018 ГЕНЕТИКА

Увага!
Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online

та сайт biozno.dp.ua. Купуючи конспекти у шахраїв ви позбавляєте себе можливості оновлення конспектів по пошті та участі
у різних акціях, вебінарах та онлайн-трансляціях. Поважайте чужу працю! Ми стараємось для Вас!
ГЕНЕТИКА
Генетика – наука про закономірності спадковості та мінливості організмів. Датою
народження генетики вважається 1900 рік, коли закономірності спадковості Г. Менделя
були наново вдкриті.
Методи генетичних досліджень

 Гібридологічний метод, застосований Г. Менделем, полягає в схрещуванні (гіб-
ридизації) організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох спадкових
ознак, і аналізі результатів.
 Генеалогічний метод полягає у вивченні родоводів організмів. Це дає змогу про-
стежити характер успадкування ознак у ряді поколінь
 Популяційно-статистичний метод дає можливість вивчати генетичну структуру
популяцій і динаміку їх змін під впливом навколишнього середовища.
 Цитогенетичний метод ґрунтується на дослідженні особливостей хромосомного
набору (каріотипу) організмів. Вивчення каріотипу дає змогу виявляти мутації,
пов’язані зі зміною як кількості хромосом, так і структури окремих із них.
 Близнюковий метод полягає у вивченні однояйцевих близнят (організмів, які по-
ходять з однієї зиготи). Однояйцеві близнята завжди однієї статі, бо мають однакові ге-
нотипи.
 Біохімічні методи використовують для діагностики спадкових захворювань,
пов’язаних із порушенням обміну речовин. За їхньою допомогою виявляють білки, а
також проміжні продукти обміну, не властиві даному організмові, що свідчить про ная-
вність змінених (мутантних) генів.
 Окрему групу становлять методи генетичної інженерії, за допомогою яких учені
виділяють із організмів окремі гени або синтезують їх штучно, перебудовують певні
гени, вводять їх у геном іншої клітини або організму.
Основні поняття генетики
Ген – ділянка молекули нуклеїнової
кислоти, яка визначає спадкові ознаки ор-
ганізмів. Ген кодує первинну структуру
молекули білка, РНК певного типу або ж
взаємодіє з регуляторним білком. Прикла-
дами спадкових ознак, які визначаються
генами, є колір очей, зріст, форма плодів.
Існують структурні та регуляторні гени: структурні гени кодують синтез білків, а ре-
гуляторні гени контролюють і спрямовують діяльність структурних генів.
Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Увага! Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online
Алелі, або алельні гени – різні стани одного гена, які визначають різні прояви пе-
вних ознак і розташовані в однакових ділянках гомологічних хромосом. Алелі одного
гена визначають різні прояви ознаки (наприклад, карий або блакитний колір очей, ни-
зький або високий зріст. В особин певного виду алельні гени можуть бути в різних по-
єднаннях. Слід пам’ятати, що в диплоїдних клітинах одночасно наявні дві алелі певного
гена, а в гаплоїдних – лише одна. Одна з гомологічних хромосом несе алель від матери-
нського організму, а друга – від бать-
ківського.
Локус – це ділянка гомологічних
хромосом, яка є місцем розташування
алельних генів.
Домінантність – явище пригні-
чення прояву однієї алелі іншою, уна-
слідок чого домінантний стан ознаки завжди проявляється у гетерозиготних нащадків.
Рецесивність – явище, при якому стан ознаки передається по спадковості, але при-
гнічується і не проявляється у гетерозиготних нащадків. Алель, що не проявляється
– рецесивною.
Гомозигота – це диплоїдна
або поліплоїдна клітина, гомологі-
чні хромосоми якої несуть одна-
кові алелі певного гена.
Гетерозигота – це диплоїдна
або поліплоїдна клітина, гомологі-
чні хромосоми якої несуть різні
алелі певного гена.
Генотип – сукупність усіх генів соматич-
ної клітини, які одержані від батьків.
Фенотип – сукупність властивостей і ознак
організму, що склалися на основі взаємодії гено-
типу з умовами зовнішнього середовища. Фено-
тип змінюється протягом індивідуального роз-
витку особини. Взаємодія між генотипом і фенотипом відбувається за схемою: генотип
+ довкілля + випадкові варіації → фенотип.
Геном – сукупність генів, локалізованих у гаплоїдному наборі хромосом еукаріотів,
кільцеподібній ДНК прокаріотів або нуклеїновій кислоті вірусів.
Чиста лінія – генотипно однорідні нащадки однієї особини, гомозиготні за більші-
стю генів і одержані в результаті самозапилення або самозапліднення.
Закономірності спадковості
Грегор Мендель (1822-1884), спираючись на результати своїх експериментів зі
схрещування різних сортів гороху посівного, сформулював закономірності, нині відомі
як закони Менделя.

Моногібридне схрещування – це схрещування батьківських особин, які відрізня-
ються за однією парою альтернативних проявів ознак.
Дигібридне схрещування – це схрещування батьківських особин, які відрізняються
за двома парами альтернативних проявів ознак.
Перший закон Менделя – закон одноманітності гібридів першого покоління
При моногібридному схрещуванні гомозиготних батьківських форм, усе по-
томтство у першому поколінні (F 1 ) одноманітне за фенотипом і генотипом.
Дано:
А – жовте забарвлення насіння гороху;
а – зелене забарвлення насіння гороху.
100 % жовте забарвлення насіння
Другий закон Менделя – закон розщеплення проявів ознак

При моногібридному схрещуванні гібридів першого покоління між собою серед
їхніх нащадків спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3:1 і за
генотипом у співвідношенні 1:2:1.
Розщеплення за генотипом: 1АА:2Аа:1аа

Розщеплення за фенотипом: 3А_:1аа
У подальших своїх дослідженнях Г. Мендель ускладнив умови, провівши дигібри-

