ТРАНСГЕННІ ОРГАНІЗМИ — різні організми, які мають у складі свого

геному чужорідні гени інших організмів та які отримують за допомогою

методів генної інженерії. У цей час генна технологія швидко розвивається. У
різних сферах господарської діяльності людини використовують трансгенні
бактерії — як для клонування генів і
виробництва білка, так і
реконструювання (напр. для
оздоровлення рослин). Бактерії, що
живуть у рослинах і стимулюють
утворення кришталиків льоду, були
змінені з холод-плюс на холод-
мінус рослини. Такі бактерії почали
захищати вегетативні частини
рослин від морозу. У бактерії, що
утворюють симбіоз з коренями
кукурудзи, були введені гени від
інших бактерій, які кодують токсин для шкідливих комах. У природі існують
бактерії, що можуть розщепити будь-яку органічну речовину. Бактерії
відбирають за здатністю розщеплювати певну речовину, а згодом ця
здатність підсилюється внаслідок біотехнології. Таким шляхом були
створені бактерії, які поїдають нафту, що розлилася внаслідок техногенних
катастроф. Бактерії використовують для бакеріального синтезу, напр. для
виробництва амінокислоти фенілаланіну.

Широке використання рекомбінантних бактерій у сільському господарстві,

промисловості, захисті навколишнього середовища обмежувалося
побоюванням того, що такі бактерії
можуть замінити природні
мікроорганізми в екосистемах із
виникненням несприятливих наслідків.
Наразі розроблено методи визначення,
вимірювання і навіть блокування
активності цих клітин у навколишньому
середовищі. Зручним об’єктом для
генетичних маніпуляцій виявилися
рослини, тому що їх клітини можна
вирощувати в культурі, де з кожної
клітини отримують цілу рослину.
Здійснюються роботи зі створення біоінженерних рослин, які могли б мати
такі властивості: високу пристосованість до умов зовнішнього середовища;
містити більшу кількість необхідних для людини поживних речовин;
тривалий час зберігатися без псування. Розробляються Т.о., здатні
продукувати в інтересах людини хімічні речовини та ЛЗ. Реконструйовано
картоплю для продукції альбуміну людини. Передбачається, що в
майбутньому рослини зможуть утворювати у своєму насінні такі білки, як
гормони людини.
Швидкими темпами розвивається біоінженерія тварин. Яйцеклітину
поміщають у спеціальну мішалку разом із чужорідною ДНК і дрібними
силікон-карбідними голками. Голки роблять множинні отвори в оболонці,
крізь які ДНК потрапляє в клітину. За допомогою цієї технології бичачий
гормон росту був уведений у яйцеклітини багатьох видів тварин. Завдяки цій
технології отримано великі риби, корови, свині, кролики, вівці. Трансгенні
тварини створено для виробництва продуктів медичного значення.
Ланцюговим інструментом для генетичних досліджень стали трансгенні
миші.  Вони дають важливу інформацію при плануванні генної терапії у
людини. Науковці, що вивчають м’язову дистрофію Дюшена, виділили ген і
його продукт — нормальний білок дистрофін, який є відсутнім у хворих.
Запропоновано спосіб забезпечення хворих дітей дистрофіном. Але що
буде, якщо дистрофін потрапить в інші тканини, або його буде утворюватися
занадто багато? Для вирішення цих питань виведено трансгенні миші, у
м’язах яких міститься дистрофіну в 50 разів більше, а також відбувається
продукція цього білка в інших тканинах. Дистрофін не викликає у таких
мишей патологічних відхилень. Трансгенні миші виявилися вкрай
необхідними при вивченні моногенних хвороб, злоякісних пухлин і навіть
мультифакторіальних хвороб людини. Проте трансгенна технологія є
 неточною, тому що введення ДНК не
спрямовано у певний локус хромосоми. Ген, що переноситься, може
порушити функцію іншого гена або потрапити під контроль інших генів.
Навіть якщо трансген вставляється в хромосому й експресується, його ефект
може бути перекритий таким самим геном клітини-хазяїна. Тому
розроблено технологію більш точного «націлювання» гена (gene targeting),
за якої ген, що вводиться, займає місце свого двійника у хромосомі клітини-
хазяїна. При цьому використовується природний процес гомологічної
рекомбінації. Внаслідок такої технології заміняють інактивованим геном
активний ген у мишей і простежують ефект його відсутності навіть у
ембріона. Так вивчають функцію білків імунної системи, механізм взаємодії
онкогенів у виникненні пухлини, розвиток генетичних захворювань.
«Націлювання» гена — складна методологія, вона не спрацьовує у
заплідненій яйцеклітині ссавців. Ген можна ввести тільки в клітини на
ранніх етапах розвитку зародка, до його імплантації у стінку матки. Клітини
такого зародка тотипотентні, і багато генів у них ще не експресовані.
«Націлювання» гена має велике значення при створенні моделей генетичної
патології у тварин. Важливо те, що вчені ідентифікують версію людського
алеля (див. Алелі), який викликає хворобу у тварин. Потім відповідний
людський мутантний алель переносять в ембріональні стовбурові клітини і,
нарешті, схрещують тварин, гомозиготних за інактивованим геном. Тварин з
«виключеним» геном використовують у вивченні складних хвороб, в яких
задіяно багато генів. Так, напр., вивчають атеросклероз шляхом інактивації
сполучення генів, продукти яких контролюють ліпідний метаболізм.
 За

Генну модифікацію здійснюють у спеціальних лабораторіях з найточнішою

апаратурою на рівні однієї клітини. У результаті отримуємо нові форми
біологічно активних ДНК та нові організми зі штучно зміненими генами. З
одного боку, без генетично-модифікованих продуктів обійтися не можна,
тому що нам потрібно задавати рослинам певні властивості. До того ж якість
нашого харчування викликає багато нарікань. Через незбалансоване
харчування знижується імунний статус людини, тобто відгук організму на
вплив негативних компонентів навколишнього середовища уповільнюється.
А населення земної кулі постійно зростає і без збільшення кількості харчової
продукції нам не обійтися.

