних шляхів зароджується цей
рефлекс?
А. слизової глотки і трахеї
Б. пневмоцитов альвеол
В. слизової носа
Г. іррітантних рецепторів
Д. юкстамедуллярное рецепторів.
12. Вибрати найбільш правильну відповідь: М'язи, які здійснюють подих,
регулюються шляхом:
А. автоматизму дихального центру і рефлекторними механізмами
Б. автоматизму дихального центру
В. рефлекторними механізмами
Г. за допомогою гамма-петлі
Д. вегетативними нейронами.
13. Вибрати невірне твердження. При виконанні фізичного навантаження
активну роль в регуляції дихання поряд з дорсальним ядром
дихального центру приймає і вентральний ядро. Їх активність
стимулюється:
А. хеморецепторами каротидного синуса
Б. рецепторами, що знаходяться в працюючих м'язах
В. юкстамедуллярное рецепторами
Г. впливом моторних центрів кори великих півкуль
Д. рецепторами розтягування легенів.
14. Якщо лабораторно в експерименті тварині ввести міорелаксанти то
подих:
А. Не зміниться
Б. Припиниться
В. Стане поверхневим
Г. Стане глибоким
Д. Виникне дихання Чейн-Стокса
15. В результаті ДТП у постродавшего сталося пошкодження спинного
мозку (з повним перетином на рівні 1-го грудного хребця). Що
станеться з диханням?
А. Збережеться діафрагмальне дихання
Б. Збережеться міжреберні дихання
В. Виникне періодичне дихання
Г. Суттєвих змін не відбудеться
Д. Немає правильної відповіді
16. У спокійно дихаючого людини виникають глибокі "зітхання"
обумовлені рефлексами з:
А. слизової дихальних шляхів
Б. гладких м'язів повітроносних шляхів
 В. j-рецепторів
Г. рецепторів плеври
Д. іррітантних рецепторів.
17. Вставте пропущені слова. З периферичних хеморецепторів для
регуляції дихання провідна роль належить ..., які мають високу
чутливість до. . . .
А. аортальним тельцям. . . . . зменшенню Н +
Б. каротидного тільця. . . . . зменшенню РАО <sub> 2 </ sub>
В. аортальним тельцям. . . . . зменшення СО <sub> 2 </ sub>
Г. каротидного тільця. . . . . зменшенню Н <sup> + </ sup>
Д. юкстамедулярним рецептора ... зменшенню РАО <sub> 2 </ sub>
18. Hа які стpуктуpу надає своє первинне дію СО <sub> 2 </ sub> (як
регулятор дихання)?
А. коpу великих півкуль
Б. рецептори легень
В. рецептори каротидного синуса
Г. інспіpатоpние нейрони
Д. пневмотаксіческій центр.
19. Лабораторно під час експерименту у собаки на шиї перерізали два
блукаючих нерва, що призвело до порушення рефлексу Герінга-
Брейера. Як зміниться при цьому дихання?
А. зупиниться на вдиху
Б. зупиниться на максимальному видиху
В. почастішає
Г. істотно не зміниться
Д. подовжиться вдих і видих
20. Дівчинка 11 років на тренуванні впала з турніка головою в низ. В
результаті травми відбулося зміщення верхніх шийних хребців, з
розривом спинного мозку. Як зміниться при цьому характер дихання?
А. не зміниться
Б. зупиниться
В. стане рідшим
Г. виникне дихання Чейн-Стокса
Д. стане поверхневим і частим
21. Підвищення тонусу якого центру обумовлює звуження бронхів у
хворих на бронхіальну астму
А. симпатичних нервів
Б. парасимпатичного блукаючого нерва
В. парасимпатичного язикоглоткового нерва
Г. діафрагмальних нервів
Д. Всіх центрів, зазначених вище
22. В експерименті у собак змінювали рН спинномозкової рідини, в
результаті змінювалося дихання. За рахунок збудження:
А. рецепторів легень
Б. іррітантних рецепторів
В. центральних хеморецепторів довгастого мозку
 Г. рецепторів гіпоталамуса
Д. юкстамодулярних рецепторів
23. Лабораторно в експерименті на тварині, перерізали стовбур мозку між
мостом і довгастим мозком і два блукаючих нерва в шийному відділі.
Як зміниться подих після комбінації цих перетинань?
