інфекція

ЛЕКЦІЯ №4 НА ТЕМУ «ЧУМА.
ТУЛЯРЕМІЯ» З ДИСЦИПЛІНИ
«ІНФЕКТОЛОГІЯ»
ВИКЛАДАЧ ЗАЙЦЕВА Л.П.
23.03.20 для групи 3-Фб
ЧУМА – особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється чумною

паличкою. Проявляється гарячкою, тяжкою інтоксикацією, серозно-геморагічним
запаленням лімфатичних вузлів, легень та інших органів, сепсисом.
АКТУАЛЬНІСТЬ:Чума має здатність до епідемічного і пандемічного поширення.
За даними ВООЗ реєструється у 50 країнах. В 1994р в Індії внаслідок епідемії
загинула від чуми 51 особа..І хоча в Україні природних осередків чуми немає,
через сучасні темпи міграції не виключена можливість її занесення.
ЕТІОЛОГІЯ Збудник Yersinia pestis – грам негативна паличка овоїдної форми,
біполярно забарвлювається, інтенсивніше на кінцях. Нерухома, має капсулу.
Продукує дуже сильний токсин.
На харчових продуктах, у воді, на предметах побуту зберігається до 3 міс, у гної –
40 днів, у крові, харкотинні – до 1 міс. При кипятінні гине протягом 1хв. Добре
переносить низькі Т- декілька місяців. Чутлива до сулеми, карболової кислоти та
ін.. деззасобів.
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
Природні осередкі чуми займають 8-9% усієї суші. Вони є всюди, крім Австралії.
Резервуар- гризуни- ховрахи, піщанки, щури, зайці. Переносник – блохи, які
паразитують на цих тваринах. Із свійських тварин на чуму хворіють тільки
верблюди. Збудник передається трансмісивним шляхом при укусі блохи,
КОНТАКТНИМ – при знятті шкурок, ФЕКАЛЬНО-ОРАЛЬНИМ мех.-змом- при
вживанні мяса верблюда чи інфіковану воду, КОНТАКТНО_ПОБУТОВИМ- рідше,
через побутові речі, забруднені гноєм і харкотинням хворих.
Трансмісивне і контактне зараження призводять до шкірної, бубонної і септичної
форми.
ДЖЕРЕЛОМ може бути людина- хвора на легеневу форму і передається повітряно-
крапельним шляхом. Вони є дуже заразними і можуть спричинити епід. спалахи.
Хворі на бубону форму, практично безпечні; передача інфекції може здійснитися
тільки при наявності блох.
Сприйнятливість 100%. Частіше можуть інфікуватися чабани, мисливці, геологи,
споживачі верблюжого мяса.
ПАТОГЕНЕЗ Вхідні ворота- шкіра, слизові оболонки дихальних шляхів, травного
каналу та кон’юнктива. Збудник з лімфою заноситься в реґіонарні л/вузли. Під
впливом бактерій та їх токсинів розвивається серозно-геморагічне запалення
л/вузлів і навколишніх тканин з утворенням первинних бубонів, що нагноюються.
По лімфатичних капілярах збудник потрапляє у віддалені л/вузли, утворюючи
віддалені бубони, які менших розмірів і не нагноюються. Прорив бактерій у кров
зумовлює сепсис з вторинними вогнищами запалення, переважно в легенях, рідше
– у кишках. Якщо зараження крапельним шляхом- розвивається легенева чума
(чумна пневмонія). Інтенсивне розмноження бактерій та їх масове руйнування
можуть призвести до септичного шоку.
Після перенесеної хвороби залишається стійкий імунітет.
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ
Інк. період від декілька год до 6 діб (у вакцинованих до 8-10 діб).
Форми: ЛОКАЛІЗОВАНІ- шкірна, бубонна, шкірно-бубонна.
ГЕНЕРАЛІЗОВАНІ- первинно-септична, вторинно-септична;,первинно-легенева,
вторинно-легенева,
кишкова.
Найчастіше- бубонна (80% ).
При будь-якій формі початок раптовий- жар, сильний біль голови, запаморочення,
млявість, біль у мязах, блювання. Хворі неспокійні, надмірно рухливі. Хода хитка,
мова – невиразна. Лице і кон’юнктиви яскраво-червоні, судини склер ін’єктовані.
Язик сухий, набряклий, вкритий білим нальотом "крейдовий". На шкірі може
зявитися розеольозна або петехіальна висипка. Незабаром порушується свідомість,
виникають марення, галюцинації. Риси обличчя загострюються, вираз його
страдницький, повний жаху.
Виникає гарячка постійного типу, тахікардія, аритмія, гіпотонія. Задишка, ціаноз.
Живіт здутий. Часто збільшується печінка, селезінка. Олігурія, у сечі- білок,
еритроцити, циліндри. В крові- лейкоцитоз, збільшена ШОЕ.
ШКІРНА форма: на місці вхідних воріт утворюється червона пляма, яка
перетворюється у везикулу, пустулу, оточену багровим валом з набряклої шкіри.
Пустула тріскається і утворюється виразка з темно-коричневим струпом, дуже
болюча. згодом утворюється ребець.
БУБОННА форма Перша ознака- значний біль у місці, де вони утворюються. Біль
затруднює рухи і змушує приймати сковану позу. Шкіра в міру збільшення бубону
червоніє, стає блискучою. Бубони тісно зпаєні з оточуючою підшкірною
клітковиною, контури його згладжені (не має чітких контурів- диф. ознака), бубон
нерухомий. На 6-8 день бубон нагноюється, шкіра над ним синюшна, витончується.
На 8-10 день утворюється нориця, яка загоюється з утворенням рубця. Зворотній
розвиток бубона триває 3-4 тиж. Зрідка бубон розсмоктується без попереднього
нагноєння або склерозується.
Бубонна форма може ускладнитися сепсисом з розвитком гніних вогнищ. У хворих
посилюється тахікардія, гіпотонія, олігурія, потім анурія. Геморагічний синдром-
носові, легеневі, маткові кровотечі, крововиливи в шкіру, слизові, можуть бути
домішки крові у блювотних масах, випорожненнях та гематурія. Без своєчасного
лікування смерть на 2-3-й день.
ЛЕГЕНЕВА форма- дуже небезпечна. Початок блискавичний, з ознобом, Т до 40*С
і вище. Тахікардія, наростає задишка, ріжучий біль у грудях. На шкірі петехії,
крововиливи. Дихання стає поверхневим. Іноді безболісний кашель із виділенням
рідкого склоподібного прозорого мокротиння. З розвитком хвороби збільшується
кількість мокротиння з домішками червоної крові. У випадку приєднання набряку
легень воно стає пінистим, рожевим. Сметрь на 3-5-ий день при наростаючий
легеневій недостатності, іноді впадає в кому.
КИШКОВА форма- тяжка інтоксикація, гарячка, сильний біль у животі, кривавий
пронос зі слизом, нудота, повторне блювання. Тенезми.
Кишкова форма як правило, самостійно не виникає, вона приєднується до ін..
форм.
ЧУМА у ВАКЦИНОВАНИХ- протягом перших 2 діб- субфебрильна Т, бубон
болючий, невеликих розмірів. Якщо не лікувати антибіотиками, через 2-3 дні
перетворюється на типову форму.
УСКЛАДНЕННЯ_ ІТШ, набряк легень, синдром ДВЗ крові, набряк головного
мозку, менінгоенцефаліт.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Дослідження проводять тільки в спеціально обладнаних лабораторіях у суворому
протиепід. режимі.
Матеріал збирають в закладі, де знаходиться хворий. При шкірній формі- вміст
везикул, пустул, виділення виразок, кров (до прийому антибіотиків);
при бубонній ф.- пунктат з бубона і кров; при септичній- кров, при легеневій-
харкотиння (слиз з рото глотки).
Пробірки та ін.. лаб. посуд з матеріалом загортають в тканину з дез. розчином,
ретельно пакують у бікси і пломбують. Доставляють з дотриманням правил
безпеки.
МЕТОДИ:
-бактеріологічний (основний)
-бактеріоскопічний (орієнтовний)- біполярно грам негативні палички дає підстави
підозрювати чуму.
-серологічний- РПГА. ІФА. Експрес-метод РІФ.
-біологічний на мишах і гвінейських свинках.
ДОГЛЯД І ЛІКУВАННЯ
-Госпіталізація у спеціалізований стаціонар. Медпрацівники в протичумних
костюмах.
-Раннє призначення антибіотиків- стрептоміцин в/м негайно 1г, а потім в
стаціонарі по 0,5-1,0 3 рази на добу протягом 7 днів.
При легеневій і септичній формі 5-6г на добу. Крім того- окситетрациклін чи
доксициклін по 0,25-1г 4-6 разів на добу.
Стрептоміцин може спричинити глухоту, тетрациклін –жовтяницю (попередити
лікаря про їх появу)
Можна –мономіцин, ампіцин (менш ефективні)
-ДЕЗІНТОКСИКАЦІЙНЕ (великі дози антибіотиків можуть привести до значної
бактеріємії)- в/в сольові розчини, реополіглюкін, глюкокортикоїди, діуретини
-Симптоматичне.
У відділенні суворо дотримуються протиепідрежиму- поточна дезінфекція.
ВИПИСКА через 4-6 тиж після нормалізації Т і отримання негативних рез-тів бак
дослідження мазків з носоглотки, харкотиння, пункт ату бубона.
Диспансерне спостереження 3 міс з обов’язковим бак. дослідженням мазків з рото
глотки .
ПРОФІЛАКТИКА
Чума належить до карантинних захворювань, на неї розповсюджуються міжнародні
медико-санітарні правила (ВООЗ, 1969 ).
Основним заходом є попередження її занесення в Україну.
Що стосується природних осередків, то медпрацівники повинні добре знати
основні ознаки чуми і вміти провести первинні протиепідзаходи, які включають:
-виявлення хворих і госпіталізацію у спец лікарні зі суворим протиепід. режимомо;
-виявлення та ізоляція всіх контактних осіб на 6 діб.Проведення екстреної
профілактики стрептоміцином по 0,5г 2 рази на добу в/м або тетрацикліном по 0,5г
3 рази на добу 6 днів.
-проведення подвірних обходів для виявлення хворих із гарячкою та їх
госпіталізація в провізорні відділення;
-встановлення територіального карантину;
-заключну дезінфекцію в осередку 5% розчином фенолу та камерну обробку;
дезінсекцію і дератизацію на території населеного пункту та навколо нього.
Персонал працює в протичумних костюмах.
-За епідпоказниками- щеплення живою сухою вакциною нашкірно або підшкірно,
ревакцинацію- через 1 рік.
ТУЛЯРЕМІЯ
План.
1. Туляремія.
2. Етіологія і епідеміологія.
3. Патогенез і патоморфологія.
4. Клініка.
5. Діагностика.
6. Лікування і профілактика.
Туляремія (син. : мала чума, хвороба Франсиса, кроляча гарячка, мишача

хвороба, гарячка від оленячих мух) — гостра природно-осередкова інфекційна
хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється туляремійною
бактерією, передається контактним, повітряно-пиловим, аліментарним і
трансмісивним шляхом, характеризується гарячкою, специфічним лімфаденітом
(бубон) і ураженням залежно від вхідних воріт шкіри, очей, Мигдаликів, легень і
інших органів.
Етіологія. Збудник туляремії — Francisella tularensis — належить до

роду Francisella, родини Brucellaceae. Розрізняють три підвиди бактерії туляремії:
голарктичний (європейський), середньоазіатський і неарктичний (американський).
Це дрібна кокобактерія розміром 0, 2—0, 5 мкм, нерухлива, не утворює спор, має
капсулу, грамнегативна. Забарвлюється карболовим фуксином також за
Романовським—Гімзою.
Епідеміологія. Резервуаром і джерелом Інфекції при туляремії є різні види

диких і синантропних гризунів (ондатри, зайці, водяні щурі, полівки, хом'яки, миші
та ін. ), а також свійські тварини (свині, вівці, велика рогата худоба). Серед тварин
хвороба поширюється в основному через кровососних комах. Від людини до
людини туляремія не передається.
Зараження людини можливе всіма відомими шляхами: 1) контактним — під

час контакту з хворими тваринами і їх виділеннями; 2) аліментарним — при
вживанні інфікованих продуктів харчування і води; 3) повітряно-пиловим
(аспіраційним) — під час обмолоту зернових, обробки фуражу тощо; 4)
трансмісивним — через укуси комара, кліща, ґедзя, мухи-жигалки та ін.
Патогенез і патоморфологія. Збудник туляремії проникає в організм людини
через шкіру (навіть неушкоджену), слизові оболонки дихальних шляхів, травного
каналу, очей, мигдаликів. Залежно від воріт інфекції формується певна клінічна
форма хвороби. З місця проникнення інфекції, де іноді розвивається первинний
афект, бактерії туляремії лімфатичними шляхами заносяться в регіонарні
лімфатичні вузли, частина їх гине, виділяється ендотоксин, виникає місцева
запальна реакція (лімфаденіт).
У лімфатичних вузлах і в більшості внутрішніх органів виявляють множинні

туляремійні гранульоми з лімфоїдних, плазматичних, епітеліоїдних, велетенських
клітин, нейтрофільних гранулоцитів, які схильні до некрозу (нагадують
туберкульоми). Іноді спостерігається тотальний некроз лімфатичного вузла. У
регіонарних лімфатичних вузлах, первинних (лімфогенних) бубонах першого-
другого порядку можливе нагноєння. У вторинних (гематогенних) бубонах
гранульоматозні зміни не приводять до нагноєння. Помітно збільшені і
повнокровні печінка та селезінка. Остання схожа на
септичну, в ній багато гранульом. Визначаються дегенеративні зміни в

