1. Основні питання загальної патології інфекційних хвороб.

Сучасне вчення про

інфекційні хвороби. Поширення інфекційних хвороб.2. Міжнародна класифікація
інфекційних хвороб. Адаптована до Міжнародних вимог класифікація Л.В.
Громашевського (Ж.І. Возіанова, 2000).
2. Класифікація згідно середовища проживання збудника?Антропонози А група
інфекційних та паразитарних захворювань, збудники яких здатні паразитувати у
природніх умовах лише в організмі людини, яка в природі є єдиним джерелом інфекції
(кір, вітряна віспа, тощо). Зоонози група інфекційних та паразитарних захворювань,
збудники яких звичайно паразитують в організмі деяких тварин, коли тварини є Л.В.
Громашевський (1887-1980) Ним відкриті закономірності поширення інфекційних хвороб,
розроблено вчення про механізми передачі збудників, рушійні сили епідпроцесу,
створено класифікацію інфекційних хвороб.Джерело інфекції: Хвора людина.Хвора
тварина.Бактерієносій .Фактори передачі: інфіковані продукти, вода, брудні руки,
мухи, предмети вжитку. Переносники патогенних мікроорганізмів: кліщі, воші, блохи,
комари.
ВАРІАНТИ ІНФЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 1. Знищення збудника (хвороби немає) 2. Безсимптомна
інфекція (носійство) 3. Гострий інфекційний процес: класичні форми (легка,
середньої тяжкості, тяжка) атипові абортивні стерті 4. Персистентна (хронічна
інфекція Екзогенна інфекціяЕндогенна інфекція Опортуністична інфекція Інтеркурентна
інфекція Моно- і мікст-інфекції «Повільні» інфекції Реінфекція, суперінфекція
Екзотичні, ендемічні інфекції
субклінічна (безсимптомна форма, коли клінічні прояви хвороби відсутні, але під час
обстеження в зараженому організмі виявляються морфологічні зміни, біохімічні та
імунологічні зсуви, а іноді з часом і серйозні ускладнення. Перебіг маніфестних
форм може бути типовим, атиповим, абортивним і стертим. Типова форма
характеризується циклічністю, наявні всі ознаки хвороби). Атипова форма відсутніми
є багато ознак характерних для даної хвороби. Абортивна форма захворювання може
починатися типово, але в подальшому багато симптомів не встигають з'явитися, тому
що настає видужання. Стерта форма клінічні прояви незначні на фоні легкого перебігу
захворювання.
ВІДМІННІ ОЗНАКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ наявність специфічного збудника контагіозність
(заразливість) циклічність перебігу -інкубаційний (від моменту проникнення збудника
в організм до появи перших ознак хвороби -початковий основних клінічних проявів
(період розпалу) видужання вироблення імунітету до повторного зараження
(гуморальний, клітинний, стерильний, нестерильний Інфекційна хвороба за тривалістю
може бути: гострою (до 3 міс.), затяжною (до 6 міс.), хронічною (понад 6 міс.).
Особливо виділяють надгострий перебіг (блискавичний, фульмінантний) для якого
характерний бурхливий перебіг із стрімким наростанням клінічних проявів і, як
правило,несприятливим міцнем Класифікація симптомів інфекційних захворювань за
діагностичним значенням: Вирішальні сляканіібін) конкретній хворобі,
патогномонічні. II. Опорні, або факультативні, симптоми характерні для певної
хвороби, або можуть траплятися при ряді інших хвороб, дають можливість обмежити
коло захворювань для дифдіагностикиIIL Навідні симптоми - часто виникають при
багатьох хворобах, не мають самостійного діагностичного значення.Основні симптоми
інфекційних хвороб: 1. Гарячка. 2. Висипка.3. Пронос 4. Респіраторний синдро 5.
