Розділ 3

Розділ 3.
Біорізноманіття
С И С Т Е М А Т И К А - НАУКА ПРО
РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ
Систематика - розділ біології, присвячений опису, позначенню і класифікації
по групах всіх існуючих і вимерлих організмів, установленню родинних зв'язків
між окремими видами і групами видів.
Основні задачі систематики - визначення за допомогою порівняння
індивідуальних і специфічних особливостей шкірного виду і надвидових таксонів,
з'ясування їх приватних і загальних властивостей.
СИСТЕМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ. ТАКСОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

Систематична категорія - група організмів, об'єднана визначеним ступенем
споріднення, загальними рисами будівлі і функціональних особливостей.
Основними систематичними категоріями є: вид, рід, сімейство, загін і
порядок, клас, тип і царство.
ЦАРСТВО РОСЛИНИ
Відділ Зелені водорості
Відділ Діатомові водорості
Відділ Бурі водорості
Відділ Червоні водорості
Відділ Лишайники
Відділ Мохоподібні
Відділ Плауноподібні
Відділ Хвощеподібні
Відділ Папоротеподібні
Відділ Голонасінні –
Клас Хвойні
Клас Насінні папороті
Клас Саговникові
Клас Гінкгові
Клас Гнетові
Відділ Покритонасінні
Клас Дводольні
Родина Капустяні або Хрестоцвіті
Родина Розові
Родина Бобові
Родина Пасльонові
Родина Ранникові
Родина Айстрові або Складноцвіті
Клас Однодольні
Родина Лілійні
Родина Цибулеві
Родина Злакові або Тонконогові
В І Р У С И. ВІРОЇДИ. ПРІОНИ
Віруси - неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними

паразитами.
Відкриття цих форм життя належить Д.І.Івановському. Віруси належать до
імперії Доклітинних і складають окреме царство живої природи - царство Віра.
Шляхи виникнення вірусів невідомі і тому існують різні погляди щодо їх
походження:
 віруси виникли шляхом спрощення паразитичних бактерій;
 віруси - це змінені органели, які мали власний геном;
 віруси - це «збіглі» частини геному клітин-хазяїв.
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ПРОЦЕСІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ВІРУСІВ.
Загальна характеристика вірусів:
 не мають клітинної будови і власних білоксинтезуючих систем;
 це внутрішньоклітинні абсолютні паразити (не можуть існувати без
шкоди для клітин);
 хімічний склад: білки і нуклеїнова кислота (ДНК або РНК);
 будова: білкова оболонка і нуклеїнова кислота;
 віруси специфічні (вірус грипу паразитує в клітинах епітелію
дихальних шляхів);
 життєвий цикл вірусів складається з 2 фаз: позаклітинна (нежива фаза)
і внутрішньоклітинна (прояв окремих ознак живого).
Різноманітність вірусів.
1) Вірусні захворювання людини: грип, гепатит, енцефаліт, кір, герпес, сказ,
СНІД та ін.
2) Вірусні захворювання тварин: ящур, чумка собак, чумка курей та ін.
3) Вірусні захворювання рослин: мозаїчність, строкатолистість, плямистість
та ін.
МЕХАНІЗМИ ПРОНИКНЕННЯ ВІРУСІВ В ОРГАНІЗМ ТА КЛІТИНИ

ХАЗЯЇНА.
Проникнення вірусів в клітини:
 шляхом злиття вірусних оболонок з клітинною мембраною (вірус
грипу);
 шляхом піноцитозу (вірус поліємієліту);
 шляхом впорскування молекули НК усередину клітини (бактеріофаг Т-
4).
Проникнення вірусів в організм:
 повітряно-краплинним шляхом (напр., вірус грипу, віспи);
 з їжею (вірус ящура);
 через шкіру (вірус герпеса, сказу);
 під час переливання крові та хірургічних операцій (вірус гепатиту)
 статевим шляхом (вірус СНІДу);
 за участю переносників (вірус кліщового енцефаліту).
РОЗМНОЖЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОШИРЕННЯ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ.

Розмноження вірусів включає в себе такі процеси, як (на прикладі бактеріофага
Т4):
1) прикріплення фага до поверхні бактеріальної клітини;
2) введення ДНК у клітину бактерії;
3) передача з ДНК фага спадкової інформації про білки в білоксинтезуючий
апарат клітини;
4) розщеплення ДНК хазяїна і підпорядкування білоксинтєзуючого апарату
клітини;
5) реплікація ДНК фага;
6) утворення нових частинок бактеріофагів;
7) руйнування клітини хазяїна і звільнення нових фагів.
Поширення вірусів у природі.
Віруси не можуть самостійно поширюватись у природі і допомагають у
цьому живі організми. Наприклад:
 комахи (попелиці переносять близько 160 різних вірусів);
 кліщі (вірус кліщового енцефаліту);
 рослини (бур'ян-паразит повитиця переносить близько 50 вірусів
рослин);
 людина (повітряно-краплинний шлях зараження вірусом грипу).
ВПЛИВ ВІРУСІВ НА ОРГАНІЗМ ХАЗЯЇНА. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ

ОРГАНІЗМУ ПРОТІЇ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ.
Проникнення вірусу в клітину спричинює в ній інфекційні процеси, які
можуть призвести до змін її будови та функцій унаслідок пошкодження клітинних
структур. У деяких випадках віруси можуть спричинювати неконтрольований
поділ клітин і перетворення їх на пухлинні.
Організм людини, тварин і рослин має захисні механізми, здатні протистояти
вірусним інфекціям:
• гуморальний імунітет (у відповідь на проникнення вірусів виробляються
антитіла);
• клітинний імунітет (знищення лейкоцитами заражених вірусом клітин);
• вироблення інтерферонів (білки, які пригнічують розмноження вірусів).
РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ.

1) Спричинення вірусних захворювань, часто масових (епідемії грипу).
2) Використання людиною вірусів у біологічному методі боротьби зі
шкідливими видами (вірус міксоматозу для боротьби з масовим розмноженням
кролів в Австралії).
3) Використання людиною вірусів у генетичній інженерії (для перенесення
генів у клітини бактерій).
4) Віруси є фактором зміни генетичної інформації прокаріотичних орга-
нізмів.
5) Віруси використовують для розпізнавання бактеріальних захворювань.
ВПЛИВ ВІРУСІВ НА ОРГАНІЗМ ХАЗЯЇНА
Проникнення вірусу в клітину спричинює в ній інфекційні
процеси. Інфекцією називають комплекс процесів, які відбуваються під час
взаємодії інфекційного агента (бактерії, гриби, віруси) з організмом хазяїна.
Подібні явища, спричинені паразитичними тваринами (найпростішими, червами
тощо), називають інвазією.
Розрізняють гострі та хронічні вірусні інфекції. Внаслідок гострої
інфекції після утворення нового покоління вірусів клітина, як правило, гине.
За хронічної інфекції нові покоління вірусних частинок утворюються в клітині
протягом тривалого часу. Періоди продукування вірусних частинок можуть
чергуватися з періодами гальмування цих процесів. Інколи материнська клітина
може передавати вірусну інфекцію дочірнім.
При латентній (прихованій) інфекції вірусні частинки не виділяються в
навколишнє середовище і збудника не завжди можна виявити в клітині (віруси
герпесу, ВІЛу тощо), але під впливом активуючих факторів латентна інфекція
може перейти або в гостру, або в хронічну.
Трапляється і змішана вірусна інфекція, коли клітину вражають два або
більша кількість видів вірусів. При цьому можлива взаємодія різних видів вірусів,
унаслідок якої один із них пригнічує або, навпаки, підсилює розмноження іншого.
Проникнення вірусу в клітину може призвести до структурних та
функціональних змін у ній унаслідок механічного пошкодження клітинних
структур. Наприклад, якщо зруйновано лізосоми, ферменти, які звільнилися,
можуть почати перетравлювати вміст самої клітини (автолізис). В деяких
випадках віруси можуть спричинити неконтрольований поділ клітин і
перетворення їх на ракові (онкогенні віруси, герпесу, папіломи тощо).
Шляхи проникнення вірусів в організм хазяїна бувають різними. Віруси
передаються від хворого організму до здорового повітряно-крапельним
шляхом, тобто через органи дихання (віруси грипу, віспи, кору тощо). В інших
випадках віруси проникають в організм хазяїна з їжею (наприклад, вірус ентериту
собак або збудник ящура, який може передаватись із сирим молоком ураженої
корови), через пошкоджену чи непошкоджену шкіру (віруси сказу, віспи,
герпесу, папіломи тощо), під час переливання крові, хірургічних або
стоматологічних операцій (збудники СНІДу, гепатиту В тощо), статевим
шляхом (віруси герпесу, папіломи, ВІЛу тощо).
Проникнення вірусу в організм хазяїна можливе і за участю
переносників, якими можуть бути різноманітні членистоногі (комахи та кліщі).
Через укус зі слиною кровосисних членистоногих у тіло людини потрапляють
віруси кліщового енцефаліту (передають іксодові кліщі), жовтої пропасниці
(немалярійні комарі) тощо. Віруси, які передаються людині та хребетним
тваринам за участю членистоногих, називаються арбовірусами. За участю комах
(попелиць, цикад), круглих червів (нематод) можуть передаватись і різноманітні
віруси рослин.
Віруси, які проникли в організм хазяїна, поширюються по кровоносній,
лімфатичній (віруси кору, віспи, кліщового енцефаліту, ВІЛу тощо) чи по
нервовій (віруси сказу та поліомієліту) системах. Віруси рослин - по провідних
тканинах хазяїв.
ЗНАЧЕННЯ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Віруси спричинюють різноманітні, часто масові (епідемічні) та дуже
небезпечні захворювання людини, тварин і рослин, чим завдають їм значної
шкоди. У людини, наприклад, віруси вражають органи дихання (грип,
аденоінфекції тощо), травну (гастроентерити, гепатити) чи нервову (поліомієліт,
енцефаліти) системи, шкіру та слизові оболонки (кір, герпес, папіломи, вітряна
віспа), пригнічують імунні реакції організму (СНІД), призводять до ракових
захворювань. У свійських тварин віруси спричинюють ящур, чумку собак, чуму
курей та багато інших захворювань. Віруси спричинюють і різноманітні
захворювання культурних рослин: мозаїчність, плямистість, некрози, пухлини
тощо.
Для того, щоб уникнути вірусних захворювань, необхідно дотримуватись
певних правил. Хворих людей та свійських тварин слід ізолювати від здорових до
їхнього одужання (карантин); їх потрібно лікувати за допомогою антивірусних
препаратів; варто знищувати кровосисних та паразитичних членистоногих -
переносників вірусних захворювань.
Особливе значення в боротьбі з вірусними захворюваннями
має профілактичне щеплення, у результаті якого в організмі виробляється
імунітет до певного виду захворювань. Завдяки профілактичним щепленням
вдалося перемогти такі небезпечні захворювання людини, як віспу, поліомієліт.
Прищеплюють і свійських тварин: наприклад, собак двічі (до зміни зубів і після
неї) - проти чумки, парвовірусного ентериту тощо.
Роль вірусів у природі полягає у регуляції чисельності своїх хазяїв. Людина
використовує віруси у біологічному методі боротьби зі шкідливими видами
(личинками кровосисних комарів, шовкопряда-недопарки тощо). Наприклад,
проблему масового розмноження кролів в Австралії, що загрожувало виснаженню
пасовищ, вдалося розв'язати за допомогою вірусу, який ефективно знизив
чисельність цих тварин. Застосовуючи вірус проти шкідливого виду, треба
попередньо переконатися, чи не вражатиме він й інші організми.
Віруси використовують і в генетичній інженерії: за їхньою допомогою
певний ген, виділений з іншого організму або синтезований штучно, можна
переносити в клітини бактерій. Так забезпечується синтез речовин, необхідних
людині (наприклад, гормону інсуліну для лікування цукрового діабету, захисних
білків-інтерферонів).
Учені вважають, що віруси відіграють певну роль і в еволюції прокаріот,
оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих
організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними, вбудовуючись у
спадковий матеріал клітини-хазяїна.
ВІРОЇДИ І ПРІОНИ
Окрім вірусів, у природі зустрічаються ще й інші інфекційні агенти, такі як
віроїди та пріони
Віроїди
Від вірусів віроїди відрізняються за такими ознаками:
1. Відсутня білкова оболонка, віроїди складаються тільки із інфекційної
РНК.
2. Віроїди – найменші, здатні до розмноження частинки, які відомі у
природі. Їх РНК становить тільки 300-400 нуклеотидів.
3. Віроїди – це однокільцеві РНК.
4. Молекули РНК віроїдів не кодують власних білків.
Вони викликають захворювання рослин (веретеноподібність бульб картоплі,
«сонячний опік» авокадо, карликовість помідор)
Пріони
Таку назву запропонував С. Прузінер, який їх відкрив у 1982 р. Це
низькомолекулярні білки, які не містять нуклеїнових кислот. Пріони складаються
із особливого білка, який існує у вигляді двох ізомерів. Один з них – нормальний
клітинний протеїн. Він складається із 254 амінокислотних залишків і, на думку
вчених, бере участь у регуляції добових циклів багатьох гормонів. У здорових
тварин його вміст складає 1 мкг/г тканини мозку (найбільше його в нейронах).
Інший ізомер – аномальний. Від нормального він відрізняється вторинною
структурою. Його вміст у хворих тварин в 10 раз більший, ніж у здорових. Відомо
біля 12 пріонових хвороб, шість з яких спостерігають у тварин. Шість хвороб
описані і в людей (Коров’ячий сказ або хвороба Крейтцфельда-Якоба, куру,
синдром Альперса). Це хвороби із сповільненою дією, які часто призводять до
порушень діяльності ЦНС та смерті.
Природа пріонів до цього часу остаточно не з’ясована. Із вірусами їх
об’єднують малі розміри, нездатність розмножуватися на штучних поживних
середовищах, специфічне коло хазяїнів. Але в той час від вірусів вони
відрізняються тим, що по-перше, у пріонів немає власного геному, отже, вони не
можуть розглядатися, як живі істоти, по-друге, вони не провокують імунної
відповіді, а по третє, є набагато стійкішими за віруси до температури, дії УФ-
опромінення, іонізуючої радіації.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Питання №1
1Віруси – це:
А) одноклітинні організми Б) неклітинні форми життя
В) багатоклітинні організми Г) колоніальні організми
Питання №2
У вірусів є:
А) цитоплазма Б) ядро В) нуклеїнові кислоти Г) органели
Питання №3
Пріони – це:
А) нуклеїнові кислоти Б) білки В) віруси Г) вуглеводи
Питання №4
Уперше це вірусне захворювання описав Гіппократ. Наразі відомо, що його перебіг
супроводжується ураженням центральної нервової системи та виникненням паралічів. Укажіть
це захворювання.
А) поліомієліт Б) туберкульоз В) ботулізм Г) грип
Питання №5
Яка з наведених властивостей біологічних систем характерна для вірусів?
А) наявність нуклеїнових кислот Б) здатність до обміну речовин
В) здатність до саморегуляції Г) подразливість
Питання №6
Проаналізуйте твердження щодо вірусів.
І. Віруси можуть передаватися повітряно-крапельним шляхом.
ІІ.Є віруси, у яких носій спадкової інформації – молекула РНК.
Чи є поміж них правильні?
А) . правильне лише І Б) правильне лише ІІ В) обидва правильні Г) немає правильних
Питання №7
Оболонка простих вірусів – капсид складається:
А) лише з білків Б) лише з молекул ліпідів та вуглеводів
В) лише з вуглеводів Г) лише з ліпідів
Питання №8
Які типи нуклеїнової кислоти виконують функцію носія генетичної інформації в складі
вірусної частинки?
А) тільки ДНК Б) тільки РНК В) ДНК або РНК Г) іРНК
Питання №9
Простий вірус відрізняється від складного:
А)відсутністю зовнішньої оболонки з ліпідів і білків
Б) наявністю процесу самозбирання
В) здатністю потрапляти саме в ті клітини,де їхнє розмноження найефективніше
Г)наявністю зовнішньої оболонки з ліпідів і білків
Питання №10
На якому рівні організації життя перебувають віроїди?
А) молекулярний Б) клітинний В) організмовий Г) правильної відповіді немає
Назвіть захворювання, спричинене пріонами:
А) смертельне родинне безсоння Б) туберкульоз В) лямбліоз Г) ботулізм
Ключ до тесту
Відео
ПРОКАРІОТИЧНІ ОРГАНІЗМИ
Прокаріоти
Прокаріоти - одноклітинні чи колоніальні організми, клітини яких не мають
ядра та більшості органел. До прокаріотів належить царство Дроб’янки, що
включає бактерії та ціанобактерії (раніше їх називали синьо-зеленими
водоростями). Їхні клітини не мають ядра, хлоропластів, вакуоль із
клітинним соком, мітохондрій та багатьох інших органел.
Бактерії
Бактерії відкрив Левенгук. Їх вивчає мікробіологія. Це найпоширеніші
організми в природі. Розміри не перевищують 30 мкм.
Прокаріоти поширені скрізь, де тільки можливе життя. Вони оселяються на
поверхні або всередині інших організмів (людини, тварин, рослин, грибів),
мешкають у ґрунті, прісних та солоних водоймах. їхні спори знайдені і в повітрі.
Є види бактерій, здатні оселятися навіть там, де немає кисню. Окремі види
поширені в гарячих джерелах, температура води яких сягає + 90 °С. А деякі види
бактерій виявлені в нафтоносних пластах на глибині кількох кілометрів.
Форма клітин бактерій різноманітна:
Куляста – коки;
Паличкоподібна – бацили;
У вигляді коми – вібріон;
Закручені у 2-3 оберти – спірили;
Закручені в 3 і більше обертів – спірохети;
Кулясті, розташовані ланцюжком – стрептококи;
Кулясті у вигляді грона винограду – стафілококи.
Всі бактерії мають клітинну стінку з муреїну, до якої щільно прилягає

плазматична мембрана. Переважна більшість бактерій зовні вкриті слизовою
капсулою.
Грам-негативні бактерії не забарвлюються при фарбуванні, оскільки мають
додаткову оболонку з ліпополісахаридів. Грам-позитивні бактерії не мають
такої оболонки, тому при фарбуванні вони забарвлюються.
Одні з них нерухомі і прикріплюються до поверхні за допомогою виростів –
пілей (фімбрій). Інші ж рухаються за допомогою джгутиків (одного чи кількох),
що побудовані з білка флагеліну.
Із органел у бактерій наявні нуклеоїд і рибосоми.
Нуклеоїд – ділянка зі спадковим матеріалом у вигляді кільцевої молекули
ДНК. ДНК не утворює комплекси з білками.
У цитоплазмі наявні різні включення. Плазматична мембрана утворює
всередині різні складки. На внутрішніх мембранах відбуваються процеси дихання,
хемо- і фотосинтезу.
Серед прокаріотів є як автотрофи, так і гетеротрофи. Одні з прокаріотів
споживають мертву органічну речовину (сапротрофи), інші паразитують в
організмі рослин, тварин і людини (паразити). Є серед прокаріотів й автотрофні
організми. Наприклад, ціанобактерії, зелені або пурпурні бактерії, подібно до
рослин, синтезують органічні сполуки з неорганічних за рахунок енергії світла
(фототрофи). А інші прокаріоти (безбарвні сіркобактерії, залізобактерії,
нітрифікуючі бактерії) для цього використовують енергію, яка звільняється
внаслідок окиснення певних хімічних речовин (хемотрофи). Симбіотичні
бактерії існують на інших організмах, які отримують взаємну вигоду від такого
співжиття. Наприклад, бульбочкові бактерії на коренях рослин: бактерії
постачають рослині азот, а рослина забезпечує бактерії поживними речовинами
(бобові, вільха, капуста, редька). Бактерії у шлунку жуйних тварин, а також у
товстому кишечнику людини (кишкова паличка) сприяють травленню,
синтезують деякі вітаміни та перешкоджають діяльності хвороботворних
мікроорганізмів. У разі надмірного застосування антибіотиків ці корисні бактерії
гинуть, що погано впливає на здоров'я. Сама ж кишкова паличка в кишечнику
людини постійно забезпечена поживними речовинами.
Аеробні бактерії – одержують енергію за рахунок окиснення хімічних
речовин (потребують наявності кисню).
Анаеробні бактерії – отримують енергію за рахунок безкисневого
розщеплення сполук (не потребують кисню).
Розмножуються прокаріоти внаслідок поділу клітини навпіл, іноді -
брунькуванням. Швидкість розмноження може бути просто вражаючою: їхні
клітини за сприятливих умов здатні поділятися кожні 20-30 хвилин.
Бактерії здатні переживати періоди несприятливих умов у вигляді спор або
цист. При цьому частина цитоплазми або вся клітина оточується щільною
захисною оболонкою. У такому стані клітини прокаріотів більш-менш тривалий
час можуть витримувати низькі або високі температури, періоди посухи тощо.
Наприклад, у деяких видів бактерій спори не втрачають життєздатності навіть
після кип'ятіння впродовж кількох годин, тривалого висушування тощо. Коли ж
настають сприятливі умови, клітини виходять з оболонки спори і знову
починають живитися та розмножуватися. Вітер, водні течії, живі організми,
транспортні засоби переносять спори на значні відстані. Отже, спори прокаріотів
слугують не для розмноження, а для переживання несприятливих умов та
розповсюдження.
Ендоспори – спори, що утворюються всередині клітин деяких бактерій при
нестачі поживних речовин або у результаті накопичення продуктів виділення.
Ендоспори здатні витримувати дуже високі або низькі температури, посуху,
зберігаючи життєздатність протягом сотень років.
Найменша кількість бактерій у повітрі (ультрафіолетове проміння шкідливе

для них).
В організмі кожної людини живуть бактерії, особливо їх багато в товстому
кишечнику, ротовій порожнині, шкірі.
Значення бактерій: участь у колообігу речовин (азоту, вуглецю, сірки,
заліза); здійснюють хімічні перетворення речовин (хемосинтез); беруть участь в
ґрунтоутворенні; переробляють рештки організмів; засвоюють азот з повітря;
здійснюють очищення стічних вод; використовуються для виробництва
антибіотиків, вітамінів, продуктів харчування; викликають інфекційні хвороби
людей, тварин і рослин.
Хвороботворні (патогенні) мікроорганізми – ті, що викликають інфекційні

хвороби. Вони виділяють агресини і токсини.
Агресини – пригнічують захисні сили організму, підсилюють патогенну дію
збудників.
Токсини – продукти життєдіяльності бактерій, що мають отруйні
властивості.
Екзотоксини – виділяються бактеріями у середовище існування, найбільш
отруйні. Їх виділяють стафілококи, стрептококи, збудник правця, дифтерійна
паличка.
Ендотоксини – виділяються після загибелі і руйнування клітин бактерій
(пневмококи, холерний вібріон, туберкульозна паличка, збудник сибірки).
Ангіна – запалення лімфатичних вузлів навкологлоткового кільця,
найчастіше – мигдаликів (гландів). Ангіну викликає стафілокок, пневмокок через
забруднене повітря, різкі перепади температури, переохолодження,
неповноцінність харчування.
Дифтерія – ураження ротоглотки і дихальних шляхів, рідше шкіри, токсичне
ураження серцево-судинної, нервової систем, нирок. Шлях зараження –
повітряно-крапельний. Основний фактор патогенності – екзотоксин.
Туберкульоз – вражаються легені. Шлях зараження – повітряно-крапельний.
Збудник – туберкульозна паличка (паличка Коха, мікобактерія). Спостерігається
хронічний кашель з кров’янистою мокротою, висока температура, нічна
пітливість і втрата ваги.
Холера – збудник холерний вібріон. Проникає через травний тракт.
Відбувається зневоднення організму, розлади функції нирок, часті випорожнення
і блювання.
Тиф – порушення психіки на фоні високої температури та інтоксикації
(отруєння) організму.
Черевний тиф – зараження відбувається через травну систему. Збудник –
сальмонела черевного тифу. Спостерігається шкірний висип, висока температура,
отруєння, ураження нервової системи, збільшення печінки, селезінки.
Поворотний тиф – збудником є спірохети. Переносники збудника – воші і
кліщі. Спостерігається дуже висока температура.
Висипний тиф – збудником є рикетсії. Переносниками є воші.
Спостерігається шкірний висип, висока температура, отруєння, ураження
нервової і серцево-судинної системи.
Скарлатина – збудник – стрептокок. Зараження через повітря. Є висип на
шкірі, висока температура, інтоксикація, ангіна. Язик яскраво-червоного кольору.
Свербіж шкіри.
Ботулізм – збудником є клостридії. Зараження відбувається через вживання
в їжу погано консервованих продуктів, де бактерія утворює ботулотоксин. Має
місце втомлюваність, м’язова слабкість, блювання, пронос, сухість слизових
оболонок, порушення зору.
Сальмонельоз - інфекційні захворювання тварин, птиць та людей, що
спричиняються бактеріями роду сальмонела. Хвороба характеризується
ураженням шлунково-кишкового тракту і зараженням крові, ураженнями
паренхіматозних органів та жовчного міхура. Джерелом інфекції можуть бути
тварини, птахи, люди, хворі на сальмонельоз. У 96–98% випадків воно зв'язане із
споживанням інфікованої їжі.
Ціанобактерії
Одноклітинні, колоніальні, нитчасті форми. Переважають багатоклітинні
форми. Невибагливі до умов існування. Першими поселяються на асфальті,
згарищах.
Забарвлені переважно в синьо-зелений колір.
Клітинні стінки містять муреїн. Зовні покриті слизом.
Клітини мають типову будову прокаріот. У цитоплазмі є кулясті мембранні
структури, у яких знаходяться фотосинтезуючі пігменти. У багатьох є газові
вакуолі.
Розмножуються нестатево поділом клітин, розпадом колоній, ниток.
Спостерігається статевий процес – кон`югація, коли дві клітини обмінюються
спадковою інформацією через цитоплазматичний місток, що виникає на певний
час. При несприятливих умовах здатні утворювати спори.
Гетероцисти – клітини, що здійснюють фіксацію азоту. Формуються
деякими нитчастими ціанобактеріями (носток, анабена). Вкриті щільною
оболонкою і не здатні до фотосинтезу.
Представники: носток, анабена, спіруліна, мікроцистіс

Значення: викликають «цвітіння води», при фотосинтезі виділяють кисень,
із спіруліни одержують харчовий білок (їжа космонавтів).
Питання №1
Клітинна стінка бактерій містить
А) полісахариди (муреїн) Б) моносахариди В) целюлозу
Питання №2
У цитоплазмі бактерій є
А) рибосоми Б) ядро В) нуклеоїд Г) плазміди (маленькі кільцеві молекули ДНК).
Питання №3
Основна роль архей у природі пов’язана з їхньою участю в колообігу
А) Нітрогену Б) Оксигену В) Карбону Г) Фосфору
Питання №4
Багато видів архей знайдено в травних трактах жуйних тварин, термітів, людей.Як називається
таке співіснування?
А) Паразитизм Б) Симбіоз В) Сусідство
Питання №5
У виробництві біогазу, для очищення стічних вод використовують
А) Азотофіксуючі бактерії Б) Метаногенні археї В) Патогенні віруси
Питання №6
Як відрізнити археї від бактерій?
А) За формою клітин Б) За розміром В) За хімічним складом Г) За процесами життєдіяльності
Питання №7
Виберіть функції клітинних мембран бактерій
А) Транспорт речовин Б) Синтез речовин
В) Перетворення енергії Г) передача спадкової інформації
Питання №8
Назвіть відмінності геному археїв та бактерій.
А) Дволанцюгова ДНК в нунклеоїді Б) Кільцеві плазміди В) Білки- гістони Г) Інтрони
Відео
ВОДОРОСТІ
Загальна характеристика водоростей:
1. Загальні ознаки всіх рослин: клітинна будова, автотрофне живлення,
клітинну стінка, просочена целюлозою.
2. Будова: одноклітинні, багатоклітинні та колоніальні.
3. Тканини та органі відсутні;
Слань (талом) – тіло водоростей, не почленоване на тканини та органи.
1. Хлоропласти – хроматофори або хлорофілові зерна;
2. Розмноження: вегетативне (поділ клітин навпіл, частинами талому),
нестатеве (спорами, зооспорами), статеве (гаметами);
3. Середовища життя: водне, наземне. Розрізняють водорості, які живуть
у солоній воді, та водорості, які живуть лише в прісній воді.
Альгологiя – наука, яка вивчає водоростi.
Планктон – органiзми, якi живуть у товщi води, та пересуваються з нею.
Бентос – органiзми, якi мешкають на днi водойм.
Загальна характеристика ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ:

 Близько 20 тис. видів;
 Велика кількість хлорофілу;
 Одноклітинні, багатоклітинні, колоніальні.
 Запасна речовина – крохмаль.
 Різні середовища мешкання;
 Належать до планктону.
Різноманітність зелених водоростей

Хламiдомонада
Клітина хламідомонади оточена пектиново-целюлозною оболонкою.
Всередині клітини наявне одне ядро та великий чашоподібний хлоропласт.
Можна побачити світлочутливе вічко – стигму, воно орієнтує водорість у
просторі. Переміщується клітина завдяки джгутикам , в основі яких розташовані
дві скоротливі вакуолі , які видаляють надлишок води
За сприятливих умов хламідомонада розмножується нестатево, зооспорами.
За несприятливих умов хламідомонада розмножується статево – гаметами.
Масове розмноження може викликати «цвітіння» води.
Спірогира
Багатоклітинна нитчаста водорість. Всередині клітини підвішене ядро, від
якого відходять цитоплазматичні тяжі. Хлоропласти спіралеподібні. Прозора
частина – це вакуоля з клітинним соком. Водорість може розмножуватися
нестатево (частинами ниток, спорами) або статево (гаметами). Спірогира, як і
хламідомонада, прісноводна водорість. Вона мешкає у стоячих водоймах, у товщі
води. Часто нитками спірогири живляться риби.
Улотрикс
Багатоклітинна нитчаста прісноводна водорість. Вона прикріплюється до дна
водойм ризоїдами – коренеподібними виростами. Може розмножуватися
вегетативно та є кормом для багатьох риб.
Хлорела
Одноклітинна водорість, яка мешкає і в солоних, і прісних водоймах, а також
у ґрунті. У хлорели відсутні вічко та джгутики, а розмножується вона виключно
нестатево. Ця водорість використовується у харчовій промисловості, з нею
проводили досліди в космосі та вважали її «їжею майбутнього», однак незабаром
виявилося, що вона виділяє токсичні речовини.
Ульва (зелений морський салат)
Багатоклітинна водорість, яка мешкає у морській воді. Вона вважається
найбільшою зеленою водорістю. У багатьох країнах ульва вживається у їжу.
Вольвокс
Колоніальний організм (складається з багатьох клітин, подібних за формою і
будовою, з’єднаних цитоплазматичними містками).
ДІАТОМОВІ ВОДОРОСТІ
Загальна характеристика:
1. Близько 20 тис. видів
2. Одноклітинні або колоніальні;
3. Радіальна(через організм можна провести багато осей симетрії) або
двобічна симетрія(через організм можна провести лише одну вісь симетрії);
4. Нестатеве розмноження (поділ клітини навпіл);
5. Наявність панцира з кремнезему (SiO2_22). Панцир складається з двох
половинок, одна з яких накриває іншу. В ньому наявні пори, через які
здійснюється зв’язок з навколишнім середовищем. У двобічносиметричних
діатомових водоростей наявний шов, завдяки якому вони можуть ковзати, а в
радіально-симетричних шва немає, тому вони не рухаються.
6. Замість крохмалю утворюються краплі олії, завдяки яким організми
утримуються у товщі води;
7. Утворюють поклади діатоміту, доломіту та трепелу. Використовуються
людиною для шліфування металів, виготовлення фільтрів і як матеріали для
звукоізоляційних матеріалів. Діатомові водорості часто є індикаторами
забруднення води.
Загальна характеристика БУРИХ ВОДОРОСТЕЙ:

1. Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати
тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий,
клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини
внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.
2. Запасна речовина – ламінарин, а також відкладаються олії та йод;
3. Буре забарвлення обумовлене пігментами: коричневими, жовтими та
зеленими. Ці водорості поглинають світло на середніх глибинах – 20-30 м;
4. Мешкають на середніх глибинах;
5. Наявність органів прикріплення (ризоїди або підошви);
6. Розмноження вегетативне (частинами талому), нестатеве (спорами,
зооспорами, виводковими бруньками) та статеве (гаметами);
7. Мешкають у морях.
Бурі водорості використовуються людиною у харчовій, хімічній та
текстильній. промисловості, медицині, для добування йоду, брому, альгінатів.
Різноманітність бурих водоростей:
Ламінарія (морська капуста)
Вона широко використовується в їжу, а її друга назва – морський салат
(зелена ульва – це також морська капуста, але зелена). Клітини ламінарії містять
багато йоду. Мешкає ця водорість у морях Північної півкулі.
Фукус
У таломі фукусу наявні повітряні міхурі, які забезпечують вертикальне
положення великого організму. Він також мешкає у північних морях.
Макроцистіс
Надзвичайно велика водорість. Довжина талому може сягати 60 м, а маса –
150 кг. Макроцистіс мешкає у південних морях.
Саргасум
На честь цього роду назвали море – Саргасове море.
Загальна характеристика ЧЕРВОНИХ ВОДОРОСТЕЙ:

 Здебільшого багатоклітинні організми;
 Запасна речовина – багрянковий крохмаль;
 Клітинна стінка містить агар, який робить рослину слизькою на дотик.
У деяких багрянок у клітинній стінці накопичуються мінеральні солі, завдяки
яким рослини ніби кам’яніють;
 Розмноження вегетативне (частинами слані), нестатеве (спорами) та
статеве (гаметами);
 Відсутні джгутикові стадії;
 Наявність пігментів фікобілінів, завдяки яким ці водорості поглинають
сині та фіолетові промені;
 Мешкають на глибинах 200-250м.
Червоні водорості використовуються у харчовій промисловості та медицині,
з них добувають агар.
Різноманітність червоних водоростей:
Порфіра (червоний морський салат)
Схожа на платівки з хвилястими краями. Живе у північних і південних
морях. Народна назва – червоний морський салат, адже порфіра вживається у їжу.
Кораліна
Поширена в усіх морях, зокрема й у тропічних. Схожа на кущик. Талом
кораліни просочений вапняком (СaCO3_33). З кораліни виготовляють медичні
препарати для лікування печії.
Філофора
Схожа на кущики. В Україні з неї добувають «чорноморський агар», який
використовується у промисловості та мікробіології. З філофори також добувають
йод.
Питання №1
Укажіть назву групи нижчих автотрофиних рослин, яка об’єднує одноклітинні, колоніальні та
багатоклітинні організми, що містять хлорофіл:
А) Папороті Б) ВодоростіВ) Покритонасінні Г) Голонасінні
Питання №2
Позначте групу нижчих рослин:
А) Водорості Б) ГрибиВ) Мохи Г) Плауни
Питання №3
Укажіть назву нитчастої багатоклітинної водорості:
А) Вольвокс Б) ХлорелаВ) Улотрикс Г) Євглена
Питання №4
Різноманітність забарвлення водоростей зумовлена наявністю в них:
А) Ферментів Б) ФітогормонівВ) Пігментів Г) Ензимів
Питання №5
Укажіть назву органели хламідомонади, яка містить хлорофіл:
А) Пульсуюча вакуоля Б) Хроматофор В) Джгутик Г) Вакуоля
Питання №6
У нижчих рослин відсутні:
А) Клітини Б) Хлорофіл В) Слань Г) Органи
Питання №7
Укажіть назву колоніальної зеленої водорості:
А) Саргасум Б) Ламінарія В) Вольвокс Г) Філофора
Питання №8
Укажіть, яку функцію виконують скоротливі вакуолі у хламідомонади:
А) Видаляють надлишок води Б) Здійснюють фотосинтез В) Запасають поживні речовини Г)
Здійснюють дихання
Питання №9
Позначте назву водорості, яка розмножуються виключно нестатевим способом:
А) Хламідомонада Б) Хлорела В) Улотрикс Г) Вольвокс
Укажіть, як розмножуються улотрикс:
А) Тільки вегетативно Б) Тільки спорами В) Тільки статево Г) Вегетативно, спорами та статево
Водорості прикріплюються до морського дна за допомогою:
А) Кореня Б) Кореневища В) Присосок Г) Ризоїдів
Позначте назву групи водоростей, з яких отримують агар:
А) Зелені водорості Б) Бурі водорості В) Діатомові водорості Г) Червоні водорості
Слань водоростей:
А) Складається зі стебла та листків Б) Катається зі стебла, листків і кореня
В) Не почленована на органи Г) Складається зі стебла та квітів
Хламідомонада - це:
А) Прісноводна одноклітина водорості Б) Морська одноклітина водорість
В) Прісноводна багатоклітинна водорість Г) Морська багатоклітинна водорість
Спори у водоростей слугують для:
А) Вегетативного розмноження Б) Статевого розмноження
В) Переживання несприятливих умов Г) Нестатевого розмноження та поширення
Укажіть ознаку хламідомонаду, яка відрізняє її від хлорели:
А) Світлочутливе вічко Б) Чашечкоподібний хроматофор
В) Розмноження спорами Г) Планктонний спосіб життя
Укажіть, які організми не належить до царства Рослини:
А) Діатомові водорості Б) Синьо-зелені водорості
В) Бурі водорості Г) Червоні водорості
Позначте, які організми об'єднують у групу водоростей:
А) Автотрофні прокаріоти Б) Автотрофні еукаріоти
В) Хемотрофні прокаріоти Г) Хемотрофні еукаріоти
Позначте місце розташування пігментів у клітинах водоростей:
А) У хроматофорах Б) У хромопластах В) У лейкопластах Г) У хлоропластах
Укажіть водорість, яку вирощують у промислових масштабах:
А) Саргасум Б) Макроцистіс В) Хлорела Г) Спіруліна
Укажіть ознаку, спільну для всіх водоростей:
А) Відсутність судин Б) Статеве розмноження
В) Наявність ризоїдів Г) Життя у воді
Спільною особливістю хламідомонади та хлорели є:
А) Здатність до статевого розмноження Б) Здатність утворювати зооспори
В)Чергування поколінь у циклі відтворення
Г) Здатність до нестатевого розмноження
Укажіть ознаку, яка відрізняє хламідомонаду від спірогіри:
А) Наявність хроматофора Б) Наявність статевого процесу
В) Захищена щільною оболонкою зигота Г) Нестатеве розмноження спорами
Укажіть ознаку, яка відрізняє хламідомонаду від спірогіри:
А) Наявність хроматофора Б) Наявність статевого процесу
В) Захищена щільною оболонкою зигота Г) Нестатеве розмноження спорами
Укажіть назву бурої водорості:
А) Ламінарія Б) Ульва В) Порфіра Г) Цимбела
Відео
Р О С Л И Н И. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ ТА
ЖИТТЄВІ ФУНКЦІЇ РОСЛИН
Тканина - це сукупність клітин, подібних за будовою, походженням таї

виконуваними функціями. Тканини виникають у більшості багатоклітинних
тварин і вищих рослин, нижчі рослини і гриби тканин не мають.
Загальна характеристика рослинних тканин
Твірні тканини
Особливості Складаються з живих дрібних клітин, які мають тонкі стінки та
великі ядра
Значення Дають початок іншим типам тканини та забезпечують ріст
органів
Покривні тканини
Особливості Утворені щільно зімкнутими живими або мертвими клітинами,
які вкриті захисними речовинами
Значення Відмежовують органи рослин від зовнішнього середовища
Основні тканини
Особливості Складаються з живих клітин і добре розвинених міжклітинників
Значення Забезпечують фотосинтез, запас поживних речовин та води,
газообмін
Провідні тканини
Особливості Утворені живими або мертвими видовженими клітинами, стінки
яких мають дрібні отвори
Значення Забезпечують висхідний та нисхідний плин речовин
Механічні тканини
Особливості Складаються з живих або мертвих клітин з міцною клітинною
оболонкою
Значення Надають рослині пружність та підтримують її органи в певному
положенні
Відео
ОРГАНИ РОСЛИН
Органи рослин поділяють на вегетативні та генеративні. До вегетативних
органів відносять корінь, стебло, листок і бруньку, до
генеративних — квітку. Квітка є генеративним органом
покритонасінних рослин, у спорових це спорангій, у
голонасінних — шишка.
Будова рослини:
1 — апікальна меристсма,
2 — верхівкова брунька,
3 — листок,
4 - черешок,
5 — пазушна брунька,
6 — вузол,
7 — міжвузля,
8 — головний корінь,
9 — бічні корені
БРУНЬКА
Брунька являє собою зачатковий пагін. Розрізняють вегетативні, генеративні

та вегетативно-генеративні бруньки. Вегетативні бруньки складаються із
зачаткового стебла та зачаткових лист з них виростає стебло з листками та
брунькам
Генеративні бруньки мають зачаток суцвіття кілька зелених асимілюючих
листків або поодиноку квітку — бутон.
Вегетативно-генеративні бруньки містять зачатки суцвіття (квітки) та
листків.
Будова вегетативної бруньки

(дуб) Будова генеративної бруньки
1 - апікальна меристема. (вишня):
2 — зачатки листків, 1 — зачаток квітки,
3 — брунькові луски, 2 — брунькові луски
4 — зачаткові бруньки
За будовою бруньки подiляють на три види:
 Репродуктивнi (або генеративнi). З цiєї бруньки розвивається суцвiття
або поодинока квiтка.
 Вегетативнi. З цiєї бруньки розвивається звичайний пагiн iз бруньками
та листками.
 Вегетативно-генеративнi (або вегетативно-репродуктивнi). З цiєї
бруньки розвивається пагiн iз бруньками, листками та квiтками.
У будь-якiй бруньцi наявний конус наростання, в якому розташована твірна
тканина, що зумовлює верхівковий (апікальний) ріст пагона. Брунька захищена
покривними лусками. Пiд покривними лусками знаходяться зачатковi листочки. У
генеративнiй бруньцi також наявне зачаткове суцвiття.
До функцiй бруньки вiдносять:
1. Галуження пагона;
2. Рiст пагона;
3. Розмноження рослин;
Бруньки також класифiкують за розташуванням та за активнiстю. За
розташуванням розрiзняють такi бруньки:
 Верхiвковi: розташовані на верхівці пагона та зумовлюють його
апікальний ріст;
 Бічні
o Пазушні: знаходяться у пазухах листків;
o Додаткові: розвиваються на будь-яких інших вегетативних
органах;
За **активнiстю** розрiзняють такi бруньки:
 Активнi: починають функцiонувати одразу пiсля закiнчення зими;
 Сплячi: залишаються в стані спокою після зими. Їх розвиток зазвичай
зумовлений якоюсь подією, наприклад, відмиранням верхівкової бруньки
РОЗВИТОК ПАГОНА З БРУНЬКИ

Пiсля пiдвищення температури навеснi, покривнi луски бруньки поступово
розсуваються. З’являються першi маленькi листочки, а стебло починає
видовжуватися, мiжвузля досягають нормальної довжини.
Пiсля цього верхiвкова брунька зазвичай вiдмирає, внаслiдок пошкодження,
вiдмерзання, вiдсихання тощо. Верхiвкова брунька не вiдновиться i в тому
випадку, якщо з неї розiв’ється квiтка або суцвiття.
З вегетативної бруньки утворюється:суцвіттяпоодинока квіткапагін з
квіткамипагін із листками та бруньками З генеративної бруньки розвивається
суцвіття або поодинока квітка. З вегетативної бруньки розвивається пагін із
листочками та бруньками, а з вегетативно-репродуктивної – пагін із квітками.
відео
ПАГIН: СТЕБЛО
Стебло — це вiсь пагона, яка несе на собi
бруньки та листки.
До функцій стебла відносять:
 опорну (стебло несе на собі інші органи
рослини);
 транспортну (по стеблу відбувається
транспорт речовин) ;
 фотосинтез (молоді зелені стебла
фотосинтезують).
Внутрiшня будова стебла:
 Зовнi воно оточено покривною
тканиною – шаром шкiрки – 1 та шаром корку – 2.
Вона виконує захисну функцiю.
 Під корком розташована кора – 3,
утворена основною та провідною тканинами. В ній містяться зерна крохмалю та
кристали щавлевокислого кальцію. В корі також розташований луб (флоема). Луб
не однорідний, він складається з твердого та м’якого лубу. Твердий луб – 4
утворений міцними волокнами, а м’який луб – 5 містить провідні тканини –
ситоподібні трубки та клітини-супутниці. По флоемі відбувається транспорт
органічних речовин від листків до кореня, тобто вниз.
 Під лубом знаходиться шар камбію – 6 – твірної тканини, яка зумовлює
бічний ріст. При діленні камбію, клітини відкладаються назовні та всередину,
внаслідок чого рослина потовщується. Камбій функціонує періодично, від весни
та до зими. Взимку камбій не ділиться. Внаслідок такої періодичності
утворюються річні кільця – неоднорідні шари деревини.
 За камбієм розташована деревина (ксилема; – 7). Деревина складається
з річних кілець. Деревина (ксилема) товща за кору, тому що під час ділення
камбію (який не функціонує тільки взимку) більше клітин відкладається
всередину стебла, тобто формується нове річне кільце – 8. Ксилема побудована з
механічних та провідних тканин (у ній наявні судини – 9, по яких вода та
мінеральні речовини транспортуються від кореня вгору).
 Глибше за деревину розташована серцевина – 10. У ній зазвичай
відкладаються поживні речовини.
 Стебло пронизане горизонтальними серцевинними променями – 11, які
забезпечують транспорт речовин у горизонтальному напрямку.
Стебло потовщується завдяки:
 флоемi
 камбiю
 ксилемi
 серцевинi
Камбiй – твiрна тканина, яка зумовлює потовщення рослин.
Назва шару Будова Функції
Покривні Живі клітини щільно прилягають Захищають рослини від
тканини: одна до одної, містить продихи та несприятливих умов та
шкірочка- трихоми-волоски (трав’янисті мікроорганізмів
епідерміс рослини)
Корок (1) Мертві клітини, заповнені повітрям, Газообмін, транспірація
сочевички
Кірка Шари мертвих клітин, тріщини Захист рослини від
(деревні рослини) механічних пошкоджень та
несприятливих умов
Луб (2) Волокна мають товсті міцні стінки – Надають стеблу гнучкості та
механічна тканина. міцності. По ситовидних
Ситовидні трубки – клітини трубках пересуваються
видовженої форми з дрібними розчинені органічні
отворами на поперекових речовини– низхідна течія
перегородках, клітини-супутниці
Камбій (3) Дрібні клітини з тонкими Ріст стебла в товщину,
оболонками, інтенсивно діляться утворення у дерев і кущів
навесні і влітку річних кілець деревини
Деревина та Деревні волока – видовжені мертві Надають стеблу міцності.
річні кільця клітини із здерев’янілими Судинами рухається вода із
(4) оболонками. мінеральними речовинами –
Судини – вертикальні ряди мертвих висхідна течія
здерев’янілих клітин з наскрізними
отворами між ними, трахеїди.
Серцевина Запасаюча тканина за великих Відкладання поживних
(5) клітин. Від неї в горизонтальному речовин
напряму йдуть серцевинні промені
до кори.
Відео
КОРІНЬ
Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію

всмоктування води з ґрунту і фіксацію рослини, здатний невизначено довго рости
в довжину завдяки діяльності апікальної меристеми. Основною відмінністю
кореня від пагона є те, що на корені ніколи не утворюється листків.
Залежно вiд походження, коренi можуть бути:

 головними (утворюються iз зародкового корiнця насiнини);
 додатковими (утворюються на рiзних частинах пагона);
 бiчними (вiдгалужуються вiд головного або додаткових коренiв).
Корiнь виконує ряд важливих функцiй:
1. Закрiплення рослини в ґрунтi.
2. Поглинання води та мiнеральних речовин.
3. Видiлення продуктiв життєдiяльностi (вуглекислого газу, слизiв,
амiнокислот).
4. Синтез деяких речовин, наприклад, амiнокислот та бiологiчно активних
речовин (ферментiв).
5. Запасання органiчних речовин.
6. Вегетативне розмноження.
Внутрішня будова кореня.

На поперечному зрізі кореня розрізняють два шари — кору і стелу (осьовий,
або центральний, циліндр).
Внутрішній шар кори називається ендодермою. Оболонки клітин ендодерми
непроникні для розчинів, тому вода і розчинені в ній речовини можуть пройти в
стелу тільки по протопластах.
Зовнішній шар кори — екзодерма — представлений шаром клітин,
розташованих між ризодермою та ендодермою. Вона виконує провідну функцію,
а після відмирання ризодерми перетворюється на захисну покривну тканину.
Стела складається з твірної тканини, розташованої ззовні від
провідних елементів флоеми та ксилеми. У голонасінних і
дводольних рослин згодом між флоемою і ксилемою
виникає камбій, а екзодерма відмирає і заміщається
перидермою.
Будова кореня.
1. ендодерма,
2. флоема,
3. камбій,
4. ксилема,
5. екзодерма,
6. ризодерма,
7. кореневий волосок
Зона кореня Будова Функції
Кореневий Вкриває кінчик кореня. КлітиниЗахисна
чохлик мають підвищений тургор
Зона росту Складається з клітин твірноїПоділ клітин
тканини
Зона У клітинах з’являються великіРіст кореня в довжину. З’я
розтягування вакуолі, що призводить довляються зачатки
збільшення їх розмірів постійних тканин
Всисна зона Покривна тканина – шкірочка,Диференціація клітин,
кора, центральний циліндр зостаточне формування
провідними тканинами постійних тканин
Кореневі Вирости клітин шкірочки кореня Збільшення всисної
волоски поверхні. Всмоктування
води з розчиненими
мінеральними речовинами
Провідна зона Утворення бічних коренів наТранспорт мінеральних і
поперечному розрізі – покривнаорганічних речовин
тканина, основні тканини,
провідні тканини
Кореневі системи:
а)
б)
стрижнева;
б)
мичкувата:
1—
Видозмiни кореня
Видозмiна Характеристика Представники
Коренеплід Виконує запасаючу функцiю та морква, буряк,
формується внаслiдок петрушка
потовщення головного кореня.
Бульбокоренi або Виконують запасаючу функцiю Жоржина, батат,
кореневi бульби та формуються внаслiдок пшiнка весняна
потовщення бiчних або
додаткових коренiв.
Повiтрянi коренi Виконують функцiю живлення та Орхiдеї
виникають у рослин, якi живуть
на iнших рослинах. Повiтрянi
коренi поглинають воду та
поживнi речовини безпосередньо
з повiтря.
Дихальнi коренi Виникають в болотних рослин та Болотний кипарис,
або забезпечують нижню частину мангровi рослини
пневматофори рослини киснем.
Ходульнi коренi Виконують опорну функцiю, Кукурудза, мангровi
тобто утримують рослину в рослини
певному положеннi.
Коренi-присоски Коренi присоски з’являються в Омела, повитиця,
або гаусторiї рослин-паразитiв та вовчок
напiвпаразитiв та забезпечують
живлення за рахунок рослини, на
якiй живе паразит.
Коренi-причiпки Виконують функцiю закрiплення Фiкуси, лазячi лiани,
рослини на певнiй опорi. плющi
Відео
ЛИСТОК
Листок — це бiчна частина пагона, якiй властивий обмежений рiст.
Листок виконує такi функцiї:
 Фотосинтез
 Газообмiн (дихання)
 Транспiрацiя (випаровування)
 Вегетативне розмноження.
Листок складається з листкової пластинки, до основних функцiй якої

належать фотосинтез, газообмiн i транспiрацiя, та основи – мiсця, в якому листок
приєднується до стебла. Мiж листковою пластинкою та основою може бути
черешок, як на малюнку. Черешок регулює положення листка у просторi. Якщо
черешка немає, такий листок називається сидячим. Сидячi листки наявнi,
наприклад, в гвоздики, кукурудзи та пшеницi.
Частина Функцiї
листка
Листкова Газообмiн, транспiрацiя, фотосинтез, iнколи запасання
пластинка поживних речовин та вегетативне розмноження
Черешок Опорна, провiдна, формування листкової мозаїки
Основа листка Потовщення, яке з’єднує листок зi стеблом
Залежно вiд зовнiшньої будови, розрiзняють складнi та простi листки.

Простi листки — це листки, в яких на одному черешку розташовується
лише одна листкова пластинка, навiть глибоко розсiчена.
Складнi листки — це листки, в яких на одному черешку наявнi кiлька
пластинок.
Основнi типи складних листкiв
Листок Представник
Трiйчастий Конюшина
Пальчастоскладний Гiркокаштан, люпин
Парноперистоскладний Горох, жовта акацiя
Непарноперистоскладний Троянда, бiла акацiя
Типи жилкування:
а) б) в) г) д)
а) паралельне, б) лугове, в) перисто-сітчасте,
г) пальчасто-сітчасте, д) дихотомічне
Листкорозмiщення — це порядок розташування листкiв на стеблi.

Тип Почергове Кiльчасте
Супротивне
листкорозмiщення (спiральне) (мутовчасте)
У кожному
вузлi наявний В кожному вузлi
лише один розташовуються два В одному вузлi
листочок, а всi листки таким чином, розташовуються
Опис
разом їх можна що листки iз сусiднiх бiльш, нiж два
з’єднати вузлiв не затiнюють листки
спiральною один одного.
лiнiєю
Хвощi, елодея,
Яблуня, береза, М’ята, бузок, клен,
Представники олеандр, вороняче
пшениця, верба гвоздика
око
Внутрішня будова листка.
Назва тканини Будова Функції

Епідерміс Кутикула Захисна
Основні клітини Захисна
Продихи Газообмін, транспірація
Волоски Захисна, видільна
Основна тканина Стовпчаста паренхіма Фотосинтез
Губчаста паренхіма Фотосинтез, газообмін,
транспірація
Жилки Провідні тканини Ксилема – транспорт
неорганічних речовин
Флоема – транспорт
органічних речовин
Механічні тканини Опорна
Захисною реакцією у рослин, що живуть у кліматі з сезонними посухами або

значним пониженням температури, є листопад. Скидаючи листки, рослини різко
зменшують поверхню випаровування і зупиняють метаболізм, що в умовах
посухи або холодів необхідно для виживання. Сигналом підготовки рослини до
листопаду є зміна довжини світлового дня. Вічнозелені рослини не мають
масового сезонного листопаду. Вони скидають листки поступово, у міру їх
старіння, і так само поступово утворюють нові.
Питання №1
Підземним вегетативним органом рослин є
А) пагін Б) коріньВ) листок Г) стебло
Питання №2
Однією із функцій кореня є
А) всмоктування води і поживних речовин Б) опораВ) фотосинтез Г) подразнення
Питання №3
Зона, яка вкриває верхівку кореня і забезпечує просування його в ґрунт
А) провідна зона Б) всисна зонаВ) кореневий чохлик Г) зона поділу
Питання №4
Зона, яка забезпечує утворення нових клітин
А) зона поділу Б) всисна зонаВ) провідна зона Г) кореневий чохлик
Питання №5
Зона, у якій клітини ростуть, розтягуються і разом з кореневим чохликом просуваються у глиб
ґрунту
А) провідна зона Б) зона розтягуванняВ) всисна зона Г) зона поділу
Питання №6
Центральну частину кореня утворює
А) луб Б) деревинаВ) кора Г) центральний циліндр
Питання №7
Рух речовин по судинах провідної системи кореня є
А) висхідним Б) низхіднимВ) стрімким
Питання №8
Рух речовин по ситоподібних трубках є
А) висхідним Б) низхіднимВ) стрімким
Питання №9
Процес, що відбувається у зелених листках рослин
А) подразнення Б) рухВ) фотосинтез Г) випаровування
Листок, який має черешок, називається
А) сидячим Б) черешковимВ) простим Г) складним
Надземна видозміна пагона, завдяки якій рослина чіпляється за опору
А) стеблова бульба кольрабі Б) вуса суниціВ) колючки глоду Г) вусики винограду
Підземною видозміною пагона є
А) кореневище пирію Б) стеблова бульба кольрабі В) колючки глоду Г) вуса суниці
Виберіть рослини у яких видозміна кореня - коренеплід
А) буряк Б) орхідея В) морква Г) редька
Стрижневу кореневу систему мають:
А) щавель Б) квасоля В) пшениця Г) кульбаба
Мичкувату кореневу систему мають:
А) кукурудза Б) квасоля В) жито Г) пшениця
ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ ПОКРИТОНАСІННИХ
РОСЛИН
КВІТКА
Квiтка — це орган статевого розмноження, який являє собою видозмiнений i
вкорочений пагiн.
1 пелюстка,
2 пиляк,
3 тичинкова нитка,
4 тичинка,
5 насінний зачаток,
6 чашолисток,
7 квітколоже,
8 зав'язь,
9 стовпчик,
10 приймочка,
11 маточка
Квітка складається з квітконіжки, квітколожа, оцвітини, тичинок і маточки.

Деякі із цих елементів можуть бути відсутні.
Квітка кріпиться до пагона за допомогою квітконіжки – своєрідного
вкороченого стебла. Якщо квітконіжки немає, квітка називається сидячою.
Усі елементи квітки розташовані на квітколожі
У квітки наявна оцвітина (покрив квітки), яка складається з чашечки –
сукупності чашолистків , та віночка – сукупності пелюсток
Якщо чашечка й віночок однакові з формою та забарвленням, така оцвітина
називається простою, а якщо різні – складною або подвійною. Чашечка (тобто
сукупність чашолистків) захищає квітку, її внутрішні частини. Чашечка може
бути зрослолистою або роздільнолистою.
Пелюстки ж (тобто віночок) приваблюють комах для запилення. Оцвітина
може бути відсутня. Віночок може бути зрослопелюстковим або
роздільнопелюстковим.
У квітці наявна сукупність тичинок – андроцей У них утворюються пилкові
зерна. У квітці також наявний гінецей – це сукупність плодолистків. Плодолистки
формують маточку, у якій утворюється насінний зачаток.
Якщо через квітку можна провести кілька площин симетрії, вона називається
правильною або актиноморфною, якщо одну площину симетрії – неправильною
або зигоморфоною, а якщо жодної – асиметричною.
Класифікація квіток
За наявністю тичинок і маточки квітки класифікують на двостатеві,
одностатеві та стерильні.
Двостатева квiтка — це квiтка, у якiй наявнi тичинки та маточка. Властивi
бiльшостi покритонасiнних рослин.
Одностатева квiтка — квiтка, у якiй наявнi або тичинки (тичинкова, тобто
чоловiча, квiтка), або маточка (маточкова, тобто жiноча, квiтка). Якщо у квiтцi
взагалi немає анi тичинок, анi маточки, вона називається стерильною.
Серед рослин із одностатевими квітками розрізняють однодомних і
дводомних. Якщо на одній рослині ростуть і тичинкові, і маточкові квіти, вона
називається однодомною (один дім). Такі квітки властиві березі, дубу, огірку.
Якщо тичинкові квітки розвиваються на одній особині, а маточкові – на іншій,
така рослина називається дводомною (два доми). Такі квіти властиві тополі,
обліписі, вербі, тощо.
Квітка – цевкорочене стебловидовжений пагінвидозмінений та вкорочений
пагінвидозмінене стебло Квітка являє собою видозмінений вкорочений пагін, у
той час, як квітконіжка – вкорочене стебло.
Як називається покрив квітки?квітколожеоцвітинаандроцейквітконіжка
Квітколоже – це частина квітки, на якій розташовуються всі інші елементи квітки,
андроцей – сукупність тичинок, а квітконіжка – вкорочене стебло, яке з’єднує
квітку з пагоном.
Квітка називається жіночою, якщовона двостатевавона стерильнав ній наявна
виключно маточкав ній наявні виключно тичинки Жіноча квітка – це одностатева
квітка, в якій наявна виключно маточка.
СУЦВІТТЯ
Суцвiття — це сукупнiсть квiток, розташованих на однiй осi.
Розрізняють прості та складні суцвіття. На простому суцвітті квітки
розташовані на одній осі.
На складному суцвітті квітки розташовані не на головній осі, а головна вісь
галузиться.
Біологічне значення суцвіть : зближення квіток збільшує ймовірність

перехресного запилення; дрібні квітки, зібрані в суцвіття, стають помітнішими
для запилювачів
ЗАПИЛЕННЯ — це процес перенесення пилку з тичинок на приймочку
маточки.
Запилення може бути перехресним (алогамія), самозапиленням (автогамія) та
штучним. Під час перехресного запилення пилок з тичинок однієї квітки
потрапляє на іншу квітку. Під час самозапилення пилок на іншу квітку не
переноситься. Штучне запилення здійснюється людиною.
До самозапильних рослин належать горох, квасоля, пшениця, овес, льон
тощо.
При перехресному запиленні пилок може переноситися кількома шляхами:

 Комахами (ентомофілія). Квітки таких рослин великі та яскраві, з
сильним запахом, а пилок – липкий, з невеликими виростами. Таке запилення
властиве більшості квіткових рослин.
 Вітром (анемофілія). Вітрозапильні квіти мають невелику, безбарвну
оцвітину. В них не утворюється нектар, однак утворюється велика кількість
дрібного, гладенького пилку. До вітрозапильних рослин належать береза, ліщина,
дуб, граб, бук тощо.
 Водою (гідрофілія). У пиляках утворюється такий пилок, який не тоне.
До водозапильних рослин належать кушир і стрілолист.
 Тваринами (зоофілія). У таких рослин нектар не пахне, він рідкий.
Заплiднення – це процес злиття статевих клiтин (гамет).

