МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології

ЗАТВЕРДЖУЮ
В.о. проректора з науково-педагогічної роботи
проф.____________________І.П. Шмакова
"__01_"______________09_____________2021р

РОБОЧА ПРОГРАМА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«МІКРОБІОЛОГІЯ, ВІРУСОЛОГІЯ ТА ІМУНОЛОГІЯ»

Рівень вищої освіти: другий (магістерський)

Галузь знань: 22 «Охорона здоров’я»
Спеціальність: 222 «Медицина»
Освітньо-професійна програма: Медицина

Одеса 2021 - 2022

1
Програму складено на основі освітньо-професійної програми другого рівня вищої освіти з
підготовки магістрів за спеціальності 222 «Медицина» ОНМедУ, затвердженою Вченою
Радою ОНМедУ від 04 червня 2020 року (Протокол № 11), на підставі статті 10 Закону
України від 01.07.2014 № 1556- VII «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів
України від 29.04.2015 № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей,
за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» із змінами, внесеними
постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2017 № 53.

Розробники: доцент, д.мед.н., Грузевський О.А. , доцент, к.мед.н., Головатюк О.Л.

Програму обговорено на засіданні кафедри мікробіології, вірусології та імунології

Протокол № 1 від 27.08.2021
Завідувач кафедри, доцент Грузевський О.А.

Програму ухвалено на засіданні предметної циклової комісії з медико-біологічних

дисциплін
Протокол №1 від 27.08.2021
Голова предметної циклової методичної комісії д.мед. наук, проф. Аппельханс О.Л.

Програму затверджено на засіданні Центральної координаційно-методичної Ради ОНМедУ

Протокол № 1 від 30.08.2021 р.

2
 1.Опис навчальної дисципліни:

Найменування показників Характеристика навчальної дисципліни

Денна форма навчання
Загальна кількість: Обов’язкова
Кредитів – 8,5 Рік підготовки 2-3
Годин – 255 Семестр ІV - V
Змістових підрозділів – 6 Лекції 30 годин
Практичні 120 годин
Самостійна робота 105 годин
У т.ч. індивідуальні завдання 0
Форма підсумкового контролю Іспит

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою курсу є оволодіння студентами системою знань про фізіологічну роль
мікробів в організмі людини, їх взаємодію з організмом людини, механізми розвитку
інфекційних захворювань, формування здатності до визначення методів діагностики,
специфічної профілактики та лікування інфекційних захворювань.
Завдання дисципліни:
 навчити інтерпретувати біологічні властивості патогенних та непатогенних
мікроорганізмів, вірусів та закономірності їх взаємодії з макроорганізмом, з популяцією
людини та зовнішнім середовищем.
 сформувати вміння визначати методи мікробіологічної і вірусологічної діагностики,
етіотропної терапії та специфічної профілактики інфекційних хвороб.
 оволодіння студентами знаннями про будову імунної системи організму людини.
 Сформувати вміння трактувати основні механізми формування імунної відповіді
організму людини.
 сформувати вміння визначати основні типи патологічної реакції імунної системи і
зв’язок з виникненням найбільш поширених хвороб людини.

Процес вивчення дисципліни спрямований на формування елементів наступних

компетентностей:
- ІК – Здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у певній галузі професійної
діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення
інновацій та характеризується комплексністю та невизначеністю умов та вимог.
- ЗК1 – Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
- ЗК2 – Здатність знати та розуміти предметну область та професійну діяльність.
- ЗК3 – Здатність спілкуватися державною мовою.
- ЗК4 – Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями, використовувати
інформаційні і комунікаційні технології; здатність до пошуку, оброблення та аналізу
інформації з різних джерел.
- ЗК5 – Здатність до адаптації та прийняття обґрунтованого рішення в новій ситуації.
- ЗК6 – Здатність працювати в команді.
- ЗК8 – Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт.
- ЗК9 – Здатність діяти на основі етичних міркувань, соціально, відповідально та свідомо.
- СК1 – Навички комунікації та клінічного обстеження пацієнта під час діагностики та
лікування.
- СК2 – Здатність визначати необхідний перелік клініко-лабораторних та
інструментальних досліджень та оцінювати їх результати під час діагностики та лікування.
- СК3 – Здатність встановлювати попередній та клінічний діагноз.

3
- СК4 – Здатність визначати принципи лікування, необхідний режим праці та відпочинку і
характер харчування.
- СК5 – Здатність діагностувати невідкладні стани
- СК6 – Здатність визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу.
- СК8 – Здатність виконувати медичні маніпуляції ().
- СК10 – Здатність планувати та проводити санітарно-гігієнічні та профілактичні заходи.
- СК12 – Здатність визначати тактику ведення осіб, що підлягають диспансерному
нагляду.
- СК14 – Здатність вести медичну документацію.

Очікувані результати
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
 алгоритм проведення серологічних реакцій при інфекційних хворобах;
 алгоритм проведення мікробіологічного дослідження біологічних рідин та виділень;
 алгоритм проведення хімічних, органолептичних, бактеріологічних типів дослідження
якості продуктів харчування та води.
Студенти повинні вміти:
 оцінювати результати лабораторних та інструментальних досліджень;
 передбачати негативні наслідки впливу небезпечних факторів на організм людини;
 оволодіти сучасними методами мікробіологічних досліджень при інфекційних
хворобах;
 аналізувати принципи одержання вакцинних препаратів, методи їх стандартизації і
контролю, практичне використання;
 оволодіти принципами виготовлення імунних сироваток, методами іх стандартизації,
контролю, практичне значення;
 інтерпретувати розвиток медицини в історичній ретроспективі;
 трактувати основні історико-медичні події;
 демонструвати володіння морально-етичними принципами ставлення до живої людини,
її тіла як об’єкта анатомічного та клінічного дослідження.

3. Зміст навчальної дисципліни

ЧАСТИНА 1. ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ

Тема 1. Предмет і задачі медичної мікробіології. Обладнання та устаткування
мікробіологічної лабораторії. Мікроскопічний метод вивчення мікроорганізмів.
Техніка мікроскопії.
Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології: Біотехнологія. Медична
мікробіологія та її розділи. Задачі медичної мікробіології у вивченні біологічних
властивостей патогенних та непатогенних мікроорганізмів, закономірностей їх взаємодії з
макроорганізмом, популяцією людей і зовнішнім середовищем; розробка та використання
методів мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та специфічної профілактики
інфекційних хвороб. Методи мікробіологічного дослідження: мікроскопія, фарбування,
культивування, виділення чистих культур, імунологічні методи, моделювання на тваринах,
вірусологічні методи, біотехнологічні та генно-інженерні.
Зв'язок медичної мікробіології з практичною діяльністю лікаря. Принципи організації
мікробіологічної служби, заклади мікробіологічного профілю. Мікроби як основний об'єкт
вивчення мікробіології. Доклітинні і клітинні форми мікробів (пріони, віроїди, віруси,
бактерії, гриби, найпростіші). Принципові риси сучасної медичної мікробіології та
тенденції її розвитку.
Етапи розвитку мікробіології. Виникнення та становлення мікробіології як науки
(друга половина Х1Х ст.). Праці Л. Пастера, Р. Коха та їх школи. Їх значення для медичної

4
мікробіології. Відкриття збудників основних інфекційних захворювань людини. Розробка
методів їх культивування та диференціації.
Медична мікробіологія в першій половині ХХ ст. Подальші відкриття збудників
інфекційних хвороб. Розвиток хіміотерапевтичного напрямку в мікробіології та медицині
(П. Ерліх та ін.). Відкриття антибіотиків (О. Флемінг та ін.).
Відкриття вірусів. Становлення вірусології як самостійної науки. Д.Й.Івановський –
засновник вірусології. Значення науково-технічного прогресу в галузі молекулярної
біології, генетики і генетичної інженерії, для подальшого розвитку теоретичної та
прикладної медичної мікробіології, вірусології та імунології.
Зародження імунології як самостійної науки в пастерівський період. Розробка Л.
Пастером принципів виготовлення живих вакцин. Відкриття фагоцитозу як захисної
реакції організму. Створення клітинної теорії імунітету (І. І. Мечников). Відкриття
гуморальних факторів імунітету (П. Ерліх, Е. Берінг, Е. Ру та ін.). Відкриття алергії, методів
одержання анатоксинів, вакцин, лікувальних сироваток, серологічних методів діагностики
інфекційних захворювань. Прогрес імунології у другій половині ХХ ст.
Обладнання та устаткування мікробіологічної лабораторії. Мікроскопічний метод
вивчення мікроорганізмів. Режим роботи в бактеріологічнгої лабораторії. Техніка
мікроскопії. Мікроскопічний метод вивчення мікроорганізмів. Препарати для мікроскопії,
техніка їх виготовлення.
Тема 2. Методи мікроскопічного вивчення мікроорганізмів. Основні форми
бактерій. Прості і складні методи фарбування. Фарбування за Грамом.
Прості та складні методи забарвлення. Метод Грама, механізм, застосування методу.
Основні форми і розміри бактерій. Морфофізіологічні особливості грампозитивних і
грамнегативних бактерій. Фактори, що впливають на забарвлення бактерій за Грамом.
Тема 3. Структура бактеріальної клітини
Структура бактеріальної клітини. Джгутики, війки, капсула, клітинна стінка,
периплазма, цитоплазматична мембрана, нуклеоїд, цитоплазма, рибосоми, мезосоми,
плазміди, включення. Хімічний склад і функціональне значення різних структур
прокаріотів. Поліморфізм бактерій. Форми існування бактерій, які перебувають у спокої
(спори). Спороутворення. Властивості L-форм бактерій. Методи виявлення структур
прокаріотів, фарбування за Цілем-Нільсеном, Ожешко, Нейссеру, Буррі-Гінса, Йоне та iн.
Механізми взаємодії барвників із структурами бактеріальної клітини
Тема 4. Морфологія та структура спірохет, актиноміцетів, грибів, найпростіших
Особливості ультраструктури і хімічний склад спірохет, актиноміцетів, рикетсій,
хламідій, мікоплазм. Структура клітини грибів. Основні форми грибів: дріжджі,
дріжджеподібні гриби, нитчаті гриби. Гіфи, міцелій. Диморфізм грибів. Особливості
структури цитоплазматичної мембрани і клітинної стінки. Механізми розмноження грибів:
брунькування, утворення спор. Вегетативні спори, ендоспори, екзоспори, статеві спори.
Методи вивчення морфології грибів. Особливості структури найпростіших: пелікула,
ектоплазма, цисти. Життєві цикли найпростіших, патогенних для людини. Методи
вивчення морфології. Мікроскопічний метод діагностики інфекційних захворювань.
Тема 5. Фізіологія бактерій. Поживні середовища. Методи стерилізації.
Дезінфекція
Хімічний склад бактеріальної клітини: вода, хімічні елементи та мінеральні речовини,
нуклеїнові кислоти, білки, ліпіди, вуглеводи. Особливості хімічного складу бактерій
порівняно з еукаріотичними клітинами. Особливості обміну речовин та енергії у бактерій
(інтенсивність обміну речовин, різноманітність типів метаболізму, метаболічна
пластичність, надлишковий синтез метаболітів та енергії). Конструктивний і енергетичний
обмін, їх взаємозв’язок.
Особливості метаболізму і розмноження хламідій, спірохет, актиноміцетів. Живлення
бактерій. Джерела азоту, вуглецю, мінеральних речовин і ростових факторів. Аутотрофи та
гетеротрофи. Голофітний спосіб живлення. Механізми переносу поживних речовин у
5
бактеріальну клітину: енергонезалежний (проста та полегшена дифузія), енергозалежний
(активний транспорт), значення ферментів периплазми та пермеаз. Класифікація бактерій за
типами живлення.
Дихання бактерій. Енергетичні потреби бактерій. Джерела та шляхи одержання
енергії у фотоаутотрофів, хемоаутотрофів. Типи біологічного окислення субстрату і
способи одержання енергії у гетерохемоорганотрофів: окислювальний метаболізм; гниття –
як сукупність анаеробного і аеробного розщеплення білків; бродильний метаболізм та його
продукти; нітратне дихання. Аероби, анаероби, факультативні анаероби, мікроаерофіли,
капничні бактерії.
Вегетативні форми та форми спокою мікробів. Простий поділ. Фрагментація. Фази
розмноження мікробів у рідкому живильному середовищі в стаціонарних умовах.
Безперервне культивування, його значення в біотехнології. Поживні середовища. Вимоги
до поживних середовищ. Види поживних середовищ. Способи створення щільних
поживних середовищ: агар-агар, желатин, згорнута сироватка. Основні принципи та методи
культивування бактерій.
Стерилизация. Методи стерилізації, режими стерилізації. Дезінфекція, призначення
текучої та заключної дезінфекції. Препарати для дезінфекції.
Тема 6. Бактеріологічний метод вивчення. Методи виділення чистих культур
аеробів і анаеробів
Мішані та чисті культури бактерій. Принципи і методи виділення чистих культур
аеробних та анаеробних бактерій. Колонії, особливості їх формування у різних видів
бактерій. Поняття „ізольована” і „підозріла” колонії. Етапи виділення чистих культур
бактерій шляхом посіву на щільні поживні середовища. Характеристика кожного етапу.
Тема 7. Культуральні властивості бактерій
Культуральні властивості мікроорганізмів – тип живлення, дихання, температурний
оптимум, морфологія росту на щільних та рідких поживних середовищах. Морфологія
колоній, морфологія росту на МПА і МПБ в пробірках. Типи колоній. Пігментоутворення.
Тема 8. Біохімічні властивості мікроорганізмів. Ідентифікація чистих культур
бактерій
Ферменти бактерій та їх класифікація. Конститутивні та індуктивні ферменти,
генетична регуляція. Специфічність дії ферментів. Екзо- та ендоферменти. Лімітуючі
фактори середовища проживання (температура, концентрація водневих іонів, осмотичний
тиск, тиск кисню). Поняття про мезофіли, термофіли, психрофіли. Галофіли, кислото- та
луголюбиві бактерії. Методи вивчення ферментативної активності бактерій та
використання їх для ідентифікації бактерій. Сучасні методи прискореної ідентифікації
бактерій за допомогою автоматизованих індикаторів ферментативної активності.
Використання мікробів та їх ферментів у біотехнології для одержання амінокислот,
пептидів, органічних кислот, вітамінів, гормонів, антибіотиків, кормового білка, для
обробки харчових та промислових продуктів, біологічної очистки стічних вод, одержання
рідкого та газоподібного палива. Способи ідентифікації виділених культур. Поняття про
морфовари, хемовари. Бактеріологічний (культуральний) метод мікробіологічної
діагностики інфекційних захворювань.
Тема 9. Фаги. Генетика мікроорганізмів.
Морфологічні типи і структура бактеріофагів. Хімічний склад. Вірулентні та помірні
фаги. Стадії продуктивного типу взаємодії бактеріофагів з бактеріальними клітинами.
Лізогенія і фагова конверсія. Практичне використання бактеріофагів у мікробіології та
медицині з метою ідентифікації бактерій, профілактики та терапії інфекційних захворювань
і для оцінки мікробного забруднення об’єктів навколишнього середовища.
Визначення генетики мікроорганізмів як науки. Її значення в теорії і практиці
медицини. Відмінність геномів прокаріотичних та еукаріотичних клітин. Еволюція геному
мікроорганізмів. Організація генетичного матеріалу бактеріальної клітини: бактеріальна

