МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
імені М.І. ПИРОГОВА

В.М.Мороз, Ол.В.Власенко, М.В.Йолтухівський, Н.М.

Бандурка, І.В. Гусакова, П.Т. Дацишин, Л.П.
Дем’яненко, С.В. Коновалов, Л.С. Лойко,
О.Д.Омельченко, , Т.П. Рисинець,
І.Л. Рокунець, Л.Л. Хмель. О.В. Чайковська

ФІЗІОЛОГІЯ
ТА НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
для студентів медичного факультету №2
Спеціальність «Медична психологія»

Частина 2: Фізіологія
вісцеральних систем
Вінниця - 2022
УДК 612.82/83+591.481
Фізіологія //Навчально-методичний посібник для студентів
медичного факультету. Частина друга. Фізіологія вісцеральних
систем / В.М.Мороз, Ол. В. Власенко, М.В.Йолтухівський, Н.М
Бандурка,. І.В. Гусакова, П.Т. Дацишин, Л.П.Дем’яненко, С.В.
Коновалов, .Л.С. Лойко, О.Д.Омельченко, Т.П. Рисинець, І.Л.
Рокунець, Л.Л. Хмель. – Вінниця, 2022. – 124с.
У посібнику подано матеріали для проведення практичних занять та
підсумкового контролю з розділу „Фізіологія вісцеральних систем”.
Посібник підготовлено з метою покращення самостійного засвоєння
програми з фізіології та оптимізації проведення практичних занять. У
посібнику представлено питання для самостійної підготовки, наведено основну
та додаткову літературу, описано хід експериментальних робіт та досліджень.
Посібник відповідає програмі з фізіології для студентів медичних ВНЗ III-
IV рівнів акредитації зі спеціальностей 7.110101 – лікувальна справа, 7.110104
– педіатрія, 7.110105 – медико-профілактична справа.
Посібник розраховано на викладачів, аспірантів і студентів ВНЗ медико-
біологічного профілю.
Авторський колектив - співробітники кафедри нормальної фізіології
Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова:
Мороз Василь Максимович – д.мед.н., професор, академік НАМН України,
ректор університету
Власенко Олег Володимирович - д. мед. н., професор, проректор з наукової
роботи
Йолтухівський Михайло Володимирович – д.мед.н., професор, заслужений
працівник освіти України, завідувача кафедри
Власенко Олег Володимирович - д.мед.н., професор, проректор
університету з наукової роботи
Бандурка Наталля Миколаївна – к.мед.н., доцент кафедри
Гусакова Ірина Вікторівна - к.мед.н., доцент кафедри
Дацишин Павло Трохимович - к.мед.н., доцент кафедри
Дем’яненко Людмила Петрівна – асистент кафедри
Коновалов Сергій Вікторович - к.мед.н., доцент кафедри
Лойко Людмила Святославівна - к.мед.н., доцент кафедри
Омельченко Оксана Данилівна – к.б.н., доцент, зав. навчальною частиною
кафедри
Рокунець Ігор Леонідович – к.мед.н., доцент кафедри
Рисинець Тетяна Петрівна - к.мед.н., доцент кафедри
Хмель Лілія Леонідівна – старший викладач
Чайковська Ольга Валерівна - асистент
Рецензенти:
Рикало Надія Анатоліївна – д.мед.н., доцент, завідувач кафедри
патофізіології Вінницького національного медичного університету
імені М.І.Пирогова
Власенко Марина Володимирівна - д.мед.н., професор, завідувач
кафедри ендокринології Вінницького національного медичного університету
імені М.І.Пирогова
© В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.М Бандурка,. Од.В. Власенко, І.В. Гусакова, П.Т.
Дацишин, Л.П.Дем’яненко, С.В. Коновалов, Л.С. Лойко, О.Д.Омельченко, Т.П.
Рисинець, І.Л. Рокунець, , Л.Л. Хмель, О.В.Чайковська
ЗМІСТ
Тема 34. Система крові. Функції крові. фізіологія еритроцитів………… 4
Тема 35. Гемоглобін, його функції………………………………………………….13
Тема 36. Захисні функції крові. Фізіологія лейкоцитів…………………….17
Тема 37. Фізико-хімічні властивості крові………………………………………22
Тема 38. Білки плазми крові. Активна реакція крові……………………….26
Тема 39. Види та фізіологічні механізми гемостазу при пошкодженні
стінки судини. Фізіологія тромбоцитів……………………….......30
Тема 40. Групи крові. Резус-фактор……………………………………………….38
Тема 41. Узагальнююче заняття з фізіології системи крові……………..47
Тема 42. Структурно-функціональні особливості провідної системи
серця. Автоматія серцевої діяльності……..………………………49
Тема 43. Фізіологічні властивості серцевого м’яза. Фази збудливості.
Динаміка збудження серця. ЕКГ…………………………………….51
Тема 44. Фазовий аналіз серцевого циклу. Робота клапанів……………..54
Тема 45. Зовнішні прояви серцевої діяльності. Тони серця. Аналіз
ЕКГ……………………………………………………………………………….57
Тема 46. Системний кровообіг, закони гемодинаміки, роль судин у
кровообігу. Артеріальний тиск, його
види……………………………………………………………………………..60
Тема 47. Властивості артеріального пульсу людини. Венозний пульс.
Мікроциркуляція. Основні закони
гемодинаміки………………………………………………………………..63
Тема 48. Регуляція роботи серця та судинного тонусу. Нервові та
гуморальні механізми…………………………………………. 66
Тема 49. Узагальнююче заняття з фізіології судинної
системи …………………………………………………………………………72
Тема 50. Загальна характеристика системи дихання. Легенева
вентиляція…………………………………………………………………….76
Тема 51. Статичні та динамічні показники легеневої вентиляції
……………………………………………………………………………………..79
Тема 52. Газообмін у легенях і тканинах. Транспорт газів кров’ю
……………………………………………………………………………………..81
Тема 53. Регуляція дихання……………………. ……………………………………..84
Тема 54. Узагальнююче заняття з фізіології системи
дихання…………………………………………………………………………..90
Тема 55. Загальна характеристика та функції системи травлення.
Травлення в ротовій порожнині………………………………………..92
Тема 56. Травлення у шлунку………………………………………………………….96
Тема 57. Травлення у 12-палій кишці. Роль підшлункового соку та
жовчі у процесах травлення …………………………………………….98
Тема 58. Травлення у тонкому та товстому кишечнику. Всмоктування.
Моторика ШКТ……………………………………………………………….102
Тема 59. Узагальнююче заняття з фізіології системи травлення
…………………………………………………………………………………….104
Тема 60. Обмін речовин. Енергетичний обмін та методи його
дослідження ………………………………………………………………….106
Тема 61. Температура тіла та регуляція її сталості ………………………..109
Тема 62. Загальна характеристика системи виділення. Роль нирок у
процесах виділення, механізм сечоутворення ………………….111
Тема 63. Роль нирок у підтриманні гомеостазу ………………………………117
СИСТЕМА КРОВІ
 Тема 34. Система крові. Функції крові. Фізіологія
еритроцитів.

1. Теоретичні питання заняття.

1. Поняття про систему крові.
2. Основні функції крові й лімфи.
3. Склад та об'єм крові в людини.
4. Кількість крові та методи її визначення.
5. Гематокритний показник.
6. Основні фізіологічні константи крові, механізми їх підтримання.
7. Функціональна система, що забезпечує постійність кількості форменних
елементів крові.
8. Еритроцити, будова, кількість, властивості та функції.
9. Методика визначення кількості еритроцитів.
10. Гемоліз, його види.
11. Поняття про «еритрон», як фізіологічну систему; регуляція кількості
еритроцитів у крові.
12. Функціональна система, яка підтримує постійність кількості формених
елементів крові.
13. Тестові завдання.
14. Тестування за системою „Крок - 1”.
15. Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема 1: Техніка забору крові.
Обладнання: скарифікатор, вата, 96% етиловий спирт, 5% розчин йоду,
стерильні рукавички, марлева маска, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової
кислоти, піпетка чи капіляр, гумова лабораторна груша.
Порядок виконання роботи. Перед проведенням роботи до верхньої
поверхні камери притерти чисте покривне скло так, щоб воно покривало
середній і обидва бокові бруски. Притиснути великими пальцями краї скла,
притираючи його до бокових брусків до появи н'ютонових кілець.
Одягають стерильні рукавички та марлеву маску. Ватним тампоном,
змоченим 96% етиловим спиртом, протирають м’якуш 3 фаланги IV пальця
лівої руки для правшів або правої руки для лівшів (для дезинфекції). Стискають
м’якуш пальця і швидким коротким рухом проколюють його стерильним
скарифікатором. Першу краплю витирають сухою стерильною ватою, оскільки
вона містить значну кількість міжклітинної рідини. Наступну краплю крові
беруть на дослідження за допомогою піпетки та гумової груші.
*Примітка: Забір крові треба робити швидко, враховуючи час її зсідання
(5-8 хв.). Після взяття крові місце проколу оброблять динатрієвою сіллю
етилендіамінтетраоцтової кислоти та 2% спиртовим розчином йоду. Якщо
треба зберегти кров у рідкому стані надовго, її необхідно стабілізувати. Для
цього кров змішують з 5% розчином цитрату натрію у співвідношенні 4:1
(відповідно), або з гепарином у різних розведеннях. Якщо укол зробити
правильно, тоді кров витікає вільно без натискання; при натискуванні
отримана з пальця кров містить міжклітинну рідину, тому отримані результати
будуть невірними.

Тема 2: Визначення кількості еритроцитів у крові людини.

 Обладнання: мікроскоп, рахувальна камера Горяєва, покровне скло, 4%
розчин NaCl, мірна пробірка, піпетка з гемометра Салі або капіляр для
визначення ШОЕ (набирати кров до мітки «80»), скарифікатор, 96% спирт,
вата, 2% спиртовий розчин йоду, скляна паличка, гумова груша для забору
крові.
Порядок виконання роботи. Ознайомитися з камерою, в якій
підраховують еритроцити під об’єктивом мікроскопа. Камеру щільно покрити
покривним склом, притираючи його до появи Н’ютонових кілець. У пробірку
налити 4 мл 4% розчину NaCl . Продезинфікувати шкіру м’якуша IV пальця
спиртом та проколоти скарифікатором. Першу краплю крові зняти ваткою. У
піпетку (або в капіляр) набрати кров до мітки. Потім обережно видути її на
дно пробірки.
Верхнім шаром 4 % розчину NaCl промити піпетку. Вміст пробірки
ретельно розмішати. Краплю суміші з пробірки скляною паличкою перенести
під покривне скло на лічильну камеру. Камеру ставлять у мікроскоп під мале
збільшення. У полі зору знаходять лівий верхній квадрат сітки, потім
переводять на велике збільшення і підраховують еритроцити в маленьких
квадратиках сітки. Для одержання вірного результату необхідно підрахувати
еритроцити в 5 великих, або 80 маленьких квадратиках, пересуваючи камеру
по діагоналі від верхнього лівого до правого нижнього кута сітки. При
підрахунку в маленькому квадратику рахують еритроцити, які розташовані
всередені квадратика й на двох лініях - верхній та лівій (правило Єгорова -
Бюркера).
Знаючи об’єм камери над маленьким квадратиком (1/4000 мм 3) і
ступінь розведення крові, знаходять кількість еритроцитів в 1 мм 3 крові за
формулою:
X=А x 4000 x 200 /1x 5 x16 , де
Х - загальна кількість еритроцитів в 1 мм 3 (1мкл)
А - кількість еритроцитів у 5 великих квадратах
200 - розведення крові
1/ 4000 мм3 - об’єм камери над маленьким квадратиком
16 - кількість малих квадратів в одному великому.
Примітка: на занятті рекомендується використовувати
консервовану кров у зв’язку з контагіозними захворюваннями.

Рис. 6.1.
Рахувальна камера Горяєва
А – вид зверху
Б – вид збоку
В – сітка Горяєва

Рис 6.2. Меланжери для

підрахунку форменних
елементів крові А і забір
крові Б:
 а – меланжер для підрахунку еритроцитів
б – меланжер для підрахунку лейкоцитів

Рекомендації до оформлення результатів

практичної роботи
Результати записати в протокол, зробити
висновок про відповідність отриманих результатів
нормі.
Тема 3: Визначення гематокритного показника.
Кров складається з плазми й дисоційованих у ній формених елементів:
еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. У нормі кров дорослої людини містить
50 – 60 % плазми і 50 – 40 % формених елементів. Співвідношення об'ємів
плазми й формених елементів у людини змінюється залежно від
функціонального стану організму, а також при деяких захворюваннях. Для
визначення співвідношення об'ємів плазми й формених елементів кров
центрифугують у градуйованому скляному капілярі - гематокриті. У клініці для
центрифугування зручно користуватися ручною мікроцентрифугою.
Обладнання: мікроцентрифуга Шкляра, скарифікатор, кристалічний
лимоннокислий натрій, спирт, 5% розчин йоду, вата, фільтрувальний папір,
гумова груша.
Порядок виконання роботи. За допомогою капіляра та гумової груші
взяти з м’якуша IV пальця кров. Після закінчення забору крові до місця проколу
прикладають ватний тампон, змочений настоянкою йоду. Капіляр, заповнений
кров'ю, поміщають в мікроцентрифугу. Мікроцентрифуга (Рис. 6.3)

А Б

Рис. 6.3 А — мікроцентрифуга Шкляра: 1 - кришка, що відкривається; 2 -

насадка з гематокритом; Б - насадка до мікроцентрифуги для кріплення
гематокрита та насадка з мікропробірками для центрифугування крові.

Має корпус зі знімною заскленою кришкою (Рис. 6.3 А), під якою на осі
центрифуги розташовані насадки. Одна з них служить для закріплення
гематокрита. Щоб закріпити гематокрит, у насадці необхідно вийняти
фіксуючу скобу й розтиснути пружиннну рамку. Насадка кріпиться на осі
центрифуги пружиною, яку слід віджати, установлюючи або знімаючи насадку
на вісь центрифуги. При центрифугуванні ручку центрифуги обертають зі
швидкістю 60 - 70 обертів на хвилину, насадка при цьому обертається з
швидкістю близько 7000 обертів за хвилину. Набравши кров в гематокрит,
закріплюють його в насадці і поміщають у центрифугу. Закривають кришку.
Центрифугують кров протягом 1 хвилини й знімають насадку. Формені
елементи розташовуються в периферійних кінцях капіляра, плазма - у центрі.
За мітками капіляра обчислюють співвідношення між об'ємами плазми й
формених елементів і виражають отримані дані у відсотках.

Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Запишіть отриманий результат дослідження крові.
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________

Тема 4: Вимірювання об’ємів рідких середовищ організму на основі

принципу розведення індикатору.
Об’єм рідкого середовища можливо розрахувати, поміщаючи в нього
речовину-індикатор. Дозволивши індикатору рівномірно розподілитися в
повному обсязі рідини, встановлюють ступінь зміни його концентрації в
розчині. Згідно з даним законом, загальна кількість речовини після
перемішування в рідкому середовищі буде дорівнювати масі речовини,
уведеної в даний об’єм. До ємності, що містить невідомий об’єм рідини, за
допомогою шприца додають невелику кількість барвника або іншого
індикатору. Речовині дають можливість рівномірно розподілитись в рідині,
поки в будь-якій зоні об’єму його концентрація не стане однаковою. Потім у
зразку відібраної рідини вимірюють концентрацію індикатору в розчині за
допомогою хімічного, фото, электро, колориметричного або іншого методу.
Якщо витоку індикаторної речовини з даного об’єму не відбувається, то його
загальна кількість (обсяг Б х концентрація Б) буде дорівнювати кількості
речовини, уведеної шприцом (обсяг А х концентрація А). Просте перетворення
цього рівняння дозволяє розрахувати невідомий обсяг Б по формулі:

Таким чином, для розрахунків необхідно знати два параметри:

(I) загальну кількість речовини, уведеної в об’єм рідини (у чисельнику);
(2) концентрацію індикаторної речовини в рідині після перемішування (у
знаменнику). Наприклад, якщо I мл індикатору з концентрацією 10 мг/мл
увели в об’єм Б та після його розведення концентрація в кожному мілілітрі
розчину складе 0,01 мг/мл, то невідомий обсяг буде рівний:

Даний метод можливо застосовувати для встановлення об’єму практично будь-

якого рідкого середовища організму, якщо при цьому дотримуються наступні
умови:
(I) індикатор розподіляється в повному об’ємі рідини; (2) індикатор перебуває
тільки в тому середовищі, де вимірюють його концентрацію; (3) індикатор не
метаболізується й не виводиться з організму. Вимогам, необхідним для виміру
об’ємів рідких середовищ організму, задовольняють кілька таких речовин.
 Вимірювання об’єму плазми. Для вимірювання об’єму плазми необхідно
використовувати речовину, яка, перебуваючи в просвіті кровоносних посудин,
не здатна легко проникати через мембрану капіляра. Однією із часто
використовуваних речовин для вимірювання об’єму плазми слугує альбумін
плазми, мічений радіоактивним йодом ( 125 I-Альбумін). Для вимірювання об’єму
плазми використовують також речовину, що активно зв'язується з білками
плазми: метиленовий синій, або синька Эванса (Т-1824).
Вимірювання об’єму крові. Якщо об’єм плазми виміряний одним з
методів, викладених раніше, об’єм крові можливо визначити, якщо відоме
значення гематокриту (частини об’єму крові, представленої еритроцитами
(форменними елементами)). Для розрахунків використовують формулу:

Інший спосіб вимірювання об’єму крові полягає у введенні в кровотік

еритроцитів, мічених ізотопами. Після перемішування визначають
радіоактивність забраного зразка й загальний обсяг крові, ґрунтуючись на
принципі розведення. Часто для цих цілей використовують радіоактивну мітку
у вигляді ізотопу хрому (51Cr), оскільки він міцно зв'язується з еритроцитами.
У клініці прийнято розраховувати ОЦК (об’єм циркулюючої крові) що до маси
тіла хворого. ОЦК у дорослих людей у нормі рівний 65 - 70 мл/кг. ОЦП (об’єм
циркулюючої плазми) - 40 - 50 мл/кг, ОЦЭ (об’єм циркулюючих еритроцитів) -
20 - 35 мл/кг.
Приклад:
Хворому ввели мічені еритроцити в кількості 5 мл. Радіоактивність 0,01 мл
вихідного розчину — 80 імп/хв. Радіоактивність 1 мл еритроцитів у крові,
отриманої через 10 хв після ін'єкції радіонукліда, рівна 20 імп/хв. Показник
венозного гематокриту у хворого — 45%. Визначите ОЦЭ й ОЦК.
Відповідь:

Методи визначення дефіциту ОЦК.

Найпростіший метод визначення дефіциту ОЦК — метод Альговера, що
полягає в оцінці шокового індексу, що представляє собою частку від ділення
частоти пульсу на величину систолічного тиску (індекс дійсний при вікових
показниках хворих від 20 до 60 років). Шоковий індекс 0,5 вказує на втрату
ОЦК 15%, індекс 1,0-30%, індекс 2,0-70%. Інформативним є також вивчення
в динаміки центрального венозного тиску.
По ступеню важкості:
1. Легка - дефіцит ОЦК 20%, P (пульс) 100 в 1 хв, ТИСК 90/60 (мм рт. ст.) ( нема
потреби компенсувати крововтрату).
2. Середньої важкості - дефіцити ОЦК від 20% до 30%, P (пульс) 120 в 1 хв,
ТИСК 80/50 (мм рт. ст.) (крововтрата близько 1,5 літрів).
3. Важка - дефіцити ОЦК >30%, P (пульс) >140 в 1 хв, ТИСК 60/0 (мм рт. ст.)
в 2 і 3 стадіях обов'язкова інфузійна терапія.
Швидке зниження змісту гемоглобіну нижче 80 г/л, гематокриту нижче 25% є
підставою для переливання крові або її замінників.

Практичне завдання:
Хворому ввели мічені еритроцити в кількості 5 мл. Радіоактивність 0,01 мл
вихідного розчину — 75 імп/хв. Радіоактивність 1 мл еритроцитів у крові,
отриманої через 10 хв посля ін'єкції радіонукліда, рівна 18 імп/хв. Показник
венозного гематокриту у хворого — 45%. Визначите ОЦЭ й ОЦК.

________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”
1. У спортсмена 30 років з масою A. Збільшення кількості
80 кг після тривалого фізичного еритроцитів
навантаження об'єм B. Збільшення вмісту білків в
циркулюючої крові змінився з плазмі
5,6 л до 5,4 л, гематокрит склав C. Втрати води з потом
50 %, загальний білок - 80 г/л. D. Збільшення об'єму циркулюючої
Такі показники крові стали крові
наслідком, перш за все: E. Збільшення діурезу.
2. Проводять лабораторне
дослідження крові здорової
жінки 32 років. Яким у неї
повинна бути величина
гематокритного показника?
A. 30-36%
B. 36-42%
C. 35-45%
D. 40-45%
E. 40-48%
3. Під час експеременту у
тварини пережали ниркову
артерію. Через деякий час у крові
тварини спостерігався
еритроцитоз. Чим обумовлена
зміна кількості еритроцитів?
А. Перерозподілом крові
B. Виходом крові з депо
С. Збільшенням вироблення
еритропоетинів у нирках
D. Ішемією нирки
E. Централізацією кровообігу
4. У експерименті кролик
тривалий час знаходився в
атмосфері з низьким вмістом О2 .
Частина його крові була перелита
інтактному кролику. Як
зміняться у нього показники
червоної крові?
А. Збільшиться кількість
еритроцитів
B. Зменшиться кількість
еритроцитів
С. Кількість еритроцитів не
зміниться
D. Підвищиться кількість
гемоглобіну
E. Підвищиться кількість лейкоцитів
5. У кролика кожен день для
дослідження брала 15 мл крові.
Як зміняться у нього показники
червоної крові?
А. Збільшиться кількість
еритроцитів і гемоглобіну
B. Все залишиться без змін
С. Зменшиться кількість
еритроцитів
D. Зменшиться кількість гемоглобіну
E. Збільшиться кількість
еритроцитів

Ситуаційні задачі
1. У чоловіка 70 років при аналізі крові виявлено: концентрація
осмотично-активних речовин в цілому – 290 мосм/л, зокрема: натрій – 125
ммоль/л, калій – 4 ммоль/л, хлориди – 90 ммоль/л, бікарбонати – 24 ммоль/л,
глюкоза – 3,9 ммоль/л, азот сечовини – 5 ммоль/л. З погляду нормативних
показників охарактеризуйте стан крові пацієнта.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. При аналізі крові у спортсмена 20 років після тренування виявлено:

гематокритний показник - 50 %, еритроцитів - 5,0 х 1012 /л, гемоглобіну -
160 г/л, лейкоцитів - 10 х 109 /л, нейтрофілів – 64 %, базофілов - 0,5 %,
еозинофілів - 0,5 %, моноцитів – 8 %, лімфоцитів – 27 %, ШОЕ - 4 мм/год.
А. Зробіть висновки про стан крові спортсмена у порівнянні з
нормативними показниками.
В. Проаналізуйте вірогідні причини відхилень.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Позасудинні рідини організму, їх роль у забезпеченні
життєдіяльності клітин. Фізіологічні основи сучасної
гемотрансфузіології.
(самостійна позааудиторна робота студентів)

1. Історія відкриття лімфатичних суди та лімфатичних капілярів.

2. Механізм утворення лімфи:
- фільтраційна теорія
- секреційна теорія
- капілярна фільтрація та резорбція
- дія зміни проникливості кровоносних капілярів на лімфотік
3. Роль сполучної тканини в утворенні лімфми.
4. Фільтрація та резорбція лімфи через серозні оболоки.
5. Особливості складу лімфи в залежності від яких органів вона відтікає.
6. Значення лімфотоку для фунціонування окремих органів та систем.
7. Роль лімфатичної системи в процесах мікроциркуляції в тканинах.
8. Сучасна концепція переливання крові. Препарати крові. Основні способи
переливання крові та її препаратів. Поняття про вакуумне переливання
крові та її препаратів.
- Пряме переливання крові, фізіологічні аспекти;
- Обмінне переливання крові, фізіологічні аспекти;
- Аутогемотрансфузія, фізіологічні аспекти;
- Внутрішньовенне переливання крові, фізіологічні аспекти, фізіологічні
аспекти;
- Внутрішньоартеріальне переливання крові, фізіологічні аспекти;
- Внутрішньоаортальне переливання крові, фізіологічні аспекти;
- Внутрішньокисткове введення трансфузійних середовищ, фізіологічні
аспекти.
9. Нейрогуморальні фактори регуляції в механізмі дії перелитої крові:
- Механізм дії перелитої крові;
- Вплив переливання крові на органо-тканинний метаболізм;
10. Система АВО, її імунологічні фактори та їх значення в практиці
переливання крові.
- Правила встановлення групи крові;
- Помилки при визначенні групової належності крові, та шляхи їх
попередження;
- Індивідуальна серологічна проба - фізіологічні основи, значення;
- Індивідуальна біологічна проба - фізіологічні основи, значення;
- Поняття „Універсальний” донор та „Універсальний” реципієнт.
11. Система резус, її імунологічні фактори та їх значення в практиці
переливання крові.
- Основні антигени системи резус;
- Механізми резус-імунізації та резус-сенсибілізації, шляхи попередження;
- Правила резус-сумісності при переливанні крові;
- Індивідуальна проба на резус-сумісність;
- Необгрунтоване використання резус-негативної крові та можливі
наслідки;
- Ювенільна резус-імунізація та резус-сенсибілізація.
12. Антигенні системи крові відмінні від систем АВО та резус, їх значення.
- Визначення антигена К (K1) системи антигенів эритроцитів Kell,
фізіологічне обгрунтування:
 - Додаткові антигени системи Rh-Hr: c(hr'), e(hr"), CW та інших антигенних
систем: Lea, Fya, Jka, S;
- Визначення нерегулярних антиеритроцитарних антитіл.
13. Нейрогуморальні фактори регуляції в патогенезі гемотрансфузійних
реакцій та ускладнень:
- Фізіологічні механізми гемотрансфузійних реакцій та ускладнень;
- Фізіологічні принципи профілактики та лікування гемотрансфузійних
ускладнень.
14. Поняття про аутотрансфузію крові, застосування в медицині:
- Аутогемотрансфузії в медичній практиці.
- Вплив аутогемотрансфузії на перебіг фізіологічних процесів в організмі
та функціонування життєвоважливих органів, зокрема в
післяопераційному періоді.
15. Поняття про аутоплазмотрансфузію, фізіологічні аспекти застосування в
медицині.
16. Реінфузії крові, фізіологічні аспекти застосування в медицині. Фізіологічні
аспекти впливу крові при реінфузії.
17. Аутотрансфузії модифікованої крові та плазми, фізіологічні аспекти
застосування в лікувальній практиці:
- Фізіологічні аспекти застосування крові та її компонентів після
ультрафіолетового опромінення;
- Вплив очистки крові через сорбенти на її морфо-функціональні
характеристики;
- Електрохімічне окислення аутокрові;
18. Кровозамінники. Визначення, класифікація, застосування.
- Гемодинамічні кровозамінники;
- Дезінтоксикаційні кровозамінники;
- Регулятори водно-сольового та кислотно-лужного стану;
- Препарати для парентерального харчування;
- Кровозаміннки з функцією перенесення кисню;
- Інфузійні антигіпоксанти.
19. Гравітаційна хірургія крові, загальні поняття, фізіологічні аспекти:
- Визначення, фізичні аспекти застосування гравітації;
- Корекція складу крові хворих (гематологічна інженерія);
- Апаратура та методи гравітаційної хірургії крові.
20. Історія вивчення ліквору та лікворообігу.
21. Фізіологічні механізми лікворообігу в ЦНС.
22. Механізм утворення ліквору:
- Шляхом активної секреції залозистими клетками;
- Шляхом діалізу крові через стенки кровоносних судин.
23. Швидкість утворення ліквору та фактори які на нього впливають.
24. Вікові зміни складу ліквору.
25. Склад та фізіологічні властивості ліквору.
26. Основні біохімічні показники ліквору в нормі.
27. Поняття про хімічну асиметрію мозку.

2. Завдання для самостійної роботи й самоконтролю.

Написати реферат за запропонованою викладачем темою.
 Тема 35: Гемоглобін, його функції.

1. Теоретичні питання заняття

1. Гемоглобін, його будова та властивості.
2. Форми гемоглобіну в онтогенезі.
3. Сполуки гемоглобіну, їх спектр.
4. Чинники, що впливають на синтез та розпад оксигемоглобіну в людини.
5. Кількість гемоглобіну, вікові особливості.
6. Критерії насичення еритроцитів гемоглобіном: середня концентрація,
колірний показник.
7. Тестові завдання.
8. Тестування за системою „Крок - 1”.
9. Ситуаційні задачі.

2. Практична робота
Тема 1: Визначення кількості гемоглобіну колориметричним методом
(за Салі).
Обладнання: дистильована вода, 0,1N розчин HCl, гемометр Салі,
скарифікатор, 96% спирт, вата, 2% спиртовий розчин йоду, скляна паличка,
гумова груша для забору крові.
Порядок виконання роботи. У пробірку гемометра (пробірка
градуйована в г %) наливають 0,1 N розчин HCL до мітки «2» (0,2 мл), і
встановлюють її між двома стандартами (солянокислий гематин або гемін).
Кров набирають за допомогою мікропіпетки (0,02 мл) та гумової груші.
Кінець піпетки обережно витирають ватою, кров випускають у реактив на
дно пробірки, а піпетку 2-3 рази промивають верхнім шаром рідини так,
щоб не утворювалося піни. Пробірку зтрушують і встановлюють у штатив
гемометра.

Рис. 6.4
……….А – гемометр Салі з мірною пробіркою
Б – капіляр на 20 мкл для забору крові
В – піпетка для дистильованої води
Г – скляна паличка для розмішування.

Рідина стає прозорою і набуває бурого кольору. Через

5 хвилин до рідини в пробірку додають дистильовану воду, помішуючи скляною
паличкою рідину, після кожного додавання води. Коли колір рідини буде
наближатися до кольору стандартів, воду додають окремими краплями.
Розведення закінчується, коли колір рідини в пробірці не буде відрізнятися від
кольору стандартів. Відраховують поділки шкали гемометра по нижньому
меніску рідини, яку розводили (ціна поділки гемометра – 0,2 г %).
Результати досліджень занести в протокол. Одержаний результат в г %
помножити на 10. Тоді кількість гемоглобіну буде в одиницях системи СІ-
тіл.
При роботі необхідно дотримуватися часу від моменту розведення до
оцінки результату (5 хв.), оскільки колір гемоглобіну непостійний.
 3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати записати в протокол, зробити висновок про відповідність
отриманих результатів нормі.
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Сполуки гемоглобіну котрі визначають з діагностичною метою.
Гліколізований гемоглобін (НВА1с) - використовується як показник
ризику розвитку ускладнень цукрового діабету. Відповідно до рекомендацій
ВОЗ цей тест визнаний оптимальним і необхідним для контролю над якістю
лікування діабету.
Кров на аналіз береться з вени.
Норма: 5,5 – 8 % загального вмісту гемоглобіну.
Причини зміни нормальних показників:
• підвищення концентрації НВА1с - при цукровому діабеті (нижче 6 % -
відсутність порушень вуглеводного обміну, 6 – 8 % - добре компенсований діабет,
8 - 10 % - досить добре компенсований діабет, 10 - 12 % - частково
компенсований цукровий діабет, більш 12 % - некомпенсований цукровий
діабет);
• зниження концентрації НВА1с - активний синтез гемоглобіну, відновлення
крові після крововтрати, розпад клітин крові (гемоліз).
NВ! Результати можуть бути неправильно витлумачені при будь-яких
станах еритроцитів, що впливають на середній термін життя еритроцитів
крові. Кровотечі, або гемоліз, викликають неправильне зниження результату;
переливання крові спотворюють результат; при залізодефіцитній анемії
спостерігається неправильне підвищення результату.
Міоглобін - «гемоглобін м'язів», бере участь у тканинному диханні.
Досліджується свіжоотримана сироватка крові або плазма, рідше - сеча. Норма
(у крові):
• у чоловіків - 19-92 мкг/л;
• у жінок - 12-76 мкг/л.
Вміст міоглобіну в сечі в нормі менш 20 мкг/л.
Причини зміни нормальних показників:
• підвищення вмісту міоглобіну в сироватці (плазмі) крові - інфаркт міокарда,
перенапруга скелетних м'язів, травми, судоми, електроімпульсна терапія,
запалення м'язової тканини, опіки;
• зниження вмісту міоглобіну в сироватці (плазмі) крові - ревматоїдний
артрит, міастенія;

Тема 2: Визначення колірного показника і середнього вмісту

гемоглобіну у одному еритроциті.
Колірний показник характеризує співвідношення кількості гемоглобіну та
числа еритроцитів у крові і, тим самим, міру насиченості кожного еритроцита
гемоглобіном.
Обчислення колірного показника виконують за формулами (дивись
наступну сторінку).
 Середній вміст
гемоглобіну в одному
еритроциті становить
27-33,3 пг (пікограм) aбо
0,000027 - 0,000033
мкг.