нирках, міокарді, легенях, мозку.
Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 20 днів (у

середньому 3—7 днів). Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим,
рецидивуючим. Розрізняють такі клінічні форми туляремії: 1) бубонну (рис. 23); 2)
виразково-бубонну; 3) очно-бубонну; 4) ангінозно-бубонну; 5) генералізовану; 6)
абдомінальну; 7) легеневу. Останні дві форми вперше виділені Г. П. Руднєвим.
Усі форми хвороби мають гострий початок, продромальні ознаки

нехарактерні. Температура тіла з ознобом підвищується до 39—40 °С. На місці
проникнення інфекції часто виявляються первинний афект-інфільтрат, виразки,
нагноєння (пустули, абсцеси). Спостерігається біль у голові, попереку, м'язах,
слабість, пітливість, частими є розлади сну (сонливість або безсоння), на висоті
гарячки — ейфорія. Лице гіперемійоване, кон'юнктивіт, склерит. Гарячка є
тривалою (2—4 тижні), має ремітуючий або інтермітуючий характер. Дуже швидко
розвивається генералізована лімфаденопатія. Лімфатичні вузли збільшуються до
1—3 см, еластичні, чутливі під час пальпації, не спаяні з прилеглими тканинами.
Збільшується печінка, а з 5—7-го дня хвороби і селезінка. У перші 2—3 тижні
хвороби часто з'являється розеольозний, папульозний, іноді ексудативний
поліморфний висип, який, як правило, вкриває симетричні ділянки ті. . а, іноді у
вигляді рукавичок, шкарпеток, коміра, маски Після зникнення висипу часто
спостерігається лущення.
Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики туляремії е гарячка,

зміни, залежно від вхідних воріт інфекції, з боку шкіри, очей, мигдаликів, легень і
розвиток типового регіонарного лімфаденіту (бубону). Вирішального значення
набувають дані епідеміологічного анамнезу.
Високоспецифічним і раннім методом діагностики є внутрішньо-шкірна

алергічна проба з тулярином — зависсю вбитих бактерій туляремії. Пробу
оцінюють через 24—36—48 год. Позитивною (наявність Інфільтрату і гіперемії)
вона стає вже з 3—8-го дня хвороби, утримується позитивною роками, що
використовують і для ретроспективної діагностики.
Лікування, основним методом лікування хворих на туляремію є

антибактеріальна терапія. Призначають стрептоміцин внутрішньо м’язово—1—2 г
на добу до 5—7-го дня нормальної температури тіла, але не менш як 8—10 днів.
Рекомендується також призначати левоміцетин, тетрациклін, аміноглікозиди у
звичайних дозах.
Для лікування хворих на затяжні і рецидивуючі форми туляремії

використовують антибіотики в комбінації зі специфічною вакциною, яку вводять
підшкірно, внутрішньо м’язово або внутрішньовенне по 1, 5, 10, 15 млн. мікробних
тіл на ін'єкцію з інтервалом у 5 діб. Курс лікування передбачає 6—12 ін'єкцій.
Після введення вакцини можлива місцева, регіонарна і загальна реакції. Проводять
патогенетичне лікування. Нагноювання бубонів є показанням для хірургічного
втручання. Ефективною є пункція таких бубонів, відсмоктування гною, введення
внутрішньобубонно антибіотиків (С. М. Заячківський, 1956). Хворих виписують із
стаціонару після зникнення клінічних симптомів хвороби. Працездатність віднов-
люється повільно.
Профілактика. Важливими заходами е ліквідація природних осередків або

зменшення їх ареалів, гідромеліоративні роботи, удосконалення системи
агротехнічних заходів, знищення диких І регулювання кількості промислових
гризунів, забезпечення охорони джерел водопостачання, продовольчих складів,
житлових приміщень від заселення гризунами. Під час обмолоту хліба (де багато
гризунів) треба користуватись захисними окулярами-консервами, масками.
Застосовують також засоби захисту від укусів кліщів та інших комах (репеленти,
захисний одяг).
Найефективнішим методом профілактики туляремії в природних осередках е

вакцинація населення нашкірно живою туляремійною вакциною Райського—
Ельберта. Використовують також асоційовані вакцини проти туляремії,
бруцельозу, чуми та інших інфекцій.
Рекомендована література:
А.В.Чорновіл «Клінічне медсестринство в інфектології» стор.325-333, 307-

313.
Питання для самоконтролю.
1. Особливості механізмів передачі збудників кров’яних інфекцій.

2. Характерні епідеміологічні ознаки спалахів у разі передачі збудника
кліщами, комарами.
3. Чим визначається стабільність циркуляції збудників кров’яних інфекцій?
4. Чому кров’яні інфекції, збудники яких передаються вошами, зараховані до
антропонозів, а ті, що передаються кліщами, комарами, - до зоонозів?
ЛЕКЦІЯ №5 НА ТЕМУ «СИБІРКА» З ДИСЦИПЛІНИ
30.03.20 для групи 2-Фа
Сибірка
Це гострий бактеріальний зооноз, який перебігає із серозно-геморагічним
запаленням шкіри і лімфат. вузлів, рідше легень, кишок або у формі сепсису, що
супроводжується тяжкою інтоксикацією і гарячкою.
Актуальність: Сибірка актуальна інфекційна хвороба передусім для
тваринницьких ферм, що завдає значних економічних збитків. У разі виникнення
епізоотій серед тварин виникає реальна небезпека зараження людей. В останні роки
у деяких регіонах України (Волинська, Донецька, Херсонська, АР Крим)
зареєстровані групові спалахи сибірки серед с/г тварин і людей. Це тяжка інфекція
з можливим летальним кінцем, особливо у разі розвитку сепсису.
Прогноз щодо сибірки в Україні не можна вважати сприятливим, оскільки у нас
нараховується більш як 10 тис стаціонарно-неблагополучних пунктів, грунти яких
забруднені збудниками сибірки. Їх існування зумовлює постійну загрозу появі
нових осередків сибірки серед тварин і людей.
План лекцій.
1. Етіологія, патогенез.
2. Джерела інфекції, механізм та шляхи передачі. Прояви епідпроцесу.
3. Основні напрямки епідобстеження.
4. Протиепідемічні заходи.
Етіологія.
Збудник – Bacillus anthracis – велика грам позитивна паличка, що у зараженому
організмі утворює капсулу. За несприятливих умов довкілля і доступі кисню
перетворюється у надзвичайно стійки спори. Влітку у чорноземі при достатньо
високій вологості спори можуть проростати, і мікроби починають
розмножуватися. Вегетативна форма гине у трупі через 1-3 доби, при 550С – через
15 хв, при кип’ятінні майже миттєво (1-2хв). Ефективно знищують палички
розчини сулеми 1:1000,
У грунті, гною, дубленій шкірі спори зберігаються десятки років. Вони дуже
стійкі: пряме сонячне світло витримують 100 год, кип’ятіння 5-10 хв,
автоклавування при t 1100С – 40 хв. Згубні для спор активовані розчини хлораміну,
гарячого формальдегіду,
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
Джерела збудника.
Передусім травоїдні домашні тварини: вівці, кози, корови, коні рідше –
свині, які протягом усього періоду хвороби виділяють збудників з сечею, калом й
ін. виділеннями. Особливістю сибірки останнім часом є те, що в епізоотичний
процес включилися хутрові звірі (норки). Цей факт зареєстровано в Україні
вперше. Після загибелі хворої тварини зараженими є всі органи і тканини. Хвора на
сибірку людина може бути джерелом лише теоретично.
Від хворих тварин здоровим ця інфекція передається через забруднені корми і
воду, рідше через кровосисних комах. Забруднений спорами збудників сибірки
грунт є небезпечним для худоби і людини й залишається резервуаром інфекції
багато років.
Сибірка здатна передаватися за допомогою усіх 4 механізмів. Провідний
механізм – контактно-рановий. Зараження людей шкірною формою, на яку
припадає 95% випадків сибірки, відбувається у разі проникнення збудників через
пошкоджену шкіру – при безпосередньому контакті з хворою твариною (під час
догляду за нею, забою) чи сировиною від неї (при обробці м’яса, шкури, шерсті,
кісток). Описані зараження через вироби із сировини, контамінованої бактеріями:
шапки, коміри, кожухи, валянки, рукавиці, щіточки для гоління тощо. У деяких
випадках відбуваються зараження від грунту (хода босоніж, земляні роботи,
зокрема на скотомогильниках).
Аліментарний шлях у разі вживання свіжих молокопродуктів або
недостатньо термічно обробленого м’яса, одержаних від хворої тварини.
Аерогенний – при вдиханні пилу зі спорами, зокрема під час роботи з шерстю
тварин.
Можливі також трансмісивні зараження при укусах мух-жигалок і ґедзів, які
механічно переносять збудників від хворих тварин та їх трупів
Епідемічною особливістю сибірки є наявність так званих ґрунтових
осередків інфекції – пасовиськ, забруднених спорами (як правило у місцях
колишніх скотомогильників). Для цієї хвороби характерна чітка літньо-осіння
сезонність, що зумовлено переважним інфікуванням тварин (а від них і людей) на
випасах і при укусах літаючими комахами. Хворіє переважно сільське населення,
причому захворюваність має чіткий професійний характер (уражаються
тваринники, ветеринари, працівники м’ясокомбінатів).
Сприйнятливість людей при контактному шляху зараження невисока (до 20%) при
аерогенному – досягає 100%.
ПАТОГЕНЕЗ
Збудник проникає через ушкоджену шкіру, зрідка- слизові оболонки травного
каналу чи дих. шляхів. Відповідно розвиваються шкірна, кишкова і легенева
форми. При шкірній формі на місці проникнення мікробів виникає серозно-
геморагічне запалення з некрозом у вигляді карбункула. По лімф. судинах збудник
потрапляє в найближчі л/вузли, спричиняючи їх запалення. Зараження через
слизові оболонки призводить до розвитку сепсису з ураженням внутрішніх органів
і тяжкими ускладненнями, що можуть призвести до смерті.
Після хвороби формується
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ
Інк. період від декілька годин до 8 діб, найчастіше 2-3 діб.
Виділяють локалізовану (шкірну) форму і генерал.- кишкову, легеневу, септична)
Найчастіше спостерігається локалізована (шкірна) форма з ураженням відкритих
ділянок тіла- щік, повік, лоба, шиї, кисті, передпліччя. На місці проникнення
збудника виникає щільна червоно-синюшна плямка, що швидко перетворюється у
вузлик (папулу). Наростають відчуття печії і свербіння. Швидко за одну добу,
папула перетворюється в пухирчик (везикулу), що заповнюється жовтою (потім
кров’янистою) рідиною і тріскає. Внаслідок утворюється виразка з темно-
коричневим дном, припухлими краями і кров’янистими виділеннями. По краях
виразки утворюються вторинні (дочерні) пухирчики, за рахунок яких відбувається
розширення виразки. Через 1-2 тижні у центрі виразки утворюється чорний,
щільний струп, що нагадує вуглинку, оточений запальним багряно-синюшним
валиком. Струп і навколишній набряк не болючі і не чутливі навіть до глибоких
уколів голкою, проте відчуття дотику збережене. Так формується карбункул
діаметром до 8-10см, який не нагноюється. Довколо нього поширюється
виражений набряк, особливо в місцях, де є пухка підшкірна клітковина ( на
обличчі).Дуже небезпечний набряк на губах, оскільки він може поширитись на
гортань і спричинити асфіксію. При постукуванні перкусійним молоточком по
ділянці набряку відзначається драглисте тремтіння (симптом Стефанського).
Згодом набряк зменшується, струп відпадає. На його місці утворюється рубець.
Відзначається збільшення л/вузлів.
Шкірна форма супроводжується аг. слабкістю, болем голови, підвищенням Т. В ан.
крові- нейтрон. лейкоцитоз із паличко ядерним зсувом, збільшена ШОЕ.
ЛЕГЕНЕВА форма починається гостро- озноб, Т швидко до 40*С, кон’юнктивіт
(сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон’юнктив), катаральні явища (чхання,
нежить, хриплий голос), а також кашель з рідким, пінистим слизо-кровянистим
харкотинням. Біль в грудній клітці, задишка, ціаноз, тахікардія (до 120-140 в хв.),
знижується АТ і мокротиння стає желеподібним (малинове желе) Смерть через 2-3
дні на фоні набряку легень та ІТШ.
КИШКОВА форма- виражена інтоксикація, підвищена Т, гострий ріжучий біль в
животі, проносом і блюванням з домішками крові. Живіт здутий, перистальтика
ослаблена чи відсутня, парез кишечника Ознаки подразнення черевини, виникає
перфорація кишок із розвитком гемор. перитоніту. Печінка і селезінка не
збільшені. На фоні ІТШ хворі вмирають.
СИБІРКОВИЙ сепсис перебігає дуже тяжко- гемор. висипка, часті кровотечі з носа,
ясен, шлунка, матки, крововиливи у шкіру. позит. менінгіальний синдром,
затьмарена або відсутня свідомість,судоми, іноді збудження. Нерідко уражуються
легені, кишки, селезінка, виникає гостра недостатність надниркових залоз і нирок.
Як правило смерть через1-2 дні на фоні гострого колапсу.
УСКЛАДНЕННЯ При виникненні карбункула на губі набряк поширюється на дих.
шляхи і призводить до асфіксії і смерті.
При генер. формі-септичний шок, дих. недостатність, набряк легень, кишкова
кровотеча, перитоніт, набряк головного мозку.
ЛАБОРАТОРНА діагностика
Дослідження проводяться в лабораторіях ОНІ СЕС.
Матеріал беруть у стерильний посуд біля ліжка, дотримуючись правил роботи з
ОНІ. Вміст везикул, виділення з виразок, з-під струпа збирають пастерівською
піпеткою, яку негайно запаюють (можна стерильним тампоном чи попередньо
прокип’яченою ниткою, яку просякають вмістом пухирців або виразок і поміщують
у пробірку. У стер. посуд- мокротиння, кров. Посуд пакують у бікси чи деревяні
ящики, пломбують. Матеріал засівають у лабораторії на МПА, МПБ, желатин,
згорнуту сироватку. МЕТОД-бактеріологічний (основний) виділяють чисту
культуру з матеріалу від хворого
-бактеріоскопічний (орієнтовний) мікроскопія мазку за Грамом,
-експрес-метод- РІФ
-біологічний на мишах і гвінейських свинках
-Шкірна алергічна проба з антраксином )гідролізат сибіркових бацил з кінця 1-го
тижня хвороби. облік через 24-48 год. при позитивній пробі гіперемія і інфільтрат
не менше 8 мм.
-реакція Асколі для дослідження тваринницької сировини. дозволяє виявити
специфічний сибірковий антиген.
ДОГЛЯД І ЛІКУВАННЯ
Хворих госпіталізують в окремий бокс чи палату. медпрацівники працюють в
протичумних костюмах при генер. формах. При шкірній-халат, гумові рукавиці.
Хворому виділяють інд. предмети догляду, посуд. Перевязувальний матеріал
спалюють. Виділення хворих (харкотиння, блюв. маси, сечу, випорожнення)
змішують з хлорним вапном 1:2, перемішують на 2 год. Посуд кип’ятять у 2%
розчині соди 1 год. Білизну в хлорній тарі відправляють у дезпункт чи
знезаражують на місці, спочатку в 15 розчині соди, а потім кип’ятять 1 годину.
ЕТІОТРОПНІ ЗАСОБИ
-бензилпеніцилін по 6-24 млн ОД на добу чи цефалоспорини по 4-6г на добу,

