БІОХІМІЯ ГОРМОНІВ.

Лектор: зав. кафедри

біохімії
проф. О.А. Наконечна
Інтеграційні системи організму:
• 1.Нервова;
• 2. Імунна;
• 3.Ендокринна;
 Рівні регуляції метаболізму
• 1.ЦНС і ПНС (сигнали→нервовий
імпульс→медіатори (синапс)-зміна
метаболізму);
• 2.Ендокринна система;
• 3. Внутрішньоклітинний (зміна актив-
ності Е-активація, інгібування;
• зміна синтезу Е; швидкості і
транспортування через мембрани);
Шляхи транспорту речовин через
мембрану
1.Пасивна та полегшена дифузія; активний
транспорт;
2.Ендоцитоз та екзоцитоз (великі
молекули);
3.Передача сигналу через мембрани:
мембранні рецептори та вторинні
посередники; різноманітність дифузії;
4.Міжклітинні контакти і комунікації;
 Сигнальні молекули – гуморальні
регуляторні чинники:
1. Нейромедіатори (передача сигналу від
пресинаптичної до постсинаптичної
мембрани); опіоїдні пептиди;
2. Гормони («справжні гормони»);
3.Гістогормони (цитокіни і фактори росту);
4. Ейкозаноїди; 5.АФК; 6. NO; 7.CO;
8.Н2S;
9.Гормони та медіатори іммунної системи;
10. Гастроінтестинальні гормони;
 Термін гормон

