БІОХІМІЯ ЯК НАУКА, ЇЇ ЗВЯЗОК

З ІНШИМИ НАУКАМИ
Підготувала
студ.5-курсу
Вайда В.І.
 Біохі́мія (від грец.βίος — «життя» і єгип. Kēme
«земля»,також біологічна або фізіологічна хімія) — наука про хімічний склад організмів
та їхніх складових частин та про хімічні процеси, що протікають в організмах. Біологічна
хімія (біохімія) – це наука про хімічний склад та хімічні реакції живих організмів,
властивості речовин та перетворення цих речовин в процесі життєдіяльності. Сукупність
цих перетворень, які відображають постійний взаємозв’язок організму з навколишнім
середовищем, прийнято називати обміном речовин.Наука має справу із структурою та
функцією компонентів клітини та речовин організму, таких
як білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти та інші біомолекули. Біохімія прагне
відповідати на біологічні та біохімічні питання за допомогою хімічних методів.  Біохімія
вивчає хімічні властивості важливих біологічних молекул, таких як білки, зокрема
хімію реакцій, що каталізуються ферментами.
Крім того, велика частка досліджень з біохімії має справу з метаболізмом клітини та
його ендокринною і паракринною регуляцією. Інші області біохімії включають дослідженн
ягенетичного коду ДНК і РНК, біосинтез білків, транспорту через біологічні
мембрани і передачу сигналів.
Основи біохімії були закладені в середині 19-го століття, коли такі вчені як Фрідріх
Велер і Ансельм Паєн зуміли вперше описати хімічні процеси в живих організмах і
показати, що вони не відрізняються від звичайних хімічних процесів. Багато робіт на
початку 20-го століття привели до розуміння структури білків, проведення біохімічних
реакцій (спиртового бродіння) за межами клітини і т. д. У той же час почав застосовуватися
і сам термін «біохімія». Основи біохімії в Україні заклав Володимир Іванович
Вернадський у 1920-х роках.
Сучасна біохімія приділяє особливу увагу вивченню білків, які є матеріальною основою
життя (ферментів, гормонів, антитіл та інших), вивчення
обміну азотистих сполук, вуглеводів,жирів та ліпідів, вітамінів, мінеральних речовин
(зокрема, мікроелементів); дослідженню впливу на процеси обміну деяких речовин, що
стимулюють ріст, антибіотиків тощо. Докладно вивчаються біохімічні
особливості нервової тканини, м'язів, печінки та інших органів та систем організму.
Узагальнення біохімії допомагають висвітлити еволюцію органічного світу й питання
про виникнення життя на Землі. Досягнення біохімії використовуються
у медицині (клінічна біохімія), сільському господарстві (зоотехнічна біохімія і
агробіохімія) та в харчовій і хіміко-фармацевтичній промисловості (технічна біохімія).
Біохімія вивчає хімічні та фізико-хімічні прояви життя. Щодо біологічної хімії як науки
про життя, то результати її дослі­джень переконують, що всі живі системи
підпорядковуються фізичним та хімічним законам. Біохімію можна розглядати як частину
біології, але разом із тим вона є самостійною наукою, що відрізняється як від біології, так і
від хімії. Виникла біохімія на межі ХІХ-ХХ ст. Термін "біохімія" був введений у науку в
1903 р. К. Нейбергом.
 Поява нової науки, як і виникнення будь-якого явища в природі чи
суспільстві, пов'язані з попереднім розвитком останніх. До появи біохімії вже
існували такі науки, як хімія, фізика, органічна хімія. Останню вважали хімією
природних сполук живого організму. Органічна хімія спочатку була розділом
фізіології, тому її називали ще хімічною фізіологією. Але завдяки успіхам синтезу
одержано багато речовин, яких немає в організмі, тому органічна хімія стала
вивчати хімію вуглецевих сполук. В останні роки від органічної хімії
відокремилась біоорганічна хімія, яка вивчає хімічну структуру, властивості та
механізми утворення зв'язків у сполуках, що містяться в живих організмах.