А. не зміниться
Б. зупиниться
В. почастішає
Г. сповільниться
Д. поглибиться
24. Експериментально кішці перерізали спинний мозок на рівні С <sub> 2
</ sub> в результаті цього дихання зупинилося. Яка причина?
А. порушення зв'язку ядра Дейтерса з мотонейронами спинного
мозку
Б. порушення зв'язку червоного ядра з мотонейронами спинного
мозку
В. порушення зв'язку дихального центру довгастого мозку з
мотонейронами спинного мозку
Г. зниження збудливості спинного мозку
Д. спинальний шок
25. Чемпіони з пірнання занурюються на глибину до 100 м без акваланга і
повертаються на поверхню за 4-5 хв. Чому у них не виникає кесонна
хвороба?
А. Нирець не дихає, розчинення газів в крові не відбувається.
Б. Знижується парціальний тиск кисню.
В. Підвищується парціальний тиск вуглекислого газу.
Г. Швидке виділення газів з крові при підйомі.
Д. Швидке виділення газів з крові при зануренні.
26. У несвіжих продуктах (м'ясо, риба, консерви) може міститися
мікробний токсин ботулін. Його дія на міоневральних синапси подібно
усунення з них іонів кальцію. Чому отруєння може виявитися
смертельним?
А. Внаслідок зупинки дихання в результаті розслаблення дихальних
м'язів.
Б. За рахунок скорочення дихальних м'язів у режимі тетануса, в
результаті збільшення викиду медіатора.
В. За рахунок зниження збудливості дихального центру і
гальмування його роботи.
Г. За рахунок зменшення швидкості проведення збудження.
Д. В результаті зупинки серця.
27. Один із водолазів з групи дайвінгу на глибині моря 100 м відчув болі в
м'язах, запаморочення, задишку, напади блювоти. Що необхідно
зробити для попередження кесонної хвороби?
А. Швидкий підйом з глибини.
Б. Повільне занурення на глибину.
В. Повільний підйом з глибини.
 Г. Швидке занурення на глибину.
Д. Немає правильної відповіді
28. Вибрати вірне твердження. Збудження & alpha-інспіраторних нейронів
дихального центру призводить до їх гальмування, тому що при їх
порушенні гальмуються & beta-інспіраторна нейрони.
А. Так, немає
Б. Ні, ні
В. Так, немає
Г. Ні, та
Д. немає вірної відповіді
29. Лабораторно при вдиханні суміші повітря з низьким вмістом 0 <sub> 2
</ sub> у випробуваного виникло збільшення глибини і частоти
дихання. Які рецептори в найбільшою мірою реагують підвищенням
активності на гипоксемию?
А. Хеморецептори каротидного тілець
Б. Хеморецептори дуги аорти
В. Хеморецептори довгастого мозку
Г. Рецептори легеневої тканини
Д. Рецептори повітроносних шляхів легенів.
30. Одному з групи альпіністів на висоті 3 км стало погано. З'явилася
інтенсивний головний біль, різка слабкість, запаморочення, знизилася
частота серцевих скорочень. Що призвело до появи такого стану?
А. Гіперкапнія
Б. Алкалоз
В. Ацидоз
Г. Гіпоксемія
Д. Гипокапния.
31. Рефлекс Герінга-Брейера реалізується за рахунок подразнення:
А. Рецепторів дихального апарату (бронхи, легені, плевра)
Б. Хеморецепторів дуги аорти
В. Хеморецепторів каротидного синуса
Г. Юкстамедуллярное рецепторів
Д. Рецепторів суглобів, сухожиль, зв'язок.
32. Вкажіть невірну відповідь. Серед структур стовбура мозку є нейрони,
які відносять до дихального центру. Вони групуються в:
А. дорсальне ядро
Б. інспіраторний і експіраторний центри
В. вентральна ядро
Г. пневмотаксіческій центр
Д. апнейстіческій центр.
33. Випробуваний справив максимально довільну затримку дихання. Після
цього у нього з'явилося більш глибоке і часте дихання (у порівнянні з
періодом до затримки). Яка можлива причина спостережуваного зміни
дихання?