дне схрещування. Закони Г. Менделя мають статистичний характер, оскільки проявля-
ються лише при великій кількості об’єктів дослідження та отриманих даних.
Третій закон Менделя – закон незалежного успадкування ознак
При ди- або полігібридному схрещуванні ро-
зщеплення за кожною ознакою відбувається не-
залежно від інших.
Дано:
А – жовте забарвлення насіння гороху;
а – зелене забарвлення насіння гороху;
В – гладенька форма насіння;
b – зморшкувата форма насіння.
Розщеплення за фенотипом: 9:3:3:1

(9 жовті гладенькі:3 жовті зморшкуваті:3 зелені
гладенькі:1 зелені зморшкуваті)

Закон чистоти гамет
Встановлений Менделем, вказує на незміщуваність алелей один з одним та з ін-
шими генами. При моногібридному схрещуванні у разі домінування в гетерозиготних
гібридів (Аa) першого покоління виявляється тільки домінантний алель (А); рецесивний
же (а) не втрачається і не змішується з домінантним. У другому поколінні як рецесив-
ний, так і домінантний алелі можуть виявлятись у своєму «чистому» вигляді, тобто в
гомозиготному стані. При цьому спадкові чинники не тільки не змішуються, а й не за-
знають змін після спільного перебування в гібридному організмі. У результаті гамети,
утворювані такою гетерозиготою, є «чистими» у тому значенні, що гамета А «чиста» і
не містить нічого від алелі а, а гамета а «чиста» від А.
Методи перевірки генотипу гібридних особин

У гібридологічному аналізі можуть бути використані схрещування гібридів з од-
нією з батьківських форм. Такі схрещування гібрида першого покоління з формою яка
є домінантною або рецесивною гомозиготою, називається зворотнім схрещуванням.
Особливо важливим для визначення й перевірки генотипів гібридних особин мають ана-
лізуючі схрещування.
Аналізуюче схрещування – це схрещування гібрида з формою, яка є гомозиготною
за рецесивними алелями. Я Як ви-
дно зі схеми, наслідком аналізую-
чого схрещування для гетерозигот-
ної особини є розщеплення ознаки
в потомстві в співвідношенні 1:1.
У ряді випадків розщеплення за фенотипом і генотипом у другому поколінні може
відрізнятися від очікуваного, що може спричинятися різними чинниками.
Проміжне успадкування – це успадкування ознак, при якому жодна з алелей не
домінує над іншою і в результаті з’являються проміжні прояви ознаки порівняно з ба-
тьківськими. Розщеплення за фенотипом відповідає розщепленню за генотипом (1:2:1).
Прикладами ознак, які мають проміжне успадкування є: кучерявість волосся людини
(кучеряве, хвилясте, пряме); забарвлення шерсті ВРХ (червоний, чалий, білий колір);
забарвлення ягід суниць та квітів нічної красуні (червоне, рожеве, біле) тощо.
Дано:
Ā – червоне забарвлення квіток нічної красуні;
а – біле забарвлення квіток;
Āа – рожеві квітки;
Генотипи й фенотипи гібридів F 1 та F 2 – ?
Рослини F 1 одноманітні, тобто підтверджується

перший закон Менделя про одноманітність гібридів першого покоління, але вони
відрізняються фенотипно від батьків.

Після схрещування гібридів першого покоління між собою отримаємо:
Таким чином, співвідношення кількості отриманих у F 2

рослин за неповного домінування (проміжного успадкування)
збігається за генотипом та фенотипом і становить 1:2:1.
Множинний алелізм – тип взаємодії алельних генів, при якому ознака в популяції
визначається не двома, а декількома алелями. Наприклад, у людини три алельних гени
(І0, ІА, ІВ) у різних поєднаннях визначають 4 групи крові за системою АВ0.
Група крові Аглютиногени Аглютиніни Генотип
І (0) немає αіβ І0І0
ІІ (А) А β ІАІА або ІАІ0
ІІІ (В) В α ІВІВ або ІВІ0
ІV (АВ) АВ немає ІАІВ
Задача: У матері І група грові, а в батька – ІV. Чи успадкують діти групу крові
одного з батьків?
Проведемо моногібридне схрещування з явищем множинного алелізму:
Р ♀ І0І0 × ♂ ІАІВ
G І0 ІАІВ
F1 1 ІАІ0 (ІІ група) : 1 ІВІ0 (ІІІ група)
Отже, діти не успадкують групи крові своїх батьків.
Успадкування летальних алелей – гомозиготи в другому поколінні можуть ви-
явитися нежиттєздатними за деякими алелями, які в поєднанні із собі подібними викли-
кає загибель особин. Летальну дію можуть дати домінантні і рецесивні алельні гени:
домінантна алель брахидактилії у людини (вкорочені пальці); рецесивна алель серпо-
видноклітинної анемії у людини; домінантна алель короткохвостості мишей та ін.
Задача: Лисиці з генотипом Аа мають платинове забарвлення, аа – сріблясто-чорне.
Домінантна алель А має летальну дію, тобто особини з генотипом АА нежиттєздатні.
Яким буде потомство від схрещування пла-
тинових лисиць?
Отже, отримали 2/3 потомства плати-

нових гетерозиготних лисиць та 1/3 гомози-
готних сріблясто-чорних, а зародки плати-
нових гомозигот гинуть ще на ранніх етапах
розвитку.

Зчеплене успадкування – це успадкування ознак, гени яких локалізовані в одній
хромосомі. Гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення. Кількість груп зчеп-
лення дорівнює кількості пар хромосом. Якщо гени розташовані в одній парі гомологі-
чних хромосом, то генотип особини і гамети записують в такому вигляді:
При повному зчепленні генів
АВ AB i ab Дві паралельні лінії символізують пару гомологічних хромосом.
аb
Між гомологічними хромосомами в процесі мейозу може здійснюватись обмін іде-
нтичними ділянками (кросинговер). У результаті кросинговеру гомологічні хромосоми
обмінюються алельними генами. При наявності кросинговера між хромосомами в осо-
бин утворюються не два, а чотири типи гамет: некросоверні (їх завжди більше!) і кро-
соверні.
При неповному зчепленні генів
АВ AB i ab (некросоверні гамети)
аb Ab* i aB* (кросоверні гамети)
Томас Морган досліджував спадковість низки ознак у плодової мушки дрозофіли.
В одному з експериментів учений досліджував дві ознаки – забарвлення тіла (b+ – сіре
тіло; b – чорне тіло) та і форму крил (vg+ – нормальні крила; vg – короткі крила).

