Професійні хвороби, викликані паразитами

Небезпечні сусіди: паразити

(найпростіші) на робочому місці

• Сільськогосподарські
працівники: ризик зараження
амебами, лямбліями
• Ветеринари: ризик зараження
токсоплазмами, ехінококк
• Медичні працівники: ризик
зараження малярією,токсоплазма
• Працівники очисних
споруд: ризик зараження
лямбліями, амебами
МАЛЯРІЯ
• Збудник: Plasmodium spp.
• Шляхи зараження: укус
інфікованого
москіта(трансмісивний
шлях)
• Поширена в країнах з
тропічним та
субтропічним кліматом
• Людина - проміжий хазяїн
 Інкубаційний період
➤ при триденній та ovale-малярії
коливається від 10-20, в
середньому 14 діб (коротка
інкубація, зумовлена
тахіспорозоїтами) до 8- 12, в
середньому 10 міс. (довга
інкубація, зумовлена
гіпнозоїтами);
при тропічній – 9-16 діб;
при чотириденній малярії – 3-6
тиж., у середньому 25 діб.
Триденна малярія - напад 6-10 годин
Чотириденна малярія - напад до 18 годин
Тропічна малярія
ДІАГНОСТИКА
➤ Загальний аналіз крові:
лейкопенія з нейтрофільним
зсувом вліво, анемія,
тромбоцитопенія.
➤ Паразитологічні методи
дослідження: товста крапля
та мазок.
➤ Серологічні:
імунофлюоресцентний, РЗК,
РНГА, реакція преципітації
в гелі.
АМЕБІАЗ
➤ цепротозойна інфекція з фекально-
оральним шляхом передчі, яка
характеризується виразковим
ураженням кишечника, у деяких
випадках абсцесами у печінці,
головному мозку, легенях та інших
органах.
➤ Джерелом зараження є людина, хвора
на амебіаз, або носій дизентерійних
амеб
➤ Інкубаційний період від 1 – 2 тижнів
до 3-4 місяців і більше
➤ Відповідно до класифікації
ВООЗ виділяють
безсимптомний та
маніфестний амебіаз, у тому
числі кишковий (амебна
дизентерія та дизентерійний
амебний коліт) та
позакишковий (печінковий:
гострий негнійний та абсцес
печінки; легеневий та інші
позакишкові ураження).
ЛЯМБІОЗ
➤ Джерелом є хвора людина або
здоровий носій
➤ Період від зараження до
виділення цист 6-8 діб
➤ Механізм зараження фекально-
оральний
➤ Характерна літньо-осіння
сезонність
➤ Механічні переносники мухи,
таргани
КЛІНІЧНА КАРТИНА
ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ВІД КІЛЬКОХ ГОДИН
ДО 1-4 ТИЖДНІВ
Диспептичний синдром (нудота,зниження
апетиту ,можливе блювання та
відрижка,періодично спостерігають метеоризм,
здуття, гурчання в животі ,випорожнення
напіврідкі, смердючі, пінисті,жироподібні)
Больовий синдром(тупий, рідше
переймоподібний,локалізація: епігастрій,
пілородуоденальна, пупкова та підреберні
ділянки
Астеноневротичний синдром (порушення
сну,запаморочення,головні болі,болі в ділянці
серця ,дратівливість,плаксивість ,втомлюваність
Алергійний синдром(бронхіальна
астма ,дерматити,кропив’янка
ДІАГНОСТИКА
1. Епідеміологічні дані
2. ЗАК (еозинофілія)
3. ФГДС (запальні та атрофічні зміни зацибулинної ділянки дванадцятипалої кишки, дуоденогастральний
рефлюкс)
4. Орієнтовна проба з вітаміном В12 (змішування на предметному склі досліджуваного матеріалу 1 В12, за
наявності лямблій препарат знебарвлюється, чутливість 88%)
5. Специфічна діагностика: Мікроскопія (цисти у випорожненнях, трофозоїти в дуоденальному вмісті)
Зустрічний імуноелектрофорез (антигени лямблій у випорожненнях)
Люмінісцентна мікроскопія з акридиновим оранжевим
6.Серологічна діагностика ретроспективна і недостатньо чутлива
ІФА ІРНІФ (виявлення IgG (може зберігатися до 12-15 міс), IgM до
антигенів трофозоїтів і цист) діагностичний титр 1:32
ТОКСОПЛАЗМОЗ
➤ Збудник – Toxoplasma gondii
➤ Внутрішньоклітинний паразит.
➤ Основний (кінцевий) хазяїн – родина
котячих.
➤ Проміжний хазяїн – свійські і дикі
тварини, птахи, людина.
➤ Утворює цисти.
➤ Має статевий та безстатевий цикл
розвитку.
➤ Чутливий до високих температур,
деззасобів.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
1) сероконверсія специфічних антитіл IgG або
2) значиме підвищення рівня специфічних антитіл IgG (≥2-кратно)
з інтервалом ≥4 тиж., або
3) клінічні симптоми токсоплазмозу та виявлення специфічних
антитіл IgA/IgM у сироватці та високий рівень специфічних антитіл
IgG з низькою (<20 %) авідністю, або
4) наявність епітеліоїдних клітин у гістологічному дослідженні
збільшеного лімфатичного вузла та виявлення специфічних антитіл
IgM та наростання або високого рівня специфічних IgG, або
5) ізоляція найпростішого (культивування) або виявлення генетичного
матеріалу у крові, рідинах організму або тканинах.
ЕХІНОКОКОЗ
➤ тяжка хронічна хвороба, що
характеризується розвитком в
печінці, рідше легенях і інших
органах солітарних або
чисельних кістозних утворень.
➤ основне джерело інвазії -
домашні собаки, рідше - вовк,
шакали.
➤ зараження людини
відбувається при контакті з
інвазованими тваринами, при
зборі ягід і трав, пиття води із
забруднених яйцями гельмінта
джерел
ЕХІНОКОКОЗ
ПЕЧІНКИ
Ехінококоз печінки зустрічається часто (50-70%
випадках ехінококозу).
●Онкосфери з кишкової стінки з кровотоком
портальної системи заносяться в печінку, де
більшість осідає в дрібних капілярах.
●Ехінококові кісти повільно прогресивно
ростуть і прориваються в паренхіму печінки,
жовчні протоки або вільну черевну порожнину.
●Найбільш ранній симптом: відчуття тяжкості і
болю в епігастрії та області правого
підребер'я.
●Нагноєння міхура призводить до розвитку
клінічної картини абсцесу печінки. При
розкритті абсцесу можливі гнійний плеврит
або перитоніт. Прорив абсцесу в жовчні
протоки - причина гнійного холангіту. Розрив
неінфікованого міхура супроводжує комплекс
алергічних реакцій, аж до розвитку
анафілактичного шоку.
➤ Клінічний аналіз крові - еозинофілія досягає 10-25 %.
➤ рентгенологічне обстеження,
➤ УЗД,
➤ серологічні реакції- РНГА, ІФА, РЗК.
➤ Специфічної реакція Касоні, яка при ехінококозі буває
позитивною в 89-90 % випадків. 0,2 мл стерильної ехінококкової
рідини вводять внутрішньошкірно. При позитивній реакції на
місці введення рідини з'являється почервоніння, а далі суцільне
інтенсивне почервоніння (шкірна анафілаксія).
➤ Контрастні методи: трансумбілікальна портогепатографія,
селективна ангіографія черевной артерії, сканування за
допомогою радіоактивних ізотопів, комп'ютерна томографія.