А. Вплив на дихальний центр надлишку вуглекислого газу і нестачі
кисню в крові
 Б. Підвищення кров'яного тиску в області дихального центру
В. Вплив на дихальний центр тільки нестачі кисню
Г. Зміна тиску в плевральній порожнині
Д. Безпосередній вплив на дихальні м'язи надлишку вуглекислого
газу
34. Інтегральний дихальний центр знаходиться на рівні:
А. Спинного мозку
Б. Довгастого мозку
В. Середнього мозку
Г. Кори великих півкуль
Д. На всіх рівнях, які стосуються регуляції дихання
35. В умовах лабораторії на середині акту вдиху раптово під великим
тиском ввели повітря в альвеоли, вдих припинився і настав акт видиху.
З чим пов'язано припинення вдиху?
А. Настає сильне подразнення розтягування рецепторів легень
Б. Подразнюються рецептори каротидного синуса
В. Подразнюються центральні хеморецептори
Г. Рецептори дуги аорти
Д. Дратуються всі зазначені вище рецептори
36. У кровоносних судинах знаходяться хеморецептори. Що з
перерахованого буде їх стимулювати?
А. зниження РАО <sub> 2 </ sub>
Б. зниження Расо <sub> 2 </ sub>
В. збільшення рН артеріальної крові
Г. куріння
Д. ніщо з перерахованого вище.
37. Що може статися з диханням при перерезке стовбура мозку між
довгастим мозком і вароліевим мостом:
А. стане рідким і глибоким
Б. не зміниться
В. зупиниться
Г. стане поверхні і частим
Д. стане поверхні і рідкісним.
38. Однією з найважливішої компенсаторних реакцій на гіпоксію є:
А. Гіповентиляція
Б. Гіпервентиляція
В. Форсоване дихання
Г. Спокійне дихання
Д. Періодичне дихання
39. Група людей тривалий час знаходиться в закритому приміщенні
невеликого обсягу. Це призвело до розвитку у них гіпервентиляції, в
результаті яких змін повітря:
А. Збільшення вмісту вуглекислого газу
Б. Збільшення вмісту кисню
В. Збільшення вмісту водяної пари
Г. Збільшення температури повітря
 Д. Зменшення температури повітря
40. В результаті травми у жінки 37 років пошкоджені обидва блукаючих
нерва. Як зміниться характер дихання?
А. не зміниться
Б. зупиниться
В. стане частим поверхневим
Г. стане глибоким і рідкісним
Д. виникне дихання Чейн-Стокса
41. В умовах експерименту на тварині реєструють клітинну активність
нейронів дихального центру. Видих починається з гальмування в
дихальному центрі нейронів:
А. 1 альфа
Б. 1 бета
В. 1 дельта
Г. I гамма
Д. I I бета
42. В умовах експерименту на тварині необхідно зруйнувати інспіраторний
центр. У якому відділі мозку ми повинні виробляти руйнування?
А. ретикулярної формації довгастого мозку
Б. ретикулярної формації середнього мозку
В. кори мозочка
Г. ядер заднього гіпоталамуса
Д. ядер переднього гіпоталамуса
43. У хворого з падінням з висоти черепно-мозкова травма. Має місце
зупинка дихання. Пошкодження якого відділу мозку найбільш
ймовірно?
А. спинного мозку
Б. довгастого мозку
В. середнього мозку
Г. проміжного мозку
Д. мозочка
44. У аквалангістів при диханні під водою, на великих глибинах з високим
тиском виникають ускладнення. Як бажано змінити склад повітря, щоб
їх уникнути?
А. збільшити парціальний тиск кисню
Б. зменшити парціальний тиск вуглекислого газу
В. замінити азот гелієм
Г. замінити азот карбогеном
Д. зменшити парціальний тиск кисню
45. На профогляді у людини внаслідок довільної затримки дихання на 40
сек зросли частота серцевих скорочень і системний артеріальний тиск.
Реалізація, яких механізмів регуляції зумовлює зміна показників?
А. Безумовні симпатичні рефлекси.
Б. Безумовні парасимпатичні рефлекси.
В. Умовні симпатичні рефлекси.
Г. Умовні парасимпатичні рефлекси.
 Д. Все вищевказане
46. Внаслідок ДТП у потерпілого діагностовано поперечний розрив
спинного мозку нижче VI грудного сегмента. Як після цього у хворого
зміниться подих?
А. Стане більш рідкісним глибоким
Б. Припиниться.
В. Істотно не зміниться.
Г. Стане більш частим і поверхневим.
Д. Виникає періодичне дихання
47. В лабораторії з герметичною барокамерою знижено тиск до 400
мм.рт.ст. Як зміниться дихання людини, яка знаходиться в цій камері?
А. Збільшиться глибина і частота дихання.
