Туляремія

(заяча хвороба, мишача хвороба, мала чума, кроляча чума)

ВИКОНАЛА:
СТУДЕНТКА 5 КУРСУ ,11 ГРУПИ
МЄШКОВА СВІТЛАНА ОЛЕГІВНА
 Актуальність інфекції:
 Туляремію у людей реєструють як у вигляді
спорадичних випадків, так і епідемічних
спалахів, зокрема в Австрії, Франції, Німеччині,
Швеції, Японії, США. Нерідко спалах охоплюють
кілька сотень людей. Вважають, що щорічна
світова захворюваність складає 500 тисяч
хворих. Окремі випадки і невеликі спалахи
туляремії зафіксовані й в Україні.

 Подібність певних форм туляремії до чуми,

можливість використання як біологічної зброї,
включення збудника хвороби до офіційного
переліку біологічних агентів, чинників біозброї
— все це зумовлює актуальність цієї інфекції.
 Етіологія:
 Туляремія -гостре інфекційне природноосередкове зоонозне
захворювання, що характеризується поліморфізмом клінічних симптомів
залежно від способу зараження та проявляється інтоксикацією,
лихоманкою, ураженням лімфатичних вузлів.
 Збудник F. tularensis віднесений до Brucellaceae, роду Franciella.
 Тип А- F. tularensis tularensis ,найбільш патогенні для людини.(зустрічаються в організмі
гризунів і комах тільки в Північній Америці)
 Тип Б - F. tularensis palcarctica , малопатогенні для людини.( розповсюджені в країнах Європи, Азії
та Північної Америки.)
 У державах Центральної Азії та Японії виділені місцеві штами F. tularensis, їх місце в класифікації
ще чітко не визначено, оскільки за своїми генетичними властивостями вони ближчі до типу А, тоді
як за ступенем патогенності займають проміжне положення між збудниками типів А і В
 Х-ка збудника:
 F. tularensis — дрібні ,нерухомі кокобацили. Вірулентні
штами мають капсулу, фрагменти якої є важливим
чинником патогенності. Аеробні внутрішньоклітинні
паразити.
 Існує у вигляді двох форм: S (вірулентній) і R
(маловірулентній).
 S-форма містить Vi-антигенний комплекс (один з
основних факторів патогенності, він знаходиться в
капсулі мікроорганізму) і О-антиген (соматичний). За
рахунок наявності загальних антигенів F. tularensis
перехресно реагують зі збудниками чуми й бруцельозу.
 Антигени клітинної стінки потрапляю ть у кров при
руйнуванні збудників і мають властивості
ендотоксинів і алергенів.
 Характеристика епідемічного
процесу:
 Джерело інфекції : Основний резервуар інфекції в природі —
гризуни і зайцеподібні. Інфекційний процес протікає
бурхливо, після зараження вони рідко живуть більше 5-10
днів. В організмі м ’ясоїдних тварин інфекція може протікати
в латентній формі. Разом з тим, збудники можуть тривало
зберігатися на слизовій оболонці ротової порожнини і пазурах
таких тварин (у тому числі домашніх кішок), якщо вони
полювали на хворих гризунів і поїдали їх. У цих випадках
можна заразитися при укусі, пораненні пазурами інфікованої
тварини.
 Сільськогосподарські тварини (корови, вівці, коні)
низькочутливі та заражаються лише у разі потрапляння в
організм великих доз збудника.
 Характеристика епідемічного
процесу:
 У природних умовах
встановлена інфікованість
іксодових кліщів, у тілі яких
збудник може накопичуватися
й зберігатися тривалий час.
Таким чином, іксодові кліщі
не тільки забезпечують
циркуляцію збудника
