Предмет: Хірургія

Спеціальність: Лікувальна справа

Практичне заняття № 16

Тема: Підготовка хвориз до операції .

Актуальність теми: встановлення діагнозу захворювань, має вирішальне значення для

правильного лікування хворих.
Навчальні цілі заняття:
Знати:
- поняття про передопераційний період;
- мету передопераційної підготовки;
- особливості підготовки хворих до планових і екстерних операцій;
- особливості підготовки хворих раннього, середнього та похилого віку;
- загальні поняття про особливості підготовки до операцій хворих з анеміями,
порушеннями зсідання крові, серцевою, легеневою недостатністю, з цукровим діабетом,
із стенозом воротаря, захворюваннями товстої кишки.
Вміти:
- приймати участь у підготовці органів і систем хірургічного хворого до операцій;
- проводити гігієнічні заходи передопераційним хворим;
- проводити попередню підготовку операційного поля;
- проводити проби на чутливість до лікарських речовин; - проводити премедикацію
передопераційним хворим; - транспортувати хворих в операційну.
Виховна ціль: розвивати почуття відповідальності за своєчасність і правильність
професійних дій.
Формування практичних вмінь та навичок:
1.Згідно призначень лікаря виконання хворим п/ш, в/ш, в/м, в/в ін’єкцій та інших
лікувальних і діагностичних маніпуляцій.
2.Проведення передопераційним хворим повної та часткової санобробки.
3.Проведення попередньої підготовки операційного поля.
4.Проведенння проб на чутливість до лікарських речовин.
5.Проведення премедикацій.
6.Транспортування хворих в операційну.

а)Підготовка до операції дітей.

Перед операцією необхідно визначити зріст, масу тіла дитини і їх відповідність віку,
оглянути порожнину рота (рухомі молочні зуби краще видалити).
Обстеження дитини зводять до мінімуму, щоб менше травмувати його психіку. Дітей
необхідно відволікати від хвороби, розповідати їм казки, давати іграшки, що легко миються
(м’які іграшки в хірургічному відділенні заборонені). Важливо слідкувати за гігієнічним
режимом дітей, вмивати їх, підмивати, часто провітрювати палату. Зверненням медсестри
повинно бути рівним, ласкавим, неприпустимий крок – залякування. Дуже важлива робота з
батьками, які часто залякують дітей “уколом”, тим самим підриваючи довіру до медсестри.
1
Перед неприємною маніпуляцією необхідно м’яко пояснити дитині її характер, так як при
несподіваному проведення маніпуляції у дітей можливі нервові зриви.
Діти раннього віку погано переносять голодування, їх годують, звичайно, їжею до 22 00год
– на передодні операції, а вранці в день операції дають їм солодкий чай. Грудну дитину
перестають годувати за 4-5 год. до операції. Премедикацію необхідно проводити так, щоб
доставити дитину в операційну в сплячому стані. Інколи за 1год. до операції застосовують
пероральну премедикацію. Новонародженим перед операцією вводять вікасол, так як у них
знижене згортання крові. Напередодні для операції кишківник очищають клізмою
(послаблюючі протипоказані).
Перед оперативним втручанням на шлунку вранці за 2 год. до операції проводять його
промивання. Необхідно теж пам’ятати, що діти погано переносять переохолодження як при
підготовці до операції, так і під час її виконання і в після операційному періоді.
б). Підготовка до операції хворих похилого та старечого віку.
Загальні принципи підготовки хворих до операції однакові для всіх, незалежно від віку,
але внаслідок зниження компенсаторних можливостей організму і меншому супротиву до
операційної травми люди похилого і старечого віку потребують більш ретельного
обстеження і необхідної медикаментозної підготовки. Ці хворі складають “контингент
ризику”, так як у них основне захворювання часто комбінується з 2-3 супутніми: діабетом,
атеросклерозом, ІХС, хронічними захворюваннями легень та ін. Підготовка їх до операції
тривала, включає введення біогенних стимуляторів, комплексу вітамінів (декамевіт,
оваденіт), антикоагулянтів.
Досить часто у хворих похилого віку зустрічається варикозне розширення вен нижніх
кінцівок, що може бути джерелом тромбоемболій. Перед операцією їм рекомендується
бинтування нижніх кінцівок еластичним бинтом. При діабеті вводять інсулін, при
захворюваннях серця - корглікон, дигоксин, кокарбоксилазу. Необхідна ретельна корекція
порушення обміну.
Слід пам’ятати про зниження опірності організму у людей похилого віку, вплив
переохолодження, вразливість їх психіки. Для таких хвороб особливе значення має дихальна
гімнастика, як важливий профілактичних засіб післяопераційних пневмоній. Хворі похилого
віку не рідко страждають закрепами внаслідок недостатньої функції кишківника. Перед
операцією їм призначають відповідну дієту, відповідно ставлять очисні клізми. Санітарну
обробку хворих проводять у тепловій душовій кімнаті. Якщо призначена ванна, то
температура води не повинна перевищувати 36-37 0С.
Премедикація барбітурами і морфіном не бажана, краще застосовувати промедол або
пантогон.
в). Підготовка до операції ослабленого хворого.
Підготовка хворих з хронічними захворюваннями, часто виснажених, зневоднених,
потребує спеціальних заходів, які залежать від характеру захворювання і стану хворого. При
зневодненні вводять 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера-Локка, “Дисоль”,
“Трисоль”, при виснаженні – глюкозу, вітаміни, білкові гідролізатори, жирові емульсії. При
захворюваннях серцево-судинної системи вводять серцеві глікозиди. При хронічних
захворюваннях легень проводять санацію бронхіального дерева: інгаляції ефедрину,
трипсину, антибіотиків. Хворих (особливо тих, що палять) навчають відкашлюватись: вранці
в день операцї вони повинні відкашлювати все харкотиння. Для покращення його
відходження застосовують інгаляції з гідрокарбонатом натрію, постуральний дренаж:
хворому рекомендують займати вранці в ліжку те положення, в якому краще всього
2
відходить харкотиння. Для підвищення захисних сил організму проводять імунізацію
стафілакоковим анатоксином, імуноглобуліном, вводять пірогенал по 10 мг в/в, продігіозан
по схемі (0,2 мл, 0,5 мл і 1 мл з інтервалом 3-5 днів). Дають метацин по 0,5. Для покращення
функції печінки вводять вікасол, сірепар, карсил та ін. При значному виснаженні хворого і
неможливості харчування звичайним способом показані живильні клізми.
Спочатку ставлять звичайну очисну клізму. Необхідно пам’ятати, що через товстий
кишечник можуть всмоктуватися тільки вода, поварена сіль, глюкоза і спирт.. В зв’язку з
цим у склад живильної клізми входять 0,85% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози в
рівних кількостях і 4-5% розчин сприту. За добу вводять до 2л цього розчину підігрітого до
37-400С. Через пряму кишку можна вводити амінопептид, розчин БК-8. Але краще в цих
випадках застосовувати парантеральне живлення. З цією метою в/в вводять по 300-500мл
альбуміну, протеїну, гідролізат казеїну та ін.
Необхідно застосовувати комплекс вітамінів. Для введення жирів вводять жирові емульсії
інтраліпід і ліпофундин.

