1

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИЙ МОНІТОРИНГ – ЯК ЗАСІБ

УПРАВЛІННЯ НАСЕЛЕННЯ
Мета дослідження: вивчення загальних питань, історії та перспектив розвитку, що
стосуються санітарно-гігієнічного моніторингу (біоекологічного), задля визначення
актуальності використання даного моніторингу в цілому, та актуальності використання
того чи іншого способу та методик даного моніторингу.
Поняття
Санітарно-гігієнічний моніторинг – це система спостереження аналізу, оцінки і прогнозу
стану здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, а також виявлення та
впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини, що чітко передбачено
Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення державного соціально-
гігієнічного моніторингу» від 22 лютого 2006 року №182.
Система державного моніторингу НС ґрунтується наступними принципами:
 об’єктивністю і достовірністю;
 систематичністю спостережень за станом НС та об’єктами впливу на нього;
 багаторівневістю;
 узгодженістю нормативного та методичного забезпечення;
 узгодженістю технічного і програмного забезпечення;
 комплексністю в оцінці екологічної інформації;
 оперативністю проходження інформації між окремими ланками системи та вчасним
інформуванням органів державної виконавчої влади;
 відкритістю екологічної інформації для населення.
Основними завданнями біоекологічного (санітарно-гігієнічного) моніторингу варто
вважати:
̶ організацію єдиної державної системи контролю за складовими природного
середовища;
̶ налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання
інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);
̶ інвентаризацію джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на
компоненти природного середовища;
̶ виявлення причино-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом
на нього факторів середовища життєдіяльності людини на основі їх системного
аналізу і оцінки ризику для здоров’я людини;
̶ моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля і
населення;
̶ розробку управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального
природокористування і сталий розвиток регіону;
̶ підготовку пропозицій щодо поліпшення діяльності органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення.
Залежно від призначення здійснюється:
 Загальний (стандартний) моніторинг НС — це оптимальні за кількістю параметрів
спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу,
 2

які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно

розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
 Оперативний (кризовий) моніторинг НПС - це спостереження спеціальних
показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими
об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які
визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із
шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на
кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створити безпечні умови
для населення;
 Фоновий (науковий) моніторинг НС — це спеціальні високоточні спостереження за
всіма складовими НС, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією
забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих
популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Цей моніторинг здійснюється у
природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на
базових станціях.
Моніторинг може здійснюватись на чотирьох рівнях:
1) локальний рівень, якщо ми говоримо про територію окремих об’єктів (підприємств),
міст, ділянок ландшафтів. Промислові системи екологічного моніторингу
контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових
майданчиків і прилеглих до них районів;
2) регіональний здійснюється в межах адміністративно-територіальних одиниць, на
територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про
забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;
3) національний рівень відбувається на території країни в цілому; даний моніторинг
означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення НС від регіональних
систем, зі штучних супутників землі та космічних орбітальних станцій;
4) глобальний рівень, який застосовується для проведення досліджень і охорони
природи, він здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Низка країн має
мережу наземних станцій, на яких здійснюються безперервний відбір та аналіз проб
на наявність в атмосфері забруднювальних речовин, СО2, СО, пилу, свинцю,
радіонуклідів та ін.
На стадії біоекологічного (санітарно-гігієнічного) моніторингу відбувається
спостереження за змінами в різних сферах вмісту забруднюючих речовин, які мають
канцерогенні, мутагенні та інші несприятливі властивості. Постійному спостереженню
підлягають забруднюючі речовини, найбільш небезпечні для природних екосистем та
людини:
 у поверхневих водах – радіонукліди, важкі метали, пестициди, рН, мінерали, азот,
нафтопродукти, феноли, фосфор;
 в атмосферному повітрі – оксиди вуглеводу, азоту, озон, пил, аерозолі, важкі метали,
радіонукліди, пестициди, азот, фосфор;
 в біоті - важкі метали, радіонукліди, пестициди, азот, фосфор.
Об’єктами даного виду моніторингу виступають:
 стан здоров’я населення і фактори впливу на нього середовища життєдіяльності
людини, у тому числі біологічними (вірусні, бактеріальні, паразитарні), хімічними,
фізичними (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, тепловий, іонізуючий,
 3