Для рослин властиве подвійне запліднення, яке у 1898 р. було відкрито
професором Київського університету – Сергієм Гавриловичем Навашиним.
Коли пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, вегетативна клітина
проростає та утворюється пилкова трубка, але залишаються ще два спермії, тобто
дві гамети з гаплоїдним (одинарним) набором хромосом. Вони потрапляють до
насінного зачатку крізь пилковхід. Тут один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною
– запліднює її, утворюється зигота.
Зигота – це диплоїдна клітина (в ній міститься подвійний набір хромосом).
Із зиготи розвиватиметься нова рослина. Другий спермій зливається з
диплоїдною центральною клітиною, в результаті чого утворюється клітина з
триплоїдним (тобто потрійним) набором хромосом. З цієї клітини сформується
ендосперм, що мітить запас поживних речовин для розвитку зародка. Із покривів
(інтегументів) насінного зачатка сформується насінна шкірка, а із зиготи –
зародок нової рослини.
НАСIНИНА
Насiнина – це репродуктивний орган рослини, який утворюється з насiнного
зачатка в результатi заплiднення.
Зазвичай насіння проростає не одразу після відокремлення від рослини.
Спочатку насінина розвивається під час періоду спокою.
Перiод спокою – перiод, пiд час якого iнтенсивнiсть обмiну речовин у
насiнинi знижується, а вмiст води не значний.
Умови проростання насінини:
 Тепло (оптимальна температура)
 Вода
 Доступ повітря
ПЛІД
Плід – це репродуктивний орган покритонасінних рослин. Плід складається з
оплодня та насіння. Оплодень (перикарпій) – це зовнішня частина плоду, його
стінка.
Оплодень формується зі стінок за’язі. Він складається з трьох шарів:
 зовнішнього (екзокарпію);
 середнього (перикарпію);
 внутрішнього (ендокарпію).
Зовнішній шар – це тоненька плівка, пігменти якої надають забарвлення

плоду. Середній шар може бути соковитим і м’ясистим або здерев’янілим.
Внутрішній шар може бути плівчастим, дерев’янистим, шкірястим тощо.
За консистенцією оплодня плоди класифікують на соковиті та сухі. У
соковитих плодах у середньому шарі оплодню накопичуються поживні речовини,
вода та вітаміни. А у сухих плодах мезокарпій зазвичай дерев’яніє.
Плоди також класифікують на однонасінні та багатонасінні, залежно від
кількості насінин.
1. Деякі частини квітки покритонасінних рослин пристосувалися до спороношення і
називаються спорофілами. Назвіть їх.
а) тичинки і маточки б) пиляк і пелюстки
в) чашолистки і тичинки г) чашолистки і пелюстки
2. Препарована квітка має п'ятизрослолисту чашечку, зірчастий віночок, багато тичинок і
маточок, розташованих кільцями на квітколожі. Це дозволяє охарактеризувати квітку як...
а) неправильну, двостатеву б) правильну, маточкову
в) правильну, тичинкову г) асиметричну, двостатеву
д) правильну, двостатеву
3. Препарована квітка має маточку, утворену одним плодолистком, тож гінецей квітки...
а) апокарпний простий б) апокарпний складний
в) ценокарпний г) псевдомонокарпний
4. Якщо чоловічі і жіночі квітки знаходяться на різних особинах, то рослина:
а) однодомна б) дводомна
в) багатодомна г) багатобратня
5. У вишні садової головна вісь суцвіття вкорочена, квітконіжки приблизно однакової
довжини, виходять ніби з однієї точки. Це характерно для суцвіття:
а) зонтик б) китиця
в) колос г) щиток
6. Якщо чоловічі і жіночі квітки знаходяться на одній особині, то рослина:
а) дводомна б) багатодомна
в) однодомна г) багатобратня
7. Спостереження за формуванням суцвіття дихазій показало: після утворення першої
верхівкової квітки ріст головної осі припинився, а наростання і галуження забезпечили
бічні супротивні генеративні бруньки. Отже, за типом суцвіття...
а) агрегатне б) моноподіальне складне
в) симподіальне г) тирсоїдне
д) моноподіальне просте
8. Виберіть тип суцвіття, який відповідає опису: квітконіжки нижніх квіток довші за
квітконіжки верхніх квіток і всі розміщені на одному рівні.
а) кошик б) щиток
в) головка г) зонтик
9. Конюшина відноситься до родини Бобові. Однією з ознак цієї рослини є будова суцвіття, яке
характеризується: вісь вкорочена та розширена, на ній знаходяться квітки на дуже
вкорочених квітконіжках. Назвіть цей тип суцвіття:
а) китиця б) кошик
в) головка г) сережка
10. Чашолистики разом із пелюстками утворюють:
а) оцвітину; б) віночок;
в) квітку.
11. Одностатеві квітки – це ті, що мають:
а) маточки; б) тичинки;
в) маточки або тичинки.
12. Однодомними рослинами є:
а) дуб, береза, огірок; б) тополя, огірок;
в) тополя, дуб, береза.
13. Суцвіття початок мають такі рослини:
а) кукурудза, рогіз; б) кукурудза;
в) рогіз.
14. Суцвіття китицю мають:
а) смородина, конвалія; б) черемха, конвалія;
в) капуста, конвалія, черемха,
смородина.
15. Утворення суцвіть – це пристосування:
а) до запилення; б) для краси;
в) до приваблювання комах.
16. Пижмо, деревій мають суцвіття:
а) щиток; б) складний зонтик;
в) складний щиток.
17. Суцвіття складний колос мають такі рослини
а) пшениця, бузок, жито; б) пшениця, жито;
в) бузок, осот, пшениця.
18. До комахозапильних рослин належать:
а) петунія, матіола, яблуня; б) яблуня, береза, вільха;
в) петунія, тимофіївка, вишня.
19. Характерні ознаки для вітрозапильних рослин:
а) відсутність нектарників; б) відсутність нектарників, великі пиляки, маточки з великими
приймочками;
в) маточки з великими приймочками.
20. Подвійне запліднення у рослин відкрив:
а) К.Л.Тімірязєв; б) С.Г.Навашин;
в) І.В.Мічурін.
21. Із заплідненої яйцеклітини розвивається:
а) зародок насінини; б) ендосперм;
в) насінна шкірка.
22. Плід ягода мають такі рослини:
а) горобина, черемха; б) вишня, смородина;
в) помідор, смородина.
23. Однонасінні плоди мають такі рослини:
а) соняшник, вишня; б) соняшник, горох;
в) огірок, вишня.
24. М’ясисте супліддя мають:
а) яблуко, апельсин, інжир; б) інжир, ананас, шовковиця;
в) інжир, айва, шовковиця.
25. Сухий плід біб мають такі рослини:
а) біла акація, конюшина; б) квасоля, ріпа, біб;
в) гірчиця, горох, квасоля.
26. Соняшник, кульбаба та ромашка мають такий плід:
а) зернівка; б) сім’янка;
в) кістянка.
27. Плід, який має дерев’янистий оплодень, який не зростається з насіниною й лежить вільно:
а) горіх; б) сім’янка;
в) коробочка.
28. Вкажіть, який тип оцвітини у тюльпана, лілії, лободи
а) проста б) звичайна
в) гола г) подвійна
29. Вкажіть, як називається суцвіття, що містить дрібні квітки, розташовані на
тарілкоподібній головній осі:
а) кошик б) початок
в) колос г) зонтик
30. Визначте, який набір хромосом мають клітини ендосперму рослии, що утворюється в
результаті подвійного запліднення, якщо клітини листка мали 24 хромосоми:
а) 12 б) 24
в) 36 г) 72
Відео
РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. РОЗМНОЖЕННЯ
РОСЛИН
ЖИТТЄВІ ФОРМИ РОСЛИН
Використавши і узагальнивши запропоновані в різний час класифікації,
вітчизняний ботанік І.Г. Серебряков запропонував називати життєвою формою
своєрідний габітус2 певних груп рослин, що виникає в результаті зростання та
розвитку в певних умовах - як вираз пристосованості до цих умов.
В основу своєї класифікації І.Г. Серебряков поклав ознака тривалості життя
всієї рослини і його скелетних осей. Він виділив наступні життєві форми рослин:
А. Деревні рослини
Дерева
Чагарники
Чагарнички
Б. Напівдеревні рослини
Напівчагарник
Напівчагарничків
В. Наземні трави
Полікарпічні трави (багаторічні трави, цвітуть багато разів)
Монокарпічні трави (живуть кілька років, цвітуть один раз і відмирають)
Г. Водні трави
Земноводні трави
Плаваючі та морські трави
Різниця між деревами, кущами, чагарники, напівчагарниками,
напівчагарничків і трав'янистими рослинами складається крім різного ступеня
одеревіння їх стебел в тривалості життя і характер зміни скелетних пагонів у
загальній пагоновій системі.
Поява рослин на суші

Будова та спосіб життя водоростей відповідали умовам, у яких вони
мешкають. У водному середовищі немає потреби у провідних тканинах, адже
водорості поглинають розчинені речовини всім тілом, немає різких коливань
температур, вода підтримує рослину у певному положенні, а отже, непотрібні
механічні тканини. Однак поступово у навколишньому середовищі відбувалися
зміни.
Припускають, що окремі ділянки суші то знаходилися під водою, то
пересихали, а водорості мали якось пристосуватися до нових умов існування.
Близько 450 мільйонів років тому відбувалися такі процеси:
1. На прибережних ділянках водойм накопичувався мул. Він став
фундаментом майбутніх ґрунтів.
2. Діяльність водоростей сприяла накопиченню кисню в атмосфері.
3. Навколо планети утворився озоновий шар.
4. На деяких ділянках планети сформувався сприятливий клімат – теплий
і вологий.
ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ
Вищi споровi рослини — рослини, якi мешкають у наземному середовищi та
розмножуються спорами.
Характерні риси:
 Наявність тканин;
 Наявність органів;
 Наявність багатоклітинних органів розмноження;
 Індивідуальний розвиток починається із зародка;
 Чергування статевого та нестатевого поколінь;
 Залежність запліднення від води.
Життєвий цикл у вищих спорових рослин — це сукупнiсть статевого й

нестатевого поколiнь. Спорофiт — це нестатеве поколiння.
На ньому наявні багатоклітинні органи нестатевого розмноження – спорангії.
У спорангіях формуються спори з гаплоїдним (тобто одинарним) набором
хромосом.
Гаметофiт – статеве поколiння, особина, в якої наявнi багатоклiтиннi органи
статевого розмноження: архегонiї (жiночi органи статевого розмноження) та
антеридiї (чоловiчi органи статевого розмноження).
У навколишньому середовищі зі спори розвивається гаметофіт. В архегоніях
формуються жіночі гамети – яйцеклітини, а в антеридіях – чоловічі гамети –
сперматозоїди. Коли ці дві гамети зливаються, утворюється зигота, з якої
розвивається зародок – майбутній спорофіт.
Відділ Мохоподібні
1. Будова: таломні пластинчасті, листкостеблові рослини.
2. Наявність ризоїдів;
Ризоїди – коренеподібні вирости покривних тканин стебла.
1. Наявність покривних та основних тканин;
2. Переважання гаметофіту над спорофітом. Спорофіт напівпаразитує на
гаметофіті.
3. Основа рослинного покриву боліт і річок, формування покладів торфу.
Зозулин льон (рунянка, полiтрих звичайний)
Цей мох має листкостеблову будову та є дводомною рослиною – на одній
рослині розташовані архегонії (жіночі статеві органи), а на іншій – антеридії
(чоловічі статеві органи). Коли сперматозоїди з антеридію потрапляють на
архегоній, вони зливаються з яйцеклітиною та відбувається запліднення. В
результаті формується зигота, з якої розвивається зародок – спорофіт. Він
паразитує на гаметофіті, а не існує окремо. Ось чому в життєвому циклі мохів
переважає гаметофіт.
Спорофіт представлений коробочкою на ніжці. Коробочка прикрита
ковпачком і має зубчики, які слугують для розсіювання спор. За сприятливих
умов спора проростає та формується протонема, яка нагадує зелену нитчасту
водорість. Протонема галузиться, на ній утворюються бруньки, з яких
розвиваються або чоловічі, або жіночі гаметофіти.
Маршанція мінлива
Цей мох має пластинчасту (таломну) будову.
Сфагнум
Сфагнові мохи мають листкостеблову будову. Їх листки складаються з двох
типів клітин – фотосинтезуючих і тих, що запасають воду. Сфагнум – однодомна
рослина, архегонії та антеридії розвиваються на одній і тій самій особині.
Сфагнові мохи поширені на болотах, наростають верхівкою, а нижня частина
стебла поступово відмирає, однак, занурена у воду, вона не перегниває. Клітини
сфагнових мохів виділяють кислоти, які вбивають мікроорганізми і таким чином
перешкоджають процесам гниття.
Зверніть увагу, зі сфагнових мохів формуються поклади торфу.
Відділ Плауноподібні
 Листкостеблова будова;
 Поява вегетативних органів: кореня та пагона;
 Переважання спорофіту над гаметофітом;
 Усі сучасні плауни – трав’янисті рослини;
 Формування покладів кам’яного вугілля;
 Використання у піротехніці, медицині (дитяча присипка «Лікоподій»),
ветеринарії, задля боротьби з комахами, які паразитують на домашніх тваринах.
Назва «плаун» виникла завдяки плавучим спорам, що містять до 50% олії. Їх
оболонки розриваються з тріском.
На території України мешкає кілька видів плауноподібних, найвідоміші:
плаун булаво видний, молодильник озерний, лікоподієла, селагінела, баранець
звичайний тощо.
Відділ Хвощеподібні
 Члениста будова тіла;
 Стебло, просякнуте кремнеземом;
 Переважання спорофіту над гаметофітом;
 Усі сучасні хвощі – трав’янисті рослини;
 Формування покладів кам’яного вугілля;
 Злісні бур’яни;
 Хвощ польовий – індикатор кислих ґрунтів.
Відділ Папоротеподібні
1. Видозмінене стебло – кореневище;
2. Великі перисті листки – вайї;
3. Скупчення спорангіїв на нижньому боці листка – соруси;
4. Переважання спорофіту над гаметофітом;
5. Формування покладів кам’яного вугілля;
До Червоної книги України віднесено: марсилію чотирилисту, вудію
альпійську, сальвінію плаваючу, адіантум венерин волос
відео
РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН: НАСІННІ РОСЛИНИ. ГОЛОНАСІННІ
Загальна характеристика Голонасінних:

 Поява насінини, яка утворюється з насінного зачатка; Розмноження
насінням має більше переваг, ніж розмноження спорами, оскільки зі спори
гаметофіт формується тільки за сприятливих умов, а потім для запліднення
необхідна вода. Насінина ж утворюється з насінного зачатка, для її формування не
потрібна вода. Насінина містить зародок та невеликий запас поживних речовин.
 Насінини відкрито лежать на лусках; Назва «Голонасінні» виникла
тому, що насінні зачатки, з яких формуються насінини, лежать на лусочках
абсолютно відкрито. Вони не захищені зав’яззю, як у покритонасінних рослин.
 Спрощені гаметофіти;
 Запліднення не залежить від води;
 Поява головного кореня та потужної стрижневої кореневої
системи; У вищих спорових існували лише додаткові корені. У Голонасінних
з’являється потужна стрижнева коренева система.
 Потовщення за рахунок деревини; Вчені припускають, що рослини
відділу Голонасінні походять від деревоподібних папоротей, які вже вимерли.
Перші Голонасінні навіть називають «насінними папоротями».
Життєвий цикл Голонасінних
1. Гаметофіт. Чоловічий гаметофіт — це пилкове зерно. Воно містить
вегетативну клітину, з якої проросте пилкова трубка, та два спермії, вкрите двома
оболонками. Жіночий гаметофіт — це ендосперм та архегонії, тобто жіночі
органи статевого розмноження. Голонасінним властиве запилення вітром.
2. Гамети. З гамет, що сформувалися в гаметофіті, утворюється зигота,
внаслідок запліднення. Вода для запліднення не потрiбна.
3. Насінина. Із зиготи формується зародок, який міститься у насінині.
4. Спорофіт. З насінини розвивається спорофіт. На спорофіті наявні
спорангії (пилкові мішки та насінні зачатки), у яких формуються спори.
5. Спори. Голонасіні — різноспорові рослини. У їх спорангіях
формуються різні за будовою спори, зокрема мікроспори, з яких розвиватиметься
чоловічий гаметофіт – пилкове зерно, та мегаспори, з яких розвиватимуться
ендосперм з архегоніями – жіночий гаметофіт.
Від моменту запилення до моменту запліднення, тобто злиття гамет, зазвичай
проходить не менше, ніж півроку
Різноманітність Голонасінних
До відділу Голонасінні належать шість класів.
Родина Саговникові
Ці Голонасінні рослини схожі на пальми та тривалий час ботаніки відносили
саговники до пальм. Вони мають єдину нерозгалужену жилку, ростуть у тропіках.
Родина Гінкгові
Родина гінгкові налічує лише один вид – гінкго дволопатеве. Ця рослина є
реліктом.
Релiкт – це давня рослина, яка була поширена в попереднi геологiчнi епохи, i
збереглася до наших днiв.
Зараз гінкго вважається священною рослиною в Японії та Китаї. В перекладі
з японської, «гінкго» – це срібний абрикос.
Загальна характеристика класу Хвойні
 Найчисельніший клас Голонасінних
 Наявність хвої – голчастих листків;
 Наявність шишок, в яких знаходяться насінні зачатки;
 Потужний верхівковий ріст;
 Вітрозапильні рослини;
 Вегетативне розмноження відсутнє, однак людина навчилася
укорінювати живі за допомогою особливих речовин;
 Наявність смоляних ходів;
Смолянi ходи – це тканина, ходи якої заповненi ефiрними олiями,
бальзамами та смолами.
ВІДДІЛ ПОКРИТОНАСІННІ
Загальна характеристика відділу Покритонасінні:
 Поява квітки — органу розмноження;
 Поява плоду, який забезпечує кращий захист і поширення насіння;
 Досконаліша будова провідних тканин, в покритонасінних з’являються
справжні судини;
 Різноманітність видозмін вегетативних органів;
 «Покритонасінні» — насінний зачаток захищений зав’яззю.
Життєвий цикл Покритонасінних
1. Гаметофіт. Чоловічий гаметофіт — це пилкове зерно. Воно містить
вегетативну клітину, з якої проросте пилкова трубка, та два спермії, вкрите двома
оболонками. Жіночий гаметофіт – зародковий мішок, тобто жіночі органи
статевого розмноження.
2. Гамети. З гамет, що сформувалися в гаметофітах, утворюється зигота,
внаслідок подвійного запліднення. Вода для запліднення не потрібна.
3. Насінина. Із зиготи формується зародок, який міститься у насінині.
4. Спорофіт. З насінини розвивається спорофіт. На спорофіті наявні
спорангії (пилкові мішки та насінні зачатки), у яких формуються спори.
5. Спори. Покритонасінні — різноспорові рослини. У їх спорангіях
формуються різні за будовою спори, зокрема мікроспори, з яких розвиватиметься
чоловічий гаметофіт – пилкове зерно, та мегаспори, з яких розвиватиметься
зародковий мішок – жіночий гаметофіт.
Класи Однодольні та Дводольні
Клас Дводольнi Клас Однодольнi
Дві сім’ядолі Одна сім’ядоля
Зазвичай стрижнева коренева система Мичкувата коренева система
Дерев’янисте (наявний камбій) або Трав’янисте стебло (камбій
трав’янисте стебло відсутній)
Зазвичай черешкові листки, прості або Зазвичай сидячі листки, прості,
складні, сітчасте жилкування жилкування паралельне або дугове
Чотири – або п’ятичленні квітки, Тричленні квітки, зазвичай проста
зазвичай подвійна оцвітина оцвітина
Виняток: Подорожник Виняток: вороняче око
Характерні особливості деяких родин:

 Розові. Наявний гіпантій – це структура, яка утворюється в результаті
зростання квітколожа з основами тичинок, пелюсток і чашолистків.
 Бобові. Квітка Бобових – неправильна. На коренях формуються
бульбочки. В цих утвореннях живуть та функціонують бульбочкові бактерії, які
фіксують атмосферний азот та утворюють його сполуки. У такому вигляді азотні
сполуки надходять до Бобових.
 Пасльонові. Накопичення отруйних речовин (алкалоїдів) у різних
органах, зокрема в плодах (ягодах).
 Айстрові (Складноцвіті). Кошик має обгортку із зелених листочків.
Квіти можуть бути трубчастими, язичковими, несправжньоязичковими або
лійкоподібними.
Характерні особливості деяких родин:

 Лілійні. Наявність видозміни пагона – цибулини зі витягувальними
коренями, які сприяють заглибленню рослини в ґрунт.
 Цибулеві. Наявність цибулин, а також великий вміст у тканинах
ефірних олій, багатих на фітонциди.
 Злакові (Тонконогові). Порожнисте у міжвузлях стебло – соломина.
відео
ГРИБИ
Загальна характеристика грибів
 Одноклітинні, багатоклітинні, колоніальні організми (колоніальний
гриб — дріжджі);
 Необмежений ріст, прикріплений спосіб життя, клітинна стінка з
хітину — властивості рослин, характерні для грибів. Однак у рослин клітинна
стінка просочена целюлозою, а у грибів хітином.
 Гетеротрофний спосіб живлення, запасна речовина — глікоген,
сечовина в обміні речовин — властивості тварин, характерні для грибів.
 Вегетативне тіло гриба — міцелій (грибниця), який складається з
тонких і розгалужених ниток — гіфів.
 Розмноження: вегетативне (частинами грибниці), нестатеве (спорами),
статеве.
 Усі середовища існування.
Мікологія — наука про гриби.
За будовою грибниці гриби класифікують на нижчі та вищі. Якщо у гіфах
немає перетинок, весь міцелій нагадує розгалужену клітину. Гриби з таким
міцелієм називають нижчими, а міцелій інколи неклітинним, несептованим.
Якщо у гіфах наявні перетинки, як між клітинами, такий міцелій називають
септованим або клітинним, а гриб — вищим.
За розмірами розрізняють мікроміцети та макроміцети. Відповідно
мікроміцети — це мікроскопічні організми. Макроміцети — це гриби, в яких
утворюється плодове тіло, побудоване із щільно переплетених гіфів. Плодове тіло
має вигляд шапки й ніжки.
За способом живлення розрізняють сапротрофи, які живляться рештками
відмерлих організмів, паразити, які живуть і живляться за рахунок іншого
організму, та симбіотрофи, які не завдають шкоди, а інколи й приносять користь
організму, з яким співіснують.
Цвілеві гриби — це здебільшого мікроскопічні організми, які утворюють

нальот — плісняву.
 Мукор
Нижчий гриб. Його міцелій виглядає, як багатоядерна суцільна клітина без
перегородок. Пліснява на харчових продуктах — це зазвичай мукор. На
фотографії можна побачити спорангієносець зі спорангієм, всередині якого
формуються спори. Однак мукор може розмножуватися статево за несприятливих
умов. У такому разі утворюється зигоспора. Мукор належить до сапрофітів.
Пеніцил
Гриб-сапрофіт. Міцелій пеніцила багатоклітинний. При нестатевому
розмноженні у конідієносцях, зображених на фото, утворюються спори — конідії.
Статеве розмноження відбувається дуже рідко. Пеніцил виділяє речовини, які
вбивають бактерії. Цю властивість гриба відкрив у 1928р. А.Флемінг. Саме з
пеніцилу було зроблено перший антибіотик. Пеніцил також використовують для
виготовленні французьких сирів, які мають специфічний запах. «Брі», «Рокфор»,
«Камамбер» — усі вони містять пеніцил.
Аспергіл
Має багатоклітинну грибницю та є сапротрофом. Однак, якщо в пеніцила
гіфи утворювали конідієносці, схожі на китиці, то в аспергіла органи нестатевого
розмноження схожі на головки. Аспергіл використовується у мікробіології, а на
Сході — для виготовлення соєвого соусу та соєвого тіста.
Шапкові гриби
 Утворення плодового тіла, тобто шапки й ніжки, які є переплетенням
гіфів. Основна функція плодового тіла — розмноження, а саме
спороношення.
 Утворення мікоризи (грибокореня). Мікориза — це співжиття гриба з
рослиною, наприклад, підберезника з березою. У такому співжитті гриб
отримує від рослини органічні речовини, а рослина від гриба —
неорганічні.
 Розмноження вегетативне, статеве, нестатеве.
 Їстівні та отруйні.
За виглядом нижнього спороносного шару — гіменофору — шапкові гриби
класифікують на трубчасті та пластинчасті.
Трубчастий гіменофор схожий на сито і властивий білому грибу,
підосичнику, маслюку. Пластинчастий гіменофор складається з пластинок, які
розходяться від ніжки і властивий опенькам, печериці, мухомору, гливі та блідій
поганці. Бліда поганка — надзвичайно отруйний гриб!
Гриби-паразити
Сажкові гриби зазвичай паразитують на злакових. При цьому та частина
рослини в якій паразитує гриб виглядає, ніби обвуглена. Сажкові гриби
спричиняють зниження урожайності злаків, а хліб, виготовлений з хворих рослин,
отруйний і неприємно пахне.
Іржасті гриби спричиняють появу на уражених органах рослин нальоту,
схожого на іржу. Клавіцепс пурпуровий — іржастий гриб — викликає
захворювання ріжки, коли замість зернівок у колоску жита утворюються ріжки, як
на фотографії. Ріжки, які потрапили до борошна, з якого випекли хліб, можуть
викликати важкі отруєння та захворювання «антонів вогонь» (тобто гангрена) в
людини.
Борошнисторосяні гриби спричиняють захворювання борошниста роса в
різних рослин. Ознакою борошнистої роси є поява на уражених органах рослин
плям, схожих на борошно.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИШАЙНИКІВ

 Співжиття гриба й водорості.
 Таломна будова: гіфи гриба переплітаються та утворюють верхню й
нижню кірку. Верхня кірка товстіша за нижню, буває різних кольорів і забезпечує
поглинання води й мінеральних речовин із повітря, захист лишайнику. Нижня
кірка утворює вирости, що закріплюють організм на субстраті. Між гіфами гриба
розташовується водорість (зазвичай зелена або ціанобактерія), яка фотосинтезує
та постачає гриб органічними речовинами.
 Виділення кислот, які розчиняють мінеральні речовини довкілля.
Таким чином лишайники сприяють вивітрюванню гірських пород та утворенню
ґрунту, тому їх часто називають — «Піонери рослинності», адже з появою ґрунту
місцевість заселяють рослини.
 Здатність швидко висихати та довго знаходитися в такому стані. При
невеликому зволоженні процеси життєдіяльності знову відновлюються.
 Повітряне живлення.
 Розмноження здебільшого вегетативне.
За формою слані (талому) розрізняють три види лишайників:
 Накипні (або кіркові) мають вигляд кірки. До кіркових лишайників
належить графіс.
 Листуваті лишайники, наприклад, цетрарія, пармелія та ксанторія.
Мають вигляд листоподібної пластинки.
 Кущисті лишайники схожі на невеличкі кущики. До кущистих
лишайників належать уснея та ягель, який також називається кладонія, а в народі
— «оленячий мох», яким живляться північні олені.
Питання №1
Виберіть вірні твердження:
А) Найбільша систематична одиниця - вид Б)
Різноманітність рослин вивчає наука
систематика
В)
Соняшник відноситься до зернобобових
культур
Г) Капуста відноситься до олійних культур
Д) Розмноження мохів залежить від води Е)
Червоні водорості живуть найглибше
серед усіх водоростей
Питання №2
Який спосіб запилення сосни звичайної?
А) вітром Б) комахами
В) водою Г) самозапилення
Питання №3
Шишка-це:
А) видозмінений листок Б) вкорочений пагін
В) видозмінена квітка Г) вкорочене стебл
Питання №4
Проаналізуйте твердження щодо мохів.
І. У життєвому циклі мохоподібних переважає статеве покоління.
ІІ. Щитник чоловічий це мох.
Чи є поміж них правильні?
А) лише І Б) лише ІІ
В) обидва правильні Г) немає правильних
Питання №5
Укажіть назву водоростей, які накопичують йод:
А) зелені водорості Б) бурі водорості
В) червоні водорості Г) діатомові водорості
Питання №6
Покритонасінні рослини змогли витіснити голонасінні завдяки наявності:
А) квітки й плоду Б) розвиненої кореневої системи
В) розвиненого стебла Г) насіння
Питання №7
Дайте визначення поняття" флора":
А)
а) сукупність усіх видів рослин певної
території;
Б)
б) сукупність усіх рослинних угруповань
певної території;
В)
в) сукупність усіх організмів, що
мешкають на певній території;
Г)
г) сукупність усіх організмів, що
мешкають на певній території і
взаємодіють з неживою природою.
Питання №8
Залежно від того, які породи дерев переважають, розрізняють ліси ...
А) Широколистяні, хвойні Б) Широколистяні, хвойні, чагарникові
В) Широколистяні, мішані, чагарникові Г) Широколистяні, хвойні, мішані
Питання №9
Вищі спорові рослини оселяються у вологих ділянках суходолу, тому що:
А) Вода необхідна для запліднення Б) У них з'являються коріння
В) Немає механічних тканин для опори Г)
Випаровування води захищає від
перегрівання
Питання №1
Мохи, плауни, хвощі та папороті розмножуються за допомогою
А) насіння Б) спор
В) шишок Г) квітки
Питання №2
Тіло моху утворене такими органами
А) коренем і пагоном Б) пагоном
В) квіткою, пагоном, коренем Г) плід, квітка, пагін, корінь
Питання №3
Укажіть мох
А) Щитник чоловічий Б) Зозулин льон
В) Сфагнум дібровний Г) Ялина звичайна
Питання №4
У голонасінних рослин уперше з’являється
А) квітка Б) плід
В) насінина Г) корінь
Питання №5
Шишка – це:
А) видозміна квітки Б) видозміна пагона
В) пагін Г) видозміна листка
Питання №6
Із запропонованих тверджень оберіть лише ті, які відносяться до характерних ознак
хвощів.
А) у життєвому циклі переважає гаметофіт Б) у життєвому циклі переважає спорофіт

В) мають ризоїди Г) тіло почленоване на вузли та міжвузля
Д) стебло містить кремнезем Е) листки великі, розсічені
Є)
листки мають вигляд зубчиків, які
зростаються біля основи, утворюючи
піхву, що покриває вузол
відео
ОДНОКЛІТИННІ ГЕТЕРОТРОФНІ
ЕУКАРІОТИЧНІ ОРГАНІЗМИ
Тип об'єднує близько 30 тис. видів одноклітинних організмів, які широко
поширені в усіх кліматичних зонах та середовищах. Найпростіші за своєю
будовою рівноцінні клітині, але за проявами життєдіяльності - це окремі
самостійні організми, для яких характерна пристосованість до умов довкілля,
рухомість, обмін речовин, подразливість та ін.
Клітина найпростіших має типову будову, характерну для еукаріотів:
мембрана відділяє від навколишнього середовища цитоплазму із звичайними
органоїдами (ядро, рибосоми, митохондрії, ендоплазматична сітка). Додатковими
органами є псевдоподії (псевдоніжки), джгутики, війки, завдяки яким організм
рухається. Травні вакуолі містять ферменти, які перетравлюють їжу. Скоротливі
(пульсуючі) вакуолі виконую функцію екскреції та регулювання осмотичного
тиску. Найбільшого значення скоротливі вакуолі набувають у клітинах
прісноводних організмів. Оскільки концентрація речові у клітині більша, ніж
назовні, вода за допомогою дифузії потрапляє у клітину та може призвести до її
розриву. Але кількість води у цитоплазмі залишається у межах фізіологічної
норми завдяки виділенню її залишків скоротливою вакуолею.
За способом живлення найпростіші поділяють на гетеротрофів, серед яких
є і паразити, і сапрофіти, і хижаки, міксотрофів, які мають у цитоплазмі
хлорофіловмісні органоїди, завдяки чому володіють подвійним способом
живлення.
Реагують на зміни довкілля позитивними або негативний таксисами. Якщо
подразник викликає переміщення організму у своєму напрямку, то такий таксис
називають позитивним, якщо організм починає «тікати» від подразника —
негативним.
Розмножуються найпростіші поділом навпіл (мітоз), множинним
поділом (шизогонія у споровиків), утворенням спор. Статевий процес у
найпростіших зводиться до обміну ядрами між двома клітинами (кон'югація).
Біологічна суть цього процесу полягає в оновленні генетичної інформації, що
підвищує спадкову мінливість та, як наслідок, сприяє пристосуванню організмів
до зміни умов довкілля.
Розвиток найпростіших характеризується особливим для кожного
представника циклом розвитку, який залежить від способу їх розмноження та
умов існування. У цьому циклі особливе місце займає процес інцистування, під
час якого організм набуває кулеподібної форми, скидає або втягує джгутики та
виділяє назовні речовини, що утворюють щільну оболонку. У такому стані
організм витримує різні зміни умов зовнішнього середовища. За настанням
сприятливих умов цисти розкриваються, а найпростіші виходять з них у вигляді
активних організмів.
Серед деяких видів найпростіших спостерігається утворення колоній. Кожна
клітина колонії зберігає здатність до розмноження, — крім того, структурно й
функціонально ідентична усім іншим клітинам.
Паразитичні одноклітинні тварини та способи зараження ними
Паразит Хвороба Спосіб Тварина –
зараження резервуар
людини збудника
хвороби
Дизентерійна амеба Амебіаз Через рот з Деякі ссавці
(паразит кишечника) (амебна продуктами
дизентерія) харчування,
Лямблії (паразит Лямбліоз питною водою,
тонкого кишечника забрудненими
та жовчник шляхів цистами
печінки)
Трихомонада (парази Трихомонода Статевим -
т статевої сфери) з шляхом
Трипаносома (парази Трипаносомоз Укус мухи це-це Антилопи
т крові) («сонна
хвороба»)
Лейшманія (паразит Шкірний та Укус москіта Гризуни,
крові та шкіри) вісцеральний бродячи собаки,
лейшманіоз людина
Малярійний Малярія Укус Деякі форми
плазмодій (паразит терціана, малярійного зустрічаються у
крові, печінки) квартана, комара людиноподібни
тропіка, х мавп
овалемалярія
Інфузорія Балантідіаз При Свиня
балантідій (паразит безпосередньом
товстого кишечника) у контакті зі
свинями
Значення одноклітинних.
1. входять до ланцюгів живлення;
2. є складовою частиною бентосу і планктону;
3. є поживою для інших, особливо водних тварин;
4. є індикаторами визначення санітарного стану водойм;
5. форамініфери відіграють роль в утворенні відкладів крейди та вапняку;
6. форамініфери разом із молюсками, чиї рештки добре збереглися у
геологічному літописі, мають значення “керівних копалин” для визначення
геологічного віку порід;
7. радіолярії протягом сотень мільйонів років беруть участь в утворенні
осадових порід, з них утворилися опали, яшма…;
8. найпростіші грунту разом з іншими організмами беруть участь у процесах
ґрунтоутворення;
9. інфузорії-ентодініоморфи у шлунку жуйних копитних слугують джерелом
поживних речовин;
10. паразитичні (дизентерійна амеба, трипаносома, лейшманії, лямблії,
малярійний плазмодій…) спричиняють хвороби, і цим завдають шкоди людині та
іншим тваринам.
Питання №1
Одноклітинні істоти є цілісними самостійними організмами через те, що:
А) вони живляться як і багатоклітинні, Б) вони дихають, як і багатоклітинні
В) їхнє тіло складається з однієї клітини Г)окрема клітина виконує всі функції, притаманні
багатоклітинному організму
Питання №2
Який тип живлення у твариноподібних одноклітинних?
А) Автотрофний Б) Гетеротрофний В) Міксотрофний
Питання №3
Органелами руху в інфузорії туфельки є...
А) псевдоподії Б) війки В) джгутики Г) кінцівки
Питання №4
Два ядра - велике і мале має
А) амеба протей Б) інфузорія туфелька В) комірцеві джутиконосці Г) дизентирійна амеба
Питання №5
У якого одноклітинного організму органи руху псевдоподії?
А) Амеби протей Б) Інфузорії туфельки В) Евглени Г) комірцевого джгутиконосця
Питання №6
Функція травної вакуолі в одноклітинних?
А) Зберігання поживних речовин Б)Захоплення їжі із навколишнього
середовища.В) Перетравлення захоплених часток їжі і виведення неперетравлених решток
назовні. Г) Регулює кількість води і солей у клітині
Питання №7
Функція скоротливої вакуолі в одноклітинних?
А) Зберігання поживних речовин Б)Захоплення їжі із навколишнього середовища.
В) Рухова функція Г) Регулює кількість води і солей у клітині
Питання №8
Хвороба, збудник якої передається через укус комара і руйнує клітини печінки та крові - це
_______, а небезпечна хвороба збудник якої викликає хворобу "брудних рук" і у при великому
розмноженні руйнує клітини кишківника - це __________
Питання №9
Вкажіть ознаки, за якими інфузорія-туфелька відрізняється від амеби (3 варіанти відповідей)
А) нестала форма тіла; Б) одна скоротлива вакуоля;
В) одне ядро Г) постійна форма тіла;
Д) два ядра; Е) дві скоротливі вакуолі;
Циста - це
А) захисна оболонка Б) захварювання
В) форма розмноження Г) спосіб живлення
Амеба протея розмножуються
А) Поділом клітини навпіл. Б) Поділом клітини на декілька частин.
В) Поділом ядра на дві частини. Г) не розмножується
Відео
СПРАВЖНІ БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ.
ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ
БУДОВИ І ПРОЦЕСІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Царство Тварини об'єднує близько 2 млн. видів живих організмів, які мають
характерні ознаки:
• гетеротрофне або міксотрофне (змішане) живлення;
• здатність до активного руху завдяки особливим цитоплазматичним
органоїдам (псевдоподії, джгутики, війки) та опорно-руховим системам
(нечисленні прикріплені форми виникли вторинно);
• здатність до росту тільки на окремих стадіях розвитку особини (обмежений
ріст):
• відсутність у клітинах пластид, целюлозної оболонки;
• запасання вуглеводів у вигляді глікогену;
• утворення сечовини як "кінцевого продукту обміну азотвмісних речовин;
•реагування на зовнішні подразники у формі таксисів (спрямованих рухів) та
рефлексів;
•розподіл вмісту материнської клітини між двома дочірніми під час мітозу
шляхом утворення кільцеподібної перетяжки.
Різноманітність тваринного світу
Основні таксони в систематиці тварин
НАДЦАРСТВО ® ЦАРСТВО ® ПІДЦАРСТВО ® ТИП ® ПІДТИП ®
КЛАС ® ПІДКЛАС ® ІНФРАКЛАС ® РЯД ® РОДИНА ® РІД ® ВИД
Відмінності тварин від рослин