Рекомендації до оформлення результатів практичноїроботи:

Записати отримані результати. Зробити висновок про те, чи
характеризує отримана величина кольрового показника здоровий стан
системи крові у співставленні з належною нормою.
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок-1”
1. Маса обстежуваного складає
75 кілограмів. Визначте яку
кількість кисню може
приєднати гемоглобін пацієнта
якщо він фізично здоровий і
кількість гемоглобіну в його
крові відповідає нормі?
А. 70 мл О2
B. 700 мл О2
С. 800 мл О2
D. 955, 7 мл О2
E. 755, 2 мл О2
2. Під час обстеження у пацієнта
було встановлено що кількість
гемоглобіну складає 160 г/л,
кількість еритроцитів 2,5 х
1012/л, колірний показник
складає 1,3. Оцініть показники
цього пацієнта, про що це може
свідчити?
А. Еритропенія,
гіпергемоглобінемія, гіперхромія.
Це вказує на підвищений вміст
гемоглобіну в еритроцитах.
B. Гіпогемоглобінемія – мало
еритроцитів.
С. Збільшення кількості
еритроцитів
D. Зменшення кількості гемоглобіну
E. Зрушення лейкоцитарної
формули вліво
3. Маса хворого складає 80 кг.
Скільки грам гемоглобіну
знаходиться у крові
досліджуваного якщо вміст
гемоглобіну в його крові складає
80 ОД за Салі (стандарт Салі =
16,7 г % ) ?
А. 230 г
B. 500 г
С. 745 г
D. 400 г
E. 345 г
4. У крові пацієнта вміст що знаходився у гаражі з
гемоглобіну складає 120 г/л. увімкненим двигуном, кров має
Після потрапляння у яскраво-червоний колір. При
середовище, яке містить чадний спектральному аналізі
газ було встановлено, що встановлені 2 смуги затемнення
киснева ємкість крові пацієнта в жовто – зеленій частині
зменшилась на 30 %. Чому рівна спектру. Утворення якої сполуки
киснева ємкість крові у гемоглобіну викликало це явище
пацієнта ? А. Карбоксигемоглобіну
А. 1,34 B. Оксигемоглобіну
B. 11,2 С. Фетального гемоглобіну
С. 2,2 D. Метгемоглобіну
D. 1,9 E. Карбгемоглобіна
E. 22,4 7. Лікар швидкої допомоги
5. Лікар швидкої допомоги констатував у
констатував у потерпілого військовослужбовця після
жителя села втрату свідомості, бойових навчань втрату
порушення дихання та інші свідомості, порушення дихання
прояви отруєння чадним газом. та інші прояви отруєння
Яка сполука стала причиною пороховими газами. Яке
порушення дихання? з'єднання стало причиною
А. Карбоксигемоглобін порушення дихання?
B. Карбгемоглобін. А. Карбоксигемоглобін
С. Метгемоглобін. B. Карбгемоглобін.
D. Дезоксигемоглобін. С. Метгемоглобін.
E. Оксигемоглобін. D. Дезоксигемоглобін.
6. Під час розтину трупа молодої E. Оксигемоглобін.
людини, знайденої в автомобілі,
Ситуаційні задачі:
1. При аналізі крові у чоловіка 40 років, який зловживав алкоголем,
виявлено: гемоглобіну - 130 г/л, еритроцитів - 3,9 х 109/л, колірний показник
- 1,0; лейкоцитів - 4,5 х 109/л, лейкоцитарна формула без змін, тромбоцитів
- 100 х 109/л, ШОЕ — 4 мм/годину, час згортання крові - 6 хв., білків плазми
крові - 60 г/л.
А. Проаналізуйте зазначене та зробіть висновок.
В. Вкажіть можливі причини виявлених змін.
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________

2. Після оперативного видалення більшої частини шлунку через деякий час

у крові зменшується кількість гемоглобіну та еритроцитів.
А. Чим це зумовлено?
В. Вкажіть можливі причини виявлених змін.

_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
 Тема 36. Захисні функції крові. Фізіологія лейкоцитів

1. Теоретичні питання до заняття.

1. Лейкоцити, їх кількість, види та властивості (І.І. Мечніков).
2. Поняття про лейкоцитоз і лейкопенію.
3. Лейкоцитарна формула.
4. Функції різних видів лейкоцитів, зокрема Т і В - лімфоцитів.
5. Поняття про імунітет, його види.
6. Регуляція кількості лейкоцитів.
7. Принцип підрахунку лейкоцитів.

2. Практична робота
Тема 1: Підрахунок кількості лейкоцитів у крові людини.
Обладнання: скарифікатор, вата, 96% етиловий спирт, стерильні
рукавички, марлева маска, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти,
піпетка чи капіляр, гумова лабораторна груша, мікроскоп, лічильна камера
Горяєва, покривне скло, мірна пробірка, піпетка від гемометра Салі (набирати
кров до мітки 0,02 мл) або капіляр для визначення ШОЕ (набирати кров до
мітки «80»), 2% спиртовий розчин йоду, скляна паличка, розчин для розведення
крові (для розведення крові, при підрахунку лейкоцитів кров розводять 3 % -м
розчином оцтової кислоти, підфарбованим метиленовим синім або іншим
ядерним барвником. Кислота руйнує оболонки еритроцитів, вони стають
невидимими й не перошкоджають підрахунку лейкоцитів. Підфарбовані ядра
лейкоцитів добре помітно).
Порядок виконання роботи. Перед проведенням роботи до верхньої
поверхні камери притерти чисте покривне скло так, щоб воно покривало
середній і обидва бокові бруски. Притиснути великими пальцями краї скла,
притираючи його до бокових брусків до появи н'ютонових кілець.
Дезинфікувати шкіру м'якуша IV пальця спиртом, проколоти його
скарифікатором. Першу краплю крові зняти ватою. Набрати кров у змішувач
до мітки 0,5 (розведення у 20 разів), або до мітки 1 (розведення у 10 разів).
Потім у змішувач до мітки 11 набрати 3% розчин оцтової кислоти,
підфарбований метиленовим синім. Вміст змішувача перемішати: струшувати
протягом двох хвилин. 2-3 краплі рідини зі змішувача випустити на вату.
Краплю суміші нанести під покривне скло на камеру.
Встановити камеру на предметному столику мікроскопа, фокусувати сітку
камери в окулярі та встановити верхній лівий її кут у полі зору. Пересувати
камеру послідовно та підрахувати лейкоцити в 25 великих квадратах, що
відповідає 400 маленьким. Оскільки клітини крові розташовуються в сітці
нерівномірно, то необхідно рахувати всі клітини, які лежать або стикаються з
верхньою і лівою лініями квадрата, а також ті, що знаходяться в середині його.
Підрахунок числа лейкоцитів проводити за формулою:
Х=А х 4000х 20/400,
де X- число формених елементів в 1мм 3 (1 мкл);
А- кількість лейкоцитів в 25 великих квадратах;
20 - розведення крові;
1/4000 мм3 - об'єм камери над малим квадратом;
400 - кількість мёаленьких квадратів у 25 великих.
 3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Кількість лейкоцитів помножити на 106. Це забезпечує одержання
результату в одиницях системи СІ - 109 в 1л. Порівняти з нормою у
новонароджених, чоловіків, жінок. Зробити висновок.

Тема 2: Визначення лейкоцитарної формули

Лейкоцитарна формула - це процентне співвідношення різних видів
лейкоцитів у мазку крові. Дослідження лейкоцитарної формули є важливим
лабораторним тестом, що дає діагностичну інформацію про характер багатьох
захворювань, важкість стану хворого, ефективність лікування, що
проводиться.

У лейкоцитарній формулі визначають наступні види лейкоцитів.

Нейтрофіли. Їх основна функція - захист організму від інфекцій.
Найчастіше кількість нейтрофілів збільшується при гострих запальних і
інфекційних захворюваннях, при некрозі тканин, інтоксикаціях.
Еозинофіли. Ці клітини беруть участь у розвитку алергічних реакцій, їх
кількість підвищується найчастіше при алергічних станах і глистних інвазіях,
рідше при пухлинах і деяких колагенозах.
Базофіли. Головна їх функція - участь в алергічних і запальних реакціях.
Їх кількість зростає при будь-яких алергічних захворюваннях, деяких хворобах
крові, гіпотиреозі.
Лімфоцити. Це головні клітини імунної системи, забезпечують адекватну
імунну відповідь організму при контакті з чужорідними чинниками. Вміст
лімфоцитів у крові зростає при інфекційному мононуклеозі, багатьох інших
вірусних інфекціях, а також при захворюваннях лімфатичної системи і крові.
Моноцити. Клітини, яким належить найважливіша роль у забезпечені
фагоцитозу, тобто "пожирання" чужорідних мікроорганізмів. Моноцитоз
характерний для багатьох інфекцій - туберкульозу, інфекційного мононуклеозу,
сепсису, та ін. Він зустрічається при захворюваннях крові, колагенозах та ін.
Плазмоциди. Клітини лімфоїдної тканини, які продукують імуноглобуліни.
У нормі в периферійній крові відсутні, з'являються там при вірусних інфекціях,
плазмоцитомі, злоякісних пухлинах, аутоімунних захворюваннях.

Обладнання: мікроскоп, мазки крові, імерсійна олія, вата, марля, 11-

клавішний лічильник для підрахунку лейкоцитів.
Порядок виконання роботи. Підготувати до роботи мікроскоп.
Розглянути мазок при малому збільшенні, потім нанести краплю імерсійного
масла, встановити велике збільшення (окуляр 7/10, об'єктив 90) і підрахувати
100 або 200 лейкоцитів, диференціюючи кількість їх за видами за допомогою
11-клавішного лічильника. Підрахунок на мазку проводять у такий спосіб:
підраховують лейкоцити у 3 - 4 полях зору вздовж краю мазка, потім у 3 - 4
полях зору у напрямку до середини мазка; потім рахують у 3 - 4 полях зору
паралельно краю мазка і знов повертаються до краю. Такий рух продовжують
доти, доки не підрахують 50 клітин. Тоді на протилежному краю мазка так само
підраховують ще 50 клітин (до суми 100 клітин). Підрахунок краще робити в
найтоншому місці мазка, ближче до кінця, де добре видно структуру клітин.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.

Записати лейкоцитарну формулу. Користуючись даними про загальну
кількість лейкоцитів у крові, обчислити абсолютну кількість різних видів
лейкоцитів.
Приклад: загальна кількість лейкоцитів у крові 7000 в 1 мкл, або 7-109/л
(7,0 Г/л, гіга на літр); з них лімфоцитів 30 %.
Складаємо пропорцію:
100 % - 7000,
30 % - Х
Х = 7000 х 30/100 = 2100 в 1 мкл, або 2,1 х 10 9/л
(2,1 Г/л).

Співставити одержані показники з нормальними величинами й зробити

висновки щодо наявності або відсутності відхилень.
Захворювання та стани, котрі супроводжуються зсувом лейкоцитарної
формули
Зрушення вліво (у Зрушення вліво з Зрушення вправо
крові присутні омолодженням (у (зменшення кількості
метамієлоцити, крові присутні паличкоядерних
міелоцити) метамієлоцити, нейтрофілів у комбінації з
міелоцити, наявністю
проміелоцити, гіперсегментованих
міелобласти і ядер нейтрофілів)
еритробласти)
- Гострі запальні - Хронічні лейкози - Мегалобластна анемія
процеси - Еритролейкоз - Хвороби нирок та печінки
- Гнійні інфекції - Міелофіброз - Стан після переливання
- Інтоксикації - Метастази крові
- Гострі кровотечі - Новоутворення
- Ацидоз і (пухлини)
коматозні стани - Гострі лейкози
- Фізичне - Коматозні стани
перевантаження
 Додаткове завдання: Вкажіть в таблиці значення різних форм лейкоцитів
в залежності від стану людини:

Лейкоцитарна формула, %
Стан Гранулоцити Агранулоцити
людини Нейтрофіли Еозино- Базо- Лімфо- Моно-
філи філи цити цити
Юні Паличко- Сегменто-
ядерні ядерні
Норма
Алергічна
реакція
Гострий
Запальний
процес

Примітка: Під час заняття можуть бути використані ситуаційні завдання,

в яких необхідно дати оцінку запропонованому варіанту лейкоцитарної
формули, та зробити висновок.
Контрольні запитання і завдання:
1. Як визначити лейкоцитарну формулу?
2. Правила підрахунку лейкоцитів на мазку крові.
3. Значення лейкоцитарної формули.

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок-1”

1. При аналізі крові у показники свідчать, перш за все,

спортсмена 23 років після
звичного успішного тренування
виявлено: еритроцитів 4,5 х 10 12
/л, гемоглобіну - 160 г/л,
лейкоцитів – 10 х 109/л,
нейтрофілів – 64 %, базофілів -
0,5 %, еозинофілів - 0,5 %,
моноцитів – 8 %, лімфоцитів – 27
%. Такі показники свідчать, перш
за все про:
А. Міогенний еритроцитоз
В. Психогенний лейкоцитоз
С. Міогенний лейкоцитоз
D. Міогенний лімфоцитоз
Е. Міогенна еозинопенія
2. При аналізі крові у дівчини 18
років виявлено: лейкоцитів – 6 х
109/л, нейтрофілів
сегментоядерних – 65 %,
палочкоядерних – 0 %, базофілів –
1 %, еозинофілів – 7 %, моноцитів
– 8 %, лімфоцитів – 19 %. Такі
про:
А. Моноцитоз
В. Нейтрофілію
С. Базофілію
D. Еозінофілію
Е. Лімфопенію
3. Жінка у віці 21
року звернулась до лікаря після
гострого захворювання верхніх
дихальних шляхів зі скаргами на
слабкість, підвищення
температури тіла. Аналіз крові:
гемоглобін - 52 г/л, гематокрит -
24 %, тромбоцити - 100 х 109/л,
лейкоцити - 14 х 109/л,
сегментоядерних нейтрофілів –
82 %, палочкоядерних – 3 %,
лімфоцитів – 15 %. Такий аналіз
крові свідчить про:
А. Лейкоцитоз, тромбоцитоз,
лімфопенію
В. Нейтропенію, ерітропенію,
лімфопенію
С. Еритропенію, тромбоцитопенію,
лейкоцитоз
D. Гіперволюмію, тромбоцитопенію,
лейкоцитоз
Е. Тромбоцитопенію,
гранулоцитопенію, лімфопенію
4. Які клітини крові є носіями
імунологічної пам'яті?
А. Моноцити.
В. В-лімфоцити.
С. Т-лімфоцити.
D. Тромбоцити.
Е. Еритроцити.
5. Коли спостерігається
фізіологічний лейкоцитоз ?
А. При інфекційних хворобах.
В. У новонароджених.
С. При запаленні.
D. Під час сну.
Е. Всі відповіді вірні.
6. Вкажіть нормальну кількість
лімфоцитів у периферійній крові
дорослої людини:
А. 25 – 30 %.
В. 0 – 1 %.
С. 1 – 5 %.
D. 5 – 10 %.
Е. 45 – 70 %.
7. У хворого на бронхіальну
астму при вивченні
лейкоцитарної формули крові
були помічені зміни в її складі,
що дало можливість запідозрити
алергічний характер даного
стану. Які зміни у складі крові
дозволили зробити такий
висновок?
А. Зменшилась кількість
нейтрофілів.
В. Збільшилась кількість
еозинофілів.
С. Збільшилась кількість моноцитів.
D. Зменшилась кількість
еозинофілів.
Е. Збільшилась кількість лімфоцитів.
8. Лабораторне обстеження крові
рекомендується проводити
натще рано вранці. Зміну
кількості яких форменних
елементів крові можна
визначити, якщо провести забір
крові після вживання їжі ?
А. Збільшення кількості білків
плазми.
В. Збільшення кількості
еритроцитів.
С. Збільшення кількості лімфоцитів.
D. Зменшення кількості
тромбоцитів.
Е. Збільшення кількості
нейтрофілів.
9. У лікарню привезли хворого з
діагнозом “гострий живіт”. Лікар
запідозрив гострий апендицит і
для перевірки своєї версії
призначив негайний аналіз крові.
Які зміни в аналізі крові можуть
підтвердити наявність гострого
запалення ?
А. Еозинофілія.
В. Еритроцитоз.
С. Лейкопенія.
D. Еритропенія.
Е. Лейкоцитоз.
10. Паразитарна інфекція
звичайно супроводжується…
А. Базофілією
B. Еозинофілією
С. Моноцитозом
D. Тромбоцитозом
E. Нейтрофілією
11. У літніх людей підвищується
частота виникнення пухлин.
Одна з основних причин цього:
A. Зниження активності клітинного
імунітету
B. Зростання порушення мітозів
C. Підвищення активності
утворення антитіл
D. Зниження інтенсивності
утворення антитіл
E. Підвищення активності
клітинного імунітету
12. При аналізі крові виявлено
незначне підвищення кількості
лейкоцитів (лейкоцитоз), без
змін інших показників.
Причиною чього може бути, що
перед дослідженням людина :
A. Поснідала
B. Не снідала
C. Погано спала
D. Палила тютюн
E. Випила 200 мл води
13. В дитини виявлено
гельмінти. Які зміни в
периферичній крові будуть
спостерігатися при цьому?
A. Еозинофілія
B. Лейкоцитоз
C. Нейтрофілія
D. Базофілія
E. Моноцитоз
14. При профогляді у людини,
що не має скарг на стан
здоров'я, виявлено лейкоцитоз.
Причиною цього може бути те,
що кров для аналізу здана після:
A. Фізичного навантаження
B. Розумової праці
C. Відпочинку на курорті
D. Значного вживання води
E. Вживання алкоголю

Ситуаційні задачі:
1. Як і чому може змінитись кількість лейкоцитів після прийому їжі,
м'язової роботи, при вагітності та сильних емоціях? Відповідь аргументуйте.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. При аналізі крові у спортсмена 20 років після виснажливого тренування

виявлено: гематокритний показник – 51 %, еритроцитів - 4,9 х 1012 /л,
гемоглобіну - 160 г/л, лейкоцитів - 10 х 109/л, нейтрофілів – 64 %, базофілів -
0,5 %, еозинофілів - 0,5 %, моноцитів – 8 %, лімфоцитів – 27 %, ШОЕ - 4 мм/год.
А. Дайте обгрунтований висновок.
В. Проаналізуйте вірогідні причини змін.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 37 Фізико-хімічні властивості плазми крові

1. Теоретичні питання заняття.

1. Плазма, її склад.
2. Осмотичний тиск плазми крові, його роль.
3. Розчини ізо-, гіпо-, гіпертонічні.
4.Поняття про мінімальну та максимальну осмотичну резистентність
еритроцитів.
5. Регуляція постійності осмотичного тиску.
6. Кровозамінні розчини.
7. Функціональна система, що забезпечує постійність осмотичного тиску.
8. Значення осмотичного тиску для процесів мікроциркуляції.
9. Тестові завдання.
 2. Практична работа
Тема 1: Визначення осмотичної резистентності еритроцитів крові
людини.
Обладнання: штатив з пробірками, 1% розчин NaCl, дистильована
вода, дві градуйовані пробірки, 96% спирт, скарифікатор, стерильна вата, 5%
спиртовий розчин йоду, гумова груша, капіляр з приладу Панченкова.
Порядок виконання роботи. Приготувати з 1% розчину NaCl та
дистильованої води розчини наступних концентрацій: 0,8%; 0,6%; 0,5%; 0,3%;
0,2%. Для цього потрібно:
1. пробірка: до 4 мл 1% розчину NaCl додати 1 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,8% розчину;
2.пробірка: до 3 мл 1% розчину NaCl додати 2 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,6% розчину;
3. пробірка: до 2,5 мл 1% розчину NaCl додати 2,5 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,5% розчину;
4. пробірка: до 2 мл 1% розчину NaCl додати 3 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,4% розчину;
5. пробірка: до 1,5 мл 1% розчину NaCl додати 3,5 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,3% розчину;
6. пробірка: до 1 мл 1% розчину NaCl додати 4 мл дистильованої води.
Одержуємо 5 мл 0,2% розчину;
7. пробірка: налити 5 мл дистильованої води.

Отримані розчини розмістити в порядку зменшення концентрації. За

допомогою капіляра та гумової груші взяти з м’якуша IV пальця кров (70 мм 3).
В кожну пробірку додати 10 мм 3 крові. Залишити пробірки в штативі на 30
хвилин. Відмітити концентрації розчину, де відбувся гемоліз усіх еритроцитів
(на дні пробірки немає осаду еритроцитів, розчин прозорий, червоний -
«лакова кров»). Максимальна концентрація гіпотонічного розчину, у якій
відбувся гемоліз усіх еритроцитів, відповідає максимальній резистентності
еритроцитів. Відмітити максимальну концентрацію гіпотонічного розчину, в
якій почався гемоліз еритроцитів (є осад еритроцитів, розчин має рожевий
колір). Максимальна концентрація гіпотонічного розчину, у якій почався
гемоліз менш стійких еритроцитів, відповідає мінімальній осмотичній
резистентності еритроцитів.
Примітка: На занятті можна використовувати консервовану кров у
зв’язку з контагіозними захворюванями.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної рботи

Результати записати в протокол. Проаналізувати результати з
урахуванням якісної характеристики процесу, який спостерігаємо.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”
1. У жінки 40 років при аналізі
крові виявлено: натрій - 115
ммоль/л, хлориди - 85 ммоль/л,
калій - 4 ммоль/л, бікарбонати -
22 ммоль/л, глюкоза - 6
ммоль/л, загальний білок 65 г/л.
Наслідком відмічених змін
складу крові, перш за все, стане
зменшення:
A. Осмотичного тиску
B. Онкотичного тиску
C. Кислотно-лужної рівноваги
D. Об'єму циркулюючої крові
E. Швидкості осідання еритроцитів
2. У зв'язку з крововтратою
пацієнту введено 1 л розчину
NaCl з концентрацією 150
ммоль/л. Внаслідок цього,
швидше за все, зменшиться:
A. Осмотичний тиск плазми крові
B. Онкотичний тиск плазми крові
C. Концентрація іонів водню
D. Концентрація електролітів
E. Напруга вуглекислого газу крові
3. Людині внутрішньовенно
ввели гіпертонічний розчин
глюкози. Це спричинить
посилений рух води у такому
напрямку:
A. Змін руху води не буде
B. З міжклітинної рідини до
капілярів
C. З міжклітинної рідини до клітин
D. З капілярів до міжклітинної
рідини
E. З клітин до міжклітинної рідини
4. У адаптованої до високих
температур людини в спекотну
погоду посилюється
потовиділення, внаслідок чого
втрачається багато води, і
позаклітинне середовище стає
більш концентрованим.
Збудження яких рецепторів
забезпечує збільшення виділення
АДГ?
A. Осморецепторов гіпоталамуса.
B. Волюморецепторов
порожнистих вен та передсердя.
C. Осморецепторів печінки.
D. Волюморецепторів гіпоталамуса.
E. Барорецепторів дуги аорти.
5. За обідом людина з'їла
солоного оселедця і картоплю з
солоним огірком. Через деякий
час у нього виникло відчуття
спраги. Збудження яких
рецепторів перш за все
викликало у нього це відчуття?
A. Волюморецепторів гіпоталамусу.
B. Волюморецепторів порожнистих
вен та передсердя.
C. Осморецепторів печінки.
D. Осморецепторів гіпоталамуса.
E. Барорецепторів дуги аорти.
6. Максимальна концентрація
NaCl у розчині, при якій
відбувається повний гемоліз
еритроцитів (утворюється
лакова кров), називається:
A. Мін. резистентністю
(0,32 – 0,34%).
B. Мін. резистентністю
(0,44 – 0,48%).
C. Макс. резистентністю
(0,28 – 0,35%).
D. Макс. резистентністю
(0,44 – 0,48%).
E. Мін. резистентністю (0,8 – 0,9%).
7. Найбільші відмінності між
плазмою крові та
інтерстиційною рідиною
полягають у …
A. Вмісті Na+
B. Вмісті К+
C. Вмісті білків
D. Вмісті амінокислот
E. Вмісті жирів
8. Введення якого розчину в
судинне русло не змінить
осмотичного тиску плазми
крові?
A. Глюкози 0,9%
B. NaCl 0.9% A. Збільшується осмотичний тиск у
C. NaCl 0.2% кишках.
D. CaCl2 20% B. Стимулюється секреція
E. Сорбітолу 1 % шлункового соку.
C. Гальмується робота кишок.
9. Скільки складає величина
осмотичного тиску плазми D. Стимулюється виділення
крові? гормонів 12-палої кишки.
A. 4.7 атм E. Зменшується осмотичний тиск.
B. 8.5 атм 12. У практиці невідкладної
C. 2.7 атм терапії та реанімації нерідко
D. 7.0 атм зустрічаються стани, що
E. 7.6 атм супроводжуються
набряком клітин мозку. Для
10. Чим відрізняється лімфа за
боротьби з цим в організм
складом від плазми?
хворих доцільно вводити
A. Більшою концентрацією білків
речовини, які:
B. Концентрацією фосфоліпідів
C. Меншою концентрацією білків A. Підвищують колоїдно-
D. Великою кількістю формених осмотичний тиск крові
елементів B. Змінюють кислотно-лужний
E. Вмістом амінокислот баланс крові
11. При рийнятті всередину 100 C. Понижують системний
артеріальний тиск
мл 25% (насиченого) розчину
D. Понижують центральний
сірчанокислої магнезії
венозний тиск
з'являється багато рідкого калу.
E. Зменшують ОЦК
Чому?

Ситуаційні задачі:
1. Спортсменка бере участь у марафонському забігу, під час якого втрачає
з потом воду та хлорид натрію, втрати води з потом вона поповнює під час бігу
питтям дистильованої води. Як зміняться фізико-хімічні показники плазми
крові після закінчення забігу у спортсменки?
Аргументуйте відповідь.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Людина, 30 років, з масою тіла 70 кг, випила 2 л дистильованої води.

Проаналізуйте:
А. Можливі зміни параметрів гомеостазу, їх наслідки.
В. Намалюйте схему контуру регуляції підтримки постійності параметрів
гомеостазу у цих умовах; назвіть чинники та механізми регуляції; як
називається такий контур регуляції.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Тема 38: Білки плазми крові. Активна реакція крові

1. Теоретичні питання до заняття.

1. Білки плазми крові, їх характеристика та функціональне призначення.
2. Онкотичний тиск плазми крові, його роль.
3. Кислотно-лужний стан крові, роль буферних систем у регуляції його
постійності.
4. Функціональна система, яка підтримує постійність кислотно-лужної
рівноваги (pH).
5. Буферні основи. Стандартний та актуальний бікарбонат. Ацидоз. Алкалоз.
6. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), фактори, котрі впливають на неї.

2. Практична робота
Тема 1: Визначення швидкості осідання еритроцитів за методом Т.П.
Панченкова.
Обладнання: прилад Панченкова, капіляри, годинникове скло, 96%
спирт, скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин йоду, гумова груша
для забору крові, 5% розчин цитрату натрію (лимоннокислий натрій).
Порядок виконання роботи. Капіляр промити 5% розчином цитрату
натрію. За допомогою гумової груші в капіляр набрати розчин цитрату натрію
до мітки «Р». Видути його на годинникове скло. Потім зробити прокол м’якуша
IV пальця і в той же капіляр послідовно двічі набрати кров до мітки «К». Кожен
раз видувати кров на годинникове скло і змішувати з розчином цитрату натрію.
Одержану суміш набрати в капіляр до мітки «О» і зафіксувати капіляр у штатив.
Через 1 годину подивитися, яка висота в мм утвореного вертикального
стовпчика плазми крові в капілярі. Число мм плазми є мірою швидкості
осідання еритроцитів.
Примітка: На занятті можна використовувати консервовану кров у
зв’язку з контагіозними захворюваннями.

Рис. 6.5.

Прилад Панченкова для визначення ШОЕ:

А – загальний вигляд;
Б – капіляр;
В – годинникове скло.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.

Нормативні показники:
 Результати записати в протокол. Порівняти їх з фізіологічною нормою у
новонароджених, чоловіків, жінок та вагітних жінок. Зробити висновок.
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи та самоконтролю.

Заповніть таблицю лабораторних показників крові пацієнта згідно двох
варіантів: Вар. 1 - у пацієнта (чоловік, вік 45 років) спостерігається хронічна
крововтрата; Вар. 2 – у пацієнта (жінка, вік 35 років) спостерігається гострий
запальний процес.
 Тестування за системою «Крок - 1»:
1. Який механізм прискорення
ШОЕ у вагітних жінок?
A. Збільшення концентрації
фібриногену.
B. Збільшення кількості
еритроцитів.
C. Збільшення об'єму крові.
D. Збільшення концентрації
альбумінів.
E. Посилення функції кісткового
мозку.
2. Як зміниться онкотичний
тиск, якщо загальний вміст
білків у крові залишається
незмінним, а кількість
альбумінів зменшується?
A. Підвищується
B. Не змінюється
C. Знижується
D. Може як знижуватись, так і
підвищуватись
E. Знижується незначно
3. Онкотичний тиск
забезпечується присутністю у
крові різних білкових фракцій,
переважно:
A. α –глобулінами
B. Альбумінами
C. Фібриногеном
D. -глобуліном
E. Протромбіном
4. При дослідженні білків
плазми крові у жінки 25 років
встановлено, що загальний
білок складає 75 г/л,
альбуміно-глобуліновий
коефіцієнт - 0,9. Це всього
вірогідніше приведе до
збільшення:
A. Онкотичного тиску
B. Осмотичного тиску
C. Концентрації іонів водню
D. Швидкості осідання
еритроцитів
E. Об'єму циркулюючої крові
5. На останньому місяці
вагітності вміст фібриногену
у плазмі крові у 2 рази вищий
за норму. Яку величину ШОЕ
слід при цьому очікувати?
A. 3-12 мм/годину
B. 0-5 мм/годину
C. 10-15 мм/годину
D. 5-10 мм/годину
E. 40-50 мм/годину
6. У людини в результаті
хронічного захворювання
печінки істотно порушена
її білковосинтезуюча
функція. До зменшення якого
параметру гомеостазу це
призведе?
А. Щільності крові
В. Осмотичного тиску
С. Онкотичного тиску плазми
D. Рівня глюкози
Е. Гематокритного показника
7. За рахунок буферних
властивостей білків
забезпечується
A. Підтримання осмотичного тиску
B. Зниження концентрації іонів
водню у крові
C. Обмін речовин у крові
D. Підтримання постійності
концентрації іонів водню у
крові
E. Підтримання об'єму
циркулюючої крові
8. Під час лабораторного
дослідження крові пацієнта 44
років знайдено, що вміст
білків у плазмі крові
становить 40 г/л. Як це
впливає на транскапілярний
обмін води?
A. Обмін води не зміниться
B. Збільшиться фільтрація та
резорбція
C. Зменшиться фільтрація та
реабсорбція
D. Збільшується фільтрація,
зменшиться резорбція
E. Зменшується фільтрація,
збільшується резорбція
9. В якому діапазоні коливається пацієнту доцільно
активна реакція крові (рН) у внутрішньовенно ввести розчин:
нормі? A. Хлориду натрію
A. 7,0 - 7,5 B. Бікарбонату натрію
B. 7,35 - 7,45 C. Глюкози
C. 7,25 - 7,85 D. Хлориду калію
D. 7,9 - 8,0 E. Хлориду кальцію
E. 8,1 - 8,4 13. У жінки напередодні пологів
10. Проводять лабораторне ШОЕ 40 мм/год. Така величина
дослідження крові здорового ШОЕ зумовлена тим, що в крові
чоловіка 40 років. Яким підвищений вміст:
повинен бути у нормі вміст A. Еритроцитів
білків у плазмі крові? B. Альбумінів
A. 56 - 66 г/л C. Білків
B. 60 - 80 г/л D. Фібриногену
C. 55 - 85 г/л E. Ліпопротеїнів
D. 60 - 80 г/л 14. У пацієнта різко знижений
E. 70 - 90 г/л вміст альбумінів в плазмі крові
11. При токсичному ушкодженні й онкотичний тиск. Що буде
клітин печінки з порушенням її наслідком цього?
функцій у хворого A. Збільшення щільності крові
з'явилися набряки. Які зміни B. Зменшення діурезу
складу плазми крові є провідною C. Збільшення об’єму крові
причиною розвитку набряків? D. Зменшення ШОЕ
A. Зниження вмісту альбумінів E. Набряки
B. Збільшення вмісту глобулінів
15. В аналізі крові жінки
C. Зменшення вмісту фібриногену виявлено підвищення швидкості
D. Збільшення вмісту альбумінів осідання еритроцитів (ШОЕ), що
E. Зменшення вмісту глобулінів обумовлено:
12. У людини з хронічним A. Втратою крові
захворюванням нирок порушена B. Фізичною працею
їх видільна функція. При аналізі C. Вагітністю
крові з’ясовано, що рН венозної D. Стресом
крові становить 7,33. Для E. Прийомом їжі
корекції кислотно-лужного стану

Ситуаційні задачі:
1. У жінки в кінці вагітності при дослідженні білків плазми крові виявили
збільшення вдвічі концентрації фібриногену та зменшення альбуміно-
глобулінового коефіцієнту. Яка константа плазми крові найвірогідніше при
цьому зміниться? Аргументуйте відповідь.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
2. Людині внутрішньовенно ввели концентрований розчин альбуміну. До
яких змін руху води в організмі це призведе і чому? Як зміняться фізико-
хімічні показники плазми крові? Відповідь аргументуйте.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Завдання до питання: "Оцінка кислотно-лужного стану крові":
1. Визначте, які з наведених результатів матимуть місце у пацієнта
через місяць після штучної вентиляції легень.

