Вітаміни як складові компоненти

поживних середовищ

Підготувала
студ.5- курсу
Вайда В.І.
 Поживне середовище — основний фактор успішного культивування ізольованих органів, тканин і
клітин рослин, який містить всі необхідні рослинам макроелементи: азот, фосфор, калій, кальцій,
сірку, магній, залізо та мікроелементи: бор, молібден, цинк, мідь, кобальт, марганець, а також
вітаміни, вуглеводи, фітогормони. Суттєве значення мають навіть форми азоту: в залежності від
нітратної або амонійної форми індукуються пагони або корені, бруньки або ембріоїди. Крім того до
складу поживного середовища входить ЕДТО (етилендиамін-тетраоцтова кислота) або її натрієва
сіль, яка покращує доступність заліза для клітин в широких межах рН. Вуглеводи є необхідним
компонентом поживних середовищ для культивування ізольованих клітин та тканин, так як в
більшості випадків останні не здатні до автотрофного живлення. Найчастіше використовують
сахарозу та глюкозу в концентраціях 20-40 г/л. Поліцукри, як правило не використовують як
джерело вуглецевого живлення, але оскільки деякі тканини, наприклад пухлинні, мають активні
гідролітичні ферменти, вони можуть рости на середовищах з крохмалем. Велике значення мають
вітаміни, особливо (біотин, холін, фолат, нікотинамід, пантотенат, піридоксаль, тіамін, рибофлавін)
та інші поживні речовини  та ін. Тіамін відіграє особливу роль в процесах коренеутворення у
рослин. Ріст деяких тканин активізується при введенні до складу середовища окремих амінокислот
(частіше всього гліцину) або їх суміші у вигляді гідролізату казеїну. Важливими факторами
диференціації і морфогенезу є регулятори росту поживних середовищ - ауксини, цитокініни,
гібереліни. Співвідношення і концентрація цих речовин регулює органогенез, впливає на індукцію
ембріогенезу. Для кожного виду рослини (інколи сорту) експериментально повинен бути підібраний
відповідний рівень у середовищі. На середовищах без регуляторів росту ростуть пухлинні та
«звиклі» тіканини. Іноді в поживні середовища додають рослинні екстракти або соки. Найбільшу
рістактивну здатність має кокосове молоко - рідкий ендосперм кокосового горіху. Середовища по
консистенції бувають тверді або агаризовані і рідкі в залежності від цілей досліджень. Для
приготування твердих поживних середовищ використовують агар-агар - це полісахарид, який
отримують із морських водоростей. Найменшу кількість небажаних домішок містить бактеріальний
агар „Васto Аgаг" та бактеріальний агар вітчизняного виробництва. Желатинові середовища
непридатні для культури, оскільки желатина токсична для рослинних тканин. В залежності від
походження середовища розділяють на природні і штучні. З останніх виділяють у особливу групу
синтетичні середовища.
 Вітаміни
Як відомо, більшість вітамінів, що входять до складу середовищ, є коферментами, які каталізують
важливі реакції. 
Зокрема, тіамін (вітамін В1) входить до складу піруватдекарбоксилази і відіграє важливу роль у
перетворенні вуглеводів, а також в окислювальному декарбоксидюванні кетокислот. До складу середовищ
тіамін вводиться в кількості 0,1-10 мг/л. До складу багатьох середовищ входить піридоксин (вітамін В6),
який бере участь у процесах декарбоксилювання та переамінування амінокислот. Нікотинова кислота у
вигляді аміду входить до складу окислювально-відновних ферментів -дегідрогеназ. У поживні
середовища нікотинова кислота вводиться в концентрації 0,5-1 мг/л.  Фізіологічне значення тіаміну теж
велике. Наприклад, тіамін має стимулюючу дію на ріст корінців багатьох рослин, на дихання рослин
(Овчаров, 1962), у процесі фотосинтезу та інших фізіологічних процесах (Кретович, 1986). начення
вітаміну В1 для росту коренів показують експерименти з ізольованими корінцями. Ріст ізольованих
верхівок коренів вищих рослин спостерігається тільки при внесенні в живильне середовище вітаміну В 1.
