МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

“Затверджена”
на методичній нараді

_______________________
(назва кафедри)
Завідувач кафедри
проф. Кондратюк В.Є.__________
“__________” ________________20___

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна Перша долікарська допомога

дисципліна
Модуль №1 Перша долікарська допомога.

Змістовний модуль Перша долікарська допомога терапевтичним

№2 хворим. Термінальні стани. Серцево-легенева
реанімація. Реанімаційні заходи.

Тема заняття № 4 Термінальні стани. Поняття, причини, ознаки та

діагностика. Серцево-легенева реанімація.
Реанімаційні заходи.

Курс ІІ-ІІІ
Факультет Фармацевтичний
 1. Актуальність теми.
Значна кількість тяжкохворих, котрі потребують невідкладної
допомоги, гине через несвоєчасність першої долікарської допомоги (ПДД)
або ж її неадекватність. За даними літератури, відсутність невідкладної
допомоги пацієнтам упродовж 1 години збільшує кількість смертельних
випадків на 30%, до 3 годин – на 60% і до 6 годин – на 90% [2]. Від якості,
своєчасності і точності надання ПДД та невідкладної допомоги залежить
здоров’я і життя пацієнта [5]. Тому проблема надання медичної допомоги
тяжкохворим є актуальною як для лікаря будь-якої спеціальності так і
фармацевтичного працівника.

2. Конкретні цілі:
Трактувати поняття термінальних станів.
З’ясувати причини термінальних станів.
Аналізувати ознаки термінальних станів, при яких слід надавати ПДД.
Диференціювати ознаки клінічної та біологічної смерті.
Засвоїти алгоритм оцінки стану хворого
Запропонувати заходи ПДД при термінальних станах.
Оволодіти прийомами надання ПДД.
Демонструвати техніку закритого масажу серця і ШВЛ
Аналізувати ускладнення при серцево-легеневої реанімації (СЛР).
Скласти алгоритм первинного обстеження та надання ПДД хворим при
термінальних станах.
Скласти базовий алгоритм проведення СЛР.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

Назви попередніх дисциплін Отримані навички

1. Анатомія, гістологія Знати морфологічні особливості будови
тіла людини та зміни при виникненні
різних невідкладних станів.
2. Нормальна та паталогічна Аналізувати стан здорової людини за
фізіологія різних умов на підставі фізичних
критеріїв та оцінити основні
патогенетичні механізми порушень
функцій організму в патофізіологічних
умовах.
3. Біохімія Оцінити патологічні зміни формули
крові та аналізувати їх виникнення.
4. Медична та біологічна фізика Пояснити фізичні основи та біофізичні
механізми дії на організм патогенних
чинників.
5. Фармакологія Виділити основні групи тих лікувальних
препаратів, що застосовуються для
лікування невідкладних станів пацієнтів.
6. Внутрішні хвороби Характеризувати клінічні синдроми при
невідкладних станах, а також
особливості їх діагностики та надання
медичної допомоги.
7. Хірургія Надати ПДД та лікарську допомогу при
ускладненнях під час СЛР.

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які

повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін
1. Серцево-легенева
реанімація (СЛР)
2. Асфіксія
3. Агонія
4. Клінічна смерть
5. Біологічна смерть
Визначення
комплекс лікувальних заходів з
відновлення життєво важливих
функцій організму, що
застосовуються при зупинці
кровообігу та дихання.
патологічний стан, обумовлений
нестачею кисню в організмі, і
проявляється симптомокомплексом з
розладів життєво важливих функцій
організму, головним чином
діяльності нервової системи, дихання
і кровообігу.
патологічний стан організму, коли
спрацьовують захисні сили організму
у боротьбі за відновлення життєвих
функцій.
зворотний стан, який розпочинається
з моменту призупинення вітальних
функцій (кровообігу, дихання) до
розвитку незворотних змін у корі
головного мозку.
незворотне припинення
життєдіяльності, тобто кінцева стадія
живого організму. Ознаками
біологічної смерті є: помутніння
рогівки та її висихання; трупне
заклякання, трупні плями; виявлення
симптому «котячого ока» (при
 стисканні очного яблука з боків
зіниця звужується у вигляді
вертикальної щілини); пом’кшення
очних яблук.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначити основні принципи первинного обстеження (АВСС).
2. Проведення первинного обстеження пацієнта.
3. Поняття про термінальні стани.
4. Ознаки клінічної смерті.
5. Абсолютні та відносні ознаки біологічної смерті
6. Технологія серцево-легеневої реанімації.
7.Техніка проведення закритого масажа серця та штучної вентиляції
легенів
8.Тривалість серцево-легеневої реанімації, ознаки, які вказують на її
ефективність та можливість припинення.
9. Післяреанімаційна підтримка.
10. Помилки та ускладнення , які виникають під час проведення
серцево-легеневої реанімації.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті

1. Основні ознаки зупинки кровообігу всі, крім:

А. Втрата свідомості
Б. Клонічні та тонічні судоми
В. Відсутність пульсації на крупних артеріях
Г. Зупинка дихання чи агональне дихання
Д. Звуження зіниць
2. Що робити, якщо в ході проведення СЛР відбулося відновлення
самостійного дихання і роботи серця ?
А. Можна вважати , що людина врятована і можна припинити
проведення реанімації
Б. Продовжити реанімацію
В. Ретельно стежити за характером дихання і пульсу та бути готовим
розпочати реанімацію.
Г. Нанести прекардіальний удар
Д. Провести додатково дефібриляцію.
3. Виконання алгоритму АВС не включає забезпечення?
А.Натискувань на грудну стінку( непрямий масаж серця)
Б.Проведення ШВЛ, бажаноз оксигенотерапією.
В. Вільного дихання
Г. Нанесення прекардіального удару.
Д. Фіксацію голови та шиї , шийним комірцем при підозрі на травму
хребта
4. Необхідна частота компресій при проведенні серцево-легеневої
реанімації:
А. 60 компресій за хвилину
Б. 80 компресій за хвилину
В. 100 компресій за хвилину
Г. 120 компресій за хвилину
Д. Частота компресій не має суттєвого значення
5. Співвідношення частоти компресій та дихань при проведенні серцево-
легеневої реанімацій :
А.30:2
Б. 30:1
В.15: 2
Г.15: 3
Д. 30: 3
6. Глибина компресії при проведення серцево – легеневої реанімації
повинна складати:
А. 1-2 см
Б. 2-3 см
В. 4-5 см
Г. 3-4 см
Д.Понад 6 см
7. Стан пацієнта з відсутністю самостійного дихання, свідомості, пульсу
на сонній артерії і розширенням зіниць трактується як:
А.Клінічна смерть
Б. Важке
В. Середньої тяжкості
Г. Біологічна смерть
Д. Агонія
8. При проведенні непрямого масажу серця у дорослих долоні слід
розташувати:
А.На верхній третині грудини
Б. На межі верхньої, і середньої третини грудини.
В. На межі середньої та нижньої третини грудини
Г. На нижній третині грудини.
Д. У V міжреберному проміжку зліва
 Короткий зміст теми:^
Завдання ПДД полягає в тому, щоб швидко найпростішими засобами
(підручні матеріали) врятувати життя пацієнту, запобігти розвитку
можливих ускладнень та зменшити тяжкість перебігу ускладнень.
Невідкладне надання ПДД часто має вирішальне значення для збереження
життя і подальшого перебігу термінального стану. Для надання ПДД
використовують табельні та підручні засоби. До табельних засобів належать:
перев’язувальні матеріали, кровоспинні жгути, спеціальні шини для
іммобілізації, деякі медикаменти (розчин йоду спиртовий 5,0%, спиртовий
розчин брильянтовий зелений, нашатирний спирт, аптечка індивідуальна
(AI-2), індивідуальний протихімічний пакет (IПП-8), пакет
перев’язувіальний індивідуальний тощо). Як підручні засоби можуть
використовуватися: при накладанні пов’язок – сорочка, тканина; для
зупинки кровотечі замість джгута – ремінь, пасок, скручена у джгут тканина;
при переломах замість шин – смужки твердого картону або фанери, дошки,
палиці тощо.
Термінальний стан (лат. terminalis – термінальний, кінцевий) – кінцеві
стадії життя – агонія і клінічна смерть; стан між життям та смертю.
Внаслідок термінальних станів найголовнішим є згасання функцій
центральної нервової системи, паралельно відбувається розлад
життевоважливих функцій організму: серцево-судинної та дихальної
системи, нирок, печінки, ендокринної системи та процесів метаболізму.
На початкових стадіях патологічні зміни функцій нервової системи є
оборотними. Відновлення нормального постачання тканинам кисню сприяє
уникненню ускладнень, що загрожують життю пацієнта. При тривалій
нестачі кисню відбуваються незворотні дегенеративні зміни нервової
системи, які супроводжуються гідролізом білків і аутолізом клітин
головного та спинного мозку.
До основних термінальних станів відносять: важкий шок (шок IV
ступеня); важка кома; преагональний стан; агонія; клінічна смерть.