рН НСО3- РСО2
ммоль/л мм рт. ст.
A. 7.65 48 45
B. 7.50 15 20
C. 7.40 24 40
D. 7.31 16 33

2. Визначте, які з наведених результатів матимуть місце у

пацієнта, якщо у нього впродовж 5 днів була блювота. Інша
інформація відсутня
рН НСО3- РСО2
ммоль/л мм рт. ст.
A. 7.65 48 45
B. 7.50 15 20
C. 7.40 24 40
D. 7.31 16 33

3. Визначте, які з наведених результатів матимуть місце у

пацієнта, який тривалий час хворіє на гіпофункцію бета-клітин
підшлункової залози.
рН НСО3- РСО2
ммоль/л мм рт. ст.
A. 7.65 48 45
B. 7.50 15 20
C. 7.40 24 40
D. 7.31 16 33

Тема 39. Види та фізіологічні механізми гемостазу при

пошкодженні стінки судин. Фізіологія тромбоцитів

1. Теоретичні питання заняття

1. Система, яка регулює агрегатний стан крові (РАСК). Фактори, що
запобігають згортанню крові.
2. Механізми підтримання рідкого стану крові.
3. Гемостаз, його види.
4. Тромбоцити, їх роль в організмі.
5. Сосудинно-тромбоцитарний гемостаз, його роль.
6. Сучасні уявлення про основні фактори, які беруть участь у коагуляційному
гемостазі – (коагуляції).
7. Коагуляційний гемостаз, його фази, механізми, значення.
8. Антикоагулянти, їх види, механізми дії, значення.
9. Поняття про первинні та вторинні антикоагулянти, засоби, які
запобігають згортанню крові.
10. Плазміни та фібриноліз, його механізми, значення.
 11. Роль судинної стінки у регуляції гемостазу та фібринолізу.
12. Регуляція згортання крові.
13. Фізіологічні основи методів дослідження стану гемостазу.
14. Вікові зміни системи гемостазу
15. Кровотворення та його регуляція.

2. Практична робота

Тема 1: Визначення часу згортання крові.

Обладнання: предметні скельця покриті парафіном, скляні палички,
оксалат і цитрат натрію, стерильний скарифікатор, спирт, ефір, настойка
йоду, вата, секундомір або годинник.
Об'єкт дослідження: кріль.
Порядок виконання роботи. На три скла, покриті парафіном, наносять
по одній краплі крові (діаметром 5-6 мм), яку взято з вушної вени кроля.
Відмічають час взяття крові. На одне скло додають до крові кілька кристаликів
оксалату амонію, на друге - таку ж кількість цитрату натрію. На третє нічого не
додають.
Одним із способів попередження згортання крові є видалення з неї іонів
кальцію. Іони кальцію можуть бути зв'язані солями щавлевої кислоти, лимонної
кислоти та ін. При додаванні до крові вказаних речовин іони кальцію
випадають в осад, якщо була додана сіль щавлевої кислоти (оксалатна кров),
або якщо додали солі лимонної кислоти (цитратна кров). Таким чином,
цитратна або оксалатна кров не здатні до згортання).
Періодично, з інтервалами 30 с, перемішують скляними паличками кров
на кожному склі. Поява ниток фібрину, що тягнуться за паличкою, свідчить
про початок згортання крові. Час, що минув з моменту взяття крові до появи
ниток фібрину, відповідатиме часу зсідання крові. При визначенні описаним
способом час зсідання у нормі дорівнює 4 - 6 хв.
Зазначити, на якому склі відбулося зсідання і за який час; на яких скельцях
не відбулося зсідання і чому.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Описати отримані результати. Зробити висновок.
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
Тема 2: Визначення часу кровотечі за Дуке
Визначення часу спонтанної зупинки кровотечі проводять після
пошкодження дрібних судин. Зупинка кровотечі з дрібних судин відбувається
головним чином завдяки здатності тромбоцитів до аглютинації у місці
пошкодження судини.
Обладнання: годинник, смужки фільтрувального паперу, 96% спирт,
скарифікатор, вата, 2% спиртовий розчин йоду.
Порядок виконання роботи. Стерильним скарифікатором проводиться
прокол пальця й одразу ж починають відлік часу. Виступаючу краплю крові
кожні 30 с. обережно знімають фільтрувальним папером, не торкаючись до
поверхні рани. Момент, коли на фільтрувальному папері більше не з'являється
кров'яна пляма, відзначають як закінчення кровотечі.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
У нормі при визначенні часу кровотечі цим способом кровотеча
зупиняється через 2 - 3 хв.
 Вклеїти у зошит фільтрувальний папір з відбитками крапель крові.
Зробити висновок. Оформити протокол.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 3: Визначення кількості тромбоцитів у крові людини за методом

Джавадяна.
Обладнання: мікроскоп, освітлювач, рахувальна камера, покривне скло,
розчин для розведення крові (на 100 мл дистильованої води беруть 3,8 г
цитрату натрію, 0,57 г хлориду натрію, 0,15 г метиленової синьки; після
кип‘ятіння та фільтрації до розчину додають 2-3 краплі міцного формаліну),
еритроцитарний меланжер, гумова груша для взяття крові.
Порядок виконання роботи. Ознайомитися з камерою, в якій
підраховують тромбоцити під об’єктивом мікроскопу. Камеру щільно покрити
покривним склом, притираючи його до появи н’ютонових кілець. За
допомогою гумової груші в меланжер набирають кров до мітки 0,5 і відразу
розводять попередньо приготовленим розчином до мітки 101 (у 200 разів).
Затиснувши меланжер між пальцями, вміст його ретельно перемішують.
Залишають меланжер на 10-15 хвилин для достатнього забарвлення
тромбоцитів метиленовою синькою. Після повторного розмішування краплю з
меланжера наносять в попередньо приготовлену камеру Горяєва.
Підрахунок ведуть у 25 великих квадратах, тобто в 400 маленьких.
Знаючи об‘єм камери над маленьким квадратиком (1/4000 мм3) і ступінь
розведення крові, визначити кількість тромбоцитів в 1мм 3 крові за формулою:
X=А х 4000х 200 /400 , де:
Х – загальна кількість тромбоцитів в 1 мм 3 (1мкл),
А – кількість тромбоцитів в 25 великих квадратах,
200 – розведення крові,
1/ 4000 мм3 – об’єм камери над маленьким квадратиком,
400 – кількість маленьких квадратиків у 25 великих.
Примітка: тромбоцити швидко руйнуються поза межами кровоносного
русла, тому кров необхідно набирати якомога швидше, а змішувач повинен
бути вологим.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Описати отримані результати. Зробити висновок.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), було придумане з метою

стандартизувати аналіз протромбінового часу, який визначається в різних
лабораторіях за допомогою реагентів, що мають різну чутливість. Аналіз
застосовується в комплексній оцінці системи згортання людини й може
використовуватися в будь-якій галузі медицини.
МНВ – це співвідношення між протромбіновим часом конкретної людини
й стандартним протромбіновим часом, зведене в ступінь коефіцієнта ISI.
ISI – це спеціальний індекс, який показує чутливість використовуваного в
реакції тромбопластину в порівнянні зі стандартним тромбопластином. Його
значення перебувають у межах від 1 до 3, і вказуються на коробці з партією
реагентів.
Нормальні значення МНВ – 0,70-1,0. Для пацієнтів, що вживають
антикоагулянти непрямої дії, це співвідношення повинне підтримуватися між
2 і 3,0 для того, щоб не підвищувалося тромбоутворення в прооперованій
ділянці (наприклад, на встановленому в коронарних артеріях стенті або
штучному клапані).
Розшифрування аналізу.
Якщо результат аналізу МНО більше 1, і при цьому людина не вживає
препаратів, що розріджують кров, це може свідчити про такі хвороби:
 Вроджені захворювання системи згортання крові.
 У немовлят мала кількість вітаміну К в крові (геморагічна хвороба).
 Захворювання печінки (тому що саме цей орган відповідає за утворення
компонентів системи згортання крові).
 Порушення виділення жовчі з печінки у дванадцятипалу кишку.
 Порушення всмоктування жирів у кишківнику;
 Прийом деяких антибіотиків, препаратів від подагри, анаболічних
стероїдів, синтетичних гормонів щитовидної залози.
МНВ більш 6,0 вимагає термінового лікування, тому що можуть
виникнути кровотечі різної локалізації. Особливо це небезпечно при таких
супутніх захворюваннях, як виразкові або запальні захворювання кишківника
й шлунка, гіпертонічна хвороба, судинні захворювання головного мозку, різна
ниркова патологія.

Якщо результат нижче норми, то причиною тому може бути

наступне:
 Кров була взята з катетера, що розташований в центральній вені.
 Високий або низький гематокрит (співвідношення між кров'яними
клітками й рідкою частиною крові, у нормі, у середньому, 0,40 - 0,50).
 Тривале перебування плазми в холодильнику при 4°С.
 Підвищення в крові рівня антитромбіну III.
 Прийом протисудомних, сечогінних, протизаплідних засобів або
глюкокортикоїдів.

Тромбоеластографія
Тромбоеластографія - метод найбільш повної оцінки системи
згортання крові. Тромбоеластограма (ТЕГ) дозволяє вивчити стан як
плазменної, так і тромбоцитарної ланок системи згортання крові, а
також оцінити активність фібринолізу. Матеріал для дослідження: кров з
цитратом натрію. Необхідно відмітити, що час від забору крові до
проведення дослідження не повинен перевищувати 40 - 50 хв. (!)
 На малюнку схематично зображені тромбоеластограми (ТЕГ).
(пояснення в таблиці). Принцип методу зводиться до неперервної реєстрації
процесу згортання - від моменту забору крові і появи перших ниток фібрину
до ретракції кров’яного згортка та фібринолізу. За допомогою
тромбоеластографічних кривих є можливість оцінити стан гіпер- або
гіпокоагуляції крові. В першому випадку тромбоеластограма характеризується
значним вкороченням часу R та К, збільшенням МА та Е, в той час як у другому
випадку, навпаки,- збільшенням R, К та зменшенням МА та Е.
Для інтерпретації графічної інформації, зображеної на ТЕГ,
вимірюють ряд головних параметрів утворення згортка та його лізису:
R R - час від моменту коли проба була поміщена в аналізатор до
моменту утворення перших ниток фібрину. Показник
характеризує ензиматичну частину коагуляційного каскаду. R,
це час реакції, який відображає I та II фази згортання
(утворення тромбопластину та тромбіну). Його вираховують від
початку запису до появи амплітуди ТЕГ шириною в 1 мм;

K K - час від моменту початку утворення згортка до досягнення

фіксованого рівня щільності згортка (амплітуди = 20 мм). К, це
час утворення згортка, який відповідає початку III фази
згортання крові. Для його розрахунку вимірюють відстань в
міліметрах від кінця R до амплітуди запису в 20 мм;
R+К Швидкість коагуляції, є важливим показником для
розпізнавання передтромботичного стану, так як сума R + К
охоплює I и II фази згортання та частково відображає
утворення фібрину, кількість якого збільшується при
підвищеній схильності до згортання;
 E=(100*МА) Максимальна еластичність згортка визначається за
/(100-МА) формулою:
E=(100*МА)/(100-МА). Величина максимальної еластичності
згортка залежить від кількості та функціональної здатності
тромбоцитів, вмісту фібриногену та ряду інших факторів.
α α - кут, побудований по дотичній до тромбоеластограми з
точки початку утворення згортка. Характеризує швидкість
росту фібринової сітки і її структуроутворення (збільшення
щільності згортка). Характеризує рівень фібриногену (чим
менший кут, тим менше фібрину).
МА MA Максимальна амплітуда - характеризує максимум
динамічних властивостей сполуки фібрину та тромбоцитів,
відображає максимальну міцність згортка. На 80% МА
зумовлена кількістю та властивостями (здатністю до агрегації)
тромбоцитів, на 20% - кількістю утвореного фібрину.
LY30 LY30 - зміна площі під кривою тромбоеластограми протягом
наступних за досягненням MA 30 хвилин, по відношенню до
площі під кривою тромбоеластограми без ознак лізису
(прямокутник з висотою МА), відображена в процентах. Являє
собою характеристику процесу розчинення згортка - лізису.
Примітка: Для кожної конструкції тромбоеластографа характерні свої
середні величини R, К, МА, котрі формують на основі дослідження практично
здорових осіб (контрольна група).

На малюнку представлені типові ТЕГ для різних функціональних станів

системи гемокоагуляції.
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Схематично зобразіть ТЕГ, властиву для станів гіпер- та гіпокоагуляції
крові. Позначте R, K, MA та кут α для обох станів.
4. Тестування за системою „Крок-1”
1. У хворого з порушенням
всмоктування жирів у
кишківнику збільшений час
згортання крові. Коагулограма
показала зниження рівня
протромбіну (з 0,15 г/л до 0,05
г/л), що бере участь у другій фазі
згортання крові – утворення
тромбіну. Це стало наслідком:
A. Зниження концентрації Са++
B. Недостатності вітаміну В12
C. Недостатності вітаміну С
D. Недостатності вітаміну К
E. Зниження кількості глобулінів
крові
2. Після накладення джгута у
досліджуваного виявили точкові
крововиливи в шкірі. З
порушенням функції яких клітин
крові це зв'язано?
A. Тромбоцитів
B. Еозинофілів
C. Моноцитів
D. Лімфоцитів
E. Нейтрофілів
3. У людини необхідно оцінити
швидкість розвитку
коагуляційного гемостазу. Який з
наведених показників доцільно
визначити для цього?
A. Кількість еритроцитів у крові
B. Час кровотечі
C. Загальний час згортання крові
D. Вміст плазмінів у крові
E. Кількість тромбоцитів у крові
4. У аналізі крові жінки знайшли:
еритроцитів – 4 х 1012 /л,
гемоглобіну 130 г/л, лейкоцитів
2,5 х 109/л, лейкоцитарна
формула - нейтрофілів 15 %,
еозинофілів – 2 %, моноцитів – 10
%, лімфоцитів – 78%, тромбоцитів
– 200 х 109/л. Який з наступних
чинників гуморальної регуляції
доцільно вводити жінці для
нормалізації показників крові?
A. Моноцитколонієстимулюючий
чинник
B. Гранулоцитколонієстимулю-ючий
чинник
C. Тромбоцитопоетин
D. Еритропоетин
E. Інтерлейкіни 4,6
5. При дослідженні крові чоловіка
35 років встановили: еритроцитів
– 3,7 х 1012 /л, гемоглобіну 130
г/л, тромбоцитів – 190 х 109/л,
загальний час згортання крові – 8
хвилин, час кровотечі за Дуке – 7
хвилин. Такі результати свідчать,
перш за все, про зменшення
швидкості
A. Судинно-тромбоцитарного
гемостазу
B. Коагуляційного гемостазу
C. Утворення прокоагулянтів
D. Утворення тромбіну
E. Утворення плазмінів
6. Коагулянтні та
антикоагулянтні механізми
регулюються нервовою
системою. Як відреагує процес
гемокоагуляції на підвищення
тонусу симпатичної нервової
системи?
A. Гемокоагуляція не зміниться
B. Гемокоагуляція сповільниться
C. Гемокоагуляція посилиться
D. Активується антикоагулянтна
система
E. Пригнічується фібринолітична
система
7. При захворюваннях печінки,
що супроводжуються
недостатнім надходженням жовчі
у кишківник, спостерігається
підвищення кровоточивості. Як
пояснити це явище ?
A. Дефіцитом заліза
B. Авітамінозом К
C. Тромбоцитопенією
D. Гемолізом еритроцитів
E. Авітамінозом С
8. Недостатня кількість яких C. Лейкопенія
формених елементів крові, D. Тромбоцитопенія
призведе до порушень у E. Зменшення вмісту гемоглобіну
адекватній зупинці капілярної
12. У людини 40 років з масою
кровотечі
тіла 80 кг під час стресу виявили,
A. Еритроцитів що загальний час зсідання крові
B. Лейкоцитів становив 2 хв., що є наслідком
C. Тромбоцитів дії на гемокоагуляцію, перш за
D. Агранулоцитів
все:
E. Нейтрофілів
A. Вазопресину
9. Який з чинників у організмі B. Кортізолу
людини забезпечує діяльність C. Альдостерону
системи РАСК, зокрема бере D. Соматотропіну
участь у реканалізації E. Катехоламінів
тромбованих судин? 13. Які зміни процесів
гемокоагуляції виникнуть, якщо
A. Антитромбін III
B. Урокіназа у людини при підвищенні
C. Цитрат натрію активності симпатичної нервової
системи?
D. Вікасол
A. Гемокогуляцiя підсилиться
E. Гірудин
B. Гемокоагуляцiя зменшиться
10. Яким засобом можливо C. Гемокоагуляцiя не зміниться
запобігти зсіданню крові ? D. Антизсiдальна система
A. Додати розчину NaСl активується
B. Додати вікасол E. Фiбринолiз зменшиться
C. Додати глюкозу 14. Що потрібно додати до
D. Осадити іони кальцію донорської крові,
E. Додати НСl законсервованої цитратом
11. У пацієнта при незначних натрію, щоб викликати
механічних впливах виникають зсідання?
підшкірні крововиливи. Що може A. Іони натрію
бути причиною такого явища? B. Іони кальцію
A. Лімфоцитоз C. Протромбін
B. Еритропенія D. Вітамін К
E. Фібриноген

Ситуаційні задачі:
1. Людина, 45 років, звернулася до лікаря-стоматолога з приводу
видалення кореня зуба. Лікар звернув увагу на синці, які розташовані на
передпліччі пацієнта. Такі синці, за словами пацієнта, останнім часом
виникають у нього навіть при незначних пошкодженнях, бувають носові
кровотечі. При обстеженні ротової порожнини знайдена кровоточивість ясен.
При аналізі крові виявлено: еритроцитів - 3.7 х 1012/л, гемоглобіну – 120 г/л,
лейкоцитів - 5,8 х 109/л, лейкоцитарна формула без змін, тромбоцитів 90 х
109/л, загальний час згортання крові - 6 хв., час кровотечі - 10 хвилин.
А. Дайте обгрунтовані висновки цьому аналізу крові.
В. Назвіть вірогідні причини виявлених змін.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. При аналізі крові у чоловіка, 40 років, який зловживав алкоголем,

виявлено: гемоглобіну - 130 г/л, еритроцитів - 3,9 х 109/л, колірний показник -
1,0; лейкоцитів - 4,5 х 109/л, лейкоцитарна формула без змін, тромбоцитів - 100
х 109/л, ШОЕ - 4 мм/год, час згортання крові - 6 хв., білків плазми крові - 60
г/л.
А. Дайте обгрунтовані висновки цьому аналізу крові.
В. Назвіть вірогідні причини виявлених змін.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 40. Групи крові. Резус-фактор

1. Теоретичні питання до заняття.
1. Групи крові: принципи розподілу на групи за системою АВО, СDE та
іншими.
2. Методи визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток та
цоліклонів анти-А і анти-В.
3. Резус-фактор, його значення в клініці.
4. Принцип визначення резус-належності крові (за допомогою антирезусної
сироватки).
5. Значення сумісності за резус-фактором у ранньому онтогенезі.
6. Фізіологічні основи переливання крові.
7. Кровозамінники.

2. Практична робота
Тема 1: Визначення груп крові.
Обладнання: стандартні сироватки I, II, III, IY груп крові, пластинка з
заглибинами, 96% спирт, скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин
йоду, гумова груша для забору крові, два предметних скла, піпетка, ізотонічний
розчин хлориду натрію.
Порядок виконання роботи. На пластинці з заглибинами позначити
групи сироваток. Під кожне позначення в заглибину нанести краплю
сироватки відповідної групи. Проколоти м’якуш IY пальця руки. Кутом
предметного скла перенести кров з пальця у сироватку I групи та ретельно
розмішати. Другим кутом - у сироватку II групи та знову розмішати т.д.
Співвідношення крові та сироватки повинно бути 1:10.
Через 2-3 хв. спостерігають реакцію аглютинації, після чого додають
піпеткою краплю ізотонічного розчину хлориду натрію. Реакція відбуває ться
протягом 5 хв.
 Тема 2: Визначення груп крові за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.
Обладнання: біла пластинка з заглибинами, 7 маркерованих піпеток, 2
предметних скла, склограф, кров і плазма досліджуваного, розчини цоліклонів
анти-А и анти-В, стандартні еритроцити II (A) и III (В), ізотонічний розчин
хлориду натрію.

Порядок виконання роботи

Визначення антигенів досліджуваної крові.
На білій пластинці над двома заглибинами написати “анти-А” і “анти-В”.
За допомогою двох різних позначених піпеток внести по одній краплі (0,1 мл):
в заглибину, де написано “анти-А” – цоліклон анти-А, в заглину, де написано
“анти-В” – цоліклон анти-В. Відповідними піпетками краплі зробити плоскими.
Краплю досліджуваної крові помістити в окреме заглиблення окремою
піпеткою. Куточком предметного скла перенести частину крові в краплю з
цоліклоном анти-А. Кров швидко розмішати з краплею цоліклона (забарвлення
краплі – слабко-рожеве). Другим кутом предметного скла перенести частину
крові з цоліклоном анти-В. Теж одразу розмішати. Співвідношення крові й
цоліклона повинно бути 1:10. Обережно погойдувати пластинку протягом
декількох хвилин, але не більше ніж 2,5 хв.
- Контроль на присутність антитіл в плазмі досліджуваної крові.
За допомогою двох різних позначених піпеток нанести у відповідні
заглибини “стандарт А” та “стандарт В” по одній краплі плазми досліджуваного.
Краплю крові зі стандартними еритроцитами групи II (А) помістити в окрему
заглибину окремою піпеткою. Надписати. Краплю крові зі стандартними
еритроцитами групи III (В) також помістити в окрему заглибину окремою
піпеткою. Надписати. Куточком предметного скла перенести частину крові зі
стандартними еритроцитами групи II(А) у плазму, що міститься в заглибині
“стандарт А”. Співвідношення крові повинно бути 1:10. Так само другим
куточком скла змішати стандартні еритроцити III(В) з плазмою, що міститься в
заглибині “стандарт В”, перемішати.
Примітка: несправжня аглютинація може бути тоді, коли еритроцити
збираються у монетні стовпчики. Якщо додати до краплі крові 1-2 краплі
ізотонічного розчину хлориду натрію, тоді несправжня аглютинація зникає. Цю
додаткову реакцію проводять також, коли досліджувана кров належить до
групи АВ(0). На основі таблиці (яка додається нижче) зробити висновок
відносно групи крові досліджуваного.

Реакція плазми зі
Реакція еритроцитів з
Група стандартними
цоліклоном
крові еритроцитами
анти-А анти-В II(A) III(B)
I - - + +
II + - - +
III - + + -
IV + + - -
«+» - реакція аглютинації.
Примітка: цоліклони анти-А і анти-В є розведеною рідиною мишей-носіїв
відповідної гібридоми, у якій знаходяться специфічні імуноглобуліни класу М
(спрямовані проти групоспецифічних антигенів А та В людини);
моноклональні анти-А и анти-В антитіла утворюються двома різними
гібридомами;
 цоліклони не містять антитіл другої специфічності і тому не викликають
неспецифічної поліаглютинації еритроцитів;
цоліклони не є продукти клітин людини і тому можливість зараження
препаратів вірусами гепатиту та ВІЛ виключена.
Помилки при визначенні груп крові
Відсутність аглютинації може спостерігатись унаслідок:
1) Неправильного кількісного співвідношення між досліджуваною кров'ю і
стандартною сироваткою;
2) Слабкого титру стандартних сироваток;
3) Гемолізу еритроцитів досліджуваного;
4) Визначення при високій температурі навколишнього повітря (вищий
25° С) і протягом часу менше 5 хв.
Разом з відсутністю аглютинації у ряді випадків може спостерігатися
помилкова аглютинація. Краєва аглютинація спостерігається при підсиханні
крапель, якщо визначення груп крові ведеться більше встановленого часу.
Холодова аглютинація наступає, якщо визначення проводити при температурі
нижче 15° С. При додаванні підігрітого до кімнатної температури
фізіологічного розчину холодова аглютинація усувається. Бактеріальна
аглютинація - скупчення еритроцитів навколо бактерій, може спостерігатися
при роботі з недоброякісною стандартною сироваткою.
Тема 3: Визначення резус-фактора крові людини експрес-методом.
Обладнання: стандартна антирезус сироватка, контрольна сироватка
(не містить антирезус антитіл), пластинка з заглибинами, 96% спирт,
скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин йоду, предметне скло,
піпетка, ізотонічний розчин NaCl.
Порядок виконання роботи. В одну заглибину на пластинці наносять
краплю контрольної сироватки. Ліворуч від неї в другу заглибину наносять
краплю антирезус сироватки. Далі дослідження починають з контрольної
сироватки.
Проколоти м‘якуш IY пальця руки. Кінцем предметного скла перенести
кров з пальця у контрольну сироватку та ретельно розмішати. Другим кінцем –
у антирезус сироватку та знову розмішувати. Співвідношення крові та
сироватки повинно бути 1:2. У кожну заглибину можна додати ізотонічний
розчин хлориду натрію.
Спостерігають за реакцією. У краплі з контрольною сироваткою
агглютинації не повинно бути (незалежно від резус-незалежності крові). Якщо
реакція агглютинації спостерігається у краплі з антирезус сироваткою, кров –
резус-позитивна, якщо реакція агглютинації не спостерігається в краплі з
антирезус сироваткою, кров – резус-негативна. Якщо реакція агглютинації
виникає у краплі з контрольною сироваткою визначення необхідно повторити,
або застосувати інші методи.
Тема 4: Визначення резус-належності крові людини з
використанням тест-реагента анти-D супер.
Обладнання: реагент анти-D супер, біла пластинка з заглибинами, 2
піпетки, предметне скло, кров досліджуваного, еритроцити досліджуваної
крові, стандартні D-позитивні і D-негативні еритроцити, 96% спирт,
скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин йоду.
Порядок виконання роботи.
Визначення резус-належності крові людини. На пластинку нанести
велику краплю реагента (0,1 мл). В окрему заглибину помісти краплю
досліджуваної крові. Куточком предметного скла перенести частину крові в
краплю з реагентом і відразу розмішати. Співвідношення крові й реагента
повинно бути 1:10. Пластинку треба погойдати через 20-30 с після
змішування крові з реагентом (за цей час розвивається реакція аглютинації
у вигляді великих пелюстків). Чітка аглютинація відбувається через 30-60 с,
але результат необхідно врахувати через 3 хв.
Якщо виникає реакція аглютинації, тоді кров є резус-позитивною.
Контроль специфічності реакції аглютинації.
У 2 заглибини пластини піпеткою внести еритроцити досліджуваної крові.
У кожну заглибину з еритроцитами досліджуваної крові додати стандартні D-
позитивні і D-негативні еритроцити.
Примітка: моноклональні антитіла анти-D СУПЕР це нерозведена або
розведена сольовим розчином культуральна рідина, кондиціонована
клітинами-продуцентами антитіл. Повні моноклональні антитіла відносять до
імуноглобулінів класу М;
- діючим початком моноклональних антитіл анти –D СУПЕР є
моноклональні анти-D антитіла людини, які продуковані гетерогібридомою.
Гетерогібридома отримана при злитті лімфобластоїдної лінії людини з
мієломною клітинною лінією мишей;
- моноклональні антитіла належать до одного класу імуноглобулінів,
повністю ідентичних за структурою та біологічною активністю;
- оскільки лінія клітин людини, яку використали для злиття з мієломою
миші, була отримана з лімфоцитів здорового донора, виключена контамінація
реагента патогенними вірусами (гепатит, ВІЛ та ін.). При цьому зі зразками, які
досліджують, необхідно працювати в рукавичках, для того, щоб не було
зараження патогенними вірусами, які передаються через кров;
- Моноклональні антитіла анти-D СУПЕР не містять антитіл іншої
специфічності й тому можуть бути використані для визначення D-антигена в
еритроцитах будь-якої групи крові.
Завдання для самостійного контролю рівня знань.
- Замалювати можливі варіанти аглютинації у запропонованих
таблицях.
 3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
До теми № 1
Результати занести в протокол. Замалювати схему аглютинації та зробити
висновки.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
До теми № 2
Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації та
зробити висновки.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
До теми № 3
Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації і
зробити висновки.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

До теми № 4
Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації і
зробити висновки.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Визначення індивідуальної сумісності крові.

У піпетку набирають кров з пальця реціпієнта в кількості 1 мл.
Мікропробірку центрифугують у мікроцентрифузі Шкляра до відділення
сироватки від еритроцитів. Потім на диск наносять 1-2 краплі випробовуваної
сироватки й додають у 10 разів меншу краплю крові донора. Краплі змішують
скляною паличкою, диск злегка похитують і через 5 хв. Оцінюють результат.
Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові донора і реципієнта
відносно груп крові системи АВО. При появі аглютинації додають краплю
фізіологічного розчину. Якщо аглютинація не зникає, то кров донора й
реципієнта слід вважати несумісною.
 3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Описати отримані результати. Зробити висновок.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Визначити сумісність крові донора й реципієнта за резус-чинником.

У чашку Петрі вносять три краплі сироватки реципієнта (одержану за
методикою, описаною в попередній методиці) і поряд з кожною краплею
сироватки маленьку краплю крові донора. Краплі перемішують і чашку
поміщають на водяну баню при 47 - 48° С на 10 хвилин. Потім визначають
результати. Наявність аглютинації вказує на те, що в сироватці рецепієнта
знаходяться антитіла до резус-чинника й що кров донора і реципієнта
несумісна. Проба на сумісність за резус-чинником є обов'язковим методом,
який слід проводити перед переливанням крові нарівні з визначенням групової
належності та індивідуальною сумісністю крові донора й реципієнта, а також з
урахуванням біологічної проби (сумісності).

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Описати отримані результати. Зробити висновок.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

БАЗОВІ ПРАВИЛА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

У кожному випадку переливання крові (гемотрансфузії) слід
використовувати тільки одногрупну за системою АВО та резус сумісну кров.
Переливання крові «універсального» донора повинне застосовуватися як
виняток в екстренних випадках за життєвими показами (умови військового
часу). При кожній гемотрансфузії слід провести в повному обсязі ізосерологічні
реакції, проби на сумісність. Перед кожним переливанням крові слід підбирати
донорську кров, однойменну за резус-чинником. У тих випадках, коли існує
стан імунізації при попередніх переливаннях крові або вагітності, що
встановлюється при трансфузійному та акушерському анамнезах, то необхідно
переливати кров після підбору індивідуального донора.
 ПРОТОКОЛ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ.
(Варіант переливання крові без ускладнень)

Тема 5: Клінічний ситуаційний практикум.