• “Hormao” (грец.) – збуджую,

стимулюю;
• 1905 р. Старлинг Е. запропонував
термін гормон для секретину,
який виробляється 12-ти палою
кишкою;
• Гормони - це БАР, носії специфічної
інформації, які синтезуються в залозах
внутрішньої секреції, інкреторних клітинах
(«АПУД-система»), діють як сигнальні
молекули та біорегулятори метаболізму,
транспортуються кров'ю до органів –
мішеней і здійснюють взаємозв‘язок між
різними клітинами та тканинами організму.
• Ендокринні залози: гіпоталамус, гіпофіз,
епіфіз, щитоподібна, паращитоподібні,
тимус, підшлункова, надниркові залози,
статеві залози (яєчка, яєчники), плацента;
• Гормоноїди (тканинні гормони,
гістогормони) – БАР, регулятори, які
продукуються різними клітинами в
позаклітинний простір, мають місцеву дію,
регулюють метаболізм на локаль-ному
рівні (серотонін, гістамін, цитокіни).
 Основні властивості гормонів
1. Висока біоактивність: діють в малих кількостях -
10-11 -10-6 ;
2.Реалізація фізіологічного ефекту в клітинах,
тканинах, органах - мішенях через рецептори і s.m.;
3. Специфічність дії гормонів;
4. Дистантність дії;
5.Убіквітарна система регуляції гормональної
активності;
6. Ампліфікація сигналу через систему вторинних
посередників;
7. Дія шляхом зміни v синтезу ферментів;
8. Контролюючий вплив ЦНС;
 Синтез гормонів з попередників
• Проопіомеланокортин (ПОМК)- пептид
(254 АМК), передня та проміжна долі
гіпофізу;
• Гормони – похідні ПОМК:
• 1. АКТГ;
• 2.β- Ліпотропний гормон;
• 3.β –Ендорфін; 4.Енкефаліни;
• 5. α- і ɣ-Меланоцитстимулюючі гормони;
 Ефекти гормонів
1. Дистантність дії (телекринний ефект);
2. Ізокринний (місцевий) ефект; діє на
контактуючу клітину;
• -Паракринний (гормон виділяється в
міжклітинну рідину);
• -Юкстакринний (сигнал через цитомембрану
поруч розташованої клітини);
3.Нейрокринний (синаптичний і несинаптичний)
- функція нейротрансмітера, нейромодулятора;
4. Аутокринний;
5.Солінокринний (гормон надходить в просвіт
протоку), гормони ШКТ;
 Класифікація гормонів
(за біологічними функціями)
1. Гормони, що регулюють обмін Б, Л, В, АМК
– інсулін, глюкагон, адреналін, кортизол;
2. Гормони, що регулюють ВСО: альдостерон,
вазопресин, натрійуретичний фактор;
3.Гормони, що регулюють обмін Са2+ та
фосфатів (паратгормон, кальцитонін,
кальцитріол);
4. Гормони, що впливають на репродуктивну
функцію: гонадотропні гормони гіпофізу,
тестостерон, прогестерон, естроген;
5. Гормони, що впливають на зростання і
розвиток організму;
 Класификація гормонів
(за хімічної природою)
 Гормони білково-пептидної природи:
 - пептиди: глюкагон, кортикотропін,, рилізинг -
фактори та ін.;
 -прості білки: інсулін, соматотропін;
 -складні білки: ТТГ, ФСГ, ЛГ;
 Гормони, похідні амінокислот – тиреоїдні гормони,
гормони мозкової речовини наднирникових залоз,
гормони епіфізу;
 Тирозин – катехоламіни, тиреоїдні гормони –Т3,
Т4;
 Триптофан – мелатонін, серотонін;
 Гістидін- гістамін;
 Стероїдні гормони: гормони кори наднирникових
залоз, статеві гормони, кальцитріол;
 Ейкозаноїди - похідні поліненасичених жирних
кислот: простагландіни, лейкотрієни, тромбоксани,
простацикліни.
 Гормоноподібні речовини
1. Травні гормони та гастроінтестинальні гормони
(гастрин, холецистокінін, секретин, мотилін);
2.Біогенні аміни (катехоламіни, серотонін, гістамін);
3.Ейкозаноїди;
4. Гормони імунної системи (тимозин, тимолін,
тимопоєтин);
5. Опиоїдні пептиди мозку (ендорфіни, енкефаліни);
6. Натрійуретичний фактор;
7. Пептиди кінін-ангіотензинової системи;
8. Цитомедіни (пептидні фактори росту);
9. Цитокіни або інтерлейкіни;
 Рецептори
Специфічні клітини-мішені для будь-яких
гормонів містять специфічні гормона-льні
рецептори, спеціалізовані мемб-ранні білки,
які здатні зв'язуватись з гормонами із дуже
високою специфіч-ністю та афінністю.
Існує два типи рецепторів:
У клітинах-мішенях водорозчинних гормо-нів, які
не проникають скрізь мембрану, гормональні
рецептори розташовані на клітинній
мембрані.
У клітинах-мішенях стероїдних гормонів
(ліпофільних) рецептори знаходяться у
цитозолі та у ядрі.
 Класифікація гормонів за
механізмом дії
1.Гормони, які  зв'язуються з рецепторами на
поверхні клітин (білки або глікопротеїни),
пронизують товщину мембрани, утворюють 7
або 1 трансмембранні спіральні сегменти (петлі);
Рецептори 1 класу - іонотропні – відкриття іонних
каналів на плазматичній мембрані (Ах, А,
медіаторні амінокислоти);
Рецептори 2 класу: метаботропні, усередині
клітини - система трансдукції і ампліфікації:
вторинні посередники, активація ПК і
ефекторних ферментів;
-
 Вторинні посередники
Біомолекули, які передають інформацію від
гормону на ефекторні системи клітин;

1.Циклічні нуклеотиди: цАМФ, цГМФ;

2. Іони кальцію;
3. Фосфоінозитиди та інші;
Шляхи підвищення
концентрації посередників:
активація Ац, Гц, фосфоліпази С, надходження
кальцію з екстрацелюлярного простору;
 Класифікація гормонів за
механізмом дії
2. Гормони, які зв'язуються з внутрішньо-
клітинними рецепторами: стероїдні та
тиреоїдні гормони;
Рецептори локалізовані внутрішньо-
клітинно – у Цп, комплекс –цитоR-ядро;
взаємодія з чутливими сайтами ДНК
ядерного хроматину, активація гену
ферментів; стимуляція біосинтезу нових
ферментів;
Механізм дії водорозчинних гормонів (не
проникають у клітину):
Гормони зв'язуються із специфічним 7-
сегментним трансмембранним рецептором
-інтегральним білком. Взаємодія з G-
білком, синтез ГТФ; Виникнення
локальних конформаційних змін, що
призводять до активації аденілатциклази,
що знаходиться на внутрішній частині
мембрани. Ця активна форма ферменту
починає перетворення АТФ в цАМФ,
зв'язується з регуляторною субодиницею
протеїнкінази, вивільняє її каталітичну
субодиницю в активній формі.
Механізм дії
1-спіральний рецептор Іонний канал 7-спіральний рецептор Ефектори
Аденілат циклаза
Сигнальна
Фосфоліпаза С і
субст.
А2
Гуанілат циклаза

