Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний аграрний університет

РЕФЕРАТ
На тему: «Регулятори росту і розвитку рослин, їх використання у
біотехнологіях та інтенсивних технологіях вирощування
сільськогосподарських рослин»

Виконала:
Здобувач вищої освіти
Групи АМН 1/1
Проскура В.М.
Перевірила:
Манушкіна Т.М.

Миколаїв – 2021
 2

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………….3
Розділ І. Регулятори росту………………………………………………...4
1.1. Загальна характеристика регуляторів росту рослин………………..4
1.2. Класифікація РРР……………………………………………………..5
Розділ ІІ. Значення регуляторів росту рослин…………………………...9
Висновки…………………………………………………………………..11
Список використаних джерел та літератури……………………………12
 3

ВСТУП
Ми живемо в умовах глобальних змін клімату і щороку ці зміни
посилюються. Рослини відчувають на собі стреси різної природи і щоразу це,
як правило, спричиняє зниження врожайності. Це свідчить, що технології
вирощування необхідно адаптувати під реалії сьогодення. Одним із важливих
кроків є застосування антистресантів і морфорегуляторів, які дають
можливість рослині легше пережити несприятливі фактори, а отже й
забезпечити свою оптимальну продуктивність. Застосування регуляторів
росту рослин є одним із найбільш доступних і високорентабельних
агрозаходів для підвищення продуктивності основних сільськогосподарських
культур і покращення їхньої якості.
За останні роки у зоні північного сходу проглядається динаміка змін
теплових режимів осіннього періоду вирощування польових культур, що
призводить до переростання рослин. У свою чергу, ці зміни впливають на
показники зимостійкості та морозостійкості, що призводить до обов’язкового
використання регуляторів росту.
Послідовність перебігу стадій морфо- й онтогенезу, інтеграція ростової
активності окремих органів у цілісну скоординовану систему, збалансування
донорно-акцепторних відносин, зв’язок із зовнішнім середовищем – усі ці
нескладні процеси, які забезпечують життєдіяльність рослин, відбуваються
під контролем багатокомпонентних регуляторних систем. Вивчення й
з’ясування закономірностей функціонування таких систем належить до
фундаментальних завдань сучасної біотехнології.
 4

Розділ І. Регулятори росту

1.1. Загальна характеристика регуляторів росту рослин

Регулятори росту і розвитку рослин – природні або синтетичні

органічні сполуки, які активно регулюють фізіологічні та морфогенетичні
програми росту і розвитку рослинного організму. За типом дії регулятори
росту поділяють на стимулятори та інгібітори. Проте такий поділ умовний,
оскільки більшість із них в низьких концентраціях стимулює, а в високих
пригнічує ті чи інші процеси.
Регулятори росту, які продукуються самою рослиною,
називають фітогормонами. Це природні речовини невеликої молекулярної
маси, які синтезуються у рослинних тканинах у малих кількостях, здатні в
організмі транспортуватися в інші органи, діючи як регулятори і
координатори росту, розвитку й адаптації. Фітогормони переміщаються по
рослині і впливають на ріст і диференціацію тих тканин і органів, куди
потрапляють. Таким чином, фітогормони – сполуки, за допомогою яких
здійснюється взаємодія клітин, тканин і органів рослин. Вони синтезуються і
функціонують в мікро кількостях і на відміну від інших метаболітів, у тому
числі вітамінів, здатні викликати рослинні формоутворюючі ефекти (ріст
коренів, пагонів, утворення квітів, плодів). Практично вся життєдіяльність
рослини знаходиться під контролем цих речовин. Вони запускають і
регулюють всі без виключення життєві програми [1].
У рослини розрізняють такі основні типи фітогормонів: ауксини,
цитокініни, гібереліни, абсцизова кислота, етилен, брисиностероїди.
Спеціалісти ведуть активний пошук нових ендогенних фізіологічних
активних речовин, які з часом можуть набути статус фітогормонів. Тільки за
останні роки до фітогормонів були віднесені жасминова кислота,
олігосахариди, фузікокцин. Кожна хімічна категорія фітогормонів
характерно впливає на ріст і спеціалізацію клітин рослин, що
використовуються іn vitro. Проте необхідно пам'ятати, що і генотип рослини
 5

не змінюється під дією будь-якого регулятору росту. Вони лише

допомагають рослинам розкрити і реалізувати їх генетичний потенціал без
появи нових спадкових властивостей, крім того регулятори росту не
замінюють елементів живлення [2].
У практиці рослинництва широко використовують синтетичні
регулятори росту такі як емістим, метиур, дипромол, фарбізол, івин. В
основному їх використовують для підвищення енергії проростання і польової
схожості насіння, запобігання виляганню хлібів, регуляції плодоношення,
підвищення врожайності, приживання саджанців.

