Відповіді Оператор з ДНГ 2023р 1-20

Відповіді до екзаменаційних білетів для
«Оператора з добування нафти та газу»

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1
Тема №1: Управління охороною праці на підприємстві
1.В яких випадках з працівниками проводиться цільовий інструктаж?
При ліквідації аварії або стихійного лиха, при проведенні робіт на які відповідно до законодавства оформляється наряд-
допуск, наказ або розпорядження. Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або групою
працівників.
Тема №2: Правила поведінки у разі виникнення аварій
2. Вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки в службових приміщеннях та на території підприємства
Основні вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки
1. Відповідальні особи відповідно до Кодексу за результатами аналітичного опрацювання інформації про стан
техногенної безпеки включають до планів основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних
підсистем та їх ланок, а також планів локалізації і ліквідації аварій заходи з реагування на надзвичайні ситуації
техногенного характеру, спрямовані на запобігання або усунення:
аварій (аварійних ситуацій) на небезпечних об’єктах;
руйнування будівель і споруд з порушенням умов експлуатації;
критичного стану основних виробничих фондів та порушень умов експлуатації;
причин неможливості підтримання умов експлуатації ядерних об’єктів на території України, втрати контролю над
джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними установками;
наслідків терористичних дій з використанням вибухових пристроїв, небезпечних речовин, у тому числі джерел
іонізуючого випромінювання, інших ядерних та радіоактивних матеріалів на території України;
небезпеки руйнування гідротехнічних споруд, будівель та будівельних конструкцій, інших об’єктів містобудування;
негативних наслідків військової та іншої небезпечної діяльності;
транскордонних забруднень на території України;
загрози об’єктам житлового фонду та соціального призначення.
2. Плани, робочі документи, посадові інструкції та інші організаційно-розпорядчі документи об’єктів, які стосуються
заходів захисту населення і територій, незалежно від характеру діяльності об’єктів мають містити відповідні вимоги
щодо забезпечення техногенної безпеки, передбачені цими Правилами.
Забезпечення техногенної безпеки на об’єктах
1. Забезпечення техногенної безпеки на об’єктах здійснюється на випадок:
наявності будівель та споруд з порушенням умов експлуатації;
наявності об’єктів з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації;
можливості впливу сторонніх (зовнішніх) факторів (природних, терористичних, соціальних тощо) на діяльність та
безпеку об’єкта;
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру (порушення умов експлуатації) на небезпечних об’єктах,
ядерних установках.
2. Суб’єкти господарювання у випадках, визначених Кодексом, забезпечують техногенну безпеку шляхом:
виконання вимог Кодексу, цих Правил, норм і стандартів стосовно забезпечення техногенної безпеки, а також приписів,
розпоряджень і постанов, що відповідно до законодавства видаються посадовими особами центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
розроблення організаційно-розпорядчих документів щодо забезпечення техногенної безпеки, здійснення постійного
контролю за їх дотриманням;
забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях;
організації розроблення інженерно-технічних заходів цивільного захисту під час будівництва (реконструкції, технічного
переоснащення) на об’єктах, включених до переліку об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування
яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 6;
навчання працівників порядку укриття в захисних спорудах цивільного захисту та навчання персоналу з обслуговування
захисних споруд цивільного захисту їх утриманню відповідно до Вимог з питань використання та обліку фонду захисних
споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579,
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331;
проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту з урахуванням вимог техногенної безпеки.
3. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних об’єктах у випадках, визначених Кодексом, здійснюється шляхом:
оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на підпорядкованих небезпечних об’єктах
відповідної галузі;
1
інформування органів влади, сил цивільного захисту про основні загрози на небезпечних об’єктах з метою вжиття ними
ефективних заходів захисту населення, промислових і сільськогосподарських об’єктів від надзвичайних ситуацій
техногенного характеру;
інформування органів управління та сил цивільного захисту про аварійні та небезпечні ситуації, розвиток яких призвів
або міг призвести до аварії і завдати шкоди життю та здоров’ю населення і навколишньому середовищу;
розміщення інформації про заходи безпеки та поведінку населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації
техногенного характеру на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в засобах масової інформації;
організації заходів із захисту своїх працівників від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного характеру;
утворення об’єктових формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, створення необхідної для їх
функціонування матеріально-технічної бази, забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;
здійснення навчання працівників правилам техногенної безпеки;
підтримання готовності створених диспетчерських служб;
розроблення аварійних планів об’єктів, де здійснюється практична діяльність, пов’язана з радіаційними або радіаційно-
ядерними технологіями;
розроблення планів локалізації та ліквідації аварій;
декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
створення, експлуатації і технічного обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення
надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;
створення та утримання в робочому стані засобів зв’язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх
за призначенням;
аварійно-рятувального обслуговування небезпечних об’єктів;
створення об’єктового матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та проведення
невідкладних відновлювальних робіт;
здійснення за власні кошти заходів, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного
характеру;
розроблення заходів щодо забезпечення техногенної безпеки з урахуванням досягнень науки і техніки, позитивного
досвіду із зазначеного питання;
фінансування витрат у порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки;
виконання інших завдань і заходів техногенної безпеки з урахуванням вимог чинного законодавства України.
4. На території небезпечних об’єктів, які розташовані в міській зоні, допускається утримувати небезпечні хімічні
речовини (далі - НХР) в обсягах, передбачених проектними нормами зберігання (накопичення) та технологічними
регламентами.
5. На майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих у заміській зоні, кількість НХР не може
перевищувати 2 тис. тонн у разі зберігання на одному майданчику (у будівлі), якщо ці майданчики (будівлі) розташовані
на відстані не менше ніж 500 м один від одного.
Загальна кількість НХР на всіх майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих на відстані менше ніж 500
метрів один від одного, не може перевищувати 2 тис. тонн.
6. Запаси НХР на базових складах у заміських зонах не повинні перевищувати норм, установлених для таких складів.
7. Керівники об’єктів, що за характером своєї діяльності не належать до небезпечних об’єктів, але за прогнозом можуть
опинитись у зонах надзвичайних ситуацій, повинні:
ураховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях у разі виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного характеру на небезпечних об’єктах і територіях, та вживати заходів щодо забезпечення безпеки працівників
об’єктів з урахуванням Кодексу та цих Правил;
взаємодіяти з керівництвом небезпечних об’єктів і відповідними органами влади для отримання інформації та
оповіщення про небезпеку, що може впливати на діяльність об’єкта;
організовувати навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях техногенного характеру.
Заходи техногенної безпеки, що мають відображатися у посадових інструкціях, обов’язках
1. Заходи техногенної безпеки, наведені у цих Правилах, відображаються у посадових інструкціях, обов’язках
працівників та включають, зокрема:
- вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки, у тому числі заборони дій, що можуть призвести до виникнення аварії
або надзвичайної ситуації техногенного характеру на об’єкті;
- навчання діям в умовах виникнення аварії або надзвичайної ситуації техногенного характеру;
- оповіщення чергових аварійно-рятувальних служб та керівництва об’єкта про аварію (надзвичайну ситуацію
техногенного характеру);
- маршрути виходу до безпечних місць збору у випадку виникнення аварії (надзвичайної ситуації техногенного
характеру);
- залучення основних технічних засобів, що використовуватимуться для локалізації або ліквідації наслідків аварії
(надзвичайної ситуації техногенного характеру), у тому числі у разі виникнення пожежі;
- використання ЗІЗ ОД або колективних засобів захисту, що застосовуються під час викиду (виливу) небезпечних
хімічних речовин;
- надання індивідуальної домедичної допомоги постраждалим;
- вимоги щодо організації спостереження за розвитком аварії (надзвичайної ситуації техногенного характеру), збору та
передання інформації про її розвиток, у тому числі про оцінку масштабів аварії (надзвичайної ситуації техногенного
2
характеру), зони розповсюдження тощо.
2. У разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру відповідальні особи повинні:
- у разі безпосередньої загрози життю у найкоротший термін залишити можливу зону надзвичайної ситуації
техногенного характеру з використанням за необхідності ЗІЗ ОД, що застосовуються на об’єкті;
- здійснити оповіщення працівників об’єкта за допомогою технічних засобів оповіщення, передбачених на об’єкті;
- у разі загрози життю працівників об’єкта негайно організувати їх рятування (виведення у безпечні зони),
використовуючи для цього наявні сили й засоби;
- вивести за межі небезпечної зони (зони, вказаної працівниками аварійно-рятувальних служб) всіх працівників, які не
залучаються для локалізації аварії;
- вжити заходів щодо припинення роботи в цехах, на дільницях, інших місцях виникнення аварії (надзвичайної ситуації)
з урахуванням технологічних особливостей виробництв, крім робіт, пов’язаних із заходами з ліквідації аварії;
- організувати зустріч аварійно-рятувальних служб, що прибувають для локалізації або ліквідації аварії, надати їм
допомогу у виборі найбезпечнішого шляху для під’їзду до джерела небезпеки або інших місць, необхідних для
виконання ними своїх повноважень, поінформувати про основні небезпеки об’єкта, конструктивні особливості будівель
та обладнання;
- за необхідності ознайомити керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру з
планом локалізації та ліквідації аварій на об’єкті підвищеної небезпеки та забезпечити виконання цього плану.
Тема №3: Вимоги безепеки при проведенні технологічних процесів та експлуатації устаткування на виробничих
об’єктах
3. Будова свердловин, їх класифікація за призначенням.
Свердловина – спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання влаштування
свердловини) у земній корі круглого перерізу з великим співвідношенням глибини до діаметра, яка створюється
послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і за необхідності кріпленням
стінок
свердловини;
Свердловина має: гирло, стовбур і вибій.
Свердловина складається:
- Направляюча колона — перша обсадна колона (довжиною до 30 м), яку опускають у верхню (напрямну) частину
стовбура, щоб ізолювати верхній наносний шар грунту і відвести висхідний потік бурового агента зі стовбура
свердловини в очисну систему, цементують по всій довжині.
- Кондукторна колона (кондуктор) — друга обсадна колона, яку опускають у стовбур свердловини; призначена для
перекриття верхніх нестійких відкладів, водоносних і поглинальних пластів, зон вічномерзлих порід тощо. На неї
встановлюють противикидне устаткування; кільцевий простір за колоною зазвичай цементують по всій довжині.
- Проміжну (технічну) обсадну колону опускають у разі необхідності після кондукторної для кріплення нестійких
порід, роз’єднання зон ускладнень і водоносних горизонтів. Кількість проміжних колон залежить від глибини
свердловини і складності геологічного розрізу.
- Експлуатаційна колона - призначена для експлуатації й ізолює продуктивні пласти. Для вилучення флюїдів із
продуктивних пластів у експлуатаційну колону опускають насосно-компресорні труби.
Класифікація їх за призначенням:
1. Опорні свердловини бурять для вивчення геологічної будови і гідрогеологічних умов залягання осадової товщі порід і
вивчення закономірностей поширення комплексів відкладів, сприятливих для нафтогазонакопичення.
2. Параметричні свердловини призначені для детальнішого вивчення геологічної будови розрізу, особливо на великих
глибинах, а також для виявлення найперспективніших площ з точки зору проведення на них геолого-пошукових робіт.
3. Структурні свердловини служать для ретельного вивчення структур, виявлених при бурінні опорних і параметричних
свердловин та для підготовки проекту пошуково-розвідувального буріння на ці структури.
4. Пошукові свердловини споруджують на підготовлених попереднім бурінням та геолого-геофізичними
дослідженнями площах з метою відкриття нових родовищ нафти і газу або для пошуків покладів нафти і газу на уже
раніше відкритих родовищах.
5. Розвідувальні свердловини бурять на площах зі встановленою промисловою нафтогазоносністю з метою
оконтурювання родовища та збору вихідних даних для складання проекту його розробки.
6. Експлуатаційні свердловини бурять на повністю розвіданому і підготовленому до розробки родовищі з метою
експлуатації покладів нафти і газу.
6.1 Оціночні свердловини призначені для уточнення режиму роботи пласта і ступеня виробки ділянок родовища,
уточнення схеми його розробки.
6.2 Нагнітальні свердловини служать для організації законтурного і усередину контурного нагнітання в
експлуатаційний пласт води, газу, або повітря з метою підтримання пластового тиску.
6.3 Спостережні свердловини споруджують для систематичного контролю за режимом роботи родовища.
7. Спеціальні свердловини бурять для вибухових робіт при сейсмічних методах пошуків і розвідки родовища, скидання
промислових вод у непродуктивні поглинаючі пласти, розвідки і видобутку води, підготовки структур для підземних
газосховищ і закачування в них газу, ліквідації відкритих фонтанів нафти і газу
4. Вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням ручного електифікованого інструменту.
3
Робітник, працюючий з ручним електроінструментом, зобовʼязаний: постійно підтримувати порядок і чистоту на
робочому місці; не допускати присутності поряд з працюючим приладом інших працівників, що не беруть участі у
виконанні роботи; включати використовуваний електроінструмент у мережу тільки за допомогою штепсельних з'єднань,
що відповідають вимогам електричної безпеки; контролювати, щоб кабель (шнур) електричного інструменту був
захищений від випадкового пошкодження; контролювати, щоб кабелі або проводи не торкалися металевих, гарячих,
вологих і масляних поверхонь та предметів; не допускати натяжки і перекручування кабелю (шнура) і не піддавати його
навантаженням; включати ручний електроінструмент, тільки встановивши його в робоче положення; при зміні робочого
місця, відключати прилад від мережі штепсельною вилкою; переносити ручний електроінструмент, взявши його
виключно за рукоятку; під час усіх перерв у роботі, відключати ручний електроінструмент від мережі штепсельною
вилкою; не допускати ударів, падінь електроінструменту та попадання бруду і води на нього; працюючи з електричною
свердлильною машиною (дрилем) з довгим свердлом, відключати його від мережі вимикачем до повного видалення
свердла з просвердлюваного отвору; під час роботи з абразивними кругами, необхідно впевнитися в тому, що вони
перевірені на міцність; уважно стежити за тим, щоб іскри не потрапляли на людей і кабель (шнур); стежити за тим, щоб
спецодяг під час роботи не торкався обертового робочого інструменту або шпинделя; при несправності засобів
індивідуального захисту припинити роботу; під час роботи контролювати справність ручного електроінструменту; при
нагріванні корпуса працюючого електроінструменту слід зробити перерву в роботі; закріплювати змінний робочий
інструмент призначеним для цього приладом, обов'язково відключивши електроінструмент від мережі; при появі запаху
або диму, сильного шуму і вібрації, терміново відключити електроінструмент від електромережі до усунення неполадок;
виконувати виключно ту роботу, яка доручена працівнику, та з якої він пройшов відповідний інструктаж з охороні праці
й техніки безпеки. При роботі з електроінструментом суворо заборонено: зупиняти обертовий робочий інструмент або
шпиндель руками; торкатися в процесі роботи до обертового робочого інструменту або шпинделя; залишати без нагляду
увімкнене електрообладнання; встановлювати та змінювати робочий інструмент, закріплювати насадки, не відключивши
ручну електричну машину від мережі штепсельною вилкою; передавати електроінструмент іншим працівникам, які не
мають права на користування ним; самостійно підключати ручний електроінструмент до знижувальних трансформаторів,
перетворювачів частоти струму, захисним відключаючим пристроям, а також самостійно ремонтувати
електроінструмент; переносити електроінструмент з одного робочого місця на інше, не відключивши при цьому
електродвигун".
Тема №4: Електробезпека на виробництві
5. Основні причини електротравматизму.
При аналізі електротравматизму виділяють чотири основні причини травм, а саме: організаційні; технічні; санітарно-
гігієнічні й психофізіологічні. Основні причини електротравматизму в Україні – організаційні.
До організаційних причин відносять: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці;
неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в
електроустановках та їх експлуатації; відсутність або несвоєчасне проведення медичного контролю стану здоров'я
електроперсоналу; порушення вимог стандартів, правил, норм, інструкцій щодо експлуатації електроустановок;
невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів; порушення норм і правил планово-
попереджувального ремонту і технічного обслуговування електроустановок; недостатній технічний нагляд за
проведенням небезпечних робіт.
До технічних причин відносять: невідповідність вимогам безпеки або несправність електроустановки, електрозахисних
засобів; недосконалість електротехнологічного процесу; конструктивні недоліки устаткування; недосконалість або
відсутність індивідуальних захисних засобів, захисних огороджень запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та
блокування.
Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення;
підвищені рівні шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних
випромінювань вище допустимих рівнів тощо.
Психофізіологічні причини: помилкові дії працівників внаслідок втоми, хворобливого стану, необережність;
невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника виконуваній роботі
Тема №5: Порядок надання домедичної допомоги постраждалим
6. Дайте визначення терміну “Перша долікарська допомога” Послідовність надання першої долікарської допомоги
постраждалим.
Перша домедична допомога - це комплекс термінових заходів, що проводяться при нещасних випадках і раптових
захворюваннях, направлених на припинення дії пошкоджуючого фактора, на усунення явищ, які загрожують життю, на
полегшення страждань та підготовку потерпілого до відправки в лікарню.
Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань
на сприятливий наслідок.
Послідовність надання першої допомоги:
- усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілих, оцінити стан
потерпілого;
- визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його
рятування;
- виконати необхідні заходи з рятування потерпілих в послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних
шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);
- підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
4
- викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого
лікувального закладу
5
1. В яких випадках з працівниками проводиться позаплановий інструктаж.
При порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж
тощо. При перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів-для робіт з підвищеною небезпекою а для
решти робіт понад 60 днів. Якщо змінився технологічний процес, замінили або модернізували устаткування.
2. Дії працівника при виявленні сторонніх предметів (вибухових, хімічно-небезпечних та ін.) в приміщенні або на
території об’єкту.
Дії при виявленні предметів схожих на вибуховий пристрій чи хімічно-небезпечні речовини:
1.Обмежити доступ до приміщення чи зони де виявлено сторонній предмет, організувати його охорону.
2. Негайно доповісти безпосередньому керівнику, вказати місце знаходження предмета, час виявлення та особу, яка його
виявила.
3. Забезпечити інформування чергових підрозділів НП України та ДСНС.
4. Неухильно виконувати всі рекомендації спеціаліста-вибухотехніка, у разі підтвердження наявності ознак вибухового
пристрою чи хімічної речовини організувати евакуацію людей з будівлі, території на відстань від підозрілого предмета не
менше 100 метрів.
5. Категорично забороняється самостійно проводити з підозрілим предметом будь-які дії (торкатися, нахиляти,
відкривати, переміщувати, підіймати, перерізати дріт, та ін.), що може призвести до вибуху та людських жертв.
6. Унеможливити попадання в зону вибухо- та пожежонебезпечних речовин.
7. За можливості огородити зону сигнальною стрічкою.
об’єктах
3. Обв’язка свердловини та призначення її основних складових частин.
Технологічна обв’язка устя свердловини - призначена для з’єднання фонтанної арматури зі шлейфами свердловини.
Обв’язка повинна забезпечувати герметичність, можливість задавання режиму роботи свердловини за допомогою
регулюючих штуцерів, штуцерних колодок та контролю P/t; обладнана: пробовідбірником, корозіметром,
породовловлювачем, захисними пристроями (СППК, клапан відсікач), датчиками контролю тиску, температури,
манометрами, термометрами. Мати можливість подачі інгібіторів. Обв’язка повинна мати основну, за можливості,
байпасну та обвідну лінії, обладнанна ручними та автоматичними скидами на ФА.
4. Методи попередження та способи ліквідації гідратоутворень.
Боротьба з гідратами ведеться у двох напрямках:
а) попередження утворення гідратів;
б) ліквідація гідратів, що утворилися.
Для запобігання утворенню гідратних відкладів потрібно:
- дотримуватись технологічного режиму роботи та тех. карти;
- подача метанолу на свердловини та УНТС;
- подача МЕГ на вхід теплообмінників та сепараторів;
- пониження тиску;
- підняття температури (підігрів);
- осушка газу за допомогою адсорбентів та абсорбентів (від води та вологи).
Для запобігання утворення гідратів в свердловинах застосовують такі методи:
а) встановлюють відповідний технологічний режим експлуатації свердловини;
б) безперервно або періодично подають на вибій свердловини антигідратного інгібітору;
в) застосовують футеровані насосно-компресорні (підйомні) труби;
г) систематично видаляють із вибою рідину, яка там накопилася;
д) усувають причини, що викликають пульсацію газу в свердловині.
5. Заходи та засоби від ураження електричним струмом
Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:
 забезпечення недоступності струмопровідних частин для випадкового дотику;
 застосування електроенергії з безпечними величинами напруги;
 усунення небезпеки ураження людей струмом у разі появи напруги на частинах конструкцій
електроустаткування;
 застосування індивідуальних захисних засобів від ураження електричним струмом.
 захисне заземлення;
 захисне занулення;
 захисне відімкнення;
 вирівнювання потенціалів;
 ізоляція струмопровідних частин;
6
 забезпечення недоступності неізольованих струмопровідних частин;
 обмеження сили струму;
 попереджувальні сигналізація, знаки та написи.
Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолювальні штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички тощо),
огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці
для захисту рук)
6. Дайте визначення терміну Серцево-легенева реанімація. Мета та порядок проведення зовнішнього масажу серця
постраждалого під час серцево-легеневої реанімації
Серцево-легенева реанімація (ресусцитація, СЛР, англ. cardiopulmonary resuscitation, CPR, Серцево-легенево-мозкова
реанімація) — невідкладна медична комплексна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та
виведення його зі стану клінічної смерті. Включає штучну вентиляцію легенів (штучне дихання) та компресії грудної
клітки (непрямий масаж серця). Основи СЛР заклав американський науковець Френк Пентрідж.
Як проводити СЛР
Станьте на коліна збоку від потерпілого так, щоб ваші ноги були перпендикулярно до його тіла. Не реанімуйте
навприсядки або в іншому незручному положенні: за кілька хвилин ви стомитеся, ноги заніміють, і подальша реанімація
буде під загрозою.
Якщо рятуєте вдвох, станьте по різні боки від потерпілого: один навпроти обличчя (виконуватиме штучне дихання),
інший — навпроти грудної клітини (для непрямого масажу серця). Через 5-10 хвилин поміняйтеся місцями.
Перед тим, як проводити штучне дихання, затисніть потерпілому носа, щоб повітря надходило йому в легені і не
виходило назовні. Зробіть глибокий вдих із випрямленою спиною і розправленими плечима, щоб набрати повні легені
повітря. Потім нахиліться до потерпілого та зробіть видих із зусиллям. Ваш рот при цьому має бути щільно притиснений
до рота потерпілого. Повторіть усе ще раз. Ви маєте зробити потерпілому серцево-легеневу реанімацію у
співвідношенні 30 натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи.
Мета штучного дихання — забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з
крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню
самостійного дихання потерпілого.
Коли готуєтеся до непрямого масажу серця, станьте у правильне положення, щоб звести втому до мінімуму. Як потрібно
накладати руки на грудину під час непрямого масажу серця, показано на малюнку. Обіпріться на грудину нижньою
частиною долоні. Долоню розташуйте чітко вздовж грудини. Не переходьте на ребра, щоб не зламати їх. Правильно
визначіть точку натискання на грудині! Вона розташована посередині грудної клітини на два пальці вище кінця грудини.
Кінець грудини, тобто мечоподібний відросток, легко знайти на дотик.
Не бийте щосили потерпілому по грудині!
Прекардіальний удар дійсно може зупинити
фібриляцію шлуночків серця і відновити
серцебиття. Але лише за правильного виконання!
Якщо не впевнені у власних навичках, ліпше не
виконуйте цей прийом.
Ваші плечі мають бути точно над грудиною
потерпілого. Поштовхи робіть усім корпусом, так
м’язи рук менше стомлюватимуться. Коли робите
паузу для штучного дихання, прибирайте руки, щоб
грудина потерпілого могла безперешкодно
підніматися під час «вдиху».
7
1. В яких випадках з працівниками проводиться первинний інструктаж.
проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
 новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману
працю;
 який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;
 який виконуватиме нову для нього роботу;
 відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на
підприємстві.
Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:
 до початку трудового або професійного навчання;
перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів,
матеріалів тощо
2. Порядок оповіщення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
Основний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій – це передача повідомлення по
мережі провідного мовлення (через квартири і зовнішні гучномовці), а також через мережі радіомовних станцій і
телебачення, пересувні автомобілі, оснащені гучномовцями. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках
перед подачею інформації включаються сирени та інші сигнальні засоби. ЗАПАМЯТАЙТЕ! СИРЕНА І ПЕРЕРИВИСТІ
ГУДКИ ІНШИХ СИГНАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ОЗНАЧАЮТЬ СИГНАЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ «УВАГА ВСІМ!».
Почувши такий сигнал, негайно увімкніть радіоприймач або телевізор і слухайте повідомлення центральних та місцевих
органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій. На кожний випадок
надзвичайних ситуацій підготовлені відповідні варіанти повідомлень. Після подачі звукових сигналів (сирени, гудки,
тощо) передається мовна інформація про надзвичайну ситуацію. Вислухавши повідомлення кожний громадянин повинен
діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками. ПОВІДОМЛЕННЯ ВКЛЮЧАЄ: — ІНФОРМАЦІЮ
ПРО НАДЗВИЧАЙНУ СИТУАЦІЮ; — МІСЦЕ І ЧАС ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ; — ТЕРИТОРІЮ
(РАЙОНИ, МАСИВИ, БУДИНКИ ТОЩО), ЯКА ПОТРАПЛЯЄ В ОСЕРЕДКИ (ЗОНИ) УРАЖЕННЯ; — ПОРЯДОК ДІЙ
ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ; — ІНШУ
об’єктах
3. Вимоги до товарної продукції (газ, газовий конденсат), її облік
Якість газу - це відповідність його фізико-хімічних показників встановленим нормативним документам. Окрім
теплотворності, норми регулюють зокрема граничний вміст кисню, домішок, інтенсивність запаху. Основний показник
якості природного газу - теплота згоряння (калорійність). Що вища калорійність, тим менший обсяг газу необхідно
витратити для певного процесу. Температура точки роси по волозі не вище -8оС, по вуглеводням не вище 0оС.
ГОСТ 27193-86
1. Теплота згоряння нижча, МДж/м3 (ккал/м3), 31,8 ГОСТ 22667-82
при 20°С 101,325 кПа, не менше (7600) ГОСТ 10062-75
41,2-54,5
2. Число Воббе вище, МДж/м3 (ккал/м3) (9850-13000) ГОСТ 22667-82
3. Допустиме відхилення числа Воббе від

номінального значення, %, не більше 5 -
4. Масова концентрація сірководню, г/м3,

не більше 0,02 ГОСТ 22387.2-83
5. Масова концентрація меркаптанової сірки, ГОСТ 22387.2-83