Порядок виконання роботи. Хворому М. з групою крові А(II) Rh-
необхідно провести переливання крові. По причині відсутності запасів
необхідної групи крові пацієнту перелили кров В(III) Rh-.
Оцініть наслідки подібної маніпуляції та заповніть клінічний протокол
переливання крові для означеного пацієнта.
 Примітка: Проба Бакстера використовується для визначення
сумісності перелитої крові.
Реципієнту цівкою вливають 75 мл крові, через деякий час забирають 5
мл крові, центрифугують 3 хв. при 1500 об/хв. та визначають ступінь гемолізу
еритроцитів. Червоне забарвлення плазми вказує на несумісність перелитої
крові. Метод примітивний, використовується рідко, наприклад у польових
умовах, при відсутності спеціальних тестових сироваток.
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”

1. Відомо, що у судово-медичній альбуміно/глобуліновий

практиці факт батьківства при
народженні дитини
встановлюється за рядом
показників, зокрема за
факторами крові, котрі
забезпечують її групову
належність. Які особливості крові
новонародженого необхідно при
цьому враховувати?
A. Низький вміст аглютиногенів у
плазмі крові
B. Відсутність аглютинінів у плазмі
новонародженого
C. Наявність аглютиногенів на
мембрані еритроцитів
D. Відсутність аглютиногенів на
мембрані еритроцитів
E. Наявність аглютиногенів за
іншою системою
2. У вагітної жінки визначили
групу крові. Реакція аглютинації
еритроцитів відбулась зі
стандартними сироватками груп
0 /альфа, бета/ (I), В /альфа/ (lll) і
не відбулась зі стандартною
сироваткою групи А /бета/ (ll).
Досліджувана кров належить до
групи:
A. В/альфа/ (lll).
B. 0 /альфа/ (l).
C. А/бета/ (ll).
D. АВ (lV).
Е. Rh+.
3. У жінки 30 років у кінці
вагітності при дослідженні крові
виявлено: кров групи А β(II),
резус-позитивна, кількість
еритроцитів - 4,0 х 10І2/л,
гемоглобін - 140 г/л, загальний
білок плазми - 75 г/л,
коефіцієнт 1,0; кількість
тромбоцитів 200 х 109/л,
фібриногену - 6 г/л, час
згортання крові 1,5 хв. У людини:
A. Гіпопротеїнемія
B. Еритроцитоз
C. Тромбоцитопенія
D. Гіпокоагуляція
E. Гіперкоагуляція
4. Хворому Р. з групою крові
АВ(IV) Rh (-) необхідне повторне
переливання крові. Два місяці
тому йому перелили кров донора
К. Чому цього разу пацієнту не
можна переливати кров цього ж
донора ?
A. Вже відбулась імунізація до
групи крові донора К.
B. Вже відбулась імунізація на
систему АВ0.
C. Вже відбулась імунізація на
систему резус.
D. Вже відбулась імунізація на
систему АВ0 та резус.
E. Вже відбулась імунізація на одну
з 20 систем еритроцитів.
5. Чоловік 60 років потрапив до
лікарні з приводу крововтрати.
При визначенні групи крові
пацієнта за допомогою
стандартних сироваток у всіх
луночках через 3 хв.
спостерігається явище подібне до
аглютинації. Назвіть це явище.
Які будуть подальші дії лікаря?
A. Псевдоаглютинація, постановка
реакції з новим комплектом
сироваток
B. Аглютинація, яка вказує на 4
групу крові. Переливання крові
C. Аглютинація, яка вказує на 1
групу крові. Переливання крові
D. Аглютинація, яка вказує на 2
групу крові. Переливання крові
E. Сладж еритроцитів, додати до
кожної луночки по краплі 0,9 %
розчину NaCl і через 2 хвилини
оцінити реакцію.
6. Для переливання
використовують консервовані
компоненти крові. При візуальній
оцінці пакета з еритроцитарною
масою в ньому спостерігаються
білуваті вкраплення та невеличкі
грудочки. Які подальші дії лікаря
A. Підігріти пакет на водяній бані,
та використовувати для
подальшого переливання
B. Відкрити пакет, додати до його
вмісту 5 % розчин цитрату
натрію та використовувати для
подальшої гемотрансфузії
C. Охолодити пакет, та
використовувати для подальшого
переливання
D. Потримати пакет при кімнатній
температурі 1 годину, та
використовувати для подальшого
переливання
E. Вміст пакета непридатний для
подальших гемотрансфузійних
маніпуляцій
7. У хлопчика 2 років відсутній
у крові фактор VIII, що
призводить до значного
збільшення загального часу
згортання крові. Яку групу крові
при потребі повинен перелити
лікар пацієнту:
A. α,β (I), Rh +, цитратну кров
В. A β (II), Rh +, свіжоконсервовану
C. AB 0 (IV), Rh +, свіжу
Ситуаційні задачі:
1. У жінки під час пологів у зв'язку з крововтратою визначили групу крові.
Кров резус-негативна. Реакція аглютинації еритроцитів відбулась з
стандартними сироватками груп Оαβ (І), Аβ (II), Вα (III) і не відбулась з
сироваткою групи АВо(ІV). До якої групи за системою АВО належить кров?
Відповідь аргументуйте.
D. Сумісну за системами АВО та
СDE свіжу кров.
E. B α (III), Rh +, дефібриновану
8. При визначенні групи крові за
системою АВО аглютинацію
еритроцитів досліджуваної крові
викликали стандартні сироватки
I та II груп і не викликала - III
групи. Які аглютиногени
містяться в цих еритроцитах?
A. В
B. А
C. А та В
D. С
E. D та C
9. Під час хірургічної операції
виникла необхідність масивного
переливання крові. Групакрові
потерпілого - III (В) Rh+. Якого
донора треба вибрати?
A. I (О) Rh-
B. III (В) Rh+
C. II (А) Rh+
D. IV (АВ) Rh-
E. III (В) Rh-
10. При лабораторному
дослідженні крові пацієнта 33
років виявлено реакцію
аглютинації еритроцитів в
стандартних сироватках I і II
груп. Реакції аглютинації з
сироваткою III групи і
антирезусною сироваткою не
відбулась. Кров якої групи,
враховуючи систему СДЕ, можна
переливати в разі потреби?
A. IV (AB) Rh+
B. I (О) Rh+
C. II (A) Rh-
D. III (B) Rh-
E. IV (AB) Rh-
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. У жінки в зв'язку з крововтратою перед переливанням крові визначили

групу крові. Реакція аглютинації еритроцитів відбулась зі стандартними
сироватками груп Оαβ (І), Аβ (II) і не відбулась зі стандартною сироваткою групи
Вα (III). До якої групи за системою АВО належить кров? Відповідь аргументуйте.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 41: Узагальнююче заняття з фізіології системи крові

1. Практичні навички
1. Визначення гематокритного показника.
2. Розрахунок колірного показника крові.
3. Техніка забору крові
4. Визначення швидкості осідання еритроцитів за методом Т.П. Панченкова
5. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів крові людини
6. Визначення кількості гемоглобіну колориметричним методом (за Салі)
7. Визначення кількості еритроцитів у крові людини
8. Підрахунок кількості лейкоцитів в крові людини
9. Лейкоцитарна формула
10. Визначення груп крові за системою (АВО)
11. Визначення груп крові за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В
12. Визначення резус-фактора крові людини експрес-методом
13. Визначення резус-належності крові людини з використанням тест-
реагента анти-D супер
14. Визначення індивідуальної сумісності крові
15. Визначення сумісності крові донора і реципієнта по резус-чиннику
16. Правила переливання крові
17. Визначення часу згортання крові
18. Визначення часу кровотечі за Дуке
19. Визначення кількості тромбоцитів у крові людини за методом Джавадяна

Основні схеми, які повинні вміти малювати й пояснювати

студенти за матеріалами підсумкого заняття.
1. Написати у вигляді таблиці лейкоцитарну формулу крові.
2. Схеми варіантів визначення груп крові.
3. Каскадну схему гемокоагуляції.

2. Теоретичні питання до заняття.

1. Загальна характеристика системи крові. Склад і функції крові. Поняття
про гомеостаз.
2. Електроліти плазми крові. Осмотичний тиск крові і його регуляція.
3. Білки плазми крові, їх функціональне значення. ШОЕ.
4. Онкотичний тиск плазми крові і його значення.
5. Кислотно-лужний стан крові, роль буферних систем крові у його
забезпеченні.
6. Еритроцити, їх функції. Регуляція еритропоезу.
7. Види гемоглобіну і його сполук, їх фізіологічна роль.
8. Лейкоцити, їх функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічні лейкоцитози.
9. Тромбоцити, їх фізіологічна роль.
10. Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його фізіологічне значення.
11. Коагуляційний гемостаз, його фізіологічне значення.
12. Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу, їх фізіологічне
значення.
13. Фізіологічна характеристика системи АВО крові. Умови сумісності крові
донора і реципієнта.
14. Проби, перед переливанням крові.
15. Фізіологічна характеристика резус-системи крові. Значення резус-
належності при переливанні крові й при вагітності.
16. Тестові завдання.
17. Тестування за системою „Крок-1”.
18. Ситуаційні задачі

Література
Основна:
1. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 3-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – С. 256-287.
2. Фізіологія. Короткий курс : навч. посібник для медичних і фармацевтичних
ВНЗ / [В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік та ін..]; за ред.: проф.
В.М.Мороза, проф. М.В.Йолтухівського. – 3-ге вид. – Вінниця : Нова Книга,
2019. – С. 150-196.
3. Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред.
перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.
– С.473-500.
4. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 2-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 448 с. : іл.
5. Moroz V.M., Shandra O.A., Vastyanov R.S., Yoltukhivsky M.V., Omelchenko
O.D. Phisiology : Textbook / Edited by V.M.Moroz, O.A.Shandra. – 2nd edition.
– Vinnytsia: Nova Knyha Publishers, 2016. – 728 p.
6. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – C. 258-286.
7. Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка, Київ
„Здоров’я”. - 1995.

Додаткова:
1. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене
видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
2. Физиология человека ( в 3-х томах). Пер. с англ., издание 2-е до полненное
и переработанное (Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т1 – 323
с., Т2 – 313 с, Т3 – 198 с.
3. Козлов А.Г., Плиска О.І., Лазоришинець В.В., Книшів Г.В. Цікава фізіологія
в дослідах.- К.: Парламентське видавництво, 2003.-60 с.
4. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.- М.: Медицинская книга, Н. Новгород: Издательство НГМА, 2001.-
526 с.
5. Нормальная физиология/Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачёв / Москва «ГЭОТАР-
Медиа» 2005.- 687 с.
6. Р.В. Петров Имунология/Москва «Медицина» 1983.- 367 с.
7. Пособие для врачей-лаборантов по методам исследования
гемостаза/Росийская академия медицинских наук Гематологический
Научный Центр Москва, 2001.- 93 с.
8. Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам диагностики –
Издательская группа «ГЭОТАР-Медиа», - 2007. С. 780.

СИСТЕМА КРОВООБІГУ

Тема 42. Структурно-функціональні

особливості провідної системи серця. Автоматія серцевої
діяльності
1. Теоретичні питання заняття
1. Автоматія серця, її докази.
2. Ізольоване серце теплокровних і холоднокровних тварин і людини.
3. Лігатури Станніуса, досліди та клінічні спостереження, аналогічні їм.
Градієнт автоматії. Блокади серця, їх характеристика.
4. Вплив температури на різні відділи серця.
5. Провідна система серця людини. Послідовність і швидкість проведення
збудження.
6. Механізм виникнення збудження у провідній системі серця. ПД
синоатріального вузла, його роль. Особливості у дітей.
2. Практична робота
Тема: Дослід з впливом температури на серці жаби.
Обладнання: набір хірургічних інструментів, нитки, пробірки з холодною
та гарячою водою, термометр, розчин Рінгера, жаба, препарувальна дощечка.
Порядок виконання роботи
Вплив тепла і холоду на частоту серцевих скорочень. Декапітувати
жабу, зруйнувати спинний мозок, відкрити грудну порожнину і серце. Жабу
розмістити на дощечці черевом доверху. Підрахувати число скорочень серця
за хвилину. Послідовно прикласти пробірку з холодною водою до венозного
синусу, а потім до верхівки серця і підрахувати число скорочень серця за
хвилину після кожного впливу температури. Пробірку з теплою (40 0 С) водою
прикласти до венозного синусу, а потім до верхівки серця Після кожного
впливу температури, підраховуючи число скорочень серця за хвилину.
Порівняти отримані дані з частотою скорочень серця до впливу температури
на різні ділянки серця.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Зробити висновок про водій ритму та градієнт автоматії в серці жаби.
Результати досліджень записати до протоколу.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Намалювати ПД синоатріального та атріовентрикулярного вузлів.
Пояснити іонну природу фаз ПД.
Тестування за системою “Крок-1”.
1. На ізольованому серці шляхом
охолодження припиняють
функціонування окремих
структур. Яку структуру
охолодили, якщо серце внаслідок
цього спочатку припинило
скорочення, а далі відновило їх з
частотою, у 2 рази меншою за
вихідну?
A. Синоатріальний вузол
B. Атріоветрикулярний вузол
C. Пучок Гіса
D. Ніжки пучка Гіса
E. Волокна Пуркіньє
2. Під час емоційного збудження
частота серцевих скорочень
(ЧСС) у людини 30 років досягла
112 на хвилину. Зміна стану якої
структури провідної системи
серця є причиною збільшення
ЧСС?
A. Синоатріального вузла
B. Волокон Пуркіньє
C. Ніжок пучка Гіса
D. Атріовентрикулярного вузла
E. Пучка Гіса
3. У людини частота серцевих
скорочень постійно утримується
на рівні 40 за хвилину. Що є
водієм ритму?
А. Синоатріальний вузол
В. Атріовентрикулярний вузол
C. Пучок Гіса
D. Ніжки пучка Гіса
E. Волокна Пуркіньє
4. На iзольованому серці
вивчалась швидкість проведення
збудження у різних його
ділянках. Де було виявлено
найменшу швидкість?
A. В атріовентрикулярному вузлі
B. У пучку Гіса
C. У волокнах Пуркіньє
D. У міокарді передсердь
E. У міокарді шлуночків
5. При дослідженні ізольова-ного
кардіоміоцита (КМЦ)
встановлено, що він не гене-рує
імпульси збудження авто-
матично. КМЦ отримано з:
А. Синоатріального вузла
В. Атріовентрикулярного вузла
С. Шлуночків
D. Пучка Гіса
E. Волокон Пуркіньє
6. В експерименті на ссавці
руйнуванням певної структури
серця припинили проведення
збудження від передсердь до
шлуночків. Що саме
зруйнували?
A. Атріовентрикулярний вузол
B. Синоатріальний вузол
С. Пучок Гіса
D. Ніжки пучка Гіса
E. Волокна Пуркіньє
7. У здорової дорослої людини
швидкість проведення
збудження через
атріовентрикулярний вузол
дорівнює 0,02-0,05 м за 1 с.
Атріовентрикулярна затримка
забезпечує:
А. Одночасність скорочення обох
передсердь
В. Одночасність скорочення обох
шлуночків
С. Достатню силу скорочення
передсердь
D. Достатню силу скорочення
шлуночків
E. Послідовність скорочення
передсердь та шлуночків
8. Автоматія серця в нормі
обумовлена:
A. Повільною діастолічною
деполяризацією у синусному
вузлі
B. Потенціалом дії в атріо-
вентрикулярному вузлі Ашофа-
Тавара
C. Потенціалом дії кардіоміоцитів
D. Потенціалом дії пучка Гіса
E. Електричною активністю
волокон Пуркіньє

Ситуаційна задача
В експерименті підтримують скорочення ізольованого серця жаби. Яких
умов необхідно дотримуватись?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 43. Фізіологічні властивості серцевого м’яза.

Фази збудливості. Динаміка збудження серця

1. Теоретичні питання заняття

1. Фізіологічні властивості міокарду.
2. Збудливість серцевого м’яза, її характеристика.
3. Характеристика ПД кардіоміоцитів. Періоди рефрактерності, їх значення.
Співвідношення у часі ПД кардіоміоцитів і поодинокого скорочення
міокарду. Роль Са2+ у електро-механічному спряженні.
4. Скоротливість, її характеристика. Закон серця Франка – Старлінга,
фактори, що його обмежують.
5. Серцево-легеневий препарат Павлова-Чистовича.
6. Систолічний та хвилинний об’єми, як показники сили та роботи серця.
Методи їх визначення. Величини у дітей.
 2. Практична робота
Тема: Аналіз ЕКГ.
Обладнання: попередньо зареєстрована ЕКГ у 3 стандартних
відведеннях.
Порядок виконання роботи. Аналіз ЕКГ проводиться за попередньо
зареєстрованою ЕКГ у 3 стандартних відведеннях у наступній послідовності:
спочатку встановлюється характер ритму за джерелом імпульсів автоматії та
їх кількістю. Про наявність синусового ритму свідчить частота 60-80 за
хвилину, що визначається за тривалістю інтервалу R-R у другому стандартному
відведенні. Інтервал R-R не повинен відрізнятись більше, ніж на 10 %. Зубець
P має бути позитивним і реєструватися раніше шлуночкового комплексу QRSТ.
Розповсюдження деполяризації передсердями та атріовентрикулярним
вузлом оцінюється за тривалістю інтервалу PQ, який в нормі дорівнює 0,12-
0,20 с, комплексу QRS = 0,08 с (час розповсюдження деполяризації по
шлуночках) та інтервалом QRSТ (електричною систолою шлуночків, час якої
складає в нормі 0,35 – 0,42 с). Потім аналізується напрямок та амплітуда зубців
у другому стандартному відведенні. Зубці P, R та Т мають бути позитивними,
Q і S – негативними. Амплітуда зубця R в нормі дорівнює 0,6-1,6 мV і не
повинна перевищувати 2,2 мV. Амплітуда інших зубців визначається відносно
зубця R у другому стандартному відведенні: P = 1/8 R, Q = 1/6 R, S = 1/4 R, Т
= 1/2 - 1/3 R. За ізоелектричну лінію приймається сегмент ТР, від якого
вимірюється амплітуда інших зубців.
Положення електричної осі визначається за кутом альфа. Для цього
вимірюється амплітуда зубців R у першому та третьому стандартних
відведеннях. Малюється рівнобічний трикутник Ейнтховена, визначається
його центр, через який проводяться лінії, паралельні осям першого та третього
відведень. На лінії, паралельній осі першого відведення, праворуч від центру
трикутника відкладається величина зубця R у першому стандартному
відведенні, а на лінії, паралельній осі третього стандартного відведення,
донизу від центру – величина зубця R у третьому стандартному відведенні. З
отриманих точок на обох лініях опустити перпендикуляри до їх перехресту,
який з’єднати з центром трикутника. Ця лінія вказуватиме напрямок
електричної осі серця, а кут між нею та віссю першого відведення буде кутом
альфа, який в нормі дорівнює 40-700.
Стан міокарду визначається за знаком і формою зубця Т та положенням
сегменту SТ. У нормі відхилення сегменту SТ від ізоелектричної лінії не повинно
перевищувати 1мм.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Вклеїти ЕКГ до зошита, на основі отриманих даних зробити висновок
приблизно за зразком для нормальної ЕКГ: ритм синусовий, правильний, з
частотою 75 за хвилину. Проведення збудження передсердями та шлуночками
не порушено. Електрична вісь розташована нормально (кут альфа в межах 40-
700 ). Змін у міокарді немає.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Намалювати ПД кардіоміоцитів, періоди рефрактерності та скорочення
міокарда:
 Пояснити іонну природу фаз потенціалу дії та рефрактерності.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Намалювати ЕКГ з позначенням її складових частин.

Вказати норми тривалості основних сегментів, інтервалів та амплітуди

зубців ЕКГ.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Особливістю ПД С. Поодиноке скорочення

кардіоміоцитів є наявність:
А. Фази повільної реполяризації
В. Фази швидкої реполяризації
С. Фази деполяризації
D. Фази гіперполяризації
Е. Фази спонтанної деполяризації
2. Який вид скорочення
притаманний серцевому м’язу?
А. Зубчастий тетанус
В. Суцільний тетанус
D. Тонічне скорочення
Е. Ексцентричне скорочення
3. Гетерометрична регуляція
базується на:
A. Законі “все або нічого”
B. Ефекті Анрепа
C. Законі серця Франка – Стерлінга
D. Зменшенні систолічного об’єму
Е. Зменшенні діастолічного об’єму
4. В експерименті під час
вивчення процесів збудження
кардіоміоцитів встановлено, що
у фазу їх швидкої деполярізації
іони Nа+ можуть додатково
рухатися крізь:
A. К+ - канали
B. Са2+ - канали
C. Сl- - канали
D. Мg2+ - канали
E. Li+ - канали
5. На ізольованому серці кроля
частково заблокували кальцієві
канали кардіоміоцитів. Які зміни
серцевої діяльності відбудуться
внаслідок цього?
A. Зменшення частоти і сили
скорочень
B. Зменшення частоти скорочень
C. Зменшення сили скорочень
D. Зупинка серця в діастолі
E. Зупинка серця в систолі
6. В експерименті на собаці
виникла необхідність знизити
збудливість міокарду. Який
розчин для цього доцільно
ввести тварині
внутрішньовенно?
A. Хлориду кальцію
B. Хлориду калію
C. Хлориду натрію
D. Бікарбонату натрію
E. Глюкози
7. Серце дає поодинокi
скорочення завдяки:
A. Cкороченiй фазi вiдносної
рефрактерностi
B. Наявностi екзальтацiйної фази
C. Тривалiй фазi абсолютної
рефрактерностi
D. Скороченiй фазi абсолютної
рефрактерностi
E. Усi вiдповiдi вiрнi

Ситуаційні задачі
1. Визначте хвилинний об’єм серця, якщо хвилинне постачання кисню
дорівнює 400 мл, вміст кисню в артеріальній крові – 200 мл/л, а у венозній –
120 мл/л. Дайте оцінку отриманому результату?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
2. У хворого із ділятацією лівого шлуночка не спрацьовує закон Франка-
Старлінга. Який механізм цього явища?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 44. Фазовий аналіз серцевого циклу. Робота клапанів

1. Теоретичні питання заняття
1. Морфо-функціональна оцінка серця.
2. Серцевий цикл, його тривалість, періоди та фази діяльності серця,
їх послідовність, тривалість і призначення. Особливості у дітей.
3. Тиск у порожнинах серця, аорті, легеневій артерії, порожнистих та
легеневих венах. Особливості у дітей.
4. Стан клапанів серця під час різних фаз серцевого циклу. Їх роль у
гемодинаміці.
 2. Практична робота
Тема 1: Реєстрація ЕКГ.
Обладнання: електрокардіограф, 3 % розчин NaCI, марлеві прокладки,
спирт, вата, ножиці, клей.
Порядок виконання роботи. Протерти ватою, змоченою спиртом,
ділянки шкіри на всіх кінцівках для накладання електродів. Змочити 3%
розчином NaCI марлеві прокладки, покласти їх на шкіру під електроди.
Включити електрокардіограф і записати калібрувальний сигнал за умов, що 1
мV повинен дорівнювати 1 см. Послідовно зареєструвати ЕКГ у 3 стандартних
відведеннях. Позначити зубці, сегменти та інтервали.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Вклеїти ЕКГ до зошита, порівняти ЕКГ у 3 стандартних відведеннях,
зробити висновок.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Тема 2: Визначення тривалості періодів серцевого циклу людини.
Обладнання: секундомір.
Порядок виконання роботи .Підрахувати частоту пульсу в себе,
визначити тривалість серцевого циклу (С) в стані спокою та після 20 присідань
за 20 с. Розрахувати тривалість загальної паузи (Д) та періоду вигнання (Е) за
формулами: Д = 0,88 С – 0,235 Е = 0,109 С+ 0,159

3. Рекомендації до оформлення протоколу практичної роботи

Отримані результати записати до зошита, зробити висновки щодо
тривалості серцевого циклу та його періодів.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Схематично показати послідовність фаз та періодів серцевого циклу.

Вказати величини тиску в порожнинах серця в різні фази його діяльності.

________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Вказати нормальні величини тривалості фаз серцевого циклу при ЧСС 75
ударів за хвилину.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тестування за системою “Крок-1”.

1. При обстеженні людини E. Аорта

встановлено, що хвилинний об'єм
4. При аналізі
серця дорівнює 3500 мл,
електрокардіограми встановлено,
систолічний об'єм – 50 мл. Якою
що тривалість серцевого циклу у
є у людини частота серцевих
людини дорівнює 1 с. Якою у неї
скорочень?
є частота серцевих скорочень за
А. 60 скорочень за хвилину
хвилину?
В. 50 скорочень за хвилину А. 50
С. 70 скорочень за хвилину В. 60
D. 80 скорочень за хвилину C. 70
E. 90 скорочень за хвилину
D. 80
2. В експерименті на тварині E. 100
досліджують серцевий цикл.
Закриті усі клапани серця. Якій 5. У людини необхідно оцінити
фазі це відповідає? стан клапанів серця. Яким із
А. Асинхронного скорочення інструментальних методів
В. Ізометричного скорочення дослідження доцільно
С. Протодіастолічному періоду скористатися для цього?
D. Швидкого наповнення А. Електрокардіографія
E. Повільного наповнення В. Сфігмографія
С. Флебографія
3. Під час підготовки пацієнта до D. Зондування судин
операції на серці проведено E. Фонокардіографія
вимірювання тиску в камерах
серця. В одній з них тиск 6. Назвiть сумарний час, коли
протягом серцевого циклу закритi усi клапани серця (при
змінювався від 0 мм рт. ст до частотi серцевих скорочень 75 за
120 мм рт. ст. Назвіть цю камеру хв):
серця. A. 0,08 с
A. Лівий шлуночок B. 0,11 с
B. Правий шлуночок C. 0,15 с
C. Праве передсердя D. 0,33 с
D. Ліве передсердя E. 0,40 с
 Ситуаційні задачі
1. Під час максимального вигнання у лівому шлуночку тиск досягає у
нормі 130 мм рт. ст., а у правому – тільки 30 мм рт. ст. як пояснити цю
різницю?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Під час систоли передсердь тиск у них значно менший, ніж тиск у
шлуночках під час систоли. Як це пояснити?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 45. Зовнішні прояви серцевої діяльності.

Тони серця. Аналіз ЕКГ
1. Теоретичні питання заняття
1. Зовнішні прояви серцевої діяльності: механічні, звукові, електричні.
2. Серцевий поштовх, його походження, характеристика.
3. Тони серця, їх походження, характеристика, методи дослідження (
аускультація, фонокардіографія).
4. Електрокардіограма (ЕКГ), визначення, відведення. Генез зубців,
сегментів та інтервалів. Електрична вісь серця, кут альфа.
5. Інші зовнішні прояви серцевої діяльності.
6. Особливості зовнішніх проявів у дітей.
2. Практична робота
Тема: Дослідження серцевого поштовху, вислуховування тонів серця та
визначення положення електричної осі серця за електрокардіограмою.
Обладнання: фонендоскоп, електрокардіограма, зареєстрована у 3-х
стандартних відведеннях.
Порядок виконання роботи
Дослідження серцевого поштовху. Знайти на грудній клітці п’ятий
міжреберний проміжок зліва на 1 – 1,5 см від середньо - ключичної лінії
ближче до грудини – місце проекції верхівки серця. Спостерігати обмежене
ритмічне випинання грудної клітки в цій ділянці. Властивості серцевого
поштовху визначити пальпаторно в зоні верхівки серця.
Вислуховування тонів серця. Фонендоскоп встановлюють на грудній
клітці в місцях найкращого вислуховування тонів. Перший тон краще
вислуховується на верхівці серця, тобто у п’ятому міжреберному проміжку
зліва на 1 – 1,5 см від середньо - ключичної лінії ближче до грудини. Далі
фонендоскоп встановлюється у другому міжреберному проміжку біля правого
краю грудини. Тут краще чути компонент другого тону, обумовлений
півмісяцевими клапанами аорти. Компонент другого тону, обумовлений
півмісяцевими клапанами легеневої артерії краще вислуховується у другому
міжреберному проміжку біля лівого краю грудини. Фонендоскоп переноситься
в місце прикріплення мечеподібного відростка до тіла грудини, де краще
вислуховується компонент першого тону, обумовлений тристулковим
клапаном. У четвертому міжреберному проміжку біля лівого краю грудини, в
так званій точці Боткіна, краще вислуховується клапанний компонент,
обумовлений двостулковим клапаном.
Визначення положення електричної осі серця за
електрокардіограмою. Електрична вісь серця визначається за кутом альфа.
Для цього вимірюється амплітуда зубців R у першому та третьому стандартних
відведеннях.
Малюється рівнобічний трикутник Ейнтховена, визначається його центр,
через який проводяться лінії, паралельні осям першого та третього відведень.
На лінії, паралельній осі першого відведення, праворуч від центру трикутника
відкладається величина зубця R у першому стандартному відведенні, а на лінії,
паралельній осі третього стандартного відведення, донизу від центру –
величина зубця R у третьому стандартному відведенні. З отриманих точок на
обох лініях опустити перпендикуляри до їх перехресту, який з’єднати з центром
трикутника. Ця лінія вказуватиме напрямок електричної осі серця, а кут між
нею та віссю першого відведення буде кутом альфа, який в нормі дорівнює 40-
700 .
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Зробити висновки щодо властивостей серцевого поштовху, тонів серця
та положення електричної осі серця.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Намалювати ЕКГ із позначенням її складових частин.

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Зубець Р відображає на ЕКГ D. Волокон Пуркіньє

деполяризацію: Е. Обох передсердь
А. Пучка Гіса 2. При аналізі ЕКГ хворого
В. Правого передсердя встановлено, що зубець Т
С. Лівого шлуночка
позитивний у стандартних 7. У хворого на ЕКГ виявлено, що
відведеннях. Це означає, що в інтервал RR дорівнює 1,5 с.,
шлуночках нормально частота серцевих скорочень - 40
відбувається процес: разів за хвилину. Що є водієм
А. Скорочення ритму серця?
В. Деполяризації A. Синусовий вузол
С. Збудження B. Атріовентрикулярний вузол
D. Реполяризації C. Пучок Гіса
Е. Розслаблення D. Ліва ніжка Гіса
E. Права ніжка Гіса
3. У хворого на ЕКГ інтервал RR
дорівнює 1,5 с. У якому відділі 8. У хворого спостерігається
провідної системи розташований гіпертрофія лівого шлуночка.
водій ритму? Яким буде положення
А. У синусовому вузлі електричної осі за ЕКГ?
В. У атріовентрикулярному вузлі A. Реєструється нормограма
С. У пучку Гіса В. Реєструється правограма
D.У волокнах Пуркіньє C. Реєструється лівограма
Е. У лівій ніжці пучка Гіса D. Амплітуда зубця R у стандартних
відведеннях однакова
4. У дорослого чоловіка
Е. Амплітуда зубця R у I
тривалість інтервалу РQ
стандартному відведенні буде
становить 0,25 с (норма - 0,10-
меншою ніж у III
0,21 с). Це свідчить про
сповільнення проведення 9. У пацієнта має місце
збудження: зменшення швидкості
A. Від передсердь до шлуночків проведення
B. По лівій ніжці пучка Гіса збудження атріовентрикулярним
C. По правій ніжці пучка Гіса вузлом. На ЕКГ при цьому буде
D. По волокнам Пуркин‘ье реєструватися збільшення
E. По міокарду шлуночків тривалості:
A. Зубця Р
5. У хворого 30 років на
B. Інтервалу Р-Q
електрокардіограмі відмічено
C. Інтервалу R-R
зниження амплітуди зубця R. Що
D. Комплексу QRS
означає цей зубець на ЕКГ?
E. Сегмента S-T
A. Поширення збудження від
передсердь до шлуночків
B. Поширення збудження по
шлуночкам
C. Електричну діастолу серця
D. Реполяризацію шлуночків
E. Поширення збудження по
передсердям
6. При аналізі ЕКГ необхідно
визначити, що є водієм ритму
серця. Зробити це можна на
підставі вимірювання:
A. Амплітуди зубців
B. Напрямку зубців
C. Тривалості зубців
D. Тривалості інтервалу R-R
E. Тривалості комплексу QRST
 Ситуаційні задачі
1. У хворого є недостатність атріовентрикулярних клапанів. Який із
тонів серця зміниться і чому?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

2. У хворого встановлено сильне послаблення першого тону на верхівці

серця. Внаслідок чого воно виникає?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Тема 46. Системний кровообіг, закони гемодинаміки,

роль судин у кровообігу. Артеріальний тиск, його види
1. Теоретичні питання заняття
1. Загальна схема кровообігу за Гарвеєм та сучасні доповнення до неї.
Функціональна класифікація різних частин судинного русла за
Фолковим.
2. Кров’яний тиск у різних частинах кровоносної системи.
3. Артеріальний тиск: систолічний (максимальний), діастолічний
(мінімальний), пульсовий, середній динамічний, боковий, ударний,
динамічний, статичний.
4. Фактори, які обумовлюють величину артеріального тиску.
5. Методи вимірювання кров’яного тиску (прямі та непрямі).
6. Аналіз кривої артеріального тиску, зареєстрованої в гострому
експерименті.
2. Практична робота
Тема: Вимірювання артеріального кров’яного тиску в людини.
Обладнання: тонометр, стетофонендоскоп.
Порядок виконання роботи
Визначення артеріального тиску за методом Ріва-Роччі. Цим
методом вимірюється лише максимальний (систолічний) тиск. На плече
піддослідного накладається манжетка сфігмоманометра. Пальцями однієї
руки визначити пульсацію променевої артерії на зап’ястку піддослідного.
Іншою рукою нагнітати повітря у манжету до зникнення пульсу. Зникнення
пульсу свідчить про те, що тиск у манжетці більше максимального тиску в
променевій артерії. Відкручуючи гвинт, обережно випускають повітря з
манжетки до появи пульсу в променевій артерії. Рівень тиску в манжеті в цей
час буде менше максимального тиску в променевій артерії. Середня величина
цих двох показників манометра (при зникненні пульсу та його появі) буде
дорівнювати максимальному або систолічному тиску в променевій артерії.
 Визначення артеріального тиску за методом Короткова. Цим
методом вимірюється як максимальний (систолічний), так і мінімальний
(діастолічний) тиск. Пацієнт кладе руку на стіл. Під лікоть підкладається
кулак іншої руки. На оголене плече піддослідного накладається манжетка
сфігмоманометра. До манжетки прикріплюється манометр. В ліктьовій ямці
визначається місце найбільш чіткої пульсації артерії і на цьому місці
розміщують фонендоскоп. Після цього нагнітається повітря у манжетку
манометра до величини, яка перевищує тиск у момент зникнення пульсу на
20-30 мм рт. ст. Потім повітря з манжетки повільно випускають і за
допомогою фонендоскопу вислуховують тони Короткова. Тон, який
з’являється першим слабкий, високий, короткий. Показник манометра в
момент появи першого слабкого тону відповідає максимальному або
систолічному тиску. Випускаючи повітря з манжетки, ми зменшуєм у ній
тиск. Просвіт артерії при цьому збільшується, тони стають тривалішими,
сильнішими та більш глухими. Коли тиск у манжетці стає меншим від тиску
у артерії, тони Короткова або зникають, або різко ослаблюються. Показник
манометра у цей момент відповідає величині мінімального або діастолічного
тиску. Для більшої точності процедуру повторюють 2-3 рази з інтервалом 5-
10 хвилин.
Вимірювання слід проводити на обох руках. Нормальною вважається
різниця не більше 5-10 мм рт ст.
Визначення належного артеріального тиску за формулою
Волинського
102 + 0,6 віку в роках = систолічний тиск, 63 + 0,4 віку в роках =
діастолічний тиск.
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Внести отримані результати в протокол. Порівняти їх з нормальними
величинами. Порівняти результати з даними, отриманими за формулою
Волинського. Зробити висновок.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Заповніть таблицю, яка вказує на величини кров’яного тиску у
різних відділах судинної системи.