Корені деяких рослин (наприклад, помідорів) потребують внесення в живильне середовище не тільки
вітаміну В1, але й пірідоксину. В ряду випадків ріст коренів в штучних умовах спостерігається лише при
внесенні разом з вітаміном В1 і пірідоксином ще й нікотинової кислоти (Рубін, 1976). На ізольованих
зародках гороху також було показано, що і пантотенова кислота безумовно потрібна для рослини, що
розвивається. Проростки люцерни, що вирощуються на стерильному поживному середовищі, подібно
гороху, розвиваються значно краще при добавлянні в поживне середовище незначної кількості
пантотенової кислоти (Кудряшов, 1953). Отже потрібно сказати, що вітаміни грають дуже важливу роль в
біохімічних та фізіологічних процесах рослин, тому рослини повинні їх синтезувати. Ми бачили, що при
добавлянні пантотенової кислоти в поживне середовище де вирощували ізольовані зародки гороху і
люцерни, ці зародки почали рости скоріше. Це говорить, що для розвитку зародків і для проростання
насіння взагалі потрібні вітаміни, бо вони грають важливу роль, як в житті сформованої рослини, так і в
процесах, які проходять під час проростання насіння рослин .
Експерименти показують, що за допомогою вітамінів можна керувати деякими процесами: у
рослин – посилювати або затримувати їх ріст, прискорювати утворення плодів і т.д.
Як відомо у всіх живих організмах є біологічні каталізатори-ферменти, дуже малі кількості яких в
сотні тисяч разів прискорюють величезні кількості біохімічних реакцій.
Тепер твердо встановлено, що всі ферменти – білкові речовини. Вони складаються з білкового
“носія” і особливої активної групи – коферменту, який вступає в хімічну взаємодію з субстратом.
Цією активною групою багатьох ферментів є вітаміни. В залежності від того з якими білками
сполучається кофермент – вітамін, утворюється той чи інший фермент. Так, наприклад, вітаміни
В2 здатен сполучатися більш, ніж з 20-ма білками (сполучається), утворюючи відповідне число
ферментів з різними фізіологічними функціями. Вітамін В 1 разом з двома молекулами фосфорної
кислоти утворює активну групу карбоксилази – ферменту, дуже широко поширеного в рослинах і
організмах тварин, необхідного для перетворення вуглеводів.
Вітаміни беруть участь в різноманітних процесах перетворення речовин і життєздатності
рослинного організму.
У процесі фотосинтезу, на всіх етапах його, ми зустрічаємося з вітамінами. В першу чергу це
провітаміни А – каротини: вони завжди є супутниками хлорофілу, бо зажди знаходяться в
хлорофілових зернах. Зараз відомо, що каротин наряду з хлорофілом бере участь в поглинанні
енергії світла. Крім того він береже хлорофіл від розкладання. Вітамін С також захищає зелений
пігмент від окислення. Крім того цей вітамін С бере участь разом з вітаміном К у складних
синтетичних реакціях, що проходять при фотосинтезі. Також у процесі фотосинтезу беруть участь
вітаміни: В6, РР, біотин та інші. В подальшому перетворенні продуктів фотосинтезу бере участь
вітамін В1. В ці процеси входить також процес під назвою “темнова фіксація” вуглекислого газу.
Цей процес по результатам аналогічний фотосинтезу і проходить без світла за рахунок енергії
хімічних сполук. Без вітаміну В1 він порушується.
Значну роль виконують вітаміни в перетворенні фосфору. Сполуки фосфору в усіх живих
системах служать акумуляторами енергії. Накопичена в реакційноздатних фосфорних
сполуках енергія після цього використовується в інших реакціях. Ось у ці фосфорні
сполуки входять багато вітамінів. Їх присутність важлива для зв’язування великої
кількості фосфорної кислоти, що поступила в рослину. Таку роль виконує, наприклад,
інозит. Деякі експерименти показали, що вітамін РР, якщо його внести в грунт, теж
збільшує поглинання рослинами фосфору (Овчаров, 1962).