г/м3, не більше 0,036 ГОСТ 22387.3-77
6. Об’ємна частка кисню, %, не більше 1,0 ГОСТ 23781-83
7. Маса механічних домішок у 1 м3, г, не більше 0,001 ГОСТ 22387.4-77
8. Інтенсивність запаху газу при об’ємній частці

1% у повітрі, бал, не менше 3 ГОСТ 22387.5-77
8
Здійснюється облік газу:
- валовий видобутого газу
- газу переданого організації трубопровідного транспорту для транспортування газотранспортною системою;
- газ розхідний на власні виробничо-технологічні потреби;
- технологічних втрат газу при добуванні, зборі, підготовці і внутрішньо-промисловому транспортуванні;
- технологічних втрат газу при транспортуванні до місць експлуатаційної відповідальності організації трубопровідного
транспорту (далі технологічні втрати газу при транспортуванні).
При добуванні, підготовці, транспортуванні, зберіганні та споживанні газу-для обліку кількості об’єму газу
використовується одиниця виміру тис.м3/добу з точністю до третього знаку після коми(з точністю до м3).
Облік газу на УПГ «Мачухи» здійснюється за допомогою ультразвукових лічильників GUVR та Flowsick, також є
діафрагмові лічильники
Здійснюється облік конденсату:

- загальний залишок конденсату у технологічних ємностях (в кінці кожної зміни за допомогою метрштоку);
- конденсату, що відвантажується в автоцистерни;
- конденсату витраченого в звітний період на виробництво продукції у відповідності з технологічними процесами, в тому
числі на приготування робочих розчинів інгібіторів (далі - технологічні витрати конденсату під час видобування та
підготовки);
- добовий видобуток газового конденсату;
- технологічних втрат конденсату при видобутку, зборі, підготовці і внутрішньо-промислового транспортування.
При видобутку, підготовці, транспортуванні і зберіганні конденсату для обліку кількісних значень кількості конденсату
застосовується одиниця виміру - тонна з точністю до третього знаку після коми (з точн. до кг).
4. Вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосування ручного слюсарного інструменту
Перед початком роботи слід перевірити, в якому стані знаходиться інструмент, який буде використовуватися при її
виконанні. Інструмент, що має дефекти, тріщини, відколи необхідно замінити справним. Молоток повинен бути щільно
насаджений на рукоятку, яка розклинюється клином з м’якої сталі або дерева. Не можна поправляти молоток з
ослабленою рукояткою ударами його об верстак або інші предмети, це призводить до ще більшого розхитування
рукоятки. Також міцно повинні бути насаджені рукоятки на шабери, напилки та інші інструменти. Слабо насаджені
рукоятки під час роботи легко зіскакують з інструменту, при цьому гострим хвостовиком інструменту можна сильно
поранити руку. Ручним інструментом без рукоятки користуватися
5. Вплив електричного струму на організм людини?
Особливості впливу електричного струму на організм людини. Електричний струм, проходячи через тіло людини,
зумовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну,
механічну і біологічну дію.Найбільш складною є біологічна дія, яка притаманна тільки живим організмам. Термічний і
електролітичний вплив властиві будь-яким провідникам.Термічний вплив електричного струму характеризується
9
нагріванням тканин аж до опіків.Статистика свідчить, що більше половини всіх електротравм становлять опіки. Вони
важко піддаються лікуванню, тому що глибоко проникають у тканини організму. Опіки можливі при проходженні через
тіло людини струму більше 1А. Тільки при великому струмі тканини, які уражаються, нагріваються до температури 60-
700С і вище, при якій згортається білок і з'являються опіки. Майже у всіх випадках включення людини в електричний
ланцюг на її тілі і в місцях дотикання спостерігаються "електричні знаки" сіро-жовтого кольору круглої або овальної
форми. При опіках від впливу електричної дуги можлива металізація шкіри частками металу дугової плазми. Уражена
ділянка шкіри стає твердою, набуває кольору солей металу, які потрапили в шкіру. Електролітична дія струму
виявляється у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її фізико-хімічного
складу. Біологічна дія струму виявляється через подразнення і збудження живих тканин організму, а також порушення
внутрішніх біологічних процесів. Механічна дія струму призводить до розриву тканин організму внаслідок
електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари з тканинної рідини і крові. Внаслідок дії
електричного струму або електричної дуги виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і
місцеві. До місцевих травм належать опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження, а також
електрофтальмія (запалення очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).
Загальні електротравми називають також електричними ударами. Вони є найбільш небезпечним видом електротравм.
При електричних ударах виникає збудження живих тканин, судомне скорочення м’язів, параліч м’язів опорно-рухового
апарату, м’язів грудної клітки (дихальних), м’язів шлуночків серця.
Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):
- відчутний струм – початок болісних відчуттів (до 0-1,5 мА);
- невідпускний струм – судоми і біль, важке дихання (10-15 мА);
- фібриляційний струм – фібриляція серця при тривалості дії струму 2-3с, параліч дихання (90-100 мА).
6. Дайте визначення терміну Серцево-легенева реанімація. Мета та порядок проведення зовнішнього масажу серця
постраждалого під час серцево-легеневої реанімації
Серцево-легенева реанімація (ресусцитація, СЛР, англ. cardiopulmonary resuscitation, CPR, Серцево-легенево-мозкова
реанімація) — невідкладна медична комплексна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та
виведення його зі стану клінічної смерті. Включає штучну вентиляцію легенів (штучне дихання) та компресії грудної
клітки (непрямий масаж серця). Основи СЛР заклав американський науковець Френк Пентрідж.
Як проводити СЛР
Станьте на коліна збоку від потерпілого так, щоб ваші ноги були перпендикулярно до його тіла. Не реанімуйте
навприсядки або в іншому незручному положенні: за кілька хвилин ви стомитеся, ноги заніміють, і подальша реанімація
буде під загрозою.
Якщо рятуєте вдвох, станьте по різні боки від потерпілого: один навпроти обличчя (виконуватиме штучне дихання),
інший — навпроти грудної клітини (для непрямого масажу серця). Через 5-10 хвилин поміняйтеся місцями.
Перед тим, як проводити штучне дихання, затисніть потерпілому носа, щоб повітря надходило йому в легені і не
виходило назовні. Зробіть глибокий вдих із випрямленою спиною і розправленими плечима, щоб набрати повні легені
повітря. Потім нахиліться до потерпілого та зробіть видих із зусиллям. Ваш рот при цьому має бути щільно притиснений
до рота потерпілого. Повторіть усе ще раз. Ви маєте зробити потерпілому серцево-легеневу реанімацію у
співвідношенні 30 натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи.
Мета штучного дихання — забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з
крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню
самостійного дихання потерпілого.
Коли готуєтеся до непрямого масажу серця, станьте у правильне положення, щоб звести втому до мінімуму. Як потрібно
накладати руки на грудину під час непрямого масажу серця, показано на малюнку. Обіпріться на грудину нижньою
частиною долоні. Долоню розташуйте чітко вздовж грудини. Не переходьте на ребра, щоб не зламати їх. Правильно
визначіть точку натискання на грудині! Вона розташована посередині грудної клітини на два пальці вище кінця грудини.
Кінець грудини, тобто мечоподібний відросток, легко знайти на дотик.
Не бийте щосили потерпілому по грудині!
Прекардіальний удар дійсно може зупинити
фібриляцію шлуночків серця і відновити
серцебиття. Але лише за правильного виконання!
Якщо не впевнені у власних навичках, ліпше не
виконуйте цей прийом.
Ваші плечі мають бути точно над грудиною
потерпілого. Поштовхи робіть усім корпусом, так
м’язи рук менше стомлюватимуться. Коли робите
паузу для штучного дихання, прибирайте руки, щоб
грудина потерпілого могла безперешкодно
підніматися під час «вдиху».
10
11
1. В яких випадках з працівниками проводиться повторний інструктаж.
Проводиться групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного
інстуктажу. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовивими актами з охорони праці,
які діють у галузі або роботодавцем ( фізичною особою, яка використовує найману працю з урахуванням конкретних
умов праці, але не рідше:
- на роботах підвищенної небезпеки - 1 раз на 3 місяці;
- для решти робіт- 1 раз на 6 місяців.
2. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ОГОЛОШЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ З АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРИМІШЕНЬ ТА ТЕРИТОРІЇ
ОБЄКТУ ПІДПРИЄМСТВ.
Під час оголошення евакуації з адміністративних приміщень та територій підприємства працівники повинні діяти
відповідно до плану евакуації, який може включати наступні кроки: Слухати та виконувати вказівки: Працівники повинні
слухати усні та візуальні вказівки від відповідальних осіб, які координують процес евакуації. Залишити робочі місця: Всі
працівники мають залишити свої робочі місця без затримок та переходів. Збиратися на місці збору: Після покидання
приміщення працівники повинні зібратися на певному пункті збору, та в подальшому евакуюватися до укритття.
об’єктах
3. Посудини, що працюють під тиском, причини і порядок їх зупинки.
Причина зупинки можить бути планова та аварійна. При плановій зупинці перейти(по можливості) на резервне
обладнання, а при потребі:1) вивести з роботи посудину;2) звільнити(продути) від рідини на розділювач , а решту на
дренажну ємність Едр-1. Скинути тиск до нуля через розширювальну камеру на факельний амбар, відкривши засувку
факельного колектора, після чого її закрити.
При аварійній зупинці: через систему оповіщення попередити всіх хто знаходиться на території УПГ про небезпеку.
Негайно повідомити старшому оператору по рації або мобільному телефонові про аварію, одягнувши протигаз, вилучити
з небезпечної зони сторонніх осіб і робітників УПГ, покинути територію самому до місця збору.
Оператор ДНГ №1: Повідомляє про аварію посадових осіб згідно оперативної схеми управління, оповіщення і
зв'язку.Повідомити змінному інженеру ЦІТС, повідомити про аварію начальника цеху, майстра УПГ «Мачухи» при
необхідності пожежно-рятувальну частину по т.101; викликати за необхідності до місця аварії медпрацівника; за
необхідності повідомити про аварію взаємопов'язаним структурним підрозділам. Оголосити по УПГ аварійне становище
по гучномовному зв'язку (рації); вказати місце збору евакуацію всього персоналу, повідомити про припинення всіх робіт
не пов'язаних з ліквідацією аварії, виведення з небезпечної зони людей до місця збору для евакуації, провести розрахунок
чисельності евакуйованих з території УПГ, зіставити чисельність, доповісти керівнику про чисельність евакуйованих.
Оператор ДНГ №2: У разі відсутності загрози життю або здоров'ю працівників, з урахуванням ГДК у повітрі
небезпечних речовин, оцінивши обстановку – перейти на резервну посудину , зупинити роботу посудини. Звільнити від
рідини (здренувати в дренажну ємність Едр-1). Скинути тиск до нуля через розширювальну камеру на факельний амбар,
відкривши засувку факельного колектора, після чого її закрити.
Аварійна зупинка посудин
Посудина повинна бути негайно зупинена у випадках, передбачених інструкцією з режиму, роботи і безпечного
обслуговування, зокрема:
1) якщо тиск у посудині підвищився вище дозволеного і не знижується, незважаючи на вживання персоналом усіх вимог,
зазначених в інструкції;
2) при виявленні несправностей запобіжних пристроїв від підвищення тиску;
3) при виявленні в посудині або її елементах, що працюють під тиском, нещільностей, випинів, розриву прокладок;
4) при несправності манометра і неможливості визначити тиск за допомогою інших приладів;
5) при зниженні рівня рідини нижче допустимого в посудинах з вогневим обігрівом;
6) якщо несправні всі покажчики рівня рідини;
7) при несправності запобіжних блокувальних пристроїв;
8) при виникненні пожежі, котра безпосередньо загрожує посудині, що знаходиться під тиском.
Порядок аварійного зупинення посудини і наступного введення її в роботу повинен бути вказаний в інструкції.Причини
аварійного зупинення посудини мають бути записані в змінному журналі.
4. Вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням пневматичного інструменту
При застосуванні пневматичних інструментів слід дотримуватися таких умов безпеки:
- виконувати роботи зі стійкого положення працівника;
- держати інструмент тільки за робочу рукоятку;
- прокладати з'єднувальні шланги слід за межами проходів, проїздів, місць складування матеріалів тощо;
- приєднувати пневматичний інструмент до магістралі стиснутого повітря тільки через вентиль;
- не працювати одночасно на одній вертикалi з іншими виконавцями робіт;
12
5. Чинники, що впливають на ступінь ураження людини електрикою.
Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електрострумом
Всі фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом, поділяються на дві групи:
- електричного характеру (напруга, сила струму, рід і частота струму, опір в електричному колі, заземлення, занулення);
- неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, її увага, шлях проходження струму через тіло людини,
тривалість дії струму).
Ураження організму людини електричним струмом найчастіше залежить від таких факторів:
- сили струму, що проходить через тіло людини;
- тривалості його дії;
- шляху проходження через тіло;
- індивідуальних особливостей організму людини;
- стану приміщення, в якому експлуатується електроустановка;
- площі контакту людини з струмопровідними частинами. Неоднакова сила струму по-різному впливає на організм
людини.
6. Ознаки інсульту . Порядок надання до медичної допомоги постраждалому за підозри на інсульт.
Ознаки гострого мозкового інсульту:
1) раптова зміна виразу обличчя, порушення його симетрії;
2) раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку;
3) раптове порушення мовлення / розуміння простих команд/запитань;
4) раптове погіршення зору в одному або в обох очах;
5) раптове порушення ходи;
6) запаморочення, втрата рівноваги або координації;
7) виражений головний біль без наявної причини.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гострий мозковий інсульт:
1) перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки та за її відсутності перейти до наступного кроку;
2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;
3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;
4) надати постраждалому максимально зручного для нього положення. Рекомендовано надати постраждалому
підвищеного положення голови 15-30 градусів;
5) не давати постраждалому їсти та пити;
6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, повторно здійснити
виклик екстреної медичної допомоги;
8) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації, стосовно точного часу початку
захворювання та можливих обставин, які з цим пов’язані. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади
екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.
Якщо до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги постраждалий втратив свідомість, слід перейти до
Порядку надання домедичної допомоги дорослим при раптовій зупинці кровообігу або Порядку надання домедичної
допомоги дітям при раптовій зупинці кровообігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09
березня 2022 року № 441.
13
1. До якої відповідальності згідно з Законом України Про охорону праці, ЗАЛУЧАЮТЬСЯ ОСОБИ, винні в порушенні
нормативно-правових актів про охорону праці.
Статтею 44 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівники, винні в порушенні законодавства про
охорону праці, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність у випадках і в
порядку згідно з чинним законодавством.
Згідно зі ст. 271 КК за порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства,
установи, організації або громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду
здоров’ю потерпілого, настає відповідальність у вигляді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається виправними роботами на строк
до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
2. Дії персоналу у випадку отримання сигналу –Увага всім <<РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА>> дії персоналу після
виходу із зони радіактивного забруднення та дотримання правил радіаційної безпеки іособистої гігієни.
об’єктах
3. Загальний опис технологічного процесу підготовки газу.
На УПГ Мачухи підготовка газу здійснюється по двох технологічних лініях:
1. Високонапірна технологічна лінія із застосуванням дросель ефекту, Джоуля-Томпсона: ВВН→Колектор №»2→С-1-
2→Тр.пр. Т-1-1→ШР→С-2-1→Зтр.пр. Т-1-1→байпас/Т-3→Вузол комерційного обліку газу
2. Низьконапірна технологічна лінія через ДКС із застосуванням штучного холоду ств. БХУ-1/2: ВВН→Колектор
№»3/4→С-1-3/4→Вузол дроселювання→ДКС(ФСГ→скрубер 1ст. →1ст. стиснення→АПО 1ст. → скрубер 2ст. →2ст.
стиснення→АПО 2ст.) →ВОГ ДКС→(тр.Т-1-2→тр.Т-1-3)/тр.Т-2(а,б,в,г,н) →С-2-2/3→(Зтр.Т-1-2/Зтр.Т-2(а,б,в,г,)) →
байпас/Т-3→Вузол комерційного обліку газу.
Діюча технологічна схема повз ДКС із застосуванням штучного холоду ств. БХУ-1/2: ВВН→Колектор №»2→С-1-2→
(тр.Т-1-2→тр.Т-1-3)/тр.Т-2(а,б,в,г,н) →С-2-2/3→(Зтр.Т-1-2/Зтр.Т-2(а,б,в,г,)) → байпас/Т-3→Вузол комерційного обліку
газу.
Окремо виділяють дослідну технологічну лінію до якої входить сепаратор С-1-1 та Р-Д. С-1-1→тр. Т-1-1/С-1-2/3/4
4. Вимоги безпеки при утриманні та експлуатації промислових та технологічних трубопроводів
Технологічний трубопровід - споруда із труб, деталей, арматури, щільно сполучених між собою, призначена для
транспортування технологічного середовища в межах промислових підприємств.
Кожний трубопровід підлягає щоденному зовнішньому візуально-оптичному огляду, під час якого на ділянках
трубопроводу, які знаходяться вособливо складних умовах, необхідно перевірити:
- цілісність ізоляції й захисного покриття;
14
- виникнення зовнішніх дефектів зварних з'єднань (тріщини, свищі та пористість зовнішньої поверхні шва);
- виникнення зовнішніх дефектів ділянок трубопроводів, що працюють в особливо складних умовах (тріщини усіх видів і
напрямів, свищі та пористість зовнішньої поверхні трубопроводу, зовнішня корозія, розшарування
поверхнітрубопроводу, жолоблення, провисання, овальність труб);
- фланцеві і муфтові з'єднання щодо їх розгерметизації;
- сальникові ущільнювачі арматури (запірної і регулюючої) щодо їх розгерметизації;
- дренажні пристрої щодо їх розгерметизації;
- виникнення ознак корозії заглушок, встановлених під час відключення на тривалий строк трубопроводів з
вибухонебезпечними, пожежонебезпечними та хімічно небезпечними (корозійними й ерозійними до металу, кислотними
та лужними) речовинами.
Результати зовнішнього візуально-оптичного огляду повинні заноситися в експлуатаційний журнал особою, що
здійснювала цей огляд.
5. Основні види ураження електричним струмом, електричні травми, їх види.
Дія електричного струму на організм людини має багатогранний характер. Проходячи через тіло людини електричний
струм здійснює термічний, електролітичний та біологічний вплив на різні системи організму. При цьому виникають
порушення діяльності життєво важливих органів людини: мозку, серця, легенів.
Термічна дія струму проявляється в опіках окремих частин тіла.
Електролітична дія струму полягає в розкладі крові та інших органічних рідин організму і викликає значні спотвореня
їх фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму проявляється як подразнення та збудження живих тканин організму, що супроводжуються
неконтрольованими (судомними) скороченнями м'язів, в тому числі легенів та серця, і може привести до порушення
біологічних процесів.
Всі види дії електричного струму на організм людини умовно поділяють на дві основні групи уражень: електричні
травми та електричні удари.
Електричні травми - це місцеві пошкодження тканин і органів, причиною яких є дія електричного струму або
електричної дуги. Розрізняють слідуючі електричні травми: 1 )електричний опік; 2) електричні знаки; 3) металізація
шкіри; 4)електроофтальмія; 5) механічні ушкодження.
1. Електричний опік - найбільш розповсюджена електротравма. Опіки бувають двох видів: струмовий (або контактний)
і дуговий. Струмовий опік зумовлений проходженням струму величиною більше 1А через тіло людини в результаті
контакту із струмоведучою частиною і є наслідком перетворення електричної енергії у теплову.
Розрізняють 4 ступені опіку: 1) почервоніння шкіри; 2) утворення пузирів; 3) омертвіння усієї товщини шкіри; 4)
обвуглення тканин. Ступінь ураження організму визначається не ступінню опіку, а площиною ураженої поверхні тіла.
Дуговий опік. При більш високих напругах між струмоведучою частиною тілом людини виникає електрична дуга
(температура дуги > 3500°С), яка і спричиняє дуговий опік. Вони, як правило, дуже важкі: 3 або 4 ступеня.
2. Електричні знаки - чітко окреслені пятна сірого або жовтого кольору на поверхні шкіри людини в місці контакту з
електродами. Знаки бувають також у вигляді подряпин, ран, порізів або ушибів, бородавок та мозолів. Електричні знаки -
безболісні, розміри п'ятен до 10 мм
3. Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, який розплавився під дією
електричної дуги. Це може відбутися при коротких замиканнях, відключенні рубильника під навантаженням, тощо.
Металізація супроводжується опіком шкіри.
4. Електроофтальмія - ураження очей, яке викликається інтенсивним випромінюванням електричної дуги, спектр якої
містить шкідливі для очей ультрафіолетові та інфрачервоні промені. Окрім того, можливе попадання в очі частинок
розплавленого металу. Захист від електроофтальмії досягається за допомогою захисних окулярів.
5. Механічні ушкодження виникають в результаті різних неконтрольованих судомних скорочень м'язів під дією
електричного струму. В результаті можуть виникати розриви шкіри, кровеносних судин і нервової тканини, а також
вивихи суглобів і переломи кісток.
Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується
неконтрольованими судомними скороченнями м'язів. В залежності від наслідків дії струму на організм електричні удари
умовно поділяються на 4 ступені: 1) - судомне скорочення м'язів без втрати свідомості; 2) - втрата свідомості, але
збереження дихання і роботи серця; 3) – втрата свідомості і порушення діяльності серця або дихання (або того і другого);
4) - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу. Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті.
Ознаки клінічної смерті - зупинка серця, відсутність пульсу, дихання , зрачки очей розширені і не реагують на світло,
відсутні больові відчуття.
6. Ознаки шоку у постраждалого. Порядок надання долікарської допомоги постраждалому у разі підозри на шок.
Шок — загальна реакція організму на вплив надсильних травмуючих подразників, яка проявляється розладом і
пригніченням основних життєво важливих функцій організму в першу чергу кровообігу в сполученні з розладами
дихання, нервової діяльності та обміну речовин.У більшості випадків шок представляє серйозну небезпеку для життя.
Отже симптоми шоку включають:
15
Нездоровий колір шкіри — блідий, сірий чи синюшний, запаморочення та головокружіння , нудота, блювота, зміна
поведінки — збудження, або пригніченість, відсутність свідомості, вогка, холодна шкіра.
При ознаках шоку, обов’язково виконайте наступне:
1. Пересвідчіться у безпеці, усунути вплив на людину травмуючих факторів та зателефонуйте за номером 103.
2. Зупиніть критичну кровотечу.
3. Допоможіть людині лягти і підняти ноги. Якщо шок виник внаслідок серцевого нападу потерпілому необхідно надати
напівсидяче положення, підклавши під голову і плечі, а також під коліна подушки або згорнутий одяг. При наявності
спраги – напоїти потерпілого.
Забороняється давати пити постраждалим з травмою живота!
4. Накрийте людину ковдрою, щоб утримувати тепло.
5. Будьте готові виконувати СЛР.
6. Залишайтеся з людиною, поки не з’явиться допомога.
16
1. Коли повинні проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівники підприємства? Які
наслідки для працівника при незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці?
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку
проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з
охорони праці.
При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні
пройти повторне навчання і повторну перевірку знань. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові
особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони.
Працівники, які двічі виявили незадовільні знання з питань охорони праці направляються на курси для навчання з питань
охорони праці, мають час для третьої спроби
2. Дії персоналу при отриманні сигналу - Увага всім! «Повітряна тривога» (в т.ч. конкретні дії щодо аварійної
зупинки установки для персоналу який залучається до цих заходів).
17
об’єктах
3. Контроль за роботою свердловини, її технологічний режим. В яких аварійних ситуаціях свердловина повинна
бути зупинена
Контроль за роботою свердловин ведеться змінним персоналом цілодобово. Ведеться контроль таких параметрів:
- тиск в трубному просторі, в МПа;
- тиск в затрубному просторі, в МПа;
- тиск в міжколонному просторі, в МПа;
- тиск до та після регульованого чи нерегульованого штуцера, в МПа;
- тиск в шлейфу свердловини, в МПа;
- тиск на ВВН, в МПа;
- гирлова температура, в оС;
- температура до та після штуцерів, в оС;
- шлейфова температура, в оС;
- температура на ВВН, в оС;
- індивідуально по кожній із свердловин по замірній лінії миттєвий/погодинний/добовий дебіт.
Всі вище вказані параметри заносяться до журналу технологічних парметрів та дублюються в електронному вигляді.
Оператори з ДНГ щоденно підтримують вище вказані параметри згідно «технологічним режимам роботи свердловин
Мачухсього ГКР» які погоджено головним геологом та затверджено головним інженером.
Два рази на добу проводить об’їзд свердловин із записом параметрів у «журнал обходу свердловин» та із внесенням при
наявності недоліків.
В яких аварійних ситуаціях свердловина повинна бути зупинена?
1. Розгерметизація шлейфа свердловини (якщо лише один шлейф);
2. Розгерметизація по обв’язці свердловини (якщо немає байпасної чи обвідної лінії);
3. Підвищення міжколонного тиску вище допустимого;
4. Вихід газу із землі поблизу гирла свердловини;
5. Механічне зношення ущільнюючого матеріалу на робочій трубній,шлейфовій та корінних засувка ФА;
6. Руйнування обладнання обв’язки гирла свердловини.
7. Пожежа поряд із працюючою свердловиною.
4. Вимоги безпеки при проведення вогненевих робіт на території вибухопожежно-небезпечних об'єктів
- Наряд-допуск на проведення робіт, якщо немає стаціонарного зварювального посту;
- Інструктаж з підписом в наряд-допуску(для вказаних в наряді людей);
- Підготовити робоче місце до проведення робіт;
- Проведення вогневих робіт на діючих технологічних установках допускається у виняткових випадках за умови, що
апарат чи трубопровід, що ремонтується, відглушений від діючих комунікацій інвентарними глушками, скинуто
надлишковий тиск з ділянки проведення робіт.
- Всі будівельно-монтажні вогневі роботи дозволяється починати на діючому об'єкті за відсутності вибухонебезпечних та
вибухопожежонебезпечних речовин в повітряному середовищі або їх наявності без перевищення гранично допустимої
концентрації за діючими санітарними нормами.
- Зливні дренажні воронки, виходи з лотків, та інші пристрої, пов'язані з каналізацією, в яких можуть накопичуватися
горючі гази та пари, мають бути зачинені.
- На місці проведення зварювальних вогневих робіт слід вжити заходів, щоб не допустити розлітання іскор.
- СМДК на ємностях мають бути щільно закриті кошмою.
5. Вимоги безпеки при роботі з електроінструментом, переносними світильникама, переносними електричними
машинами?
У приміщеннях з підвищеною небезпекою переносні електричні світильники повинні мати напругу не вище 42 В.
При роботах в особливо небезпечних умовах (колодязях, баках вимикачів, відсіках КРУ, барабанах котлів, металевих
резервуарах і таке інше) переносні світильники повинні мати напругу не вище 12 В.
Робітник, працюючий з ручним електроінструментом, зобов’язаний:
-постійно підтримувати порядок і чистоту на робочому місці;
-не допускати присутності поряд з працюючим приладом інших працівників, що не беруть участі у виконанні роботи;
-включати використовуваний електроінструмент у мережу тільки за допомогою штепсельних з'єднань, що відповідають
вимогам електричної безпеки;
-контролювати, щоб кабель (шнур) електричного інструменту був захищений від випадкового пошкодження;
-контролювати, щоб кабелі або проводи не торкалися металевих, гарячих, вологих і масляних поверхонь та предметів;
18
-не допускати натяжки і перекручування кабелю (шнура) і не піддавати його навантаженням;
-включати ручний електроінструмент, тільки встановивши його в робоче положення;
-при зміні робочого місця, відключати прилад від мережі штепсельною вилкою;
-переносити ручний електроінструмент, взявши його виключно за рукоятку;
-під час усіх перерв у роботі, відключати ручний електроінструмент від мережі штепсельною вилкою;
-не допускати ударів, падінь електроінструменту та попадання бруду і води на нього;
-працюючи з електричною свердлильною машиною (дрилем) з довгим свердлом, відключати його від мережі вимикачем
до повного видалення свердла з просвердлюваного отвору; під час роботи з абразивними кругами, необхідно впевнитися
в тому, що вони перевірені на міцність;
-уважно стежити за тим, щоб іскри не потрапляли на людей і кабель (шнур);
-стежити за тим, щоб спецодяг під час роботи не торкався обертового робочого інструменту або шпинделя;
-при несправності засобів індивідуального захисту припинити роботу;
-під час роботи контролювати справність ручного електроінструменту;
-при нагріванні корпуса працюючого електроінструменту слід зробити перерву в роботі;
-закріплювати змінний робочий інструмент призначеним для цього приладом, обов'язково відключивши
електроінструмент від мережі;
-при появі запаху або диму, сильного шуму і вібрації, терміново відключити електроінструмент від електромережі до
усунення неполадок;
-виконувати виключно ту роботу, яка доручена працівнику, та з якої він пройшов відповідний інструктаж з охороні праці
й техніки безпеки.
- При роботі з електроінструментом суворо заборонено:
-зупиняти обертовий робочий інструмент або шпиндель руками;
-торкатися в процесі роботи до обертового робочого інструменту або шпинделя;
-залишати без нагляду увімкнене електрообладнання;
встановлювати та змінювати робочий інструмент, закріплювати насадки, не відключивши ручну -електричну машину від
мережі штепсельною вилкою;
-передавати електроінструмент іншим працівникам, які не мають права на користування ним;
-самостійно підключати ручний електроінструмент до знижувальних трансформаторів, перетворювачів частоти струму,
захисним відключаючим пристроям, а також самостійно ремонтувати електроінструмент;
-переносити електроінструмент з одного робочого місця на інше, не відключивши при цьому електродвигун.
6. Види кровотеч і шляхи їх розпізнавання. Порядок надання долікарської допомоги постраждалому з раною
кінцівки, зокрема ускладненою кровотечею.
Кровотеча буває трьох видів:
1. Артеріальна;
2. Венозна;
3. Капілярна.
При венозній і капілярній кровотечі кров має темний колір, випливає суцільним струменем або краплями. Зупинити
таку кровотечу можна шляхом накладання на рану здавлюючої пов'язки.
При артеріальній кровотечі кров витікає пульсуючим струменем і має червоний колір. Зупинити артеріальну кровотечу
можна при накладенні джгута або згинанні кінцівки в суглобі. При цьому її потрібно зафіксувати в цьому положенні за
допомогою марлі або ременя. Джгут треба накладати вище місця кровотечі, і під нього помістити м'яку тканину. Джгут
дозволяється тримати на місці порізу не більше 30 хвилин.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій
кровотечею, не медичними працівниками:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:
а) одягнути рукавички;
б) надати кінцівці підвищеного положення;
19
в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;
г) накласти на рану бинтову пов’язку;
д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:
б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;
в) надати кінцівці підвищеного положення;
г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити
притиснення артерії на відстані;
ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;
д) надати постраждалому протишокове положення;
е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:
б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;
в) надати кінцівці підвищеного положення;
г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;
д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно
зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
20
1. На кого поширюється дія Закону «Про охорону праці»?
Дія Закону «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у
процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону України «Про охорону праці»).
2. Правила безпеки під час обстрілів артилерійськими системами.
У випадку бойових дій поблизу виробничого об’єкту або після отримання сигналу «Повітряна тривога! Прошу всім
евакуюватись!» провести заходи щодо евакуації персоналу до укриття.
Повідомити згідно схеми оповіщення посадових осіб про артилерійський обстріл та керуватись згідно вказівок
керівництва.
об’єктах
3. Методи інтенсифікації видобутку, що застосовуються до газових свердловин
Слід чітко розрізняти поняття методів інтенсифікації видобутку газу та методів вторинної розробки родовищ, які
застосовують здебільшого вже після вилучення газу із надр з використанням природної енергії пласта.
До методів інтенсифікації видобутку газу належать засоби від простих (солянокислотна обробка привибійної зони
свердловин, гідророзрив пласта тощо) до складних (заводнення, закачування в пласт води і сухого газу), які застосовують
і в процесі використання вторинних методів розробки родовищ.
Для збільшення сумарного обсягу видобутку газу з пласта, підтримки темпу видобутку і збільшення якості продукції, що
видобувається проводять роботи по інтенсифікації припливу. За характером впливу на привибійну зону пласта методи
діляться на хімічні, теплові, механічні та комплексні (фізико хімічні).
Основне призначення - збільшення проникності привибійної зони за рахунок очищення порових каналів, утворення
нових і розширення старих пір, поліпшення гідродинамічної зв'язку пласта зі свердловиною.
Хімічні методи впливу дають хороші результати в слабопроникних карбонатних колекторах. Їх успішно застосовують в
зцементованих пісковиках, в склад яких входять карбонатні речовини, найбільше застосування серед хімічних методів
мають солянокислотного обробка (СКО) і глинокислотна обробка (ГКО).
СКО заснована на здатності соляної кислоти проникати в глиб пласта,розчиняючи карбонатні породи. В результаті на
значній відстані від стовбура свердловин розвивається мережа розширених порових каналів, що значно збільшує
фільтраційні властивості привибійної зони пласта і призводить до підвищення продуктивності свердловин.
Застосовується 6-20% водний розчин соляної кислоти.
ГКО найбільш ефективна в колекторах, що складаються з пісковиків з глинистим цементом, являє собою суміш
плавикової(фтористоводневої) і соляної кислоти. при взаємодії цієї суміші з породою розчиняються глинисті складові і
частково кварцовий пісок. Суміш містить водний розчин: 8-10% соляної кислоти і 3-5% плавикової кислоти.
Різновиди кислотних обробок:
- кислотні ванни: прості і динамічні (ВКВ, ГКВ, ДСКВ, ДГКВ) - для очищення забою, стінок свердловини,
перфораційних каналів від забруднення;
- прості кислотні обробки (СКО, ГКО) - для очищення і розширення порових каналів в привибійній зоні під тиском
закачування, що не перевищує тиску опресування експлуатаційної колони;
- кислотні обробки під тиском - під тиском закачки 15- 30 МПа з застосуванням пакерующих пристроїв для більш
глибокого проникнення в пласт кислотного розчину;
- пінокислотні обробки - застосування аерованого розчину кислоти для більш глибокого проникнення в пласт кислотного
розчину.
Теплові методи впливу застосовуються для видалення зі стінок порових каналів парафіну, смол, а також інтенсифікації
хімічних методів обробки привибійних зон. До них відноситься:
- закачування теплоносіїв: нагріта нафта і нафтопродукти, вода з ПАР, закачування пара (застосування парогенераторної
установки);
- спуск електронагрівачів (ТЕН).
До механічних методів впливу відносяться:
- гідравлічний розрив пласта - розширення в пласті тріщин довжиною до 50-100м шляхом створення високих тисків на
вибої свердловини рідиною, закачуваної в свердловину з поверхні. Для запобігання змикання отриманих тріщин в пласт
вводиться крупно зернистий пісок(пропант, корунд). В результаті чого значно збільшується дренуюча свердловиною
зона і підвищується продуктивність свердловин;
- гідропіскоструйна перфорація - руйнування колони і цементного кільця у вигляді каналу або щілини, створювані за
рахунок абразивного і гідромоніторного ефектів подачі рідини з піском з високою швидкістю з насадок
гідроперфоратора;
- віброобробка забоїв - створення коливання різної частоти і амплітуди шляхом різких змін витрати рідини, що
прокачується через вібратор, приєднаний до НКТ, спущеним в свердловину, в результаті яких в пласті розширюються
порові канали, утворюється мережа мікротріщин.
21
Комплексний (фізико хімічний) вплив-комплексне поєднання по механізму дії в одному технологічному прийомі. До них
відносяться:
- термокислотні обробки - вплив на привибійну зону гарячої кислотою, нагрітої за рахунок теплового ефекту
екзотермічної реакції металевого магнію з розчином соляної кислоти (застосування спеціальних наконечників в вигляді
перфорованої труби, наповненої магнієвою стружкою), розплавлення і видалення агрегатних структур, утворених
асфальтосмолистими і парафіновими відкладеннями;
- внутрішньопластова термохімічна обробка-комплексне поєднання елементів ГРП, СКО та теплової обробок;
- термогазохімічний вплив- спалювання на забої порохового заряду, спускається на кабелі, результатом якого
утворюються нові тріщини і розширюються існуючі під тиском порохових газів і розплавляються асфальтосмолисті,
парафінові відкладення від нагрітих порохових газів. Використовують безкорпусні порохові генератори тиску ПГД-БК
(тиск до 100 МПа) і акумулятори тиску свердловинні АДС-5 і АДС-6.
4. Вимоги безпеки перед початком роботи оператора з ВНГ.