Успадкування, зчеплене зі статтю – це успадкування ознак, гени яких розташо-
вані в статевих хромосомах. В органічному світі існують різні типи хромосомного ви-
значення статі:
 ХХ – жіноча стать, ХY – чоловіча (у ссавців, земноводних, комах (крім метеликів);
 ХХ – чоловіча стать, ХY – жіноча (птахи, плазуни, частина риб, метелики);
 ХХ – жіноча стать, Х0 – чоловіча (клопи);
 ХХ – чоловіча стать, Х0 – жіноча (моль, живородна ящірка).
У популяціях організмів, стать яких визначається в момент запліднення, співвідно-
шення самців і самок, згідно із законом розщеплення має становити 1:1.
Р ♀ ХХ × ♂ ХY
G Х ХY
F1 1 ХХ : 1 ХY
Але, у природі таке співвідношення трапляється рідко, унаслідок різного рівня сме-
ртності самців і самок. Вищу смертність, зазвичай, мають гетерогаметної статі (ХY),
оскільки в Y-хромосомі через її менші розміри немає ряду алелей.
Ознаки, які успадковуються через Х-хромосому: гемофілія у людини (рецесивна
ознака); дальтонізм у людини (рецесивна ознака); колір шерсті у кішок тощо.
Ознаки, які успадковуються через Y-хромосому: гіпетрихоз (оволосіння вушних
раковин); іхтіоз (рогові луски на шкірі); наявність перетинки між пальцями ніг тощо.
Закономірності успадкування, зчепленого зі статтю розглянемо на прикладі
успадкування гемофілії
Гемофілія – спадкова хвороба, у разі якої
кров втрачає здатність до згортання. Це захво-
рювання трапляється найчастіше у чоловіків.
Встановлено, що гемофілію зумовлює реце-
сивний ген, локалізований в Х-хромосомі,
тому гетерозиготні за даним геном жінки ма-
ють нормальну здатність крові до згортання.
Фенотипний прояв гемофілії у дівчаток мож-
ливий у тому випадку, якщо мати дівчинки є
носієм гена гемофілії, а батько – гемофілик.
Взаємодія генів та її типи

Взаємодія алельних генів Взаємодія неалельних генів
Повне домінування – один алельний ген пригні- Комплементарність – декілька
чує прояв іншого. домінантних неалельних гена ви-
Неповне домінування – один алельний ген не значають розвиток певної ознаки.
повність пригнічує прояв іншого, тому з’явля- Епістаз – алель одного гена приг-
ється проміжний прояв. нічує діяльність іншого.
Множинний алелізм – у визначенні ознак бе-
руть не 2 алельних гена, а декілька.

Кодомінування – вияв обох алелів гена при од- Полімерія – декілька домінантних
ночасній присутності їх у гетерозигот (напр., по- неалельних гена впливають на сту-
ява аглютиногенів А і В в крові осіб ІАІВ. пінь розвитку певного стану
Наддомінування – домінантний ген у гетерози- ознаки (напр., успадкування ко-
готному стані виявляється сильніше, ніж у гомо- льору шкіри та росту у людини).
зиготному (напр., у дрозофіли при АА – норма-
льна тривалість життя, при Аа – подовжена, а при
аа – летальний наслідок.
Комплементарна дія генів буває тоді, коли два
неалельних домінантних гени, локалізованих в негомо-
логічних хромосомах батьків, з’єднуючись у зиготі, до-
повнюють один одного і в результаті з’являється в F 1
нова ознака, відсутня у вихідних батьківських форм.
У кролів різних порід білу масть визначають неа-
лельні гени (А та В). При схрещуванні різних порід бі-
лої масті між собою усі нащадки виявляються агуті
(сіре забарвлення), у результаті того, що обидва неале-
льні домінантні гени (А та В) доповнюють одне одного,
даючи нову масть.
При
схрещуванні гібридів першого поко-
ління між собою у F 2 відбувається роз-
щеплення за фенотипом у співвідно-
шенні 9 (нова ознака) : 7 (вихідна
ознака).
Розглянемо ще приклад: співвідношення 9:3:3:1 (новоутворення) – такий тип вза-
ємодії, при якій новий фенотип утворюється в першому і другому поколіннях. Форму
гребеня у курей визначає дві пари генів (R – трояндоподібний, Р – горохоподібний).
При схрещуванні курей з різною формою гребеня у результаті взаємодії двох доміна-
нтних генів (R та Р) у нащадків F 1 з’являється
нова форма гребеня. При схрещуванні гібридів
F 1 між собою у F 2 з’являється ще одна форма
гребеня та відбувається розщеплення у спів-
відношенні 9 : 3 :
3 : 1.

Епістаз – явище домінування одного неалельного гена над іншим.
Домінантний епістаз (співвідношення
12:3:1) Під домінантним епістазом розуміють при-
душення домінантного гена однієї пари алелей до-
мінантним геном іншої пари (А>В; В>А). У коней
сіра масть зумовлена домінантним геном С, а во-
рона геном В, причому ген в контролює руду
масть. При схрещуванні сірих коней з рудими в F 1
всі нащадки сірі. При схрещуванні гібридів пер-
шого покоління між собою у F 2
відбувається розщеплення за
фенотипом у співвідношенні 12:3:1.
Рецесивний епістаз (співвідношення 9:3:4) – такий тип взаємодії, при якій реце-
сивна алель одного гена, перебуваючи у
гомозиготному стані, не дає можливості
проявитись домінантній чи рецесивній
алелі іншого гена (аа>В_; аа>вв). У ми-
шей колір шерсті визначається такими
генами: А – наявність пігменту; а – відсу-
тність пігменту (альбіноси); В – нерівно-
мірний розподіл пігменту по волосині
(агуті); в – рівномір-
ний розподіл пігменту по волосині (чорні).При схрещуванні чорних
мишей з альбіносами у F 1 всі нащадки
агуті. При схрещуванні гібридів пер-
шого покоління між собою у F 2 відбу-
вається розщеплення за фенотипом у
співвідношенні 9:3:4.
Полімерія – домінантні неалельні гени впливають на ступінь розвитку певного

