МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет ”Львівська політехніка”

Кафедра ІМКС

“Екологічна інформація як чинник підвищення екологічної

культури суспільства”

Підготувала
Студентка групи СМ-31
Карагезова Софія
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Поняття ‘’екологічної інформації’’
3. Взаємозв’язок екологічної культури та ситуації
4. Значення екологічної свідомості
5. Висновок
6. Список використаної літератури
ВСТУП
В свідомості українського народу міцно
закріпилася міфологема про надзвичайні
природні багатства України, про практично
невичерпні можливості «багатої та родючої
української землі», про надзвичайно сприятливі
для економічного розвитку держави запаси
корисних копалин та можливості для
необмеженого видобутку. Такі стереотипи
колективної свідомості призводять до
нехтування питаннями екологічної безпеки в усіх
царинах суспільного життя.
Загострення екологічної ситуації в Україні,
масштаби негативного, деструктивного
антропогенного впливу на навколишнє
середовище, соціум та людину зокрема
зобов’язує державу та суспільство формувати
нову державну екологічну політику,
запроваджувати ефективний механізм її
забезпечення на глобальному, національному
та регіональному рівнях.
Екологічна інформація — це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій
матеріальній формі про:
- стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів — землі, вод, надр, атмосферного повітря,
рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;

- біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із

об'єктами навколишнього природного середовища;

- джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне
випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та
здоров'я людей;

- загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації
щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;

- екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику,
законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

- витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього

природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень
з питань, що стосуються довкілля.
Екологічна культура це такий напрям
людської діяльності та мислення, від якого
істотним чином залежить нормальне
існування сучасної цивілізації, її сталий
розвиток у майбутньому.
Цінності, у яких зростає перебуває людина, впливають на
формування певного типу екологічної свідомості. Залежно від
концепції світогляду, екосвідомість може бути антропоцентричного
(людина і її потреби є на першому місці і вправі брати все необхідне
від довкілля), природоцентричного (природа є вища по ієрархії і
важливіша людини та її потреб), екоцентричного типу
(збалансоване та гармонійне співвідношення між потребами,
розвитком людини та довкіллям).
Основними джерелами такої інформації є дані
моніторингу довкілля, кадастрів природних
ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних,
архіви, а також довідки, що видаються
уповноваженими на те органами державної влади,
органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями, окремими
посадовими особами. Доступу до екологічної
інформації та суміжним питанням присвячена
Оргуська конвенція.
ВИСНОВОК
Формування екологічної культури в умовах соціоекологічних трансформацій є не простим процесом, але
водночас надзвичайно важливим. На формування екологічної культури впливає багато чинників:
суспільна свідомість, екологічне мислення, освіта, політико-правова база, діяльність екологічних
організацій та засобів масової інформації (ЗМІ), моніторинг соціоекологічного балансу. До переліку
зазначених показників можна додати також і такі: екологізація всіх сфер життєдіяльності суспільства
(економіка, політика, право, освіта), об’єктивне висвітлення екологічної ситуації та прийняття
раціональних рішень щодо її поліпшення, високий рівень відповідальності за екологічну політику як на
індивідуальному, так і на суспільному рівнях, вміння суспільства адаптувати власні потреби до природних
реалій.
Список використаної літератури:
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі
прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються
довкілля (Орхуська конвенція). Верховна Рада України. 2018.

Круглий стіл "Підвищення екологічної культури суспільства – дієвий

механізм вирішення екологічних проблем". Режим доступу:
https://niss.gov.ua/news/novini-nisd/krugliy-stil-pidvischennya-ekologichnoi-
kulturi-suspilstva-dieviy-mekhanizm

Петровська М. Екологічна культура. Львів. 2013. Режим доступу:

https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/02/%D0%95%D0%B
A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD
%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C
%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0.pdf

Стаття ‘’Екологічна свідомість українців’’. Режим доступу:

http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/ekosvidomist.pdf