Перед початком роботи оператор повинен одягнути спецодяг, відповідні засоби індивідуального захисту.Уважно
оглянути територію на предмет цілісності огорожі,провести огляд основного та допоміжного обладнання, рівнів у всіх
розхідних та дренажних ємностях,особливу увагу приділяючи герметичності апаратури і обладнання на предмет
пропусків газу на флянцевих з'єднаннях,сальникових ущільненняхі зварних з'єднаннях. Про всі виявлені за час зміни
несправності або порушення техн. режиму,особа,яка здає зміну, повинна зробити запис в журналі прийому - здачі зміни і
попередити майстра і приймаючого зміну, а в небезпечних випадках-диспетчера ЦІСТ. Проаналізувати записи у
оперативному (вахтовому) журналі, які залишені попереднім черговим. Ознайомитись із усіма записами в журналі
дефектів та журналі ремонтних робіт. Перевірити наявність і справність засобів колективного захисту, приладів,
запасних частин, стан освітлення в приміщеннях, робочого інструменту та комплектність засобів
пожежогасіння,наявність аптечки. Згідно з діючою на підприємстві Інструкцією провести заміри загазованості повітря
робочої зони вибухопожежонебезпечних приміщень і зробити записи у відповідному журналі. Початок робочої зміни
зафіксувати у оперативному (вахтовому) журналі і відмітити в ньому виявлені недоліки під час приймання зміни.
Виконувати приймання і здачу зміни дозволяється за умови встановлення нормального режиму роботи свердловини
5. Вимоги до електрообладнання у вибухонебезпечних та у пожежонебезпечних зонах
Вибухонебезпечна зона - це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші
Пожежонебезпечна зона - це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному
процесі, так і при можливих його порушеннях.
Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір
котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники
рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію. У
вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене
згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі
вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають
прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа
також повинні мати вибухозахищене виконання.
6. Порядок надання до медичної допомоги постраждалому при кровотечі із рани шиї
При кровотечі з шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть може
настати до 2 хвилин через швидку втрату значної кількості крові,
засмоктування повітря в крупні вени і закупорку ним судин.
Зупинка кровотечі з рани на шиї:
Крок 1. Притисніть пальцями рану на шиї або безпосередньо, або
через комір.
Крок 2. Притискуючи пальцями рану, одночасно накладіть на неї
бинт або серветку або подушечку перев’язувального пакету
(якщо є можливість, туго затампонуйте рану).
Крок 3. Зафіксуйте валик (бинт, перев‘язувальний пакет, або
ватно-марлеву подушечку) джгутом чи іншим бинтом.
Джгут слід провести під протилежною рукою, при цьому руку
при можливості слід підняти догори та завести за голову
пораненого.
Крок 4. Переведіть пораненого в положення на животі.
22
23
1. Поняття про виробничу санітарію?
Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно
небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.
До організаційних заходів належать: дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років; проведення
попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах; забезпечення працюючих у
шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають: систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях; розробку та
конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих
приміщеннях; забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища; улаштування систем
вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці; забезпечення захисту працюючих від шуму,
ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.
2. Способи розпізнавання хімічної атаки та сповіщення про неї?
1) Це сигнал хімічної атаки, сигнал хімічної тривоги має дещо відрізнятися від сигналу "Повітряна тривога". Це
чергування довгого і короткого звуку сирени.
2) Сповіщення про хімічну тривогу дублюють по телевізору, радіо, в офіційних телеграм-спільнотах ДСНС, військових
адміністрацій, місцевих рад, ЗМІ тощо. Вона може бути оголошена після сигналу про повітряну тривогу і початку
бомбардування.
3) Кожній хімічній атаці буде передувати якийсь обстріл. Снаряди, які будуть вибухати, не будуть призводити до
серйозних руйнувань. Адже їх головна мета - не знищити будівлю, людей, а розповсюдити отруйну речовину.
4) При використанні нервово-паралітичних речовин - масова швидка загибель дрібних тварин (птахів, комах). Через
невисоку масу тіла вони першими швидко гинуть і падають.
5) Під час хімічної атаки — це масовий вияв симптомів ураження нервово-паралітичними речовинами. По-перше, це
міоз, коли у людей надмірне звуження зіниці ока. Це є основним першим симптомом при ураженні фосфоро-органічними
речовинами. По-друге, це посмикування м’язів на відкритих ділянках тіла, куди потрапили навіть найдрібніші крапельки
отруйної речовини.Іншими симптомами при легкому ураженні можуть бути слабкість, нудота, блювота, сльозотеча,
слинотеча та рясне потовиділення. Якщо ураження сильне, то це втрата свідомості, судоми, конвульсії, параліч і, власне,
смерть.
об’єктах
3. Методи очищення газу від рідких вуглеводнів?
Низькотемпературна сепарація – процес промислової обробки природного газу на газоконденсатних родовищах з метою
вилучення з нього газового конденсату і одночасного осушування газу від вологи, що здійснюється за низьких
температур від 0 до -30 °С, які одержують у результаті дроселювання газу чи від зовнішнього джерела холоду.
Абсорбція — осушка газу за допомогою рідких поглиначів (водні розчини гліколей: диэтиленгліколь (ДЕГ),
триэтиленгліколь (ТЕГ).
Адсорбція — осушка газу за допомогою твердих поглиначів (тверді пористі речовини,маючі развиту питому поверхню:
активованне вугілля, силікогелі, цеоліти природні іштучні).
4. Вимоги безпеки при зливу-наливі пропану?*
5. Класифікація ручного електроінструменту, влаштування та правила підключення його до електромережі?
До ручного електроінструменту відносять: дриль, перфоратор, кутову шліфувальну машину («болгарку»),
електролобзик, фрезер із вертикальним розташуванням фрези (ручний) тощо.
Електрифікований інструмент за умовами безпеки поділяється на такі класи:
І — електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, ізольовані і штепсельна вилка має
заземлювальний контакт;
ІІ— електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей
електроінструмент не має пристроїв для заземлення. Номінальна напруга для електроінструмента класів І і II повинна
бути не більше 220 В для електроінструмента постійного струму, 380 В — для електроінструмента змінного струму;
III — електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ані внутрішні, ані зовнішні кола не перебувають
під іншою напругою. Електроінструмент класу III призначений для живлення від безпечної наднизької напруги.
Приєднання до електричної мережі і від’єднання ручних електричних машин за допомогою справних штепсельних
з’єднань дозволяється виконувати персоналу, допущеному до роботи з інструментом і машинами. Підключення до
мережі допоміжного устаткування і подовжувачів дозволяється виконувати тільки електромонтерам.
24
6. Види та ступені опіків. Порядок
надання домедичної допомоги
постраждалому при термічному опіку
різних ступенів?
Опіки - пошкодження тканин, викликані
дією високої температури, хімічних
речовин (кислот, лугів, солей важких
металів), електричного струму, сонячних і
рентгенівських променів, а також деяких
медикаментозних засобів. За глибиною
ураження розрізняють чотири ступені
опіку:
Ступінь опіків Характеристика
ступінь I (легкий) почервоніння (гіперемія) і набряк шкіри
утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини -
ступінь II(середній)
лімфокапіляри);
ступінь IIIa (середньо- утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);
важкий)
частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі»
ступінь IIIb (важкий)
(глибокий опік);
обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодженння кістки (некроз), опікова райдуга,
ступінь IV (дуже важкий)
шоковий стан пацієнта.
Перша допомога при отриманні термічного опіку:
1. 1) Негайно зупиніть контакт з джерелом опіку.
2. 2) Обробіть рану прохолодною водою чи водою кімнатної температури.
3. 3) Не прикладайте до рани лід - це категорично заборонено. Не обробляйте уражену поверхню шкіри жодними кремами
чи жирними речовинами. Є помилкова думка, що опік слід одразу обробити дексапантенолом, проте в міжнародних
рекомендаціях надання допомоги під час опіку його немає. Якщо він і може допомогти, то радше під час загоєння ран.
4. 4) Зніміть будь-який одяг або прикраси, що знаходяться поблизу ділянки опіку. Але не чіпайте речей, які прилипли до
ураженої шкіри.
5. 5) Прикрийте рану стерильною пов’язкою.
6. 6) Дайте потерпілому випити води, щоб зменшити інтоксикацію та уникнути зневоднення.
7. 7) Можна також дати знеболювальний лікарський засіб, наприклад парацетомол чи ібупрофен, які використовують для
полегшення болю будь-якого типу та інтенсивності.
8. 8) Отпимальна поза для людини з опіком обличчя або очей - сидяча. Це допоможе зменшити набряк.
9. 9) Обов’язково телефонуйте 103
25
1. Санітарно-технічні вимоги до виробничих об’єктів?
Створення раціональних санітарно-технічних умов на підприємствах – важливе завдання, від вирішення якого залежить
здоров'я трудових колективів, безпечні умови; продуктивність праці та культура виробництва загалом.
Загальні санітарно-технічні вимоги до виробничих приміщень, робочих місць викладені у будівельних нормах та
правилах та санітарних нормах проектування підприємств.
Майданчик для розміщення підприємств (територія) обирають із генеральних планувань розвитку населених пунктів.
Майданчик повинен бути на сухому, незатоплюваному місці з прямим сонячним освітленням, природним
провітрюванням, мати відносно рівну поверхню, розташовуватися поблизу водо-джерела з відведенням стічних вод.
Повинні бути забезпечені зручності підходу, під'їзду транспортних засобів, дотримані умови охорони праці та техніки
безпеки, а також протипожежного захисту. Санітарно-захисна зона повинна бути впорядкована та озеленена.
На підприємствах згідно з встановленими правилами мають бути обладнані місцями скидання відходів та сміття.
Обсяг виробничих приміщень на одного працівника повинен становити на менше 15 м 3, площа - не менше 4,5 м 2, висота -
не менше 3,2м.
Виробничі приміщення повинні утримуватись у належній чистоті. На підприємствах із значним виділенням пилу
збирання приміщень слід проводити за допомогою пилососних установок або шляхом гідрозмиву.
Приміщення з тепловиділенням, а також виробництва з великими виділеннями шкідливих газів, пари та пилу слід
розташовувати біля зовнішніх стін будівель та споруд.
У опалюваних виробничих приміщеннях не допускається утворення конденсату на внутрішніх поверхнях зовнішніх
огорож. Стіни в таких приміщеннях покривають захисно-оздоблювальним пароізоляційним шаром.
Підлоги у виробничих приміщеннях слід робити з матеріалів, що забезпечують зручне їх очищення та відповідають
експлуатаційним вимогам для даного виробництва. Найбільш поширеними є цементобетонні, асфальтові.
На підприємствах повинні бути допоміжні санітарно-побутові приміщення: вбиральні, умивальні, туалети, душові,
курильні, пункти харчування, кімнати відпочинку, медпункти, кімнати особистої гігієни жінок та ін.
Важливе значення для охорони праці працівників підприємств має правильне планування та влаштування виходів,
проходів, сходів та майданчиків. Вони повинні відповідати будівельним, експлуатаційним, санітарно-технічним та
протипожежним вимогам.
Велике значення охорони праці має водопостачання підприємств. Воно має забезпечувати потребу підприємств у питній
воді, для виробничих, господарсько-гігієнічних та протипожежних цілей. Розрізняють два види водопостачання:
централізоване та децентралізоване. При централізованому водопостачанні вода подається трубопроводами загального
користування, а при децентралізованому - надходить із місцевих джерел (колодців, водойм, джерел). Якість води має
відповідати вимогам Держстандарту на питну воду.
Усі підприємства згідно з санітарними правилами та нормами повинні мати каналізаційні споруди, призначені для
прийому, видалення та знешкодження стічних вод, а також відведення їх на певні ділянки. На підприємствах, які не
мають каналізації, влаштовують дворові туалети та бетонні ями, які споруджують відповідно до правил безпеки їх
експлуатації та санітарно-гігієнічних норм.
Температура повітря у виробничих приміщеннях у холодний та перехідний період року має бути від 14 до 21 оС, у теплий
період – від 17 до 25оС. відносна вологість – в межах 60-70%, швидкість руху повітря – не більше 0,2 – 0,5 м/с.
2. Загальні симптоми ураження отруйними речовинами?
Ранні ознаки — головний біль, запаморочення, нудота, блювота, збудження, тахікардія, підвищення артеріального
тиску, прискорене дихання.
Пізні — втрата свідомості, кома, судоми, аритмії, брадикардія, набряк легень, порушення й зупинка дихання.
об’єктах
3. Основні складові блоки вашої установки (на вибір ДКС, НТС, ПХУ, БХУ, АС)* та їх призначення?
ДКС
1. Вузол дроселювання газу складається з трьох паралельно розташованих ліній:
- з автоматичним регулюючим клапаном Ду200 мм;
- з автоматичним регулюючим клапаном Ду80 мм;
- з повнопрохідним байпасним краном Ду300 мм.
2. Вхідний колектор ДКС Ду400 мм.
3. Вхідний фільтр та клапан регулятор тиску всмоктування.
4. Двоступеневі чотирьохрядні дотискні компресори ДК-1, ДК-2, ДК-3 марки Ariel КВК 4 з електричним приводом
Siemens потужністю 1500 кВт.
5. Скрубери І та ІІ ст. – для додаткового очищення газу від вологи та мех. домішок.
6. Депульсатори всмоктування та нагнітання на кожній ступені стиснення – для зниження пульсації газу.
7. АПО І та ІІст. – для зниження температури газу.
8. Колектор компремованого газу Ду200 мм
9. Вузол обліку ДКС (лічильник - Flowsick600)
26
НТС
1. Вхідний Колектор №2 Ду200 мм ∅ 219*12мм
2. Сепаратор Іст. С-1-2 – відбувається розділення
ГВКС на газ та суміш СПВ та кондесату за
рахунок різниці дії відцентрових сил на ГВКС за рахунок їх різної густини, шляхом проходження спочатку відхиляючого
каналу, після чого газ проходить через отвір у верхній
стінці каналу, а потім – відцентрових елементів
вмонтованих в тарілку у верхній частині сепаратора.
Рідина, що відділилась у верхній частині (тарілці),
стікає за допомогою відвідної труби в нижню частину
сепаратора.
3. Розділювач Р-1 – призначені для додаткової дегазації та розділення суміші газового конденсату та СПВ. Розділення
відбувається за рахунок різниці густини конденсату та СПВ шляхом послідовного переливання рідини через систему
перегородок.
4. Теплообмінник Т-1-1 (Qг=1,2 млн.м3/добу) –
кожухотрубний, призначений для здійснення
теплообміну між двома середовищами у нашому
випадку «газ-газ».
5. Клапан регулятор тиску – призначений для підтримання заданного тиску на (С-1-2) УНТС.
6. Регулюючі штуцери, основний та байпасний – призначені для дроселювання та зниження температури газу для
відділення від газу вологи та конденсату.
7. Сепаратор ІІст. С-2-1 (Qг=2 млн.м3/добу) - відбувається розділення ГВКС на газ та суміш СПВ та кондесату за рахунок
різниці дії відцентрових сил на ГВКС за рахунок
їх різної густини, шляхом проходження спочатку
відхиляючого каналу, після чого газ піднімається
вгору, проходить так звану збірку жалюзів у форму «вулика», рідина стікає за допомогою відвідної труби в нижню
частину сепаратора.
8. Розділювач Р-1/РД.
9. ФСГ – призначений для вловлювання крапельної рідини та мех. домішок і унеможливлювання попадання їх у МГ.
10. ВОГ:
- Ду150мм
- Ду200мм
- Ду250мм
БХУ
Контур циркуляції холодоагенту
До складу контуру циркуляції холодоагенту кожного блоку БХУ, входять: чотири гвинтових компресори К-1-1…4 (БХУ-
1), К-2-1…4 (БХУ-2); випарник ТВ-1 (БХУ-1), ТВ-2 (БХУ-2); чотири ресивери холодоагенту Р-1-1…4 (БХУ-1), Р-2-1…4
(БХУ-2); два масловіддільники МВ-1-1, МВ-1-2 (БХУ-1), МВ-2-1, МВ-2-2 (БХУ-2); повітряний конденсатор ПК-1 (БХУ-
1), ПК-2 (БХУ-2); два маслоохолоджувача МО-1-1, МО-1-2 (БХУ-1), МО-2-1, МО-2-2 (БХУ-2).
Пароподібний холодоагент, з трубного простору випарника ТВ-1 (БХУ-1), ТВ-2 (БХУ-2), з тиском 0,05…0,27МПа,
всмоктується компресорами К-1-1…4 (БХУ-1), К-2-1…4 (БХУ-2), які підвищують його тиск до 0,7…2,5 МПа та
температуру +60…+80 оС. Після стиснення суміш масла та холодоагенту надходить до масловіддільниківи МВ-1-1, МВ-
1-2 (БХУ-1), МВ-2-1, МВ-2-2 (БХУ-2), з яких гарячий пароподібний холодоагент подається на конденсатори повітряного
охолодження ПК-1 (БХУ-1), ПК-2 (БХУ-2), а відділене масло пройшовши маслоохолоджувачі МО-1-1, МО-1-2 (БХУ-1),
МО-2-1, МО-2-2 (БХУ-2) направляється в корпус компресорів К-1-1…4 (БХУ-1), К-2-1…4 (БХУ-2).
Далі в конденсаторі повітряного охолодження, гарячий пароподібний холодоагент, охолоджується та конденсується
(тобто переходить в рідку фазу) та поступає в відповідні ресивери Р-1-1…4 (БХУ-1), Р-2-1…4 (БХУ-2), з яких при тиску
0,7…2,5 МПа надходить для додаткового переохолодження до економайзерів Е-1-1…4 (БХУ-1), Е-2-1…4 (БХУ-2). З
економайзерів рідкий холодоагент з температурою -20…-10 оС, надходить до електронних регулюючих клапанів, на яких
відбувається різке пониження тиску, частина рідини при цьому випаровується, переходячи в пароподібну фазу. Далі
парорідинний холодоагент надходить в трубний простір випарника ТВ-1 (БХУ-1), ТВ-2 (БХУ-2). В випарнику
відбувається кипіння рідкого холодоагенту (перехід в пароподібний стан), в результаті якого відбувається захолодження
холодоносія, який курсує в міжтрубному просторі. З виходу трубного простору випарника, пароподібний холодоагент,
пройшовши сепаратори С-1-1…4 (БХУ-1), С-2-1…4
(БХУ-2), надходить на всас всмоктування компресорів К-1-1…4 (БХУ-1), К-2-1…4 (БХУ-2), після чого, цикл
повторюється.
Таким чином, холодоагент постійно циркулює по герметичному замкнутому контурі, змінюючи свій агрегатний стан з
рідкого на пароподібний і навпаки.
Контур циркуляції холодоносія
До складу контуру циркуляції холодоносія кожного блоку БХУ, входять: два циркуляційні насоси холодоносія Н-1-1, Н-
1-2 (БХУ-1), Н-2-1, Н-2-2 (БХУ-2); розширювальний бак Б-1 (БХУ-1), Б-2 (БХУ-2).
Охолоджений холодоносій до температури -18…-10 оС, з міжтрубного простору випарника ТВ-1 (БХУ-1), ТВ-2 (БХУ-2)
подається циркуляційним насосом в міжтрубний простір («низька сторона») рекуперативного теплообмінника Т-1-3, або
Т-2н. В теплообміннику Т-1-3, або Т-2н, за допомогою теплообміну, відбувається охолодження зустрічного потоку
27
природного газу, який надходить з теплообмінника Т-1-2, або Т2 (а, б, в, г), та відповідно підігрів холодоносія до
температури -10…0 оС. З виходу Т-1-3 або Т-2н підігрітий холодоносій, пройшовши сепаратори повітря та шламу СПШ-1
(БХУ-1), СПШ-2 (БХУ-2), надходить на вхід міжтрубного простору випарника ТВ-1 (БХУ-1), ТВ-2 (БХУ-2), для
захолодження до температури -18…-10 оС, після чого, цикл повторюється.
4. Вимоги до переносного та стаціонарного штучного освітлення у вибухонебезпечних зонах.
У вибухо- та пожежонебезпечних зонах слід застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або
ступенем захисту оболонки.
В приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга для живлення світильників, як правило, не повинна бути
вищою як 42 B. При встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання на висоті
менш як 2,5 м слід застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до лампи без інструменту.
Електропроводка, що прокладається до світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках.
Кабелі та незахищені проводи можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання
напругою не вище 42 B.
Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127В та 220 В допустимо встановлювати на висоті не менш як 2,5 м
від підлоги при умові недоступності їх струмопровідних частин для дотику.
У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого
освітлення дозволяється тільки в арматурі спеціальної конструкції.
Переносні
світильники повинні
бути обладнаними
захисними скляними
ковпаками і сітками
для захисту від
механічних
пошкоджень та
виконаними у
вибухозахисному
варіанті. Для цих
світильників та іншої
переносної
електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети -
з урахуванням можливих механічних впливів.
5. Яким електроінструментом заборонено користуватись?
Заборонено працювати електроінструментом, у якого закінчився строк періодичної перевірки (не рідше як 1 раз на 6
місяців), а також, якщо виникла хоча б одна з таких несправностей:
1) пошкодилося штепсельне з’єднання, кабель або його захисна трубка;
2) пошкодилася кришка вимикача;
3) ненадійно працює вимикач;
4) іскрять щітки на колекторі, з’явився круговий вогонь на його поверхні;
5) витікає мастило з редуктора або вентиляційних каналів;
6) з’явився дим або запах, характерний для ізоляції, що горить;
7) з’явився підвищений шум, стук, вібрація;
8) зламалися або з’явилися тріщини на корпусі, рукоятці, захисному огородженні;
9) пошкодилася робоча частина інструмента;
10) зник електричний зв’язок між металевими частинами корпусу та нульовим штирем штепсельної вилки
6. Порядок надання долікарської допомоги постраждалому з травмою очей?
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при травмах та пошкодженнях очей не медичними
працівниками:
3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги
4) допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення;
5) при потраплянні в очі дрібних сторонніх тіл, наприклад бруду, піску, дерев’яних, металевих стружок, постраждалий
може відчувати сильний біль і не в змозі відкрити очі в такому випадку:
а) попросити постраждалого покліпати;
б) обережно промити око теплою проточною водою;
в) прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластиром;
6) при пошкодженні очей та наявності стороннього предмета:
а) не видаляти сторонній предмет;
б) накласти чисту стерильну серветку на око навколо предмета, закріпити лейкопластиром, слід накладати пов’язку
одночасно на два ока;
28
7) при потраплянні в очі хімічних розчинів промивати очі теплою проточною водою до приїзду бригади екстреної
(швидкої) медичної допомоги;
8) якщо з очного яблука відбувається витік рідини, не промивати та не накладати пов’язки, не тиснути на очі з метою
зупинки кровотечі. Постраждалому надати зручного положення;
10. 10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно
29
1. Порядок стажування на робочому місці. Порядок
допуску до стажування, порядок проходження та його
тривалість?
Після проходження навчання та перевірки знань з питань
охорони праці (при незадовільних результатах перевірки
знань, умінь і навичок безпечного виконання робіт після
первинного інструктажу протягом 10 днів додатково
проводяться інструктаж і повторна перевірка знань)
новоприйнятому працівнику безпосереднім керівником
робіт проводиться первинний інструктаж з питань охорони
праці . Після проходження первинного інструктажу
новоприйняті на підприємство працівники до початку
самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених
працівників пройти стажування протягом не менше 2–15
змін або дублювання протягом не менше шести змін. Слід
зазначити, що працівник, під керівництвом якого
проводиться стажування (дублювання), не має права
залишити без нагляду працівника, який проходить
стажування (дублювання).
Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від
проходження стажування (дублювання) працівника, який
має стаж роботи за відповідною професією не менше 3
років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де
характер роботи та тип обладнання, на якому він
працюватиме, не змінюються. Ця обставина має
зазначатися в наказі про прийняття на роботу або про
переведення до іншого підрозділу.
Допуск до самостійної роботи
Після закінчення стажування (дублювання) та при
задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника
структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації
інструктажів. Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з
протиаварійних та протипожежних тренувань, стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на
термін не більше двох змін. Якщо працівник не оволодів необхідними знаннями і навичками за період додаткового
стажування (дублювання), роботодавець переводить його на іншу роботу або звільняє з роботи.
Допускати таких працівників до роботи категорично заборонено, оскільки це збільшує ризик виникнення нещасних
випадків або аварій на виробництві.