Патогенез клінічної смерті. Виникає на тлі припинення функції
серцево-судинної системи і /або дихання, що викликає стан гіпоксії та
аноксії, до якої найбільш чутливий головний мозок. Це призводить до
швидкої втрати свідомості. Тривалість клінічної смерті насамперед
залежить: від температури тіла пацієнта, при нормотермії період клінічної
смерті складає 4-6 хв., при гіпертермії – скорочується, при гіпотермії –
значно збільшується. При перевершенні цього терміну, в результаті
кисневого голодання відбуваються незворотні зміни в корі головного мозку
та настає декортикація або навіть децеребрація (загибель всіх відділів
головного мозку), що призводить до біологічної смерті хворого.
Ознаки клінічної смерті поділяються на основні та додаткові. Основні
ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу на периферичних артеріях,
відсутність дихання, збереження слабких пульсових хвиль на сонних і
стегнових артеріях. Додаткові ознаки клінічної смерті: відсутність
свідомості, блідість (землисто-сірий колір) шкіри, ціаноз, атонія, арефлексія.
 Клінічні ознаки декортикації і децебрації мозку: повна і стійка
відсутність свідомості (кома), атонія усіх мязів; відсутність реакцій на
сильні больові подразнення у ділянках тригемінальних точок і усих
рефлексів, корті замикаються вище від шийного відділу спинного
мозку;відсутність реакцій зіниць на освітлення; очні яблука нерухомі;
відсутність кореальних рефлексів; відсутність рухів очей під час повороту
голови на 180 ; відсутність самостійного дихання; відсутність мозкового
кровообігу; відсутність електричної активності мозку.
Алгоритм оцінки стану хворого.
Первинне обстеження хворих з невідкладними станами та їх
ідентифікація має тривати не більше 10-15 сек. і включає загальне враження,
стан свідомості та оцінку «ABCC»:
A – дослідження прохідності дихальних шляхів;
B – оцінка дихання;
C – оцінка стану кровообігу;
C – при підозрі на травму хребта спостереження за шийним відділом
хребта та накладання шийного комірця.
При попередній оцінці стану хворого необхідно встановити ступінь
загрози для його життя. В разі дії різних пошкоджуючих факторів необхідно
припинити їх вплив на хворого. Якщо у хворого правильне дихання та
збережена робота серцево-судинної системи при відсутності свідомості, то
необхідно забезпечити безпечне положення тіла хворого. У непритомному
стані хворого необхідно повернути на бік. Окремого положення потребують
хворі з переломами хребта та кісток таза (із зігнутими в суглобах ногами).
Протипоказано закидати голову хворим з травмою шийного відділу хребта.
Під час надання ПДД цим хворим показано застосування фіксуючих
комірців на ділянку шиї.
Алгоритм обстеження тяжкохворих та проведення базової СЛР.
Для практичної діяльності СЛР можна розділити на 2 етапи:
1. Basic Life Support (базова СЛР) – основні реанімаційні заходи, які
можуть проводити непрофесійні рятувальники, а також медичні працівники,
що змушені проводити реанімаційні заходи без табельних і спеціальних
медикаментозних засобів [8].
2. Advanced Cardiovascular Life Support (розширена СЛР) –
спеціалізовані реанімаційні заходи, котрі виконують підготовлені та
оснащені відповідним обладнанням і медикаментами медичні працівники
(служба швидкої медичної допомоги, лікарі відділення реанімації та
інтенсивної терапіїї) [8].
Комплекс розширеної СЛР поділяється на 3 стадії, кожна з яких має
свою мету і послідовні етапи:
I стадія – елементарна підтримка життя хворого. Основна мета -
проведення термінової оксигенації (контроль і відновлення прохідності
дихальних шляхів, штучна підтримка кровообігу та дихання).
 II стадія – подальше підтримання життя. Основна мета – відновлення
