Гормони

1.Що таке гормони?

2. Механізм дії?

3. Властивості гормонів?

4. Класифікація гормонів?

Відповіді

1.

Гормо́ ни (грец. Ορμόνη) — це біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними

залозами безпосередньо у кров і впливають на певні органи і тканини-мішені або на організм в
цілому.

2.

Коли гормон, що знаходиться в крові, досягає клітини-мішені, він вступає у взаємодію із

специфічними рецепторами; рецептори «прочитують послання» організму, і в клітині починають
відбуватися певні зміни. Кожному конкретному гормону відповідають виключно «свої» рецептори,
що знаходяться в конкретних органах і тканинах, — тільки при взаємодії гормону з ними
утворюється гормон-рецепторний комплекс.

Механізми дії гормонів можуть бути різними. Одну з груп складають гормони, які з'єднуються з
рецепторами, що знаходяться усередині клітин, — як правило, у цитоплазмі. До них належать
гормони з ліпофільними властивостями — наприклад, стероїдні гормони (статеві гормони, глюко- і
мінералокортикоїди), а також гормони щитоподібної залози. Будучи жиророзчинними, ці гормони
легко проникають через клітинну мембрану і починають взаємодіяти з рецепторами у цитоплазмі,
або ядрі. Вони слабо розчинні у воді, при транспортуванні по крові зв'язуються з білками-носіями.

Вважається, що в цій групі гормонів гормон-рецепторний комплекс виконує роль своєрідного

внутрішньоклітинного реле — утворившись в клітині, він починає взаємодіяти з хроматином, який
знаходиться в клітинних ядрах і складається з ДНК і білка, і тим самим прискорює або сповільнює
роботу тих, або інших генів. Вибірково впливаючи на конкретний ген, гормон змінює
концентрацію відповідною РНК і білка, і разом з тим коректує процеси метаболізму.

Біологічний результат дії кожного гормону вельми специфічний. Хоча у клітині-мішені гормони
змінюють зазвичай менше 1 % білків і РНК, цього виявляється цілком достатньо для отримання
відповідного фізіологічного ефекту.

Більшість інших гормонів характеризуються трьома особливостями:

Вони розчиняються у воді;

Не зв'язуються з білками-носіями;

Починають гормональний процес, як тільки з'єднуються з рецептором, який може знаходитися в

ядрі клітки, її цитоплазмі, або розташовуватися на поверхні плазматичної мембрани.

У механізмі дії гормон-рецепторного комплексу таких гормонів обов'язково беруть участь

посередники, які індукують відповідь клітини. Найважливіші з таких посередників —
цАМФ(циклічний аденозинмонофосфат), інозитолтрифосфат, іони кальцію.

Так, в середовищі, позбавленому іонів кальцію, або в клітинах з недостатньою їх кількістю, дія
багатьох гормонів послаблюється; при застосуванні речовин, що збільшують внутрішньоклітинну
концентрацію кальцію, виникають ефекти, ідентичні до дії деяких гормонів.

Участь іонів кальцію, як посередника забезпечує вплив на клітини таких гормонів, як вазопресин і
катехоламіни.

Виконавши своє завдання, гормони або розщеплюються в клітинах-мішенях, або в крові, або
транспортуються до печінки, де розщеплюються, або, нарешті, видаляються з організму в
основному з сечею (наприклад, адреналін).

3.

Властивості. Установлено, що гормони синтезуються не лише ендокринними залозами, а й

деякими тканинами та органами – шлунком, серцем, нирками, плацентою та ін. Для них є
спільними такі властивості, як:

1) висока біологічна активність – обумовлюють значний ефект у дуже низьких концентраціях:

більшість гормонів здатні в кількості 10-6 – 10-3 мг викликати зміни обміну речовин);

2) специфічність дії – здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями завдяки наявності у них

молекул-рецепторів; усередині клітини гормональну дію продовжують не самі гормони, а
молекули-посередники речовини циклічної АМФ (цАМФ).

3) відсутність видової специфічності– у переважній більшості, крім гормону росту, серед них немає
таких, які були б властиві лише даному виду організмів, наприклад, гормони щитоподібної залози
ссавців є і в найдавніших організмів на Землі – ціанобактерій;

4) дистантність дії – переносяться до від місця синтезу до клітин-мішеней, де взаємодіють з

певним рецептором на мембранах клітин (білково-пептидні гормони) або проникають усередину
клітини і далі в ядро (стероїдні гормони);

5) короткочасність дії– у процесі дії швидко розпадаються в печінці, нирках, травній системі тощо
або виводяться з організму;

6) різноманітність механізмів дії – свою дію на обмін речовин проявляють різними шляхами: а)
підвищують проникність мембран; б) регулюють активність ферментів як ефектори та інгібітори; в)
діють на генетичний аппарат клітини і регулюють процеси транскрипції та ін.
4.

Класифікація гормонів заснована на хімічній будові.

Білково-пептидної природи:

Складні білки (фолікулостимулюючі, лютеінизуючий, тіреотропний);

Прості білки (пролактин, гормон росту, інсулін і ін.);

Пептиди (АКТГ, глюкагон, кальцитонін, вазопресин, окситоцин).

Похідні амінокислот (тироксин, мелатонін, катехоламіни

Стероїдної природи (кортикостероїди і статеві гормони).

Анатомічна класифікація невдала, тому що деякі гормони утворяться у двох-трьох залозах або
депонуються поза місцем продукції. Однак ця класифікація зручна під час обговорення
регуляторних зв'язків, а хімічна – під час обговорення механізмів дії.