МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

РОБОЧИЙ ЗОШИТ
для самостійної роботи студентів 6 курсу
(аудиторної та поза аудиторної )
Навчальна дисципліна: Загальна практика (сімейна медицина), в
тому числі виробнича лікарська практика (професійне навчання) загальна
практика (сімейна медицина)
Модуль 1. Загальна практика (сімейна медицина), в тому
числі виробнича лікарська практика (професійне навчання) загальна
практика (сімейна медицина)
Освiтнiй рiвень другий (мaгiстерський)
Гaлузь знaнь 22 Охоронa здоров’я
Спеціальність 222 Медицинa
Кафедра загальної практики (сімейної медицини)

Тема заняття:

Тема 8. Організація надання невідкладної медичної допомоги в

практиці сімейного лікаря.

Затверджено на засіданні кафедри загальної практики/сімейної медицини

протокол № ___ від «____»_______2023 року

В. о. завідувач кафедри загальної практики/сімейної медицини

доцент, к.м.н. ____________ Кіржнер Г. Д.

Розглянуто та затверджено на ЦМК з терапевтичних дисциплін

протокол № ___ від «____»_______2023 року

Голова ЦМК з терапевтичних дисциплін

професор, д.м.н. ___________Яременко О. Б.

Київ-2023
 ВСТУП
Одним із ефективних засобів організації самостійної роботи
студентів з тем дисципліни, які відведені на самостійне опрацювання є
робота студента над робочим зошитом. Роботу над робочим зошитом слід
починати з ознайомлення ключових питань з теми. На наступному етапі
необхідно познайомитися з переліком джерел, в яких студент може знайти
відповіді на поставлені питання. Для більш поглибленого вивчення даної
проблеми студент може звернутися на професійні сайти.
Ознайомившись з теорією, студенту необхідно оцінити ступінь
засвоєння матеріалу. У цьому зв'язку він вирішує запропоновані завдання,
тестові запитання з теми. Особливу увагу при підготовці до заняття студент
повинен звернути на необхідний мінімум тих практичних навичок, якими йому
необхідно оволодіти. У відповідних розділах підручників, посібників, він
повинен почерпнути ті відомості, які йому потрібні для оволодіння
практичними навичками.
Організація самостійної роботи засобом робочого зошита
здійснюється наступним чином: викладач представляє робочий зошит студенту
або на електронних носіях (на кафедральному сайті), або в друкованому
вигляді, далі студенти виконують завдання в позааудиторний час, згодом
викладач їх перевіряє та оцінює на початковому етапі практичного заняття.
Критерії оцінки завдань робочого зошита
Кожне завдання вимагає окремого підходу при оцінці якості його
виконання зі своїми критеріями. І тим не менш, при 5-бальній оцінці кожного
виду завдань слід дотримуватися загальнодидактичних критеріїв, а саме:
Оцінка «5» ставиться, якщо студент:
1. Виконав роботу без помилок і недоліків.
2. Допустив не більше одного недоліку.
Оцінка «4» ставиться, якщо студент виконав роботу повністю, але
допустив в ній:
1. Не більше однієї негрубої помилки і одного недоліку.
2. Не більше двох недоліків.
Оцінка «3» ставиться, якщо студент правильно виконав не менше
половини роботи або допустив:
1. Не більше двох грубих помилок або не більше однієї грубої і однієї
негрубої помилки і одного недоліку;
2. Не більше двох-трьох негрубих помилок або однієї негрубої помилки і
трьох недоліків;
3. За відсутності помилок, але за наявності чотирьох-п'яти недоліків.
Оцінка «2» ставиться, якщо студент:
1. Допустив число помилок (недоліків) перевищує норму, при якій може
бути виставлена оцінка «3».
2. Якщо правильно виконав менше половини роботи .
3. Не приступив до виконання роботи.
Правильно виконав не більше 10% всіх завдань.
 Тема заняття: Організація надання невідкладної медичної допомоги в
практиці сімейного лікаря. Надання невідкладної допомоги сімейним лікарем у
випадку раптової смерті, судомах та втраті свідомості на догоспітальному
етапі. BLS. ITLS. Обстеження пацієнта після втрати свідомості. Логіка
діагностичного пошуку.