Цитоплазма
G-білок G-білок
Тирозин Збільшення синтез
кіназа

Концентрація іонов Вторинні мессенджери

Субстрат
рецептора

Протеїнкинази
інщі фосфорилювання протеїнфосфатази модифікація
ензими энзими
и др.

ц ія
Транскрипціонні уля
г модуляція
фактори ре

транскрипція
метаболізм цитоскелет
 Передача сигналу через G-білок

Сигнальна Сигнальна
Сигнальна G-білок Неактивна
субстанція Активна субстанція
субстанція -субод.
-субод.

, -субод.
ц-АМФ Арестин
Активований
7-спіральний рецептор Вторинний
мессенджер
Аденілатциклазна система
Циклічна АМФ
7-спіральний рецептор Аденілатциклаза ц-АМФ

Фосфодіестераза

Протеїнкіназа А

G-білок Кофеїн

Ензими
АТФ ц-АМФ АМФ
Транскрипціонні
АТФ фактори
Іонні канали
Протеїнкіназа А

АДФ
 Інозитол 3-фосфатний і діацилгліцерольний механізми
7-спіральний
рецептор ДАГ (діацилглицерол)

Фосфолипид Протеїн
кіназа С
G-білок
Залишок Ж.К.1

Залишок Ж.К.2

Інозитол Вивільнення
Внутрішньо-
клітинного
Са

Фосфоліпаза С Інозитол 3 фосфат

Іони кальцію

Кальцій
Зв'язуючий
білок

Деполяризація

Транспорт кальцію Кальмодулін

 Механізм дії стероїдних гормонів
(проникають всередину клітин)
• Рецептори розташовані у цитоплазмі.
З цитоплазми гормон-рецепторний
комплекс транспортується у ядро, де
взаємодіє з ДНК, викликає її
активацію та синтез відповідних
ензимів.
• Стероїдні гормони діють на
генетичний апарат клітини.
Механізм дії ліпофільних гормонів
Гормон Клітина-мішень
Гормон
рецептор

