ПЕРЕДМОВА

Аналіз кількісних та якісних характеристик населення

свідчить про те, що Україна перебуває в стані демографічної
кризи. Особливо непокоїть стан здоров’я новонароджених
дітей, який є невід’ємною складовою стану здоров’я нації в
цілому і має стратегічне значення для забезпечення розвитку
суспільства.
Навчально-методичний посібник “Перинатальні
ураження” є актуальним для України виданням, присвяченим
питанням гіпоксії плода, новонародженого та пологовій травмі.
Видання буде корисним не тільки для лікарів-
неонатологів, акушерів-гінекологів, але і для лікарів інших
спеціальностей, особливо сімейних - лікарів, лікарів- педіатрів,
лікарів- інтернів, а також студентів вищих навчальних
закладів.
Будемо вдячні за зауваження та побажання стосовно
змісту посібника, врахуємо їх в майбутній своїй видавничій
справі.

3
 ЗМІСТ
Гіпоксія плода та новонародженого………….....................5-33
1 Актуальність теми………………………………...................5-
6
2 Навчальні цілі………………………….…….........................6-7
3 Матеріали для доаудиторної самостійної роботи........7-12
3.1Базові знання, навички, вміння, потрібні для вивчення
теми .......................................................................................7-8
3.2 Матеріали для перевірки вихідного рівня знань................8
3.3 Тести та задачі для самоконтролю..........................9-12
4 Короткі методичні вказівки до роботи на практичному
занятті................................................................................12-34
4.1 Технологічна карта проведення заняття...............13-14
4.2 Таблиці та графологічні структури до практичного
заняття.............................................................................14-34
Додаток А. Графологічна структура “Динамічна діаграма
первинної реанімації”............................................................35
Додаток Б. Графологічна структура “Етіопатогенентичні
відносини між гіпоксією та набряком мозку”.....................36
Пологова травма.............................................................37-58
1 Актуальність теми..............................................................37
2 Навчальні цілі...............................................................37-38
3 Матеріали для доаудиторної самостійної роботи......38-43
3.1 Базові знання, навички, вміння, потрібні для вивчення
теми (міжпредметна інтеграція)...................................38-39
3.2 Матеріали для перевірки вихідного рівня знань.......39-40
3.3 Тести та задачі для самоконтролю........................40-43
4 Короткі методичні вказівки до роботи на практичному
занятті................................................................................43-58
4.1. Технологічна карта проведення заняття....................44
4.2. Матеріали та графологічні структури до
практичного заняття......................................................45-58
Додаток А. Графологічна структура “Етіопатогенетичні
відносини між гіпоксією та ВЧК”........................................59

4
Список літератури................................................................60

5
Тема: Гіпоксія плода та новонародженого

1 Актуальність теми

Перинатальні ураження ЦНС протягом останніх

десятиріч посідають 1-ше місце в структурі
захворюваності (становлять 30-50%) та 3-5-те місце в
структурі смертності (20%) немовлят в Україні.
Захворюваність на внутрішньоматкову гіпоксію та
асфіксію в пологах складає 53,83 та 304,48 на 1000
народжених живими (2006 р.). Ураження ЦНС
спостерігається у 20-40%, а при низькій масі тіла при
народженні у 60-70% дітей, що народилися в асфіксії.
Перинатальні ураження ЦНС визначають ризик розвитку
інвалідності з дитинства (у розвинених країнах з асфіксією
пов’язано 10% усіх випадків ДЦП).
У вітчизняній літературі наводиться показник
захворюваності 6-8%; у розвинених країнах цей показник
становить 1-1,5%. Вважається, що асфіксія супроводжує в
середньому 9% пологів, що відбуваються при терміні
гестації до 36 тижнів, і лише 0,5% пологів у більш
пізньому терміні.
Оскільки гіпоксія й асфіксія плода та
новонародженого можуть зумовлюватись численними
антенатальними та перинатальними факторами ризику,
своєчасна діагностика гіпоксії плода та асфіксії
новонароджених, їх корекція є одним з найважливіших
завдань акушерів та неонатологів.
Рівень смертності та ризик інвалідизації
новонароджених, які перенесли тяжку
внутрішньоутробну або інтранатальну гіпоксію, значною
мірою залежить від своєчасності та якості проведення
реанімаційних заходів у пологовому залі.

6
 Ефективна серцево-легенева реанімація за наявності
відповідних показань є єдиним методом лікування, що
дійсно дозволяє запобігти розвитку асфіктичного ураження
або зменшує його тяжкість.

Загальна мета – навчитися діагностувати

перинатальну гіпоксію (асфіксію), надавати невідкладну
допомогу новонародженим у перші хвилини життя,
складати план додаткового обстеження, лікування та
реабілітації дитини, яка перенесла перинатальну гіпоксію.
2 Навчальні цілі

Студент повинен знати:

 визначення та діагностичні ознаки перинатальної
гіпоксії;
 найважливіші причини та патофізіологію перинатальної
гіпоксії; принципи діагностики та лікування
перинатальної гіпоксії ; шкалу Апгар і сучасні вимоги
до її використання;
 сучасну схему первинної допомоги та первинної
реанімації новонароджених, техніку виконання
основних реанімаційних процедур (штучна вентиляція
легень, непрямий масаж серця, інтубація трахеї,
введення медикаментів);
 обладнання, що використовується для реанімації
новонароджених;
 клінічну симптоматику перинатальної гіпоксії залежно
від ступеня тяжкості та симптоми гіпоксичного
ураження внутрішніх органів;
 принципи лікування перинатальної гіпоксії;
 принципи профілактики та диспансеризацію дітей, які
перенесли гіпоксичне ураження ЦНС.

Студент повинен уміти:

7
 діагностувати перинатальне ураження ЦНС в
новонародженої дитини, використовуючи дані
анамнезу, клінічні дані та результати додаткових
обстежень;
 скласти план додаткового обстеження для
підтвердження діагнозу;
 надати первинну допомогу та первинну реанімацію
новонародженій дитині в повному обсязі;
 скласти план лікування немовляти, яке перенесло
гіпоксію;
 скласти план диспансерного нагляду за дитиною, яка
перенесла гіпоксію;
 написати клінічну історію хвороби;
 застосовувати деонтологічні навички спілкування з
батьками хворої дитини.
3 Матеріали для доаудиторної самостійної роботи
3.1. Базові знання, навички, вміння, потрібні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція)

Дисципліна Знати Уміти

Тканинне дихання; біохімічні Оцінити результати біо-
Біохімія хімічного дослідження крові
маркери гіпоксії
Нормальна та Фізіологія та патофізіологія систем
патофізіологія дихання та кровообігу. Класифікація
гіпоксії
Фармакологічні особливості Використовувати ці знання під
препаратів, що використовуються час проведення первинної
Фармакологія для первинної реанімації та реанімації та терапії гіпоксичного
лікування перинатальної гіпоксії ураження
Анатомо-фізіологічні особливості Проводити огляд
Пропедевтика новонародженої дитини, фізіологія новонародженої дитини,
дитячих хвороб періоду ранньої адаптації пальпацію, перкусію,
новонароджених аускультацію
Основні причини перинатальної
гіпоксії. Клінічні прояви і методи
діагностики внутрішньоутробної та Діагностувати і лікувати
Акушерство і
інтранатальної гіпоксії Принципи і внутрішньоутробну й
гінекологія
методи корекції внутрішньоутроб- інтранатальну гіпоксію плода
ної гіпоксії та асфіксії
новонароджених

8
 Інтенсивна А, В, С - кроки реанімації. Основне Уміти використовувати
терапія та реанімаційне обладнання обладнання для реанімації.
реанімація Провести серцево-легеневу
реанімацію дітей
Променева Нормативні показники при УЗ- Оцінювати результати
діагностика дослідженнях ультразвукового дослідження
Патологічна Морфологічні особливості Інтерпретувати
анатомія перинатального ураження ЦНС та морфологічний субстрат
внутрішніх органів
3.2 Матеріали для перевірки вихідного рівня знань
Питання для самоконтролю.
1 Визначення і діагностичні ознаки перинатальної гіпоксії.
2 Фактори ризику виникнення гіпоксії.
3 Найважливіші причини перинатальної гіпоксії.
4 Патогенез перинатальної гіпоксії.
5 Класифікація перинатальної гіпоксії.
6 Клінічні прояви (синдромальна характеристика).
7 Клінічні прояви залежно від ступеня тяжкості.
8 Клінічні прояви гіпоксії з боку внутрішніх органів.
9 Принципи діагностики перинатальної гіпоксії.
10 Шкала Апгар і сучасні вимоги до її використання.
11 Принципи лікування перинатальної гіпоксії в гострому
періоді та періоді відновлення.
12 Первинна допомога новонародженому в пологовій залі.
13 Сучасна схема первинної реанімації новонароджених.
14 Обладнання, що використовується для реанімації
новонароджених.
15 Основні процедури первинної реанімації
новонароджених (штучна вентиляція легень, непрямий
масаж серця, інтубація трахеї, введення медикаментів).
16 Принципи профілактики та диспансерного нагляду за
дітьми, які перенесли перинатальну гіпоксію.
3.3 Тести та задачі для самоконтролю
Щоб з’ясувати, чи відповідає вихідний рівень ваших
знань-умінь необхідному, виконайте такі тести та задачі.
Правильність розв’язання задач та тестів перевірте,
зіставивши з еталоном відповідей.

9
А Тести для самоконтролю
1 Використовуйте "І" чи "X", щоб засвідчити, що твердження істинне
або хибне.
1) ____Розвиток асфіксії призводить до погіршення функції
міокарда і зменшення серцевого викиду.
2) ____Коли немовля народжується в асфіксії, звичайно важко
визначити, з яким апное ми маємо справу, первинним чи вторинним.
3) ____Під час вторинного апное оксигенотерапія і тактильна
стимуляція звичайно відновлюють самостійне дихання.
4) _______Вирішення про початок реанімації слід приймати на
підставі результатів оцінки новонародженого за шкалою Апгар на
першій хвилині життя.
5)_______Зростання легеневого кровообігу відразу після
народження дитини не є обов'язковим для забезпечення адекватної
оксигенації.