Мета (навчальні цілі): навчити студентів надавати допомогу пацієнтам у

випадках невідкладних станів та раптової смерті, профілактика виникнення
станів, які призводять до раптової смерті та організація умов надання допомоги.
Студент повинен знати:
1. Формування трансмембранних потенціалів.
2. Рівняння Нернста
3. Механізм формування аритмій
4. Механізми раптової смерті
5. Механізми судом
6. Алгоритм диференційної діагностики синкопальних станів.
7. Який алгоритм проведення легенево-судинної реанімації з використанням
автоматичного зовнішнього дефібрилятора.
8. Програма BLS, ITLS

Студент повинен вміти:

1. Визначати конкретний вид невідкладного стану, який розвивається у
пацієнтів.
2. Визначати доцільність госпіталізації та її спосіб.
3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та
інструментальних обстежень при втратах свідомості та судомах.
4. Вміти надавати допомогу в разі раптової смерті, втратах свідомості,
судомах.
5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і
профілактики синкопальних станів.
6. Здійснювати прогноз на життя та одужання при судомах та син
копальних станах.
7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами
медичного фахівця та принципами фахової субординації під час роботи з
пацієнтами.
Основні терміни теми (5-6)

Назви попередніх
дисциплін Отримані навички

Судоми

мимовільне скорочення скелетних або гладких м’язів

різної інтенсивності, тривалості й поширеності, що
 мають характер нападів.

тимчасова втрата свідомості, викликана

транзиторною загальномозковою гіпоперфузією, що
характеризується швидким початком, короткою
Синкопе тривалістю і повним відновленням.

спадковий дефект серцевих натрієвих каналів, що

призводить до елевації ST у передніх прекардіальних
відведеннях (V1 і V2) і схильності до поліморфної
Синдром Бругада шлуночкової тахікардії.

Серцево-легенева Показанням до проведення реанімаційних заходів є

реанімація наявність у хворого преагонального, агонального
станів або клінічної смерті (відсутність пульсу на
сонній артерії, відсутність дихання протягом 10 сек).

Порядок дій при реанімації: мнемонічна «пам'ятка»

- ABCDE, за першими літерами англійського
алфавіту. Дуже важливий порядок, етапність і
послідовність виконання заходів.

A (Airway – прохідність повітря)

Оглянути порожнину рота – за наявності блювотних

мас, мулу, піску видалити їх, тобто забезпечити
доступ повітря в легені. Провести потрійний прийом
Сафара: запрокинути голову, висунути нижню
щелепу і відкрити рот.

В (Breathing – «дихання»)

Дихання «рот до рота» або «рот до носа» «рот до

носа і рота».

С (Circulation – забезпечення циркуляції крові)

Забезпечується масажем серця, прямим або

непрямим. Правильно проведений непрямий масаж
серця (шляхом руху грудної клітини) забезпечує
мозок мінімально необхідною кількістю кисню,
пауза для штучного дихання погіршує постачання
мозку киснем, тому треба дихати не менш ніж через
30 натискань на грудину, або не перериватися на
проведення вдиху взагалі.

D (Drugs – ліки)

Атропін, адреналін. Ліки вводять внутрішньовенно

 шприцом через катетер або голку, встановлені у вені,
а при неможливості введення у вену медикаменти
вливають в трахею через трубку (після інтубації
трахеї), при цьому ліки набирають у шприц в
подвійній дозі, розводять до 10 мл, вводять весь
розчин у трубку. Ліки всмоктуються в судинах
легенів. Дія ліків відповідає внутрішньовенному
введення. Застосовування в минулому столітті
внутрішньосерцевого введення ліків під час
реанімації виключено з усіх сучасних протоколів, у
зв'язку з переважанням ризику ускладнень над
імовірною користю.

Е Електрокардіограма, контроль ефективності

реанімаційних заходів.

