Мирошниченко Марія, група 3.20.

1а, «Фармація, промислова фармація»

(заочне). Варіант 8.
Тестові завдання:
Тема 8. Загальні шляхи перетворення амінокислот.
1. А 11. D
2. Е 12. C
3. В 13. E
4. В 14. E
5. С 15. A
6. В 16. В
7. А 17. В
8. D 18. С
9. D 19. С
10. D 20. D

Тема 8. Детоксикація аміаку, біосинтез сечовини.

Тема 9. Спеціалізовані шляхи обміну амінокислот. Біосинтез глутатіону та
креатину. Ензимопатії амінокислотного обміну.

1. С 11. В
2. А 12. А
3. С 13. D
4. С 14. D
5. А 15. Е
6. Е 16. В
7. А 17. В
8. С 18. Е
9. Е 19. В
10. А 20. D
 Теоретичні питання:
2. Гниття білків у товстому кишечнику: Утворення скатолу, індолу, крезолу,
фенолу, H2S. Хвороба Хартнупа.
Перетворення амінокислот, що спричинені діяльністю мікроорганізмів
товстого кишечника, називають «гниття білків». Амінокислоти, що не
всмокталися в кров через слизову оболонку тонкої кишки, піддаються впливу
мікроорганізмів у товстому кишечнику. При цьому ферменти
мікроорганізмів розщеплюють амінокислоти і перетворюють їх в аміни,
жирні кислоти, спирти, феноли й інші речовини, нерідко отрутні для
організму.
У процесі поступового і глибокого розпаду сірковмісних амінокислот
(цистину, цистеїну і метіоніну) в кишечнику утворюються H2S і CH3SH.
Диамінокислоти зазнають процесу декарбоксилювання з утворенням амінів.
Два з них - путресцин і кадаверин. Путресцин утворюється при
декарбоксилюванні орнітину, а кадаверин - лізину. Путресцин і кадаверин
виводяться з організму з фекальними масами. У тих випадках, коли ці сполуки
попадають у кров, вони виводяться із сечею в незміненому виді.

Із циклічних амінокислот тирозину і триптофану за послідовного

руйнування їх бічного ланцюга в результаті реакції декарбок-силювання,
дезамінування, а потім і деметилювання утворюються токсичні продукти:
крезол і фенол - із тирозину, скатол та індол - із триптофану. Після
всмоктування ці продукти через ворітну вену надходять у печінку, де
знешкоджуються шляхом утворення нетоксичних парних сполук із сірчаною
або глюкуроновою кислотами.

Хвороба Хартнупа характеризується порушенням всмоктування

триптофана та збільшується екскреція високомолекулярних нейтральних
амінокислот унас-лідок нестачі триптофану, розвиваються порушення
синтезу НАД. У кишечнику триптофан піддається впливу мікрофлори з
утворенням похідних (індоли, кінуренін та серотонін), які всмоктуються та
виявляються у сечі. У крові знижується концентрація триптофану, зростає
втрата нейтральних амінокислот із сечею, розвивається гіпераміноацидурія.
Триптофан необхідний синтезу ендогенного вітаміну РР, то клінічна
картина характеризується ознаками пелагри – недостатності вітаміну B3 (PP,
ніацину). У пацієнтів уражається нервова система, шкіра та слизові
оболонки, травна система, спостерігаються неврологічні, психічні та
дерматологічні прояви пелагри, фоточутливий шкірний висип, емоційна
лабільність, можливі енцефалопатія, минуща мозочкова атаксія, ураження.
Одним із яскравих проявів синдрому є симптом блакитних пелюшок,
що виникає через те, що надлишок триптофану в кишечнику під дією
мікрофлори перетворюється на індол, який всмоктується в кров та в печінці
знешкоджується до індикану. Далі індикан виводиться із сечею і на повітрі
окислюється в індиго і споріднені з'єднання (індиготин) синього кольору.
8. Напишіть реакції утворення глутамінової кислоти та глутаміну
та вкажіть біологічне значення цієї реакції.
Амінокислоти синтезуються з проміжних сполук, що утворюються в
процесах гліколізу і циклу циклу Кребса. Попередниками всіх амінокислот в
організмі є п'ять сполук: 3-фосфогліцерат, Фосфоенолпіруват, піруват,
оксалоацетат і а-кетоглутарат. Реакція утворення глутамінової кислоти
(глутамату) з аміаку і α-кетоглутаровой кислоти (α-кетоглутарата) під дією
ферменту глутаматдегідрогенази :

