Тема№7

Теоретичні питання 7.1

 1. Морфологічні форми:
 сферичні(віруси грипу, кору)
 паличкоподібні
 кубоїдальні (віруси натуральної віспи, папіломи, аденовіруси)
 сперматозоїдні (віруси бактерій – фаги)
 зіркоподібні (астровіруси)

 Віріон:
 Нуклеїнова к-та (ДНК/РНК) або відповідний нуклеопротеїди, оточений однією або двома
оболонками.
 Капсида – перша оболонка, що оточує нуклеїнову к-ту. Містить капсомери – білкові
субодиниці
 Нуклокапсид – містить капсид разом з нуклеїновою кислотою. Характерний для простих
вірусів
 Суперкапсид – покриває нуклеокапсид. Наявний у складних вірусів. Складається з
двошарової ліпідної або білкової мембрани. В нього занурені глікопротеїди, які утворюють
шипи.
 Капсомери розміщуються в певному порядку, залежно від характеру
якого розрізняють 3 групи вірусів:
 спіральний тип симетрії (нуклеокапсид трубчастої форми. Пр: вірус тютюнової мозаїки)
 кубічний тип симетрії (ізометричні)
 комбінований тип симетрії (Пр: збудник лейкозу, саркоми)

 Хімічний склад:
 нуклеїнові кислоти ( ДНК або РНК)
 білки
 вуглеводи ( у ортоміксовірусів)
 ліпіди (у ортоміксовірусів)

 2. Бактеріофаги-це віруси, які паразитують в клітинах бактерій. Історія відкриття-

1915рік-ТВАРТ спостерігав на поверхні культури мікрококів прозоре п’ятно. Він переносив
їх в інші місця і знову спостерігав розчинення бактерій чи лізис. ТВАРТ думав, що в зонах
лізіса існують:
 А) ферменти, лікуючі бактерії; Б) віруси; В) бактерії в певній стадії.
 В наступні роки почали вивчати хімічний склад і структуру цих агентів і назвали їх пожирачі
бактерій чи БАКТЕРІОФАГИ.
 Розміри бактеріофагів вимірюються в нм, тому їх віднесли до вірусів.

 6 морфологічних груп БФ:

 1)ниткоподібні – великі (700-800нм), частіше ДНК геномні
 2)сферичні РНК геномні, бувають 20-гранника (ікосаедри);
 3)сферичні з аналогом відростка РНК чи ДНК геномні;
  4)сферичні з коротким відростком , який не скорочується, ДНК геномні, на кінці відростка є
базальна пластинка;
 5)БФ з довгим відростком, у нього є чохол, який не скорочується;
 6)БФ з довгим відростком, чохол якого скорочується , найчастіше всього в БФ кишечної
палички. Їх морфологія детально вивчена.

 По кінцевому резьтату виділяють типи взаємодій:

 Продуктивний тип-в клітину проникає один бактеріофаг, викає його репродукція і вихід
великої к-сті нових бактеріофагів—клітина помирає. Такі Бф—називаються вірулентними.

 Лізогенія –в бактерію приникає БФ, він не визиває лізис, так як його геном інтегрує з
геномом бактерії. В такому стані БФ—назив профаг. Він синхронно реплісується разом з
геном бактерій, при цьому клітини бактерій не лізуються, але може виникти лізис в певних
умовах. Такі бактерії наз лізигенними. Властивості лізигенних бактеріц відрізняються, так як
під впливом генома бф зявляються нові гени. Такі зміни визвані бф—називаєтьсмя фагова
конверсія. Приклади фагової конверсії: 1. Бактерія стійка до повторюваного зараження бф.
2. У бактерій зявляються під дією гена бф такі властивості: а. виділення екзотоксина-
токсигеннісь у збудника дифтерії; б. стійкість до антибіотиків; с. зміна антигенних
властивостей 3. Дефектний тип—взаємодія бактеріофага і клітини переривається на
якомусь етапі-цей тип мало вивчений.

 ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

 1)для профілактики інф захворювання (наприклад: холери, газової гангрени)

 2)для лікування інф захворювань – газової гангрени 1 і 2 використ.мало;
 3)для діагностики інф захв – БФ часто виділяють в кінці захворювання(дизентерія)
 4)для ідентифікації виділених збудників – використовують чутливих до БФ, виділяють для
виявлення джерела внутрішньої інфекції;
 5)БФ використовують для генної інженерї в ролі вектора;
 6)для створення вакцини (проти чуми);
 7)для контроля за забрудненням навколишнього середовища бактеріями і вірусами;

3. Принцип одержання культури клітин:

1. Із живого організму одержують шматочок тканини (печінки, нирки, пухлини, ембріона),

2) шматочки роздрібнюють, а потім за допомогою трипсина розділяють до окремих клітин;

3) клітини поміщають у спеціальне живильне середовище і помішають у камеру Горячева для

підрахунку клітин,

4) клітини в середовищі поміщають у термостат (37°С для росту).Умови для культивування клітин1)
стерильність (посуд, повітря),

2) повноцінне живильне середовище - використовують дуже складні середовища, що містять

білки, вуглеводи, ліпіди, амінокислоти, вітаміни, мінеральні солі. Для стерилізації в них
добавляють антибіотики.

Для отримання чистих культур риккетсий, хламідій. і ряду вірусів в діагностичних цілях, а також
для приготування різноманітних препаратів (вакцини, діагностикуми) використовують 8-12-денні
курячі ембріони. Про розмноження згаданих мікроорганізмів судять по морфологічних змін, що
виявляються після розтину ембріона на його оболонках.

Про репродукції деяких вірусів, наприклад грипу, віспи, можна судити по реакції гемаглютинації
(РГА) з курячими або іншими еритроцитами.

До недоліків даного методу відносяться неможливість виявлення досліджуваного мікроорганізму

без попереднього розтину ембріона, а також наявність в ньому великої кількості білків і інших
з'єднань, що ускладнюють подальшу очистку риккетсий або вірусів при виготовленні різних
препаратів.

Лабораторні тварини. Видова чутливість тварин до певного вірусу і їх вік визначають

репродуктивну здатність вірусів. У багатьох випадках тільки новонароджені тварини чутливі до
того чи іншого вірусу (наприклад, миші-сисунці - до вірусів Коксакі).

Перевага даного методу перед іншими полягає в можливості виділення тих вірусів, які погано
репродукується в культурі або ембріоні. До його недоліків відносяться контамінація організму
піддослідних тварин сторонніми вірусами і мікоплазмами, а також необхідність подальшого
зараження культури клітин для отримання чистої лінії даного вірусу, що подовжує терміни
дослідження.

Один з методів індикації вірусів заснований на здатності поверхні клітин, в яких вони
репродукуються, адсорбувати еритроцити - реакція гемадсорбції. Для її постановки в культуру
клітин, заражених вірусами, додають суспензію еритроцитів і після деякого часу контакту клітини
промивають фізіологічним розчином хлориду натрію. На поверхні уражених вірусами клітин
залишаються прилипли еритроцити.

Інший метод - реакція гемаглютинації (РГ). Застосовується для виявлення вірусів в культуральної
рідини культури клітин або хоріоналлантоісной або амніотичної рідини курячого ембріона.

Кількість вірусних частинок визначають методом титрування за ЦПД в культурі клітин. Для цього
клітини культури заражають десятикратним розведенням вірусу. Після 6-7-денної інкубації їх
переглядають на наявність ЦПД. За титр вірусу приймають найбільше розведення, яке викликає
ЦПД в 50% заражених культур. Титр вірусу висловлюють кількістю цитопатичних доз. Більш точним
кількісним методом обліку окремих вірусних частинок є метод бляшок.

Ситуаційна задача 7.2

1.Інфікування в алантоїсну порожнину курячого ембріона.

2. Ураження в алантоїсну порожнину. При ураженні цим методом добре розмножуються віруси
грипу, хвороби Ньюкасла, ринопневмонії коней, везикулярного стоматиту та інші. Існує кілька
варіантів методу.

Ембріон фіксують вертикально тупим кінцем вверх. У шкаралупі на 5-6 мм вище межі повітряної
камери роблять отвір діаметром 1 мм. Голку вводять паралельно повздовжній вісі на глибину 10-
12 мм. Після ін’єкції вірусовмісного матеріалу голку виймають, а отвір в шкарлупі закривають
краплею розплавленого стерильного парафіну.

Інший варіант методу полягає в тому, що зроблений у шкарлупі отвір над повітряною камерою
використовують лише для виходу частини повітря. Отвір для самого ураження роблять на ділянці

безсосудистої зони хоріоналантоїсної оболонки з боку зародка. Голку вводять на глибину 2-3 мм.
Вводять вірусовмісну рідину об’ємом 0,1-0,2 мл і закривають отвір парафіном.
3.Гемаглютинації