ГЕННА ІНЖЕНЕРІЯ

Презентація
учениці 5(9)-В класу
Кручек Соф’ї
ГЕНЕТИЧНА ІНЖЕНЕРІЯ –
прикладна молекулярна і клітинна
генетика, яка вивчає прийоми
експериментального втручання в
структуру геному, що дає можливість
його перебудовувати шляхом зміни
закладеної в ньому генетичної
інформації.
Формальною датою народження генетичної інженерії слід вважати 1973 рік. Саме тоді в Стенфордському
університеті створили першу рекомбінантну (клоновану) ДНК, що містила фрагмент ДНК віруса, бактеріофага
та кишкової палички.
У 1978 році створено штами кишкової палички, здатні до синтезу людського інсуліну.
У 1982 році в Європі дозволена перша вакцина із трансгенних організмів.
Наприкінці 1980-х американською фірмою розроблена генетично модифікована картопля.
У 1994 році цією ж фірмою розроблені трансгенні помідори, а у 1995 – соя.
У 1997 році в США дозволено вирощувати 18 різновидів генетично модифікованих рослин.

(Стенфордський
університет)
Метою ГІ є створення організмів із новими комбінаціями спадкових
ознак, у т.ч. і таких, які не виявляють у природі. Це здійснюється шляхом
спрямованого перенесення людиною конкретних генів або їх комплексів з
одного організму в інший, закріплення цих генів у новому генетичному
оточенні та забезпечення їх вираження.

(у цього
(сорт яблук ананаса
Рожева генетично
перлина) змінений
баланс бета-
каротину і
лікопіну)
У ГІ використовують такі способи:
1. Злиття соматичних (нестатевих)
клітин одного або різних видів
організмів. Експериментальним
шляхом можна сполучити в одній
клітині різні геноми, що належать до
найвіддаленіших у систематичному
відношенні організмів, між якими
статева гібридизація неможлива.
2. Перенесення з однієї клітини в іншу
ядер, хромосом або їх фрагментів;
3. Введення в клітини конкретних
генів;
4. Одержання або створення векторних молекул — молекул ДНК, здатних
приєднувати інші фрагменти молекул ДНК будь-якого походження, проникати у
клітини і розмножуватися у них в автономному або інтегрованому стані. Такі векторні
молекули створено на базі бактеріофагів (вірусів бактерій) і плазмід (молекула ДНК,
окрема від хромосомної ДНК та здатна до автономної реплікації). Можливі й інші типи
векторних молекул.
5. Ферментативний синтез ДНК на матрицях
інформаційної РНК за допомогою зворотної
транскриптази (фермент,
що каталізує синтез ДНК з
використанням РНК як матриці. Називається так
тому, що більшість процесів транскрипції в
живих організмах відбуваються в іншому
напрямку, а саме, з молекули ДНК синтезується
РНК-транскрипт);
6. Фрагментування тотальної ДНК клітини (її
поділ на мітохондріальну і ядерну) і подальшим (лейкоцити – білі
вибором фрагментів; кров’яні тільця)

7. Хімічний синтез гена (фосфорамітидний

метод) шляхом поєднання нуклеотидів ДНК у
певній послідовності. У людини ДНК найчастіше
виділяють з лейкоцитів.
 Джерела інформації:
◦ https://uk.wikipedia.org/
◦ https://chem21.info/
◦ https://www.pharmencyclopedia.
com.ua/
◦ http://esu.com.ua/
◦ https://futurum.today/
Дякую за увагу!