РОЗДІЛ 8.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА ЇХ

ВИКОРИСТАННЯ
8.1. КЛАСИФІКАЦІЯ І ВЛАСТИВОСТІ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДОБРИВО. Академік Д.М. Прянишников у своєму визначені поняття "добриво'1
вказував, що воно може містити живлення для рослин, підсилювати мобілізацію
поживних речовин у ґрунті, підвищувати енергію життєвих процесів у ньому і змінювати
властивості субстрату.
"Добриво - речовина, призначена для покращення живлення рослин підвищення родючості ґрунту" (ДЕСТ -
1978).
Як добрива застосовуються найрізноманітніші речовини, як відрізняються за походженням, характером дії на
рослини та ґрунт, хімічним складом, конструкцією (структурою) тощо.
При вивченні властивостей, характеру дії їх на рослини і ґрунт, при розробці диференційованих прийомів
практичного застосування виникає необхідність розмістити їх у певну систему, тобто класифікувати. Існують різні
підходи до класифікації добрив і відповідно різна класифікація.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ. За цією ознакою добрива поділяють на три групи: 1) органічні; 2)
мінеральні; 3) бактеріальні (рис.8.1)
До органічних добрив відносяться ті, які своїм походженням зобов'язані рослинам або тваринам і є залишками
перших або виділеннями других (гній, торф, пташиний послід, фекальна маса, компости, сидерати).
Мінеральними добривами називаються ті, які отримуються промисловим способом, шляхом хімічної або
механічної обробки сировини (азотні, фосфорні, калійні тощо).
Бактеріальні добрива - препарати, які містять мікроорганізми, що здатні підвищувати вміст поживних речовин
(азотфіксуючі, бульбочкові бактерії) і мобілізувати, тобто переводити важкодоступні речовини в доступні форми
(фосфоробактерин, силікатні бактерії тощо).
Хімічні меліоранти - містять СаСО3, CaO, Ca(OH)2, CaSO4 використовуються для вапнування чи
гіпсування.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА АГРОНОМІЧНИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ АБО ХАРАКТЕРОМ ДІЇ. За характером дії на
рослини та ґрунт добрива діляться на: 1) прямої дії; 2) непрямої дії.
Добрива прямої дії містять у собі необхідні для рослин елементи живлення і мають безпосередній вплив на
поживний режим ґрунту (мінеральні і органічні добрива).
Добрива непрямої дії, залежно від числа поживних речовин, поділяються на одно- і багатосторонні. Добрива
застосовують для покращення фізико-хімічних і мікробіологічних властивостей ґрунту. При цьому вони позитивино
впливають на рухливість поживних речовин і живлення рослин. До них відносяться вапнякові добрива, гіпс,
бактеріальні препарати.
КЛАСИФІКАЦІЯ ДОБРИВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, МІСЦЕМ І СПОСОБОМ ОТРИМАННЯ
За цією класифікацією розрізняють:
1) місцеві або господарські;
2) заводські (промислові, штучні).
До місцевих добрив відносяться:
а) добрива, які отримуються безпосередньо в господарствах як відходи (гній, гноївка, компости, зола, пташиний
послід);
б) добрива, які виготовляються в самому господарстві в результаті агротехнічних заходів (зелене добриво);
в) добрива, які добуваються на території господарства або поблизу його (торф, вапняк, мул болотний);
г) відходи промисловості.
До заводських відносяться:
а) продукти добування і розмелу агроруд (фосфоритне борошно, сирі калійні солі);
б) продукти заводської хімічної переробки агроруд (суперфосфат, преципітат);
в) продукти синтетичної азотної промисловості (азотні і комплексні добрива);
г) продукти із відходів промисловості (томасшлак, фосфатшлак,сульфат амонію);
д) бактеріальні добрива.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА КОНСТРУКЦІЄЮ.
За цією класифікацією розрізняють:
1) прості (односторонні) - містять один елемент живлення (азотні, фосфорні, калійні і мікродобрива);
2) комплексні - містять не менше двох елементів живлення (складні, складно-змішані, змішані).
ВИДИ ДОБРИВ. Групу добрив, до складу яких входить та чи інша поживна речовина (азот, фосфор або
калій), прийнято називати видами добрив.
Мінеральні добрива, із врахуванням вмісту поживних речовин поділяються на такі види - азотні, фосфорні, калійні,
комплексні (складні, складнозмішані), вапнякові, борні, марганцеві, молібденові тощо.
Види мінеральних добрив, залежно від елементів, що входять до їх складу (нітрати, сульфати, фосфати),
катіонного та аніонного складу чи інших властивостей, розподіляють на форми - групи добрив одного виду.
Азотні добрива мають такі форми: аміачна селітра, сечовина, сульфат амонію тощо. Фосфорні - суперфосфат,
фосфоритне борошно, преципітат. Хлористий калій, калійна сіль - форми калійних добрив.
Вибір видів і форм добрив, із врахуванням біологічних особливостей рослин і фізико-хімічних властивостей
ґрунту, гідротермічної характеристики зони, є важливою умовою ефективного їх використання. При виборі
видів добрив враховується вміст тієї чи іншої поживної речовини у ґрунті, забезпечення рослин поживними
речовинами. Наприклад, при виборі форм амонійного чи нітратного азоту враховується біологічна особливість
культури, відношення до різних форм азоту; фосфорних - здатність засвоювати різні форми фосфору (розчинні,
нерозчинні), а також попутні елементи.
Азотні добрива залежно від форм сполуки азоту поділяються на наступні форми:
а) амонійні, які містять катіон амонію (NH4+), зв'язаний з кислотним залишком. До них відносяться сульфат
амонію і хлористий амоній;
б) нітратні, які містять азот в окисленій формі (NO3-). Їх представниками є кальцієва і натрієва селітри;
в) амідні, до складу яких входить амідна група (NH2). До них відносяться карбамід (сечовина) і цианамід кальцію;
г) амонійно-нітратні містять азот одночасно в амонійній (NH4+) і нітратній (NОз-) формі. Представником
є аміачна селітра;
д) аміачні (рідкі азотні добрива), в яких азот міститься у вигляді вільного аміаку (NH3). До них відноситься аміак
рідкий (безводний), аміак водний, аміакати (амонійно-аміачно-нітратні, амонійно-аміачно-амідно-нітратні).
Основною сировиною для виробництва азотних добрив є аміак для амонійних, амонійно-нітратних та рідких і
азотна кислота для нітратних та амонійно-нітратних.
Аміак отримують із азоту повітря та водню.
Головними видами азотних добрив на сьогодні є карбамід (сечовина), аміачна селітра, сульфат амонію, водний і
безводний аміак.
Фосфорні добрива за ступенем засвоюваності та розчинності діляться на 4 групи:
1) водорозчинні - суперфосфат простий і подвійний гранульований і порошковидний. Застосовується на всіх
типах ґрунтів під усі культури;
2) цитратно-розчинні, які розчиняються в 50% розчині лимоннокислого амонію. До них відноситься преципітат;
3) лимонно-розчинні, які розчиняються у 2%-му розчині лимонної кислоти - томасшлак, фосфатшлак. Ці
добрива застосовуються під усі сільськогосподарські культури, особливо на кислих ґрунтах під зяблеву оранку;
4) важкорозчинні, які розчиняються в сильних кислотах - фосфоритне борошно. Це добриво застосовується в
основному на кислих ґрунтах під зяблеву оранку. Фосфор важкорозчинних фосфатів краще
використовується рослинами за тонкого помелу, а також при внесенні з фізіологічно кислими солями та в складі
компостів.
Водорозчинні фосфорні добрива виробляються у вигляді гранул і порошків. Сировиною для виробництва
фосфорних добрив є апатит і фосфоритне борошно.
Калійні добрива за способом виробництва діляться на такі групи:
1) концентровані, які виготовляються шляхом заводської переробки сирих калійних солей. До них відносяться
хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія, калімаг та ін.;
2) змішані, які отримуються шляхом змішування концентрованих і сирих калійних добрив. До них відносяться 40%-
ва калійна сіль, хлористий калійелектроліт;
3) сирі калійні солі, які отримуються шляхом розмелу природних калійних солей, характеризуються
низьким вмістом калію і великою кількістю домішок. До них відносяться сильвініт, каїніт, карналіт та ін.
При виборі форм калійних добрив слід враховувати реакцію рослин на хлор. Хлористий калій є основним добривом
для більшості сільськогосподарських культур. Цукрові та кормові буряки поглинають багато натрію, тому для них
кращими формами є сирі і змішані калійн добрива. Під культури, чутливі до хлору (картоплю, гречку, тютюн,
овочі) краще застосовувати сульфат калію, калімагнезію та калімаг.
Комплексні добрива за числом основних поживних речовин поділяються на подвійні (амофос,
діамофос, нітрофос, нітроамофос калійна селітра) і потрійні (нітрофоска, нітроамофоска, карбоамофоска).
За способом виробництва їх ділять на складні, складнозмішані, змішані та рідкі.
Складні добрива отримують шляхом хімічної переробки сировини в єдиному технологічному процесі. Як вихідні
компоненти використовуються аміак, фосфорна, азотна і сірчана кислоти, апатит, фосфорит. До них відносяться
амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, нітроамофоска та ін.
Складнозмішані добрива отримують шляхом змішування готових односторонніх добрив з наступною обробкою їх
аміаком, аміакатами фосфорною і сірчаною кислотами.
Змішані добрива отримують шляхом механічного змішування односторонніх гранульованих або кристалічних
простих добрив. Суміш повинні мати добрі фізичні властивості, придатні для механізованого внесення. Ці добрива
готують безпосередньо в господарствах.
Рідкі комплексні добрива (РКД) - це водні розчини або суспензії, як містять не менше двох елементів.
Отримуються шляхом нейтралізації аміаком фосфорної і поліфосфорної кислот з додаванням сечовини, аміачної
селітри і та ін.
Комплексні добрива краще забезпечують потреби рослин у поживних речовинах порівняно із тукосумішами, що
містять еквівалентну кількість елементів живлення. Вони випускаються в основному в гранульованому вигляді, що
дає можливість рівномірно їх вносити і скоротити витрати на перевезення та зберігання.
Провідна роль належить добривам з вирівняним співвідношенням поживних речовин. Такі добрива як
нітроамофоска, нітрофоска, фосфат сечовини, карбоамофоска можуть застосовуватись на всіх ґрунтах під усі
культури. На забезпечених калієм ґрунтах вносяться нітроамофос і нітрофос. На бідних фосфором і
забезпечених азотом ґрунтах використовувати амофос і діамофос.
Мікродобрива - добрива, які містять бор, марганець, молібден, цинк, мідь та ін. мікроелементи, необхідні
рослинам у невеликій кількості. До них відносяться, відповідно, борні, молібденові, мідні та ін. Ці елементи
виконують важливі фізіологічні функції, беруть участь в окисно-відновних процесах, активізують асимілюючу
здатність рослин. Дефіцит засвоюваних мікроелементів зумовлює зниження врожаю і погіршення якості
отримуваної продукції.
Вапняні матеріали - це вапнякові матеріали, які можна поділити на три групи: 1) природні карбонатні тверді
породи, що потребують розмелу (вапняки, доломіти); 2) крихкі (торф, гажа, доломітове борошно); 3)
зди промисловості, які містять вуглекислий кальцій (сланцева зола,
металургійні шлаки, дефекат).
Гіпс служить для покращення солонців і солонцюватих ґрунтів, які мстять натрій у поглинаючому комплексі. Для
гіпсування застосовують гіпс, фосфогіпс, глиногіпс.