Судини Тиск крові (мм.рт.ст.)

Систолічн Діастолічн Пульсов Середній

ий ий ий динамічний
Аорта

Середні та
дрібні артерії

Артеріоли

Капіляри

Дрібні та
середні вени

Порожнисті
вени

Тестування за системою “Крок – 1”.

1. При підйомі на 5 поверх пішки B. Зростає діастолічний та

в людини підвищився
артеріальний тиск. Причиною
цього є збільшення:
A. Хвилинного об‘єму крові
B. Кількості функціонуючих
капілярів.
C. В‘язкості крові
D. Вмісту іонів у плазмі крові.
E. Об’єму циркулюючої крові.
2. В умовах жаркого клімату
внаслідок потовиділення зростає
в’язкість крові. Як це впливає на
величину артеріального тиску?
A. Зростає систолічний та пульсовий
тиск
систолічний тиск при зменшенні
пульсового тиску
C. Зростає лише діастолічний тиск
D. Зростає систолічний тиск при
зменшенні діастолічного
E. Зростає діастолічний тиск при
зменшенні систолічного
3. Внаслідок крововтрати в
людини зменшився об’єм
циркулюючої крові. Як це вплине
на величину артеріального
тиску?
A. Зменшиться лише систолічний
тиск
B. Зменшиться лише діастолічний
тиск
C. Зменшиться систолічний та артеріального тиску від
діастолічний тиск величини судинного опору.
D. Зменшиться систолічний тиск Вкажіть судини, в яких він
при зростанні діастолічного найбільший?
E. Зменшиться діастолічний тиск A. Артеріоли
при зростанні систолічного B. Артерії
C. Аорта
4. В умовах експерименту у
D. Вени
тварини вимірювали залежність
E. Капіляри

Ситуаційні задачі
1. Тиск у артеріях під час діастоли не падає до нуля. Чим це зумовлено?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
2. У здорових осіб помірне фізичне навантаження викликає помірне
зростання систолічного та деяке зниження діастолічного тиску. Який
механізм цих змін?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Тема 47. Властивості артеріального пульсу людини.

Венозний пульс. Мікроциркуляція.
Основні закони гемодинаміки

1. Теоретичні питання заняття

1. Поняття про артеріальний пульс.
2. Властивості артеріального пульсу. Швидкість розповсюдження
пульсової хвилі в артеріях.
3. Крива артеріального пульсу. Походження компонентів сфігмограми.
4. Венний пульс. Флебограма. Походження її компонентів.
5. Фактори, які забезпечують наповнення серця кров’ю з вен.
6. Об’ємна швидкість руху крові. Методи її визначення.
7. Лінійна швидкість руху крові. Час кругообігу крові (повного та
часткового). Методи його визначення.
8. Поняття про мікроциркуляцію. Особливості кровообігу в капілярах.
Депо крові.
2. Практична робота
Тема: Визначення властивостей артеріального пульсу в людини.
Обладнання: тонометр, стетофонендоскоп.
Порядок виконання роботи
Вплив фізичного навантаження на частоту пульсу.Підрахувати
частоту пульсу в стані спокою. Підрахувати тривалість серцевого циклу.
Виконати 30 присідань за хвилину. Після фізичного навантаження
визначити частоту пульсу і тривалість серцевого циклу. Порівняти частоту
пульсу в стані спокою і після навантаження. Отриманіі дані занести в
протокол.
Переконайтесь у неодночасності виникнення пульсу в загальній
сонній та променевій артеріях. Для цього необхідно одночасно
здійснювати пальпацію однією рукою – сонної артерії, а другою – променевої
артерії. Визначити, в якій судині пульс виникає раніше. Одержані дані
занести до протоколу.
Визначити швидкість розповсюдження пульсової хвилі в
артеріях.
Для визначення швидкості розповсюдження пульсової хвилі необхідно
скористатись формулою: У = (0,1 віку в роках)² + віку в роках + 380.
Результат буде одержано в сантиметрах за 1 секунду, його необхідно
перевести в метри за секунду.

3. Рекомендації до оформлення протоколу практичної роботи:

Отримані результати занести до протоколу. Зробити висновки згідно
плану:
а) Як впливає фізичне навантаження на частоту пульсу? За рахунок яких
періодів роботи серця змінюється тривалість серцевого циклу?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
б) В якій судині (сонній чи променевій артерії) пульсова хвиля виникає
раніше і чому?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
в) Як змінюється з віком швидкість розповсюдження пульсової хвилі?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
а) Намалюйте сфігмограму; позначте її компоненти; поясніть їх
походження.

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
б) Намалюйте флебограму; позначте її компоненти; поясніть їх
походження.

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Тестування за системою “Крок-1”.

1. У людини 70 років швидкість 3. У досліді вимірювали лінійну

розповсюдження пульсової хвилі швидкість руху крові: вона
виявилася суттєво вищою, ніж у найменша в капілярах. Причина в
25-річного. Причиною цього є тому, що капіляри мають:
зниження: A. Найбільшу сумарну площу
A. Артеріального тиску поперечного перерізу
B. Серцевого викиду B. Малу довжину
C. Еластичності судинної стінки C. Малий діаметр
D. Частоти серцевих скорочень D. Малий гідростатичний тиск
E. Швидкості кровотоку E. Найтоншу стінку
2. У людини необхідно оцінити 4. Пасажир після кількагодинного
еластичність великих сидіння у вимушеній позі в
артеріальних судин. Яким з автобусі помітив набряк
інструментальних методів ступнів і гомілок (щиколоток).
дослідження доцільно Яка причина такого набряку?
скористатися для цього? A. Венозний застій
B. Дилятація артеріол
A. Електрокардіографією
C. Підвищена проникність
B. Сфігмографією
капілярів
C. Фонокардіографією
D. Флебографією D. Зниження рівня білків плазми
E. Векторкардіографією E. Високий рівень гістаміну
 Ситуаційна задача
Об’ємна швидкість кровотоку становить 100 мл/с, діаметр судини
дорівнює 2,5 см. Розрахуйте лінійну швидкість кровотоку. Для яких судин
характерна така швидкість руху крові?

________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 48. Регуляція роботи серця та судинного тонусу.

Нервові та гуморальні механізми.

1. Теоретичні питання заняття

1. Види регуляції діяльності серця – міогенна, нервова, гуморальна.
2. Міогенні механізми регуляції.
3. Гетеро – і гомеометрична регуляція діяльності серця (закон серця Франка-
Старлінга та ефект Анрепа ) .
4. Інервація серця. Вплив блукаючих і симпатичних нервів на серце. Його
механізм.
5. Вазокардіальні рефлекси з механорецепторів дуги аорти, легеневої артерії,
каротидного синусу та порожнистих вен.
6. Екстракардіальні рефлекси з вісцеро-, пропріо- та екстерорецепторів.
7. Гуморальна регуляція діяльності серця. Досліди Отто Льові, роль
іонів.Вплив хімічного складу крові.
8. Умовно рефлекторна регуляція діяльності серця.
9. Поняття про базальний тонус судин та механізми, що його забезпечують.
10. Кардіоваскулярний центр, його морфо-функціональна характеристика.
11. Вплив інших відділів центральної нервової системи на тонус судин.
12. Судиннорухові нерви (вазоконстріктори та вазодилятатори), їх
характеристика. Досліди, в яких виявляється їх дія.
13. Рефлекторна регуляція кровообігу (рефлекси, які запускаються з дуги
аорти, каротидного синусу, легеневго стовбуру та з лівого передсердя).
14. Місцеві механізми регуляції тонусу судин. Гуморальна регуляція
судинного тонусу.

2. Практична робота
Тема 1: Реєстрація електрокардіограми в стані спокою та після фізичного
навантаження. Визначення систолічного показника.
Обладнання: електрокардіограф, 3 % розчин NaCI, марлеві прокладки,
спирт, вата, ножиці, клей.
Порядок виконання роботи. Зареєструвати електрокардіограму у 3
стандартних відведеннях в стані спокою та після 20 присідань. Порівняти
амплітуду зубців, тривалість сегментів та інтервалів. За інтервалом R-R
визначити частоту серцевих скорочень в стані спокою та після фізичного
навантаження. Визначити електричну систолу шлуночків за інтервалом QT і
систолічний показник за формулою. СП=Q-Tх100:R-R.
Визначити частоту пульсу за 1 хвилину в стані спокою і після присідань.
В обох випадках визначити тривалість серцевого циклу (С), поділивши 60 с на
частоту пульсу. Тривалість електричної систоли шлуночків (Т) розрахувати за
формулою Базетта:Т=0,370 С. Визначити систолічний показник за формулою
СП=Q-Тх100:С для стану спокою і після фізичного навантаження.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Вклеїти ЕКГ до зошита. Занести отримані результати до протоколу.
Порівняти показники в стані спокою і після фізичного навантаження.
Зробити висновки.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Тема 2: Вплив зміни положення тіла на частоту пульсу та величину

артеріального тиску (Кліно-ортостатична проба).
Обладнання: секундомір, стетофонендоскоп, апарат для вимірювання
артеріального тиску.
Порядок виконання роботи.
1. Досліджуваному пропонують зайняти горизонтальне положення і
знаходитись у ньому 5 хвилин. Після цього необхідно підрахувати частоту
пульсу над променевою артерією (по 30 с за кожну наступну хвилину на
протязі 5 хвилин). Проводять одноразове вимірювання артеріального тиску.
2. Після цього досліджуваному пропонують піднятись і знову
підраховують частоту пульсу (на протязі 5 хвилин по 30 с за кожну хвилину).
Вимірюють артеріальний тиск.
3. Повторити визначення частоти пульсу та артеріального тиску коли
досліджуваний знову ляже.
4. За одержаними результатами частоти пульсу побудувати графік (по осі
ординат – частота пульсу за кожні 30 с, по осі абсцис – час у хвилинах).
5. Знайти середні значення частоти пульсу у лежачому та стоячому
положенні тіла та зробити висновки про те, як змінились частота пульсу та
артеріальний тиск при переході тіла з горизонтального положення у
вертикальне.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Отримані результати занести в протокол. Побудувати графік
залежності частоти пульсу від положення тіла. Зробити висновки щодо
впливу зміни положення тіла на показники гемодинаміки. Пояснити
причини зареєстрованих змін.
 _____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Намалювати рефлекторну дугу рефлексу з пресорецепторів каротидного
синусу та дуги аорти.

Схематично покажіть вплив симпатичних нервів на тонус судин у

залежності від виду рецепторів та медіаторів.

Систематизуйте гуморальні фактори на ті, що звужують та

розширюють судини.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
 Тестування за системою “Крок-1”.
1. Під час експеримента на
ізольованому серці зареєстровано
збільшен
ня частоти та сили скорочень
серця після додавання до
перфузату певної солі. Яку сіль
додали?
А. Хлорид калію
В. Хлорид натрію
С. Хлорид кальцію
D. Бікарбонат натрію
E. Сульфат магнію
2. У хворого напад тахікардії. Які
мембранні циторецептори
кардіоміоцитів доцільно
заблокувати, щоб припинити
напад?
A. Альфа-адренорецептори
B. Бета-адренорецептори
C. М-холінорецептори
D. Н-холінорецептори
E. М- та Н-холінорецептори
3. У хворого з пересадженим
серцем при фізичному
навантаженні збільшився
хвилинний об’єм крові. Який
механізм регуляції забезпечує ці
зміни?
A. Катехоламіни
B. Симпатичні безумовні рефлекси
C. Парасимпатичні безумовні
рефлекси
D. Симпатичні умовні рефлекси
E. Парасимпатичні умовні рефлекси
4. При обробці атипових
кардіоміоцитів біологічно
активною речовиною
зареєстровано збільшення їх
мембранного потенціалу через
збільшену проникність для іонів
калію. Що впливало на
кардіоміоцити?
A. Ацетилхолін
B. Адреналін
C. Норадреналін
D. Тироксин
E. Атріопептид
5. Безпосередньо після переходу з
горизонтального положення у
вертикальне у чоловіка частота
серцевих скорочень збільшилась
на 15 скорочень за хвилину. Які
механізми регуляції переважно
зумовлюють цю зміну?
A. Катехоламіни
B. Безумовні симпатичні рефлекси
C. Умовні симпатичні рефлекси
D. Умовні та безумовні симпатичні
рефлекси
E. Симпатичні рефлекси і
катехоламіни 6. У собаки в
досліді подразнювали на шиї
периферійний відрізок
блукаючого нерва; при цьому
спостерігали такі зміни
серцевої діяльності:
A. Зменшення частоти серцевих
скорочень
B. Збільшення сили серцевих
скорочень
C. Збільшення атріовентрикулярного
проведення
D. Збільшення частоти та сили
серцевих скорочень
E. Збільшення збудливості міокарду
7. При подразненні трофічного
нерву Павлова спостерігається
підсилення скорочень серця. Дією
якого медіатора викликаний цей
ефект?
А. Адреналіну
В. Ацетилхоліну
С. Тироксину
D. Серотоніну
Е. ГАМК
8. Хвилювання студентів під час
іспитів викликає:
А. Збільшення частоти скорочень
серця
В. Збільшення сили скорочень серця
С. Збільшення систолічного об’єму
D. Збільшення хвилинного об’єму
серця
Е. Всі відповіді правильні
9. Як змiнюється робота серця
при фiзичному навантаженнi?
A. Збiльшується тiльки за рахунок
частоти серцевих скорочень
B. Збiльшується лише за рахунок
систолiчного об'єму
C. Зменшується тiльки за рахунок
зменшення частоти серцевих
скорочень
D. Збiльшується за рахунок
збiльшення частоти серцевих
скорочень та систолiчного об'єму
E. Зменшується за рахунок
збiльшення частоти серцевих
скорочень та зменшення
систолiчного об'єму
10. У студента 18 років під час
фізичного навантаження
реографічно зареєсторовано
перерозподіл кровопостачання
органів. У судинах яких органів
кровотік підвищився
найбільшою мірою?
A. Скелетних м’язів
B. Печінки
C. Головного мозку
D. Нирок
E. Шлунково-кишкового тракту
11. При фізичному навантажнні
підвищується активність
симпатичної нервової системи,
що призводить до збільшення
хвилинного об'єму кровотоку і
звуження резистивних судин,
проте судини працюючих м'язів
різко розширюються. Під
впливом чого відбувається їх
розширення?
A. Зменшення чутливості -
адренорецепторів
B. Посилення імпульсації з
артеріальних хеморецепторів
C. Накопичення продуктів
метаболізму
D. Посилення імпульсації з
пропріорецепторів м'язів
E. Посилення імпульсації з
барорецепторів дуги аорти
12. У хворого стійке підвищення
артеріального тиску. При
клінічному обстеженні
становлено хронічне
захворювання нирок з
порушенням ниркового
ровообігу. Активація яких
механізмів регуляції спричиняє
підвищення артеріального
тиску?
A. Ренін-ангіотензинова система
B .Симпатична нервова система
C. Вазопресин
D. Натрійуретичного гормону
E. Симпато-адреналова система
13. У хворого високий
артеріальний тиск внаслідок
збільшеного тонусу судин. Для
зниження тиску доцільно
призначити препарати-
блокатори
A. Альфа-адренорецепторів
B. Бета-адренорецепторів
C. Альфа- та бета-
адренорецепторів
D. М-холінорецепторів
E. Н1-рецепторів
15. У людини, 40 років, після
емоційного збудження виявили
півищення артеріального тиску.
Вкажіть можливу причину цього
ефекту ?
A . Підвищення тонусу
симпатичної нервової системи
B. Розширення артеріол
C. Зменшення частоти серцевих
скорочень
D. Гіперполяризація
кардіоміоцитів.
E. Підвищення тонусу
парасимпатичної нервової
системи.
 Ситуаційні задачі
1. У хворого підвищений артеріальний тиск у дузі аорти. Які зміни
виникнуть у нього з боку діяльності серця?
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________

2. Масаж ділянки каротидного синуса іноді знімає у пацієнта

синусову тахікардію. Який механізм цього впливу?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
3. Зміна положення тіла з горизонтального у вертикальне, зумовила
зменшення венозного повернення крові до серця, і як наслідок -
зменшення ударного об'єму крові і системного артеріального тиску.
Сигнали з яких рецепторів, перш за все, запускають компенсаторні
механізми відновлення гемодинаміки?
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________

4. Під час операції на органах грудної порожнини, яка проводилась при

штучній вентиляції легень, почалося зростання системного артеріального
тиску, що занепокоїло анестезіолога. Яка причина збільшення тиску могла
викликати тривогу лікаря-анастезіолога?
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________

5. Людину, яка зафіксована на дошці в горизонтальному положенні,

перевели у вертикальне положення донизу головою. Які рефлекторні зміни
у системі кровообігу це викличе і чому? Як зміняться САТ, ЧСС у такої
людини?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Тема 49. Узагальнююче заняття з фізіології серцево-
судинної системи

1. Теоретичні питання
1. Морфофункціональна структура серця.
2. Автоматія серця. Сучасні уявлення про природу і градієнт автоматії.
Докази автоматії. ПД клітин провідної системи серця. Головні іонні
процеси, що забезпечують виникнення ПД.
3. Скоротливість серця, її характеристика. Систолічний і хвилинний об’єми
серця, методи їх визначення. Особливості у дітей.
4. Послідовність та тривалість періодів і фаз серцевого циклу при частоті
серцевих скорочень 75 за хвилину. Особливості у дітей.
5. Клапанний апарат серця, його стан в різні фази серцевого циклу.
6. Зміни тиску та об’єми крові в порожнинах серця в різні фази серцевого
циклу. Особливості у дітей.
7. Зовнішні прояви діяльності серця. Серцевий поштовх, його походження
та характеристика. Особливості у дітей.
8. Тони серця, їх походження і характеристика. Методи дослідження.
Особливості у дітей.
9. ЕКГ, визначення, методика реєстрації, види відведень. Генез зубців,
сегментів та інтервалів, їх параметри. Особливості у дітей. Електрична вісь
серця, її визначення. Особливості у дітей.
10. ПД кардіоміоцитів. Головні іонні процеси, що забезпечують виникнення
ПД.
11. Співвідношення в часі ПД кардіоміоцитів, їх скорочення і фаз збудливості
під час систоли і діастоли. Електромеханічне спряження.
12. Фізіологічні властивості серцевого м’язу, їх характеристика. Збудливість та
провідність, їх характеристика.
13. Міогенна, нервова і гуморальна регуляція діяльності серця.
14. Гетеро- і гомеометрична регуляція діяльності серця. Закон серця Франка-
Старлінга, його обмеження. Ефект Анрепа.
15. Інервація серця. Вплив блукаючих та симпатичних нервів на серце.
Особливості у дітей.
18. Класична схема кровообігу за Гарвеєм. Сучасні доповнення до неї.
Функціональна класифікація судин за Фолковим.
19. Кров’яний тиск у різних відділах кровоносного русла.
20. Артеріальний кров’яний тиск, його компоненти. Фактори, що його
обумовлюють. Методи визначення артеріального тиску в людини.
21. Крива артеріального тиску, зареєстрованого в гострому експерименті.
Походження її компонентів.
22. Артеріальний пульс, його походження, властивості, методи вивчення.
Аналіз сфігмограми.
23. Венний пульс, його походження. Аналіз флебограми.
24. Фактори, що забезпечують рух крові по венах.
25. Мікроциркуляція, її роль. Особливості кровообігу в капілярах.
26. Депо крові, його відносність.
27. Об’ємна швидкість кровообігу, її характеристика. Методи визначення.
28. Лінійна швидкість кровообігу, її характеристика. Методи визначення. Час
повного кругообігу крові.
29. Кардіоваскулярний центр, його характеристика.
30. Функціональна роль судиннорухових нервів.
31. Рефлекторна регуляція тонусу судин. Основні рефлексогенні зони,
барорецептори і хеморецептори каротидного синусу та дуги аорти, їх роль.
Рефлекси з рецепторів передсердь. Пресорні та депресорні рефлекси.
32. Місцеві механізми регуляції тонусу судин.
33. Гуморальна регуляція тонусу судин.
34. Механізми підтримки величини артеріального тиску при крововтратах
(ренін-ангіотензин-альдостеронова система).
35. Регуляція кровообігу при зміні положення тіла. Регуляція кровообігу при
фізичній роботі. Вікові особливості кровообігу та його регуляції.
36. Лімфатична система та її функції. Лімфоутворення. Лімфообіг. Склад та
функції лімфи.
37. Регіонарний кровообіг та його регуляція.
38. Коронарний кровообіг та його регуляція.
39. Легеневий кровообіг.
40. Мозковий кровообіг.

2. Практичні навички.
1. Аналізувати і трактувати нормальні ЕКГ, ФКГ, структуру серцевого циклу.
2. Вміти визначати за ЕКГ та оцінювати положення електричної осі серця.
3. Аналізувати величини артеріального тиску, виміряні за методами
Короткова та Ріва-Роччі..
4. Аналізувати основні характеристики артеріального пульсу, визначені
шляхом пальпації променевої артерії.
5. Аналізувати нормальні криві артеріального та венного пульсу (сфігмограму
та флебограму), пояснювати походження їх компонентів.
6. Вміти пояснювати походження хвиль першого, другого та третього
порядку на кривій артеріального тиску, зареєстрованого прямим
методом.
7. Трактувати роль особливостей регіонального кровообігу та його регуляції
(легеневого, коронарного, мозкового, черевного) для забезпечення
пристосувальних реакцій.

Головні схеми, які повинні малювати і пояснювати студенти:

1. Вміти малювати схему процесів фільтрації та реабсорбції в капілярах та
пояснювати вплив різних чинників на процеси обміну рідин в організмі.

2. Рефлекторну дугу рефлексу з механорецепторів дуги аорти.

Депо крові
(Позааудиторна самостійна робота).
1. Теоретичні питання заняття:
1. Основні депо крові. Роль венозного відділу судинної системи у депонуванні
крові.
2. Резервуарна функція селезінки. Селезінка як депо еритроцитів.
3. Особливості судин селезінки, які дають їй можливість виконувати функції
кров’яного депо. Венозні синуси селезінки.
4. Робота сфінктерів артерій та вен селезінки. Плазмотік через селезінку.
5. Викид порції крові в загальну систему кровообігу при емоційних та фізичних
навантаженнях, а також при крововтратах.
6. Депонуюча функція печінки.
7. Роль печінкових вен у депонуванні крові. Низька швидкість руху крові як
фактор, який забезпечує її депонування.
8. Легені як депо крові.
2. Питання для контролю засвоєння матеріалу.
1. Яка частина від загальної кількості крові може знаходитись у депо в стані
спокою ?
2. Які органи виконують роль депо крові ? Роль венозного відділу судинної
системи депонуванні крові ?
3. Які особливості судинної системи селезінки дають їй можливість виконувати
роль депо крові ?
4. Значення селезінки в регуляції об’єму циркулюючої крові під час емоційних
та фізичних навантажень, а також при крововтратах.
5. Значення печінки, легень та шкіри в депонуванні крові.

Кровообіг при фізичному навантаженні

(Позааудиторна самостійна робота).

1. Теоретичні питання заняття:

1. Підсилення кровопостачання скелетних м’язів під час роботи як необхідний
фактор виживання живих організмів.
2. Роль умовнорефлекторних механізмів регуляції кровообігу. Передстартові
реакції. Їх прояви з боку серцево-судинної системи.
3. Послідовність включення різних відділів ЦНС у процес регуляції серцево-
судинних реакцій під час фізичного навантаження. Роль пропріорецепторів
м’язів та хеморецепторів судин.
4. Узгодженість роботи дихальної та серцево-судинної систем.
5. Значення гормонів наднирників у підвищенні системного тиску. Участь
інших гормонів (вазопресину, тироксину, реніну, передсердного
натрійуретичного фактору) під час тривалої роботи. Роль метаболітів у
розширенні судин працюючих м’язів.
6. Особливості кровопостачання працюючих м’язів у залежності від фаз
скорочення та розслаблення. Особливості водного обміну працюючих м’язів
та кисневої ємкості крові під час роботи.
7. Хвилинний об’єм крові та показники хвилинного кровопостачання м’язів під
час фізичної роботи. Зміна стану кров’яних депо.
8. Зміни величин систолічного та діастолічного тиску під час роботи. Механізми
цих змін.
9. Відсутність вазо-кардіальних рефлексів, які пригнічують діяльність серця
під час м’язової роботи.
10. Кровопостачання серця, головного мозку, нирок та органів шлунково-
кишкового тракту під час фізичної роботи. Роль симпатичних нервів.

2. Питання для контролю засвоєния матеріалу.

1. Яке значення має підсилення кровопостачання м’язів під час роботи?
2. Роль умовних рефлексів. Прояви передстартових реакцій спортсменів.
3. Нервові механізми зміни показників роботи серця та тонусу судин. Роль
пропріорецепторів м’язів та хеморецепторів провідних судин. Значення
різних відділів ЦНС.
4. Роль гуморальних факторів (гормонів та метаболітів) у посиленні
кровопостачання працюючих м’язів.
5. Зміни показників гемодинаміки (систолічного об’єму, ЧСС, ХОК, ОЦК,
систолічного та діастолічного тиску) під час фізичної роботи.
6. Кровопостачання серця, головного мозку та внутрішніх органів під час
фізичного навантаження.

Література
Основна:
1. Фізіологія: підручник для студентів вищих мед. навч. Закладів / В.Г.
Шевчук, В.М. Мороз, С.М. Білан (та інш.; за редакцією В.Г. Шевчука. –
Вінниця: Нова книга, 2012 – 448с.
2. Нормальна фізіологія / за ред. В.І. Філімонова. – Київ, “Здоров’я”, 1994.
3. Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого. – М.: Медицина, 1985.
4. Посібник з нормальної фізіології / за ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка. –
Київ, “Здоров я”, 1995.
5. Фізіологія за ред. В.Г.Шевчука. – Вінниця, “Нова книга”, 2005.
6. Учебные задания для студентов по нормальной физиологии человека/
ситуационные задачи /Физиология кровообращения/ Под ред.
Н.В.Братусь. – Винница.
7. Методичні рекомендації для аудиторної самостійної роботи студентів 2-го
курсу з нормальної фізіології (За ред. В.М. Мороза). – Вінниця, 1993.

Додаткова:
1. Б.Фолков, Е.Нил Кровообращение. – М., 1976.
2. Шмидт Р., Тевс Г. Физиология человека в 3-х т. / под ред. П.Г.Костюка, М.,
“Мир”. – 1996.
3. Руководство по физиологии сердца и кровообращения. – Л., 1984.
4. Р.Рашмер Динамика сердечно-сосудистой системы. – М., «Мир». – 1981.
5. Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини. – Львів, 2002.
6. A.Guyton, J.Hall. Textbook of medical physiology, 9 edit. – 1996. – ch. 9-25.
7. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології, за ред. Тоні Сміта,
Львів, 2002.
8. В.М. Мороз, М.В. Йолтухівський, Н.В. Бєлік, О.В. Богомаз, Т.І. Борейко,
Л.Ю. Бурєннікова, Т.О. Величко, О.В. Власенко, І.В. Гусакова, П.Т.
Дацишин, О.В. Довгань, С.В. Коновалов, Я.В. Кузьмінський, О.В. Левчук,
О.Д. Омельченко, І.Л. Рокунець, Л.О. Соловйова, К.В. Супрунов, Л.Л. Хмель,
О.М. Шаповал. Фізіологія: Навчальний посібник для медичних і
фармацевтичних ВНЗ / - Вінниця.- 2008.- 246 с.
9. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге
оновлене видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240
с.
10. Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии /Под ред.
Н.А.Агаджаняна.- М.: Высшая школа, 1986.- 351 с.
11. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии.- М.:
Медицинское информационное агентство, 2002.- 958 с.
 12. Физиология человека: Учебник (В двух томах) В.М. Покровский, Г.Ф.
Коротько, В.И. Кобрин и др.; Под ред. В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько.-
М.:Медицина, 2002.- Т.1- 448 с., Т.2. – 368 с.
13. Физиология человека: В 3-х томах. Пер. с англ., издание 2-е дополненное и
переработанное /Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т.1 – 323
с., Т.2 – 313 с, Т.3 – 198 с.
14. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.- М.: Медицинская книга, Н. Новгород: Издательство НГМА,
2001.- 526 с.
15. Физиология человека: учебник /В.И.Филимонов.- К.: Медицина, 2008.- 816
с.
16. Физиология с основами анатомии человека: Учебное пособие /В.И.
Филимонов, А.Н. Бражников.- Запорожье.- 2000.- 411 с.
17. Физиология человека /Под ред. Е.Б. Бабского. -1972.- М.: Медицина, 1972.-
656с.
18. Физиология человека /Под ред. Г.И. Косицкого. - М.: Медицина, 1985.-– 554
с.
19. Физиология человека /Под ред. Е.Б. Бабского. -1972.- М.: Медицина, 1972.-
656с.
20. Посібник з фізіології /За ред. В.Г. Шевчука.- Вінниця; НОВА КНИГА, 2005.-
576 с.
21. Основы физиологии человека /В 2-х томах/Под ред. Б.И.Ткаченко. - СПб,
1994.
22. Учебные задания для студентов по нормальной физиологии человека/
ситуационные задачи /Физиология кровообращения/ Под ред. Н.В.
Братусь. – Винница. – 1984. –36 с.

Тема 50. Загальна характеристика системи дихання. Легенева

вентиляція

1. Теоретичні питання заняття

1. Фізіологічна роль дихальних шляхів. Функції легень.
2. Етапи дихання.
3. Фактори, які обумовлюють акти вдиху і видиху.
4. Від’ємний тиск у плевральній порожнині, його величини та спосіб
визначення.
5. Пневмоторакс.
6. Еластична тяга легень.
7. Сурфактанти та їх роль. Значення сурфактантів у здійсненні першого вдиху
дитини.
8. Внутрішньолегеневий тиск.
9. Механізм вдиху і видиху. Дослід Дондерса.