Вітамін В1 бере участь у перетвореннях сірки. Як відомо в корінні рослин проходять
перетворення сульфатів, що поступають з грунтового розчину, в вітамін В1 і в
амінокислоти.
Величезна роль вітамінів в диханні. Дихання рослин, як і у тварин, являється
найважливішим джерелом енергії для всіх процесів: синтезу, росту, руху і т.д. Разом з тим
при диханні утворюються важливі для організму сполуки. Дихання проходить в організмі
за допомогою складної системи ферментів.В склад ферментів дихання входить вітамін В 2,
часто він зв’язаний з фосфорною кислотою (Н3 PO4).
Велику роль в процесах дихання грають і вітаміни С, В1, РР, фолієва кислота, біотин,
пантотенова кислота та інші. Кожний вітамін, що показаний вище, входить в склад
відповідного ферменту і виконує властиву йому функцію в складному процесі, яким
являється дихання. Тому не випадково при проростанні насіння має місце енергійне
утворення вітамінів. Адже енергія дихання насіння, яке проростає, дужа висока (Овчаров,
1962).
 Агар-агар. Для приготування поживних середовищ як ущільнюючу речовину
використовують агар-агар. Це полісахарид, який отримують із морських водоростей і
виготовляють у вигляді пластин, зерен або жовтувато-білого порошку. Агар-агар
утворює з водою гель, який плавиться при +100°С і твердне при 45°С. 
рН середовища. Відомо, що в нативних умовах рослинна клітина функціонує у вузьких
межах коливань концентрації водневих іонів. Відносна стабільність величини рН
всередині клітини та середовищі, яке її оточує, підтримується буферними системами, в
яких важливу роль відіграють білкові молекули як амфоліти. Відносно стабільне
значення рН у середовищі підтримується за рахунок хелатуючих реагентів або
відповідних сполук. Більшість стаціонарних культур ізольованих тканин росте на
середовищах з рН 5,6-5,8. 
Таким чином, успіх в культивуванні культур клітин, тканин та органів рослин
визначається складом поживних середовищ. На даний час розроблено багато варіантів
поживних середовищ. Найбільш використовуваними поживними середовищами є
наступні: Мурасіге, Скуга - МS [Murashige, Skoog, 1962], Гамборга та ін. - В5 [Gamborg
et al., 1968], Ф. Уайта - WH [White, 1963], Р. Шенка, Хільдебранта - SH [Schenk,
Hildebrandt, 1972]. Макро- та мікроелементи середовища MS також ідентичні до
середовища LS [Linsmaier, Skoog, 1965]. 
В залежності від походження середовища розділяють на природні і штучні. З останніх виділяють у
особливу групу синтетичні середовища. Природними поживними середовищами називаються такі, які
представляють собою натуральний продукт – молоко, яйця, овочі або природний субстрат – звернута
сироватка, жовч та ін. Штучні поживні середовища готують за визначеними рецептами з різних настоїв і
відварів тваринного або рослинного походження з додаванням неорганічних солей, вуглецю і азотистих
речовин. Синтетичні середовища готують з хімічно чистих речовин ( солей, вуглеводів, амінокислот,
вітамінів і ін.), взятих у визначених співвідношеннях. За консистенцією  розрізняють рідкі, напіврідкі і
щільні( тверді). Рідкі середовища складаються з води і розчинених у ній речовин ( м`ясна вода, м`ясо-
пептонний і бобово – пептонний бульйон і ін.) Тверді штучні середовища готують шляхом додавання до
рідкого середовища ущільнюючих речовин – желатина ( 10-15%), агар-агара (1-2%). Напіврідкі середовища
містять ті ж ущільнюючі речовини, але у меншій кількості. За призначенням поживні середовища ділять на
звичайні, спеціальні, елективні і дифференційно-діагностичні. Звичайні середовища застосовують для
вирощування більшості мікроорганізмів. До них відносяться бобово-пептонний і м`ясо-пептонний бульон,
м`ясо-пептонний агар і ін. Спеціальні середовища застосовують для виділення і культивування визначених
груп або видів мікроорганізмів. Наприклад, середовище Омел`янського- для виділення збудників
анаеробного розкладання клітковини, середовище Чапека – для культивування грибів і т.д.
