Екзотичні культури і тварини в сільському

господарстві
Кліматичні умови в Україні останнім часом стрімко змінюються. Ці зміни
боляче б'ють по аграріям: традиційні культури вирощувати з кожним роком
все важче. Але, заручившись передовими технологіями, нашим фермерам
вдається досягати успіхів там, де зовсім не чекали, пише Сьогодні.
Так, у Закарпатті збирають врожаї ківі, на Полтавщині вирощують
"поголів'я" їстівних равликів, а Херсонщина штурмує сучасні принципи
ведення сільського господарства по всіх фронтах. Вже нікого не здивувати
українським рисом: в області близько 10 років поля борознять рисозбиральні
комбайнів.
У лютому минулого року стало відомо, що землями Херсонщини
зацікавилися також комерсанти з Ірану — планували орендувати поля років
на 5-10, у тому числі під оливкові дерева.

Хурма і пау-пау
На Херсонщині вирощують і хурму.
У селищі Плодовому, під Новою
Каховкою, раніше розміщувався
філія ялтинського Нікітського
ботанічного саду зі своїми
екзотичними експериментами. І
екзоти відмінно почувають себе на
Херсонщині, в дослідному
господарстві "Новокаховське"
Інституту рису НААН. Його
заснували 60 років тому, в епоху великих сільськогосподарських
експериментів партії. Тоді під Нову Каховку завезли десятки нових для краю
видів рослин, зібрали цілі колекції південних і східних "прибульців".
Першою висадили віргінську хурму, саму морозостійку, потім прижилися
сорту "Росіянка", "Нікітська Бордова". До 2007 року в колекції хурми східної
тут нараховувалося вже 51 сорт. Тепер її тут — на будь-який смак: дрібна,
велика, трохи жовта, з червоним відтінком, у формі мандарина, схожа на
інжир.
Шафран
Фермери села Любимівка переходять з
овочівництва на екзотичні приправи.
Кажуть, на півдні Україні культурі живеться
добре: ще трохи і зроблять всю область
шафрановим краєм. Крокус — рослина
невибаглива, шкідників і хвороб не боїться,
обприскувати не треба, запилюється без
бджіл, так і до морозів квіти помірно стійкі.
Технологія простіше пареної ріпи: треба
дочекатися цвітіння крокусів в перших
числах жовтня, та протягом місяця щоранку
шукати на плантації бутони, що
розпустилися. Тільки не баритися: чим
довше квітку не зривають, тим сильніше дорогоцінні тичинки втрачають свої
властивості і вартість. Адже грам шафрану коштує близько $5, в залежності
від якості.

Арахіс
У Каховському районі фермери активно
культивують арахіс. За їхніми словами,
залишилося вирішити останню проблему:
посіви долають бур'яни. Садівники
перепробували безліч гербіцидів, але поки
успіхів немає. Ніжна зелень екзота чутлива до
хімії, її легко перепалити, а вручну, мотикою —
дуже затратно. Тим не менш фермери планують навіть розширити площу

Нут
Нут належить до холодостійких культур.
Насіння проростає за температури 2-
50С. Витримує заморозки до мінус 8-
100С. Проте під час цвітіння,
формування бобів і достигання нут
досить вимогливий до тепла.
Нут дуже посухо- і жаростійка культура.
Добре витримує повітряну і грунтову
посуху, але негативно реагує на надмірну вологість. За надлишку вологи
рослини ушкоджуються хворобами. До грунтів він невибагливий. Нут –
рослина довгого дня, вегетаційний період триває 80-120 днів.

Сочевиця
Сочевиця більш теплолюбна рослина, ніж
нут. Не дивлячись на те, що температура
проростання насіння така як для нуту, її
сходи гинуть за температури мінус 2-30С.
До вологи сочевиця вимоглива в період
проростання насіння та на початку
вегетації. У період наливання та
дозрівання насіння надмірне зволоження
шкідливе, оскільки в таких умовах формується велика вегетативна маса і
мало бобів.
Нут і сочевиця – це культури, які традиційно вирощуються в посушливих
умовах Степу. Оскільки останніми роками такі погодні умови
спостерігаються на Рівненщині, то цілком можливе вирощування цих
культур тут. Проте слід відмітити, що поширення культур в
сільськогосподарському виробництві залежить не тільки від можливостей
забезпечення їхніх біологічних потреб. Тому на сьогодні поки, що не стоїть
питання щодо конкуренції цих культур з традиційними для регіону горохом
та соєю.