6. Рекомендована література

Джерела інформації:
Основна джерела
1. Сімейна медицина: у 3 книгах. — підручник (ВНЗ ІV р. а.) / О.М.
Гиріна, Л.М. Пасієшвілі, Г.С. Попік та ін.; за ред. О.М. Гиріної, Л.М.
Пасієшвілі, Г.С. Попік
2. John Murtagh, Jill Rosenblatt, Justin Coleman, Clare Murtagh, Murtagh's
General Practice, 7e, McGrow – Hill Medical, 2018.
3. Syncope (Guidelines on Diagnosis and Management of)ESC Clinical
Practice Guidelines (2018).
4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 16.06.2014 № 398
5. Домедична допомога на місці події : практичний посібник / П. Б.
Волянський, А. М. Гринзовський, С. О. Гур’єв та ін. ; за заг. ред. д. н.
держ. упр., професора П. Б. Волянського та д. мед. н., професора С.
О. Гур’єва. – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2020. – 224 с.
6. Догоспітальна допомога при травмах. International Trauma Life
Support : пер. з англ. 9-го вид. / Рой Л. Елсон, Кайі [. Ган, Джон Е.
Кемпбелл; наук ред. пер.: А.О. Волосовець. - К.: ВСВ «Медицина»,
2023. - 440 c., xxiv ISBN 978-617-505-915-9 (укр.) ISBN 978-0-13-
537931-8 (англ.)
Додаткова джерела
7. https://cprguidelines.eu/
8. https://www.itrauma.org/
9. https://1aid.com.ua/uk
10.Olasveengen, T. M., Semeraro, F., Ristagno, G., Castren, M., Handley, A.,
Kuzovlev, A., ... & Perkins, G. D. (2021). European resuscitation council
guidelines 2021: basic life support. Resuscitation, 161, 98-114.
https://doi.org/10.1016/j.resuscitation.2021.02.009
 11.Olasveengen, T. M., Mancini, M. E., Perkins, G. D., Avis, S., Brooks, S.,
Castrén, M., ... & Rajendran, K. (2020). Adult basic life support:
international consensus on cardiopulmonary resuscitation and emergency
cardiovascular care science with treatment
recommendations. Resuscitation, 156, A35-A79.
12.Maconochie, I. K., Aickin, R., Hazinski, M. F., Atkins, D. L., Bingham, R.,
Couto, T. B., ... & de Caen, A. R. (2020). Pediatric life support: 2020
international consensus on cardiopulmonary resuscitation and emergency
cardiovascular care science with treatment
recommendations. Circulation, 142(16_suppl_1), S140-S184.

Завдання для самостійного опрацювання теми

(потрібно відповісти письмово)

Завдання 1.
Дайте визначення різним видам судом

 Тонічні - тривалі, що переходять у стан напруги судоми. Мають болючий

характер, відчуття ніби-то деякі м'язи твердіють. Найчастіше це відчутно в
області литок і гомілок, рідше - стегон і ступні.
 Міоклонічні - короткочасні скорочення, які повністю закінчуються через
кілька хвилин і не залишають ніяких неприємних наслідків.
 Клонічні (нервовий тік) - подібні товчку, циклічно повторювані та черговані з
розслабленням. Супроводжуються досить швидкими рухами, наприклад,
повіка. Відбувається цей тип через короткочасні скорочення деяких груп м'язів.
 Тоніко-клонічні. Поєднують одночасно дію кількох описаних видів судом.
 Генералізовані - найбільш небезпечний вид судом, що супроводжується
скороченням м'язів по всьому тілу та часто провокує втрату свідомості.
Виникнення таких спазмів говорить про серйозне захворювання і вимагає
негайного звернення до лікаря.
Завдання 2.

Причини розвитку судомного синдрому:

1. механічні ушкодження мозку (травми, нейрохірургічне втручання);
2. крововилив в мозок;
3. гіпоксичний стан (інсульт, набряк головного мозку, клінічна смерть,
шок);
4. токсична дія лікарських засобів;
5. епілепсія;
6. зловживання алкоголем;
7. еклампсія;
8. пухлини мозку;
 9. гіпо- або гіперглікемія;
10.інфекції ЦНС (менінгіт, енцефаліт), абсцес головного мозку.

Завдання 3.
Класифікуйте синкопе залежно від причини, яка його викликала.

1. Рефлекторні синкопальні стани (СС) Це гетерогенна група станів, при

яких серцево-судинні рефлекси, необхідні для регуляції кровообігу,
періодично стають невідповідними до дії тригерного фактора.
У результаті виникає вазодилатація і/або брадикардія з гіпотензією
та загальною мозковою гіпоперфузією. Рефлекторні СС класифікують
залежно від еферентного шляху, який є основою рефлексу
(парасимпатичного чи симпатичного). Вазодепресорний тип визначають
при переважанні гіпотензії; такі синкопе зумовлені втратою
вазоконстрикторного тонусу в положенні стоячи. При домінуванні
брадикардії чи асистолії встановлюють кардіоінгібіторний тип. При
змішаному типі наявні обидва патофізіологічні механізми.