Алгоритм розведення антибіотиків та введення внутрішньом‫׳‬язово

Оснащення:
1. стерильний лоток;
2. стерильні шприци ємкістю 5 або 10 мл із голками;
3. стерильні ватні кульки, серветки;
4. пінцет;
5. гумові рукавички, маска;
6. антибіотики у флаконах;
7. 0,9% розчин натрію хлориду;
8. 0,25—0,5% розчин новокаїну;
9. спирт етиловий 700;
10. лоток для використаного матеріалу; 11. ємкості з дезрозчинами; 12. протишоковий набір.
Послідовність дій під час виконання процедури
1. Психологічно підготуйте пацієнта до маніпуляції.
2. Уточніть індивідуальну чутливість до препарату.
3. Помийте руки два рази під проточною водою з милом, висушіть, обробіть руки спиртом,
одягніть маску, рукавички.
4. Підготуйте весь стерильний матеріал та шприц до виконання ін’єкції.
5. Візьміть флакон із антибіотиком, уважно прочитайте етикетку і візуально визначте
придатність флакона.
6. Нестерильним пінцетом зніміть захисну металеву кришечку.
7. Обробіть корок і ободок ковпачка стерильним ватним тампоном, зволоженим 70%
етиловим спиртом.
8. Наберіть у шприц необхідну кількість 0,9% стерильного розчину натрію хлориду з
розрахунку 1 мл на 100 000 ОД або 0,1 г препарату. Наприклад, якщо флакон
бензилпеніциліну натрієвої солі містить 250 000 ОД, то у шприц наберіть 2,5 мл
розчинника.
9. Проколіть пробку флакона стерильною голкою з насадженим шприцом.
10. Введіть у флакон розчинник і, не виймаючи голки, від’єднайте шприц.
11. Декілька разів струсніть флакон до повного розведення ліків.

3
12. Приєднавши голку, що знаходиться у флаконі, до шприца, набираємо антибіотик у
потрібній кількості.
! Примітка: при розведенні антибіотика голку у флакон необхідно вводити так, щоб
проколоти тільки пробку, тому що при глибокому введенні у зв‫׳‬язку з підвищеним тиском у
флаконі за рахунок введеного розчинника через голку буде самовільно виходити розчин
антибіотика.
13. Запропонуйте пацієнту лягти на живіт або бік.
14. Визначте місце ін’єкції: верхньо-зовнішній квадрат сідниць або передньо-зовнішня
поверхня верхньої третини стегна.
15. Протріть місце ін’єкції почергово двома ватними кульками, змоченими спиртом.
16. Протріть спиртом гумові рукавички.
17. Видаліть зі шприца пухирці повітря.
18. Розтягніть шкіру на місці ін’єкції.
19. Різким рухом введеть голку перпендикулярно до поверхні шкіри на 2/3 її довжини.
20. Відтягніть поршень до себе і переконайтесь, що голка не потрапила в просвіт судини (у
циліндрі шприца не повинно бути крові).
21. Повільно введіть ліки, натиснувши на поршень.
22. Прикладіть стерильну ватну кульку до місця ін’єкції, швидким рухом витягніть голку.
23. Спитайте пацієнта про його самопочуття.
24. Продезинфікуйте використане обладнання.
Алгоритм підшкірних ін’єкцій Оснащення:
1. стерильні шприци ємкістю 1, 2, 5 мл, голки довжиною 2,5-4 см;
2. стерильні ватні тампони, серветки;
3. спирт етиловий 70%;
4. лікарські препарати в ампулах, флаконах;
5. пилочка;
6. стерильний лоток;
7. лоток для використаного матеріалу; 8. гумові руквички, маска; 9. ємкості з дезрозчинами.
Послідовність дій під час виконання процедури
1. Протріть чисто вимиті руки стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% етиловим
спиртом.
2. Одягніть маску, гумові рукавички.
3. Підготуйте шприц і наберіть ліки згідно із загальноприйнятими правилами.
4. Проведіть психологічну підготовку хворого.
5. Хворого посадіть. Пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень,
ін’єкції виконуйте в положенні лежачи.
6. У місці ін’єкції шкіру протріть стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% етиловим
спиртом, двічі: спочатку обробіть ділянку розміром 10х10 см, потім другим тампоном –
5х5 см. Тампон затисніть між ІV і V пальцями лівої руки.
7. Наповнений ліками шприц візьміть правою рукою так, щоб ІІ палець притримував муфту
голки, решта пальців невимушено тримають циліндр шприца. При цьому зріз голки
направте вгору.
8. Вказівним та великим пальцями лівої руки захопіть шкіру з підшкірною основою у
відповідній ділянці і відтягніть її догори або захопіть плече з медіального боку і трохи
натягніть шкіру.