2 Використовуйте "І" чи "X", щоб засвідчити, що твердження істинне

або хибне.
1)_______До мішка, що самостійно наповнюється, слід приєднати
кисневу трубку, щоб проводити реанімацію новонародженого з
використанням збагаченої киснем повітряної суміші.
2)_______Мішок, що самостійно наповнюється, з виходом для
манометра не треба приєднувати до останнього, щоб забезпечити
його правильне функціонування .
3)_______ Мішок, що самостійно наповнюється, не треба
приєднувати до джерела кисню, щоб він наповнився.
4)_______Оскільки мішок, що самостійно наповнюється, має клапани,
які відкриваються лише при його стисканні, його не слід
використовувати для подавання вільного потоку.
3 Назвіть 2 показання до штучної вентиляції легень під позитивним
тиском в новонароджених.
4 Назвіть 2 показання до непрямого масажу серця в новонароджених.
5 Опишіть 2 ситуації, в яких потрібно застосовувати адреналін під час
реанімації новонародженого.

В Задачі для самоконтролю

1 У новонародженої дитини, яка потребувала проведення
реанімаційних заходів, спостерігається центральний ціаноз,
незважаючи на проведення оксигенотерапії вільним потоком 100%
кисню через маску протягом 10 хв., а також частоту серцевих
скорочень 140/хв і наявність адекватного самостійного дихання.

10
 Який з перелічених заходів слід вважати найбільш відповідним у цей
момент ?
А Підвищення температури променевого обігрівача.
Б Проведення тактильної стимуляції.
В Проведення ШВЛ.
Г Введення налоксону.
Д Введення адреналіну.

2 Немовля, якому проводиться ШВЛ, має частоту серцевих скорочень

>100/хв і дихає самостійно. Подальшим відповідним заходом слід
вважати:
А Продовження ШВЛ.
Б Інтубацію трахеї і продовження ШВЛ.
В Припинення ШВЛ.
Г Припинення ШВЛ і призначення вільного потоку кисню.
Д Введення налоксону

3 Які з названих категорій новонароджених вимагають безумовного

проведення інтубації трахеї?
А Немовлята, при народженні яких в амніотичній рідині спостерігався
густий меконій.
Б Новонароджені з підозрою на діафрагмальну килу.
В Новонароджені з оцінкою за Апгар на 1 хв. 3 бали і менше.
Г Немовлята, які потребуватимуть тривалої штучної вентиляції легень під
позитивним тиском.
Д Новонароджені, яким за допомогою мішка і маски не вдається
забезпечити адекватну вентиляцію.

Відповіді до завдань:
А Тести для самоконтролю
1 1) І, 2) І, 3) Х, 4) Х, 5) Х.
2 1) І, 2) Х, 3) І, 4) І.
3 Апное/ дихання типу гаспінг, ЧСС < 100/хв., персистувальний
ціаноз.
4 Якщо після 15-30 с ШВЛ 100% киснем, ЧСС менше 60/хв.
5 Відсутнє серцебиття, якщо після 30 с проведення непрямого масажу
серця та ШВЛ 100% киснем ЧСС < 60/хв.

В Задачі для самоконтролю

1 - В, 2 - В, 3- А, Б, Г, Д.

11
Інформацію, яка необхідна для поповнення базисних
знань-умінь, можна знайти в таких джерелах:

1. Конспект лекції з даної теми.

2. Фізіологія і патологія новонароджених/в кн. “Медицина
дитинства” / За ред. П.С.Мощича.- Київ: Здоров'я, 1994.-
С.385-536.
1. Госпітальна педіатрія/ За ред. І.С.Сміяна,
В.Г.Майданника. – Тернопіль; Київ, 1997.- С.15-25.
2. Шабалов Н.П. Неонатология: Учебник для студентов,
интернов и резидентов педиатрических факультетов
медицинских институтов. - Т.1 – СПб.: Специальная
литература, 2002.- С.215-247.
3. Практическая неонатология // Маркевич В.Э., Пилипец
И.В., Зайцев И.Э. и др. - Сумы, 2003.- С. 33-65.
4. Зайко Н.Н., Быц Ю.В. Патологическая физиология. –
Киев: Логос, 1996. – 648 с.
5. Линденбратен А.Д., Королюк И.П. Медицинская
радиология. – М.: Медицина, 2000. – 672 с.
6. Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г. Пропедевтична
педіатрія. – К., 1999. – 578 с.
7. Чекман І.С. Фармакологія. – К., 2001. – 560 с.

Після засвоєння необхідних базисних знань вивчіть

таку додаткову літературу:

1. Наказ МОЗ України №312 “Про затвердження клінічного

Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної
допомоги новонародженим” від 08.06.2007 р.
2. Підручник з реанімації новонароджених / Американська
кардіологічна асоціація, Американська академія педіатрії/
За ред. Дж.Катвінкела/Перекл. з англ. - Львів: Галицька
видавнича спілка, 2004.- 264 с.

12
3. Барашнев Ю.И. Перинатальная неврология. – М.:
Триада Х., 2001. – 640 с.
4. Диментьева Г.М., Колонтаев А.С., Малышев В.С.
Первичная и реанимационная помощь новорожденным. –
М.: Медицина, 1999. – 77 с.
5. Пальчик А.Б., Шабалов Н.П. Гипоксически-
ишемическая энцефалопатия новорожденных. - С.Пб.:
Питер, 2000.- 217с.
6. Кривопустов С.П., Черній О.Ф., Логінова І.О. та ін.
Гіпоксичні ураження серцево-судинної системи у
новонароджених: сучасні підходи до діагностики та
лікування // Мистецтво лікування.-2005.-№ 2.- С.24-34.

Якщо ви пересвідчилися, що ваш вихідний рівень

знань-умінь відповідає вимогам цілей початкового рівня,
переходьте до засвоєння змісту навчання.

4 Короткі методичні вказівки до роботи на

практичному занятті

На початку заняття буде проведено тестовий

контроль вихідного рівня знань. Потім – теоретичне
опитування студентів за темою заняття. Надалі курація
студентами хворих дітей. Під керівництвом викладача буде
проведено клінічний розбір історії хвороби. Наприкінці
заняття - вирішення ситуаційних задач, оволодіння
практичними навичками.

4.1 Технологічна карта проведення заняття

Етап Трива Навчальні посібники Місце
лість,
хв. засоби облад- проведення
навчання нання
1 Визначення 15 Тести Комп’ютер-

13
 початкового ний клас
рівня знань
2 Теоретичне 30 Таблиці Навчальна
опитування кімната
3 Огляд хворих 40 Хворі Палата
з
гіпоксичним
ураженням
ЦНС під
контролем
викладача
4 Клінічний 15 Історії Навчальна
розбір історії хвороби, кімната
хвороби під алгоритми
керівництвом
викладача
5 Обґрунтуван- 10 Таблиці, Навчальна
ня поперед- схеми, кімната
нього алгоритми
діагнозу
6 Обґрунтуван- 10 Таблиці, Навчальна
ня схеми, кімната
лікувальної алгоритми
тактики
7 Підсумковий 15 Тести, Навчальна
контроль ситуаційні кімната
(вирішення задачі
ситуаційних
задач)
8 Оволодіння 20 Фан- Навчально-
практичними том тренув. клас
навичками
9 Підведення 5 Навчальна
підсумків кімната
роботи

14
4.2 Таблиці та графологічні структури до практичного
заняття.
Шкала Апгар та сучасні вимоги до її використання..
Показник 0 балів 1 бал 2 бали
Частота Відсутнє 100/хв і
серцевих Менше 100/хв
серцебиття більше
скорочень
Слабкі, Адекватне;
Дихання Відсутнє неритмічні голосний
дихальні рухи крик
Незначна Добра флексія
М'язовий
Відсутній флексія кінцівок,
тонус кінцівок активні рухи
В повному
Рефлекси Відсутні Гіпотонія
обсязі
Різка блідість Рожевий або
або Тулуб рожевий, незначний
Колір шкіри центральний ціаноз кінцівок локальний
ціаноз ціаноз
Шкала Апгар була запропонована у 1953 році
американським анестезіологом Вірджинією Апгар для
оцінки відповіді немовляти на пологовий стрес.
Незважаючи на зміну підходів до застосування
шкали Апгар, вона залишається важливим методом
об'єктивного обстеження дитини після народження.
Нижче ви знайдете відповіді на найпоширеніші
запитання, пов'язані зі застосуванням шкали Апгар.
Яка основна мета використання шкали Апгар ?
Оцінити ефективність первинної реанімації
новонародженого. Крім того, результат оцінки за Апгар
використовується у комплексній діагностиці
перинатальної гіпоксії, дозволяє зробити висновок про
загальний стан дитини, а також, за умов прийняття до

15
уваги результату оцінки за межами 5-ї хвилини, -
прогнозувати наслідки.
Які категорії новонароджених дітей слід оцінювати за
Апгар ?
Усіх немовлят, народжених живими, незалежно від будь-
яких інших умов.
Коли треба проводити оцінювання ?
На 1-й і 5-й хвилинах життя. Якщо результат оцінювання
менше 7 балів, слід продовжити проведення оцінки через
кожні наступні 5 хв. до 20-ї хвилини або до отримання
принаймі двох 8-бальних оцінок.
Які чинники впливають на результат оцінки за Апгар ?
- гестаційний вік;
- медикаментозне лікування матері;
- наявність інфекційного захворювання;
- нервово-м'язові порушення;
- серцево-легеневі захворювання при народженні;
- відсутність годинника;
- проведення реанімації і оцінювання однією особою;
- непослідовність самого процесу оцінювання.
Чи використовується результат оцінки за Апгар на 1/5-й
хвилинах життя для визначення наявності чи тяжкості
перинатальної гіпоксії ?
Ні, якщо висновок робиться на підставі лише цих даних.
Чи використовується результат оцінки за Апгар на 1/5-
й хвилинах життя для визначення об'єму реанімаційних
заходів?
Ні.
Антенатальні Інтранатальні
Цукровий діабет у матерію. Відшарування плаценти.
Гіпертонія під час Передчасні пологи.
вагітності. Стрімкі (<5 годин) або

