Вінницький медичний фаховий коледж ім. акад. Д.К.

Заболотного
Циклова комісія природничо-наукових дисциплін

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для теоретичного заняття №3
з навчальної дисципліни «Біологія»
для студентів 1 курсу
спеціальність 224 «Технології медичної діагностики та лікування»
ОП - Лабораторна діагностика
ОКР - фаховий молодший бакалавр

ТЕМА: «Неклітинні форми життя»

Кількість навчальних годин: 2

Підготувала: викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-

методист, Сурсаєва Інна Станіславівна.
Тема: Неклітинні форми життя

Вид заняття: теоретичне

Група, курс: 1лаб

І. Навчальна мета:

Студент повинен знати: Основні поняття з теми. Будову та функції вірусів. Вірусні
захворювання. Роль вірусів у медицині та біології.

Студент повинен вміти: Орієнтуватись в поняттях. Розв’язувати тести та ситуаційні задачі.

ІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі): виховувати у студентів відповідальність,

добросовісне виконання своїх професійних обов’язків, чуйне й доброзичливе ставлення до
пацієнтів, комунікабельність.

ІІІ. Міждисциплінарна інтеграція: біологія, цитологія, гістологія, хімія, біохімія, медхімія,

анатомія, фізіологія, генетика, репродуктивне здоровʼя.

ІV. Методичне забезпечення та оснащення заняття: текст лекції, презентація лекції,

таблиці по темі, тестові завдання, ситуаційні задачі.

V. Джерела інформації:

Література:
1. Соболь В.І. Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг.серед. освіти
/ В.І. Соболь. - Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. – 272 с. : іл.
2. Андерсон О.А. Біологія і екологія: підруч. для 10 кл. закладів загальної середньої освіти:
рівень стандарту/ О.А. Андерсон, М.А. Вихренко, А.О. Чернінський. – К. : Школяр, 2018.
– 216 с. : іл.
3. Барна Іван Загальна біологія. Збірник задач. – Тернопіль: Видавництво «Підручники і
посібники», 2009 – 736 с.
4. Барна Іван. Біологія : Тестові завдання для підготовки до зовнішнього незалежного
оцінювання. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2013. – 416 с.
5. Біологія : 10 кл. : Підруч. для загальоосвіт. навч. закл. : рівень стандарту, академічний
рівень / П.Г. Балан, Ю.Г. Вервес, В.П. Поліщук. – К. : Генеза, 2010. – 288 с. : іл.
6. Соболь В.І. Біологія. Довідник + тести. Повний повторювальний курс, підготовка до
зовнішнього незалежного оцінювання / - Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012.
– 796 с.

Інтернет ресурси –
1. http://biology.org.ua/
2. http://my.science.ua/
3. https://www.nobelprize.org/
4. https://www.wikipedia.org/
5. https://lecbank.jimdo.com/
VI. Викладення матеріалу згідно плану лекції:
1) Неклітинні форми життя, поняття, класифікація.
2) Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування.
3) Гіпотези походження вірусів.
4) Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування.
5) Роль вірусів в еволюції організмів.
6) Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

1) Неклітинні форми життя, поняття, класифікація.

Неклітинні форми життя — живі організми, що не мають клітинної будови. Найчастіше до цієї групи
відносять віруси, проте деякі вчені вважають живими і простіші структури, такі як віроїди, вірусоїди,
плазміди, транспозони та пріони.

2) Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування.

Віруси — це паразитичні неклітинні системи, здатні розмножуватися в живих клітинах. Віруси, яких
на сьогодні описано понад 5 000 видів, вивчає вірусологія.
Засновником цієї науки вважається російський вчений Д. Й. Івановський (1864-1920), який, вивчаючи
мозаїчне захворювання тютюну, відкрив у 1892 році раніше не відомі субмікроскопічні істоти.
Систематичне вивчення вірусів почалося лише в 30-ті роки XX ст. – після винаходу електронного
мікроскопа. В наступні роки вивчення вірусів відіграло важливу роль у розвитку епідеміології,
імунології, молекулярної генетики та інших розділів біології.
Основу вірусу становлять кілька молекул РНК та/або ДНК. Молекули укладені в білкову оболонку –
капсид. Якщо вірусна частинка крім капсида, більше не має оболонки, її називають простим вірусом,
якщо є ще одна –вірус називається складним. Найбільші віруси в 10 разів менше дрібних клітин
людини.
Довгі роки тривала суперечка: віруси - це живі істоти або частина неживої природи. З одного боку - у
вірусів немає клітин, тому вони позбавлені обміну речовин, не здатні синтезувати білок – основу
живого, поза клітини-господаря – вони просто згустки хімічних елементі. З іншого боку - у вірусах
знаходиться генетичний матеріал, властиві живим організмам.
Згідно сучасним уявленням, віруси лежать на кордоні "живого" і "неживого", це позаклітинні форми
життя, здатні проникати в певні живі клітини і розмножуватися тільки усередині них.