4
9. Швидким рухом під гострим кутом (30-450) за течією лімфи (від периферії до центру)
вколіть голку зрізом догори на 2/3 її довжини в основу утвореної складки, тобто на
глибину 1-2 см.
10.Після проколу шкіри складку відтягніть і ІІ –ІІІ пальцями лівої руки обхопіть обід
циліндра шприца, а І пальцем надавіть на рукоятку поршня і повільно введіть ліки під
шкіру.
11.Лівою рукою прикладіть до місця уколу стерильний ватний тампон, зволожений 70%
етиловим спиртом, і швидким рухом витягніть голку.
12.Запропонуйте хворому цим самим тампоном протягом 3-5 хв. робити легкий масаж того
місця, куди введено ліки, щоб вони краще розійшлися в підшкірній основі, а також для
запобігання виникненню крововиливів у разі поранення стінок судин голкою.
Підшкірне введення олійних розчинів
1. Перед набиранням олійних розчинів у шприц ампулу з ліками підігрійте на водяній бані
до температури +36-370 С.
2. Після введення голки складку шкіри відпустіть і лівою рукою відтягніть поршень шприца
до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка в отвір кровоносної судини (з метою
уникнення олійної емболії).
3. Якщо кров у шприці відсутня, то повільно введіть ліки.
4. За наявності крові у шприці відтягніть трошки голку зі шприцом до себе, не виймаючи її,
введіть під кутом, і знову перевірте, чи не потрапила голка в отвір судини.
5. Після введення олійних розчинів місце ін’єкції добре помасажуйте стерильною ватною
куькою, змоченою у 70% розчині етилового спирту, а для кращого розсмоктування
олійних розчинів на місце ін’єкції накладіть зігрівальний компрес або грілку.
6. Відпрацьовані ватні тампони занурте в 3% розчин хлораміну на 1 год.
7. Продезінфікуйте використане обладнання.
8. Проведіть знежирення інструментів у миючому розчині або ополосніть ефіром.
Алгоритм внутрішньом’язових ін’єкцій Оснащення:
1. стерильні шприци ємкістю 10 мл;
2. голки довжиною 6-8 см;
3. стерильні ватні тампони, серветки;
4. спирт етиловий 70%;
5. лікарські препарати для внутрішньом’язевих ін’єкцій;
6. пилочка;
7. стерильний лоток.
8. лоток для використаного матеріалу; 9. гумові руквички, маска; 10. ємкості з
дезрозчинами.
Послідовність дій під час виконання процедури
1. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом, висушіть рушником і обробіть 70%
етиловим спиртом.
2. Одягніть маску, гумові рукавички.
3. Підготуйте шприц і наберіть ліки згідно із загальноприйнятими правилами.
4. Проведіть психологічну підготовку хворого.
5. Запропонуйте йому лягти на бік або на живіт (у такому положенні м’язи цілком
розслаблюються).

5
6. Шкіру верхньозовнішнього квадранта сідниці протріть двічі стерильними ватними
тампонами, зволоженими 70% етиловим спиртом. Другий ватний тампон зафіксуйте між
IV та V пальцями лівої руки.
7. У правій руці утримуйте заповнений ліками шприц із голкою (II пальцем підтримуйте
поршень, V — муфту голки, а рештою пальців утримуйте циліндр шприца).
8. Шкіру на місці ін’єкції розтягніть і фіксуйте між І та ІІ пальцями лівої руки.
9. Перпендикулярно до поверхні шкіри різким рухом уколіть голку на глибину 5—7 см,
проколюючи при цьому шкіру, підшкірну основу, фасцію, великий сідничний м’яз.
10. До введення ліків відтягніть дещо поршень і переконайтесь у тому, що голка не
потрапила в отвір судини (в шприці не з’являється кров). Якщо препарат темного кольору
і кров у шприці побачити неможливо, від голки від’єднайте шприц і переконавшись у
відсутності крові у муфті, знову їх з’єднайте.
11. Введіть повільно ліки, натискуючи на поршень лівою рукою.
12. Притисніть стерильним ватним тампоном шкіру в місці уколу і швидким рухом видаліть
голку, а місце ін’єкції масажуйте 3-5 хв.
13. Продезинфікуйте використане оснащення згідно наказу № 223.
Запам'ятайте! Одноразово внутрішньом’язово вводити не більше ніж 10 мл розчину.
Не треба виконувати ін’єкцію в напружений м’яз, тому що це може призвести до
утрудненого введення голки і навіть до її поломки. Якщо голка зайшла дуже глибоко в
тканини, негайно її відтягніть на 1/3 довжини вгору. Якщо при видаленні з тканини - шприц
від’єднався від голки, тоді захопіть муфту голки І і II пальцями правої руки і швидко
витягніть її. При неправильному виборі місця ін’єкції - голка може потрапити в нервовий
стовбур, що може призвести до парезів та паралічів. При введенні ліків в окістя визначається
стійка болючість у місці ін’єкції.
Алгоритм внутрішньовенних ін’єкцій Оснащення:
1. стерильні шприци ємкістю 10-20 мл;
2. голки ін’єкційні довжиною 4 - 6 см;
3. стерильні ватні тампони, серветки;
4. спирт етиловий 70%;
5. лікарські препарати для внутрішньонного введення;
6. пилочка;
7. стерильний лоток;
8. джгут;
9. прокладка під джгут;
10. подушечка – валик;
11. стерильні гумові рукавички, маска;
12. лоток для використаного матеріалу, який не був в контакті з пацієнтом; 13.
протишоковий набір, аптечка «АНТИСНІД»; 14. ємкості з дезрозчинами.
Послідовність дій під час виконання процедури
1. Проведіть психологічну підготовку хворого.
2. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом, висушіть.
3. Одягніть маску.
4. Обробіть руки спиртом.
5. Приготуйте весь стерильний матеріал та інструментарій.
6. Наберіть в шприц ліки та розчинник з ампул та флакону.