Рослини Тварини
Спосіб живлення
Автотрофний (фототрофний) Гетеротрофний. Міксотрофний
(змішаний) – евглена зелена
Наявність пластид
Є Відсутні
Пошук їжі
Неактивний. Вода та мінеральні Активний (переважна більшість)
речовини надходять осмотичним
шляхом
Роль у ланцюгу живлення
Продуценти Консументи
Здатність до руху
За невеликим винятком до Активно рухаються, але деякі ведуть
активного руху не здатні і прикріплений спосіб життя. Є
прикріплені до субстрату. Є ростові амебоподібний, війчастий і м’язовий
і тургорні рухи рухи
Здатність до росту
Впродовж усього життя У більшості тільки в молодому віці
Клітинна мембрана з твердою оболонкою
Є Відсутня
Клітинний сік
Вакуолі заповнені клітинним соком Відсутній
Мінеральні солі в цитоплазмі
Можуть знаходиться як у У розчиненому стані
розчиненому стані, так і у вигляді
кристалів
Запасний вуглевод
Крохмаль Глікоген
Реакції на зовнішні подразники
Подразливість у вигляді тропізмів Подразливість у вигляді таксисів і
(фото-, хемо-, термо-), настій, рефлексів
нутацій
Тканини
Покривна, твірна, основна, Епітеліальна, сполучна, м’язова,
провідна, механічна нервова
Тварини поширені по всій земній кулі. У залежності від пристосованості до
умов існування відрізняються за будовою та способом життя. Зустрічаються як
мікроскопічні одноклітинні форми розміром 1—2 мкм, так і досить великі багато-
клітинні організми (синій кит досягає 30 м завдовжки, а плоский черв'як, що
паразитує у кишечнику кашалота, буває до 160 м завдовжки).
Тварини відіграють дуже важливу роль у кругообігу речовин, оскільки є
елементами ланцюгів живлення в біогеоценозах. Черви, личинки комах, риючі
гризуни беруть участь у формуванні ґрунту. Представники тваринного світу
(комахи, птахи, кажани) запилюють значну кількість покритонасінних рослин.
Тварини, що живляться рештками відмерлих організмів, є санітарами природи.
Тварини мають велике значення у житті та господарській діяльності людини.
Значну кількість тварин, а також продукти, що утворюють тварини (мед,
молоко), людина споживає у їжу. Хутро, шкіра, кокони тутового шовкопряда
використовуються для виготовлення одягу. Деякі тварини служать людині як
робоча худоба (коні, олені, буйволи). З інших тварин отримують цінні лікарські
препарати, наприклад, активні речовини, що містяться у бджолиній та зміїній
отруті. Для щеплення використовуються сироватки коней.
Деякі тварини завдають значної шкоди людині. Наприклад, укуси павуків,
скорпіонів, змій можуть спричинити смерть. Паразитичні найпростіші, черви
викликають небезпечні хвороби, при цьому певна роль належить переносникам
(комарам, мухам, кліщам). Значної шкоди сільському господарству завдають
тварини, які знищують посіви культурних рослин.
Тварини мають велике значення в естетичному вихованні людини.
РІЗНОМАНІТНІСТЬ, ПОШИРЕННЯ,
ЗНАЧЕННЯ ТВАРИН
Загальна характеристика.
До типу кишковопорожнинних належать нижчі багатоклітинні організми, які
відзначаються радіальною (променевою) симетрією, двошаровою будовою та
наявністю первинної порожнини тіла. Кожен шар складається із
диференційованих клітин, що мають певні функції та відповідну будову.
Зовнішній шар тіла (ектодерма) містить такі клітини: епітеліально-м’язові,
які виконують бар'єрну функцію та обумовлюють скорочення тіла; нервові, що
відповідальні за процеси подразливості; захисні жалкі клітини та статеві, у яких
формуються гамети.
Внутрішній шар (ендодерму) складають клітини, що забезпечують процес
перетравлення їжі. Між ектодермою та мезодермою знаходиться мезоглія. Цей
безклітинний шар утворений речовинами, які підтримують форму тіла
кишковопорожнинних та виконують опорну функцію. Крізь мезоглію
відбувається транспорт речовин із ектодерми в ендодерму, а також у зворотному
напрямку.
Травна система складається із ротового отвору, що оточений багатьма
щупальцями, та замкнутої кишкової порожнини. Кишковопорожнинним
властиве порожнинне (позаклітинне) та внутрішньоклітинне перетравлення їжі.
Позаклітинне перетравлення здійснюється завдяки виділенню із клітин ендодерми
травних ферментів у порожнину тіла, яка водночас є кишковою порожниною. У
кишковій порожнині їжа перемішується завдяки рухам джгутиків, що містяться в
клітинах ендодерми. Частково перетравлена їжа потрапляє в цитоплазму
ендодермальних клітин у складі травних вакуолів, які формуються під час
фагоцитозу (клітини ендодерми здатні утворювати амебоподібні вирости). Тут
здійснюється остаточне перетравлення й перенесення необхідних речовин у цито-
плазму. Неперетравлені рештки виходять із травних вакуолей у кишкову
порожнину та через ротовий отвір назовні.
Нервові клітини кишковопорожнинних утворюють примітивну нервову
систему, яку називають дифузною, бо вони безладно розташовані по всьому тілу
та з'єднані нервовими відростками. Нервова система
забезпечує подразливість кишковопорожнинних.
Розмножуються кишковопорожнинні вегетативно (брунькування,
фраґментація) та статевим способом. Серед тварин цього типу трапляються
гермафродити. Запліднення зовнішнє. Розвиток зародка прямий або непрямий, зу-
пиняється на стадії гаструли.
Більшості кишково-порожнинних притаманна регенерація — відтворення
знищених частин тіла, завдяки поділу та диференціації особливих проміжних
клітин, які розташовані в ектодермі.
Кишковопорожнинні ведуть виключно водний спосіб життя, є
вільноплаваючі і прикріплені форми (поліпи). Деякі види утворюють колонії.
ГУБКИ
Тип Губки (Porifera) налічує більше 2 000 видів.

Губки – багатоклітинні водні організми, які ведуть прикріплений спосіб
життя.
Тіло асиметричне. Стінка тіла має чисельні пори. Клітини дещо
диференційовані, але не організовані в тканини; розміщені двома шарами.
Характерний скелет (вапняковий, кременистий або роговий). Всередині тіла –
велика порожнина.
Розмножуються нестатево – брунькуванням. При статевому розмноженні
має місце гермафродитизм (утворення жіночих і чоловічих гамет в одному
організмі).
Мають високу здатність до регенерації (відновлення втрачених чи
пошкоджених частин тіла).
Класи, які належать до типу Губки:
- клас Вапнякові губки (морський коровай);
- клас Скляні губки (кошичок Венери);
- клас Рогові губки (бодяга).
Ця група організмів є тупиковою гілкою еволюції.
Відео
КИШКОВОПОРОЖНИННІ
Кишковопорожнинні — група двошарових багатоклітинних організмів, що
мають радіальну (променеву) симетрію. Кишковопорожнинні живуть у морях та
океанах, рідше в прісних водоймах; є як прикріплені та малорухомі форми, так і
ті, що активно плавають (в багатьох відбувається чергування прикріпленої та
рухомої стадій життєвого циклу). Розміри тіла від 1 мм (деякі поліпи) до 30 м
(ціанея арктична). Всього нараховується близько 9 тис. видів
кишковопорожнинних.
Стінка тіла обмежує внутрішню гастральну (кишкову) порожнину і
складається з ектодерми (зовнішній покрив, що виконує в основному функцію
захисту) і ентодерми (внутрішній шар, що виконує травну функцію), між якими
знаходиться драглистий шар — мезоглея (секретується клітинами екто- і
ентодерми).
Клас Гідроїдні (гідра прісноводна)
Мають видовжене тіло циліндричної форми досягає 1 см завдовжки. На
одному кінці міститься рот, оточений 6—12 щупальцями, на протилежному —
підошва, за допомогою якої організм прикріплюється до субстрату.
Середовище існування — прісноводні водойми із нерухомою
водою. Пересування - загалом веде прикріплений спосіб життя, але іноді
пересувається завдяки скороченню епітеліально-м'язових клітин, ступаючи по
черзі то підошвою, то щупальцями.
Живлення — за способом добування їжі — хижак, бо паралізує здобич
речовинами жалких клітин та підштовхує її до ротового отвору щупальцями. Далі
їжа потрапляє у кишкову порожнину, де підлягає позаклітинному та
внутрішньоклітинному травленню.
Дихання - поглинання кисню здійснюється всією поверхнею тіла.
Виділення продуктів обміну речовин здійснюється завдяки дифузії через
поверхню тіла.
Реагування на подразники — характерні прості одноманітні рефлекси, які
виявляються у скороченні тіла у відповідь на дію механічних або хімічних
подразників. Подразнення сприймається нервовими клітинами, швидко
призводить до збудження всієї нервової системи, а від неї передається до
епітеліально-м'язових клітин, що викликає їхнє миттєве скорочення. У відповідь
на дотик живих організмів спрацьовують жалкі клітини. їхня цитоплазма містить
капсулу з жалкою ниткою, а зовнішня мембрана має чутливу волосинку. Навіть
при незначному дотику до цієї волосинки жалкі нитки викидаються назовні та
впинаються у тіло жертви, куди з капсули по нитці потрапляє паралізуюча
речовина.
Розмноження — брунькування відбувається у теплу пору року.
Спочатку на тілі утворюється вип’ячування подвійного шару, з часом на ньому
формуються нові щупальця, ротовий отвір, і молода особина відділяється від
материнського організму. Статеве розмноження зазвичай відбувається восени.
Статеві залози формуються із клітин ектодерми, в них утворюються гамети, які
виділяються назовні, де й запліднюються. Гермафродит; яйцеклітини дозрівають
пізніше, ніж сперматозоїди, що запобігає самозаплідненню. Після декількох
поділів зиготи настає стадія спокою, зародок вкривається оболонками та зимує.
Різноманітність класу — є поодинокі і колоніальні форми, морські або
прісноводні. Колонії утворюються за рахунок того, що нові особини не
відокремлюються від материнського організму.
Клас Сцифоїдні (медузи).
Тіло має вигляд парасольки, і складається із стебельця та маківки, діаметр
якої коливається від 2—3 см до 2 м (аурелія). На краях парасольки розташовані
численні щупальця, які можуть досягати 30 м завдовжки (аурелія). Тіло драглисте
завдяки великій кількості води (до 98 %), що міститься у мезоглії.
Середовище існування — виключно морське.
Пересування — вільно рухомі. Рух забезпечується скороченням м'язових
клітин маківки та різким виштовхом води із кишкової порожнини (реактивний
рух).
Реагування на подразники — рефлекси трохи ускладнені, бо нервова система
має скупчення нервових клітин, що подібні гангліям. Мають світлочутливі вічки
та органи рівноваги. Жалкі клітини розташовані здебільшого по краях маківки та
на щупальцях.
Розмноження — характерна зміна статевого (медузи) і нестатевого (поліпи)
поколінь та непрямий розвиток зародка.
Роздільностатеві медузи утворюють гамети у спеціальних статевих органах,
які розміщуються в ендодермі. Гамети виводяться через ротовий отвір,
запліднення зовнішнє. Із заплідненого яйця розвивається рухома личинка, яка з
часом прикріплюється до субстрату і виростає у поліп. Він збільшується у розмірі
та вегетативним способом утворює нові медузи. Стадія поліпа нетривала.
Різноманітність класу — налічується близько 200 видів. Є види, що
серйозно небезпечні для людини. Наприклад, після дотику до медузи корнерота,
яка мешкає у Чорному та Азовському морях, на шкірі залишається опік. Деякі
види тропічних медуз називають «кришталевим м'ясом» та вживають у їжу в
Китаї та Японії.
Клас Коралові поліпи.
Більшість утворюють колонії, але є і поодинокі форми (актинії). Розміри
коливаються від кількох міліметрів до десятків сантиметрів. Характерне утво-
рення твердого зовнішнього або внутрішнього скелета із вапняку та рогових
речовин.
Середовище існування — виключно морське середовище, здебільшого, тепле
мілководдя.
Пересування — ведуть виключно прикріплений спосіб життя, але добре
розвинуті м'язові волокна дозволяють змінювати форму тіла.
Живлення — живляться невеличкими рибами, червами, ракоподібними.
Травна порожнина розділена на численні камери, завдяки чому збільшується її
поверхня.
Реагування на подразники — нервова система дифузного типу, більшість
нервових клітин розташована поряд з ротовим отвором.
Розмноження — поширене брунькування або повздовжній поділ поліпа.
Статеве розмноження відбувається у такі стадії: визрівання гамет; запліднення
яйцеклітин у травній порожнині, куди сперматозоїди потрапляють із струменем
води; формування із заплідненого яйця личинки, яка через ротовий отвір
виводиться назовні, осідає на дно та дає новий поліп. Чергування поколінь немає.
Різноманітність класу — найчисленніша група кишковопорожнинних,
налічує близько 6 тис. видів. Вапняні скелети коралових поліпів утворюють рифи
та океанічні острови, на яких мешкає величезна кількість тварин.
Відео
Питання №1
Укажіть, яка ознака не характерна для типу Кишковопорожнинні:
А) Наявність ектодерми Б) Наявність ендодерми
В) Наявність мезодерми Г) Наявність кишкової порожнини
Питання №2
Укажіть, який тип нервової системи у кишковопорожнинних:
А) Вузлуватий Б) ДифузнийВ) Трубчастий Г) Стовбуровий
Питання №3
Укажіть, який тип травлення характерний для кишковопорожнинних:
А) Поза організмом Б) Внутрішньоклітинний
В) У кишковій порожнині Г)У кишковій порожнині тавнутрішньоклітинний
Питання №4
Укажіть тип дихання у гідри:
А) Анаеробний Б) Аеробний, через зябра
В) Аеробний, усією поверхнею тіла Г) Аеробний, через легені
Питання №5
Укажіть, наявністю яких клітин зумовлена висока регенеративна здатність гідри:
А) Жалких Б) НервовихВ) Проміжних Г) Епітеліально-м‘язових
Питання №6
Протягом всього теплого періоду гідри розмножуються:
А) Вегетативно Б) СпорамиВ) Кон’югацією Г) Копуляцією
Питання №7
Укажіть функції залозистих клітин кишковопорожнинних:
А) Захисна Б) Рухова
В) Регенеративна Г) Вироблення травних соків
Питання №8
Укажіть клітини ентодермального шару гідри:
А) Шкірно-м’язові, жалкі, нервові Б) Травні, проміжні, залозисті
В) Шкірно-м’язові, залозисті, нервові Г) Шкірно-м’язові, проміжні, залозисті
Питання №9
Оберіть з переліку ознаку, що характеризує кишковопорожнинних:
А) Одношаровість Б) Двошаровість В) Тришаровість Г) Вторинна порожнина тіла
Укажіть, через який орган викидаються неперетравленні рештки їжі в гідри:
А) Порошицю Б) Скоротливу вакуолю В) Анальній отвір Г) Рот
Викидання жалкої нитки у гідри внаслідок подразнення - це:
А) Умовний рефлекс Б) Безумовний рефлекс В) Таксис Г) Тропізм
Мезоглея у гідри - це:
А) Зовнішній шар клітин Б) Внутрішній шар клітин
В) Середній шар безструктурної речовини Г) Порожнина тіла
Ектодермальногому шарі є такі спеціалізовані типи клітин:
А)Епітеліально-м’язові, жалкі, проміжні,залозисті
Б)Епітеліально-м’язові, світлочутливі,жалкі, залозисті
В)Епітеліально-м‘язові, жалкі, нервові,травні, проміжні
Г)Епітеліально-м’язові, нервові, жалкі,проміжні, епітеліальні, статеві,пігментні
В ендодермальному шарі є такі спеціалізовані типи клітин:
А)Епітеліальні, епітеліально-м’язові,залозисті
Б) Епітеліально-м’язові, залозисті, жалкі
В) Епітеліальні, залозисті, жалкі Г) Епітеліальні, нервові, жалкі
Статеві клітини кишковопорожнинних утворюються в:
А)Ектодермальному шарі, вивідних протоків немає
Б) Ектодермальному шарі, вивідні протоки є
В) Ентодермальному шарі, вивідних протокків немає
Г) Ентодермальному шарі, вивідні протоки є
Укажіть життєві форми характерні для кишковопорожнинних:
А) Сидяча (поліпоїдна) Б) Колоніальна
В)Дві життєві форми: плаваюча (медуза)та сидяча (поліп)
Г) Паразитична
Тварини, що належить до певного типу характеризуються і відрізняються від тварин інших
типів насамперед:
А) Загальним планом будови Б) Способом живлення
В) Середовищем існування Г) Способом розмноження
Укажіть яка нервова система в сцифоїдних медуз:
А) Дифузна Б) Трубчаста
В) Скупчення нервових клітин і нервове кільце
Г) Нервові ганглії та нервові стовбури
Укажіть, у яких кишковопорожнинних є статоцисти:
А) В актиній Б) У гідроїдних поліпів
В) У морських пер Г) У мадрепорових коралів
Губки належать до тварин:
А) Двошарових Б) Одношарових В) Тришарових Г) Колоніальних
Багатоклітинні двошарові радіально- або асиметричні тварини, тіло яких пронизане порами
це:
А) Саркоджгутикові Б) Війчасті В) Губки Г) Кишковопорожнинні
Губки мешкають:]
А) Лише в морях Б) Лише в прісних водоймах
В) Лише на суші Г) У морях і прісних водоймах
Зелений колір прісноводних губок обумовлений наявністю:
А) Хлорофілу у клітинах Б) Хлоропластів у тканинах
В)Зелених водоростей у протоплазмі клітин
Г) Ціанобактерій у порожнині тіла
Головною причиною, що перешкоджає масовому розповсюдженню губок, є:
А) Відсутність твердого субстрату Б) Відсутність світла
В) Низька температура Г) Висока солоність
Порожнина тіла у губок називається:
А) Гастрольною Б) Парагастральною В) Первинною Г) Вторинною
ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ
Тип Плоскі черви дістав свою назву від форми тіла тварин, що складають цей
тип. Плоскі черви мають двобічну симетрію, у них розрізняють спинний та
черевний, правий та лівий боки. На головному кінці тіла знаходяться скупчення
нервових клітин — примітивні органи чуття, що забезпечують організму
орієнтування у зовнішньому середовищі.
Для плоских червів притаманна наявність шкіряно-м'язового мішка, який
складається із епітеліальної та багатошарової м'язової тканини. Він утворює
покриви тіла, відповідальний за здійснення рухів, та виконує додаткові функції в
залежності від умов існування тварин (наприклад, у паразитів кишечник всмоктує
поживні речовини).
Внутрішня порожнина тіла заповнена пухкою тканиною — паренхімою, яка
виконує опорну та запасну функцію (у клітинах паренхіми відкладається
глікоген).
Травна система замкнута, тобто не має анального отвору. Складається із
ротового отвору, передньої кишки, або глотки, та розгалуженої середньої кишки.
Неперетравлені рештки їжі виводяться назовні через ротовий отвір. Транспорт
речовин в організмі здійснюється через клітини паренхіми.
Кровоносної системи у плоских червів немає. Кисень поглинається усією
поверхнею тіла.
Виділення назовні розчинних продуктів метаболізму та залишків води
здійснюється особливими органами — протонефридіями. Протонефридії
розташовані у паренхімі та являють собою клітини грушоподібної форми з
численними відростками, їхні мембрани вибірково транспортують усередину
клітини різні речовини. Від клітин відходять канальці, які об'єднуються у
протоки, що відкриваються декількома отворами на поверхні тіла.
Нервова система складається з головного вузла (ганглія), двох нервових
стовбурів, що відходять від головного вузла, та численних периферичних нервів,
які відходять від головного ганглія та нервових стовбурів. Плоскі черви мають
органи рівноваги, зору, хімічного й тактильного чуття.
Розмножуються статевим способом, але деяким окремим видам також
притаманна фрагментація. Статеві клітини формуються в органах статевої
системи, яка складається із статевих залоз, статевих протоків, додаткових органів,
що забезпечують внутрішнє запліднення, та жовточників, які містять поживні
речовини для розвитку яєць. Майже усі плоскі черви — гермафродити.
Розвиток організму прямий або непрямий. На відміну від
кишковопорожнинних, у плоских червів під час ембріогенезу формуються три
зародкових листка: ектодерма, мезодерма та ентодерма.
Плоскі черви розповсюджені практично в усіх середовищах: у морській та
прісній воді, вологому ґрунті, а значна їх кількість пристосувалась до
паразитичного способу існування в організмах різних тварин та людини. Тип
налічує понад 10 тис. видів та поділений на 6 класів, з яких найвідомішими є клас
Війчасті черви, клас Сисуни та клас Стьожкові черви.
Різноманітність плоских червей.
Плоскі черви живуть у прісних і морських водоймах, у вологій підстилці
тропічних лісів, ведуть паразитичний спосіб життя. Для них характерне плоске
двобічно-симетричне листоподібне або стрічкоподібне тіло. За рівнем організації
плоскі черви стоять дещо вище кишковопорожнинних. У них є покривна, м'язова,
травна, видільна, нервова, статева системи органів, що розвиваються з трьох
зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми).
Відомо близько 15 тис. видів плоских червів. Найчисельнішими є класи
Турбелярії, Трематоди і Цестоди.
Вільноіснуючі плоскі черви — переважно хижаки. Паразитуючі черви
живляться або шляхом всмоктування живильних речовин за допомогою ротової
присоски, або вбирають їх всією поверхнею тіла осмотичним шляхом.
Вільноіснуючі плоскі черви пересуваються поповзом або вплав. Цьому
сприяють шкірно-м'язовий мішок і війки. Паразитуючі черви при пересуванні
можуть користуватися присосками (пересуваються за типом гусениці-землеміра).
Стрічкові черв'яки використовують перистальтику шкірно-м'язового мішка.
Плоскі черви є першими двосторонньо-симетричними тваринами.
Клас Війчасті черви. Планарія біла.

Планарія біла — невеличкий плоский черв'як 25 мм завдовжки та 6 мм
завширшки. Мешкає у прісних водоймищах із стоячою водою. Легко
переміщується уздовж дна, листям підводних рослин завдяки війкам на поверхні
тіла та скороченню м'язів шкіряно-м'язового мішка.
Тіло планарії листкоподібної форми, на головному кінці має дві бокові
лопасті, що виконують хеморецепторну функцію. На передньому кінці тіла
розміщені два ока, рецептори яких відчувають світло.
На черевному боці розміщений рот, що з'єднаний з глоткою. Від неї
відходить розгалужений кишечник, що закінчується сліпо, тобто неперетравлені
рештки їжі виводяться через ротовий отвір. Планарія — хижак, живиться
дрібними тваринами.
Внутрішня будова планарії типова для плоских вільно існуючих червів. Біла
планарія — гермафродит. Запліднення внутрішнє, перехресне. Яйця
відкладаються в коконі, де й відбувається прямий розвиток нових особин. Біла
планарія також здатна до вегетативного розмноження фрагментацією, бо для неї
характерний високий ступінь регенерації.
Пристосованість червів до паразитизму.

Паразитизм — це одна із форм симбіозу, за якої одна особина (паразит)
живиться за рахунок іншої особини (хазяїна), при чому хазяїну завдається значна
шкода. Паразит, на відміну від хижака, не вбиває жертву, але часто сприяє її заги-
белі. Упродовж еволюції з переходом до паразитизму спростилась будова деяких
органів, особливо нервової системи та органів чуття, з'явилися нові утворення, що
мають пристосувальне значення й часто обумовлені видовою належністю хазяїна
та його способом життя. Наприклад, присоски та гачки служать для прикріплення
до органів хазяїна (сисуни та стьожкові черви) або проривання покривів (круглі
черви), особливий шар покривної тканини захищає тіло паразита від дії травних
ферментів хазяїна. Часто у паразитів, що мешкають у| кишечнику тварин,
відсутня травна система. У цьому разі поживні речовини всмоктуються всією
поверхнею тіла черв'яка після їх остаточного перетравлення ферментами хазяїна.
Обмін речовин у кишкових паразитів пристосований до дихання в анаеробних
умовах.
Майже усі черви-паразити — гермафродити, що самозапліднюються. Їх
характерною особливістю є надзвичайна плодючість (до 5 млн. яєць на добу) та
складні цикли розвитку із і зміною декількох хазяїв. Розрізняють проміжних
хазяїв, у тілі яких відбувається розвиток личинкових стадій червів, та основних
хазяїв, усередині яких паразити досягають статевої зрілості, формують статеві
клітини та запліднюються.
Для запобігання ураження червами-паразитами слід своєчасно виявляти та
лікувати хворих людей, дотримуватись правил особистої гігієни, не
використовувати м'ясо, що не і пройшло санітарно-гігієнічної експертизи,
правильно обробляти їжу перед вживанням.
Паразитичні плоскі черви.

Клас Сисуни. Печінковий сисун.
Печінковий сисун мешкає у жовчних протоках великої рогатої худоби,
коней, свиней, іноді — людини. Проміжним хазяїном є молюск-ставко-вик.
Печінковий сисун — плоский черв'як жовтувато-зеленого кольору з
коричневими боками. Довжина тіла становить 3—5 см, ширина 0,8—1,5 см.
Головний кінець тіла звужений, має ротовий присосок, нижче розташований
черевний присосок, який є органом прикріплення та не зв'язаний з травною
системою.
Покрив тіла має особливий шар (кутикулу), що забезпечує захист черв'яка від
травних ферментів хазяїна.
Печінковий сисун — гермафродит. Цикл розвитку дуже складний. Яйця
черв'яка потрапляють через жовчні протоки у кишечник хазяїна та разом з його
екскрементами виходять назовні. У воді із яєць розвивається вкрита війками
личинка (мірацидій), яка деякий час вільно плаває, а потім занурюється у тіло
ставковика й проникає у його печінку. Тут мірацидій перетворюється на іншу
личинкову стадію — спороцисту, зародкові клітини якої дають численні нові
личинки — редії. Із редій розвивається ще одна личинкова стадія — церкарія.
Церкарії мають овальне тіло, хвіст, два присоска, кишечник, нервову систему, але
у них відсутня статева система. Церкарії залишають молюска та деякий час вільно
плавають у воді. Потім прикріплюються до стебла або листків рослин, втрачають
хвіст та інцистуються (вкриваються оболонкою). Ця личинкова стадія називається
адолескарією. Адолескарія разом з травою може потрапити до кишечника
травоядних тварин, де вона звільнюється від цисти та через кровоносні судини
потрапляє до печінки, де й набуває статевої зрілості.
Хвороба, що спричиняється печінковим сисуном, називається фасцільозом.
Клас Стьожкові черви. Ціп'як бичачий.
Ціп'як бичачий у статевозрілому стані живе в кишечнику людини, а його
личинки мешкають у різних органах великої рогатої худоби.
Тіло ціп'яка має форму стьожки та досягає довжини 10—12 м. Воно поділене
на три частини: невелика розширена голівка з чотирма присосками, шийка (зона
росту) та велика кількість (до 1000) члеників. Наймолодші членики знаходяться
біля шийки, вони не мають статевої системи. Далі від шийки в члениках спочатку
формується чоловіча статева система, а потім — жіноча.
Покрив ціп'яка має кутикулу для захисту від агресивного середовища травної
системи хазяїна. Органів чуття немає; кровоносна, дихальна, травна системи не
розвинуті. Поживні речовини всмоктуються всією поверхнею тіла через кутикулу.
Кожен членик має відокремлену добре розвинуту гермафродитну статеву
систему. Запліднення внутрішнє. Дозрілі членики, в яких міститься матка,
наповнена величезною кількістю яєць, відриваються від тіла черв'яка та виходять
назовні. Травоїдні тварини заражаються, проковтуючи членики або яйця разом з
травою. У кишечнику тварини із яєць виходять личинки, які через кровоносну
систему потрапляють у м'язи. Там вони перетворюються на фіну — невеликий
пухирець, що містить голівку та шийку ціп’яка. Людина уражається бичачим
ціп'яком внаслідок використання у їжу м'яса з фінами. Для запобігання ураження
слід дотримуватись правил термічної обробки м'яса.
ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ (НЕМАТОДИ).
Тип Нематоди об'єднує червів, що на поперечному розрізі мають
колоподібну форму тіла. Тіло нематод несегментоване, ззовні вкрите товстим
шаром кутикули, яку черв'як періодично скидає під час росту (линяння). Під
кутикулою розташована покривна епітеліальна тканина, що називається
гіподермою.
М'язова тканина, розміщена під гіподермою, утворює тільки поздовжні тяжі,
тому рухи у нематод змієподібні.
Травна система — прохідна, тобто починається ротом, а закінчується
анальним отвором на протилежному кінці тіла. Кишечник поділений на три
відділи: передній, середній та задній.
Між кишечником та м'язами знаходиться первинна порожнина тіла
(порожнина, у якої немає власних стінок), заповнена рідиною. Рідина виконує
функцію гідростатичного скелета та транспорту речовин.
Дихальної та кровоносної систем немає, поглинання кисню здійснюється
всією поверхнею тіла. У багатьох видів нематод спостерігається анаеробне
дихання.
Органом виділення є шийна залоза — велика клітина з багатьма відростками,
що тягнуться в гіподермі впродовж всього тіла нематоди. Шийна залоза добре
розвинута у прісноводних, ґрунтових та паразитичних нематод; вона виконує
функцію виведення надлишків води та непотрібних продуктів метаболізму.
Нервова система утворена поздовжніми нервовими стовбурами, які у
передньому кінці тіла зв'язані навкологлотковим нервовим кільцем. Органи чуття
представлені щетинками, що містять механо- та хеморецептори. Очі, зазвичай,
відсутні.
Нематоди здебільшого роздільностатеві. Статеві залози знаходяться в
порожнині тіла. Для нематод характерний статевий і диморфізм. Запліднення
завжди внутрішнє, розвиток прямий.
Тип налічує близько 500 тис. видів, серед яких є як вільноіснуючі форми
(ґрунтові, водяні), так і паразити рослин і тварин. Більшість нематод — невеликі
черви, довжина яких становить від 50 мкм до 5 мм. Але серед паразитів
трапляються значно більші особини, наприклад, у кашалотах мешкає нематода 8
м завдовжки.
Клас Нематоди, або Власне круглі черви. Аскарида людська.

