Білет №10

І. Другий етап медсестринського процесу: медсестринська

діагностика
- Формулювання проблем пацієнта.
- Різниця між проблемою пацієнта і медичним (лікарським) діагнозом.
- Класифікація проблем пацієнта.
- Визначення пріоритетних проблем.
- Формулювання медсестринського діагнозу, документування.
Проблема – реакція пацієнта на фактичні чи потенційні труднощі, пов’язані зі
здоров’ям, виявлені м/с в процесі обстеження; усвідомлення неможливості
подолати труднощі
Кваліфікації проблем:
- фізіологічні;
- психологічні;
- соціальні.
Типи проблем:
1) дійсні (існуючі, актуальні) – проблеми, які турбують пацієнта в даний
момент;
2) потенційні – ті, які не існують, а можуть з’явитися з часом на основі
існуючих проблем, розвинутися із обставин життя, оточення.
Для успішного лікування пацієнта медсестра розглядає проблеми з
урахуванням пріоритетності:
а) первинні – проблеми, які вимагають негайного вирішення, пов’язані з
підвищеним ризиком для життя;
б) проміжні – не спричиняють серйозної небезпеки і дозволяють відкласти
сестринське втручання, включають неекстримальні і небезпечні для життя
потреби хворого;
в) вторинні – не мають прямого відношення до захворювання або прогнозу.
ІІ. Задача
Проблеми:
Задишка Часто провітрювати приміщення,
проводити оксигенотерапію,
застосовувати бронхолітичні
засоби (згідно з призначенням
лікаря)
Надмірна маса тіла Дієта і фізичні вправи
Тяжкість в правому підребер’ї здати основні аналізи та провести
УЗД органів шлунково-кишкового
тракту
Порада щодо правильного • Харчування за графіком
харчування • Сніданок обов’язковий
• Їсти часто, але малими
порціями
• Урізноманітнити раціон
фруктами та овочами
• Виключити солодощі

2. Підготовка пацієнтки до холецистографії

1. Протягом двох днів перед обстеженням з харчового раціону хворих виключіть

овочі, фрукти, бобові, молоко.

2. Збільшіть денну норму цукру до 100 г.

3. Напередодні:

— о 9-й годині хворий з'їдає 100 г сиру;

— о 12-й годині — 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г білого хліба й

запиває 100 мл теплої перевареної води;

— о 17-й годині — 2 сирих жовтки курячих яєць;

— о 19-й годині — промийте кишечник хворого за допомогою очисних клізм до

чистої води.

4. Після очисних клізм хворий приймає холевід або йодогност (12 таблеток по 0,5 г
протягом 1 год, тобто через кожні 10 хв по 2 таблетки) і запиває їх солодким чаєм з
дрібною двовуглекислою содою, розчином глюкози або мінеральною водою без
газу.
5. Після прийняття контрастної речовини хворому слід полежати на правому боці
протягом 1-2 год.

6. Уранці хворий іде натще в рентгенкабінет, взявши з собою 2 сирих курячих

яйця.

7. Йому роблять знімок жовчного міхура, потім він приймає 2 сирих жовтка.

8. Через 15-45 хв роблять серію знімків, на яких можна прослідкувати заповнення

контрастною речовиною жовчних проток.

3.Заповнення ситеми для в/в введення ліків

1. Перевірте герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає систему) і

термін придатності.

2. Обробіть бранші ножиць і місце розрізу системи стерильним ватним

тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту, і розкрийте пакет.

3. Обробіть додатково гумові рукавички й вийміть систему з пакета.

4. Зніміть ковпачок з голки-повітровода і введіть її до упору в гумовий корок

флакона.

5. Зніміть ковпачок з верхньої голки системи і введіть її в гумовий корок флакона

на відстані 1 см від голки-повітровода.

6. Закрийте гвинтовий затискувач.

7. Флакон переверніть догори дном і закріпіть на штативі. Якщо голка-повітровод

має поліетиленову трубку, то закріпіть її на штативі так, щоб її вільний кінець був
на рівні дна флакона.

8. Ін'єкційну голку разом з ковпачком зніміть і тримайте її між II і III пальцями тієї
руки, якою утримуєте крапельницю. При цьому муфта голки повинна бути з
тильного боку руки.

9. Однією рукою переверніть крапельницю, а другою, утримуючи нижню частину

системи, відкрийте затискувач.

10. Заповніть крапельницю до половини об'єму розчином.

11. Поверніть крапельницю в початкове положення і заповніть нижню частину

системи розчином до повного витиснення повітря та появи розчину з канюлі для
насадки голки.

12. Закрийте гвинтовий затискувач. Надягніть ковпачок з голкою на канюлю,

підвісьте нижній кінець системи на гачок штатива.

Запам'ятайте! Потрібно ретельно перевірити відсутність повітря в нижній частині

системи!
 Білет №16

І. Етапи навчання пацієнта:

• Визначити, яких знань потребує пацієнт
На першому етапі медична сестра збирає інформацію від пацієнта. Вона має з’ясувати, що
пацієнт і члени його родини знають про захворювання, і на основі цієї інформації визначити,
що саме потрібно їм повідомити.