Б. Зменшиться глибина і частота дихання.
В. Зменшиться глибина і збільшиться частота дихання.
Г. Збільшиться глибина і зменшиться частота дихання.
Д. Залишиться без змін.
48. У водолаза виникла кесонна хвороба зі смертельним результатом після
швидкого підняття з глибини 160 метрів. Який процес викликав
несумісні з життям порушення?
А. Розрив судин перепадом тиску
Б. Пошкодження легенів
В. Зупинка серця
Г. Повітряна емболія судин життєво важливих органів
Д. Порушення кровотоку у венах.
49. Під час Санаторнокурортное лікування в умовах гірського курорту, у
пацієнта підвищилися показники легеневої вентиляції та гемодинаміки.
Що було основною причиною зміни цих показників?
А. Реакція організму на гіпоксію
Б. Збільшення фізичного навантаження
В. Зміна температури середовища
Г. Зміна барометричного тиску
Д. Чистота повітря.
50. Вкажіть невірну відповідь. На активність нейронів дихального центру,
забезпечуючи активне підключення вентрального дихального центру,
впливають:
А. центри регуляції серцево-судинної системи
Б. лімбічна система (емоції)
В. гіпоталамус
Г. кора великих півкуль
Д. мозочок.
51. У хворої виявлена задишка. При обстеження: застійні явища в судинах
малого кола кровообігу. Активація яких рецепторів дихальної системи
в найбільшій мірі викличе цей стан?
А. Юкстакапіллярних рецепторів легень
Б. Центральних хеморецепторів
В. Периферичних хеморецепторів
 Г. Іррітантних рецептопров повітроносних шляхів
Д. Механорецепторів легень
52. У старечому віці спостерігається дискоординація між легеневим
кровообігом окремих ділянок легенів і їх вентиляцією. Це призводить
до:
А. Збільшенню анатомічного мертвого простору
Б. Збільшенню альвеолярного мертвого простору
В. Зниженню рівня РАО <sub> 2 </ sub>
Г. Зрушення кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо
Д. Зрушення кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво
53. У людей при дуже швидкому підвищенні тиску в легенях і при
напруженні настає гальмування дихання, як це можна пояснити?
А. Подразнюються механорецептори легенів
Б. Подразнюються центральні хеморецептори
В. Подразнюються рецептори каротидного синуса
Г. Подразнюються рецептори дуги аорти
Д. Немає вірної відповіді
54. & Beta - інспіраторна нейрони дихального центру можуть
збуджуватися тому, що активуються & alpha-інспіраторна нейрони.
А. Так, так
Б. Ні, ні
В. Так, немає
Г. Ні, та
Д. немає вірної відповіді
55. На профогляді після декількох форсованих глибоких вдихів у пацієнта
закрутилася голова і зблідли шкірні покриви. З чим пов'язане це
явище?
А. Развиватся гипокапния і гіпоксія
Б. Развиватся гіперкапнія
В. Развиватся гипокапния
Г. Развиватся гіпоксія та гіперкапнія
Д. Развиватся гіпоксія
56. На висоту 5000 м. У альпініста розвинувся ряд пристосувальних
реакцій. Яка з нижче наведених реакцій до них не відноситься?
А. Зниження артеріального тиску
Б. Гіперпное
В. Посилення еритропоезу
Г. Гипокапния
Д. Збільшення хвилинного об'єму крові
57. Вкажіть невірну відповідь. Форсоване дихання при виконанні
фізичного навантаження здійснюється за участю:
А. Вентрального ядра довгастого мозку
Б. Дорсального ядра довгастого мозку
В. Пневмотаксіческого центру
Г. Апністіческого центру
Д. Хеморецепторів
58. Чому у людей, які тривалий час знаходяться в закритому приміщенні,
де горить камін, виникає задишка?
А. Підвищується вологість повітря
Б. Підвищується вміст вуглекислого газу
В. Знижується вмісту в повітрі кисню
Г. Підвищується температура повітря в закритому приміщенні
Д. Всі відповіді вірні
59. У камеру з підвищеним вмістом вуглекислого газу, помістили людини.
Як зміниться (глибина і частота) дихання у людини?
А. Збільшиться глибина і частота дихання
Б. Дихання стане більш рідкісним і поверхневим
В. Дихання стане більш глибоким, але рідким
Г. Зменшиться глибина і частота дихання
Д. Виникне періодичне дихання
60. В результаті поранення у чоловіка 28 років настав повний розрив
спинного мозку в верхньо-грудному відділі. Як зміниться характер
дихання?