стану ознаки. Існують 2 варіанти полімерії:
 Некумулятивна полімерія – ступінь прояву ознаки не змінюється залежно від кі-
лькості домінантних генів у генотипі (наприклад, у курей – опереність ніг).
 Кумулятивна полімерія – ступінь прояву ознаки залежить від кількості домінант-
них генів у генотипі (наприклад, забарвлення зерен пшениці, колір шкіри людини). Ро-
зглянемо кумулятивну полімерію на прикладі успадкування кольору шкіри у людини.
А 1 , А 2 – темний колір; Р А1А1А2А2 × а1а1а2а2
а 1 , а 2 – світлий колір Фенотип (темний колір) (світлий колір)
G А1А2 а1а2
F1 А1а1А2а2
Фенотип (колір шкіри мулатів)
Плейотропія, або множинна дія генів – на прояв станів різних ознак впливає одна
алель. Наприклад: червоні квіти супроводжуються у деяких видів рослин червонуватим
стеблом; в дрозофіл відсутність пігменту в очах веде до забарвлення органів, знижує
плодючість і тривалість життя; руде забарвлення волосся в людини поєдується зі світ-
лим кольором шкіри і наявністю ластовиння тощо.
Хромосомна теорія спадковості
Основні положення хромосомної теорії спадковості
 Гени розташовані в хромосомах. Різні хромосоми містять неоднакову кількість
генів. Кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів.
 Гени розташовані вздовж хромосом у лінійному порядку.
 Кожен ген займає в хромосомі певну ділянку (локус). Алельні гени заповнюють
однакові локуси гомологічних хромосом.
 Усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому відбува-
ється зчеплене успадкування деяких ознак.
 Зчеплення між генами, розташованими в одній хромосомі, порушуються внаслі-
док кросинговеру, під час якого гомологічні хромосоми обмінюються своїми ділянками.
 Кожен біологічний вид характеризується певним каріотипом.
Цитоплазматична (позаядерна) спадковість
Це спадковість, яка полягає у здатності певних структур цитоплазми зберігати і
передавати частину спадкової інформації батьків. Ознаки позаядерної спадковості:
 Характерна для рослин (реалізується через дію генів пластид: строкатолистість
нічної красуні), тварин (напрямок завитків черепашок ставковика), грибів (реалізується
через дію генів мітохондрій: розмір колоній у хлібних дріжджів), бактерій (реалізується
через дію генів плазмід: стійкість до ряду антибіотиків).
 Передається лише через материнський організм, що обумовлено наявністю цито-
плазми в яйцеклітинах і майже повною її відсутністю у сперматозоїдів.
 Прояв цієї спадковості знаходиться під контролем ядерної ДНК.
Організація геному у різних груп організму

Найпростіше організований геном вірусів, у якому міститься від одного до кількох
сотень структурних генів.
Геном прокаріотів складніший за будовою і містить як структурні, так і регуляторні
гени. Наприклад, ДНК кишкової палички складається з 3 млн 800 тис. пар нуклеотидів,
а кількість структурних генів становить близько тисячі. Майже половина довжини її
молекули генетичної інформації не несе, це ділянки, що лежать між генами – спейсери.

Геном еукаріотів ще складніший. Так, геном дрозофіли нараховує майже 180 млн
пар нуклеотидів і включає близько 10 тис. структурних генів. Геном людини нараховує
приблизно 3 млрд пар основ ДНК та містить приблизно 30-40 тис. структурних генів.
Тільки 1,5% геному людини кодує білки, решту складають інтрони, транспозони тощо.
ЗАКОНОМІРНОСТІ МІНЛИВОСТІ
Мінливість – здатність організмів набувати нових ознак, які є причиною відмінно-
стей між особинами в межах виду. Мінливість як властивість живого протилежна спад-
ковості. Залежно від природи мінливості розрізняють дві основні її форми: спадкову і
неспадкову. Перша з них пов’язана зі зміною генотипу, друга – фенотипу.
Неспадкова, або фенотипова (вини- Спадкова, або генотипова (пов’язана зі
кає без змін генотипу і не зберіга- зміною генотипу і тому зберігається в по-
ється при статевому розмноженні) коліннях)
Комбінативна (ге-
Модифікаційна (фенотип змінюється Мутаційна (генотип нотип змінюється
під впливом певних умов існування змінюється внаслідок внаслідок утво-
організмів) мутацій) рення нових комбі-
націй генів)
Модифікаційна мінливість
Пов’язана зі змінами фенотипу внаслідок впливу умов існування і не пов’язана зі
змінами генотипу. Виникнення фенотипових змін пов’язане з тим, що умови середо-
вища впливають на ферментативні реакції, які відбуваються в орга-
нізмі і певним чином змінюють їх хід. Прикладами модифікаційної
мінливості у людини можуть бути підсилення пігментації під впли-
вом ультрафіолетового опромінення, розвиток м’язової і кісткової
систем у результаті фізичних навантажень тощо. Модифікаційна мі-
нливість забезпечує пристосованість організмів до мінливих умов
середовища.
Основні властивості модифікаційної мінливості:
 універсальність – зустрічається у всіх організмів;
 груповий характер – певний вплив може зумовлювати появу подібних модифіка-
цій в усіх генетично подібних особин;
 не успадковуються (наприклад, у безхвостих мишей, яким відрізували хвости, зав-
жди народжувалися хвостаті мишенята);
 тимчасовість – модифікації можуть зникати протягом життя особини, якщо при-
пиняється дія чинника, який їх спричиняє (наприклад, засмага людини повністю зникає
взимку);
 модифікаційні зміни, які виникають переважно на ранніх етапах онтогенезу, мо-
жуть зберігатися впродовж усього життя особини, але не успадковуються (наприклад, у
батьків, які перехворіли на рахіт, народжуються нормальні діти);