Жовтяниця. 6. Менінгеальні явища. 7. Лімфаденопатія та ін КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ
ХВОРОБ ЗА Л.В. ГРОМАШЕВСЬКИМ кишкованфекLIPKAARYHTYEARник нерідеміологічних
збудника) чинниках) інфекції дихальних шляхів (повітряно краплинний механізм
передачі збудника) кров'яні інфекції (трансмісивні) (у передачі збудника беруть
участь членистоногі) інфекції зовнішніх покривів (контактний і контактно- раневий
механізм передачі збудника СПЕЦИФІЧНА ІМУНОПРОФІЛАКТИКА захист организмі від
інфекційної хвороби шляхом проведення профілактичного щеплення та введення імуних
сироваток чи імуноглобулінівПри проведенні планової вакцинації: ВАКЦИАЦІЯ -
створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення
вакцин. РЕВАКЦИНАЦІЯ повторне введення вакцини з ціллю підтримання штучного
імунітету людини до певних інфекційних хвороб. ПЕРВИННИЙ ВАКЦИНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС -
курс профілактичних щеплень, які необхідні для створення базисного імунітету проти
певних інфекційних хвороб. холодильник або термоконтейнер (для тимчасових пунктів
щеплень); шафу для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом;
повивальний столик і медичну кушетку, СТОЛИ для підготовки препаратів до
застосування; стіл (шафа) для збереження документації, ємність з дезінфекційним
розчином, коробки безпечної утилізації) Порядок проведення щеплень: • Здійснюють
облік дітей, що підлягають імунізації. • На кожну взяту на облік дитину
профілактичних щеплень» (форма № 063/0). заповнюють «Карту 3 У «Журналі обліку
профілактичних щеплень» (форма № 064/0) або в медичних книжках фіксують дозу,
спосіб введення, номер серії, термін придатності препаратів й назву підприємства,
що його виготовило, а також наявність реакції на нього. Статистична звітність про
проведені щеплення складається щомісячно за формою № 86-лік, пояснююча записка один
раз у квартал і річна.
3. Значення чинника патогенності мікроорганізмів. Значення імунітету та вікової
реактивності організму в інфекційному процесі. Значення чинників навколишнього
середовища, попередніх і супутніх захворювань, професійних чинників, провідних
симптомокомплексів у виникненні та клінічному перебігу інфекційних хвороб.
Патогенність – це видова, генетично обумовлена полідетермінантна ознака, яка
визначає потенційну здатність мікроорганізму викликати інфекційний процес у
хазяїна.Розвиток інфекції, перебіг захворювання і його наслідки багато в чому
визначаються умовами зовнішнього і соціального середовищ. Цей третій фактор
інфекційного процесу впливає як на мікроби, так і на реактивність організму. На
збудники навколишнє середовище має переважно негативний вплив. Головні його чинники
- температура, радіація, дія хімічних речовин, антагонізм інших мікроорганізмів -
розглянуті в попередніх розділах. Численні фактори зовнішнього середовища мають
великий вплив і на реактивність організму. Одним із головних факторів є
температура, дію якої вивчав ще Л. Пастер у дослідах зараження курей сибірковими
бациламиФорми прояву інфекції
Деякі бактерії після проникнення в організм локалізуються в певній тканині або
органі. Така інфекція називається місцевою (вогнищевою). Якщо ж збудник проникає в
кров і поширюється по всьому організму, інфекція називається загальною. Розрізняють
декілька форм загальної інфекції. 1. Бактеріємія - перебування бактерій у
крові. Мікроби розмножуються в певних вогнищах і тільки періодично потрапляють у
кров, але не розмножуються в ній (наприклад, при черевному тифі, бруцельозі). При
вірусних захворюваннях такий стан називається вірусемією. 2. Септицемія
(сепсис) - збудник постійно протягом тривалого часу знаходиться в крові й
розмножується в ній, що супроводжується запаленням, руйнуванням клітин у певних
органах (при чумі, сибірці, гнійних інфекціях та ін.). 3. Септикопіємія -
септичний процес, при якому в різних органах і тканинах утворюються гнійні вогнища.
4. Токсинемія - перебування токсинів у крові. Збудник може знаходитись у будь-якому
вогнищі, продукує екзотоксин, який проникає в кров і зумовлює певні клінічні
симптоми хвороби (наприклад, при дифтерії, правці, ботулізмі, газовій гангрені).