У печінці роль трансамінування полягає в його колекторній функції,

тобто збиранні аміногруп від різних амінокислот у вигляді глутамінової
кислоти, оскільки глутамат є основним субстратом реакцій дезамінування.
Основною реакцією зв'язування аміаку, що проходить в усіх тканинах
організму, є синтез глутаміну під дією глутамінсинтетази:
 Глутамін легко транспортується через клітинні мембрани шляхом
полегшеної дифузії (для глутамату можливий лише активний транспорт) і
потрапляє із тканин у кров. Основними тканинами- постачальниками
глутаміну є м'язи, мозок і печінка. З кров'ю він транспортується до
кишечнику та нирок. Глутамін може використовуватися не тільки для
синтезу білка, але й для інших метаболічних процесів, тому його можна
розглядати як сховище аміаку. Подібним чином відбувається утворення
аспарагіну, що каталізується відповідною синтетазою.
11.Обмін цистеїну: a) схема утворення таурину та тіоетиламіну з
цистеїну, Їх біологічна роль; b) схема утворення сірчаної кислоти та ФАФС із
цистеїну. Значення цього утворення.
Таурин може продовжувати життя людей з серцевою недостатністю і,
можливо, життя хворих на цукровий діабет внаслідок захисту серця. Він грає
важливу роль в захисті клітин від ушкоджень, робить неоціненну роботу з
підтримки основних функцій мозку. Деякі дослідження показали, що таурин
може діяти як нейромедіатор. Тому він ефективний від перевтоми, для
жінок, які страждають безсонням і при застуді, що супроводжується
проблемами зі сном.
 При сильному стресі таурин в енергетиці може викликати підвищену
тривожність і апатію. Так що нервове збудження є протипоказанням до
прийому даної амінокислоти. Деякі дослідження показують, що таурин грає
важливу роль в запобіганні аномалій плода при народженні. Завдяки
протизапальному та антиоксидантному ефекту таурин може бути ефективний
при астмі, набряках, бронхіті, отиті.
Для синтезу цистеїну необхідні дві амінокислоти: серин - донор
вуглецевого скелету; метіонін - первинне джерело атома S.
14. Обмін гліцину: а) утворення гліцину із серину; б) участь гліцину в
реакціях синтезу (гема, креатину, глутатіону, пуринових нуклеотидів).
Серин - замінна амінокислота, що синтезується з проміжного
продукту гліколізу - 3-фосфогліцерату, отримуючи аміногрупу від
глутамінової кислоти. Основним джерелом гліцину є серин. Синтез
відбувається за фермент серинксиметилтрансфераза, коферментом якої є H4-
фолат. Реакція є оборотною.

Креатин — азотиста сполука, яка у вигляді креатинфосфату має

важливе значення в енергозабезпеченні функції м’язів. Відбувається в нирках
і полягає в утворенні глікоціаміну із аргініну та гліцину під
ферментом гліцинамідинотрансфераза:
 Глутатіон — трипептид γ-глутамініл-цистеїніл-гліцин, що має в
своєму складі вільну сульфгідрильну групу:

Глутатіон зворотно перетворюється з відновленої до окисленої

форми. Сукциніл Ко-А продукт не тільки ЦТК, але утворюється і при розпаді
треоніну, метіоніну, тиміну, ВЖК з непарним числом атомів вуглецю, а
гліцин можна отримати із серину за допомогою ТГФК.

