ГІГІЄНА ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПРАЦІ,

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ

БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ

Мись Марія 7 група 2 курс

У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення” терміни і поняття вживають у такому значенні:

•санітарне та епідемічне
благополуччя населення -
оптимальні умови
життєдіяльності, що
забезпечують низький рівень
захворюваності, відсутність
шкідливого впливу на здоров’я
населення чинників, а також умов
для виникнення і поширення
інфекційних захворювань;
•державні санітарні норми,
правила, гігієнічні нормативи
(санітарні норми) - обов’язкові для
виконання нормативні документи,
що визначають критерії безпеки
та (або) нешкідливості для
людини факторів довкілля і
вимоги, щодо забезпечення
оптимальних чи допустимих умов
життєдіяльності людини;

небезпечний чинник -
будь-який хімічний,
фізичний, біологічний
чинник, речовина,
матеріал або продукт, що
впливає або за певних
умов може негативно
впливати на здоров’я
людини;
санітарні та
протиепідемічні заходи -
діяльність, спрямована на
створення безпечних для
здоров’я умов побуту,
праці, навчання,
відпочинку та інших сфер
життя і діяльності людини,
запобігання виникненню
та поширенню
інфекційних хвороб.

Гігієнічна класифікація праці

Гігієна – це наука, що вивчає

закономірності впливу довкілля
на організм людини з метою
обґрунтування гігієнічних
нормативів, санітарних правил і
заходів, реалізація яких
забезпечить оптимальні умови
для життєдіяльності, зміцнення
здоров’я і запобігання
захворюванням.
Гігієнічний норматив – це точно
установлений діапазон
параметрів виробничого
довкілля, безпечного з точки
зору збереження нормальної
життєдіяльності і здоров’я.
Гігієна праці спрямована на
створення сприятливих умов
праці і підвищення її
продуктивності, вивчає трудову
діяльність людини.

 “Гігієнічна класифікація праці

за показниками шкідливості
та небезпечності факторів
виробничого середовища,
важкості та напруженості
трудового процесу”
затверджена наказом
Міністра охорони здоров’я
від 31 грудня 1997 р.
Гігієнічна класифікація
базується на принципі
розрізнення умов праці
залежно від фактично
визнаних рівнів чинників
виробничого довкілля і
трудового процесу порівняно
із санітарними нормами,
правилами, гігієнічними
нормативами, а також
можливим впливом їх на
стан здоров’я працівників.



Гігієнічна класифікація
призначена для: гігієнічного
оцінення наявних умов та
характеру праці на робочих
місцях; атестування робочих
місць; санітарно-гігієнічного
паспортування стану
виробничих об’єктів; санітарно-
гігієнічного паспортування
стану виробничих підприємств;
встановлення першочерговості
у проведенні оздоровчих
заходів; розроблення
рекомендацій, щодо
профвідбору, профпридатності;
створення банку даних про
умови праці на рівні
підприємства, району, міста,
регіону, країни.
Основні поняття, що застосовуються в гігієнічній
класифікації:

-умови праці — це сукупність чинників виробничого

-
довкілля та трудового процесу, які впливають на
здоров’я та працездатність людини в процесі її
професійної діяльності;
- шкідливий виробничий чинник - чинник трудового
-
процесу та виробничого довкілля, вплив якого на
організм людини за певних умов може призвести до
раптового погіршення здоров’я;
- небезпечний виробничий чинник - чинник трудового
процесу та виробничого довкілля, вплив якого на
організм людини в певних умовах може призвести до
травми;
- важкість праці - характеристика трудової діяльності
людини, яка визначає ступінь залучення до роботи
м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок
фізичного навантаження;
- напруженість праці - характеристика трудового
процесу, що відображає основне навантаження на
центральну нервову систему;
- безпечні умови праці - умови праці, за яких вплив
шкідливих і небезпечних виробничих чинників на
працівників неможливий або їх рівні не перевищують
гігієнічні нормативи.