 спрямованість – модифікації спрямовані на пристосування організмів до змін дії
тих чи інших факторів довкілля (наприклад, засмага захищає людину від шкідливого
впливу сонячного опромінення, заміна шерсті ссавців на густішу під час осіннього ли-
няння сприяє захисту від низьких температур);
Статистичні закономірності модифікаційної мінливості:
Модифікаційна мінливість підпорядковується певним статистичним закономірно-
стям. Для визначення цих закономірностей слід проаналізувати поведінку ознаки під
час певної сукупності спостережень, яка називається вибіркою. Вибірка може включати
від 10 до 1000 спостережень. На підставі даних вибірки будують ряд мінливості ознаки,
або варіаційний ряд.
Варіаційний ряд – послідовність чисельних Варіаційна крива – це графічне
показників проявів певної ознаки (варіант), вираження кількісних показників мі-
розташованих у порядку їхнього зростання чи нливості певної ознаки, яке ілюструє
зменшення. як розмах ціє ї мінливості, так і час-
тоту зустрічальності окремих варі-
ант.
Різні ознаки мають різний розмах норми реакції. Норма реакції – межі модифіка-
ційної мінливості ознаки, які визначаються генотипом. Для вивчення норми реакції ви-
користовують генетично однорідний матеріал, який вміщують у різні умови зовніш-
нього середовища (клони, чисті лінії, однояйцеві близнята). Межі норми реакції зумов-
лені генотипом, але фенотиповий прояв у межах норми реакції може змінюватися під
впливом умов середовища. Норма реакції для різних ознак може бути однозначною
(групи крові, колір очей), вузькою (жирність молока у корів), широкою (кількість мо-
лока у корів). Визначення норми реакції відіграє велику роль у рослинництві (для одер-
жання високих врожаїв) та тваринництві (для підвищення продуктивності), у медицині
(для розроблення критеріїв нормальних показників у здорової людини).
Комбінативна мінливість Мутаційна мінливість
Форма спадкової мінливості, яка зу- Форма спадкової мінливості, яка
мовлена виникненням різних поєднань пов’язана зі змінами генотипу внаслідок
алельних генів (рекомбінацій). Джере- мутацій. Причиною виникнення є дія му-
лами комбінативної мінливості є: тагенних чинників. Зміни генотипу осо-
 рекомбінація генів завдяки кросин- бин відбуваються на рівні генів, хромосом
говеру; та кількості хромосом. Мутаційні зміни

 незалежне розходження гомологіч- успадковуються, оскільки відбувається
них хромосом при мейозі; перебудова генетичного апарату особин.
 випадкове злиття гамет при заплід- Значення мутаційної мінливості для
ненні. організму може бути:
Значення комбінативної мінливості  адаптивною, забезпечує пристосу-
для організму може бути: вання до умов середовища;
 адаптивною – забезпечує пристосу-  нейтральною, не впливає на присто-
вання до умов середовища; сованість;
 нейтральною, не впливає на присто-  шкідливою (більшість мутацій),
сованість; оскільки знижують пристосованість до
 шкідливою через виникнення не- умов середовища;
сприятливих комбінацій генів; для еволюції:
для еволюції:  є елементарним чинниквом еволю-
 відіграє важливу роль у створенні ції, основним джерелом спадкової мінли-
нових форм як у природі, так і в господар- вості, підвищує генетичне різноманіття
стві людини (як чинник, що обумовлює всередині популяції чи виду завдяки ви-
урізноманітнення спадкового матеріалу никненню нових генів чи алелей.
для природного і штучного добору).
Мутації та їх типи
Мутації – стійкі зміни генетичного апарату, які виникають раптово і призво-
дять до змін тих чи інших спадкових ознак організму.
За типом клі- За впливом на
За змінами у спадковому апа- За характером
тин, у яких ви- життєдіяль-
раті походження
никають зміни ність
Генеративні Летальні Геномні пов’язані зі зміною кі- Спонтанні
виникають у спричинюють лькості наборів хромосом: полі- (самочинні)
статевих кліти- загибель орга- плоїдія – збільшення; анеуплої- виникають без
нах і успадкову- нізмів ще до дія – зміна числа хромосом окре- впливу мута-
ються при ста- моменту наро- мих пар; збільшення числа хро- генних чинни-
тевому розмно- дження або до мосом на одну – трисомія; моно- ків, зокрема як
женні. настання здат- сомія – зменшення числа хромо- помилки під
Соматичні ності до розм- сом на одну; нулісомія – повна час відтворення
виникають у не- ноження. відсутність однієї пари хромо- генетичної ін-
статевих кліти- Сублетальні сом. формації. Ці
нах і успадкову- знижують жит- Геномні мутації застосовують мутації забез-
ються при веге- тєздатність для створення поліплоїдних сор- печують появу
тативному чи особин. тів, які відрізняються більшою нових (мутант-
нестатевому ро- Нейтральні врожайністю. Геномні мутації них) алелей.
змноженні. у звичних умо- знижують життєздатність орга-
нізмів, обумовлюють таку групу