6
7. Запропонуйте хворому лягти на ліжко або посадіть його. Визначте місце ін’єкції.
8. Одягніть стерильні гумові рукавички, при необхідності – окуляри.
9. Передпліччя хворого покладіть внутрішньою поверхнею догори. Для створення
максимального розгинання під лікоть підкладіть тверду подушечку або опору із
складеного рушника.
10. На плече, на 5-7 см вище від ліктьового згину накладіть гумовий джгут, але не на
оголене тіло, а на рушник або серветку. Накладіть джгут так, щоб вільні кінці були
спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції. При цьому пам’ятайте, що
джгут має стискувати лише поверхневі вени і ні в якому разі не порушувати рух крові
по артеріях (перевірте пульс на променевій артерії).
11. Для посилення венозного застою запропонуйте хворому декілька разів стиснути й
розтиснути кулак або перед накладанням джгута опустити руку. При задовільному
наповненні вени чітко контуруються і пальпуються під шкірою у вигляді еластичних
тяжів.
12.Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпуйте вени ліктьового згину й виберіть з
них найбільш об’ємну та найменш рухому вену.
13.Попросіть пацієнта стиснути кулак.
14.Поверхню ліктьового згину протріть двічі стерильними тампонами, зволоженими 70%
етиловим спиртом. Краще це робити знизу вверх від периферії до центру, тобто за течією
крові та лімфи.
15.Обробіть спиртом гумові рукавички.
12. І пальцем лівої руки поряд із веною змістіть трохи вниз шкіру і зафіксуйте вену
(кулак хворого при цьому стиснутий).
13. Правою рукою візьміть шприц з ліками таким чином, щоб ІІ палець фіксував муфту
голки, а решта утримували циліндр шприца.
14. Тримаючи шприц паралельно до шкіри, зрізом голки доверху, обережним рухом
проколіть шкіру й стінку фіксованої вени.
15. Відчувши «провал», легенько відтягніть поршень до себе до появи крові в шприці,
під голку підкладіть стерильну серветку.
16. Зніміть джгут обережно лівою рукою і попросіть хворого розтиснути кулак.
17. Ще раз відтягніть поршень циліндра на себе, щоб упевнитись, що під час зняття
джгута голка не вийшла з вени. При цьому в шприц вільно поступає кров.
18. Не змінюючи положення шприца, першим пальцем лівої руки натисніть на рукоятку
поршня, повільно введіть лікарський препарат, стежачи за станом пацієнта.
19. По закінченню введення лікарської речовини прикладіть до місця ін’єкції стерильний
ватний тампон і швидким рухом витягніть голку з вени.
20. Запропонуйте хворому зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути тампон на 3-5
хв.
21. Спитайте пацієнта про його самопочуття.
22. Продезинфікуйте використане оснащення згідно наказу № 223.
Якщо хворий у непритомному стані, то зафіксуйте самі місце пункції або накладіть
стерильну серветку й закріпіть її бинтом навколо руки.
Якщо у вену потрібно ввести декілька видів лікарських препаратів, то спочатку введіть ліки з
першого шприца. Попередньо під муфту голки підстеліть стерильну серветку. Потім шприц
від’єднайте від голки. Швидким рухом замініть підготовлений шприц з набраним розчином,

7
з’єднайте його з муфтою голки, відтягніть поршень на себе, перевірте, щоб голка не вийшла
із вени, потім введіть розчин з другого шприца.
Запам’ятайте! Перед пункцією вени треба переконатись, що в шприці відсутнє повітря. При
неадекватній реакції хворого на введення препарату треба негайно припинити ін’єкцію,
з’ясувати причину такої реакції, викликати лікаря.
Алгоритм заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином
Оснащення:
1. система одноразового використання;
2. флакон з інфузійним розчином;
3. ножниці;
4. стерильний пінцет;
5. стерильний маніпуляційний столик;
6. стерильні ватні тампони, серветки;
7. спирт етиловий 70%;
8. стерильний лоток;
9. лоток та ємкості для використаного матеріалу;
10. штатив – підставка.
Підготовка флакона з інфузійним розчином:
1. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом, висушіть рушником і обробіть 70%
етиловим спиртом.
2. Прочитайте уважно етикетку на флаконі, візуально перевірте придатність інфузійного
розчину для використання. Звірте напис на флаконі з призначенням лікаря (назва розчину,
процентна концентрація, кількість) і перевірте термін придатності, герметичність
упаковки, прозорість рідини.
3. Ножницями зніміть з флакона центральну частину металевого ковпачка.
4. Стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% етиловим спиртом, обробіть корок
флакона та верхню бокову частину металевого ковпачка.
Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином
1. Перевірте герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає систему).
2. Обробіть бранші ножниць і місце розрізу системи стерильним ватним тампоном,
зволоженим 70% етиловим спиртом, і розкрийте пакет.
3. Обробіть додатково руки спиртом і вийміть систему з пакета.
4. Зніміть ковпачок з голки-повітровода і введіть її до упору через гумовий корок у флакон.
5. Зніміть ковпачок з верхньої голки системи і введіть її через гумовий корок у флакон на
відстані 1 см від голки-повітровода.
6. Закрийте гвинтовий затискувач.
7. Флакон переверніть догори дном і закріпіть на штативі Якщо голка-повітровод має
поліетиленову трубку, то закріпіть її на штативі так, щоб її вільний кінець був на рівні
дна флакона.
8. Ін’єкційну голку разом з ковпачком зніміть і покладіть у підготовлений стерильний
лоток.
9. Однією рукою переверніть крапельницю в горизонтальне положення, а другою,
утримуючи нижню частину системи, відкрийте затискувач.
10. Заповніть крапельницю до половини об’єму розчином.

8
11. Опустіть крапельницю в початкове положення і заповніть нижню частину системи
розчином до повного витиснення повітря та появи розчину з канюлі для насадки голки.
1. Закрийте гвинтовий затискувач.
2. Одягніть ковпачок з голкою на канюлю, підвісьте нижній кінець системи на гачок
штатива. Запам'ятайте! Потрібно ретельно перевірити відсутність повітря в нижній
частині системи!

Алгоритм підключення заповненої системи для внутрішньовенного крапельного

введення ліків
(внутрішньовенного вливання - інфузії) Оснащення:
1. заповнена інфузійним розчином система;
2. штатив-підставка;
3. стерильні ватні тампони;
4. стерильні серветки;
5. стерильний лоток;
6. лейкопластир;
7. джгут, рушник;
8. подушечка-валик;
9. лоток та ємкості для використаного матеріалу;
10. стерильні рукавички, маска;
11. спирт етиловий 70%;
12. аптечка «АНТИСНІД»;
13. ємкості з дезрозчинами.
Послідовність дій під час виконання процедури
1. Проведіть психологічну підготовку хворого.
2. Перед підключенням системи запропонуйте хворому звільнити сечовий міхур.
3. Двічі помийте руки з милом під проточною водою, висушіть, обробіть руки спиртом.
4. Приготуйте весь стерильний матеріал.
5. Доставте в палату заповнену систему. Підготовлені флакони поставте на тумбочку біля
ліжка хворого, накрийте стерильною серветкою. На етикетках флаконів зазначте
прізвище хворого.
6. Допоможіть пацієнту лягти на ліжко в зручне положення так, щоб його рука лежала без
напруження, не звисала.
7. Вимийте руки, обробіть їх спиртом. Одягніть стерильні маску та гумові рукавички.
8. Накладіть джгут на середину плеча, запропонуйте пацієнту декілька разів стиснути і
розтиснути кулак, виберіть найбільш наповнену вену, попросіть пацієнта стиснути кулак.
9. Обробіть ін’єкційне поле почергово двома стерильними ватними тампонами, змоченими
в спирті.
10. Обробіть гумові рукавички спиртом.
11. Зафіксуйте вену. Ще раз перевірте відсутність повітря в системі. Тримаючи голку,
надітою на канюлю системи, зрізом доверху, паралельно до шкіри, здійсніть венепункцію
(кулак пацієнта при цьому стиснутий).
12. При появі крові в муфті голки або в канюлі системи , попросіть пацієнта розтиснути
кулак, зніміть джгут, підкладіть серветку.