2. Дії персоналу у випадку отримання сигналу – Увага всім! «Хімічне зараження»?
30
об’єктах
3. Основні фізико-хімічні властивості природного газу?
Природний газ – це суміш газів основну частину якої складає метан CH4 - до 96%. До складу природного газу можуть
також входити більш важкі вуглеводні: етан (C2H6), пропан (C3H8), бутан (сполука) (C4H10), а також інші невуглеводні
речовини: водень(H2), сірководень(H2S), диоксид вуглецю (CO2), азот (N2), гелій (Не2).
Густина: ρ = 0,7 кг/м³, Температура займання: t = 650°C , Молярна маса = 16 г/моль, Температура плавлення 181°С,
Температура кипіння 161°С, Межі вибухонебезпечності 5% -15%, Температура горіння 2100°С. Природний газ не має
кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік по запаху, до нього перед подачею споживачам додають одорант —
речовину з різким специфічним запахом. Як одорант може використовуватись етилмеркаптан.
Для газу, що подається в магістральні газопроводи, головним показником якості є точка роси (по волозі і вуглеводнях.
Температура точки роси за вологою, 0°С (при абсолютному тиску газу 3,92 МПа) не більше мінус 8 Температура точки
роси по вуглеводням, 0°С(при температурі газу не нижче 0° C) не більше 04.
Вимоги до утримання та безпечної експлуатації факельної системи?
Факельні системи та вимоги до них
Вимоги цього розділу поширюються на факельні системи об'єктів облаштування нафтових, газових і газоконденсатних
родовищ.
Облаштування факельних систем здійснюється відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації факельних
систем, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 13.06.84 (НПАОП 23.2-1.02-84).
На підприємствах, що експлуатують факельні системи, повинні бути складені і затверджені інструкції з їх безпечної
експлуатації.
Для контролю за роботою факельних систем наказом по підприємству призначаються відповідальні особи з числа
інженерно-технічних працівників, які пройшли перевірку знань щодо будови та безпечної експлуатації факельних
систем.
Комплектність факельних систем, конструкція обладнання і оснащення, що входять до їх складу, умови експлуатації
повинні відповідати в частині скидання та спалювання вуглеводневих нафтових і природних газів та парів вимогам
НПАОП 23.2-1.02-84.
Факельну установку необхідно розташовувати з урахуванням рози вітрів, мінімальної довжини факельних трубопроводів
і з урахуванням допустимої густини теплового потоку.
Територія навколо факельного амбару, а також споруджень факельної установки повинна бути спланована, до них
повинен бути забезпечений під'їзд.
Територія навколо факельного амбара в радіусі його висоти, але не менше ніж 30 м відгороджується і позначається.
Не дозволяється улаштовувати колодязі, приямки та інші заглиблення у межах огородженої території.
Факельні колектори і трубопроводи повинні бути мінімальної довжини і мати мінімальне число поворотів. Основний
спосіб прокладення трубопроводів - надземний на опорах або естакадах. В обґрунтованих випадках допускається
підземне прокладання трубопроводів.
Факельні колектори і трубопроводи необхідно прокладати з ухилом у бік пристроїв збору конденсату не менше 0,003.
Якщо неможливо дотримати зазначений ухил, у нижчих точках трубопроводів розміщують додаткові пристрої для
відведення конденсату.
У газах та парах, які спалюються на факельній установці, не повинно бути краплинної рідини і твердих часток. Для
відділення краплинної рідини, що випадає в факельних трубопроводах, і твердих часток передбачаються системи збору
31
та видалення конденсату (сепаратори, конденсатозбірники та ін.). Конденсат факельного сепаратора повинен відводитись
автоматично або вручну - не рідше одного разу на зміну.
Для запобігання утворенню в факельній системі вибухонебезпечної суміш необхідно виключити можливість
підсмоктування повітря і передбачити безупинну подачу продувного газу до факельного колектора (газопроводу), якщо
в технологічному процесі не передбачено постійних скидань. Факельні колектори повинні обладнуватися
вогнеперегороджувальними клапанами. У процесі експлуатації факельної системи не допускається можливість закупорки
факельного колектора льодяними пробками. Як продувний газ застосовують супутні або природні інертні гази, у тому
числі гази, які одержують на технологічних установках і використовують як інертні гази.
Скиди від запобіжних клапанів вуглеводневих газів і парів, що містять сірководень (до 8% об'ємних), допускається
направляти у загальну факельну систему. Для скидання вуглеводневих газів і парів, що містять сірководень понад 8%
об'ємних, необхідно передбачати спеціальну факельну систему.
Розпал факела повинен бути дистанційним.
Перед проведенням ремонтних робіт факельна система повинна бути від'єднана стандартними заглушками і продута
інертним газом (азотом).
Факельні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до додатка 2 НАПБ
А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
У зоні огородження факельного амбара не дозволяється перебувати особам, не пов'язаним з обслуговуванням факельних
систем.
При облаштуванні нафтових, газових та газоконденсатних родовищ допускається застосування горизонтальних
факельних систем з обов'язковим дотриманням таких умов:
а) виведення оголовка факела в огороджений земляний амбар;
б) ухил факельного колектора у бік факельного амбара;
в) оснащення факельного колектора засобами для вловлювання рідини (розширювальна камера або сепаратор);
г) оснащення факельного колектора вогнеперегороджувальним клапаном;
ґ) оснащення факельного пристрою засобами дистанційного автоматичного розпалу;
д) забезпечення подавання на факел затворного газу з метою запобігання підсмоктуванню повітря у факельний колектор.
5. Правила перенесення, зберігання та терміни випробування електроінструменту?
Під час перенесення електроінструменту з одного робочого місця на інше, а також під час перерви в роботі та після
її закінчення відключити його від мережі штепсельною вилкою.
Зберігати електроінструмент потрібно в кейсах при їх наявності, бути в сухому захищеному від вологи й без сильних
перепадів температур місці, щоб уникнути корозії металу та пошкодження електронних частин. Крім цього, треба
тримати в порядку кабелі електроінструментів, проводити планову профілактику і стежити за цілісністю корпусу.
Строк періодичної перевірки (не рідше як 1 раз на 6 місяців).
6. Порядок надання першої долікарської допомоги постраждалому у разі підозри на гостре отруєння невідомою
речовиною?
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою
речовиною не медичними працівниками:
2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах,
полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані
шприци тощо;
3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;
6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне
положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити
шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-
700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до
отримання чистих промивних вод;
9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та
проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином)
та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;
10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої,
холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце
опіку;
32
1. Хто здійснює громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці?
Громадський контроль за охороною праці є складовою системи правових, і організаційно-технічних заходів, спрямованих
на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Громадський контроль за охороною праці здійснюють професійні спілки. Однак, якщо на підприємстві немає
профспілки, громадський контроль за станом охорони праці здійснюють уповноважена найманими працівниками особа
або комісія з питань охорони праці на підприємстві.
2. Класифікація ЗІЗ органів дихання за принципом дії?
За принципом дії засоби індивідуального
захисту органів дихання поділяють на
фільтрувальні та ізолювальні. Перші подають у
зону дихання очищене повітря з робочої зони, а
другі — повітря зі спеціальних резервуарів або
чистого середовища, розташованого поза робочою
зоною.
Ізолювальні ЗІЗОД забезпечують людину
повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють
органи дихання від навколишнього середовища. За
своїми конструкційними особливостями вони
поділяються на шлангові та автономні. У перших –
повітря для дихання подається по шлангу із зони
чистого повітря, розташованої поза робочою
зоною. Подавання повітря здійснюється
безпосередньо самим працівником (під час
вдихання) або повітроподавальною установкою
(шлангові ЗІЗОД з примусовим подаванням
повітря). Видихання повітря відбувається в
навколишнє середовище.
В нас на підприємстві використовуємо:
Шланговий протигаз ПШ-1 складається зі шлем-маски з ґофрованою трубкою і армованого ґумового шлангу /через
який втягується чисте повітря/.В комплект протигаза входить рятувальний пояс, рятувальний шнур /мотузок/, три шлем-
маски різних розмірів і ящик для зберігання.
Шланговий протигаз ПШ-2 із примусовою подачею повітря - призначений для захисту органів дихання людини в
неприродному для дихання середовищі,де кількість кисню складає менше 20 об'ємних %,а шкідливих речовин більше 0,5
об'ємного %. До комплекту ПШ-2 входить нагнітач повітря з електроприводом (або ручним), армований шланг, маска, з
поясного ременя з плечовими лямками і сигнально-рятувальної вірьовки (канату). Бавовняну амуніцію рекомендується
застосовувати у вибухонебезпечній атмосфері, синтетичний – в умовах впливу агресивних середовищ, наприклад, луги.
Протигази та респіратори
Протигаз— це пристрій, що використовується для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних та
радіоактивних речовин і бактерій, що містяться в повітрі у вигляді пари, газів або аерозолів. На нафтогазодобувних,
вугільних і гірничорудних підприємствах застосовуються фільтруючі та ізолюючі протигази.
В нас на підприємстві використовується протигаз типу ГП-9 і в невеликій к-сті залишилось протигазів ГП-7.
До складу протигазу ГП-9 входить:
1) фільтрувальнопоглинальна коробка – 2шт. (марки «А» - коричневого кольору проти вуглеводневих газів; марки «К» -
зеленого кольору на випадок хім. атаки)
2) маска;
3) сумка протигазу - 1шт;
4) паспорт – 1шт;
5) посібник з експлуатації - 1екз.на ящик.
об’єктах
3. Порядок зупинки та пуску УПГ. Яким документом вони регламентуються?
Пуск УПГ
Закрити всі дренажні, перепускні і скидні крани та засувки на факел. Закрити дренажні вентилі виносних камер
рівнемірів. Закрити вентилі на нагнітальних лініях насосів-дозаторів подачі інгібіторів. Відкрити всі запірні вентилі
манометрів, засувки та вентилі входу-виходу на виносних камерах рівнемірів, відкрити засувки на запобіжних пристроях
(СППК).
Перевірити уставки технологічних параметрів в системі автоматичного керування технологічним процесом. Перевірити
налаштування режимів роботи (ручний/автоматичний) запірних та регулюючих клапанів та їх параметри роботи
(уставки, ПІД коефіцієнти, завдання). Перевірити достовірність показів від датчиків КВП.
Газом із шлейфа малодебітної свердловини поступово заповнити технологічні лінії до відсічних кранів на вузлі
33
комерційного обліку газу 885, 884, 1238, 1239 відкривши відповідні засувки на вузлі вхідних ниток. В разі необхідності
витіснення повітря із комунікацій – відкриті свічову засувку 1234/1235 або 882/883 на замірному вузлі (для витіснення
повітря з технологічних трубопроводів). Після витіснення повітря з апаратів та комунікацій закрити свічові засувки.
Під час заповнення дочекатися, поки тиск в комунікаціях та сепараторах не вирівняється із тиском у газопроводі-
підключенні, після чого - закрити засувку подачі газу з даної свердловини на вузлі входу.
Після припинення подачі газу додатково візуально перевірити герметичність всіх різьбових, фланцевих з’єднань при
робочому тиску. Перевірити стан сальникових ущільнень засувок, вентилів. Пропусків газу не повинно бути. В разі
необхідності – стравити тиск на такій ділянці і усунути несправність. Забороняється підтягувати фланцеві пари, різьби
під тиском. Перевірити достовірність показань манометрів та інших приладів під тиском.
Отримати дозвіл від чергового інженера ЦІТС ПрАТ «Нафтогазвидобування» на пуск установки.
Відкрити засувки 885 чи 884, або 1238 чи 1239 (в залежності від робочої нитки вузла обліку та газопроводу-відводу) на
комерційному вузлі обліку газу, зрівняти тиск на установці з тиском в газопроводі-підключення.
Для пуску свердловини потрібно відкрити засувки на ВВН (AUMA)
Пустити в роботу один блок БХУ у відповідності до Керівництва оператора БХУ та Інструкції з монтажу,
пусконалагодження та експлуатації БХУ. Встановити необхідну задану температуру газу на виході з теплообмінника Т-1-
3/Т-2-н.
Пустити в роботу БУРГ. Забезпечити подачу гліколю в точки вприску на вхід теплообмінників Т-1-2/Т-1-3 або Т-2-
(а,б,в,г) низьконапірної технологічної лінії.
Включити в роботу насоси подачі інгібітору гідратоутворення для подачі на високонапірну технологічну лінію (до
теплообмінника Т-1-1) та за потреби на низьконапірну технологічну лінію (до теплообмінників Т-1-2/Т-1-3 або Т-2-
(а,б,в,г). Попередньо відкрити вентилі на лініях всмоктування та нагнітання відповідного насосу.
За допомогою штуцерів 99 або 98 (високонапірної лінії) встановити тиск в сепараторі першої ступені (С-1-2, або С-1-1)
згідно затвердженої технологічної карти роботи УПГ.
Вивести на індивідуальний режим роботи кожну свердловину шляхом встановлення необхідного штуцера на гирлі
свердловини або за допомогою регулюючих штуцерів на вузлі вхідних ниток.
Пустити один з блоків підігріву теплоносія згідно інструкції з експлуатації заводу-виробника. Пустити циркуляційні
насоси Нт-1/1 або Нт-1/2 та забезпечити циркуляцію теплоносія, шляхом відкриття вентилів входу-виходу на апаратах.
Зупинка УПГ
5.4 Зупинка установки в нормальних умовах
Попередити чергового інженера ЦІТС ПрАТ «Нафтогазвидобування» про необхідність зупинки, отримати дозвіл.
Закрити вхідні засувки на вузлі вхідних ниток (AUMA).
Після вирівнювання тиску з тиском у вихідному газопроводі закрити крани на вузлі комерційного обліку газу 884, 885,
1238, 1239.
Зупинити дотискні компресора ДК-1, ДК-2, ДК-3 в нормальному режимі у відповідності до інструкції виробника.
Зупинити насоси подачі інгібітору гідратоутворення, закрити відповідний вентиль на лінії нагнітання насосу.
Зупинити блоки БХУ та БУРГ. Зупинити насоси подачі МЕГ.
В разі необхідності скинути рідину з апаратів, відкривши відповідний клапан з комп’ютера керування техпроцесом або
використавши байпасні засувки.
Також в разі потреби скинути тиск з апарата, відсікши ділянку, на якій він розташований, за допомогою засувок та
стравити тиск на факел, відкривши відповідну свічову засувку.
Зупинити блок підігріву. Зупинити циркуляційні насоси перекачування теплоносія Нт-1/1 ; Нт-1/2.
Приступити до запланованих профілактичних чи ремонтних робіт згідно затвердженого плану.
5.5 Аварійна зупинка
Закрити вхідні засувки на вузлі вхідних ниток (AUMA).
Закрити засувки на вузлі комерційного обліку газу 884, 885, 1238, 1239.
Зупинити дотискні компресора ДК-1, ДК-2, ДК-3 в нормальному режимі у відповідності до інструкції виробника.
Зупинити насоси подачі інгібітору гідратоутворення, закрити відповідний вентиль на лінії нагнітання насосу.
Зупинити блоки БХУ та БУРГ. Зупинити насоси подачі МЕГ.
В разі необхідності скинути рідину з апаратів, відкривши відповідний клапан з комп’ютера керування техпроцесом або
використавши байпасні засувки.
Також в разі потреби скинути тиск з апарата, відсікши ділянку, на якій він розташований, за допомогою засувок та
стравити тиск на факел, відкривши відповідну свічову засувку.
Зупинити блок підігріву. Зупинити циркуляційні насоси перекачування теплоносія Нт-1/1 ; Нт-1/2
Повідомити чергового інженера ЦІТС ПрАТ «Нафтогазвидобування» про аварійну зупинку УПГ.
Повідомити про аварію чи аварійну ситуацію керівництво, спеціальні служби реагування відповідно до «Переліку осіб,
які мають бути повідомлені про аварію» наведеному в ПЛЛА.
У випадку аварійної ситуації черговий персонал повинен діяти згідно ПЛЛА.
Приступити до аварійно-відновлювальних робіт.
Порядок зупинки та пуску УПГ реглемантуються «Технологічним регламентом».
4. В яких аварійних ситуаціях свердловина повинна бути зупинена?
1. Розгерметизація шлейфа свердловини (якщо лише один шлейф);
2. Розгерметизація по обв’язці свердловини (якщо немає байпасної чи обвідної лінії);
3. Підвищення між колонного тиску вище допустимого;
4. Вихід газу із землі поблизу гирла свердловини;
34
5. Механічне зношення ущільнюючого матеріалу на робочій трубній,шлейфовій та корінних засувка ФА;
6. Руйнування обладнання обв’язки гирла свердловини.
7. Пожежа поряд із працюючою свердловиною.
5. Вимоги до технічного стану заземлювального пристрою?
Для визначення технічного стану заземлювального пристрою необхідно періодично здійснювати:
- зовнішній огляд видимої частини заземлювального пристрою, а для електроустановок на напругу до 1 кВ - і системи
зрівнювання потенціалів;
- перевірку кола між заземлювачем і заземлювальними елементами, між головною заземлювальною шиною (ГЗШ) і
провідними частинами системи зрівнювання потенціалів (відсутність обривів і незадовільних контактів у провідниках,
надійність з’єднань природних заземлювачів);
- вимірювання значення опору заземлювального пристрою;
- вибіркове розкриття ґрунту для огляду елементів заземлювального пристрою, що розміщені у землі;
- вимірювання значення питомого опору ґрунту для опор ліній електропередавання напругою понад 1 кВ;
- вимірювання значення напруги дотику в електроустановках, заземлювальний пристрій яких виконано за нормами на
напругу дотику;
- перевірку пробивних запобіжників в електроустановках на напругу до 1 кВ з ізольованою нейтраллю;
- вимірювання значення повного опору петлі "фаза-нуль" або сили струму однофазного замикання на відкриту провідну
частину або на захисний провідник в електроустановках на напругу до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю.
За необхідності повинні вживатись заходи для доведення параметрів заземлювальних пристроїв до нормативних.
Візуальний огляд видимої частини заземлювального пристрою повинен проводитись за графіком огляду
електрообладнання, установленим особою, відповідальною за електрогосподарство.
Огляди заземлювачів з вибірковим розкриттям ґрунту в місцях найбільшого впливу корозії повинні проводитись згідно з
графіками, затвердженими особою, відповідальною за електрогосподарство, але не рідше ніж один раз на 12 років.
Для заземлювачів, що піддаються інтенсивній корозії, за рішенням особи, відповідальної за електрогосподарство, може
бути встановлена частіша періодичність вибіркового розкриття ґрунту.
Про результати огляду, виявлені несправності і вжиті заходи щодо їх усунення необхідно зробити відповідні записи до
оперативного журналу та паспорта заземлювального пристрою.
Вибіркова перевірка з розкриттям ґрунту повинна проводитись:
на підстанціях - поблизу нейтралей силових трансформаторів і автотрансформаторів, короткозамикачів, шунтувальних
реакторів, заземлювальних вводів дугогасильних реакторів, розрядників, ОПН;
на ПЛ - у 2 % опор із заземлювачами.
Вимірювання значення опору заземлювальних пристроїв необхідно здійснювати:
- після монтажу, переобладнання і ремонту цих пристроїв на електростанціях, підстанціях і лініях електропередавання;
- у разі виявлення на тросових опорах ПЛ напругою 110 - 150 кВ слідів перекриття або руйнування ізоляторів
електричною дугою;
- на підстанціях - не рідше ніж один раз на 12 років;
- на опорах з роз’єднувачами, захисними проміжками, розрядниками, і на опорах з повторними заземленнями PEN-
провідника і опорах із заземлювачами, призначеними для захисту від грозових перенапруг, - не рідше ніж один раз на 6
років;
- вибірково у 2 % залізобетонних і металевих опор у населеній місцевості, на ділянках з найагресивнішими ґрунтами - не
рідше ніж один раз на 12 років.
Вимірювання слід виконувати в періоди найбільшого висихання ґрунту.
6. Порядок надання домедичнох допомоги постраждалому при отруєнні газами?
При отруєнні газами, потерпілого необхідно винести на свіже повітря, покласти під голову подушку, розстебнути комір і
пояс. Найкращий засіб при цьому отруєнні - довготривале вдихання кисню. Якщо є можливість, потрібно принести з
аптечки кисневу подушку. На голову і груди кладуть холодний компрес і змочений холодною водою шматок тканини,
рушника, носової хустинки. Якщо потерпілий при свідомості, його потрібно напоїти міцним чаєм, чи кавою. Ні в якому
випадку не можна давати алкоголю. При втраченій свідомості, дають нюхати змочену нашатирним спиртом вату, але
обережно, щоб не завдати опіків. Якщо потерпілий не дихає, або дихання швидко погіршується, потрібно зразу
приступати до проведення штучного дихання за методом "рот в рот", або "рот в ніс". Після надання першої допомоги
потерпілого необхідно швидко відправити у лікарню, викликавши машину «швидкої медичної допомоги» за телефоном
«103»
35
1. Хто повинен проходити медичні огляди?
Обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і профілактичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди
проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці
або таких, де є потреба у професійному доборі щорічно.
2. Комплектація фільтруючого протигазу, правила підбору лицьової частини (маски)?
В нас на підприємстві використовується протигаз типу ГП-9 і в невеликій к-сті залишилось протигазів ГП-7.
До складу протигазу ГП-9 входить:
1) фільтрувальнопоглинальна коробка – 2шт. (марки «А» - коричневого кольору проти вуглеводневих газів; марки «К» -
зеленого кольору на випадок хім. атаки)
2) маска;
3) сумка протигазу - 1шт;
4) паспорт – 1шт;
5) посібник з експлуатації - 1екз.на ящик.
Підбір маски (лицьової частини) необхідного типорозміру (зростання та положення лямок наголовника) протигазу
здійснюється на підставі результатів визначення наступних розмірів голови:
- Горизонтального обхвату;
- Вертикального обхвату.
Горизонтальний обхват голови визначається за допомогою вимірювальної (сантиметрової) стрічки шляхом вимірювання
розміру голови по замкнутій лінії, що проходить спереду надбрівними дугами, збоку на 2-3 см вище краю вушної
раковини і ззаду через точку голови, що найбільш виступає.
Вертикальний обхват голови визначається за допомогою вимірювальної (сантиметрової) стрічки шляхом вимірювання
голови по замкнутій лінії, що проходить через маківку, щоки та підборіддя. За сумою вертикального та горизонтального
обхватів голови визначають
типорозмір маски (лицьової
частини) зростання та положення
(номери) упорів лямок наголовника
відповідно до таблиць. Положення
лямок наголовника лицьової
частини записуються у вигляді
набору цифр, наприклад «3-6-5»,
при цьому першою цифрою
вказується номер упору
(положення) лобової лямки, другий
- скроневих та третьої – щічних
лямок. Підбір маски
укомплектованої необхідною
розміром підмасочника, слід
проводити залежно від значення
морфологічної висоти обличчя
(відстань від нижньої частини
підборіддя до точки перенесення).
Щоб перевірити, чи правильно
складено і підібрано протигаз,
потрібно: надіти протигаз, закрити
долонею отвір у дні коробки і
зробити плавний глибокий вдих.
Якщо повітря не проходить під
маску, то лицьова частина підібрана
правильно і протигаз складено
правильно; якщо повітря при вдиху проходить, то необхідно знову перевірити правильність складання і повторно -
герметичність. Якщо повітря знову проходить, то підтягнути на одну поділку скроневі і щічні лямки або замінити розмір
лицьової частини на менший.
об’єктах
3. Призначення сепараторів 1ступеня сепарації та їх види і конструкція?
Газовий сепаратор 1ступеня – посудина під тиском для очищення продукції газових і газоконденсатних свердловин
від води, вуглеводневого конденсату і механіч. домішок.
Види сепараторі :
- Гравітаційний – в яких краплі рідини і частинки осідають за рахунок тяжіння.
36
- Насадкові – в яких осадження частинок відбувається за рахунок прилипання.
- Змішаного типу – в яких використовуються вище згадані сили в комплекті.
1. По своєму технологічному призначенню сепаратори поділяються:
- вимірні;
- робочі.
2. По конструкції всі сепаратори є переважно:
- циліндричними з вертикальним або горизонтальним їх розташуванням;
3. В залежності від робочого тиску вони поділяються на:
а) високого тиску Р >2,4 МПа;
б) середнього 0,6 - 2,4 МПа;
в) низького Р<0,6 МПа;
4. По принципу використання основних сил, що спричиняють розподіл фаз, сепаратори діляться на чисто гравітаційні,
інерційні та гідроциклонні;
4. По кількості фаз, які розподіляються в сепараторах, вони можуть бути дво- або трифазними.
С-1-1 – відбувається розділення суміші газу, газового конденсату та СПВ на газ та суміш газового конденсату та СПВ.
Газ очищується від крапельної рідини за рахунок послідовного проходження через дві жалюзійні перегородки і по
внутрішньому трубопроводу газ направляється вихід із сепаратора. Суміш газового конденсату та СПВ відвидиться через
патрубок у нижній частині сепаратора.
С-1-2/3 - відбувається розділення ГВКС на газ та суміш СПВ і кондесату за рахунок різниці дії відцентрових сил на
ГВКС за рахунок їх різної густини, шляхом проходження спочатку відхиляючого каналу, після чого газ проходить через
отвір у верхній стінці каналу, а потім – відцентрових елементів вмонтованих в тарілку у верхній частині сепаратора.
Рідина, що відділилась у верхній частині (тарілці), стікає за допомогою відвідної труби в нижню частину сепаратора. Для
того, щоб унеможливити потоком газу захвачувати відсепаровану рідину, в сепараторі встановлено так зване «фальш
дно».
С-1-4 – на вході газу в сепаратор встановлено відхиляючий пристрій, після чого підіймається вгору проходить жалюзі і
направляється до сепараційних елементів «циклони» (вони на даний момент не встановлені ). Для того, щоб
унеможливити потоком газу захвачувати відсепаровану рідину, в сепараторі встановлено так зване «фальш дно».
4. Дії при виявленні розгерметизація (свища) на технологічному трубопроводі (інгібіторопроводі, шлейфі та ін.)?
1. Працівник який виявив аварійну ситуацію («розгерметизації (свища) на шлейфу свердловини») повідомляє
оператора з ДНГ про аварію , чи аварійну ситуацію, що сталася;
2. Оператор з ДНГ оцінює ситуацію та повідомляє майстра, особисто по тел.;
3. Оператор з ДНГ сповіщає персонал за допомогою системи оповіщення, рації, моб. тел.;
4. Оператор з ДНГ зупиняє всі види робіт із застосуванням вогню, зварювання, різання і т.д., що можуть виккликати
запалення вибух, або пожежу
5. У разі відсутності загрози життю або здоров'ю працівників, з урахуванням ГДК у повітрі небезпечних речовин,
оцінивши обстановку, за погодженням з майстром, оператор з ДНГ згідно з ПЛЛА повинен закрити відповідну засувку
на ВВН та закрити шлейфову засувку та стравити тиск на факельний амбар Мачухської УПГ.
6. За можливості перевести св. в роботу по резервному шлейфу для мінімізування втрат газу, якщо такої можливості
немає то закриваємо за погодженням засувки на ФА та зупиняємо св.
7. Зупиняємо насоси подачі інгібіторів на св.(якщо була закачка якось інгібітору).
8. Позначити і огородити місце прориву(по можливості).
При розгерметизаці інгібітопроводу проводимо аналогічні дії про оповіщення.
1. Якщо відбувалась подача хім. реагентів то зупиняємо насос та закриваємо кран по виходу із насосу та на БКП;
2. На свердловині перекриваємо всі можливі точки вприску;
3. Скидає тиск із інгібіторопроводу;
4. Позначити і огородити місце прориву(по можливості).
5. Заходи та засоби захисту від статичної напруги?
Засоби колективного захисту від статичної напруги за принципом дії поділяються на такі види: заземлювальні
пристрої; нейтралізатори; зволожувальні пристрої; антиелектростатичні речовини; екрануючі пристрої.
Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на:
1) спеціальний одяг антиелектростатичний;
2) спеціальне взуття антиелектростатичне;
3) запобіжні пристрої антиелектростатичні (кільця та браслети);
4) засоби захисту рук антиелектростатичні.
Потрібно завжди використовувати ЗІЗ та колективного при роботах які при створенні статичної напруги можуть
викликати займання ЛЗР та ГР, а також газів.
6. Порядок надавання домедичної допомоги постраждалому від перегрівання?
При дії високих температур зовнішнього середовища у постраждалих можуть виникнути: теплові судоми, теплове
перевтомлення, тепловий удар.
При перегріванні слід розрізняти такі ознаки:
1) теплові судоми – болісні скорочення м’язів (найчастіше в області гомілок або м’язів передньої черевної стінки);
2) теплове перевтомлення – нормальна або підвищена температура тіла, прохолодна, волога, бліда або почервоніла шкіра,
37
головний біль, нудота, запаморочення або слабкість;
3) тепловий удар: висока температура тіла, іноді досягає 41°С, червона, гаряча суха шкіра, роздратованість, втрата
свідомості, прискорене поверхневе дихання.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при перегріванні не медичними працівниками:
1) при теплових судомах:
а) перемістити постраждалого в прохолодне місце;
б)дати постраждалому випити прохолодної води;
в) при можливості обережно промасажувати м’язи на місці судом;
2) при тепловому перевтомленні і тепловому ударі:
а) перемістити постраждалого в прохолодне місце;
б) дати постраждалому випити прохолодної води;
в) розстебнути одяг постраждалого;
г) розмістити вологі, прохолодні компреси в області великих судин (бокова поверхня шиї, підпахвинні ділянки) та на
лобі;
ґ) з метою загального охолодження можна використати вентилятори, обтирання постраждалого прохолодними
компресами. Не слід охолоджувати постраждалого повністю, зануривши його у воду;
38
1. Що зобов'язаний зробити працівник, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я
або для людей, що його оточують?
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя
чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно
повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності
підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або
уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а
також страхового експерта з охорони праці.
2. Основні складові частини та призначення Плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків (ПЛЛА). Можливі
аварійні ситуації згідно ПЛЛА?
План локалізації та ліквідації аварій та їх наслідків (ПЛЛА – це затверджений на підприємстві документ, в якому
розроблено планування дій персоналу при виникненні аварійних ситуацій природного та техногенного характеру, а також
для пом’якшення їх наслідків. План повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу
небезпек.
ПЛЛА складається з наступних розділів:
- Аналітична частина ПЛЛА (де описується мета плану, заходи безпеки на об’єкті, загальні принципи кількісної оцінки
вибухонебезпечності технологічних блоків, аналіз небезпеки об’єкту, аналіз небезпек речовин аналіз небезпеки параметрів
та ін.)
- Оперативна частина ПЛЛА на рівнях «А» і «Б» ( в якому розробляється блок – схема об’єкту, описуються
характеристика небезпеки блок-схеми, розробляється організація невідкладних робіт при аварії на об’єкті та ін.);
- Оперативна частина плану локалізації та ліквідації аварій та їх наслідків на рівні “В”( де прогнозується обстановка в
районі розташування об’єкту, описуються взаємодія органів управління, сил цивільного захисту та заходи щодо захисту
персоналу і населення при аварії на об’єкті та ін.)
- Додатки (накази, графіки тренувань, повідомлення ідентифікації щодо об’єкту підвищеної небезпеки та ін.)
Можливі аварійні ситуації:
- розгерметизація посудин, що працюють під тиском;
- аварії на шлейфах свердловин;
- аварії на інгібіторопроводах св.;
- розгерметизація технологічних ємностей;
- аварії на УНТС;
- аварії БХУ;
- аварії на БУРГ;
- пожежа на автоцистерні;
- розгерметизація газопроводу-відводу.
Порядок проведення тренувань:
- кожного дня проводяться протиаварійні тренування для змінного персоналу згідно розробленого та затвердженого
графіку;
- два рази на місяць проводиться протиаварійні тренування з персоналом УПГ «Мачухи»;
об’єктах
3. Призначення сепараторів 2ступеня сепарації та їх види і конструкції?
Газовий сепаратор 2ступеня – апарат для очищення продукції газових і газоконденсатних свердловин вуглеводневого
конденсату та залишкової вологи після 1го ступеня сепарації.
Види сепараторі :
- Інерційні (відцентрові) – використовуються на УПГ «Мачухи» газ очищується за рахунок дії різниці відцентрових сил на
газову та рідинні фази в силу їх різної густини.
39
С-2-2/3 -
С-2-1 (Qг=2 млн.м3/добу) - відбувається розділення ГВКС на газ та суміш СПВ та кондесату за рахунок різниці дії
відцентрових сил на ГВКС за рахунок їх різної густини, шляхом проходження спочатку відхиляючого каналу, після чого
газ піднімається вгору, проходить так звану збірку жалюзів у форму «вулика», рідина стікає за допомогою відвідної труби в
нижню частину сепаратора.
4. Вимоги безпеки при експлуатації, обслуговуванні та ремонті запірно-регулюючої арматури?
Обслуговування та ремонт є газонебезпечними роботами, які виконуються без наряд-допуску із записом в журнал або за
наряд-допуском.
1. Виконавці газонебезпечних робіт несуть відповідальність за виконання всіх заходів безпеки, що передбачені в наряді -
допуску або в інструкціях по видах робіт, які реєструються в журналі обліку газонебезпечних робіт і виконуються без
наряду - допуску.
2. Виконавцям газонебезпечних робіт слід:
- пройти інструктаж щодо безпечного виконання робіт і підписатись в наряді-допуску; - ознайомитися з умовами,
характером та об'ємом робіт на місці їх виконання;
- виконувати тільки ту роботу, яка вказана в наряді-допуску;
- приступати до виконання робіт тільки за вказівкою відповідального за виконанняцієї роботи;
- застосовувати засоби захисту і дотримуватись заходів безпеки, що передбачені нарядом-допуском;
-знати прикмети отруєння шкідливими речовинами, місця розташування засобів зв'язку і сигналізації, порядок евакуації
потерпілих із небезпечної зони;
-вміти надавати першу долікарняну допомогу потерпілим і користуватись засобами індивідуального захисту, рятівним
спорядженням та інструментом;
- слідкувати за станом здоров'я співробітників, надавати їм необхідну допомогу.
У разі погіршення власного самопочуття або виявлення ознак недомагання у співробітників, роботу припиняти і негайно
повідомити про це відповідального за виконання робіт;
- припинити роботи у разі виникнення небезпечної ситуації, а також на вимогу відповідального за виконання робіт,
начальника служби об'єкту, на якому виконується газонебезпечні роботи, представників інспектуючих арганів, працівників
відділу охорони праці;
- після закінчення робіт привести в порядок місце виконання робіт, прибрати інструмент, пристрої, ЗІЗ і т.п.
5. Захист будівель та споруд від блискавки?
Захист від блискавок (грозозахист, громозахист) – це комплекс технічних рішень і спеціальних пристосувань для
забезпечення безпеки будівлі, а також майна і людей, що знаходяться в ньому.
Зовнішня система блискавкозахисту являє собою комплекс, що забезпечує перехоплення блискавки і відведення її в
землю, тим самим, захищаючи будівлю (споруду) від пошкодження і пожежі. У момент прямого удару блискавки в
будівельний об’єкт правильно спроектований і споруджений блискавкозахисний пристрій повинен прийняти на себе струм
блискавки і відвести його по струмовідводу в систему заземлення, де енергія розряду повинна безпечно розсіятися.
Проходження струму блискавки має відбутися без шкоди для об’єкта, що захищається і бути безпечним для людей, що
знаходяться як всередині, так і зовні цього об’єкта.
У загальному випадку зовнішній блискавкозахист складається з наступних елементів:
Блискавковідвід – пристрій, що перехоплює розряд блискавки. Виконується з металу (нержавіюча або оцинкована сталь,
алюміній, мідь).
Струмовідводи – частина блискавковідводу, призначена для відведення струму блискавки від блискавкоприймача до
заземлювача.
Заземлювач – провідна частина або сукупність з’єднаних між собою провідних частин, що знаходяться в електричному
контакті із землею безпосередньо або через провідне середовище.
40
На УПГ все промислове обладнання заземлене до контуру заземлення та встановлено зовнішню систему блискавко
захисту.
6. Порядок надання домкдичної допомоги постраждалому за підозри на пошкодження хребта?
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта:
1) перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки та за її відсутності перейти до наступного кроку;
2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;
3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;
4) обмежити рухи постраждалого в області шийного відділу хребта: здійснювати ручну фіксацію голови в осі тіла;
якщо при переведенні голови по осі виникають больові відчуття у постраждалого - слід фіксувати голову у наявному
положенні;
5) при необхідності переміщення постраждалого з місця події використовувати транспортувальну дошку та/або підбірні
ноші;
6) будь-які переміщення постраждалого здійснювати з мінімальними рухами в хребті;
7) якщо у постраждалого вогнепальне поранення в області хребта та відсутні ознаки пошкодження спинного мозку,
додаткова фіксація хребта не потрібна;
8) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
11) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації стосовно обставин травми та
обставинах при її отримання. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної
допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.
41
1. Як часто працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі,
повинні проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів про охорону праці
(НПАОП)?
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні
щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових
актів з охорони праці.
Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і
періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю
профспілок.
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку
знань з охорони праці.
У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у
місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
2.Організація та порядок проведення тренувань згідно ПЛЛА.
На підприємстві розроблено графік проведення тренувань для персоналу УПГ «Мачухи» по ПЛЛА затверджений
головним інженером.
До загальних заходів підготовки відносяться:
- підготовка працюючого персоналу до участі у навчанні (тренуванні);
- підготовка району навчання, місць практичних заходів та імітації;
- розробка документів для проведення навчання (тренування);
- оцінка готовності персоналу, який залучається на навчання(тренування), засобів імітації, системи управління та імітації;
графіку;
- два рази на місяць проводиться протиаварійні тренування з усім персоналом УПГ «Мачухи»;
об’єктах
3. Призначення, особливості встановлення та будова запобіжних клапанів.
Запобіжний клапан - призначений для захисту від механічного руйнування обладнання і трубопроводів надлишковим
тиском, шляхом автоматичного випуску надлишку рідкого, паро- чи газоподібного середовища з систем і посудин з
тиском, що перевищив встановлене значення. Клапан також повинен забезпечувати припинення скидання середовища
при відновленні робочого тиску.
Принцип роботи: коли запобіжний клапан закритий, на його чутливий елемент (золотник) впливає сила від робочого
тиску в системі, яка прагне відкрити клапан і сила від прижини, що перешкоджає відкриттю. З виникненням збурень у
системі, що викликають підвищення тиску понад значення робочого, зменшується величина сили притиснення золотника
до сідла. У той момент, коли ця сила стане рівною нулю, настає рівновага активних сил
від впливу тиску в системі і пружини на чутливий елемент клапана. Запірний орган
починає відкриватися, і, якщо тиск в системі не перестане зростати, відбувається
скидання робочого середовища через клапан. Після того як тиск в системі стане рівним
або нижчим тиску спрацювання, золотник під дією пружини починає сідати в сідло і дія
клапана припиняється. Тиск закриття в ряді випадків виявляється на 10-15 % нижчим
робочого тиску. Це пов'язано з тим, що для створення герметичності запірного органу
після спрацьовування потрібне зусилля значно більше, ніж те, якого було достатньо для
підтримки герметичності клапана перед відкриттям.
вимоги до запобіжних клапанів
Основними технічними вимогами для запобіжних клапанів є:
- забезпечення необхідного ступеня герметичності системи в закритому стані;
- гарантована надійність спрацьовування механізму, при досягненні тиску в системі
порогового значення;
- забезпечення необхідної пропускної спроможності для швидкого масового скидання
середовища з системи, з метою максимального обмеження аварійної ситуації (стану) за
часом дії;
- забезпечення своєчасного закривання клапана при нормалізації тиску в системі до
безпечного (робочого) рівня;
- гарантування стабільності експлуатаційних параметрів клапана (зусилля спрацьовування і закривання, герметичності)
протягом нормативного терміну служби.
Запобіжні клапани відносяться до переліку обладнання, яке підлягає періодичній перевірці в спеціалізованій лабораторії
або організації (типу котлонагляду), періодичному випробуванню в дії на випробувальному стенді.
42
4. Вимоги безпеки при відборі проб природного і скрапленого газу, газового конденсату, ШФЛВ, пластової води та
нафти на свердловинах та УПГ.
Вiдбiр проб газу
Для відбору проб газу, згідно ДСТУ ISO 10715:2009
«Природний газ. Настановищодо вiдбирання проб»
використовуваною на об'єктах ПрАТ
«Нафтогазвидобування» є методика вiдбирання
проб методом заповнювання-випусканням. Під час
такого відбору від вихідного штуцера трубопроводу
через запірний орган та імпульсну лінію газ
потрапляє на вхiдний вентиль пробовiдбiрника,
проходить через пробовiдбiрник та витісняє повітря
з балону через вихідний вентиль та вiдвiдну трубку
в атмосферу.
До початку робіт по відбору газу повинен в
обов'язковому порядку проводитьсь запис в журналі
газонебезпечних робіт без оформлення наряду
допуску, та цільовий інструктаж персоналу, що
займається вiдбиранням проби. Згідно пункту 1.5
переліку газонебезпечних робіт на об'єктах цеху
видобутку газу та газового конденсату ПрАТ
«Нафтогазвидобування» вiдповiдальний за
підготовку таких робіт заздалегідь готує місце для
проведення газонебезпечноï роботи та інструктує
персонал.
Персонал що відбирає проби в обов'язковому порядку візуально перевіряє справність пробовiдбiрного балона,
відсутність тріщин, справність запірних органів, перевіряє відповідність допустимого тиску пробовiдбiрника тиску газу
що відбираеться. При невідповідності зазначених вище параметрiв використання пробовiдбiрника суворо забороняється.
При необхідності відбору проби з лінії тиск якої більший за допустимий тиск пробовiдбiрника використовують
спеціальнi редуктори тиску, регульований зонд або інші елементи що не заперечують ДСТУ ISO 10715:2009.
Відбір проб дозволяється в дозволених місцях, де вивішена табличка «місце відбору проб».
Перед початком відбору запірний орган, що знаходиться на трубопроводі повільно привідкривають, щоб витіснити
можливу рідину в вiдбiрному штуцерi та переконатись у відсутності рідини в газовому трубопроводі. Після перевірки
повністю закривають і під'єднують імпульсну лінію до запірного органу трубопроводу з одного кінця і до вхідного
вентиля пробовідбірника з іншого. Пробовiдбiрник розташовують строго вертикально, так щоб вихідний вентиль
знаходився знизу. Вихідний вентиль зазвичай облаштовують відвідною трубкою довжиною від 0,6 до 1,2 м з нержавіючої
сталі, закручену в змієвик. Застосування такої трубки запобігає конденсації вуглеводнів у випускному клапанi балона з
пробою.
Поволі продувають лінію і пробовiдбiрник газом для витіснення повітря. Закривають вентиль вiдвiдної лінії. Тиск має
швидко підвищитись до рівня, установленого для вибраного контейнера. Закривають вхідний вентиль і поволі скидають
тиск у контейнерi через клапан вiдвiдної труби (вихідний вентиль), доти доки вiн не досягне атмосферного тиску. Знову
відкривають вхідний вентиль.
Щоб ефективніше очистити контейнер вiд газу, що раніше був у ньому, повторюють дві попередні операції декілька раз
(для тиску бiльше 3,4 МПа не більше 3 разів). Спостерігають за появою слідів рідини на кінці відвідної лінії.
Після завершення останнього циклу спочатку перекривають вентиль відвідної трубки і після того, як тиск підвищиться
до рівня, установленого для вибраного контейнера, перекривають вентиль вiдбирання проби. На контейнерi записують
тиск (додатково можна вказати абсолютний чи надлишковий) та температуру джерела газу. Перекривають вентилі на
вході і виході з нього. Скидають тиск у пробовiдбiрній лінії. Вiдключають контейнер вiд iмпульсної лінії. Перевіряють
відсутність витоків, занурюють вентилі у воду, якщо це можливо, або використовують розчин мийного засобу для
виявлення витоків. Закривають вентилi заглушками. Нижче на малюнку 1 наведена приблизна схема вiдбирання проб
методом заповнювання-випусканням.
Вiдбiр проб гaзoвoгo конденсату та пластової води

