Запорізький державний

медико-фармацевтичний університет

Кафедра біологічної хімії

 План
1. Загальні уявлення про гормони та їх властивості.
2. Поняття про органи- і клітини-мішені гормонів. Типи
рецепторів: особливості структури та локалізації в
клітині.
3. Класифікація гормонів.
4. Мембранний механізм дії гормонів.
5. Мембранно-внутрішньоклітинний механізм дії
гормонів.
6. Цитозольний механізм дії ліпофільних гормонів.
7. Регуляція синтезу та секреції гормонів.
8. Гормональна регуляція вмісту кальцію та фосфатів,
глюкози.
 Фундаментальною властивістю
організму людини є здатність до
саморегуляції.

Регуляторні механізми спрямовані на

підтримання гомеостазу
 Регуляторні системи гомеостазу
в організмі людини
1. Нервова система
2. Гуморальна система (здійснюється БАР у внутрішньому
середовищі організму):
 ендокринна - реалізується істинними гормонами
 тканинна - забезпечується тканинними гормонами
 метаболітна - здійснюється клітинними метаболітами
(СО2, NH3, глюкоза та інш.)
3. Імунна система
 Гормони
(hormаo – грец., збуджувати, приводити в рух,
У. Бейліс, Е.Старлінг, 1905р.)

це органічні фізіологічно активні речовини,

біорегулятори, які продукуються залозами
внутрішньої секреції (істинні, “справжні” гормони) або
іншими спеціалізованими клітинами (гормоноїди),
надходять в кров (або лімфу) і виявляють регулюючу
дію на обмін речовин і розвиток організму.
 Основні характеристики
істинних гормонів
 Дистантність дії
 Висока біологічна активність в дуже низьких
концентраціях (10-6 – 10-12 моль/л).
 Специфічність дії (викликають суто специфічні
реакції)
 Вибірковість дії (вплив на органи-мішені)
 Клітини (тканини-, органи-) мішені:
1. Гормонзалежні – клітини периферичних залоз,
гормональна відповідь яких залежить від дії тропних
гормонів гіпофіза
2. Гормончутливі – клітини органів, які реагують зміною
метаболізму на дію конкретного гормону

Клітини-мішені це клітини, які специфічно взаємодіють з

гормонами за допомогою спеціальних білків-рецепторів.
 Рецептори – це білкові молекули (глікопротеїни),
здатні специфічно взаємодіяти з певними
гормонами за рахунок суворої стеричної
відповідності.

Будь-який рецептор має 2 ділянки:

1. Ділянка впізнавання і зв'язування з гормоном
2. Ділянка формування клітинної відповіді
(передача сигналу від гормону на метаболічний
процес)
 Рецептор
змінює свою конформацію та передає сигнал далі у
клітину або шляхом генерації іонного струму, або
утворення вторинних месенджерів, або зміни експресії
генів.
Локалізація рецепторів:
плазматична мембрана клітин (гормони пептидної
природи та похідні амінокислот);
цитоплазма (стероїдні гормони);
ядро (тиреоїдні гормони).
Типи гормональних рецепторів
 Іонотропні рецептори
інтегральні олігомерні білки, які складаються з
кількох субодиниць, між якими знаходиться
заповнений молекулами води канал;

вибірково змінюють проникність мембрани для

конкретного виду іонів;

активуються іонами, гормонами, нейромедіаторами.

Передача сигналу – найшвидша (за мілісекунди).

 Метаботропні рецептори

білкові молекули, що пронизують товщу мембрани з

утворенням, як правило, семи гідрофобних
трансмембранних спіральних доменів (петель),
які зв’язані з системами внутрішньоклітинних
посередників (G-білок-зв’язані рецептори).

Передача сигналу повільніша і розвивається

впродовж декількох секунд/хвилин.
 Внутрішньоклітинні рецептори
 Є димерними білками.
 Виступають як регулятори транскрипції (експресії генів).
 Мають у складі “цинкові пальці“ та глобулярні Zn-вмісні
домени.

ДНК-зв’язуючий домен рецептора

естрогену людини
 Класифікація гормонів
І. За місцем продукції (залоза→ гормон)