Якщо захворювання викликане одним збудником, вживають термін моноінфекція, якщо
двома і більше - змішана або поліінфекція. Часом після припинення симптомів,
властивих для даної хвороби, настає їх повторення. Це називають рецидивом (при
малярії, поворотному тифі та ін.).
4. Періоди гострої інфекційної хвороби, їх значення в діагностиці, лікуванні та
епідеміології. Приклади циклічного та ациклічного перебігу інфекційних хвороб.
Зв'язок періодів хвороби з її діагностикою ілікуванням.
Характерною ознакою інфекційних хвороб є їхня циклічність, тобто наявність:
інкубаційного періоду (прихований, латентний); продромального; періоду активних
проявів хвороби (розпал захворювання); реконвалесценції (період одужання).За
тривалістю перебігу інфекційних хвороб гострі — такі, які починаються раптово,
перебігають циклічно, гостро із досить вираженими періодами та клінічними
проявами.Інфекційні хвороби людей поділяють на дві великі групи по джерелам
зараження: зоонозні; антропонозні. Захворювання першої групи є спільними з
тваринами. Як правило, людина заражається від хворих тварин. Більшість цих хвороб
передається також від людини до людини. Хворобами другої групи хворіють виключно
люди, оскільки тварини нечутливі до цих збудників. Інфекційні захворювання мають
циклічний перебіг: Інкубаційний період. Починається з проникнення збудника в
організм і завершується появою перших ознак хвороби. Цей період є різним для різних
захворювань. Тривалість його коливається від кількох годин до 10–15 років. Період
передвісників. Це невеликий проміжок часу, коли у хворого з'являються перші
неспецифічні ознаки захворювання (слабість, запаморочення, сонливість, нудота,
кашель, підвищення температури та інші). Ці ознаки характерні для багатьох хвороб,
тому визначити точний діагноз в цей час не вдається. Період активного прояву. Всі
характерні для цієї хвороби ознаки з'являються саме в цей час, що дозволяє
визначити діагноз і призначити специфічне лікування. Період одужання. Ознаки
захворювання поступово зникають, і хворий одужує. Імунна система дитини суттєво
відрізняється від імунної системи дорослої людини. Через цю різницю інфекційні
хвороби дітей мають значні відмінності. На такі захворювання, як кір, краснуха,
епідемічний паротит (свинка), вітряна віспа, скарлатина, кашлюк (коклюш), хворіють
тільки діти. Ці особливості дитячого організму також враховують при лікуванні та
профілактиці. Найбільш розповсюджені інфекційні захворювання лікують антибіотиками,
сульфаніламідами та іншими хіміотерапевтичними засобами. Профілактику інфекцій
проводять за допомогою щеплень специфічними вакцинами.
5. Клінічні форми інфекційної хвороби. Гострий, підгострий, затяжний і хронічний
перебіг інфекційних хвороб. Загострення, рецидиви, ускладнення. Носійство. Змішані
інфекції.
Класифікація інфекційних хворобвірусні інфекції(грип, вірусні гепатити, ВІЛ СНІД,
інфекційний мононуклеоз, герпес, вітряна віспа, кір);бактеріальні
інфекції(дизентерія, сальмонельоз, туберкульоз, холера, чума) грибкові інфекції
(кандидоз, лишай);інфекції, викликані найпростішими (амебіаз, лямбліоз );За
тривалістю перебігу інфекційні хвороби поділяються на: гострі — такі, які
починаються раптово, перебігають циклічно, гостро із досить вираженими періодами та
клінічними проявами. хронічні — починаються гостро або поступово, або навіть
безсимптомно, але мають прогредієнтний тривалий (понад 6 місяців) клінічний перебіг
і можуть час від часу перебігати з чергуванням фаз загострення та ремісії, або
тривати безперервно.РЕЦИДИВ (лат. rесidivus — що відновлюється) — повторна поява
симптомів захворювання після певного періоду їх повного зникання. Виникнення Р.