9
13. Відкрийте гвинтовий затискувач і відрегулюйте частоту крапель. Оптимальна частота 40
—60 крапель за 1 хв., але в деяких випадках кількість крапель може бути меншою.
14. Іноді доцільніше спочатку ввести голку, утримуючи її за муфту стерильною серветкою, а
потім підключити систему.
15. Зафіксуйте муфту голки до шкіри стрічкою лейкопластиру. Другою стрічкою зафіксуйте
систему.
16. Обережно вийміть джгут, подушечку, зручно покладіть руку.
17. Місце пункції та голку прикрийте зверху стерильною серветкою.
18.Час від часу навідуйтесь до хворого і слідкуйте за його станом та інфузією.
Заміна флаконів під час інфузії
1. Заміну флакона здійснюють при заповненій розчином крапельниці, не виймаючи голки з
вени.
2. Закрийте гвинтовий затискач.
3. Закріпіть на штативі новий флакон з продезінфікованим гумовим корком.
4. Голку із попереднього флакона швидко вийміть і введіть голку в підготовлений флакон.
5. Потім таким же чином введіть голку повітровода.
6. Відкрийте затискач. Відрегулюйте частоту крапель (найчастіше вона складає 40-60
крапель за 1 хв.).
Додаткове внутрішньовенне введення лікарського препарату:
1. Наберіть у шприц необхідний для додаткового введення лікарський препарат.
2. Перекрийте течію рідини за допомогою гвинтового затискувача.
3. Обробіть гумову трубку стерильним ватним тампоном, зволоженим спиртом.
4. Проколіть голкою трубку і введіть за допомогою шприца лікарський препарат.
5. Вийміть голку із гумової трубки, відкрийте гвинтовий затискувач і відрегулюйте течію
рідини.
Якщо треба ввести хворому лікарський препарат у розведеному вигляді, обробіть спиртом
корок флакона, проколіть його голкою і введіть препарат безпосередньо у флакон з
розчином. Запам'ятайте!
Поліетиленові трубки проколювати не можна, тому що одразу порушиться герметичність
системи.
Від'єднання системи
1. Після закінчення маніпуляції: закрийте гвинтовий затискач, зніміть серветку,
лейкопластир, покладіть в лоток.
2. Прикладіть стерильну ватну кульку, змочену спиртом, до місця ін’єкції і швидким рухом
витягніть голку.
3. Попросіть пацієнта зігнути руку у ліктьовому суглобі до зупинки кровотечі в місці
венепункції. Якщо хворий перебуває в непритомному стані, то фіксуйте місце пункції
самі або на місце пункції накладіть стерильну серветку й закріпіть її до шкіри руки за
допомогою бинта
4. Спитайте у пацієнта про його самопочуття.
5. Продезінфікуйте використане оснащення.
Алгоритм Проведення гігієнічної ванни.
Підготовка та відпуск ванни:
1. Перевіряють готовність ванної кімнати та ванни до проведення процедури.
Температура повітря і ванній кімнаті повинна бути не нижчою ніж 250С, вікна – зачинені.

10
2. Заповнюють ванну спочатку холодною водою, потім гарячою. Можна використати
змішувач. Температуру визначають водяним термометром, не виймаючи його з води. 3.
Посадіть хворого у ванну так, щоб спина опиралася в одну стінку ванни, а ноги – в другу.
Якщо хворий не дістає стінки ванни, то під ноги йому підкладають підставку. Під голову
хворого покладіть рушник, складений валиком, або грілку, наповнену водою кімнатної
температури.
4. Відпустіть ванну відповідно до призначення лікаря (тривалість ванни та температура
води). При правильно призначеній і виконаній процедурі спостерігається порожевіння та
потепління шкіри. У хворого з’являється відчуття свіжості, бадьорості.
5. Під час приймання ванни не залишайте хворого одного. Стежте за загальним станом
хворого, його шкірними покривами та пульсом. Якщо хворий зблід, з’явилося
запаморочення, виведіть його з ванни, витріть рушником, покладіть на ліжко з трохи
піднятим ніжним кінцем, розітріть скроні й дайте на ватці понюхати нашатирний спирт.
Терміново викличте лікаря.
6. Після ванни хворий повинен відпочити 30 хвилин.
Під час гарячої ніжної ванни тіло хворого тепло закутайте.
Дезінфекція ванни. Після використання ванну двічі протріть спеціально для цього виділеною
щіткою 3% розчином хлораміну та промийте теплою водою.
Алгоритм Застосування очисної клізми.
Оснащення:Кухоль Есмарха (скляний, емальований, або гумовий) ємкістю 1 – 2 л з
наконечником і краном; Вода температури 28 – 320С, 1 – 1,5л ( у разі схильності до спазмів
кишечника температура води – 37 – 39 0С, при атонії кишечника - 18 – 20 0С); Вазелін;
Штатив – стойка; Судно; Відро або таз; Гумові рукавички; Фартух із пластикату; Клейонка;
3% розчин хлораміну; Маркіровані ємкості для чистих і використаних наконечників.
Показання до застосування очисної клізми: закреп, підготовка породіль до пологів,
підготовка хворих до планових операцій на органах травного тракту та органах малого таза,
підготовка хворих до рентгенологічних обстежень органів травного тракту, малого таза,
тазових кісток, тазового відділу хребта, підготовка хворих до ендоскопічних обстежень
кишок, отруєння.
Протипоказання до застосування очисної клізми: гострий аппендицит, гострі запальні
процеси товстої кишки зі схильністю до кровотечі, тріщини заднього проходу, кровотеча з
травного тракту, розпад пухлини прямої кишки, перші дні після операцій на органах
травного тракту, випадіння прямої кишки.
Місце виконання процедури. Якщо дозволяє стан хворого, процедура очисної клізми
виконується в спеціальній туалетній кімнаті, де є кушетка, штатив – стійка для підвішування
кухля Есмарха, раковина, маркіровані ємкості для чистих і використаних наконечників,
дезінфікуючі розчини, вазелін. Хворим, які перебувають на ліжковому режимі, процедуру
виконують у ліжку.
Послідовність дій під час виконання процедури.
Підготовка медичної сестри і хворого до процедури:
1. Проведіть психологічну підготовку. Поясніть сутність
процедури хворому.
2. Надягніть фартух і гумові рукавички.
3. Запропонуйте хворому перед процедурою звільнити сечовий
міхур.