Ситуаційні завдання:
2. У новонародженого спостерігались судоми, які проходили після
призначення вітаміну В6. Утворення якої речовини за участю цього вітаміну
призвело до полегшення стану дитини? Напишіть реакцію утворення цієї
речовини та вкажіть, яку роль відіграє вітамін В6. Де ще приймає участь цей
вітамін?
До полегшення призвело утворення Гамма-аміномасляної кислоти
(ГАМК). ГАМК синтезується з глутамату за допомогою ферменту L-
глутамат-декарбоксилази. Метаболізується ГАМК задопомогою ферменту
ГАМК-трансамінази. ГАМК-Т перетворює ГАМК в сукцинатний
напівальдегід, використовуючи α-кетоглутарат як акцептор аміногрупи при
формуванні глутамату. Для роботи ГАМК-Т необхідна наявність
пірідоксальфосфату (ПЛФ), що грає роль коферменту. потім оксидизується
до сукцинату, який, в свою чергу, залучається до циклу трикарбонових
кислот.
 Також вітамін В6 відіграє роль у трансамінуванні. Ферменти, які
каталізують реакції трансамінування називають амінотрансферазами, або
трансаміназами. Специфічність трансаміназ забезпечується білковою
частиною фермента (апоферментом). Коферментом для них виступає
піридоксальфосфат (віт. В6), який у процесі реакції зворотно перетворюється
на піридоксамінфосфат.
Процес переамінування за участю піридоксальфосфату (ПАЛФ, О=СН
—ФП) з утворенням проміжного продукту фосфопіридоксаміну.

Відіграє важливу роль в обміні речовин, необхідний для нормального

функціонування центральної і периферичної нервової системи, бере участь у
синтезі нейромедіаторів. У фосфорильованій формі забезпечує процеси
декарбоксилювання, переамінування, дезамінування амінокислот, бере
участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів, обміні
серотоніну, катехоламінів, глутамінової кислоти, ГАМК, гістаміну, поліпшує
використання ненасичених жирних кислот, знижує рівень холестерину і
ліпідів у крові, поліпшує скоротність міокарда, сприяє перетворенню
фолієвої кислоти в її активну форму, стимулює гемопоез. При атеросклерозі
вітамін В6 поліпшує ліпідний обмін. Вітамін B6 відіграє істотну роль у
метаболізмі білків, вуглеводів і жирів, виробництві нейротрансмітерів та
утворенні нікотинової кислоти. Це життєво важливо для підтримки здорової
нервової системи, шкіри, м'язів і крові.
 8. У хворого на алкаптонурію чоловіка сеча набуває чорного кольору
після відстоювання. У всьому іншому чоловік відчуває себе здоровим.
Наслідком спадкового порушення обміну якої речовини є цей стан? Дефіцит
якого ферменту має місце? Подайте схему перетворення за участю цього
ферменту.
Це стало наслідком порушення обміну тирозину через недостатність
ферменту оксидази гомогентизинової кислоти( недостатність гомогентизат-
1,2-діоксигенази). На малюнку схематично зображені процеси й під цифрою
2 спостерігається заблокована реакція, що не відбувається та через що й
виникає алкаптонурія.

Таким чином, недостатність оксидази призводить до надходження

гомогентизату з клітин у кров і його екскреції з сечею у великій кількості.
Ознака недостатності ферменту спостерігається одразу після народження:
сеча дитини забарвлює пелюшки в чорний колір, тому що гомогентизинова
кислота на повітрі окислюється, а потім полімеризується в меланіноподібне
сполучення. Довготривале накопичення гомогентизинової кислоти
призводить до охронозу – пігментації хрящів і сполучної тканини (вушні
раковини, склери – у формі трикутника в ділянці очної щілини, шкіри носа,
рук і шиї, артропатії). Дегенеративні зміни в пігментованому хрящі
обумовлюють розвиток артриту у 50% хворих алкаптонурією у віці 30-40
років.