Закарпатські ківі
Закарпатська земля багата на різну
дивину. Тут розводять оленів та форель,
вирощують карпатський чай, а близько
десяти років тому тут з’явилося ще й
«українське ківі».
Появі цієї незвичної рослини в Україні
треба завдячувати селекціонеру Генріху
Стратону, який ще в середині 90-х років
почав експериментувати з розведенням ківі на невеликій ділянці біля
«хрущовки», в якій жив. Він просто виймав насіння з експортних плодів та
висівав його на неутепленній грядці. З часом з десятків рослин, що проросли,
вижила лише одна-єдина, яка без проблем витримала морози до -20 градусів і
через кілька років змогла дати плоди.
Зараз же у Генріха кілька ділянок, засаджених кущами ківі, на яких минулого
року йому вдалось виростити близько 40 тис. саджанців. Фермер продає
рослини не тільки замовникам з України. Його саджанці вже дають свої
плоди в Вірменії, Словаччині, Угорщині, Молдові та США!

Бананові джунглі
В Києвській області діє кілька
господарств, господарі яких займаються
вирощуванням екзотичних фруктів та
овочів у тепличних умовах.
Мабуть, найвідомішим з них є
господарство Анатолія Патія, яке
знаходиться в с. Рожни. В своїх
теплицях-термосах фермер вирощує
ананаси, банани, папайю, цитрусові та
кавові дерева. Більше того, схему теплиці Анатолій розробив сам,
запатентувавши її ще в 1995 році і тепер успішно продає патенти. Окрім
цього, на фермі можна купити як стиглі фрукти та овочі, так і саджанці
екзотичних рослин. Виведені Анатолієм Патієм рослини можуть зростати як
в теплиці, так і в квартирі, посаджені в горщик для квітів.

Коноплярство
Ця старовинна галузь сільського
господарства майже зникла в часи
незалежності України, але в останні
роки почала відроджуватися
швидкими темпами. Цьому посприяло
виведення українських сортів коноплі
з найнижчим у світі вмістом
наркотичних речовин та підтримка
урядом безнаркотичного коноплярства.
Минулого року цією культурою було засіяно близько 1,6 тис. га землі, а
насіння українських сортів йде на експорт до Франції, США, Канади,
Австралії та Китаю.
Українські сорти коноплі є дуже ефективними і дають великий врожай: 50-70
ц/га соломи, 20-25 ц/га волокна і 10-12 ц/га насіння.

Назріваючі зміни
Вважають, що в найближче десятиліття аграрії півдня України зможуть
переорієнтуватися на вирощування фруктів, ще недавно вважалися
екзотичними. На зміну традиційним вишням, черешням, яблуням і малині
можуть прийти хурма, гранат, фізаліс, азіміна і інші культури, які раніше
були характерні для Середньої Азії, Туреччини або півдня Італії. Перш
традиційні для України зернові культури тепер, через підвищення середньої
температури, на півдні країни “горять”.
Тут важливо розуміти, що навіть невелика по “людським” мірками зміна
температури сильно позначається на умовах ведення сільського
господарства. В Одеській області вже культивують ківі, а на Херсонщині
закладають оливкові плантації. Оскільки зросла сума ефективних
температур, у нас можна тепер вирощувати кишмишні сорти винограду, тим
більше що є сортова база.
В даний час в Україні більше половини посівної площі відведено під зернові
культури – пшеницю, кукурудзу, рис, жито, овес, ячмінь, просо, гречку.
Розвинене садівництво, овочівництво, баштанництво, виноградарство.
Нарешті, наша країна – найбільший на пострадянському просторі виробник
ефіроолійних культур. Однак тепер загальне потепління в регіоні цілком
може “перетасувати” агрокліматичні зони країни. Для українських аграріїв це
означає як нові проблеми, так і нові можливості для бізнесу.
Вже зараз на півдні України вирощують такі перш нетипові для нашої країни
культури, як сорго, земляний мигдаль (чуфа), амарант, лаванду.
Сорго – хороший вибір: воно стійке до засух. Здатність переносити жаркі
літні місяці і невелика кількість опадів роблять цю культуру вигідною саме в
південних областях України, в посушливі роки цей злак стає
підстраховуванням для більш вологолюбної кукурудзи. Сорго
використовують в тваринництві та в харчовій галузі, але основний обсяг (60-
65%) йде на експорт.
 Українські екзотичні ферми
Оленяча ферма
Подібні заклади досить популярні в
північних країнах Скандинавії, але в
Україні оленярство майже не розвинене.
Єдина в країні оленяча ферма знаходиться
в с.Іза, що на Закарпатті. На площі 57 га
знаходяться близько 200 тварин. Історія
ферми розпочалася ще в 1987 році, коли до
місцевого колгоспу завезли невелику
кількість оленів з Калінінградської області. В той час цих тварин розводили
заради лікарської речовини пакторину, який добували з рогів. Але в
незалежній Україні цей товар вже не мав такої ціни, тому ферма стала
туристичним об’єктом. Зараз кожний бажаючий може за невелику плату
поспілкуватися з плямистими оленями і нагодувати їх спеціальною їжею, яку
видають робітники ферми.