найчастіше пов’язане з неповним усуненням причин хвороби в процесі її лікування, що
за певних умов призводить до повторного розвитку патогенетичних процесів, властивих
цій хворобі, та відповідного поновлення її клінічних проявів. Визначення перебігу
хвороби як рецидивного обов’язково припускає наявність між періодами повернення
хвороби періодів ремісії, тривалість яких коливається від декількох днів (при
інфекційних хворобах) до декількох місяців, а в деяких випадках (частіше при
неінфекційних хворобах) — до декількох років. Тривалість ремісії та ймовірність
виникнення Р. багато в чому визначається ступенем компенсації функціональної
недостатності різних систем, що залишаються після неповного видужання або які мали
генетичну зумовленість, а також під впливом навколишнього середовища. Схильність до
Р. характерна для подагри, деяких форм артриту, ревматизму, виразкової хвороби
шлунка та дванадцятипалої кишки; говорять про рецидивний перебіг хронічного
бронхіту, хронічного панкреатиту, рекурентних (зворотних) форм шизофренії.
Рецидивний перебіг характерний для захворювань системи крові, таких як гострий
лейкоз, перніціозна анемія та ін. Для деяких хвороб виникнення Р. настільки
характерне, що відображається в їх назві, напр. зворотний тиф, рецидивний параліч.
При інфекційних хворобах виникнення Р. зумовлене збереженням збудника в організмі
хворого після первинного зараження. Цим Р. відрізняється від реінфекції (повторення
захворювання внаслідок повторного зараження). Рецидивний перебіг властивий таким
інфекційним хворобам, як черевний i зворотний (кліщовий, вошивий) тиф, паратифи,
сальмонельоз, дизентерія, малярія, вірусний гепатит, бруцельоз. Клінічна картина Р.
хвороби порівняно з її первинними проявами може значно варіювати як за ступенем
вираженості ознак, так i в якісному відношенні. Напр., вперше діагностований
ревматизм може мати перебіг у вигляді хореї, а наступні Р. — у вигляді поліартриту,
ревмокардиту та ін. При важких Р. симптоми ускладнень, напр., серцевої
недостатності, можуть домінувати, різко змінюючи клінічну картину основної
патології. При новоутвореннях Р. також називають поновленням росту пухлини на місці
чи в ділянці її колишнього розташування через певний час після радикального
оперативного, променевого чи іншого виду лікування, спрямованого на ерадикацію
пухлини, напр. електрокоагуляції. При деяких видах новоутворень
(лімфогранулематозі, лімфо- та мієлолейкозі, семіномі та ін.), де можлива тривала
ремісія внаслідок консервативної терапії, поновлення захворювання також трактується
як Р. Розвиток метастазів через певний час після лікування при первинній пухлині
позначається як прогресування захворювання. Метастаз відрізняється від Р. головним
чином тим, що локалізується поза зоною операції, у віддалених лімфатичних i
паренхіматозних органах (легенях, нирках тощо) або діагностується у вигляді
дисемінації. Лікування Р. хвороби визначається характером основної патології,
наявністю функціональних порушень, набутих за весь час перебігу хвороби, а також
ускладнень, які супроводжують певний Р. Ремісія досягається тим легше, чим раніше
розпочато лікування Р., тому в разі хвороби з рецидивним перебігом варто
інформувати хворого про можливість його виникнення й необхідність своєчасного
звернення до лікаря.
6. Методика обстеження інфекційного хворого. Значення клінічного та епідемічного
анамнезу B діагностиці. Визначення провідних симптомокомплексів у перебігу хвороби.
Навчально-цільова завдання: навчити курсантів (слухачів) клінічному обстеженню
інфекційного хворого, а також вміти записати перебіг хвороби у формі звітів про
курації, щоденників і температурного листа. Навчальний час: 2:00. Місце проведення
занять: лікувальні відділення клініки, 442 ОКВГ, Міська інфекційна лікарня ім. С.П.