левоміцетину сукцинат по 3-4г, гентаміцин по 240-320мг на добу до зникнення
проявів хвороби (не менше 7-8 діб)
-антибіотики поєднують з гетерогенним проти сибірковим імуноглобуліном від 20
до 40-80мл
ПАТОГЕНЕТИЧНЕ- в/в глюкозо-сольові розчини, реополіглюкін, при тяжкому

перебігу- преднізолон
МІСЦЕВЕ лікування при шкірній формі НЕ доцільне, бо хірургічні втручання

можуть призвести до генералізації процесу.
ВИПИСКА після повного клін. одужання при 2-х негативних рез-тах дослідження
харкотиння, крові, випорожнень, сечі з інтервалом 5 днів. Після виписки у палаті-
ретельна дезінфекція.
ЛІТЕРАТУРА: А.В.Чорновіл «Клінічне медсестринство в інфектології»

стор.268-274.
ЛЕКЦІЯ №6 НА ТЕМУ «ТОКСОПЛАЗМОЗ» З ДИСЦИПЛІНИ
Токсоплазмоз - хронічна протозойна хвороба людини з групи кишкових інвазій, яка
характеризується ураженням нервової системи, міокарда та очей, лімфаденопатією,
гепатоспленомегалією. Хвороба може спричинити патологію вагітності і плода,
навіть його загибель. Збудником є Toxoplasma gondіі.
Епідеміологія. Життєвий цикл збудника проходить із зміною двох хазяїв:

безстатевий (шизогонія) - у клітинах різних тканин багатьох видів теплокровних
тварин і людини та статевий (гаметогонія) - виключно в епітелії кишечника
кінцевого хазяїна (представники родини котячих).
Основним джерелом інфекції для людини є домашні, свійські та дикі тварини.

Найчастіше зараження здійснюється при вживанні м'яса інвазованих тварин -
сирого або недостатньо термічно обробленого (дегустація м'ясного фаршу),
рідше - ооцистами від тварин родини котячих (при недотриманні правил особистої
гігієни, догляді за хворою кішкою, вживанні немитих овочів і т. ін.). Відомі
випадки внутрішньолабораторного зараження при пошкодженні шкіри
контамінованими інструментами.
Людина при токсоплазмозі, як і при інших зоонозах, є біологічним "тупиком",

тобто небезпеки для оточуючих не викликає. Проте доведена можливість
вертикальної передачи інфекції - внутрішньоутробного інфікування плода від
матері при свіжому зараженні під час вагітності. В залежності від строку зараження
(1-3-й триместр вагітності) частота вродженого токсоплазмозу коливається від 17
% до 62 %. Один випадок вродженого токсоплазмозу припадає на 1 000-3 500
новонароджених (у 0,2-0,5 % інфікованих жінок). При зараженні напередодні
вагітності, а також наявності латентного або хронічного неактивного
токсоплазмозу в матері інфікування плода не настає. Трансфузійна передача
токсоплазмозу практичного значення не має.
Сприйнятливість людини до токсоплазмозу дуже висока. Загальна кількість

інфікованих сягає 20-30 % населення. В більшості випадків хвороба перебігає
латентно. Відносно часто токсоплазмоз спостерігається у хворих на СНІД як
опортуністична інфекція.
Клініка. Інкубаційний період при гострому токсоплазмозі в умовах випадкового

внутрішньолабораторного зараження продовжується біля двох тижнів. Від моменту
природного зараження до появи перших клінічних ознак може пройти кілька
місяців.
Розрізняють набутий і вроджений токсоплазмоз, за клінічними проявами - гострі,

хронічні та латентні форми.
Гострий набутий токсоплазмоз розвивається дуже рідко (0,2-0,3 %) і зустрічається
у вигляді енцефалітної, тифоподібної та змішаної форм. У клініці на перший план
виступають симптоми ураження нервової системи (енцефаліт, менінгоенцефаліт,
енцефаломієліт) - висока гарячка, сильний біль голови, корчі, блювота,
галюцинації, моно- і геміплегії, паралічі черепних нервів, менінгеальні ознаки.
Хвороба перебігає важко, інколи з летальним наслідком, може залишити стійкі
резидуальні явища з боку центральної нервової системи. При тифоподібній формі
з'являються також макуло-папульозні висипання по всьому тілі,
гепатоспленомегалія.
У більшості хворих токсоплазмоз має хронічний перебіг - як з самого початку

(первинно-хронічна), так і після перенесеної гострої форми (вторинно-хронічна
форма). Клінічні їх прояви схожі. Захворювання починається поступово з
симптомів загальної інтоксикації - зниження апетиту, розлади сну, слабкість,
схуднення, дратливість, часто біль голови. Постійні ознаки - субфебрилітет, який
триває довгий час (місяці), генералізована лімфаденопатія, гепатоспленомегалія.
Хворі часто скаржаться на болі в м'язах і суглобах, ділянці серця, серцебиття.
Мають місце тахікардія, розлади серцевого ритму, розширення границь серця,
відповідні зміни ЕКГ. Болі в животі, симптоми мезаденіту, дискінезія кишечника.
Характерні ураження очей (хоріоретиніт, увеїт), нервової системи (кальцифікати в
мозку, епілептиформні напади, тяжкі неврози), розлади функцій ендокринних
органів. Вторинно-хронічний токсоплазмоз відрізняється наявністю грубих
залишкових явищ з боку центральної нервової системи.
При латентному перебігу ніяких клінічних симптомів виявити не вдається.
Вроджений токсоплазмоз, як і набутий, може перебігати у вигляді гострого або

хронічного захворювання. Для нього характерно поєднання енцефаліту з
мікрофтальмією та вродженою катарактою. Гостра форма перебігає як важке
генералізоване захворювання з вираженою загальною інтоксикацією, високою
гарячкою, екзантемою, змінами внутрішніх органів і нервової системи. Висипання
рожево-червоні у вигляді розеол, папул, макуло-папульозних елементів, які іноді
підвищуються над рівнем шкіри, згущуються на кінцівках і в нижніх відділах
живота, зберігаються від кількох днів до 2 тижнів. Можуть зустрічатись геморагії
(від петехій до грубих крововиливів) в шкіру, склери, слизові оболонки. Часто
уражується печінка, що супроводжується збільшенням її розмірів та жовтяницею.
Збільшені селезінка і периферичні лімфатичні вузли. Набряки. Можливі ураження
серця і пневмонії. При розвитку токсоплазмозного енцефаліту відмічаються
летаргія, опістотонус, клонічні й тонічні судоми, парези або паралічі кінцівок,
ураження черепних нервів. При люмбальній пункції визначається підвищений тиск
ліквору, спинномозкова рідина прозора, ксантохромна, з помірним лімфоцитарним
плеоцитозом і підвищеним вмістом білка. Захворювання може прогресувати і
закінчитись смертю дитини в перші тижні життя.
У ряді випадків захворювання переходить у вторинно-хронічну форму. В хворих

відзначаються загальноінфекційні симптоми, які періодично загострюються,
ознаки ураження нервової системи та очей, відставання у розумовому розвитку,
парези, паралічі, епілептиформні припадки, хоріоретиніт. Порушується розвиток
мови та інших психічних функцій майже до вираженого недоумства. Діти погано
їдять, відстають в рості та масі тіла. Порушений розвиток рухових функцій, тонус
м'язів підвищений, вони ригідні, рухи сковані, підвищені сухожилкові рефлекси,
з'являються патологічні рефлекси. При вродженому токсоплазмозі може виникати
симптоматична епілепсія через наявність патологічного вогнища в головному
мозку. Вона частіше перебігає як скронева, рідше джексоновська епілепсія, у
вигляді нападів клонічних або клоніко-тонічних судом, іноді без втрати свідомості
і наступного сну.
Після затихання інфекційного процесу при вродженому токсоплазмозі можуть

зберігатись стійкі незворотні зміни - мікроцефалія, кальцифікати в мозку,
олігофренія, що слід трактувати як резидуальний токсоплазмоз.
У випадку внутрішньоутробного зараження, якщо дитина народжується живою, в

неї виявляють підгострий або хронічний токсоплазмоз з характерною клінічною
тріадою: гідроцефалія, судомний синдром, хоріоретиніт. Переважають симптоми
ураження центральної нервової системи - неспокій, судоми, парези й паралічі,
відставання у фізичному і психічному розвитку, гідро-, іноді мікроцефалія.
Рентгенологічно знаходять внутрішньочерепні кальцифікати, які утворюються
внаслідок відкладання вапна у вогнищах некрозу на місці специфічних гранульом.
Вони, як правило, множинні, невеликих розмірів (1-4 мм), розташовані в корі і
глибших відділах півкуль (зоровий бугор, підкоркові ядра), іноді утворюють
скупчення у мозочку. Характерним проявом хвороби є ураження органа зору
(хоріоретиніт, іридоцикліт, увеїт, мікрофтальм, ністагм, паралічі окорухових
нервів, атрофія зорового нерва). Спинномозкова рідина ксантохромна, з
підвищеним вмістом білка і клітин. Іноді збільшені печінка та селезінка. Можливі
різні вроджені дефекти, синдром Дауна. В окремих випадках вроджений
токсоплазмоз може виявитися через кілька років після народження олігофренією,
епісиндромом, хоріоретинітом.
Інколи вроджений токсоплазмоз перебігає безсимптомно.
Перебіг токсоплазмозу залежить від імунологічного статусу людини. В

імунокомпетентних пацієнтів хвороба клінічно виявляється не частіше ніж у 10-20
% випадків, в інших - перебігає як латентна інвазія. У хворих з імунодефіцитом
первинна інвазія токсоплазм або реактивація латентної інвазії характеризуються
різко вираженою клінічною симптоматикою з тенденцією до генералізації
патологічного процесу.
У периферичній крові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, тенденція

до еозинофілії. ШОЕ залишається нормальною.
В однієї жінки дитина з вродженим токсоплазмозом може народитися лише раз в

житті - при первинному інфікуванні під час вагітності (незалежно від того -
гострий чи інапарантний процес). Багаторазові викидні не тільки не можуть бути
спричинені токсоплазмозом, а й виключають таку ймовірність.
Діагностика ґрунтується в основному на клінічних даних (патологічні зміни з боку

ЦНС, очей, лімфовузлів, печінки, селезінки і т. ін.), а також результатах
спеціальних досліджень (ЕКГ, огляд очного дна, рентгенографія черепа й уражених
м'язів).
На вроджений токсоплазмоз клінічно підозрілі такі симптоми: гідроцефалія при

наявності зміненого ліквору; хоріоретиніт, увеїт; внутрішньочерепні кальцифікати,
які виявляються рентгенологічно; ознаки гострої перинатальної інфекції у
новонароджених і дітей перших місяців життя - гарячка, гепатоспленомегалія,
жовтяниця, менінгоенцефаліт, недоношеність з ознаками інфекційної фетопатії,
судомний синдром, шкірні висипання, лімфаденопатія, а також у матері - гарячка,
лімфаденопатія, міалгії і позитивна сероконверсія під час вагітності.
Безумовним доказом токсоплазмозу є виявлення паразита (при гострій формі - в

лікворі і крові, у мертвонароджених - у тканинах за допомогою біологічної проби і
при гістологічному дослідженні). Специфічними для токсоплазмозу
патогістологічними знахідками вважають вогнища некрозу і звапнення з наявністю
в таких ділянках вільних форм токсоплазм, псевдоцист і цист, частіше в
наднирниках, скелетних м'язах, міокарді та інших органах.
Важливого значення у діагностиці токсоплазмозу, особливо в диференціації