Білки теплового
Ядро шоку Глюкокортикоїд рецептор/ДНК комплекс

ДНК-зв'язанний
Гормон-рецептор домен
зв'язанний з ДНК
РНК
Ген
полимераза
ДНК

мРНК
Стероїди
Кальцитриол
Ретиноєвая кислота
трансляція Т3, Т4

протеїн Клітинна
відповідь
Гіпоталамус і задня доля
гіпофізу (нейрогіпофіз):
- пептиди синтезуються у
гіпоталамусі та потім транспор-
туються у задню долю, де і
накопичуються: окситоцин,
вазопресин (антидіуретичний
гормон, АДГ).
 Гормони гіпоталамуса
Відомо 7 рилізинг-факторів, які
синтезуються відповідно до
кількості тропних гормонів
аденогіпофіза.
1. Кортиколіберин;
2. Тироліберин;
3. Соматоліберин;
4. Фоліберин;
5. Люліберин;
6. Пролактоліберин;
7. Меланоліберин.
Гіпоталамус також секретує речовини,
які називаються інгібіторними
факторами або статинами.
Відомо 3 статини:
1. Соматостатин;
2. Пролактостатин;
3. Меланостатин.
Вазопресин (АДГ)
Місце синтезу: гіпоталамус (супраоптичне та
паравентрикулярне ядра);
Хім. природа: олігопептид (9 АМК);
Мех-м дії: мембранно-внутрішньоклітинний;
Стимул: підвищення осмолярності плазми крові,
зниження об‘єму позаклітинної рідини;
Органи-мішені: дистальні канальці нирок, судини;
Рецептори: V1 (печінка - посилення глікогенолізу),
гладкі м‘язи судин, ШКТ, тромбоцити-
фосфоінозитидний механізм; V1 і V3 - ЦНС,V2 –
епітел. клітини канальців нирок, Ац механізм;
Дія: підвищення реабсорбції води, звуження судин,
агрегація тромбоцитів;
Нецукровий діабет – поліурія,
полідипсія,
гіпостенурія,
спрага,
питома вага сечі
1,001-1,010
Окситоцин
Місце синтезу: гіпоталамус;
Хім. природа: олігопептид (9 АМК);
Мех-м дії: мембранно-внутршньоклітинний
(АЦ);
Органи-мішені: грудна залоза, матка
(скорочення міометрію), дистальні
канальці нирок;
Дія: процеси лактації, скорочення матки під
час пологів, сексуальне збудження;
 Гормони аденогіпофізу
• 1. Кортикотропін, АКТГ;
• 2. Соматотропін, СТГ, гормон росту;
• 3. Пролактин;
• 4. Тиреотропін, ТТГ;
• 5. Гонадотропні гормони: ЛГ, ФСГ;
Соматотропін, СТГ, гормон росту
Місце синтезу: аденогіпофіз;
Хім. природа: білок (191 АМК);
Мех-м дії: мембранно-внутрішньоклітинний
(через тирозинкіназу і фосфоліпазу С);
Ефекти (печінка): соматомедини, фактори роста
(ІФР-1 и ІФР-2)
Органи-мішені: печінка, м‘язи, кісткова та
хрящова тканина, жирова тканина, мозок, легені,
кишечник, серце, лімфоцити та ін.
Дія: анаболічна, діабетогенна, еритропоетична,
ліполітична; Секреція: сон, фіз. навантаження,
стрес, гіпоглікемія, серотонін, аргінін та ін.
Регуляція: соматоліберин, соматостатин;
 Біологічні властивості СТГ
• 1. Анаболічні властивості:
транспорт АМК у клітини, процеси
транскрипції та трансляції;
• 2. «Контрінсулярна дія»:
гіперглікемія, активація ліполізу,
вихід НЕЖК і гліцеролу до плазми
крові;
Патологія, пов'язана з порушенням
синтезу СТГ

1. Акромегалія – підвищення продукції у

дорослому віці;
2.Гігантизм – надмірна секреція у
дитячому віці;
3. Карликовість, нанізм, дварфізм–
зниження синтезу СТГ та ІФР -1;
Гіпофізарний нанізм
Акромегалія
 Акромегалія - захворювання гіпофізу
(аденома) з гіперпродукцією СТГ.

Клініка: збільшення рис обличчя,

кінцівок, стоп, збільшення внутрішніх
органів, збільшення надбрівних дуг,
язика, носа, збільшення нижньої
щелепи, поява щілин між зубами,
голос більш грубий, артеріальна
гіпертензія, гірсутизм, порушення
менструального циклу.
Тиреотропний гормон (TTГ).
Місце синтезу: базофільні клітини аденогіпофізу.
Хімічна структура: глікопротеїн.
Мех-м дії: мембранно-внутрішньоклітинний (Ац і
фосфоліпаза С);
Забезпечує:
• акумуляцію йоду у щитоподібній залозі;
включення йоду в тирозин;
• синтез Т3 й Т4, гіперплазія Щз.
• Стимуляція - тиреоліберин, пригнічення –
соматостатин і допамін;
Адренокортикотропний гормон (AКTГ).
Хімічна структура: пептид (39 АМК).
Місце синтезу: аденогіпофіз;
Регуляція: кортиколіберин;
Стимуляція: стрес, опік, інтоксикація, біль,
кровотеча, психічна травма;
Мех-м дії: мембранно-внутрішньоклітинний
через Ац. Мішені: кора наднирників;
Дія: синтез гормонів кори наднирників,
гідроліз ефірів холестерину, індукція синтезу Мх
і мікросомальних ферментів, синтез
мінералокортикоїдів і андрогенів.
AКTГ також має меланоцитстимулюючу дію.
• Збільшення секреції AКTГ викликає
захворювання Іценко-Kушинга.
 Хвороба Іценко-Кушинга
• Етіологія: інфекції, інтоксикація, ЧМТ,
пологи, пухлини гіпофізу;
• Патогенез: збільшення секреції
кортиколіберину та кортикотропіну.
• Клінічні прояви: - астеноневротичний
синдром; гіпертензія; остеопороз;
диспластичне ожиріння;
• місяцеподібне обличчя, ожиріння
верхньої частини тулуба; стрії, акне
тощо.
Гонадотропні гормони.
Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ).
Хімічна структура: глікопротеїн.
Функції:
• Стимулює функціонування фолікулів
(oвoгенез) у жінок і сперматогенез у
чоловіків.
Лютеїнізуючий гормон (ЛГ).
Хімічна структура: глікопротеїн.
Функції:
• стимулює формування жовтого тіла у
жінок і секрецію тестостерону у
чоловіків.
Пролактин
Хімічна структура: білок.
Функції: стимулює лактацію; секрецію
прогестерону; формує материнський
інстинкт;
ГОРМОНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
Інсулін синтезується та секретується β-
клітинами підшлункової залози у відповідь
на збільшення рівня глюкози в крові.
Інсулін знижує рівень цукру крові шляхом:
• посилення гліколізу;
• посилення синтезу глікогена,
• інгібування руйнування глікогену,
• перетворення глюкози в жирні кислоти,
• інгібування глюконеогенезу.
 Інсулін: передача сигналу
Інсулін Глюкоза
Інсуліновий
рецептор