самостійного кровообігу. Її послідовні етапи: проведення медикаментозної
терапії, електрокардіографії, дефібриляції.
III стадія – тривала підтримка життєдіяльності. Основною метою є
церебральна реанімація і післяреанімаційна інтенсивна терапія. Завдання цієї
стадії: оцінка стану хворого, відновлення свідомості та покращення роботи
ЦНС; проведення інтенсивної терапії, спрямованої на корекцію порушених
функцій інших органів і систем.
Базові заходи СЛР включають:
1. Визначення свідомості хворого. Для цього необхідно перевірити
його реакцію: потрясти за плече і голосно запитати про стан його здоров’я,
наприклад: «Що трапилось?», «Що Вас турбує?».
2. Якщо хворий реагує на питання, потрібно дізнатися якомога більше
про його стан та, якщо буде потреба, викликати медичну допомогу.
Критерії для виклику реанімаційної бригади:
- загроза для прохідності дихальних шляхів;
- усі випадки апное;
- частота дихання менше 5 дихань за звилину, частота дихання
більше 36 дихань за хвилину;
- всі випадки раптової зупинки кровообігу;
- пульс менше 40 уд./хв., пульс більше 140 уд./хв., систолічний
артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. або більше 140 мм рт.ст.;
- раптове погіршення стану свідомості (зменшення кількості балів за
шкалою Glasgow Coma Scale більше ніж на 2), ремітуючи або
персистуючі конвульсії.
3. Якщо хворий не реагує на запитання, потрібно покликати на
допомогу. Одночасно необхідно визначити наявність дихання за допомогою
зору і слуху. У перші хвилини хворий може дихати поверхнево або рідко
зітхати. Одночасно необхідно визначити пульс на сонній артерії. Для
первинної оцінки стану хворого згідно з алгоритмом «ABCC» потрібно
витрачати не більше 10 секунд [3, 7].
Якщо дихання неправильне, потрібно звернутися за допомогою і
попросити викликати службу екстреної медичної допомоги.
Повернути хворого на спину і покласти на тверду поверхню та негайно
розпочати натискання на грудну клітку (непрямий масаж серця).
Якщо при проведення ШВЛ не відбуваються пасивні рухи грудної
клітки, як при нормальному диханні, тоді перед наступною спробою
вентиляції необхідно перевірити ротову порожнину хворого і за потреби її
очистити та перевірити відновлення прохідності дихальних шляхів.
Якщо у хворого зявилось самостійне дихання, то можна на мить
зупинити проведення СЛР та оцінити його стан. У разі появи ознак
самостійного дихання ШВЛ відразу не припиняють, а продовжують доти,
пока частота самостійного дихання не складатиме 12-15 за 1 хвилину. При
можливості синхронізувати ритм вдихів з відновлюваними актами дихання
хворого [5]. Останні дослідження показали,що проведення ефективного
натискання грудної клітки впродовж перших кількох хвилин після зупинки
кровообігу може бути так само ефективним ,як поєднання вентиляції та
натискань грудної клітки .Тому рятувальників без медичної освіти треба
заохочувати до виконання виключно натискань грудної клітки.У разі
неможливості з різних причин проведення рятувальних вдихів (натискання
грудної клітки є ефективним впродовж перших 5 хвилин ).
Ознаками правильного проведення СЛР є: звуження зіниць
нормалізація забарвлення шкіри, виявлення артеріальної пульсації ,
синхронної з масажем серця, а також пасивні рухи грудної клітки при
виконанні штучної вентиляції легень .
Згідно рекомендації European Resucitation Council були
запропоновані наступні зміни , щодо проведення СЛР :
Для констатації клінічної смерті та проведення СЛР, достатньо встановити
факт зупинки дихання.
При проведенні натискувань на грудну клітку руки рекомендують
розміщувати на середині грудної клітки (щоб зменшити час на пошук
додаткових орієнтирів).
Рятувальний вдих необхідно проводити не більше 1 секунди
Співвідношення між кількістю натискань грудної клітки та ШВЛ у дорослих