Керуючись принципами Гігієнічної класифікації, умови

праці розподіляють на чотири класи:

1 клас – оптимальні умови

праці, тобто такі умови, за
яких зберігається не лише
здоров’я працівників, але й
створюються передумови для
підтримування високого рівня
працездатності. Оптимальні
гігієнічні нормативи
виробничих факторів
встановлено для
мікрокліматичних параметрів і
чинників трудового процесу.
Для інших чинників за
оптимальні умовно вважають
такі умови праці, коли
несприятливі чинники
виробничого середовища не
перевищують рівнів, прийнятих
за безпечні для населення.
2 клас – допустимі умови
праці. Вони
характеризуються такими
рівнями чинників
виробничого довкілля і
трудового процесу, які не
перевищують встановлених
гігієнічних нормативів для
робочих місць, а можливі
зміни функціонального
стану організму
відновляються за час
регламентованого
відпочинку або до початку
наступної зміни та не
здійснюють несприятливого
впливу на стан здоров’я
працівників в найближчому
та віддаленому періоді.
З клас - шкідливі
умови праці. Вони
характеризуються
наявністю шкідливих
виробничих
чинників, що
перевищують
гігієнічні нормативи і
здатні несприятливо
впливати на організм
працівника.
Основними документами у галузі гігієни праці і
виробничої санітарії є:

Санітарні норми
проектування промислових
підприємств і Будівельні
норми та правила. Ці
документи регламентують
величину та ступінь впливу
на людину того чи іншого
небезпечного або
шкідливого виробничого
чинника.Сворення
нормальних умов праці
можливо тільки за
наявності нуково
обгрунтованих вимог і
рекомендацій, методик,
норм і правил,
узагальнених у нормативні
матеріали.
 Основи фізіології праці

Розрізняють фізичну та розумову працю.

При фізичній праці, в основному,
відбуваються зміни у системах, що
забезпечують м’язову діяльність, дихання,
кровообіг, терморегуляцію. При розумовій
праці навантаження несе нервова система.
Для одних видів розумової праці характерне
підвищення емоційної напруги, для інших -
одноманітність. Кожна конкретна праця
вимагає певних фізичних зусиль, нервово
психічних витрат, емоційної напруги і
відбувається за різних санітарно-гігієнічних
та кліматичних умов. Все це впливає на
виконавця праці - людину. Тому завданням
наук, що займаються проблемами праці, є
вивчення зі своїх позицій батогранних
зв’язків між людиною та об’єктивними
факторами праці. До таких наук відносяться
фізіологія, гігієна, психологія та безпека
праці.
Фізіологія праці -
спеціальний розділ
фізіології, який вивчає
зміни функціонального
стану організму людини
під впливом його
трудової діяльності та
фізіологічно
обґрунтовує наукову
організацію трудового
процесу, яка сприяє
тривалому збереженню
працездатності людини
на високому рівні.
Предметом фізіології
праці є трудовий
процес людини у його
фізіологічних
характеристиках.
Гігієна праці - спеціальний
розділ гігієни, який вивчає
вплив різних чинників
виробничого довкілля та
організації праці на
здоров’я людини,
розробляє гігієнічні заходи
щодо ліквідації різних
професійних
шкідливостей, для
збереження здоров’я
працівників, підвищення їх
працездатності та
продуктивності праці.
Гігієну праці потрібно
відрізняти від виробничої
санітарії, яка на практиці
здійснює застосування
досягнень гігієнічної науки.
З розвитком виробничих сил
зростало значення функцій
організації та керування трудовим
процесом, а отже, збільшувалася
питома вага розумової праці. Різні
види трудової діяльності
вимагають обліку не тільки
антропометричних (антропометрія
- наука, що вивчає розмір тіла
людини) і фізіологічних
властивостей людини, але, в
основному, її психологічних
властивостей (швидкості реакції,
особливостей пам’яті та уваги,
емоційної установки тощо). Зміна
характеру взаємодії людини і
техніки спричинила виникнення
нової наукової дисципліни -
психології праці.
Психологія праці
вивчає психологічні
особливості трудової
діяльності людини та
процеси формування у
неї якостей,
професійно важливих
для підвищення
продуктивності праці.
Предмет вивчення
психології праці - як
сама трудова
діяльність людини, так і
характерні риси
особистості працівника,
конкретні виробничі
обставини, відносини
між особистостями.
Дякую за
увагу