На об'єктах ПрАТ «Нафтогазвидобування» газовий конденсат, що знаходиться при атмосферному тиску згiдно ГОСТ
2517-2012 вiдбирається двома способами: Для тиску насичених парiв не більше 40 кПа - ручним відбором в
пробовiдбiрник безпосередньо на трубопроводі за пунктом 4.13.3.7; Для тиску насичених парів нижче 100 кПа - ручним
способом в пробовiдбiрники. переносні
Персонал що відбирає проби в обов'язковому порядку візуально перевіряє справність пробовiдбiрного обладнання:
вiдсутнiсть тріщин, справнiсть заземлення (для переносного теплообмінника), герметичнiсть пробки. При не
відповідності зазначених вище параметрів використання пробовiдбiрника суворо забороняється.
Вiдбiр проб дозволяеться в дозволених місцях де вивішена табличка «місце відбору проб».
Вiдбiр проб нафтопродуктів необхідно проводити в присутності дублера. При вiдборi проб вiдбирач повинен стояти
спиною до вітру для того щоб унеможливити вдихання парiв нафтопродуктів. в місцях відбору роб повинні бути
встановлені світильники в вибухонебезпечному виконаннi, при відборі проб в погано освітлених мiсцях рекомендовано
43
використовувати переносні світильники у
вибухобезпечному виконанні. Вiдбiр проб
проводять у взутті та одязі що ненакопичує
статичну електрику. Для кріплення переносного
пробовiдбiрника використовують гнучкi, що не
дають iскор, металічні тросики. При використанні
шнурів із не електропровідних матеріалів на їхній
поверхні повинен бути закріплений
багатожильний не iскроутворюючий не
ізольований металічний провідник, що з'єднаний з
пробовiдбiрником. Перед вiдбором проб тросик
повинен в обов'язковому порядку заземлятися 3
елементами резервуару або транспортного засобу.
Пробу із резервуару необхідно набирати не раніше
ніж через 2 години після закінчення заповнення.
Забороняється відбирати проби нафтопродуктів на
відкритому повітрi пiд час грози.
Сх
ема відбору проб нафтопродуктів для тиску насичених
парiв не більше 40 кПа
Для пункту 1 рiдини дозволяються відбирати в
посудину відкритого типу, за умови що ця
посудина не суперечить умовам ГОСТ 2517-2012, тобто забезпечувати необхідний об'єм, щiльнiсть закриття та
унеможливлювати іскроутворення. Такою посудиною може бути скляна пляшка або банка задовiльного об'єму та
достатньоï прозорості. Посудина повинна бути підписана, як «Ємність для відбору конденсату» - для газового
конденсату, чи «Ємнiсть для вiдбору води» - для вiдбору пластовоï води. З посудини повинні бути видаленi залишки
рідин з попередніх вiдборiв, для чистоти якостi вiдбору.
Для відбору проби за пунктом 1 вiдбирач (з дублером) занурює імпульсну лінію у вiдбiрну посудину, так щоб iмпульсна
лiнiя торкалась дна посудини. Плавно відкриває запірний орган імпульсноï лiнiї трубопроводу, і слідкує за набиранням
проби. При цьому забороняється вдихати пари продукту що витісняються разом з повітрям з посудини. Коли посудина
наповнюється на 4/5 своєї місткості - відбір проби закінчують. Перекривають запірний орган імпульсної лінії.
Закривають вiдбiрну посудину. На вiдбiрник наносять місце, дату відбору та тип рiдини (конденсат чи пластова вода).
Для зручності перевезень дозволяється переливати рідину з скляноï вiдбiрноï посудини в пластмасовi пляшки, з
перенесенням даних про відбір проб. Схема відбору проб методом 1 зображена на малюнку 2.
Для вiдбору проби за пунктом 2 відбирач (з дублером) чіпляє заземлення переносного пробовiдбiрника до елементів
резервуару або заземлюючого контуру. Пробовiдбiрна ємність повинна бути попередньо очищена від залишків рідин
попереднього відбору. Зібрана конструкція вiдбiрника (вiдбiрна колба, кришка та пробка) через замірний люк (люк для
контрольного заміру рiвня рідини в ємності метрштоком) плавно занурюється в ємність. Занурювати пробовiдбiрник
необхідно приблизно до середини рiвня
рідини. Не допускається різке занурення
пробовiдбiрника у ємність. Проба
відбирається і плавно піднімається на
зовні посудини. Після заміру зарiчний
люк обов'язково закривають.
Пробовiдбiрник щільно закривають і
записують місце, дату відбору та тип
рiдини (конденсат чи пластова вода). Для
зручності перевезень дозволяється
переливати рідину з скляної відбірної
посудини в пластмасові пляшки, з
перенесенням даних про відбір проб.
Схема відбору проб методом 2 зображена
на мал.3.
44
5. Правила поведінки під час грози.