вах не вплива- спадкових хвороб, як хромосом- Індуковані
ють на життє- ні: синдром «крику кішки» (46, (штучні) ви-
здатність орга- 5-), синдром Дауна (47, 21+), си- кликають спе-
нізмів. Склада- ндром Едвардса (47, 18+), синд- ціально спря-
ють більшість ром Тернера (45, Х0), синдром мованою дією
всіх видів Патау (47,13+), синдром Кляй- мутагенних
мутвцій. нфельтера (47, XXY) та ін.). чинників. Ці
Корисні під- Хромосомні – перебудова хро- мутації виника-
вищують жит- мосом: втрата хромосомою тієї ють під впли-
тєздатність ор- чи іншої ділянки; подвоєння – вом мутагенів
ганізмів. включенням зайвого дублюю- (фізичних, хімі-
чого відрізка хромосоми; розве- чних та біологі-
ртання – при розриві хромосом і чних).
розвертанні ділянки на 180°;
перенесення – ділянка хромо-
соми з однієї пари прикріплю-
ється до негомологічної хромо-
соми.
Хромосомні мутації, здебіль-
шого, спричиняють тяжкі ано-
малії, несумісні з життям.
Генні – зміни окремих генів,
спричинені порушенням послі-
довності нуклеотидів у молеку-
лах нуклеїнових кислот: випа-
дання певних нуклеотидів, по-
яви зайвих, зміни порядку їх ро-
зташування. Генні хвороби: ге-
мофілія, дальтонізм, альбінізм,
фенілкетонурія, галактоземія,
серпоподібно клітинна анемія.
Мутагенні фактори
Мутагени – це чинники, які здатні спричиняти мутації. До найсильніших мутаге-
нів відносять хімічні, фізичні й біологічні.
 Хімічні мутагени (формалін, іприт, колхіцин, бензопірен тютюнового диму, пес-
тициди). Хімічні мутагени використовуються для отримання мутагенних форм цвілевих
грибів, актиноміцетів, бактерій, які продукують у великих кількостях пеніцилін, стреп-
томіцин та інші антибіотики. Хімічними мутагенами підвищується ферментативна ак-
тивність грибів, які використовуються для спиртового бродіння.

 Фізичні мутагени (іонізуюча радіація, ультрафіолетові промені, фотони світла,
температура). Одним із найнебезпечніших наслідків опромінення є утворення вільних
радикалів з наявної у тканинах води. Ці радикали мають високу реактивність і можуть
розщеплювати багато органічних речовин, у тому числі й нуклеїнові кислоти.
 Біологічні мутагени (віруси і токсини ряду організмів, особливо цвілевих гри-
бів). У ряді лабораторій було встановлено велику кількість хромосомних аберацій у ку-
льтурах мікроорганізмів та клітин тварин і людини, які були вражені вірусами. Вияви-
лося також, що віруси викликають мутації у рослин і тварин.
Закон гомологічних рядів спадкової мінливості

При порівнянні ознак різних сортів культурних рослин і близьких до них диких
видів Μ. І. Вавилов виявив багато спільних спадкових змін, у 1920 р. було сформульо-
вано закон гомологічних рядів у спадковій мінливості: генетично близькі види та роди
характеризуються подібними рядами спадкової мінливості.
Приклади, що ілюструють цю закономірність, такі:
у пшениці, ячменю і вівса зустрічаються білий, че-
рвоний і чорний кольори колосу; у злакових відомі
форми з довгими і короткими остюками; коротко-
палість відмічена у представників багатьох рядів
ссавців: у великої рогатої худоби, овець, собак, лю-
дини, альбінізм спостерігається у всіх класів хре-
бетних тварин. Закон прямо стосується вивчення
спадкових хвороб людини. Згідно із законом Μ. І.
Вавилова, аналогічні спадковим хворобам людини
фенотипи мають зустрічатися і у тварин. Справді,
багато патологічних станів, які виявлені у тварин,
можуть бути моделями спадкових хвороб людини.
Так, у собак спостерігається гемофілія, яка зчеп-
лена зі статтю. Спадкова глухота існує у гвінейсь-
ких свинок, мишей і собак. Вади будови обличчя
людини, що гомологічні «заячій губі» та «вовчій
пащі», спостерігаються в лицьовому відділі черепа
мишей, собак, свиней. Спадковими хворобами об-
міну, такими як ожиріння і цукровий діабет, хворіють миші.
СЕЛЕКЦІЯ
Селекція – наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин,
порід тварин і штамів мікроорганізмів. Основними завданнями сучасної селекції є під-
вищення продуктивності сортів і порід, переведення їх на промислову основу, ство-
рення порід, сортів і штамів, пристосованих до умов сучасного сільського господарства,
забезпечення найповнішого виробництва харчових продуктів за найменших витрат та

ін. До основних методів селекції належать добір, гібридизація, поліплоїдія, експериме-
нтальний мутагенез, методи генетичної інженерії та ін.
Об’єктами селекційного процесу є породи, сорти і штами
Порода тварин Сорт рослин Штам мікроорганізмів
Сукупність осо- Група культурних рос- Чиста культура певного виду мік-
бин у межах певного лин, які в результаті селе- роорганізмів. Штами можуть бути
виду тварин, яка має кції отримали певний на- виділені з різних джерел або з од-
генетично обумов- бір характеристик, які від- ного джерела в різний час, тому
лені стабільні харак- різняють цю групу рослин один і той самий вид бактерій, дрі-
теристики. Тварини від інших рослин того ж жджів, мікроскопічних грибів
однієї породи схожі виду. Кожен сорт рослин може мати велику кількість шта-
за типом будови має унікальну назву та мів, що відрізняються, наприклад,
тіла, продуктивні- зберігає свої властивості за чутливістю до антибіотиків,
стю, плодючістю, при багаторазовому виро- здатністю до утворення токсинів,
мастю. щуванні. ферментів та інших чинників.
Штучний добір та його форми

Добір – процес створення порід, сортів, штамів шляхом систематичного збере-
ження особин з певними, цінними для людини ознаками і сприяння їхньому розмно-
женню. Неодмінною умовою ефективного штучного добору є різноманітність вихідного
матеріалу. Якщо різноманітність незначна, штучний добір виявляється малоефектив-
ним. На початкових етапах одомашнювання людина здійснювала несвідомий добір
– добір без чітко поставленої мети. Свідомий добір – це добір, спрямований на зміну пе-
вних ознак з метою одержання особин з необхідними якостями. У науковій селекції за-
стосовують масову та індивідуальну форми штучного добору.
Масовий штучний добір (за фенотипом) – це добір, який зводиться до виділення
з вихідного матеріалу групи особин, які мають бажані для селекціонера ознаки. Особ-
ливостями масового добору є такі: у селекції тварин не застосовується; у селекції рос-
лин використовується для перехреснозапильних; недолік – за зовнішніми ознаками не
завжди можна визначити кращий генотип, покращення ознак – повільне.
Індивідуальний штучний добір (за генотипом) – це добір, який зводиться до ви-
ділення особин з відомим генотипом, визначеним за аналізом продуктивності нащадків.
Особливості добору за генотипом: застосовується в селекції тварин; у селекції рослин –
для самозапильних рослин з отриманням чистих ліній; бажаний результат досягається
значно швидше, перевагою його перед масовим добором є точність оцінки генотипу.
Системи схрещування організмів

Гібридизація – це процес одержання нащадків внаслідок поєднання генетичного
матеріалу різних клітин або організмів.