ДОЗИ І НОРМИ ДОБРИВ.

Норма добрива - кількість добрива, яка вноситься під культуру за період вирощування.
Доза добрива - кількість, яка вноситься за один прийом. Норми і дози добрив можуть розраховуватись в
центнерах, кг/га фізичної маси, а також у кг/га діючої речовини.
Норми і дози внесення добрив і поживних речовин під окремі культури встановлюються на основі польових дослідів
і агрохімічних аналізів ґрунту та рослин.
До норм внесення добрив, встановлених на основі польових дослідів, вносяться поправні коефіцієнти залежно від
агрохімічних показників ґрунту. Наприклад, для фосфору за дуже низького рівня забезпечення береться коефіцієнт
1,5, при низькому - 1,0, середньому - 0,7, підвищеному - 0,5, високому - лише в рядки.
Норми внесення добрив у поживних речовинах встановлюються балансово-розрахунковим методом. При
встановленні норми таким методом (за І.С.Шатиловим) враховується винос поживних речовин з основною і
побічною продукцією сільськогосподарської культури, кількість поживних речовин, яку рослина може (умовно)
засвоїти на даному полі, а також коефіцієнти використання рослиною елементів з мінеральних і органічних добрив.
Коефіцієнти використання поживних речовин із ґрунтів у різних авторів різні. Наприклад, за Шатиловим, азоту - 20-
25%, фосфору - 5-7%, калію - 10-12%. Коефіцієнти використання поживних речовин із гною (Справочник
анрохимика. - М., 1978, дані ЦІНАО): N - 25%, Р2О5 -40%, К2О - 70%, з мінеральних добрив: N - 60(45)%, Р2О5 - 20%,
К2О - 70 (50)%.
Коефіцієнт використання поживних речовин із добрив показує частку внесених з ними елементів живлення,
використану рослинами на створення приросту врожаю в рік застосування добрив.
Визначається коефіцієнт частіше за все методом різниць - відношенням різниці виносу елементу з врожаєм у
варіантах із добривами та контрольним (без добрив) до кількості внесеної в ґрунт з добривам поживної речовини і
виражається у відсотках або десятковим дробом