Місце синтезу Гормони

Гіпоталамус Кортиколіберин, тиреоліберин, гонадоліберин,
соматоліберин, меланоліберин, фоліберин,
пролактоліберин, окситоцин, АДГ.
Пролактостатин, соматостатин, меланостатин
Гіпофіз СТГ, АКТГ, ЛТГ, ТТГ, МСГ, ФСГ, ЛГ
Периферійні Інсулін, глюкагон, кортизол, тироксин,
залози адреналін, альдостерон, естрадіол, естріол,
тестостерон, кальцитонін, паратгормон,
кальцитріол
14
 Класифікація гормонів
II. За біологічними функціями в організмі
1.Регулюючі вуглеводний, ліпідний, білковий обмін:
адреналін, глюкагон, глюкокортикоїди, інсулін, кортикотропін,
статеві гормони;
2.Регулюючі фосфорно-кальцієвий обмін: кальцитонін (Ca↓, P↓);
паратгормон (Са↑, Р↓), кальцитріол;
3.Регулюючі водно-сольовий обмін: вазопресин,
мінералокортикоїди;
4. Репродуктивна функція: естрадіол, тестостерон, прогестерон,
гонадотропні гормони;
5.Синтез і секреція гормонів ендокринних залоз: тропні гормони
гіпофізу, ліберини та статини гіпоталамуса;
6. Зміна метаболізму в клітинах, які синтезують гормони:
соматотропний гормон, ейкозаноїди, гістамін, секретин, гастрин,
вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП), цитокіни.
 Класифікація гормонів
III. За хімічною природою (Н.А. Юдаєв)
Похідні амінокислот (адреналін, тироксин)

Олігопептиди (вазопресин, окситоцин, тиреоліберин)

Поліпептиди (АКТГ, соматотропін)

ГОРМОНИ

Прості білки (інсулін, пролактин, СТГ, паратгормон)

Складні білки-глікопротеїни (ФСГ, ЛТГ, ТТГ)

Стероїди (гормони кори наднирникових залоз

(кортикостероїди), статеві гормони, кальцитріол)

Похідні поліненасичених ВЖК (простагландини,

простацикліни, тромбоксани, лейкотрієни)
 Класифікації гормонів
IV. В залежності від клітиної локалізації рецепторів і
механізма дії
1.Гормони, що взаємодіють з рецепторами,
локалізованими на плазматичній мембрані (не
проникні в клітину, гідрофільні, не мають
транспортних білків в крові).
2.Гормони, що взаємодіють з цитоплазматичними
(або ядерними) рецепторами (проникають в клітину,
ліпофільні, транспортуються білками плазми).
 Механізми дії гормонів

1. Мембранний
2. Мембранно-цитозольний (мембранно-
внутрішньоклітинний)
3. Цитозольний (внутрішньоклітинний)
 1.Мембранний механізм дії гормонів
(рідко зустрічається в
ізольованому виді)

наприклад: інсулін,
інсуліноподібні фактори росту

Гормон в клітину не проникає, а в місці зв’язування з рецептором

змінює проникність клітинної мембрани (наприклад, в
адипоцитах комплекс інсулін-рецептор - для глюкози, АК, К+, Са2+
тощо) і регулює обмін речовин в клітині через метаболіти, що
увійшли.
 2. Мембранно-цитозольний (мембранно-
внутрішньоклітинний) механізм дії гормонів

характерний для гормонів, що не проникають в клітину

внаслідок великих розмірів або сильної гідрофільності

гормон регулює обмін речовин через синтезований

внутрішньоклітинний хімічний посередник (вторинний
посередник або месенджер, який утворюється під дією
ефекторного білка)
 Вторинні месенджери / посередники /
second messengers

3’,5’-циклоАМФ 3’,5’-циклоГМФ 1,2-діацилгліцерол Інозитол 1,4,5-трифосфат

(цАМФ) (цГМФ) Активує протеїнкіназу С Активує Са2+ канали в
Активує протеїнкіназу А Активує протеїнкіназу G ендоплазматичному
ретикулумі

Синтезуються відповідними ферментами, які активуються через G-білки.

Дія месенджерів обмежується швидкістю дифузії та часом інактивації.
 Класифікація гормонів
за вторинним посередником
Група Вторинний Ефекторний Гормони
посередник білок
1 цАМФ Аденілатциклаза АКТГ, АДГ, ліпотропний, ФСГ,
глюкагон, адреналін, кортиколіберин,
ТТГ, паратиреоїдний, паратгормон

2 цГМФ Гуанілатциклаза Предсердний натрійуретичний пептид

(ANP), оксид азоту (NO)

3 Діацилгліцерол, Фосфоліпаза С Вазопресин, ангіотензин ІІ,

інозитол- гонадоліберин, тироліберин,
трифосфат, Са2+ ацетилхолін, серотонін, норадреналін
(третинний посередник)
(з α-адренорецепторами)

4 - Протеїнкіназа СТГ, інсулін, пролактин, окситоцин

 Схема дії АЦ-системи

R C
Неактивна
R C ПКА
R2C2

АТФ Х4
цАМФ

2 Фн R C Активна
+ ПКА
R C
ОН Р
Сер
Сер Тре
Тре
АТФ АДФ
 Припинення дії гормонів 1 групи