Поза клітинами живих організмів, тобто у зовнішньому середовищі, віруси перебувають у вигляді
окремих часток – віріонів
Пріони (від англ. proteinaceous infectious particles - білкові заразні частинки) - особливий клас
інфекційних агентів, які є низькомолекулярними білковими частинками без нуклеїнової кислоти. Ці
частинки є збудниками важких захворювань ЦНС, м’язової, кровоносної та інших систем у людей і
ряду вищих тварин (так звані повільні інфекції) і завжди закінчуються летально. Відкриті пріони в
1982 р. американським біологом С. Прузінером .
Найвідоміші пріонні інфекції, пов’язані з ураженням головного мозку: губчаста енцефалопатія,
фатальне сімейне безсоння, хвороба Куру.
Віроїди - неклітинні форми життя, які являють собою низькомолекулярну одно ланцюгову кільцеву
РНК, що не кодує білків. Віроїди було відкрито в 1971 р. Т. Дінером. Ці субмікроскопічні частинки, на
відміну від РНК-вірусів, білкової оболонки не мають. Віроїди потрапляють в клітину рослини-хазяїна
під час вегетативного розмноження, за допомогою комах або механічним шляхом у разі
пошкодження тканин.
Віроїдними хворобами є веретеноподібність бульб картоплі, хвороба жовтих плям рису та ін.
Отже, пріони й віроїди мають різну хімічну природу.
Спільними ознаками всіх неклітинних форм життя є:
 субмікроскопічні розміри;
 відсутність клітинної будови;
 внутрішньоклітинний паразитизм;
 здатність зберігати свої ознаки та змінюватися під впливом умов;
 здатність до самовідтворення

3) Гіпотези походження вірусів.

Шляхи та механізми виникнення вірусів поки ще не встановлені. Про походження вірусів існують
наступні гіпотези:
 віруси є найбільш ранніми, доклітинними формами життя, що збереглися до наших днів
завдяки паразитичному існуванню в більш прогресивних клітинах. Але ця гіпотеза не
знаходить належного підтвердження.
 віруси – це нащадки доклітинних форм життя і на них природа відпрацьовувала шляхи
еволюції в період зародження життя на Землі.
 віруси – результат деградації бактерій або якихось інших древніх еукаріот
 віруси розвинулися з окремих органоїдів еукаріотної клітини – мітохондрій і хлоропластів
 віруси походять від фрагментів клітинних нуклеїнових кислот. Вважається, що ці
фрагменти клітинних нуклеїнових кислот вийшли з-під контролю клітини, одяглися
власною білковою оболонкою і придбали здатність заражати клітини, ставши патогенними
агентами. Ця гіпотеза носить назву «оскаженілих генів», тобто клітинних генів, які вийшли
з-під клітинного управління і стали паразитами самої ж клітини.

4) Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування.

Зазвичай вірус зв'язується з поверхнею клітини-господаря і проникає всередину. При цьому
кожен вірус шукає саме «свого» господаря, тобто клітини строго певного виду. Так, вірус — збудник
гепатиту, проникає і розмножується тільки в клітинах печінки, а вірус епідемічного паротиту (свинки),
— тільки в клітинах привушних слинних залоз людини.
Проникнувши всередину клітини-господаря, вірусна ДНК або РНК взаємодіє з її генетичним
апаратом таким чином, що клітина, сама того не бажаючи, починає синтезувати специфічні білки,
закодовані у вірусній нуклеїновій кислоті. В цитоплазмі клітини починається збірка нових вірусних
частинок. Уражена вірусами клітина може буквально «лопнути», і з неї вийде велика кількість
вірусних частинок, але іноді віруси виділяються з клітини поступово, по одному, і заражена клітина
живе довго.

5) Роль вірусів в еволюції організмів.