6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалому за підозри на перелом кінцівок.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними
4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;
5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:
а) розрізати одяг над раною;
б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;
в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);
г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних
засобів;
ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:
а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);
б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних
засобів;
в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
45
1. Який орган здійснює відшкодування працівникові шкоди здоров’я, яка сталая в наслідок нещасного випадку на
виробництві?
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у
встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові
внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його
утриманні:
- допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
- одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого
заробітку потерпілого;
- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання;
- допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання
жінки під час її вагітності.
2. Вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки в службових приміщеннях та на території підприємства
Основні вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки
1.Відповідальні особи відповідно до Кодексу за результатами аналітичного опрацювання інформації про стан
техногенної безпеки включають до планів основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних
підсистем та їх ланок, а також планів локалізації і ліквідації аварій заходи з реагування на надзвичайні ситуації
техногенного характеру, спрямовані на запобігання або усунення:аварій (аварійних ситуацій) на небезпечних об’єктах;
руйнування будівель і споруд з порушенням умов експлуатації; критичного стану основних виробничих фондів та
порушень умов експлуатації; причин неможливості підтримання умов експлуатації ядерних об’єктів на території
України, втрати контролю над джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними установками; наслідків терористичних
дій з використанням вибухових пристроїв, небезпечних речовин, у тому числі джерел іонізуючого випромінювання,
інших ядерних та радіоактивних матеріалів на території України; небезпеки руйнування гідротехнічних споруд, будівель
та будівельних конструкцій, інших об’єктів містобудування; негативних наслідків військової та іншої небезпечної
діяльності; транскордонних забруднень на території України; загрози об’єктам житлового фонду та соціального
призначення.
2. Плани, робочі документи, посадові інструкції та інші організаційно-розпорядчі документи об’єктів, які стосуються
заходів захисту населення і територій, незалежно від характеру діяльності об’єктів мають містити відповідні вимоги
щодо забезпечення техногенної безпеки, передбачені цими Правилами.
Забезпечення техногенної безпеки на об’єктах
1. Забезпечення техногенної безпеки на об’єктах здійснюється на випадок: наявності будівель та споруд з порушенням
умов експлуатації; наявності об’єктів з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації;
можливості впливу сторонніх (зовнішніх) факторів (природних, терористичних, соціальних тощо) на діяльність та
безпеку об’єкта; виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру (порушення умов експлуатації) на
небезпечних об’єктах, ядерних установках.
2. Суб’єкти господарювання у випадках, визначених Кодексом, забезпечують техногенну безпеку шляхом:
виконання вимог Кодексу, цих Правил, норм і стандартів стосовно забезпечення техногенної безпеки, а також приписів,
розпоряджень і постанов, що відповідно до законодавства видаються посадовими особами центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
розроблення організаційно-розпорядчих документів щодо забезпечення техногенної безпеки, здійснення постійного
контролю за їх дотриманням;
забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях;
організації розроблення інженерно-технічних заходів цивільного захисту під час будівництва (реконструкції, технічного
переоснащення) на об’єктах, включених до переліку об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування
яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 6;
навчання працівників порядку укриття в захисних спорудах цивільного захисту та навчання персоналу з обслуговування
захисних споруд цивільного захисту їх утриманню відповідно до Вимог з питань використання та обліку фонду захисних
споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579,
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331;
проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту з урахуванням вимог техногенної безпеки.
3. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних об’єктах у випадках, визначених Кодексом, здійснюється шляхом:
оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на підпорядкованих небезпечних об’єктах
відповідної галузі;
інформування органів влади, сил цивільного захисту про основні загрози на небезпечних об’єктах з метою вжиття ними
ефективних заходів захисту населення, промислових і сільськогосподарських об’єктів від надзвичайних ситуацій
46
техногенного характеру;
інформування органів управління та сил цивільного захисту про аварійні та небезпечні ситуації, розвиток яких призвів
або міг призвести до аварії і завдати шкоди життю та здоров’ю населення і навколишньому середовищу;
розміщення інформації про заходи безпеки та поведінку населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації
техногенного характеру на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в засобах масової інформації;
організації заходів із захисту своїх працівників від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного характеру;
утворення об’єктових формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, створення необхідної для їх
функціонування матеріально-технічної бази, забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;
здійснення навчання працівників правилам техногенної безпеки;
підтримання готовності створених диспетчерських служб;
розроблення аварійних планів об’єктів, де здійснюється практична діяльність, пов’язана з радіаційними або радіаційно-
ядерними технологіями;
розроблення планів локалізації та ліквідації аварій;
декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
створення, експлуатації і технічного обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення
надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;
створення та утримання в робочому стані засобів зв’язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх
за призначенням;
аварійно-рятувального обслуговування небезпечних об’єктів;
створення об’єктового матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та проведення
невідкладних відновлювальних робіт;
здійснення за власні кошти заходів, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного
характеру;
розроблення заходів щодо забезпечення техногенної безпеки з урахуванням досягнень науки і техніки, позитивного
досвіду із зазначеного питання;
фінансування витрат у порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки;
виконання інших завдань і заходів техногенної безпеки з урахуванням вимог чинного законодавства України.
4. На території небезпечних об’єктів, які розташовані в міській зоні, допускається утримувати небезпечні хімічні
речовини (далі - НХР) в обсягах, передбачених проектними нормами зберігання (накопичення) та технологічними
регламентами.
5. На майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих у заміській зоні, кількість НХР не може
перевищувати 2 тис. тонн у разі зберігання на одному майданчику (у будівлі), якщо ці майданчики (будівлі) розташовані
на відстані не менше ніж 500 м один від одного.
Загальна кількість НХР на всіх майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих на відстані менше ніж 500
метрів один від одного, не може перевищувати 2 тис. тонн.
6. Запаси НХР на базових складах у заміських зонах не повинні перевищувати норм, установлених для таких складів.
7. Керівники об’єктів, що за характером своєї діяльності не належать до небезпечних об’єктів, але за прогнозом можуть
опинитись у зонах надзвичайних ситуацій, повинні:
ураховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях у разі виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного характеру на небезпечних об’єктах і територіях, та вживати заходів щодо забезпечення безпеки працівників
об’єктів з урахуванням Кодексу та цих Правил;
взаємодіяти з керівництвом небезпечних об’єктів і відповідними органами влади для отримання інформації та
оповіщення про небезпеку, що може впливати на діяльність об’єкта;
організовувати навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях техногенного характеру.
Заходи техногенної безпеки, що мають відображатися у посадових інструкціях, обов’язках
1. Заходи техногенної безпеки, наведені у цих Правилах, відображаються у посадових інструкціях, обов’язках
працівників та включають, зокрема:
- вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки, у тому числі заборони дій, що можуть призвести до виникнення аварії
або надзвичайної ситуації техногенного характеру на об’єкті;
- навчання діям в умовах виникнення аварії або надзвичайної ситуації техногенного характеру;
- оповіщення чергових аварійно-рятувальних служб та керівництва об’єкта про аварію (надзвичайну ситуацію
техногенного характеру);
- маршрути виходу до безпечних місць збору у випадку виникнення аварії (надзвичайної ситуації техногенного
характеру);
- залучення основних технічних засобів, що використовуватимуться для локалізації або ліквідації наслідків аварії
(надзвичайної ситуації техногенного характеру), у тому числі у разі виникнення пожежі;
- використання ЗІЗ ОД або колективних засобів захисту, що застосовуються під час викиду (виливу) небезпечних
хімічних речовин;
- надання індивідуальної домедичної допомоги постраждалим;
- вимоги щодо організації спостереження за розвитком аварії (надзвичайної ситуації техногенного характеру), збору та
передання інформації про її розвиток, у тому числі про оцінку масштабів аварії (надзвичайної ситуації техногенного
характеру), зони розповсюдження тощо.
2. У разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру відповідальні особи повинні:
47
- у разі безпосередньої загрози життю у найкоротший термін залишити можливу зону надзвичайної ситуації
техногенного характеру з використанням за необхідності ЗІЗ ОД, що застосовуються на об’єкті;
- здійснити оповіщення працівників об’єкта за допомогою технічних засобів оповіщення, передбачених на об’єкті;
- у разі загрози життю працівників об’єкта негайно організувати їх рятування (виведення у безпечні зони),
використовуючи для цього наявні сили й засоби;
- вивести за межі небезпечної зони (зони, вказаної працівниками аварійно-рятувальних служб) всіх працівників, які не
залучаються для локалізації аварії;
- вжити заходів щодо припинення роботи в цехах, на дільницях, інших місцях виникнення аварії (надзвичайної ситуації)
з урахуванням технологічних особливостей виробництв, крім робіт, пов’язаних із заходами з ліквідації аварії;
- організувати зустріч аварійно-рятувальних служб, що прибувають для локалізації або ліквідації аварії, надати їм
допомогу у виборі найбезпечнішого шляху для під’їзду до джерела небезпеки або інших місць, необхідних для
виконання ними своїх повноважень, поінформувати про основні небезпеки об’єкта, конструктивні особливості будівель
та обладнання;
- за необхідності ознайомити керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру з
планом локалізації та ліквідації аварій на об’єкті підвищеної небезпеки та забезпечити виконання цього плану.
об’єктах
3. Призначення та будова розділювача рідини.
Розділювачі – призначені для додаткової дегазації та розділення суміші газового конденсату та СПВ/ газового
конденсату та МВ/ газового конденсату та МЕГ. Розділення відбувається за рахунок різниці густини конденсату та СПВ
шляхом послідовного переливання рідини через систему перегородок.
Розділювач скаладється з:
- загального відсіку – в який поступає газоводоконденсатна суміш;
- конденсатного корита – в яке переливається газовий конденсат, що розділився за рахунок різниці густин;
- водяного корита – в яке переливається СПВ/МВ/МЕГ що розділився за рахунок різниці густин;
- штуцера відводу надлишкового газу, що виділився при дегазації, і відводиться на С-4/ЕГ/газ вивітрювання з
регулятором тиску газу;
Розділювач обладнується:
- лінією відводу СПВ/МВ/МЕГ з регулятором рівня;
- лінією відводу газового конденсату з регулятором рівня;
- на РД по лінії СПВ та конденсату додатково встановлено масові витратоміри Yokogawa;
- запобіжними пристроями (СППК);
- обігрівом за допомогою теплоносія;
- рівнемірним склом по водяному та конденсатному коритах та виносною камерою;
- лінією на високонапірний дренаж.
4. Вимоги безпеки під час прийому та зливу інгібіторів гідратоутворення з автоцистерн в резервуарний парк
інгібіторного господарства.
Перед процесом прийому та зливу метанолу оператори з ДНГ спочатку розписуються в журналі «газонебезпечних
робіт без наряду допуску». Старший оператор займається ТТН і підготовкою документів для занесення даних для
прийому та зливу метанолу, в цей час інший оператор використовуючи одягнувши ЗІЗ перевіряє цистерну на наявність
пломб (чи вони не пошкоджені) відбирає пробу метанолу безпосередньо із цистерни для передачі в лабораторію на
48
аналіз, заземлює автоцистерну, підготовлює вільну ємність до прийому яку завчасно вибрали. Після введення необхідних
даних старшим оператором для прийому метанолу, він дає команду на прийом метанолу. Після команди оператор може
наповнювати насоси метанолом та починати прийом. Для прийому метанолу використовуємо насос ВС-80.
Ємності для зберігання метанолу мають бути огороджені, закриті на замки та опломбовані. На всіх ємностях,
призначених для утримування метанолу, повинен бути зроблений надпис водостійкою фарбою «МЕТАНОЛ-ОТРУТА».
Подача метанолу на підприємстві відбувається таким чином: метанол із витратної ємності подається через один із
фільтрів на всмоктування дозуючих насосів LEWA. Після нагнітання метанол через БКП направляється в безпосередню
точку вприскування.
5. Заходи та засоби від статичної електрики.
Засоби колективного захисту від статичної напруги за принципом дії поділяються на такі види: заземлювальні
пристрої; нейтралізатори; зволожувальні пристрої; антиелектростатичні речовини; екрануючі пристрої.
Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на:
1) спеціальний одяг антиелектростатичний;
2) спеціальне взуття антиелектростатичне;
3) запобіжні пристрої антиелектростатичні (кільця та браслети);
4) засоби захисту рук антиелектростатичні.
Потрібно завжди використовувати ЗІЗ та колективного при роботах які при створенні статичної напруги можуть
викликати займання ЛЗР та ГР, а також газів.
6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалому при опіках лугами (кислотами), в тому числі при
потраплянні на слизову оболонку очей.
Якщо кислота або луг влучила на шкіру через одяг, то спочатку треба змити її водою з одягу, а потім обережно розрізати
і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру.
При попаданні на тіло людини сірчаної кислоти або луги у вигляді твердої речовини необхідно усунути її сухою ватою
або кусочком тканини, а після цього уражене місце ретельно промити водою.
При хімічному опіку повністю змити хімічні речовини водою не вдається, тому після промивання уражене місце
необхідно обробити відповідними нейтралізуючими розчинами, що використовуються у вигляді примочок (пов’язок).
Подальша допомога при хімічних опіках надається також, як і при термічних.
При опіку шкіри кислотою робляться примочки (пов’язки) розчином питної соди (одна чайна ложка соди на склянку
води).
При попаданні кислоти у вигляді рідини, пари або газів в очі або порожнину роту необхідно промити їх: великою
кількістю води, а після цього розчином питної соди (половина чайної ложки на склянку води).
При опіку шкіри лугом робляться примочки (пов’язки) розчином борної кислоти (одна чайна ложка кислоти на склянку
води) або слабким розчином оцтової кислоти (одна чайна ложка столового оцту на склянку води).
При попаданні бризок луги або її пари в очі і порожнину роту необхідно промити уражені місця великою кількістю води,
а після цього розчином борної кислоти (половина чайної ложки кислоти на склянку води).
Якщо в очі влучили тверді кусочки хімічної речовини, то спочатку їх потрібно усунути вологим тампоном, бо при
промиванні очей вони можуть поранити слизову оболонку і викликати додаткову травму.
При попаданні кислоти або луги в стравохід необхідно терміново викликати лікаря. До його приходу слід усунути слину
і слизь з роту потерпілого, покласти його і тепло укрити, а на живіт для ослаблення болю покласти «холод».
Якщо у потерпілого з’явилися признаки задухи, необхідно дати йому штучне дихання за методом «з роту в ніс», бо
слизова оболонка роту опалена.
Неможна промивати шлунок водою, викликаючи блювання, або нейтралізувати кислоту або лугу, що влучили в
стравохід. Якщо у потерпілого є блювання, йому можна дати випити не більш трьох склянок води, розбавляючи таким
чином кислоту або лугу, що влучили в стравохід і зменшуючи її припікальну дію. Добрий ефект дає прийом всередину
молока, яєчного білка, рослинного масла, розчиненого крохмалю:
При значних опіках шкіри, а також при попаданні кислоти або луги в очі потерпілого після надання першої допомоги
необхідно відразу ж відправити до лікувальної установи.
49
1. Які дії працівника у разі настання нещасного випадку, професійного захворювання або аварії на виробництві?
Працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), чи інша особа — свідок
нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно
повідомити про нещасний випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи,
організації) або іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).
Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства (установи, організації) зобов’язані:
- терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі потреби його
направлення до закладу охорони здоров’я;
- негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного
захворювання (отруєння) обстановку на робочому місці, машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в
якому вони були на момент нещасного випадку, якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе
до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.
2.Організація та порядок проведення тренувань згідно ПЛЛА.
На підприємстві сзатверджено графік проведення тренувань для персоналу УПГ «Мачухи» по ПЛЛА.
До загальних заходів підготовки відносяться:
- підготовка працюючого персоналу до участі у навчанні (тренуванні);
- підготовка району навчання, місць практичних заходів та імітації;
- розробка документів для проведення навчання (тренування);
- оцінка готовності персоналу, який залучається на навчання(тренування), засобів імітації, системи управління та імітації;
графіку;
- два рази на місяць проводиться протиаварійні тренування з усім персоналом УПГ «Мачухи»;
об’єктах
3. Призначення та будова теплообмінників. Їх типи та внутрішня будова.
Теплообмінник — це пристрій у якому здійснюється
теплообмін між двома або декількома твердими, рідкими,
газоподібними середовищами.
За способом передачі теплоти теплообмінні апарати
ділять на поверхневі й змішувальні. У поверхневих
апаратах теплоносії обмінюються теплотою через стінки з
теплопровідного матеріалу, а в змішувальних апаратах
теплота передається при безпосередньому перемішуванні
теплоносіїв.
Поверхневі теплообмінні апарати, у свою чергу,
діляться на рекуперативні й регенеративні. У
рекуперативних апаратах теплообмін між різними
теплоносіями відбувається через стінки, які їх розділяють.
При цьому тепловий потік у кожній точці стінки зберігає той самий напрямок. У регенеративних теплообмінниках
теплоносій почергово стикається з однієї й тією же поверхнею нагрівання. При цьому напрямок теплового потоку в
кожній точці стінки відповідно періодично міняється.
Рекуперативні теплообмінники в свою чергу поділяються на кожухотрубні, елементні, двохтрубні («труба в трубі»),
змійовикові, виті, пластинчаті, спіральні, заглибні змійовикові.
Основними елементами кожухотрубних теплообмінних апаратів є пучки труб, трубні решітки, корпус, кришки,
патрубки. Теплоносії зазвичай направляють протитоком один до одного.
У кожухотрубному теплообміннику один з теплоносіїв, рухається усередині труб (у трубному просторі), а інший – у
міжтрубному просторі.
На УПГ «Мачухи» - використовуються кожухотрубні рекуперативні теплообмінники.
4. Вимоги безпеки під час закачування інгібіторів та інших технологічних рідин в тр/зтр простір свердловин.
- використовувати ЗІЗ
- перед початком робіт перевірити насосне обладнання, здійснити огляд трубопроводів та всіх з’єднань
- перевірити правильність відкриття запірної арматури
- в процесі закачування здійснювати контроль за обладнанням, тиском та герметичністю всих з’єднань
- після закачки рідин, відсікти заданий участок, скинути тиск з насосу та здренувати
50
6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалому при укусі змій та отруйних комах.
- Викликати невідкладну допомогу.
- Обмежити рухомість потерпілого, щоб отрута не так швидко поширювався по організму.
- Зняти всі прикраси з кінцівок та одяг, які можуть по мірі наростання набряку здавлювати кінцівку.
- Якщо уражена кінцівка, вона повинна бути повністю знерухомлена. Наприклад, якщо це нога, необхідно прибинтувати
її до здорової. У разі укусу в руку, її необхідно зафіксувати в зігнутому положенні.
- Протягом 15-20 хвилин необхідно активно відсмоктувати отруту з рани і швидко її спльовувати, по можливості,
промиваючи ротову порожнину водою або іншою рідиною. Якщо це робити в перші 5-7 хвилин, є ймовірність, що можна
видалити близько 50% отрути. Слід зазначити, що для людини, яка надає першу допомогу, отрута не є небезпечною, у
тому випадку, якщо в ротовій порожнині немає відкритих ран.
- Провести дезінфекцію рани за допомогою будь-якого антисептика, після чого, накласти на місце укусу давлячу
пов'язку, яку необхідно послаблювати, коли набряк буде збільшуватися.
- Рясно поїти потерпілого будь-якою рідиною, за винятком спиртного.
- Якщо виникне необхідність, зробити штучне дихання та непрямий масаж серця.
- Доставити потерпілого до медичного закладу, де йому введуть сироватку проти дії отрути та нададуть кваліфіковану
допомогу.
Категорично забороняється при укусах отруйних змій:
- Вирізати ділянку шкіри у місті укусу або робити хрестоподібний розріз випадковими предметами. Ікла отруйної змії
проникають більш ніж на один сантиметр в тіло, тому без спеціальних приладів і медичної освіти, неможливо правильно
видалити уражену ділянку, зате є ризик занести серйозну інфекцію.
- З цієї ж причини не має сенсу припікати місце укусу розпеченими предметами, порохом, вугіллям.
- Не можна накладати джгут вище місця укусу, оскільки це тільки погіршить стан потерпілого і підвищить ризик
летального результату.
- Приймати алкоголь також не можна, так як він посилює дію отрути і ускладнює виведення ЇЇ з організму .
Перша допомога при укусах павуків
- Місце укусу слід ретельно промити великою кількістю води, бажано з милом.
- Уражену кінцівку знерухомити — зафіксувати за допомогою палиці, дошки.
- Якщо місце укусу нога або рука, треба вище місця укусу накласти щільну пов'язку. Вона потрібна для того, щоб отрута
не поширювалася по організму дуже швидко. З цією ж метою бажано, щоб потерпілий прийняв горизонтальне
положення.
- До місця укусу необхідно прикласти холодний компрес.
- Рясно поїти потерпілого.
- Дорослому можна дати такі препарати, як ацетамінофен або аспірин, дітям — парацетамол.
- Доставити потерпілого в медичний заклад для введення протиотрути.
При загальній токсичній реакції, щоб загальмувати всмоктування, на місці набряку слід покласти грілку з холодною
водою або рушник, змочений в холодній воді. Потерпілому рекомендується більше пити. При кропивниці спостерігається
зниження артеріального тиску, тому слід дати 20-25 крапель кордіаміну. Алкоголь категорично заборонено, поскільки він
сприяє збільшенню проникливості судин, що призводить до посилення набряку.
Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру землю, глину, як робить дехто, це може призвести до
зараження правцем або зараження крові.
Загальна алергічна реакція ліквідується прийомом будь-якого антигістамінного препарату (дімедрол, супрастін).
В решті випадків перша допомога при гострій алергічній реакції така ж, як і при загальній токсичній реакції: холодна
грілка до місця ужалення, 20-25 крапель кардіаміну.
51
1. Які основні причини травмування та професійного захворювання?
Причини виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на наступні основні групи: організаційні,
технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.
Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю;
порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення
технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і
правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;
використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.
Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних
процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних
пристроїв, засобів сигналізації та блокування.
Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи
нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних
випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.
Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;
монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи
антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.
2. Дії працівника при виявленні сторонніх прдметів (вибухових, хімічно-небезпечних та ін..) в приміщенні або на
території об’єкту.
Дії при виявленні предметів схожих на вибуховий пристрій чи хімічно-небезпечні речовини:
1. Обмежити доступ до приміщення чи зони де воячвлено сторонній предмет, організувати його охорону.
2. Негайно доповісти безпосередньому керівнику, вказати місце знаходження предмета, час виявлення та особу, яка його
виявила.
3. Забезпечити інформування чергових підрозділів НП України та ДСНС.
4. Неухильно виконувати всі рекомендації спеціаліста-вибухотехніка,у разі підтвердження наявності ознак вибухового
пристрою чи хімічної речовини організувати евакуацію людей з будівлі, території на відстань від підозрілого предмета не
менше 100 метрів.
5. Категорично забороняється самостійно проводити з підозрілим предметом будь-які дії (торкатися, нахиляти,
відкривати, переміщувати, підіймати, перерізати дріт, та ін.), що може призвести до вибуху та людських жертв.
6. Унеможливити попадання в зону вибухо- та пожежонебезпечних речовин.
7. За можливості огородити зону сигнальною стрічкою.
об’єктах
3. Склад факельного господарства УКПГ/УПГ/УППГ.
Опис факельної системи
Факельна система Мачухської УПГ призначена для спалювання скидів природного газу при технологічних операціях
продувки шлейфів, обладнання і трубопроводів установки, при скиданні газу системою протиаварійного захисту чи із
запобіжних клапанів апаратів, що працюють під тиском. Факельна система складається з скидних і продувочних ліній,
розширювальних камер РК-1, РК-2, РК-3 та РК-4, дренажних факельних ємностей Єрк-1, Єрк-2 та Єрк-3, системи
розпалу та факельного амбару. Призначення розширювальних камер РК-1, РК-2, РК-3 та РК-4 - уловлення та відділення
крапельної рідини з газу, що потрапляє на спалювання в факельний амбар. До РК-1 надходить газ з низьконапірного
факельного колектора та від сепаратора С-4. До РК-2 надходить газ з середньонапірного та високонапірного факельних
колекторів. До РК-3 надходить газ з НТС-2, який скидається на амбар. До РК-4 надходить газ з НТС-3, який скидається
на амбар.
Скидання газу на факел з СППК апаратів, ручні та автоматичні продувки газу на факел здійснюється через
розширювальні камери РК-1, РК-2, РК-3 та РК-4, окрім продувки з вузла вхідних ниток.
Рідина з РК-1, РК-2, РК-3 та РК-4 по мірі накопичення, за рахунок перепаду висот, перетікає в дренажні факельні ємності
Єрк-1, Єрк-2 та Єрк-3 відповідно. При заповненні рідиною дренажних факельних ємностей Єрк-1, Єрк-2 та Єрк-3, за
допомогою паливного газу з сепаратора С-4 рідина з останніх передавлюється на дренажні ємності Є-11-3 або Єдр-1.
Для унеможливлення потрапляння полум’я з амбару до факельних колекторів (до розширювальних камер) зворотним
ходом на загальній факельній лінії біля факельного амбару встановлено вогнеперегороджувач, а також у факельні лінії
від НТС-2 та НТС-3 (через клапан 1221) та вузла вхідних ниток (через клапан 277) подається паливний газ з сепаратора
С-4 в якості затворного. Схемою також передбачені для можливостей проведення інертизації факельного колектору
швидкороз’ємні з’єднання із зворотними клапанами, які встановлені на НТС-2 та біля вузла вхідних ниток.
4. Вимоги безпеки під час продувки свердловин та шлейфів на факельний амбар.
-До початку робіт в обов'язковому порядку проводитьсь запис в журналі газонебезпечних робіт без оформлення наряду
допуску, та пройти цільовий інструктаж персоналу. Згідно пункту 1.38 переліку газонебезпечних робіт на об'єктах цеху
видобутку газу та газового конденсату ПрАТ «Нафтогазвидобування» вiдповiдальний за підготовку таких робіт
заздалегідь готує місце для проведення газонебезпечноï роботи та інструктує персонал. -уживати заходів, що
виключають доступ на місце роботи осіб, не зайнятих у виконанні
52
-дотримуватись в робочій зоні вимог пожежної безпеки та охорони праці
-при продувці користуватись тільки робочими засувками на факельних скидах
-проводити розпал газу на факельному амбарі з навітряної сторони
5. Основні причини електротравматизму?
При аналізі електротравматизму виділяють чотири основні причини електричних травм, а саме: організаційні;
технічні; санітарно-гігієнічні й психофізіологічні. Основні причини електротравматизму в Україні – організаційні.
До організаційних причин відносять: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці;
неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в
електроустановках та їх експлуатації; відсутність або несвоєчасне проведення медичного контролю стану здоров'я
електроперсоналу; порушення вимог стандартів, правил, норм, інструкцій щодо експлуатації електроустановок;
невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів; порушення норм і правил планово-
попереджувального ремонту і технічного обслуговування електроустановок; недостатній технічний нагляд за
проведенням небезпечних робіт.
До технічних причин відносять: невідповідність вимогам безпеки або несправність електроустановки, електрозахисних
засобів; недосконалість електротехнологічного процесу; конструктивні недоліки устаткування; недосконалість або
відсутність індивідуальних захисних засобів, захисних огороджень запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та
блокування.
Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення;
підвищені рівні шуму. вібрації, інфра- та ультразвуку; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних
випромінювань вище допустимих рівнів тощо.
Психофізіологічні причини: помилкові дії працівників внаслідок втоми, хворобливого стану, необережність;
невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника виконуваній роботі

