1.

Поняття гігієни як науки

Гігієна – галузь медичних знань, наука про збереження та зміцнення суспільного та

індивідуального здоров’я шляхом здійснення профілактичних заходів.

Мета гігієни – збереження і зміцнення здоров’я людей.

Профілактика – один з основних принципів охорони здоров’я. Найважливішим

обов’язком медичних працівників являється проведення заходів по попередженню
захворювань у здорових і загострень, ускладнень та редицивів у хворих.

Під профілактикою розуміють широку систему державних, громадських та медичних

заходів, що направлені на збереження та зміцнення здоров’я людей, на виховання
здорового молодого покоління, на підвищення працездатності та продовження активного
життя.

Розрізняють профілактику суспільну та особисту. Суспільна профілактика забезпечується

державними заходами, зафіксованими в Конституції України, основах законодавства
України про охорону здоров’я. Ці заходи забезпечують право людини на працю, житло,
відпочинок, безкоштовне навчання та лікування, пенсійне забезпечення, тобто на
створення таких умов, які дозволяють людині гармонійно розвиватися фізично та
духовно, зберігати своє здоров’я, працездатність. Особиста профілактика включає
боротьбу з перенавантаженням нервової та інших систем, порушеннями режиму праці,
відпочинку, харчування, гіподинамією, вживанням алкоголю та тютюнопалінням.

Чим більш повно населення буде охоплено заходами профілактики, тим більш здоровим
воно буде.

Практичним упровадженням у життя гігієнічних нормативів, вимог і рекомендацій, тобто

санітарією, займаються органи й установи санітарно-епідеміологічної служби, які
здійснюють запобіжний та поточний санітарний нагляд на підвідомчих їм об'єктах
(населених пунктах, промислових підприємствах, підприємствах громадського
харчування, школах, дитячих садках тощо).

Проводячи наукові дослідження та впроваджуючи запобіжні і поточні санітарно-гігієнічні

оздоровчі заходи відносно людей, які зазнають впливу з боку навколишнього середовища,
гігієна як наукова дисципліна (і санітарія як відповідна практична діяльність) має такі
самостійні розділи: комунальну гігієну, гігієну праці, гігієну дітей і підлітків, гігієну
харчування, радіаційну гігієну.

Комунальна гігієна, яка називається ще екологією людини, чи гігієною навколишнього

середовища, виявляє в умовах населеного пункту і вивчає якісно і кількісно мережу
природних та антропогенних чинників і соціальних умов, їх вплив на здоров'я і санітарні
умови життя мешканців цього населеного пункту; науково обґрунтовує екологічні
нормативи, санітарні правила, гігієнічні рекомендації, спрямовані на запобігання та
зниження захворюваності, оздоровлення умов побуту і відпочинку населення міст, селищ
міського типу, сільських населених пунктів; здійснює державний санітарний нагляд за
оздоровленням навколишнього середовища (водойм, грунту, атмосферного повітря),
розробляє профілактичні заходи щодо негативного впливу на здоров'я людини фізичних
чинників шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання).
Гігієна праці вивчає трудову діяльність людини та виробниче середовище з точки зору їх
можливого впливу на організм. Розробляє заходи і гігієнічні нормативи, спрямовані на
оздоровлення умов праці і запобігання професійним захворюванням.

Гігієна дітей і підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом,
навколишнього середовища на здоров'я дітей і підлітків (вони становлять до 35—40 %
всього населення). Головні завдання ГДП — вивчення стану здоров'я дітей і підлітків
залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання,
харчування, навчання і професійної підготовки, організації медичного обслуговування.

Гігієна харчування — це розділ гігієнічної науки, який вивчає вплив аліментарного

чинника на організм людини та науково обґрунтовує комплекс заходів щодо забезпечення
повноцінності харчування, безпеки продовольчої сировини і продуктів харчування,
профілактики аліментарних захворювань, найважливіших неінфекційних захворювань з
аліментарним фактором ризику, харчових отруєнь, інфекційних та інвазійних
захворювань з аліментарним фактором передачі. Основними завданнями гігієни
харчування є: експертиза харчових продуктів; розробка гігієнічних нормативів; наукове
обгрунтування раціонів харчування окремих груп населення; вивчення харчового статусу і
розробка рекомендацій по його кількісній та якісній корекції; вивчення причин розвитку і
поширення аліментарних захворювань і наукове обгрунтування заходів щодо їх
профілактики; наукове обгрунтування, раціонів лікувального і лікувально-
профілактичного харчування; встановлення харчової та біологічної цінності нових
продуктів харчування; розробка і впровадження гігієнічних регламентів щодо
забезпечення санітарної доброякісності та епідемічної безпеки продуктов харчування на
всіх етапах їх виготовлення, зберігання і реалізацій

Радіаційна гігієна вивчає умови праці і здоров'я осіб, які зазнають професійного
опромінення в умовах виробництва, обґрунтовує комплекс загальних та індивідуальних
захисних заходів щодо створення безпечних умов праці, заходи щодо забезпечення
радіаційної безпеки населення в місцях його мешкання та запобігання радіоактивному
забрудненню навколишнього середовища; систему санітарного нагляду і радіаційного
контролю за умовами праці і навколишнім середовищем; гранично допустимі рівні
опромінення різних категорій населення.

2. Завдання і предмет вивчення дитячої гігієни як науки.

Основними завданнями гігієни є:

1. Вивчення природних та антропогенних факторів навколишнього середовища та

соціальних умов, що можуть впливати на здоров’я людини.

