Дирофіляріоз – це хронічна інвазійна хвороба тварин, викликана

круглими паразитичними червами роду Dirofilaria. З-поміж збудників

розрізняють два види: Dirofilaria immitis (Leidy, 1856), котрі локалізуються в
правому шлуночку серця та легеневій артерії, Dirofilaria repens (Railliet et
Henry, 1911), що паразитують у підшкірній клітковині
Етіологія.
Збудник відноситься до класу круглих черв'яків Nematoda, загону Spirurina, підряду
Spiruromorpha, сімейству Filarioidea, роду Dirofilaria
Всього описано кілька видів черв'яків, з яких найбільшого поширення мають D. repens, D.
immitis.
D. immitis – ниткоподібний білий гельмінт, який, має кутикулу з трьома основними
шарами. Ззовні шар утворений секретом з епідермальних клітин. Кутикула захищає
паразита від ферментів шлунково-кишкового тракту проміжних хазяїв
Статевозрілі самці мають розміри 12-20 см, самки 25-30 см. У самця
задній кінець згорнутий у спіраль, у самок – прямий.
Гельмінти D. repens є менших розмірів за D. immitis: довжина самців 50-
70 мм, самок – 100-170 мм. Тіло звужене на кінцях.
Збудники обох статей мають рот, ниткоподібний стравохід, екскреторну та анальну пори,
нервове кільце. У самця є яєчко і насіннєвий міхур, у самки – яйцепровід та яєчник
Після укусу собаки, зараженої дирофіляріозом, комар заковтує личинки стадії L1 (перша
личинкова стадія), які в мальпігієвих судинах перетворюються на личинки другої стадії
L2. Далі проходить розвиток личинок третьої інвазійної стадії L3, котрі мігрують до
ротового апарату комах.
Розвиток від личинкової стадії L1 до L3 триває 15-16 діб.
При цьому температура навколишнього середовища є визначальним фактором.
Після укусу комара інвазійні личинки L3 потрапляють у тіло
дефінітивного хазяїна, розміщуючись між м’язами. Упродовж 1-2 тижнів
відбувається перетворення личинок у личинки четвертої стадії L4. У цей час
вони локалізуються в підшкірній клітковині в місці укусу комара і знаходяться
у стані спокою
Через 1,5-2 місяці вони линяють у п’яту стадію L5, а через 75-120 діб
після зараження незрілі личинки з кровотоком мігрують до серця, далі – до
легеневої артерії.
Упродовж наступних 3-4 місяців личинки значно збільшуються у розмірах та стають
статевозрілими. Через 7-9 місяців імаго починають розмножуватися та виділяють у кров
мікрофілярії
Вони можуть циркулювати у крові собаки упродовж 2-2,5 років.
У серці та легеневій артерії імаго можуть жити до 7 років
Цикл розвитку D. repens аналогічний циклу D. immitis, проте
статевозрілі особини локалізуються у підшкірній клітковині. Препатентний
період збудника у організмі собаки триває 26 тижнів, а тривалість життя
мікрофілярій D. repens варіює в межах 17 міс. – 3 років
У світі реєструють значно більше випадків цього захворювання: на Півдні та Півночі
Європи, в Середземномор’ї, Північній Америці, Австралії, Японії, Шрі-Ланці, Середній
Азії, Вірменії, Грузії, Російській Федерації, Республіці Білорусь. Особливо уражені
дирофіляріозом країни із тропічним кліматом. Найбільшу кількість випадків
дирофіляріозу у людей виявляють в Італії, Франції, Греції, Ірані, Шрі-Ланці

В Україні захворюваність на дирофіляріоз носила спорадичний характер, але зараз

переходить у ранг поширеної і введена до облікового реєстру паразитарних хвороб
людини. Смерть від хвороби не зареєстрована, проте існують деякі проблеми, пов’язані з
цією патологією.