6
хромосома, плазміди, мігруючі елементи. Структура хромосоми. Гени. Принципи
функціонування бактеріального генома. Система репарації.
Плазміди бактерій, їх властивості. Кон'югативні та некон'югативні, інтегративні та
автономні плазміди. Класифікація плазмід за функціональною активністю: F, R, Со1, Н1у,
Ent та інші плазміди. Транспозони, послідовності-вставки. Загальна характеристика та
функції мігруючих генетичних елементів. Поняття про генофонд, генотип і фенотип. Види
мінливості у бактерій. Модифікаційна мінливість, її механізми та форми прояву у бактерій.
Генотипова мінливість. Мутації бактерій, їх різновиди. Мутагени, їх класифікація. Види
мутацій: делеція, транслокація, інверсія, дуплікація, інсерція. Генетична рекомбінація та її
типи. Механізми передачі генетичної інформації у бактерій та їх значення для одержання
штамів бактерій з заданими властивостями та для складання генетичних карт.
Трансформація, трансдукція та кон'югація. Гетерогенність популяції мікроорганізмів, типи
і механізми популяційної мінливості. Поняття про дисоціацію бактерій, S- і R-форми
колоній. Значення мінливості в еволюції мікроорганізмів. Мікробіологічні основи
генетичної інженерії та біотехнології. Використання ферментів (рестриктази, лігази,
полімерази, ревертази) в генноінженерних дослідженнях. Вектори, які використовують для
переносу генетичного матеріалу. Особливості експресії генів у клітинах прокаріотів та
еукаріотів. Практичне використання результатів генно-інженерних досліджень в медицині,
біології та народному господарстві.
Тема 10. Молекулярно-генетичні методи дослідження
Генетичні методи в діагностиці інфекційних захворювань та в ідентифікації бактерій:
сіквенс ДНК, полімеразна ланцюгова реакція, гібридизація нуклеїнових кислот, визначення
довжини фрагментів нуклеїнових кислот та ін. Сучасні уявлення про еволюцію світу
мікробів. Принципові відмінності у структурі і функціях між прокаріотами (бактерії),
еукаріотами (гриби, найпростіші), вірусами, віроїдами, пріонами. Таксономічне значення
гену 16 S рибосомальної РНК. Поняття про популяцію, культуру, штам і клон у
мікроорганізмів. Бінарна номенклатура бактерій. Класифікація грибів і найпростіших.
Тема 11. Мікробіологічні основи антимікробної хіміотерапії та антисептики.
Мікробний антагонізм, його механізми. Мікроби–антагоністи – продуценти
антибіотиків. Історія відкриття перших антибіотиків: О. Флемінг, З. Ваксман. Антибіотики,
визначення, поняття, біологічна роль в природі.
Класифікація антибіотиків за походженням, хімічним складом, за механізмом та
спектром антимікробної дії. Природні, напівсинтетичні та синтетичні антибіотики.
Механізм дії антибіотиків на мікробну клітину. Антибіотики – інгібітори синтезу
пептидоглікану клітинної стінки, синтезу білка, нуклеїнових кислот, а також такі, що
порушують функцію цитоплазматичної мембрани бактерій та грибів. Бактерицидна та
бактеріостатична дія антибіотиків. Одиниці виміру антимікробної активності антибіотиків.
Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Поняття про мінімальну
пригнічувальну концентрацію. Антибіотикограма.
Ускладнення антибіотикотерапії. Дисбактеріоз. Антибіотикорезистентні,
антибіотикозалежні, толерантні до антибіотиків форми бактерій.
Природна та набута стійкість до антибіотиків. Генетичні та біохімічні механізми
антибіотикорезистентності. Роль плазмід та транспозонів у формуванні лікарської стійкості
бактерій. Шляхи запобігання формуванню резистентності бактерій до антибіотиків.
Принципи раціональної антибіотикотерапії.
Антисептика. Розробка наукових принципів антисептики (І. Земельвейс, Д. Лістер).
Антисептичні засоби. Механізми антимікробної дії. Набута стійкість до антисептиків.
Тема 12. Відрацювання алгоритму застосування загальних методів
дослідження в мікробіології (Матеріали з тем 1 – 11)
Перелік практичних завдань та робіт до заняття 12
1. Провести мікроскопію препарату з використанням імерсійного об’єктиву, зробити
висновок про морфологічні властивості досліджуваних мікроорганізмів.
7
2. Приготувати бактеріальний препарат, зафарбувати за методом Грама, здійснити
мікроскопію з використанням імерсійного об’єктиву, зробити висновок про чистоту
досліджуваної культури мікроорганізмів.
3. Описати культуральні властивості колоній мікроорганізмів, які виросли на поверхні
МПА.
4. Описати властивості колоній мікроорганізмів, які виросли на середовищі Ендо.
Знайти колонії, які характерні для E. coli. Пояснити суть використання диференціально-
діагностичних середовищ з вуглеводами.
5. Пояснити принципи і методи стерилізації, використання бактеріальних фільтрів,
контроль стерилізації.
6. Пояснити суть методу виділення чистої культури бактерій, основні етапи виділення
чистої культури.
7. Пояснити методи культивування анаеробних бактерій.
8. Здійснити облік результатів визначення чутливості чистої культури бактерій до
антибіотиків методами паперових дисків та серійних розведень.
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 2. ІНФЕКЦІЯ. ІМУНІТЕТ
Тема 13. Вчення про інфекцію.
Визначення поняття “інфекція”, “інфекційний процес”, “інфекційна хвороба”.
Розвиток ідей про сутність інфекційного процесу. Умови виникнення інфекційного
процесу. Монокаузалізм. Кондиціоналізм.
Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі. Патогенність мікробів, визначення.
Патогенність як наслідок еволюції паразитизму. Облігатно-патогенні, умовно – патогенні,
непатогенні мікроорганізми.
Вірулентність, визначення, одиниці виміру. Фактори патогенності бактерій: адгезини,
інвазини, ферменти патогенності, структури і речовини бактерій, які пригнічують
фагоцитоз. Мікробні токсини, їх класифікація. Білкові токсини (екзотоксини), властивості,
механізм дії. Одиниці виміру сили екзотоксинів. Ендотоксини, хімічний склад, властивості,
відмінності від білкових токсинів. Патогенні властивості рикетсій, хламідій, мікоплазм,
грибів і найпростіших. Облігатний внутрішньоклітинний паразитизм вірусів. Генетичний
контроль факторів патогенності мікроорганізмів. Гетерогенність мікробних популяцій за
ознакою вірулентності.
Форми інфекції: екзогенна та ендогенна; вогнищева та генералізована; моноінфекція
та змішана; вторинна інфекція, реінфекція, суперінфекція, рецидив; гостра, хронічна,
персистуюча інфекція. Поняття про інфекції ран, респіраторні, кишкові, венеричні та
шкірні інфекції; антропонозні, зоонозні, антропозоонозні та сапронозні інфекції. Механізми
передачі інфекцій: фекально-оральний, трансмісійний, повітряно-краплинний, контактно-
побутовий, “вертикальний”. Поняття про патогенез інфекційної хвороби.
Тема 14. Біологічний метод дослідження
Фази розвитку інфекційного процесу. Критичні дози мікроорганізмів, які
спричинюють інфекційну хворобу. Шляхи проникнення збудників захворювання в
організм. Колонізація, інвазія. Поширення мікробів та їх токсинів в організмі: бактеріємія,
токсинемія, сепсис і його наслідки. Мікробоносійство. Безсимптомна інфекція. Динаміка
розвитку інфекційної хвороби – періоди інкубаційний, продромальний, розпалу, кінцевий.
Біологічний метод дослідження. Його застосування при вивченні етіології, патогенезу,
імуногенезу, діагностики, терапії та профілактики інфекційних захворювань. Лабораторні
тварини, чисті генетичні лінії тварин.
Тема15. Поняття імунітет. Види імунітету. Антигени. Антитіла
Етапи розвитку імунології. Емпіричний, включаючи одержання Е. Дженером
противіспяної вакцини. Пастерівський – вчення про атенуацію мікроорганізмів. Одержання
протисибіркової та антирабічної вакцин. Розвиток вчення про клітинний (І. І. Мечников) та
гуморальний (П. Ерліх) імунітет.

8
 Сучасні напрямки розвитку імунології: Роль вітчизняних і зарубіжних вчених у
розвитку імунології. Нобелевські лауреати в галузі імунології. Основні розділи сучасної
імунології: інфекційна та неінфекційна, клінічна, трансплантаційна, екологічна;
імуногенетика, імунопатологія, алергологія, цитоімунологія, імуногематологія та ін. Роль
імунології у розвитку медицини та біології, її зв'язок з іншими науками. Імунологічні
методи досліджень.
Імунітет як спосіб захисту організму від речовин, які мають ознаки генетичної
чужорідності і реалізується спеціалізованою імунною системою. Становлення імунної
системи організму. Фактори неспецифічного захисту організму. Бар'єрні та антимікробні
властивості шкіри, слизової оболонки. Нормальна мікрофлора. Ареактивність клітин і
тканин. Фізико-хімічні фактори, функція видільних органів і систем. Гуморальні фактори
неспецифічного захисту: система комплементу, лізини, інтерферони, лейкіни, противірусні
інгібітори, лізоцим, плакіни, пропердин, фібронектин та ін.
Структура імунної системи. Центральні органи імунної системи: тимус, кістковий
мозок. Периферичні органи імунної системи: селезінка, лімфатичні вузли та лімфоїдні
скупчення, асоційовані із слизовою оболонкою. Імунокомпетентні клітини. Т-лімфоцити,
онтогенез. Субпопуляції Т-лімфоцитів: Тh0, Тh1, Тh2, їх порівняльна характеристика.
Поверхневі маркери і рецептори цих клітин. CD4 + - лімфоцити (хелпери), CD8 +- лімфоцити
(цитотоксичні, ефекторні), їх функції. В-лімфоцити, онтогенез. Субпопуляції В-
лімфоцитів. Поверхневі маркери і рецептори. Кооперація між імунокомпетентними
клітинами в процесі формування імунної відповіді. Поняття про імуномодулятори.
Імуностимулятори та імуносупресори.
Антигени як індуктори імунної відповіді. Структура антигенів. Антигенні
детермінанти (епітопи). Класифікація антигенів. Повноцінні антигени, гаптени. Види
антигенної специфічності. Ад'юванти. Антигенна будова мікроорганізмів. Локалізація,
хімічний склад і специфічність антигенів бактерій, вірусів, ферментів, токсинів. Роль
мікробних антигенів в інфекційному процесі та розвитку імунної відповіді. Антигени
гістосумісності людини – молекули МНС класів I і II, структура, локалізація, функція.
Антигени групи крові, аутоантигени, ембріональні, пухлинні і трансплантаційні антигени
людини. Антигени кластерів диференціації (англ.Cluster of differentiation, CD).
Антитіла (імуноглобуліни) як продукт гуморальної імунної відповіді. Структура і
функції імуноглобулінів. Константні та варіабельні ділянки Н- та L-поліпептидних
ланцюгів, домени. Структура активних центрів імуноглобулінів. Гетерогенність молекул.
Поняття про валентність антитіл. Fc - (клітинні) рецептори. Механізм взаємодії антитіл з
антигенами. Класи імуноглобулінів, їх структура і властивості. Антигенна будова
імуноглобулінів: ізотипові, алотипові, ідіотипові детермінанти.. Патологічні
імуноглобуліни. Генетика імуноглобулінів. Аутоантитіла. Поняття про поліклональні та
моноклональні антитіла.
Тема 16. Клітинні і гуморальні фактори неспецифічного захисту. Фагоцитоз.
Визначення фагоцитарної активності нейтрофілів. Визначення лізоциму.
Основні компоненти системи комплементу. Роль комплементу в хемотаксисі,
опсонізації та лізисі мікробів, розвитку алергічних та імунопатологічних процесів. Методи
якісного та кількісного визначення комплементу. Класичний і альтернативний шляхи
активації комплементу. Інтерферони. Класифікація інтерферонів, індуктори, механізм
утворення, біологічні функції інтерферонів (противірусна, протипухлинна,
імуномодулююча, радіопротекторна). Рекомбінантні інтерферони.
Фагоцитоз. Роль І. І. Мечникова у розвитку вчення про фагоцитоз. Класифікація
фагоцитуючих клітин. Основні стадії фагоцитозу. Біохімічні механізми ушкодження
бактерій фагоцитами. Завершений і незавершений фагоцитоз. Методи вивчення
фагоцитарної активності: фагоцитарний показник, фагоцитарна активність, фагоцитарний
індекс. Значення фагоцитозу в реалізації природного імунітету та імунної відповіді.

9
Опсоно-фагоцитарна реакція. Макрофаги (мігруючі та тканинні), гранулоцити –
нейтрофіли, еозинофіли, базофіли (мігруючі та тканинні).
Тема 17. Реакції «антиген-антитіло» (серологічні реакції): Реакція аглютинації
(РА), реакція преципітації (РП).
Механізм взаємодії антитіл і антигенів в серологічних реакціях. Серологічні реакції, їх
різновиди, використання. Серологічні реакції: специфічність, чутливість, двофазний
характер, оборотність. Механізм серологічних реакцій. Основні компоненти серологічних
реакцій. Діагностичні імунні сироватки, їх виготовлення, титрування, підвищення
специфічності внаслідок адсорбції антитіл за Кастеллані. Діагностикуми. Феномени
виявлення і способи реєстрації серологічних реакцій. Реакції, що ґрунтуються на феномені
аглютинації: пряма і непряма аглютинація, реакція гальмування непрямої гемаглютинації,
реакція зворотної непрямої гемаглютинації, реакція Кумбса – антиглобуліновий тест.
Реакції, що ґрунтуються на феномені преципітації: кільцепреципітація, флокуляція,
преципітація в гелі.
Тема 18. Реакція нейтралізації (РН). Серологічні реакції з використанням
мітки: реакція імунофлюоресценції (РІФ), імуноферментний аналіз (ІФА),
радіоімунний аналіз (РІА).
Реакція біологічної нейтралізації (токсинів, вірусів, рикетсій). Анатоксини, метод
отримання, титрування, одиниці виміру – одиниця зв’язування (ОС), ЛФ. Реакції з
використанням мічених антигенів та антитіл: імунофлюоресценція (пряма і непряма),
імуноферментний метод (прямий, непрямий, твердо-фазний, конкурентний), радіоімунний
аналіз (конкурентний, зворотний, непрямий). Імунно-електронна мікроскопія.
Тема 19. Реакції «антиген-антитіло»: реакція імунного лізису, реакція
зв’язування комплементу (РЗК)
Реакції імунного лізису (бактеріоліз, спірохетоліз, гемоліз). Реакція зв'язування
комплементу. Реакція іммобілізації мікроорганізмів.
Тема 20. Серологічний метод дослідження. Серологічна ідентифікація культур.
Серологічні методи експрес-діагностики. Серологічна діагностика інфекційних
захворювань. Діагностикуми. Діагностичні сироватки.
Роль серологічного дослідження в діагностиці інфекційних захворювань.
Серологічна ідентифікація – визначення виду та сировару мікроорганізму за його
реакціям з діагностичними сироватками. Основні серологічні реакції для ідентифікації та
критерії для їх обліку. Використання серологічних реакції для індикації антигенів
мікроорганізмів з метою експрес-діагностики інфекційних захворювань.
Серологічна діагностика як діагностика інфекційних захворювань шляхом виявлення
в сироватці хворого антитіл до збудника. Діагностикуми. Використання їх для серологічної
діагностики інфекційних захворювань (виявлення антитіл в сироватці хворої людини).
Поняття "титр антитіл", "діагностичний титр", "діагностичне зростання титру антитіл",
"парні сироватки". Принцип диференціації на основі результатів серологічних реакцій
наявного інфекційного захворювання від перенесеного раніше.
Критерії серологічного діагнозу: виявлення антитіл до збудника в діагностичному
титрі, виявлення діагностичного зростання титру антитіл, виявлення антитіл до збудника,
що належать до класу IgM. Діагностикуми. Діагностичні сироватки. Методи отримання.
Тема 21. Алергія.
Алергія. Поняття про алергію. Алергени. Класифікація алергічних реакцій за Джелом
і Кумбсом. Алергічні реакції гуморального (негайного) типу – ГНТ. Реагіновий тип ГНТ.
Механізм розвитку. Клінічні прояви: анафілактичний шок, кропив'янка, набряк Квінке.
Атопії: бронхіальна астма, поліноз. Цитотоксичний тип ГНТ. Механізм розвитку, клінічне
виявлення. Способи запобігання. Імунокомплексний тип ГНТ. Механізм розвитку. Клінічне
виявлення. Діагностичні тести для виявлення алергії гуморального типу. Алергічні реакції
клітинного (уповільненого) типу – ГУТ. Механізм розвитку, клінічні форми виявлення:

10
інфекційна, контактна алергія. Методи виявлення ГУТ, шкірно-алергічні проби. Клінічне
виявлення. Імунодіагностика.
Аутоімунні процеси. Аутоімунні захворювання, пов’язані з порушенням
гістогематичних бар'єрів для позабар’єрних органів, при потраплянні перехресно-
реагуючих антигенів, при зриві імунологічної толерантності в зв’язку з порушеннями
функції імунної системи організму при лімфопроліферативних захворюваннях і дефектах
імунної системи. Принципи і перспективи терапії аутоімунних захворювань.
Трансплантаційний імунітет. Причини розвитку імунокомплексної патології, яка має
місце при реалізації імунної відповіді в рамках трансплантаційного імунітету.
Тема 22. Імунопрофілактика. Імунотерапія
Розвиток вчення про імунопрофілактику та імунотерапію. Принципи використання
мікробних антигенів як профілактичних препаратів. Препарати для активної
імунопрофілактики. Сучасна класифікація вакцин: живі, інактивовані, хімічні, анатоксини,
субкомпонентні, генноінженерні, синтетичні, антиідіотипові, ДНК – вакцини. Способи
виготовлення, оцінка ефективності та контролю. Асоційовані вакцини. Ад'юванти.
Аутовакцини, вакцинотерапія.
Принципи використання антитільних препаратів для імунопрофілактики та
імунотерапії. Принципи виготовлення імунних лікувально-профілактичних сироваткових
препаратів. Гомологічні та гетерологічні сироваткові препарати, їх порівняльна
характеристика. Імуноглобуліни як лікувально-профілактичні засоби. Імуноглобулін
людський нормальний та імуноглобуліни направленої дії.
Тема 23. Імунна система організму. Біологія імунної відповіді Гуморальна імунна
відповідь. Клітинна імунна відповідь .
Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи:
розпізнання, процесинг антигену, подання антигену Тh2 та В-лімфоцитам, проліферація і
диференціація В-лімфоцитів. Т- і В-залежні антигени, їх вплив на імунну систему, синтез
антитіл плазмоцитами. Імунологічна пам'ять, клітини пам'яті. Первинна і вторинна імунна
відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді. Участь
макрофагів, Т- і В- клітин. Інтерлейкіни.
Клітинна імунна відповідь та ії етапи: розпізнання, процесинг антигену, подання
антигену Тh1 лімфоцитам, проліферація і диференціація ефекторних Т-клітин (хелперів,
супресорів, ефекторів гіперчутлівості уповільненого типу, клітин пам'яті ). Цитокіни та їх
роль у формуванні реакцій клітинного імунітету.
Характеристика проявів імунної відповіді: синтез антитіл, гіперчутливість негайного і
уповільненого типів, імунологічна пам'ять імунологічна толерантність, ідіотип-
антиідіотипові сіткові взаємодії. Антиідіотипові антитіла.
Принципи одержання моноклональних антитіл. Гібридоми як продуценти
моноклональних антитіл.
Кілінгова система організму людини: природні кілери, великі гранулярні лімфоцити
(ВГЛ), К-клітини, ЛАК – клітини (лейкінактивовані кілери), їх роль в імунологічному
нагляді за генетично (патологічно) зміненими клітинами організму людини.
Тема 24. Методи оцінки імунологічного статусу організму. Імунодефіцити.
Комплексна оцінка імунного статусу організму за показниками неспецифічних
факторів захисту, стану Т- і В-систем. Двоетапний принцип обстеження імунного статусу.
Тести першого рівня (орієнтуючі), принципи постановки, характеристика. Тести другого
рівня (аналітичні), принципи постановки, характеристика. Орієнтовні показники імунного
статусу людини. Роль оцінки імунного статусу організму в діагностиці інфекційних
захворювань та патології імунної системи організму.
Патологія імунної системи. Імунодефицитні стани. Класифікація імунодефицитних
станів на уродженні та набуті, первинні та вторинні. Характеристика імунодефицитних
станів за рівнем дефекту імунної системи: комбіновані дефекти Т- і В- систем,

11
імунодефіцити В-системи, імунодефіцити Т-системи, вади системи фагоцитозу, вади
системи комплементу. Принципи діагностики. Принципи і засоби імунокорекції.
Можливості використання імунобіологічних препаратів в профілактиці і лікуванні
імунопатології. Візначення понять «імуномодулятори», «імуностимулятори» і
«імуносупресори».
Тема 25 Відрацювання алгоритму застосування загальних методів дослідження в
імунології (Матеріали з тем 13-24).
Перелік контрольних питань
1. Поняття "інфекція (інфекційний процес)". Фактори, які обумовлюють
виникнення інфекційного процесу. Періоди в розвитку інфекційного процесу.
2. Роль мікроорганізмів у інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність,
одиниці виміру, методи дослідження.
3. Фактори вірулентності мікроорганізмів, їх характеристика.
4. Токсини мікробів. Властивості, хімічна природа, одержання, вимірювання
активності. Токсігенні бактерії. Роль токсинів в патогенезі захворювань.
5. Роль мікроорганізму в інфекційному процесі. Вплив зовнішнього оточення і
соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу.
6. Епідемічний процес, ланки епідемічного ланцюга. Поняття про епідемічні,
пандемічні, ендемічні, природно-вогнищеві захворювання. Поняття "летальності" та
"смертності".
7. Класифікація інфекцій по виду збудника, характеру зараження, особливостям
патогенезу та проявленню. Рецидив, реінфекція, суперінфекція, вторична інфекція.
Епідеміологічна класифікація інфекційних захворювань за шляхом передачі.
8. Вчення про імунітет, визначення основних понять в імунології (імунітет,
антиген, антитіло, імунна система). Етапи розвитку імунології. Види імунітету та форми
його проявлення.
9. Неспецифічні фактори захисту організму та їх відмінності від імунологічної
реактивності. Гуморальні фактори неспецифічного захисту. Шляхи активації комплементу.
10. Клітинні фактори неспецифічного захисту. Фагоцитоз. Визначення
фагоцитарної активності. І.І.Мечніков засновник фагоцитарної теорії імунітету.
11. Антигени. Їх характеристика. Гаптени. Антигенна структура бактерій.
12. Антигени тіла людини. Антигени ерітроцитів, групи крові. HLA система, її
значення при трансплантації. Аутоантигени.
13. Антитіла (імуноглобуліни). Місце синтезу, динаміка продукції,
аутоантитіла.
14. Класи імуноглобулінів, їх фізико-хімічні властивості та роль в імунітеті.
Активні центри антитіл.
15. Імунна система організму, центральні та периферичні органи. Макрофаги, Ті
В-лімфоцити та їх роль в імуногенезі.
16. Форми імунної відповіді та їх характеристика.
17. Клітинні основи імунної відповіді. Взаємодія клітин при гуморальній та
клітинній імунній відповіді. Роль медіаторів.
18. Теорії імуногенезу.
19. Лікувально-профілактичні сироваткові препарати, принципи одержання і
використання.
20. Вакцини, історія одержання, класифікація. Живі вакцини. Принципи
одержання. Живі вакцини для планової профілактики.
21. Анатоксини. Одержання, одиниці виміру, використання.
22. Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Асоційовані вакцини. Адсорбовані
вакцини.
23. Принципи вакцинопрофілактики та вакцинотерапії.
24. Принципи специфічної етіотропної терапії інфекційних захворювань
12
25. Серологічні реакції, основні типи. Принципи застосування.
26. Серологічна ідентифікація. Серологічна діагностика.
27. Реакція аглютинації, її варіанти, практичне застосування.
28. Реакція преципітації, її варіанти, практичне використання.
29. Реакція біологічної нейтралізації. Антитоксини, їх властивості, механізм дії.
Принципи добування антитоксичних сироваток, одиниці виміру, практичне використання.
30. Антитоксини, принципи отримання.
31. Реакція з міченими антитілами – реакція імунофлюоресценції, радіоімунний
аналіз, їх практичне використання.
32. Імуноферментний аналіз, принцип проведення, значення в діагностиці,
практичне використання
33. Реакція імунного лізісу, рекція зв`язування комплементу, принципи
постановки та практичне використання.
34. Діагностичні сироватки, принципи одержання, титрування, використання.
Моноклональні антитіла, одержання та застосування.
35. Використання серологічних досліджень в діагностиці інфекційних
захворювань. Серологічний метод діагностики. Критерії серологічного діагнозу.
36. Алергія. Алергени.
37. Алергічні реакції І типу – анафілактичні та атопічні.
38. Профілактика анафілактичного шоку при введені гетерологічних
сироваткових препаратів та антибіотиків
39. Алергічні реакції ІІ типу – цитотоксичні та цитолітічні
40. Алергічні реакції ІІІ типу – імунокомплексні
41. Алергічні реакції IV типу - реакції уповільненого типу.
42. Методи діагностики алергічних захворювань
43. Імунний статус організму як показник реактивності організму. Методи оцінки
імунного статусу організму.
44. Імунодефіцити первинні та вторинні.
45. Автоімунні захворювання, патогенез. Принципи і перспективи терапії
автоімунних захворювань.
Контроль практичних навичок та вмінь.
2. Здійснити облік результатів визначення титру лізоциму в слині.
3. Здійснити облік результатів визначення титру комплементу в сироватці крові.
4. Пояснити, як досліджують препарати з фагоцитозом бактерій та як визначають
фагоцитарне число і фагоцитарний індекс.
5. Пояснити суть серологічної ідентифікації мікроорганізмів. Підібрати препарати, які
використовують з цією метою. Принципи їх одержання.
6. Пояснити суть серологічної діагностики інфекційних захворювань. Підібрати препарати,
які використовують з цією метою, їх одержання.
7. Здійснити облік результатів серологічних реакцій (РА, РГ, РЗК, РНГА, РГГА. РН).
8. Пояснити суть реакції імунофлюоресценції та її використання.
9. Пояснити суть імуноферментного методу досліджень. Здійснити облік ІФА,
поставленого з метою серологічної діагностики інфекційного захворювання.
10. Обґрунтувати суть специфічної профілактики інфекційних хвороб. Підібрати 2-3
живі (атенуйовані) вакцини, пояснити принципи їх виготовлення і використання.
11. Обґрунтувати суть специфічної профілактики інфекційних хвороб. Підібрати 2-3 убиті
(інактивовані) вакцини, пояснити принципи їх виготовлення і використання.
12. Пояснити суть антитоксичного імунітету. Підібрати препарати для створення активного
антитоксичного імунітету.
13. Пояснити суть антитоксичного імунітету. Підібрати препарати для створення
пасивного антитоксичного імунітету.

13
14. Підібрати препарати, які використовують для специфічної терапії інфекційних
захворювань, пояснити аспекти їх використання.
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ. ПАТОГЕННІ ПРОКАРІОТИ ТА
ЕУКАРІОТИ
Тема 26. Методи лабораторної діагностики бактерійних інфекцій. Менінгококи і
гонококи
Місце і значення мікробіологічної діагностики в комплексній діагностиці інфекційних
захворювань. Принцип мікробіологічної діагностики - пряме або непряме визначення
збудника в організмі.
Характеристика методів по виду діагностики і часу встановлення діагнозу, експрес-
діагностика, рання та пізня, ретроспективна. Мікроскопічний, бактеріологічний
(культуральний), біологічний, серологічний, алергічний методи мікробіологічної
діагностики – їх переваги і недоліки, обмеження, принципи застосування.
Досліджуваний матеріал. Вибір, правила узяття, транспортування, оформлення напряму
в лабораторію.
Рід нейсерій (Neisseria). Біологічні властивості. Класифікація. Еволюція патогенності.
Менінгококи (Neisseria menigitidis). Біологічні властивості, класифікація. Патогенез та
мікробіологічна діагностика менінгококових захворювань і бактеріоносійства.
Диференціація менінгококів і грамнегативних диплококів носоглотки.
Гонококи (Neisseria gonorrhoeae). Біологічні властивості. Патогенність для людини,
мінливість. Гостра та хронічна гонорея. Імунітет. Мікробіологічна діагностика гонореї.
Профілактика та специфічна терапія гонореї та бленореї.
Тема 27. Стафілококи і стрептококи.
Еволюція кокової групи бактерій, їх загальна характеристика.
Рід стафілококів (Staphylococcus). Класифікація. Біологічні властивості. Фактори
патогенності. Роль стафілококів у розвитку патології людини. Патогенез спричинюваних
ними процесів. Роль у розвитку госпітальної інфекції. Імунітет та його особливості.
Препарати для специфічної профілактики і терапії. Методи мікробіологічної діагностики
стафілококових інфекцій.
Рід стрептококів (Streptococcus). Класифікація, біологічні властивості. Токсини,
ферменти патогенності. Роль в патології людини. Патогенез стрептококових захворювань.
Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики стрептококових захворювань. Етіологічна
та патогенетична роль стрептококів групи А при респіраторних інфекціях, бешисі, ангіні,
скарлатині, гострому гломерулонефриті, ревматизмі, сепсисі та ін. Оральні стрептококи, їх
роль при карієсі та інших стоматологічних захворюваннях.
Стрептокок пневмонії (Streptococcus pneumoniae) – пневмокок, біологічні властивості.
Фактори патогенності. Етіологічна та патогенетична роль стрептокока пневмонії в патології
людини. Мікробіологічна діагностика. Патогенність для людини і тварин.
Тема 28. Клостридії раньової анаеробної інфекції, правця, ботулізму.Анаеробні
неклостридіальні бактерії.
Рід клостридій (Clostridium). Класифікація. Екологія, властивості. Еволюція клостридій.
Резистентність до факторів навколишнього середовища. Токсигенність. Генетичний
контроль токсиноутворення.
Клостридії – збудники анаеробної інфекції рани. Види. Властивості, Фактори
патогенності, токсини. Патогенез анаеробної інфекції рани. Антитоксичний імунітет.
Мікробіологічна діагностика. Специфічне лікування і профілактика.
Клостридії правця (Clostridium tetani). Властивості. Фактори патогенності, токсини.
Патогенез захворювання. Імунітет. Мiкробіологічна діагностика. Специфічне лікування та
профілактика правця.
Клостридії ботулізму (Clostridium botulinum). Властивості. Фактори патогенності,
ботулотоксини. Патогенез захворювання. Імунітет. Мікробіологічна діагностика.
Специфічне лікування та профілактика ботулізму.

14
 Clostridium difficile, її роль в патології людини.
Бактероїди (Bacteroides). Превотели (Prevotella). Порфіромонас (Porphyromonas).
Екологія. Біологічні властивості. Патогенність для людини. Імунітет. Мікробіологічна
діагностика. Антимікробні препарати.
Фузобактерії (Fusobacterium). Пропіонібактерії (Propionibacterium).
Анаеробні коки, властивості. Пептокок (Peptococcus nigra). Пептострептокок
(Peptostreptococcus). Вейлонела (Veillonella). Роль у патології людини.
Тема 29. Спірохети.
Загальна характеристика родини спірохет (Spirochaetaceae). Класифікація.
Трепонеми (Treponema). Збудник сифілісу. Морфологічні, культуральні властивості.
Патогенез та імуногенез сифілісу. Мікробіологічна діагностика та специфічна терапія.
Збудники фрамбезії, пінти. Властивості. Шляхи зараження людини. Перебіг захворювання
у людини. Мікробіологічна діагностика.
Борелії (Borrelia). Збудник епідемічного поворотного тифу. Патогенез, імунітет.
Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика. Збудники ендемічного кліщового
спірохетозу. Патогенез, діагностика. Хвороба Лайма, збудник, діагностика, профілактика.
Лептоспіри (Leptospira). Класифікація. Збудник лептоспірозу. Властивості.
Патогенність для людини і тварин. Патогенез лептоспірозу. Імунітет. Мікробіологічна
діагностика. Специфічна профілактика.
Тема 30. Вібріони. Спірили. Кампілобактери і хелікобактери.
Холерні вібріони (Vibrio cholerae). Біовари (класичний та Ель-Тор), їх диференціація.
Поширення холери. Морфологія. Культуральні властивості, ферментативна активність.
Класифікація вібріонів за Хейбергом. Антигенна будова. Фактори вірулентності.
Холероген, механізм дії, методи виявлення холерогену. Холерні вібріони, які не
аглютинуються O-1 сироваткою, О-139 “бенгальський” вібріон. Патогенез та імунітет при
холері. Методи мікробіологічної діагностики. Прискорена діагностика захворювання та
індикація холерного вібріону в навколишньому середовищі. Специфічна профілактика і
терапія холери.
Галофільні вібріони – збудники токсикоінфекцій. Біологічні властивості. Патогенність
для людини. Особливості мікробіологічної діагностики.
Інші вібріони як причина гастроентериту, раньової інфекції, запальних захворювань
внутрішніх органів.
Рід Спірил. Збудник гарячки від укусу щурів. Мікробіологічна діагностика
захворювання.
Рід Campylobacter. Класифікація. Мезофільні кампілобактери – коменсали та збудники
гнійно-запальних захворювань. Термофільні кампілобактери – збудники гострих кишкових
захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика.
Рід Helicobacter. Відкриття Helicobacter pylori – збудника гастродуоденальних
захворювань людини. Біологічні властивості. Фактори колонізації слизової оболонки
шлунка. Уреазна активність. Патогенез хелікобактерної інфекції. Методи мікробіологічної
діагностики: прискорений (уреазний та гістологічний тести), бактеріологічний, ланцюгова
полімеразна реакція, серологічна діагностика. Сучасні методи лікування хелікобактерної
інфекції.
Тема 31. Бруцели. Збудник туляремії.
Бруцели (родина Brucellaceae) Класифікація. Біологічні властивості. Фактори
патогенності. Види бруцел та їх патогенність для людини і тварин. Патогенез та імунітет
при бруцельозі. Методи мікробіологічної діагностики. Препарати для специфічної
профілактики та терапії.
Збудник туляремії (Francisella tularensis) Біологічні властивості. Патогенез, імунітет,
методи мікробіологічної діагностики. Специфічна профілактика туляремії.
Тема 32. Збудник чуми, ієрсиніозу, сибірки.