гострого та хронічного процесів, набуває динаміка специфічних імуноглобулінів
класів М і G. Підвищення вмісту Іg M свідчить про активність процесу, Іg G - про
його хронізацію.
Внутрішньошкірна алергічна проба з токсоплазміном стає позитивною через 4-6

тижнів після початку захворювання - на місці введення 0,1 мл токсоплазміну
з'являються гіперемія та інфільтрація шкіри діаметром не менше 10 мм; реакція
враховується через 48 і 72 год. Позитивна проба вказує лише на інфікованість,
проте від'ємна алергічна проба дозволяє надійно виключити хронічний
токсоплазмоз.
Лікування. При гострому токсоплазмозі, коли паразити існують в проліферативній

фазі, головним засобом лікування є хіміотерапевтичні препарати. Найчастіше
використовують поєднання хлоридину (дараприм, піриметамін, тиндурин) (0,025 г
2-3 рази на добу), делагілу (0,5 г 2 рази) або амінохінолу (0,15 г 3 рази) з
сульфаніламідами (бісептол, сульфален, сульфадимезин у звичайній терапевтичній
дозі) протягом 7-10 днів. Ефективні також антибіотики тетрациклінової групи. Як
правило, призначають 3 курси з інтервалом 7-10 днів. Для попередження побічних
реакцій рекомендують призначати їх після їди, запиваючи розчином натрію
гідрокарбонату, додатково застосовують вітамін С, фолієву кислоту, антигістамінні
препарати, стимулятори кровотворення і т. ін. Для зменшення інтоксикації,
запобігання алергізації при важкому перебігу показані глюкокортикоїди. При
розвитку менінгоенцефаліту використовують дегідратаційну терапію (лазикс,
фуросемід, внутрішньовенно сечовина або манітол, гіпертонічні розчини глюкози),
повторні люмбальні пункції.
При хронічних формах токсоплазмозу жодний з етіотропних препаратів не діє, бо

паразит знаходиться в стадії цист. Головна увага повинна бути приділена
макроорганізму - десенсибілізація, підвищення імуногенезу і загальної
реактивності, корекція порушених функцій організму. Хіміотерапія грає тут лише
допоміжну роль, достатньо буває одного курсу тривалістю 5-7 днів (тетрацикліни,
делагіл, метронідазол). При вираженій активності процесу показаний також
короткий курс глюкокортикоїдів. Необхідно виявлення і лікування різних супутніх
захворювань, що сприяють виникненню хронічних форм токсоплазмозу та їх
загостренню. Одночасно проводять загальнозміцнюючу терапію - вітаміни,
нормальний людський імуноглобулін, сироватковий поліглобулін, альбумін,
кровозамінники, аутогемотерапію, стимулятори кровотворення, алое, ФіБС.
Хороший результат дає лікування токсоплазміном (А.П. Казанцев). Після

внутрішньошкірного введення його спостерігається як специфічна
десенсибілізація, так і підвищення титру антитіл. Індивідуальна доза підбирається з
допомогою титраційної проби (внутрішньошкірно вводять різні розведення
токсоплазміну - 1:10, 1:100, 1:1000 і т.д. по 0,1 мл кожного; як робоче беруть
розведення, що дає помірну місцеву реакцію - діаметр гіперемії та інфільтрації від
5 мм до 10 мм; загальна реакція не повинна бути різко вираженою). Токсоплазмін у
робочому розведенні вводять внутрішньошкірно в перший день по 0,1 мл в 3 місця
і далі щоденно додаючи по одній ін'єкції, доходять до 10 ін'єкцій. При зниженні
реакції на підібрану дозу в ході лікування можна застосовувати більші
концентрації токсоплазміну. Паралельно хворим призначають щоденно загальне
ультрафіолетове опромінювання, починаючи з 1/4 біодози і доводячи до одної
біодози. Лікування токсоплазміном не слід поєднувати з призначенням препаратів,
які пригнічують імуногенез (антибактерійні засоби, глюкокортикоїди).
Широко застосовують фізіотерапію і лікувальну фізкультуру. При ураженні очей

рекомендують місцеві процедури (введення кортизону під кон'юнктиву, лазерна
фотокоагуляція).
В боротьбі з вродженим токсоплазмозом мають значення своєчасне виявлення і

лікування токсоплазмозу в жінок. Комплексне лікування, яке проведене майбутній
матері напередодні вагітності, повністю виключає вірогідність вродженого
токсоплазмозу. Призначення хіміотерапевтичних препаратів та антибіотиків у
ранні строки вагітності (до 3 міс) категорично протипоказане в зв'язку з їх
тератогенною дією. При необхідності лікування обмежується курсом
вакцинотерапії і загальнозміцнюючими засобами.
Лікування дітей проводять використовуючи вікові дози.
Латентні форми токсоплазмозу не потребують будь-якого лікування.
Вагітні з позитивними реакціями на токсоплазмоз, але без клінічних проявів

інфекції, є здоровими носіями токсоплазм і не потребують ніяких лікувальних
засобів.
Серед первинно інвазованих токсоплазмами під час вагітності у 30-40 % існує

реальна загроза трансплацентарного зараження плода. При виявленні інвазії
токсоплазмами під час вагітності (сероконверсія), незалежно від форми (гострий,
підгострий чи інапарантний токсоплазмоз), необхідно проводити лікування із
застосуванням етіотропних препаратів, але не раніше 12-16-го тижня вагітності (з
другого триместру). Схеми лікування попередні, 2 п'ятиденні цикли з 7-10-денним
інтервалом. Залежно від строку вагітності курс лікування доцільно повторити через
1-1,5 міс. Заборонені хлоридин і антибіотики тетрациклінової групи,
сульфаніламіди використовують обережно.
При первинній інвазії токсоплазмами в першому триместрі вагітності у зв'язку з

ризиком народження дитини з вадами розвитку вирішується питання про
переривання вагітності за медичними показаннями. Не показано переривання
вагітності жінкам з хронічним токсоплазмозом, а тим більше - з інапарантними
формами.
Диспансеризація. Вагітні з групи ризику (серонегативні) підлягають

обов'язковому диспансерному нагляду та лабораторному обстеженню на
токсоплазмоз протягом вагітності 1 раз у триместр.
Профілактика та заходи в осередку. Специфічна профілактика токсоплазмозу не

розроблена. Враховуючи роль домашніх кішок у передачі токсоплазмозу,
необхідно годувати їх лише термічно обробленим м'ясом, лікувати їх при
виникненні захворювання, своєчасно видаляти випорожнення та дезінфікувати
ящики з піском. На дитячих майданчиках треба захищати пісочниці від
забруднення котами.
З метою запобігання вродженому токсоплазмозу велику роль відіграє

попередження зараження під час вагітності - виключення контакту з кішками,
випробування сирого м'ясного фаршу, миття рук після приготування страв із
сирого м'яса. Ймовірність зараження найбільша у вагітних, які не мають антитіл до
збудника. Певне значення має клінічне та серологічне обстеження вагітних,
особливо з обтяженим акушерським анамнезом, та проведення в необхідних
випадках лікування.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5 НА ТЕМУ «БЕШИХА» З
ДИСЦИПЛІНИ «ІНФЕКТОЛОГІЯ»
Вивчити:
Визначення хвороби. Етіологію. Епідеміологію. Класифікацію клінічних форм.
Особливості перебігу. Діагностику.
Диференціальну діагностику. Принципи лікування та профілактику.
Практичні навички:
- збирати клініко-епідеміологічний анамнез;
- проводити локальний огляд пацієнта з бешихою;
- уводити антибіотики.
Обстеження хворого на бешиху
Оволодіння навичками обстеження (вивчити, доповнити):
Збирання скарг: Звернути увагу на наявність симптомів загальної інтоксикації,
ураження шкіри
Анамнез хвороби: Звернути увагу на гострий початок, терміни появи симптомів,
послідовність їх виникнення, інкубаційний період (від кількох год до 3-5 днів),
високу гарячку (38-40*С), головний біль, озноб, блювання; появу еритеми,
набряку, неприємних відчуттів.
Вкажіть зміни з боку серцево-судинної системи:
__________________________________________________
________________________________________________________________
Епідеміологічний анамнез: уточнити наявність контакту з хворими на ангіну,
____________________
__________________________________________________
Анамнез життя: наявність хр. захворювань ЛОР-органів; грибкових уражень

шкіри; тромбофлебіту, варикозної хвороби; серцево-судинних захворювань; травм,
виразок, наявність стрептококової інфекції;
перенесена раніше бешиха.
Локальний огляд: звернути увагу на локалізацію, наявність еритеми на шкірі,
геморагічних чи бульозних утворень; симптом Андреца;
- ознаки нагноєння в шкірі і підшкірній жировій клітковині;
- збільшення, болючість реґіонарних лімфатичних вузлів
Увага! На початку хвороби почервоніння зникає в місці натискання пальцем.
Пізніше внаслідок інфільтрації шкіри і глибокого ураження цей феномен зникає.
З'являється синдром Андреца: під час прогладжування шкіри легким дотиком (без
тиску) одночасно вказівним і середнім пальцем: одним уздовж краю ураженої
ділянки бешихою, а іншим уздовж здорової шкіри виникає відчуття "тиску шкіри
на палець" на ділянці бешихи, чого не спостерігається у пальці на здоровій шкірі.
Завдання: У хворого бешиха еритематозна форма правої гомілки (еритема 8см в
діаметрі)
Опишіть результати локального огляду при вказаній формі бешихи: під час огляду
в області правої гомілки виявлена _____________________ розміром 8 см в
діаметрі з ____________________ краями, що нагадує
_____________________________, виражений набряк підшкірної клітковини.
Еритема під час пальпації гаряча, _____________________, біль посилюється від
___________________ еритеми до її периферії. Позитивний синдром
_______________________.
Завдання: У хворого бульозна форма бешихи правої гомілки
(діаметр еритеми 6 см)
Опишіть результати локального огляду при вказаній формі бешихи:
Призначити лабораторні обстеження та їх інтерпретування:

- Загальний аналіз крові:
____________________________________________________________________
- Загальний аналіз сечі:
_____________________________________________________________________
- Бактеріологічні методи: посіви та виділення β-гемолітичного стафілокока з крові,
пухирів (бул)
Завдання 2. Відпрацюйте навичок :"Розведення та введення антибіотика"
Розв'яжіть задачі
1. Хвора М., 62 роки, захворіла гостро із підвищення t тіла до 39*С, с ознобом,
інтенсивним головним болем, ломотою в тілі. Турбували збільшення і
болючість пахових л/вузлів справа, набряк гомілки і гіперемія шкіри з
чіткими контурами. Попередній діагноз?
____________________________________________________________
2. Хвора 45 років, скаржиться на слабкість, гарячку, біль і почервоніння лівої

щоки і носа справа. Хворіє 2-й день. Пов'язує захворювання з миттям
обличчя холодною водою. Під час огляду: t 37,8*С, збільшені і болючі
підщелепні л/вузли, межа між здоровою шкірою і ураженою ділянкою чітка,
в ділянці гіперемії є кілька міхурців з геморагічним вмістом. Попередній
діагноз? _______________________________________
Який матеріал підлягає бактеріологічному дослідженню?
_______________________
Призначте лікування:
_____________________________________________________
____________________________________________________________
3. До фельдшера звернулася хвора, яка перенесла бешиху 8 міс назад. У хворої

таж сама локалізація процесу, що була раніше.
Яка форма бешихи у хворої? _________________________________________
У чому полягає профілактика даних випадків?
______________________________
4.Хворий К., 28-ти років, скаржиться на різкі пульсуючі болі в ділянці лівої
гомілки. З'ясовано, що за 3 дні до захворювання він отримав травму (забій м'яких
тканин лівої гомілки). При огляді: на лівій гомілці в ділянці травми виражена
гіперемія з темним відтінком без чітких меж, інфільтрація шкіри дерев’янистої
щільності, різка болючість в центрі. Діагноз
_______________________________________
Обгрунтуйте: ________________________________________________________
6. У породіллі виявлено бешиху лівої гомілки. Відомо, що вона перенесла більше

2-х років тому бешиху з локалізацією на обличчі. Яка форма бешихи у породіллі
(первинна, повторна чи рецидивна) ?_________________________
Які треба провести протиепідемічні заходи у пологовому будинку?
_______________________
Література: А.В. Чорновіл с.401-407. М.А. Андрейчин с. 356-368.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6 НА ТЕМУ»ПРАВЕЦЬ» З
Оснащення: Таблиці: Накази МОЗ України № 198 від 05.08.1999р "Про
вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця, наказ № 947 від
18.05.2018 р. "Про зміни до Календаря профщеплень в Україні".
Конкретні цілі. Знати:
1. Етіологію, епідеміологію правця.
2. Особливості клініки. Лабораторну діагностику.
3. Диференціальну діагностику.
4. Основні етапи лікування.
5. Планову і екстрену профілактику. Заходи в осередку.
Вміти: збирати епідеміологічний анамнез; виявляти основні симптоми хвороби,
оцінювати стан пацієнта; обґрунтувати діагноз; здійснювати госпіталізацію
хворого та догляд за хворим у разі гіпертермії, психомоторному збудженні;
планову та екстрену профілактику правця.
- збирати клініко-епідеміологічний анамнез;
- оцінювати стан пацієнта;
- доглядати за хворим при гіпертермії, психомоторному збудженні;
- уводити протиправцеву сироватку за методом Безредки;
- проводити первинне хірургічне оброблення рани для запобігання правцю.
Самостійна робота студентів
Оволодіння обстеження хворого на правець
Скарги: Відокремити скарги, що характеризують синдроми:
- місцевих уражень (тягнучий біль в ділянці рани);
- загальних уражень (утруднене ковтання, підвищення t тіла, профузний піт,
інтенсивний біль у м'язах унаслідок їх постійного тонічного напруження,
утруднене сечовиділення й випорожнення);
- уражень ЦНС (безсоння, неспокій, головний біль).
Анамнез хвороби: Звернути увагу на гострий початок, терміни появи симптомів,
послідовність їх виникнення
- інкубаційний період (2-56 днів, частіше 2 тиж);
- виникнення місцевих запальних явищ у ділянці рани;
- біль і скутість рухів нижньої щелепи, м'язів живота і спини;
- ін. симптоми (тризм, судоми на подразники- світло, звук), судоми
Скласти перелік питань для з'ясування епідеміологічного анамнезу:
________________________
Анамнез життя: Перенесені раніше хвороби . Анамнез щеплень проти правця

