СОЯ

ТЕХНОЛГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

Євгеній ДОМАРАЦЬКИЙ
Доктор сільськогосподарських наук,
кафедра рослинництва та агроінженерії,
ХДАЕУ
 Господарське значення
За посівними площами і валовими зборами зерна соя (Glycine hispida Maxim.) є головною
зерновою бобовою культурою світу. Вирощують її більше 40 країн на загальній площі понад
50 млн га.

За хімічним складом насіння сої є унікальним. Воно містить у середньому 39% (33-52%)
білків, 20% (14-25 %) напіввисихаючої олії, 24% вуглеводів, 5% зольних елементів (з
переважним вмістом калію, фосфору й кальцію), а також потрібні для організму людини і
тварин різні ферменти, вітаміни (А, В, С, D, Е) та інші важливі органічні й неорганічні
речовини.

Висока цінність сої визначається насамперед великим вмістом повноцінного білка, який за
амінокислотним складом наближається до білків тваринного походження і добре
засвоюється людиною і тваринами.

Соя – важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві
харчової рослинної олії, яку використовують у їжу і яка є сировиною для виробництва
вищих сортів столового маргарину, лецитину. Соєва олія широко використовується також
у миловарній та лакофарбовій промисловості. Із білків сої виробляють пластмаси, клей та
інші вироби.
 Господарське значення
Як кормову культуру сою використовують на зелений корм, сінаж,
для виробництва трав'яного борошна, на силос (в сумішах з
кукурудзою), монокорм. Поживність соєвих кормів досить висока.
Наприклад, у 100 кг її зеленої маси міститься 21 корм. од. та 3,5 кг
перетравного протеїну; в 100 кг кукурудзяно-соєвого силосу –
відповідно 26 і 2,9 кг.

Цінними концентрованими кормами є соєва макуха із вмістом до 47% і

шрот, який містить понад 45% білка. За амінокислотним складом
вони не поступаються м'ясному й рибному борошну. Задовільним
кормом (для овець, кіз) є полова й солома сої.

Соя збагачує грунт на азот, тому, як і інші бобові культури, є цінним

попередником для різних сільськогосподарських культур.
 Походження та поширення
Соя – одна з давніх культур. Встановлено, що в країнах Південно-Східної
Азії (Китай, Корея, Індія, Японія) вона була відома як землеробська
культура за 4 тис. років до н. е. У Європі з'явилася наприкінці XVIII ст.

Головним виробником сої є США, Аргентина, Бразилія, Китай, Індія,

Парагвай і Канада. Слід зазначити, що на США, Аргентину, Бразилію і
Китай доводиться 87% світового виробництва сої. 

В Україні сформовано соєвий пояс, де тепер розміщено основні посіви сої: в

зоні Лісостепу – 64,2%, найбільше – в Полтавській, Київській, Вінницькій,
Черкаській, Харківській, Сумській, Хмельницькій, Чернівецькій та
Тернопільській областях. В зоні Степу розміщено 24,2% її посівів, а саме - в
Кіровоградській, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській,
Херсонській, Запорізькій областях та АР Крим. На Поліссі та в Західному
регіоні розміщено 11,6% посівів, зокрема в Житомирській, Чернігівській,
Рівненській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській областях.
ПОСІВНІ ПЛОЩІ СОЇ В УКРАЇНІ
ВИРОБНИЦТВО ТА ЕКСПОРТНИЙ
ПОТЕНЦІАЛ СОЇ В УКРАЇНІ
 МОРФОБІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ СОЇ
Ботанічний рід сої Glycine об'єднує більш як 40 видів, з яких половина росте
в країнах тропічної Африки.
Виробниче значення і поширення має вид сої культурної G. hispida L., у
якого є 6 підвидів.
В Україні поширений слов'янський підвид — ssp. Slovonica Kov. Ef Pinz.

Культурна соя – це однорічна

самозапильна трав'яниста рослина
з гіллястим стеблом заввишки
до 1 м і більше

ПЛІД СОЇ - БІБ

 ВИМОГИ ДО ВОЛОГИ
Вимоги до вологи у сої у різні періоди росту неоднакові.
Транспіраційний коефіцієнт сої у середньому становить 500 – 600
При проростанні насіння поглинає не менше 130 — 160% води від власної
маси.
На початку вегетації, коли соя в ос­новному вкорінюється, а темпи росту її
вегетативної маси сповіль­нені, рослини до цвітіння добре витримують посуху.

З посиленням росту
вегетативної маси
потреби сої у волозі
збіль­шуються,
досягаючи максимуму
під час цвітіння і
розвитку плодів. Через
нестачу вологи в цей
час обпадає частина
квіток, молодих па­
гонів.
 ВИМОГИ ДО ГРУНТІВ
Найкращі ґрунти для сої — достатньо родючі, багаті на органічну
речовину і кальцій, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7)
та добре аеровані, з щільністю 1,1- 1,25 г/см3. Кислі, засо­лені, схильні до
заболочення ґрунти без відповідного їх поліпшення непридатні для
вирощування сої. Не витримує вона тривалого зато­плення (більше
трьох діб).

Соя — рослина короткого дня. Тривалість вегетаційного періоду

залежно від сорту й району вирощування коливається від 90 - 100 до 150
— 170 днів. В Україні районовані сорти дозрівають за 115 — 140 днів.