Головними чинниками, які впливають на виникнення і розповсюдження дирофіляріозу у

зонах помірного клімату, зокрема в Україні, є:

зміна соціально-економічних умов;

збільшення чисельності бродячих собак;
зміна екологічних умов і збільшення чисельності комарів, яка не контролюється;
потепління клімату, що сприяє швидшому дозріванню інвазивних личинок у переносниках
та поширенню інвазії у природі;
соціальні фактори, які сприяють передачі інвазії протягом усього року «підвальними»
популяціями комарів роду Culex.
Патогенез
. При кровососанні комара інвазивні форми мікродірофілярій потрапляють в шкіру. Тут
вони починають рости і активно пересуватися по підшкірній клітковині. Іноді навколо
гельмінтів формується тонка сполучно - ткана капсула. В основі патогенезу лежать
токсикоалергічні реакції і механічний вплив гельмінтів на тканини підшкірножирової
клітковини. Захворювання може тривати протягом довгого часу безсимптомно. Алергічні
прояви спостерігаються рідко і тільки в гострий період
Клініка
Інкубаційний період від 1-2 місяців до 2 років
Клінічна картина визначається місцем знаходження гельмінта. Перша ознака
захворювання - поява пухлиноподібного утворення шкірних покривів на місці укусу. Іноді
супроводжується свербінням, печінням. Шкіра над ним трохи гіперемована, помірно
набрякла. Характерним симптомом дирофіляріозу є міграція збудника - переміщення
пухлиноподібного утворення або самого гельмінта під шкірою, особливо після
застосування місцевого лікування. Відстань переміщення становить кілька десятків
сантиметрів, швидкість переміщення до 30 см за 1-2дні
При міграції паразита в підшкірній клітковині на новому місці з'являється нове
ущільнення, а на старому місці його перебування ніяких слідів не залишається.
Іншими симптомами захворювання можуть бути головний біль, нудота, слабкість,
підвищена температура, біль у місці локалізації гельмінтів з іррадіацією по ходу нервових
стовбурів.
Еозинофілія на відміну від багатьох інших гельмінтозів не характерна
При очному дирофіляріозі уражаються повіки, кон'юнктива,
передня камера, склера, очниця.
При ураженні шкіри брів і повік розвивається набряк по типу Квінке. Повіки набряклі,
відзначається свербіж, сльозотеча. Під шкірою утворюються щільні вузлики або пухлина.
Гострота зору не знижується.
При ураженні кон'юнктиви розвивається кон'юнктивіт, який супроводжується сильними
болями, сльозотечею і свербінням. Кон'юнктива набрякла, гіперимована протягом
декількох діб, через неї видно звивисте тіло гельмінта.
Всі явища безслідно зникають після того, як він мігрує в очну ямку або видаляється
хірургічно
Клінічна діагностика утруднена. Важливе значення має епідеміологічний анамнез - укуси
комарів, місце проживання, наявність домашніх та безпритульних тварин, виїзди до лісу,
на рибалку та у сади
Паразитологічнадіагностика утруднена, так як в крові людини мікрофілярії відсутні,
еозинофілія не характерна.
Додатковим методом діагностики є імунологічний — визначення відповіді організму
хворого на присутність дирофілярій — наявність антитіл до мігруючих личинок методом
імуноферментного аналізу.
Серед інструментальних методів діагностики ефективно використовують ультразвукове
дослідження (УЗД). При УЗД м'яких тканин при інвазії D. repens визначають ізоехогенне
утворення з чіткими нерівними контурами від 17×6×8 мм і більше без кровотоку; у
просвіті локуються множинні трубчасті структури до 0,5 мм, рухливі, безладно
розташовані.
Можливе також використання рентгену, КТ та МРТ в разі легеневих уражень,
У країнах розвиненої медицини також розроблені для таких випадків ІФА та ПЛР.
Подальша діагностика у більшості країн є суто морфологічною з дослідженням
біопсійного або операційного матеріалу.
Оптимальний метод лікування - хірургічне видалення гельмінта. У разі постановки
достовірного діагнозу без хірургічного втручання призначають діетилкарбамазин у дозі 2
мг / кг на добу 10-30 днів, протиалергічні препарати, глюкокортикоїди. Антибактеріальні
препарати призначають при нагноєнні вузлів і при приєднанні вторинної бактеріальної
інфекції.
Прогноз захворювання сприятливий. Диспансерне спостереження встановлюють на
термін 6 місяців. Перехворілих знімають з обліку при наявності клінічного одужання і
відсутності утворення нових підшкірних вузлів