Об'єктивне обстеження:
Загальний огляд: Обстеження слід проводити дуже обережно, оскільки найменші
подразнення можуть легко спричинити важкі рефлекторні судомні напади.
Звернути увагу на:
- генералізовану ригідність м'язів;
- сардонічну посмішку;
- значне підвищення t тіла;
- профузний піт
Опорно-руховий апарат: інтенсивний біль у м'язах унаслідок їх постійного
тонічного напруження;
- тонічне скорочення м'язів-розгиначів зумовлене вигнуте положення хворого із
закинутою головою назад
- опістотонус
Травна система: спазм глотки порушує акт ковтання, що разом з тризмом
призводить до голодування й зневоднення;
- утруднення випорожнення
Серцево-судинна система: - значна тахікардія (з 2-3-го дня хвороби);
- часто гіпертензія;
- тони серця дуже голосні, з 7-8-го дня стають глухими (може наступити його
зупинка)
-Дихальна система: іноді на початку хвороби – катаральні зміни верхніх
дихальних шляхів;
- часте дихання;
- судоми дихальних м'язів, діафрагми, ларингоспазм призводять до утрудненого
поверхневого й частого дихання, що спричинює недостатню вентиляцію легень;
- застійна пневмонія (харкотиння накопичується у дихальних шляхах та додатково
погіршується легенева вентиляція; кашель викликає судоми)
- повністю збережена свідомість;
-ЦНС: рефлекторні судоми, які можуть бути болючими й небезпечними,
посилюються у разі дотику, світлових, звукових подразників;
- прогресуюча гіпоксія може стати причиною незворотних змін у ЦНС й
летального наслідку
Призначте методи лабораторного обстеження:
Вказати зміни в
ЗАК:___________________________________________________________________
Задачі
1. Будівельник М., 53 роки, звернувся до фельдшера з приводу колотої рани
гомілки через 2 тижні. Травму отримав на роботі. При зверненні стан
задовільний, t тіла 37,1*С. Шкірні покриви звичайного кольору, підвищена
пітливість. Кути рота відтягнуті нагору, очні щілини звужені. Скаржиться,
що утруднене відкривання рота. Ліва стопа набрякла, гіперемійована, на
підошві наявна колота рана з незначними кров’янистими виділеннями.
Перевірте рефлекс жувальних м'язів. В якому періоді хвороби цей симптом
стає позитивним? _______________________
Ймовірний діагноз? _________________________________
Обґрунтуйте: На підставі скарг
(____________________________________________),епіданамнезу (
________________________________________________) та даних
об'єктивного обстеження
(__________________________________________________
____________________________)
Дії фельдшера:
_____________________________________________________________
2. До фельдшера звернувся пацієнт, якого 2 місяці тому покусала лисиця під

час полювання. Лисиця після укусу збігла. Пацієнт скаржиться на головний
біль, слабкість, порушення сну, запальні зміни в області рани, тягнучий біль.
Під час огляду виявлено почервоніння рубця в області укусу, підвищена t
тіла до 37,5*С, при спробі відкрити рот пацієнт відчуває утруднення.
Ймовірний діагноз? ______________________________ Проведіть
диференціальну діагностику
__________________________________________________
3. Хворого Н, 30-ти років, госпіталізовано в інфекційну лікарню на 3-й день з

моменту захворювання з діагнозом "Правець". Захворів з підвищення t тіла до
37,4*С, турбували головний біль, скутість рухів нижньої щелепи, тягнучий біль у
ділянці рани, яку отримав 1 міс тому під час роботи на дачі (рану самостійно
промив водою і обробив розчином йоду). Сьогодні з'явилися болючі судоми
дихальних м'язів, утруднення дихання. Об'єктивно: у хворого шкіра волога, тризм
жувальних м'язів, утруднене поверхневе, часте дихання.
Принципи лікування:
_____________________________________________________
Завдання.
Вивчити :
1. План медсестринських втручань та його реалізація"
2. Введення протиправцевої сироватки за методом Безредки та людського
протиправцевого імуноглобуліну (зверніть увагу на протипокази до
застосування специфічних препаратів екстреної профілактики правця та
облік проведеної екстреної профілактики)
Завдання: Організація планової та екстреної профілактики правця. Ознайомлення з

наказами МОЗ України № 198 від 05.08.1999р "Про вдосконалення профілактики,
діагностики та лікування правця
Розв'яжіть задачі (див. нижче Схему вибору профілактичних засобів при

проведенні екстреної специфічної профілактики правця)
1. До фельдшера звернувся робітник 45-ти років, який під час роботи у полі
отримав травму – глибока заноза. У чому полягає допомога? Призначте курс
екстреної профілактики, якщо
а) дані про щеплення відсутні -
б) має дворазове щеплення, отримане 1 рік тому -
в) має дворазове щеплення, отримане більше 5 років –
2. Дитина віком 4 міс (не щеплена проти правця) отримала опік ІІ ст.. Призначте
курс екстреної профілактики
__________________________________________________________________
3. Дитина 7-ми років отримала колоту рану нижньої кінцівки. Який курс щеплень
проти правця їй треба призначити, якщо вона щеплена за
віком?______________________________________
4. Під час збору врожаю комбайнер поранив кисть. Через годину рана була
оброблена, накладена асептична пов'язка, введена протиправцева сироватка. Через
8 годин хворий звернувся до фельдшера з приводу уртикарної висипки, що
свербить, високої температури. Діагноз?
___________________________________________________
5. Хвора Н., 31 рік, поступила з опіком лівого стегна ІІ ст., 5 років тому перенесла
правець. Вирішити питання про специфічну профілактику правця (чи треба її
проводити?). Обґрунтуйте відповідь.
_______________________________________________________________________
6. Хвора Р., 18 років, після поранення голови поступила у відділення з підозрою на

лицевий правець (Розе): двостороння ригідність і біль м'язів нижньої щелепи,
спазм і судомні скорочення м'язів глотки . З якими захворюваннями необхідно
провести диференціальну діагностику?
___________________________________________________
Література: А.В. Чорновіл с. 371-377. М.А. Андрейчин с. 338-350.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7 НА ТЕМУ «ЛЕПТОСПІРОЗ»
З ДИСЦИПЛІНИ «ІНФЕКТОЛОГІЯ»
ЗНАТИ:
Методика обстеження хворих: опитування та огляд, визначення симптому

Пастернацького.
Диференціальна діагностика лептоспірозу.
Взяття матеріалу на лабораторне дослідження.
Догляд за хворими. Дезінфекція та профілактичні заходи в осередку.
ВМІТИ:
 збирати клініко-епідемічний анамнез;

 збирати сечу для мікроскопічного та бактеріологічного дослідження;
 перевіряти симптом Пастернацького;
 брати кров для серологічних досліджень і посіву;
 забезпечувати особисту безпеку під час роботи з хворими та інфікованим
матеріалом.
I. Алгоритм спілкування студентів з пацієнтами
1. Підготуватись до спілкування з хворим та проведення обстеження ( маска,

шапочка, теплі руки,обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель).
2. Привітатись та назвати себе (ім’я , рівень компетенції), отримати згоду
пацієнта.
3. При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини
(привітний вираз обличчя, повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).
4. Зібрати скарги, анамнез та епіданамнез, пояснити пацієнту причину
з’ясування окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми чи
дикими тваринами, вживання недоброякісної їжі тощо).
5. Пояснити результати опитування.
6. Пояснити пацієнту, яке обстеження буде проводитись та його доцільність,
отримати згоду.
7. Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів при
обстеженні.
8. Провести обстеження пацієнта ( оцінити загальний стан, свідомість,
положення в ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні
обстеження), демонструючи практичні навички.
9. Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.
10. Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливого
перебігу хвороби і швидкого одужання.
ЗАДАЧА 1
При обстеженні хворого з’ясовано, що хворіє протягом 4-х днів. Захворювання
розпочалось гостро, спостерігався головний біль,біль у поперековій ділянці, м’язах
ніг, гарячка (39,4С). Об’єктивно: обличчя гіперемійоване, живіт вздутий, печінка
збільшена на 2 см. На 4-й день з’явилась іктеричність шкіри, збільшились болі в
попереку.
Ваш попередній діагноз?

Які лабораторні обстеження необхідно провести для уточнення діагнозу?
ЗАДАЧА 2
Хворий 19 років звернувся до фельдшера ФАПу 25 серпня. Скаржився на сильний
головний біль, біль у всьому тілі, відчуття жару. Захворів 5 днів тому з раптового
підвищення температури до 39◦С, боліла голова, погано пересувався через болі в
ногах. Пив жарознижуючі засоби, зберігалася слабкість,біль у литкових м’язах.
При огляді: гіперемія обличчя, кон’юнктивіт, пульс 102 в хвилину, АТ – 95/70
м.рт.ст. Язик густо обкладений біля кореня, печінка збільшена, край чутливий при
пальпації, палькується край селезінки, м’язи, особливо литкові, болісні при
пальпації, сеча темна, кількість її зменшена. Менінгеальних явищ не має. Своє
захворювання пов’язує з переохолодженням, працював на дачі, будував сарай, мив
руки в ямі з водою. Аналіз крові: Еритроцити 4,3*10¹²/л, лейкоцити 20×109/л, зсув
формули вліво, ШОЕ 40 мм/год. Б/х аналіз крові: білірубін – 36 мкмоль, АЛТ, АСТ
-4м моль/год.
Аналіз сечі: добовий діурез знижений, білок 0,1 г/л, еритроцити 10 в п/з, гіалінові
циліндри, колір не змінений. Спрямований в інфекційне відділення з діагнозом
«Грип».
1. Чи згодні ви з діагнозом? Обґрунтуйте свою відповідь.
2. Чи маєте ви уточнюючі запитання до хворого? Що на вашу думку стало
причиною інфікування? Чи міг хворий уникнути інфікування? Як саме?
3. Ваша версія діагнозу? Обґрунтуйте свою відповідь.
4. Які методи діагностики дозволять уточнити діагноз?
5. Продемонструйте забір крові на серологічне дослідження. Які результати
можна отримати.
6. Про яке ускладнення може свідчити олігурія?
7. Тактика ведення хворого.
ЗАДАЧА 3
Хворий К., 47 років, доставлений машиною швидкої допомоги у відділення на 5-й
день хвороби зі скаргами на високу температуру тіла, слабкість, сильні м’язові
болі, особливо в м’язах ніг, головний біль. Дружина пов’язує захворювання з
надмірним вживанням чоловіком алкоголю.
З анамнезу:працює двірником, два тижні тому «травив в підвалі крис», захворів
гостро. Спочатку з’явився сильний озноб, головний біль, температура тіла
підвищилася до 39.7°С, насилу пересувався через різкий біль у ногах. На 3-й день
хвороби зауважив, що сеча потемніла, стала каламутною. Напередодні
надходження в стаціонар була одноразова кривава блювота і до вечора чорний
стілець.
Об’єктивно: температура тіла 40,2°С, стан важкий, загальмований, неохоче вступає
в контакт, обличчя гіперемійоване, склери ін’єктовані з крововиливами, шкіра
злегка жовтянична. Пульс ритмічний 118 уд/хв., АТ- 130/85 мм.рт.ст., живіт злегка
роздутий, печінка збільшена. Палькується край селезінки. Симптом
Пастернацького слабо «+» з обох боків.
Аналіз крові: еритроцити 2,4*10¹²/л, лейкоцити - 23×109/л.
Аналіз сечі: еритроцити покривають поле зору.
1. Ваш попередній діагноз? На основі яких даних?
2. Яке ускладнення розвинулося у хворого?
3. Складіть схему обстеження хворого.
4. Продемонструйте забір крові для бактеріологічного дослідження.
5. Організуйте догляд за хворим, тактика ведення хворого.
6. Розробіть рекомендації для хворого після виписки з стаціонару.
ЗАДАЧА 4
Хворий О., 34 роки, звернувся в приймальне відділення районної лікарні зі
скаргами на раптове підвищення температури тіла до 39,6 °С, сильний біль голови,
загальну слабкість, біль в м’язах, особливо в литкових, болі нестерпні, турбують у
спокої та посилюються при рухах,біль у попереку, часте сечовипускання. З
анамнезу відомо, що хворіє 3-й день, захворювання пов’язує з купанням у ставку
після сінокосу. Лікувався самостійно, приймав аспірин, колдрекс, но-шпу, але стан
не покращувався.
При огляді: обличчя одутле, червоне, кон’юнктива очей гіперемована з незначним
іктеричним відтінком. Зів без особливостей, язик вологий обкладений білуватим
налетом. Дихання везикулярне. Діяльність серця аритмічна. Пульс – 125/хв.. Живіт
м’який при пальпації, нечутливий, печінка +3см, край м’який, еластичний,
чутливий при пальпації. Симптом Пастернацького позитивний з обох боків.
1. Ваш попередній діагноз? На основі яких симптомів?
2. Які загально-клінічні та специфічні методи дослідження потрібно
провести для підтвердження діагнозу, які зміни можна очікувати в
аналізах, що підтвердять діагноз?
3. Ваша тактика по відношенню до хворого.
4. Продемонструйте методику опитування та об’єктивного обстеження
хворого.
5. Зробіть прогноз можливого перебігу захворювання, можливі наслідки.
6. Розробіть рекомендації щодо харчування хворого в стаціонарі.
ТЕСТИ
1.Чи є хвора людина лептоспірозом заразною? (так чи ні)
2.Щурі, миші – джерело лептоспірозу? (так чи ні)
3.Чи правда, що лептоспіри довго зберігаються у вологому грунті, воді? (так чи ні)
4.Механізм передачі лептоспірозу раневий і повітряно-краплинний? (так чи ні)
5.Гризуни виділяють збудник слиною? (так чи ні)
6.Чи є без жовтянична і жовтянична форми лептоспірозу? (так чи ні)
7.Чи може бути інфекційно-токсичний шок ускладненням лептоспірозу? (так чи ні)
8.Один з неосновних симптомів лептоспірозу є «кролячі очі» ?(так чи ні)
9.Після лептоспірозу залишається стійкий типо-специфічний імунітет? (так чи ні)
10.Чи є міалгії при лептоспірозі? (так чи ні)
11.Міалгії – це болі, переважно литкові? (так чи ні)
ЗАПОВНИТИ ТАБЛИЦЮ
Диференціальна діагностика лептоспірозу
Симптоми Лептоспіроз Вірусний ГГНС Менінгококовий