Але основна роль у вивченні хімічних процесів в організмі належить
біологічній хімії. Виникнення біологічної хімії як науки знаменує собою значний
поступ вперед у вивченні живої природи. Він зумовлений тим, що в кінці ХІХ ст.
завдяки розвитку техніки, фізики, фізіології, хімії було відкрито багато
фізіологічних процесів, в основі яких лежать хімічні перетворення. Пояснити ці
процеси могла тільки наука, що спиралась на закони хімії та методичні підходи,
характерні для живих організмів. Ні загальна, ні органічна хімія зробити це
своїми методами і підходами не змогли. Отже, біологічна хімія є стиковою
(суміжною) наукою, яка зародилась від схрещення хімії і біології.
З усіх інших наук біохімія найбільше пов’язана з фізіологією.
Цей зв’язок обумовлений самою природою, сутністю біологічних процесів. В основі
любого порушення будь-якої фізіологічної функції лежить система змін біохімічних
реакцій. Не можна глибоко, до кінця вірно зрозуміти природу любого фізіологічного
процесу, якщо не знати його біохімізм, так як не можна вивчати біохімічні реакції
відокремлено від їхнього фізіологічного значення. Тому стає зрозумілим, чому до другої
половини 19 сторіччя біохімія була не самостійною наукою, а розділом фізіології. На хід
біохімічних процесів вирішальне значення робить стан фізіологічних функцій організму і
перш за все стан нервової системи.
Тісний взаємозв’язок біохімії і фізіології відобразився і у творчості багатьох великих
дослідників. Великий руський фізіолог та акад. І.П. Павлов є одночасно одним з
основоположників низькі важливих розділів біохімії, зокрема розділів ензимології: про
перетворення зімогенів (проферментів) в активні ферменти, о зворотності дії ферментів,
будові та властивостях травних ферментів.
Поступово, у зв’язку з накопиченням біологічних знань, біохімія стала одним з ведучих
розділів фізіології, а потім відокремилась у самостійну науку. В теперішній час, у зв’язку з
могутнім розвитком окремих розділів біохімії, з’являється тенденція виділення деяких з
них у самостійні наукові дисципліни (наприклад, ензимології).
 Звязок біохімії з фізіологією, від якої вона відокремилась і стала самостійною наукою. Власне,
ці дві науки доповнюють одна одну: фізіологія вивчає функції здорового організму, а біохімія,
спираючись на свої специфічні методи, відкриває ті хімічні компоненти та процеси, що лежать в
основі цих функцій, тобто фізіолог для пояснення тієї чи іншої функції на молекулярному рівні завжди
звертається до біохімії. Можна вважати, що фізіологія – це "старша сестра" біохімії.
Значно молодшою від біохімії є біофізика (започаткована в 40-50 роках ХХ ст.), яка вивчає
фізичні та фізико-хімічні прояви життя. Від біохімії відокремилась ще одна наука – молекулярна
біологія, яка має пряме від­ношення до вивчення нуклеїнових кислот та передавання спадкової ін­
формації.
Для медицини біохімія стала головною фундаментальною науковою дисципліною, що на
молекулярному рівні пояснює всі біологічні процеси в нормі й при захворюваннях. Вона лежить в
основі сучасної діагностики, встановлення прогнозу перебігу захворювання та лікування хворих.
Завдяки біохімії було розкрито причини і механізми таких захворювань, як цукровий і нецукровий
діабети, серповидноклітинна анемія, глікогенози, колагенози тощо (так званих молекулярних хвороб).
Жоден клініцист у своїй практичній діяльності не обходиться без біохімічних обстежень хворих.
Студенту-медику біохімія не тільки допомагає зрозуміти молекулярні основи і механізми
фізіологічних та патологічних процесів, але і сприяє формуванню клінічного мислення, виробленню
наукового світогляду, демонструючи на конкретних прикладах, що в основі біологічних процесів
здорового і хворого організмів лежать зміни молекулярних структур або хімічних чи енергетичних
перетворень.
 Як було сказано, біохімія як наука сформувалась на межі ХІХ-ХХ століття. Але історичні її
корені губляться в сивій давнині. Термін "біохімія" має у своїй основі два грецькі слова: біос і хем.