• Спланувати навчання

Планувати навчання потрібно разом з пацієнтом. Визначте мету і завдання навчання, добре
проаналізуйте їх: чи зможе хворий виконати ці завдання, зважаючи на його фізичний,
психічний і соматичний стан.
• Виконати план

Нагадуйте пацієнту, яке завдання він має виконати далі. Коли ви розповіли йому, як
виконувати певну процедуру (наприклад, зробити ін’єкцію інсуліну), він має
продемонструвати, як він це засвоїв. Час від часу відзначайте прогрес пацієнта у
навчанні, мотивуйте та заохочуйте його.

• Оцінити результати

Завершальний етап будь-якої роботи — оцінювання результатів. Проаналізуйте, чи досягнули

ви поставленої мети та чи вдалося виконати всі завдання. На останньому етапі навчання
необхідно визначити:
• як змінилася якість життя пацієнта і членів його родини;
• які навички здобув пацієнт і члени його родини;
• чи здатен пацієнт самостійно надавати собі допомогу;
• чи достатньо знань про захворювання має пацієнт і члени його родини.

ІІ. Задача
1. Проблеми пацієнта
Інспіраторна задишка Ультразвукова діагностика діяльності
серця, добове дослідження серцевого
ритму, електрокардіографічне
спостереження і інші дослідження
допоможуть з`ясувати дійсну причину
прискореного дихання при серцевій
патології

Відсутність випорожнень • Проносні засоби

напротязі 3 днів • Дієта №3
• Рентгенологічний метод
дослідження
Серцебиття • Аспірин по 100 мг/добу
протягом 3-х тижнів.
• Амбулаторне спостереження
протягом 6 місяців.
 • Контроль ЕКГ

Відчуття страху смерті Заспокоїти

2. Техніка подавання кисню з кисневої подушки:

Оснащення:

1) кисневий балон з киснем;

2) редуктор;
3) гумовий шланг;
4) апарат Боброва;
5) розвідний ключ;
6) киснева подушка.

Алгоритм:

1. Зніміть мундштук з кисневої подушки й наповніть її через редуктор киснем з

кисневого балона.

2. Вентиль редуктора закрийте, а трубку подушки перекрийте затискувачем.

3. Приєднайте мундштук до подушки та обгорніть його зволоженою водою

марлевою серветкою, складеною в кілька шарів.

4. Мундштук притисніть до рота хворого й відкрийте кран. Регулюйте швидкість

надходження кисню за допомогою крана та натискування на подушку.

5. Можна підвищити ефективність кисневої подушки, якщо мундштук замінити

носовим катетером, а зволоження кисню здійснити шляхом пропускання його через
частково заповнений водою апарат Боброва; до довгої скляної трубки приєднайте
подушку, до короткої — катетер.

За відсутності апарата Боброва для зволоження кисню можна використати

герметичне закритий флакон з водою, в який через корок треба ввести довгу
металеву повітряну голку та коротку голку. Через довгу голку кисень буде
зволожуватись, а через коротку голку та приєднаний до неї носовий катетер
потрапить у дихальні шляхи.

3. Корглікон слід вводити внутрішньовенно. Введення слід здійснювати повільно

протягом 5-6 хвилин (препарат розводити тільки у 10-20 мл 0,9 % розчину натрію
хлориду) 1-2 рази на добу. Дорослим вводити у разовій дозі 0,5-1 мл.

Алгоритм виконання внутрішньовенних ін’єкцій:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до маніпуляції.
2. Зробіть гігієнічну деконтомінацію рук (див алгоритм №85).
3. Наберіть у шприц ліки і випустіть повітря з нього.
4. Запропонуйте пацієнту зайняти зручне положення, краще лежачи. Попросіть
пацієнта оголити місце ін'єкції.
5. Під лікоть пацієнта підкладіть тверду подушечку.
6. Одягніть гумові рукавички, маску, окуляри, фартух.
7. Накладіть на плече пацієнта вище ліктьового згину гумовий джгут (на
сорочку, рушник) так, щоб вільні кінці були спрямовані вгору, і
переконайтесь в наявності пульсу на променевій артерії.
8. Попросіть пацієнта кілька разів стиснути і розтиснути кулак.
9. Попросіть пацієнта затиснути кулак і пропапьпуйте вени ліктьового згину.
10. Обробіть рукавички спиртом.
11. Протріть внутрішню поверхню ліктьового згину двома ватними кульками,
змоченими у спирті.
12. Візьміть шприц у праву руку так, щоб 2 палець фіксував муфту голки, 5 -
поршень, а інші обхоплювали циліндр шприца.
13. Зафіксуйте вену, злегка відтягнувши шкіру над нею 1 або 2 пальцем лівої
руки.
14. Тримайте шприц паралельно до шкіри зрізом голки та шкалою догори.
15. Проколіть шкіру над веною і обережно введіть голку у вену, провівши її по
судині.
16. Відчувши "провал", легенько відтягніть поршень на себе до появи крові в
шприці.
17. Зніміть лівою рукою джгут.
18. Натисніть на рукоятку поршня лівою рукою, не змінюючи положення
шприца.
19. Введіть повільно ліки, залишивши в шприці 0,5-1 мл рідини.
20. Прикладіть до місця ін'єкції ватну кульку, змочену в спирті.
21. Витягніть голку різким рухом.
22. Попросіть пацієнта зігнути руку в ліктьовому згині на 3-5 хв, залишивши
ватку зі спиртом на місці ін'єкції.
23. Продезінфікуйте використане оснащення.
24. Зробіть відмітку про виконану маніпуляцію
 Білет №17
І. Професійні шкідливості в роботі медсестри:

• Хімічні: лікарські препарати, дезінфекційні та консервувальні речовини, кислоти, луги,

органічні розчинники тощо
• Біологічні: патогенні мікроорганізми, віруси, найпростіші, грибки, антибіотики, вакцини,
сироватки,
• Фізичні: електричні і електромагнітні поля; іонізуючі, лазерні, радіоактивні
випромінювання та ізотопи; ультразвук; шум; вібрація; підвищений атмосферний тиск;
висока і низька температури повітря і його вологість; нераціональне освітлення
• Напруженість трудового процесу: інтелектуальне напруження; емоційне
напруження; напруження уваги, пам’яті; потреба приймати рішення у екстремальних
ситуаціях; позмінна робота; робота в режимі очікування; напруження зорового
аналізатора; спілкування з хворими та родичами з неадекватною поведінкою
• Важкість праці: робота у вимушеній позі, підняття і переміщення важких об’єктів,
стереотипні робочі рухи

ІІ. Задача
Проблеми:

Різкий головний біль Дати анальгетики,

або нестероїдні протизапальні препарати

Нудота Активоване вугілля, Сорбекс,

якщо не допомагає провести УЗД,
загальний аналіз крові, аналіз сечі і
калу.
<мерехтіння мурашок> перед Відвести пацієнтку до
очима офтальмолога
Збудження Вкласти пацієнта в ліжко, якщо
збудження сильне вводять
внутрішньом’язово розчин діазепама
(седуксена, реланіума, сибазона)
0,5% 4 мл.
Високий артеріальний тиск Декілька крапель настійки
валеріани, Корвалол

2. Техніка накладання гірчичників на потилицю

• Налити в лоток гарячу воду (40-45 °С)
• Опустити узголів’я. Допомогти пацієнту зняти сорочку, лягти на живіт (якщо
гірчичники накладають на спину) і попросити його обхопити руками подушку.
Голова повернута на бік
• Змочити гірчичник гарячою водою, дати їй стекти. Щільно прикласти гірчичник до
шкіри тим боком, на якому є гірчиця
• Повторити пункт вище, розміщуючи необхідну кількість гірчичників на шкірі
• Укрити пацієнта пелюшкою, потім ковдрою
• У разі появи стійкої гіперемії слід зняти гірчичники через 5-15 хв і покласти їх у
лоток для використаних матеріалів
• Змочити серветку в теплій воді і зняти зі шкіри залишки гірчиці
• Витерти шкіру насухо. Допомогти пацієнту надягти спідню білизну, вкрити
ковдрою і попередити, щоб він залишався в ліжку ще не менше ніж 20-30 хв
• Закінчення процедури Використані гірчичники покласти у водонепроникний
мішок або посудину з дезінфекційним розчином. Обробити руки
• Зробити відмітку про виконання процедури і реакцію на неї пацієнта у листку
лікарських призначень (форма 003-4/о)

3. Розчин магнію сульфату вводиться повільно

Алгоритм виконання внутрішньом’язових ін’єкцій:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до маніпуляції.

2. Зробіть гігієнічну деконтомінацію рук (див. алгоритм №85).
3. Наберіть у шприц ліки і випустіть повітря з нього.
4. Запропонуйте пацієнту зайняти зручне положення, краще лежачи на животі
або на боці. Попросіть оголити ділянку ін'єкції
5. Одягніть окуляри, маску, гумові рукавички і обробіть їх спиртом.
6. Протріть почергово двома ватними кульками, змоченими в спирті, шкіру в
місці ін'єкції.
7. У правій руці тримайте шприц з голкою ( 2 пальцем фіксуйте поршень, 5 -
муфту голки, а іншими підтримуйте циліндр шприца).
8. Між 1 та 2 пальцями лівої руки розтягніть шкіру на «місці» ін'єкції.
9. Перпендикулярно до поверхні шкіри різким рухом введіть голку на 2/3 її
довжини.
10. 10 Відтягніть поршень до себе і переконайтесь, що голка не потрапила в
просвіт судини.
11. Повільно введіть ліки, натискуючи на поршень лівою рукою.
12. Притисніть до шкіри кульку з спиртом, швидким рухом витягніть голку.
13. Продезінфікуйте використане оснащення.
14. Зробіть відмітку про виконану маніпуляцію.
 Білет №18
І. Раціональне харчування та принципи його організації
Раціональне харчування – це харчування, що забезпечує зростання,
нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє поліпшенню його
здоров’я і профілактиці захворювань.
Принципи організації:

• Перший принцип: Енергетична цінність добового раціону харчування

повинна відповідати енерговитратам організму.

Енерговитрати організму залежать від статі (у жінок вони нижче в

середньому на 10%), віку (у літніх людей вони нижче в середньому на 7% в
кожному десятилітті), фізичної активності, професії. В середньому, потрібно
вживати 2000 -2500 ккал на добу.

• Другий принцип: збалансоване харчування

Кожен організм має потребу в суворо певній кількості харчових речовин, які
повинні надходити в певних пропорціях. Білки є основним будівельним
матеріалом організму, джерелом синтезу гормонів, ферментів, вітамінів,
антитіл. Жири володіють не тільки енергетичної, а й пластичної цінністю
завдяки вмісту в них жиророзчинних вітамінів, жирних кислот,
фосфоліпідів. Вуглеводи – основний паливний матеріал для життєдіяльності
організму. До розряду вуглеводів відносяться харчові волокна (клітковина),
які відіграють важливу роль в процесі травлення і засвоєння їжі. Важливе
значення для правильного обміну речовин і забезпечення функціонування
організму мають мінеральні речовини і вітаміни.