гепатит менінгіт
Початок
захворювання
Характерні
епідеміологічні
дані
Температура
тіла
Висип на шкірі
Артралгії
Міальгії
Біль у
попереку
Кон’юнктивіт
Жовтяниця
Оліго-анурія
Гепато-
лієнальний
синдром
Менінгеальний
синдром
Кров
Гематурія
 Виписати рецепти на препарати, які застосовуються при лікування

лептоспірозу, не менше 10 рецептів.
ЛІТЕРАТУРА: А.В.Чорновіл «Клінічне медсестринство в інфектології»

стор.232- 238.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №8 НАТЕМУ «БРУЦЕЛЬОЗ» З
Знати:
1. Особливості етіології та епідеміології. Патогенез.
2. Клінічні ознаки і перебіг хвороби.
3. Методи діагностики. Постановку та облік внутрішньо шкірної проби Бюрне.
Взяття крові для посіву та серологічних реакцій.
5. Лікування. Вакцинотерапію. Методику введення лікувальної вакцини.
Диспансерне спостереження за реконвалесцентами.
6. Профілактику.
Вміти: збирати епідеміологічний анамнез; виявляти та оцінювати основні
симптоми, тяжкість стану хворого; проводити контроль за показниками
геодинаміки, за діурезом; правильно збирати та транспортувати матеріал від
хворого, вчасно повідомляти лікареві про виникнення невідкладних станів при
лептоспірозі та надавати невідкладну допомогу; здійснювати догляд за хворим;
дотримуватись деонтологічних норм.
При бруцельозі здійснювати постановку проби Бюрне; вводити лікувальну
вакцину.
Практичні навички: : - збирати клініко-епідеміологічний анамнез;
- проводити взяття крові для бактеріологічного дослідження;
- проводити взяття матеріалу для серологічного дослідження;
- ставити внутрішньо шкірну алергійну пробу Бюрне;
- уводити проти бруцельозну вакцину.
Обстеження хворого на бруцельоз
Розв'яжіть задачі
1.В інфекційну лікарню доставлено хворого на другому тижні хвороби.
Скаржиться на озноб, підвищення температури тіла, відчуття жару, потім -
проливне потіння. Самопочуття задовільне. При огляді виявлено збільшення
підщелепних, шийних, пахвинних та пахових лімфатичних вузлів. Л\вузли не
болючі, рухомі. Артеріальний тиск 110 /90 мм рт ст., тахікардія. У крові
лейкопенія, ШОЕ до 20 мм в год. Відомо, що хворий працює на молочній фермі,
часто п’є сире молоко. Серед корів у господарстві спостерігалися аборти. Яке
захворювання у пацієнта? ________________________ ______________ форма.
Обгрунтуйте: діагноз встановлено на підставі __________________ (гострого,
поступового) розвитку хвороби, скарг
(_____________________________________________________________________),
об'єктивних даних
(________________________________________________________________) та
епіданамнезу ( працює ________________________________________, вживає
________________
__________________, спостерігалися аборти у корів у господарстві)
Які специфічні лабораторні обстеження необхідно провести?
_________________________________
__________________________________________________________
2.Хворий поступив у лікарню зі скаргами на болі у всіх суглобах, попереку,
головний біль, періодичну гарячку з рясним потовиділенням. Захворів біля 1 року
тому, працюючи пастухом у вівцеводному господарстві. Тривалий час лікувався у
рай лікарні з приводу постійної гарячки. При прийомі температура тіла
субфебрильна, колінні суглоби припухлі, почервонілі. У м'яких тканинах біля
суглобів пальпуються множинні болючі вузлики (фіброцитів) розміром до
просяного зерна. Збільшені печінка й селезінка, щільні, болючі при пальпації.
Діагноз?__________________________________________________________
Обґрунтуйте
Яке обстеження доцільно призначити з метою підтвердження форми

захворювання? (ІФА) Термін диспансерного спостереження: не менше 3х років.
Назвіть найбільш ефективні антибіотики для лікування хворого:
__________________________________
3. У хворого, який працює пастухом, періодично гарячка з ознобом, потом.

Скаржиться на біль в суглобах, особливо під час зміни погоди. При спілкуванні
відзначається груба поведінка. При огляді виражених патологічних змін не
виявлено.
Діагноз? ____________________________________________________________
Завдання 2:
1) повторити навичок "Взяття крові для бактеріологічного та серологічного
дослідження»;
Оцініть результати серологічного дослідження, якщо кров, узята на 10-й день
захворювання для постановки реакції Райта, титр антитіл склав 1:200. Результат
реакції Райта (позитивний чи негативний?) ____________
2) вивчити постановку внутрішньо шкірної алергійної проби Бюрне. Оцініть
результат, якщо пробу поставлено через 1 міс від початку захворювання, оцінена
проба через 24 год, набряк у місці введення становить 4 см; Проба
____________________
3)вивчити уведення проти бруцельозної вакцини (введення внутрішньо шкірним
методом та оцінка правильно підібраної дози).
Увага! Про правильно підібрану дозу свідчить місцева реакція у вигляді
почервоніння у місці введення (долонна поверхня передпліччя ) – від 5 до 10 мм в
діаметрі.
Завдання 3:
1. Хворий поступив у лікарню на 2-ому тижні захворювання зі скаргами на біль у
суглобах, підвищення температури, озноби, пітливість. Тривалий час працює на
молочній фермі. При обстежені самопочуття задовільне, балакучий, докладно
відповідає на запитання. Температура 39,1*С, пульс 104 в хв.. Зовнішнє суглоби не
змінені. Шкіра волога. Попередній діагноз (підкресліть)
А – грип
В – малярія
С – первинно-латентна форма бруцельозу
Д – хронічна форма бруцельозу
Е – гостро септична форма бруцельозу
2. У хворого висока гарячка неправильного типу, озноби, потіння, помірно
збільшені усі групи лімфатичних вузлів, збільшені печінка й селезінка.
Самопочуття хворого задовільне (дивиться телевізор, читає журнали). У крові
лейкопенія, ШОЕ нормальна. Хворіє 2-й тиждень. Визначте клінічну форму
бруцельозу. Призначте етіотропне лікування. Диференціальна діагностика.
3. Хворий скаржиться на болі у всіх суглобах, попереку, особливо болі

посилюються при зміні погодних умов, зниження пам'яті, відсутність інтересу до
оточуючого, швидку втомлюваність. З анамнезу відомо, що хворів на бруцельоз 3
роки потому. При об’єктивному обстежені виражених патологічних змін з боку
різних органів і систем не виявлено. Діагноз? У чому полягає поетапне лікування?
4.У хворого хронічна форма бруцельозу. Обгрунтуйте необхідність вакцинотерапії

та інших лікувальних засобів.
Завдання 4
Питання для самоконтролю (усно)
1. Яке значення має епідеміологічний діагноз при бруцельозі?
2. Які дані епідеміологічного анамнезу можуть свідчити за бруцельоз?
3. Перелікуйте характерні симптоми гострого бруцельозу.
4. Перелікуйте симптоми під гострого бруцельозу
5. Які симптоми характерні для хронічного бруцельозу?
6. Вкажіть основні методи діагностики бруцельозу.
7. Який матеріал від хворого підлягає дослідженню при бруцельозі?
8. Особливості лікування гострого та під гострого бруцельозу.
9. Особливості лікування хронічного бруцельозу.
10. З якими захворюваннями необхідно проводити диференціальну діагностику
бруцельозу?
ЛІТЕРАТУРА: Література: А.В.Чорновіл, Р.Ю. Грицко с. 217-225

М.А.Андрейчин, О.Л.Івахів с.196-203
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №9 НА ТЕМУ «ЧУМА.
ТУЛЯРЕМІЯ» З ДИСЦИПЛІНИ «ІНФЕКТОЛОГІЯ»
1. Конкретні цілі. Знати:

1. Характеристику захворювань. Етіологію. Епідеміологію. Патогенез.
2. Клінічну картину різних форм захворювань. Ускладнення.
4. Методи обстеження в діагностиці. Значення алергійних проб. Методику їх
проведення та облік.
5. Лікування. Засоби етіотропної терапії.
6. Профілактичні заходи. Заходи в осередках чуми.
Вміти: обстежувати хворих, збирати клініко-епідеміологічний анамнез, виявляти
та оцінювати основні симптоми; проводити диференціальну діагностику; збирати
матеріал для специфічних методів дослідження та транспортувати в лабораторію;
здійснювати госпіталізацію хворих; заповнювати карту екстреного повідомлення;
організовувати протиепідемічні заходи в осередку, дотримуватись правил
протиепідемічного режиму та особистої безпеки, користуватись протичумним
костюмом.
"Чума. Туляремія": - збирати клініко-епідеміологічний анамнез; - обстежувати
хворих;
- збирати матеріал для бактеріологічного дослідження; - збирати матеріал для
серологічного дослідження;
- збирати матеріал для біологічного дослідження; - проводити алергійну
пробу;
- заповнювати картку екстреного повідомлення; - транспортувати інфікований
матеріал в лабораторію;
- користуватися протичумним костюмом.
І. Обстеження хворих на чуму, туляремію
Скарги: відокремити скарги, що характеризують синдроми:
- загальної інтоксикації;
- уражень шкіри;
- уражень лімфатичних вузлів;
- ін. органних уражень
Анамнез хвороби: звернути увагу на залежність перших проявів хвороби від
можливого механізму передачі
Скласти перелік питань для з'ясування епідеміологічного анамнезу
Увага! Клінічна форма захворювань залежить від механізму передачі. Тому
залежно від проявів хвороби необхідно в першу чергу визначить механізм та
чинники передачі. Уточнити професію, перебування в природних осередках тощо)
1)при чумі (зверніть увагу на те, що чума є природно-осередкове захворювання, в
Україні немає природних осередків і може бути занесена з інших країн.
Враховуйте, що чума передається 4 типами механізмів передачі, а також мін та мах
інкубаційний період)
2) при туляремії (звернути увагу на те, що туляремія – природно-осередкова

інфекція. Природні осередки є у всіх країнах. В Україні трапляються поодинокі
випадки. У 1998р реєстрували туляремію в Одеській та Миколаївській області):
Обстеження пацієнтів з лімфаденопатією:
оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого у ліжку, стан шкірних
покривів і слизових оболонок; лімфатичних вузлів (величина, консистенція,
болючість, спаяність між собою, шкірою. Наявність конгломератів. Наявність
набряку навколишньої підшкірної клітковини, гіперемія відповідної ділянки)
Заповніть екстрене повідомлення (ф. № 058/о) на хворого з діагнозом туляремія

шкірно-бубонна форма. Захворів 10.08.2016 р., звернувся 12.08. 2016 р., діагноз та
госпіталізація – 14.08.2016. Хворий мешкає у селі Миколаївка Одеської області,
вулиця Степна 12. Працює у тваринницькому господарстві, займається
мисливством на зайців. Визначте, якими шляхами міг заразитися пацієнт:
__________________________
________________________________________________________________
Медична документація
Форма первинної облікової документації
№ 058/о
Екстрене повідомлення
про інфекційне захворювання, харчове, гостре
професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення
"_____"___________________201 р
(дата заповнення повідомлення)
Повідомлення направлено до
______________________________________________________
(найменування закладу охорони здоров'я)
1. Прізвище, ім'я, по батькові хворого

________________________________________________
2. Дата народження _____________________ 3. Стать: чоловіча – 1, жіноча – 2