(трансмісивний механізм
передачі), але і є основним
резервуаром F. tularensis.
 Характеристика епідемічного
процесу:
 Інкубаційний період 3 -7 днів,
можливе подовження до 2-3
тижнів.
 Механізм передачі:
 1.Для чутливих тварин –
 Трансмісивним:реалізують
іксодові кліщі.
 аліментарним :через воду
(ондатра), харчові продукти(серед
дрібних мишоподібних гризунів)
 повітряно-
пиловим ,контактним.
2.Для людини:
+ Трансмісивний шлях передачі — при укусі
інфікованої комахи (кліщі, комарі, ґедзі, блохи)
або втерті його фекалій в ранки на шкірі при
розчухуванні.
Аліментарний (водний) шлях — при вж иванні в
їжу продуктів і води, забруднених виділеннями
гризунів.
Інфекція + Аліментарний (водний) шлях — при вж
иванні в їжу продуктів і води, забруднених
від людини виділеннями гризунів.
+ Повітряно-пиловий — при роботі на полях, у
людині не зерносховищах і в природних осередках
туляремії.
передаєтьс + Контактний шлях — при обробці тушок
я !!!! хворих тварин (п рямий контакт) або при
користуванні предметами побуту, інфікованими
виділеннями хворих тварин (непрямий контакт).
 Характеристика епідемічного
процесу:
 Залежно від характеру шляхів зараження
розвиваються й відповідні клінічні
форми туляремії.
 Виразково-бубонна й бубонна форма -при
трансмісивному зараженні, а також при
контактному зараженні (оброблення туш
убитих на полюванні зайців, ондатр).
 Легенева форма (пневмонія,
бронхопневмонія) -при повітряно-пиловом у
зараженні (при роботах із зерном, сіном).
 Цей же шлях призводить до ураження кон
’юнктиви.
Генералізована форма
 Тифоподібна (абдомінальна) форма
спостерігається при харчовому й водному
шляху зараження.
 Клінічна картина:
 Початок гострий , без продрому. Темпаратура
підвищуеться до 38-40 °С.Головна ,
запаморочення, м'язові болі, слабкість. Обличчя
хворого гіперемоване та пастозне.
Відзначаються ін'єкція судин склер і гіперемія
кон'юнктив.
 Бубонна форма туляремії зазвичай виникає при
проникненні інфекції через шкіру та
проявляється запаленням регіонарних
лімфатичних вузлів, де накопичується збудник.
Бубони бувають одиночні та множинні.
Найчастіше уражаються пахвові, пахвинні та
стегнові лімфатичні вузли. На 2-3-й день
хвороби з'являється чітка болючість у ділянці
лімфатичного вузла, де розвивається бубон. У
наступні дні вузол помітно збільшується,
досягаючи розмірів від 2-3 до 8-10 см.
Болючість бубона зменшується.
 Клінічна картина:
 При виразково -бубоної формі туляремії на місці
проникнення збудника розвивається первинний
афект. При цьому з 1-го по 7-й день послідовно
з'являються пляма, папула, везикула, пустула,
кратероподібна малоболісна виразка з піднятими
краями. Виразка покривається темною скоринкою зі
світлим обідком, що лущиться - "кокардою". Іноді є
місцевий лімфангіт.
Клінічні варіанти бубонної форми
 Легенева форма:
 Неправильна лихоманка .
 Задишка, біль у грудях, кашель сухий або зі
слизово-гнійним, кров'янистим мокротинням
 Сухі та вологі хрипи при аускультації.
 Рентгенологічне збільшення прикореневих,
паратрахеальних, медіастинальних
лімфовузлів, інфільтрати в тканині легень,
плевральний випіт.
 Тривалий перебіг, розвиток абсцесів,
бронхоектазів
Абдомінальна форма