Горіхівництво (горіхові ферми/сади)

Незважаючи на те, що Україна займає
третє місце в світі з експорту горіхів,
більша частина з них вирощується в
маленьких господарствах. Проте
горіхівництво є однією з
найрентабельніших галузей сільського
господарства, а власний сад можна
почати створювати, маючи 0,5 га землі.
Можливо, потенційних горіховодів
зупиняє той факт, що такий сад почне плодоносити лише через 7-8 років
після його створення, і садівники переключаються на більш «швидкі»
культури. Тим не менше, у нас створено «Українську горіхову асоціацію»,
під егідою якої проходять тематичні конференції та семінари. Крім того, її
філії знаходяться в кожній області України.

Вирощування жаб (жаб’ячі

ферми)
В Україні є досить багато ресторанів, які можуть запропонувати відвідувачам
страви французької кухні. Однією з коронних страв є жаб’ячі лапки,
сировину для приготування яких ресторатори закуповують аж ніяк не в
країні круасанів та шансону.
Свої жаб’ячі ферми є на Одещині, Закарпатті, Київщині, Харківщині і ще в
ряді регіонів країни. Найчастіше такі господарства створені при ресторанах і
займаються постачанням м’яса лише для одного закладу, але є фермери, що
продають цих земноводних на експорт. В тому числі, і в саму Францію!
Найцікавіше, що кілька років тому вирощування жаб було пріорітетним
видом економічної діяльності в деяких областях України, а самі фермери
звільнялися від податків.

Страусина ферма
Ще років 10-15 тому подібною фермою в
Україні можна було б когось здивувати,
але в наш час такі господарства є у
багатьох регіонах країни. Здебільшого
розведення страусів популярне на півдні
України, в Одеській області та на
Миколаївщині, але такі ферми можна
зустріти і на північній Сумщині, і на
східній Харківщині.
Страусина ферма може приносити прибуток від продажу м’яса, шкіри, кігтів,
жиру та яєць. Окрім цього, деякі ферми займаються розведенням птахів і
продажем пташенят іншим господарствам. Популярний і туризм на страусині
ферми. Люди залюбки відвідують їх, а в екскурсійні програми дуже часто
входить можливість дегустації страв з яєць та м’яса птахів.
З’їдають страуси близько 1,5-2,5 кг корму на день, а їх яйця мають ті ж 1,5 кг
маси і можуть замінити собою до 30 курячих яєць.

Вермикультура
Мабуть найменш естетичний з усіх
представників нашого рейтингу. Розведенням
кільчастих червів займаються, переслідуючи
дві цілі — виробництво біогумусу та продаж
наживки для риболовлі. Біогумус або
вермикомпост — це добриво, що являє собою перероблені черв’яками та
бактеріями органічні залишки сільського господарства. Тому утримувати
черв’якову ферму можна як побічний бізнес при звичайному
рослинницькому господарстві.
Черв’яки витримують перепади температури від 0 до 40 градусів тепла, а при
+5 вже можуть розмножуватись. Генетично стійкою вважається популяція,
яка має хоча б 1000 дорослих особин. Розведенням їх можна займатись як в
домашніх умовах, маючи ящики ємністю хоча б 0,5 м куб., так і на відкритій
території в компостній купі.

Чорнобурки
Вирощуванням цього виду лисиці
займаються кілька невеликих господарств
на Західній Україні та один розплідник на
Харківщині. Це й не дивно, адже не
дивлячись на попит на натуральне хутро
утримувати таких тварин не дуже просто.
Одна доросла тварина з’їдає 1,5-2 кг
яловичини в день, а інші види м’яса ці
лисиці не дуже полюбляють. Окрім цього, чорнобурки схильні до
захворювань, що призводить до значних витрат на ветеринарні послуги.
Живуть же тварини на вулиці в спеціальних клітках окремо одна від одної,
щоб не виникало конфліктів, і полюбляють тишу.
Не дивлячись на складність в утриманні лисиць, попит на їх хутро не
знижується і кмітливий фермер завжди зможе знайти покупця як в Україні,
так і за кордоном.