____
4. Місце проживання хворого (повна поштова адреса): країна -

____________________________
Область ______________________________________, район
______________________________
населений пункт _________________________________
вулиця ____________________________________, будинок № ______, кв. №
_________
5. Мешкає у: місті – 1, селі – 2 _____
6. Телефон ________________________________________
7. Місце роботи, навчання, дитячого закладу та їх адреса
_________________________________
8. Діагноз ______________________________
9. Дати:
захворювання ________
первинного звернення____________
встановлення діагнозу ___________
останній день відвідування дошкільного або загальноосвітнього навчального
закладу
госпіталізації __________
10.Місце госпіталізації
_____________________________________________________
(найменування лікувального закладу)
11. Діагноз підтверджено: лабораторним дослідженням – 1, клінічно – 2,
інші – 3 (вписати) _____
Запам'ятайте! Екстрене повідомлення передається на виявлених хворих та
носіїв протягом 12 год з моменту виявлення.
Вивчити алгоритми практичних навичок
- взяття матеріалу для бактеріологічного дослідження, транспортування
інфікованого матеріалу в лабораторію;
- взяття крові для серологічного дослідження;
- проведення алергійної проби з тулярином та антраксином
- користування протичумним костюмом.
Задачі
1. Хворий М., 46 років, поступив на 3-й день хвороби. Працює на обмолоті зерна.
Захворів гостро: висока температура тіла, кашель, біль голови, пітливість, різка
слабість. Через декілька днів в легенях прослуховуються сухі та поодинокі вологі
хрипи. Харкотиння немає. Дещо збільшені печінка й селезінка. Периферичні
лімфатичні вузли збільшені, рухомі, мало болючі при пальпації, шкіра над ними не
змінена.
Ймовірний діагноз? ___________________________________________
Вкажіть механізм зараження:
______________________________________________________________
Матеріал та специфічні методи обстеження:
__________________________________________________
Назвати засоби етіотропної

терапії:____________________________________________________________
Запропонуйте профілактичні заходи в місці ймовірного зараження пацієнта:
2. В інфекційну лікарню доставлено хворого в тяжкому стані з високою

температурою тіла до 39,6*С зі скаргами на головний біль, озноб, біль у м'язах.
Захворів гостро, на третій день з повернення з Індії.
Об'єктивно: хворий неспокійний, хитка хода, невиразна мова. Лице і кон’юнктиви
яскраво-червоні, язик сухий, обкладений густим білим нальотом (наче натертий
крейдою). На шкірі правого передпліччя болюча виразка з темно-коричневим
струпом. У правій пахвинній ділянці – збільшені нерухомі і дуже болючі
лімфатичні вузли без чітких контурів. Пульс прискорений, артеріальний тиск
100/70 мм рт ст.
Ймовірний
діагноз?___________________________________________________________
Вкажіть ймовірний механізм зараження пацієнта:
_____________________________________________
Матеріал та специфічні методи обстеження:

______________________________________________
Назвати засоби етіотропної

терапії:___________________________________________________________
Запропонуйте протиепідемічні заходи в осередку інфекції:

______________________________________
3. Ви фельдшер швидкої допомоги і повинні госпіталізувати хворого з підозрою на

чуму в інфекційну лікарню. Який тип протичумного костюма вам необхідно
застосувати?____________ Перелікуйте елементи захисного одягу:
_______________________________________________________________________
__
4.Ви працюєте в інфекційній лікарні. Вам необхідно узяти матеріал від хворого на
бубонну форму чуми. Який матеріал необхідно
дослідити?________________________________________________________
ЛІТЕРАТУРА: А.В. Чорновіл с.482-496, 456-464. М.А. Андрейчин с.295-

311, 331-338
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №10 НА ТЕМУ «СИБІРКА» З
Знати:
1. Характеристику захворювання. Етіологію. Епідеміологію. Патогенез.
2. Клінічну картину різних форм захворювань. Ускладнення.
4. Методи обстеження в діагностиці.
5. Лікування. Засоби етіотропної терапії.
6. Профілактичні заходи.
- збирати анамнез, оглядати, оцінювати тяжкість стану хворих;
- проводити шкірно-алергійні проби з антраксином.
І. Обстеження хворих на сибірку
Скарги: відокремити скарги, що характеризують синдроми:
- загальної інтоксикації;
- уражень шкіри;
- уражень лімфатичних вузлів;
- ін. органних уражень
Анамнез хвороби: звернути увагу на залежність перших проявів хвороби від
можливого механізму передачі
Скласти перелік питань для з'ясування епідеміологічного анамнезу
Увага! Клінічна форма захворювання залежить від механізму передачі. Тому
залежно від проявів хвороби необхідно в першу чергу визначить механізм та
чинники передачі. Уточнити професію, перебування в природних осередках тощо)
(сибірка поширена повсюдно, особливо в районах з розвиненим тваринництвом,

частіше зустрічається у вигляді поодиноких випадках серед групи ризику, іноді –
групові спалахи)
Вивчити алгоритми практичних навичок
- взяття матеріалу для бактеріологічного дослідження, транспортування
інфікованого матеріалу в лабораторію;
- взяття крові для серологічного дослідження;
- проведення алергійної проби з тулярином та антраксином
- користування протичумним костюмом.
Задача
Хворий П., 40 років, хворіє третій день. Температура тіла субфебрильна. Турбує
біль голови. На тильній поверхні лівої кисті виражений набряк, в центрі якого
везикула розміром 0,3 х 0,5 см, заповнена серозно-геморагічним вмістом,
облямована навколо щільною, безболючою зоною гіперемії до 2,5 мм шириною.
Ймовірний діагноз? __________________________________________________
Які дані епідеміологічного анамнезу необхідно з'ясувати при даній формі
захворювання:
Місцеве лікування виразки:
_____________________________________________________________
особиста безпека медичного персоналу, спосіб дезінфекції відпрацьованого

перев’язувального матеріалу:
Правила виписування пацієнта.
Дати та записати правильні відповіді на тести "Особливо небезпечні

інфекції"
1- , 2 - , 3 - , 4 - , 5 - , 6 - , 7 - , 8 - , 9 - , 10 - , 11 - , 12 -
, 13 - ,
14 - , 15 - , 16 - , 17 - , 18 - , 19 - , 20 - , 21 - , 22 - ,
23 - , 24 - ,
25 - , 26 - , 27 - , 28 - , 29 - , 30 - , 31 - , 32 - , 33 - , 34 -
, 35 - , 36 - ,
37 - , 38 - , 39 - , 40 - , 41 - , 42 - , 43 - , 44 - , 45 - , 46 -
, 47 - , 48 - ,
49 - , 50 - , 51 - , 52 - , 53 - , 54 -
1. Визначте захворювання, що належить до бактеріальних природно-вогнищевих хвороб і

характеризується тяжкою інтоксикацією, гарячкою, геморагічно-некротичними змінами в
лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та ін. органах
а – чума
в – сибірка
с – туляремія
д – холера
е – інфекційний мононуклеоз
2.У пацієнта – первинно-легенева форма чуми. Вкажіть ймовірне джерело збудника інфекції
а – гризуни
в – верблюди
с – хвора людина
д – носій
е – верблюд, зайці, гризуни
3. У пацієнта шкірна форма чуми. Відомо, що за 2 дні до захворювання він знімав шкурку з
ховраха. Вкажіть механізм зараження
а – аліментарний
в – контактний
с – трансмісивний
д – повітряно-крапельний
е – аліментарний і трансмісивний
4. У хворого шкірна форма чуми. При з'ясуванні епідеміологічного анамнезу встановлено, що

зараження відбулося внаслідок укусу блох. Вкажіть механізм зараження
а – контактний
в – аліментарний
с – трансмісивний
д – фекально-оральний
е – парентеральний
5. При об’єктивному обстеженні хворого на чуму медична сестра звернула увагу на високу
гарячку, сильні болі в лімфатичних вузлах. Наявність яких характерних симптомів підтверджує
діагноз?
а – "крейдяний"язик, хитка хода, невиразна мова
в – наявність ознак ангіни, збільшені, мало болючі підщелепні лімфатичні вузли
с – рідкі випорожнення у вигляді "рисового відвару"
д – збільшені лімфатичні вузли, рухомі, неспаєні
е – "малиновий" язик, блювання, дрібна висипка на шкірі
6. У хворого на шкірі виявлено виразки з жовтим дном, темним струпом, виразки дуже болючі.
Яке ймовірне захворювання у пацієнта?
а – шкірно-бубонна форма чуми
в – шкірна форма сибірки
с – чума, септична форма
д – шкірна форма чуми
е – сибірка, септична форма
7. У хворого легенева форма чуми. Вкажіть характер харкотиння

а – спочатку з слизом, потім – кров’янисте
в – незначна кількість слизового харкотиння (іноді гнійного)
с – харкотиння рідке, піністе, серозно-геморагічне у великій кількості, іноді у вигляді "малинового
желе"
д – піністе, гнійне, зеленуватого кольору
е – жовтуватого кольору у незначній кількості
8. У хворого легенева форма туляремії. Вкажіть характер харкотиння

желе"
9. У хворого легенева форма сибірки. Вкажіть характер харкотиння

желе"
10. При обстеженні пацієнта з гарячкою виявлено болючість і нерухомість пахвових вузлів, шкіра
над лімфатичними вузлами багряно-червона, блискуча, хворий займає вимушену позу. Яке
захворювання у пацієнта?
а – туляремія
с – інфекційний мононуклеоз
д – чума
е – холера
11. Медична сестра збирає анамнез у хворого на чуму. За який період до появи перших симптомів
необхідно з'ясувати епідеміологічний анамнез?
а – за 5 днів
в – за 6 днів
с – за 14 днів
д – за 8 днів
е – за 21 день
12. Медична сестра збирає анамнез у хворого на туляремію. За який період до появи перших
симптомів необхідно з'ясувати епідеміологічний анамнез?
а – за 5 днів
в – за 6 днів
с – за 14 днів
д – за 8 днів
е – за 21 день
13. При всіх формах чуми обов’язковим матеріалом для бактеріологічного дослідження є:
а – кров
в – пук тат лімфатичних вузлів
с – матеріал з виразки
д – харкотиння
е – випорожнення, кров
14. Хворий на чуму дотримується суворого ліжкового режиму для уникнення

а – масивних кровотеч, зупинки серця
в – розриву селезінки
с – ускладнень з боку опорно-рухового апарату
д – розвитку міокардиту, ревматизму
е – усього переліченого
15. Медична сестра хворому з бубонною формою чуми накладає на область збільшених
лімфатичних вузлів стерильну пов'язку
а – зволожену гіпертонічним розчином
в – суху
с – суху або з маззю Вишневського
д – з стрептоміцином
е – з пеніциліновою маззю
16. Лікар призначив пункцію хворому на бубонну форму чуми. Який препарат підготує медична
сестра для введення у бубон після пункції?
а – пеніцилін
в – фізіологічний розчин
с – стрептоміцин
д – гідрокортизон
е – розчин фурациліну
17. Лікар готує хворого на бубонну форму чуми до виписки. Вкажіть правила виписки після
клінічного одужання
а – через 1 тиждень
в – через 2 тижні
с – через 4 тижня
д – через 6 тижнів
е – після клінічного одужання
18. Лікар готує хворого на кишкову форму чуми до виписки. Вкажіть правила виписки після
клінічного одужання
а – через 1 тиждень
в – через 2 тижні
с – через 4 тижня
д – через 6 тижнів
е – після клінічного одужання
19. В осередку чуми призначено особам, які мали ризик інфікування, хіміопрофілактику.
Якими препаратами?
а – пеніцилін
в – імуноглобулін
с – доксициклін, тетрациклін
д – аміксин, амізон
е – вакциною EV
20. Вкажіть основні профілактичні заходи, які необхідно провести в осередку чуми
а – дезінсекція
в – дератизація
с – дезінфекція
д – дезінфекція, дератизація
е – дератизація, дезінсекція, дезінфекція
21. Визначте захворювання, що належить до природно-осередкових інфекцій і характеризується

запальними змінами в ділянці воріт інфекції, специфічним реґіонарним лімфаденітом, гарячкою й
різними ураженнями (шкіри, очей, мигдаликів, легень, кишок) залежно від способу зараження
а – чума
в – туляремія (мала чума)
с – сибірка
д – дифтерія
е – інфекційний мононуклеоз
22. Вкажіть основний резервуар інфекції при туляремії

а – блохи
в – кліщі
с – воші
д – мухи
е – усі перелічені
23.Вкажіть можливі механізми передавання туляремії

а – фекально-оральний
в – повітряно-крапельний
с – контактний
д – трансмісивний
е – усі перелічені
24.Основні скарги пацієнтів при очно-бубонній формі туляремії:

а – біль в очах, реґіонарний лімфаденіт відсутній
в – біль в очах відсутній, "сітка" перед очима
с – біль в очах, ерозії, гнійні виділення, збільшені і болючі реґіонарні лімфовузли
д – біль в очних яблуках при натискуванні, біль в надбрівних дугах
е – біль в очах відсутній, жовтуваті плівки на кон’юнктиві, зниження гостроти зору
25. У хворого шкірно-бубонна форма туляремії. Визначте характерні анамнестичні дані

а – болюча виразка, мало болючі (не болючі) реґіонарні лімфовузли
в – не болюча виразка, не болючі реґіонарні лімфовузли
с – болюча виразка, збільшені і дуже болючі л/вузли, хворий приймає вимушену позу
д – не болюча виразка, збільшені і дуже болючі лімфатичні вузли
е – виразка вкрита чорним струпом, не болюча, збільшені л/вузли нерухомі, дуже болючі
26. У пацієнта ангінозно-бубонна форма чуми. Вкажіть ймовірний шлях зараження