Боткіна. Навчально-матеріальне забезпечення: хворі з типовими проявами інфекційного
захворювання. Технічні засоби навчання: стетофонендоскоп, неврологічний молоток,
сфигмоманометр, лампа-рефлектор, шпателі. У результаті проведеного заняття курсанти
повинні вміти провести клінічне обстеження хворого інфекційним захворюванням, у
тому числі:зібрати анамнез захворювання та епідеміологічний анамнез призвести
об'єктивне клінічне обстеження хворого; систематизувати суб'єктивні та об'єктивні
ознаки хвороби в клініко-патогенетичні синдроми, оцінити їх інформативність,
визначити передбачувану нозологічну форму захворювання; сформулювати попередній
розгорнутий клінічний діагноз інфекційного захворювання
обгрунтувати план лабораторного та інструментального обстеження хворого.
Діагностика інфекційної хвороби вимагає клініко-епідеміологічного підходу до
вирішення цього завдання. Під цим мається на увазі рання діагностика інфекційного
захворювання, виявлення конкретного джерела хвороби і з'ясування можливих шляхів
передачі.
7. Об'єктивне обстеження хворого, зміни з боку різних систем.
План обстеження хворого, складений лікуючим лікарем відповідно з діагнозом
захворювання, повинен відрізнятися конкретністю, вибором найбільш інформативних
методів в потрібній послідовності.1. Загальноклінічні дослідження, які проводяться
всім стаціонарним хворим: загальноклінічні аналізи крові та сечі; - дослідження
випорожнень на яйця глистів і найпростіші;- рентгенографія органів грудної клітини
(флюорограма).2. Обов'язкові дослідження на ВІЛ-інфекцію і на сифіліс за
епідеміологічними і клінічними показниками. 3. Дослідження для підтвердження
попереднього діагнозу: - бактеріологічні; - вірусологічні; - серологічні;
алергологічні та ін 4. Дослідження для виключення сіндромосходних інфекційних
захворювань. Вони включають відповідні (див.вище) мікробіологічні та др.методи.
Бактеріологічні дослідження включають посіви крові, випорожнень, виділень з
піднебінних мигдалин, мокротиння та ін Їх необхідно починати до призначення
етіотропних засобів лікування. Серологічні дослідження повинні проводитися в парних
сироватках (при вступі і через 7 - 10 днів). 5. Спеціальні інструментальні,
біохімічні, рентгенологічні та інші методи дослідження з відповідним клінічними
показаннями.
8. Лабораторні та інструментальні методи діагностики інфекційних хвороб: специфічні
і неспецифічні. Специфічні: бактеріоскопічний, бактеріологічний, серологічний,
шкірно-алергійний, біологічний. Методи експрес-діагностики. Обов'язки фельдшера
щодо взяття матеріалу від хворого для лабораторних досліджень; правила, яких
потрібно дотримуватись при цьому.Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз
кров Біохімічний аналіз крові Імунологічні аналізи крові Бактеріологічне
дослідження калу, мазків з ротоглотки, крові Мікроскопічне дослідження
калу.Інструментальні методи досліджень Рентгенографія органів грудної клітини УЗД
ОЧП (органів черевної порожнини МРТ (СКТ) органів грудної та черевної порожнини,
голова Завдання та обов'язки. Готує необхідні матеріали, апаратуру та
інструментарій для роботи. Забезпечує санітарно-протиепідемічний режим в
лабораторії. Проводить дезінфекцію, стерилізацію, знезараження інфікованого
матеріалу. Дотримується правил безпеки та особистої гігієни.
9. Учення про імунітет. Сучасний погляд на значення імунітету в запобіганні
інфекційним хворобам. Поняття про анафілаксію та алергію. Використання реакції
імунітету для діагностики інфекційних хвороб. .