Проти

Потенційна небезпека полягає у: переносі генів на дикі рослини та на

немодифіковані культури. Наприклад, звичайна соя у результаті
переопилення може стати трансгенною * проникненні трансгенів у харчові
ланцюги – перезапиленою дикою травою можуть харчуватися, наприклад,
свійські тварини. А це призведе до потрапляння трансгенних компонентів у
кінцеві продукти харчування. Це може призвести до посилення дії певних
алергенів * стійкості до антибіотиків. Якщо людина постійно харчується
трансгенними продуктами і приймає антибіотики, то останні можуть «не
взяти» певні види вірусів  * співіснуванні тих видів, які не уживалися раніше.
Наприклад, рослини не реагуватимуть на комах і стануть більш уразливими
до інфекцій, які вони переносять * несприймання гербіцидів рослинами. З
одного боку, отримуємо жито, яке не пригнічують бур’яни. З іншого –
оприскуємо бур’яни хімікатами, вони накопичуються у клітинах жита, потім
зерно переробляється на хліб, і до організму людини надходить зайва доза
шкідливих речовин. * виникненні нових вірусів – вони швидше
адаптуватимуться до змін навколишнього середовища. Люди за ними не
встигатимуть, тому що період біологічного та екологічного адаптування у
нас відбувається не так швидко.  * посиленні симптомів захворювань * зміні
харчової цінності продукції. Ми не отримаємо той калорійний раціон, на
який розраховуємо. * мутації. Ймовірність такого випадку – одна на мільйон,
і та – при генетичній схильності організму. Але це стосується тільки рослин.
Люди мутантами не можуть стати. Адже генетичну структуру кода людини
трансгенні продукти змінити не можуть. Люди і рослини – зовсім різні види.
А різні види не так легко схрещуються один з одним. Найчастіше, вони не
схрещуються взагалі.

Трансгенні тварини - це індивідууми, в геном яких штучно введена

додаткова генетична інформація (трансген). Такою інформацією є або
окрема ділянка ДНК зі своїми (>гомологичними) регуляторними
послідовностями (>еукариотическаятранскрипционная одиниця), або
сконструйований із різних молекул ДНК гібридний (>рекомбинантний) ген.
Отже, трансген - це штучно запроваджений інтегрований в ДНК тварин
чужорідний ген. Під трансгенезом розуміють процес перенесення і інтеграції
чужорідної генетичної інформацією геном тварин.
На відміну від рослин, де існує можливість отримання цілої фертильної
рослини з однієї трансформованої соматичної клітини і вегетативне
розмноження, отримання трансгенних тварин - дуже складний і тривалий
процес.

Використовувана стратегія полягає в наступному:

1. Клонований ген вводять в ядро заплідненої яйцеклітини.
2. Запліднені яйцеклітини з екзогенної ДНК імплантують в рецепієнтну
жіночу особину (оскільки успішне завершення розвитку ембріона ссавців в
інших умовах неможливо).
3. Відбирають нащадків, які розвинулися з імплантованих яйцеклітин, які
містять клонований ген у всіх клітинах.
4. Схрещують тварин, які несуть клонований ген в клітках зародкової лінії, і
отримують нову генетичну лінію.

 Експерименти по генетичній модифікації багатоклітинних організмів

шляхом введення в них трансгенів вимагають багато часу. Проте, трансгеноз
став потужним інструментом для дослідження молекулярних основ
експресії генів ссавців і їх розвитку, для створення модельних систем, що
дозволяють вивчати хвороби людини, а також для генетичної модифікації
клітин молочних залоз тварин з метою отримання з молоком важливих для
медицини білків. Був навіть запропонований новий термін «фармінг»
(pharming), що відноситься до процесу отримання з молока трансгенних
домашніх тварин автентичних білків людини або фармацевтичних
препаратів.
Використання молока доцільно тому, що воно утворюється в організмі
тварини у великій кількості і його можна надоювати у міру потреби без
шкоди для тварини. Що виробляється молочною залозою і секретує в
молоко новий білок, не повинен при цьому надавати ніяких побічних
ефектів на нормальні фізіологічні процеси, що протікають в організмі
трансгенної тварини, і піддаватися посттрансляційним змінам, які,
принаймні, близькі до таких в клітинах людини. Крім того, його виділення з
молока, яке містить і інші білки, не повинно становити великої праці.
Незважаючи на те, що перші трансгенні сільськогосподарські тварини
були отримані в 1985 році введенням екзогенної ДНК в пронуклеус зигот, до
теперішнього часу не розроблено ефективного методу, який би міг бути
використаний для створення генетично модифікованих тварин незалежно
від виду і від цілей експерименту. Розробка нових ефективних методів
переносу генів в ембріональні і соматичні клітини тварин, а також
вдосконалення існуючих підходів залишається актуальним завданням.
Серед великої різноманітності способів впровадження екзогенної ДНК в
геном тварини можна виділити наступні, які знайшли широке застосування в
практиці трансгенозу:
 - метод мікроін`єкції,
 - опосередковане ретровірусами перенесення генів,
 - використання модфікованих ембріональних стовбурових клітин, -
перенесення трансформованих ядер генеративних і соматичних клітин,
 - використання сперміїв і сперматогоніїв як переносників ДНК.