16
 Анемія у матері.
Загроза переривання
вагітності.
Тривалі (>4 тиж.) гестози
вагітних.
Кровотечі в ІІ-ІІІ триместрі
вагітності.
Передлежання плаценти.
Багатоплідна вагітність.
Переношеність.
Інфекція у матері.
Маловоддя, багатоводдя.
Застосування медикаментів
під час вагітності
(адреноблокатори,
антикоагулянти, MgSO4).
Шкідливі звички у матері
тривалі (>24 годин)
пологи.
Тривалий безводний
проміжок (>6-12 годин).
Акушерські маніпуляції
при пологах.
Порушення плацентарно-
плодового кровообігу.
(обвиття пуповини, вузли
пуповини, випадіння
петель пуповини).
Застосування окситоцину
та наркозу при пологах.
Інфіковані або
забруднені меконієм
навколоплідні води

Класифікація гіпоксичних уражень ЦНС (за

Н.П.Шабаловим, Ю.І. Барашнєвим в модифікації
клініки)
За часом виникнення: антенатальне;

 інтранатальне; постнатальне;

 перинатальне.
За тривалістю впливу на плід:
 гостре;
 хронічне;
поєднане.
За етіологією:
 гіпоксичне ураження ЦНС;
 ішемічне ураження ЦНС
 ;

17
 гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС.
За ступенем тяжкості:
 легкий ступінь;
 середній ступінь;
 тяжкий ступінь.
За періодом:
 гострий (0-30 діб);
 ранній відновлювальний (до 3 міс.);
 пізній відновлювальний (від 4 до 12 міс.).
За переважаючим клінічним синдромом гострого
періоду:
 синдром підвищеної нервово-рефлекторної
збудливості;
 синдром пригнічення ЦНС;
 лікворно - гіпертензійний;
 судомний;
 синдром вегето-вісцеральних розладів;
 набряк мозку;
 мозкова кома.

За клінічними синдромами відновлювального періоду:

 астено-невротичний;
 синдром вегето-вісцеральних розладів;
 епісиндром;
 синдром рухових порушень;
 гідроцефальний синдром;
 затримки психо- моторного і мовного розвитку.
Можливе завершення захворювання:
 видужання;

 синдром мінімальної мозкової дисфункція;
 астено-невротичний;
 затримка психофізичного і мовного розвитку;

18
 епілепсія;
 гідроцефалія;
 дитячий церебральний параліч.
Приклад діагнозу: Перинатальне гіпоксично-ішемічне
ураження ЦНС, середнього ступеня тяжкості, гострий
період, синдром вегето-вісцеральних розладів.
Клінічні прояви гіпоксії залежно від ступеня тяжкості
Легкий ступінь Тяжкий ступінь
 Нормальне дихання не  Дихання при народженні
встановилося протягом 1 хв. після відсутнє або утруднене,
народження, але ЧСС 100/хв. і ЧСС<100/хв.
вище.  Переважає синдром
 Короткочасне пригнічення пригнічення ЦНС.
ЦНС, яке швидко переходить в  Шкіра бліда, колір повільно
гіперзбудливість. відновлюється при додатковій
 Шкіра ціанотична, на фоні оксигенації.
оксигенації рожевіє.  Брадикардія, тони серця
 Тахікардія. ослаблені.
 Дихання після первинного  Патологічні типи дихання
апное ритмічне. після первинного апное.
 Відсутня локальна  Характерна локальна
неврологічна симптоматика та неврологічна симптоматика.
судоми.  Через 12-24 г після
 Швидка позитивна динаміка народження виникають: набряк
мозку, крововиливи у мозок,
метаболічні порушення,
з’являються або посилюються
судоми, повторні апное,
підвищується церебральна
активність

Клінічні прояви гіпоксії з боку внутрішніх органів

Дихальна система: легенева гіпертензія, аспірація
меконію, легенева кровотеча, ушкодження сурфактантної
системи.

19
ССС: транзиторна ішемія міокарда, акроціаноз,
ослаблення тонів серця, лівошлуночкова дисфункція,
гіпотензія, тахі- чи брадикардія.
ШКТ: виразково-некротичний ентероколіт, печінкова
дисфункція, шлункова або кишкова кровотеча.
Сечовидільна система: протеїнурія, гематурія, олігоурія,
гостра ниркова недостатність.
Система крові: анемія, тромбоцитопенія, ДВЗ-синдром,
поліцитемія.
Метаболічні порушення: метаболічний ацидоз,
гіпоглікемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Діагностика
Антенатальна:
1 Виявлення факторів ризику у вагітної.
2 Кардіотокографія:
 нестресовий тест- реєстрація ЧСС плода у відповідь на
мимовільні рухи плода або скорочення матки.
Критерії адекватного (реактивного) тесту:
 ЧСС плода між 120 і 160/хв.,
 варіабельність серцевого ритму 5/хв.,
 2 епізоди акцелерацій (збільшення ЧСС плода)
протягом 20 хвилин.
 Стресовий тест - реєстрація ЧСС плода у відповідь на
індуковані скорочення матки.
Свідченням гіпоксії плода є поява децелерацій (зменшення
ЧСС плода) після 3 скорочень матки.
3 Біофізичний профіль плода: дихальна активність плода
(3 і > рухів протягом 30 хв.), рухова активність (3 великих
рухи тулуба протягом 30 хв.), тонус плода, нестресовий
тест, кількість амніотичної рідини.
4 УЗ- дослідження стану плаценти та доплерометричне
дослідження кровотоку в системі мати-плацента-плід.
Інтранатальна:

20
1 Виявлення факторів ризику у вагітної.
2 Визначення ЧСС плода (тахікардія >180/хв. або
брадикардія <120/хв.).
3 Домішок меконію в навколоплідних водах.
4 Газометрія крові плода.
Перинатальна:
Крім порушення функції зовнішнього дихання до ознак
перинатальної гіпоксії відносять:
 глибокий метаболічний або змішаний ацидоз (рН<7,0);
 оцінка за Апгар 0-3 бали довше 5 хв. після народження;
 судоми, кома та/або м’язова гіпотонія;
 синдром поліорганної недостатності.
Первинна допомога новонародженому в пологовому залі
проводиться згідно клінічного Протоколу з первинної
реанімації та післяреанімаційної допомоги
новонародженим (Наказ МОЗ України №312 від
08.06.2007 р.).
Надається всім живонародженим дітям, незалежно від їх
гестаційного віку та маси тіла.
Ознаки живонародженості (достатньо 1 ознаки):
 самостійне дихання;
 серцебиття;
 пульсація пуповини;
У випадку чистих У випадку меконіального
навколоплідних вод забруднення вод
1 Катетером або грушею відсмоктати вміст рота і носа відразу
після народження голови дитини до народження плечей
2 Зафіксувати час народження дитини
3 Покласти немовля на живіт 3 Перерізати пуповину,
матері до перерізання пуповини, покласти дитину під джерело
перерізати пуповину променевого тепла
4 Висушити шкіру 4 Надати дитині правильне
новонародженого за допомогою положення з помірно

21
теплої пелюшки, після чого відкиненою головою,
забрати мокру пелюшку підкласти валик під плечі
5 Накрити немовля теплою 5 Інтубувати трахею,
пелюшкою видалити меконій з нижніх
дихальних шляхів
6 Висушити шкіру
новонародженого за
допомогою теплої пелюшки,
після чого забрати мокру
пелюшку, накрити немовля
теплою пелюшкою
7 Провести короткотривалу (не більше 2 разів) тактильну
стимуляцію новонародженого (постукування по п'ятці,
поплескування по підошві).
8 Оцінити наявність і характер самостійного дихання - у
разі відсутності самостійного дихання або за наявності
дихання типу гаспінг:
- негайно розпочати штучну вентиляцію легень (ШВЛ) з
допомогою мішка і маски, використанням 90-100% кисню і
частотою 40-60/хв;
- початковий тиск вентиляції звичайно становить 30-40 см
водного ст., а діти з незрілими і ураженими легенями
можуть і після кількох перших вдихів потребувати тиску
на вдиху 20-40 см водного ст.;
- якщо після накладання маски на обличчя дитини і
проведення кількох вентиляцій мішком рухи грудної
клітки відсутні, потрібно: а) повторно накласти маску,
забезпечуючи її щільне прилягання до обличчя, і знову
вентилювати; за відсутності ефекту послідовно виконати
зазначені нижче заходи, кожного разу перевіряючи
ефективність вентиляції:
б) перевірити положення голови;
в) перевірити наявність секрету у ротовій порожнині і за
потреби провести відсмоктування;

22
 Оцінити колір шкіри
г) спробувати вентилювати з напіввідкритим ротом,
використовуючи повітровід;
д) збільшити тиск на вдиху.
за відсутності ефекту слід провести інтубацію трахеї і
подумати також про можливість уроджених аномалій
розвитку;
після 2 хв. проведення ШВЛ мішком і маскою у шлунок
слід увести зонд, щоб запобігти роздуванню живота та
аспірації;
за наявності адекватного самостійного дихання потрібно
відразу переходити до п.10.
9 Вентилювати легені дитини 100% киснем протягом 15-30
сек. із частотою 40-60/хв.
10 Оцінити ЧСС:
Якщо ЧСС > 100/хв

Рожевий або Генералізований

локальний ціаноз
ціаноз

 Стежити за наявністю  Призначити вільний

самостійного дихання,
повторно визначити ЧСС,
колір шкіри.
 Припинити ШВЛ за
наявності самостійного
дихання, провести
короткотривалу тактильну
стимуляцію і призначити
вільний потік кисню.
Якщо ЧСС < 100/хв
23
потік кисню (щонайменше
80%) зі швидкістю 5 л/хв і
стежити за кольором шкіри
та слизових, а також
наявністю самостійного
дихання.
 При зменшенні ціанозу
поступово знижувати
концентрацію кисню,
віддаляючи кисневу трубку
від обличчя дитини
Менше 60/хв 60-100/хв

Не зростає Зростає

Розпочати (якщо самостійне • Продовжити ШВЛ • Продовжити

дихання було адекватним і ШВЛ ще 100% О2 із частотою ШВЛ 100% О2
не проводилась) або продовжити 30/хв. із частотою 40-
ШВЛ 100% киснем із частотою • Розпочати 60/хв 15-30 сек
30/хв (разом з непрямим масажем непрямий масаж
серця, ШВЛ вже проводилась). серця із частотою
• Розпочати непрямий масаж серця 90/хв, якщо ШВЛ вже
із частотою 90/хв, якщо вже проводилась, а ЧСС <
проводилась ШВЛ 100% О2 15-30 с 60/хв
Розпочати введення медикаментів, якщо ЧСС менше 60/хв після 30 сек.
проведення непрямого масажу серця і ШВЛ 100% киснем

Що потрібно перевірити перед початком

допоміжної вентиляції реанімаційним мішком?
 Підібрати маску відповідного розміру.
 Бути певним, що дихальні шляхи прохідні.
 Забезпечити правильне положення голови
дитини.
 Зайняти правильне положення біля
новонародженого.