Все живе на Землі насичено різними вірусами, що свідчить про їхні необхідність у живій природі та
важливі функції у біосфері. Віруси відіграють ключову біологічну роль на всіх рівнях організації
життя. Вони визначають еволюцію організмів завдяки своїй патогенності, здатності до
антагоністичних і симбіотичних відносин та участі в горизонтальному перенесенні генів.
Патогенні віруси є рушійною силою еволюції імунної системи. Кожен живий організм, від кишкової
палички, хлорели, дріжджів до синього кита чи секвої, може інфікуватися принаймні одним, а
зазвичай кількома вірусами. Вірусними захворюваннями рослин є жовтяниця, мозаїчні хвороби,
строкатолистість, готика та ін. У людини віруси спричиняють гепатит В, простий герпес, папілому,
натуральну віспу (ДНК-вмісні вірусні інфекції), грип, гепатит А, енцефаліт, кір, свинку, поліомієліт,
сказ, СНІД (РНК-вмісні вірусні інфекції) та ін.  Отже, віруси є потужним еволюційним чинником, і
кожна форма життя на Землі зазнавала і зазнає впливу вірусів у минулому й теперішньому часі.

6) Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

Біологічні методи боротьби — це використання вірусів, організмів або продуктів їхньої
життєдіяльності для запобігання або зменшення шкоди, що її завдають шкідники. Метою біологічних
методів боротьби є не повне винищення виду, а утримання його кількості на оптимальному рівні.
Вперше біологічний метод боротьби з використанням вірусів застосували для боротьби з кроликами
в Австралії. Популяцію цих тварин заразили вірусом міксоматозу. Хвороба швидко поширилась і
призвела до загибелі 99,8 % кролів, що на певний термін знизило їхню чисельність. У кроликів, які
вижили, сформувався імунітет проти міксоматозу. Для боротьби з цими тваринами дещо пізніше
почали застосовувати вірус геморагічної лихоманки кролів. Найчастіше використовують віруси для
боротьби з комахами-шкідниками. Наприклад, представники бакуловірусів можуть спричиняти
поліедрози і гранульози у таких комах, як непарний та кільчастий шовкопряди, американський білий
метелик, соснова совка, пильщики та ін. Так, в Канаді, в провінції Онтаріо, для боротьби з ялиновим
пильщиком використали вірусний препарат поліедрозу. Хвороба різко знизила чисельність шкідника,
і було збережено великі площі лісів. З метою збільшення патогеності вірусів у їхній генетичний
матеріал вбудовують чужорідні гени. Наприклад, у геном вірусів поміщали ген отрути скорпіонів,
гени гормонів, що порушують нормальний розвиток комах.  Отже, використання вірусів для
боротьби зі шкідниками є перспективним напрямом у застосуванні біологічних методів.

VII. Питання для перевірки знань

1) Неклітинні форми життя, поняття, класифікація.
2) Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування.
3) Гіпотези походження вірусів.
4) Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування.
5) Роль вірусів в еволюції організмів.
6) Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

VIII. Тестовий контроль знань:

1. Спадкова інформація збудника синдрому набутого імунодефіциту міститься в

а) молекулі білка. .
б) ядрі.
в) нуклеоїді.
г) молекулі РНК.

2. Збудник якої вірусної хвороби потрапляє в організм людини з продуктами

харчування або водою?
а) гепатиту А
б) СНІДу
в) поліомієліту
г) віспи

3. Яке вірусне захворювання важко діагностувати на початковій стадії через відсутність

видимих симптомів?
а) віспу
б) ящур
в) паротит
г) НІД

4. Яка з наведених загальнобіологічних властивостей живих систем характерна для

вірусів?
а) подразливість
б) здатність до мутацій
в) здатність самостійно синтезувати білки
г) ріст і розвиток
5. Укажіть на якому рівні організації життя перебувають віруси, віроїди, пріони:
а) Молекулярному
б) Клітинному
в) Організмовому
г) Біосферному

6. Молекула РНК не кодує власного білка:

а) пріони;
б) віроїди;
в) віруси;
г) бактерії

7. Роль вірусів в еволюції організмів:

а) генетичний зв'язок з віроїдами;
б) вертикальне перенесення генів;
в) у ранній еволюції;
г) мутагенний фактор.