By - винос поживних речовин із врожаєм удобреного варіанту, кг/га;

Вс - винос поживних речовин із врожаєм контрольного варіанту, кг/га;
С -кількість поживних речовин, внесених із добривами, кг/га; 100 – коефіцієнт для перерахунку у відсотки.
Цей метод вважається прикладним, але має суттєвий недолік. Умовно вважається, що при застосуванні добрив
кількість використаних рослинами поживних речовин самим ґрунтом на змінюється. Насправді це не так.
Коефіцієнт використання поживних речовин істотно змінюється залежно від ґрунту, погодних умов, біологічних
особливостей культур, норм, форм добрив, способів, прийомів, термінів їх внесення і т.д.
ТЕРМІНИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ
Рослинам поживні речовини необхідні протягом всієї вегетації. Термін внесення добрив залежать від біологічних
особливостей культур, ґрунтово-кліматичних умов, норми внесення, видів і форм добрив, їх надходження,
наявності техніки тощо.
Розрізняють три терміни внесення добрив у ґрунт – допосівне, припосівне, післяпосівне.
Допосівне удобрення інакше називають основним. Мета його проведення - основна заправка ґрунту поживними
речовинами. При цьому вноситься більша частина (2/3 або 3/4) добрив, призначених для внесення під певну
культуру. Для основного удобрення широко застосовуються органічні добрива, а також менш розчинні форми
мінеральних добрив, вапняні матеріали.
Основне удобрення зазвичай проводять восени врозкид під зяблеву оранку. Рідше вносяться під весняну оранку
або передпосівну культивацію Добрива можуть зароблятися звичайними зерновими сівалками після зябу восени
або навесні перед посівом культур.
Припосівне удобрення, або внесення добрив у рядки, лунки і гнізда при посіві зернових і посадці картоплі
називається локальним.
Післяпосівне удобрення - внесення добрив після посіву в період вегетації рослин - отримало назву
підживлення. Розрізняють прикореневе, кореневе і позакореневе підживлення.
СПОСОБИ ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ. Розрізняють суцільні (врозкид, обприскування, обпудрювання) і місцеві
(локально-стрічкове, локально-екранне, рядкове) способи.
СПОСОБИ ЗАРОБКИ ДОБРИВ. Застосовується кілька способів заробки: плугом, культиватором, боронами,
сівалкою, туковими сівалками та ін.
ТЕРМІНИ ВНЕСЕННЯ. Терміни внесення розрізняють за періодами року - осіннє, весняне, весняно-літнє.

8.2. АЗОТНІ ДОБРИВА

У 1830 р. з природних покладів Південної Америки (у Чилі) почали видобувати перше азотне добриво - чилійську
селітру. Однак ці поклади дуже швидко вичерпувались. Іншим азотним добривом був сульфат амонію, який раніше
добували тільки з газів, що утворювались при і коксуванні вугілля. Однак виробництво його не задовольняло дедалі
зростаючі потреби сільського господарства в азотних добривах. У кінці XIX ст. у Норвегії було побудовано перший у
світі завод для виробництва синтетичних азотних добрив з використанням повітря, яке продували крізь електричну
дугу. Однак цей спосіб не знайшов поширення через високу вартість і велику гігроскопічність добутого добрива.
У кінці 1919 р. в Німеччині було розроблено новий спосіб сполучення атмосферного азоту з воднем. Усі мінеральні
азотні добрива в промисловості виробляють з аміаку та азотної кислоти.
Таблиця 8.1. Реакції найважливіших хімічних сполук, що містяться у добривах, ґрунті, та можливі їх втрати

Таблиця 8.2. Характеристика найважливіших твердих азотних добрив

Добриво Вміст азоту. %(за масою) Гігроскопічна точка*. %
1
Аміачна селітра 34,0-34,5 66,9
Карбамід(сечовина) 46,0 80,0
сульфат амонію 20,5-21,0 81,0
Сульфат-нітрат амонію 26,0 -
Натрієва селітра 15,0-16,0 77,1
Кальцієва селітра 17,5 55,4
Вапнисто-аміачна селітра 20.0-28.0 -
* Рівноважна вологість повітря над насиченим розчином солі при 20 °С, що визначає здатність добрива до переходу з
твердого стану в рідкий.
Азотні добрива, які містять менше ніж 35% азоту, вважаються простими, а більше ніж 35% - концентрованими
(табл. 8.2).
Аміачні добрива внаслідок вбирання мікроорганізмами та адсорбції аміаку ґрунтовими колоїдами менше
вимиваються з ґрунту, ніж нітратні. При поверхневому внесенні ці добрива втрачають аміак. Систематичне їх
застосування призводить до підкислення ґрунтового розчину.
Сульфат амонію (NH4)2SO4 містить 20,5-21% азоту. За зовнішнім виглядом - це дрібнокристалічна сіль сірого, сіро-
зеленого, білого, голубого або жовтуватого кольору.
Сульфат амонію добувають в основному вловлюванням сірчаною кислотою аміаку, який виділяється з газами
коксових печей:
2NH3 + H2SO4 = (NH4)2SO4 і як побічний продукт при виробництві капролактаму.
Сульфат амонію малогігроскопічний, майже не злежується і добре розсівається. Це фізіологічно кисла сіль, тому
після використання її рослинами в ґрунті залишається вільна сірчана кислота.
При внесенні в ґрунт сульфат амонію швидко розчиняється. Амонійна група поглинається ґрунтовим вбирним
комплексом, що утримує азот від вимивання. Внаслідок такої взаємодії в чорноземах утворюється гіпс:
Са2+ [ГВК] + (NH4)2SO4
Ca2+
2H2O = [ГВК] NH4+ NH4+
CaS04 • 2HoO
а в підзолистих і опідзолених ґрунтах - сірчана кислота. Одноразове внесення сульфату амонію навіть на
підзолистих ґрунтах істотно не позначається на зміні реакції ґрунтового розчину. Систематичне внесення на
підзолистих і опідзолених ґрунтах сульфату амонію призводить до підкислення ґрунтового розчину:
(NH4)2 SO4 + Н2О = NH4+ 4- Н+ SO42- j NH40Fj
і і
рН<7 Кореневе I
вбирання
+ Н2О
АГРОХІМІЯ 365
Цю особливість добрива слід враховувати при його використанні. На «ислих підзолистих і опідзолених ґрунтах
паралельно з внесенням гульфату амонію треба застосовувати вапнування ґрунту або вносити його зазом з
добривами, що мають лужну реакцію (фосфоритним борошном, оосфатшлаком).
На чорноземах застосування сульфату амонію на розвиток рослин -егативно не впливає: його дія прирівнюється до
дії нітратних форм азотних добрив, а інколи й перевищує її.
Наявність сірки в сульфаті амонію треба розцінювати не як баласт, а як елемент живлення рослин (особливо на
ґрунтах, що бідні на неї).
Недоліки сульфату амонію - низький вміст азоту та висока фізіологічна і ислотність добрива.
Хлорид амонію NH4CI містить 24-25% азоту. Його добувають як побічний продукт содового виробництва за
рівнянням
NH3 + СО2 + Н2О + NaCI = NaHCO3 + NH4CI
Хлорид амонію має біле або жовтувате забарвлення. Це дрібнокристалічна гігроскопічна сіль. При зберіганні
злежується, погано зозсівається. Недоліками цього добрива є великий вміст хлору (66,6%) та "ігроскопічність, що
потрібно враховувати при внесенні його під культури, чутливі до цього елемента (картопля, тютюн, виноград,
конюшина, гречка, зоняшник, люпин, льон, коноплі та деякі овочеві культури). При нормі 60 <г/га азоту з хлоридом
амонію вносять у ґрунт близько 150 кг хлору. У "рунті хлорид амонію нітрифікується. Як і сульфат амонію, це
фізіологічне <исле добриво і при систематичному його внесенні ґрунт підкислюється. -Цоб цього уникнути, хлорид
амонію перед внесенням доцільно нейтралізувати лужними добривами або удобрювати ним вапнований "рунт. Щоб
запобігти негативному впливу хлору на чутливі до нього <ультури, хлорид амонію слід вносити під зяблеву оранку.
Оскільки іони амонію вбираються ґрунтом, а іони хлору не вбираються:
ІЛ