1. Видалення залишку фосфорної кислоти від

фосфорильованого білка під дією фосфатаз
2. Оборотна інактивація АЦ завдяки ГТФ-азній
активності α-субодиниці
3. Гідроліз вторинного месенджера під дією ферменту
фосфодіестерази
цАМФ+Н2О=АМФ
 Дія гормонів 2 групи
(здійснюється через гуанілатциклазну систему,
рецептори до якої складаються з 3 петель
(зовнішньоклітинний домен, внутрішньоклітинний
домен, домен пов’язаний з гуанілатциклазою))

Активується / інгібується гуанілатциклаза, яка

синтезує цГМФ з ГТФ. цГМФ надалі впливає на
протеїнкіназу G

цГМФ руйнується
3’,5’-фосфодіестеразою до ГМФ
Дія гормонів 2 групи

cGMP↓
 Дія гормонів 3 групи
(здійснюється через фосфоінозитидну систему)

1. Комплекс гормон-рецептор взаємодіє з Gplc-білком

2. Gplc-білок активує фосфоліпазу С
3. Фосфоліпаза С гідролізує мембранний
фосфатидилінозитол-4,5-біфосфат (ФІФ2) до двох
вторинних месенджерів:
- інозитол-1,4,5-трифосфату (ІФ3) - цитозоль
- 1,2-діацилгліцеролу (ДАГ) - мембрана
 Дія гормонів 3 групи
(взаємодія адреналіну з α1-адренорецептором в гладеньких м’язах)
 Припинення дії гормонів 3 групи
1. «Викачування» Са2+ із цитоплазми під дією системи
Са2+-АТФаз і транслоказ Са2+ (антипорт) та
«закачування» Са2+ у внутрішньоклітинне депо.
2. ДАГ розщеплюється до гліцеролу та жирних кислот, а
також частково перетворюється на фосфатидну
кислоту, яка з інозитолом перетворюється в ФІФ2 (при
участі ЦТФ та АТФ).
3. Від ІФ3 поступово відщеплюються фосфатні групи.
 Дія гормонів 4 групи
(здійснюється через протеїнкінази)
1. Комплекс гормон-рецептор активує
мембранну протеїнкіназу:
- тирозинову
- треонінову
- серинову
2. Протеїнкіназа запускає відповідний
метаболічний шлях (наприклад,
інсуліновий рецептор - тирозинова
протеїнкіназа фосфорилює білки за
ОН-групами тирозину.)
 3. Цитозольний механізм
Характерний для стероїдних і тиреоїдних гормонів

1.Гормон зв'язується з цитозольними рецепторами

(стероїдні гормони), проникає в ядро, призводить до
експресії генів (транскрипції).
2.Гормон зв'язується з цитозольними рецепторами,
призводить до синтезу факторів транскрипції, що
призводить до експресії генів.
3.Гормон зв'язується з ядерними рецепторами (тиреоїдні
гормони), що безпосередньо активує експресію генів
 3. Цитозольний механізм

Ефект дії гормонів – повільний.

Відповідають за процеси тривалої адаптації організму.
 Регуляція синтезу та секреції
гормонів гіпофіззалежних залоз
Синтез і виділення більшості гормонів в організмі
регулюється впливом ЦНС, інша частина (здебільшого,
гормони місцевої дії) - регулюється іншими гормонами.
Усі ендокринні залози та їх гормони становлять єдину
систему, регуляція якої здійснюється за допомогою
механізмів прямого та зворотного зв'язку.
Принцип прямого та
зворотного зв'язку
 Регуляція синтезу та секреції гормонів
гіпофіззалежних залоз
1.Негативний зворотний зв’язок – зниження концентрації в
крові гормонів периферійної залози збільшує секрецію
ліберинів і тропних гормонів (і навпаки):
• довга петля (периферійна залоза-гіпоталамус, гіпофіз);
• коротка петля (гіпофіз-гіпоталамус, напр.↑СТГ- стимулює
секрецію соматостатину);
• ультракоротка петля (гіпоталамус-гіпоталамус, напр. при
зниженні концентрації гонадоліберину в
нейросекреторних нейронах гіпоталамуса збільшується
його секреція)
2. Позитивний зворотній зв’язок:

а) гормон периферійної залози стимулює синтез

ліберинів і тропінів (напр. естрогени ↑ секрецію ЛГ, який в
свою чергу при овуляції ↑ секрецію естрогенів)

б) метаболітна регуляція. Збільшення в крові концентрації

глюкози стимулює секрецію інсуліну. Підвищення
концентрації інсуліну призводить до зниження рівня
глюкози в крові. Після чого концентрація інсуліну
знижується. Тобто реалізується механізм позитивного
зворотного зв’язку - “чим більше, тим більше; чим менше,
тим менше”.
 Регуляція метаболізму Са та РО4
Основні регулятори кальцію та фосфатів

Паратгормон Кальцитріол Кальцитонін

Са ↑ Са ↑ Са ↓
РО4 ↓ РО4 ↑ РО4 ↑
Регуляція метаболізму Са та РО4
Гормональна регуляція метаболізму глюкози