Як часто потрібно стискувати мішок?

На початкових етапах реанімації новонароджених частота
вентиляцій повинна становити 40-60 за хвилину, тобто майже

24
 один раз за секунду. Щоб допомогти підтримати частоту
вентиляції у таких межах, під час виконання процедури
спробуйте рахувати вголос:
Як вводити шлунковий зонд?
Обладнання, яке буде потрібне вам для введення
ротошлункового зонда під час вентиляції,
включає:
• зонд для годування розміром 8F;
• шприц об'ємом 20 мл.
Основні кроки виконання процедури такі:
1 Завжди вимірюйте довжину зонда, який
ви збираєтеся вводити. Він має бути достатньо довгим, щоб
досягти шлунка, але не настільки, щоб вийти з нього.
Довжина введеного зонда повинна дорівнювати відстані від
перенісся до мочки вуха і від мочки вуха до мечоподібного
відростка (найнижчого краю груднини). Позначте
сантиметрову поділку на зонді, що відповідає цій відстані.
Щоб максимально зменшити тривалість зупинок під час
вентиляції, вимірювання потрібної глибини введення
ротошлункового зонда можна проводити приблизно, не
знімаючи маску.
2 Вводити зонд краще через рот, а не через ніс. Ніс має бути
вільним для вентиляції, яку можна відновити відразу після
введення зонда.
3 Після введення зонда на потрібну відстань приєднайте до
нього шприц і швидко, але обережно заберіть шлунковий
вміст.
4 Від'єднайте шприц від зонда і залишіть його кінець
відкритим, щоб забезпечити подальший вихід повітря зі
шлунка.
5 Лейкопластиром приклейте зонд до щоки дитини для
гарантії того, що його кінець залишиться у шлунку і не
витягнеться назад до стравоходу.

25
 Що таке непрямий масаж серця?
Непрямий масаж серця, який іноді називають зовнішнім,
здійснюється ритмічними натисканнями на груднину з
метою:
• компресії серця між хребтом і грудниною;
• підвищення внутрішньогрудного тиску;
• забезпечення викиду крові до життєво важливих органів.

Як треба розташувати руки на поверхні грудної клітки, щоб

розпочати непрямий масаж серця?
Існують різні техніки проведення
непрямого масажу серця, а саме:
• техніка з використанням великих
пальців обох рук (метод великих
пальців);
• техніка з використанням двох
пальців однієї руки (метод двох
пальців).

Де саме на груднині мають розміщуватися ваші пальці?

Під час проведення непрямого масажу
серця новонародженого натискування
здійснюють на нижню третину груднини,
розташовану між мечоподібним
відростком і лінією, що з’єднує соски. Ви
можете швидко знайти потрібну ділянку
груднини, провівши пальцями по
нижньому краю ребер до виявлення
мечоподібного відростка. Потім
покладіть свої пальці на груднину над мечоподібним

26
відростком. Потрібно уникати натискування безпосередньо
на мечоподібний відросток.
Яким має бути положення Ваших рук при використанні
методу великих пальців
Техніка методу полягає в охопленні грудної клітки дитини
обома руками так,
щоб зафіксувати
великі пальці на
потрібній ділянці
грудини, а іншими
– підтримувати
спину новонародженого. Якщо дитина
велика, то пальці розміщують поруч
(один біля одного), а якщо маленька -
один над одним.

Яким має бути положення Ваших рук при використанні

методу двох пальців?
Компресію груднини у
разі використання
цього методу
забезпечують
кінчиками середнього і
вказівного (другого)
або безіменного
(четвертого) пальців.
Ваша друга рука має
підтримувати спину дитини, підвищуючи ефективність
стискання серця між грудниною і хребтом. Підтримуючи
спину рукою, ви можете відчути силу натискування і
глибину компресій.
Порівняно з методом великих пальців ця техніка більше
стомлює, якщо потрібно проводити тривалий непрямий

27
масаж серця. Але цей спосіб можна використовувати
незалежно від розмірів новонародженого і ваших рук.
Додатковою перевагою методу двох пальців є те, що його
використання залишає вільним доступ до залишку
пуповини, якщо потрібно вводити ліки.

З якою силою потрібно натискувати на груднину?

Потрібно натискувати на
груднину із силою, щоб
забезпечити її ретракцію
(вгинання) на глибину, що
дорівнює приблизно 1/3
передньо-заднього
діаметра грудної клітини.
Як часто проводити компресії в поєднанні з вентиляцією?
Виконання цих двох процедур потрібно координувати
таким чином, щоб проводити вентиляцію після кожного
третього натискування на груднину - 30 вентиляцій і 90
компресій за 1 хв.
Особі, яка проводить масаж серця, потрібно
координувати виконання процедур, голосно рахуючи: "Раз-і-
Два-і-Три-і-Вдих-і". На рахунок "Вдих-і" особа, яка
відповідає за вентиляцію, стискує мішок, а на "Раз-і" -
відпускає його.

28
 Отже, один цикл дій складається з трьох компресій і
однієї вентиляції.
 Цикл, що складається з чотирьох дій, повинен займати
приблизно 2 с.
 Повинно відбуватися приблизно 120 дій за 1 хв. (90
натискувань і 30 вентиляцій).

Коли потрібно вводити адреналін (епінефрин)?

Епінефрин показаний, якщо частота серцевих скорочень
новонародженого залишається менше 60 за 1 хв. після проведення
допоміжної вентиляції протягом 30 с і додаткових 30 с
координованого з вентиляцією непрямого масажу серця.
У новонароджених найбільше доступними шляхами
введення препарату є:
 Ендотрахеальна трубка. Епінефрин, введений
ендотрахеально, всмокчеться у кров легеневих вен, які
впадають прямо в серце. Це найбільш доступний шлях
введення, але час, потрібний на абсорбцію епінефрину у
легенях, сповільнює досягнення ефекту порівняно з
введенням ліків безпосередньо у кров.
 Вена пуповини. Епінефрин, введений через катетер у
вену пуповини, потрапляє до нижньої порожнистої вени, яка
впадає у праве передсердя. Цей шлях сприяє більш
ефективному досягненню потрібної концентрації епінефрину
в крові, але на катетеризацію судини витрачається додатковий
час.
Медикаменти, що використовуються для
реанімації новонароджених
Концен- Доза /
Медикамен- трація, що Приго- Швидкість
Шлях Застереження
ти тувати введення
вводиться введення

0,1-0,3 Може розводитись

1:1000
Адреналін мл/кг Вводити фіз. розчином
0 1 мл
(Епінефрин) В.В. або швидко до 1-2 мл,
0,01%
Е.Т якщо вводиться Е.Т.

29
 Кровозамін-
ники:
-альбумін; Струминне або
- Вводити
10 мл/кг краплинне (за
фіз.розчин; -- 40 мл протягом 5-
В.В. допомогою
-розчин 10хв.
Рінгера;
інфузійної помпи)
-плазма;
-кров
Вводити
0,5 Лише за умов
Натрію 2 мекв/кг поволі,
мекв/мл проведення
гідро- 20 мл (4 мл/кг) протягом
(4,2% ефективної
карбонат розчин) В.В. щонайменше вентиляції
2 хв.
0,1 мг/кг
(0,25 В.В., Е.Т. -
Налоксону 0,4 мг/мл 1 мл мл/кг) Вводити бажано;
гідрохлорид 1,0 мг/мл 1 мл В.В., Е.Т., швидко В.М., П .Ш. -
В.М., можливо
П.Ш.

Введення медикаментів
Кровозамінники
1) гостра кровотеча в матері під час пологів або безпосередньо
перед пологами;
2) наявність симптомів гіповолемії у новонародженого:
 блідість, незважаючи на адекватну оксигенацію;
 відсутність реакції на реанімаційні заходи, що
проводяться;
 знижені параметри пульсу при нормальній ЧСС;
 артеріальна гіпотензія.

Розчин соди
1) відсутність серцевої діяльності і неефективність решти
заходів.

Налоксону гідрохлорид
1) виражена дихальна депресія в новонародженого;
2) введення матері наркотиків протягом останніх 4 годин.
30
Слід пам'ятати, що важливе значення має послідовність
виконання реанімаційних процедур. Не можна розпочинати
непрямий масаж серця, якщо ще не проводилась ШВЛ; так
само не можна вводити медикаменти дитині, якій ще не
робили непрямого масажу серця. Лише в одній ситуації
(відсутність серцевої діяльності) ШВЛ, непрямий масаж
серця і введення адреналіну треба розпочинати (проводити)
одночасно. Важливо також дотримуватись певної
послідовності введення медикаментів. Першим завжди
вводиться адреналін. Його неефективність визначає
можливість застосування кровозамінників. Використання
розчинів соди і налоксону визначається специфічними
показаннями.