[ГВК]
2NH4CI = [ГВК] NH4+ NH4+
CaCI2
значна частина хлору разом з атмосферними опадами проникає в нижчі .ііари ґрунту.
Найкраще вносити хлорид амонію під культури, які мало реагують на зміст хлору (зернові, цукрові буряки).
Рідкий безводний аміак NH3 - висококонцентроване азотне добриво, що містить 82,3% азоту. За зовнішнім
виглядом це безбарвна рідина густиною 0,61 г/см3 (при 20 *С). Зберігається в спеціальних стальних цистернах. На
повітрі бурхливо кипить і швидко випаровується. Добувають зрідженням газоподібного аміаку при - 33,35 °С (рис.
8.4).

366 MM. Городній, A.B. Бикін, JIM. Нагаєвська

При внесенні у ґрунт рідкий безводний аміак переходить у газоподібний стан. У вигляді газу він вбирається
ґрунтовою водою та ґрунтом з утворенням гідроксиду амонію NH4OH. Взаємодіючи з аніонами ґрунтового розчину
(НСО3-NO3*, SO42), він утворює солі. Вносити рідкий безводний аміак треба на глибину не менше ніж 12-15 см
спеціальними машинами типу рослинопідживлювачів. Рідкий аміак бажано вносити в ґрунт де початку висівання
сільськогосподарських культур, оскільки він здатний руйнувати кореневу систему рослин, інгібувати розвиток
мікроорганізмів. Така дія аміаку короткочасна, триває від декількох годин до 10-15 діб після внесення, поки він
перетвориться на сполуки амонію або нітрати. При цьому реакція ґрунту може змінюватися від сильнолужної до
кислої. Агрохімічна оцінка дії рідкого аміаку рівноцінна твердим азотним добривам з еквівалентною кількістю азоту.
Однак вирішальним фактором при цьому є вартість добрив. Тому головною перевагою рідкого аміаку перед іншими
азотними добривами є нижча вартість одиниці азоту (на 40%) та можливість повної механізації його
транспортування і внесення в ґрунт.
Недоліками рідкого аміаку порівняно з твердими добривами є його втрати (звітрювання в атмосферу), високі
затрати на техніку для зберігання та внесення, токсичність для людей. Тому, щоб запобігти втратам,
найефективніше вносити рідкий аміак у ґрунт в охолодженому до -34 °С стані (рис. 8.5), коли він розділяється на
рідку (85%) та газоподібну (15%) фази. Для цього в господарствах можна переобладнати агрегати АША-2,0, РВК-
5,1.
Рис. 8.5. Залежність приросту врожаю озимої пшениці від глибини внесення рідкого аміаку
АГРОХІМІЯ 367
- лкий аміак також використовують для амонізації торфу, обробки соломи ■ ~тою, розкислення силосу, дезинфекції
приміщень, знищення деяких
-~:вих патогенних організмів. На ці цілі витрачається близько 30% ._■ :го аміаку, що надходить у господарства.
За даними дослідників, можливості для поліпшення технологій ......::истання рідкого аміаку ще далеко не вичерпані.
±иіачна вода (NH3) • Н2О - це розчин аміаку у воді. За зовнішнім виглядом
_і£ жовтувата рідина із запахом нашатирного спирту. Для сільського
::~одарства виробляють аміачну воду першого і другого сортів. У воді
ієсиюго сорту міститься 20 % азоту і 25 % аміаку, у воді другого сорту - 16,5
'% азоту і 20,5 % аміаку.
З аміачній воді азот перебуває у формі іонів амонію NH4+ і вільного аміаку v~:. Співвідношення між ними приблизно
становить 1 :250. Велика кількість зльного аміаку в аміачній воді свідчить про можливі його втрати, тому at-ссити це
добриво треба на глибину 12-16 см на ґрунтах легкого і на 8-12 2м на ґрунтах важкого механічного складу. Азот аміачної
води закріплюється ~ *рунті міцніше, ніж азот аміачних добрив. Аміачну воду можна вносити перед сівбою озимих, в
зайнятому пару, під зяблеву оранку, навесні перед зеібою сільськогосподарських культур і влітку для підживлення
просапних, -мачна вода має лужну реакцію, тому при підживлюванні :.*ьськогосподарських культур її слід вносити
посередині міжрядь, щоб іапобігти опікові рослин. Загортати добрива треба в такий ґрунт, який не - силипає до
робочих органів машин, інакше забиватимуться отвори -атрубків, добриво в ґрунт не потраплятиме, й аміак
втрачатиметься. При = -есенні аміачної води ґрунт спочатку підлужується, а потім внаслідок "соцесу нітрифікації
внесеного аміаку - підкислюється.
Аміачна вода викликає незначну корозію стальних деталей і швидко глінує вироби з кольорових металів. Тому для її
зберігання, перевезення та 5-есення застосовують обладнання із сталі та чорних металів.
Недоліки аміачної води - низька концентрація азоту та токсичність для лвдей.
Аміакати мають загальну формулу Ca(NO3)2NH4NO3 пл Н2О. Це рідкі азотні
і:брива, що є розчинами деяких азотних добрив (аміачної селітри або
гуміші сечовини і кальцієвої селітри) в аміачній воді. Вміст азоту в аміакатах
зливається в межах 30-45%. За зовнішнім виглядом це безбарвні або
«звтуваті рідини із сильним запахом аміаку.
Хімічна промисловість випускає три види аміакатів - А, Б, В. Аміакати А і Е виробляють з аміачної селітри і рідкого
аміаку при різному їх співвідношенні. В аміакаті А азоту міститься 34-37%, в аміакаті Б - 37-40 %. -міакат В виробляють з
аміачної і кальцієвої селітр та аміаку. Вміст азоту в -=>ому 28-32%. Перспективнішим є аміакат В. Він майже не викликає
корозії металів, його, як і аміачну воду, можна зберігати в цистернах для -афтопродуктів.
Вуглеаміакати - це розчини карбонату (NH4)2CO3 та гідрокарбонату