Аскарида людська — типовий представник нематод. Мешкає у тонкій кишці
людини. У аскариди людської добре виражений статевий диморфізм. Самки
довші за самців, можуть бути 40 см завдовжки, в той час як самці досягають
тільки 25 см. Крім того, хвостовий кінець самця загнутий надчеревний бік.
Органів прикріплення у аскариди немає. Вони утримуються в кишечнику
завдяки постійним рухам назустріч пересуванню їжі.
Щодоби самка виділяє понад 200 тис. яєць, які з фекаліями виводяться
назовні. Під дією кисню, високої температури та достатньої вологості в яйцях
розвивається личинка, подібна за будовою до дорослих особин. Із забрудненою
водою, немитими овочами та фруктами яйця з личинками потрапляють у
кишечник людини. Там личинка виходить із яйця, проникає у кровоносні судини
та» з плином крові переноситься до легень. Через альвеоли, бронхи, трахею,
гортань личинки потрапляють у ротову порожнину, знов проковтуються та
вторинно опиняються в кишечнику, де й досягають статевої зрілості. Тривалість
міграції аскариди від виходу із яйця до статевозрілості складає не менше 75 днів.
Дорослі аскариди виділяють токсичні речовини, які впливають на роботу усіх
систем органів хазяїна, особливо на нервову та травну системи. Якщо аскарид
накопичується велика кількість, вони можуть призвести до закупорення кишечни-
ка, а у деяких випадках до прободіння стінки тонкої кишки. Личинки, якщо їх
багато, можуть бути причиною хвороби легень, бо викликають численні
поранення альвеол.
Для тварин, яких відносять до цього типу, властиві:
 тришаровість, тобто розвиток екто-, енто- і мезодерми у ембріонів;
 наявність первинної порожнини тіла і епітеліально-мускульного мішка;
 двобічна симетрія;
 видовжене несегментоване тіло, яке на поперечному розрізі круглясте;
 наявність систем органів — м'язової, травної, нервової і статевої;
 роздільностатевість;
 поява третього, заднього відділу травної системи і анального отвору
 нервова система складається з навкологлоткового кільця і нервових
стовбурів, сполучених поперечними перемичками
 живуть у всіх середовищах існування.
Питання №1
Зараження людини яйцями аскариди відбувається через:
А) споживання зараженої свинини Б) споживання зараженої риби
В) контакт з хворою людиною Г) споживання немитих овочів
Питання №2
Міграція аскариди в тілі людини:
А)кишечник - серце - печінка - легені -кровоносні судини - бронхи - глотка -кишечник
Б)кишечник - кровоносні судини - серце -печінка - легені - глотка - бронхи -кишечник
В)кишечник - кровоносні судини - печінка- серце - легені- бронхи - глотка -кишечник
Г)кишечник - серце - кровоносні судини -бронхи - глотка - печінка - легені -кишечник
Питання №3
Укажіть, де паразитують гострики:
А)у нижньому відділі тонкої кишки, у товстій кишці
Б) у верхньому відділі тонкої кишки
В) у верзньому відділі тонкої кишки Г) у шлунку
Питання №4
Назвіть паразита, самка якого в кишечнику людини народжують личинок, які крізь стінки
кишечника потрапляють у судини і з потоком крові розносяться по всьому організму та
інкапсулюються в основному в м'язах:
А) Котячий сисун Б) Аскарида людська В) Трихінела Г) Ехінокок
Питання №5
Вкажіть тип симетрії, який характерний для плоских і круглих червів:
А)РадіальнаБ) ПроменеваВ) Драбинчаста Г) Двобічна
Питання №6
Шар щільної речовини на поверхні тіла Круглих червів
А) шкіра Б) кутикула В) епідерма Г) глікокаликс
Питання №7
Виберіть ознаки, характерні для Круглих червів:
А) зазвичай гермафродити Б) мають черевну і ротову присоски
В)проміжки між органами заповнені паренхімою
Г) наявна первинна порожнина тіла
Д) зазвичай роздільностатеві Е) мають замкнену систему травлення
Питання №8
Виберіть трьох Круглих червів, що є паразитами людини:
А) аскарида Б) стеблова нематода
В) гострик Г) трихінела
Д) котячий сисун Е) ехінокок
Питання №9
Виберіть ознаки, характерні для Плоских червів:
А) мають гідроскелет Б) тіло вкрите шкірно-м'язовим мішком
В) тіло вкрите шкірою Г)нервова система драбинно-вузлового типу
Д) нервова система дифузного типу Е)неперетравлені залишки їжі виводять через рот
Тіло -"стрічка" має "голівку" з присосками, шийку, членики ( в кожному статевиий апарат). Це
А) аскарида Б) свинячий ціп'як
В) печінковий сисун Г) молочно-біла планарія
Представником Війчастих червів (вільноживучі плоскі черви) є:
А) молочно-біла планарія Б) ехінокок В) котяча двоустка Г) стьожак широкий
Вкажіть паразита, у якого не спостерігається зміни хазяїв і який
здійснює складні міграції по організму хазяїна:
А) сисун печінковий Б) людська аскарида
В) бичачий ціп'як Г) молочно-біла планарія
Вкажіть тварин, для яких характерний статевий диморфізм (відмінність самців від самок):]
А) аскарида Б) гострики
В) ехінокок Г) молочно-біла планарія
Д) бичачий ціп'як Е) печінкових сисун
Вкажіть паразитів, якими можна заразитися, з'ївши погано про-смажене м’ясо свині:
А) свинячий ціп'як Б) печінковий сисун
В) ехінокок Г) трихінела Д) аскарида Е) гострики
Вкажіть паразитів, якими можна заразитися, з'ївши погано просмажене м’ясо риби:
А) котячий сисун Б) стьожак широкий
В) ехінокок Г) трихінел Д) аскарида Е) печінковий сисун
На шерсті собаки можуть знаходитися яйця ехінокока, які з брудними руками потрапляють в
їжу, а з нею - в кишечник людини. Потрапляючи в печінку або легені, утворюються ____,
розміри яких можуть збільшуватися до 16 кг. Позбутися можна тільки хірургічним шляхом
ТИП МОЛЮСКИ.
Тіло молюсків несегментоване, розподілене, як правило, на голову, тулуб та
ногу. На голові розташований рот та органи чуття (очі, дотикові та нюхові
щупальця). По боках тіла звисають дві складки — мантія. Між мантією та тілом є
мантійна порожнина, у якій розміщені органи дихання — зябра (у деяких
наземних форм органами дихання є легені). У мантійну порожнину відкриваються
протоки статевої та видільної системи. На спинному боці розташована черепашка,
яка може бути цільною або складатися з декількох пластинок. Черепашка
побудована із органічних речовин та вапняку.
Молюски, або м'якуни (Mollusca), — тип первинноротих двобічно-
симетричних целомічних тварин зі спіральним дробленням зиготи.
Кровоносна система незамкнена, є серце.
Нервова система утворена декількома парами нервових гангліїв, які з'єднані
нервами.
Травна система прохідна, має добре розвинутий шлунок, від якого відходить
боковий виріст — печінка. Печінка виробляє травний сік. У глотці у більшості
молюсків є особливий скребковий апарат — радула, або тертка.
Органи виділення представлені нирками, що складають із метанефридіїв.
Вторинна порожнина оточує серце та статеві залози. Простір між іншими
органами заповнений паренхімою.
Молюски, здебільшого, роздільностатеві тварини, мають добре розвинуту
статеву систему. У гермафродитних форм запліднення перехресне. Розвиток, як
правило, непрямий.
Тип Молюски налічує близько 130 видів, більшість з яких мешканці водойм.
Молюски підтримують чистоту водоймищ фільтруючи воду. їх

використовують у їжу багато тварин ї людина (устриці, мідії, виноградний
слимак). Деякі виді двостулкових молюсків штучно розводять для отримання
рослин та перламутру. Окремі представники молюсків завдають
значної шкоди сільськогосподарській діяльності людини (слимаки). Численні
представники цього типу є проміжними хазяїнами небезпечних паразитів тварин
та людини — плоский червів.
Одна з характерних особливостей молюсків — мінералізована черепашка
(мушля), форма та будова якої відрізняються у представників різних класів. У
більшості сучасних головоногих мушля редукована. Характерним для молюсків є
також особливий ротовий орган — радула. У двостулкових радула, як і вся
голова, повністю редукована. Пересувається більшість молюсків за допомогою
ноги, яка в головоногих перетворилася на щупальця. Головоногі молюски, а саме
кальмари, каракатиці та восьминоги, мають одну з найрозвиненіших нервових
систем серед усіх безхребетних.
Різноманітність молюсків.
Клас Черевоногі (ставковик звичайний).
Тіло чітко поділене на голову з очима, щупальцями та ротом, на ногу й
тулуб. Черепашка цільна, спірально закручена 4—7 см завдовжки.
Умови існування — прісні водоймища, прибережна територія.
Пересування — на черевному боці за допомогою скорочення м'язів ноги.
Живлення — живиться рослинами дрібними тваринами та трупами тварин, з
яких зішкрябує шари тканин за допомогою радули. Кишка загинається петлею та
закінчується анальним отвором у передній частин мантії.
Транспорт речовин здійснюється незамкненою кровоносною системою.
Безбарвна кров тече по судинах та між клітинами паренхіми. Рух крові
забезпечується скороченням двокамерного серця (20—30 скорочень за хвилину).
Виділення речовин — одна нирка, проток якої відкривається у мантійну
порожнину.
Реагування на подразники — нервова система має добре виражений головний
ганглій. Є очі, орган рівноваги (у нозі), органи дотику та органи хімічного чуття,
за допомогою яких розпізнається якість води. У разі небезпеки швидко ховається
у черепашку.
Розмноження — гермафродити. Запліднення внутрішнє перехресне. Яйця
вкриті слизом, відкладають на поверхні підводних рослин. Стадія личинки триває
у яйці, назовні молодий молюск виходить у повністю сформованому стані.
Клас Двостулкові (беззубка).
Тіло має двобічну симетрію, розподілене на тулуб та ногу. Черепашка
складається із двох стулок, що з'єднані між собою еластичною зв'язкою та
замикаючими м'язами, завдяки їхньому скороченню стулки швидко закриваються.
У спинній частині розташовані ввідний та вивідний сифони. Через перший вода
потрапляє у мантійну порожнину, через другий — виводиться назовні.
Умови існування — живе на дні прісних водойм, занурюючись у пісок та мул.
Пересування — за допомогою ноги заглиблюється у пісок або мул та
рухається із швидкістю 20—З0 см/год.
Живлення — живиться дрібними організмами та їхніми залишками, що
потрапляють разом з водою через ввідний сифон у мантійну порожнину. В
мантійній порожнині знаходиться рот з двома лопатями, через який вода з
частинками їжі потрапляє у кишечник. Кишка утворює кілька петель та
закінчується анальним отвором у мантійній порожнині.
Дихання — дихає розчиненим у воді киснем, який поглинає через зябра, що
розташовані у мантійній порожнині.
Транспорт речовин — незамкнена кровоносна система з трикамерним
серцем.
Виділення речовин — дві нирки.
Реагування на подразники — нервова система складається із трьох пар
нервових гангліїв, що розміщені біля рота, заднього м'яза-замикача та у нозі. Таке
розміщення нервових гангліїв забезпечує миттєве закриття стулок беззубки у разі
небезпеки. По краях мантії розташовані дотикові рецептори та хеморецептори, а
біля ноги — органи рівноваги.
Розмноження — роздільностатеві тварини. Статевий диморфізм не
характерний. Запліднення внутрішнє, відбувається в мантійній порожнині самки,
куди сперматозоїди вільно потрапляють із плином води через ввідний сифон.
Розвиток непрямий, личинка виходить із яйця в мантійній порожнині самки.
Потім через вивідний сифон потрапляє назовні, прикріплюється до тіла риби та
деякий час веде паразитичне існування. Після дозрівання залишає рибу та опуска-
ється на дно.
Клас Головоногі.
Тіло поділене на голову, тулуб та щупальця (розгалужена нога). Тулуб
укритий мантією, під якою на спинному боці, містяться залишки черепашки
(зовнішня черепашка є тільки у наутилуса). Щупальця оточують рот. Розміри тіла
можуть досягати 2,5 м (гігантські кальмари).
Умови існування — виключно морські тварини. Плавають за допомогою
щупалець та реактивним способом — набирають воду у мантійну порожнину та
різко виштовхують її назовні через лійку. Деякі кальмари можуть розвивати
швидкість до 40 км/год.
Живлення — хижаки. Ловлять здобич щупальцями, вбивають її хітиновим
дзьобом та з'їдають.
Дихання — таке саме, як і у двостулкових.
Транспорт речовин — кровоносна система має добре розвинуті капіляри,
практично замкнена.
Виділення речовин — нирки.
Реагування на подразники — відрізняються складними формами поведінки,
здатні до навчання та легкого формування умовних рефлексів. Нервові ганглії
зливаються у головний мозок, оточений хрящовою оболонкою. Мають великі,
складно побудовані очі. Відрізняються тонким нюхом. Захисною формою
поведінки у деякий є викид чорнильної хмари із особливої порожнини при
наближенні ворога.
Розмноження — роздільностатеві тварини. Запліднення внутрішнє. Розвиток
прямий — личинка має усі органи дорослої особини, але іноді відрізняється за
формою тіла. Характерна турбота за своє потомство.
Усі головоногі — це хижаки середніх або великих розмірів (від 1 см до 15 м).
Їхнє тіло складається з тулуба і великої голови, нога перетворилася на щупальця,
що оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець (наприклад, у
восьминогів) або вісім коротших і пара довших (ловильних) щупалець (кальмари,
каракатиці тощо). На щупальцях є присоски для утримання здобичі. Тільки у
тропічних видів з роду наутилус багато щупалець (від 60 до 100) без присосків.
Характерна риса головоногих — здатність плавати за допомогою
реактивного руху. Через щілину, розташовану знизу, на межі голови та тулуба,
вода надходить до мантійної порожнини. Згодом, при скороченні м'язів мантії,
вода з силою викидається через особливий трубчастий утвір — лійку —
видозмінену частину ноги. Це спричиняє реактивну тягу, внаслідок чого молюск
отримує поштовх і рухається заднім кінцем уперед. Потім мантійна щілина
відкривається, і мантія знову заповнюється водою.
Черепашки у більшості видів немає, у каракатиці вона має вигляд пластинки,
розташованої під шкірою. Лише наутилуси, що мешкають у тропічних морях,
мають багатокамерну черепашку до 25 см у діаметрі. Камери заповнені газом, що
надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об'єм газів у камерах, може або
занурюватися на глибину до 500–700 м, або спливати у поверхневі шари води.
Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати забарвлення під
впливом нервових імпульсів. Воно буває захисним, під колір навколишнього
середовища, або загрозливим, яке контрастує з навколишнім середовищем, у разі
нападу інших організмів.
Для захисту у головоногих слугує й чорнильна залоза. Її секрет
накопичується в особливому резервуарі, протока якого відкривається у задню
кишку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не
розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від
ворогів.
У шкірі глибоководних головоногих є також особливі світні органи, за
допомогою яких тварини спілкуються між собою, відлякують ворогів чи
приваблюють здобич.
Питання №1
Укажіть структуру, властиву для представників типу Молюски:
А) Кутикула Б) МантіяВ) Міксоцель Г) Первинна порожнина
Питання №2
Укажіть, які частини розділяють у тілі двостулкових молюсків:
А) Голова, тулуб Б) Голова, ногаВ) Голова, тулуб, нога Г) Тулуб, нога
Питання №3
Укажіть, для тварин якого типу характерна мантія i мантійна порожнина:
А) Круглі черви Б) Кільчасті червиВ) Молюски Г) Членистоногі
Питання №4
Укажіть, у тварин якого типу травною залозою є печінка:
А) Круглі черви Б) Плоскі червиВ) Молюски Г) Кільчасті черви
Питання №5
Укажіть, якого молюска людина споживає в їжу:
А) Ставковика великого Б) МідіюВ) Ставковика малого Г) Жабурницю
Питання №6
Укажіть, який молюск є проміжним хазяїном котячого сисуна:
А) Виноградний слимак Б) ЖабурницяВ) Ставковик великий Г) Бітінія
Питання №7
Укажіть, які особливості будови кровоносної системи молюсків:
А) Замкнена, серце є Б) Замкнена, серця немає
В) Незамкнена, серце є Г) Незамкнена, серця немає
Питання №8
Укажіть тип нервової системи молюсків:
А) Розкидано-вузлова Б) Нервова трубка
В) Нервові стовбури Г) Черевний нервовий ланцюжок
Питання №9
Укажіть, які молюски належить до класу Головоногих:
А) Вустриця, мідія Б) Голий слимак В) Кальмар, каракатиця Г) Ставковик, жабурниця
Укажіть, де живуть Головоногі молюски:
А) На суходолі Б) В устях річок, же вода трохи опріснена
В) В океанах і морях Г) У водоймах із прісною водою
Укажіть, із чорнильних мішків яких молюсків добувають натуральну китайську туш:
А) Мідій Б) БітінійВ) Ставковиків Г) Каракатиця і кальмарів
Укажіть, у яких молюсків є голова з очима та ріжками:
А) Черевоногі Б) ДвостулковіВ) Головоногі Г) Тристулкові
Укажіть, який молюск псує деревину:
А) Вустриця Б) МідіяВ) Наутілус Г) «Корабельний черв’як»
Укажіть, які органи дихання має Ставковик великий:
А) Пірчасті зябра Б) Пластинчасті зябраВ) Легеню Г) Дихає поверхнею тіла
Укажіть, які з названих молюсків живуть у морях:
А) Мідії, вустриці Б) СтавковикиВ) Котушки рогові Г) Виноградні слимаки
Укажіть, яке новоутворення, порівняно з червами, з’явилося в системі органів травлення
черевоногих молюсків:
А) Шлунок Б) Язик із зубчикамиВ) Глотка Г) Стравохід
Укажіть, яке новоутворення, порівняно з червами, з’явилася в системі органів травлення
молюсків:
А) Шлунок Б) КишкаВ) Печінка Г) Анальний отвір
Укажіть, що є органом виділення у ставковика звичайного:
А) Нирка Б) ПечінкаВ) Видільні канальці Г) Зелені залози
Укажіть найбільших безхребетних, які можуть важити до 300 кг:
А) Морські скорпіони Б) Велетенські кальмари
В) Гігантські каракатиці Г) Восьминоги
Укажіть, у якого з молюсків немає чорнильної залози:
А) Вустриці Б) ВосьминогаВ) Кальмара Г) Каракатиці
У травній системі черевоногих молюсків немає:
А) Шлунка Б) Кишечника В) Печінки Г) Підшлункової залози
У ставковика газообмін відбувається в:
А) Зябрах Б) Легенях В) Мантії Г) Мантійній порожнині
Укажіть, до якої групи належать молюски:
А) Паренхіматозні Б) Первиннопорожнині
В) Вториннопорожнині Г) Тритиннопорожнинні
Укажіть назву шару, відсутнього в раковині молюсків:
А) Хітиновий Б) РоговийВ) Перламутровий Г) Фарфоровий
Порожнина тіла молюсків:
А)Змішана, утворена залишками первинної порожнини та сильно редукованим целомом
Б) Вторинна, редукована В) Вторинна, розділена перегородками
Г) З’єднана з мантійною порожниною
відео
ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ
Представники типу Членистоногі мають тіло, поділене на сегменти, які
відрізняються за будовою та функціональним призначенням, об'єднуються у
відділи — голову, груди та черевце. До сегментів прикріплюються також
сегментовані кінцівки, які пристосовані до виконання різних функцій (захоплення
та дробіння їжі, пересування організму, участь у диханні, виношування яєць
тощо).
Зовні тіло та кінцівки членистоногих вкриті міцною кутикулою, яка захищає
їх від механічних пошкоджень, пересихання (у наземних тварин) та виконує
функцію зовнішнього скелета. Кутикула не розтягується, тому ріст
членистоногих? супроводжується линянням. Однією з головних речовин, що;
входять до складу кутикули, є хітин. У деяких водних членистоногих кутикула
просочена вапном. Між окремими сегментами кутикула тоненька та еластична,
що обумовлює рухливість між ними.
Під кутикулою розміщується покривна епітеліальна тканина —
гіподерма. Клітини гіподерми виділяють речовини, з яких утворюється кутикула,
та речовини, що її розщеплюють під час линяння. Епітелій також містить залози,
які виділяють пахучі сполуки, що служать для захисту від ворогів або для
принадження статевих партнерів.
М'язова система утворена посмугованою м'язовою тканиною. Пучки м'язів
прикріплюються до кутикули.
Членистоногі мають змішану порожнину тіла (міксоцель), яка утворюється
під час ембріонального розвитку внаслідок злиття первинної та вторинної
порожнин.
Кровоносна система незамкнена. Рідина, що переміщується по ній,
називається гемолімфою. Від серця, яке розташоване на спинній частині тіла,
гемолімфа виштовхується в аорту та артерії, а із них потрапляє у міжклітинний
простір. Повертається гемолімфа із порожнини тіла у серце через отвори з
клапанами, які перешкоджають зворотному плину крові.
Травна система прохідна. Складається з трьох відділів — переднього,
середнього та заднього. У середній відділ відкриваються протоки травних залоз.
Передня та задня кишки часто вислані шаром кутикули.
Нервова система утворена надглотковим ганглієм (головним мозком) та
підглотковим ганглієм, які зв'язані навкологлотковим кільцем, а також черевним
нервовим ланцюгом. Значно ускладнена нервова система членистоногих
обумовлює різні форми поведінки цих тварин. Добре розвинуті органи чуття.
Наявність певних органів дихання (зябрів, трахей та легень) залежить від
середовища існування членистоногих. У видів з тонким шаром кутикули
поглинання кисню здійснюється також через поверхню тіла.
Виділення непотрібних продуктів метаболізму відбувається завдяки
діяльності мальпігієвих судин або видозмінених метанефридій.
Членистоногі, за деяким винятком, — роздільностатеві тварини. Будова
статевої системи різноманітна, як і способи запліднення. В залежності від виду
тварини розвиток нової особини відбувається прямим або непрямим способом.
Для членистоногих характерна регенерація окремих частин тіла, але до
вегетативного розмноження вони не здатні.
Тип Членистоногі найбільший із типів тварин. Він налічує понад 1,5 млн.
видів. Завдяки значним ароморфозам та ідіоадаптаціям представники типу
поширились по всій земній кулі і пристосувались до життя у будь-якому
середовищі — воді, ґрунті, повітрі. У біогеоценозах їм належить значна роль як
елементів ланцюгів живлення, запильників покритонасінних рослин,
переробників решток відмерлих тварин та рослин проміжних хазяїв багатьох
паразитів.
Щодо класифікації типу Членистоногі, вчені не мають остаточного рішення.
Найпоширенішими класами є Ракоподібні, Павукоподібні та Комахи.
Членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, особливо з
поліхетами. Проте через ряд ароморфозів вони досягли вищого ступеня
диференціації тканин та органів, перш за все нервової системи й органів чуття;
деякі групи мають складну поведінку, яка виявляється в піклуванні про
потомство, здатності до складної будівельної діяльності, суспільному житті й
навіть мові (наприклад, у вищих перетинчастокрилих).
Як і кільчаки, членистоногі — метамерні тварини. Їхнє тіло складається з
ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи
подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла — тагми. Найчастіше виділяються
три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в
єдину тагму — головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми —
голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації — утворення голови —
тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі
(ротовий апарат).
Різноманітність членистоногих.
Тіло вкрите міцним хітиновим панцирем, просоченим вапном. Голова та
груди злились у головогруди. Кожний сегмент, крім останнього, має кінцівки.
Кінцівки голови (5 пар) видозмінені на вусики та щелепи, три пари кінцівок
грудей — ногощелепи, останні п'ять пар — ходильні ноги з клешнями. Черевні
кінцівки — копулятивний апарат. На голові на рухомих стебельцях розташована
пара очей.
Середовище існування — живе у норах, серед каміння річок та проточних
озер. Вибагливий до чистоти води та значного вмісту кисню.
Пересування — по дну за допомогою ходильних ніг рухається головою
уперед, плаває хвостовим кінцем вперед, загрібаючи воду черевцем.
Живлення — всеїдна тварина. Захоплює їжу клешнями, дробить та підносить
до рота. Від рота йде глотка, стравохід та шлунок, який складається з двох
відділів (жувального й цідильного). У першому їжа перетирається за допомогою
хітинових зубів, у другому проціджується крізь пластинки з волосинками та
потрапляє у кишку, де перетравлюється під дією соків травної залози та
всмоктується. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір. Навесні
та влітку у шлунку утворюються вапняні зерна, які використовуються для
побудови нового панцира під час линяння. Транспорт речовин — здійснюється
незамкненою кровоносною системою. Із серця, що має п'ятикутну форму,
гемолімфа потрапляє у судини, із яких виливається у лакуни — проміжки між
органами, потім проходить через зябра та повертається у серце. Гемолімфа безба-
рвна.
Дихання — дихає розчиненим у воді киснем за допомогою зябр, які є
виростами шкіряних покривів та розміщуються під панцирем біля основи
ходильних ніг. Форма панцира та швидкі коливальні рухи щелепів й ногощелепів
обумовлюють надходження води до зябр.
Виділення — непотрібні продукти метаболізму виводяться парою видільних
залоз (видозміненими метанефридіями), які розміщуються на голові.
Реагування на подразники — сприймає ряд подразників за допомогою добре
розвинутих органів зору (фасеткові очі), органів дотику (вусики), органів
хімічного чуття (численні волосинки) та рівноваги. Нервова система представлена
навкологлотковим нервовим кільцем з надглотковим та підглотковим нервовими
гангліями, а також черевним нервовим ланцюгом з парними гангліями у кожному
сегменті.
Розмноження — роздільностатеві організми. Спостерігається статевий
диморфізм — у самки черевце ширше, ніж головогруди, а у самця — вужче.
Статеві органі парні, розміщуються у грудній порожнині. Запліднення внутрішнє,
самка відкладає 150—200 яєць (ікру) на ніжки черевця, де й виношує її до
вилуплення нових особин. Розвиток прямий. Деякий час молоді рачки міцно утри-
муються своїми клешнями за черевні ніжки матері.
Різноманітність класу — клас налічує близько 25 тис. видів, включає кілька
рядів: десятиногі раки (річковий рак, краби, омари, лангусти); рівноногі раки
(мокриці); веслоногі раки (циклопи); гіллястовусі (дафнія) та ін. Дрібні
ракоподібні (дафнії, циклопи) є складовою частиною планктону та вживаються у
їжу багатьма рибами та іншими водяними тваринами. Мокриці, перероблюючи
різні рештки живих організмів, сприяють підвищенню родючості ґрунту. Всеїдні
ракоподібні виконують роль санітарів водоймищ. Серед ракоподібних є паразити
риб (карпоїди), які завдають значної шкоди рибним господарствам. Деяких
ракоподібних (омари, креветки, краби) людина використовує у їжу.
Відео
КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (павук-хрестовик).
Тіло складається з головогрудей та черевця, що з'єднані коротким сте-
бельцем. Головогруди мають шість пар кінцівок: хеліцери, педипальпи та чотири
пари ходильних ніг. На спинній стороні головогрудей розміщені вісім простих
очей. На черевці розташовані три пари павутинних бородавок (видозмінені кін-
цівки) з численними павутинними залозами (від 500 до 1000). Середовище
існування — живе на суходолі.
Пересування — швидко рухається за допомогою ходильних ніг.
Живлення — харчується тільки рідкою їжею. Вбиває здобич за допомогою
хеліцер та секрету отруйних залоз. Травні ферменти вприскує у тіло жертви,
потім частково перетравлену їжу всмоктує у травну систему, яка складається з
глотки, стравоходу, смоктального шлунка, кишок та травних залоз.
Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір. Здатний до поглинання
великої кількості їжі та тривалого голодування.
Транспорт речовин — незамкнена кровоносна система має пульсуючу
судину (серце) з кількома отворами, що мають клапани. Гемолімфа безбарвна.
Дихання — дихає атмосферним киснем за допомогою легеневих мішків та
трахей, які відкриваються назовні отворами по боках черевця. Легеневі мішки
мають численні складки з кровоносними капілярами. Трахеї завдяки
розгалуженню підходять до багатьох органів.
Виділення — зайві продукти метаболізму виводяться у задню кишку через
систему особливих трубочок (мальпігієвих судин).
Реагування на подразники — має численні органи дотику (волосинки на
кінцівках), органи хімічного чуття та чотири пари простих очей, що сприймають
тільки зміну освітлення та рух навколишніх предметів. Має також органи чуття,
що визначають вологість повітря. Нервова система характеризується злиттям
нервових вузлів у головогрудний ганглій та черевного ланцюга у зореподібний
черевний ганглій.
Розмноження — роздільностатеві тварини. Характерний статевий диморфізм
— у самок черевце заокруглене, у самців — більш видовжене. Запліднення
внутрішнє. Восени самка відкладає яйця у кокон, що сплетений з павутини, та
гине. Навесні із яєць виходять маленькі павучки (розвиток прямий).
Різноманітність класу. Налічує близько 25 тис. видів, що мешкають на
суходолі.
До них належать скорпіони, сінокосці, сольпуги, тарантули, кліщі. Більша
кількість — хижаки, але є й травоїдні форм та паразити (кліщі). Павуками
живляться деякі ссавці, птахи, ящірки, земноводні. Деякі оси відкладають у тіло
павуків свої яйця, личинки, які з них виходять, живляться тканинами мертвого
павука. Укуси деяких видів павукоподібних не безпечні для людини та тварин
(скорпіон, каракурт). Кліщі є паразитами людини та тварин, або переносниками
збудників численних хвороб.
КЛАС РАКОПОДІБНІ
Організми, пристосовані до водного середовища існування.
Відділи тіла – головогруди (членики голови і грудей зливаються) і
черевце (менше за розміром, членики сполучені рухомо).
На члениках головогрудей є парні кінцівки: антенули (короткі вусики),
антени (довгі вусики), верхні і нижні щелепи, ногощелепи, ходильні ноги (перша
пара – з клешнями).
На члениках черевця є парні кінцівки: черевні ніжки (у самців перші дві пари
утворюють копулятивний орган), хвостові лопаті.
Шлунок складається з 2 відділів: жуйного (мускульний, містить хітинові
пластинки) і цідильного (містить сітку з хітинових ворсинок). У шлунку
відкладаються кристали карбонату кальцію (використовуються для просочування
екзоскелету після линяння).
Органами дихання є зябра (тонкостінні вирости, густо пронизані
капілярами), які містяться біля основи ходильних ніг.
Серце у вигляді п’ятикутного мішечка з трьома парами отворів.
Органами виділення є пара зелених залоз, протоки яких відкриваються
отворами біля основи антен.
Ганглії нервового ланцюжка в області головогрудей зливаються.
Органом зору є пара складних (фасеткових) очей, які розміщені на
стебельцях. Органом нюху є антени, органом дотику – антенули. Біля рота є
смакові рецептори.
Статевий диморфізм виявляється в тому, що самка має ширше черевце,
ніж самець.
Непарні статеві залози мають парні протоки, які відкриваються з нижнього
боку головогрудей.
Запліднені яйця відкладаються і виношуються на черевних ніжках самки.
Розвиток прямий (супроводжується линянням).
Зовнішня будова річкового рака
Головогруди закінчуються гострим шипом. На них містяться фасеткові очі.
На члениках головогрудей і черевця є парні кінцівки:
- кінцівки головогрудей: антени (1 пара), антенули (1 пара), верхні щелепи (1
пара), нижні щелепи (2 пари), ногощелепи (3 пари), ходильні ноги (5 пар; перша
пара – з клешнями);
- кінцівки черевця: черевні ніжки (6 пар; остання пара – хвостові
лопаті, які разом з анальною пластинкою (останнім члеником черевця)
утворюють хвостовий плавець; у самців перші дві пари є копулятивним
органом).
Ряди, які належать до класу Ракоподібні:
- ряд Десятиногі – є 5 пар ходильних ніг і 3 пари ногощелеп; представники:
річковий рак; креветка; омар (великий морський рак); лангуст (великий морський
рак); краб; рак-самітник;
- ряд Рівноногі – грудні та черевні кінцівки майже однакові; представники:
мокриця (живе на суші у вологих місцях); водяний віслюк (планктонний
організм);
- ряд Веслоногі – антени видовжені, відсутні зябра і складні очі (є 1 просте
вічко); представник: циклоп (планктонний організм);
- ряд Гіллястовусі – антенули видовжені, розгалужені, членики черевця
зливаються; представник: дафнія або «водяна блоха» (планктонний організм,
рухається стрибками, влітку розмножується партеногенетично);
- ряд Коропоїди – паразитують на шкірі та зябрах риб; представник:
коропоїд
Відео
КЛАС КОМАХИ (хрущ травневий).
Тіло розділене на голову, груди та черевце. На голові розміщені вусики та
щупики, пара очей та ротовий апарат. Груди мають три пари кінцівок з гострими
кігтиками та дві пари крил: жорсткі надкрила ті літальні крила. Жорсткі надкрила
світло-коричневого забарвлення, закривають та захищають майже усе черевце.
Видовжене черевце має загострений кінець та містить жирове відкладення.
Середовище існування — дорослі особини мешкають на суходолі, літають у
повітрі. Личинки розвиваються у грунті.
Пересування — по поверхні ґрунту та рослин рухається завдяки скороченню
смугастих м'язів кінцівок, які складаються з декількох сегментів. Літає за
допомогою пари літальних крил, що пронизані жилками, в середині яких
проходять трахеї та нерви. Надкрила в польоті виконують роль стабілізаторів.
Живлення — живиться молодими листками рослин. Ротовий апарат
складається з верхньої та нижньої губи, верхньої та нижньої щелепи. Від рота
відходить глотка, далі — стравохід з містким волом та цілунок, що містить,
хітинові зубці. У шлунку їжа перетирається, після чого надходить до кишки, де
перетравлюється та всмоктується. Решки неперетравленої їжі виводяться назовні
через анальний отвір.
Транспорт речовин — кровоносна система переносить гормони, поживні
речовини та розчинені продукти метаболізму. Транспорт газів, здебільшого,
здійснюється по трахейній системі. Серце являє собою спинну судину, що
складається з декількох камер, розділених клапанами.
Дихання — дихає атмосферним киснем за допомогою добре розвинутої
системи трахей. У трахеї повітря потрапляє через отвори дихальців, які
розміщені по боках грудей та черевця. «Видих» повітря відбувається внаслідок
скорочення черевця, а під час його розслаблення свіже повітря вільно потрапляє у
трахеї.
Виділення розчинених речовин відбувається через численні трубочки
(мальпігієві судини), які з одного кінця сліпо замкнені, а іншим впадають у
кишку. Накопичення речовин, але не виділення, відбувається у жировому тілі.
Реагування на подразники — сприймають форму та колір предметів за
допомогою складних фасеткових очей, хімічні речовини, механічний тиск,
вологість повітря, звукові коливання, температуру навколишнього середовища
завдяки наявності різних органів чуття. Володіють досконалою системою
хімічних сигналів — виділяють та сприймають феромони (речовини, що пе-
редають сигнали особинам свого виду) та аломони (речовини, що передають
сигнали особинам інших видів).
Нервова система представлена головним мозком, підглотковим ганглієм,
черевним нервовим ланцюгом та периферичними нервами.
Розмноження — роздільностатеві тварини. Органи статевої системи
розміщуються в черевці. Запліднення внутрішнє, розвиток непрямий. Самка
відкладає яйця у ґрунт, де з них виходять червоподібні личинки, які живуть
протягом трьох років. На першому році життя вони живляться перегноєм, на
другому — корінням трав'янистих рослин, на третьому — корінням кущів та
дерев. Навесні третього року личинка перетворюється на лялечку, із якої восени
виходить дорослий хрущ. Він зимує у ґрунті, а навесні виходить на поверхню.
Різноманітність класу — найчисленніший та високоорганізований клас
членистоногих, налічує понад 750 тис. видів, що пристосовані до будь-яких умов
існування. У комах спостерігаються складні форми поведінки, особливо, у
суспільних комах. Відіграють значну роль у ґрунтоутворенні, запилюють велику
кількість покритонасінних рослин, їх вживають у їжу земноводні, плазуни;
птахами, ссавці. Личинки комах завдають значної шкоди рослинності. Людина
використовує у господарстві бджіл, тутового шовкопряда, лакових червеців. Роз-
різняють комах з повним та неповним перетворенням.
Комахи з повним перетворенням.