Можливі ускладнення при первинній реанімації

новонароджених
Ускладнення Можливі причини Запобігання або можливі коригувальні дії

Гіпоксія
Тривала інтубація
Неправильне положення
трубки
Брадикардія/
Гіпоксія
апное
Вагусний рефлекс від
ларингоскопа або катетера
Пневмоторакс Перерозтягнення однієї легені
через уведення трубки у
правий головний бронх
Провести попередню оксигенацію
мішком і маскою.
Подавати вільний потік 100% кисню під
час процедури.
Припинити спробу інтубації через 20 с
Змінити положення трубки
Провести попередню оксигенацію
мішком і маскою.
Подавати вільний потік 100% кисню під
час процедури.
Провести оксигенацію після інтубації за
допомогою мішка і трубки
Скоригувати положення трубки

Надлишковий вентиляційний Використовувати рекомендовані

тиск показники тиску вентиляції

Забої або Грубі маніпуляції Додатково відпрацювати практичні

розриви язика,
ларингоскопом або трубкою навики

31
ясен, дихальних Неправильні "гойдальні" рухи
шляхів
ларингоскопом замість його
піднімання
Клинок ларингоскопа занадто Використовувати відповідне обладнання
довгий або короткий

Перфорація Занадто енергійне введення Делікатніше проводити маніпуляції

трахеї або
стравоходу трубки

Вихід провідника за межі Правильно зафіксувати провідник

трубки

Порушення Перегин трубки або закупорка Спробувати відсмоктати вміст трубки

прохідності
ендотрахеальної її секретом катетером. Якщо ефекту немає -
трубки замінити трубку
Інфекція Інфікування через руки або Ретельно дотримуватись вимог виконання
обладнання інтубації як чистої/стерильної
процедури

Приклади підсумкового тестового контролю

1) Виберіть прийом тактильної стимуляції, який не може
зашкодити дитині:
-поплескування по спинці;
-натискання на грудну клітку;
- поплескування по щоках;
-обдування холодним киснем або повітрям;
+поплескування по стопі або постукування по п'ятці.
2) У дитини наявне самостійне дихання, ЧСС більше
100/хв., колір шкіри повністю рожевий, що відповідає
оцінці за шкалою Апгар:
-6-7 балів;
+8-10 балів;
-4-5 балів;
-2-3 бали;
-0-1 бал.

3) Якщо ви нарахували 4 ударів серця за 6 с, то повідомте,

що ЧСС дитини становить:

32
+40 за 1 хв
-70 за 1 хв
-90 за 1хв
-120 за 1 хв
-50 за 1 хв

4) Для синдрому підвищеної нервово-рефлекторної

збудливості при гіпоксичному ураженні ЦНС характерно:
+гіперестезія;
-адинамія;
-відсутність свідомості;
-м'язова гіпотонія;
-гіпорефлексія.

5) Яка з перелічених ознак не відповідає оцінці 2 бали за

шкалою Апгар?
+акроціаноз;
-ЧСС 100/хв та більше;
-наявність нормального дихання;
-голосний крик;
-активні рухи.
Приклади ситуаційних задач
Задача 1
У доношеної дитини, яка щойно народилася,
незважаючи на зігрівання, забезпечення правильного
положення, відсмоктування, обсушування і тактильну
стимуляцію, немає самостійного дихання. Після 30 с
допоміжної вентиляції легень мішком і маскою 100%
киснем зберігається апное, ЧСС 90 ударів за хвилину.
Який наступний крок (кроки) необхідно виконати дитині?

Задача 2

33
 Дівчинка народилася в термін вагітності 38 тижнів у
20- річної жінки від першої вагітності, що перебігала з
артеріальною гіпертензією, перших пологів,
навколоплідні води були чистими. Після народження
дитину переносять під джерело променевого світла, де
виявляють наявність у неї апное, ціанозу і зниженого
м’язового тонусу. Дівчинці забезпечують правильне
положення, щоб відкрити її дихальні шляхи, одночасно
гумовою грушею відсмоктують вміст рота і носа.
Новонароджену витирають теплими рушниками, забирають
мокру білизну, знову забезпечують правильне положення
голови і проводять додаткову тактильну стимуляцію
поплескуванням по підошвах дитини. Однак, після
проведення зазначених заходів самостійного дихання ще
немає. Зазначте, що і як довго Ви будете робити в цьому
випадку.
Задача 3
Дитина народилася в термін вагітності 42 тижнів у
23- річної жінки від першої вагітності, що мала перебіг
на фоні цукрового діабету, артеріальної гіпертензії,
перших пологів, навколоплідні води були чистими. В
пологах декілька разів відзначають уповільнення
серцевого ритму плода. Після народження дитину
переносять під джерело променевого світла, де виявляють
наявність у неї апное, ціанозу і зниженого м’язового тонусу.
Забезпечують правильне положення, щоб відкрити її
дихальні шляхи, одночасно гумовою грушею відсмоктують
вміст рота і носа. Новонароджену витирають теплими
рушниками, забирають мокру білизну, знову забезпечують
правильне положення голови і проводять додаткову
тактильну стимуляцію поплескуванням по підошвах
дитини. Однак, після проведення зазначених заходів
самостійного дихання ще немає. Дитині розпочинають
вентиляцію під позитивним тиском за допомогою мішка і

34
маски з використанням 100% кисню. Яку маніпуляцію
необхідно зробити додатково, якщо вентиляція мішком і
маскою буде тривати довше кількох хвилин.

Задача 4
Жінка 35 років госпіталізована до пологового
будинку на ранній стадій термінових пологів. Вагітність
друга (перша закінчилася народженням живої доношеної
дитини), мала фізіологічний перебіг, термін гестації 39
тижнів. Незабаром після госпіталізації відходять води з
густим меконієм, що нагадують „гороховий суп”.
Моніторинг серцевого ритму плода виявляє нерегулярні
пізні сповільнення (децелерації) ритму. Вирішують
вести пологи через природні пологові шляхи. Вкажіть,
коли і які першочергові дії необхідно провести цій дитині
при народженні.

35
Додаток А. Графологічна структура “Динамічна
діаграма первинної реанімації”

36
Додаток Б. Графологічна структура “Етіопатогенетичні
відносини між гіпоксією та набряком мозку”

Гіпоксія
Травма Недостатність
Кровотеча кровообігу

Внутрішньочерепна Порушення постачання ЦНС

гіпертензія кров’ю з оптимальним рО2

Порушення проникності судин

та клітинних мембран
(деполяризація мембран)

Порушення утворення енергії

та водно-сольового обміну

Набряк мозку

37
Тема Пологова травма
1 Актуальність теми
В структурі захворюваності новонароджених дітей
протягом останніх років травматичні ураження під час
пологів посідають 3-тє місце (захворюваність становить
8,8 на 1000 живонароджених, смертність 1,14 на 1000
живонароджених).
Травматичне ураження ЦНС (пологова травма
ЦНС) посідає 2-ге місце в структурі перинатальних
уражень ЦНС.

Загальна мета – навчитися визначати фактори

ризику виникнення пологового травматизму,
диференціювати різні види внутрішньочерепних
крововиливів (ВЧК), складати план додаткового
обстеження, засвоїти особливості лікування та реабілітації
дитини з пологовою травмою ЦНС, спінальною,
краніоспінальною пологовою травмою, травмою
периферичної нервової системи та м’яких тканин.

2 Навчальні цілі

Студент повинен знати:

 визначення та діагностичні ознаки пологової травми;
 найважливіші причини та патофізіологію пологової
травми; принципи діагностики та лікування пологової
травми;
 сучасну класифікацію пологової травми;
 клінічну симптоматику пологової травми залежно від
локалізації та ступеня тяжкості;
 принципи лікування пологової травми;
 принципи профілактики та диспансеризацію дітей, які
перенесли пологову травму.

38
 Студент повинен уміти:
 діагностувати пологову травму ЦНС, спінальну,
краніоспінальну пологову травму, травму
периферичної нервової системи та м’яких тканин у
новонародженої дитини, використовуючи дані
анамнезу, клінічні дані та результати додаткових
обстежень;
 скласти план додаткового обстеження для
підтвердження діагнозу;
 надати первинну допомогу та первинну реанімацію
новонародженій дитині в повному обсязі;
 скласти план лікування новонародженого з пологовою
травмою;
 скласти план диспансерного нагляду за дитиною, яка
перенесла пологову травму;
 написати клінічну історію хвороби;
 застосовувати деонтологічні навички спілкування з
батьками хворої дитини.
3 Матеріали для доаудиторної самостійної роботи
3.1 Базові знання, навики, вміння, потрібні для
вивчення теми (міжпредметна інтеграція)

Дисципліна Знати Уміти

Тканинне дихання; біохімічні Оцінити результати

Біохімія
маркери травми.
Нормальна та Фізіологія та патофізіологія систем
патофізіологія дихання та кровообігу
Фармакологічні особливості
препаратів, що використовуються
Фармакологія для первинної реанімації та
лікування пологової травми
Анатомо-фізіологічні особливості
Пропедевтика новонародженої дитини, фізіологія
дитячих хвороб періоду ранньої адаптації
новонароджених
біохімічного дослідження
крові
Використовувати ці знання під
час проведення первинної
реанімації та терапії пологової
травми.
Проводити огляд
новонародженої дитини,
пальпацію, перкусію,
аускультацію