368 MM. Городній, А.В. Бикін, JIM. Нагаевська

амонію NH4HCO3 і сечовини (NH2)2CO в аміачній воді. Вміст азоту в них становить 18-35%. Порівняно з аміакатами
А, Б і В вуглеаміакати містять значну кількість вугільної кислоти (250-400 г/л розчину). Оскільки вуглеамікати не
впливають негативно на чорні метали, для їх зберігання \ транспортування не потрібна спеціальна тара.
Застосовувати вуглеамікати для удобрення культур слід у весняно-літній період. При температурі, нижчій за 10-15
°С вуглеаміакати кристалізуються, що утруднює внесення їх у ґрунт.
Для зберігання і застосування рідких азотних добрив потрібні герметичні резервуари. Відсутність їх призводить до
значних втрат азоту. Позитивним у використанні цих добрив є те, що процес транспортування і внесення їх у ґрунт
механізовано. За ефективністю вони не поступаються перед твердими добривами. Плав - це безбарвна або
слабкозабарвлена рідина, що містить ЗО % азоту. Складається з розчинів, аміачної селітри і сечовини.
Кристалізується при температурі -3°С. Перевозять плав у сталевих цистернах. У таких цистернах його можна
зберігати до семи місяців, за цей час сталева поверхня цистерн ще не встигає піддатись корозії. Після
використання плаву тару й механізми, якими користувались, слід відразу промити водою. Використовують плав як
передпосівне добриво та для підживлення.
Сульфат амонію-натрію (NH4)2 SO4- Na2SO4 містить близько 16 % азоту. Добувають як побічний продукт
виробництва капролактаму. Застосовувати його краще на чорноземах і сіроземах.
Нітратні добрива, або селітри, містять азот у формі іонів NO3*, їхня дія на рослини виявляється швидко із-за
підвищеної рухливості нітрат-іонів. Нітрати легко вимиваються з ґрунту опадами, тому їх краще вносити в суху
погоду. Селітри, як правило, є фізіологічно лужними добривами, тому їх доцільно використовувати на кислих
ґрунтах.
Натрієва селітра NaNO3 містить 15,5-16% азоту і 26% натрію. Добувають натрієву селітру за реакцією
нейтралізації азотної кислоти гідроксидом або карбонатом натрію:
Na2CO3 + 2HNO3 = 2NaNO3 + Н2О + СО2
Оскільки витрачати азотну кислоту на цей процес економічно недоцільно, натрієву селітру частіше добувають
адсорбцією оксидів азоту з нітрозних газів, що виділяються в процесі виробництва азотної кислоти, розчинами
гідроксиду або карбонату натрію. Внаслідок взаємодії утворюються нітрат та нітрид натрію за схемами:
Na2CO3 + NO + NO2 = 2NaNO2 + CO2; Na2CO3 + 2NO2 = NaNO3 + NaNO2 + CO2;
2NaOH +NO + NO2 = 2NaNO2 + H2O; 2NaOH + 2NO2 = NaNO3 + NaNO2 + H2O Щоб перевести нітрит натрію в нітрат
натрію, використовують 50%-й
АГРОХІМІЯ 369
:сзчин азотної кислоти. Реакція відбувається за рівнянням
3NaNO2 + 2HNO3 = 3NaNO3 + 2HNO2 У кислому середовищі азотиста кислота розкладається:
3HNO2 = HNO3 + 2NO + Н2О
Оксид азоту (II) N0 повертають в окислювальну установку для ■езетворення на оксид азоту (IV) N02. Добутий
розчин нітрату натрію -арюють і кристалізують. Кристали відокремлюють центрифугуванням.
За зовнішнім виглядом натрієва селітра - це дрібнокристалічна гжосолона сіль білого або бурувато-жовтого
кольору. При зберіганні за :~риятливих умов не злежується, за умов достатньої вологості ' зисталізується у великі
кристали.
У ґрунті азот натрієвої селітри зв'язується тільки біологічним шляхом, "рунтовим вбирним комплексом нітратний
азот не поглинається і за умов достатнього зволоження та при зрошуванні може вимиватися в глибші шари "оунту.
Тому нітратні добрива доцільно вносити навесні. В засушливих зайонах азот натрієвої селітри може виноситись
капілярною течією у верхні ~ересушені шари ґрунту. Тому за таких умов ефективніші аміачні добрива.
Завдяки значній рухливості азоту нітратні добрива цінні для підживлення зослин у період вегетації та для
передпосівного удобрення.
Натрієва селітра - фізіологічно лужне добриво. Рослини вбирають аніони МОз" швидше, ніж катіони Na+.
Внаслідок цього в ґрунті нагромаджуються катіони Na+, які з гідроксильними групами ОН- утворюють луг. При
систематичному внесенні натрієвої селітри на кислих ґрунтах можлива деяка нейтралізація кислотності ґрунту.
Тому це добриво досить ефективне на кислих ґрунтах. На солонцях і солонцюватих ґрунтах застосовувати натрієву
селітру не слід, оскільки підвищується лужність ґрунтового розчину.
Кальцієва селітра Ca(NO3)2 містить 15-16% азоту. Утворюється під час нейтралізації азотної кислоти карбонатом
кальцію за рівнянням реакції
СаСО3 + 2 HNO3 = Ca(NO3)2 + Н20 + С02
Кальцієву селітру добувають поглинанням вапняним молоком нітрозних газів, що утворюються в процесі
виробництва азотної кислоти:
N02 + N0 + Са(ОН)2 = Ca(NO2)2 + Н20; 4NO2 + 2Са(ОН)2 = Ca(NO3)2 + Ca(NO2)2 + 2Н2О
Нітрити кальцію переводять у нітрати кальцію обробкою їх азотною кислотою:
3Ca(NO2)2 + 4HNO3 = 3Ca(NO3)2 + 2Н2О 4- 4N0