15
 Рід ієрсиній (Yersinia). Ієрсинії – збудники кишкового ієрсиніозу та псевдотуберкульозу.
Біологічні властивості. Психрофільність. Мікробіологічна діагностика кишкового
ієрсиніозу. Збудник чуми. Історія вивчення. Біологічні властивості. Фактори вірулентності.
Патогенез чуми. Методи мікробіологічної діагностики чуми. Критерії ідентифікації
збудника чуми. Специфічна профілактика та лікування чуми
Збудник сибірки (Bacillus anthracis). Властивості. Резистентність. Патогенність для
людини і тварин. Фактори патогенності, токсини. Патогенез захворювання у людини,
імунітет. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика та лікування сибірки.
Тема 33. Коринебактерії. Бордетели.
Збудник дифтерії (Corynebacterium diphtheriae). Історія відкриття та вивчення.
Морфологія. Культуральні властивості. Біовари. Резистентність. Фактори патогенності.
Дифтерійний токсин. Токсигенність як результат фагової конверсії. Молекулярний
механізм дії дифтерійного токсину. Патогенез дифтерії. Антитоксичний імунітет.
Бактеріоносійство. Мікробіологічна діагностика дифтерії. Імунологічні та генетичні методи
визначення токсигенності збудника дифтерії. Диференціація збудника дифтерії з іншими
патогенними і непатогенними для людей коринебактеріями, контроль токсигенності,
специфічна профілактика і лікування дифтерії.
Збудник кашлюку (Bordetella pertussis). Морфологічні, культуральні, антигенні
властивості. Патогенез та імунітет захворювання. Мікробіологічна діагностика.
Диференціація збудників коклюшу, паракоклюшу та бронхосептикозу. Специфічна
профілактика коклюшу. Етіотропна терапія.
Тема 34. Мікобактерії. Актиноміцети
Патогенні, умовно – патогенні та сапрофітні мікобактерії. Мікобактерії туберкульозу,
види, морфологічні, тинкторіальні, культуральні та антигенні властивості. Особливості
патогенезу хвороби. Мінливість туберкульозних бактерій, фактори патогенності.
Туберкулін. Закономірності імунітету, роль клітинних механізмів. Вакцина БЦЖ.
Мікробіологічна діагностика. Антимікробні препарати. Проблема множинної стійкості
мікобактерій туберкульозу до хіміотерапевтичних препаратів. Епідемічне поширення
туберкульозу в сучасних умовах. Мікобактерії лепри. Мікробіологічна діагностика лепри.
Збудники мікобактеріозу. Класифікація, властивості. Роль в патології людини.
Мікобактеріоз як прояв ВІЛ – інфекції. Актиноміцети (родина Actinomycetaceae)
Загальна характеристика роду актиноміцетів. Збудник актиномікозу. Екологія.
Резистентність. Властивості. Патогенез захворювання. Імунітет. Мікробіологічна
діагностика. Хіміотерапевтичні препарати. Імунотерапія. Профілактика актиномікозу.
Нокардії (Nocardia) Класифікація. Екологія. Біологічні властивості. Патогенез
нокардіозу. Мікробіологічна діагностика. Антимікробні препарати.
Тема 35. Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики кокових,
клострідіальних, спірохетоз них, зоонозних та інфекцій, спричинених
коринебактеріями, мікобактеріями, актиноміцетами, нокардіями ( Матеріали з тем
25-35 )

ЧАСТИНА 2. ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 4. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ.

ПАТОГЕННІ ПРОКАРІОТИ ТА ЕУКАРІОТИ
Тема 36. Ешерихії.
Класифікація та загальна характеристика представників родини ентеробактерій
(Enterobacteriaceae). Сучасні погляди на еволюцію кишкових бактерій. Антигенна
структура. Фактори вірулентності та їх генетична детермінованість. Патогенні та умовно –
патогенні ентеробактерії. Поширення і здатність виживати в навколишньому середовищі.
Рід ешерихій (Escherichia), їх основні властивості. Фізіологічна роль і санітарно-
показове значення. Діареєгенні ешерихії. Класифікація за антигенною будовою та поділ на
категорії залежно від факторів вірулентності, серологічних маркерів і клініко –

16
епідеміологічних особливостей. Парентеральні ешерихіози. Мікробіологічна діагностика
ешерихіозів.

Тема 37. Шигели.

Рід шигел (Shigella). Біологічні властивості. Класифікація. Фактори вірулентності та
патогенез дизентерії. Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики. Особливості
дизентерії Григор’єва – Шига. Проблема специфічної профілактики.
Тема 38. Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифів. Сальмонели –
збудники гострих гастроентероколітів. Інші патогенні ентеробактерії.
Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика роду. Класифікація за біохімічними
характеристиками та антигенною будовою (Кауфмана - Уайта). Патогенність для людей і
тварин.
Сальмонели – збудники генералізованих інфекцій (черевного тифу і паратифу).
Біологічні властивості. Антигенна структура, фактори патогенності. Патогенез та
імуногенез захворювань. Бактеріоносійство. Методи мікробіологічної діагностики.
Тема 39. Сальмонели – збудники гострих гастроентероколітів. Інші патогенні
ентеробактерії.
Сальмонели – збудники гострого гастроенетроколіту. Особливості патогенезу.
Методи мікробіологічної діагностики сальмонельозу. Специфічна профілактика і
лікування.
Рід клебсієл (Klebsiella). Характеристика та біологічні властивості клебсієл. Клебсієла
пневмонії та її роль в патології. Клебсієли озени та риносклероми. Мікробіологічна
діагностика клебсієльозу.
Рід протеїв (Proteus), морганелл (Moraganella) та провіденцій (Providencia). Значення
окремих видів в етіології гострих кишкових інфекцій, гнійно-запальних процесів, мікст-
інфекцій, внутрішньолікарняної інфекції та харчової токсикоінфекції. Мікробіологічна
діагностика захворювань.
Інші представники умовно – патогенних ентеробактерій: роди гафнія (Hafnia), серація
(Serratia), ентеробактер (Enterobacter), едвардсієла (Edwardsiella), ервінія (Erwinia),
цитробактер (Citrobacter). Біологічні властивості. Значення в патології. Особливості
мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених умовно – патогенними
ентеробактеріями.
Тема 40. Рикетсії.
Рикетсії (родина Rickettsiaceae) Загальна характеристика та класифікація рикетсій.
Рикетсії – збудники епідемічного висипного тифу та хвороби Брілла-Цінссера, ендемічного
висипного тифу, збудник Ку-гарячки. Біологічні властивості. Екологія. Хазяї та
переносники. Резистентність. Антигенна структура. Токсиноутворення. Патогенність для
людини. Імунітет. Мікробіологічна діагностика рикетсіозу. Антимікробні препарати.
Специфічна профілактика.
Тема 41. Хламідії. Мікоплазми.
Хламідії (родина Chlamydiaceae) Класифікація. Біологічні властивості. Екологія.
Резистентність. Внутрішньоклітинний паразитизм. Антигенна структура. Фактори
патогенності. Збудник орнітозу. Патогенність для людини і птахів. Патогенез та імунітет.
Мікробіологічна діагностика. Антимікробні препарати. Збудник трахоми. Патогенність для
людини. Трахомакон'юнктивіт новонароджених (бленорея з включеннями). Урогенітальний
хламідіоз. Патогенез. Мікробіологічна діагностика. Принципи специфічної профілактики і
терапії.
Мікоплазми (родина Mycoplasmataceae) Загальна характеристика класу молекут.
Класифікація. Біологічні властивості. Роль в патології людини. Мікоплазми – збудники
пневмонії, гострих респіраторних захворювань, уретриту, ендокардиту, патології вагітності
та ураження плода. Патогенез захворювань, імунітет. Мікробіологічна діагностика.
Принципи специфічної профілактики і терапії. Мікоплазми ротової порожнини.
17
 Тема 42. Основи медичної мікології.
Патогенні гриби. Класифікація. Біологічні властивості. Резистентність. Фактори
патогенності, токсини. Чутливість до антибіотиків.
Дерматофіти – збудники дерматомікозу (епідермофітія, трихофітія, мікроспорія,
фавус). Властивості. Патогенність для людини. Мікробіологічна діагностика.
Збудники глибоких мікозів: бластомікозу, гістоплазмозу, криптококозу.
Властивості. Патогенність для людини. Мікробіологічна діагностика.
Гриби роду Кандіда. Властивості. Патогенність для людини. Фактори, що
спричинюють виникнення кандидозу (дисбактеріоз та ін.). Мікробіологічна діагностика.
Антимікробні препарати.
Збудники аспергільозу та пеніцилінозу. Властивості. Патогенність для людини.
Пневмоцисти (Pneumocystis carinii). Пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД.
Тема 43. Основи медичної протозоології.
Патогенні найпростіші. Класифікація. Екологія. Біологічні властивості.
Плазмодії малярії. Цикли розвитку. Патогенез малярії, імунітет. Мікробіологічна
діагностика. Антимікробні препарати. Профілактика.
Токсоплазми, амеби, лямблії, лейшманії, трипаносоми, трихомонади, балантидії.
Властивості. Роль в патології. Патогенез та мікробіологічна діагностика захворювань.
Принципи лікування. Профілактика.
Тема 44. Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики кишкових,
внутрішньоклітинних, грибкових та протозойних інфекцій (Матеріали з тем 37-43).
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 5. ЗАГАЛЬНА ТА СПЕЦІАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ
Тема 45. Морфологія і ультраструктура вірусів. Культивування вірусів в
курячому ембріоні та організмі лабораторних тварин.
Визначення вірусології як науки. Вірусологія загальна, медична, санітарна. Завдання
медичної вірусології. Значення медичної вірусології в діяльності лікаря. Особливості
організації та діяльності вірусологічних лабораторій. Досягнення медичної вірусології у
боротьбі з інфекційним захворюваннями. Невирішені проблеми.
Царство вірусів. Визначення вірусів як особливих форм організації живого.
Принципи структурної організації вірусів. Віріон та його компоненти. Нуклеокапсид,
капсид, капсомери, суперкапсид (пеплос), пепломери. Прості та складні віруси, типи
симетрії нуклеокапсидів. Хімічний склад вірусів: нуклеїнові кислоти, білки, ліпіди,
полісахариди. Їх особливості та функції. Ферменти вірусів, їх роль, класифікація.
Репродукція вірусів у процесі взаємодії їх з клітиною. Основні етапи взаємодії
вірусів з клітинами при продуктивній інфекції. Інтегративний та абортивний типи взаємодії
вірусів з клітиною хазяїна. Персистенція вірусу в клітинах. Інтерференція вірусів, дефектні
інтерферуючі частки. Віруси-сателіти. Методи культивування вірусів в курячих ембріонах,
в організмі лабораторних тварин.
Тема 46. Клітинні культури у вірусології. Методи культивування вірусів в
клітинних культурах. Індикація вірусної репродукції.
Методи культивування вірусів у клітинах. Класифікація клітинних культур, які
використовуються у вірусології, їх характеристика. Методи виявлення (індикації) вірусної
репродукції за цитопатогенною дією, бляшкоутворенням під агаровим та бентонітовим
покриттям, вірусним включенням. Індикація вірусної репродукції за допомогою реакції
гемаглютинації (РГА) і гемадсорбції. Методи кількісного визначення (титрації) вірусів.
Генетичні методи визначення вірусів та їх нуклеїнових компонентів.
Тема 47. Методи діагностики вірусних інфекцій. Особливості інфекції та
імунітету при вірусних захворюваннях. Пріони
Особливості серологічних реакцій, що використовуються в вірусології. Методика
парних сироваток. Особливості вірусних діагностикумів. РЗК, РНГА, ІФА та їх
застосування в вірусології. Реакції, що використовуються виключно у вірусології – реакція
гальмування гемаглютинації та гемадсорбції, реакція віруснейтралізації .
18
 Пріони. Властивості. Пріонові захворювання тварин (скрепі, губчаста енцефалопатія
корів) та людини (куру, хвороба Крейтцфельдта-Якоба та ін.). Фізико-хімічні властивості.
Механізм їх реплікації in vivo. Патогенез пріонових захворювань. Методи постморбідної і
зажиттєвої діагностики.
Тема 48. Орто- і параміксовіруси
Загальна характеристика і класифікація.
Віруси грипу людини. Структура віріона. Особливості генома. Культивування.
Чутливість до фізичних та хімічних факторів. Характеристика антигенів. Гемаглютиніни,
нейрамінідази, функціональна активність. Класифікація вірусів грипу людини. Види
антигенної мінливості, її механізми. Патогенез грипу. Роль персистенції вірусу в організмі
людини і тварин у збереженні епідемічно значущих штамів. Імунітет. Лабораторна
діагностика. Специфічна профілактика і лікування. Антигени. Культивування. Чутливість
до фізичних і хімічних факторів.
Віруси парагрипу людини (1 – 5-й типи). Вірус епідемічного паротиту. Роль в
патології людини. Імунітет. Специфічна профілактика.
Рід Морбілівірусів. Вірус кору, біологічні властивості Патогенез захворювання.
Імунітет і специфічна профілактика.
Рід Пневмовірусів. Респіраторно-синцитіальний вірус людини. Біологічні
властивості. Патогенез захворювання. Імунітет.
Персистенція параміксовірусів і патологія людини. Лабораторна діагностика
параміксовірусних інфекцій.
Тема 49. Пікоранвіруси
Загальна характеристика та класифікація родини. Поділ на роди.
Рід Ентеровірусів. Класифікація: віруси поліомієліту, Коксакі, ЕСНО, ентеровіруси
68 – 72-ого типів. Характеристика віріонів. Антигени. Культивування. Патогенність для
тварин. Чутливість до фізичних і хімічних факторів. Значення генетичної гетерогенності
популяцій ентеровірусів у розвитку захворювання. Роль ентеровірусів у патології людини.
Патогенез поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій. Імунітет. Специфічна
профілактика і терапія. Проблема ліквідації поліомієліту в усьому світі. Лабораторна
діагностика ентеровірусних інфекцій.
Вірус гепатиту А, особливості. Підходи до специфічної профілактики гепатиту А.
Лабораторна діагностика гепатиту А.
Рід Риновірусів. Загальна характеристика. Класифікація. Патогенез риновірусної
інфекції. Лабораторна діагностика.
Рід Афтовірусів (Aftovirus). Віруси ящура. Біологічні властивості. Класифікація.
Патогенез інфекції у людини. Лабораторна діагностика, специфічна профілактика.
Рід Кардіовірусів (Cardiovirus). Загальна характеристика. Роль в патології людини.
Тема 50. Рабдовіруси. Арбовіруси
Рабдовіруси (родина Rabdoviridae). Загальна характеристика та класифікація. Рід
Lyssavirus. Вірус сказу. Структура віріона. Культивування. Чутливість до фізичних і
хімічних факторів. Патогенність для людини і тварин. Патогенетичні особливості
захворювання. Внутрішньоклітинні включення (тільця Бабеша-Негрі). Лабораторна
діагностика. Специфічна профілактика. Рід Vesiculovirus. Вірус везикулярного стоматиту,
його роль у патології людини, діагностика.
Екологічна група арбовірусів. Рабдовіруси (родина Rabdoviridae). Загальна
характеристика та класифікація. Рід Lyssavirus. Вірус сказу. Структура віріона.
Культивування. Чутливість до фізичних і хімічних факторів. Патогенність для людини і
тварин. Патогенетичні особливості захворювання. Внутрішньоклітинні включення (тільця
Бабеша-Негрі). Лабораторна діагностика. Специфічна профілактика. Рід Vesiculovirus.
Вірус везикулярного стоматиту, його роль у патології людини, діагностика.Загальна
характеристика. Класифікація. Антигени. Культивування. Чутливість до фізичних і
хімічних факторів. Основні представники патогенних для людини флавівірусів – віруси
19
кліщового енцефаліту, жовтої гарячки, гарячки денге, японського енцефаліту, омської
геморагічної гарячки. Особливості патогенезу. Природна вогнищевість.
Вірус кліщового енцефаліту. Біологічні властивості, екологічні варіанти збудника.
Поширення в природі. Механізм передачі збудника людині. Патогенез та імуногенез
захворювання. Мікробіологічна діагностика флавівірусних інфекцій. Специфічна
профілактика і лікування.
Тема 51. Герпесвіруси. Аденовіруси. Паріломавіруси. Поліомавіруси.
Парвовіруси. Поксвіруси. Вірусний онокгенез.
Герпесвіруси. Загальна характеристика і класифікація. Структура віріона. Антигени.
Культивування. Чутливість до фізичних і хімічних факторів. Віруси герпесу, патогенні для
людини: б – герпесвірус звичайного, чи простого герпесу 1-го та 2-го типів, б – герпесвірус
вітряної віспи – оперізуючого герпесу; в - герпесесвірус цитомегалії (ЦМВ); г - герпесвірус
Епштейна-Барр (ЕВ) – збудник інфекційного мононуклеозу, онкологічних захворювань
людини. Віруси герпесу людини 6, 7, 8-го типів. Біологічні властивості. Роль в патології
людини. Механізм персистенції вірусів герпесу. Лабораторна діагностика, специфічна
профілактика та лікування герпетичних інфекцій.
Аденовіруси. Загальна характеристика та класифікація. Аденовіруси людини.
Структура віріона. Антигени, їх локалізація і специфічність. Культивування. Чутливість до
фізичних та хімічних факторів. Гемаглютинуюча активність. Патогенез захворювань.
Персистенція. Онкогенні серотипи аденовірусів. Кишкові аденовіруси. Лабораторна
діагностика аденовірусних інфекцій. Специфічна профілактика та лікування.
Поксвіруси (родина Poxviridae). Рід Ortopoxvirus Загальна характеристика та
класифікація. Віруси натуральної віспи людини, мавп, корів, вісповакцини, ектромелії.
Структура віріону. Антигени. Культивування. Чутливість до дії хімічних та фізичних
факторів. Гемаглютинація, її механізм. Патогенетичні особливості захворювання.
Лабораторна діагностика. Внутрішньоклітинні включення (тільця Гварнієрі). Специфічна
профілактика віспи. Глобальна ерадикація віспи. Рід Parapoxvirus. Вірус контагіозного
молюска. Патогенез інфекції. Лабораторна діагностика. Паповавіруси (родина
Papovaviridae). Загальна характеристика та класифікація. Морфологія вірусів. Віруси
папіломи та поліоми людини. Патогенез захворювань, спричинених цими вірусами.
Онкогенність. Лабораторна діагностика. Парвовірус (родина Parvovoridae). Загальна
характеристика і класифікація. Структура віріона. Антигени. Культивування. Чутливість до
фізичних і хімічних факторів. Вірус В 19, його значення в патології людини.
Аденоасоційовані віруси, їх властивості, використання в генній інженерії.
Онкогенні віруси. Історія розвитку ідей про роль вірусів у канцерогенезі. Ознаки
трансформованої клітини. Механізми трансформуючої дії онкогенних вірусів. Поняття
“онкоген”. Теорії походження онкогенів. Вірусогенетична теорія виникнення пухлин Л. О.
Зільбера. Онкогенні ДНК-вмісні віруси з родини паповавірусів, герпесвірусів та ін.
Загальна характеристика, участь у вірусному канцерогенезі у людини. Онкогенні РНК-
вмісні віруси з родини ретровірусів – представники підродини Oncovirinae. Морфологія,
класифікація. Роль у канцерогенезі людини. Онкогенні віруси інших таксономічних груп
(представники родин Adenoviridae, Poxviridae, Hepadnaviridae та ін.). Загальна
характеристика. Ендогенні ретровіруси
Тема 52. Збудники вірусних гепатитів.
Вірус гепатиту А, особливості. Підходи до специфічної профілактики гепатиту А.
Лабораторна діагностика гепатиту А.
Вірус гепатиту В. Історія вивчення. Структура віріона. Антигени: НВs –
поверхневий антиген часток Дейна. Внутрішні антигени: НВc, НBe, їх характеристика.
Чутливість до фізичних і хімічних факторів. Особливості патогенезу захворювання.
Персистенція. Імунітет. Мікробіологічна діагностика, методи виявлення і діагностичне
значення маркерів гепатиту В (антигенів, антитіл, нуклеїнових кислот). Специфічна
профілактика та лікування.
20
 Інші збудники гепатитів (С, D, Е, F, G, TTV, SENV), їх таксономічне положення,
властивості, роль в патології людини, методи лабораторної діагностики.
Тема 53. Ретровіруси. ВІЛ.
Загальна характеристика. Класифікація. Представники підродин Oncovirinae,
Lentivirinae. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Морфологія і хімічний склад. Особливості
генома. Мінливість, її механізми. Типи ВІЛ. Походження та еволюція. Культивування,
стадії взаємодії з чутливими клітинами. Чутливість до фізичних і хімічних факторів.
Патогенез ВІЛ-інфекції. Клітини-мішені в організмі людини, характеристика
поверхневих рецепторів. Механізм розвитку імунодефіциту. СНІД-асоційована інфекція.
Лабораторна діагностика. Ланцюгова полімеразна реакція в діагностиці ВІЛ-інфекції та
вестернблот (імуноблот) – тест. Лікування (етіотропні, імуномодулюючі, імунозамінні
засоби). Перспективи специфічної профілактики.
Тема 54. Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики вірусних
інфекцій (Матеріали з тем 45 – 53).

ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 6. КЛІНІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА МІКРОБІОЛОГІЯ

Тема 55. Мікрофлора організму та ії вікові особливості
Нормальна мікрофлора тіла людини (еумікробіоценоз). Автохтонна і аллохтонна
мікрофлора тіла людини. Мікрофлора шкіри, дихальних шляхів, травної та сечостатевої
систем, її антиінфекційна, детоксикуюча, імунізуюча, метаболічна роль. Методи вивчення
ролі нормальної мікрофлори тіла людини. Гнотобіологія, значення гнотобіологічних
принципів у клініці. Фактори, які впливають на кількісний і якісний склад мікрофлори тіла
людини. Поняття про колонізаційну резистентність та її роль в інфекційній патології.
Дисбактеріоз. Методи визначення. Еубіотики та пробіотики - препарати для
відновлення нормальної мікрофлори тіла людини (біфідумбактерин, лактобактерин,
колібактерин, біфікол, аерококобактерин, біоспорин, бактисубтил та ін.). Механізм дії.
Динаміка нормальної мікрофлори в онтогенезі. Патогенна роль нормальної мікрофлори та
механізми набуття ними патогенних властивостей.
Тема 56. Основи клінічної мікробіології.
Клінічна мікробіологія як розділ медичної мікробіології, що вивчає взаємини між
макро- і мікроорганізмами в нормі, при патології, в динаміці захворювання з урахуванням
терапії. Значення клінічної мікробіології в роботі лікаря. Об'єкти дослідження. Патогенні та
умовно – патогенні мікроорганізми. Патогенність. Гетерогенність та мінливість популяцій.
Специфіка клінічної мікробіології, яка досліджує одну групу мікроорганізмів (умовно-
патогенні), одну групу захворювань - опортуністичні інфекції, одну екосистему - лікарняні
установи.
Завдання клінічної мікробіології:
- Вивчення біології і ролі УПМ в етіології і патогенезі захворювань людини.
- Розробка і використання методів мікробіологічної діагностики, специфічної терапії і
профілактики мікробних захворювань в неінфекційних стаціонарах.
- Дослідження мікробіологи внутрішньолікарняних інфекцій, дисбактеріозу, лікарської
стійкості мікробів.
- Мікробіологічне обґрунтування і контроль за антимікробними заходами в лікарняних
стаціонарах.
Тема 57. Опортуністичні інфекції. Внутришньолікарняні інфекції.
Визначення. Умови виникнення, особливості: поліорганний тропізм,
поліетіологічність, мала специфічність клінічних проявів, тенденція до генералізації.
Поширення опортуністичних інфекцій. Екзогенні опортуністичні інфекції (легіонельоз,
псевдотуберкульоз, лістеріоз, сераціоз). Ендогенні опортуністичні інфекції, роль
представників резидентної мікрофлори в їх виникненні. Мікробіологічна діагностика.
Критерії етіологічної ролі умовно – патогенних мікробів, виділених з патологічного
вогнища. Опортуністичні ятрогенні інфекції. Етіологічна структура. Лікарняні штами та
21
ековари умовно – патогенних мікробів. Опортуністичні інфекції, пов'язані з медичним
втручанням. Особливості імунітету. Мікробіологічні основи профілактики та лікування
опортуністичних інфекцій.
Наукове обгрунтування протиепідемічних заходів. Внутрішньолікарняні інфекції
(ВЛІ). Визначення. Класифікація. Умови, що сприяють їх виникненню та широкому
розповсюдженню в лікарняних установах. Етіологія, патогенез, клінічні форми госпітальної
інфекції, спричиненої облігатно патогенними мікробами (гепатит В, нозокоміальний
токсикосептичний сальмонельоз, госпітальний коліентерит, аденовірусний кон'юнктивіт,
локальні та генералізовані форми герпетичної та цитомегаловірусної інфекції, хламідійний
та мікоплазмовий уретрит, дерматомікоз та ін). Умови успішної діагностики
внутрішньолікарняних інфекцій. Критерії етіологічної ролі культур мікроорганізмів,
виділених при бактеріологічній діагностиці лікарняних інфекцій.
Тема 58. Основи санітарної мікробіології. Санітарна мікробіологія та
вірусологія води, ґрунту, повітря
Значення санітарної мікробіології в діяльності лікаря. Завдання і методи проведення
мікробіологічних досліджень. Прямі методи визначення патогенних мікроорганізмів в
об’єктах навколишнього середовища і непрямі методи санітарно-мікробіологічного
дослідження. Мікробне число.
Санітарно-показові мікроорганізми (СПМ) ґрунту, води та повітря. Основні групи
СПМ: група А (індикатори фекального забруднення), група В (індикатори орального
забруднення) і група С (індикатори процесів самоочищення). Терміни і умови виживання
патогенних мікробів у навколишньому середовищі.
Санітарна мікробіологія води. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження
води. Визначення мікробного числа. Визначення кількості бактерій – показників
фекального забруднення: колі-індекс і колі-титр (методом мембранних фільтрів і
бродильним). Різновиди кишкової палички і питання про їх санітарне значення. Фекальні
коліформні (ФКП) бактерії групи кишкової палички – показники свіжого фекального
забруднення. Роль води в передачі збудників інфекційних захворювань.
Санітарна мікробіологія ґрунту. Санітарна мікробіологія ґрунту в зв’язку з
профілактикою інфекцій. Патогенні мікроорганізми, які визначають в ґрунті. Мікроби, для
яких грунт є природним біотопом. Мікроби, які потрапляють в грунт з випорожненнями
людини і тварин. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту. Фактори, які
впливають на якісний і кількісний склад мікробів ґрунту. Мікробне число, колі-титр, титр-
перфрингенс грунту.
Санітарна мікробіологія повітря. Роль повітря в передачі інфекційних хвороб.
Методи визначення мікробного числа повітря. Фактори, які впливають на мікробний склад.
Методи санітарно-бактеріологічного дослідження повітря (седиментаційний та
аспіраційний). Оцінка санітарного стану закритих приміщень за загальним мікробним
обсіменінням, наявністю СПМ (стафілококів, б - і в - гемолітичних стрептококів), які є
показниками контамінації повітря мікрофлорою носоглотки людини.
Предмет, завдання, значення санітарної вірусології в діяльності лікаря.
Роль води, ґрунту, повітря у передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси, які
найчастіше виявляють в об’єктах навколишнього середовища.
Санітарно-вірусологічне дослідження води. Відбір проб, методи виявлення,
концентрації. Віруси, бактеріофаги у питних та стічних водах. Методи виявлення.
Методи виявлення в ґрунті патогенних вірусів. Дослідження грунту на наявність
ентеровірусів.
Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних
інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів.
Тема 59. Контроль практичних навичок та умінь.
Тема 60. Заключний тестовий контроль.

22
 4. Структура навчальної дисципліни
Кількість годин
Теми у тому числі
усього
л п срс
ЧАСТИНА 1. ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ.
Тема 1. Предмет і задачі медичної мікробіології. 51 0 2 4
Обладнання та устаткування мікробіологічної
лабораторії. Мікроскопічний метод вивчення
мікроорганізмів. Техніка мікроскопії.
Тема 2. Методи мікроскопічного вивчення 51 0,25 2 2
мікроорганізмів. Основні форми бактерій. Прості і
складні методи фарбування. Фарбування за Грамом.
Тема 3. Структура бактеріальної клітини 51 0,25 2 2
Тема 4. Морфологія та структура спірохет, 51 0 2 3
актиноміцетів, грибів, найпростіших
Тема 5. Фізіологія бактерій. Поживні середовища. 51 0,25 2 1
Методи стерилізації. Дезінфекція
Тема 6. Бактеріологічний метод вивчення. Методи 51 0 2 1
виділення чистих культур аеробів і анаеробів.
Тема 7. Культуральні властивості бактерій 51 0,5 2 1
Тема 8. Біохімічні властивості мікроорганізмів. 51 0,25 2 1
Ідентифікація чистих культур бактерій
Тема 9. Фаги. Генетика мікроорганізмів. 51 0,5 2 4
Тема 10. Молекулярно-генетичні методи дослідження 51 0 2 1
Тема 11. Мікробіологічні основи антимікробної 51 0 2 2
хіміотерапії та антисептики
Тема 12. Відрацювання алгоритму застосування 51 0 2 3
загальних методів дослідження в мікробіології
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 2. ІНФЕКЦІЯ. ІМУНІТЕТ.
Тема 13. Вчення про інфекцію. 59 0,5 2 2
Тема14. Біологічний метод дослідження. 59 0,5 2 2
Тема 15. Поняття імунітет. Види імунітету. Антигени. 59 0,5 2 2
Антитіла.
Тема 16. Клітинні і гуморальні фактори неспецифічного 59 0,5 2 2
захисту. Фагоцитоз. Визначення фагоцитарної
активності нейтрофілів. Визначення лізоциму.
Тема 17. Реакції «антиген-антитіло» (серологічні 59 0 2 1
реакції): Реакція аглютинації (РА), реакція преципітації
(РП).
Тема 18. Реакція нейтралізації (РН). Серологічні реакції 59 0 2 2
з використанням мітки: реакція
імунофлюоресценції (РІФ),імуноферментний аналіз
(ІФА), радіоімунний аналіз
(РІА)
Тема 19. Реакції «антиген-антитіло»: реакція імунного 59 0 2 2
лізису, реакція зв’язування
комплементу (РЗК).
Тема 20. Серологічний метод дослідження. Серологічна 59 0,5 2 2
ідентифікація культур. Серологічні методи експрес-
діагностики. Серологічна діагностика інфекційних
23
захворювань. Діагностикуми. Діагностичні сироватки.
Тема 21 . Алергія. 59 1 2 2
Тема 22. Імунопрофілактика. Імунотерапія. 59 1 2 2
Тема 23. Імунна система організму. Біологія імунної 59 0,5 2 2
відповіді Гуморальна імунна відповідь. Клітинна імунна
відповідь .
Тема 24. Методи оцінки імунологічного статусу 59 0 2 3
організму. Імунодефіцити.
Тема 25. Відрацювання алгоритму застосування 59 0 2 3
загальних методів дослідження в
імунології
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ. ПАТОГЕННІ
ПРОКАРІОТИ ТА ЕУКАРІОТИ
Тема 26. Методи лабораторної діагностики бактерійних 53 1 2 2
інфекцій. Менінгококи і гонококи.
Тема 27. Стафілококи і стрептококи. 53 1 2 2
Тема 28. Клостридії раньової анаеробної інфекції, 53 2 2 3
правця, ботулізму. Анаеробні неклостридіальні бактерії.
Тема 29. Спірохети. 53 2 2 2
Тема 30. Вібріони. Кампілобактери і хелікобактери 53 2 2 2
Тема31. Бруцели. Франциcели туляремії 53 0 2 2
Тема 32. . Ієрсинії. Бацили сибірки 53 0 2 2
Тема33. Коринебактерії 53 1 2 3
Тема 34. Мікобактерії. Актиноміцети 53 1 2 2
Тема 35. Відпрацювання алгоритму лабораторної 53 2 3
діагностики кокових, клострідіальних, спірохетозних,
зоонозних та інфекцій, спричинених коринебактеріями,
мікобактеріями, актиноміцетами, нокардіями
ЧАСТИНА 2. ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 4. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ.
ПАТОГЕННІ ПРОКАРІОТИ ТА ЕУКАРІОТИ
Тема 36. Ешеріхії 30 0,5 2 0
Тема 37. Шигели 30 0,5 2 0
Тема 38. Сальмонели – збудники черевного тифу і 30 0,5 2 0
паратифів
Тема 39. Сальмонели – збудники гострих 30 0,5 2 0
гастроентероколітів. Інші патогенні ентеробактерії
Тема 40. Рикетсії. 30 1 2 1
Тема 41. Хламідії. Мікоплазми 30 1 2
Тема 42. Основи медичної мікології. 30 0 2 2
Тема 43. Основи медичної протозоології.. 30 0 2 2
Тема 44. Відпрацювання алгоритму лабораторної 30 0 2 3
діагностики кишкових, внутрішньоклітинних,
грибкових та протозойних інфекцій .
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 5. ЗАГАЛЬНА ТА СПЕЦІАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ.
Тема 45. Морфологія і ультраструктура вірусів. 44 1 2 2
Культивування вірусів в курячому ембріоні та організмі
лабораторних тварин.
Тема 46. Клітинні культури у вірусології. Методи 44 0,5 2 1
культивування вірусів в клітинних культурах. Індикація
вірусної репродукції.
Тема 47. Методи діагностики вірусних інфекцій. 44 0,5 2 1
24
Особливості інфекції та імунітету при вірусних
захворюваннях. Пріони.
Тема 48. Орто- і параміксовіруси 44 0,5 2 1
Тема 49. Пікорнавіруси 44 0,5 2 1
Тема 50. Рабдовіруси. Арбовіруси 44 0,5 2 2
Тема 51. Герпесвіруси. Аденовіруси. Папіломавіруси. 44 0,5 2 1
Поліомавіруси. Парвовіруси.
Поксвіруси. Вірусний онкогенез.
Тема 52. Збудники вірусних гепатитів. 44 2 2 1
Тема 53. Ретровіруси. ВІЛ 44 2 2 3
Тема 54. Відпрацювання алгоритму лабораторної 44 0 2 3
діагностики вірусних інфекцій
ЗМІСТОВИЙ РОЗДІЛ 6. КЛІНІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА МІКРОБІОЛОГІЯ
Тема 55. Мікрофлора організму та ії вікові особливості 18 0 2 0
Тема 56. Основи клінічної мікробіології. 18 0 2 0
Тема57.Опортуністичні інфекції. Внутрішньолікарняні 18 0 2 0
інфекції
Тема 58. Основи санітарної мікробіології. Санітарна 18 0 2 0
мікробіологія та вірусологія води, ґрунту, повітря
Тема 59. Контроль практичних навичок та вмінь 18 0 2 2
Тема 60. Заключний тестовий контроль. 18 0 2 4
Всього годин 255 30 120 105
5. Теми лекційних занять
№ Тема Кількість
годин
1. Значення медичної мікробіології для практичної діяльності лікаря. 2
Історія мікробіології. Морфологія та структура мікроорганізмів.
Еволюція і класифікація мікроорганізмів. Фізіологія
мікроорганізмів. Хімічний склад і метаболізм у мікробів. Генетика
бактерій і вірусів. Основи біотехнології і генної інженерії.
2. Вчення про інфекцію. 2
3. Імунна система організму. Антигени, властивості. Антигени 2
мікроорганізмів. Антитіла, структура. Класи імуноглобулінів.
Закономірності імунної відповіді. Взаємодія клітин імунної системи
в імунній відповіді.
4. Імунопрофілактика та імунотерапія. Імунопатологія 2
5. Введення в спеціальну мікробіологію 2
Гноєрідні коки
6. Збудники анаеробних інфекцій 2
7. Спірохети 2
8. Вібріони. Кампілобактери. Хелікобактер 2
9. Збудники дифтерії і туберкульозу 2
10. Патогенні ентеробактерии. Ешеріхії та шигели. Сальмонели 2
11. Рикетсії, хламідії, мікоплазми 2
12. Морфологія і ультраструктура вірусів. Культивування вірусів. 2
Взаємодія вірусу і клітини
13. РНК-вмісні віруси. ДНК-вмісні віруси 2
14. Ретровіруси. Онковіруси. Віруси гепатитів 2
15. Вірус імунодефіциту людини 2
Всього годин 30
6. Теми семінарських занять
25
Не передбачено.
7. Теми практичних занять