До цієї групи належать:

а) вазовагальні СС – виникають під впливом емоційного (соматичний чи
вісцеральний біль, страх, боязнь крові чи медичних інструментів) або
ортостатичного стресу (після тривалого стояння, рідше сидіння);
б) ситуативні СС – виникають після дії тригерів: кашель, чхання;
стимуляція шлунково-кишкового тракту (ковтання, дефекація, вісцеральний
біль); сечовиділення; навантаження; прийом їжі (постпрандіальне синкопе);
інших (сміх, гра на духових інструментах);
в) синдром каротидного синуса – СС виникає після механічної стимуляції
каротидного синуса (обертання голови, у разі наявності пухлин, під час
гоління, при носінні тісного комірця);
г) атипові форми (без явних тригерів і/або з атиповими проявами).

2. Синкопе при ортостатичній гіпотензії

Вертикалізація з положення на спині викликає переміщення крові з грудної
клітки до черевної порожнини та ніг, що зменшує переднавантаження
та серцевий викид. Якщо немає адекватних компенсаторних механізмів,
це може спричинити непритомність. Синдром порушення ортостатичної
толерантності має декілька клінічних варіантів (рис. 2) та може виникати
не лише після переходу з горизонтального положення у вертикальне, а й під
час фізичних вправ (ортостатична гіпотензія (ОГ) чи прийому їжі
(постпрандіальна ОГ).

3. Кардіоваскулярні СС
У цій групі домінують аритмічні синкопе, які виникають унаслідок
гемодинамічних порушень із критичним зменшенням серцевого викиду
та мозкової перфузії:
 а) аритмічні:
 брадикардія: дисфункція синусового вузла (синдром
брадикардії/тахікардії); порушення атріовентрикулярної (АВ) провідності;
дисфункція імплантованого кардіостимулятора;
 тахікардія: надшлуночкова (НШТ), шлуночкова (ШТ);
 медикаментозно індуковані бради- чи тахікардії;

б) органічні захворювання серця: аортальний стеноз, клапанні вади,

недостатність протезованих клапанів; гостра ішемія / інфаркт міокарда (ІМ);
вроджені аномалії коронарних артерій; обструктивна гіпертрофічна
кардіоміопатія, міксома передсердь або інші пухлини серця; захворювання
перикарда / тампонада;

в) судинні та серцево-легеневі: гостре розшарування аорти, легенева

гіпертензія, тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА).

При синдромі слабкості синусового вузла синкопе виникає через тривалі

паузи між серцевими скороченнями, які зумовлені пригніченням синусового
вузла чи синоатріальною блокадою, які не супроводжуються включенням
водіїв ритму

Завдання 4.
Критерії високого ризику, що вимагають негайної госпіталізації пацієнта та
ретельного обстеження при синкопальних станах.

Завдання 5.
Перерахуйте діагностичні тести при синкопальних станах
Масаж каротидного синуса
Проводиться шляхом натискання у ділянці біфуркації загальної сонної артерії,
що обумовлює уповільнення ЧСС і зниження АТ. У деяких осіб масаж
каротидного синуса призводить до ненормальної реакції. Шлуночкова пауза
тривалістю 3 с і/або зниження систолічного АТ до 50 мм рт.ст. свідчить про
підвищену чутливість каротидного синуса. Якщо синкопе пов’язане з
підвищеною чутливістю каротидного синуса, то говорять про синдром
каротидного синуса (СКС). Про синдром каротидного синуса свідчить поява
симптомів протягом 10 с від початку масажу правого і лівого синуса лежачи
або стоячи під постійним контролем ЧСС і періодичним вимірюванням АТ, що
дозволяє краще оцінити вазодепресорний компонент. У 30 % пацієнтів
неадекватна відповідь виникає лише в положенні стоячи. Вона може бути
обумовлена підвищеною чутливістю синусового вузла, яка частіше
зустрічається у чоловіків похилого віку, але значно рідше — у пацієнтів із
синдромом каротидного синуса. СКС є винятковим у хворих, молодших 40
років.

Головні ускладнення масажу каротидного синуса — неврологічні. При розгляді

даних трьох досліджень, у яких було проаналізовано 7319 пацієнтів,
неврологічні ускладнення спостерігалися у 21 (0,29 %). Масажу каротидного
синуса потрібно уникати у хворих, які перенесли TIA, інсульт протягом
минулих 3 місяців або в яких вислуховуються каротидні шуми, окрім тих
випадків, коли необхідно за допомогою доплерівського дослідження виключити
виражений стеноз сонних артерій.