Захват
глюкози

Фактори
транскрипції

Активированні Глікоген синтетаза Синтез

фактори (активна) глікогена
транскрипції ДНК
Протеїн кіназа Неакт
Протеїн фосфатаза Активн
Транскрипція
Глюкагон, пептид (29 АМК),
продукт α-клітин підшлункової
залози. Антагоніст інсуліну та,
як інсулін, здебільшого впливає
на метаболізм вуглеводів і
ліпідів. Глюкагон здебільшого
діє через вторинний посередник
цAMФ
Гістамін, серотонін, мелатонін, і
катехоламини (дофамін, норадреналін
і адреналін) - “біогенні аміни”.
Утворюються з АМК шляхом
декарбоксилювання; діють не тільки
як гормони, але як нейротран-
сміттери. Гістамін, важливий
медіатор і нейротрансміттер,
зазвичай накапичується у
базофільних гранулоцитах крові.
Адреналін синтезується у мозковій
речовині наднирників.
Хімічна структура: похідне тирозину;
Механізм дії: мембр.-внутрішньоклітин.
Дія : на кров'яносні судини (звужування
судин і підвищення кров'яного тиску),
серце (посилення серцевої діяльності),
забезпечує дилятацію бронхіол, та
метаболізм (забезпечує розпад глікогену
до глюкози у печінці та м‘язах).
Ейкозаноїди – це група сигнальних
речовин, які утворюються з
арахідонової кислоти.
Як медіатори, вони впливають на більшу
кількість фізіологічних процесів.
Метаболізм ейкозанодів – це важливий
ланцюг для медикаментозної терапії. Як
нетривало існуючі речовини,
ейкозаноїди діють лише у найближчому
оточенні від місця їх синтезу
(паракринний ефект).
Незамінні Фосфоліпіди
жирні кислотыи:
Лінолева к-та Гормони і
Включення в інші сигнали
Ліноленова к-та
Лізофосфоліпіди
Арахідонова к-та

Простагландин Пероксидазний Арахідонат

синтетаза центр

Проста- Ліпоксигеназа
гландин
Циклоокси-
Ацетилсаліци- синтетаза
геназний
канал лова к-та
Гидрокси- и
Гидроперокси жирные к-ты

Простагландин Н2 Лейкотрієни
Арахідонат
Арахідонат Простагландин Н2 Лейкотрієни

Простацикліни Простагландини Тромбаксани

Ефекти: стимуляція Гормон-залежна ліпаза

Агрегація тромбоцитів
Скорочення гладенької мускулатури
Продукція болю
Біосинтез стероїдних гормонів Запальна відповідь
Секреція шлункового соку
Цитокіни

Імунна система

Гематопоетична система
Цитокин
Неспецифічна відповідь

Секреція Сигнальний пептид Ефекти на

різних типах
клітин або білок клітин