1.2. Класифікація РРР
Розрізняють наступні регулятори росту:
1. Ауксини.
2. Цитокініни.
3. Гібереліни.
4. Абсцизини.
5. Етилен.
6. Брасиностероїди.
1.Ауксини. Були відкриті в результаті вивчення явища фототропізму,
яке було почате ще в дослідах Чарльза Дарвіна і його сина Френсіса. Взявши
колеоптилі вівса вони показали, що ріст проростків в бік світла обумовлений
тим, що від верхівки стебла передається якийсь вплив на розміщену нижче
зону росту. В 1934 році дану речовину було названо ауксином та
ідентифіковано як індолілоцтова кислота. Це  група фітогормонів, які
регулюють процеси поділу та розтягнення клітин і сприяють формуванню
коренів, провідних пучків. Ауксини синтезуються у верхівці рослин і
пересуваються вниз по рослині. Основним ауксином є індолілоцтова
кислота. Відомо багато речовин індольної природи з фуксиновою дією, які
синтезовані лабораторним шляхом: індолілмасляна, нафтилоцтова кислоти.
Існують ауксини неіндольної природи: 2,4Д; 2,4,5-трихлорфеноксиоцтова
 6

кислота; 2, 3, 6-трихлорбензойна кислота. Вони у високих концентраціях

використовуються як гербіциди.
Ауксини утворюються в молодих частинах рослин, які активно
ростуть: в точках росту стебла, верхівках коренів, молодих листках,
бруньках, квітках і плодах.
Класична дія ауксинів – посилення росту за рахунок стимуляції,
розтягнення; клітин, знижує рН позаклітинного середовища і тим самим
посилює пластичність клітинних стінок.
2. Цитокініни. Вперше були виявлені в 1955р. Було встановлено, шо
активний компонент по хімічній будові схожий з аденіном однією із основ,
яка входить до складу ДНК. Цей компонент назвали кінетином. Пізніше був
прийнятий термін цитокінін. Перший природний цитокінін був виділений із
молодих зерен кукурудзи(Zea mays) в 1963 р. і отримав назву зеатин. Для
отримання 1 мг зеатину знадобилося 70 кг незрілих зернівок кукурудзи.
Найбільш розповсюдженими цитокінінами є кінетин, зеатин,
бензиламінопурин. Цитокініни поліфункціональні в своїй дії на різних етапах
росту і розвитку рослин. Вони стимулюють процеси клітинного ділення і
диференціації та затримують процеси старіння відокремлених органів.
Цитокініни стимулюють розвиток латеральних точок росту (бокових
бруньок), тобто беруть участь у подоланні апікального домінування.
Цитокініни утворюються у коренях, переміщуються в листки і підтримують
структурно-функціоиальну життєдіяльність листків. Вони продовжують
тривалість життя зелених овочів, зрізаної зелені, квітів, що використовується
на практиці.
Слід відзначити, що перші два десятиріччя методи дослідження цих
гормонів базувалися, головним чином, на біотестування та екзогенній
обробці рослин. Пізніше було розроблено прецизійні методи з використання
приладів високого розділення, які давали значно достовірніший результат,
але були трудомісткими і потребували великої кількості рослинного
матеріалу для обробки [5].
 7