6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалому у разі порушення прохідності дихальних шляхів. Прийом
Геймліха.
Розрізняють повне та неповне порушення прохідності дихальних шляхів:
1) ознаки неповного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий може говорити, кашляти,
дихати;
2) ознаки повного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий не може говорити, не може
дихати, хрипить, здійснює безмовні спроби кашляти, може втратити свідомість.
4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при порушенні прохідності дихальних шляхів -
обтурації стороннім тілом не медичними працівниками:
1) при неповній обструкції дихальних
шляхів:
а) заохочувати постраждалого
продовжувати кашляти;
б) у випадку, якщо спроби відкашлятись
були вдалими, прохідність дихальних
шляхів відновлено, оглянути
постраждалого, викликати бригаду
екстреної (швидкої) медичної допомоги;
2) при повній обструкції дихальних
шляхів:
а) нанести п’ять ударів по спині;
б) якщо обструкція дихальних шляхів не
усунена, виконати п’ять абдомінальних
поштовхів;
в) якщо обструкція дихальних шляхів не
усунена, почергово повторювати п’ять
ударів по спині та п’ять абдомінальних
поштовхів;
3) при втраті свідомості постраждалим:
а) перемістити постраждалого в горизонтальне положення;
б) визначити наявність дихання та при його відсутності розпочати серцево-легеневу реанімацію;
4) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Прийом Геймліха (абдомінальні поштовхи) є швидкою процедурою надання першої допомоги при ядусі (удушенні)
внаслідок порушення прохідності верхніх дихальних шляхів сторонніми об'єктами, зазвичай харчовими продуктами або
іграшками. За необхідності також можна використовувати поштовх в ділянці грудної клітки та поплескування по спині.
Прийом Геймліха повинен використовуватися лише тоді, коли обструкція дихальних шляхів є тяжкою та існує загроза
життю. Втручання не потрібне, якщо людина із ядухою може говорити, кашляти із зусиллям чи адекватно дихати.
53
1. Які пільги та компенсації (з наведених) передбачені ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування для працівників зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці»?
Перелік пільг та компенсацій
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-
профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають
право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову
оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в
порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 7 Закону).
Отримати відшкодування у разі ушкодження здоров'я або у разі смерті працівників через Фонд соціального страхування.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-
профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним
договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором)
працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово
інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються
йому додатково.
1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах
2. Щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів
3. Підвищена оплата праці
4. Безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів
5. Видача лікувально-профілактичного харчування
6. Безоплатне забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту
7. Компенсація витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами
строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти
8. Видача мила та знешкоджуючих засобів, а також профілактичних паст і мазі працівникам, які мають справу з
речовинами, що викликають подразнення шкіри рук
9. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою
10. Додаткова оплачувана перерва санітарно-оздоровчого характеру

2. Дії персоналу у випадку отримання сигналу – Увага Всім! «Радіаційна небезпека» (в т.ч. дії персоналу після виходу
із зони радіоактивного забруднення та дотримання правил радіаційної безпеки і особистої гігієни).
об’єктах
3. Технологічна послідовність видобування, підготовки та транспортування природного газу. Основні параметри
які постійного контролюються змінним персоналом.
Газоводоконденсатна суміш (ГВКС) зі свердловин по шлейфах направляється на ВВН УПГ, де за допомогою ШР
задається технологічний режим роботи режим роботи системи «П+С+Ш». Продукція низьконапірних свердловин
свердловин з ВВН направляється по колектору 3/4 на І ст. сепарації в сепаратор С-1-3/4 де відбувається відділення
рідини від газу і рідина продувається на Р-1 (є можливість на Р-Д). Після І ст. сепараціїї газ з тиском 0,5-3,5 МПа і тем.
+30+55 надходить на вузол дроселювання ДКС. Газ після двох ступенів стиснення з температурою +45+55 і тиском 3,5-
4,5 МПа направляється у вихідний колектор ДКС Ду 200мм та на ВОГ ДКС, звідки направляється в трубний простір:
- Т-1-2 (Т-2(а,б,в,г) де захолоджується зворотним потоком газу із С-2-2/3 до -5..+5 та надходить в трубний простір
теплообмінника Т-1-3(Т-2н) де захолоджується за допомогою циркулюючого холодоносія (50% розчин МЕГ) в
54
затрубному просторі який надходить від БХУ з тем. -10..-20. Далі газ з тем.-10..-18 дроселюється на ШР і надходить в
сепаратори ІІ ст.. де відділяється від рідини, що продувається на Р-2(є можливість на Р-Д). Газ після С-2-2/3
направляється в затрубний простір Т-1-2 (Т-2(а,б,в,г) де підігрівається до +10..+22 (можливо подати газ підігрів на Т-3
або минаючи його на ВОГ) та направляється на ВОГ. На УПГ Мачухи облаштовано два незалежних вузли обліку газу Ду
200 (що підключено до газопроводу Ду250) та Ду 250мм (що підключено до газопроводу Ду300мм) від УПГ до МГ
«ДККР».
Продукція високонапірних свердловин з ВВН направляється по колектору №2 на І ст. сепарації в сепаратор С-1-2 де
відбувається відділення рідини від газу і рідина продувається на Р-1 (є можливість на Р-Д). Після І ст. сепараціїї газ з
тиском 9,0-5,5 МПа і тем. +30+55 надходить в трубний простір Т-1-1 де захолоджується зворотним потоком газу із С-2-1
та направляється на ШР де захолоджується до -10…-20 та надходить в сепаратор ІІст. С-2-1 де відділяється від рідини,
що продувається на Р-1/Д. Газ після С-2-1 направляється в затрубний простір Т-1-1) де підігрівається до +10..+22 та
направляється на ВОГ (за потреби є можливість на Т-3).
Постійний контроль змінним персоналом ведеться за технологічним обладнанням, роботою свердловин та
допоміжним обладнанням.
При роботі технологічного обладнання контролюються та записуються такі параметри як: тиск, температура, перепад
тиску.
Контроль за роботою свердловин ведеться змінним персоналом цілодобово. Ведеться контроль таких параметрів:
- тиск в трубному просторі, в МПА;
- тиск в затрубному просторі, в МПА;
- тиск в між колонному просторі, в МПА;
- тиск до та після регульованого чи нерегульованого штуцера, в МПа;
- тиск в шлейфу свердловини, в МПа;
- тиск на ВВН, в МПа;
- гирлова температура, в оС;
- температура до та після штуцерів, в оС;
- шлейфова температура, в оС;
- температура на ВВН, в оС;
- індивідуально по кожній із свердловин по замірній лінії миттєвий/погодинний/добовий дебіт.
4. Вимоги безпеки при фонтанній та газліфтній експлуатації свердловин.

4.3. Експлуатація свердловин здійснюється по трубному простору. Допускається експлуатація свердловин по затрубному
простору при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні та за погодженням з територіальним органом
Держгірпромнагляду.
4.4. Конструкція колонних головок, фонтанної арматури, схеми їх обв'язки повиннізабезпечувати оптимальні режими
роботи свердловини, герметизацію трубного,затрубного та міжколонного просторів, можливість технологічних операцій
насвердловині, глибинних досліджень, відбору проб та контролю тиску в трубному, затрубному та між колонних
просторах і температури в бокових відводах.
4.5. Робочий тиск фонтанної арматури повинен бути не меншим від тиску,очікуваного на усті свердловини.
4.6. Опресування фонтанної арматури в зібраному стані до встановлення на устіслід проводити на пробний тиск,
передбачений паспортом і технічними умовами напоставку, згідно зі стандартом ГОСТ 13846-89, а після встановлення на
усті свердловини - на тиск опресування експлуатаційної колони.
4.8. Фонтанна арматура повинна оснащуватись підприємством-виробником дроселями з ручним, а за вимогою замовника
- з дистанційним керуванням; запірною арматурою, а за вимогою замовника - з дублюючою запірною арматурою на
бокових відводах і трубній головці з ручним і (або) дистанційним керуванням та забезпечувати можливість заміни
манометрів і термометрів без зниження тиску до атмосферного. Допускається встановлення нерегульованих дроселів
відповідно до технологічногорегламенту роботи свердловини.
Корпуси запірної фонтанної арматури та дроселів повинні бути суцільними (вилитими, штампованими). Не допускається
застосування запірної фонтанної арматури і дроселів, що мають зварний корпус. Засувки повинні мати висувний
шпиндель для забезпечення візуального контролю положення затвору засувки.
4.10. Обв'язка устя експлуатаційної свердловини проводиться відповідно до проекту і повинна забезпечувати:
а) можливість роботи як по НКТ, так і по затрубному простору;
б) автоматичне відключення свердловин у випадках розриву шлейфа або збільшення тиску в ньому вище допустимого;
в) можливість заміру температури та тиску до і після дроселя;
г) установлення запобіжних клапанів, якщо шлейфи розраховані на тиск, нижчий статичного устьового;
ґ) можливість проведення робіт з періодичного дослідження і капітального ремонту свердловин;
д) можливість закачування інгібіторів і ПАР та розчинів для глушіння свердловини;
е) проведення контролю тиску в НКТ, експлуатаційній колоні і між колонних просторах;
є) відведення газу на факел під час продувки свердловини, шлейфа;
ж) можливість відбору проб газу і рідини та встановлення зразків-свідків (купонів) корозії;
з) установлення на викидних лініях і маніфольдах, що працюють з температурою робочого середовища 80° C і вище,
температурних компенсаторів.
4.11. Для обв'язки устя свердловини повинні використовуватись тільки безшовні сталеві труби. З'єднання труб
проводиться зварюванням. Фланцеві і муфтові з'єднання допускаються лише в місцях установлення запірної,
регулюючої, запобіжної арматури та в місцях, передбачених проектом для демонтажу обв'язки свердловини при
55
підготовці її до капітального ремонту.
4.12. Фонтанні свердловини з дебітом 400 т/добу нафти чи 500 тис. м 3 /добу газу і більше, розташовані на відстані
менше 500 м від населеного пункту, оснащуються внутрішньосвердловинним обладнанням (пакер, клапан-відсікач,
циркуляційний клапан та ін.), що у випадку аварійного фонтанування автоматично перекриває стовбур і припиняє
приплив газу або нафти до устя свердловини.
4.13. У процесі роботи свердловини внутрішньосвердловинний і наземний клапан-відсікачі повинні експлуатуватись
відповідно до інструкції підприємства-виробника.
4.14. Усунення несправностей, заміна змінних і швидкозношуваних деталей фонтанної арматури під тиском не
дозволяється. В аварійних ситуаціях ці роботи виконуються спеціалізованими аварійно-рятувальними службами.
4.15. Переведення свердловини на газліфтну експлуатацію здійснюється відповідно до проекту і плану, який
затверджений технічним керівником підприємства.
4.16. Перед переведенням свердловини на газліфтну експлуатацію експлуатаційна колона і устьове обладнання
опресовуються на максимальний (пусковий) тиск.
Газорозподільні гребінки газліфтних свердловин повинні мати системи індивідуального вимірювання витрат газу, свічі
для продування і пристрої для подачі інгібітору.
4.17. На лініях, що підводять газліфтний газ та інгібітори до свердловин, установлюються зворотні клапани.
4.18. Під час ліквідації гідратних пробок тиск у газопроводі необхідно знизити до атмосферного, а підігрівання цих
ділянок здійснювати парою. При збереженні пропускної здатності допускається подача інгібітору гідратоутворення без
зупинки газопроводу.
4.19. Територія навколо устя свердловини в межах відведеної ділянки землі повинна бути вирівняна, виконано її
обвалування.
4.20. При продуванні свердловин і періодичних дослідженнях необхідно керуватись програмою досліджень та
інструкціями. Указані роботи необхідно проводити з мінімальним випуском газу в атмосферу.
4.22. Оперативний контроль безпосередньо за експлуатаційними свердловинами повинен включати спостереження за:
а) технічним станом обладнання;
б) змінами в часі робочих дебітів тисків на усті та температур;
в) наявністю міжколонних тисків.

5. Основні види ураження електричним струмом, електричні травми, їх види.
Дія електричного струму на організм людини має багатогранний характер. Проходячи через тіло людини електричний
струм здійснює термічний, електролітичний та біологічний вплив на різні системи організму.
При цьому виникають порушення діяльності життєво важливих органів людини: мозку, серця, легенів.
Термічна дія струму проявляється в опіках окремих частин тіла.
Електролітична дія струму полягає в розкладі крові та інших органічних рідин організму і викликає значні спотвореня
їх фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму проявляється як подразнення та збудження живих тканин організму, що супроводжуються
неконтрольованими (судомними) скороченнями м'язів, в тому числі легенів та серця, і може привести до порушення
біологічних процесів.
Всі види дії електричного струму на організм людини умовно поділяють на дві основні групи уражень: електричні
травми та електричні удари.
Електричні травми - це місцеві пошкодження тканин і органів, причиною яких є дія електричного струму або
електричної дуги. Розрізняють слідуючі електричні травми: 1 )електричний опік; 2) електричні знаки; 3) металізація
шкіри; 4)електроофтальмія; 5) механічні ушкодження.
1. Електричний опік - найбільш розповсюджена електротравма. Опіки бувають двох видів: струмовий (або контактний)
і дуговий. Струмовий опік зумовлений проходженням струму величиною більше 1А через тіло людини в результаті
контакту із струмоведучою частиною і є наслідком перетворення електричної енергії у теплову.
Розрізняють 4 ступені опіку: 1) почервоніння шкіри; 2) утворення пузирів; 3) омертвіння усієї товщини шкіри; 4)
обвуглення тканин. Ступінь ураження організму визначається не ступінню опіку, а площиною ураженої поверхні тіла.
Дуговий опік. При більш високих напругах між струмоведучою частиною тілом людини виникає електрична дуга
(температура дуги > 3500°С), яка і спричиняє дуговий опік. Вони, як правило, дуже важкі: 3 або 4 ступеня.
2. Електричні знаки - чітко окреслені пятна сірого або жовтого кольору на поверхні шкіри людини в місці контакту з
електродами. Знаки бувають також у вигляді подряпин, ран, порізів або ушибів, бородавок та мозолів. Електричні знаки -
безболісні, розміри п'ятен до 10 мм
3. Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, який розплавився під дією
електричної дуги. Це може відбутися при коротких замиканнях, відключенні рубильника під навантаженням, тощо.
Металізація супроводжується опіком шкіри.
4. Електроофтальмія - ураження очей, яке викликається інтенсивним випромінюванням електричної дуги, спектр якої
містить шкідливі для очей ультрафіолетові та інфрачервоні промені. Окрім того, можливе попадання в очі частинок
розплавленого металу. Захист від електроофтальмії досягається за допомогою захисних окулярів.
5. Механічні ушкодження виникають в результаті різних неконтрольованих судомних скорочень м'язів під дією
електричного струму. В результаті можуть виникати розриви шкіри, кровеносних судин і нервової тканини, а також
вивихи
суглобів і переломи кісток.
56
Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується
неконтрольованими судомними скороченнями м'язів.
В залежності від наслідків дії струму на організм електричні удари умовно поділяються на 4 ступені: 1) - судомне
скорочення м'язів без втрати свідомості; 2) - втрата свідомості, але збереження дихання і роботи серця; 3) – втрата
свідомості і порушення діяльності серця або дихання (або того і другого); 4) - клінічна смерть, тобто відсутність дихання
і кровообігу. Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті. Ознаки клінічної смерті - зупинка серця,
відсутність пульсу, дихання , зрачки очей розширені і не реагують на світло, відсутні больові відчуття. Тривалість
клінічної смерті від 5 до 10 хвилин, в залежності від ступеня ураження та індивідуальних здатностей організму.

6. Порядок надання домедичної допомоги постраждалому у разі серцевого нападу.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними
1. - викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;
2. - перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;
3. - розстібнути одяг у постраждалого;
4. - забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;
5. - запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У
випадку їх наявності – допомогти прийняти постраждалому ліки;
6. - при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови
відсутності у нього алергічної реакції;
7. - абезпечити постійний нагляд за постраждалим;
8. - при втраті свідомості здійснювати послідовність дій, передбачених Порядком надання домедичної допомоги
постраждалим при раптовій зупинці серця.
57
1. Вимоги до утримання виробничих та побутових приміщень.
4.24. Виробничі будівлі і споруди закріплюються за виробничими підрозділами підприємства. Начальники підрозділів є
особами, що відповідають за експлуатацію, протипожежний стан, збереження і ремонт закріплених за ними споруд,
будівель або окремих приміщень.
4.25. Не дозволяється проводити перепланування виробничих приміщень без проекту. Проект перепланування не
повинен допускати зниження межі вогнестійкості будівельних конструкцій і погіршення умов евакуації людей у разі
можливих аварійних ситуацій.
4.27. Виробничі приміщення повинні мати не менше двох входів (виходів), розташованих з протилежних боків
приміщення. Вікна і двері приміщення повинні відкриватися назовні. Підлога повинна бути з вогнестійких матеріалів.
4.28. На вході до приміщень повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії приміщення щодо вибухопожежної
і пожежної небезпеки.
4.29. Входи до приміщень повинні бути улаштовані тамбур-шлюзами або повітряно-тепловими завісами в холодну пору
року.
4.30. Кожне виробниче приміщення повинне мати не менше одного основного проходу шириною не менше 1,5 м.
4.31. Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію в будівлях необхідно передбачати згідно з Переліком
однотипних за призначенням об'єктів.
4.32. Усі приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння
4.33. Куріння на підприємстві дозволяється лише в спеціально відведених місцях за погодженням з органами державного
пожежного нагляду України. Ці місця повинні бути обладнані урнами і ємностями з водою, а також написами "Місце для
куріння".
4.34. Обладнання на об'єкті повинно розташовуватися так, щоб була можливість зручного і безпечного його
обслуговування і ремонту. Відстань між обладнанням та відстань від обладнання до стін будівлі повинна бути не менше
ніж 1 м, а ширина робочого проходу не менше ніж 0,75 м.
4.35. Робочі місця, об'єкти, джерела протипожежного водопостачання та місця розташування первинних засобів
пожежогасіння, проїзди та підходи до них, проходи і переходи в темний час доби повинні бути освітлені. Залежно від
кількості робочих змін зовнішнє освітлення території і окремих об'єктів допускається вмикати лише під час огляду або
ремонту обладнання.
4.36. У виробничих приміщеннях, крім робочого освітлення, повинно бути аварійне. Світильники робочого та аварійного
освітлення повинні живитися від незалежних джерел. Замість пристрою стаціонарного аварійного освітлення
допускаєтьсязастосування ручних світильників з акумуляторами.
4.38. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом працівника на висоту до 0,75 м, обладнуються східцями, а на
висоту понад 0,75 м - сходами з поручнями.
4.39. Маршові сходи повинні мати ухил не більше ніж 60°, ширина сходів повинна бути не менше ніж 0,7 м, сходи для
перенесення вантажів - не менше ніж 1 м, а ширина проступів повинна бути не менше ніж 0,25 м. Відстань між східцями
за висотою повинна бути не більше ніж 0,25 м. Східці повинні мати ухил усередину від 2° до 5°. З обох боків східці
повинні мати бічні планки чи бортову обшивку заввишки не менше ніж 0,10 м, що унеможливлює прослизання ніг
людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані поручнями заввишки не нижче ніж 1,0 м за вертикаллю від
передньої грані східців, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками через 2 м.
4.40. Сходи тунельного типу повинні бути металевими, завширшки не менше ніж 0,60 м і мати охоронні дуги радіусом
від 0,35 м до 0,40 м, скріплені між собою вертикальними смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше ніж 0,8 м
одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до східців повинна бути в межах від 0,7 мдо 0,8 м.
Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками, установленими на відстані не більше ніж 6 м за вертикаллю
одна від одної. Відстань між східцями сходів тунельного типу і сходів-драбин повинна бути не більше ніж 0,35 м.
4.41. Робочі площадки на висоті повинні мати настил, виконаний з металевих листів завтовшки не менше ніж 3 мм, з
поверхнею, яка унеможливлює ковзання, або дощок завтовшки не менше ніж 40 мм, поручні заввишки не нижче ніж 1,0
м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не більше ніж 0,4 м одна від одної, борт заввишки не менше ніж
0,10 м, що утворює з настилом зазор не більше ніж 0,01 м для стікання рідини.
4.42. Не дозволяється застосування дерев'яних настилів для вибухопожежонебезпечних виробництв (установки
комплексної підготовки нафти, газу, резервуарні парки тощо).
4.43. Висота захисних огороджень повинна відповідати вимогам стандарту "ССБТ. Оборудование производственное.
Ограждения защитные" (ГОСТ 12.2.062-81), висотабортового елемента захисних огороджень повинна бути не менше ніж
0,1 м.
4.44. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
4.45. Адміністрація підприємства зобов'язана забезпечити всіх, хто працює поблизу місць роботи, питною водою, що
відповідає санітарним нормам.
4.46. Засоби аварійної сигналізації і контролю стану повітряного середовища повинні бути справними, а їх
працездатність - перевірятись не рідше ніж один раз на місяць.

58
2. Дії персоналу у випадку отримання сигналу - Увага всім!: «Повітряна тривога» (в т.ч. конкретні дії щодо
аварійної зупинки установки для персоналу який залучається до цих заходів)
об’єктах
3. Фізико-хімічні властивості вуглеводневої продукції (газовий конденсат або природний газ).
Природний газ – це суміш газів, що утворились в надрах землі при розкладанні органічних сполук. Природний газ не
має кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік по запаху, до нього перед подачею споживачам додають одорант
— речовину з різким специфічним запахом. Як одорант може використовуватись етилмеркаптан — C 2H5SH. У
магістральних газопроводах транспортується неодоризований газ, оскільки одорант належить до агресивних речовин, що
спричиняють корозію стінок труб.
Хімічний склад
Основну частину природного газу складає метан (CH4) - від 70 до 98%. До складу природного газу можуть входити
більш важкі вуглеводні - гомологи метану:
- етан (C2H6),
- пропан (C3H8),
- бутан (C4H10),
- пентан (C5H12).
Природний газ містить також інші речовини, які не є вуглеводнями:
- водень (H2),
- сірководень (H2S),
- вуглекислий газ (СО2),
- азот (N2),
- гелій (He) і інші інертні гази.
Фізичні характеристики:
- Густина: від 0,68 до 0,85 кг/м³ (сухий газоподібний); 400 кг/м³ (рідкий).
- Температура самозаймання: 650°C;
59
- Температури конденсації-випаровування -161,5°С;
- Вибухонебезпечні концентрації суміші газу з повітрям від 5% до 15%;
- Питома теплота згоряння: 28-46 МДж/м³ (6,7-11,0 Мкал/м³) (тобто 8-12 кВт · год/м³ на УПГ «Мачухи» 10,26);
- Октанове число при використанні в двигунах внутрішнього згоряння: 120-130.
- Легше повітря в 1,8 рази, тому при витоку не збирається в низинах, а піднімається вгору.
Газовий конденсат - суміш рідких вуглеводнів (С5Н12 і вищі), що виділяється з природних газів при експлуатації
газоконденсатних покладів в результаті зниження температури і пластового тиску. Газовий конденсат використовується
як паливо, а також для переробки в бензин (з октановим числом менше 65), дизельне і пічне паливо.
4. Вимоги безпеки до запобіжних пристроїв від підвищення тиску.