№ Теми Кількість
год
1 Предмет і задачі медичної мікробіології. Обладнання та устаткування 2
мікробіологічної лабораторії. Мікроскопічний метод вивчення
мікроорганізмів. Техніка мікроскопії.
2 Методи мікроскопічного вивчення мікроорганізмів. Основні форми 2
бактерій. Прості і складні методи фарбування. Фарбування за Грамом.
3 Структура бактеріальної клітини 2
4 Морфологія та структура спірохет, актиноміцетів, грибів, 2
найпростіших
5 Фізіологія бактерій. Поживні середовища. Методи стерилізації. 2
Дезінфекція
6 Бактеріологічний метод вивчення. Методи виділення чистих культур 2
аеробів і анаеробів.
7 Культуральні властивості бактерій 2
8 Біохімічні властивості мікроорганізмів. Ідентифікація чистих культур 2
бактерій
9 Фаги. Генетика мікроорганізмів. 2
10 Молекулярно-генетичні методи дослідження 2
11 Мікробіологічні основи антимікробної хіміотерапії та антисептики 2
12 Відрацювання алгоритму застосування загальних методів дослідження 2
в мікробіології
13 Вчення про інфекцію. 2
14 Біологічний метод дослідження. 2
15 Поняття імунітет. Види імунітету. Антигени. Антитіла. 2
16 Клітинні і гуморальні фактори неспецифічного захисту. Фагоцитоз. 2
Визначення
фагоцитарної активності нейтрофілв. Визначення лізоциму.
17 Реакції «антиген-антитіло» (серологічні реакції): Реакція аглютинації 2
(РА), реакція преципітації (РП).
18 Реакція нейтралізації (РН). Серологічні реакції з використанням мітки: 2
реакція імунофлюоресценції (РІФ),імуноферментний аналіз (ІФА),
радіоімунний аналіз(РІА)
19 Реакції «антиген-антитіло»: реакція імунного лізису, реакція 2
зв’язування комплементу (РЗК).
20 Серологічний метод дослідження. Серологічна ідентифікація культур. 2
Серологічні методи експрес-діагностики. Серологічна діагностика
інфекційних
захворювань. Діагностикуми. Діагностичні сироватки.
21 Алергія. 2
22 Імунопрофілактика. Імунотерапія. 2
23 Імунна система організму. Біологія імунної відповіді Гуморальна 2
імунна відповідь. Клітинна імунна відповідь .
24 Методи оцінки імунологічного статусу організму. Імунодефіцити. 2

25 Відрацювання алгоритму застосування загальних методів дослідження 2

в імунології

26
 26 Методи лабораторної діагностики бактерійних інфекцій. Менінгококи і 2
гонококи.
27 Стафілококи і стрептококи. 2
28 Клостридії раньової анаеробної інфекції, правця, ботулізму. Анаеробні 2
неклостридіальні бактерії.
29 Спірохети. 2
30 Вібріони. Кампілобактери і хелікобактери 2
31 Бруцели. Франциcели туляремії 2
32 Збудники чуми, ієрсиніозів, сибірки 2
33 Коринебактерії 2
34 Мікобактерії. Актиноміцети 2
35 Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики кокових, 2
клострідіальних, спірохетозних, зоонозних та інфекцій, спричинених
коринебактеріями, мікобактеріями, актиноміцетами, нокардіями
36 Ешерихії. 2
37 Шигели. 2
38 Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифів 2
39 Сальмонели – збудники гострих гастроентероколітів. Інші патогенні 2
ентеробактерії
40 Рикетсії. 2
41 Хламідії. Мікоплазми 2
42 Основи медичної мікології. 2
43 Основи медичної протозоології.. 2
44 Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики кишкових, 2
внутрішньоклітинних, грибкових та протозойних інфекцій .
45 Морфологія і ультраструктура вірусів. Культивування вірусів в 2
курячому ембріоні та організмі лабораторних тварин.
46 Клітинні культури у вірусології. Методи культивування вірусів в
2
клітинних культурах. Індикація вірусної репродукції.
47 Методи діагностики вірусних інфекцій. Особливості інфекції та
2
імунітету при вірусних захворюваннях. Пріони.
48 Орто- і параміксовіруси 2
48 Пікорнавіруси 2
50 Рабдовіруси. Арбовіруси 2
51 Герпесвіруси. Аденовіруси. Папіломавіруси. Поліомавіруси. 2
Парвовіруси. Поксвіруси. Вірусний онкогенез.
52 Збудники вірусних гепатитів. 2
53 Ретровіруси. ВІЛ 2
54 Відпрацювання алгоритму лабораторної діагностики вірусних інфекцій 2
55 Мікрофлора організму та ії вікові особливості 2
56 Основи клінічної мікробіології. 2
57 Опортуністичні інфекції. Внутрішньолікарняні інфекції 2
58 Основи санітарної мікробіології. Санітарна мікробіологія та вірусологія 2
води, ґрунту, повітря
59 Контроль практичних навичок та вмінь 2
60 Заключний тестовий контроль. 2
Всього годин 120

8. Самостійна робота
27
 № Види СРС Кількість годин
г/п
1 Підготовка до практичних занять 105
Всього годин 105

9. Індивідуальні завдання
Не передбачено.

10. Методи навчання

Традиційні методи навчання: словесні; наочні; практичні.
Методи навчально-пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративний метод,
репродуктивний метод, метод проблемного викладу, частково-пошуковий або евристичний
метод, дослідницький метод.
Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності: індуктивні і
дедуктивні методи навчання, методи стимулювання і мотивації навчання.
Методи контролю як методи навчання (контролю з боку викладача, самоконтролю,
взаємоконтролю, самокорекції, взаємокорекції).

11. Методи контролю і критерії оцінювання результатів навчання

Поточний контроль. Практичні заняття по мікробіології, вірусології і імунології є
структурованими і передбачають комплексне оцінювання всіх видів учбової діяльності
(учбових завдань), які студенти виконують під час практичного заняття. На початковому
етапі практичного заняття по мікробіології, вірусології і імунології здійснюється усний
і/або тестовий контроль відповідно до переліку найбільш важливих теоретичних і
практичних питань з орієнтовної карти заняття. Тести містять 10 тестових завдань
вибіркового типу з однією правильною відповіддю. Його результати оцінюються
позитивно, якщо студент дав не менше 8 правильних відповідей; студент не отримує балів,
якщо кількість правильних відповідей менше 8. Оцінка цього етапу є комплексною з
результатів тестування і усного опитування.
Останнє заняття в кожному змістовному розділі передбачає контроль знань студентів,
отриманих в цьому розділі, за підсумком балів, отриманих під час поточного контролю та
письмового тестового контроля, що проводиться шляхом рішення тестових завдань
формату державних ліцензійних іспитів "Крок-1" з п'ятьма варіантами відповідей, один з
яких є вірним. Набори тестових завдань до кожної темі формуються з бази даних Центру
тестування МОЗ України і тестів, розроблених кафедрою. Письмовий тестовий контроль
виконує роль самоперевірки студентом власних знань і вмінь.
На поточному етапі враховуються відповіді студентів на теоретичні питання, виконання
практичних робіт (досліджень), якість ведення протоколу досліджень відповідно до вимог,
уміння аналізувати і інтерпретувати результати досліджень і правильно зробити
обґрунтовані висновки, вирішення ситуаційних завдань. Оцінювання проводиться за
традиційною 4-х бальною шкалою базуючись на «Критеріях оцінювання навчальних
досягнень», наведених у «Положенні про організацію освітнього процесу в Одеському
національному медичному університеті» (2015 р.)
Підсумковий контроль передбачає проведення заключного тестового контролю та усного
екзамену.
Заключний тестовий контроль (ЗТК) проводиться на останньому практичному занятті.
Студент отримує 50 тестових завдань формату «Крок-1», які складаються із тестів бази
Центру Тестування МОЗ України і тестових завдань екзаменаційних буклетів попередніх
років, та відповідає на них протягом 30 хвилин.

Заключний тестовий контроль оцінюється :

28
Кількість правильних відповідей 50 48-49 45-46
Традиційна оцінка 5 4 3
Студент має ще дві можливості скласти ЗТК, якщо правильних відповідей менше ніж 45.
Форми проведення підсумкового контролю.
Підсумковий контроль за дисципліною – іспит, який проводиться у вигляді усної
відповіді згідно з питаннями екзаменаційного білету. Обов’язковим є виконання практичної
роботи, що дає змогу перевірити засвоєння практичних навичок та вмінь.
Критерії оцінки відповіді студента на іспиті
Тради-
ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДПОВІДІ
ційна
Дано повну, розгорнуту відповідь на поставлене запитання, показана сукупність
усвідомлених знань з дисципліни, доказово розкрито основні положення питань; у
відповіді простежується чітка структура, логічна послідовність, що відображає
сутність понять, теорій, явищ, що розкриваються. Знання з окремих питань
демонструються на тлі розуміння їх в системі мікробіології, вірусології та імунології
та інтеграції їх з іншими дисциплінами - з біологією, анатомією людини, гістологією,
5
медичною хімією, фізіологією, патологічною анатомією, патологічною фізіологією і
фармакологією. Відповідь викладено літературною мовою з використанням сучасної
термінології. Студент демонструє гарні навички та вміння при виконанні
практичного завдання, правильно оцінює отримані результати. Можуть бути
допущені недоліки у визначенні понять, виправлені студентом самостійно в процесі
відповіді.
Дано повну, розгорнуту відповідь на поставлені питання, показано вміння
виділити істотні і несуттєві ознаки, причинно-наслідкові зв'язки. Відповідь чітко
структурована, логічна, викладена літературною мовою з використанням сучасної
термінології. Студент демонструє достатні навички та вміння при виконанні 4
практичного завдання, правильно оцінює отримані результати. Можуть бути
допущені 2-3 неточності або незначні помилки, виправлені студентом за допомогою
викладача.
Дано недостатньо повну і недостатньо розгорнуту відповідь. Логіка і
послідовність викладу мають порушення. Допущені помилки в розкритті понять,
вживанні термінів. Студент не здатний самостійно виділити істотні і несуттєві
ознаки та причинно-наслідкові зв'язки. У відповіді відсутні висновки. Уміння 3
розкрити значення узагальнених знань не показано. Студент демонструє навички та
вміння при виконанні практичного завдання, однак оцінює отримані результати
недостатньо повно і точно. Мовне оформлення вимагає поправок, корекції.
Знання з істотними помилками з питань. Присутні фрагментарність, нелогічність
викладу. Студент не усвідомлює зв'язок обговорюваного питання по квітку з іншими
об'єктами дисципліни. Відсутні висновки, конкретизація і доказовість викладу. Мова
неписьменна, спеціальна термінологія не використовується. Студент демонструє 2
недостатні навички та вміння, не може впоратися з практичною роботою і оцінкою
отриманих результатів. Додаткові і уточнюючі питання викладача не призводять до
корекції відповіді студента.
Самостійна робота студентів. Робота студентів складається з самостійного вивчення з
певного переліку тем або тем, що потребують поглибленого вивчення. СР контрольована у
вигляді тестів та контрольних робіт. Питання з тем, що відведені на самостійне вивчення
включені до контрольних заходів. Увесь обсяг СР містить завдання які вимагають від
студента систематичної самостійної роботи.
Критерії оцінювання
В університеті використовуються різні форми контролю занять з певної навчальної
дисципліни (усна, письмова, комбінована, тестування, практичні навички тощо). Результати
академічної успішності студентів виставляються у вигляді оцінки за національною шкалою,
29
200-бальною та шкалою ЄКТС й мають стандартизовані узагальнені критерії оцінювання
знань: національна шкала: – оцінка «відмінно» виставляється студенту, який систематично
працював протягом семестру, показав під час екзамену різнобічні і глибокі знання
програмного матеріалу, вміє успішно виконувати завдання, які передбачені програмою,
засвоїв зміст основної та додаткової літератури, усвідомив взаємозв’язок окремих розділів
дисципліни, їхнє значення для майбутньої професії, виявив творчі здібності у розумінні та
використанні навчально-програмного матеріалу, проявив здатність до самостійного
оновлення і поповнення знань; рівень компетентності – високий (творчий); – оцінка
«добре» виставляється студенту, який виявив повне знання навчально-програмного
матеріалу, успішно виконує передбачені програмою завдання, засвоїв основну літературу,
що рекомендована програмою, показав достатній рівень знань з дисципліни і здатний до їх
самостійного оновлення та поновлення у ході подальшого навчання та професійної
діяльності; рівень компетентності – достатній (конструктивно-варіативний); – оцінка
«задовільно» виставляється студенту, який виявив знання основного навчально-
програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та наступної роботи
за професією, справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, допустив
окремі помилки у відповідях на іспиті і при виконанні іспитових завдань, але володіє
необхідними знаннями для подолання допущених помилок під керівництвом науково-
педагогічного працівника; рівень компетентності – середній (репродуктивний); – оцінка
«незадовільно» виставляється студенту, який не виявив достатніх знань основного
навчально-програмного матеріалу, допустив принципові помилки у виконанні
передбачених програмою завдань, не може без допомоги викладача використати знання при
подальшому навчанні, не спромігся оволодіти навичками самостійної роботи; рівень
компетентності – низький (рецептивно-продуктивний). 29 Підсумковий контроль у формі
заліків оцінювається за двобальною шкалою: – оцінка «зараховано» виставляється
студенту, який виконав навчальний план дисципліни, не має академічної заборгованості;
рівень компетентності – високий (творчий); – оцінка «не зараховано» виставляється
студенту, який не виконав навчальний план дисципліни, має академічну заборгованість
(середній бал нижче ніж 3,0 та/або пропуски занять); рівень компетентності – низький
(рецептивно-продуктивний). Багатобальна шкала характеризує фактичну успішність
кожного студента із засвоєння навчальної дисципліни. Конвертація традиційної оцінки з
дисципліни в 200-бальну виконується інформаційно-обчислювальним центром
університету програмою «Контингент» за формулою: середній бал успішності (поточної / з
дисципліни) х 40 національна оцінка бали «5» 185-200 «4» 151-184 «3» 120-150 За
рейтинговою шкалою ЕСTS оцінюються досягнення студентів з дисципліни, які навчаються
на одному курсі однієї спеціальності, відповідно до отриманих ними балів, шляхом
ранжування, а саме: Оцінка ECTS Статистичний показник «А» найкращі 10 % студентів
«В» наступні 25 % студентів «С» наступні 30 % студентів «D» наступні 25 % студентів «E»
останні 10 % студентів Шкала ECTS встановлює належність студента до групи кращих чи
гірших серед референтної групи однокурсників (факультет, спеціальність) тобто його
рейтинг. При конвертації з багатобальної шкали, як правило, межі оцінок «A», «B», «C»,
«D», «E» не співпадають з межами оцінок «5», «4», «3» за традиційною шкалою. Оцінка
«А» за шкалою ECTS не може дорівнювати оцінці «відмінно», а оцінка «В» – оцінці
«добре» тощо. Студенти, які одержали оцінки «Fх» та «F» («2») не вносяться до списку
студентів, що ранжуються. Такі студенти після перескладання автоматично отримують бал
«E». Оцінка «Fх» виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за
поточну навчальну діяльність, але яким не зарахований підсумковий 30 контроль. Оцінка
«F» виставляється студентам, які відвідали усі аудиторні заняття з дисципліни, але не
набрали середнього балу (3,00) за поточну навчальну діяльність і не допущені до
підсумкового контролю. Критерії оцінювання поточної успішності студентів повинні бути
відображені кафедрами у робочих програмах з дисциплін із зазначенням чіткої структури
отримання студентом на занятті оцінки.
30
 12. Розподіл балів, які отримують здобувачі вищої освіти
Оцінка за дисципліну складається на 50,0% з оцінки за поточну успішність та на 50,0% з
оцінки за іспит.
Середній бал за дисципліну переводиться у національну оцінку та конвертується у
бали за багатобальною шкалою.
Конвертація традиційної оцінки за дисципліну у 200-бальну здійснюється інформаційно-
обчислювальним центром університеті програмою «Контингент».
Таблиця конвертації традиційної оцінки у багатобальну:
Національна оцінка за дисципліну Сума балів за дисципліну
«5» 185 – 200
«4» 151 – 184
«3» 120 – 154
Бали з дисципліни незалежно конвертуються як у шкалу ECTS, так і у чотирибальну шкалу.
Бали шкали ECTS у чотирибальну шкалу не конвертуються і навпаки. Подальші рахунки
здійснює інформаційно-обчислювальний центр університету.
Конвертація традиційної оцінки з дисципліни та суми балів за шкалою ECTS
Оцінка за шкалою ECTS Статистичний показник
А Найкращі 10% студунтів
В Наступні 25% студунтів
С Наступні 30% студунтів
D Наступні 25% студунтів
Е Наступні 10% студунтів
Оцінку за шкалою ECTS виставляє навчальний підрозділ ОНМедУ або деканат після
ранжування оцінок з дисципліни серед студентів які навчаються на одному курсі і за
однією спеціальністю. Ранжування студентів – громадян іноземних держав рекомендовано
за рішенням Вченої ради проводити в одному масиві.