Ряд Лускокрилі (метелики).
Представники цього ряду комах мають дві пари крил з численними
лусочками (видозмінені волоски), які надають крилам яскравого забарвлення. На
голові у метеликів розміщена пара довгих вусиків, що є органами нюху. Ротовий
апарат сисного типу — ротові органи видозмінені у хоботок, за допомогою якого
метелики всмоктують нектар із квіток. Дорослі метелики відкладають яйця на
гілках рослин, корі дерев, опалому листі. З яєць розвиваються личинки, які
називаються гусінню.
Гусінь не має крил та зовні подібна до черв'яка. її ротовий апарат гризучого
типу обумовлює харчування гусені листками та плодами рослин. Слинні залози
гусені виділяють речовини, що застигають у повітрі у вигляді тонких міцних ни-
ток. З їхньою допомогою гусінь спускається з рослин, плете кокони та гнізда,
утворює лялечки. У лялечках відбувається перетворення гусені на метелика.
Представники лускокрилих (білан капустяний, золотогузка, махаон, аполлон
та ін.) є гарними запилювачами квіті; але їхня гусінь часто завдає значної шкоди
рослинності. Гусінь та метелики є основою харчового раціону багатьох птахів та
земноводних. Людина у штучних умовах розводить тутових шовкопрядів, із
коконів яких отримує натуральний шовк.
Загалом, гусінь лускокрилих негативно впливає на сільськогосподарську
діяльність людини, знищуючи листки плодових дерев та овочевих культур. Для
боротьби з гусінню використовуються біологічні та хімічні засоби.
Ряд Твердокрилі (жуки).
Найчисельніший ряд серед комах, представники якого мають дві пари крил:
прозорі літальні крила та жорсткі надкрила. Надкрила часто бувають
різноманітного забарвлення, вони захищають літальні крила й черевце жуків.
Ротовий апарат гризучого типу. Серед представників ряду багато хижаків,
наприклад жук-сонечко живиться попелицями, жуки-красотіли — гусінню. Їх
розводять та використовують як біологічні методи боротьби зі шкідниками
рослин. Жуки-гнойовики та гробарики відіграють значну роль як санітари
природи, бо живляться неперетравленими рештками та трупами тварин. Серед
жуків багато шкідників культурних рослин, оскільки вони самі або їх личинки
вживають у їжу різні органи рослин. Це колорадський жук, буряковий
довгоносик, травневий хрущ, жук-кузька (шкідник зернових).
До Червоної книги України занесений жук-олень, або рогач. Дорослі жуки-
самці мають видовжені верхні щелепи (роги) та досягають довжини 8 см. Їхні
личинки, 14 см завдовжки, розвиваються у гнилих пеньках близько п'яти років.
Ряд Двокрилі.
Представники цього ряду мають одну пару перетинчастих крил. Друга пара
перетворена на дзизкальці які є органом рівноваги. Ротовий апарат буває сисно-
лижучим (мухи), колючо-сисним (комари) або практично нерозвинутим у видів,
що не живляться у дорослому стані, а існують за рахунок накопичень у
личинковому періоді життя (оводи). Представники виду відіграють важливу роль
у природі як запилювачі покритонасінних рослин. Личинки деяких мух
винищують попелиць. Водночас, двокрилі є переносниками збудників численних
хвороб тварин та людини. Так, комари, москіти розповсюджують різні види
лихоманок; ґедзі та мухи-жигалки здатні переносити збудників сибірської виразки
і туляремії; сірі, зелені хатні мухи на поверхні тіла та в кишечнику переносять
спори патогенних мікроорганізмів, часточки вірусів, яйця паразитичних червів,
якими вони забруднюють продукти харчування. Для попередження таких хвороб,
як дизентерія, черевний тиф, гельмінтоз (ураження круглими черв'яками), слід
дотримуватись правил особистої гігієни й не допускати контакту продуктів
харчування з мухами.
Ряд Перетинчастокрилі.
Ряд об'єднує комах, що мають дві пари прозорих перетинчастих крил, з яких
передні крила завжди більші, ніж задні. Ротовий апарат, як правило, гризучого або
гризучо-сисного типу. Представники ряду мають добре розвинений головний
мозок, що обумовлює складні форми поведінки (передача інформації через різні
рухи, «танці»; розподіл обов'язків у родинах суспільних комах та ін.). Так, в
кожній бджолиній сім'ї є одна самка (матка, або цариця), декілька самців (трутнів)
та численна кількість робочих бджіл (самки з недорозвиненою статевою
системою). Робочі бджоли збирають нектар квітів та перероблюють його на мед,
який відкладають у стільник, що будується робочими бджолами із воску —
секрету особливих залоз, розташованих на черевці. Матка відкладає запліднені
або незапліднені яйця. Із незапліднених розвиваються трутні (партеногенез), а із
запліднених у залежності від умов вигодовування личинки — матковим молочком
або сумішшю пилку та меду — розвиваються, відповідно, матка або робочі
бджоли. Трутні здійснюють запліднення матки під час польоту, після чого гинуть,
або їх вбивають робочі бджоли. Матка запліднюється один раз у житті. Старих
маток знищують робочі бджоли або нова матка. Молода матка разом, з певною
кількістю робочих бджіл утворюють новий рій (роїння). На зиму робочі бджоли
замазують вулик воском та живляться впродовж холодів запасами меду.
Літаючі перетинчастокрилі (бджоли, джмелі) є запилювачами великої
кількості квітів; руда лісова мурашка винищує багатьох шкідників лісу, розпушує
ґрунт; личинки їздців паразитують на різних видах шкідливих комах. Людина
використовує перетинчастокрилих для боротьби зі шкідниками культурних
рослин; щоб отримати мед, віск, маткове молочко, розводять бджіл. Багато
представників ряду занесені до Червоної книги України.
Комахи з неповним перетворенням.
Ряд Прямокрилі.
Представники цього ряду мають довгі вузькі надкрила та віялоподібні
літальні крила. Ротовий апарат гризучого типу. Задні ноги значно більше
розвинуті, ніж передні та середні, завдяки чому прямокрилі добре стрибають. На
кінцівках або на черевці розміщуються органи слуху, а у самців ще й органи
цвірчання. Личинка церетинчастокрилих подібна за будовою та способом життя
до дорослої комахи, але позбавлена крил. Вона живиться, росте, линяє та й
поступово перетворюється у статевозрілу особину.
Прямокрилі мають життєвий цикл з неповним перетворенням. Використання
звуку, як правило, має вирішальну роль у залицянні і більшість видів мають різні
пісні. Більшість саранових відкладає яйця в землю або на рослинність. З яєць
вилуплюються молоді німфи, що нагадують дорослих, але не мають крил. Іноді у
них радикально відрізняється забарвлення. Через послідовні линьки німфи
розробляють крила до їх остаточної линьки в зрілому віці з повністю розвиненими
крильми. Число линьок коливається між видами; зростання також дуже мінливе і
може зайняти від декількох тижнів до декількох місяців залежно від наявності їжі
та погодних умов.
Представники цього ряду завдають значної шкоди сільськогосподарській
діяльності людини, оскільки живляться листям або корінням культурних рослин.
Капустянка має копальні передні ноги, якими заривається у ґрунт, де живиться
підземними частинами городніх рослин (картоплі, моркви тощо). Сарана з'їдає
посіви будь-яких видів культурних рослин. Дуже поширені на Україні різні види
коників, яких поїдають земноводні, птахи, плазуни, ссавці.
Відео
Питання №1
Укажіть характерну для ракоподібних сегментацію:
А)Тіло сегментоване на голову, груди черевце
Б)Тіло сегментоване на головугруди та черевце
В) Тіло частково сегментоване Г) Тіло несегментоване
Питання №2
Укажіть, який розвиток притаманний річковому раку:
А) З повним перетворенням Б) З неповним перетворенням
В) Прямий Г) Живородіння
Питання №3
Укажіть, скільки ходильних кінцівок у річкового рака:
А) Дві пари Б) Три пари В) Чотири пари Г) П'ять пар
Питання №4
Укажіть кількість ходильних кінцівок у павуків:
А) 4 Б) 6 В) 8 Г) 10
Питання №5
Укажіть, скільки пар ходильних кінцівок у комах:
А) 2 Б) 3 В) 4 Г) 6
Питання №6
Укажіть комах, розвиток яких відбувається з неповним перетворенням:
А) Коник Б) Сонечко В) Бджола Г) Муха
Питання №7
Укажіть, до якого ряду належить джмелі:
А) Двокрилі Б) Рівнокрилі В) Лускокрилі Г) Перетинчастокрилі
Питання №8
Укажіть ознаки, характерні для будови членистоногих:
А)Одноклітинні тварини, мають псевдоподії та війки
Б) Тришаровість, однакова сегментація тіла, є щетинки
В)Тришаровість, членисті кінцівки,гетерогенна сегментація тіла
Г)Вториннопорожнинні, є черепашка та мантійна порожнина
Питання №9
Укажіть, чим представлена видільна система річкового рака:
А) Протонефридіяма Б) Мальпігієвими судинами В) Зеленими залозами Г) Нирками
Укажіть, органи дихальної системи ракоподібних:
А) Зябра Б) Трахеї В) Легеневі мішки та трахеї Г) Легені
Укажіть, чим вкрите тіло членистоногих:
А) Кутикулою Б) Шкірою В) Хітином Г) Раковиною
Укажіть, яке серце у рака:
А) Трубчасте Б) Кільцеподібне В) Двокамерне Г) Мішечок з трьома парами отворів
Укажіть, який орган чуття відсутній у рака:
А) Дотику Б) Рівноваги В) Слуху Г) Нюху
Укажіть, де розвивається запліднена ікра у рака:
А) У мулі Б) На підводних рослинах В) На черевних ніжках самки Г) Всередині організму
самки
Укажіть проміжного хазяїна стьожака широкого:]
А) Рак Б) Краб В) Ставковик малий Г) Циклоп
Укажіть, які частини тіла розрізняють у рака:
А) Голова, груди, черевце та кінцівки Б) Головогруди, черевце, кінцівки
В) Голова, груди, черевце, кінцівки та хвіст Г) Всі членики злиті один сегмент кінцівки
У членистоногих:
А)Поперечно-смугасті м'язи прикріплені до зовнішнього скелета
Б) Поперечно-смугасті м'язи прикріплені до внутрішнього скелета
В) Серце розміщене на черевній стороні тіла
Г) Кровоносна система відсутня
Ракоподібні:
А) Дихають легенями Б) Дихають зябрами
В) Мають двокамерне серце Г) Мають замкнену кровоносну систему
Укажіть, до яких тварин за типом живлення належать павуки:
А) Автотрофи Б) Паразити В) Сапрофіти Г) Хижаки, гетеротрофи
Укажіть, які відділи має тіло павука:
А) Голова, груди, черевце Б) Голова, тулуб В) Головогруди, черевце Г) Голова, шия, черевце
Укажіть органи дихальної системи павукоподібних:
А) Зябра Б) Тільки трахеї
В) Тільки легені Г) Легеневі мішки та трахеї
Укажіть отруйного павука:
А) Павук-хрестовик Б) Павук-сріблянка В) Тарантул Г) Павук-краб
Укажіть, куди відкриваються протоки отруйних залоз у павука:
А) У хеліцери Б) У ногощупальця В) На павутинні бородавки Г) На хвості
Укажіть, скільки пар простих очей у павука:
А) 1 Б) 2 В) 3 Г) 4
Укажіть переносника збудника тайгового енцефаліту:
А) Тарантул Б) Павутинний кліщ В) Тайговий кліщ Г) Коростяний свербун
ТИП ХОРДОВІ
Тип Хордові об'єднує тварин, що відрізняються від усіх інших за низкою ознак.
По-перше, це наявність внутрішнього осьового скелета — хорди, яка являє
собою суцільний пружний тяж, розташований на спинному боці тіла тварини.
Хорда розвивається з ентодерми та у більшості представників цього типу ще у
зародковому стані замінюється на хрящовий або кістковий хребет.
По-друге, центральна нервова система має особливу будову, що подібна до
трубки, заповненої рідиною. Вона розвивається з ектодермального зародкового
листка та розміщується над хордою, тобто на спинному боці особини. Від
центральної нервової систем; відходять розгалужені нерви, що утворюють
периферійну нервову систему.
По-третє, це наявність зябрових щілин у глотці, які у первинноводяних
тварин залишаються протягом усього життя, а у наземних та вторинноводяних під
час ембріонального розвитку перетворюються на органи середнього вуха. Крім
цього, серце та головні кровоносні судини замкненої кровоносної системи
розміщені на черевному боці тіла тварини.
Окрім зазначених, характерних тільки для них ознак, хордові також мають
целом (вторинну порожнину тіла), прохідну травну систему, органи виділення та
дихання, різні орган чуття, характеризуються двобічною симетрією, їх органи
розвиваються з трьох зародкових листків.
Розмножуються хордові статевим способом. За деяким винятками (асцидії),
хордові є роздільностатевими тваринами. Спостерігається як зовнішнє
запліднення (кісткові риби, амфібії), так і внутрішнє (плазуни, птахи, ссавці).
Розвиток прямий або непрямий (амфібії).
Тип Хордові налічує понад 40 тис. тварин, що пристосовані до існування в
різних середовищах (у воді, на суходолі, в повітрі). Хордові тварини є
найважливішими елементам: біогеоценозів. Серед них є травоїдні, хижаки та
види, що харчуються рештками відмерлих тварин. Хордові вживають у їжу
багатьох представників членистоногих, які є шкідниками рослинності. Людина
використовує хордових тварин у їжу, із хутра та шкіри виготовляє одяг,
одомашнює різні види з певною метою.
Тип Хордові поділяють на три підтипи: Оболонники, Безчерепні та Черепні,
або Хребетні. До підтипу Оболонники належать виключно морські тварини, які
ведуть, здебільшого, прикріплений спосіб життя (асцидії). Дорослі особини втра-
чають більшість органів, характерних для хордових, але у вільноплаваючих
личинок цих тварин є і хорда, і нервова трубка, і зяброві щілини.
Підтип Безчерепні.
Клас Головохордові. Ланцетник.
Головохордові (Cephalochordata) — підтип хордових, що разом із
покривниками формує позатаксономічну групу безчерепних (Acrania) і містить
лише один сучасний клас (Leptocardi) і один ряд — Ланцетникоподібні.
Ланцетник — невелика (4—8 см завдовжки) напівпрозора тварина, що
мешкає виключно в морях, веде донний спосіб життя, часто занурюючись у пісок.
Тіло ланцетника стиснене з боків та загострене на передньому та задньому кінцях.
На спинному боці впродовж усього тіла тягнеться спинний плавник, який перехо-
дить у хвостовий плавник, що має ланцетоподібну форму. Останній на черевному
боці переходить у черевні згортки, які тягнуться до передротової лійки, оточеної
численними щупальцями. На спинному боці передньої частини тіла знаходиться
нюхова ямка.
Покриви ланцетника складаються з одношарового епітелію, вкритого
тоненькою кутикулою, та драглистої сполучної тканини.
Опорно-рухова система представлена хордою, яка зберігається упродовж
всього життя, та прикріплених до неї м'язів. М'язи утворюють сеґменти, які
відокремлюються один від одного шарами сполучної тканини. Будова м'язової
системи забезпечує одноманітні рухи — вигинання тіла в той чи інший бік.
Харчується ланцетник планктонними організмами, які постійно надходять у
велику глотку з плином води, через лійку. Вода виходить через зяброві щілини з
обох боків глотки у навколозяброву порожнину, а звідти через спеціальний отвір
— назовні. Частинки їжі залишаються у глотці й переміщуються за допомогою
виростів війчастого епітелію до кишки, у якій є печінковий виріст. Тварини з
таким типом живлення називаються фільтратами. У кишці їжа перетравлюється та
всмоктується. Рештки неперетравленої їжі виводяться назовні через анальний
отвір на черевному боці поблизу хвостового плавника.
Дихання ланцетника відбувається разом з живленням. Коли вода проходить
через зяброві щілини, вона омиває численні міжзяброві перегородки, які містять
велику кількість кровоносних капілярів. Тут розчинений у воді кисень надходить
у кров, а вуглекислий газ поступає у воду, яка переносить у навколозяброву
щілину й виводиться назовні. Частина кисню поглинається через покриви тіла
(шкіряне дихання).
Замкнена кровоносна система характеризується відсутністю серця. Його
функцію виконує черевна аорта, по якій венозна кров тече до зябрових судин. Від
зябрових судин окислена кров надходить до спинної аорти, а від неї через систему
розгалужених судин до всіх органів.
Виділення розчинених продуктів метаболізму здійснюється нефридіями, які
за будовою подібні до метанефридій кільчастих червів. Нефридії розташовані по
всьому тілу та відкриваються у навколозяброву порожнину.
Рефлекси ланцетника прості, є реакція на темряву, дотик, деякі хімічні
подразники. Органи чуття — світлочутливі війки, що розміщені впродовж всієї
нервової трубки, хеморецептори нюхальної ямки, та рецептори дотику,
розташовані на щупальцях та розкидані по поверхні тіла.
Ланцетник — роздільностатева тварина. Парні статеві залози не мають
власних протоків, статеві клітини виходять у навколозяброву порожнину, а звідти
потрапляють назовні. Запліднення зовнішнє, розвиток непрямий. Личинка
ланцетника вільно плаває у товщі води за допомогою численних війок, згодом
осідає на дно та перетворюється на дорослу особину. Ланцетника використовують
у їжу деякі морські тварині. Для людини ланцетник викликає інтерес як об'єкт для
наукових досліджень.
Питання №1
Що таке тип Хордові?
А) Це травини з внутрішнім осьовим скелетом, основу якого становить хорда. Включає в себе
такі підкласи: Покривники та Головохордові.
Б) Це травини з внутрішнім осьовим скелетом, основу якого становить хорда. Включає в себе
такі підкласи: Покривники та Черепні.
В) Це травини з внутрішнім осьовим скелетом, основу якого становить хорда. Включає в себе
такі підкласи: Черепні та Головохордові.
Г) Це травини з внутрішнім осьовим скелетом, основу якого становить хорда. Включає в себе
такі підкласи: Покривники, Черепні та Головохордові.
Питання №2
Оберіть класи що належать до Типу Хордові
А) Клас Круглороті Б) Клас Хрящові риби та Клас Кісткові риби
В) Клас Одностулкові молюски Г) Клас Плазуни
Д) Клас Птахи Е) Клас Ссавці
Є) Клас Двоступкові молюски Ж) Клас Земноводні
Питання №3
Оберіть правильні ознаки Типу Хордові з наступних перелічених
А) Відсутність хвоста. Б) Зовнішній осьовий скелет.
В) Наявність нервової трубки Г) Замкнена кровоносна система
Д) Наявність хвоста Е) Внутрішній осьовий скелет
Є) Глотка бере участь у диханні Ж) Передній відділ травної системи не бере
участі у диханні
Питання №4
Яка кров характерна для Типу Хордові?
А) Лише артеріальна кров Б) Венозна та артеріальна кров
В) Лише венозна кров
Підтип Черепні, або Хребетні.
Надклас Риби.
Риби — це група холоднокровних хребетних тварин, які мають ряд
пристосувань до життя у водному середовищі: парні та непарні плавники, обтічна
форма тіла, шар слизу на поверхні, плавальний міхур (у кісткових риб). Тіло риб,
як правило, вкрите лускою, що виконує захисну функцію.
М'язова система утворена сеґментами посмугованих м’язів, скорочення яких
надає руху хвостовому плавнику. Парні грудні та черевні плавники виконують
функцію стабілізаторів.
Внутрішній скелет складається з черепа, до якого рухом прикріплені нижні
щелепи, хребта й скелета плавників.
Дихання риб здійснюється за допомогою зябр.
Кровоносна система складається з двокамерного серця та одного кола
кругообігу, по якому тече змішана кров.
Травна система прохідна, розділена на рот, ротову порожнину з язиком,
глотку, стравохід, шлунок, тонкий та товстий кишечник. На щелепах, що
оточують рот, є зуби. У перетравленні їжі беруть участь печінка та підшлункова
залоза. Серед риб є як фільтрати, так і травоїдні й хижаки.
Виділення аміаку (кінцевого продукту розпаду амінокислот) здійснюється
через нирки а також через зябри.
Нервова система ускладнена — головний мозок диференційований на п'ять
відділів, розташований у черепі. Спинний мозок розміщений у хребті. Більшість
риб мають добре розвинені органи чуття (зір, слух, дотик, рівновага, нюх й смак).
Особливий орган чуття більшості риб — бічна лінія, яка складається із
заглибленого у шкіру каналу з численними отворами. Завдяки бічній лінії риби
сприймають найслабкіші коливання води.
Риби, зазвичай, — роздільностатеві організми. У невеликої кількості
гермафродитів статеві залози функціонують по черзі, що сприяє запобіганню
самозапліднення. У роздільностатевих форм часто спостерігається статевий
диморфізм. Запліднення буває як зовнішнім, так і внутрішнім. Процес
відкладання самками ікри та подальше її запліднення сім'яною рідиною самця
називається нерестом. Розвиток особин, як правило, прямий. У деяких риб,
наприклад акул, відбувається живородіння.
Для риб характерна значна родючість, наприклад, тріска відкладає декілька
мільйонів ікринок, з яких більша частина гине. Родючість зменшується у видів,
які проявляють турботу про нащадків (будова гнізд, виношування мальків у
ротовій порожнині). Наприклад, лососеві відкладають ікру (2—5 тис. ікринок) у
спеціально побудовані ямки та засипають її камінцями. У живородних риб
кількість нащадків значно менша.
Для багатьох риб на різних етапах життя потрібні різні умови зовнішнього
середовища. Розшукуючи їжу, місце для перенесення зими або нересту, риби
здійснюють значні переміщення — міграції. Деякі морські риби (оселедцеподібні)
час від часу мігрують з відкритого моря до узбережжя або навпаки. Риби, які
мігрують для нересту із моря в річки або із річок в моря, називаються прохідними.
Так, міграція із морів у річки та озера властива лососевим, осетровим, деяким
оселедцеподібним та коропоподібним; на нерест із річок у моря переміщуються
різні види вугрів. Після нересту особини деяких видів риб гинуть (лосось, річний
вугор). Інші повертаються до своїх звичайних місць існування, де активно понов-
люють запаси поживних речовин.
Риби та їх ікра є важливою складовою у харчовому раціоні багатьох тварин
та людини. Жири, що отримують з риб, використовують в медицині, у харчовій
промисловості, а також для технічних потреб. З рибних кісток виготовляють
борошно, яке є гарним мінерально-органічним добривом та цінним додатком до
корму сільськогосподарських тварин. Людина займається промисловим виловом
риби. Найбільшого значення для промислу набули морські риби (оселедець,
камбала, тріска та ін.). Для збереження чисельності риби та з метою збільшення
кількості рибної продукції людина займається штучним розведенням риби.
Деякі риби переносять личинки паразитичних червів; м'ясо вусача є
отруйним для людини; небезпечними в морях є акули, морський йорж,
електричний скат. <|
Надклас Риби поділений на два класи: Хрящові та Кісткові риби.
Клас Хрящові риби.
Цей клас об'єднує риб, які мають повністю хрящовий скелет, що не костеніє
протягом усього життя. Усередині тіла хребців зберігається хорда. Щоб
утримуватись на воді, хрящові риби змушені постійно рухатись, бо в них немає
плавального міхура. Відсутні також зяброві кришки. Кожна зяброва щілина
відкривається з одного боку у глотку, а з іншого — назовні самостійними
отворами з боків голови. Шкіра вкрита плакоїдними лусками, які заходять і
ротову порожнину й виконують функції зубів. Для хрящових риб характерне
внутрішнє запліднення. У деяких видів утворені яйця можуть розвиватися у
зовнішньому середовищі (яйцевідкладення), у деяких — в материнському
організмі, тоді відбувається живородіння малої особини.
Найпоширенішими представниками хрящових риб є акули та скати. Акули
мають добре розвинуті щелепи з численними плакоїдними зубами, які постійно
злущуються та наростають знов. Всі акули — хижаки, небезпечні для людини
(тигрові акула, риба-молот). Найбільші особини досягають 15—20 м завдовжки
(гігантська, китова акули). М'ясо та жир акул використовуються у їжу. Скати
мають сплющене у спинно-черевному напрямку тіло. Шкіра у деяких вкрита
шипами з отруйним слизом. Скати ведуть придонний спосіб життя, часте
занурюються у пісок. Найдрібніший індійський електричний скат має завдовжки
3,5 см, найбільший скат — морський диявол, або манта, у якої розмір плавників
досягає 7 м. Електричні скати здатні виробляти електричний струм напругою від
8 до 220 В за допомогою електричних органів, що є видозміненими м'язами.
На Україні зустрічаються шипуватий скат (морська лисиця) та скат-
хвостокіл.
Клас Кісткові риби.
Представники кісткових риб мають повністю або частково скостенілий
скелет. їхні зябра вкриті кістковими зябровими кришечками. Кісткові риби мають
плавальний міхур, іноді недорозвинений, винятково — легені (дводишні риби).
Для кісткових характерне зовнішнє запліднення. Яйцевідкладення та живородіння
трапляються дуже рідко.
Ряд Осетрові. У представників цього ряду (осетер, білуга, севрюга, стерлядь)
хорда зберігається упродовж всього життя, справжні кістки є лише у черепі.
Суцільного лускового покриву у них немає — великі кісткові щитки п'ятьма ряда-
ми проходять уздовж всього тіла, між ними розміщені дрібні лусочки. Форма тіла,
видовжена, на нижньому боці рилоподібної голови є особливий утвір — рострум,
за допомогою якого осетрові збирають їжу. Осетрові мають велике промислове
значення. Людина вживає їхню ікру та м'ясо. У сучасному світі промисел
осетрових риб обмежений, оскільки їх чисельність значно знизилась. Багато видів
осетрових (стерлядь, білуга чорноморська, осетер атлантичний) занесені до
Червоної книги України.
Ряд Окунеподібні. Окунь річковий. Мешкає у прісних водоймах різного
типу. Тіло складається з голови, тулуба та хвоста. На голові розміщується пара
очей, пара ніздрів, ротовий отвір та зяброві кришки. На тулубі містяться парні
(грудні та черевні) та непарні (спинний та анальний ) плавники. Хвіст
закінчується хвостовим плавником.
Все тіло, за винятком голови, вкрите кістковими лусочками, які
розміщуються правильними рядами, що накладаються один на інший
черепицеподібно. З ростом окуня ростуть і луски, утворюючи річні кільця.
Скелет окуня складається з черепа, хребта та скелета плавників. У скелеті
черепа розрізняють мозковий відділ та зяброво-щелепний. Хребет утворений
хребцями, верхні дуги яких зливаються та утворюють канал, де розміщується
спинний мозок. До нижніх дуг тулубових хребців прикріплюються ребра, а нижні
дуги хвостових хребців зливаються і утворюють канал, у якому проходять
кровоносні судини. Скелет парних плавців складається з поясів та кісткових
променів, скелет непарних — тільки з кісткових променів.
М'язи сеґментовані, основний рух здійснюється завдяки хвостовому плавцю.
Окунь — хижак, його рот має численні зуби. Травна система представлена
ротом, глоткою, стравоходом, шлунком, кишечником, печінкою та підшлунковою
залозою.
У дорослого окуня зв'язок плавального міхура з кишкою
втрачений. Плавальний міхур заповнений газами, кількість
яких може зменшуватись або збільшуватись, регулюючи таким чином питому
масу тіла риби.
Органи дихання — зябра.
Органи виділення — парні нирки, розташовані над плавальним міхуром по
обох боках хребта. Від нирок відходять сечоводи у сечовий міхурець, який
відкривається назовні власною протокою.
Кровоносна та нервова системи типові для риб.
Органи розмноження представлені одним яєчником у самок та двома
сім'яниками у самців. Розмноження окуня починається на другому—четвертому
році життя. Навесні самка відкладає ікринки, які самець поливає сім'яною
рідиною (зовнішнє запліднення). Через два тижні з яєць виходить личинка, яка з
часом стає схожою на дорослого окуня. Живуть
окуні приблизно 10—12 років.
Ряд Кистепері. Латимерія — представник кистеперих риб, їхнє тіло досягає
180 см завдовжки, а маса — близько 90 кг. Вона має парні плавці, які слугують не
тільки для плавання, а й для пересування по ґрунту. Має легеню, яка заповнена
жиром та не пов'язана з диханням. Встановлено, що латимерія є нащадком
викопних кистеперих риб, усяких разом з зябрами утворилась легеня — виріст
кишечнику (дводишні). Палеонтологічні дослідження свідчать про те, що
п'ятипала кінцівка розвинулась з плавців кистеперої риби.
Питання №1
Скелет хрящових риб складається з таких відділів:
А) Череп, хребет, пояси кінцівок Б)Череп, хребет, пояси кінцівок, вільнікінцівки
В) Череп, хребет Г) Череп, хребет, вільні кінцівки
Питання №2
Куди відкриваються всі вивідні протоки хрящових риб?
А) Назовні кожна своїм отвором Б) Назовні двома отворами В) У порожнину тіла Г) У клоаку
Питання №3
Який орган чуття використовують кісткові риби для орієнтації у воді, за рахунок сприйняття
вібрацій та рухів?
А) Очі Б) Бокову лініюВ) Середнє вухо Г) Нюх
Питання №4
Кровеносна система система у риб має:
А) Одне коло кровообігу, двокамерне серце Б)Одне коло кровообігу, трикамерне Серце
В) Два кола кровообігу, двокамерне серце Г) Два кола кровообігу, трикамерне серце
Питання №5
Видільна система риб представлена:
А) Парними нирками Б) Непарними ниркамиВ) Протонефридіями
Питання №6
У скелеті кісткових риб, порівняно з хрящовими, з'явилися:
А) Ребра, зяброва кришка Б) Зяброва кришка, зяброві дуги
В) Ребра, плавці Г) Зяброва кришка, плавці
Питання №7
Встановіть у правильній послідовності цикл розвитку кісткових риб.
1. Ікринка
2. Мальки
3. Личинки
4. Доросла особина
Питання №8
Які з особливостей характерні для кісткових риб (декілька правильних):
А) плавальний міхур Б) 5-7 зябрових щілин
В) скелет хрящовий Г) зябра прикривають зяброві кришки
Питання №9
Яке дихання притаманне дорослим особинам амфібій?
А) Зяброве Б) Легеневе
В) Шкірний газообмін Г) Дихання відсутнє
Які з представлених особливостей відносяться до пуголовків земноводних?
А) Хвіст Б) Швидка регенераціяВ) Диханя легенями Г) Можливість резонування
У якої риби відсутній плавальний міхур?
А) А. карася Б) Б. ОкуняВ) В. Ската Г) Г. Оселедця
Який відділ мозку найкраще розвинений у риб?
А) А. Мозочок Б) Б. Довгастий мозокВ) В. Середній мозок Г) Г. Проміжний мозок
Який орган допомагає рибам орієнтуватись у просторі?
А) А. Плавальний міхур Б) Б. Хвостовий плавецьВ) В. Бічна лінія Г) Г. Луска
Як називається личинка земноводних?
А) А. Німфа Б) Б. ФінаВ) В. Імаго Г) Г. Пуголовок
Яке серце жаби?
А) А. Двокамерне, у серці кров змішана Б)Трикамерне, у шлуночку кров
Змішана В)Трикамерне, у шлуночку кров артеріальна
Г) Г. Двокамерне, у серці кров змішана
Яка особливість дозволила земноводним пристосуватися до життя на суходолі?
А) А. Наявність нирок Б) Б. наявність плавальних перетинок
В) В. Наявність повік Г) Г. Відсутність луски
Яка тварина має такі ознаки: живе у грунті, тіло червоподібне, шкіра гола, вкрита слизом,
серце має три камери, кінцівки відсутні
А) А. Дощовий черв’як Б) Б. веретільниця ламка
В) В. Черв’яга кільчаста Г) Г. Тритон звичайний
Відео
КЛАС ЗЕМНОВОДНІ (АМФІБІЇ).
Земноводні — перші наземні хордові, які ще зберегли зв'язок з водним
середовищем, де відбувається їх розмноження. Земноводні, як і риби, —
холоднокровні тварини. Тіло земноводних розділене на голову, тулуб, хвіст (у
деяких відсутній) та дві пари кінцівок. На голові розміщуються органи чуття (очі,
вуха, ніздрі).
Покриви представлені голою шкірою, багатою на слизові; залози.
Скелет складається з черепа, хребта, скелета вільних кінцівок та скелета
їхніх поясів. Скелет хребта поділений на відділи: шийний (1 хребець), тулубовий
(7—10 хребців з короткими відростками), крижовий (1 хребець) та хвостовий
(різна кількість хребців). Передня кінцівка складається з плеча (плечова кістка),
передпліччя (ліктьова та променева кістки) та кисті (кістки зап'ястка, п'ястка,
фаланги пальців). Пояс передніх кінцівок складається з парних лопаток,
воронячих кісток, ключиць та однієї кістки грудини. Задня кінцівка побудована із
стегна (стегнова кістка), гомілки (велика та мала гомілкові кістки) та стопи
(передплесна, плесна та фаланги пальців). Пояс задньої кінцівки утворений
трьома парними кістками (сідничними, клубовими й лобковими) та приєднаний
до крижового хребця. Кістки скелета містять червоний кістковий мозок.
М'язова система добре розвинута, особливо це стосується м'язів вільних
кінцівок. М'язи поділяються на м'язи-антагоністи та м'язи-синергісгпи.
Земноводні, здебільшого, — хижаки. Живляться комахами. Травна система
складається з ротоглоткової порожнини з м'язовим язиком і зубами, стравоходу,
шлунка, тонкого, товстого та прямого кишечника, який закінчується в клоаці (роз-
ширена частина кишки, у яку відкриваються протоки сечової та статевої систем).
Земноводні перетравлюють їжу під дією слинних залоз, підшлункової, залози,
печінки. Секрет слинних залоз не містить травних ферментів, за його допомогою
їжа змочується та розчиняється. До ротоглоткової порожнини відкриваються
Євстахієві труби, внутрішні ніздрі та гортанна щілина.
Дихання здійснюється за допомогою вологої шкіри та легенів.
Кровоносна система замкнена. У дорослих тварин серце трикамерне,
складається з двох передсердь та одного шлуночка. Із шлуночка змішана кров
потрапляє в артерії та судини великого кола кровообігу і розноситься по всьому
тілу та в судини малого кола кровообігу, який проходить через легені. Від легень
артеріальна кров повертається до лівого передсердя. Венозна кров надходить по
венах до правого передсердя. Сюди ж потрапляє кров, яка збагатилась киснем у
процесі газообміну у шкірі, (артеріальна кров), тобто у правому передсерді
земноводних кров змішується. Завдяки особливій будові шлуночка подальшого
змішування крові не відбувається, як наслідок до легень надходить найбідніша на
кисень кров, до різних внутрішніх органів— змішана кров, до головного мозку —
найбільш насичена киснем кров.
Органи виділення представлені двома нирками, від яких відходять сечові
протоки, що вливаються у сечовий міхур. Сечовивідний проток міхура
відкривається у клоаку.
Нервова система, порівняно з рибами, має більш розвинутий передній відділ
головного мозку, у якому розрізняють великі півкулі. Органи чуття — бокова
лінія, очі з повіками, органи слуху, органи рівноваги та органи хімічного чуття.
Земноводні — роздільностатеві тварини. Запліднення, здебільшого,
зовнішнє. Розвиток, як правило, непрямий. Личинки розвиваються у воді та
подібні за будовою до риб.
У земноводних спостерігається здатність до регенерації окремих частин тіла.
Земноводні, загалом, дуже поширені, але їх розповсюдження обмежене
умовами довкілля. Вони потребують достатню високої температури повітря та
води, наявності водоймищ, значної вологості повітря, відповідного хімічного
складу ґрунту та води. Тому найбільша кількість земноводних знаходиться у
тропічних лісах.
Земноводні відіграють велику роль у природі та в житі людини. Вони
знищують багато безхребетних, з яких велика кількість — шкідники
сільськогосподарських рослин. Земноводних вживають у їжу багато тварин та
людина. З деяких земноводних дістають отруту, яку використовують для
виготовлення ліків.
Клас Земноводні налічує близько 2,5 тис. видів, які об'єднуються у три ряди:
Безхвості, Хвостаті та Безногі.
Ряд Безхвості. Жаба.