11
4. Підстелити під таз пацієнта клейонку, край якої опустіть у відро.
5. Покладіть хворого на край кушетки або ліжка на лівий бік з підведеними до живота
ногами.
6. Якщо хворому заборонено повертатись, то процедуру виконайте в положенні лежачи на
спині, але під таз підкладіть
валик з ковдри. Запропонуйте йому розвести в боки стегна і зігнути ноги в колінах.
Послідовність дій.
1. Кухоль Есмарха підвісте на штатив на висоті 1 метр над хворим, налийте 1 – 1,5 л води
потрібної температури відкрийте кран, заповніть гумову трубку і наконечник водою,
закрийте кран. Для того, щоб легко виводився кал, можна у воду добавити 25 – 50 г
рицинової або маслинової олії чи 25 г мильної стружки.
2. Змастіть наконечник вазеліном.
3. Пальцями лівої руки розведіть сідниці й обертальними рухами обережно введіть в
анальний отвір наконечник, спочатку в напрямку до пупка на 3 – 4 см, а потім паралельно
до хребта на 8 – 10 см.
У разі наявності складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник
проведіть обережно між ними.
Запам’ятайте! Не допускається грубе і стрімке введення наконечника, тому, що можна
поранити стінку прямої кишки.
4. Відкрийте плин рідини. Регулюйте інтенсивність її поступання так, щоб не викликати
сильного болю і раптового відчуття переповнення кишечника.
Якщо вода не надходить у кишечник (що видно з рівня рідини в кухлі), підніміть кухоль
вище і змініть положення наконечника: проведіть його глибше або злегка вийміть зовні.
Якщо й це не допоможе (можливо, наконечник забитий каловими масами), вийміть
наконечник, промийте його водою з кухля Есмарха й введіть знову в пряму кишку.
Іноді калові маси настільки щільні, що поставити клізму практично неможливо. У такому
випадку їх видаляють пальцем в гумових рукавичках, змащених вазеліном, і лише після
цього застосовують клізму.
5. Після введення води в кишечник закрийте кран і вийміть наконечник.
6. Поясніть хворому, що він повинен полежати на спині й глибоко дихати 5 – 7 хвилин для
кращого розрідження калових мас.
7. Запропонуйте пацієнтові випорожнити кишечник у туалеті.
Якщо процедура виконувалась у ліжку, то швидко подайте хворому судно.
Очисну клізму вважайте успішною, якщо з водою через кілька хвилин вийдуть калові маси.
Якщо клізма не вдалася, процедуру можна повторити через кілька годин.
Запам’ятайте! Медична сестра обов’язково повинна прослідкувати за дією клізми. У разі
виникнення сильного болю повідомити лікаря.
Особливості застосування клізми дітям:
1. Дітям для постановки клізм застосовуйте м’які гумові або поліетиленові наконечники.
2. Уводьте рідину повільніше без великого тиску.
3. Після видалення наконечника на кілька хвилин стисніть сідниці дитині, допомагаючи цим
затримати потяг до очищення кишечника.
4. Кількість введеної дітям рідини залежить від віку: новонародженим вводять 30 мг; дитині
віком 1 – 3 міс – 60 мл; 3 – 6 міс – 90 мл; 6 – 9 – 120 – 150 мл; 9 – 12 міс – 180 мл; 1 – 2
роки - 200 мл; 3 – 5 років – 300 мл; 6 – 9 років – 400 мл; 10 – 14 років – 500 мл.

12
Дезінфекція приладдя для очисної клізми:
1. Після використання наконечник з краном від’єднайте і занурьте в 3 % розчин
хлораміну на 1 год.
2. Ретельно промийте гарячою водою (у разі потреби знежирте) і прокип’ятіть у
дистильованій воді протягом 30 хвилин.
3. Кухоль і гумову трубку протріть двічі полотниною, змоченою 3 % розчином
хлораміну, промийте водою та висушіть.
Алгоритм Проведення проби на чутливість до лікарських речовин.
Оснащення: стерильні шприци ємкістю 1 – 2 мл, стерильні голки довжиною 15 мм,
діаметром 0,4 мм, стерильні ватні тампони, спирт етиловий 70%, лікарські препарати в
ампулах, флаконах.
Для діагностичних проб використовують переважно шкіру внутрішньої (долонної) поверхні
передпліччя.
Послідовність дій під час виконання процедур.
Виконання внутрішньошкірної ін’єкції:
1.Підготовку рук, збирання шприца, набирання ліків проведіть за загальноприйнятими
правилами.
2. Хворого посадіть або покладіть на спину.
3. Місце ін’єкції (середня третина внутрішньої поверхні передпліччя) продезінфікуйте двома
стерильними ватними тампонами зволоженими 70 % етиловим спиртом.
4. Шприц візьміть у праву руку так, щоб другий палець утримував муфту голки, кінчики
решти пальців підтримують циліндр.
5. Після висихання шкіри лівою рукою обхопіть перепліччя хворого знизу і злугка розтягніть
шкіру або І пальцем лівої руки трохи натягніть шкіру нижче від місця ін’єкції.
6. Тримаючи шприц із голкою зрізом догори й майже паралельно до поверхні шкіри, вколіть
голку в шкіру так, щоб занурився її зріз.
7. Лівою рукою повільно натисніть на поршень і введіть вміст шприца. При правильному
введенні на місці ін’єкції утвориться білуватого кольору папула, яка нагудає лимону
шкірку.
8. Після введення ліків вийміть голку і до місця ін’єкції прикладіть стерильний ватний
тампон.
Алгоритм Проведення премедикації.
Вечірня премедикація.
Напередодні операції хворим дають:
- снотворні: фенобарбітал, еуноктин;
- нейролептики: дроперидол, пропазин, тизеруин;
- атарактики: мепротан, тазепам, реланіум;
- антигістамінні: димедрол, тавегіл, піпольфен;
- знеболюючі (при необхідності): промедол, омнопон. анальгін, баралгін. Ранішня
премедикація.
За 40-20 хв. до операції внутрішньом’язево вводять:
- наркотичні анальгетики: промедол 1% - 1 ,0;
омнопон 1 % - 1 ,0;
морфій 1% - 1,0.
- десенсибілізуючі: димедрол 1%-1. 0.