Внутрішньовидова гібридизація
Міжвидова (віддалена) гібриди-
Споріднена (інбри- Неспоріднена (аутбри-
зація
динг) динг)
Внутрішньовидове схре- Схрещування особин, які нале-
щування ліній, сортів, по- жать до різних видів з метою поєд-
рід, яке зазвичай веде до нання в гібридів цінних спадкових
підвищення гетерозиго- ознак представників різних видів.
тності нащадків. Вико- Ця форма гібридизації часто су-
ристовується для поєд- проводжується безплідністю гіб-
нання в нащадків цінних ридів, що обумовлено відсутністю
спадкових властивостей можливості кон’югації між гомо-
Внутрішньовидове
різних сортів порід. Гете- логічними хромосомами. Застосо-
схрещування близь-
розис – це явище, за якого вують і у тваринництві для ство-
коспоріднених
перше покоління гібридів рення нових порід тварин. Прикла-
форм, яке веде до
має підвищену життєздат- дами віддалених гібридів є ра-
підвищення гомози-
ність і продуктивність по- фанобросіка (капустяно-редько-
готності нащадків.
рівняно з вихідними бать- вий гібрид), тритікале (пшени-
Застосовують цю
ківськими формами, уна- чно-житній гібрид), бістер (білуга
форму гібридизації
слідок пригнічення дії і стерлядь), мул (гібрид кобили та
для того, щоб ви-
шкідливих рецесивних ге- осла), ослюк (гібрид ослиці та
явити в популяції
нів, які були в батьківсь- коня), нар (гібрид двогорбого та
цінні сполучення ге-
ких форм у гомозиготному одногорбого верблюдів), зубробі-
нів і закріпити їх у
стані. Гетерозис у природі зон (гібрид зубр ів з бізонами).
нащадків. Інбридинг
властивий всім організ-
забезпечує розкла-
мам.
дання популяції на
Гетерозис використову-
ряд генетично різ- Мул
ється в селекції тварин
них чистих ліній.
(прискорює ріст і статеве
дозрівання, поліпшує як-
ість м’яса, молока) і в се-
лекції рослин (виведені ге-
терозисні сорти кукуру- Ослюк
дзи, овочевих культур з пі-
двищеною продуктивні-
стю).
Поліплоїдія – геномна мутація з кратним гаплоїдному набору збільшенням кіль-
кості хромосом у клітинах. У селекції поліплоїдія як метод використовується переважно
для рослин (30% усіх квіткових рослин – поліплоїди). Кратне збільшення кількості хро-
мосом може бути викликане дією критичних температур, хімічних сполук (наприклад,
колхіцину), іонізуючої радіації, УФ випромінювання тощо. Характерними ознаками по-
ліплоїдіє є збільшення розмірів клітин (як наслідок – збільшення листя, квіток, плодів),

краща пристосованість до несприятливих умов життя (завдяки зміні норми реакції), три-
валіше зберігання гетерозису. Метод поліплоїдизації використовується для подолання
стерильності гібридів та підвищення врожайності сортів.
Центри походження та різноманітності культурних рослин
1. Індокитай, о-ви Південно-Східної Рис, цукрова тростина, огірки, банани, бак-

Азії лажани, цитрусові
2. Центральний та Східний Китай, Соя, гречка, яблуня, сливи, шовковиця,
Японія, Корея просо, ячмінь, чайний кущ, вишня
3. Мала і Середня Азія, Кавказ, Горох, пщениця, жито, виноград, абрикоси,
Іран груші, персики
4. Середземноморське Буряк, морква, капуста, олива, тмин, селера,
узбережжя кріп, гірчиця
5. Абісінське нагір’я Ефіопії Тверда пшениця, кавуни, кавове дерево
6. Південна Мексика, о-ви Карибсь- Кукурудза, червоний перець, квасоля, гар-
кого моря бузи, тютюн, какао
Картопля, помідори, арахіс, ананас, хінне де-
7. Південна Америка
рево
Райони одомашення тварин

Питання про центри походження свійських тварин вивчено значно гірше порівняно
з культурними рослинами, тому що дикі предки багатьох тварин були винищені люди-
ною. Дослідники припускають, що країни Близького Сходу і узбережжя Середземного
моря були батьківщиною великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней, собак, ослів; сте-
пові райони Азії та Європи – коней, Аравія – одногорбих верблюдів; Центральна Азія –
двогорбих верблюдів; Єгипет – кішок; Тібет – яків; Індія – бика гаяла і курей; Південна
і Південно-Східна Азія – буйвола і бика бантенга; Північна Азія – оленів; Африка –
цесарок; Північна Америка – індиків; Південна Америка – лам.
Біотехнологія
Біотехнологія – це сукупність промислових методів, які застосовують для вироб-
ництва різних речовин з використанням живих організмів, біологічних процесів чи