2. Практична робота
Тема: Вимірювання внутрішньоплеврального тиску.
Обладнання: білий щур, водяний манометр з голкою для плевральної
пункції, два пінцети, нембутал натрію.
Порядок виконання роботи. За 30 хвилин до початку досліду щура
наркотизують нембуталом. Після того як тварина засне, знаходять 5 міжребір’я
і вводять (на вдиху) у плевральну порожнину голку, з’єднану через гумову
трубку з водяним манометром. При попаданні вістря голки в плевральну
щілину відбуваються зміни рівня рідини у водяному манометрі: піднімається
рідина у коліні, з’єднаному з плевральною порожниною, і опускається донизу
в коліні, що з’єднане з атмосферним повітрям. Необхідно визначити величину
внутрішньоплеврального тиску в міліметрах водяного стовпчика, після чого
перерахувати отриману величину в міліметри ртутного стовпчика, зваживши,
що питома вага ртуті в 13,6 разів більша, ніж води.
Визначити, як змінюється внутрішньоплевральний тиск на вдиху та
видиху.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Укажіть, на яку величину змінюється внутрішньоплевральний тиск на

вдиху і на видиху (у мм вод. ст. та мм рт. ст.). Поясніть причини змін рівней
рідини в колінах манометра.
Висновок:
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Який етап дихання у немовлят 2. У результаті нещасного

турбує акушерів щойно після
пологів?
A. Зовнішнє дихання.
B. Дифузія газів у легенях.
C. Транспорт газів кров’ю.
D. Дифузія газів у тканинах.
E. Внутрішнє дихання.
випадку виникла обтурація
трахеї. Який етап дихання
порушується в першу чергу?
A. Тканинне дихання.
B. Газообмін у легенях.
C. Транспорт кисню та
вуглекислого газу кров’ю.
D. Газообмін у тканинах. A. Форсованого видиху.
E. Вентиляція легень. B. Спокійного видиху.
C. Спокійного вдиху.
3. Під час вдиху тиск у
D. Форсованого вдиху.
плевральній порожнині стає:
E. Паузи між вдихом і видихом.
A. Більш негативним.
B. Рівним нулю. 7. У легенях відбувається
C. Рівним тиску в альвеолах. біотрансформація ряду хімічно
D. Рівним атмосферному тиску. активних речовин, зокрема:
E. Більш позитивним. A. Перетворення пепсиногену на
4. У пологовому залі у пепсин.
новонародженого не змогли B. Перетворення глюкози на
глікоген.
викликати перший вдих. При
C. Перетворення ангіотензину I на
виясненні причин смерті було
ангіотензин II.
встановлено, що при вільних
D. Перетворення холестеролу на
повітроносних шляхах легені не
прогестерон.
розправились. Що стало
причиною цього? E. Перетворення дийодтирозину на
A. Відсутність сурфактанту. тироксин.
B. Звуження бронхів. 8. Пневмоторакс
C. Розрив бронхів. супроводжується наступними
D. Збільшення розмірів альвеол. змінами внутрішньо-
E. Потовщення плеври. плеврального тиску (ВПТ):
A. ВПТ стає більш негативним
5. У хворого виявлено різке
B. ВПТ стає позитивним.
зниження активності
C. ВПТ стає близьким 0 мм рт. ст.
сурфактанту легень. Які зміни
D. ВПТ стає більшим атмосферного
слід очікувати у цього хворого?
A. Зменшення трахеобронхіального тиску.
секрету. E. ВПТ суттєво не змінюється.
B. Зміни еластичних властивостей 9. У людини вимірюють
легень. внутрішньо-плевральний тиск. В
C. Схильність альвеол до спадання і якій фазі людина затримала
неможливість їх швидкого дихання, якщо величина тиску
розправлення. дорівнює -3 см вод. ст.?
D. Порушення кровообігу в легенях. A. Спокійний вдих.
E. Розростання сполучної тканини. B. Форсований вдих.
C. Спокійний видих
6. Вимірюють тиск в альвеолах
D. Форсований видих.
легень здорової людини. Цей
тиск дорівнює 0 мм рт. ст. під E. Пауза між вдихом та видихом
час:

Ситуаційна задача
Внутрішньоальвеолярний тиск у людини дорівнює 758 мм рт. ст.,
внутрішньоплевральний тиск – 730 мм рт. ст. Яка це фаза дихання? Розрахуйте
еластичну тягу легень. Укажіть, чим вона обумовлена.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Тема 51. Статичні та динамічні показники
легеневої вентиляції

1. Теоретичні питання заняття

1. Статичні показники легеневої вентиляції (дихальний об’єм, резервні об’єми
вдиху та видиху, ЖЄЛ, об’єм залишкового повітря, об’єм мертвого
(“шкідливого”) простору, функціональна залишкова ємкість, загальна
ємкість легень, коефіцієнт легеневої вентиляції).
2. Динамічні показники легеневої вентиляції (частота дихальних рухів,
хвилинний об’єм дихання, альвеолярна вентиляція, максимальна легенева
вентиляція, резерв дихання).
3. Вікові особливості легеневої вентиляції.
4. Склад атмосферного, альвеолярного повітря та повітря, яке видихається.
Відносна постійність складу альвеолярного повітря.
5. Об’єми використаного кисню та виділеного вуглекислого газу.

2. Практична робота
Тема: Визначення об’ємів легеневого повітря у людини.
Обладнання: сухий повітряний спірометр, 96% етиловий спирт, вата.
Порядок виконання роботи. Перед початком роботи надіти на трубку
спірометра мундштук, попередньо продезінфікований спиртом. Встановити
мітку проти нульової позначки на циферблаті шкали спірометра.
Для визначення дихального об’єму пацієнт робить 5-6 спокійних вдихів із
атмосфери та відповідну кількість спокійних видихів у спірометр. Одержаний
результат ділять на кількість дихальних рухів.
Для визначення резервного об’єму видиху після спокійного видиху через
ніс в атмосферу пацієнт робить максимальний видих через рот у спірометр.
Записується показник по шкалі.
Для визначення резервного об’єму вдиху у спірометр заздалегідь
набирають певну кількість повітря. Пацієнт робить спокійний вдих із
атмосфери, після чого – максимальний вдих із спірометра. Результат
спірометрії записується.
Для визначення життєвої ємкості легень пацієнт робить максимальний
вдих із атмосфери, після чого – максимальний видих у спірометр. Результат
спірометрії записується. ЖЄЛ можна визначати також шляхом додавання
дихального об’єму до резервних об’ємів вдиху та видиху.
Визначення коефіцієнту легеневої вентиляції (КЛВ). Вважається, що об’єм
шкідливого простору складає 140 мл, а об’єм залишкового повітря – 1000 мл.
На підставі даних про величини дихального об’єму, а також резервного об’єму
видиху можна визначити коефіцієнт легеневої вентиляції (за формулою):
КЛВ = V дих. – V шк. пр.
V залиш. + V рез. вид.
Приклад: КЛВ = 500 - 140
1000 + 1500
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Результати досліджень записати в протокол, визначити відповідність
кожного із отриманих результатів нормативним значенням:
Дихальний об’єм_______________________________
Резервний об’єм вдиху_________________________
Резервний об'єм
видиху _________________________________________
 Життєва ємкість легень ________________________
КЛВ____________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю.
Тестування за системою “Крок-1”
1. Яким терміном позначається
частка повітря в легенях, яка
обмінюється за один дихальний
цикл?
A. Хвилинна легенева вентиляція
B. Функціональна залишкова
ємкість.
C. Коефіцієнт легеневої вентиляції.
D. Дихальний коефіцієнт.
E. Об’єм мертвого простору.
2. Інспіраторна ємкість - це:
A. Резервний об’єм вдиху (2,5 л.)
B. Повітря в дихальних шляхах
(0,15 л).
C. Резервний об’єм видиху (1–1,5 л).
D. Дихальний об’єм + резервний
об’єм вдиху (3,5 л).
E. Синонім життєвої ємкості
легень (4 – 5 л).
3. Якщо дихальний об`єм - 450
мл, а частота дихання - 20 за
1хв., то альвеолярна вентиляція
дорівнює:
A. 4000 мл.
B. 3000 мл.
C. 6000 мл
D. 5000 мл.
E. 8000 мл.
4. Найбільша кількість повітря,
яку людина може видихнути
після максимально глибокого
вдиху, це:
A. Резервний об’єм видиху
B. Загальна ємкість легень.
C. Функціональна залишкова
ємкість.
D. Життєва ємкість легень.
E. Дихальний об’єм.
Ситуаційні задачі
1. У чоловіка, довжина тіла якого - 178 см, життєва ємкість легень (ЖЄЛ)
дорівнює 4270 мл. Оцініть дану величину. Сформулюйте, що таке ЖЄЛ. Про
що свідчить відхилення ЖЄЛ від норми?
5. Людині пропонують зробити
спокійний видих в атмосферу, а
потім - максимальний видих у
спірометр. Так визначається:
A. Дихальний об'єм
B. Резервний об'єм видиху.
C. Резервний об'єм вдиху
D. Життєва ємкiсть легень.
E. Загальна ємкiсть легень.
6. При аналізі параметрів
легеневої вентиляції у 18-річного
студента встановлено, що
частота дихання у стані спокою
дорівнює 12 за хвилину,
дихальний об’єм - 600 мл,
резервний об’єм вдиху - 2800 мл,
резервний об’єм видиху - 1200
мл. Яким є хвилинний об’єм
дихання даного студента?
A. 5 л
B. 7,2л.
C. 14,4 л.
D. 19,2 л.
E. 32,6 л
8. При обстеженні людини
необхідно визначити, яка частка
альвеолярного повітря
оновлюється при кожному вдиху.
Який з наведених показників
потрібно розрахувати для цього?
A. Коефіцієнт легеневої вентиляції
B. Хвилинний об’єм дихання
C. Хвилинну альвеолярну
вентиляцію
D. Життєву ємність легень
E. Функціональну залишкову
ємність
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Розрахуйте коефіцієнт легеневої вентиляції (КЛВ) у людини середнього

віку, яка знаходиться у стані спокою, якщо її дихальний об’єм дорівнює 460
мл, а функціональна залишкова ємкість – 2200 мл. Оцініть отриману величину.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

3. У двох студентів однакового віку та тілобудови після забігу на

дистанцію 5000 м зареєстрували показники зовнішнього дихання. У першого
студента частота дихання – 40 за 1 хв., дихальний об’єм – 500 мл, коефіцієнт
легеневої вентиляції – 1/7. У другого студента частота дихання – 27 за 1 хв.,
дихальний об’єм – 1200 мл, а коефіцієнт легеневої вентиляції – 1/5. Оцініть
інтенсивність та ефективність дихання у кожного студента. Який студент
краще тренований?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 52. Газообмін у легенях і тканинах. Транспорт газів

кров’ю
1. Теоретичні питання заняття
1. Парціальний тиск кисню та вуглекислого газу в атмосферному та
альвеолярному повітрі.
2. Напруга кисню та вуглекислого газу в артеріальній, венозній крові та
тканинах.
3. Каскад напруг газів як головна рушійна сила газообміну.
4. Газообмін у легенях (Легеневий кровотік. Перфузія різних відділів легень.
Анатомічний та фізіологічний ”мертвий” простір. Дифузія газів через
альвеолярно-капілярну мембрану).
5. Зв’язування та транспорт кисню кров’ю. Киснева ємкість крові.
6. Аналіз кривої дисоціації оксигемоглобіну. Фактори, що впливають на
утворення і розпад оксигемоглобіну.
7. Газообмін у тканинах. Коефіцієнт утилізації кисню.
8. Зв’язування і транспорт кров’ю вуглекислого газу.
9. Особливості дихання у плода та новонародженого.
 2. Практична робота
Тема: Спірографія.
Обладнання: модифікований спірограф (бронхометатест), який дає
можливість визначити легеневі об’єми повітря, етиловий спирт, вата.
Порядок виконання роботи. Заповнити спірометри приладу повітрям.
Протерти етиловим спиртом загубник, за допомогою якого приєднати прилад
до пацієнта. Ніс затиснути спеціальним зажимом.
Провести реєстрацію спірограми в наступних режимах:
1. При спокійному диханні (що надає змогу визначити дихальний об’єм - ДО).

2. На фоні спокійного дихання зробити додатковий максимальний вдих

(резервний об’єм вдиху – РОвд.).

3. На фоні спокійного дихання після звичайного видиху зробити додатковий

максимальний видих (резервний об’єм видиху – РОвид.).

4. На фоні спокійного дихання зробити максимальний вдих і після цього

максимальний, але нешвидкий видих (визначивши таким чином об’єм
життєвої ємкості легень – ЖЄЛ).

5. Виконати пробу Тифно: на фоні спокійного дихання зробити максимальний

вдих, затримати дихання на 1 секунду, а далі – форсований швидкий видих
(якомога швидше та повніше). Пробою Тифно розраховується об’єм повітря,
який видихається за першу секунду форсованого видиху. У нормі він є
більшим 70-80% ЖЄЛ, визначеної без форсованого видиху.

Спірограма здорової людини представлена на рис.1.

1 хв. 1 сек.

Рис. 1. Спірограма здорової людини.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Розрахувати частоту дихання (ЧД), ДО, РОвд., РОвид., ЖЄЛ).
Оцінити хвилинний об’єм дихання (у стані спокою), помноживши ЧД на
ДО.
Дати оцінку пробі Тифно.
 Отримані результати внести в протокольний зошит, порівняти їх з
нормативними значеннями:
ЧД_______________________ ДО______________________________
РОвд.____________________ РОвид___________________________
ЖЄЛ______________________ Проба Тифно____________________
Хвилинний об’єм дихання ____________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Сумарним показником 4. Зрушення кривої дисоціації

активності системи дихання є:
A. Коефіцієнт дифузії
B. Градієнт концентрацій газу
C. Споживання кисню за 1 хв.
D. Киснева ємкість крові
E. Коефіцієнт утилізації кисню
2. Напруга газів у венозній
крові, що притікає до легень,
складає:
A. Кисню – 40 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 100 мм рт.
ст.
B. Кисню – 100 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
C. Кисню – 100 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.
D. Кисню – 46 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.
E. Ні одна відповідь не є вірною.
3. Напруга газів в артеріальній
крові складає :
A. Кисню – 100 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 43 мм рт. ст.
B. Кисню – 100 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
C. Кисню – 40 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 100 мм рт.
ст.
D. Кисню – 40 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
E. Кисню – 46 мм рт. ст.,
вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.
оксигемоглобіну вправо
спостерігається під впливом:
A. Алкалозу.
B. Зменшення концентрації 2,3 –
дифосфогліцерату в
еритроцитах.
C. Гіпертермії.
D. Гіпокапнії.
E. Ні одна відповідь не є вірною.
5. Та частина кисню
артеріальної крові, що
поглинається тканинами,
називається:
A. Хвилинним об’ємом дихання.
B. Парціальним тиском газів.
C. Кисневою ємкістю крові.
D. Коефіцієнтом утилізації кисню.
E. Залишковим об’ємом.
6. У людини внаслідок
патологічного процесу збільшена
товщина альвеолокапілярної
мембрани. Безпосереднім
наслідком цього буде
зменшення:
A. Резервного об’єму видиху.
B. Кисневої ємкості крові.
C. Хвилинного об’єму дихання.
D. Альвеолярної вентиляції легень.
E. Дифузійної здатності легень.
 Ситуаційна задача

Визначте кисневу ємкість крові у 2-річної дитини, якщо вміст гемоглобіну

в периферичній крові – 150 г/л. Оцініть отриманий результат.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 53. Регуляція дихання

1. Теоретичні питання заняття

1. Вплив різних відділів мозку на дихання.
2. Бульбо-понтинний дихальний центр, його структурно-функціональна
характеристика.
3. Нервово-гуморальна регуляція дихання (роль хеморецепторiв у регуляції
дихання. Значення вуглекислого газу, рН, нестачі кисню. Дослід Фредеріка.
Роль механорецепторів у регуляції дихання. Досліди Герінга та Брейєра).
4. Механізм змін дихальних фаз (саморегуляція дихання).
5. Роль вищих відділів мозку в регуляції дихання.
6. Регуляція просвіту дихальних шляхів. Циркадний ритм тонусу бронхів.
7. Механізм першого вдиху новонародженого.
2. Практична робота
Тема: Визначення об’єму кисню, який споживається за хвилину, методом
оксиспірографії.
Обладнання: попередньо записана оксиспірограма.
Порядок виконання роботи. На оксиспірограмі (рис.1, рис. 2) визначити
амплітуду хвилі (у міліметрах), яка відповідає 1 літру. Оцінити швидкість руху
паперової стрічки спірографа, тобто, скільком міліметрам відповідає одна
хвилина.
Про споживання кисню свідчить відхилення спірограми від
горизонтальної лінії. Від будь-якої точки спірограми на видиху проводять
горизонтальну лінію довжиною, що відповідає тривалості однієї хвилини. Від
кінця одержаного відрізку проводять перпендикуляр до перехрестя з нижньою
точкою спірограми. Амплітуда перпендикуляру відповідає об’єму кисню, що
споживається за 1 хвилину.
За фізіологічних умов у стані спокою хвилинний об’єм спожитого кисню
складає 300-350 мл.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи
Розрахувати хвилинне споживання кисню у стані спокою та після
фізичного навантаження.

У стані спокою: ЧД_____________, ДО_____________, хвилинне споживання

кисню______________________________________________________

Після фізичного навантаження: ЧД_____________, ДО_____________,

хвилинне споживання кисню_______________________
 1 хв. 1 сек.

Рис.1. Оксиспірограма здорової людини (зареєстрована в стані

спокою).

1 хв.

Рис. 2. Оксиспірограма здорової людини

(одразу після фізичного навантаження – 20 присідань за 30 хв.).

Відмітити, як змінюються параметри легеневої вентиляції (частота та
глибина дихання) після фізичного навантаження (20 присідань за 30 сек.).
Дати оцінку отриманим величинам шляхом порівняння їх з нормативним
значенням.
Висновок: ________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою “Крок-1”.
1. Довільна затримка дихання
протягом 50 сек. викличе в
організмі:
A. Гіпероксемію.
B. Алкалоз.
C. Ацидоз.
D. Гіпокапнію.
E. Гіперкапнію та алкалоз.
2. У приміщенні підвищений
вміст вуглекислого газу. Як
зміниться дихання (глибина і
частота) у людини, що увійшла в
це приміщення?
A. Збільшиться глибина і частота
дихання.
B. Зменшиться глибина і частота
дихання.
C. Зменшиться глибина і зросте
частота дихання.
D. Залишиться без змін.
E. Збільшиться глибина і
зменшиться частота дихання.
3. Для припинення нападу
правцевих судом хворим вводять
курареподібні речовини
(міорелаксанти). Про що
при цьому обов`язково слід
пам`ятати лікарю?
A. Про можливість зупинки серця
B. Ці речовини розслаблюють
дихальні м`язи.
C. Про можливість втрати
свідомості.
D. Про можливість посиленого
потовиділення.
E. Про можливість
тромбоутворення в судинах
м`язів.
4. Як зміниться дихання при
перерізці у тварин обох
блукаючих нервів на шиї?
A. З`явиться поверхневе дихання.
B. Виникне апное.
C. Виникне диспное.
D. З`явиться часте глибоке
дихання.
E. З`явиться глибоке рідке
дихання.
5. Акт вдиху змінюється актом
видиху. Що є пусковим
моментом у здійсненні рефлексів
Герінга-Брейєра?
A. Подразнення рефлексогенних
зон аорти.
B. Подразнення пневмотаксичного
центру.
C. Дефіцит кисню в крові.
D. Збільшення об’єму грудної
клітки.
E. Подразнення механорецепторів
легень під час вдиху.
6. Які показники артеріальної
крові будуть найменше
збуджувати рецептори
довгастого мозку (наведені
показники напруги кисню та
вуглекислого газу в мм рт. ст.)?
A. 70 та 50.
B. 100 та 40.
C. 40 та 40.
D. 60 та 40.
E. 100 та 80.
7. У пацієнта захворювання
бронхолегеневої системи, яке
супроводжується підвищенням
тонусу гладком’язових елементів
бронхів. В який час доби
найбільша вірогідність
виникнення спазму бронхів
(враховуючи циркадний ритм
тонусу бронхів)?
A. Близько 6-ої години ранку
B. Близько 10-ої години ранку.
C. Близько 12-ої години дня.
D. Близько 18-ої години вечора.
E. Близько 24-ої години ночі.
8. При палінні тютюну у людини
часто виникає кашель.
Подразнення яких рецепторів
запускає цей рефлекс?
A. Центральних хеморецепторiв.
B. Хеморецепторів дуги аорти.
C. Хеморецепторів каротидних
синусів.
D. Ірритантних рецепторів.
E. Механорецепторів легень.
9. Перерізка стовбура мозку між
мостом і довгастим мозком
викликає подовження фази
вдиху. Причиною цього є
порушення зв’язку дихального
центру довгастого мозку з:
A. Ретикулярною формацією.
B. Мозочком.
C. Червоними ядрами.
D. Корою великих півкуль.
E. Пневмотаксичним центром.
10. Проводять реєстрацію
електричної активності нейронів.
Вони збуджуються перед вдихом
та на його початку. Де
розташовані ці нейрони?
A. Спинний мозок.
B. Довгастий мозок.
C. Проміжний мозок.
D. Середній мозок.
E. Кора головного мозку.

Ситуаційні задачі
1. Як зміниться зовнішнє дихання при деструкції спинного мозку на
рівні другого шийного хребця?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. У двох собак перерізали і перехресно з’єднали сонні артерії і,

відповідно, яремні вени. Як будуть дихати обидві собаки, якщо у першої
собаки перетиснути трахею? Хто виконав даний дослід? Яка похибка в
методиці була допущена автором? Яка сучасна трактовка результатів?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Функціональні дихальні проби

(позааудиторна самостійна робота)
Матеріал для засвоєння: Функціональні дихальні проби.
1. Проба Крісті. За допомогою спірометра визначають ЖЄЛ
одномоментно, а потім шляхом сумації окремо виміряних об'ємів (дихального,
резервного об’єму вдиху та резервного об’єму видиху). Порівнюють величини,
розраховують ступінь відхилення у відсотках. Різниця в межах ± 15%
вважається нормальною. Проба використовується як показник стану
еластичності легеневої тканини.
2. Проба Вотчала. За допомогою спірометра визначають ЖЄЛ у
звичайному темпі, без урахування тривалості вдиху та видиху. Далі
визначають ЖЄЛ при максимально швидкій ("форсованій") експірації.
Порівнюють отримані результати. Припустиме відхилення ЖЄЛ (у бік
зменшення) повинно не перевищувати 200-300 мл. Проба використовується
для оцінки ширини просвіту мілких бронхів і, таким чином, тонусу
бронхіальної мускулатури.
 3. Проба Штанге - Генча із затримкою дихання. У здорових людей
максимальний час затримки дихання в стані спокою після спокійного вдиху
складає 40-60 секунд, після спокійного видиху - 30-40 секунд. Проба із
затримкою дихання дозволяє оцінити стан серцево-судинної і дихальної
систем, тонус дихального центру та вегетативної нервової системи.
Зменшення тривалості затримки дихання свідчить про те, що в
організмі обстежуваної людини прискорено відбуваються наступні процеси:
- підвищується транспульмональний тиск;
- зменшується “присмоктуюча” дія грудної клітки;
- зменшується надходження крові в артеріальну систему;
- підвищується напруга СО2 та знижується напруга кисню, що спричиняє
гіперкапнію та гіпоксемію.
4. Проба Шафрановського. Визначають ЖЄЛ у стані спокою, а потім -
після фізичного навантаження (20 присідань за 30 секунд). В останньому
випадку ЖЄЛ має збільшитись або залишитись незмінною. Зниження ЖЄЛ
внаслідок фізичного навантаження є показником підвищеної втомлюваності.
Функціональні дихальні проби надають змогу регулювати тренувальні
навантаження у спортсменів.
Особливості системи дихання у дітей. Дихання у дітей часте і
поверхневе, до 3-7-річного віку переважає діафрагмальний тип дихання. Це
потребує подолання підвищеного опору органів черевної порожнини (за
рахунок відносно більшого об'єму печінки та частого здуття кишечника).
Підвищені пружність легеневої тканини і бронхіальний опір.
ЖЄЛ визначається у дітей, починаючи з 5-6 років, оскільки визначення
потребує активної і свідомої участі самої дитини.
У новонародженої дитини визначають життєву ємкість крику;
вважається, що під час сильного крику (плачу) об'єм видихуваного повітря
дорівнює ЖЄЛ (у перші хвилини після народження ЖЄЛ становить 50-100
мл).

Дихання в змінених умовах.

Дихання при фізичному навантаженні
(позааудиторна самостійна робота)

1. Теоретичні питання заняття

1. Дихання за умов зниженого атмосферного тиску:
Дихання при підйомі в гори:
 зміни кисневої ємкості крові, гіпоксія, гіпокапнія;
 специфіка функціонування дихального центру;
 зміни параметрів легеневої вентиляції;
 гірська (висотна) хвороба.
Адаптивні процеси в організмі людини, яка тривало перебуває в горах.
2. Дихання за умов підвищеного барометричного тиску:
Дихання на глибині під водою:
 зміни кількості фізично розчинених газів та кисневої ємкості крові;
 специфіка функціонування дихального центру;
 зміни параметрів легеневої вентиляції;
 характеристика дихальної суміші для водолазів;
 кесонна (декомпресійна) хвороба; інші потенційні ускладнення
 (”синдром ураження нервової системи гіпербарією”, повітряна емболія
тощо).
3. Гіпербарична оксигенація – фізіологічні засади, використання в медицині.
4. Дихання при фізичному навантаженні:
 зміни параметрів легеневої вентиляції та об’єму спожитого кисню;
 зміни величини кисневої ємкості крові, причина;
 кровопостачання м’язів. Зростання коефіцієнта утилізації кисню;
 роль міоглобіну. Крива дисоціації міоглобіну;
5. Адаптивні процеси в організмі людини, яка регулярно займається спортом.

2. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Чемпіони по пірнанню B. Зменшиться глибина і частота

занурюються на глибину до 100
метрів без акваланга і
повертаються на поверхню через
4-5 хвилин. Чому у них не
виникає кесонна хвороба?
A. Пірнальник не дихає.
B. Знижується парціальний тиск
кисню.
C. Підвищується парціальний тиск
вуглекислого газу.
D. Швидке виділення газів із крові
при підйомі.
E. Повільне виділення газів із крові
при підйомі.
2. У герметичній барокамері
тиск знизився до 400 мм рт. ст.
Як зміниться дихання людини,
що знаходиться в цій камері?
A. Збільшиться глибина і частота
дихання.
дихання.
C. Зменшиться глибина і зросте
частота дихання.
D. Збільшиться глибина і
зменшиться частота дихання.
E. Залишиться без змін.
3. Після виконання аварійних
робіт на глибині моря 100 м
водолаз відчув біль у м’язах, у
нього виникли запаморочення,
задишка, приступи блювоти. Які
заходи необхідно застосувати для
попередження кесонної хвороби?
A. Швидке занурення.
B. Повільне занурення на глибину.
C. Швидкий підйом із глибини.
D. Повільний підйом із глибини.
E. Вдихання на глибині
чистогокисню

Ситуаційні задачі
1. Які процеси виникнуть в організмі людини при розгерметизації салону
пасажирського літака на висоті 6000 м, де атмосферний тиск - 355 мм рт. ст.
Поясніть їх механізми, обґрунтуйте розрахунком.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 2. Група студентів по канатній дорозі піднялась на висоту 3000 м над
рівнем моря. Серед них були треновані спортсмени і студенти, які професійно
не займалися спортом. Як зміниться дихання у перших та других?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

3. Студенту другого курсу на парі з нормальної фізіології запропонували

намалювати криву дисоціації міоглобіну. Він зобразив її S-подібною. Чи вірною
була відповідь студента? Намалюйте криву дисоціації міоглобіну в зошиті.

Тема 54. Узагальнююче заняття

з фізіології системи дихання
1. Практичні навички:
1. Визначити дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху та резервний об’єм
видиху методом спірометрії, оцінити отримані результати.
2. Визначити ЖЄЛ методом спірометрії, оцінити отримані результати.
3. Розрахувати за спірограмою дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху та
резервний об’єм видиху, ЖЄЛ, хвилинний об'єм дихання, максимальну
вентиляцію легень, резерв дихання. Оцінити отримані результати.
4. Виконати пробу Тифно, оцінити отримані результати.
5. Розрахувати за спірограмою споживання кисню досліджуваним у стані
спокою і після фізичного навантаження, оцінити отримані результати.
6. Виконати функціональні дихальні проби, оцінити отримані результати.
2. Теоретичні питання:
1. Етапи дихання. Фактори, що обумовлюють акти вдиху та видиху.
2. Фізіологічна роль дихальних шляхів, регуляція їх просвіту.
3. Від'ємний тиск у плевральній порожнині, його величини, спосіб
визначення.
4. Механізм вдиху і видиху.
5. Перерахуйте та охарактеризуйте фактори, що обумовлюють еластичну
тягу легень. Значення еластичної тяги для дихання. Роль сурфактантів.
6. Легенева вентиляція. Статичні та динамічні показники легеневої
вентиляції.
7. Газовий склад повітря, що вдихається, видихається та альвеолярного.
8. Парціальний тиск і напруга СО2 та О2 в альвеолярному повітрі, крові,
тканинах. Каскад напруг як головна рушійна сила газообміну.
Перерахуйте каскади напруг, які мають значення в газообміні.
9. Газообмін у легенях. Дифузійна здатність легень і фактори, від яких вона
залежить.
10. Транспорт кисню кров’ю. Киснева ємкість крові.
11. Крива дисоціації оксигемоглобіну. Фактори, що впливають на утворення і
розпад оксигемоглобіну.
12. Транспорт кров’ю вуглекислого газу.
13. Газообмін у тканинах. Коефіцієнт утилізації кисню.
14. Морфо-функціональна організація бульбо-понтинного дихального центру.
Автоматія дихального центру.
15. 15.Рефлекторна регуляція дихання. Роль механорецепторів легень у зміні
нейронних процесів у дихальному центрі та фаз дихання (Герінг і Брейєр).
16. Нейрогуморальна регуляція дихання. Роль СО2, рН, нестачі кисню.
17. Механізм першого вдиху новонародженого.
18. Вплив підвищеного барометричного тиску на дихання.
19. Вплив зниженого барометричного тиску на дихання.
20. Дихання при фізичному навантаженні.
21. Роль ротової порожнини в диханні та артикуляції.
22. Зв’язок між процесами дихання, жування та ковтання.
СХЕМИ, які повинен вміти намалювати і пояснити студент:
1. Схема, яка пояснює умови і взаємодію сил, що забезпечують вдих і
видих.
2. Схема реєстрації внутрішньоплеврального тиску.
3. Таблиця зі значеннями парціальних тисків СО2 і О2 в
повітрі (атмосферному, альвеолярному) та напруг даних газів у крові
(артеріальній, венозній) і тканинах. Схема, що пояснює причину і
напрямок руху даних газів в організмі.
4. Крива дисоціації оксигемоглобіну.

Перелік тем реферативних доповідей з розділу

”Фізіологія дихання”
(індивідуальна самостійна робота студентів):
1. Метаболічна та ендокринна функції легень.
2. Особливості дихання плода.
3. Специфіка легеневої вентиляції у періоді новонародженості.
4. Пневмоторакс – визначення, класифікація, причини виникнення.
Принципи та методи відновлення від’ємного внутрішньоплеврального
тиску та герметичності грудної клітки.
5. Дихання і паління.
6. 2,3-дифосфогліцерат – походження, фізіологічна роль в організмі.
7. Транспорт газів кров’ю: історія дослідження. Ефекти Бора, Холдейна.
8. Фізіологічна роль міоглобіну в організмі. Крива дисоціації міоглобіну.
9. Вікові особливості газообміну.
10. Дихання під час сну.
11. Хропіння. Зв'язок хропіння з нічними апное.
12. Фізіологічні основи штучної вентиляції легень (ШВЛ). Методи та
параметри ШВЛ.
13. Оксигенотерапія. Гіпербарична оксигенація. Токсична дія 100% кисню.
14. Забезпечення дихання під час перебування в космосі. Оптимальні
параметри легеневої вентиляції в космосі.
 Література
Основна:
1. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 3-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – С. 340-359.
2. Фізіологія. Короткий курс : навч. посібник для медичних і фармацевтичних
ВНЗ / [В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік та ін..]; за ред.: проф.
В.М.Мороза, проф. М.В.Йолтухівського. – 3-ге вид. – Вінниця : Нова Книга,
2019. – С. 228-244.
3. Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред.
перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.
– С.593-640.
4. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 2-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 448 с. : іл.
5. Moroz V.M., Shandra O.A., Vastyanov R.S., Yoltukhivsky M.V., Omelchenko
O.D. Phisiology : Textbook / Edited by V.M.Moroz, O.A.Shandra. – 2nd edition.
– Vinnytsia: Nova Knyha Publishers, 2016. – 728 p.
6. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – C. 258-286.
7. Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка, Київ
„Здоров’я”. - 1995.
Додаткова:
1. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене
видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
2. Физиология человека ( в 3-х томах). Пер. с англ., издание 2-е до полненное
и переработанное (Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т1 – 323
с., Т2 – 313 с, Т3 – 198 с.
3. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.-М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2001.-
526 с.
4. Нормальная физиология/Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачёв / Москва «ГЭОТАР-
Медиа» 2005.- 687 с.

Тема 55. Загальна характеристика та функції системи

травлення. Травлення в ротовій порожнині

1. Теоретичні питання заняття.