У розвитку сої виділяють три періоди:

перший (І — ІІ етапи орга­ногенезу) — формування вегетативних
органів (коренів, стебел, листя);
другий (ІІІ — VІІІ етапи) — утворення генеративних органів
третій (ІХ — ХІІ етапи) — дозрівання плодів і насіння.
 СОРТОВИЙ СКЛАД
До Державного реєстру сортів рослин України внесено 246 різних сортів сої — від
ультраскоростиглих до пізньостиглих.
кращими сортами сої для зони Степу є:
 сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Діона, Юг-30, Фаетон,
Оріана, Золотиста, Оксана, Феміда, Аполон, Юг-40, Витязь-50, Деймос, Даная);
сорти Селекційно-генетичного інституту НААН України (Аркадія одеська, Донька,
Одеська 150А, Ельдорадо, Мельпомена, Ятрань, Васильківська, Данко, Сяйво);
сорти Інституту олійних культур НААН України (Спринт, Сонячна, Маша);
сорти Кіровоградського інституту АПВ НААН України (Знахідка, Ювілейна,
Медея, Валюта, Ізумрудна).
 МІСЦЕ КУЛЬТУРИ В СІВОЗМІНІ
Кращі попередники:
 озима пшениця
 озимий ячмінь
 ярі колосові
Добрі попередники:
 кукурудза на силос, зерно і з/к
 овочеві, картопля
 цукрові буряки

Не слід сіяти сою після бобових культур та соняшнику

(спільні шкідники і хвороби).

На попереднє місце сою повертають на 3 – 4 рік.

 ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ
Система обробітку ґрунту залежить головним чином від ґрунтово-
кліматичних умов регіону та забур’яненості полів.
Найбільший рівень урожайності соя формує при розміщенні її посівів на
полях, де здійснено глибокий основний обробіток ґрунту (25 – 27 см) і
вирівнювання поверхні поля.
На засмічених полях рекомендується проводити покращену зяблеву оранку
(два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня
оранка та дві культивації).
 СИСТЕМА УДОБРЕННЯ
Для формування врожаю соя поглинає вдвічі більше поживних речовин, ніж пшениця
та кукурудза.
Органічні добрива під сою доцільніше вносити під попередник. Післядія органічних
добрив триває 3-4 роки, а поля менш забур`янені, ніж у рік внесення органіки.

Соя нерівномірно споживає елементи живлення впродовж вегетації. Для

формування однієї тонни насіння сої необхідно:
75 кг азоту, 25 кг фосфору, 35 кг калію,
10 кг магнію, 20 кг кальцію, 4 кг сірки,
70 г марганцю, 80 г цинку, 15 г міді, 35 г бору, 2 г молібдену, 1,5 г кобальту.
Добрива для бобових мають певні особливості — повинні містити більше
молібдену та бору.
 ПІДГОТОВКА НАСІННЯ ДО СІВБИ
Насіння

Для сівби сої використовують відкаліброване, кондиційне, здорове насіння зі

схожістю не нижче 90%, маса 1000 насінин – 150-170 г. Насіння сої перед сівбою
варто проаналізувати на ураженість збудниками хвороб. Проти виявленої
зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння сої знезаражують протруйниками,
використовуючи для цього інкрустацію чи зволожене протруєння. 
Інокуляція сої

Інокуляція — це процес нанесення на насіння бобових або у рядки препаратів, які

містять ризобактерії. Ці бактерії сприяють утворенню азотфіксуючих бульбочок
на корінні рослини.
Перевага інокуляції полягає в економії на азотних добривах. Ризобактерії
допомагають сої фіксувати до 250 кг атмосферного азоту, з яких 150 кг засвоює
сама рослина, а до 100 кг залишається у пожнивних рештках для наступних
культур у сі­возміні.
 СІВБА СОЇ

Міжряддя
При сучасних технологіях вирощування сої застосовують різні способи сівби:
вузькорядний (7,5 см), звичайний рядковий (15; 22,5 та 30 см), широкорядний (45 см) та
різні модифікації смугових і стрічкових.

Норма висіву
На широкорядних посівах норма висіву в районах достатнього зволоження Лісостепу і
Полісся становить 500-700 тис. схожих насінин на 1 га,
у Степу — 350-450 тис. схожих насінин на 1 га.

Глибина посіву
У зв`язку з тим, що під час проростання соя виносить сім`ядолі на поверхню ґрунту,
вона досить чутлива до глибини загортання насіння. Оптимальна глибина загортання
насіння 4-5 см. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достатнього зволоження сіють
на глибину 3-4 см. За умов недостатнього зволоження глибше - 5-6 см.
 ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

Топ-7 хвороб, що вражають сою,

як і всі інші бобові культури:
Аскохітоз
Склеротініоз (біла гниль) Топ-7 шкідників, що вражають
Фузаріоз сою:
Септоріоз (іржава плямистість) Клопи щитники
Альтернаріоз Клопи лучні
Пероноспороз (НБР) Люцерновий клоп
Мозаїка сої Бульбочкові довгоносики
Ковалики
Лускокрилі совки, п'ядуни
Лучний та стебловий метелики
СИСТЕМА ЗАХИСТУ СОЇ
 ЗБИРАННЯ
• Основною ознакою повної стиглості є опадання листків, підсихання і
побуріння стебел і бобів, відокремлення насіння від їх стулок, зниження
вологості до 14-16%.
• Основний спосіб збирання - пряме комбайнування на низькому зрізі (4-6
см).
• Щоб прискорити достигання пізньостиглих сортів, а в холодні роки - і
середньостиглих, застосовують десиканти. Сою обприскують у фазі
початку побуріння бобів нижнього і середнього ярусів. 

Жниварка FLEX