13
- спазмолітики: атропіну сульфат 0.1%-1,0.
Пам’ятай! Правило для сестри-анестезистки «Нема наркозу без атропіну!»
Алгоритм Підготовка операційного поля
А). “Попередня підготовка операційного поля”
Обладнання: спирт етиловий 960С, лезо стерильне, безпечна бритва стерильна, пелюшка,
серветки.
Техніка підготовки операційного поля до екстренної операції:
(медсестрою приймального віділення чи операційною санітаркою)
1. Медсестра приймального передпокою після огляду хірурга і оформлення в стаціонар,
прийняття ванни чи душу, проводить гоління операційного поля.
2. Після гоління волосся збирають серветками.
3. Шкіру обробляють 96% розчином етилового спирту.
4. Лезо і бритву кладуть в 3% розчин хлораміну на 60 хв для дезінфекції.
Техніка підготовки операційного поля до планової операції.
1. Чергова медсестра напередодні операції ввечері пропонує хворому прийняти душ.
2. Після чого хворому міняють натільну і постільну білизну на чисту.
3. Зранку в день операції збриває волосся з операційного поля в зоні майбутнього розрізу:
а) при операції на животі голять від сосків до лона (весь живіт);
б) при операціях на легенях голять половину грудної клітки і пахвинну впадину;
в) при операціях на промежині – всю промежину і в зоні стегон.
1. В процесі гоління видаляють не тільки волосся, а й поверхневий злущений епідерміс,
завдяки чому видаляється певна кількість бактерій.
2. Голити не можна ввечері, оскільки на місцях невеликих порізів утворюються кірочки, а
під ними гніздяться бактерії !!!
Увага! Шкіру після гоління протирають 96% спиртом.
Б). “Кінцева обробка операційного поля” Спосіб
Філончикова-Гроссіха.
1. До накривання операційного поля білизною шкіру широко обробляють: двічі 70%
спиртом; двічі 1% йодонатом.
2. Після укривання операційною білизною і перед розрізом обробляють 1% розчином
йодонату.
3. Після операції перед накладанням швів края рани обробляють 1% йодонатом.
4. Після накладання швів область швів обробляють 1% йодонатом.
Спосіб Боккала
У дітей та осіб з ніжною шкірою застосовується 1% брильянтовий зелений замість йодонату.
Техніка обробки 1% як при способі Філончикова-Гроссіха.
Розчином надмурашиної кислоти, 1% дегміном, 1% роккалом, дегміцидом 1:30.
Моменти обробки операційного поля аналогічні, як за способом Гроссіха-Філончикова.
Алгоритм Транспортування та перекладання хворих.
Оснащення: каталка – носилки; крісло – каталка; носилки; функціональне ліжко; ковдра,
простирадло, подушка.
Способи транспортування хворих.
1. Із приймального відділення хворого, який може самостійно ходити, направляють у
відділення стаціонару в супроводі медичної сестри або санітарки.

14
2. Для транспортування тяжкохворих використовують носилки, каталки – носилки, або
крісла – каталки.
3. Хворих після премедикації транспортують в операційну тільки на каталці.
Транспортування хворих за допомогою носилок, каталки – носилок, крісла – каталки:
1. Носилки застелюють ковдрою, потім простирадлом, кладуть подушку, хворого і
накривають його.
2. На носилках хворого несуть удвох або вчотирьох.
3. На рівній дорозі носилки з хворим несуть повільно, не в ногу, головним кінцем вперед.
4. Ідучи сходами вгору, хворого несуть на носилках головою вперед, причому особи, які
йдуть попереду, тримають ручки носилок опущеними руками, а особи, які йдуть позаду,
дещо піднімають на себе.
5. Під час спускання хворого сходами вниз несуть його ногами вперед і трохи піднімають
ніжний кінець на себе.
Зручніше транспортувати хворого на каталці – носилках, яку можна закотити в кабіну ліфта
і, якщо необхідно, підняти або опустити хворого на потрібний поверх.
При транспортуванні в кріслі – каталці спочатку наступають на підставку для ніг,
нахиляють крісло – каталку вперед, допомогаютьть хворому сісти в крісло, ставлять крісло
– каталку у вихідне положення і транспортують його.
Перекладання тяжкохворих з каталки – носилок на ліжко:
1. Щоб уникнути зайвих рухів і якомога менше турбувати хворого, попередньо подумайте,
як розмістити каталку – носилки відносно ліжка.
2. Використовують один з чотирьох способів.
Перший спосіб: каталку – носилки розташовують перепндикулярно до ліжка так, щоб її
головний кінець підходив до ніжного кінця ліжка.
Другий спосіб: каталку – носилки ніжним кінцем розміщують перпендикулярно до головного
кінця ліжка.
Третій спосіб: каталку – носилки розміуютьть паралельно до ліжка так, щоб її головний
кінець був біля головного кінця ліжка. Тоді хворого підтягують до краю носилок разом із
простирадлом, злегка піднімають і перекладають на ліжко.
Якщо хворий у свідомому стані, то, можливо, він може самостійно поступово пересунутись
з каталки – носилок на ліжко.
Четвертий спосіб: каталку – носилки розташовують паралельно до ліжка так, щоб її
головний кінець знаходився біля ніжного кінця ліжка. Стають вдвох або втрьох між
носилками та ліжком обличчям до хворого, одночасно піднімають його і, повернувшись на
1800С, перекладають на ліжко.
Під час перекладання одна людина підтримує голову та груди, друга - поперек і сідниці,
третя – стегна та гомілки.
Перекладати хворого з ліжка на каталку – носилки слід також одним із цих способів.