Показання
Масаж каротидного синуса виконується у пацієнтів > 40 років із синкопе
невідомої етіології після проведення попереднього обстеження.

Діагностичні критерії
Масаж каротидного синуса вважається діагностичним, якщо виникло синкопе з
асистолією, що тривала понад 3 с і/або було зниження систолічного АТ > 50 мм
рт.ст.

Ортостатична проба
Зміна положення тіла з лежачого на вертикальне викликає відтік крові від
грудної клітки до нижніх кінцівок, а це призводить до зменшення венозного
повернення і серцевого викиду. За відсутності компенсаторних механізмів
зниження АТ може призвести до синкопе.

Існують два різних методи для оцінки відповіді організму на зміну положення.
Перший називається «активна зміна положення», при цьому пацієнти активно
переходять з лежачого положення у вертикальне і другий метод — підняття
голови під кутом 60 або 70°.

Проба зі зміною положення тіла

Це дослідження використовується для діагностування різних видів
ортостатичної чутливості.

Сфігмоманометрія є адекватним рутинним методом клінічного дослідження

через його доступність і простоту. Шляхом сфігмоманометрії не можна
отримати більше ніж чотири виміри за хвилину, не викликавши венозної
обструкції в руці. Тому для більш швидкого отримання даних за величину АТ
можна використовувати неінвазивне вимірювання АТ типу beattobeat.

Показання
Ручне визначення АТ шляхом сфігмоманометрії в положенні лежачи і стоячи
протягом 3 хв показане при первинному обстеженні з підозрою на ортостатичну
гіпотензію. Неінвазивне вимірювання АТ типу beattobeat може бути корисним у
сумнівних випадках.

Діагностичні критерії
Дослідження вважається діагностичним, якщо зниження систолічного АТ ≥ 20
мм рт.ст. або діастолічного ≥ 10 мм рт.ст. від вихідного рівня і супроводжується
симптомами, або систолічний АТ знижується < 90 мм рт.ст. Тест може
розглядатися як діагностичний, якщо є асимптоматичне зниження систолічного
АТ ≥ 20 мм рт.ст. або діастолічного ≥ 10 мм рт.ст. від вихідного рівня або
систолічний АТ знижується < 90 мм рт.ст.

Завдання 6.
Показання до імплантації кардіовертерадефібрилятора у пацієнтів із синкопе
нез’ясованої етіології і високим ризиком раптової серцевої смерті

1. Згідно з рекомендаціями щодо застосування серцевої ресинхронізаційної

терапії імплантація кардіовертерадефібрилятора показана пацієнтам, хворим
на ішемічну кардіоміопатію з дуже низькою фракцією викиду лівого
шлуночка або серцеву недостатність.
2. Згідно з рекомендаціями щодо застосування серцевої ресинхронізаційної
терапії імплантація кардіовертерадефібрилятора показана пацієнтам, хворим
на неішемічну кардіоміопатію з дуже низькою фракцією викиду лівого
шлуночка або серцеву недостатність.
3. Може розглядатися в пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією з
високим ризиком.
4. Може розглядатися в пацієнтів зі шлуночковою кардіоміопатією з високим
ризиком.
5. Може розглядатися в пацієнтів із синдромом Бругада при ЕКГ типу І.
6. Може розглядатися в поєднанні з αадреноблокаторами у пацієнтів із
синдромом подовженого QT

Тестові запитання
1. Дії при проведенні серцево-легеневої реанімації з використанням
автоматичного зовнішнього дефібрилятора починаються з:
1. Переконанні у власній безпеці.
2. Прекардіального удару
3. Непрямого масажу серця
 4. Проведенні дефібриляції.

2. Після відновлення ознак життя у постраждалого електроди автоматичного

дефібрилятора слід:
1. Залишити на грудній клітці;
2. Терміново зняти
3. Переклеїти для моніторування ЕКГ.

3. В разі виникнення фібриляції шлуночків серця у пацієнта з імплантованим

кардіостимулятором треба:
1. Обмежитись непрямим масажем серця та ШВЛ.
2. Вимкнути ЕКС постійним магнітом перед дефібриляцією.
3. Провести дефібриляцію за стандартними правилами, лише не
розташовувати електрод дефібрилятора в зоні ложа стимулятора.
4. В разі рецидивуючої фібриляції шлуночків серця між розрядами
дефібрилятора слід:
1. Проводити непрямий масаж серця, ШВЛ, ввести аміодарон чи лідокаін.
2. Проводити непрямий масаж серця, ШВЛ, ввести гідрокарбонат натрію.
3. Ввести атропін.