Відповідно до принципу збалансованого харчування, забезпеченість

основними харчовими речовинами має на увазі надходження білків, жирів,
вуглеводів в організмі в строгому співвідношенні.

Білками має забезпечуватися 10 – 15% добової калорійності, при цьому

частка тваринного і рослинного білків повинна бути однаковою.

Оптимальний обсяг споживання жиру – 15 – 30% калорійності.

Вуглеводами має забезпечуватися 55 – 75% добової калорійності, основна їх

частка припадає на складні вуглеводи і тільки 5 – 10% – на прості вуглеводи
(глюкоза).

• Третій принцип: режим харчування

Харчування має бути дробним (3 – 5 рази на добу), регулярним (в один і той
же час) і рівномірним, останній прийом їжі повинен бути не пізніше, ніж за 2
– 3 години до сну. Сучасна модель раціонального харчування має вигляд
піраміди. Орієнтуючись на неї, Ви зможете складати збалансований раціон на
кожен день.

ІІ. Задача

Зниження температури (на фоні зниж. t Для тимчасового підвищення

виникли симптоми:різка слабкість, температури достатньо випити
адинамія, холодний липкий піт) гарячого чаю з цукром і звернутись до
лікаря

Понижений АТ (80/55 мм.рт.ст.) Дати декілька крапель настійки

женьшеню або елеутерококу

2.(див. на задачу) На фоні загального стану можна сказати, що пульс слабкий

за наповненням (тонкий, ниткоподібний, ледь прощупується) (бо понижений
тиск)

3. Ввести пацієнтові 2 мл кордіаміну підшкірно- умова

Оскільки підшкірні і внутрішньом’язові ін’єкції нікетаміду(так було написано в

інструкції) (болючі), для послаблення болю у місце ін’єкції слід заздалегідь
вводити новокаїн (дорослим - 1 мл 0,5 % розчину, дітям - відповідно до вікових
дозувань). Перед введенням новокаїну необхідно провести проби.

Алгоритм виконання підшкірних ін’єкцій

1. Протріть чисто вимиті руки стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % розчином

етилового спирту.

2. Підготуйте шприц і наберіть ліки згідно із загальноприйнятими правилами.

3. Проведіть психологічну підготовку хворого.

4. Хворого посадіть. Пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень,

ін´єкції виконуйте в положенні лежачи.

5. У місці ін´єкції шкіру протріть стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % розчином

етилового спирту, двічі: спочатку обробіть ділянку розміром 10 х 10 см, потім другим тампоном — 5
x 5 см. Тампон затисніть між IV і V пальцями лівої руки.

6. Наповнений ліками шприц візьміть правою рукою так, щоб II палець притримував муфту
голки, решта пальців невимушене тримають циліндр шприца. При цьому зріз голки направте вгору.
 7. Вказівним та великим пальцями лівої руки захопіть шкіру з підшкірною жировою клітковиною
у відповідній ділянці і відтягніть її догори або захопіть плече з медіального боку і трохи натягніть
шкіру.

8. Швидким рухом під гострим кутом (30 — 45°) за течією лімфи (від периферії до центру) вколіть
голку зрізом догори, уведіть її на ⅔ довжини в основу утвореної складки, тобто на глибину 1 — 2 см.

9. Після проколу шкіри складку відпустіть і ІІ — ПІ пальцями лівої руки обхопіть обід циліндра
шприца, а І пальцем надавіть на рукоятку поршня і повільно введіть ліки під шкіру.

10. Лівою рукою прикладіть до місця уколу стерильний ватний тампон і швидким рухом витягніть
голку.

11. Запропонуйте хворому цим самим тампоном протягом 3 — 5 хв притримати місце ін´єкцій.

Білет №19

І.
• кишкові, механізм передачі фекально-оральний, фактори передачі вода, їжа, побутові
предмети та контакти; місце первинної локалізації збудників в організмі — шлунково-
кишкова система.
• кров'яні, механізм передачі трансмісивний, через укуси комах, місце первинної
локалізації збудників в організмі кров'яні клітинні елементи або ендотелій кровоносних
судин.
• інфекції дихальних шляхів, механізм передачі повітряно-крапельний, шляхи
передачі через вдихання часточок слини, секрету з носа, харкотиння, пилу тощо; місце
первинної локалізації різні відділи дихальної системи.
• інфекції зовнішніх покривів, механізм передачі контактний, через пошкоджену
шкіру або слизові оболонки. Сюди також відносять інфекційні хвороби, що передаються
статевим шляхом, який є часткою контактного механізму (венеричні
хвороби, захворювання, що передаються статевим шляхом).

ІІ. Задача

Проблеми:
Слабкість
Запаморочення Всі ці симптоми свідчать про
шлунково-кишкову кровотечу.
Серцебиття Допомога при кровотечі:
Блювання кольору «кавової гущі» 1. Створити спокій (фізичний, психічний),
повідомити лікаря.
2. Надати
положення Тренделєнбурга (при колапсі),
підняти ножний кінець.
3. Заборонити пацієнту вживати їжу і воду.
 Біль в епігстрії 4. Накласти міхур з льодом на живіт.
5. Ввести внутрішньовенно 10 мл 10 %
розчину кальцію хлориду, 5 мл 12,5 %
розчину
натрію етамзилату внутрішньом’язово.
6. У тяжких випадках внутріш­ньовенно
струминно ввести кровозамінні засоби:
реоноліглюкін, желатиноль.
7. Стежити за загальним станом пацієнта,
пульсом, артеріальним тиском
Шкіра бліда
Підвищений пульс (100уд за 1 хв)
АТ понижений (90/70мм. рт.ст.)