А. Не зміниться
Б. Зупиниться
В. Збережеться діафрагмальне, зникне грудне
Г. Збережеться грудне, зникне діафрагмальне
Д. Стане рідким і глибоким
61. В експерименті у собак зміна парціального тиску кисню в крові
викликає зміна дихання за рахунок збудження:
А. рецепторів легень
Б. іррітантних рецепторів
В. рецепторів плеври
Г. рецепторів гіпоталамуса
Д. хеморецепторів каротидного синуса
62. Для форсованого глибокого дихання потрібно включення додаткових
м'язів грудної клітки. Які з нижче перерахованих структур мозку
забезпечують їх роботу?
А. Вентральні ядра довгастого мозку
Б. Ядро Дейтерса
В. Зубчасте ядро мозочка
Г. Латеральні колінчаті тіла
Д. Передні горби четверохолмія
63. В останніх експедиціях Ів Кусто обов'язково брав барокамеру, якій
надавав допомога нирцям при кесонної хвороби. Що роблять з
потерпілим у барокамері?
А. Знижують тиск
Б. Підвищують тиск з надлишком кисню
В. Підвищують з надлишком карбогена
Г. Спочатку швидко підвищують тиск, потім поступово знижують
Д. Спочатку знижують тиск, потім поступово підвищують
64. На операції в таракальном відділенні в області грудної клітки у хворого
були пошкоджені блукаючі нерви. Як після цього у хворого зміниться
подих?
А. Стане більш рідким і глибоким.
Б. Стане більш частим.
В. Стане більш поверхневим.
Г. Виникне періодичне дихання
Д. Припиниться.
65. Потерпілий в ДТП отримав травму спинного мозку, в результаті
сталося вимкнення грудного дихання із збереженням діафрагмального.
При якій локалізації травми це могло бути?
А. На рівні грудних сегментів спинного мозку
Б. На рівні шийних сегментів спинного мозку
В. Між грудними і шийними сегментами спинного мозку
Г. На рівні вароліевого мосту
Д. Немає правильної відповіді
66. Якщо перерезка волокон відбулася вище вароліевого мосту, що
станеться з диханням?
А. Дихання стане глибоким
Б. Дихання стане поверхневим і рідким
В. Виникне періодичне дихання
Г. Дихання припиниться
Д. Дихання не зміниться
67. Вставте пропущені слова. Центральні хеморецептори розташовані в. . .
. . і провідним чинником роздратування цих рецепторів є. . . . .
А. Довгастому мозку. . . концентрація іонів водню
Б. Таламусі. . . . . . . . недолік кисню
В. Гіпоталамусі. . . . . . концентрація вуглекислого газу
Г. Корі великих півкуль ... концентрація кисню
Д. Довгастому мозку ... нестача кисню.
68. В адаптації системи транспорту газів на великій висоті беруть участь
всі вищенаведені механізми за винятком:
А. Збільшення альвеолярної вентиляції
Б. Зсуву кривої дисоціації оксигемоглобіну вліво
В. Збільшення дифузійної здатності легенів
Г. Зменшення кількості капілярів
Д. Підвищення в еритроцитах рівня АТФ
69. Однією з найважливішої компенсаторної реакцією на гіпоксію є:
А. Гіповентиляція
Б. Гіпервентиляція
В. Форсоване дихання
Г. Спокійне дихання
Д. Періодичне дихання
70. На морі рятувальник витягнув потопаючого з води. Після відкачування
води з легенів протягом декількох годин спостерігається задишка. Який
механізм задишки?
 А. Порушення еластичності альвеол у зв'язку з вимиванням
сурфактанту
Б. Збільшення негативного тиску в плевральній щілині
В. Пошкодження плеври
Г. Зменшення негативного тиску в плевральній щілині

Перелік рекомендованої навчальної літератури для підготовки студентів

до занять з нормальній фізіології.
Основна (базова):
1) Фізіологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації
/ В. Г. Шевчук [та ін.] ; за ред.: В. Г. Шевчука. - 5-те вид. - Вінниця :
Нова книга, 2021. - 448 с.
2) Physiology : textbook for students of higher medical institutions with the
IVth level of accreditation / V. M. Moroz [et al.] ; ed. by.: V. M. Moroz, O.