осіб повинно становити 30 : 2 і не залежить від кількості рятівників. Це
співвідношення можна застосовувати і у дітей .У дітей віком 10 – 12 років
натискання на грудну клітку проводять однією рукою. Новонародженим і
грудним дітям натискання проводять кінчиками двох пальців ,
співвідношення кількості компресій і вдувань повинно складати 3 : 1 (тобто
90 компресій та 30 вдувань за 1 хв).
Після встановлення зупинки кровообігу необхідно починати проведення
СЛР з виконанням 30 натискань грудної клітки.
У разі раптової зупинки серця одразу необхідно провести електроімпульсну
терапію .При відсутності дефібрилятора можна застосувати прекардіальний
удар в перші 10 сек. ,який не є обов’язковим і може проводитись лише
досвідченим медичним працівником .
Якщо на місці події перебуває більше ніж один рятівник ,то для
ефективного проведення реанімаційних заходів необхідно мінятись кожні 2
хвилини (з мінімальними перервами).
Перша стадія проведення СЛР включає:
Непрямий масаж серця .
Масаж серця – механічний вплив на серце після його зупинки з метою
відновлення його роботи та підтримки безперервного кровотоку.
Показанням для проведення масажу серця є всі випадки зупинки серця.
Основними ознаками раптової зупинки серця є: втрата свідомості ,зупинка
дихання або поява рідких, судомних вдихів ,відсутність пульсу на сонних
артеріях, розширення зіниць, виражена блідість шкірних покровів .[10]
Найбільш успішним буде проведення непрямого масажу серця, якщо
він розпочинається негайно після зупинки серця. Механізм дії при
проведенні непрямого масажу серця полягає в тому, що при компресії
грудної клітки серце стискається настільки, що кров з його порожнин
надходить у судини .Після припинення компресії серце розправляється і в
його камери надходить венозна кров.
Ефективність проведення непрямого масажу серця залежить від
правильного вибору місця розташування точки компресії на грудині (нижня
половина грудини – на 2 пальця вище мечоподібного паростку). Техніка:
натискання на грудну клітину проводиться у ділянці грудини на рівні
прикріплення третіх реберних хрящів з відривчистим натиском основою
долоні правої руки, довантаженої зверху лівою рукою пальці першої кисті
повинні бути дещо підняті вверх і не чинити тиску на грудну клітку
потерпілого (можливе також з’єднання пальців обох рук у замок) [2,3] в
положенні рятівника стоячи з силою, що відповідає прогинанню грудини на
3-5 см. Поєднувати натискання на грудну клітку зі штучним диханням:
необхідно проводити натискання грудної клітки та рятувальні вдихи у
співвідношенні 30 : 2 (згідно рекомендацій European Resuscitation Council)
[8]. Необхідно також мінімізувати перерви, що зявляються після проведення
30 натискань грудної клітки та перед проведенням штучної вентиляції
легень (ШВЛ) чи дефібриляції [8].
Руки Рятівника повинні бути розташовані таким чином проксимальна
частина долоні однієї руки ложать на нижній половині грудини, а долоні
іншої руки лежить на тильній половині першої,перпендикулярно до її вісі ;
пальці першої кисті повинні бути дещо підняті вверх і не чинити тиску на
грудну клітку потерпілого (можливе також з’єднання пальців обох рук у
замок )[3,4].
Руки повинні бути випрямленні в ліктьових суглобах. Рятівник
повинен стояти досить високо (якщо хворий лежить не н підлозі ), наче
нависаючи своїм тілом над потерпілим і створюючи тиск на грудину не
тільки зусиллям ру, але і вагою всього тіла .Сила натискання повинна бути
такою, щоб зміщення грудини у напрямку до хребта була не менше ніж 4 – 5
см. Оптимальна частота стискання грудної клітки повинна бути 100 за 1 хв.
[3,8].
Друга стадія проведення СЛР включає: проведення
медикаментозної та електроімпульсної терапії [6].