8. До неклітинних форм життя належать:

а) бактерії
б) ціанобактерії
в) віруси
г) гриби
д) пріони

9. Назвіть вченого, який у 1892 році відкрив віруси,

а) І. Павлов
б) Д. Івановський
в) О. Богомолець
г) М. Амосов

10. Склад вірусів за хімічною природою:

а) білок;
б) ДНК і РНК
в) нуклеїнова кислота;
г) білок і ДНК чи РНК

11. Віруси колись були дрібними клітинами, що паразитували на більших клітинах-це

гіпотеза:
а) регресивна;
б) коеволюції.
в) літинного походження;

12. Статевим шляхом в організм людини проникає вірус:

а) віспи;
б) ящура;
в) ВІЛ;
г) герпесу.
13. Шлях проникнення вірусу грипу в організм хазяїна:
а) повітряно-крапельний;
б) харчовий;
в) перентеральний
г) трансмісивний
д) через неушкоджену шкіру;
е) через ушкоджену шкіру;
є) статевий;
ж) вертикальний.

14. На рисунку зображення вірусу:

а) сказу;
б) короновірусу;
в) грипу;
г) віспи.

15. Віроїди:
а) мають білкову оболонку;
б) не мають білкової оболонки;
в) це інфекційна молекула ДНК;
г) не інфекційна молекула РНК.

16. Пріони-це:
а) білки;
б) високомолекулярні білки;
в) низькомолекулярні білки;
г) вуглеводи.

17. Вкажіть, які компоненти мають пріони:

а) цитоплазму
б) зовнішню мембрану
в) нуклеїнову кислоту
г) білки

18. Віруси виникли із складних комплексів білків та нуклеїнових кислот- це гіпотеза:

а) регресивна;
б) еволюційна
в) коеволюція

19. Віруси спричиняють захворювання:

а) черевний тиф
б) СНІД;
в) кір
г) COVID
20. Яке захворювання визивають пріони:
а) гепатит
б) іспанка
в) губчаста енцефалопатія
г) сказ

21. Віроїди паразитують у клітинах

а) тварин
б) рослин
в) людини
г) грибів

22. Серед заходів профілактики вірусних інфекцій є рекомендація ретельно мити овочі
та фрукти які ми споживаємо в сирому вигляді та контролювати якість питної води,
процес приготування і зберігання продуктів харчування. Яким із видів вірусних
захворювань можна заразитися при недотриманні цих рекомендацій:
а) Енцефалітом
б) Гепатитом.
в) Грипом.
г) СНІДом

23. Який імовірний шлях зараження людини вірусом імунодефіциту?

а) рукостискання з ВІЛ-інфікованою особою
б) користування спільними засобами щоденної гігієни (рушником і милом)
в) укус кровосисної комахи
г) користування нестерильними медичними інструментами

24.Яке захворювання спричинюється віроїдами?

а) синдром набутого імунодефіциту
б) веретеноподібність бульб картоплі
в) губчаста енцефалопатія
г) мозаїчна хвороба тютюну

25. Проаналізуйте твердження щодо вірусів.

І. Віруси можуть передаватися повітряно-крапельним шляхом.
ІІ. Є віруси, у яких носій спадкової інформації - молекула РНК.
Чи є поміж них правильні?
а) правильне лише І
б) правильне лише ІІ
в) обидва правильні
г) немає правильних

26. Думки вчених щодо цих біологічних об'єктів різні. Наприклад, Марк ван
Редженмортел писав, що це - «неживі інфекційні об'єкти, про які в крайньому разі
можна сказати, що вони ведуть щось на зразок позиченого життя». Є науковці, які
вважають їх живими, хоча вони не мають клітинної будови. Про які об'єкти йдеться?
а) паразитичні амеби
б) бактерії
в) віруси
г) археї
27. Уперше це вірусне захворювання описав Гіппократ. Наразі відомо, що його перебіг
супроводжується ураженням центральної нервової системи та виникненням паралічів.
Укажіть це захворювання.
а) туберкульоз
б) поліомієліт
в) ботулізм
г) грип

28. Яка речовина входить до складу капсиду простих вірусів?

а) ДНК
б) білок
в) ліпід
г) вуглевод

IX. Домашнє завдання:

Вивчити Лекцію №3, записати основні положення до теми, підготуватись до Лекції №4

Відповіді до тестового контролю знань:

1. г
2. а
3. г
4. в
5. а
6. б
7. в г
8. в д
9. б
10. г
11. а
12. в
13. а
14. б
15. б г
16. в
17. г
18. в
19. б в г
20. в
21. б
22. б
23. г
24. б
25. в
26. в
27. б
28. б