2. Алгоритм проведення гастроскопії

http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_11.htm - сайт з цією інформацією

Гастродуоденоскопія — це ендоскопічне дослідження стравоходу,
шлунка та дванадцятипалої кишки.

Гастродуоденоскопія дозволяє:
- визначати джерела гострих гастродуоденальних кровотеч,
- діагностувати виразкову хворобу,
- діагностувати новоутворення шлунка,
- взяти шматочки слизової оболонки для гістологічного дослідження
(проводити біопсію),
- видалити поліпи,
- коагулювати кровоточиві судини,

- вводити лікарські препарати.

Протипоказання:
- тяжка серцеволегенева недостатності,
- гіпертонічна хвороба III стадії,
- аневризма аорти,
- гемофілія,
- гострі респіраторні інфекції.
Обладнання
- фіброгастроскоп і приладдя до нього;
- гастроскопічний стіл;
- 2% розчин тримекаїну;
- 10% розчин формаліну;
- предметні скельця;
- стерильні поролонові губки, мило, вода;
- мийний розчин;
- 70% розчин етилового спирту;
- 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;
- марлеві серветки, гумові рукавички;
- в ендоскопічному кабінеті має бути аптечка із серцево-судинними
засобами, препаратами, що збуджують дихальний центр і
десенсибілізуючими препаратами.

Підготовка пацієнта до обстеження

1. Заздалегідь проведіть психологічну підготовку хворого до процедури.
Пацієнт повинен зрозуміти характер відчуттів, які виникають під час
дослідження.
2. Попередьте хворого, щоб він напередодні легко повечеряв о 18.00 і
прийшов до ендоскопічного кабінету натще. У день обстеження хворий не
повинен палити, пити, приймати ліки.
Підготовка до мані­пуляції.
3. На дослідження пацієнт повинен принести рушник, який підкладають під
голову, а потім використовують для протирання обличчя хворого, а також
гастроскопа в момент його видалення.
Запобігання забруд­ненню обличчя, одягу
4. Попередьте хворого, що під час процедури він не зможе роз­мовляти,
ковтати слину.
Інформування пацієнта про особливості проведення маніпуляції.
5. За призначенням лікаря в разі потреби за 15—20 хв до до­слідження
проведіть премедикацію: 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату введіть
підшкірно, 2 мл 50% розчину анальгіну введіть внутрішньом'язово.
Запобігання розвитку ускладнень.
6. Безпосередньо перед процедурою запропонуйте хворому за наявності
зубних знімних протезів вийняти їх.
Запобігання потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи.
7. Здійсніть анестезію слизової оболонки ротової частини глотки 2%
розчином тримекаїну шляхом зрошення.
Усунення неприємних відчуттів під час маніпуляції.
Положення пацієнта під час обстеження
1. Покладіть хворого на лівий бік з витягнутою лівою ногою, праву ногу
зігніть у колінному та кульшовому суглобах.
2. Під го­лову хворого підкладіть валик.
3. Запропонуйте хворому руки по­класти таким чином, щоб вони не заважали
лікарю виконувати дослідження.
4. Хворий повинен спокійно лежати, рівномірно диха­ти, не ковтати слину і
не розмовляти.
Забезпечується оптимальне положення тіла пацієнта для проведення
обстеження.