Жаба має короткий тулуб без хвоста її задні кінцівки видовжені розвинуті
краще ніж передні, мають плавальні перетинки. На передніх кінцівках є чотири
пальці. Шкіра вкрита слизом, має зелене або буре забарвлення.
Скелет відрізняється наявністю уростиля — видовженої кістки, що
утворилась внаслідок зростання 12 хвостових хребців. Череп широкий і
плоский.
У ротовій порожнині жаби знаходиться довгий язик, який прикріплений до
дна ротоглотки своїм переднім кінцем. Задній кінець може вільно викидатися з
рота та за допомогою клейкої речовини захоплювати здобич. Ковтанню їжі у жабі
сприяють очні яблука, які за допомогою особливих м'язів можуть втягуватись у
ротоглотку. Будова травної, кровоносної, дихальної та видільної систем типова
для усіх земноводних.
Жаба має добре розвинутий голосовий апарат, утворенні голосовими
зв'язками.
Жабам властивий статевий диморфізм — самці мають голосові мішки
(резонатори) та горбики на внутрішньому пальці передніх кінцівок. За допомогою
резонаторів самці підсилюють свій голос під час періоду розмноження. Після
зовнішнього запліднення через 15—20 діб із ікринки виходить личинка —
пуголовок. Пуголовок має одне коло кровообігу та двокамерне серце; дихає
спочатку зовнішніми зябрами, які поступово перетворюються на внутрішні.
Пуголовок має бічну лінію, самостійно живиться водоростями та найпростішими.
Він швидко росте та зазнає значних метаморфозів. У нього відростають кінцівки,
зникають хвіст та зябра перебудовується кровоносна система, змінюється процес
травлення у зв'язку з переходом на інший тип їжі. Як правило, пуголовку потрібно
2—3 місяці для остаточного перетворення на дорослу жабу.
В Україні із ряду безхвостих поширені озерна жаба, гостроморда та трав'яна
жаби, часникова жаба, зелена та звичайна ропуха, квакша та ін.
Ряд Хвостаті.
Представники цього ряду (тритони, саламандри) відзначаються наявністю
хвоста та однаковими короткими кінцівками. Шкірні залози деяких саламандр
виділяють отруйні речовини, їхня шкіра має попереджаюче забарвлення. У деяких
представників упродовж усього життя зберігаються зябра.
Ряд Безногі.
До цього ряду належать черв'яги, які живуть у тропічних країнах. Вони зовні
нагадують черв'яка, бо не мають кінцівок. Черв'яги живуть у ґрунті та живляться
рослинними рештками.
Питання №1
Укажіть, як називається наука про земноводних:
А) Іхтіологія Б) БатрахологіяВ) Герпетологія Г) Орнітологія
Питання №2
Шкіра у земноводних:
А) Має одноклітинні слизові залози і луску Б) Гола, має багатоклітинні слизові залози
В)Суха, має рогові пластинки, щетинки та луску Г) Суха, має пір'я
Питання №3
Хребет у земноводних поділяється на відділи:
А) Тулубовий і хвостовий Б)Шийний, грудний, крижовий іхвостовий
В)Шийний, грудний, поперековий,крижовий і хвостовий
Г)Грудний, поперековий, крижовий і хвостовий
Питання №4
Серце у земноводних:
А) Двокамерне: передсердя та шлуночок
Б)Серце трикамерне: ліве та праве передсердя і шлуночок
В)Трикамерне: ліве та праве передсердя і шлуночок з неповною внутрішньою перегородкою
Г)Чотирикамерне: ліве та праве передсердя, лівий та правий шлуночки
Питання №5
Легені у земноводних:
А) Відсутні Б) Комірчасті В) Мішкоподібні Г) Губчасті
Питання №6
Шийний відділ хребта земноводних складається з хребців:
А) Одного Б) Двох В) Трьох Г) Семи
Питання №7
Найкраще у головному мозку земноводних розвинений відділ:
А) Передній Б) Проміжний В) Середній Г) Мозочок
Питання №8
У середньому вусі земноводних слухових кісточок:
А) Одна Б) Дві В) Три Г) Немає
Питання №9
Для личинки жаб не характерна така ознака, як:
А) Два кола кровообігу Б) Серце двокамернеВ) Зяброва дихання Г) Водний спосіб життя
Процес перетворення личинки на дорослу істоту називається:
А) Ароморфоз Б) МетаморфозВ) Регенерація Г) Неотенія
Ряд земноводних з видовженим тілом, у яких є добре виражений хвостовий відділ і переважно
однакові кінцівки, - це:
А) Безногі Б) ХвостатіВ) Безхвості Г) Головоногі
Ряд земноводних з коротким тілом, у яких хвостовий відділ не виражений, задні кінцівки
розвинені набагато краще за передні, часто мають плавальні перетинки між пальцями, - це:
А) Безногі Б) БезхвостіВ) Хвостаті Г) Головоногі
Земноводні, які живуть на деревах і кущах, - це:
А) Кумки Б) КвакшіВ) Ропухи Г) Тритони
Ряд земноводних червоподібним видовженим із кільцеподібними перехватами тілом, яке
позбавлене кінцівок і хвоста, - це:
А) Безногі Б) БезхвостіВ) Хвостаті Г) Головоногі
До Червоної книги України занесено такий вид земноводних, як:
А) Жаба гостроморда Б) Тритон гребінчастий
В) Саламандра плямиста Г) Ропуха звичайна
Очі земноводних захищають повіки:
А) Одна Б) ДвіВ) Три Г) Повік немає
У тілі земноводних розрізняють:
А) Голову, тулуб Б) Голову, тулуб, інколи хвіст
В) Голову, крижі, хвіст Г) Голову, шию, тулуб, хвіст
У тілі земноводних розрізняють:
А) Голову, тулуб Б) Голову, тулуб, інколи хвіст
В) Голову, крижі, хвіст Г) Голову, шию, тулуб, хвіст
Розмноження та розвиток амфібій відбувається:
А) Тільки у воді Б) Тільки на суші
В) Спочатку у воді, потім на суші
Г) Спочатку на суші, потім у воді
Шкіра земноводних:
А) Гола Б) Вкрита кутикулоюВ) Вкрита роговою лускою Г) Не має слизових залоз
Укажіть іншу назву класу Земноводних:
А) Плазуни Б) СаламандриВ) Амфібії Г) Амфісфери
Укажіть, який із відділів не входить до складу хребта земноводних:
А) Шийний Б) ГруднийВ) Тулубовий Г) Крижовий
Укажіть, що є ароморфозом земноводних:
А) Два кола кровообігу Б) Розвиток з метаморфозомВ) Щелепи Г) Кулястий кришталик
Укажіть, що є ароморфозом земноводних:
А) Щелепи Б) Розвиток з метаморфозом
В) Внутрішнє вухо Г) Середнє вухо
Для деяких хвостатих земноводних властиве явище:
А) Міотомії Б) Постенії В) Неотомії Г) Неотенії
Відео
КЛАС ПЛАЗУНИ.
Плазуни — холоднокровні наземні тварини, розмноження яких не пов'язане з
водою, а відбувається на суші. Більшість із них мешкають на суходолі, але є й
вторинноводні форми, які виходять на суходіл під час розмноження. Незалежність
розмноження від водного середовища обумовлена формуванням навколо зародка
захисних та поживних оболонок у складі яйця.
Тіло плазунів поділяється на голову, шию, тулуб, хвіст та кінцівки, які
розташовані по боках тулуба. У деяких кінцівки відсутні.
Покриви мають зовнішній шар, що складається з рогових лусок, щитків, або
пластинок. Він захищає не тільки від механічних пошкоджень, а й від втрати
вологи, що є важливим набуттям для існування на суходолі. Роговий покрив не
розтягується, тому у плазунів під час росту спостерігається линяння.
Скелет складається з черепа, хребта, скелета вільних кінцівок та їхніх поясів.
Хребет розділений на п'ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий та
хвостовий. Хребці грудного відділу мають ребра та разом з грудиною утворюють
грудну клітку (у змій її немає). Будова вільних кінцівок та їхніх поясів аналогічна
будові скелета земноводних, тільки кількість фалангів пальців — п'ять.
М'язова система більш ускладнена. Поява міжреберних м'язів обумовлює
механізм дихання.
Травна система починається з ротової порожнини, яка у крокодилів та
черепах відокремлена кістковим піднебінням, що забезпечує можливість дихання
під час харчування. За ротовою порожниною розташована глотка, далі —
стравохід, шлунок та диференційований кишечник, який відкривається у клоаку.
Між тонкою та товстою кишкою є зачаток сліпої кишки. Усі травні залози
(слинні, підшлункова) виділяють травні ферменти. Є печінка з жовчним міхуром.
Зуби прості, недиференційовані, призначені лише для захоплення й при-
тримування здобичі.
Кровоносна система складається з двох кіл кровообігу. Серце трикамерне з
неповною перегородкою у шлуночку.
Кров змішана.
Дихальна система складається з ускладнених дихальних шляхів (трахея,
бронхи) та легень, які мають численні перетинки, що збільшують поверхню
газообміну.
Видільна система представлена парними богоподібними нирками, сечоводи
яких разом з протокою сечового міхура відкриваються у клоаку.
Нервова система ще більше ускладнена. Великі півкулі мають кору, яка
складається із сірої речовини. Добре розвинутий мозочок. Очі захищені трьома
повіками, характеризуються досконалим механізмом акомодації. Є органи нюху,
смаку, слуху, шкірно-м'язового відчуття. Органом дотику служить язик, який
може далеко висуватися з ротової порожнини.
У плазунів ускладнюються форми поведінки (турбування про нащадків,
шлюбна поведінка, побудова гнізд та нір тощо), легко формуються умовні
рефлекси.
Усі плазуни — роздільностатеві тварини. Статеві органи (яєчники та
сім'яники) парні, їхні протоки відкриваються у клоаку. Запліднення внутрішнє. В
тілі самки формуються яйця, які мають декілька зовнішніх міцних оболонок, що
захищають зародок від механічних пошкоджень та висихання, а також
забезпечують газообмін із зовнішнім середовищем. Живлення зародка
здійснюється за рахунок поживних речовин жовтка. Для плазунів характерний
прямий розвиток.
Плазуни є важливими складовими біогеоценозів, вони регулюють
чисельність деяких безхребетних та гризунів, які часто шкодять сільському
господарству. Певні види плазунів (черепахи, змії) та їхні яйця людина вживає у
їжу. Із деяких змій дістають отруту, що йде на виготовлення лікарських
препаратів. Шкіру плазунів використовують для виготовлення різноманітних
речей.
Відомо близько 8 тис. видів плазунів, які широко розповсюджені на суходолі
та у водному середовищі. До класу Плазуни належать такі ряди: Лускаті,
Крокодили, Черепахи, Першоящери (стародавні плазуни).
Ряд Лускаті.
Ряд Лускаті об'єднує ящірок, хамелеонів та змій, у яких поверхня тіла вкрита
лусками.
Ящірки відзначаються добре розвиненими п'ятипалими кінцівками,
рухливими повіками та барабанною перетинкою у середньому вусі. Поширена на
Україні ящірка прудка, або зелена, здатна до регенерації хвоста, який може
відкидати у разі небезпеки. На зиму вона ховається у різних пустотах ґрунту та
впадає у сплячку. Найбільшими ящірками є варани, тіло яких може досягати 4 м
завдовжки.
У змій атрофовані кінцівки та їхні пояси, а також груднина. Хребет може
складатися з 400 хребців. Барабанної перетинки та повік немає. Завдяки особливій
будові черепа вони здатні дуже широко розкривати рот. Отруйні змії на верхній
щелепі мають два отруйних зуба з борозенками, по яких під час кусання здобичі
стікає отрута. На Україні зустрічаються вуж, мідянка, жовтопуз, деякі полози, а
також отруйні гадюки (звичайна та степова).
Хамелеони пристосовані до життя на деревах. Вони мають чіпкий хвіст та
довгі пальці, якими охоплюють гілки. Здатні до зміни забарвлення шкіри в
залежності від зовнішнього середовища.
Ряд Черепахи.
Ці тварини характеризуються наявністю рогового панцира, який складається
з верхньої та нижньої половин. Грудна клітина у черепах нерухома, дихання
здійснюється завдяки рухам кінцівок та шиї. Зуби у черепах відсутні. Усі
черепахи розмножуються на суходолі, характеризуються необмеженим ростом та
значною тривалістю життя (до 150 років). Існують як сухопутні, так і водяні
черепахи. На Україні зустрічається один вид — черепаха болотяна.
Ряд Крокодили.
Крокодили мають чотирикамерне серце, але кров у них змішана. Ці тварини
пристосовані до напівводного способу життя: мають перетинки між пальцями для
плавання, клапани, що закривають ніздрі та вуха під час ниряння; відокремлену
носову порожнину. На суходіл крокодили виходять для відпочинку та
розмноження. Представникам цієї групи тварин властива турбота про нащадків.
Майже усі крокодили, алігатори, гавіали занесені до Міжнародної Червоної книги
та підлягають охороні.
Стародавні плазуни.
Викопні плазуни були розповсюджені у мезозойську еру. Вони були
пристосовані до життя на суходолі (динозаври, звірозубі ящери), у воді
(іхтіозаври), повітрі (літаючі ящери). Динозаври — різноманітна група стародав-
ніх плазунів, серед яких були тварини розміром з невелику курку та величезні
особини до 30 м заввишки. Серед них були і хижаки, і травоїдні. Пересувались
динозаври або на усіх чотирьох кінцівках, або за допомогою двох задніх та
хвоста.
Звірозубі ящери відрізнялись від динозаврів диференційованими зубам.
Стародавні плазуни вимерли до початку кайнозойської ери
за зміни умов довкілля.
Питання №1
Наука, що вивчає плазунів, називається:
А) Іхтіологія Б) Батрахологія В) Герпетологія Г) Орнітологія
Питання №2
Шкіра у плазунів:
В)Суха, має рогові пластинки, щитки і лускуГ) Суха, має пір'я
Питання №3
Хребет у плазунів поділяється на відділи:
А) Тулубовий і хвостовий Б) Шийний, грудний, крижовий і хвостовий
В) Шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий
Г) Грудний, поперековий, крижовий і хвостовий
Питання №4
Серце у плазунів:
А) Двокамерне: передсердя та шлуночок
Б) Трикамерне: ліве та праве передсердя і Шлуночок
В) Трикамерне: ліве та праве передсердя і шлуночок із неповною внутрішньою перегородкою
Г) Чотирикамерне: ліве та праве передсердя, лівий та правий шлуночки
Питання №5
Легені у плазунів:
А) Відсутні Б) Мішкоподібні В) Комірчасті Г) Губчасті
Питання №6
Крокодили мають чотирикамерне серце, але не є теплокровними, тому що у них венозна і
артеріальна кров змішується:
А) У правому передсерді Б) У правому шлуночку В) У лівому шлуночку Г) Поза серцем
Питання №7
Адаптація крокодилів до напівводного способу життя виявляється в такій ознаці, як:
А) Чотирикамерне серце Б) Зуби мають корені
В) Розташування ніздрів і очей над поверхнею голови Г) Тазові нирки
Питання №8
Ряд плазунів з кістковим панцирем, у якому міститься тіло, - це:
А) Черепахи Б) Лускаті
В) Крокодили Г) Дзьбоголові
Питання №9
У черепах немає:
А) Клоаки Б) Зубів В) Легень Г) Хвоста
Група лускатих, у яких тулуб сильно стиснутий із боків, коротка шия, пальці у вигляді клешень
та чіпкий хвіст, - це:
А) Змії Б) Ящірки В) Хамелеони Г) Алігатори
Укажіть, яка із змій є найбільшою у світі:
А) Коробівська кобра Б) Анаконда В) Ефа Г) Гюрза
До крокодилів не належать:
А) Алігатори Б) Гавіали В) Каймани Г) Варани
У Червону книгу України занесений:
А) Гекон кримський Б) Варан індонезійський
В) Черепаха зелена Г) Пітон сітчастий
Укажіть, які ознаки НЕ характерні для зовнішньої будови плазунів:
А) Кінцівки розміщені під тулубом Б) Відділи тіла: голова, шия, тулуб, хвіст
В) Шкіра гола, волога, вкрита слизом Г) Обидві пари кінцівок п'ятипалі
Укажіть ознаки, характерні для плазунів:
А) Хрящовий скелет, зяброві мішки Б) Зовнішнє запліднення, двокамерне серце
В) Розвиток зародка на суші, трикамерне серце
Г) Наявність плавців, зябер
Укажіть сезонне явище, не характерне для плазунів:
А) Нерест Б) Період розмноження В) Сезонна міграція Г) Сплячка
Травна система плазунів має такі ознаки:
А) Шлунок чотирикамерний Б) Зуби диференційовані, мають корені
В) Починається ротовою порожниною і закінчується клоакою
Г) Печінка і підшлункова залоза відкривається у дванадцятипалу кишку спільною протокою
Позначте представника ряду Лускатих:
А) Болотна черепаха Б) Гавіал В) Гадюка степова Г) Китайський алігатор
Укажіть, чим крокодили відрізняються від інших рептилій:
А) Зуби диференційовані Б) Очі мають три повіки
В) Серце чотирикамерне Г) Наявність рухомого хвоста
Укажіть, яка рептилія здатна до автономії:
А) Ящірка прудка Б) Крокодил нільський В) Гадюка степова Г) Черепаха болотна
Виберіть з переліку ознаки, не характерні для нервової системи плазунів:]
А)Мозочок розвинений краще, ніж у земноводних
Б) Півкулі головного мозку вкриті корою
В) Головний мозок має чотири відділи Г) Передній мозок містить нюховий центр
Виберіть з переліку ознаки, НЕ характерні для крокодилів:
А) Серце чотирикамерне Б) Мають шкірне дихання
В)Між пальцями задніх кінцівок є плавальні перетинки
Г) Є спеціальні клапани, що закривають слухові отвори та ніздрі під час пірнання
Укажіть, які з названих плазунів не мають грудної клітини:
А) Ящірки Б) Крокодили В) Змії Г) Черепахи
Укажіть ознаки, характерні для плазунів:
А) Двокамерне серце Б) Трахея не розгалужується на бронхи
В) Легені відсутні Г) Трахея розгалужується на два бронхи
Органом дихання крокодилів є:
А) Зябра Б) Легені
В) Трахеї і шкіра Г) Шкіра
відео
КЛАС ПТАХИ
Загальна характеристика класу.
Птахи — це високо спеціалізована група хребетних тварин, організм яких
має різні пристосування до польоту.
Морфологічно птахи характеризуються тим, що їхнє тіло вкрите перами
(рогові утвори), передні кінцівки перетворені; в крила, кістки пневматичні
(порожнисті), череп з одним потиличним виростком, серце чотирьохкамерне з
однією правою дугою аорти. Зубів немає, і вони функціонально заміщуються
роговим дзьобом. Прогресивні риси організації птахів, якими вони принципово
відрізняються від плазунів, такі: вищий рівень розвитку нервової системи, отже —
різноманітніша та досконаліша пристосувальна поведінка; висока і стала
температура тіла, пов'язана із значно більшою інтенсивністю обміну речовин і
терморегуляцією; здатність пересуватись, у повітрі, не втрачаючи здатності
пересуватись по твердому субстрату; значно досконаліше розмноження
(висиджування яєць і вигодовування пташенят).
Зараз налічують близько 8 тисяч видів птахів.
Птахи, як і ссавці, належать до теплокровних організмів. Температура
їхнього тіла, яка підтримується складною системою терморегуляції, залишається
постійною навіть при різких змінах температури зовнішнього середовища. Це
пояснює високу активність птахів протягом усього року.
Тіло птахів поділене на голову, шию, тулуб, передні і задні кінцівки та хвіст.
На голові розташовані органи чуття: очі, вуха, смакові органи (у ротовій
порожнині). Щелепи позбавлені зубів і вкриті роговими чохлами, що утворюють
дзьоб. Шия птахів відзначається великою рухливістю, а тіло має сталу форму, що
створює міцну нерухому основу крилам під час польоту. Передні кінцівки
видозмінені в крила. Уся вага тіла сидячого птаха, або того, що пересувається по
субстрату, падає на задні кінцівки — ноги, що звичайно мають чотири пальці.
Хвіст сильно укорочений і має віяло кермових пер.
Шкіра птахів тонка, суха, позбавлена шкірних залоз, крім особливої
куприкової залози, розташованої в основі хвоста, — виділеннями цієї залози
птахи змазують пера. Пера ї (крім пуху) складаються з пенька, стовбура й
опахала. Пеньок — частина стовбура, що занурена в шкіру. Опахало пера
утворюють борідки першого порядку, від яких розходяться в обидва боки борідки
другого порядку. Вони мають дрібні гачечки, що зчіплюють борідки одну з одною
— так утворюється пружна пластинка опахала. У пуху стрижень скорочений, і
борідки відходять віником від загальної основи. Розрізняють такі типи
пер: махові — великі тверді пера, що складають літальну площину
крила; кермові — великі і пружні пера, що утворюють віяло хвоста; контурні —
дрібні і м'які пера, що вкривають тіло птахів і визначають, його контури; пухові —
дрібні перинки без стовбурів у вигляді пензлика, що розташовуються під
контурними перами. Махові і кермові пера підтримують птаха під час польоту.
Контурні і пухові сприяють збереженню постійної температури тіла.
Періодично пір'я випадає і змінюється новим — це процес линяння. Характер
линяння у птахів різний. Хижі і комахоїдні птахи, які ловлять здобич у повітрі,
линяють поступово, не втрачаючи здатності до польоту. У гусячих махові пера
випадають майже одночасно, і вони тривалий час не можуть літати.
Мускулатура птахів більш диференційована, ніж у риб, земноводних і
плазунів, що зумовлено значно складнішими рухами при польоті, ходінні, лазінні,
добуванні поживи.
Найбільші м'язи (великі і малі грудні), які надають руху кінцівкам,
розташовуються на тулубі, а до кінцівок йдуть сухожилки. Заслуговує на увагу
наявний у деяких птахів обхідний м'яз. Він починається на тазі, тягнеться вздовж
стегна і далі у вигляді тяжа перекидається через коліно і потім з'єднується зі
згиначем пальців. Птах, що сів на гілку, згинає коліна і цим натягує обхідний м'яз,
отже, і згиначі пальців, які, стискуючись, міцно обхоплюють гілку. Чим нижче
присідає птах, тим дужче натягується обхідний м'яз і тим сильніше пальці
обхоплюють гілку. Добре розвинута мускулатура шиї забезпечує велику
рухливість голови.
Скелет птахів легкий і міцний. Легкість забезпечується порожнистістю
більшості кісток, міцність — зростанням кісток ще на ранніх стадіях життя.
Скелет птахів складається з черепа, хребта, грудної клітки, плечового і
тазового поясів кінцівок і кісток крил і ніг. Череп відрізняється від черепа
плазунів великим обсягом мозкової коробки і очноямкових западин, що пов'язане
з розвитком головного мозку (переважно його півкуль) і великими очними
яблуками. Щелепи, як правило, дуже витягнуті, їхні кістки зростаються між
собою, завдяки чому утворюється досконалий хапальний апарат. Шийний відділ
хребта складається з різної кількості хребців, які рухливо з'єднуються один з
одним, що зумовлює більшу рухливість шиї. Навпаки, хребці тулуба нерухомі і
частково зрощені. Хвостовий відділ закінчується вертикальною куприковою
кісткою, до якої прикріплюються кермові пера. Грудна клітка утворена ребрами і
грудниною, на якій здіймається кістковий гребінь — кіль; Кіль збільшує площу
поверхні груднини для прикріплення великої маси грудних м'язів, які надають
руху крилам.
Плечовий пояс скелета складається з трьох пар кісток: вузьких лопаток, що
лежать вздовж хребта; міцних воронячих кісток (коракоїдів), за допомогою яких
крило з'єднується з грудниною; ключиць, які зростаються нижніми кінцями і
утворюють «вилочку», що надає поясові особливої пружності. Скелет крила
складається з усіх типових для п'ятипалої
кінцівки відділів. Плече і передпліччя істотних змін не зазнали, а кисть значно
видозмінена. Зап'ясток редукований. П'ясток складається з двох видовжених
кісток, які зрослись і утворюють складну п'ястково-зап'ясткову кістку. Із пальців
збереглися лише три: другий, третій і четвертий, у яких по
1—2 фаланги. Відділи кінцівок можуть рухатися лише в одному напрямку - в
площині крила, складаючи і розкладаючи його. При польоті крило рухається як
єдине ціле, чим досягається його більша стійкість,
Тазовий пояс складається з трьох пар зрощених кісток, які не з'єднуються
знизу, що пов'язане з тим, що крізь нього проходять великі яйця. Скелет задньої
кінцівки складається із стегнової кістки, гомілки та кісток стопи. Окремі кістки
стопи зростаються в одну кістку — цівку. У більшості птахів чотири пальці на
нозі: один спрямований назад, три —
вперед.
Центральна нервова система птахів відрізняється від нервової системи
плазунів більшим об'ємом головного мозку. Найбільшими є півкулі кінцевого
мозку, середній мозок і мозочок. Розвиток кінцевого мозку пов'язаний з тим, що в
його півкулях розташовані центри управління різними діями тварини, а життєві
функції птахів значно складніші, ніж у плазунів. Великий розмір середнього
мозку зумовлений розвитком зорових часток. Зір у птахів досягає великої
гостроти і досконалості. Розвиток мозочка у птахів зумовлений значенням цього
відділу у координації руху всіх м'язів тварини і в польоті. У птахів добре
розвинуті органи зору, їхнє око має подвійну акомодацію (зміна кривизни
кришталика і зміна; відстані від кришталика до сітківки). Крім того, вони добре і
розрізняють кольори. Орган слуху утворюють внутрішнє, середнє і зовнішнє
вухо. Зовнішнє вухо має слуховий прохід, і що закінчується барабанною
перетинкою. Слух у птахів дуже і тонкий. Органи нюху розвинуті слабо.
Травна система птахів має своєрідні риси, їхні щелепи без зубів і вкриті
роговими чохлами, які утворюють на верхній , щелепі наддзьобок, а на ижній —
піддзьобок. Така видозміна щелеп значно зменшує їхню масу й масу усього
черепа. Дзьоб допомагає птаху захоплювати й утримувати поживу, але жувати
ним птахи не можуть, тому заковтують їжу нерозжованою. Їжа проходить із
глотки до стравоходу. У деяких птахів (хижих, курячих, голубів) стравохід
утворює розширення — воло, в якому тимчасово перебуває і частково пере-
травлюється їжа. Стравохід веде до тонкостінного залозистого шлунка, в якому
їжа зазнає впливу секрету травних залоз — шлункового соку. Далі їжа потрапляє
у мускульний шлунок, стінки якого вислані твердою оболонкою — зроговілою
кутикулою. Тут пожива перетирається завдяки рухам стінок шлунка, а також під
дією проковтнутих камінців, які відіграють роль жорен. Тонкий відділ кишечнику
відносно довгий, довжина товстої кишки невелика. У тонку кишку відкриваються
протоки печінки і підшлункової залози, секрети яких разом з кишковим соком
відіграють важливу роль у перетравленні їжі. Коротка товста кишка не накопичує
калових мас, і випорожнення виводяться з кишечника часто, що полегшує масу
тіла.
Слід відзначити, що процес перетравлення їжі у птахів іде дуже активно і
продовжується у зерноїдних птахів звичайно 2—3 години, а у комахоїдних — ще
швидше.
Органи дихання у птахів пристосовані до польоту і являють собою легені з
розвинутими повітроносними шляхами і повітряними мішками. Гортанна щілина
веде до трахеї, верхня частина якої утворює гортань. Верхня гортань у птахів не є
голосовим апаратом. Його функцію виконує нижня гортань, розташована у місці
поділу трахеї на бронхи. Легені у птахів — губчасті утвори. У них бронхи
розгалужуються, частина розгалужень виходить за межі легенів і розширюється у
повітряні мішки, обсяг яких перебільшує обсяг легень. Акт дихання у птахів, які
рухаються по землі, здійснюється за рахунок руху грудної клітки. При польоті
груднина фіксується нерухомо, і роль насосу виконують лише повітряні мішки.
При підніманні крил вони розтягуються, і повітря з силою всмоктується у легені і
мішки. Під час вдиху це повітря проходить через легені так швидко, що не
встигає віддати у кров весь кисень. Тому у повітряні мішки потрапляє повітря,
багате на кисень. При опусканні крил відбувається видих, і через легені
продувається повітря з мішків з великим вмістом кисню. Це явище має назву
подвійного дихання: кров окиснюється в легенях при вдиху і видиху. Отже, чим
сильніше птах махає крилами, тим сильніше він дихає. Повітряні мішки
запобігають перегріванню організму при польоті, бо відносно холодне повітря
обтікає майже всі органи. Вони також зменшують тертя між органами і питому
вагу тіла.
Серце в птахів чотирикамерне (два шлуночка і два передсердя). У правій
частині серця знаходиться венозна кров, лівій — артеріальна. Органи і тканини
отримують чисту артеріальну кров, що сприяє посиленому обміну речовин і
забезпечує постійну високу температуру тіла (38—42°С). З лівого
шлуночка артеріальна кров надходить у праву дугу аорти. Від неї відходять
артерії, що забезпечують киснем усі частини тіла. Венозна кров по передніх і
задніх порожнистих венах повертається у праве передсердя. Цей рух крові
складає велике коло кровообігу. По малому колу венозна кров по легеневій
артерії надходить із правого шлуночка до легень. Окиснена кров з легень прямує
по легеневих венах у ліве передсердя, у якому мале коло
закінчується.
Органами виділення слугують тазові нирки. Сеча містить сечову кислоту і
викидається назовні разом з калом. Сечового міхура у дорослих птахів немає, що
полегшує їхню масу у польоті.
Статева система. У самців парні сім'яники, їхні протоки відкриваються у
клоаку, у самок функціонує тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, правий яєчник
та правий яйцепровід редуковані. Це пов'язане з великими розмірами яєць, при
наявності двох яєчників їхня велика маса і жорстка шкаралупа утруднили б політ і
просування яєць по яйцепроводу. Запліднення внутрішнє. Яйцеклітина птахів
являє собою жовток з зародковим диском. Після запліднення вона переміщується
по яйцепроводу і вкривається яйцевими оболонками: спочатку обволікається
товстим шаром білка, потім двома білковими підшкаралуповими оболонками и
нарешті вапняною шкаралупою з тонкою надшкаралуповою оболонкою.
Шкаралупа захищає зародок від механічних пошкоджень, надшкаралупова
оболонка — від проникнення бактерій. Для продовження розвитку поза
організмом необхідно, щоб яйце, нагрівалось. У птахів виникає інстинкт
насиджування, протягом якого в яйці здійснюється ембріональний розвиток.
За ступенем сформованості пташенят після вилуплення з яйця птахів
поділяють на виводкових, у яких пташеня, що вилупилось, вкрите пухом, зряче,
може самостійно живитись і рухатись (куроподібні і гускоподібні), та нагніздих, у
яких пташенята після вилуплення сліпі, голі, немічні, і їх вигодовують дорослі
птахи (більшість сучасних птахів).
Річні цикли і перельоти птахів.
Життя птахів здійснюється ритмічно і пов'язане зі зміною їхнього обміну
речовин, поведінки, популяційної організації тощо. Біологічний ритм
обумовлений сезонною зміною умов існування і характером спадкоємних
пристосувань птахів до середовища. Зміни світлового режиму звичайно служать
сигналом, що впливає на гормональну систему птахів, яка визначає річний ритм
стану організму птахів; у тропіках таким сигналом є вологість — чергування
сухого і вологого періодів. Річний життєвий ритм складається з біологічних
періодів, у кожнім з яких переважає те чи інше біологічне явище: спарювання,
відкладання яєць, линяння, міграція і ін. Основні періоди річного циклу:
1. Підготовка до розмноження (збільшення статевих залоз, міграція птахів до
місць гніздувань, утворення пар).
2. Розмноження і виведення молоді (освоєння гніздових ділянок, дозрівання
яйцеклітин, будівля гнізда, відкладання яєць, їх насиджування, вигодовування
молоді).
3. Післягніздове линяння настає після розмноження. Більшість птахів
утворюють зграї в затишних місцях, багато хто з них втрачають здатність до
польоту.
4. Підготовка до зими. Птахи мігрують у пошуках корму, інтенсивно
живляться, у зв'язку з чим підсилюються процеси обміну, йде накопичення жиру.
Деякі птахи заготовляють насіння, плоди, комах і їхніх личинок.
5. Зимівля. У цей період, що характеризується скороченням світлового дня,
зниженням температури, утворенням сніжного покриву і льоду на водоймах,
птахи переміщаються у пошуках корму, роблять складні перельоти. Осілі птахи
(галки, горобці, тетереви) мігрують у межах того ж району, де жили в теплий час.
Деякі птахи збираються у зграї (снігурі, граки), кочують, але не мають постійних
місць зимівель.
Дійсними перелітними птахами вважають тих, які мігрують на значну
відстань від місць гніздування. Одні залишають гніздування наприкінці літа
(солов'ї, стрижі), інші — пізньою осінню (качки, лебеді, гуси).
Важливу роль в орієнтуванні птахів відіграють органи зору і зорове
сприйняття, ландшафт, сонце, зоряне небо. Міграційний інстинкт — одна з форм
пристосування птахів до мінливих умов середовища.
Роль птахів у природі і житті людини велика. Птахи регулюють чисельність
комах та їхніх личинок (синиці, дятли), гризунів (сови, орли). З іншого боку,
птахи — їжа для інших тварин, отже, вони входять до складу ланцюгів живлення.
Птахи сприяють розповсюдженню плодів і насіння (поповзень, сойка). Багато
птахів є санітарами планети. Пташиний послід — цінне органічне добриво
(гуано). Предметом промислу є представники ряду гусеподібних, куроподібних.
Залучення корисних птахів до полів, городів, садів сприяють захисту врожаю
від комах-шкідників. Залучити птахів можна шляхом забезпечення їх
гніздуваннями, охороною від ворогів, підгодівлею взимку. Важливо
приваблювати птахів період розмноження, коли їм потрібно набагато більше їжі
для вигодовування пташенят.
Домашні птахи — кури, качки, гусаки — дають цінні харчові продукти
(м'ясо, жир, яйця, пух, пера). Яєчний білок використовують у текстильній
промисловості, жовток — у парфумерії. Цінна ознака свійських птахів —
швидкий ріст, велика плідність. З порід свійського птаха більшість складають
кури, потім — гусаки, індички, цесарки, фазани, голуби.
Мета селекції у птахівництві — створення нових продуктивних порід. Нині
породи свійських курей поділяють на яйценосні, м'ясні і комбіновані.
Питання №1
Наука про птахів називається:
А) Іхтіологія Б) БатрахологіяВ) Герпетологія Г) Орнітологія
Питання №2
Шкіра у птахів:
В)Суха, має рогові пластинки, щитки і луску Г) Суха, має пір'я
Питання №3
Хребет у птахів поділяється на відділи:
Г) Грудний, поперековий, крижовий і хвостовий
Питання №4
Серце у птахів:
А) Двокамерне: передсердя та шлуночок Б) Трикамерне: ліве та праве передсердя і
Шлуночок В) Трикамерне: ліве та праве передсердя і шлуночок із неповною внутрішньою
Перегородкою Г) Чотирикамерне: ліве та праве передсердя, лівий та правий шлуночки
Питання №5
Легені у птахів:
А) Відсутні Б) Мішкоподібні В) Комірчасті Г) Губчасті
Питання №6
Подвійне дихання птахів забезпечують:
А) Нижня гортань Б) Верхня гортань В) Повітряні мішки Г) Трахея
Питання №7
Більшість кісток стопи зростається у птахів у:
А) Кіль Б) Цівку В) Складний криж Г) Вилочку
Питання №8
Компонент яйця птахів, який постачає зародку воду і захищає жовток від пошкоджень, - це:
А) Білкова оболонка Б) Шкаралупа
В) Повітряна камера Г) Канатики
Питання №9
Сороки, хатні горобці, куріпки, тетеруки належать до птахів:
А) Осілих Б) Кочових В) Перелітніх Г) Свійських
Довга шия, недорозвинені крила, грудина без кіля і добре розвинені задні кінцівки у птахів:
А) Безкільових Б) Пінгвінів В) Кільових Г) Трубконосних
Виводкові птахи з короткими крилами і сильними ногами з розвиненими кігтями, - це
представники ряду:
А) Куроподібні Б) Гусеподібні В) Журавлеподібні Г) Лелекоподібні
У запиленні квіткових рослин беруть участь:
А) Синиці Б) Жайворонки В) Дрозди Г) Колібрі
До Червоної книги України занесений:
А) Качка-крижень Б) Лелека чорний В) Лелека білий Г) Шуліка чорний
Укажіть прогресивні риси організауції птахів, які відрізняють їх від рептилій:
А) Диференційовані зуби Б) Теплокровність
В) Розмноження яйцями Г) Легеневе дихання
Укажіть, які органи відсутні у птахів:
А) Легені і повітряні мішки Б) Зуби і сечовий міхур В) Клоака і печінка Г) Серце і нирки
Позначте, яка з перерахованих ознак не є пристосуванням птахів до польоту:
А) Крила Б) Пір'яний покрив В) Розмноження яйцями Г) Відсутність сечового міхура
Укажіть ознаки, спільні для птазів та плазунів:
А) Розмноження яйцями Б) Відсутність сечового міхура
В) Відсутність зубів Г) Чотирикамерне серце
Укажіть, що таке цівка:
А) Зрослі кістки стопи і фаланг пальців Б) Зрослі кістки стопи
В) Зрослі кістки гомілки і стопи Г) Зрослі фаланги пальців
Очі птахів мають:
А) Одну повіку Б) Дві повіки
В) Три повіки Г) Не мають повік
Укажіть, чим є кіль у птахів:
А) Воронячою кісткою Б) Кісткою гомілки
В) Частиною грудного відділу хребта Г) Виростом грудини
Позначте, з чого складається контурне перо птаха:
А) Зі стрижня та пуху Б) Зі стрижня, пуху та опахала
В) З очина, стрижня, пуху Г) З очина, стрижня, опахала, з борідками 1го та 2го порядку
Укажіть, де у птахів розміщені махові пера:
А) На тулубі Б) На крилах
В) На хвості Г) На тулубі та хвості
Укажіть нелітаючих, але добре плаваючих птахів:
А) Казуар Б) Пінгвін
В) Ему Г) Нанду
Укажіть, де у птахів розміщені рульові пера:
А) На тулубі Б) На хвості
В) На крилах Г) На всьому тілі
Зі шкірних залоз у птахів найкраще розвинуті:
А) Сальні Б) Потові
В) Куприкові Г) Молочні
Відео
КЛАС ССАВЦІ
Найбільш високоорганізована група хребетних тварин, еволюційний
розвиток яких призвів до появи людини.
Для ссавців характерні: удосконалена центральна нервова система і вища
нервова діяльність, складна система терморегуляції, що підтримує температуру
тіла 37—38 °С; пристосування до живородіння і вигодовування малюків молоком
матері, що створює сприятливі умови для виживання молодняка.
Розміри ссавців коливаються від 2 см (землерийка) до 30 м завдовжки (синій
кит).
Шкірний покрив ссавців більш товстий і щільний, ніж у птахів. У більшості
ссавців поверхня тіла вкрита волосками, що відіграють величезну роль у
терморегуляції. У деяких волосяний покрив відсутній; його зникнення пов'язане з
пристосуванням тварин до особливих умов життя (наприклад, до
водного середовища). Окремий волосок являє собою ниткоподібне рогове
утворення, що розвивається з клітин шкіри. Звичайно волоски поділяють на грубі,
товсті, довгі — остьові і ніжні, тонкі, коротші — пухові. Пухові затримують тепле
повітря, що оточує тіло тварини, і обумовлюють теплозахисні властивості хутра.
Остьові волоски захищають шкіру від механічних пошкоджень. У шкірі
розташовані сальні і потові
залози. Сальні виділення змазують поверхню шкіри і волосся, що сприяє їхній
еластичності і відштовхуванню води. Виділення поту з потових залоз охолоджує
тіло при високій температурі зовнішнього середовища.
Молочні залози, що виділяють молоко, яким самка вигодовує малят, —
характерна ознака ссавців.
Скелет ссавців поділяється на череп, хребет, скелет тулуба, скелет поясів
кінцівок і скелет кінцівок. Череп складається з мозкової і лицьової частин. Серед
кісток лицьової частини виділяються верхня і нижня щелепи із зубами.
Хребет складається із шийного (7 хребців), грудного, поперекового,
крижового і хвостового відділів. Хребці крижового відділу зростаються, тоді як
інші хребці залишаються вільними. Це надає гнучкості хребту.
Пояс передніх кінцівок складається з парних лопаток і ключиць. Воронячі
кістки (коракоїди) перетворюються у відростки лопаток. Пояс задніх кінцівок
утворений парними сідничними, лобковими і клубовими кістками. Вони
зростаються з крижами, утворюючи таз. Скелет передніх кінцівок складається з
плечової, ліктьової, променевої кістки, кістки зап'ястка, п'ястка і фалангів пальців.
Скелет задніх кінцівок складається зі стегнової, великої і малої гомілкових кісток,
кісток передплесни, плесни і фалангів пальців.
Мускулатура ссавців розвинута добре в зв'язку зі складністю їхніх рухів.
Головний мозок ссавців має ті ж відділи, що й мозок інших хребетних, але
відрізняється великими розмірами і складністю півкуль переднього мозку. їхній
зовнішній шар складається з клітин, що утворюють кору мозку. Саме в корі
відбуваються основні процеси вищої нервової діяльності. У високоорганізованих
ссавців (мавпи) кора мозку утворює звивини і борозни, що збільшує її площу.
Характерний високий розвиток органів чуття.
Порожнина тіла розділена м'язовою перетинкою — діафрагмою — на грудну
і черевну частини. Діафрагма має вигляд купола і бере участь у диханні.
Травний тракт починається ротовою порожниною. У ній розташований
язик, що переміщує їжу в роті і допомагає її ковтати. На верхній і нижній щелепах
у ссавців в особливих лунках сидять зуби. Вони розрізняються за формою, розмі-
ром і функціями. Попереду розташовані різці, особливо розвинуті у гризунів. За
різцями йдуть конусоподібні ікла, далі — ряд корінних зубів, призначених для
роздрібнення і пережовування їжі. Кожен зуб має корінь (або корені) і коронку,
що зовні вкрита твердою емаллю, а усередині складається з більш м'якого
дентину. Звичайно, в молодих тварин відбувається зміна «молочних» зубів на
постійні; лише задні корінні, що з'являються пізніше інших, не змінюються. Кіль-
кість, форма і склад зубів у різних ссавців залежать від характеру їжі і способу її
добування. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз. З ротової
порожнини їжа по стравоходу потрапляє до шлунку. Будова шлунка ссавців також
залежить від їхнього харчування. Найпростіший шлунок має форму мішка. А в
жуйних він розділений на 4 функціональних відділи: рубець, сітку, книжку і
сичуг. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, що містить соляну кислоту і
ферменти травлення. Зі шлунка їжа потрапляє у дванадцятипалу кишку, у яку
відкриваються протоки печінки і підшлункової залози. Потім їжа, значно змінена
під дією цих соків, продовжує рухатися по кишечнику, де піддається впливу
кишкового соку. У кишечнику відбувається всмоктування розчинних речовин їжі
у кров, з якою вони розносяться по всьому тілу. У ссавців кишечник звичайно
складається з товстого і тонкого кишечнику. У місці їх з'єднання часто знахо-
диться виріст — сліпа кишка, що містить симбіотичні бактерії. Клоаки в
більшості ссавців немає.
Органи дихання представлені легенями. Будова легень альвеолярна, бронхи,
що підводять повітря до легень, розгалужуються й утворюють мережу тонких
бронхіол, що закінчуються пухирцями — альвеолами. Їхні стінки дуже тонкі, і
через них легко відбувається газообмін.
Кровоносна система утворює велике і мале кола кровообігу. Серце
чотирикамерне (два передсердя і два шлуночка) і пульсує не так часто, як у
птахів. Температура тіла постійна (37—38 °С).
Органи виділення - парні бобоподібні нирки, що знаходяться у черевній
порожнині, по боках хребта. Від них відходять трубочки — сечоводи, що
відкриваються у сечовий міхур. У ньому сеча накопичується та через сечовідний
канал виділяється назовні.
Статева система. Для ссавців характерний статевий диморфізм. Самки і
самці розрізняються за розмірами, забарвленням й іншими зовнішніми ознаками.
Запліднення внутрішнє. Для більшості ссавців характерне живородіння
(виключення — качконіс і єхидна, які відкладають яйця, але малюків годують
молоком). Молоко містить усі необхідні для розвитку малюка живильні речовини
— білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні солі. Зазвичай самка тривалий
час охороняє і виховує малюків.
Роль ссавців в природі і житті людини. Багатство видів ссавців, їх широке
розповсюдження, висока чисельність зумовлюють ту велику роль, яку відіграють
ці тварини в житті людини. Велике значення тварин, що з давніх-давен
одомашнені людиною. Зараз у нашій країні розводять високопродуктивні породи
великої рогатої худоби, широко використовуються породи м'ясо-молочного типу:
симентальська, лебединська, червона степова, холмогорська та ін.
Найпродуктивнішими з порід свиней є біла українська степова, брейтовська,
лівенська. Особливо цінними породами овець є асканійські і кавказькі тонкорунні,
романівські смушкові вівці, м'ясосальні породи тощо.
Багато ссавців є об'єктами промислу: з них отримують м'ясо, шкіру, жир,
хутро тощо. Але значна кількість ссавців завдає великої шкоди господарству.
Миші, полівки, ховрахи, пацюки не лише завдають збитків сільському і лісовому
господарству, а є носіями і поширювачами збудників небезпечних хвороб
(туляремії, чуми, ящура тощо) і складають істотну загрозу здоров'ю людини.
Різноманітність ссавців
Ряд Сумчасті.
Плацента недорозвинена або відсутня. Найхарактерніша риса — сумка, в якій
недорозвинені малята закінчують свій розвиток. Своєрідні пристосування
забезпечують прикріплення маляти до соска і пасивне живлення. Через вісім
місяців залишають сумку матері. Серед сумчастих є травоїдні, всеїдні, комахоїдні
і хижі. Переважно наземні, але можуть жити у землі (сумчастий кріт), на деревах
(сумчасті білки, ведмеді), напівводяні (сумчастий щур). Поширені переважно в
Австралії і на сусідніх островах.
Ряд Комахоїдні.
Дрібні примітивні плацентарні. Морда витягнута в хоботок, зуби однотипні.
Мають пахучі залози. Представники — землерийки, кроти, хохулі, їжаки.
Живляться комахами та їхніми личинками, інколи рибою, молюсками, дощовими
черв'яками. їжаки іноді поїдають яйця і пташенят птахів, що гніздяться на землі.
Звичайна хохуля занесена до Червоної книги України.
Ряд Рукокрилі.
Єдина група ссавців, пристосована до польоту. Крила являють собою
шкірясті перетинки, натягнуті між пальцями передніх кінцівок, боками тіла,
задніми кінцівками і хвостом. Перший палець передніх кінцівок вільний.
Груднина має кіль, як у птахів. Тварини активні вночі та в сутінках. Поширені
повсюди, крім Арктики і Антарктики. Більшість видів на зиму відлітають на
південь. Деякі впадають у сплячку. Представники в Україні — вухань і руда
вечірниця.
Ряд Гризуни.
Найчисленніший за кількістю видів. Живляться переважно рослинною їжею.
Найхарактерніша риса — великі долотоподібні різці, у яких немає коренів і вони
постійно ростуть. Ікла відсутні. Добре розвинена сліпа кішка. Здатні до дуже
швидкого розмноження.
Гризуни різноманітні за способом життя, розмірами (миша, бобер) та
практичним значенням. Серед них є види наземні (заєць), підземні (сліпак),
деревні (білка, вовчки), напівводяні (ондатра, бобер).
Ряд Хижі.
Об'єднує ссавців середніх (ласка) та великих (білий ведмідь) розмірів, які
живляться тваринами. Характерна ознака — своєрідна будова зубів: різці малі,
ікла добре розвинені, кутні горбкуваті, з гострими вершинами. Останній малий
кутній верхньої щелепи і перший кутній нижньої щелепи досягають значного
розміру і називаються хижими зубами. Мають гострі кігті. Мозок добре
розвинений. Серед хижих є види, що впадають в зимову сплячку: бурий і чорний
ведмеді, борсук, єнот та єнотоподібний собака.
Ряд Ластоногі.
За будовою зубів подібні до хижих ссавців, але хижі зуби відсутні. У зв'язку з
водяним способом життя форма тіла витягнута, веретеноподібна, кінцівки
видозмінені, в ласти. Волосяний покрив редукований. Розвинений підшкірний
шар жиру, важливий для терморегуляції, захисту тіла від механічних пошкоджень
та зменшення питомої ваги тіла/ Вушна раковина редукована, але слух добрий.
Багато часу проводять у воді. На сушу виходять під час розмноження,
скупчуючись у «лігвища». Представники: гренландський тюлень, нерпа, морж.
Ряд Китоподібні.
Об'єднує ссавців, які втратили зв'язок з сушею. Тіло веретеноподібне з
великою головою, передні кінцівки видозмінені в ласти, задні відсутні, але є
залишки тазових кісток. Шкіра гола, сальні і потові залози відсутні. Підшкірний
жир у деяких китів досягає 50 см завтовшки. У зв'язку з відсутністю таза
народжують дуже великих малят. Молочних залоз одна пара. Соски
відкриваються у кише-неподібні пазухи, тому під час годування малят молоко з
водою не змішується. Жирність молока 40—50%, що забезпечує швидкий ріст
малят. Представники: дельфіни, кашалот, синій кит, гренландський кит.
Ряд Парнокопитні.
Це рослиноїдні ссавці, в яких кінцеві фаланги третього та четвертого пальця
мають копита, а другий і п'ятий — редуковані. Кінцівки рухаються лише в одній
площині (паралельно тулубу), ключиць немає. Жуйні парнокопитні: олені,
антилопи, кози, барани, бики, жирафи. Нежуйні парнокопитні: свині, бегемоти.
Ряд Непарнокопитні.
Цей ряд об'єднує тварин з непарною кількістю пальців. Населяють переважно
степові простори, дуже швидко бігають. Представники: коні, носороги, віслюки,
тапіри.
Ряд Примати (мавпи).
Найбільш високоорганізовані ссавці; сюди ж належить і людина. Головний
мозок великий, особливо великі півкулі головного мозку з багатьма звивинами й
борознами. Очі спрямовані вперед, а не в боки, як у інших хребетних тварин.
Пальці мають кігті. Сосків одна пара, розміщені на грудях. Більшість мавп живуть
на деревах, мають кінцівки хапального типу. Ряд Примати включає групи ши-
роконосих мавп (павукоподібна мавпа, ревун, ігрунки), вузьконосих мавп
(мартишки, павіани), довгоруких мавп (гибони). Людиноподібні мавпи —
найбільші за розміром, не мають хвоста, защічних мішків та сідничних мозолів.
Представники: орангутанг, шимпанзе, горила.
Питання №1
Укажіть, як називається наука, що вивчає ссавців:
А) Теріологія Б) Батрахологія
В) Герпетологія Г) Орнітологія
Питання №2
Шкіра у ссавців:
А) Має шкірні залози і волосяний залози Б) Гола, має багатоклітинні слизові залози
В)Суха, має рогові пластинки, щитки і луску
Г) Суха, має пір'я
Питання №3
Хребет у ссавців поділяється на відділи:
Г)Грудний, поперековий, крижовий і хвостовий
Питання №4
Серце у ссавців:
А) Двокамерне: передсердя та шлуночок Б) Трикамерне: ліве та праве передсердя і
шлуночок
В) Трикамерне: ліве та праве передсердя і шлуночок із неповною внутрішньою
перегородкою
Г) Чотирикамерне: ліве та праве передсердя, лівий та правий шлуночки
Питання №5
Легені у ссавців:
А) Альвеолярні Б) Мішкоподібні
В) Комірчасті Г) Губчасті
Питання №6
Шийний відділ хребта у більшості ссавців складається з хребців:
А) Одного Б) Двох
В) Семи Г) Десяти
Питання №7
Укажіть, скільки хребців у крижовому відділі ссавців:]
А) 3 Б) 5
В) 7 Г) 9
Питання №8
У середньому вусі ссавців слухових кісточок:
А) Одна Б) Дві
В) Три Г) Чотири
Питання №9
Орган, який здійснює зв'язок між організмом матері та зародком, називається:
А) Діафрагма Б) Плацента
В) Матка Г) Алантоїс
Найбільш примітивна і нечислена група ссавців, - це:
А) Однопрохідні Б) Комахоїдні
В) Сумчасті Г) Рукокрилі
Коала, кенгуру, вомбат належать до ряду:
А) Однопрохідні Б) Комахоїдні
В) Сумчасті Г) Рукокрилі
Свині, бегемоти - це представники:
А) Жуйних парнокопитних Б) Нежуйних парнокопитних
В) Непарнокопитних Г) Ластоногих
Оберіть ознаку, яка призвела до підвищення рівня організації ссавців:
А) Трикамерне серце Б) Пойкілотермність
В) Виникнення плаценти Г) Волосяний покрив
Укажіть ознаки, характерні для качконоса як представника Однопрохідних:
А) Належить до Сумчастих Б) Розмножуються відкладанням яєць
В) Відсутність клоаки Г) Належить до Плацентарних
Укажіть ссавців, які належать до сумчастих:]
А) Їжак Б) Качконіс
В) Єхидна Г) Кенгуру
Укажіть, видозміною чого є молочні залози:
А) Сальних залоз Б) Пахучі залоз
В) Трубчастих потових залоз Г) Альвеолярних потових залоз
Укажіть ссавців, які мають видовжений кишечник:
А) М'ясоїдні Б) Травоїдні
В) Рибоїдні Г) Всеїдні
Укажіть, під дією якого секрету у дванадцятипалій кишці ссавців перетравлюється їжа:
А) Слинних залоз Б) Шлункового соку
В) Підшлункової залози Г) Куприкової залози
Укажіть ознаки, характерні для гризунів:
А) Відсутність іклів Б) Відсутність різців
В) Наявність іклів Г) Відсутність кутніх зубів
Укажіть ознаки, характерні для вищих хребетних:
А) Одне коло кровообігу Б) Три кола кровообігу
В) Замкнена кровоносна система Г) Незамкнена кровоносна система
Укажіть, яку функцію у ссавців виконують вібриси:
А) Захисну Б) Органів дотику
В) Органів рівноваги Г) Органів нюху
Укажіть тварин, у яких повністю редукована миготлива перетинка ока:
А) Земноводні Б) Плазуни
В) Птахи Г) Ссавці
Укажіть назву тварини, у якої є повноцінна плацента:]
А) Їжак Б) Сумчаста білка
В) Кенгуру Г) Качконіс
Укажіть тварину, яку відносять до ряду Рукокрилих:
А) Білка-летяга Б) Руда вечірниця
В) Археоптерикс Г) Летюча риба
Укажіть ознаки, спільні для будови сумчастих і плацентарних ссавців:
А) Дві дуги аорти Б) Зелені залози
В) Наявність матки Г) Наявність зябер
Відео