39
 Застосовувати заходи
Акушерство і Основні чинники пологового
профілактики пологового
гінекологія травматизму
травматизму
Особливості функціонування
Нервові Проводити неврологічний огляд
нервової системи у
хвороби новонародженого
новонародженої дитини
Анатомічні особливості будови Уміти визначити локалізацію
Нормальна та центральної та периферичної ВЧК, рівень ураження
топографічна нервової системи спинного мозку та
анатомія периферичної нервової
системи
УЗ та променева Нормативні показники при УЗ- Оцінювати результати
діагностика та Rö- дослідженнях ультразвукового та
рентгенологічного
дослідження у
новонароджених
3.2 Матеріали для перевірки вихідного рівня знань
Питання для самоконтролю.
1 Визначення та групи пологових травм.
2 Етіологія пологового травматизму.
3 Патогенез пологової травми.
4 Класифікація пологової травми. Типи внутрішньо-
черепних крововиливів.
5 Типові клінічні прояви ВЧК.
6 Клініко- діагностичні критерії внутрішньошлуночкового
крововиливу.
7 Клініко- діагностичні критерії субарахноїдального
крововиливу.
8 Клініко- діагностичні критерії субдурального
крововиливу (супратенторіальний та субдуральний
крововилив).
9Клініко-діагностичні критерії епідурального
крововиливу.
10 Клініко-діагностичні критерії ураження спинного мозку
та периферичної нервової системи в залежності від рівня
ураження.
11 Визначення та клініко- діагностичні критерії
краніоспінальної пологової травми.
12 Особливості лікування ВЧК.
40
13 Принципи лікування пологової травми спинного мозку,
периферичної нервової системи та краніоспінальної
пологової травми.
14 Реабілітація та диспансеризація дітей, що перенесли
пологову травму.
15 Принципи профілактики пологового травматизму.
3.3 Тести та задачі для самоконтролю
Щоб з’ясувати, чи відповідає вихідний рівень ваших
знань-умінь необхідному, виконайте такі тести та задачі.
Правильність розв’язання задач та тестів перевірте,
зіставивши з еталоном відповідей.
А Тести для самоконтролю
1 Найбільш вірогідна причина виникнення субарахноідального
крововиливу у дитини, яка народилася з масою тіла 2300 г:
1) гіпоксія;
2) функціональна морфологічна незрілість;
3) пологова травма;
4) геморагічна хвороба новонароджених;
5) пневмопатія.

2 Для параліча Дежерін-Клюмпке характерне все, крім:

1) відсутність рухів у плечовому суглобі;
2) відсутність хапального рефлексу;
3) набряк кисті;
4) відсутність рухів у ліктьовому суглобі;
5) уражена кисть знаходиться в положенні "лапки тюленя".

3 Вкажіть найбільш вірогідну локалізацію внутрішньочерепного

крововиливу при тяжкій перинатальній гіпоксії у недоношеної дитини:
1) внутрішньошлуночкова;
2) епідуральна;
3) крововилив у мозочок;
4) субдуральна;
5) вена Галена.

4 В’ялий парез нижніх кінцівок характерний для клінічної картини

ураження спинного мозку на рівні:
1) С3-С4;
2) Т1-Т6;

41
3) С1-С2;
4) попереково-крижової ділянки;
5) Т7-Т12.

5 Вкажіть найбільш вірогідне джерело внутрішньочерепного

крововиливу у переношеної дитини з пологовою травмою:
1) система вени Галена;
2) судини субарахноідального простору;
3) судини герменативного матриксу;
4) передня мозкова артерія;
5) задня мозкова артерія.

В Задачі для самоконтролю

1 У новонародженого з оцінкою за шкалою Апгар при народженні 7
балів, при повторному огляді через 1 год. звертає на себе увагу
підвищене збудження. Новонароджений немотивовано кричить, крик
пронизливий, стогне. Дихання поверхневе, тонус м'язів знижений.
Шкіра бліда, наявний акроціаноз. Очі відкриті, зосереджені на одній
точці. Періодично з'являється збіжна косоокість. Про яку патологію
йде мова:

А пологову травму спинного мозку;

Б пневмопатію новонароджених;
В внутрішньочерепну пологову травму;
Г крововилив в надниркові залози;
Д гостру гіпоксію новонароджених тяжкого ступеня?

2 Новонародженому з підозрою на внутрішньочерепну пологову

травму проведено люмбальну пункцію. Було отримано кров'янисту
спино-мозкову рідину. Який крововилив має місце в цьому випадку:

А субарахноїдальний;
Б кефалогематома;
В субтенторіальний;
Г супратенторіальний;
Д епідуральний.

3 У доношеної дитини від першої неускладненої вагітності обтяжених

пологів мала місце кефалогематома. На другу добу з’явилась
жовтяниця, на третю - зміни в неврологічному стані: ністагм, синдром
Грефе. Сеча жовта, випорожнення золотисто-жовтого кольору. Група

42
крові матері А(ІІ), Rh-, дитини - А(ІІ), Rh+. На третю добу гемоглобін
у дитини складав 200 г/л, кількість еритроцитів 6,1х10 12/л, гематокрит
57%, білірубін в крові 58 мкмоль/л за рахунок незв’язаної фракції. Чим
спричинена жовтяниця дитини:

А черепно-мозковою пологовою травмою

Б фетальним гепатитом;
В гемолітичною хворобою новонародженого;
Г фізіологічною жовтяницею;
Д атрезією жовчовивідних шляхів.

Відповіді до завдань:

А Тести для самоконтролю

1 1)
2 1)
3 1)
4 4)
5 1)

В Задачі для самоконтролю

1 - В, 2 - А, 3 - А.

Інформацію, яка необхідна для поповнення базисних

знань-умінь, можна знайти в таких джерелах:

1. Конспект лекції з даної теми.

2. Фізіологія і патологія новонароджених/в кн. “Медицина
дитинства” / За ред. П.С.Мощича.- Київ: Здоров'я, 1994.-
С.385-536.
3. Госпітальна педіатрія / За ред. І.С.Сміяна,
В.Г.Майданника – Тернопіль-Київ, 1997.- С.15-25.
4. Шабалов Н.П. Неонатология. Учебник для студентов,
интернов и резидентов педиатрических факультетов
медицинских институтов. Т.1 - СПб: Специальная
литература, 2002.- С.215-247.

43
5. Маркевич В.Э., Пилипец И.В., Зайцев И.Э. и др.
Практическая неонатология.- Сумы, 2003.- С. 33-65.
6. Линденбратен А.Д., Королюк И.П. Медицинская
радиология. – М.: Медицина, 2000. – 672 с.
7. Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г. Пропедевтична
педіатрія. – К., 1999. – 578 с.
8. Чекман І.С. Фармакологія. – К., 2001. – 560 с.

Після засвоєння необхідних базисних знань вивчіть

таку додаткову літературу:
1. Підручник з реанімації новонароджених / Американська
кардіологічна асоціація, Американська академія педіатрії/
За ред. Дж.Катвінкела/Перекл. з англ.- Львів: Галицька
видавнича спілка, 2004.- 264 с.
2. А.Ю.Ратнер. Неврология новорожденных.- М.:БИНОМ,
2005. – 367 с.
3. Барашнев Ю.И. Перинатальная неврология. –
М.:Триада Х., 2001. – 640 с.
4. Матеріали ІІ конгресу неонатологів України “Пологові
травми та актуальні питання інтенсивної терапії”.- Харків,
2002.-119 с.
Якщо ви пересвідчилися, що ваш вихідний рівень
знань-умінь відповідає вимогам цілей початкового рівня,
переходьте до засвоєння змісту навчання.
4 Короткі методичні вказівки до роботи на
практичному занятті
На початку заняття буде проведено тестовий
контроль вхідного рівня знань. Потім – теоретичне
опитування студентів за темою заняття. Надалі - курація
студентами хворих дітей. Під керівництвом викладача буде
проведено клінічний розбір історії хвороби. Наприкінці
заняття - вирішення ситуаційних задач, оволодіння
практичними навичками.

44
 4.1 Технологічна карта проведення заняття
Тривал Навчальний посібник
Місце
Етап ість, засоби облад-
хв. проведення
навчання нання
1 Визначення 15 Тести Комп’ютер-
початкового ний клас
рівня знань
2 Теоретичне 30 Таблиці Навчальна
опитування кімната
3 Огляд хворих з 40 Хворі Палата
пологовою
травмою під
контролем
викладача
4 Клінічний 15 Історії Навчальна
розбір історії хвороби, кімната
хвороби під алгоритми
керівництвом
викладача
5 Обґрунтування 10 Таблиці, Навчальна
попереднього схеми, кімната
діагнозу алгоритми
6 Обґрунтування 10 Таблиці, Навчальна
лікувальної схеми, кімната
тактики алгоритми
7 Підсумковий 15 Тести, Навчальна
контроль ситуаційні кімната
(вирішення задачі
ситуаційних
задач)
8 Оволодіння 20 Фантом Навчально-
практичними тренув. клас
навичками
9 Підведення 5 Навчальна
підсумків кімната
роботи

45
4.2 Матеріали та графологічні структури до
практичного заняття

Групи пологових травм:

1 Пологова травма ЦНС (внутрішньочерепний
крововилив).
2 Пологова травма спинного мозку та периферичної
нервової системи.
3 Пологова травма м’яких тканин (пологова пухлина,
крововилив під апоневроз, кефалогематома).
4 Пологова травма шкіри (садна, рани, пухирі з
геморагічним вмістом, поширені гематоми) та підшкірної
клітковини (адіпонекроз).
5 Пологова травма м’язів.
6 Пологова травма кісток (перелом ключиці, стегна та ін.).
7
Пологова травма внутрішніх органів (розрив печінки,
нирок).

Типи внутрішньочерепних крововиливів:

1 Внутрішньошлуночкові крововиливи (пери- та

інтравентрикулярні).
2 Субарахноїдальні крововиливи.
3 Субдуральні крововиливи.
4 Епідуральні крововиливи.
5 Паренхіматозні крововиливи.
6 Мозочкові крововиливи.

Приклади діагнозів:
1 Пологова травма ЦНС: перивентрикулярний крововилив
І ст., гострий період, тяжкий перебіг, судомний синдром.
2 Краніоспінальна пологова травма: пологова травма ЦНС,
ПВК ІІ ст., спінальна пологова травма, ураження
верхньошийних сегментів (С1-С4), гострий період, тяжкий
46
перебіг, синдром вегето-вісцеральних розладів, спастичний
тетрапарез.
3 Пологова травма грудного відділу (Т1-Т12) спинного
мозку, гострий період, середньотяжкий перебіг,
спастичний парез нижніх кінцівок.
4 Пологова травма периферичної нервової системи, нижній
параліч Дежерін-Клюмпке, відновлювальний період,
легкий перебіг, синдром рухових розладів.