Підготовка медсестри до маніпу­ляції

1. Помити руки з милом, обробити спиртовим розчином, надіти рукавички.
Досягається інфекційна безпека.
2. Надягнути фартух.
Запобігання забруд­ненню одягу.
3. Підготувати на стерильному лотку стерильний гумовий катетер та
пінцет.
Підготовка до обстеження.
Допомога медичної сестри під час проведення гастроскопії
Медична сестра стежить за:
- загальним станом хворого,
- оцінює колір шкіри,
- частоту пульсу,
- правильність положення хворого на столі.
Оцінка стану пацієнта, вчасне виявлення ускладнень.
Медична сестра допомагає:
а) фіксує голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стравохід
утворювали пряму лінію;
б) стежить за положенням ротоблокатора (загубника);
в) пальпує живіт для виведення в поле зору і в зручну пози­цію відповідних
відділів шлунка;
г) допомагає лікареві вводити ендоскоп і проводити його в шлунок та в
дванадцятипалу кишку;
ґ) переміщує за вказівкою лікаря ендоскоп вгору — вниз, три­маючись за
його гнучку частину;
д) фіксує ендоскоп у потрібній позиції.
Скорочення тривалості обстеження.
Виконання обстеження у повному об’ємі.
Інформування пацієнта
Поінформувати пацієнта, що після гастродуоденоскопії 1—2 год не слід
при­ймати рідину, а після біопсії – протягом 24 год не можна вживати гарячу
їжу. Запобігання розвитку ускладнень.
Дезінфек­ція
Згідно з чинними наказами МОЗ України
Досягається знешкодження інфекції
3.Техніка накладання венозного джгута
— надати ушкодженій кінцівці підвищене положення (при
відсутності переломів, вивиху) для венозного відтоку
крові;
— на оголену частину кінцівки вище рани покласти
марлеву серветку, зробити декілька обертів бинта або
використати іншу прокладку (одяг, хустку);
— взяти джгут однією рукою за кінець, іншою трохи
дальше або обома руками посередині, розтягнути його і
накласти на кінцівку вище місця поранення на прокладку,
перші 1-2 оберти джгута
покласти з натягом, а наступні — щільно без натягу;
— кінці джгута закріпити за допомогою гачка і ланцюжка
або спеціальних пазів;
— покласти під джгут записку або написати на шкірі
потерпілого дату і час накладання;
—на рану покласти асептичну пов'язку і ввести
потерпілому знеболювальну речовину;
— провести іммобілізацію ушкодженої кінцівки,
підвісивши її на косинку, бинти або за допомогою
транспортної шини;
—у зимовий період укутати кінцівку ватою або одягом;
— обов'язково перевірити правильність накладання джгута
(спиняється кровотеча у рані, пульс на периферичних
артеріях відсутній, відсутній біль у кінцівці, шкіра кінцівки
має різко блідий колір);
— транспортувати потерпілих на носилках у першу чергу в
супроводі медичного працівника або того, хто надає
допомогу.
Накладання джгута-закрутки. Методика його накладання
така ж, як і звичайного. Для закрутки використовують
хустку, ремінь, матер'яну тасьму. Закрутку накладають
вище місця поранення; її кінець зав'язують вузлом з
петлею, у петлю вставляють паличку, за допомогою якої
закрутку затягують до зупинки кровотечі і закріплюють
бинтом .
При пораненні судинного пучка на шиї, з метою
притискання сонної артерії, джгут накладають за
допомогою шини (фанерної або Крамера). Шину наклада-
ють зі здорового боку так, щоб вона спиралась на голову і
плече. Вона слугує каркасом, для джгута, натягнутого
навколо шиї, який здавлює при цьому судинний пучок
тільки з одного боку. При відсутності шини можна
використати руку потерпілого. Для цього руку кладуть на
голову і фіксують бинтом, використовуючи замість шини
плече. Під джгут у ділянці судинного пучка обов'язково
слід підкладати ватно-марлевий валик .
Треба пам'ятати, що у дорослих джгут може лежати
безперервно на кінцівці не довше 2 год. літом і 1 год,
зимою.
При накладанні джгута можуть допускати такі
помилки:
— джгут накладено без показань, при відсутності
артеріальної кровотечі;
— джгут накладено без підкладки;
— джгут слабо затягнутий, не спиняє артеріальної
кровотечі, а посилює венозну;
— надзвичайно сильне здавлювання джгутом тканин
травмує нервові стовбури і викликає параліч кінцівки;
— не вказаний час накладання джгута і не проведена
іммобілізація кінцівки, на яку накладений джгут.
 Білет №32
І. А)
Режим фізичної активності пацієнтів:

Суворий постільний режим. Рухова активність хворого різко обмежена. Допоміжні рухи,
приймання їжі, туалет здійснюються за допомогою медичного персоналу. Допускаються
дихальні вправи і рухи у дистальних відділах кінцівок.

Постільний режим характерний активною поведінкою хворого у ліжку, самостійним

прийманням їжі і самостійним переходом у положення сидячи, потім — стоячи. Основне
вихідне положення при виконанні комплексів ранкової гігієнічної і лікувальної
гімнастики, самостійних занять — лежачи. Застосовують вправи малої інтенсивності, а
наприкінці режиму — помірної. Фізіологічна крива навантаження у цьому режимі має
один підйом з незначними коливаннями в основній частині заняття (рис. 3.6, крива 1).

Напівпостільний режим (палатний) — це перебування хворого у ліжку половину денного

часу, а в другій — сидіння, ходьба тощо. У цьому режимі застосовують ранкову гігієнічну
гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу, елементи працетерапії, а наприкінці
його дозволяється піднімання по сходах, вихід на прогулянку та вправи помірної
інтенсивності. Фізіологічна крива навантаження дво-, чотиривершинна (рис. 3.6, крива 2).

Вільний режим. Хворий більшу частину денного часу перебуває за межами палати.
Призначають, окрім форм ЛФК, спортивно-прикладні вправи, пра-цетерапію, а при
показаннях — механотерапію, заняття на тренажерах, гідро-кінезитерапію.
Використовують вправи помірної інтенсивності і у меншій кількості — великої.
Фізіологічна крива навантаження три-, чотиривершинна (рис. 3.6, крива 3).

Післялікарняний період реабілітації. Рухові режими у поліклініках, реабілітаційних

центрах, санаторіях спрямовані на подальше підвищення функціонального стану,
тренованості організму, адаптацію до навантажень побутового і виробничого характеру.
Розрізняють щадний, щадно-тренуючий і тренуючий режими. При деяких захворюваннях
на останньому етапі реабілітації застосовують ще інтенсивно-тренуючий режим.

Щадний режим за змістом використання фізичних вправ майже подібний до вільного

режиму у стаціонарі. В санаторії збільшується дистанція і час лікувальної ходьби і
прогулянок, використання природних факторів.

Щадно-тренуючий режим передбачає застосування всіх форм ЛФК. Широко

використовують теренкур, ігри, прогулянки, екскурсії, біг підтюпцем, пересування на
лижах, їзда на велосипеді, повітряні і сонячні ванни, водні процедури, масові розваги,
танці. Інтенсивність вправ помірна і велика.

