Віруси

Віруси,
особливості їхньої
організації та
функціонування
 Завдання уроку:
Ознайомитися з історією відкриття вірусів;
Розглянути особливості будови вірусів;
Вияснити, завдяки яким особливостям
будови та життєдіяльності віруси відносять
до окремого царства;
Розглянути особливості розмноження та
життєві цикли вірусів;
Виявити основні шляхи проникнення
вірусів до клітини хазяїна.
Найдавніші
відомості про
поліомієліт.
Барельєф з будівлі
у Мемфісі (столиці
Давнього Єгипту).
Жрець переніс
хворобу. (близько
3500 р. до н.е.)
Сліди віспи на мумії Рамзеса V.
(1143 р. до н.е.)
Ознаки натуральної віспи
Едуард Дженнер 1796 рік – перше
щеплення
(1749-1823)
 Перше щеплення проти сказу
було зроблено 6 липня
1885 року 9-річному
Йозефу Майстеру на прохання
його матері. Лікування
закінчилось успішно,
симптоми сказу у хлопчика
не зʹявилися.

Луі Пастер
(1822 – 1895)
У 1892 році російський вчений Дмитро Йосипович Івановський вивчав
мозаїчну хворобу тютюну і, намагаючись виявити збудника, розтер
листя хворої рослини і пропустив витяжку через фільтр, здатний
затримати всі відомі у той час мікроорганізми. Коли ж учений ввів
отриманий фільтрат в листя здорових рослин, він знову викликав у
них мозаїчну хворобу, тобто, фільтрат зберіг інфекційні властивості,
а значить, містить джерело хвороби.
Івановський прийшов до висновку, що
захворювання викликають дуже маленькі істоти.
Пізніше голландський вчений Бейєрінк їх назвав
вірусами, що значить- отрута.

Вірус жовтої
пропасниці – 1901 р.

Вірус ящура – 1898 Вірус бактерій –

р. нім. вчені бактеріофаг – 1915 р.
Леффлер і Фрош
Форма вірусів:
Віруси — найдрібніші організми. Їх розміри менше половини
довжини світлової хвилі, тому їх вимірюють в нанометрах (1 нм
= 10 -9 м). Розміри вірусів коливаються в межах від 20 до 300
нм. Форма вірусних частинок буває найрізноманітнішою.
ВІЛ

Аденовірус
Особливості вірусів:
- неклітинна будова;
--дуже малі розміри;
- облігатні внутрішньоклітинні паразити;
- не мають власного білкосинтезуючого
апарату, використовують апарат хазяїна;
- відсутність власного обміну речовин;
- відсутність проявів життєдіяльності поза
клітиною, здатність до кристалізації;
-специфічність.
Виникає питання:
Чи є віруси
представниками
ЖИВОЇ природи?
Побудовані з тих же органічних
речовин;
Розмножуються;
Є спадковість і мінливість;
Адаптація до умов середовища;
Займають свої екологічні ніші.
Віруси займають проміжне
положення між живою і
неживою природою
Життєвий цикл вірусів
1.Позаклітинна фаза – віріон
(вірусна частинка) у вигляді
кристаликів. Ознаки життя
відсутні.
2.Внутрішньоклітинна фаза.
Прояв ознак життєдіяльності.
 Віріон (вірусна частинка)
▼ ▼
Капсид ДНК або РНК
(білкова оболонка)
Органоїди відсутні

Висновок: Віруси – неклітинні

форми життя!
 Віруси

Прості Складні
Схематична будова віруса:
1 - серцевина (однонитчаста РНК); 2 - білкова
оболонка (капсид); 3 - додаткова ліпопротеїдна
оболонка; 4 - капсомери (структурні частини
капсида).
 Віруси

ДНК- віруси РНК-віруси

Герпес Грип
Віспа Поліомієліт
Гепатит Ентеровірус
Бактеріофаг ВІЛ
Вірус тютюнової
мозаїки
 Класифікація вірусів
Вид-рід-родина-порядок
Не застосовують бінарну назву виду.

Вірус імунодефіциту людини

Вірус тютюнової мозаїки
Вірус грипу
Вірус лихоманки Західного Бугу
Вірус Ебола
Самозбирання вірусів
Шляхи проникнення вірусів до
клітин:

- через пошкоджені ділянки клітин:

- завдяки тваринам-переносникам (попелиця, черви)
- піноцитоз;
- шляхом зливання з клітинною мембраною;
- віруси маскуються під макромолекули, клітина сама їх
поглинає.
- впирскує нуклеїнову кислоту всередину клітини.