Типові клінічні прояви

внутрішньочерепних крововиливів:
1 Раптове погіршення загального стану.
2 Зміна характеру крику (“мозковий крик”).
3 Напруження великого тім’ячка.
4 Локальна очна симптоматика.
5 Порушення терморегуляції.
6 Вегето-вісцеральні та псевдобульбарні розлади.
7 Рухові розлади.
8 Судоми.
9 Порушення м’язового тонусу.
10 Постгеморагічна анемія.
11 Метаболічні розлади.
12 Приєднання соматичних захворювань.
Клінічні прояви
внутрішньошлуночкового крововиливу:
1 В’ялість, адинамія.
2 Напруження великого тім’ячка.
3 Зниження м’язового тонусу.
4 Зникнення смоктального та ковтального рефлексів.
5 Напади апное, СДР.
6 Локальна неврологічна симптоматика (парез погляду,
постійний ністагм, симптом Грефе).
7 Зниження АТ та тахікардія.
Клінічні прояви субарахноїдального крововиливу

47
1 Гіперзбудливість (неспокій, мозковий крик, інверсія сну,
підвищення рухової активності, гіперестезія, підвищення
м’язового тонусу).
2 Лікворно-гіпертензійний синдром (відкинення голови,
судоми, напруження м’язів потилиці, напруження великого
тім’ячка, розходження черепних швів, збільшення обводу
голови).
3 Локальна неврологічна симптоматика (косоокість,
ністагм, анізокорія, симптом Грефе, порушення ковтання).

Клініка супратенторіального крововиливу

Виникає внаслідок пошкодження сагітального
синусу та вен, які в нього впадають:
1 Період “удаваного благополуччя” 2-3 доби.
2 Лікворно-гіпертензійний синдром (відкинення голови,
судоми, напруження великого тім’ячка, розходження
черепних швів, збільшення обводу голови).
3 Симптоми дислокації серединних структур мозку
(неспокій, напруження м’язів потилиці, мідріаз на боці
ураження, парез погляду).

Клініка субтенторіального крововиливу

Виникає внаслідок розриву намету мозочка та
крововиливу в задню черепну ямку.
Стан тяжкий від народження з подальшою появою
симптомів стискання стовбура мозку (порушення
смоктання і ковтання, анізокорія, ністагм, судоми). В
динаміці наростають блідість, в’ялість, порушення
дихання, брадикардія, м’язова гіпотонія, гіпорефлексія.

Клініка епідурального крововиливу

48
 Виникає частіше у доношених внаслідок пошкодження
кісток черепа, локалізується між твердою мозковою
оболонкою та кістками черепа, поєднується з
кефалгематомою.
1 Період “удаваного благополуччя” 3-6 годин.
2 Гіперзбудливість, виражений неспокій.
3 Судоми.
4 Мідріаз на боці ураження, геміпарез на протилежній
стороні.
5 Застійні диски зорового нерва.
Клініка пологової травми спинного мозку
Ураження верхніх шийних сегментів (С1-С4):
 спинальний шок;
 спастичний тетрапарез;
 СДР;
 вазомоторні порушення;
 розлади сечовипускання за центральним типом.
Парез діафрагми (С3-С4):
 задишка, парадоксальне дихання;
 напади ціанозу;
 асиметрія грудної клітки, відставання ураженої
половини при диханні;
 при аускультації – на боці парезу ослаблене дихання;
 при Rö-дослідженні – високе розташування куполу
діафрагми, зміщення середостіння в здоровий бік.

Ураження грудного відділу (Т1-Т12):

 западання грудної клітини на вдиху;
 дихальна недостатність;
 спастичний парез нижніх кінцівок;
 втрата всіх видів чутливості нижче рівня ураження;
 розлади сечовипускання за центральним типом.

49
Ураження попереково-крижової ділянки
 в’ялий парез нижніх кінцівок;
 порушення функції тазових органів;
 в подальшому – неправильне формування сідничних
м’язів, атрофія м’язів нижніх кінцівок.

Клініка пологової травми

периферичної нервової системи
Верхній параліч Дюшена-Ерба:
 типове положення кінцівки (рука приведена до тулуба,
ротована до середини в плечі, пронована в передпліччі,
кисть в стані долонного згинання, плече опущене,
голова нахилена до ураженого плеча);
 неможливість відведення плеча;
 відсутність спонтанних рухів в плечовому та
ліктьовому суглобах;
 неможливість згинання передпліччя;
 відсутність рефлексу Моро на боці ураження;
 гіпотонія м’язів руки;
 симптом “руки ляльки”.

Нижній параліч Дежерін-Клюмпке:

 типове положення кисті (кисть звисає або знаходиться
у положенні “кігтистої лапки” – при ураженні
променевого нерва, “тюленячої лапки” - при ураженні
ліктьового нерва);
 відсутність рухів в ліктьовому та променево -
зап’ястковому суглобах;
 рухи в плечовому суглобі збережені;
 обмеження рефлексу Моро на боці ураження,
відсутність рефлексу Бабкіна та хапального;
 набряк кисті, кисть холодна на дотик;

50
 симптом Горнера (птоз, міоз, енофтальм) на боці
ураження.

Тотальний акушерський параліч верхньої кінцівки:

 гіпотонія м’язів руки;
 звисання руки вздовж тулуба;
 симптом “шарфа”;
 відсутність спонтанних рухів;
 відсутність рефлексу Моро, рефлексу Бабкіна та
хапального на боці ураження;
 блідість шкіри руки, рука холодна на дотик;
 відсутність больової чутливості;

Краніоспинальна пологова травма

Поєднана травма головного (ВЧК) та спинного мозку,
внаслідок дії вектора сили на обертання навколо осі
хребта.
Клінічні синдроми гострого періоду:
 спінальний шок;
 СДР;
 значні розлади гемодинаміки;
 судоми;
 вогнищева неврологічна симптоматика;
 синдром пригнічення або збудження ЦНС.
Основні принципи лікування перинатального
ураження ЦНС та пологової травми в гострий період

1 Забезпечення адекватного лікувально-охоронного

режиму (профілактика охолодження, перегріву,
інфікування, обмеження інтенсивних звукових, світлових
подразнень) та адекватного вигодовування.
Перше годування при тяжкій гіпоксії проводять
через 12-18 год. після народження в 1-шу добу через
назогастральний зонд, потім – залежно від стану.
51
 Перше годування при гіпоксії середньої тяжкості
проводять через 6-12 год. після народження. Попередньо
проводять пробу з дистильованою водою, 1-ше годування -
5% глюкозою з пляшечки.
Строк прикладання до грудей – індивідуальний
залежно від стану (3-5-та доба) з дотриманням принципу
поступовості.

2 Оксигенотерапія:
 Тривалість: 2-3 год. при концентрації кисню 80%;
6-10 год. при концентрації кисню 60%;
тривало - при концентрації кисню 30%;
при проведенні реанімації 100% кисень.
 Способи оксигенотерапії:
через лійку;
за допомогою кисневої палатки;
носові канюлі;
киснева терапія в кювезі.

Показання для проведення ШВЛ:

 неефективність зазначених вище способів
оксигенотерапії;
 рО2 артеріальної крові <50-60 мм рт.ст., рСО2 > 50 мм
рт.ст., рН < 7,2;
 тривалі (більше 10 с у доношених та більше 20 с у
недоношених) часті апное;
 тахіпное;
 брадипное;

3 Інфузійна терапія:
 стартовим розчином є 10% глюкоза (10-15 мл/кг);
 при гіпотензії – 5% альбумін, плазма (10-15 мл/кг);

52
 для забезпечення потреби в білках – розчини
амінокислот (Інфезол) з розрахунку: перші 3 доби 0,5 г/кг;
3-5-та доба 1 г/кг; 5-10-та доба 2 г/кг;
 швидкість внутрішньовенного введення 5-10 мл/год за
допомогою лінеамата, максимальна швидкість
струминного введення 1 мл/кг/хв;
 для інфузії в перші 3 доби використовують пуповинну
вену, в подальшому – центральні або периферичні вени;
 для визначення об’єму добової інфузії необхідно
орієнтуватися на добову потребу дитини в рідині.
4 Посиндромна терапія
 Седативна та протисудомна терапія (проводиться
всім новонародженим з гіпоксією, за виключенням дітей з
синдромом пригнічення):
 ГОМК - 100-150 мг/кг внутрішньовенно повільно;
 седуксен - 0,25 мг/кг внутрішньовенно повільно
;
 фенобарбітал: протисудомна доза - 20 мг/кг
внутрішньо, седативна доза - 5-10 мг/кг внутрішньо,
підтримуюча доза - 3-4 мг/кг внутрішньо. Ефект
наступає повільно протягом 5 діб.
 Терапія набряку мозку:
 концентрована суха плазма - 5-10 мл/кг
внутрішньовенно крапельно;
 фуросемід - 2-4 мг/кг внутрішньовенно струминно;
 дексаметазон - 0,5 мг/кг внутрішньовенно;
 MgSO4 0,2-0,4 мл/кг внутрішньовенно;

 не можна застосовувати осмодіуретики (маніт) через

можливість “синдрому віддачі” та виникнення ВЧК.
 Терапія лікворно-гіпертензійного синдрому:
 діакарб - 20-30 мг/кг/добу перорально курсами по три
доби, з перервою на 1-ну добу;
 фуросемід - 1 мг/кг/добу внутрішньовенно струминно;

53
 дексаметазон - 0,1 мг/кг внутрішньовенно;
 ізосорбіт - 2 мг/кг внутрішньовенно;
 люмбальна пункція.
 Гемостатична терапія:
 плазма свіжозаморожена - 10-15 мл/кг внутрішньо-
венно крапельно;
 вікасол - 0,2-0,5 мл внутрішньовенно, внутрішньо-
м’язово;
 дицинон - 1,0 мл одноразово, далі по 0,5 мл 1 раз на
добу 5 діб;
 10% глюконат кальцію - 2-3 мл внутрішньовенно
.
 Терапія синдрому пригнічення:
 глутамінова кислота - 0,5-1,0 г/добу перорально
;
 інстенон - 0,2 мл/кг/добу внутрішньовенно крапельно в
5% глюкозі.
 Терапія синдрому вегето-вісцеральних розладів:
 психотерапія матері, використання заспокійливих
зборів трав (корінь валеріани, материнки, меліси);
 вільний режим вигодовування, але не частіше, ніж
через 2 год.;
 надавати дитині вертикального положення на 20 хв.
після кожного годування;
 використання мікстури з цитраллю - ½ чайної ложки
перед кожним годуванням;
 при стійких зригуваннях – 0,25% новокаїн по 2 мл 3
рази за добу за 30 хв. до годування;
 при метеоризмі – укропна вода, настій ромашки,
плантекс.