370 MM. Городній, А.В. Бикт ЛМ. Нагаєвська

Кальцієва селітра - дуже гігроскопічне добриво. Випускають його ш гранулах (круглих та у формі лусок). Поверхню
гранул вкривають тонким шаром гіпсу, смоли, парафіну або інших речовин, що зменшуют= гігроскопічність добрива.
Гранульована кальцієва селітра має жовте забарвлення.
Азот кальцієвої селітри, як і натрієвої, характеризується велико: рухливістю, на що треба зважати при визначенні
термінів її внесення.
Кальцієва селітра - фізіологічне лужне добриво, найкраще для кислії ґрунтів, в яких бракує кальцію. При
систематичному внесенні добрива ка підзолистих та опідзолених ґрунтах можливе поліпшення їхніх властивостей
завдяки збільшенню вмісту кальцію у ґрунтовому вбирному комплексі. Дг^ більшості рослин кальцієва селітра за
ефективністю не поступається перел натрієвою. Однак при удобренні коренеплодів вона менш ефективна, не*
натрієва селітра.
Аміачно-нітратні добрива. Аміачна селітра NH4NO3 -найпоширеніше азотне добриво. Містить 34,7-35,0% азоту
(порівну в аміачній і нітратній формах). Виробництво аміачної селітри ґрунтується на нейтралізаа
газоподібним аміаком 45-58%-го розчину азотної кислоти з наступним випаровуванням (рис.8.6):
NH3 + HNO3 = NH4NO3
Залежно від способу добування аміачна селітра може бути гранульованою і кристалічною, білого, жовтого, а часом
і червоного кольору (залежно від домішок). Значним недоліком цього добрива є висока гігроскопічність. При
зберіганні за несприятливих умов селітра кристалізується, утворюються тверді брили, для подрібнення яких перед
внесенням у ґрунт потрібні додаткові затрати праці.
Для поліпшення фізичних властивостей аміачної селітри її гранулюють. Під час гранулювання до селітри
добавляють водовідштовхуючі речовини, що дещо знижує вміст у ній азоту (до 33%).
При внесенні в ґрунт амонійний азот селітри поглинається ґрунтовим вбирним комплексом, а нітратний
залишається у ґрунтовому розчині.
Аміачна селітра - дуже цінне добриво для всіх культур на всіх ґрунтах при основному удобренні, сівбі і підживленні.
Це слабко-кисле добриво; фізіологічна кислотність його менша, ніж сульфату і хлориду амонію. Іноді воно може
підкислювати ґрунт внаслідок перетворення аміаку на азотну кислоту під впливом мікроорганізмів-нітрифікаторів.
На чорноземах систематичне внесення аміачної селітри практично не змінює реакції ґрунтового розчину. На
дерново-підзолистих та опідзолених ґрунтах перед внесенням аміачну селітру слід змішувати з меленим вапном.
При змішуванні з суперфосфатом її треба нейтралізувати вапном або фосфоритним борошном (10- 20% маси
добрива).
АГРОХІМІЯ 371
Аміачну селітру не можна змішувати з органічними речовинами і зберігати поряд з ними, оскільки це може
призвести до її самозаймання і вибуху. Тому для зберігання аміачної селітри слід суворо дотримуватись
регламентуючих нормативів.
Вапнисто-аміачна селітра NH4NO3CaCO3 - це аміачна селітра, нейтралізована вапняком шляхом змішування або
сплавляння 60 мас. частин селітри з 40 мас. частинами вапняку. Вміст азоту в цьому добриві становить 18-22%.
1 - нагрівнник аміаку; 2- нагрівник азотної кислоти; 3-нейтралізатори; 4 -донейтралізатори; 5 - випарний апарат; б -
промивний скрубер: 7 - гідрозатвор плаву аміачної селітри; в-фільтр; 8 - нагрівнник повітря; 10 - бак циркулюючого
розчину; 11 - відцентровий насос; 12 - грануляційна башта; 13 - апарат для охолодження гранул у киплячому шарі;
14- вентилятори; 15-конвеер
Рис. 8.6. Схема виробництва аміачної селітри.

372 MM. Городній, A.B. Бикін, JIM. Нагаєвська

Вапнисто-аміачна селітра малогігроскопічна, тому випускається в гранульованому вигляді, завдяки чому при
зберіганні не злежується добре розсівається. Вапно, що входить до її складу, повністю нейтралізує кислотність
нітрату амонію, внаслідок чого на кислих ґрунтах ця селітра ефективніша, ніж звичайна аміачна селітра. Вапнисто-
аміачна селітра діє краще, ніж звичайна, на такі культури, як цукровий буряк, озима пшениця конюшина. Це
добриво дуже поширене в країнах Західної Європи перспективне в нашій країні.
Нітрат-сульфат амонію 2NH4NO3(NH4)2SO4 містить 25-27% азоту, з них 18-19% в амонійній формі і 7-8% - у
нітратній. Це гранульована або дрібнокристалічна речовина сірувато-білого кольору. Виробляють її змішуванням
розплавленої аміачної селітри із сульфатом амонію або нейтралізацією сірчаної та азотної кислот аміаком.
Це добриво менш гігроскопічне, ніж аміачна селітра. При зберіганні менше злежується і добре розсівається, але
має вищу фізіологічну кислотність. За ефективністю дії на ґрунт і рослини нітрат-сульфат амонію наближається до
сульфату амонію.
Амідні добрива. Сечовина, або карбамід (NH2)2CO- найбільш концентроване тверде органічне азотне добриво з
вмістом азоту 46%. Це кристалічна або гранульована речовина білого кольору, малогігроскопічна і майже не
злежується під час зберігання, добре розсівається.
Добувають сечовину взаємодією аміаку з вуглекислим газом при температурі 185-200 °С і тиску 18-20 МПа:
2NH3 + СО2 = CO(NH2)2 + Н2О
При нагріванні вище за температуру плавлення (8-13'С) при атмосферному тиску сечовина розкладається з
виділенням аміаку й утворенням шкідливого для рослин біурету:
2(NH2)2CO = (H2NCO)2NH + NH3T.
У ґрунті сечовина під впливом уробактерій протягом 2-3 діб амоніфікується і перетворюється на карбонат амонію:
(NH2)2CO + 2Н2О = (NH4)2 CO3.
Під впливом нітрифікуючих бактерій азот через ряд проміжних стадій з амонійної форми переходить у нітратну за
загальними схемами: (NH2)2CO3 + ЗО2 = 2HNO2 + ЗН2О + СО2; 2HNO2 + О2= 2HNO3
Механізм дії біологічно кислих добрив на кислих ґрунтах полягає в тому, що при внесенні в ґрунт вони
нітрифікуються, утворюючи азотну кислоту,

АГРОХІМІЯ 373
•«а підкислює ґрунт. Особливе місце серед біологічно кислих добрив займає сечовина. Перетворення її в ґрунті
відбувається за стадіями:

Оскільки карбонат амонію - фізіологічно лужна сіль, то в перші дні після знесення може спостерігатися підлуження
ґрунтового розчину. Внаслідок дього сечовину рекомендують вносити насамперед на кислих дерново-іідзолистих та
опідзолених ґрунтах.
Амонійна група карбонату амонію вбирається ґрунтом і піддається нітрифікації з утворенням азотної кислоти. При
цьому ґрунтовий розчин підкислюється. Такі зміни реакції ґрунтового розчину під впливом сечовини досить помітні
на слабкобуферних ґрунтах.
Після засвоєння рослинами всього азоту сечовини в ґрунті не залишається ні кислих, ні лужних залишків і реакція
ґрунтового розчину не змінюється. Тому сечовину називають безбаластним добривом.
Останнім часом встановлено, що сечовину, яка містить азот в органічній формі, рослини можуть частково
засвоювати без попереднього перетворення азоту на інші форми.
Це добриво є найкращим для позакореневого підживлення озимої пшениці. Внесення розчину навіть у підвищених
концентраціях (25-30%), на відміну від інших азотних добрив, не викликає опіків у рослин і сприяє підвищенню
вмісту білка у зерні (табл. 8.3).

374 MM. Городній, А.В. Бикін, JIM. Нагаевська

Таблиця 8.3. Допустимі концентрації розчинів карбаміду, при яких пригнічується розвиток
рослин
Культура Концентрація. % Культура Концентрація. %
Зернові 5,0-3,0 Морква 1,2-3,0
Кукурудза 0,4-0,6 Цибуля 1,6-2,5
Буряки 1,5-2,0 Селера 0,8-1,0
Картопля 0,8-1,6 Тютюн 0,3-1,2
Квасоля 0,3-0,4 Персик 1,2-1,5
Томати 0.4-0.6 Яблуня, слива, вишня 0.6-1.0
При внесенні у ґрунт сечовину слід своєчасно загортати, оскільки втрати азоту з карбонату амонію у вигляді аміаку
можуть досягати 70%.
Гранульована сечовина містить до 1 % біурету. За ефективністю дії вона не поступається перед негранульованою,
оскільки за 10-15 діб біурет розкладається в ґрунті. Велика кількість біурету (2,5-5%) токсична для рослин. Для
позакореневого підживлення зернових можна використовувати гранульовану сечовину з вмістом біурету, меншим
за 0,3 %.
СечовинО'формальдегщне добриво, або карбамідформ, - це продукт конденсації сечовини і формальдегіду. Вміст
азоту в ньому становить 37-40%, в тому числі водорозчинного 4-10%. Це єдине азотне добривс повільної дії з
важкорозчинною формою азоту. Перспективне для районів з надмірою вологістю і в умовах зрошування.
Сечовино-ацетальдегідне добриво містить 36-38% азоту. За властивостями подібне до сечовино-
формальдегідного добрива Добувають конденсацією сечовини, формальдегіду та ацетальдегіду.
Кротонілідендисечовину (КДС) добувають конденсацією кротонового альдегід і сечовини. Добриво містить близько
ЗО % азоту, повільне розчиняється у воді (0,06 г у 100 мл води при 20 *С).
Ізобутилідендисечовина (ІБДС) містить 32 % азоту. Добувають як побічний продукт виробництва 2-етилгексанолу.
Погано розчиняється > воді (0,1 г у 100 мл води). Добриво має біле забарвлення, гранульоване розмір гранул 1-2
мм.
Оксамід (амід щавлевої кислоти) містить 31,8 % азоту. Це порошок білого кольору, погано розчиняється у воді
(0,04-0,1 г у 100 мл води). Як добриво використовується в гранульованому вигляді. Добувають синтезом з метану й
аміаку. При внесенні в ґрунт увесь азот оксаміду поступово переходить у доступну для рослин форму.
Ефективність повільно діючих азотних добрив значною мірою залежить від розміру їхніх часточок. При зменшенні
розміру часточок підвищується швидкість переходу азоту в доступну для рослин форму.
Карбамідно-аміачна суміш. Нещодавно розпочався масовий випуск нового рідкого азотного добрива - суміші
розчинів карбаміду та аміачне" селітри (КАС). Це добриво має ряд переваг порівняно з твердими азотними
добривами. При його застосуванні забезпечується повна механізація процесів зберігання, транспортування і
внесення в ґрунт
АГРОХІМІЯ 375
Таблиця 8.4. Фізико-хімічні КАС різних марок
властивості
Покдзник 1 КАС 28* 1 КАС-30 1 КАС 32
Зовнішній вигляд безбарвна або забарвлена
слабко
рідина
Густина при 20* С, г/см3 1,26-1,27 1,28-1,29 1,30-1,31
Лужність у перерахунку на вільний 0,1-0,3 0,1-0,3 0,1-0,3
аміак, %
/о
Масова частка, %
карбаміду 30-32 33-35 35-37
аміачної селітри 39-41 41-43 43-45
сумарна азоту, не менше 28 ЗО 32
інгібітора корозії в перерахунку на 0,2 0,2 0,2
Р2О5/
не менше
* Цифри 28, ЗО, 32 відповідають вмісту азоту в добриві, вираженому у відсотках.
скорочуються втрати поживних речовин і зменшується забруднення навколишнього середовища, підвищується
ефективність завдяки більш рівномірному внесенню добрив, поліпшуються умови праці механізаторів, Фізико-
хімічні властивості карбамідно-аміачної суміші наведено в табл. 8.4.
Із збільшенням вмісту азоту температура кристалізації розчинів КАС підвищується від -18 °С для КАС-28 до -2вС
для КАС-32. Температура замерзання цих розчинів усіх марок становить -26 *С.
Утворення кристалів і короткочасне замерзання розчинів КАС у складських приміщеннях не є небезпечним,
оскільки при підвищенні температури кристали розчиняються і добриво повністю відновлює свої властивості.
Розчини КАС не горять і не вибухають. Гарантійний термін зберігання 6 міс. Добавляння в розчин КАС інгібіторів
корозії (фосфатів амонію) значно знижує корозійну активність. Для зберігання розчинів можна використовувати
складські місткості, призначені для аміачної води і РКД-10-34. Наповнюючи місткості, призначені для аміачної води,
слід враховувати, що густина КАС в середньому становить 1,3 г/см3. Наповнювати резервуари КАС більше ніж на
80 % не рекомендується, оскільки це може призвести до деформації місткості і втрат добрив.
Фізико-хімічні і корозійні властивості цього добрива, а також конструкційні, агротехнічні та експлуатаційно-технічні
показники машин, призначених для застосування РКД, дають змогу використовувати їх для внесення КАС.
При застосуванні переобладнаної техніки потрібно замінити деталі з кольорових металів на полівінілхлоридні або
склопластикові, а як прокладні матеріали використовувати пластинчасту гуму на основі стирольного каучуку. Як
гнучкі трубопроводи можна використовувати гумові напірні рукави з текстильним каркасом.
Для транспортування і внесення КАС застосовують серійні машини -підживлювачі рідкими добривами,
обприскувачі, автомобільні напівпричепи, тракторні заправники, переобладнані цистерни тощо.
376 MM. Городній, АЛ Бикін, ЛМ. Нагаєвська
Міцність КАС залежить від температури навколишнього середовища, тому при визначенні дози цього добрива в
кожному конкретному випадку слід перевіряти його витрату за 1 с.
Крім наземної техніки для позакореневого підживлення сільськогосподарських культур розчинами КАС можна
використовувати авіацію, наприклад апаратуру літака АН-2 з пристосуванням ОЖ-2. Штанга обприскувача
обладнується серійними щілинними розпилювачами.
КАС можна добавляти і в поливну воду. Досвід застосування КАС показав, що при основному внесенні це добриво
за дією на урожай сільськогосподарських культур є високоефективним, рівноцінним аміачній селітрі, сечовині і
рідкому аміаку.
Ефективне використання розчинів КАС і для позакореневого підживлення сільськогосподарських культур. Перше
весняне підживлення озимих культур необхідно проводити після танення снігу при відновленні вегетації рослин. В
період кущіння - з розрахунку 30-60 кг азоту на 1 га. Подальше збільшення дози азоту при підживленні рослин у
фазі кущіння розчинами КАС небажане із-за можливості утворення підвищеної кількості непродуктивних стебел.
Крім того, висока концентрація солей на листковій поверхні може викликати сильні опіки рослин. Тому разова доза
азоту в цей період (вихід у трубку, початок колосіння) не повинна перевищувати 20-30 кг/га.
Дози азоту для підживлення рослин встановлюють з урахуванням ґрунтової, листкової і тканинної діагностики, тому
кількість підживлень може бути зміненою, але доза азоту не повинна перевищувати допустиму. Розчини КАС можна
вносити, розбавляючи і не розбавляючи їх водою. Це залежить від технічних можливостей агрегатів. При
розбавлянні водою витрати робочого розчину на 1 га повинні становити 100-300 л.
Кращий час для позакореневого підживлення розчинами КАС - вранішні (без роси) і вечірні години. В прохолодну і
похмуру погоду підживлення проводять протягом дня. Не слід проводити підживлення при температурі понад 20
^."низькій відносній вологості повітря, в сонячний день.
У всі фази розвитку рослин розчини КАС навіть при дозі 10 кг/га викликають опіки рослин, проте вони не знижують
урожай. Розчини КАС можна використовувати для приготування подвійних і потрійних рідких тукосумішей.
Технологія приготування азотно-фосфорних розчинів проста, оскільки КАС можна змішувати з РКД-10-34-0 у будь-
яких співвідношеннях безпосередньо в місткостях машин для внесення.
Приготування рідких тукосумішей (розчинів і суспензій) зводиться в основному до послідовного дозування,
перемішування і розчинення або подрібнення компонентів. Щоб прискорити процеси розчинення твердих вихідних
компонентів, потрібно підігріти воду до температури 70-80 °С. За вихідні компоненти беруть РКД-10-34-0, КАС,
сечовину, КСІ, Н20. Для стабілізації суспензій застосовують бентонітову глину, фосфогіпс або суперфосфат, які
добавляють у кількості 1-3% маси суспензії.
Готуючи розчини, компоненти перемішують до повного розчинення,