5. Пацієнт регулярно втрачає свідомість під час емоційного навантаження, під

час огляду не знайдені забої.
1. Потрібно застосувати тривале спостереження ЕКГ
2. Треба провести ЕЕГ з провокаційними тестами.
3. Треба розпочати консультуватись з психологом.

6. У людини на вулиці розпочались судоми. Слід:

1. Розжати зуби для запобіганню прикушування язика.
2. Повернути на бік та притримати голову для запобіганню травмуванню.
3. Облити людину холодною водою.

7. У дитини стались судоми на вишині гіпертермії. Після одужання від ГРВІ

слід:
1. Провести МРТ головного мозку.
2. Провести ЕЕГ
3. Вести як звичайну здорову дитину.

8. Пацієнт з епілептичною хворобою не придбав вчасно препарат і протягом

тижня не отримував протиепілептичної терапії. Під час приступу судом слід:
 1. Дати йому його звичайні ліки.
2. Лікувати як будь який припадок судом.
3. Зачекати поки судоми припиняться самостійно, бо можлива сумація дії
препаратів.

9. Дитина 14 років втрачає свідомість під час фізичного навантаження. Для

уточнення причини обстеження слід розпочати з:
1. Співбесіда з психологом.
2. Тривале спостереження ЕКГ із записом епізоду навантаження.
3. Дослідження ТТГ.

10. Пацієнту встановлений електрокардіостимулятор із приводу синдрому

слабкості синусового вузла та синкопальних станів. Через 3 роки від
встановлення поновились запаморочення. Вам слід:
1. Направити до невролога для проведення ЕЕГ.
2. Проконсультувати у психіатра.
3. Перевірити роботу кардіостимулятора.
4. Порадити пити більше рідини.

11. Якщо постраждалий без свідомості, ви повинні

1. Почати СЛР у постраждалої дитини до дзвінка на 103.
2. Почати СЛР у постраждалого немовляти до дзвінка на 103
3. Зателефонувати 103 до початку СЛР у дорослого постраждалого.
4. Все перераховане.

12. Співвідношення кількості компресій до кількості вдихів при СЛР у дитини

складає:
1. 2 вдихи на кожні 30 натискань.
2. 2 вдихи на кожні 15 натискань.
3. 1 вдих на кожні 15 натискань.
4. 1 вдих на кожні 5 натискань.

13. Щоб перевірити наявність дихання у постраждалого, необхідно:

1. Спостерігати за підняттям та спаданням грудної клітки.
2. Прислухатися, щоб почути видих.
3. Намагатися відчути щокою, вухом повітря, що виходить,.
4. Все перераховане

14. Масаж серця дитині проводять:

1. Великим пальцем або двома (вказівним та середнім) посередині
грудини.
2. М’якою частиною долоні.
3. Однією рукою на середню частину грудини.

15. З метою тимчасової зупинки артеріальної кровотечі не виконують:

1. Притискання судини пальцями.
2. Накладання тиснучої пов’язки.
3. Накладання джгута.

16. При наданні невідкладної допомоги в першу чергу необхідно:

1. Переконатись у безпеці перебування на даному місці.
2. Викликати міліцію та швидку допомогу.
3. Покликати на допомогу дорослих.

17. При проведенні непрямого масажу серця застосовується правило

1. 1 рука, ( до 5 см) у дітей.
2. 2 пальці, (4 см) у немовляти.
3. 2 руки, (5 см) у дорослих.
4. Все перераховане.

18. Що в першу чергу повинен зробити рятівник при наданні допомоги

потерпілому з сильною кровотечею:
1. Перевірити артеріальний тиск.
2. Зупинити кровотечу.
3. Забезпечити внутрішньовенний доступ.

19. У людини, що перебуває в непритомному стані, ознаками життя є:

1. Наявність дихання.
2. Наявність пульсу.
3. Реакція зіниць на світло.
4. Все перераховане

20. Як надати допомогу потерпілому, якщо він знепритомнів?

1. Покласти потерпілого на спину, під голову підкласти валик з одягу.
2. Покласти потерпілого на спину, підняти ноги, розстебнути тісний одяг.
3. Покласти потерпілого на бік

Студент ______________________