2. Вивчення закономірностей впливу факторів та умов навколишнього середовища на

організм людини або популяції.

3. Наукове обґрунтування та розробка гігієнічних нормативів, правил та заходів по

максимальному використанню позитивно впливаючих на організм людини факторів
навколишнього середовища та ліквідації або обмеженню до безпечних рівнів
несприятливо діючих.

4. Використання в практиці охорони здоров’я та народному господарстві розроблених

гігієнічних рекомендацій, правил, нормативів, перевірка їх ефективності та
вдосконалення.
5. Прогнозування санітарної ситуації на найближчу та віддалену перспективу з
урахуванням планів розвитку народного господарства, визначення відповідних гігієнічних
проблем, наукова розробка цих проблем.

Гігієна дітей і підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом,
навколишнього середовища на здоров'я дітей і підлітків (вони становлять до 35—40 %
всього населення). Головні завдання ГДП — вивчення стану здоров'я дітей і підлітків
залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання,
харчування, навчання і професійної підготовки, організації медичного обслуговування.

3. Зв'язок дитячої гігієни з іншими науками

Гігієна користується науковими даними про здоров'я людини та популяції, чим

визначається її зв'язок з клінічними дисциплінами, анатомією, гістологією, ембріологією,
фізіологією, біологією, мікробіологією, геронтологією тощо. Наявність тісного зв'язку
гігієни з фізикою, хімією, математикою, кібернетикою підтверджується під час
проведення гігієнічних досліджень.

Результати гігієнічних досліджень використовуються для розробки не тільки

профілактичних, а й лікувальних заходів, що зумовлює зв'язок гігієни з терапією,
хірургією, інфекційними хворобами та іншими клінічними дисциплінами.

Гігієнічні нормативи та рекомендації застосовуються під час проведення наукових

досліджень у всіх галузях науки, при здійсненні всіх видів виробництва, забезпеченні
сприятливих умов для навчання, виховання, побуту, праці, відпочинку й харчування
людей. Цим забезпечується універсальний характер зв'язку гігієни з усіма галузями
діяльності людини.

Гігієна дітей та підлітків має тісний з’язок з педагогічними науками, адже вона дає знання
про організацію здорового навчально-виховного середовища, в тому числі для дітей з ооп.
В свою чергу гігієна використовує педагогічні та психологічні знання про особливості
онтогенезу дітей.

4. Методи наукового дослідження гігієнічних проблем.

Специфічні гігієнічні методи спрямовані на вивчення громадського та індивідуального

здоров'я населення. Крім того, вони надають змогу встановити наявність і характер зв'язку
між рівнем здоров'я населення та чинниками навколишнього середовища.

Як специфічні, притаманні тільки гігієні, розрізняють такі методи дослідження:

епідеміологічний, санітарного обстеження і опису, гігієнічного експерименту (натурного і
лабораторного), санітарної експертизи.

Епідеміологічний метод спрямований на вивчення закономірностей поширення

неінфекційних та інфекційних захворювань серед населення під впливом тих чи інших
чинників навколишнього середовища. Історично цей метод виник у зв'язку з потребою
знань про поширення та динаміку перебігу інфекційної захворюваності. Проте останнім
часом він успішно застосовується для вивчення впливу на здоров'я людей шкідливих
чинників неінфекційного походження (фізичних, хімічних, біологічних).
Метод санітарного обстеження і опису є одним із методів, якими повинен володіти лікар-
гігієніст під час вивчення стану навколишнього середовища. Санітарне обстеження
здійснюється за спеціальними схемами (алгоритмами) або картами санітарного
обстеження, що містять запитання, відповідь на які дає повне уявлення про обстежуваний
об'єкт. Санітарне обстеження і опис, як правило, доповнюються лабораторно-
інструментальними дослідженнями із застосуванням фізичних, хімічних, фізико-хімічних,
мікробіологічних та інших методів. Останні дозволяють охарактеризувати чинники
навколишнього середовища не тільки якісно, а й кількісно.

Метод гігієнічного експерименту має дві різновидності: метод натурного і метод

лабораторного експерименту. Він застосовується не тільки з метою вивчення стану
навколишнього середовища, а й впливу його чинників на здоров'я. Метод натурного
гігієнічного експерименту застосовується, наприклад, під час вивчення впливу хімічних
домішок на процеси самоочищення води у водоймі, під час дослідження здоров'я людей в
реальних умовах життя (робітників промислових підприємств, дітей дошкільних і
шкільних закладів та ін.) тощо.

Метод лабораторного експерименту з моделюванням процесів, що відбуваються у

навколишньому середовищі, дозволяє вивчити, наприклад, закономірності міграції
екзогенних хімічних речовин і процеси їх біодеградації у навколишньому середовищі.
Лабораторний експеримент на тваринах проводять, як правило, для розробки гігієнічних
нормативів: гранично допустимих рівнів (ГДР), гранично допустимих концентрацій
(ГДК), орієнтовних безпечних рівнів дії (ОБРД), допустимих залишкових кількостей
(ДЗК) у харчових продуктах, допустимої добової дози (ДДД) тощо.

Метод санітарної експертизи використовується в основному під час роботи лікаря-

гігієніста в галузі запобіжного санітарного нагляду для визначення відповідності
проектних розробок гігієнічним нормативам і вимогам, що діють.

Крім власних гігієна використовує наукові дані і методи дослідження суміжних

дисциплін: астрономії, географії, геофізики, геології, кліматології, метеорології,
океанології, радіології тощо.