явищ. У 40-50-ті роки XX ст., коли був здійснений біосинтез пеніцилінів методами фе-
рментації, почалася ера антибіотиків, що дала поштовх розвитку мікробіологічного си-
нтезу і створенню мікробіологічної промисловості. Основними напрямками біотехно-
логії є генна інженерія, клітинна інженерія, ембріональна інженерія, промислова мікро-
біологія та ін. За допомогою сучасних біотехнологій здійснюється:
 отримання продуктів харчування (виготовлення хліба, сироваріння, виноробс-
тво);
 отримання антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин), вітамінів (К, В), ферментів (бі-
одобавки в пральних порошках);
 створення нових порід, сортів і штамів (трансгенні та безвірусні сорти рослин);
 розроблення безвідходних технологій (використання анаеробних метанобактерій
для розкладу побутових відходів, бактерій для розкладу полімерних матеріалів);
 отримання кормового білка (дріжджові гриби синтезують із парафінів нафти);
 створення мікробіологічних засобів захисту рослин від шкідників (введення гена
ендотоксину);
 отримання замінників цукру (аспартам, який у 200 разів солодший за цукор) та ін.
 розробка покладів руд та отримання рідкісних і кольорових металів тощо.
Генна інженерія
Генна інженерія – це галузь молекулярної біологи, яка розробляє методи перебу-
дови геномів організмів вилученням або введенням генів чи їхніх груп. За рахунок змін
в основних біологічних молекулах ДНК є можливість створювати варіанти живих сис-
тем, які не виникають у результаті природної еволюції. Успіхи генної інженерії на су-
часному етапі:
 Отримують високопродуктивні штами мікроорганізмів, які синтезують інсулін,
інтерферони, гормон росту, ферменти, вітаміни В 2 , B 12 , соматостатин, вакцини, анти-
тіла. Сьогодні як продуценти необхідних людині сполук використовуються штами ки-
шкової палички (Escherichia coli), Bacillus subtilis, актиноміцети, псевдомонади, дріж-
джі. Bacillus thuringiensis продукує білок (дельта-ендотоксин), який є дуже отруйним
для багатьох видів комах і безпечний для ссавців. Виявилося, що вбудовування гена
цього білка в геном рослин дає можливість отримати трансгенні рослини, які не поїда-
ються комахами.
 Розвивається генотерапія – лікування спадкових, онкологічних, деяких вірусних
захворювань шляхом введення генів у клітини пацієнтів з метою спрямованої зміни ген-
них дефектів або надання клітинам нових функцій.
Клітинна інженерія
Клітинна інженерія – це галузь біотехнології, у якій застосовують методи виді-
лення клітин з організму і перенесення їх на поживні середовища, де вони продовжують
жити та розмножуватися. Основними методами клітинної інженерії є:

 метод культури клітин (тканин) – виділення соматичних клітин з організму, пере-
несення їх на поживні середовища;
 метод гібридизації соматичних клітин – поєднання соматичних клітин різних тка-
нин або організмів для отримання нових комбінацій ознак;
 метод клонування – отримання культур (клонів), що складаються з генетично од-
норідних клітин (клонування ДНК, генів, клітин, організмів). Клон – це сукупність клі-
тин або особин, які виникли від спільного предка нестатевим способом. При клонуванні
з незаплідненої яйцеклітини видаляють ядро і пересаджують у неї ядро нестатевої клі-
тини іншої особини. Таку штучну зиготу пересаджують у матку самки, де зародок і ро-
звивається. Ця методика дає можливість одержати від цінних за своїми якостями плід-
ників необмежену кількість нащадків, які є їх точною генетичною копією.
Химерні організми
Химерні організми (химери) – організми, у яких тканини складаються зі спадково
неоднакових клітин або клітинних систем. У природі химерні організми зазвичай вини-
кають унаслідок спонтанного мутагенезу, порушення закономірностей мітозу та сома-
тичної редукції кількості хромосом (природні химери). Штучні химери отримують при
тканинній трансплантації або щепленні (наприклад, при щепленні живців пасльону на
помідор, появляються химерні пагони, які схожі на щось середнє між пасльоном і помі-
дором). Отримання та аналіз химер використовують у процесі дослідження онтогенезу,
імунології, онкогенетики та в інших випадках.
Генетично модифіковані організми
Трансгенні організми – організми, які мають у складі свого геному чужорідні гени
інших організмів. Трансгенні організми стали реальністю ще з кінця 70-х років XX ст.,
коли з’явилися перші бактерії з вбудованими генами інсуліну, інтерферону, соматотро-
піну. У різних галузях господарської діяльності людини використовуються трансгенні
бактерії: які переробляють нафту після техногенних катастроф; бактерії для бактеріа-
льного синтезу речовин; використовуються бактерії для захисту рослин від морозів (для
запобігання утворенню кришталиків льоду).
Розробляються трансгенні рослини, які б: мали задані властивості – високу прис-
тосованість до умов зовнішнього середовища; вміст більшої кількості необхідних для
людини поживних речовин; здатність тривалий час зберігатися без псування (ген ендо-
токсину введений у рослини картоплі, дало можливість отримати трансгенні рослини,
які не поїдаються колорадським жуком); здатні продукувати в інтересах людини хімічні
речовини й ліки (реконструйовано картоплю для продукування альбуміну людини).
Швидкими темпами розвивається біоінженерія створення трансгенних тварин, які
б: виробляли продукти медичного значення (трансгенні корови для отримання молока
із вмістом певних лікувальних речовин); давали важливу інформацію при плануванні
генної терапії у людини (трансгенні миші при вивченні пухлинних хвороб) та ін.
Нині в Україні випробовуються трансгенні сорти кукурудзи, цукрових буряків і рі-
паку, стійкі роди гербіцидів; кукурудзи, стійкої проти кукурудзяного метелика, а також
картоплі, стійкої проти колорадського жука.

018 ГЕНЕТИКА

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

018 ГЕНЕТИКА

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Увага!

Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online

Методи генетичних досліджень

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Другий закон Менделя – закон розщеплення проявів ознак

Розщеплення за генотипом: 1АА:2Аа:1аа

У подальших своїх дослідженнях Г. Мендель ускладнив умови, провівши дигібри-

Розщеплення за фенотипом: 9:3:3:1

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Методи перевірки генотипу гібридних особин

Рослини F 1 одноманітні, тобто підтверджується

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Таким чином, співвідношення кількості отриманих у F 2

Отже, отримали 2/3 потомства плати-

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Взаємодія генів та її типи

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

фенотипом у співвідношенні 12:3:1.

Полімерія – домінантні неалельні гени впливають на ступінь розвитку певного

Організація геному у різних груп організму

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Штучний добір та його форми

Системи схрещування організмів

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Центри походження та різноманітності культурних рослин

1. Індокитай, о-ви Південно-Східної Рис, цукрова тростина, огірки, банани, бак-

Райони одомашення тварин

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

You might also like