3. Гібереліни – компоненти систем, які регулюють ріст і розвиток

рослин. Найбільш виражена дія гіберелінів – це здатність стимулювати ріст,
видовження стебла за рахунок розтягнення клітин, а не їх поділу. За
допомогою гіберелінів відновлюють нормальний ріст карликових сортів
гороху, кукурудзи.
Найбільш типовим представником є гіберелова кислота. В 20-х роках
група японських вчених, яка працювала в Токійському університеті,
досліджувала широко розповсюджене в світі захворювання проростків рису,
яке викликав гриб Giberella (рід Fusarium). Заражені сіянці витягувались в
довжину, обезбарвлювались, гинули або давали поганий врожай. В 1935 було
отримано в кристалічному вигляді першу активну речовину. В 1954 році
англійські вчені виділили одну із активних речовин, яку назвали гібереловою
кислотою. У вищих рослин багатими на гібереліни швидкоростучі органи –
молоді апікальні листки, бруньки, незріле насіння, плоди. Рухаються вони по
флоемі, ксилемі уверх-вниз, не виявляючи полярності транспорту. Велике
значення для утворення гіберелінів у рослини має світло (воно сприяє їх
біосинтезу в хлоропластах листків).
4.Абсцизини. Вперше були виділені в 1964 році із листків платана.
Початкова назва активної речовини була дормін. Дорін викликав опадання
коробочок (назва яких на латині abscisio) і тому був названий абсцизином. В
1967 році було вирішено назвати абсцизовою кислотою (АБК). З хімічної
точки зору АБК відноситься до терпеноїдів. Більшість органів вищих рослин
здатні синтезувати АБК, транспорт речовини відбувається по провідній
системі (флоемі і ксилемі). Вміст АБК визначають за допомогою біотестів та
фізичними методами. Дія АБК пов'язана із спокоєм бруньок і насіння,
опаданням квіток, плодів, старінням і дозріванням. Додавання до поживного
середовища 7,6 мкМ АБК впливало на ріст і формування ембріогенних
клітинних агрегатів у суспензійних культур клітин ярої пшениці. АБК бере
участь у зміненні балансу фітогормонів І сприяє «дозріванню» соматичних
ембріоїдів, попереджує утворення кореневих структур.
 8

5. Етилен – це газ, який добре розчиняється у воді, має характерний

запах. В 30-х роках стало відомо, що газ етилен прискорює дозрівання плодів
цитрусових і впливає на ріст рослин. В 1934 р. виявилось, що жовтіючі
яблука виділяють етилен, а пізніше було доведено, шо цей газ виділяють
різні достиглі плоди та інші органи рослин, особливо пошкоджені. У
найбільших кількостях він утворюється у дозріваючих, старіючих тканинах,
або у відповідь на поранення та інші стресові фактори. Добра розчинність
етилену у воді дозволяє йому транспортуватись у водному розчині по
рослині. Етилен, як газ відрізняється від інших фітогормонів своєю
летючістю, з цієї причини етилен однієї рослини може впливати на перебіг
процесів в іншій рослині, яка знаходиться поряд. Класичний ефект дії
етилену спостерігається у плодоовочевих сховищах, або при тривалих
морських транспортуваннях – перезрілі плоди посилюють дозрівання
сусідніх менш стиглих плодів. Важливим ефектом фізіологічної дії етилену
вважається також стимуляція опадання листків – він впливає на розростання
прошарку відокремлення, який знаходиться біля основи черешка листка.
6. Брасиностероїди. Мають високу фізіологічну активність. Якщо
класичні фітогормони діють у концентраціях 10 -8-10-6 моля, то
брасиностероїди в дозах 10-8-10-11 моля. Вперше були знайдені і виділені у
чистому вигляді з пилку ріпака. Після обробки брасиностероїдами виявлена
сильнодіюча стимуляція росту зернобобових, овочевих, плодових культур.
Перспективні для використання у сільському господарстві, завдяки тому, що
у них невелика токсичність та дуже низькі норми витрат.
 9

Розділ ІІ. Значення регуляторів росту рослин

Регулятори (стимулятори) росту і розвитку рослин (РРР) — в сучасних

умовах набувають все більшого значення. Їхнє застосування в землеробстві,
рослинництві та лісовому господарстві потенційно може забезпечити
отримання результатів, яких не можна досягнути іншими способами.
Використання РРР дає змогу повніше реалізувати генетичний потенціал
культур, підвищити стійкість рослин проти стресових факторів біотичної та
абіотичної природи і, в кінцевому результаті, збільшити врожай та
покращити його якість.
За сучасними уявленнями, РРР — це природні та синтетичні органічні
речовини, яким властива біологічна (селективна) активність та які у
невеликих дозах змінюють фізіологічні й біохімічні процеси, ріст, розвиток і
формування врожаю с.-г. культур, не спричиняючи токсичної дії
( фітогормони для рослин). Зокрема, при позакореневому внесенні вони
(фітогормони) можуть включатися в обмін речовин і активувати фізіолого-
біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності рослин.
В Україні традиційно проводять дослідження зі створення РРР нового
покоління (синтетичних і природних), включаючи первинний скринінг цих
речовин, дослідження їхніх фізико-хімічних, фізіологічних і токсикологічних
властивостей та впровадження в с.-г. виробництво. Аналіз літературних
даних із застосування препаратів РРР синтетичного і природного походження
свідчить про перспективність цього технологічного заходу в сільському
господарстві. Кількість зареєстрованих в Україні РРР на сьогодні вже налічує
понад 100 найменувань, що свідчить, скоріше, про методичну «пастку», в яку
потрапляють нові компанії, які виходять на цей ринок. Так, у лабораторних
умовах велика кількість органічних і неорганічних сполук на незабуферених
середовищах вирощування з низьким осмотичним тиском проявляють
властивості РРР, переважно — ефективних стимуляторів, проте ця дія не
відтворюється у польових виробничих умовах. Відсутність відтворюваності
 10