A. Shandra. - 5th ed. - Vinnytsya : Nova Knyha Publishers, 2020. - 728 p.
3) Філімонов В. І. Фізіологія людини : підруч. для студ. мед. закл. Фахової
передвищ. та вищ. освіти / В. І. Філімонов ; рец.: І. В. Міщенко, А. Г.
Родинський. - 4-е вид. - Київ : Медицина, 2021. - 488 с.
4) Клінічна фізіологія : підручник для студ. мед. ЗВО, магістрів, лікарів-
інтернів / В. І. Філімонов [та ін.] ; за ред. К. В. Тарасової. - 2-ге вид.,
переробл. і доповн. - Київ : Медицина, 2022. - 776 с.
5) Фізіологія. Короткий курс : навч. посіб. для мед. і фармац. ВНЗ / В. М.
Мороз [та ін.] ; за ред.: В. М. Мороза, М. В. Йолтухівського. - Вінниця :
Нова книга, 2019. - 392 с.
6) Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and
Hall. Textbook of Medical Physiology : підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у
2 т. Т. 1 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І.
Міщенко. - Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 634 с.
7) Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and
Hall. Textbook of Medical Physiology : підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у
2 т. Т. 2 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І.
Міщенко. - Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 584 с.

Додаткова:
1) Фізіологія : навч. посіб. для студентів фармац. та медико-психол. ф-тів
/ за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2021. - 172 с.
2) Фізіологія : навч. посіб. до практ. занять і самостійної роботи студентів
: у 2-х т. Т. 1 / за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2022. - 296 с.
3) Фізіологія : навч. посіб. до практ. занять і самостійної роботи студентів
: у 2-х т. Т. 2 / за ред. І. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2023. - 424 с.
4) Лук’янцева Г. В. Фізіологія людини : навч. посіб. для самост. роботи
студентів з індивід. графіком навчання та заоч. форми навчання / Г. В.
Лук’янцева. - 2-ге вид., без змін. - Київ : Нац. ун-т фіз. виховання і
спорту України, вид-во «Олімп. літ.», 2018. - 184 с.
5) Фізіологія : навч.-метод. посіб. до практ. занять та самост. роботи / М.
Р. Гжегоцький [та ін.] ; за ред.: М. Р. Гжегоцького. - Вінниця : Нова
Книга, 2019. - 464 с.
6) Бєлан С. М. Фізіологія : навч. посіб. для студентів фармац. і медико-
психологічного ф-тів / С. М. Бєлан, І. М. Карвацький, В. Г. Шевчук ; за
ред. І. М. Карвацького. - Київ : Книга плюс, 2021. - 172 с.
7) Зубар Н. М. Фізіологія харчування: практикум : навч. посіб. для
студентів вищ. навч. закл. / Н. М. Зубар, Ю. В. Руль, М. К. Булгакова. -
Київ : ЦУЛ, 2018. - 208 с.
8) Zaporozhets T. Dental physiology : study manual in English / T.
Zaporozhets, O. Tkachenko, S. Tryniak ; рец. O. G. Rodynskyi [et al.] ;
Ministry of health of Ukraine, Ukrainian Medical Stomatological Academy.
- 2nd ed. - Lviv : Magnolia 2006, 2019. - 180 p.
9) Zaporozhets T. M. Physiology. Module 1: General physiology and high
intergrated functions : educational guidelines for student of medical and
dental faculties / T. M. Zaporozhets, M. V. Rud, T. A. Sukhomlyn ; Ministry
of health of Ukraine, Ukrainian Medical Stomatological Academy. - Lviv :
Magnolia 2006, 2019. - 189 p.
10) USMLE. Step 1. 2018. Physiology : lecture notes / ed. by.: L. B.
Wilson. - New York : Kaplan Medical USMLE, 2018. - 425 p.
11) Manna, Soumen. Review of physiology / S. Manna. - 2nd ed. - New
Delhi : Jaypee Brothers Medical Publishers (P) LTD, 2017. - 585 p.
12) Guyton, A. C. Textbook of Medical Physiology / A. C. Guyton. -
Philadelphia : Elsevier Inc., 2015. - 1152 с.
13) Hall J. E. Guyton and Hall Textbook of Medical Physiology / John E.
Hall ; ed. by.: M. Vaz, A. Kurpad, T. Raj. - 13th ed. - India: Elsevier, 2016. -
927p.