Форелеві ставки
Повертаємось до дивовижного краю
Закарпаття, яке щоразу дивує своїм
екзотичним тваринним та рослинним
світом. Тепер зануримось трохи під воду,
адже закарпатські рибоводи оволоділи
розведенням форелі!
Форель — не проста для розведення риба, адже зможе вижити лише в
ідеально чистих водоймах. Вода на деяких форелевих фермах, котрих на
Закарпатті нараховується близько п’яти, в кілька разів чистіша за стандарт
європейської питної води. Рибу по мірі зростання переводять з одного
басейну в інший, доки форель не досягає товарної ваги в 500 грамів.
Здебільшого форелеві господарства використовуються як туристичні об’єкти.
В рамках екскурсії відвідувачі можуть особисто спіймати рибку, яку одразу
ж приготують місцеві кухарі.

Екзотичні ферми у світі

Ферма з розведення кіз з геном павука, США
Місцем розташування ще однією
оригінальною ферми є Університет штату
Юта. Опинившись на цій фермі, спочатку
складно зрозуміти, чому її вважають такою
незвичайною, адже головними мешканцями ферми є самі звичайні кози.
Насправді, що мешкають на фермі кози - унікальні генетично модифіковані
тварини, до яких був прищеплений ген павука.

Кавова ферма «Блек айвори», Тайланд

Ексклюзивний сорт кави «Блек айворі» добре
знайомий багатьом шанувальникам ароматного
напою, але далеко не всі знають про те, де і яким
чином його виробляють. Ферма, на якій виробляють
каву, розташовується в Тайланді, і крім кавових
дерев на її території можна побачити багато чого
дивного. Найголовнішою особливістю ферми є
мешкають на її території слони, саме вони відіграють ключову роль у
виробництві елітної кави, вартість 450 грамів якого наближається до 500
доларам.

Біоферм п'явок, Великобританія

У британському місті Суонсі теж
знаходиться досить незвичайна ферма, яка
займається виробництвом п'явок.
Незважаючи на високий рівень розвитку
сучасної медицини, використання п'явок як і
раніше займає в ній великий простір. Рівень
актуальності нескладно оцінити по рівню
річного доходу ферми, який складає близько
1 мільйона фунтів стерлінгів. Клієнтами ферми Суонсі є оздоровчі центри і
лікарні з самих різних країн Європи, щорічно ферма постачає їм близько
60000 п'явок.

Крокодиляча ферма «Хартлі», Австралія

Тим, хто мріяв хоча б раз в житті
поспостерігати за найнебезпечнішими
хижаками планети, перебуваючи в
безпосередній близькості, варто відвідати
крокодилячу ферму «Хартлі». Розташована
вона в Австралії, в Північному Квінсленді.
Незважаючи на те, що ферма «Хартлі» є комерційним підприємством і
займається продажем крокодилів, вона відкрита для екскурсій. Власники
ферми вважають, що проведення екскурсійних турів по фермі - прекрасний
спосіб підвищити екологічну обізнаність населення.

Ферма цвіркунів Армстронга, США

Розташована в штаті Джорджія ферма
Армстронга теж без частки сумнівів може
бути названа унікальною, вже багато років
на ній розводять цвіркунів. Всім знайомі
комахи є чудовою наживкою для риби, тому
користь від роботи такої ферми очевидна
тисячам завзятих рибалок. Крім цвіркунів на
фермі Армстронга розводять і інші види
підгодівлі, в тому числі черв'яків, але примітна вона саме розведенням
звичайних цвіркунів. Ферма відкрита для відвідування, по ній регулярно
проводять екскурсії.

Ферма по розведенню саланган, Малайзія

Одну з найоригінальніших ферм планети
варто шукати в Джорджтауні, на цій фермі
розводять особливий вид стрижів - саланган.
На перший погляд, в розведенні птахів
немає нічого незвичайного, головна
особливість ферми полягає в цілі їх
розведення. Головною метою є гнізда
саланган - унікальний делікатес, який
цінується гурманами у всьому світі. На фермі в Джорджтауні створені
ідеальні умови для гніздування птахів, отримані на фермі гнізда подають в
кращих ресторанах світу як дорогий делікатесний продукт, а також
використовують для варіння знаменитого супу з пташиних гнізд.

Ферма ведмедів і тигрів «Ксенгсен», Китай

 Одна з найскандальніших і
найсуперечливіших ферм в світі знаходиться
в одному з гірських районів Китаю. Йдеться
про ферму «Ксенгсен», яка займається
розведенням ведмедів і тигрів. Ще кілька
років тому мета розведення тварин була
єдиною - їх м'ясо постачали до багатьох
великі ресторани. З огляду на те, що за
останні роки популяція тигрів скоротилася до критичних показників, стає
зрозумілим, чому діяльність ферми викликала стільки критики і обурення з
боку захисників природи.