5.5. Запобіжні пристрої від підвищення тиску
5.5.1. Кожна посудина (порожнина комбінованої посудини) повинна забезпечуватися запобіжними пристроями від
підвищення тиску більше допустимого значення.
5.5.2. Як запобіжні пристрої застосовуються:
1) пружинні запобіжні клапани;
2) важільно-вантажні запобіжні клапани;
3) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), що складаються із головного запобіжного клапана (ГЗК) і керуючого імпульсного
клапана (ІПК) прямої дії;
4) запобіжні пристрої з руйнівними мембранами (мембранні запобіжні пристрої – МЗП);
5) інші пристрої, застосування яких узгоджено з Держнаглядохоронпраці України.
Встановлення важільно-вантажних клапанів на пересувних посудинах не дозволяється.
5.5.3. Конструкція пружинного клапана повинна виключати можливість затягування пружини понад встановлену
величину, а пружина має бути захищена від недопустимого нагріву (охолодження) і безпосередньої дії робочого
середовища, якщо вона діє шкідливо на матеріал пружини.
5.5.4. Конструкція пружинного клапана повинна передбачати пристрій для перевірки справності дії клапана в робочому
стані способом примусового відкривання його під час роботи.
Допускається встановлення запобіжних клапанів без пристосування для примусового відкривання, якщо останнє є
небажаним за властивостями середовища (горюче, вибухонебезпечне, а також речовини 1 і 2-го класів небезпечності) або
за умовами технологічного процесу. В цих випадках перевірка спрацювання клапана повинна здійснюватись на стендах.
5.5.5. Якщо розрахунковий тиск посудини є рівним або більшим за тиск живильного джерела і в посудині виключена
можливість підвищення тиску від хімічної реакції чи обігрівання, то встановлення на ній запобіжного клапана і
манометра не обов’язкове.
5.5.9. Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускна здатність повинні бути вибрані за розрахунком так, щоб у
посудині не міг утворитися тиск, який перевищує надмірний робочий більш як на 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) для посудин з
тиском до 0,3 МПа (3 кгс/см2), на 15 % – для посудини з тиском від 0,3 до 6,0 МПа (3–60 кгс/см2) і на 10 % – для посудин
з тиском понад 6,0 МПа (60 кгс/см2).
Якщо працюють запобіжні клапани, то допускається перевищення тиску в посудині не більше як на 25 % робочого за
60
умови, що це перевищення передбачене проектом і відображене в паспорті посудини.
5.5.10. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускна здатність визначаються згідно з ГОСТ 12.2.085.
5.5.11. На запобіжні пристрої постачальник має видати замовникові паспорт та інструкцію з експлуатації.
5.5.12. Запобіжні пристрої повинні встановлюватись на патрубках або трубопроводах, безпосередньо приєднаних до
посудини. Приєднувальні трубопроводи запобіжних пристроїв (підвідні, відвідні, дренажні) мають бути захищені від
замерзання в них робочого середовища.
5.5.13. Запобіжні пристрої повинні бути розміщені в місцях, доступних для їх огляду.
5.5.14. Встановлення запірної арматури між посудиною і запобіжним пристроєм, а також за ним не допускається.
5.5.15. Арматура перед (за) запобіжним клапаном може бути встановлена за умови монтажу двох запобіжних
клапанів і блокіровки, що виключає можливість одночасного їх відключення. В цьому випадку кожен з них
повинен мати пропускну здатність, передбачену ст. 5.5.9 цих Правил.
При встановленні групи запобіжних клапанів та арматури перед (за) ними блокіровка повинна бути виконана так, щоб
при будь-якому передбаченому проектом варіанті відключення клапанів залишені включеними запобіжні клапани мали
сумарну пропускну здатність, передбачену ст. 5.5.9 і 5.5.10 цих Правил.
5.5.16. Відвідні труби запобіжних пристроїв та імпульсні лінії ІПУ в місцях можливого скупчення конденсату повинні
бути обладнані дренажними пристроями для видалення конденсату.
Встановлення запірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не допускається. Середовище, що
виходить із запобіжних пристроїв і дренажів, треба відводити у безпечне місце.

5. Вимоги до електрообладнання у вибухонебезпечних та у пожежонебезпечних зонах.
7.3.18. У вибухонебезпечних зонах забороняється:
– ремонтувати електрообладнання і мережі, що перебувають під напругою;
– експлуатувати електрообладнання в разі несправності захисних заземлень або контактних з’єднань, пошкодження
ізоляційних деталей, блокувань кришок апаратів, в прокладках блокування вмикання з видом вибухозахисту «заповнення
або продувка оболонки»; відсутності кріпильних елементів, у випадку витікання мастила з оболонки та ін.;
– розкривати оболонку вибухозахищеного електрообладнання, струмовідні частини якого перебувають під напругою;
– вмикати електроустановку, що автоматично відключилася, без з’ясування і усунення причини її відключення;
– навантажувати вибухозахищене електрообладнання, проводи і кабелі вище регламентувальних норм або допускати
режими його роботи, не передбачені нормативно-технічною документацією;
– змінювати встановлену інструкцією заводу-виробника комплектність іскробезпечних приладів (пристроїв), змінювати
марку і збільшувати довжину проводів і кабелів, якщо ємність або індуктивність у разі цієї заміни будуть перевищувати
максимально допустимі значення цих величин для даного іскробезпечного кола;
– залишати відчиненими двері приміщень і тамбурів, що відокремлюють вибухонебезпечні зони (приміщення) від інших
вибухонебезпечних зон (приміщень) або невибухонебезпечних приміщень;
– заміняти у вибухозахищених світильниках електричні лампи, що вийшли з ладу, іншими видами ламп або лаМПами
більшої потужності, ніж ті, на які розраховані світильники, фарбувати та наносити матове покриття на світлопропускні
елементи (ковпаки);
– вмикати електроустановки без апаратів, що вимикають захищуване електричне коло, у разі ненормальних режимів;
– замінювати захист електрообладнання (теплові розчіплювачі магнітних пускачів і автоматів, запобіжники,
електромагнітні розчіплювачі автоматичних вимикачів, пристрої захисного вимикання) іншими видами захистів або
захистами з іншими номінальними параметрами, на які дане електрообладнання не розраховане;
– залишати в роботі електрообладнання з висотою шару мастила і кварцевого піску, нижчою від встановленої;
– залишати в роботі електрообладнання з видом вибухозахисту «заповнення або продувка оболонки під надмірним
тиском» з тиском, нижчим від зазначеного в точках контролю цього тиску в інструкції з монтажу і експлуатації;
– експлуатувати кабелі з зовнішніми пошкодженнями оболонки і сталевих труб електропроводок.
7.3.19. Забороняється на вибухозахищеному електрообладнанні зафарбовувати паспортні таблички. Необхідно
періодично оновлювати пофарбування знаків вибухозахисту і попереджувальних написів.
Колір їх забарвлення має відрізнятися від кольору забарвлення електрообладнання.
7.3.20. Періодичність профілактичних випробувань вибухозахищеного електрообладнання встановлюється особою,
відповідальною за електрогосподарство підприємства, з урахуванням місцевих умов і має виконуватися не рідше, ніж
вказано у відповідних розділах ПТЕ електроустановок споживачів для електрообладнання загального призначення.
Випробування проводяться у відповідності з вимогами і нормами, вказаними в цих Правилах і в інструкціях заводів-
виробників.
7.3.21. Електричні випробування у вибухонебезпечних зонах дозволяється проводити тільки вибухозахищеними
приладами, призначеними для відповідних вибухонебезпечних середовищ, а також приладами, на які є висновки
організації, що провадить випробування.
Дозволяється провадити випробування безпосередньо у вибухонебезпечних зонах приладами загального призначення за
відсутності вибухонебезпечних сумішей або вмісту їх в межах встановлених норм і унеможливленні утворення
вибухонебезпечних сумішей під час проведення випробувань, та при наявності письмового дозволу на вогневі роботи.
Дозволяється випробовувати вибухозахищене електрообладнання, крім електрообладнання з видами вибухозахисту
“іскробезпечне електричне коло” і “підвищена надійність проти вибуху” (по ПВВРЕ) або з вибухозахистом виду “є” (за
ГОСТ 22782.7-81), приладами загального призначення, встановленими в розподільчих пристроях, розташованих в
61
приміщеннях без підвищеної небезпеки, за відсутності письмового дозволу на вогневі роботи і за умови, що всі вузли
електрообладнання, які утворюють вибухозахист, зібрані.
7.3.22. На електроустановки, розташовані у вибухонебезпечних зонах класів В-II і В-II А, поширюються також вимоги,
викладені в пунктах 7.3.23. – 7.3.28 цих Правил.
7.3.23. Розподільчі пристрої, підстанції, трансформаторні пункти та інші приміщення електричних установок слід
очищати від пилу і волокон в терміни, обумовлені місцевими умовами, але не менше 2 разів на рік.
7.3.24. Внутрішні і зовнішні поверхні електрообладнання і електропроводок слід очищати від пилу і волокон з
регулярністю, залежною від місцевих умов. Особливу увагу належить звертати на запобігання накопиченню пилу і
волокон на нагрітих поверхнях.
7.3.25. Очищувати електрообладнання і електропроводки від пилу і волокон належить шляхом відсмоктування.
Допускається очищення стисненим повітрям за допомогою шланга з гумовим наконечником за наявності пересувної
пиловідсмоктувальної установки, складеної з вибухозахищеного вентилятора і фільтра на напірній стороні вентилятора.
Всмоктувальну сторону вентилятора слід виконувати у вигляді сховища, котре кріпиться під обладнанням, що
очищається.
7.3.26. Пил і волокна всередині електрообладнання слід прибирати в терміни, вказані в місцевих інструкціях, але не
менше:
– двох разів на рік – для електричних машин з частинами, що нормально іскрять, (машини постійного струму, колекторні
тощо);
– один раз на три місяці – для електрообладнання, встановленого на механізмах, що зазнають в процесі експлуатації
трясіння, вібрації тощо;
– один раз на рік – для іншого електрообладнання.
7.3.27. Освітлювальна арматура (скляні ковпаки, рефлектори, металеві частини та ін.) і лампи всіх видів освітлення слід
очищати в терміни, обумовлені місцевими інструкціями, але не менше:
– чотирьох разів в місяць – в приміщеннях із значними виробничими виділеннями пилу або волокон;
– двох разів на місяць – в приміщеннях з незначними виробничими виділеннями пилу або волокон;
– двох разів на рік – в разі зовнішнього установлення.
7.3.28. Систему припливно-витяжної вентиляції слід вмикати раніше, ніж електрообладнання, а вимикати – після його
відключення і вона повинна мати блокіровку, яка не допускає вмикання електрообладнання в разі, якщо вентилятор
зупинено.
7.3.29. Для кожного вибухонебезпечного об’єкту службою, яка відповідальна за електрогосподарство підприємства,
розробляється план ліквідації аварій, у якому, з врахуванням специфічних умов, передбачаються оперативні дії
працівників щодо ліквідації аварійних ситуацій, а в разі їх виникнення – з локалізації, максимального зниження тяжкості
наслідків.
7.3.30. До ремонту вибухозахищеного електрообладнання допускаються особи, які пройшли, одночасно з перевіркою
знань ПТЕ електроустановок споживачів і цих Правил, також перевірку знань інструкцій заводів-виробників, державних
стандартів на вибухозахищене електрообладнання, РД 16.407-87 “Ремонт взрывозащищенного и рудничного
электрооборудования” 1987, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР та Мінелектротехпромом СРСР, про що робиться
відповідний запис в посвідченні про перевірку знань.
7.3.31. Розбирання і збирання електрообладнання проводиться в тій послідовності, яку вказано в заводській інструкції з
монтажу та експлуатації цього обладнання.
Кабелі живлення, від’єднані на час зняття електродвигунів у ремонт, слід захищати від механічних пошкоджень. Під час
розбирання вибухонепроникних оболонок електрообладнання не допускається наявність вогню, забороняється палити,
має використовуватися інструмент, що виключає утворення іскор.
7.3.32. В разі проведення ремонтних робіт в умовах тісноти, можливій загазованості, в тому числі – всередині
технологічних апаратів, освітлення, як правило, слід забезпечувати за допомогою переносних вибухозахищених
акумуляторних світильників у відповідному до середовища виконанні або переносних світильників у вибухобезпечному
виконанні, що відповідають вимогам ПВЕ.
7.3.33. Технологічні установки і виробництва слід обладнувати стаціонарною електромережею для підключення
зварювального та іншого електрообладнання.
7.3.34. Для підключення зварювальних апаратів слід застосовувати комутаційні ящики (шафи).
7.3.35. Мережу для підключення зварювальних апаратів нормально слід знеструмити.
Подавання напруги в цю мережу і підключення зварювального устаткування допускається за наявності дозволу на
проведення вогневих робіт.
7.3.36. Пристрої для підключення пересувного і переносного електрообладнання слід розташовувати поза
вибухонебезпечними зонами. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання має відповідати класові
вибухонебезпечної зони.
7.4. Електроустановки в пожежонебезпечних зонах
7.4.1. Вимоги поширюються на електроустановки, що розміщуються в пожежонебезпечних зонах всередині і зовні
приміщень. Вибір і встановлення електрообладнання слід виконувати у відповідності до вимог глави 7.4 ПВЕ.
7.4.2. До експлуатації в пожежонебезпечних зонах допускається електрообладнання, що відповідає вимогам глави 7.4
ПВЕ з урахуванням показників пожежовибухонебезпеки матеріалів (рідин, пилу, волокон).
7.4.3. В разі проведення будь-якого виду роботи в пожежонебезпечних зонах слід виконувати вимоги відповідних
розділів цих Правил в частині організаційних та технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт.
7.4.4. Мінімально допустимі по ПВЕ ступені захисту оболонок електрообладнання згідно з ГОСТ 14254-80* приведені в
62
таблицях 7.4.1, 7.4.2 і 7.4.3 ПВЕ.
7.4.5. Електрообладнання з частинами, що іскрять під час нормальної роботи або нагріваються понад небезпечні
температури (тобто є імовірними джерелами займання) рекомендується встановлювати поза межами пожежонебезпечних
зон.
7.4.6. Для забезпечення ступеня захисту оболонок електрообладнання від проникнення пилу на рівні IР54, кришки, інші
знімні частини оболонки і місця вводу кабелів слід ущільнювати за допомогою еластичних (гумових) прокладок,
ущільнювальних кілець, сальників тощо.
7.4.7. Відкриті частини електричних машин, які нормально іскрять (наприклад, контактні кільця), слід розташовувати на
відстані не менше 1 м від місць розміщення горючих матеріалів, або відокремлювати від них екраном з негорючого
матеріалу.
7.4.8. Переносні електричні ручні машини (електрифікований інструмент), які застосовуються в пожежонебезпечних
зонах, повинні мати ступінь захисту оболонок не менше IР44.
7.4.9. Електроустановки в пожежонебезпечних зонах будь-яких класів в разі необхідності повинні мати апарати, що
відключають частково або повністю технологічне і сантехнічне устаткування у випадках аварій і пожеж. Обсяг
відключення визначається технологами і сантехніками проектної організації і спеціалістами служб охорони праці, з
урахуванням особливостей технологічного процесу.
7.4.10. При використанні електронагрівальних приладів їх робочі частини, які нагріваються, слід захищати від контакту з
горючими речовинами, а самі прилади встановлювати на поверхні із негорючих матеріалів і відділяти від горючих
речовин екранами.
7.4.11. В пожежонебезпечних зонах будівель (приміщень) архівів, книгосховищ, музеїв, галерей штепсельні розетки для
підключення пилососів повинні мати конструкцію, яка унеможливлює підключення електронагрівальних приладів.
7.4.12. В пожежонебезпечних зонах всіх класів рекомендується використовувати силові і освітлювальні розподільчі
пункти, що мають ступінь захисту оболонок IР54.
7.4.13. За необхідності розміщення трансформаторних і перетворювальних підстанцій в пожежонебезпечних зонах, їх
встановлення слід виконувати відповідно до вимог глави 7.4 ПВЕ, а також глави 4.2 ПВЕ (в тій частині, в якій вони не
змінені главою 7.4 ПВЕ).
7.4.14. Електрообладнання вантажопідіймальних механізмів (кранів, талів тощо), котрі перебувають в
пожежонебезпечних зонах і зв’язані з технологічним процесом, повинне мати ступінь захисту оболонок згідно з
таблицями 7.4.1, 7.4.2 ПВЕ (як для пересувних механізмів).
7.4.15. В пожежонебезпечних зонах слід використовувати світильники, що мають ступінь захисту не менший, ніж
зазначений в таблиці 7.4.3 ПВЕ.
7.4.16. Світильники з лаМПами розжарювання не повинні мати відбивачів і розсіювачів з горючих матеріалів.
7.4.17. В разі встановлення світильників, що не мають штепсельних роз’ємів, на металевих кронштейнах (стійках)
заземлення кронштейна слід забезпечувати жорстким кріпленням до нього заземленого металевого корпуса. В свою
чергу, заземлення корпуса світильника слід виконати за допомогою перемички між заземлювальним і нульовим
затискачами всередині ввідного пристрою світильника.
7.4.18. Складські приміщення з пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, які замикаються, повинні мати апарати
для відключення іззовні силових і освітлювальних мереж незалежно від наявності апаратів для відключення всередині
приміщень.
7.4.19. В пожежонебезпечних зонах будь-якого класу складських приміщень забороняється застосування
електронагрівальних приладів.
7.4.20. В пожежонебезпечних зонах всіх класів крім захисту від струмів КЗ провідники освітлювальних мереж слід
захищати від перевантажень. Крім того, від перевантажень слід захищати силові мережі, які прокладаються в
пожежонебезпечних зонах складських приміщень, і в інших випадках, якщо перевантаження може виникнути за умовами
технологічного процесу.
7.4.21. В мережах з глухозаземленою нейтраллю в пожежонебезпечних зонах всіх класів для захисту від струмів КЗ слід
забезпечувати кратність струмів однофазних КЗ в кінці лінії згідно з пунктом 1.7.79 ПВЕ.
7.4.22. В пожежонебезпечних зонах будь-якого класу кабелі і проводи повинні мати покриття і оболонку з матеріалів, що
не розповсюджують горіння.
7.4.23. В пожежонебезпечних зонах всіх класів заземлення електрообладнання і вирівнювання потенціалів слід
здійснювати відповідно до глави 1.7 ПВЕ як для приміщень з нормальним середовищем.
6. Порядок надання першої долікарської допомоги постраждалому у разі судом (епілепсії).
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при судомах (епілепсії) не медичними
3) надавати домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним;
4) не намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого;
5) вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м’які речі з метою попередження травм голови;
6) розстебнути одяг постраждалого;
7) повернути постраждалого на бік для попередження потрапляння до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо;
8) не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів;
9) не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом;
63
10) після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. За відсутності дихання
розпочати серцево-легеневу реанімацію;
64
1. Які документи відносяться до НПАОП?
Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці
Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші
документи, обов'язкові для виконання.

2. Дії працівників під час оголошення евакуації з адміністративних приміщень на території об’єкту підприємства.
1. Старший оператор зміни за допомогою системи оповіщення оголошує про евакуацію із об’єкту та її причини, та
просить всіх пройти до пункту збору (місце для паління).
2. Кожен працівник УПГ під час евакуації повинен пройти до пункту збору із особистими та робочими речами та мати
при собі протигаз.
3. Старший зміни чи майстер згідно списку перебуваючих працівників на УПГ робить перекличку та перевіряє чи всі
евакуювались до пукта збору.
4. Після переклички всі працівники в залежності від причини евакуації прямують до «Бомбосховища» або на пункті
збору очікують подальших дій від керівництва підприємства.
об’єктах
3. Загальний опис технологічного процесу регенерації гліколю*, або підготовки конденсату.
Блочна установка регенерації глікою (БУРГ)
Для запобігання утворенню гідратів в трубопроводах на вхід теплообмінників Т-1-2, Т-1-3, Т-2 (а, б, в, г), а також
сепараторів С-2-2, С-2-3 (до вузлів дроселювання), передбачені точки подачі інгібітор гідратоутворення (80% водний
розчин МЕГ) з блочної установки регенерації гліколю (БУРГ).
Насичений водний розчин гліколю, що відділився в розділювачі Р-2, надходить на вхід установки регенерації гліколю.
Концентрація насиченого водного розчину становить 65…75%.
Насичений водний розчин з температурою -18…-10 °С надходить до теплообміннику конденсації пари Е-3510, який
виконує функцію конденсатора рефлюксного зрошення висхідних парів в відпарній колоні Т-3500. Після попереднього
підігріву до 0…10 °С в теплообміннику Е-3510 насичений гліколь надходить послідовно в трубний простір нижньої
Е-3000С і середньої Е-3000В секцій теплообмінника Е-3000, де підігрівається до температури +50…+60 °С потоком
регенерованого гліколю. Після чого насичений МЕГ направляється в трифазний сепаратор гліколю V-3100. У
розділювачі V-3100 при тиску 0,3…0,4 МПа та температурі +50…+60 °С проходить відділення вуглеводневих домішок з
гліколю. Тиск в розділювачі підтримується регулятором тиску, надлишки газу вивітрювання відводяться в загальну
факельну систему. Газовий конденсат, по мірі наповнення конденсатного відсіку розділювача V-3100, відводиться в
дренажну систему УПГ (ємність Є-11-3). Частково очищений розчин гліколю з V-3100, направляється в послідовно
розташовані групу фільтрів
F-3200 (мішотчастий), F-3300 (вугільний), F-3400 (мішотчастий). Ступінь фільтрації мішотчастих фільтрів – 5 мкм.
Мішотчасті фільтра забезпечують механічне очищення, а вугільний фільтр забезпечує відділення ароматичних і важких
вуглеводнів, від насиченого потоку гліколю.
Після групи фільтрів, насичений гліколь надходить в трубний простір верхньої секції
Е-3000A теплообмінника E-3000, де підігрівається потоком регенерованого гліколю до температури +95…+115 °С та
направляється на регенератор Н-3500. Регенерація розчину гліколю відбувається в регенераторі Н-3500 при близько
атмосферному тиску і температурі +125…+140 °С. Тепло, необхідне для процесу, підводиться через жаротрубну
поверхню. Джерело тепла - вогневої підігрівач. Утворена в результаті нагрівання парова фаза направляється в відпарну
колону Т-3500, де за рахунок взаємодії з потоком рефлюксного зрошення, з парової фази видаляється більшість парів
гліколю. Решта водяної пари, пройшовши конденсатор (апарат повітряного охолодження) АС-4000, де захолоджується до
температури +40…+50 °С, відводяться за межі установки через ємність Єкв на факельний амбар.
Регенерований гліколь з регенератора Н-3500 подається в міжтрубний простір теплообмінника Е-3000, де охолоджується
до температури +30…+35 °С насиченим розчином гліколю, що йде протитечією. Охолоджений регенерований гліколь з
теплообмінника Е-3000 подається на всас циркуляційних насосів Р-3600, Р-3700, Р-3700, для подачі його в точки
вприску.
Рідина, яка сконденсувалася в конденсаторі АС-4000, самопливно стікає в ємність Єкв, звідки відвантажується насосом
Нкв на ємність Є-11-5, Є-11-6 (Є-11-7), або ємність конденсаційної води Є-10.
4. Вимоги безпеки при розпалюванні факелу під час освоєння та випробування свердловин.
-уживати заходів, що виключають доступ на місце роботи осіб, не зайнятих у виконанні
-дотримуватись в робочій зоні вимог пожежної безпеки та охорони праці
-при продувці користуватись тільки робочими засувками на факельних скидах
-проводити розпал газу на факельному амбарі з навітряної сторони

65

6. Порядок звільнення людини від дії електричного струму. Порядок надання першої долікарської допомоги
постраждалому, ураженому електричним струмом.
Надання першої долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.
Перша допомога при ураженні електричним струмом складається з двох етапів:
1. звільнення потерпілого від дії електричного струму (підготовчі дії);
2. надання йому необхідної долікарської допомоги (заходи по оживленню).
При ураженні електричним струмом необхідно:
1. перш за все, прийняти заходи особистої безпеки;
2.негайно звільнити потерпілого від дії струму, оскільки від тривалості такої дії вагомо залежить важкість
електротравми.
При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин
обладнання. Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів,
тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину
електрообладнання, до якої доторкається людина. Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто
допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.
При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В
відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні
рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим
топорищем.
Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих
предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття,
оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути
діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати
себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.
Після звільнення потерпілого від дії струму потрібно відразу ж надати йому необхідну медичну допомогу. Виділяють три
стани людського організму внаслідок дії електроструму:
– I стан – потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.
– II стан – потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати
нашатирний спирт, викликати лікаря.
– III стан – потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.
Якщо потерпілий після звільнення від дії електричного струму і надання медичної допомоги прийшов до тями, його не
слід одного відправляти додому або допускати до роботи. Такого потерпілого слід доставити в лікувальний заклад, де за
ним буде встановлено спостереження, так як наслідки від впливу електричного струму можуть проявитися через кілька
годин і привести до більш важких наслідків
66

Відповіді Оператор з ДНГ 2023р 1-20

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Відповіді Оператор з ДНГ 2023р 1-20

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Відповіді до екзаменаційних білетів для

«Оператора з добування нафти та газу»

3. Допустиме відхилення числа Воббе від

4. Масова концентрація сірководню, г/м3,

5. Масова концентрація меркаптанової сірки, ГОСТ 22387.2-83

6. Об’ємна частка кисню, %, не більше 1,0 ГОСТ 23781-83

7. Маса механічних домішок у 1 м3, г, не більше 0,001 ГОСТ 22387.4-77

8. Інтенсивність запаху газу при об’ємній частці

Здійснюється облік конденсату:

4. Вимоги безпеки перед початком роботи оператора з ВНГ.

Тема №2: Правила поведінки у разі виникнення аварій

Вiдбiр проб гaзoвoгo конденсату та пластової води

Тема №4: Електробезпека на виробництві

Тема №5: Порядок надання домедичної допомоги постраждалим

Тема №5: Порядок надання домедичної допомоги постраждалим

Тема №2: Правила поведінки у разі виникнення аварій

4. Вимоги безпеки при фонтанній та газліфтній експлуатації свердловин.

Тема №4: Електробезпека на виробництві

Тема №5: Порядок надання домедичної допомоги постраждалим

Тема №2: Правила поведінки у разі виникнення аварій

4. Вимоги безпеки до запобіжних пристроїв від підвищення тиску.

Тема №4: Електробезпека на виробництві

Тема №2: Правила поведінки у разі виникнення аварій

Тема №4: Електробезпека на виробництві

Тема №5: Порядок надання домедичної допомоги постраждалим

You might also like