5 Метаболічна терапія
 Покращення мікроциркуляції:

54
 курантіл - 0,1 мл внутрішньовенно;
 трентал - 0,5 мл/кг внутрішньовенно;
 кавінтон - 0,1 мл/кг внутрішньовенно;
 пентоксифілін - 0,2 мл/кг внутрішньовенно.
 Антигіпоксанти:
 пірацетам - 50-100 мг/кг внутрішньовенно;
 аскорбінова кислота - 1-3 мл внутрішньовенно;
 рибофлавіну мононуклеотид - 2-4 мл внутрішньовенно;
 цитохром С - 3 мг/кг внутрішньовенно струминно.
 Антиоксиданти:
 токоферола ацетат - 15-20 мг/кг перорально;
 ліпоєва кислота - 0,1 мл/кг внутрішньовенно
;
 унітіол - 0,2 мл/кг внутрішньовенно
.
Лікування спинальної пологової травми та травми
периферичної нервової системи в гострому періоді
1 Іммобілізація голови та шиї або ураженої кінцівки.
2 Знеболювальна терапія (0,01 мл 50% розчину анальгіну
2 рази на добу внутрішньом’язово, 0,1 мг/кг 0,25% розчину
дроперідолу 2 рази на добу внутрішньовенно повільно, 1
мл/кг 0,25% розчину новокаїну 2 рази на добу
внутрішньовенно повільно).
3 Оксигенотерапія.
4 Корекція м’язової гіпотонії (0,5% розчин галантаміну
0,18 мг/кг підшкірно 1 раз на добу, 0,05% розчин
прозерину 0,009 мг/кг внутрішньом’язово 1 раз на добу).
5 Покращання процесів мієлінізації (вітаміни В1, В6 5мг/кг
внутрішньом’язово 1 раз на добу).
6 Посиндромна терапія (корекція СДР, вегето-
вісцеральних розладів та ін.) при спинальній травмі.

55
 Основні принципи лікування перинатального
ураження ЦНС та пологової травми у
відновлювальний період
1 Комплексність лікування (спільна участь в лікуванні
невролога, ортопеда, окуліста, лікаря ЛФК, психолога,
логопеда, педагога).
2 Ортопедичні заходи, направлені на попередження
розвитку у дитини аномальних поз, контрактур.
3 Лікувальна гімнастика та масаж.
4 Стимуляція психічного та мовного розвитку.
5 Фізіотерапевтичне лікування: водолікування, озокерито-
лікування, гарячі шерстяні укутування, електрофорез з
нікотиновою кислотою, лідазою, еуфіліном.
6 Медикаментозна терапія (актовегін, ноотропіл, пантогам,
цинарізин, серміон, вінпоцетін).
Лікування спинальної пологової травми та
травми периферичної нервової системи
у відновлювальному періоді
1 Комплексність лікування (спільна участь в лікуванні
невролога, ортопеда, лікаря ЛФК, психолога, педагога).
2 Ортопедичні заходи, направлені на попередження
розвитку у дитини аномальних поз, контрактур.
3 Лікувальна гімнастика та масаж.
4 Стимуляція психічного та мовного розвитку.
5 Фізіотерапевтичне лікування: електрофорез з
антихолінестеразними препаратами (галантаміном,
прозеріном), препаратами, що покращують кровообіг в
вертебро-базилярній системі (еуфілін, нікотинова
кислота), розсмоктувальними препаратами (лідаза, алое),
водолікування, парафіно-, озокеритолікування, гарячі
шерстяні укутування.
6 Медикаментозна терапія, направлена на ліквідацію
м’язової гіпотонії, покращання процесів мієлінізації.

56
 Приклади підсумкового тестового контролю
1) В якій дозі новонародженому призначається
дексаметазон:
+0,5 мг/кг;
-1 мг/кг;
-5 мг/кг;
-0,5 мл/кг;
-0,05 мг/кг.

2) Для первинної реанімації новонароджених

використовується:
+0,9% розчин NaCl - 10 мл/кг;
-атропін - 0,5 мл/кг;
-преднізолон - 5 мг/кг;
-адреналін 0,18% внутрішньовенно 0,1-0,3 мл/кг;
-7,5% розчин KCl – 1,0 мл/кг.

3) Для дегідратації мозку при пологовій травмі

призначають:
+концентровану плазму - 10 мл/кг внутрішньовенно;
-нативну плазму - 10 мл/кг внутрішньовенно;
-5% розчин глюкози - 20 мл/кг внутрішньовенно;
-5% розчин альбуміну - 10 мл/кг;
-оксибутират натрію - 100-150 мг/кг внутрішньовенно.

4) Температура повітряно-кисневої суміші під час

проведення оксигенотерапії при пологовій травмі ЦНС
повинна складати:
+31-34 градусів Цельсія;
-24-26 градусів Цельсія;
-36-38 градусів Цельсія;
-36-38 градусів Фаренгейта
-26-28 градусів Цельсія.

57
 Приклади ситуаційних задач

Задача 1
Дитина народилася від 2 стрімких пологів в задньо-
потиличному передлежанні в асфіксії І ступеня. Маса
при народженні 3900 г, довжина 50 см. При народженні
на тім'яній кістці зліва була помітна велика припухлість
м'яких тканин. Через 2 дні припухлість стала меншою, але
більш чітких контурів, безболісна, розмірами 2x3 см. В
основі відчувається валик за типом «вдавлення кістки».
Симптом флуктуації позитивний.
Завдання: 1 Поставте діагноз.
2 Вкажіть критерії діагнозу.
3. З яким станом треба проводити диференціальний
діагноз?

Задача 2
Дитина народилася від І затяжних пологів в
сідничному передлежанні у жінки з вузьким тазом. При
огляді помітна припухлість на шиї в ділянці груднинно-
ключично-соскового м'яза зліва(круглої форми до 2,5
см в діаметрі), щільна, болюча. Голівка нахилена в бік
припухлості. Пасивні рухи спричиняють крик дитини.
Завдання: 1 Поставте діагноз.
2. Визначте тактику лікування дитини (основні напрямки).

Задача 3
Дитина народилася від 2 пологів в сідничному
передлежанні з затрудненим виведенням ручок. При
огляді виявлено, що голова нахилена в правий бік, права
рука приведена до тулуба, розігнута в суглобах, ротована в
середину в плечі, пронована в передпліччі. Долонне
згинання кисті. Плече опущене. Спонтанні рухи відсутні

58
в плечовому і ліктьовому суглобах, обмежене тильне
згинання кисті і рухи пальцями. Рука не бере участь в
рефлексі Моро, виражена гіперестезія.
Завдання: 1 Поставте діагноз.
2 Вкажіть критерії діагнозу.
3 Визначте тактику лікування.

59
 Додаток А Графологічна структура
“Етіопатогенентичні відносини між гіпоксією та
внутрішньочерепним крововиливом”.

Гіпоксія Гіпотермія, гіпоглі-

кемія, підвищена
в’язкість крові

Гіперкапнія, Недостатність Шокові стани

ацидоз кровообігу (травма, гіповолемія,
(підвищений порушення осмоляр-
тиск у венах ності, надлишкові
мозку) дослідження)

Порушення Порушення Набряк мозку

дихання перфузії ЦНС

Порушення Крововиливи в ЦНС (сприяють

функцій вроджені вади розвитку, травма,
основних порушення гемокоагуляції)
життєво-
важливих центрів

60
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Наказ МОЗ України №312 “Про затвердження клінічного

Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної
допомоги новонародженим” від 08.06.2007 р.
2. Фізіологія і патологія новонароджених/ В кн.
“Медицина дитинства” / За ред. П.С.Мощича.- Київ:
Здоров'я, 1994.- С.385-536.
3. Госпітальна педіатрія / За ред. І.С.Сміяна,
В.Г.Майданника. – Тернопіль- Київ, 1997.- С.15-25.
4. Шабалов Н.П. Неонатология: Учебник для студентов,
интернов и резидентов педиатрических факультетов
медицинских институтов. Т.1. – СПб.: Специальная
литература, 2002.- С.215-247.
5. Маркевич В.Э., Пилипец И.В., Зайцев И.Э. и др.
Практическая неонатология.- Сумы, 2003.- С. 33-65.
6. Підручник з реанімації новонароджених / Американська
кардіологічна асоціація, Американська академія
педіатрії / За ред. Дж.Катвінкела /Перекл. з англ.- Львів:
Галицька видавнича спілка, 2004.- 264 с.
7. Ратнер А.Ю. Неврология новорожденных.-М.: БИНОМ,
2005. – 367 с.
8. Барашнев Ю.И. Перинатальная неврология. – М.:
Триада Х., 2001. – 640 с.
9. Ханс Ферсмольд. Основні положення неонатології.-
Київ, 1999.- 182 с.
10. Педіатрія / За ред. проф. О.В. Тяжкої. – К.: Медицина,
2005.

61
58