Тренуючий режим дає змогу якнайповніше використовувати засоби і форми ЛФК, брати
участь у всіх заходах, які проводять у санаторії. Інтенсивність вправ велика. У реабілітації
спортсменів застосовують вправи максимальної інтенсивності.
Б)
Транспортування та перекладання пацієнтів:

Спосіб транспортування хворого з приймального в лікувальне відділення визначає лікар.

Хворий у задовільному стані й за відсутності протипоказань до палати іде самостійно в супроводі
медичної сестри або санітарки. За наявності показань пацієнта транспортують на кріслі-каталці,
каталці-ношах або ношах. Після того як хворого доставили у лікувальне відділення, його
передають палатній медичній сестрі.

Транспортування хворого за допомогою крісла-каталки

1. Нахиліть крісло-каталку вперед, наступивши на підставку для ніг.

2. Запропонуйте хворому стати на підставку для ніг, допоможіть йому сісти в крісло.

3. Поставте крісло-каталку у вихідне положення. Змінюючи за допомогою рамки положення

спинки крісла та підставки для ніг, пацієнту можна надати положення сидячи, напівлежачи,
лежачи.

4. Стежте, щоб руки хворого під час транспортування не спадали з підлокітників крісла-
каталки.

5. Обережно транспортуйте хворого на підйомі та спуску крісла-каталки по похилій доріжці,

у цей момент підтримуйте пацієнта.

6. Продезінфікуйте крісло-каталку після використання.

Транспортування хворого за допомогою каталки-нош

1. Застеліть ноші ковдрою, а за необхідності — простирадлом.

2. Покладіть подушку.

3. Перекладіть хворого з кушетки на каталку.

4. Надайте хворому зручного положення залежно від характеру захворювання чи

пошкодження.

5. Вкрийте хворого іншою ковдрою.

6. Переміщуйте каталку головним кінцем вперед, за необхідності завезіть у кабіну ліфта і

підніміть або опустіть хворого на потрібний поверх.

7. Перекладіть хворого з каталки на ліжко.

8. Продезінфікуйте каталку після використання. Замініть постіль.

Транспортування хворого за допомогою нош

1. Застеліть ноші ковдрою, потім простирадлом.

2. Перекладіть хворого з кушетки на ноші.

 3. Накрийте хворого ковдрою.

4. Нести на ношах хворого можна удвох або вчотирьох. Нести хворого по рівній поверхні
слід головою вперед, не в ногу.

5. Піднімаючи хворого сходами, несіть його головою вперед, при цьому опустіть головний
кінець і відповідно підніміть ножний кінець.

6. Опускаючи хворого сходами, несіть його ногами вперед, піднявши ножний кінець нош.

7. Перекладіть хворого з нош на ліжко.

8. Продезінфікуйте ноші після використання.

Перекладання хворого з кушетки на каталку і з каталки на ліжко

1. Раціонально розмістіть каталку відносно кушетки або ліжка.

2. Поставте каталку перпендикулярно до кушетки так, щоб її головний кінець розмістився

біля ножного кінця кушетки.

3. Утрьох станьте біля хворого з одного боку: перший підводить руки під голову та лопатки
хворого, другий — під поперекову ділянку і таз, третій — під стегна та гомілки.

4. Підніміть хворого, поверніться разом із ним на 90° у бік каталки, покладіть хворого на
каталку та транспортуйте у відділення стаціонару.

5. У відділенні головний кінець каталки поставте перпендикулярно до ножного кінця ліжка.

6. Підніміть хворого і перекладіть на ліжко.

Примітка. Якщо каталку по відношенню до ліжка можна поставити тільки паралельно, то

медичні працівники, піднявши хворого, розвертаються з ним на 180° і кладуть його на ліжко.
При цьому ножний кінець каталки повинен розміщуватися біля головного кінця ліжка, або,
навпаки, головний кінець каталки поставити біля ножного кінця ліжка.

Особливості транспортування пацієнтів при деяких захворюваннях внутрішніх

органів і травмах

1. У разі гострого інфаркту міокарда хворого необхідно обережно транспортувати на ношах

або каталці.

2. Тяжкохворого з декомпенсованою серцево-судинною недостатністю з різко вираженою

задишкою транспортувати слід на ношах або каталці в напівсидячому положенні. Для цього під
голову та спину підкладають 2 — 3 подушки або складену у кілька шарів ковдру. У разі відносно
задовільного стану хворого можна транспортувати на кріслі-каталці.

3. У разі колапсу та інших видів гострої судинної недостатності транспортувати слід на

каталці або ношах у горизонтальному положенні з опущеним головним кінцем. Для цього під
ноги підкладають 1 — 2 подушки або валик із ковдри чи матраца. Хворого зігрівають за
допомогою теплих грілок і ковдри.

4. Пацієнта у непритомному стані, у разі небезпеки виникнення блювання транспортувати

слід на ношах чи каталці в горизонтальному положенні на спині з повернутою на бік головою.
Під голову підкладають клейонку і пелюшку. Напоготові слід мати ниркоподібний лоток, марлеві
тупфери й затискач.

5. Пацієнта із шлунково-кишковою кровотечею транспортувати слід на спині без подушки.

На надчеревну ділянку покласти пузир із льодом.

Хворого із травмою хребта транспортувати слід на дерев´яному щиті.