Елективні середовища придатні для розвитку одного пристосованого до даних умов існування виду
мікробів. Супутні мікроорганізми або зовсім не ростуть на таких середовищах, або розвиток їх сильно
затримується . До таких середовищ відносяться накопичувальне середовище С.Н.Виноградського для
більшості ґрунтових мікроорганізмів. Дифференційно-діагностичні середовища застосовують для вивчення
біохімічних властивостей мікробів і для виділення чистих культур деяких мікробів. Вони дозволяють
виявити ензими, що виділяються мікробами, одні з яких розщепляють у різному ступені білки і вуглеводи,
а інші визивають реакції окислення і відновлення. Сюди відносяться рідкі середовища Гісса з вуглеводами,
щільні середовища з індикаторами – Ендо, Левіна, Плоскирєва і ін. У особу групу виділяються так звані
селективні середовища, на яких ведеться селекція мікробів проти якоїсь ознаки, наприклад, середовище з
додаванням  пеніциліну селективне для пеніцилостійких бактерій. В даний час велику кількість поживних
середовищ готують за спеціальними рецептами на фабриках і випускають у вигляді сухих порошків або
рідких концентрацій.
Поживне середовище, що застосовується для культивування
мікроорганізмів, повинно задовольняти наступні вимоги:
 1.містити необхідні для мікробів поживні речовини: джерела азоту,
вуглецю, кисню і водню, неорганічні солі, фактори росту;
2. бути вологою, так як мікроби засвоюють тільки розчинні поживні
речовини;  
3.бути стерильною, не повинна містити ніяких сторонніх мікробів;  
4.бути прозорою, що забезпечує добрий нагляд за характером росту
культури і тими змінами, які проходять у середовищі в результаті
життєдіяльності мікроорганізмів;  
5.мати відповідну реакцію – рН. 
 Приготування поживних рослинних середовищ.

Картопляна вода. 20 грам протертої картоплі заливають 1 л водопровідної води і

кип`ятять 15 хвилин. Відвар фільтрують через паперовий фільтр або шар вати,
розливають у пробірки і стерилізують у автоклаві при 1 атм протягом 30 хв. З
картопляної води готують щільне середовище додаванням 2% агара. Середовище
кип`ятять, встановлюють рН і стерилізують у автоклаві 30 хв при 1 атм.
Бобовий відвар. Це добрий поживний субстрат для розвитку клубенькових
бактерій, звичайної гнилісної мікрофлори і плісеневих грибів. Для його
приготування насіння бобових ( горох, квасоля, боби) заливають чотирикратною
кількістю води і кип`ятять  протягом 1 год. або прогрівають у автоклаві при 0,5 атм.
протягом 20 хв. Відвар фільтрують через вату або фільтрувальний папір,
встановлюють необхідний рН, додають 1% цукру, розливають у пробірки і
стерилізують при 1 атм.  протягом 30 хв.
Ґрунтовий агар. Із повітряно-сухого грунту видаляють рослинні рештки, камені,
кусочки стекол і інших щільних домішок. Грунт  подрібнюють в ступці і просіюють
через сито з діаметром отворів 1 мм. Поміщають грунт в колбу, заливають
дистильованою водою у співвідношенні 1:5 або 1:9. Суспензію струшують на
качалці протягом 5-10 хв, потім додають до неї 1,5-2% агара. Стерилізують
середовище у автоклаві при 120 0С протягом 1 ч. Стерилізацію повторюють через
1-2 доби.
     Синтетичні середовища:
Середовище Чапека ( рідке)             
  Глюкоза ( сахароза)....................................30,0 г       
  Натрій азотнокислий.................................... 2,0     
  Калій фосфорнокислий однозаміщений..... 1,0  
  Магній сірчанокислий.................................. 0,5    
  Калій хлористий.......................................... 0,5              
 Залізо сірчанокисле..................................... 0,01      
   Вода водопровідна....................................... 1000,0
Гарно дякую за увагу)