Розділ 3

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Розділ 3

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Розділ 3.

СИСТЕМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ. ТАКСОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

Віруси - неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ПРОЦЕСІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

МЕХАНІЗМИ ПРОНИКНЕННЯ ВІРУСІВ В ОРГАНІЗМ ТА КЛІТИНИ

РОЗМНОЖЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОШИРЕННЯ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ.

ВПЛИВ ВІРУСІВ НА ОРГАНІЗМ ХАЗЯЇНА. ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ

РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ.

Всі бактерії мають клітинну стінку з муреїну, до якої щільно прилягає

Найменша кількість бактерій у повітрі (ультрафіолетове проміння шкідливе

Хвороботворні (патогенні) мікроорганізми – ті, що викликають інфекційні

Представники: носток, анабена, спіруліна, мікроцистіс

Загальна характеристика ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ:

Різноманітність зелених водоростей

Загальна характеристика БУРИХ ВОДОРОСТЕЙ:

Загальна характеристика ЧЕРВОНИХ ВОДОРОСТЕЙ:

Тканина - це сукупність клітин, подібних за будовою, походженням таї

Брунька являє собою зачатковий пагін. Розрізняють вегетативні, генеративні

Будова вегетативної бруньки

РОЗВИТОК ПАГОНА З БРУНЬКИ

Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію

Залежно вiд походження, коренi можуть бути:

Внутрішня будова кореня.

Листок складається з листкової пластинки, до основних функцiй якої

Залежно вiд зовнiшньої будови, розрiзняють складнi та простi листки.

Листкорозмiщення — це порядок розташування листкiв на стеблi.

Назва тканини Будова Функції

Захисною реакцією у рослин, що живуть у кліматі з сезонними посухами або

Квітка складається з квітконіжки, квітколожа, оцвітини, тичинок і маточки.

Біологічне значення суцвіть : зближення квіток збільшує ймовірність

При перехресному запиленні пилок може переноситися кількома шляхами:

Заплiднення – це процес злиття статевих клiтин (гамет).

Зовнішній шар – це тоненька плівка, пігменти якої надають забарвлення

Поява рослин на суші

Життєвий цикл у вищих спорових рослин — це сукупнiсть статевого й

Загальна характеристика Голонасінних:

Характерні особливості деяких родин:

Характерні особливості деяких родин:

Цвілеві гриби — це здебільшого мікроскопічні організми, які утворюють

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИШАЙНИКІВ

А) у життєвому циклі переважає гаметофіт Б) у життєвому циклі переважає спорофіт

Відмінності тварин від рослин

Тип Губки (Porifera) налічує більше 2 000 видів.

Клас Війчасті черви. Планарія біла.

Пристосованість червів до паразитизму.

Паразитичні плоскі черви.

Клас Нематоди, або Власне круглі черви. Аскарида людська.

Молюски підтримують чистоту водоймищ фільтруючи воду. їх

Комахи з повним перетворенням.

Ряд Безхвості. Жаба.

You might also like