1. Травлення як функціональна система, що підтримує постійний рівень
поживних речовин в організмі, її внутрішні й зовнішні ланки.
2. Харчова мотивація. Фізіологічні основи голоду та насичення. Апетит.
Уявлення про харчовий центр.
3. Типи травлення (внутрішньоклітинне, порожнинне, мембранне).
4. Особливості секреторних клітин, механізм секреції, роль іонів Са+2 та
клітинних посередників у секреторному процесі. Шлунково-кишкові
гормони. Основні принципи й механізм регуляції травлення.
5. Функції шлунково-кишкового тракту.
6. Фізіологічні основи дослідження функцій травного каналу.
7. Травлення в ротовій порожнині. Методи дослідження. Роль рецепторів
ротової порожнини в регуляції секреторних і моторних функцій травного
каналу.
8. Механічна та хімічна обробка їжі.
9. Слиновиділення. Склад і фізіологічна роль слини, її значення у травленні,
механізми секреції (первинна, вторинна слина).
10. Регуляція слиновиділення. Роль парасимпатичних та симпатичних
волокон.
11. Особливості салівації у дітей грудного віку.
2. Практична робота:
Тема: Методи вивчення функції ротової порожнини.
Обладнання: штатив з пробірками, цукор, фільтрувальний папір, гумка,
скляні палички, дистильована вода, 2% розчин глюкози, 5% розчин лимонної
кислоти. Розчини цукру: 0,001%; 0,01%; 0,1%; 1,0%; 2,0%. Розчини NaCl:
0,001%; 0,01%; 0,1%; 1,0%. Розчини лимонної кислоти: 0,001%; 0,01%; 0,1%;
1,0%. Розчини хініну: 0,001%; 0,01%; 0,1%. Пінцет, ножиці.
Порядок виконання роботи
2.1. Спостерігати значення слини для оцінки смакових
властивостей у обстежуваного. Витерти язик, на його суху поверхню
покласти цукор (або кухонну сіль). Повторити процедуру не витираючи язика.
2.2. Вивчити деякі фактори, що впливають на кількість виділеної
слини.
У обстежуваного збирають слину (за рахунок плювання) у пробірку протягом
3-х хвилин при диханні носом. У обстежуваного збирають слину в пробірку
протягом 3-х хвилин при диханні ротом. У обстежуваного збирають слину в
пробірку протягом 3-х хвилин при жуванні гумки.
2.3. Дослідження смакових ділянок язика. Досліджуваний сполоскує
ротову порожнину водою і висовує язик, а досліджуючий, змочивши скляну
паличку послідовно в солодкому, гіркому розчині, торкається цією паличкою
кінчика, середньої частини, бічної поверхні й кореня язика. Досліджуваний
повідомляє про відчуття, які виникають у нього. Після кожного дослідження
необхідно сполоскувати рот дистильованою водою. Інтервал між окремими
дослідженнями не повинен бути меншим двох хвилин.
2.4. Визначення порогів смакової чутливості у людини. Язик
досліджуваного підсушити фільтрувальним папірцем і на різні його ділянки
нанести фільтрувальні смужки (1 мм 2), змочені різними розчинами. На ділянки
язика в певній послідовності наносять розчини зростаючої концентрації.
Спочаку на кінчик язика – солодке; потім на бічні поверхні язика – солоне,
кисле; на корінь язика – гірке. Латентний період визначають від моменту
накладання паперу до появи смакового відчуття. Тривалість впливу – 10-12
секунд. Інтервали між впливами – 1-2 хвилини. Після кожного впливу
необхідно прополоскати ротову порожнину й підсушити язик.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
До роботи № 1. Результати досліджень занести до протоколу. Зробити
висновки, в якому випадку досліджуваний відчує смак розміщеної на язику
речовини.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 До роботи № 2. Порівняти кількість виділеної у кожному випадку слини,
результати занести до таблиці за наведеним зразком і зробити висновки.
№ пробірки Умови збирання слини Кількість слини Висновки
1. При диханні носом
2. При диханні ротом
3. При жуванні гумки

До роботи №3. У протоколі замалювати топографію язика, зробити

висновки за отриманими результатами та відповісти на запитання: Які види
чутливості властиві язику? Які особливості топографії смакових рецепторів?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

До роботи №4. Відчуття досліджуваного реєструють і записують у таблицю

за наведеним зразком.

Речо- Поріг Латентний

Концентрація Смак
вина відчуття період
Цукор 0,001% Солодкий
Цукор 0,01% Солодкий
Цукор 0,1% Солодкий
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою “Крок-1”.

1. У гострому експерименті у A. Секреція бікарбонатів

тварини здійснювали електричне
подразнення вушно-скроневого
нерва, внаслідок чого з протоки
привушної слинної залози
виділялося:
A. Багато рідкої слини
B. Мало рідкої слини
C. Не виділялася слина
D. Мало в'язкої слини
E. Багато в'язкої слини
2. Необхідно оцінити
перетравлюючі властивості
слини. З якими субстратами для
цього її необхідно змішати?
A. Жир
B. Казеін
C. Крохмаль
D. ДНК
E. РНК
3. Кінцева слина в порівнянні з
первинною – гіпотонічна,
оскільки в епітелії протоків
слинних залоз відбувається:
B. Реабсорбція води
C. Секреція калію
D. Секреція хлору
E. Реабсорбція натрію
4. У хворого хронічний неврит
трійчастого нерва. Який з
травних процесів буде
порушений в найзначній мірі?
A. Слиновиділення
B. Жування
C. Формування відчуття смаку
D. Ковтання
E. Слиноутворення
5. У людини виділяється
невилика кількість густої слини,
знижена її ферментативна
активність, збільшений вміст
слизу. Найбільш імовірною
причиною цього є порушення
функції:
A. Піднебінні
B. Власних залоз слизової оболонки
C. Під'язикових залоз
D. Піднижньощелепних залоз С. Кортизолу
Е. Привушних залоз D. Парасимпатичних нервів
Е. Симпатичних нервів
6. Людина приймає суху їжу. Які
слинні залози при цьому 9. У чоловіка 40 років після
секретують найбільше? щелепно-лицьової травми
порушилася функція підязичної
А. Щічні
та підщелепної залози. Залози
В. Привушні
виділяють невелику кількість
С. Підщелепні
D. Під’язикові густої слини. Функція якого
Е. Піднебінні нерва порушена?
А. Блукаючого
7. Хворий із запаленням слизової
язика скаржиться на розлад В. Підязикового
загальної чутливості передніх С. Лицьового
D. Язикоглоткового
двох третин язика. З ураженням
Е. Трійчастого
якого нерва це пов’язано?
А. Язикового 10. У хворого порушений акт
ковтання внаслідок ураження
В. Барабанної струни
патологічним процесом
С. Барабанного
структур, що утворюють
D. Язикоглоткового
аферентний шлях відповідного
Е. Блукаючого
рефлексу, який нерв уражений у
8. У лектора під час лекції хворого?
«пересохло в роті» бо зменшилось
А. Трійчастий та блукаючий
виділення слини завдяки впливу
В. Блукаючий
на слині залоз:
С. Підязиковий
А. Дегідратації D. Язикоглотковий
В. Гіперосмії Е. Лицьовий

Ситуаційні задачі
1. Собаці з фістулами привушної і піднижньощелепної залоз засипають у
рот у різних серіях дослідів річковий пісок, гравій, шприцом вливають 0,2%
розчин хлористоводневої кислоти.
 Яка біологічна суть слиновиділення у кожному випадку;
 Порівняйте інтенсивність слиновиділення і порівняйте величини щільного
залишку (з його органічною та неорганічної частини) у результаті дій
кожного подразника.
 Секреція слини яких залоз домінує?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

1. У лабораторії І.П. Павлова в собаки з попередньо виведеною протокою

піднижньощелепної слинної залози збирають слину при дії ряду харчових та
інших подразників. Отримані результати оформлені у вигляді наступної
таблиці:
 Подразник Кількічть слини В’язкість слини
(час проходження через капіляр за сек.)
М’ясний порошок 2,0 180
М’ясо сере 0,4 180
Цукрова пудра 1,2 180
Хліб 0,9 −
Розчин кислоти 2,3 27
Пісок 1,7 73
Камінчики 0,1 −

Наведіть роз’яснення у відмінності кількості слини, призначення та її

властивості (за в’язкістю при дії кожного подразника).

________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 56. Травлення у шлунку.

1. Теоретичні питання заняття.

1. Функції шлунка.
2. Методи вивчення секреторної функції шлунка в експерименті та клініці.
3. Склад шлункового соку і значення кожної складової частини для травлення.
Особливості складу шлункового соку в дітей раннього віку. Вміст
неорганічних речовин і ферментів.
4. Механізм секреції хлористоводневої кислоти, її роль у травленні.
5. Умови, що попереджують самоперетравлювання стінки шлунка. Роль слизу.
6. «Цефалічна» (складнорефлекторна) фаза шлункової секреції.
7. Нейрогуморальна (шлункова та кишкова) фаза шлункової секреції.
Шлункові та інтестинальні гормони ДЕС.
8. Речовини, що збуджують, гальмують та індиферентні відносно шлункової
секреції.
9. Тестові питання.
2. Практична робота
Тема: Методи вивчення функцій шлунка.
Обладнання: водяна баня, спиртівка, два штативи з пробірками, пінцет,
шлунковий сік, фібрин, 0.5% розчин НСl, 0.5% розчин NaHСО 3, склограф,
лакмусовий папірець.
Порядок виконання роботи. Нумерують чотири пробірки: в пробірки
№1, 2, 3 наливають по 2 мл шлункового соку, у пробірку №4 - 2 мл 0,5% розчину
соляної кислоти, у пробірку №2 додають соду до нейтралізації шлункового соку
(перевіряють лакмусовим папірцем). Пробірку №3 доводять до кипіння та
дають їй охолодитись. В усі пробірки пінцетом кладуть однакову кількість
фібрину і ставлять на водяну баню при температурі 38 0 С на 30 хвилин.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
 Отримані дані занести до таблиць. Зробити висновки, позначити причини
зміни стану фібрину за наведеним зразком.

Стан
№ Причини зміни
кусочків
пробірки Вміст пробірки фібрину в Висновки
фібрину в
пробірках
пробірках
1. 2 мл шлункового соку +
фібрин
2. 2 мл шлункового соку +
розчин
NaHCO3+фібрин
3. 2 мл шлункового соку,
який прокип'ятили +
фібрин
4. 2 мл 0,5% розчину НСl
+ фібрин

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою “Крок-1”.

основні складові частини в

1. Хворому з гіперсекрецією
шлункового соку лікар
рекомендував виключити з дієти
насичені бульйони і овочеві
відвари, тому що вони
стимулюють шлункову секрецію
переважно через
A. Вироблення гастрину
B. Смакові рецептори
C. Механорецептори ротової
порожнини
D. Механорецептори шлунка
E. Вироблення секретину
2. Піддослідній тварині через
зонд у порожнину шлунка ввели
150 мл м'ясного бульйону. Вміст
якої речовини швидко
збільшиться у крові?
A. Гастрину
B. Соматостатину
C. Інсуліну
D. Глюкагону
E. Нейротензину
3. Скільки шлункового соку
утворюється за добу та які його
людини за нормальних умов?
A. 1 л., ферменти, HCl, слиз
B. 2,5 л., ферменти, NaCl, слиз
C. 2,5 л., ферменти, HCl, слиз
D. 2.5 л., ферменти Н2SO4 , слиз
E. 5 л., ферменти, HCl, слиз
4. Хворому видалили частину
шлунка. Якого режиму
харчування він повинен
дотримуватись?
А. Приймати їжу вночі
В. Приймати їжу великим порціями
2 рази на добу
С. Дотримуватися звичайного
режиму, харчування 3 рази на
добу
D. Приймати їжу невеликими
порціями 6-8 разів на добу
Е. Приймати їжу під час обіду, 1 раз
на добу
5. Хворому, у якого підвищена
кислотність шлункового соку,
лікар порекомендував їсти
варене, а не смажене м'ясо,
оскільки смажене містить
речовини, які стимулюють
A. Гастрину 8. Рефлекторне блювання часто
B. Секретину заважає проведенню шлункового
C. Соматостатину зондування. Як це попередити?
D. Панкреозиміну A. Вводити зонд «стоячи»
E. Нейротензину B. Змастити піднебіння та корінь
6. При клінічно-лабораторному язика препаратом для місцевої
обстеженні пацієнта виявилося анестезії
значне підсилення шлункової C. Змастити зонд рослинним маслом
D. Змастити зонд фізіологічним
секреції після капустяного
розчином
пробного сніданку. Якої дієти
E. Вводити зонд під наркозом
слід дотримуватись?
А. Білкової 9. При гіперсекреції
В. Вуглеводної хлористоводневої кислоти
С. Рослинної парієтальними клітинами
D. Молочної доцільно обрати препарат
Е. Молочно-рослинної тривалої дії, що блокує:
7. Чоловіку 35 років з A. М-холінорецептори
виразковою хворобою зроблено B. Н2-рецептори
C. Гастринові рецептори
резекцію антрального відділу
D. Водневий насос
шлунка. Секреція якого
E. Натрій-калієвий насос
гастроінтестинального гормону
внаслідок операції буде 10. Який із зазначених процесів
зменшена? буде активізуватися перш за все
A. Гастрину у голодної людини, яка бачить
B. Гістаміну смачну їжу?
C. Секретину A. Секреція шлункового соку
D. Холецистокініну B. Секреція кишкового соку
E. Нейротензину C. Моторика товстої кишки
D. Секреція слини
E. Моторика тонкої кишки

Ситуаційна задача
1. Якими оперативними втручаннями на собаках І.П.Павлов та його
співробітники обґрунтували складнорефлекторну фазу виділення шлункового
соку й наявність секреторних нервових волокон для залоз шлунку? Назвіть
відповідні досліди. Який латентний період і тривалість виділення соку?
Охарактеризуйте властивості соку, що виділяється у цю фазу?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 57. Травлення у 12-палій кишці.

Роль підшлункового соку в процесах травлення
1. Теоретичні питання заняття.
1. Зовнішньосекреторна діяльність підшлункової залози.
2. Методи вивчення травної діяльності підшлункової залози.
3. Склад та дія панкреатичного соку. Ентерокіназа та її значення.
(М.П.Шаповальніков).
4. Цефалічна (складнорефлекторна) і нейрогуморальна фази виділення
панкреатичного соку.
5. Секретин (Бейліс і Старлінг), панкреозимін та інші гормони ДЕС, що
регулюють секрецію панкреатичного соку.
6. Виділення панкреатичного соку на різні види поживних речовин.
7. Печінка як поліфункціональний орган. Роль печінки в травленні.
8. Утворення жовчі, її склад і властивості. Печінкова й міхурова жовч. Методи
дослідження жовчі в тварин і людини.
9. Регуляція утворення і виділення жовчі в 12-палу кишку. Речовини, що
підсилюють і гальмують жовчоутворення й жовчовиділення.
2. Практична робота
Тема 1: Дослідження ролі підшлункового соку в травленні.
Обладнання: штатив з пробірками, молоко, панкреатичний сік,
лакмусовий папірець
(рН-метр), вода, піпетка.
Порядок виконання роботи. Для вивчення дії ліпази використовують
свіже молоко. Перетравлюючу дію ліпази визначають за зміною реакції
середовища в кислий бік внаслідок утворення жирних кислот. Контролем є
вода. Для визначення реакції використовують лакмусовий папірець.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Результати досліду занести в таблицю і зробити висновки.

Реакції в кінці
№ пробірки Вміст пробірок Висновки
досліду
1. 1-2 мл молока + 1 мл
панкреатичного соку
2. 2 мл молока + 1 мл води

Тема 2: Дослідження дії підшлункового соку на білки, жири та

вуглеводи
Обладнання: термостат, пробірки, піпетки з грушею, 0,1 % розчин
козеїну, приготований на 0,1 % розчині натрію гідрокарбонату, 2 % основним
розчин трибутирину, 0,1 % розчин крохмалю, 0,5 % розчин йоду, 5 % розчин
оцтової кислоти у 50 % спирті етиловому, 0,2% розчин нейтральроту у 60 %
спирті етиловому, сік підшлункової залози в розведенні 1:200, 1:400 та 1:800
(замість соку підшлункової залози можна використати ферментні препарати
типу (фестал), перше розведення 2 таблетки на 1 літр дистильованої води).
Порядок виконання роботи. У пробірки № 1-3 налити по 1мл розчину
казеїну, у пробірку № 4-6 по 1 мл розчину трибутирину, в пробірки № 7-9 по 1
мл розчину крохмалю.
В усі три групи пробірок додати по 1 мл соку підшлункової залози в
розведенні 1:200, або 1:400, або 1:800. Пробірки поставити у термостат на 20
хв. при температурі 370С.
Потім у пробірку №1-3 додати по 7-8 крапель 5 % розчину оцтової кислоти
(у разі наявності білка там з’явиться каламутне коло), у пробірки №4-6 – по 1
краплі розчину нейтральтроту (цей індикатор у основному середовищі має
жовте забарвлення, у кислому – рожеве). У пробірку №7-9 додати по 1 краплі
0,5 % розчину йоду (в присутності декстринів він дає фіолетове забарвлення).
Ступінь розведення підшлункового соку характеризує його активність і
відповідає кількості умовних ферментних одиниць у 1 мл.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Показники досліджень записати у протокол.
У висновках написати, про що свідчить зміна забарвлення індикаторів;
яка активність соку (виразити в умовних одиницях).
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 3: Дослідження функцій жовчі.

Обладнання: дві склянки, паперові фільтри, жовч, вода, рослинний жир,
лійки, штатив з пробірками.
Порядок виконання роботи. Налити в одну склянку жовч, а в іншу -
воду. Змочити один фільтрувальний папірець у жовч, а іншій - у воду. Після
цього помістити фільтри на лійки й налити в них по 2 мл рослинного жиру.
Відмітити на годиннику час, коли налили жир. Встановити лійки в пробірки й
помістити їх у штатив на час фільтрації жиру. У третю пробірку налити 5 мл
жовчі, 1 мл води і 0.5 мл жиру, ретельно змішати вміст пробірки до отримання
стійкої емульсії.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
До протокольного зошиту занести результати роботи, тобто час фільтрації
та отримання стійкої емульсії. Зрівняти результати, які отримали у 1 та 2
пробірках, дати пояснення.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою “Крок-1”.

1. Хворому видалили частину призводить до порушення

підшлункової залози. Які
продукти, перш за все, йому
потрібно обмежити в харчовому
раціоні?
A. Фрукти
B. Відварені овочі
C. Кисломолочні продукти
D. Овочі, багаті білками (боби, соя)
E. Жирне м'ясо, міцні бульйони
2. У процесі старіння людини
спостерігається зменшення
синтезу та секреції
підшлункового соку, зменшення
вмісту в ньому трипсину. Це
розщеплення:
A. Ліпідів
B. Фосфоліпідів
C. Полісахаридів
D. Нуклеїнових кислот
E. Білків
3. При копрологічному
дослідженні встановлено, що кал
знебарвлений, у ньому знайдено
краплі нейтрального жиру.
Найбільш імовірною причиною
цього є порушення:
A. Кислотності шлункового
B. Надходження жовчі в кишечник
соку
C. Секреції підшлункового соку
D. Секреції кишкового соку
E. Процесів всмоктування в
кишечнику
4. Тварині через зонд у
дванадцятипалу кишку ввели
слабкий розчин хлористоводневої
кислоти. Вміст якого гормону
збільшиться у тварини?
A. Глюкагон
B. Холецистокінін-панкреозимін
C. Гастрин
D. Секретин
E. Нейротензин
5. Дефіцит якого ферменту
найчастіше є причиною
неповного перетравлення жирів у
шлунково-кишковому тракті й
збільшення кількості
нейтрального жиру в калі?
A. Печінкової ліпази
B. Шлункової ліпази
C. Панкреатичної ліпази
D. Кишкової ліпази
E. Ентерокінази
6. У хворого видалено 12-палу
кишку. Це призведе до
зменшення секреції, перш за
все:
A. Гастрину
B. Холецистокініну та секретину
C. Гістаміну
D. Гастрину та гістаміну
E. Нейротензину
7. У хірургічне відділення
поступив хворий 50 років з
нападом печінкової коліки. При
обстеженні був виявлений камінь
у загальній жовчній протоці,
який перешкоджає виходу жовчі
Ситуаційні задачі
1. Яким оперативним втручанням та дослідженням на собаках І.П.
Павлов та інші фізіологи обґрунтували самостійний складнорефлекторний
механізм виділення підшлункового соку та наявність нервових волокон для
секреторних клітин цієї залози?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
в кишечник. Порушення якого
процесу травлення при цьому
спостерігається?
А. Перетравлення жирів
В. Перетравлення білків
С. Засвоєння вітамінів групи В, С
D. Перетравлення вуглеводів
Е. Засвоєння мінеральних речовин
8. У людини суттєво порушено
перетравлення білків, жирів та
вуглеводів. Знижена секреція
якого травного соку,
найімовірніше, є причиною
цього?
A. Кишкового
B. Слини
C. Шлункового
D. Жовчі
E. Підшлункового
9. У хворого порушено синтез
ентерокінази. Який процес
порушиться безпосередньо
внаслідок цього?
A. Всмоктування білків
B. Розщеплення білків
C. Розщеплення жирів
D. Розщеплення вуглеводів
E. Всмоктування води
10. У жінки при дуоденальному
зондуванні після виведення до
12-палої кишки 30 мл рідкого
масла не відбулося
випорожнення жовчного міхура.
Причиною цього може бути
недостатність секреції
A. Бомбезину
B. Гастрину
C. Мотиліну
D. Холецистокініну
E. Секретину
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. При деяких захворюваннях підшлункової залози необхідно певний час

створити спокій її секреторним клітинам. Запропонуйте способи які
дозволяють це зробити.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 58. Травлення у тонкому та товстому кишечнику.

Всмоктування. Моторика шлунково-кишкового тракту.
1. Теоретичні питання заняття.
1. Травлення у тонкій кишці. Методи дослідження.
2. Кишковий сік: склад і властивості, його роль у травленні.
3. Регуляція виділення кишкового соку.
4. Порожнинне і мембранне травлення (О.М.Уголєв), його роль у дитячому
віці.
5. Травлення в товстій кишці. Роль мікрофлори в товстій кишці.
6. Процеси всмоктування. Методи вивчення всмоктування.
7. Механізми всмоктування білків.
8. Механізми всмоктування жирів.
9. Механізми всмоктування вуглеводів.
10. Механізми всмоктування води та мінеральних речовин.
11. Регуляція всмоктування.
12. Моторика травного каналу. Особливості будови й функцій гладких м’язів
травного каналу.
13. Жування, його особливості в залежності від виду їжі, регуляція жування,
утворення харчової грудки.
14. Ковтання, його фази, регуляція.
15. Види скорочень шлунка.
16. Механізми переходу вмісту з шлунка до дванадцятипалої кишки.
17. Види скорочень кишечника.
18. Особливості моторики товстої кишки.
19. Регуляція моторики шлунково-кишкового тракту.
2. Практична робота
Тема: Вивчення моторики шлунково-кишкового тракту.
Обладнання: операційний столик, щур, два пінцети, ножиці, розчин
Рінгера (t=370), лоток, термометр, ацетилхолін (1х10-6 – 10-9 ), адреналін (1х10-6
– 10-9).
Порядок виконання роботи. Наркотизованого нембуталом щура (4 мг на
100 г маси) прив'язують до операційного столика черевцем догори. По середній
лінії живота роблять розріз довжиною близько 5 см. Для цього попередньо
розсікається шкіра, двома пінцетами піднімається стінка живота, і між двома
пінцетами робиться розтин. Сальник зміщують, розкриваючи петлі
кишечника. Щура занурюють у підігрітий до температури 370С розчин Рінгера
так, щоб тіло його знаходилось у розчині, а голова була на поверхні.
Подразнюють пінцетом петлі кишечника і спостерігають як він реагує на
механічне подразнення. Потім на відрізок кишки наносять 1-2 краплі
ацетилхоліну. Відмивши ацетилхолін розчином Рінгера, наносять адреналін.
3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.
Результати дослідів занести у протокол. Дати відповіді на наступні
питання:
1. Які типи скорочень спостерігали?
2. Як впливає ацетилхолін на моторику кишечника?
3. Як впливає адреналін на моторику кишечника?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою “Крок-1”.
1. У тварини заблокували 4 Ліпіди транспортуються з
діяльність підслизового нервового епітелія тонкої кишки в кров у
сплетіння тонкої кишки. На якому вигляді:
з зазначених процесів це
A. Міцел
позначиться найбільш негативно? B. Хіломікронів
A. Секреція кишкового соку C. Тригліцеридів
B. Пристінкове травлення
D. Моногліцеридів
C. Ритмічна сегментація
E. Жирних кислот
D. Маятникоподібні рухи
E. Всмоктування 5. Порушення мембранного
травлення внаслідок зміни
2. Хворий 57 років, який протягом
структури епітелію призведе до
довгого часу лікувався
порушення гідролізу і
антибіотиками, скаржиться на
всмоктування:
порушення функції кишечника.
Що призвело до такого стану? A. Ліпідів
B. Вуглеводів
A. Пригнічення мікрофлори
C. Вітаміну А
кишечника
D. Вітаміну Д
B. Порушення секреції кишечника E. Заліза
C. Порушення всмоктування
D. Підвищення моторики кишечника 6. З метою профілактики
E. Порушення жовчовиділення гладком'язової недостатності
шлунка та кишечника
3. Домінуючу роль у регуляції застосовують серотонін, який
секреторної функції тонкої кишки
збільшує частоту скорочень
відіграють:
гладких м'язів органів травлення.
А. Місцеві рефлекси Яка з фізіологічних властивостей
В. Умовні подразники м'язової тканини органів
С. Безумовні подразники слизової травлення проявляється більш
рота активно під дією серотоніна ?
D. ХЦК-ПЗ
A. Автоматія
Е. Соматостатин
B. Збудливість
C. Провідність
D. Скоротливість
E. Пластичність
7. Пацієнту призначена дієта, що
містить збільшену кількість хліба
грубого помолу та овочів. З якою
метою це призначено?
A. Підсилення моторики
B. Гальмування секреції шлункового
соку
C. Активації трипсиногену
D. Виділення великої кількості слини
E. Нейтрализації HCl
8. У хворого знижений синтез
вілікініну. До порушення яких
процесів у тонкій кишці це
призведе?
A. Скорочення мікровосинок.
B. Ритмічної сегментації.
C. Секреції соку
D. Перистальтичних скорочень
E. Гідролізу поживних речовин
9. У чоловіка 33 років
діагностовано прободіння шлунка
й запалення очеревини, що
призвело до напруження м’язів
передньої черевної стінки
“доскоподібний живіт”. Який
рефлекс забезпечує цей симптом?
A. Вісцеро-соматичний
B. Вісцеро-вісцеральний
C. Вісцеро-кутанний
D. Кутанно-вісцеральний
E. Сомато-вісцеральний
10. Як впливають зазначені нижче
речовини на моторику тонкої
кишки?
А. Адреналін гальмує, ацетилхолін
посилює
B. Адреналін посилює, ацетилхолін
гальмує
C. Адреналін посилює, ацетилхолін не
впливає
D. Адреналін не впливає, ацетилхолін
посилює
E. Адреналін не впливає, ацетилхолін
гальмує

Ситуаційні задачі
1. Чоловік з’їв бутерброд з маслом. Прослідкуйте як будуть змінюватися
прийняті продукти по мірі проходження їх по травному каналу.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
2. При рентгенологічному обстеженні пацієнта була виявлена затримка
проходження рентгеноконтрастної речовини (барієвої каші) зі шлунка в
кишечник і виведення з кишківника. Порушення якої діяльності шлунково-
кишкового тракту виявлено? Які рекомендації треба дати стосовно складу й
кулінарної обробки їжі?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

Тема 59. Узагальнююче заняття з фізіології травлення

1. Практичні навички. Студент повинен уміти:
1. Оцінювати і трактувати стан секреторної, моторної, всмоктувальної
функцій у різних відділах травного каналу.
2. Малювати схеми рефлекторних дуг автономних рефлексів та впливу
гормонів, які здійснюють регуляцію секреторної, моторної, всмоктувальної
функцій системи травлення.
2. Теоретичні питання
1. Травлення. Значення в підтриманні постійного рівня поживних речовин
в організмі. Харчова мотивація, фізіологічні основи голоду та насичення.
Харчовий центр.
2. Функції шлунково-кишкового тракту. Типи травлення в залежності від
походження й локалізації гідролізу. Принципи регуляції функцій
шлунково-кишкового тракту. Роль гормонів ДЕС.
3. Особливості секреторних клітин, механізм секреції, роль іонів Са +2 та
клітинних посередників у секреторному процесі.
4. Травлення в порожнині рота. Склад і фізіологічна роль слини.
Антикарієсні властивості слини. Значення фтору.
5. Механізм утворення та виділення слини. Значення симпатичних та
парасимпатичних нервів у діяльності слинних залоз.
6. Роль рецепторів ротової порожнини в регуляції моторних і секреторних
функцій різних відділів ШКТ.
7. Жування, його регуляція, утворення харчової грудки.
8. Фізіологія акту ковтання.
9. Методи вивчення слиновиділення, значення у стоматології.
10. Функції шлунка. Склад і властивості шлункового соку.
11. Роль соляної кислоти в процесі травлення.
12. Роль слизу, утворюваного в шлунку. Фактори, що попереджують
самоперетравлення стінки шлунка.
13. Мозкова фаза виділення шлункового соку (І.П.Павлов).
14. Шлункова та кишкова фази секреції шлункового соку.
15. Охарактеризуйте криві виділення шлункового соку при споживанні хліба,
м'яса, молока. Пристосувальний характер секреції шлунка до характеру
їжі.
16. Речовини, збуджуючі, гальмуючі та індиферентні відносно секреції
шлункового соку. Гормони ДЕС.
17. Види скорочення шлунка. Евакуація хімусу з шлунка в 12-палу кишку.
18. Травлення у 12-палій кишці. Зовнішньосекреторна діяльність
підшлункової залози. Склад і властивості соку підшлункової залози.
19. Фази секреції панкреатичного соку, їх пристосувальний характер до видів
їжі.
20. Основні складові частини жовчі. Роль жовчі у травленні.
21. Регуляція утворення та виділення жовчі.
22. Печінка як поліфункціональний орган.
23. Склад і властивості кишкового соку, його роль у травленні. Регуляція
секреції кишкового соку.
24. Мембранний гідроліз харчових речовин у різних відділах тонкої кишки.
25. Функції товстої кишки. Характеристика процесів травлення в товстій
кишці.
26. Механізми всмоктування. Методи дослідження всмоктування в різних
відділах шлунково-кишкового тракту. Регуляція всмоктування.
27. Моторна діяльність тонкої та товстої кишки. Регуляція моторики ШКТ.
 Література
Основна:
1. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 3-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – С. 374-403.
2. Фізіологія. Короткий курс : навч. посібник для медичних і фармацевтичних
ВНЗ / [В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік та ін..]; за ред.: проф.
В.М.Мороза, проф. М.В.Йолтухівського. – 3-ге вид. – Вінниця : Нова Книга,
2019. – С. 245-270.
3. Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред.
перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.
– С. 429-472.
4. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 2-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 448 с. : іл.
5. Moroz V.M., Shandra O.A., Vastyanov R.S., Yoltukhivsky M.V., Omelchenko
O.D. Phisiology : Textbook / Edited by V.M.Moroz, O.A.Shandra. – 2nd edition.
– Vinnytsia: Nova Knyha Publishers, 2016. – 728 p.
6. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – C. 258-286.
7. Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка, Київ
„Здоров’я”. - 1995.
Додаткова:
1. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене
видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
2. Физиология человека ( в 3-х томах). Пер. с англ., издание 2-е до полненное
и переработанное (Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т1 – 323
с., Т2 – 313 с, Т3 – 198 с.
3. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.-М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2001.-
526 с.
4. Нормальная физиология/Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачёв / Москва «ГЭОТАР-
Медиа» 2005.- 687 с.
5. Учебные задания для студентов по нормальной физиологии человека
(ситуационные задачи): Физиология пищеварения / Под ред. Н.В. Братусь.
– Винница, 1984. – С. 20-26.
6. Коротько Г.Ф. Ферменты желудочного сока. Регуляция их образования и
выделения. - Л.: Наука, 1974. - С. 202-212
7. Логинов Г.И. Введение в анатомическую гастроэнтерологию. - Ташкент:
Медицина, 1983.- С. 76
8. Уголев А.М. Мембранное пищеварение. - Л.: Наука, 1972. - С. 358

Тема 60. Обмін речовин. Енергетичний обмін та методи його

дослідження
1. Теоретичні питання заняття.
1. Загальне поняття про обмін речовин в організмі. Обмін речовин між
організмом і зовнішнім середовищем як основні умови життя і збереження
гомеостазу.
2. Пластична і енергетична роль харчових речовин. Баланс приходу і витрат
речовин.
3. Енергетичний обмін. Організм як відкрита термодинамічна система.
Енергетичний баланс організму. Фізична калориметрія.
4. Калорійна цінність різних харчових речовин (фізична та фізіологічна).
5. Пряма й непряма калориметрія (дослідження енерговитрат за допомогою
повного й неповного газового аналізу).
6. Калориметричний коефіцієнт одного літра кисню. Дихальний коефіцієнт.
7. Основний обмін, величина, умови його дослідження. Специфічно-
динамічна дія харчових речовин.
8. Робочий обмін. Енергетичні затрати організму при різних видах праці.
Вікові особливості.
9. Фізіологічні норми харчування. Потреба у білках, жирах, вуглеводах у
залежності від віку, виду праці й стану організму (вагітність, період лактації
та ін.).