“Біос” означає життя, слово “хем” бере свій початок від назви провінції в гирлі Ніла, що біля
Александрії в Єгипті. Тут на врожайних землях здавна оселювались люди і розвивали всі види
діяльності, зокрема науку. У них було розвинуто виробництво хліба, вина, оцту, дублення шкіри,
виготовлення барвників, тобто вони користувались біохімічними технологіями.
Біохімія взаємозв’язана і з органічною хімією. При проведенні досліджень біохіміки
виділяють окремі речовини з живих організмів, очищують від домішок,
встановлюють однорідність, визначають склад та структуру, вивчають властивості,
після чого, при необхідності, синтезують ці речовини. Такі ж самі етапи дослідження
у хіміка-органіка. Але якщо у хіміка на цьому робота закінчується, у біохіміка
починається найважливіше і найцікавіше – вивчення перетворень цих сполучень у
загальній системі обміну речовин живого організму, визначення їх ролі у
життєдіяльності організму. Зв’язок біохімії та органічної хімії також відобразився у
науковій творчості багатьох вчених. Так видатний радянський хімік-органік акад..
Н.Д. Зелинський відомий своїми працями з біохімії білків.
З кожним роком розширюються зв’язки біохімії з фізичною хімією. Велике значення
для протікання життєвих процесів мають швидкості біохімічних реакцій, їх
залежності від температури, активної реакції середовища та зв’язку з осмотичними
явищами. Всі ці питання входять до компетенції і біохімії і фізичної хімії.
Ще тридцять років потому можна було говорити про серйозну взаємодію біохімії з
математикою. Зараз це стало очевидним фактом. І це не тільки тому, що результатам
біохімічних досліджень можна вірити лише тоді, коли статистично оброблені, відома
ступінь їхньої достовірності. Значно більше важливий вклад математики у біохімію у
зв’язку з широким впровадженням метода математичних моделей, розгляданням ряду
біохімічних процесів з точки зору прямих та зворотних зв’язків, механізмів регуляції
та управління цими процесами, їх саморегуляції (тобто сполучення біохімії з
кібернетикою), що призвело до широкого використання комп’ютерів у сучасних
біохімічних дослідженнях.
 У сучасній біохімії виділяють три розділи (етапи), які часто слідують не послідовно один за
одним, а паралельно:
1. Статична біохімія.
2. Динамічна біохімія.
3. Функціональна біохімія.
Статична біохімія- вивчає склад і хімічну структуру тканин та органів. Це найнижчий ступінь
пізнання живого на молекулярному рівні. Перетворення в організмі речовин, виявлених методом
статичної біохімії, досліджує динамічна біохімія. Функціональна біохімія на підставі даних статичної і
динамічної біохімій вивчає зв'язки хімічних перетворень в органах і тканинах з їх фізіологічними
функціями. На ранніх стадіях розвитку біохімії вивчали тільки хімічний склад тканин і органів.
Перетворення речовин та зміни їх залежно від функцій організму (сон, травлення, м'язове скорочення,
збудження тощо) досліджували на наступних етапах. Принципи біохімічних процесів плідно
застосовуються в промисловості, зокрема в біотехнології, для створення технологій високо
ефективних і екологічно сумісних виробництв. Сучасна людина повинна володіти основами
біохімічних знань для вироблення принципів раціонального способу життя - харчування, поводження
серед величезної кількості чужорідних хімічних речовин, що оточують - препаратів побутової хімії,
косметичних засобів, консервантів, ліків, забруднювачів середовища.
Динамічна біохімія – вивчає перетворення речовин в процесі життєдіяльності або протягом
хімічних процесів які відбуваються у живій матерії. Цей розподіл, у значній мірі умовний, при
проведенні реальних біохімічних досліджень неможливо глибоко вивчити та зрозуміти
перетворення будь-якої речовини в організмі, не знаючи будови, властивостей цієї речовини, та
навпаки, будь-яка характеристика властивостей біохімічних сполук буде неповною без опису їх
перетворень в організмі.
Гарно дякую за увагу)