а – трансмісивний
в – водний
с – контактний
д – парентеральний
е – пиловий
27. Лікар призначив пацієнту з туляремією внутрішньо шкірну діагностичну пробу з тулярином.
На який день з моменту захворювання медична сестра буде її проводити?
а – з першого дня
в – з 3-5-го дня
с – з 7-10 –го дня
д – перед виписуванням
е – на 10-й день захворювання
28. При нагноєнні і прориву бубону при туляремії медична сестра спочатку накладає пов'язку
а – суху
в – з фізіологічним розчином
с – з гіпертонічним розчином
д – фурациліном
е – маззю Вишневського
29. у хворого бубонна форма туляремії. Які призначення буде виконувати медична сестра до
прориву бубона
а – зігрівальний спиртовий компрес
в – пов'язку з стрептоміциновою маззю
с – пов'язку з тетрацикліновою маззю
д – суху пов'язку
е – пов'язку з гіпертонічним розчином
30. Ліжковий режим при туляремії призначається на період

а – до повного клінічного одужання
в – на весь період гарячки та 3 дні з моменту нормалізації Т тіла
с – на період гарячки +
д – на період гарячки та до 5 днів з моменту нормалізації Т тіла
е – до виписування
31. Лікар хворому на туляремію призначив дезінтоксикацій ну терапію. Які препарати буде
вводити медична сестра?
а – 5% розчин глюкози, стандартні сольові розчини
в – 20% розчин глюкози, стандартні сольові розчини
с – димедрол, супрастин, 5% розчин глюкози
д – глюкокортикоїди, альбумін
е – ре гідрон, супрастин
32. Специфічним лікуванням туляремії є

а – антигістамінні, антибіотики
в – антибіотики, імуноглобулін
с – специфічна сироватка, антибіотики
д – специфічна вбита вакцина, стрептоміцин
е – специфічна жива вакцина, стрептоміцин
33. Вкажіть основний резервуар збудника сибірки

а – хвора людина
в – бактеріоносії
с – хвора людина, бактеріоносії
д – травоїдні тварини
е – іксодові кліщі, щури, миші
34. Переносниками збудника сибірки не можуть бути
а – блохи
в – ґедзі
с – мухи-жигалки
д – ґедзі, мухи-жигалки
е – усі можуть
35. Вкажіть, які клінічні форми не мають місце при сибірці

а – очно-бубонна
в – шкірна
с – кишкова
д – септична
е – легенева
36. Медична сестра збирає скарги хворого з підозрою на шкірну форму сибірки. Вкажіть не
характерні скарги
а – підвищення Т тіла
в – болюча виразка
с – регіональний лімфаденіт
д – сверблячий пухирчик
е – виразка з чорним струпом
37. Шкірно- алергічна проба проводиться з метою діагностики при

а – чумі
в – чумі, туляремії
с – чумі, сибірці
д – туляремії, сибірці
е – при всіх перелічених захворюваннях
38. При шкірній формі сибірці медична сестра повинна

а – проколоти пухир і накласти пов'язку гіпертонічним розчином
в – зняти струп з виразки і накласти пов'язку з пенициліновою маззю
с – накласти суху пов'язку на виразку, після зняття яку спалити
д – зняти струп з виразки і накласти суху пов'язку, після зняття яку спалити
е – проколоти пухир і накласти суху пов'язку
39. За призначенням лікаря медична сестра хворому на сибірку повинна вводити етіотропні
засоби:
а – бензилпеніцилін, тетрациклін
в – стрептоміцин
с – вакцину
д – глюкокортикостероїди
е – полійонні сольові розчини
40. Медична сестра повинна контролювати за дотриманням ліжкового режиму пацієнтом з

сибіркою
а – до виписування
в – до повного клінічного одужання
с – весь період гарячки
д – весь період гарячки і 2-3 дні після нормалізації Т тіла
е – ліжковий режим не призначається
41. У хворого, який працював на обмолоті зерна, діагностовано легеневу форму туляремії. Вкажіть
ймовірний шлях зараження
а – трансмісивний
в – повітряно-пиловий
с – контактно-побутовий
д – аліментарний
е – водний
42. Найнебезпечнішою клінічною формою чуми в епідеміологічному відношенні є:

а – шкірна
в – легенева
с – шкірно-бубонна
д – кишкова
е – ангінозна
43. При виникненні вогнища особливо небезпечної інфекції всю роботу по локалізації вогнища
очолює:
а – лікувальна служба
в – Надзвичайна протиепідемічна комісія
с – головний лікар інфекційної лікарні
д – комунальна служба
е – головний державний санітарний лікар
44. В осередку сибірки виникло запитання "Як знешкодити тушу загиблої тварини"?
а – м'ясо тварини проварити 2 год
в – м'ясо тварини проварити 6 год
с – тушу тварини піддати спалюванню
д – м'ясо проварити 3 год, шкіру тварини дезінфікувати
е – закопати тушу тварини
45. В інфекційну лікарню доставлено мисливця зі скаргами на високу Т тіла до 39,5*С. Хворий
збуджений, невиразна мова, хитка хода, червоні кон’юнктиви, язик обкладений густим білим
нальотом ("крейдяний"). У лівій паховій ділянці палькується збільшений, різко болючий
лімфатичний вузол, шкіра над ним блискуча, синюшна. Ймовірне захворювання?
а – чума
в – туляремія
с – сибірка
д – інфекційний мононуклеоз
е – грип
46. У пацієнта при обстеженні виявлено: Т тіла до 40*С, марення, пульс 140 в хв.., АТ 80/40 мм рт.
ст., блювання, петехіальний висип на шкірі, болючий конгломерат пахвинних лімфатичних вузлів.
З анамнезу відомо, що 3 дні тому повернувся з Індії. Ймовірне захворювання?
а – холера
д – чума
е – висипний тиф
47. Хворого доставлено в інфекційну лікарню з скаргами на озноб, високу Т тіла, біль в горлі під
час ковтання. Об'єктивно: слизова рото глотки гіперемійована, збільшений правий мигдалик, на
якому сіруватий наліт (нагадує як при дифтерії, погано знімається), збільшені з правої сторони
шийні лімфатичні вузли до розміру яйця, неболючі, рухомі. З епідеміологічного анамнезу відомо,
що за 10 днів до захворювання під час полювання пив воду з дрібних джерел. Ймовірне
захворювання?
а – сибірка
в – чума
д – холера
е – ангіна
48. Зоотехнік пред’являє скарги на гарячку, біль голови, наявність виразки на правій руці. Т тіла
37,8*С. На тильній поверхні правої кисті значний набряк, у центрі якого виразка з кров’янистими
виділеннями і припухлими краями. Довкола виразки є декілька пухирчиків, заповнених жовтою
рідиною. Ймовірне захворювання?
а – шкірна форма туляремії
в – виразково-бубонна форма туляремії
с – шкірна форма сибірки
д – шкірна форма чуми
е - везикулярний висип
49.В інфекційну лікарню госпіталізовано фермера на 10-й день хвороби з субфебрильною Т тіла.
Зліва на шиї палькується лімфатичний вузол розміром з куряче яйце, помірно болючий, не
злучений з оточуючими тканинами. На задній поверхні шиї суха корочка темно-коричневого
кольору після укусу комахою. Ймовірне захворювання?
а – шкірна форма сибірки
в – шкірна форма туляремії
с – виразково-бубонна форма туляремії
д – шкірно-бубонна форма чуми
е – бубонна форма чуми
50. Медична сестра за призначенням лікаря провела пацієнту шкірно-алергійну діагностичну

пробу. Через який час необхідно провести облік проби?
а – 20 хв
в - 1 год
с – 30 хв
д – 24-48 год
е – 12-24 год
51. Проба з антраксином є позитивною, якщо діаметр гіперемії та інфільтрату у місці введення
а – до 2 мм
в – 2-4 мм
с – до 5 мм
д – до 6мм
е – не менше 8 мм
52. Орієнтовними методами діагностики чуми, сибірки є:

а – бактеріологічний
в – бактеріоскопічний
с – серологічний
д – РІФ
е – біологічний
53. Живу вакцину Ельберта-Гайського застосовують нашкірно для профілактики

а – холери
в – сибірки
с – чуми
д – туляремії
е – геморагічних гарячок
54. Для виявлення специфічного антигену сибірки у вовні тварин, шкірі, трупах, ґрунті
використовують реакцію:
а – Відаля
в – Райта
с – Асколі
д – Бюрне
е – проби не існує
Література: А.В. Чорновіл с.482-496, 456-464, 391-401. М.А. Андрейчин с.295-311, 331-338 .

інфекція

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

інфекція

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ЛЕКЦІЯ №4 НА ТЕМУ «ЧУМА.

ЧУМА – особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється чумною

Туляремія (син. : мала чума, хвороба Франсиса, кроляча гарячка, мишача

Етіологія. Збудник туляремії — Francisella tularensis — належить до

Епідеміологія. Резервуаром і джерелом Інфекції при туляремії є різні види

Зараження людини можливе всіма відомими шляхами: 1) контактним — під

У лімфатичних вузлах і в більшості внутрішніх органів виявляють множинні

септичну, в ній багато гранульом. Визначаються дегенеративні зміни в

Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 20 днів (у

Усі форми хвороби мають гострий початок, продромальні ознаки

Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики туляремії е гарячка,

Високоспецифічним і раннім методом діагностики є внутрішньо-шкірна

Лікування, основним методом лікування хворих на туляремію є

Для лікування хворих на затяжні і рецидивуючі форми туляремії

Профілактика. Важливими заходами е ліквідація природних осередків або

Найефективнішим методом профілактики туляремії в природних осередках е

А.В.Чорновіл «Клінічне медсестринство в інфектології» стор.325-333, 307-

Питання для самоконтролю.

1. Особливості механізмів передачі збудників кров’яних інфекцій.

-бензилпеніцилін по 6-24 млн ОД на добу чи цефалоспорини по 4-6г на добу,

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ- в/в глюкозо-сольові розчини, реополіглюкін, при тяжкому

МІСЦЕВЕ лікування при шкірній формі НЕ доцільне, бо хірургічні втручання

ЛІТЕРАТУРА: А.В.Чорновіл «Клінічне медсестринство в інфектології»

Епідеміологія. Життєвий цикл збудника проходить із зміною двох хазяїв:

Основним джерелом інфекції для людини є домашні, свійські та дикі тварини.

Людина при токсоплазмозі, як і при інших зоонозах, є біологічним "тупиком",

Сприйнятливість людини до токсоплазмозу дуже висока. Загальна кількість

Клініка. Інкубаційний період при гострому токсоплазмозі в умовах випадкового

Розрізняють набутий і вроджений токсоплазмоз, за клінічними проявами - гострі,

У більшості хворих токсоплазмоз має хронічний перебіг - як з самого початку

При латентному перебігу ніяких клінічних симптомів виявити не вдається.

Вроджений токсоплазмоз, як і набутий, може перебігати у вигляді гострого або

У ряді випадків захворювання переходить у вторинно-хронічну форму. В хворих

Після затихання інфекційного процесу при вродженому токсоплазмозі можуть

У випадку внутрішньоутробного зараження, якщо дитина народжується живою, в

Інколи вроджений токсоплазмоз перебігає безсимптомно.

Перебіг токсоплазмозу залежить від імунологічного статусу людини. В

У периферичній крові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, тенденція

В однієї жінки дитина з вродженим токсоплазмозом може народитися лише раз в

Діагностика ґрунтується в основному на клінічних даних (патологічні зміни з боку

На вроджений токсоплазмоз клінічно підозрілі такі симптоми: гідроцефалія при

Безумовним доказом токсоплазмозу є виявлення паразита (при гострій формі - в

Важливого значення у діагностиці токсоплазмозу, особливо в диференціації

Внутрішньошкірна алергічна проба з токсоплазміном стає позитивною через 4-6

Лікування. При гострому токсоплазмозі, коли паразити існують в проліферативній

При хронічних формах токсоплазмозу жодний з етіотропних препаратів не діє, бо

Хороший результат дає лікування токсоплазміном (А.П. Казанцев). Після

Широко застосовують фізіотерапію і лікувальну фізкультуру. При ураженні очей

В боротьбі з вродженим токсоплазмозом мають значення своєчасне виявлення і

Лікування дітей проводять використовуючи вікові дози.

Латентні форми токсоплазмозу не потребують будь-якого лікування.

Вагітні з позитивними реакціями на токсоплазмоз, але без клінічних проявів

Серед первинно інвазованих токсоплазмами під час вагітності у 30-40 % існує

При первинній інвазії токсоплазмами в першому триместрі вагітності у зв'язку з

Диспансеризація. Вагітні з групи ризику (серонегативні) підлягають

Профілактика та заходи в осередку. Специфічна профілактика токсоплазмозу не

З метою запобігання вродженому токсоплазмозу велику роль відіграє

Анамнез життя: наявність хр. захворювань ЛОР-органів; грибкових уражень

Призначити лабораторні обстеження та їх інтерпретування:

2. Хвора 45 років, скаржиться на слабкість, гарячку, біль і почервоніння лівої

3. До фельдшера звернулася хвора, яка перенесла бешиху 8 міс назад. У хворої

6. У породіллі виявлено бешиху лівої гомілки. Відомо, що вона перенесла більше

Література: А.В. Чорновіл с.401-407. М.А. Андрейчин с. 356-368.

Анамнез життя: Перенесені раніше хвороби . Анамнез щеплень проти правця