При застосуванні медикаментозних засобів рекомендується два шляхи
ведення – довенний і внурішньокісковий. Довенне ведення здійснюється у
центральні або периферійні вени . Внутрішнькісткове введення препаратів
забезпечує їх концентрацію в плазмі крові, яка співставима з довенним
введенням .Застосування механічних пристроїв для внутрішньокісткового
введення медикаментозних засобів забезпечує простоту та доступність цього
методу введення .
Ендотрахеальний та внутрішньосерцевий шляхи ведення
медакаметозних засобів при проведенні СЛР не рекомендується !
Успішність проведення реанімаційних заходів значною мірою
залежить від проведення ранньої ЕКГ – діагностики. Важливо встановити
першопричину та механізм зупинки кровообігу, оскільки це буде впливати
на прийняття відповідної тактики, щодо проведення реанімаційних заходів.
Ефективність СЛР буде залежити від електромеханічної активності серця
(виявлення стійкої або персистуючої асистолії, фібриляція шлуночків (ФШ)
або шлуночкової тахікардії (ШТ), розвиток електромеханічної дисоціації або
гемодинамічної неефективного ритму ). Ймовірність позитивного результату
СЛР при виникненні асистолії або рефрактерної ФШ/ШТ є найнижчою.
Ефективність проведення СЛР буде більш успішною, якщо є
можливість активно впливати на першопричину зупинки серця.
Із медикаментозних препаратів для СЛР використовують :
1.У разі асистолії довенно адреналін – 1 мг (1 мл 0,1 % розчину
адреналіну гідрохлориду) кожні 3-5 хв.;
При зупинці кровообігу, зумовленого ФШ та ШТ адреналін призначається
після третього неефективного розряду електричної дефібриляції ,у дозі 1мг
довенно. Якщо на ЕКГ зберігається фібриляція шлуночків, адреналін
вводиться у такій же дозі з інтервалом 3-5 хв. упродовж всього періоду
проведення СЛР .
2.У разі ФШ або ШТ, рефрактерних до електроімпульсної терапії
(після 3 неефективного розряду) призначається аміодарон (кордарон) в
початковій дозі 300 мг (розведеного у 20 мл фізіологічного розчину).За
потреби повторно водиться в дозі 150 мг. Після відновлення гемодинамічно
ефективно ритму продовжується внутрішньовенне крапельне введння у дозі
900 мг впродовж доби.
3. Лідокаїн – початкова доза становить 100 мг, за потреби додатково
болюсно вводиться 50 мг (загальна доза не повинна перевищувати 3мг/кг на
год). За відсутності аміодарону лідокаїн може застосовуватись як
альтеративний препарат. Лідокаїн не повинен використовуватись як
доповнення до аміодарону.
Використання атропіну під час проведення СЛР не рекомендується!
Ефективність електричної дефібриляції серця забезпечується
дотриманням трьох основних умов: правильним розташуванням
електродів, достатньою силою притискання електродів (у межах 8 кг) та
обов’язковим використанням прокладок, змочених гіпертонічним розчином
(2,6). Під час дефібриляції ніхто із учасників реанімації не повинен
торкатися хворого і ліжка!
Після відновлення самостійного кровообігу розпочинається третя
стадія проведення СЛР – тривала підтримка життя у відділеннях
інтенсивної терапії.
Серцево-легенева реанімація повинна тривати не менше 30-40 хв. [2,7].
Реанімаційні заходи необхідно проводити більш тривало при: утопленні,
переохолодженні, передозуванні медикаментозних засобів, ФШ або ШТ, які
періодично змінюються нормальним ритмом. СЛР на місці події
проводиться до прибуття служби екстреної медичної допомоги, або до появи
ознак біологічної смерті (трупні плями, трупне заклякання, пом’якшення
очних яблук, сухість рогівки, пігментні плями Лерше).
 Матеріали для самоконтролю:
А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки)
1.Структурно - логічна схема змісту теми
Алгоритм первинного обстеження та надання допомоги при термінальних
станах
Пацієнт не реагує на запитання?