2. Практична робота.
Тема: Визначення належного основного обміну за допомогою таблиць
Гарріса-Бенедикта та його відхилення за формулою Ріда.
Обладнання: таблиці Гарріса-Бенедикта, ростомір, вага.
Порядок виконання роботи.
Визначення основного обміну за таблицями Гарріса-Бенедикта.
Для визначення основного обміну можна скористатися спеціальними
таблицями Гарріса-Бенедикта (практикум з фізіології за ред. Куланди К.М.
«Медицина» Москва 1970) для чоловіків та жінок. У графі «маса» знаходять
цифру, що відповідає масі тіла досліджуваного досліджуваного та проти неї в
графі «калорії» знаходять цифри, що відповідають цій масі. Далі за даними
росту та віку досліджуваного, знайденим у графах «ріст» та «вік», у точці їх
перетину знаходять другу цифру калорій та додають її до першої цифри. Число,
яке буде отримане при додаванні, відповідає основному обміну, який повинен
бути у суб`єкта певної статі, віку, ваги та росту.
Визначення величини відхилення належного основного обміну за
формулою Ріда. Формула Ріда дає можливість визначити відхилення
величини основного обміну від норми у відсотках. В основу формули покладено
зв`язок між артеріальним тиском, частотою пульсу та теплообміном в
організмі. Для розрахунків потрібно визначити систолічний, діастолічний та
пульсовий тиск. Знайдені дані необхідно підставити у формулу: % відхилення
= 0,75 х (частота пульсу + пульсовий тиск х 0,74) - 72
Підвищення чи зниження основного обміну в межах 10-15% вважається
нормальним.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

Отримані результати лабораторної роботи занести в протокольний зошит.
Зробити висновки відносно стану основного обміну. Отримані результати при
рішенні задач занести в протокольний зошит.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою „Крок-1”

1. У людини визначили величину B. Відбуваються нормально.

енерговитрат. В якому стані C. Помірно пригнічені.
знаходилась людина, якщо її D. Суттєво пригнічені.
енерговитрати виявилися E. Суттєво підвищені.
меншими за основний обмін?
3. При визначенні енерговитрат
A. Відпочинок.
організму людини методом
B. Сон.
непрямої калориметрії
C. Легка робота.
встановлено, що за одну хвилину
D. Нервове напруження.
споживається 1000 мл кисню і
E. Спокій.
виділяється 800 мл вуглекислого
2. При визначенні основного газу. Яким є дихальний
обміну з’ясовано, що його коефіцієнт у досліджуваної
величина у досліджуваного людини?
менша за належну величину на A. 1,25.
7%. Це означає, що процеси B. 0,9.
енергетичного метаболізму у C. 0,84.
людини: D. 0,8.
A. Помірно підвищені. E. 1,0

Ситуаційні задачі.
1. Обґрунтуйте величину дихального коефіцієнту (ДК) при окисленні в
організмі людини переважно білків, жирів, вуглеводів і при змішаному
харчуванні.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. В яких випадках дихальний коефіцієнт відхиляється від нормальних

величин?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

3. У чоловіка з ростом 176 см, масою 83 кг у віці 24 роки основний обмін

складає 2323 ккал. Оцініть даний показник з належним, відповідно норми.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 Тема 61. Температура тіла та регуляція її сталості
1. Теоретичні питання заняття.
1. Сталість температури внутрішнього середовища організму як необхідна
умова
2. нормального перебігу метаболічних процесів.
3. Пойкілотермія, гомойотермія. Температура тіла людини, її добові
коливання.
4. Температура різних ділянок шкіри, внутрішніх органів людини.
5. Фізична й хімічна терморегуляція. Обмін речовин як джерело утворення
тепла.
6. Роль окремих органів у теплопродукції.
7. Тепловіддача. Способи віддачі тепла з поверхні тіла (випромінювання,
проведення, конвекція, випаровування).
8. Фізіологічні механізми тепловіддачі (рух крові в судинах шкіри,
потовиділення та ін).
9. Центр терморегуляції. Периферичні та центральні терморецептори.
10. Нервові гуморальні механізми терморегуляції.
11. Регуляція температури тіла при змінах температури зовнішнього
середовища. Фізіологічні основи загартовування.
12. Вікові і статеві особливості терморегуляції.
2. Практична робота.
Тема: Дослідження терморегуляції.
Обладнання: сухий крохмаль, йод, серветки із бинта, щедро змочені в
розчині крохмалю, висушені й розгладжені.
Порядок виконання роботи. 1. На долонях у 2 студентів малюють йодні
сітки. Через 5 хвилин на долоні досліджуваних щільно прикладають серветки,
попередньо змочені в розчині крохмалю на 3 хвилини. Порівнюють виділення
поту в обох студентів.
2. Досліджуваному рекомендують одну руку тримати на гарячій колбі, а
другу – на холодній протягом 5–10 хвилин. Потім на долонях малюють йодну
сітку і прикривають щільно серветкою, змоченою в розчині крохмалю.
Порівнюють інтенсивність виділення поту на правій та лівій руці.
3. Досліджуваному рекомендують присісти 30 разів, тоді на долонях
малюють йодну сітку й покривають серветкою. Порівнюють інтенсивність
виділення поту в цього студента, з виділенням поту в іншого студента, котрий
знаходився в стані спокою.
4. Підбирають 3 досліджуваних: правшу, лівшу і амбідекстра. У всіх на долонях
роблять йодні сітки й прикладають серветки, змочені в розчині крохмалю.
Порівнюють інтенсивність виділення поту на обох руках усіх досліджуваних і
роблять висновки.

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи.

Зробити загальні висновки й записати в зошит.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
 4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою „Крок-1”

1. При термометрії встановлено, A. Волюморецепторів передсердь.

що температура відкритих
ділянок шкіри на 1-1,5о С нижче
за температуру поруч
розташованих ділянок, закритих
одягом з натуральних тканин.
Причиною цього є те, що одяг
перш за все, зменшує:
A. Теплоутворення
B. Тепловіддачу
C. Виділення поту
D. Випаровування
E. Радіацію і випаровування
2. У неадоптованної до спеки
людини спостерігається значна
втрата води й солей за рахунок
посиленого потовиділення.
Збудження яких рецепторів
викликає у неї відчуття спраги?
B. Волюморецепторів гіпоталамусу.
C. Волюморецепторів порожнистих
вен.
D. Осморецепторів гіпоталамусу.
E. Волюморецепторів порожнистих
вен і передсердь.
3. У холодну погоду з вітром
люди зaмерзають швидше, ніж
при відсутності вітру. Причиною
цього є те, що вітер збільшує,
перш за все, віддачу тепла
шляхом:
A. Конвекції.
B. Радіації.
C. Теплопроведення.
D. Випаровування.
E. Випаровування і радіації

Ситуаційні задачі.
1. Людина попала в ополонку. Швидко її витягли. В якості першої
допомоги призначили гірчичну ванну температурою 40 0С. Поясніть мету та
механізм дії цієї процедури.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Два студенти постійно відвідують баню: один – відвідує сауну, другий

– звичайну парну. Яку температуру повітря підтримують у першому і другому
випадках? Які механізми терморегуляції тренуються?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
3. У хворого з запаленням легень температура тіла підвищилась до 39 0С,
шкіра стала блідою та сухою, з’явилась „гусяча шкіра”. Якими змінами в
терморегуляції поясняються ці прояви лихоманки?
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Література
Основна:
1. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 3-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – С. 358-373.
2. Фізіологія. Короткий курс : навч. посібник для медичних і фармацевтичних
ВНЗ / [В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік та ін..]; за ред.: проф.
В.М.Мороза, проф. М.В.Йолтухівського. – 3-ге вид. – Вінниця : Нова Книга,
2019. – С. 285-298.
3. Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред.
перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.
– С. 257-290.
4. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 2-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 448 с. : іл.
5. Moroz V.M., Shandra O.A., Vastyanov R.S., Yoltukhivsky M.V., Omelchenko
O.D. Phisiology : Textbook / Edited by V.M.Moroz, O.A.Shandra. – 2nd edition.
– Vinnytsia: Nova Knyha Publishers, 2016. – 728 p.
6. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – C. 258-286.
7. Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка, Київ
„Здоров’я”. - 1995.
Додаткова:
1. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене
видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
2. Физиология человека ( в 3-х томах). Пер. с англ., издание 2-е до полненное
и переработанное (Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т1 – 323
с., Т2 – 313 с, Т3 – 198 с.
3. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.-М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2001.-
526 с.
4. Нормальная физиология/Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачёв / Москва «ГЭОТАР-
Медиа» 2005.- 687 с.
5. Навчальні завдання для студентів з нормальної фізіології людини. Вінниця
– 1985. (Ситуаційні задачі). Фізіологя обміну речовин та енергії. / За ред.
Н.В. Братусь . – Винница, 1985. – С. 27-29 №№ 10,11,14,15.
6. Костиленко Ю.П., Девяткин Е.А., Солдатова И.М. Противоточные
теплообменники в теле человека /Укр. медичний альманах, 1998., №.2. – С.
114–115.
7. Кучеренко Н.Е. и др. Молекулярные механизмы гормональной регуляции
обмена веществ. /Учебное пособие для студ. биол. спец. вузов. К.: Вища
школа, 1986. – С. 248.
8. Ніженковська І.В., Чекман І.С., Олійник С.А., Порало І.В. Енергетичний
обмін та прооксидантно-анатоксичний гомеостаз печінки за умов
рубоміцинової інтоксикації та введення суфаніту /Современые проблемы
токсикологии, 2000, №.2. - С. 23–27.
9. Хамазюк А.И., Гончар И.В. Энергетический метаболизм миокарда // Укр.
кардіологічний журнал, 2000, №.3. – С. 88–95.

СИСТЕМА ВИДІЛЕННЯ
Тема 62. Загальна характеристика систем виділення.
Роль нирок у процесі виділення. Механізм сечоутворення
1. Теоретичні питання заняття
1. Фізіологічна система виділення, її будова, функції. Органи виділення (нирки,
шкіра, легені, травний канал та ін.), їх участь у підтриманні гомеостазу
організму.
2. Нирки - основні органи видільної системи. Нефрон – структурно-функ-
ціональна одиниця нирки. Кровообіг у нирці, його особливості.
3. Основні процеси сечоутворення: фільтрація, реабсорбція, секреція.
4. Механізми клубочкової фільтрації, склад первинної сечі. Регуляція
швидкості фільтрації.
5. Реабсорбція в канальцях, її механізми. Поворотно-протипотоково-
множинна система, її роль.
6. Секреторні процеси у проксимальних та дистальних канальцях і збиральних
трубочках.
7. Кінцева сеча, її склад, кількість. Добовий об’єм сечі у людини, походження
складових частин.
8. Коефіцієнт очищення (кліренс) та визначення швидкості фільтрації,
реабсорбції, секреції, величини ниркового плазмообігу й кровообігу.
Принцип визначення. Фізіологічні основи методів дослідження нирок.

2. Практична робота
Тема: Дослідження механізмів утворення сечі
Обладнання: завдання, задачі, аналізи сечі
Порядок виконання роботи
Визначення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). ШКФ
визначають за об’ємом фільтрату, що надходить у початковий відділ нефрону
обох нирок за 1 хв. Метод ґрунтується на визначенні кліренсу інуліну. ШКФ
вимірюють у мілілітрах за 1 хв, і кількісно він відповідає кліренсу речовини,
від якої плазма очищається лише шляхом фільтрації за формулою: Cin = Uin/Pin×
V, де Cin – кліренс інуліну, або ШКФ; Pin – концентрація інуліну у плазмі крові;
Uin - концентрація інуліну в сечі; V – кількість сечі (мл/ хв). ШКФ в середньому
становить у чоловіків 125 мл/ хв; у жінок - 110 мл/хв на 1,73 м 2 поверхні тіла. З
віком вона зменшується: Cin = 153,2 – 0,96×вік (у роках). За результатами
визначення концентрації інуліну в крові та сечі й кількості сечі розрахувати
ШКФ.
Завдання. Розрахувати та оцінити ШКФ у чоловіка віком 35 років, якщо
після введення інуліну концентрація його в плазмі крові становить 0,04
ммоль/л, в сечі – 0,99 ммоль/л, хвилинний діурез – 5 мл/хв.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Дослідження канальцевої реабсорбції. Величину канальцевої
реабсорбації речовин визначають за різницею між кількістю їх у первинній і
кінцевій сечі за формулою: RH2O = Cin – V / Cin х 100%. У звичайних умовах
величина реабсорбації становить 98-99%.
Для оцінки функції проксимальних канальців визначають величину
максимальної реабсорбації глюкози (T mg), збільшуючи її концентрацію в
плазмі крові до межі, що значно перевищує порогову за формулою: Tmg = Cin
х Рg – Ug х V, де Cin – ШКФ; Рg – концентрація глюкози в крові; Ug–
концентрація глюкози в сечі; V – кількість виділеної за 1 хв сечі. Середня
величина Tmg у чоловіків становить 34,7 ммоль/л. У віці після 40 років Tmg
зменшується на 7% на кожні 10 років життя.
Завдання: визначити RH2O у чоловіка віком 30 років, якщо Cin =125
мл/хв.
Сечі виділяється 1 мл/хв
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

За отриманими данними виконаних завдань записати обгрунтовані
висновки _____________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю
Тестування за системою “Крок-1”.

1. У людини внаслідок тривалого (норма -125±25 мл/хв). Причиною

голодування швидкість
клубочкової фільтрації зросла на
20%. Найбільш ймовірною
причиною змін фільтрації в
зазначених умовах є:
A. Збільшення ниркового
плазмотоку
B. Збільшення системного
артеріального тиску
C. Збільшення проникності
ниркового фільтру
D. Збільшення коефіцієнта
фільтрацїі.
E. Зменшення онкотичного тиску
плазми крові
2. В умовах гострого
експерименту, кролику зробили
перев’язку ниркової артерії.
Внаслідок цього значно зріс
рівень артеріального тиску, що є
результатом збільшення секреції:
A. Адреналіну
B. Реніну
C. Вазопресину
D. Норадреналіну
E. Натрійуретичного гормону
3. У чоловіка швидкість
клубочкової фільтрації 80 мл/хв
цього може бути збільшення:
A. Гідростатичного тиску крові в
капілярах клубочків
B. Ефективного фільтраційного
тиску
C. Онкотичного тиску плазми крові
D. Ниркового кровотоку
E. Проникності ниркового фільтру
4. Утворення первинної сечі в
нирках відбувається внаслідок
фільтрації у ниркових тільцях.
Які компоненти плазми крові
відсутні у первинній сечі?
A. Іони
B. Амінокислоти
C. Глюкоза
D. Сечовина
E. Білки
5. Які зміни складу сечі
спостерігаються при підвищенні
концентрації глюкози в крові?
A. Зменшення вмісту глюкози в
сечі
B. Зменшення секреції натрію
C. Глюкозурія
D. Зменшення реабсорбції
глюкози
E. Зменшення діурезу
Ситуаційні задачі
1. Порівняйте склад плазми крові та первинної сечі і зробіть висновок.
Розрахуйте тиск фільтрації у нирці людини в нормі.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Добовий діурез дорослої здорової людини при дотриманні звичайного

водно-харчового режиму складає 1,5 л. Визначте добовий об’єм первинної сечі,
що утвориться, а також об’єм води, що реабсорбується в організмі. Відомо, що
за 1 хвилину через нирки протікає 1 л крові.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

За даними лабораторних аналізів сечі зробити висновки щодо функцій

не-фронів нирок за фізико-хімічними дослідженнями сечі. Висновок запишіть
у таблицю, наведену нижче.
Для оцінки функцій сечі необхідно отримати першу ранкову сечу (для
виключення впливу на функції нирок другорядних факторів, тому що
первинна сеча є найбільш концентрованою). До фізико-хімічних критеріїв
оцінки нормальних функцій нирок відносять: колір, реакцію, питому масу,
прозорість, наявність жовчних пігментів, білка, глюкози.
Прозорість і колір. Сеча у нормі прозора, солом’яно-жовтого кольору.
Колір залежить від концентрації речовин розчинених у сечі (уробілін,
уробіліноген та ін.) Зміна кольору сечі залежить від наявності патологічних
процесів в організмі. Коричневий, темно-жовтий чи зелений колір («колір пива»)
свідчить про надлишок жовчних пігментів (при ураженні паренхіми печінки).
Сірувато-молочний колір свідчить про присутність солей фосфатів,
кров’янистий (колір м’ясних помиїв)–про те, що фільтруються еритроцити
(ураження гломерулярного апарату при гломерулонефриті та сечокам’яній
хворобі, а також при вживанні деяких лікарських препаратів). Зміна
прозорості сечі пов’язана з порушенням фільтрації, а саме білка, лейкоцитів,
продуктів запалення (слизу, мікроорганізмів та ін.).
Кількість виділення сечі. У нормі добовий діурез складає 1-1,5 л.
Перевищення цього показника називається поліурією. Фізіологічна поліурія –
збільшення діурезу при прийомі великої кількості рідини за рахунок збільшення
фільтрації. Патологічна поліурія – при цукровому діабеті за рахунок високого
осмотичного тиску глюкози, що перешкоджає реабсорбції води в канальцях;
при розсмоктуванні набряків за рахунок покращення ниркової гемодинаміки
та підсилення фільтрації; хронічному гломерулонефриті за рахунок зниження
канальцевої реабсорбції. Важливе діагностичне значення має співвідношеньня
денного та нічного діурезу (у нормі 3:1) Підвищення виділення сечі вночі
(ніктурія) спостерігається при запальних процесах у системі сечовиділення
(пієлоцистіт, пієлонефрит), ураженні гломерулярного апарату нирки та
серцево-судинній недостатності. Повне припинення виділення сечі (анурія ).
Відносна густина сечі. Цей показник характеризує реабсорбцію та
фільтрацію в нирках та залежить від віку, характеру їжі та кількості випитої
води. У новонароджених – 1,006-1,018; в 2-5 років – 1,009-1,016, у дорослих та
підлітків- 1,010- 1,025. Підвищення відносної густини сечі (гіперстенурія -
1,020-1,030) спостерігається при недостатньому питному режимі або швидкій
втраті води (проноси, збільшене потовиділення при високій температурі,
блювоті), збільшенні рівня білка, солей чи цукру у сечі . Зниження відносної
густини сечі (гіпостенурія-1,002-1,005) спостерігається при збільшеному
питному режимі, періоді розсмоктування набряків, нирковій недостатності,
запальнні.
Запах сечі. При цукровому діабеті та кетонемічному синдромі – запах
ацетону. Кетонурія може спостерігатись також при вуглеводному голодуванні,
гіпертермії.
рН сечі. Залежить від кількості вільних протонів Н +, виділених при
дисоціації органічних кислот та кислих солей. У нормі рН сечі – слабко кисла
(5,0-7,0, у дітей 4,5-8,0). При запальних процесах, гіпервентиляції,
гіпокалійемії, фосфатурії, коли у харчовому раціоні переважає рослинна їжа -
рН сечі стає лужною. Коли у харчовому раціоні переважає білкова їжа, під час
голодування, при цукровому діабеті, туберкульозі - рН сечі стає кислою.
Рівень білка в сечі. У нормі в сечі міститься 0,033‰ або 0,002-0,006 г/л
білка. Збільшення цього показника можливе при фізичному навантаженні
(підвищення проникності ниркової мембрани клубочків внаслідок
накопичення кислих продуктів обміну), при порушенні гемодинаміки у нирках,
запальних процесах сечовидільної системи, високій температурі. Сліди білка
спостерігаються в сечі при ураженні нижніх сечовидільних шляхів (при цій
патології в сечі з’являється і велика кількість лейкоцитів та бактерій
Піурія (наявність лейкоцитів у сечі). У нормі в сечі міститься не більше
5-6 лейкоцитів (у жінок і дівчаток 5-10). Підвищення кількості лейкоцитів у сечі
свідчить про запальні процеси в сечовидільних шляхах (у жінок - вульвовагініт,
у чоловіків - фімоз, баланіт). Для уточнення ниркового походження піурії
проводять дослідження добової сечі за Каховським-Адісом (у нормі за добу
виділяється 2 000 000 лейкоцитів).
Гематурія (наявність еритроцитів в сечі). У нормі може бути
присутність одиночних еритроцитів: 1-2 у полі зору. При патології клубочків
(при інтоксикаціях, гломерулонефриті, пухлинах нирок, сечокам’яній хворобі)
можлива патологічна гематурія. При ураженні ниркової лоханки чи сечовода в
сечі виявляють згустки крові, багато лейкоцитів, кристали сечової кислоти.
Основна причина патологічної гематурії – підвищена проникність капілярів
клубочків. Для уточнення походження гематурії проводять дослідження добової
сечі за Каховським-Адісом). (в нормі за добу виділяється 1 000 000
еритроцитів).
Циліндрурія. Розрізняють гіалінові циліндри, що складаються з білка, що
згорнувся у просвіті канальців. 1-2 гіалінових циліндра іноді виявляють у сечі
здорових дітей, а також при підвищенні температури, патології нирок
внаслідок порушення фільтрації. Епітеліальні циліндри складаються зі
склеєних між собою клітин епітелію канальців, що свідчить про ураження
ниркової паренхіми (гломерулонефрит). Зернисті циліндри - суміш епітелію
канальців та продуктів розпаду клітин та жирів, що трактується як важке
ураження канальцевого апарата.
Неорганізований осад сечі (уратурія, оксалатурія, фосфатурія).
Наявність у сечі сечокислих солей (уратурія) спостерігається при переважанні
м’яса в харчовому раціоні, фізичному перевантаженні, підвищеній
температурі. Присутність у сечі щавлевокислого кальцію (оксалатурія)
відмічається при споживанні чаю, кави, какао, томатів, шпинату, редису; при
цукровому діабеті. У нормі з сечею виводиться 8-10 мг% оксалатів за добу.
Перевищення цієї норми свідчить про наявність камінців у нирках. Фосфатурія
- збільшення фосфатів при кислій рН сечі. Спостерігається при прийомі
саліцилатів, порушенні кальцієво-фосфорного обміну, опіках, споживанні
рослинної їжі та фруктів.
Епітелій у нормі в результаті десквамації у сечовому осаді зустрічається
1-3 клітини в полі зору. Перевищення норми спостерігається при гострих і
хронічних запальних.
процесах, інтоксикації та сечокам ’ яній хворобі.
Бактеріурія – наявність у сечі бактерій. У нормі сеча - стерильна.
Бактерії з’являються при запальних процесах в сечовидільній системі.
Проаналізуйте аналіз сечі хворого. Укажіть нормальні показники,
якщо вони не відповідають нормі.

ВОКЛ ім. М.І.Пирогова Гр. Іванов А.А. Дата : 1.02.06

р.
Кількість сечі 2200 мл Епітелій: Чисельні у полі зору
(мл)
Колір солом’яно- - плаский +
жовтий
Прозорість мутна - уретральний +
Питома маса 1006 - нирковий
Реакція лужна Еритроцити: -
Білок 0,033 % 0 - незмінені
Цукор - змінені -
Ацетон - Слиз +
Жовчні пігменти - Бактерії +
Лейкоцити 40-50 у полі зору Солі -
Циліндри - Підпис лаборанта

Проаналізуйте аналіз сечі хворого. Укажіть нормальні показники,

якщо вони не відповідають нормі.
ВОКЛ ім. М.І.Пирогова Гр. Іванов А.А. Дата : 1.02.06
р.
Кількість сечі 2400 мл Епітелій: Чисельні у полі зору
(мл)
Колір солом’яно- - плаский +
жовтий
Прозорість мутна - уретральний +
Питома маса 1006 - нирковий
Реакція лужна Еритроцити: -
Білок 0,033 % 0 - незмінені
Цукор - змінені -
Ацетон - Слиз +++
Жовчні пігменти - Бактерії +++

Лейкоцити 35-50 у полі зору Солі -

№ Фізико-хімічні критерії оцінки функцій нирок

Висновки
густина сечі

еритроцити
Лейкоцити
прозорість

циліндри

пігменти
відносна
кількість

глюкоза
бактерії

Ацетон,

Жовчні
РН сечі
добова
колір

білок

слиз
сечі

солі
1
о-жовтий о-жовтий

0,0033‰ відсутній відсутній

Насичен Солом,ян

1500 м л

відсутні

відсутні

відсутні

відсутні
відсутні
відсутні

відсутні

відсутні
Повна

1006

5,5
2

полі зору

відсутні

відсутні

відсутні
відсутні
відсутні

відсутні

відсутні
850 мл
Повна

1-2 в
1020

4,8

3
3000 мл

відсутні

відсутні

відсутні

відсутні
відсутні
відсутні

відсутні
Слабко-
жовтий
Повна

1002

3,2

+
Солом,яно-

4
2-3 в полі 1-2 в полі
0,0033‰
1000 мл

відсутні

відсутні

відсутні
відсутні
відсутні

відсутні

відсутні
жовтий
Повна

1012

зору
5,5

5
1200 мл

0,036‰

уробілін
відсутні

відсутні

відсутні
відсутні
відсутні

відсутні
Повна

Колір

1022
пива

зору
8,1

Тема 63. Роль нирок у підтриманні гомеостазу.

Регуляція роботи нирок

1. Теоретичні питання заняття.

1. Регуляція сечоутворення. Участь нирок у підтриманні азотистого балансу,
параметрів гомеостазу.
2. Регуляція сталості осмотичного тиску внутрішнього середовища, роль
вазопресину. Механізми спраги.
3. Регуляція сталості концентрації іонів натрію, калію, об’ємів води
та циркулюючої крові в організмі за участю нирок: роль ангіотензин-
альдостеронової системи, передсердного натрійуретичного гормону.
4. Регуляція сталості концентрації іонів кальцію та фосфатів за участю
нирок.
5. Сечовипускання та його регуляція.
6. Фізіологічні основи методів дослідження функції нирок.
7. Вікові зміни сечоутворення та сечовипускання.
 2. Практична робота
Тема: Дослідження канальцевої секреції, ниркового кровообігу і
плазмообігу
Обладнання: завдання, задачі, аналізи сечі
Порядок виконання роботи
Визначити величину максимальної канальцевої секреції. ЇЇ
визначають за різницею між кількістю речовини у первинній та вторинній
сечі: Tm = V х U – C х P х α, де α – 0,8
Tm – показник максимальної канальцевої секреції речовини; V – кількість сечі;
C – швидкість клубочкової фільтрації; U - концентрація речовини в сечі; P –
концентрація речовини у плазмі; α – частина речовини, що міститься в плазмі,
не зв’язаної з білками.
Для оцінки функціональної здатності проксимальних канальців виділяти
речовини шляхом секреції визначають секрецію парааміногіпурової кислоти
(ПАГ). Максимальну секрецію ПАГ (Tm ПАГ) визначають за умов збільшення її
концентрації у плазмі крові, при якій відбувається максимальна секреція у
проксимальних канальцях.
Tm ПАГ = UПАГ х V – Cin х PПАГ х α , де α – 0,8.
Середня величина максимальної канальцевої секреції ПАГ становить 6,78±1,37
ммоль/с, або 79,9±16,7 мл/хв.
Завдання: визначити величину максимальної секреції ПАГ у жінки віком 48
років, якщо відомо, що концентрація ПАГ у плазмі крові становить
3,0 ммоль/л, у сечі –115 ммоль/л, кількість сечі - 4 мл/хв, величина клубочкової
фільтрації – 125 мл/хв.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Дослідження ниркового кровообігу і плазмообігу
Клінічні методи визначення ефективного кровообігу і плазмообігу ґрунтуються
на визначенні кліренсу ПАГ, оскільки при низькій концентрації цієї речовини
у плазмі крові вона практично повністю звільняється від неї за один етап
проходження через нирки:
Спаг= Uпаг× V/ Pпаг,
де V – кількість сечі; P – концентрація речовини у плазмі; U - концентрація
речовини в сечі.
Середня швидкість ефективного ниркового плазмообігу для чоловіків -720
мл/хв., для жінок – 660 мл/хв. Швидкість ефективного ниркового плазмообігу
залежно від віку пацієнта розраховують за формулою: 840-6,44 × вік (у роках)
Завдання: визначити швидкість ефективного ниркового плазмообігу та
кровообігу у жінки віком 42 роки , якщо концентрація ПАГ у плазми крові –
0,085 ммоль/л, у сечі – 18,82 ммоль/л, кількість сечі -3 мл/хв.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

3. Рекомендації до оформлення результатів практичної роботи

За отриманими данними виконаних завдань записати обгрунтовані
висновки:
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної роботи і самоконтролю

Тестування за системою “Крок-1”.

1. Трансплантована нирка реагує D. Зниження тонусу симпатичної

на больові подразнення зупинкою
сечовиділення. Чим зумовлена ця
реакція?
A. Впливом парасимпатичної
нервової системи.
B. Зниженням секреції АДГ
C. Збільшенням секреції АДГ.
D. Впливом симпатичної нервової
системи.
E. Зниженням секреції АКТГ.
2. У хворого виявлено високу
концентрацію в крові осмотично
активних речовин. Як це
впливатиме на об`єм діурезу? За
яким механізмом
A. Секреція АДГ збільшується –
діурез не змінюється.
B. Секреція АДГ збільшується –
діурез збільшується.
C. Секреція АДГ і діурез не
змінюється.
D. Секреція АДГ не змінюється,
діурез зменшується.
E. Секреція АДГ збільшується –
діурез зменшується.
3. У людини з захворюванням
нирок виявлено збільшення
артеріального тиску, особливо
діастолічного. Яка можлива
причина цього?
A. Збільшення утворення реніну.
B. Зниження в крові
трийодтирозину.
C. Підвищення тонусу
парасимпатичної системи.
системи.
E. Правильної відповіді немає.
4. Яка роль ренін – ангіотензин –
альдостеронової системи ?
A. Затримання води та NaCl в
організмі, регуляція кровообігу.
B. Підтримання нормального
кровообігу в нирках.
C. Регуляція артеріального тиску,
водно–сольового обміну в
організмі.
D. Підтримання артеріального
тиску та виведення води та NaCl
з організму.
E. Зниження артеріального тиску,
утримання води та NaCl в
організмі
5. У хворого встановлено
зниження синтезу вазопресину,
що призводить до поліурії і, як
наслідок, до вираженої
дегідратації організму. У чому
полягає механізм розвитку
поліурії?
A. Зниження канальціївої
реабсорбції води
B. Зниження канальціївої
реабсорбції іонів Nа +
C. Зниження канальціївої
реабсорбції білка
D. Зниження реабсорбції глюкози
E. Збільшення клубочкової
фільтрації

Ситуаційні задачі
1. Після видалення обох наднирникових залоз тварина гине внаслідок
порушення електролітного обміну. Поясніть механізм цього порушення.
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________

2. Поясніть, чому не можна вгамувати спрагу морською водою.

________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Література
Основна:
1. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука.–Вид. 3-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2017. – С. 406-423.
2. Фізіологія. Короткий курс : навч. посібник для медичних і фармацевтичних
ВНЗ / [В.М.Мороз, М.В.Йолтухівський, Н.В.Бєлік та ін..]; за ред.: проф.
В.М.Мороза, проф. М.В.Йолтухівського. – 3-ге вид. – Вінниця : Нова Книга,
2019. – С. 271-284.
3. Вільям Ф.Ганонг. Фізіологія людини: Підручник /Переклад з англ. Наук. ред.
перекладу М.Гжегоцький, В.Шевчук, О.Заячківська.-Львів: БаК, 2002.–С.
641-678.
4. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вид. 2-тє. – Вінниця : Нова Книга, 2015. – 448 с. : іл.
5. Moroz V.M., Shandra O.A., Vastyanov R.S., Yoltukhivsky M.V., Omelchenko
O.D. Phisiology : Textbook / Edited by V.M.Moroz, O.A.Shandra. – 2nd edition.
– Vinnytsia: Nova Knyha Publishers, 2016. – 728 p.
6. Фізіологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів / В.Г.Шевчук,
В.М.Мороз, С.М.Бєлан, М.Р.Гжегоцький, М.В.Йолтухівський; за редакцією
В.Г.Шевчука. – Вінниця : Нова Книга, 2012. – C. 258-286.
7. Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г.Шевчука, Д.Г.Наливайка, Київ
„Здоров’я”. - 1995.
Додаткова:
1. Людина. Навчальний посібник з анатомії та фізіології.- Львів.- (2-ге оновлене
видання) //За ред. О. Заячківської, М. Гжегоцького.- 2002.- 240 с.
2. Физиология человека ( в 3-х томах). Пер. с англ., издание 2-е до полненное
и переработанное (Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. - М.: Мир, 1996.- Т1 – 323
с., Т2 – 313 с, Т3 – 198 с.
3. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология
человека.-М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2001.-
526 с.
4. Нормальная физиология/Р.С. Орлов, А.Д. Ноздрачёв / Москва «ГЭОТАР-
Медиа» 2005.- 687 с.
5. Физиология человека: В 3-х т.: Пер. с англ. / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса.
— М.: Мир, 1996.
6. Фізіологія: Навч. посібник / За ред. В.Г. Шевчука. — Вінниця: Нова книга,
2005.