ІІ. Задача
Підвищена температура (38 гр) Це симптоми гострого приступу
ревматизму

Лікування:Ефективні фізіотерапевтичні
процедури (електрофорез з лікарськими
формами, інфрачервоне опромінення,
прогрівання УВЧ лампами) і медична
акупунктура. Показані грязьові, озокеритові
(природний гірський віск) і парафінові
аплікації на хворі суглоби, лікувальні ванни
(сірководневі, радонові, морські, кисневі). У
період ремісії пацієнтові прописують ЛФК і
лікувальний масаж. Хронічний ревматизм з
успіхом лікують в санаторіях і профілакторіях.

Дієта в період загострення патології

повинна містити підвищені дози
повноцінних білків (дієтичне відварне
м’ясо, морська риба, яйця, сир).
Обов’язково включення в раціон плодів,
багатих аскорбінової кислотою і калієм
(картопля, болгарський перець, шипшина,
обліпиха,банани, ягоди, хурма, капуста,
листова зелень, часник). Кількість солі
слід скоротити до 2-3 г на добу. Щоб
запобігти виникненню набряків обсяг
вживаної рідини обмежують.

Підвищений пульс (86 уд. За 1 хв)

Набряки

Біль і почервоніння колінних

суглобів
2. Постановка зігріваючих напівспиртових компресів на колінні суглоби
КРОК 1: Підготовка до процедури: Пояснити пацієнту хід процедури й
отримати згоду на її проведення
КРОК 2: Обробити руки
КРОК 3: Відрізати ножицями необхідний (залежно від місця застосування)
шматок бинта/марлі для компресу і скласти його у 8 шарів. Вирізати шматок
компресного паперу, по периметру на більший за серветку. Підготувати
шматок вати, по периметру на більший за компресний папір КРОК 4:
Скласти шари для компресу на столі, починаючи із зовнішнього шару: знизу
— вата, потім клейонка/компресний папір
КРОК 5: Налити спирт у лоток, змочити в ньому марлеву серветку, злегка
відтиснути і покласти поверх клейонки/компресного паперу. Примітка: у разі
накладання компресу на вухо серветку і клейонку/компресний папір
необхідно розрізати в центрі!
КРОК 6: Виконання процедури Усі шари компресу одночасно покласти на
потрібну ділянку тіла. Примітка: не слід накладати компрес на шкіру,
змащену йодом
КРОК 7: Зафіксувати компрес бинтом відповідно до вимог десмургії так, щоб
він щільно прилягав до шкіри, але не обмежував рухів
КРОК 8: Нагадати пацієнту, що компрес накладено на 4-6 год
КРОК 9: Обробити руки
КРОК 10: Через 1,5-2 год після накладання компресу пальцем, не скидаючи
пов’язки, перевірити ступінь вологості серветки. Закріпити компрес бинтом
КРОК 11: Обробити руки
КРОК 12: Закінчення процедури Зняти компрес через зазначений термін (4-6
год)
КРОК 13: Витерти шкіру в ділянці компресу і накласти суху пов’язку
КРОК 14: Обробити руки
КРОК 15: Зробити відмітку про виконання процедури і реакцію на неї
пацієнта у листку лікарських призначень (форма 003-4/о)

3. Взяття крові з вени на бактеріологічне дослідження

Забір крові для бактеріологічного дослідження під час гарячки

необхідно здійснювати до початку антибактеріального хіміо-
терапевтичного лікування або через 12—24 год після останнього
введення антибактеріального препарату.

Флакони з поживним середовищем надають бактеріологічні лабораторії

і їх можна зберігати у відділенні до потрібного моменту в холодильнику
за температури +4, +6 °С. Перед взяттям крові флакон з поживним
середовищем зігрівають за кімнатної температури.
1. Під час взяття крові з вени дотримуйтесь більш суворих правил
асептики. Ретельно вимийте та обробіть руки, надягніть стерильні
гумові рукавички.

2. Приготуйте спиртівку або зволожений 96% розчином етилового

спирту тампон, який покладіть у металевий лоток, і сірники.

3. Психологічну підготовку хворого, накладання джгута, підготовку вени,

знезараження ділянки шкіри, венепункцію здійсніть так, як при
внутрішньовенній ін'єкції. Не перевіряйте прохідність голки, щоб
уникнути попадання мікроорганізмів із повітря.

4. Наберіть у шприц 5 мл крові.

5. Зніміть джгут, прикладіть до місця пункції стерильний ватний тампон і

видаліть голку з вени.

6. Підпаліть спиртівку або проспиртований тампон, вийміть корок з

флакона з рідким поживним середовищем, обпаліть горловину флакона
на полум'ї і, не торкаючись його стінок, влийте в нього кров.

7. Ще раз обпаліть горловину флакона, потім — стерильну частину

корка і закрийте ним флакон. Усі дії проводьте якомога швидше й
обережніше, щоб з навколишнього середовища у флакон не потрапили
мікроби.

8. Якщо стоїть підключичний катетер, можна його використати для

отримання крові, але спочатку одним шприцом відбирають декілька
мілілітрів крові, а потім другим набирають кров для дослідження.

9. Кров на білірубін, трансаміназу беріть у суху пробірку в кількості 3—5

мл. Перед взяттям крові рекомендується одноденне голодування, не
варто приймати аскорбінову кислоту.

10. Кров на RW беріть у кількості 3—5 мл у суху пробірку.

(Або сайт http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_02.htm)