Шукай ознаки життя(10 сек) Викликати

одночасно оцінивши пульс, дихання допомогу
за їх відсутності
За їх відсутності

Перевір і забезпеч
прохідність дихальних
шляхів

Прийом Повітро- Комбі- Ларингеаль Інтубація

Саффара вод трубка -на маска трахеї

У разі неможливості проведення ШВЛ на місці події можна використовувати

тільки стискання грудної клітки

СЛР(серцево-легенева реанімація)
30:2

Непрямий масаж серця близько Штучна вентиляція легень,

100 натискань за хвилину бажано з оксигенотерапією
 2.Базовий алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації

ПЕРЕВІРТЕ БЕЗПЕЧНІСТЬ МІСЦЯ ПОДІЇ

ПЕРЕВІРТЕ СВІДОМІСТЬ ПОСТРАЖДАЛОГ

ПОКЛИЧТЕ НА ДОПОМОГУ ОТОЧУЮЧИХ

ВІДКРИЙТЕ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ

ПЕРЕВІРТЕ НАЯВНІСТЬ ДИХАННЯ

ДИХАННЯ ВІДСУТНЄ/ПОРУШЕНЕ

ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 103(112)

30 НАТИСКАНЬ НА ГРУДНУ КЛІТКУ

(З ЧАСТОТОЮ 100-120 НАТИСКАНЬ В ХВ.)

2 ВДИХИ/ 30 НАТИСКАНЬ НА ГРУДНУ

КЛІТКУ
 Ситуаційні завдання:
1.У потерпілого діагностовано зупинку серцевої діяльності та дихання.
Поруч знаходиться рятувальник без медичної освіти
Завдання:
1. Який алгоритм надання невідкладної допомоги ?
2. Яка необхідна частота компресій при проведенні серцево-легеневої
реанімації?
2. На автобусній зупинці незнайомий чоловік раптово зблід і впав. Він –
без свідомості, шкірні покриви бліді, з сіруватим відтінком; зіниці
широкі, на світло не реагують.
Завдання:
Яка ваша тактика ?
3. На дорозі неподвижно лежить людина. При огляді: свідомість
відсутня, видимих ознак дихання немає, пульс на сонних артеріях не
визначається. Шкірні покриви землянисто сірі, холодні на дотик.
Визначається скутість у кінцівках. Зіниці широкі з нерівним контуром, на
світло не реагують.
Завдання:
1. Визначте в якому стані знаходиться пацієнт.
2. Ваші дії для уточнення стану.
3. Обсяг невідкладної допомоги

Література
Основна:
1. Медицина надзвичайних ситуацій: / Н.І. Чаплик та ін.. - «Нова книга»,
2012. – С. 166 . – 216.
2.Медицина невідкладних станів : швидка і невідкладна медична допомога /
I.С. Зозуля, А.В. Вершигора, В.І. Боброва та ін.; за ред. І.С. Зозуля. – К.:ВСВ
«Медицина», 2012. – 728с.
3. Екстренна медична допомога : до госпітальний етап – алгоритм
маніпуляції ( базовий рівень). / Г.Г. Рощін, А.А. Гудима, В.Ю. Кузьмін та ін..
– К. , 2012 – 84 с.
4. Клінічні протоколи надання медичної допомоги( наказ МОЗ України №
647 від 30.07.2010). – Електр. ресурс :
http://www.pharma-center.kiev.ua/site/file_uploads//ua/b_smd/Base_SMD.exe
Додаткова:
5.Марков Ю.І. Контроль прохідності дихальних шляхів у медицині
невідкладних станів/ Журнал «Медицина неотложных состояний» 4(29)
2010. http://www.mif-ua.com/archive/article/13534
6. Anthony J. Handley , Rudolph Koster, Koen Monsiers, Gavin D. Perkins, Sian
Davies , Leo Bossaert. EuRopean Resuscitation Concil Guidelines for
Resuscitation 2005 Section 2. Adult basic life support and use of automated
external defibrillators. – P 4-10
7. Jerry P. Nolan, Charles D. Deakin, jasmeet Soar, Bernd W. Bottiger, Gary
Smith European Resuscitation Council Guidelines for Resuscitation 2005
Section 4 . Adult advanced life support. – P. 44-52.
8.Електр.ресурс: http://www.erc.edu
9.Електр.ресурс:http://ucheba.dlldat.com/docs/index-29663.html
10.Електр.ресурс:http://naodnom.ru/story-6014