неіонізуючий та інші види випромінювання), соціальними (харчування,

водопостачання, умови побуту, праці та відпочинку) та іншими факторами;
 природно-кліматичні фактори - джерела техногенної дії на НПС, у тому числі на
атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти;
 радіаційний стан;
 соціальне середовище;
 стан охорони та умови праці;
 структура і якість харчування, безпека харчових продуктів для здоров'я
населення.
Однією з основних умов отримання об’єктивної інформації при проведенні
моніторингового дослідження є визначення меж його об’єкта. За складних географічних
умов основною просторовою одиницею доцільно вважати район водозабору (вододілу).
Просторова структура моніторингу довкілля в області базується на мережі основних та
додаткових постійних пунктів спостереження (ППС). Основні ППС розподілені в межах 60-
16 км2, утворюючи регіональну мережу моніторингу, підключену до європейської мережі
ППС. Кількість даних пунктів, визначають в залежності від території тіїє чи іншої області.
На кожному пункті спостереження, залежно від ступеня мінливості показників,
встановлюється періодичність їх вивчення.
Перша група показників — періодичність вивчення не менше 3 разів на місяць: хімічний
склад повітря і атмосферних опадів, кислотність дощів і снігу.
Друга група (показники стійких змін) — періодичність 2—5 років: 1) маса опаду і
підстилки; 2) видовий склад і маса трав’яного покриву; 3) видовий склад і маса мохів та
лишайників на деревах; 4) інтенсивність дефоліації і дехромації; 5) кислотність ґрунтів;
6) хімічний склад поверхневих і підземних вод.
Третя група — періодичність 5—10 років: 1) потужність верхнього горизонту ґрунту і
кількість гумусу; 2) фізичні параметри ґрунту; 3) вміст у ґрунті і рослинах шкідливих
речовин; 4) наявність шкідників і хвороб; 5) продуктивність фітоценозів; 6) структура і
співвідношення угідь на водозборі.
Організаційна структура моніторингу складається з 4 основних блоків: 1) моніторинг
стану здоров’я населення; 2) моніторинг НС; 3) соціологічний моніторинг; 4) моніторинг
діяльності системи охорони здоров’я регіону.
Актуальність проблеми
Порушення стійкості системи «людина – природа – суспільство» в сучасних умовах
обумовлено суттєвим деструктивним впливом людства на стан НС в результаті надмірного
росту продуктивних сил і кількісного зростання чисельності населення. Все це призвело до
величезного посилення антропогенного навантаження на екосистеми Землі і практично до
незворотних змін у всій біосфері. Інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу
зумовив виникнення низки глобальних екологічних проблем, кожна з яких здатна
призвести до знищення нашої цивілізації.
Серед цих проблем найбільш пріоритетними є:
 дефіцит прісної води;
 зниження видового біологічного і ландшафтного різноманіття планети;
 парниковий ефект;
 4

 озонові діри;
 кислотні дощі;
 забруднення Світового океану;
 опустелення;
 загибель лісів;
 техногенні і природні катастрофи;
 накопичення відходів.
Задля того аби зменшити вплив антропогенних чинників на біосферу варто застосовувати
якісне управління соціально-економічними системами всіх рівнів, забезпечивши їх
стратегічну орієнтацію на принципи сталого (стійкого, гармонійного) розвитку.
Основним завданням санітарно-гігієнічного моніторингу є визначення стану біотичної
складової біосфери та її реакції на антропогенний вплив. Його провідною ланкою є
спостереження за станом НС з точки зору його впливу на стан здоров’я людини - медико-
біологічний моніторинг. Особливе місце тут належить генетичному моніторингу -
спостереження за можливими спадковими змінами.
Таким чином, актуальність і невідкладність вирішення проблем моніторингових
досліджень полягають в тому, що хоча й існує низка відомчих спостережень систем за
станом довкілля, але вони не зведені в єдиний комплекс і не можуть ефективно виконувати
узагальнюючу функцію оцінки стану і рівня використання ресурсів, з тим щоб
прогнозувати зміни і розробляти рекомендації для прийняття управлінських рішень щодо
оптимізації господарської діяльності і природокористування в окремих регіонах.
Способи
Ростовий фітотест використовують для визначення токсичності різних субстратів:
ґрунтів, водних джерел, мулу, відходів та ін. Цей тест можна використовувати в різних
варіантах:
̶ пророщування насіння рослин на досліджуваних зразках субстратів;
̶ полив рослин досліджуваними рідинами при вирощуванні їх на піску або ґрунтовому
субстраті;
̶ водна культура рослин на природних, питних, стічних водах, витяжках з ґрунтів,
відходів тощо;
̶ рулонна культура − насіння індикаторів розкладають на вологий папір, який
скручують у рулон та ставлять у колбу з досліджуваною рідиною.
Методики використання
Моніторинг може проводитись наступними шляхами:
1) вивчення показників стану здоров’я населення і факторів впливу на нього
середовища життєдіяльності людини;
2) збирання, зберігання, оброблення і систематизації даних про результати
спостереження за станом здоров’я населення і факторами впливу на нього
середовища життєдіяльності людини;
3) використання інформаційної бази даних про стан здоров’я населення і середовища
життєдіяльності людини.
При оцінюванні стану НС використовують такі критерії:
 5

1) гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднювачів – максимальна концентрація

речовини в НС, яка не впливає на організм людини і не зумовлює віддалених
мутагенних і канцерогенних наслідків. Цим критерієм послуговуються при
оцінюванні допустимої кількості діючої речовини у середовищі;
2) гранично допустимі дози (ГДД) (кількість шкідливої речовини, дія якої не викликає
згубної дії на організм, екосистему). Аналіз ситуації за цими параметрами дає змогу
з’ясувати допустимий ефект дії;
3) гранично допустимі викиди (ГДВ) речовин в атмосферу, гранично допустимі скиди
(ГДС) шкідливих речовин у водні об’єкти. Їх встановлюють для кожного джерела
забруднення атмосфери, водного об’єкта з метою оцінювання його інтенсивності;
4) гранично допустиме антропогенне навантаження (ГДАН) (зумовлене людською
діяльністю навантаження на навколишнє природне середовище (НПС), тривалий
вплив якого не призведе до зміни екосистем). За цим критерієм встановлюють
допустиме екологічне навантаження на довкілля.
Відповідно до обґрунтованих значень ГДК оптимальна програма спостережень
передбачає відстежування таких забруднюючих речовин:
 в атмосферному повітрі: діоксиду сірки, оксидів азоту, озону, діоксиду вуглецю,
пилу, аерозолю, важких металів, пестицидів, бенз(а)пірену;
 в атмосферних опадах: важких металів, ДДТ, бенз(а)пiрену, азоту (загальний вміст),
фосфору (загальний вміст), аніонів та катіонів (сульфатів, нітратів, хлоридів, йонів
амонію, кальцію та ін.);
 у поверхневих водах: важких металів, пестицидів, бенз(а)пірену, рН, мінералізації,
азоту (загальний вміст), фосфору (загальний вміст), нафтопродуктів та фенолів;
 у ґрунтах: важких металів, пестицидів, бенз(а)пірену, азоту (загальний вміст),
фосфору (загальний вміст);
 у біоті: важких металів, пестицидів, бенз(а)пірену, азоту і фосфору (загальний вміст).
В системі моніторингу найчастіше використовують наступні методи прогнозування:
1) експертне оцінювання. Сутність його полягає в отриманні іспеціалізованому
обробленні прогнозних оцінок об’єкта через опитування висококваліфікованих
фахівців (експертів) у певній сфері науки, техніки, виробництва. Оцінки експертів
суттєво підвищують надійність прогнозів, отриманих за допомогою інших методів
прогнозування;
2) екстраполяція (поширення висновків, отриманих унаслідок спостереження за
однією частиною явища, на іншу частину) та інтерполяція (встановлення
проміжних значень об’єкта на підставі деяких відомих його значень). Ці методи
ефективні при короткостроковому прогнозуванні стосовно об’єкта, який тривалий
час розвивався рівномірно без значних відхилень. Ґрунтуються вони на вивченні
кількісних і якісних параметрів досліджуваного об’єкта за попередні роки з
подальшим логічним продовженням, окресленням тенденцій його розвитку у
прогнозованому періоді;
3) моделювання. Метод полягає у побудові моделей, які розглядають з урахуванням
імовірної або бажаної зміни прогнозованого явища на певний період, користуючись
прямими або опосередкованими даними про масштаби та напрями змін.
Для прогнозування екологічних наслідків антропогенного забруднення довкілля
найчастіше використовують такі моделі:
 6

 модель перенесення i перетворення забруднюючих речовин у НС (геофізична

модель), яка забезпечує прогнозування зміни стану довкілля з урахуванням процесів
міграції, фізичної, хімічної, біологічної трансформації забруднюючих речовин;
 модель зміни стану екосистеми під впливом забруднення (екологічна модель), що
сприяє отриманню інформації про стійкість, особливості розвитку екологічної
системи, аналізу поведінки екологічних систем i передбаченню їхніх реакцій при
внесенні в систему певних змін.
Особливість прогнозування стану довкілля полягає в тому, що в більшості випадків
доводиться оперувати ймовірнісними та випадковими складовими розвитку процесів. Це
зумовлює необхідність постійного вдосконалення його методології, уточнення
інформаційної системи, оптимізації системи спостережень тощо.
Для чого взагалі застосовуються результати моніторингу?
1) виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров’я населення, та їх
оцінки;
2) прогнозування стану здоров’я населення і середовища життєдіяльності людини;
3) розроблення невідкладних і довгострокових заходів щодо запобігання та усунення
впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності людини на стан здоров’я
населення.