13. Перелік питань до іспиту

1. Мікробіологія, як галузь сучасної біології. Задачі медичної мікробіології та її
значення в практичної діяльності лікаря. Основні етапи розвитку мікробіології.
2. Роботи Луї Пастера і Роберта Коха та їх роль у розвитку мікробіології.
3. Внесок вітчизняних вчених в розвиток мікробіології, вірусології та імунології.
4. Принципи організації, апаратура і режим роботи мікробіологічної лабораторії.
5. Принципи систематики і номенклатури мікроорганізмів. Вид як основна
таксономічна одиниця в мікробіології. Другі таксономічні категорії.
6. Поділення мікроорганізмів на прокаріотів та еукаріотів, основні відміни між ними.
Приклади патогенних представників прокаріотів й еукаріотів.
7. Мікроскопічний метод дослідження в мікробіології. Характеристика основних видів
мікроскопії та їх призначення. Методи вивчення рухомості мікроорганізмів.
8. Морфологія і будова бактерій. Структурні елементи бактеріальних клітин та їх роль
в жіттєдіяльності і патогенності бактерій.
9. Прості та складні методи забарвлення у мікробіології. Забарвлення за Грамом,
механізм і значення забарвлення за Грамом в діагностиці.
10. Призначення та основні принципи складних забарвлень за Цілем-Нільсеном,
Романовським-Гимзою, Нейссером, Гінс Бурі.
11. Морфологія та будова риккетсій, хламідій, мікоплазм.
12. Морфологія найпростійших. Патогенні представники.
13. Типи живлення у мікроорганізмів. Механізм проникнення поживних речовин у
бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів, значення складових компонентів
14. Дихання мікроорганізмів, типи дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій.
31
15. Ріст і способи розмноження бактерій. Механізм клітинного розподілу. Фази
розмноження культури бактерій у поживному середовищі.
16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Методи дослідження
ферментативної активності і їх значення для ідентифікації бактерій. Основні
диференціально-діагностичні середовища.
17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення та ідентифікації чистих
культур аеробних мікроорганізмів.
18. Принципи виділення та ідентифікації чистих культур анаеробних бактерій.
19. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми
20. Фаги. Структура, методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів.
Використання фагів у медицині.
21. Взаємодія фага з бактеріальною клітиною. Характеристика продуктивної фагової
інфекції. Лізогенія. Фагова конверсія.
22. Матеріальна основа спадковості у мікроорганізмів. Генотип і фенотип, поняття
"ген". Функції гена.
23. Види мінливості у мікроорганізмів. Спадкова мінливість, її механізми та значення.
Дисоціація у бактерій. L-форми бактерій.
24. Спадкова мінливість. Роль спадкової мінливості у еволюції. Мутації. Мутагени.
25. Генетичні рекомбінації. Трансформація, трансдукція, кон`югація, лізогенна
конверсія.
26. Позахромосомні фактори спадковості у бактерій. Плазміди їх генетичні функції.
Роль в мінливості бактерій.
27. Значення генетики у розвитку загальної і медичної мікробіології. Мікробіологічні
основи генної інженерії, її досягнення, використання генноінженерних препаратів у
медицині.
28. Молекулярно-генетичні методи дослідження в мікробіології.
29. Антибіотики, характеристика їх дії на мікроорганізми, методи вивчення чутливості
мікробів до антибіотиків та їх значення в медицині. Побічна дія антибіотиків, методи
боротьби з нею.
30. Лікарська стійкість мікробів, механізм утворення та методи боротьби з лікарською
стійкістю.
31. Поняття "інфекція (інфекційний процес)". Фактори, які обумовлюють виникнення
інфекційного процесу. Періоди в розвитку інфекційного процесу.
32. Роль мікроорганізмів у інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці
виміру, методи дослідження.
33. Фактори вірулентності мікроорганізмів, їх характеристика.
34. Токсини мікробів. Властивості, хімічна природа, одержання, вимірювання
активності. Токсігенні бактерії. Роль токсинів в патогенезі захворювань.
35. Роль мікроорганізму в інфекційному процесі. Вплив зовнішнього оточення і
соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу.
36. Епідемічний процес, ланки епідемічного ланцюга. Поняття про епідемічні,
пандемічні, ендемічні, природно-вогнищеві захворювання. Поняття "летальності" та
"смертності".
37. Класифікація інфекцій по виду збудника, характеру зараження, особливостям
патогенезу та проявленню. Рецидив, реінфекція, суперінфекція, вторична інфекція.
Епідеміологічна класифікація інфекційних захворювань за шляхом передачі.
38. Вчення про імунітет, визначення основних понять в імунології (імунітет, антиген,
антитіло, імунна система). Етапи розвитку імунології. Види імунітету та форми його
проявлення.
39. Неспецифічні фактори захисту організму та їх відмінності від імунологічної
реактивності. Гуморальні фактори неспецифічного захисту. Шляхи активації комплементу.

32
40. Клітинні фактори неспецифічного захисту. Фагоцитоз. Визначення фагоцитарної
активності. І.І.Мечніков засновник фагоцитарної теорії імунітету.
41. Антигени. Їх характеристика. Гаптени. Антигенна структура бактерій.
42. Антигени тіла людини. Антигени ерітроцитів, групи крові. HLA система, її значення
при трансплантації. Аутоантигени.
43. Антитіла (імуноглобуліни). Місце синтезу, динаміка продукції, аутоантитіла.
44. Класи імуноглобулінів, їх фізико-хімічні властивості та роль в імунітеті. Активні
центри антитіл.
45. Імунна система організму, центральні та периферичні органи. Макрофаги, Ті В-
лімфоцити та їх роль в імуногенезі.
46. Форми імунної відповіді та їх характеристика.
47. Клітинні основи імунної відповіді. Взаємодія клітин при гуморальній та клітинній
імунній відповіді. Роль медіаторів.
48. Теорії імуногенезу.
49. Лікувально-профілактичні сироваткові препарати, принципи одержання і
використання.
50. Вакцини, історія одержання, класифікація. Живі вакцини. Принципи одержання.
Живі вакцини для планової профілактики.
51. Анатоксини. Одержання, одиниці виміру, використання.
52. Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Асоційовані вакцини. Адсорбовані
вакцини.
53. Принципи вакцинопрофілактики та вакцинотерапії.
54. Принципи специфічної етіотропної терапії інфекційних захворювань
55. Серологічні реакції, основні типи. Принципи застосування.
56. Серологічна ідентифікація. Серологічна діагностика.
57. Реакція аглютинації, її варіанти, практичне застосування.
58. Реакція преципітації, її варіанти, практичне використання.
59. Реакція біологічної нейтралізації. Антитоксини, їх властивості, механізм дії.
Принципи добування антитоксичних сироваток, одиниці виміру, практичне використання.
60. Антитоксини, принципи отримання.
61. Реакція з міченими антитілами – реакція імунофлюоресценції, радіоімунний аналіз,
їх практичне використання.
62. Імуноферментний аналіз, принцип проведення, значення в діагностиці, практичне
використання
63. Реакція імунного лізісу, рекція зв`язування комплементу, принципи постановки та
практичне використання.
64. Діагностичні сироватки, принципи одержання, титрування, використання.
Моноклональні антитіла, одержання та застосування.
65. Використання серологічних досліджень в діагностиці інфекційних захворювань.
Серологічний метод діагностики. Критерії серологічного діагнозу.
66. Алергія. Алергени.
67. Алергічні реакції І типу – анафілактичні та атопічні.
68. Профілактика анафілактичного шоку при введені гетерологічних сироваткових
препаратів та антибіотиків
69. Алергічні реакції ІІ типу – цитотоксичні та цитолітічні
70. Алергічні реакції ІІІ типу – імунокомплексні
71. Алергічні реакції IV типу - реакції уповільненого типу.
72. Методи діагностики алергічних захворювань
73. Імунний статус організму як показник реактивності організму. Методи оцінки
імунного статусу організму.
74. Імунодефіцити первинні та вторинні.

33
75. Автоімунні захворювання, патогенез. Принципи і перспективи терапії аутоімунних
захворювань.
76. Методи мікробіологічної діагностики захворювань бактерійної етіології.
77. Загальна характеристика групи піогенних коків. Принципи мікробіологічної
діагностики гнійно-запальних процесів кокової етіології і загальні, елективние і
диференціально-діагностичні живильні середовища, які використовуються для цього.
78. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація. Чинники патогенності. Патогенез
стафілококових захворювань, роль стафілококів в етіології внутрішньолікарняних інфекцій.
Препарати для специфічної профілактики і терапії. Мікробіологічна діагностика.
79. Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Streptococcus pyogenes.
Streptococcus pneumoniae. Патогенез захворювань, лабораторна діагностика. .
80. Менінгококи, біологічні властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна
діагностика менінгококових захворювань і бактеріоносійства.
81. Гонококи, біологічні властивості. Патогенез і мікробіологічна діагностика
захворювань. Профілактика і терапія гонореї і бленореї.
82. Клостридії правця, властивості, токсинооутворювання Патогенез правця.
Специфічна профілактика і терапія, їх теоретичне обгрунтування і оцінка.
83. Клостридії ботулізму. Біологічні властивості, класифікація, токсиноутворювання.
Патогенез ботулізму як токсикоінфекційного захворювання. Специфічна терапія і
профілактика. Мікробіологічна діагностика. Прискорений метод діагностики ботулізму по
С.М.Мінервіну.
84. Клостридії газової анаеробної інфекції, біологічні властивості. Патогенез
захворювання. Роль потенційованої дії токсинів. Методи специфічної профілактики і
терапії. Мікробіологічна діагностика.
85. Аспорогенні анаеробні бактерії. Бактероїди, превотелли, вейлонелли, пептококки,
пептострептококки. Роль в патології. Мікробіологічна діагностика захворювань.
86. Збудник сифілісу, біологічні властивості. Патогенез сифілісу, принципи терапії і
профілактики. Мікробіологічна діагностика сифілісу.
87. Борелії. Лептоспіри. Біологічні властивості. Патогенез захворювань.
Мікробіологічна діагностика
88. Корінебактерії дифтерії, біовари, властивості. Теоретичні основи специфічної
профілактики і терапії дифтерії. Протидифтерійні профілактичні і лікувальні препарати.
89. Холерні вібріони, біологічні властивості, класифікація. Патогенез холери.
Специфічна профілактика. Принципи терапії. Методи мікробіологічної діагностики.
90. Кампілобактери. Хелікобактери. Спірили. Принципи терапії. Методи
мікробіологічної діагностики.
91. Збудник туляремії, біологічні властивості. Патогенез захворювання, методи
профілактики і мікробіологічної діагностики.
92. Бруцелли, біологічні властивості, класифікація. Патогенез бруцельозу.
Профілактика. Методи мікробіологічної діагностики.
93. Збудник сибірської виразки, біологічні властивості. Патогенез сибірської виразки,
специфічна профілактика, мікробіологічна діагностика.
94. Ієрсинії. Збудник чуми. Збудники иерсиніозів. Біологічні властивості. Роль
Д.К.Заболотного у вивченні чуми. Патогенез, імунітет, методи профілактики і лікування.
Методи мікробіологічної діагностики.
95. Патогенез дифтерії. Характеристика дифтерійного токсину. Мікробіологічна
діагностика дифтерії і бактеріоносійства. Диференціація збудника дифтерії і дифтероїди.
96. Патогенні мікобактерії, роль в патології людини. Збудники туберкульозу, види
туберкульозних бактерій. Патогенез, принципи терапії, профілактика туберкульозу.
97. Мікобактерії лепри. Атипові мікобактерії і їх роль в патології людини.
Актиноміцети.