АГРОХІМІЯ 377
:-уючи суспензії - добиваються утворення стійкої суміші, що не осідає :тягом кількох діб.
Основні технологічні схеми використання КАС наведено нижче. Перша: завод - транспортні засоби - агрегат для
внесення; рекомендується для застосування у радіусі 40-50 км від заводу. Друга: завод - транспортні засоби -
глибинний склад - транспортні І:О6И - агрегат для внесення; рекомендується при віддалях від заводу до бинного
складу 40-50 км і від складу до поля - 20 км. Третя: завод - залізнична цистерна - прирейковий склад -
транспортний г:іб - агрегат для внесення; застосовують при віддалях від заводу до гирейкового складу понад 100
км і від прирейкового складу до поля - 40-<м.
Четверта: завод - залізнична цистерна - прирейковий склад -
іанспортний засіб - глибинний склад - транспортний засіб - агрегат для
: -есення; використовують при відстанях від заводу до складу понад 100 км,
д прирейкового складу до глибинного - 40-50 км, від глибинного складу
_: поля - 20 км.
Вища економічна ефективність розчинів КАС, порівняно з твердими ззтними добривами зумовлена
підвищенням продуктивності праці і зькою вартістю азоту, що міститься в добривах.
Розрахунки показали, що внесення КАС порівняно з аміачною селітрою
ізє змогу скоротити експлуатаційні затрати на 9 %, капітальні - на 30%,
-ззедені - на 10%, застосування рідких тукосумішей - відповідно на 22,34 і
І' %, а затрати праці - на 34 % порівняно з роздільним внесенням такої
з мої кількості поживних речовин у вигляді твердих добрив.
Всі роботи з розчинами КАС необхідно проводити згідно з санітарними -завилами щодо зберігання,
транспортування і застосування мінеральних ізбрив у сільському господарстві.
На ділянках, оброблених КАС, протягом 5 діб забороняється випасання Езрин, а також перебування їх у зоні
дощування.
Ефективність застосування азотних добрив. Для якомога гоективнішого використання азотних добрив слід
враховувати форму азоту Е добриві (аміачна, нітратна, амідна, змішана), взаємодію добрива з "оунтом і біологічні
особливості культури (рис. 8.7).
Однак немає культур, які б погано реагували на азот, і немає ґрунтів, на -<их би азот був неефективним (табл. 8.4).
Потреба в азотних добривах, з одного боку, залежить від сорто-енетичних особливостей культур, а з іншого - від
освітленості, -емператури, вологості, особливостей ґрунту та інших факторів, що забезпечують життєдіяльність
рослин. Наприклад, для зон зрошення норма азоту різко зростає. В нейтральному середовищі аміачний азот
тоективніший за нітратний. Калій та натрій сприяють кращому вбиранню - тратів, а кальцій та магній - аміаку.
Використання діагностики живлення рослин дає можливість підвищити тфективність мінеральних добрив на 20-
25%.

378 MM. Городній, А.В. Бикін, JIM. Нагаєвська

rid
і■
* Проведено підживлення, в решті випадків - основне внесення.
Азотні добрива досить рухливі і втрати азоту з них пов'язані з вимиванням опадами, денітрифікацією та
вивільненням газоподібного азоту. Залежно від форм та способів внесення азотних добрив у ґрунт їх втрати
можуть коливатися від ЗО до 80 %. При цьому коефіцієнт