дії багатьох стимуляторів у польових умовах, які намагаються позиціонувати

як РРР, пов’язана зі складністю процесів регуляції росту й розвитку рослин в
онтогенезі, де дія однієї речовини у наднизьких концентраціях завжди буде
компенсована. Багаторічний досвід масштабного виробництва та
застосування гіберелової кислоти у колишньому СРСР не забезпечив
зростання врожаїв. Слід також згадати, що провідні компанії світу з
виробництва пестицидів, які разом витрачають на дослідження десятки
мільйонів доларів США щоденно, в Україні зареєстрували лише декілька
ретардантів. Серед інноваційних препаратів необхідно відзначити ретарданти
класу циклогександіонів. Доцільно також звернути увагу на перспективність
застосування у технологіях органічного і традиційного землеробства РРР та
біостимуляторів ( фітогормонів для рослин) у складі комплексних препаратів
на базі гідролізатів рослин і тварин, органічних осадів водойм, продуктів
мікробіологічного виробництва тощо
 11

ВИСНОВКИ
Регулятори росту підвищують стійкість рослин до несприятливих
факторів природного або антропогенного походження: критичних перепадів
температур, дефіциту вологи, токсичної дії пестицидів, ураженню хворобами
і пошкодженню шкідниками. Таким чином, можна зробити висновок, що
фітогормонам для рослин властива низка загальних характеристик:
 вони синтезуються в рослині;
 є високоефективними регуляторами фізіологічних процесів;
 їхня дія проявляється в дуже низьких концентраціях, оскільки
рослинні клітини дуже високочутливі до їхнього впливу.
Дослідження ефективності РРР проводять у провідних наукових
центрах світу та України, а самі РРР на цей час — це переважно ретарданти
та стимулятори природного походження — розглядають як невід’ємний
елемент технологій вирощування культурних рослин. 
Загалом, ефективність застосування регуляторів росту залежатиме від
низки факторів: фаза розвитку культури, правильність підібраної норми
препарату та фази внесення, якість самої обробки, температурного та водного
режимів. Регуляторна функція фітогормонів розглядається як результат їх
складного координованого впливу на хід ростових, генераторних процесів і
залежить від балансу стимуляторів та інгібіторів на різних фазах розвитку
рослин.
 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Біологічно активні речовини в рослинництві: навч. посіб. / [З. М.

Грицаєнко, С. П. Пономаренко, В. П. Карпенко, І. Б. Леонтюк]; Акад.
наук вищ. освіти України, Уман. держ. аграр. ун-т. – К., 2008. – 352 с.
2. Веденичова Н.П., Васюк В.А., Генералова В.М., Мусатенко Л.І.,
Черевченко Т.М. Фтогормональний комплекс рослин в умовах
герметичної камери // Інтродукція рослин. – 2008. - №5. – С. 77-80.
3. Основи наукових досліджень в агрономії / [В. О. Єщенко, П. Г.
Копитко, В.П. Опришко, П.В. Костогриз]. – К.: Дія, 2005.– 288 с.
4. Веденичова Н.П., Васюк В.А., Генералова В.М., Мусатенко Л.І.,
Черевченко Т.М. Фтогормональний комплекс рослин в умовах
герметичної камери // Інтродукція рослин. – 2008. - №5. – С. 77-80.
5. Веденичова Н.П., Ситник К.М. Локалізація і динаміка цитокінінів у
різних частинах рослин // Доп. НАН України. – 2013. - №11. – С. 150-
156.
6. Вакуленко В.В., Шаповал О.А. Регулятори зростання // Агро XXI.
-2016. №З.-С. 2-3.
7. Анішин Л.А. Регулятори росту рослин. Рекомендації по застосуванню /
Л.А. Анішин, С.П. Пономаренко, З.М. Грицаєнко – К., 2018. – 40 с.
8. Сиволап Ю. М. Биотехнология и растениеводство // Современные
биотехнологии — вызов времени. — К.: PA NOVA, 2015. — C. 92–101.