34
98. Бордетели, їх властивості. Збудник кашлюку. Специфічна профілактика і
мікробіологічна діагностика кашлюку.
99. Загальна характеристика сімейства ентеробактерій і рідів Escherichia, Salmonella,
Shigella. Значення в патології людини. Диференціально-діагностичні і елективні живильні
середовища для первинного посіву досліджуваного матеріалу при мікробіологічній
діагностиці ешерихіозів, сальмонельозів, шигельозів.
100. Ешеріхії, їх властивості, роль в нормі і при патології. Патогенні серовари ешерихій
(ЕПКП, ЕІКП, ЕТКП, ЕГКП). Мікробіологічна діагностика ешерихіозів.
101. Шигели, біологічні властивості, класифікація. Патогенез дизентерії. Методи
профілактики. Мікробіологічна діагностика
102. Сальмонели - збудники черевного тифу і паратифов. Біологічні властивості,
антигенна структура. Патогенез захворювань. Імунітет. Профілактика і терапія.
Патогенетичні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифу А і В.
Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.
103. Сальмонели - збудники гострих гастроентеритів, їх властивості. Принципи
класифікації. Патогенез харчових токсикоінфекцій сальмонельозної етіології.
Внутрішньолікарняні сальмонельози, мікробіологічна діагностика.
104. Рикетсії. Біологічні властивості, класифікація і загальна характеристика рикетсіозів.
Патогенез висипного тифу, специфічна профілактика. Мікробіологічна діагностика
рикетсіозів.
105. Мікоплазми, класифікація, біологічні властивості, методи культивування, роль в
патології людини. Мікробіологічна діагностика мікоплазмозів.
106. Хламідії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування. Роль в
патології людини. Мікробіологічна діагностика хламидіозів.
107. Патогенні гриби (збудники кандидозу, дерматомікозів). Принципи мікробіологічної
діагностики мікозів.
108. Малярійні плазмодії, їх характеристика, патогенез малярії. Профілактика, терапія і
мікробіологічна діагностика малярії.
109. Токсоплазми, морфологія, особливості культивування, патогенез захворювання,
профілактика, мікробіологічна діагностика.
110. Історія відкриття і головні етапи розвитку вірусології. Внесок вітчизняних учених.
Методи вивчення вірусів, їх оцінка.
111. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад,
функції складових частин вірусів.
112. Бактеріофаг. Структура, класифікація фагів за морфологією. Форми взаємодії
бактеріофагів з бактерійною кліткою. Лізогенія і фагова конверсія.
113. Сучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів в системі живого.
Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин.
114. Методи культивування вірусів і їх оцінка.
115. Серологічні реакції, які використовуються у вірусології. Реакція
віруснейтрализации, гемагглютинации і гемадсорбції, гальмування гемагглютинації, РЗК,
РІФ, ІФА.
116. Використання клітинних культур у вірусології. Класифікація культур кліток.
Живильні середовища для культивування кліток. Методи виявлення вірусів в культурі
кліток і їх оцінка. Цитопатогенна дія вірусів, його види
117. Види взаємодії вірусів і кліток. Характеристика продуктивної взаємодії, етапи.
118. Особливості патогенезу вірусних інфекцій. Гостра і персистентна вірусні інфекції.
119. Імунологічні особливості вірусних інфекцій. Чинники противірусного імунітету.
120. Неспецифічні чинники захисту макроорганізму від вірусних агентів, їх
характеристика. Інтерферони, механізм дії, інтерфероногени.
121. Вірусні вакцини, класифікація, принципи отримання, вимоги до них, контроль,
оцінка ефективності.
35
122. Сімейство Ортоміксовіруісів. Історія відкриття, біологічні властивості,
класифікація. Антигенна будова і види антигенної мінливості вірусу грипу. Сучасні
гіпотези, які пояснюють антигенну мінливість ортомиксовірусіов.
123. Патогенез і імунітет при грипі. Роль специфічних і неспецифічних механізмів в
протигрипозному імунітеті. Проблема специфічної профілактики і терапії грипу. Препарати
і їх оцінка. Лабораторна діагностика.
124. Сімейство Параміксовірусів, загальна характеристика сімейства. Парагріппозні
віруси, їх біологічні властивості. Роль в розвитку патології людини. Лабораторна
діагностика парагриппозних інфекцій.
125. Вірус кору, біологічні властивості, культивування. Патогенез інфекції. Лабораторна
діагностика, специфічна профілактика.
126. Вірус епідемічного паротиту. Патогенез інфекції. Лабораторна діагностика,
специфічна профілактика паротиту. Респіраторно-синцитіальний вірус. Біологічні
властивості, роль в розвитку патології людини. Методи діагностики захворювань,
викликаних РС-вірусом.
127. Сімейство Пікорнавірусов, загальна характеристика. Антигенна будова. Значення в
розвитку патології людини. Віруси поліомієліту, характеристика, класифікація. Патогенез і
імуногенез інфекції. Лабораторна діагностика, специфічна профілактика. Проблема
ліквідації поліомієліту у всьому світі.
128. Род Ентеровірусов, загальна характеристика, класифікація. Лабораторна діагностика
ентеровирусних інфекцій.
129. Род Ріновірусов, біологічні властивості. Класифікація. Роль в патології людини.
Методи лабораторної діагностики інфекцій, викликаних риновірусами.
130. Сімейство Рабдовірусів. Вірус сказу, біологічні властивості. Патогенез
захворювання. Лабораторна діагностика. Диференціація фіксованого і дикого вірусу сказу.
Специфічна профілактика сказу.
131. Загальна характеристика екологічної групи арбовирусов. Віруси кліщового і
японського енцефаліту. Історія відкриття і вивчення цих вірусів. Біологічні властивості,
методи лабораторної діагностики, специфічна профілактика. Род Рубівірусов. Вірус
краснухи. Біологічні властивості. Патогенез захворювання, імунітет. Лабораторна
діагностика, специфічна профілактика.
132. Сімейство Ретровірусів, біологічні властивості. Класифікація. Механізм вірусного
канцерогенезу.
133. Сімейство Герпесвірусов, біологічні властивості, значення в розвитку патології
людини. Лабораторна діагностика захворювань. Генетичні методи діагностики.
134. Сімейство Аденовірусів. Біологічні властивості. Антигенна будова. Культивування.
Патогенез і лабораторна діагностика аденовірусних інфекцій. Імунітет. Специфічна
профілактика.
135. Вірус натуральної віспи. Патогенез інфекції. Методи діагностики і специфічної
профілактики. Вірус осповакцини. Ліквідація віспи у всьому світі.
136. Збудники вірусного гепатиту, властивості і класифікація вірусів. Патогенез
захворювань. Лабораторна діагностика. Перспективи специфічної профілактики.
137. Онкогенні віруси, класифікація. Вірусо-генетична теорія виникнення пухлин
138. Л. О. Зільбера. Механізми вірусного канцерогенезу.
139. Віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Властивості. Роль в патології людини.
Патогенез СНІДУ. Методи лабораторної діагностики (імунологічні, генетичні).
Перспективи специфічної профілактики і терапії.
140. Пріони. Властивості. Пріоновиє захворювання тварин (скріпляй, губчаста
енцефалопатія корів) і людини (Куру, хвороба Крейцфельда-Якоба але ін.). Патогенез
прионових захворювань. Діагностика.

36
141. Умовно – патогенні мікроорганізми, біологічні властивості, етіологічна роль в
розвитку опортуністичних інфекцій. Характеристика захворювань, викликаних умовно, –
патогенними мікроорганізмами.
142. Внутрішньолікарняна інфекція, умови її виникнення. Властивості лікарняних
ековаров мікроорганізмів. Мікробіологічна діагностика гнійно-запальних, опікових
інфекцій і інфекцій ран, викликаних лікарняними штамами.
143. Клінічна мікробіологія. Об'єкт досліджень. Предмет, завдання, методи. Критерії
етіологічної ролі умовно – патогенних мікробів, виділених з патологічного осередку.
144. Екологія мікроорганізмів. Розповсюдження мікробів в природі. Значення робіт С.М.
Віноградського.
145. Нормальна мікрофлора тіла людини, її роль у фізіологічних процесах і виникненні
патології людини. Вікові особливості нормальної мікрофлори носа, шкіри, ротової
порожнини, статевих органів, кишечнику. Гнотобіологія. Дисбактеріоз і причини його
виникнення
146. Пробіотіки і еубиотики, їх характеристика, механізм дії.
147. Санітарна мікробіологія, предмет, завдання. Значення санітарної мікробіології в
діяльності лікаря.
148. Санітарно показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики
об'єктів навколишнього середовища.
149. Принципи санітарно мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього
середовища, їх оцінка. Санітарно бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги
Державного стандарту до питної води.
150. Мікрофлора води. Чинники самоочищення води. Виживаність патогенних
мікроорганізмів у воді. Роль води в передачі інфекційних захворювань.
151. Вода як місце існування і середовище зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і
алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми – показники
процесу самоочищення води.
152. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води,
ґрунту. Методи дослідження.
153. Санітарно показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води.
Методи санітарно бактеріологічного дослідження води і їх оцінка.
154. Мікрофлора ґрунту. Роль ґрунту в передачі інфекційних захворювань. Чинники, які
впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів в ґрунті. Санітарно-показові
мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення ґрунту. Методи санітарно
мікробіологічного дослідження грунту.
155. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря в передачі інфекційних
захворювань.
156. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень,
методи визначення, їх оцінка.
157. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь і збудників,
які їх викликають. Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-
бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
158. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення
ботулотоксину.
159. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення сальмонел
– збудників гострого гастроентериту.
160. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення
патогенних стафілококів.
161. Санітарна вірусологія, предмет, завдання, значення санітарної вірусології в
діяльності лікаря.
162. Роль води, ґрунту, повітря в передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси, які
найчастіше знаходять в об'єктах навколишнього середовища.
37
163. Методи виявлення в ґрунті патогенних мікроорганізмів. Дослідження ґрунту на
наявність ентеровірусів.
164. Санітарно вірусологічне дослідження води. Відбір проб, методи концентрації.
Віруси, бактеріофаги в питних і стічних водах. Методи виявлення.
165. Роль повітряного середовища в розповсюдженні збудників респіраторних вірусних
інфекцій. Методи відбору проб повітря і індикації респіраторних вірусів.
ПЕРЕЛІК ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ТА УМІНЬ ,
ЯКИМИ ПОВИНЕН ОВОЛОДІТИ СТУДЕНТ
1. Проводити мікроскопію препарату з використанням імерсійного об’єктиву, зробити
висновок про морфологічні властивості досліджуваних мікроорганізмів.
2. Приготувати бактеріальний препарат, зафарбувати за методом Грама, здійснити
мікроскопію з використанням імерсійного об’єктиву, зробити висновок про чистоту
досліджуваної культури мікроорганізмів.
3. Описати культуральні властивості колоній мікроорганізмів, які виросли на поверхні
МПА. Обґрунтувати наступний хід досліджень.
4. Описати властивості колоній мікроорганізмів, які виросли на середовищі Ендо.
Знайти колонії, які характерні для E. coli. Пояснити суть використання диференціально-
діагностичних середовищ з вуглеводами.
5. Обґрунтувати суть вакцинопрофілактики. Підібрати 2-3 живі вакцини, пояснити
принципи їх виготовлення і використання.
6. Обґрунтувати суть вакцинопрофілактики. Підібрати 2-3 убиті вакцини, пояснити
принципи їх виготовлення і використання.
7. Пояснити суть антитоксичного імунітету. Підібрати препарати для створення
активного антитоксичного імунітету.
8. Пояснити суть антитоксичного імунітету. Підібрати препарати для створення
пасивного антитоксичного імунітету.
9. Підібрати препарати, які використовують для специфічної профілактики і терапії
дифтерії, пояснити аспекти їх використання.
10. Пояснити суть імуноферментного методу досліджень. Здійснити облік ІФА,
поставленого з метою серологічної діагностики ВІЛ – інфекції.
11. Пояснити суть серологічної ідентифікації мікроорганізмів. Підібрати препарати, які
використовують з цією метою. Принципи їх одержання.
12. Пояснити суть серологічної діагностики інфекційних захворювань. Підібрати
препарати, які використовують з цією метою, їх одержання.
13. Здійснити мікробіологічну діагностику гнійного процесу бактеріоскопічним
методом. Провести мікроскопію забарвленого препарату з матеріалу від хворого і зробити
висновок.
14. Здійснити мікробіологічну діагностику гострої гонореї бактеріоскопічним методом.
Провести мікроскопію забарвленого препарату з матеріалу від хворого і зробити висновок.
15. Здійснити серологічну діагностику черевного тифу і паратифу. Провести облік
реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), зробити висновок.
16. Здійснити серологічну діагностику черевного тифу і паратифу. Провести облік
реакції Відаля, зробити висновок.
17. Пояснити суть бактеріологічної діагностики черевного тифу і паратифу. Здійснити
облік біохімічної активності і провести серологічну ідентифікацію гемокультури, виділеної
від хворого. Зробити висновок.
18. Пояснити суть бактеріологічної діагностики дизентерії. Здійснити облік біохімічною
і провести серологічну ідентифікацію копрокультури, виділеною від хворого. Зробити
висновок.
19. Здійснити реакцію аглютинації на склі з адсорбованими діагностичними холерними
сироватками з метою серологічної ідентифікації копрокультури. Зробити висновок.

38
20. Здійснити мікробіологічну діагностику туберкульозу бактеріоскопічним методом.
Провести мікроскопію забарвленого спеціальним методом препарату з матеріалу від
хворого. Зробити висновок.
21. Здійснити мікробіологічну діагностику дифтерії бактеріоскопическим методом.
Провести мікроскопію забарвленого спеціальним методом препарату з матеріалу від
хворого. Зробити висновок.
22. Здійснити облік результатів мікробіологічної діагностики газової анаеробної
інфекції прискореним методом. Зробити висновок.
23. Здійснити серологічну діагностику сифілісу. Провести облік реакції Васермана (РВ),
зробити висновок.
24. Здійснити серологічну діагностику бруцельозу. Провести облік реакції Райта.
Зробити висновок.
25. Здійснити облік результатів серологічної діагностики туляремії. Зробити висновок.
26. Здійснити облік результатів реакції аглютинації, поставленої з метою серологічної
діагностики висипного тифу. Зробити висновок.
27. Пояснити методи культивування вірусів в культурі кліток, курячих ембріонах,
лабораторних тваринах.
28. Пояснити методику підготовки матеріалу хворого до вірусологічного дослідження
(виділення вірусу).
29. Пояснити методику виявлення репродукції вірусів в культурах кліток (ЦПД,
кольорова проба, реакція гемадсорбції, бляшкоутворювання).
30. Пояснити методику виявлення вірусу в курячих ембріонах (реакція гемаглютинації).
31. Пояснити суть серологічних реакцій, які використовуються у вірусології (РГГА,
РВН, РЗК, РНГА).
32. Пояснити суть вірусологічної діагностики грипу. Здійснити облік реакції
гемаглютинації (РГА), поставленої з метою виявлення вірусу. Зробити висновок про
наявність і титр вірусу.
33. Пояснити суть вірусологічної діагностики грипу. Здійснити облік реакції
гальмування гемаглютинації (РГГА), поставленої з метою серологічної ідентифікації
виділеного вірусу. Зробити висновок про тип вірусу.
34. Здійснити серологічну діагностику грипу. Провести облік реакції гальмування
гемаглютинації (РГГА), поставленої з парними сироватками хворого. Зробити
обгрунтований висновок.
35. Пояснити суть вірусологічної діагностики поліомієліту. Встановити наявність вірусу
в клітинних культурах, інфікованих матеріалом від хворого, по цитопатогенною дією
(ЦПД) і феномену бляшкоутворювання. Зробити висновок.
36. Пояснити методи діагностики герпесу і аденовирусной інфекції.
37. Пояснити методи діагностики вірусних гепатитів. Здійснити облік результатів ІФА,
проведеного з метою серологічної діагностики.
38. Пояснити методи діагностики Віл-інфекції. Здійснити облік результатів ІФА,
проведеного з метою серологічної діагностики
39. Пояснити суть вірусоскопичної діагностики вірусних захворювань. Здійснити
мікроскопію препарату, виготовленого з мозкової тканини, для виявлення телець Бабеша-
Негрі.
40. Пояснити, як визначається коли-титр і колі-індекс води методом мембранних
фільтрів. Здійснити облік результатів і зробити висновок.
41. Пояснити, як визначається мікробне число води. Здійснити облік результатів і
зробити висновок.
42. Пояснити, як визначається мікробне число повітря. Здійснити облік результатів і
зробити висновок.

39
 14. Методичне забезпечення:
- Робоча програма навчальної дисципліни
- Силабус навчальної дисципліни
- Мультимедійні презентації
- Методичні розробки практичних занять
- Електронний банк тестових завдань за підрозділами з дисципліни.

15. Рекомендована література

Основна література:
1. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія»: підручник для студ ВНЗ.
Андріанова Т.В., Бобир В.В., Виноград В.О. [та ін.]; за ред В.П. Широбокова. Вінниця:
«Нова книга», 2011. 951с.
2. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология : учебник для
студ. Высш. Мед. Учеб. заведений : перевод с укр. издания / [Андрианова Т.В., Бобырь
В.В., Виноград Н.А. и др. ] ; под ред. В.П.Широбокова. Винница : Нова книга, 2015. 856 с.
3. Review of Medical Microbiology and Immunology, 12 edition/ Warren E.
Levinson. McGraw-Hill Prof Med.-Tech., 2012. 688 p.
4. Jawetz, Melnick, & Adelberg’s Medical Microbiology, 26th Edition, 2012, English.
880 р.

Додаткова література:
1. Данилейченко В.В., Федечко Й. М., Корнійчук О. П. Мікробіологія з
основами імунології: підручник для медичних вузів . 2-ге вид., перероб. та доп. Київ :
Медицина, 2009 . 391 с.
2. Практична мікробіологія: Посібник / С.І. Климнюк, І.О.Ситник, М.С. Творко,
В.П. Широбоков. Тернопіль, Укрмедкнига, 2004. 440с.
3. Широбоков В.П., Янковский Д.С., Дымент Г.С. Микробная экология человека
с цветным атласом. Учебное пособие . К: ООО «Червона Рута-Турс», 2010. 340 с.
4. Воробьев А. А., Кривошеин Ю.С., Широбоков В.П. Медицинская и
санитарная микробиология. Учебное пособие для студентов ВУЗ. Москва : Издательский
центр «Академия», 2010. 464 с.
5. Jawets, Melnick, Adelberg. Medical microbilogy. The McGraw-Hill Companies,
Inc, 2011. 919 p.
6. Широбоков В. П., Янковский Д. С., Дымент Г. С. Микробы в биохимических
процессах, эволюции биосферы и существования человечества. Киев : ФОП Верес О.И.,
2014. 464 с.
7. Янковский Д.С., Широбоков В. П., Дымент Г. С. Интергральная роль
симбиотической микрофлоры в физиологии человека. К: ТОВ «Червона Рута-Турс», 2011.
169 с.

16. Інформаційні ресурси:

1. Microbiology and immunology on-line http://www.microbiologybook.org/
2. On-line microbiology note http://www.microbiologyinfo.com/
3. Centers for diseases control and prevention www.cdc.gov

Завуч кафедри, доцент Головатюк О.Л.

40