 Болі у правій здухвинній ділянці (гострий мезаденіт)

 Нудота, блювання
 Затримка стільця
 Тяжка інтоксикація
 Кишкова кровотеча
 Генералізована форма
 10-15% випадків туляремії
 Бактеріємія
 Лихоманка до 3 тижнів, озноб, нездужання
 Міалгія, головний біль екзантема пневмонія
 Зниження маси тіла
 Відсутність виразок та лімфаденопатії
 Розвивається у імуноскомпромітованих осіб
 Лікування :
 Стрептоміцин 0.5 г 2 рази на день внутрішньом'язово;
Гентаміцин 1.7 мг/кг кожні 8 годин; Тетрациклін р. 4 десь у
день; Левоміцетин р. 4 р/д; Хлорамфенікол мг/кг/добу через
кожні 6 годин; Левофлоксацин 500 мг на добу;
Цефалоспорини 3 покоління
 При затяжному перебігу комбінують з вакциною: вакцину
вводять внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом'язово або
внутрішньовенно в дозі 1\15 млн.мікробних тіл на ін'єкцію з
інтервалом 3-5 днів, курс лікування ін'єкцій
 Патогенетична терапія : дезінфекційні, стимулюючі та
гіпосенсибілізуючі засоби Місцеве лікування (компреси,
теплові процедури)
 За показаннями – хірургічні методи (розтин бубонів, що
нагноилися)
 Профілактичні та протиепідемічні
заходи:
 Хворі на туляремію госпіталізуються в інфекційний стаціонар. В окремих випадках при шкірно-бубонній
і бубонній формах захворювання з легким перебігом допускається лікування в амбулаторних умовах.
 1 — усунення умов зараження людей (санітарно-гігієнічні заходи та санітарноосвітня робота);
 2 — заходи щодо знищення джерел та переносників збудників інфекції. Санітарно-гігієнічні заходи
мають особливості при різних типах зараження.
 На механізм передачі:
 При трансмісивних зараженнях застосовують репеленти, захисний одяг, обмежують доступ нещепленого
населення до неблагополучних територій, а в особливих випадках проводять дезінсекцію водоймищ .
 Для профілактики промислових заражень необхідно проводити комплекс санітарно-протиепідемічних
заходів у місцях промислу звірків і на складах зберігання шкур
 При водних спалахах необхідно припиняти купання і водокористування з зараж еного водоймища,
використовувати для пиття тільки кип'ячену воду, вжити заходи з очистки криниць від трупів гризунів та
дезінфікувати воду
 Профілактичні та протиепідемічні
заходи:
 З метою запобігання зараження під час зимових польових робіт у природних осередках
туляремії не можна притягувати до роботи нещеплене населення. При цьому необхідно
проводити знезараження зерна та грубих кормів.
 При побутових зараженнях забезпечують недоступність гризунів до жилих та підсобних
приміщень, дератизацію та вологе прибирання з застосуванням дезінфекційних засобів.
 При виробничих і продуктових зараженнях здійснюють санітарно-протиепідемічні
заходи на підприємствах або складах, у т.ч. знезараж ення інфікованої сировини і
продуктів термічним способом.
 На м ’ясокомбінатах знищ ують іксодових кліщів на худобі, що поступає для переробки.
 На полюванні необхідно дезінфікувати руки після знімання шкур і патрання зайців,
ондатр, кротів і водяних щурів.
 Профілактичні та протиепідемічні
заходи:
 На джерело та переносчиків:
 направлені на скорочення їх чисельності.
 Зменшенню чисельності іксодових кліщів сприяє
пізніший початок весняного випасу худоби, коли
закінчується активація кліщів;
 скорочення природних площ луки, випасання худоби на
штучних і культурних пасовищах, планові й термінові
протикліщові обробки худоби.
 Дератизаційні заходи здійснюються різними методами —
як знищ ення гризунів, так і застосування агротехнічних
прийомів, які перешкоджають збільшенню чисельності
дрібних ссавців.
 Вакцинація
 Вакцинацію проти туляремії проводять населенню, що прож иває на ензоотичних по туляремії
територіях, а також контингентам, які підпадають під ризик зараження цією інфекцією.
 Розрізняють планову та позапланову вакцинацію проти туляремії. Для імунопрофілактики
застосовують живу атенуйовану вакцину. Вакцинація забезпечує формування стійкого і тривалого
імунітету у щеплених (5-7 років і більше). Ревакцинацію проводять через 5 років.
 Плановим щепленням охоплюють населення, що проживає (або працює) на території з наявністю
активних природних осередків лугопольового, степового, заплавно-болотного, передгірного
струмкового типів при 100% -му охопленні щепленнями осіб, за винятком дітей до 7 років і осіб,
які мають протипоказання до щеплень.
 На територіях з малоактивними природними осередками туляремії, а також у містах, прилеглих до
природних осередків, вакцинують тільки групи ризику, а саме: працівників зерно- і овочесховищ,
цукрових заводів, елеваторів, млинів, м’ясокомбінатів, комбікормових заводів, спиртозаводів,
підприємств з переробки сільськогосподарських продуктів та сировини тваринницьких і
птахівничих ферм, які працюють із зерном, фуражем, цукровим буряком тощо; осіб, які приймають
і обробляю ть шкурки промислових звірів, що надходять з ензоотичних по туляремії територій.
 Вакцинація
 Вакцинації підлягає персонал відділів особливо небезпечних інфекцій, протичумних і
науково-дослідних установ, лабораторій та епідзагонів, що працюють із збудником
туляремії або здійснюють збір і дослідження дрібних ссавців, членистоногих,
об’єктів зовніш нього середовища з ензоотичних по туляремії теритоій.
 Вакцинацію за епідемічними показаннями (позапланову) проти туляремії проводять у
населених пунктах, розташованих на територіях, які раніше були благополучними по
туляремії, при захворю ванні людей (навіть поодинокі випадки) або виділенні
туляремійних культур із будь-яких об’єктів;
 особам, які виїжджають для постійних або ти м ­часових робіт на території активних
природних осередків туляремії: мисливці, лісники, меліоратори,
геодезисти,заготівельники шкур промислових тварин, геологи, члени наукових
експедицій, особи, що направляються на сільськогосподарські, будівельні роботи,
туристи
 Ревакцинація
 Ревакцинацію
проводять у разі
негативних
результатів
імунологічних
показників
(алергічні або
серологічні
реакції)
 Використана література:
 1. Инфекционные болезни и эпидемиология : учебник / В.И. Покровский, С.Г.
Пак, Н.И. Брико, Б.К. Данилкин. М. : ГЭОТАР-МЕД, 2003. С. 549-559, 589-597,
598-604.
 2.Шувалова Е.П. Инфекционные болезни : учебник. 6-е изд., перераб. и доп. М. :
Медицина, 2005. С. 210-221, 555-570.
 3.Ющук Н.Д., Венгеров Ю.Я. Инфекционные болезни : учебник. М. : Медицина,
2003. С. 139-151.
 4.Ющук Н.Д., Венгеров Ю.Я. Лекции по инфекционным болезням : учебное
пособие для студентов медицинских вузов. 3-е изд., перераб. и доп. М. :
Медицина, 2007. С. 327-344, 413-427.
 5.ЕПІДЕМІОЛОГІЯ За редакцією професора Колеснікової І.П.