Наука, яка займається вивченням імунної системи називається імунологією.Розрізняють
два типи імунітету: специфічний (набутий) і неспецифічний (вроджений).АНАФІЛАКСІЯ
(грец. ana — зворотна + phylaxis — захист) — алергічна реакція негайного типу, яка
виникає при парентеральному надходженні алергена чи гептена в сенсибілізований
організм, яка викликає кропив'янку, свербіж, ангіоневротичний набряк,
супроводжується судинним колапсом та шоком.Алергі́я (грец. αλλος — інший і εργον —
дія) — змінена чутливість організму тварин і людини до чужорідних речовин
(здебільшого білкової природи), що вводяться повторно. Речовини, які спричинюють
алергію Реакція імунної флюоресценції, або РІФ (англ. immunofluorescence reaction)
— один із методів мікробіологічної діагностики інфекційних хвороб, а саме
імунохімічний метод. Він заснований на виявленні антигенів збудника за допомогою
мічених специфічних сироваток. Використовують сироватки, мічені флюорохромами.
.10. Лікувально-охоронний режим, його вплив на перебіг інфекційної хвороби та її
наслідки.
Лікувально-охоронний режим — це система лікувальних та профілактичних заходів, які
усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, що можуть зустрітися в
умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і
сприяють швидкому одужанню.
Лікувальний заклад повинен забезпечити пацієнтам психологічний і фізичний комфорт,
зменшити вплив несприятливих чинників госпіталізації (страх і хвилювання перед
дослідженням, лікуванням, операцією, труднощі пристосування до нових умов, медичних
працівників, сусідів по палаті). Обстановка лікарні повинна відповідати не тільки
гігієнічним, але й естетичним вимогам. Створені в медичних закладах зручності, які
задовольняють запити пацієнтів, сприяють їхньому швидкому одужанню. Чистота —
предмет не тільки фізичної, але і психічної гігієни. Суттєву роль відіграють
оптимальне освітлення приміщень, температура повітря, тиша, коректна поведінка
медичного персоналу, атмосфера лікувального закладу (злагодженість у роботі
колективу, стиль роботи). У зв’язку із впливом на процес одужання пацієнтів
психічних і емоційних чинників, необхідно розробити: відповідну поведінку між
членами колективу, засновану на етичних нормах; методи спілкування з пацієнтами;
прийоми максимального позитивного впливу на пацієнтів лікарського середовища, яке
їх оточує; заходи з підтримання порядку в палатах; чітку організацію праці
колективу Ефективність лікувальної діяльності забезпечують також правила
внутрішнього розпорядку, встановлені в певному закладі. Правильно встановлений
режим забезпечує пацієнтам повноцінний відпочинок, своєчасне харчування, виконання
гігієнічних і лікувально-діагностичних заходів, сприяє підтриманню відповідного
стану в палатах. Постова медична сестра знайомить пацієнта, який поступив, з
правилами внутрішнього розпорядку і стежить за виконанням їх. Дотримуватися правил
внутрішнього розпорядку необхідно також усім медичним працівникам. Лікувально-
охоронний режим включає: 1) санітарно-гігієнічний режим медичних закладів
(розміщення лікарні та її корпусів, внутрішнє обладнання приміщень, оснащення
палат, меблі, освітлення, опалення, вентиляція, чистота); 2) санітарно-
протиепідемічні заходи, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню
внутрішньолікарняної інфекції. Заходи з дезінфекції предметів догляду за
пацієнтами; достатня кількість дезінфекційних засобів, маркованого посуду,
матеріалів для прибирання приміщень, належне їхнє зберігання; наявність інструкції!
з поточного і генерального прибирання лікувально-діагностичних приміщень і палат;
3) комплекс заходів, які забезпечують особисту гігієну пацієнтів і медичних
працівників;
11. Комплексне та індивідуальне лікування. Основні лікарські засоби специфічної
дії, характеристика кожної групи
12. Патогенетичне лікування, основні групи лікарських засобів, показання до їх
призначення.
13. Принципи інтенсивної терапії в лікуванні пацієнтів з інфекційними хворобами.

14. Значення догляду за хворими як лікувального чинника, роль середнього медичного

персоналу при цьому. Особливості догляду за інфекційним хворим.

15. Лікувальне харчування. Режим харчування інфекційних хворих. Значення харчування

згідно з дієтою в лікуванні інфекційних хворих