15
ДОДАТОК : завдання для перевірки засвоєння знань
(виконати в зошиті для практичних робіт)
Модуль 1

Клінічна задача.
Хворий К., 75 років, поступив в хірургічне відділення з діагнозом: гострий апендицит.
1,5 год тому вживав їжу. Стілець був добу тому назад. Клініка апендициту не викликає
сумнівів. Показана екстрена операція.
Як підготувати хворого до операції?
Тестові питання для контролю:
1. Вкажіть передопераційні заходи, що зменшують небезпеку інфікування
операційної рани:
A. Ванна.
B. Антибіотикотерапія.
C. Гоління шкіри.
D. Очищення ШКТ.
E. Все вищесказане.
2. Підготовка кишківника в передопераційному періоді передбачає
призначення:
A. Відхаркуючих засобів.
B. Безшлакової дієти.
C. Зондового харчування.
D. Очисних клізм.
E. Холоду на живіт.
3. Передопераційна підготовка до апендектомії включає все, крім:
A. Премедикації.
B. Очисної клізми.
C. Гоління шкіри живота.
D. Психологічної підготовки.
E. Випорожнення сечового міхура.
4. Виникненю тромбоемболічних ускладнень в післяопераційному періоді
сприяють усі фактори, крім:
A. Наявності варикозного розширення вен нижніх кінцівок.
B. Виснаження.
C. Ожиріння.
D. Наявності онкологічних захворювань.
E. Похилого віку.
5. Коли роблять очисну клізму хворому під час підготовки його до операції:
A. Перед плановою операцією на травному каналі.
B. Перед ургентною операцією на травному каналі.
16
 C. Перед будь-якою операцією на травному каналі.
D. У передопераційному періоді клізми хворому не роблять.
E. Перед будь-якою операцією під наркозом.
6. Скільки триває передопераційний період у разі негайних операцій:
A. Мінімальний термін.
B. Не більше ніж 1 год.
C. Не більше ніж 30 хв.
D. Передопераційного періоду немає.
7. В хірургічне відділення поступив хворий на гострий аппендицит. Що
необхідно зробити медсестрі у процесі підготовки його до операції:
A. Очисну клізму.
B. Катетеризацію сечового міхура.
C. Поголити лобкову ділянку і премедикацію.
D. Санацію ротової порожнини.
8. На операцію поступив хворий з гострим апендицитом. Як провести
профілактику нагноєння післяопераційної рани. Якщо хворий страждає на
фурункульоз:
A. Операцію не робити.
B. Ввести антибіотики.
C. Зробити аутогемотерапію.
D. Профілактику ускладнень почати в ранній післяопераційний період.
E. Операцію робити під наркозом.
9. Як повинен вести себе хворий після премедикації:
A. Зразу йти в операційну.
B. Полежати 1 хв.
C. Полежати 20 хв.
D. Без особливостей.
E. Чикати в палаті поки його не заберуть на каталці в операційну.
10. В хірургічне відділення поступив хворий, якому треба зробити ургентну
операцію під наркозом. Як медична сестра повинна готувати травний канал
хворого:
A. Зробити очисну клізму.
B. Зробити промивання шлунка.
C. Зробити відсмоктування шлункового вмісту.
D. Дати проносні засоби.
E. Ввести прозерін.

Модуль 2

Тести для контролю.

1. Як готують операційне поле до операції?
A. Робиться премедикація.
B. Ставиться постійний катетер.

17
 C. Промивають шлунок.
D. Голять волосся в день операції.
E. Голять волосся за день до операції.
2. Хто проводить премедикацію:
A. Лікар.
B. Анестезіолог.
C. Постова м/с.
D. Операційна м/с.
E. Анестезістка.
3. Скільки максимально триває передопераційна підготовкка в
разі планової операції:
A. Не більше 1 год.
B. Не більше 2 год.
C. 2-3 год.
D. 1,5-2 місяці.
E. 30 хв – 1 год.
4. Який із перерахованих препаратів входить до складу
премедикації:
A. Аміназин.
B. Клофелін.
C. Атропін.
D. Фурасемід.
E. Анальгін.
5. Скільки максимально триває передопераційна підготовка в разі
екстреної операції:
A. 1,5-2 год.
B. 2-4 тиж.
C. 1 тиж.
D. 3 міс.
E. 1,5 міс.
6. Куди вводять премедикацію:
A. В/ш.
B. П/ш.
C. В/в крапельно.
D. В/в струменно.
E. В/артеріально.
7. Який з препаратів, потрібно вводити хворому з підвищеним
зсіданням крові, під час передопераційної підготовки:
A. Амінокровін.
B. Гепарин.
C. Амінопептид.
D. Вікасол.
E. 10% розчин CaCl.
8. Яке ушкодження виразкової хвороби шлунку потребує негайної
операції:
18
 A. Субкомпенсований стеноз.
B. Декомпенсований стеноз.
C. Перфорація виразки.
D. Пенетраця виразки.
E. Шлунково-кишкова кровотеча.
9. Визначіть стан, при якому проведення планової операції
переноситься:
A. Погіршення сну.
B. Зниження апетиту.
C. Сухість шкіри.
D. Гнійничкові висипання на шкірі.
E. Закрепи.
10. Час, з якого починається передопераційний період:
A. З моменту захворювання.
B. З моменту встановлення діагнозу.
C. З дня підготовки до операції.
D. З моменту звернення в поліклініку.
E. З дня вступу в стаціонар.

Література 1.
Роздольський І.В. Посібник з хірургії.К.Здоров’я.2003 р.
2. Кіт О.М. Хірургія – Тернопіль Укрмедкнига 2002 р.
3. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія Київ, Вища школа, 1992 р.
4. Шевчук М.Г. Хохоля В.П. Хірургічні маніпуляції для фельдшерів і медичних сестер,
Київ, Здоров’я 1987р.
5. Цегельник В. Р. Основи хірургічної практики, Чернівці, 2000р.

19