Гепатит.

А (ГА)
Гепатит А - це запальне захворювання печінки, що викликається вірусом
гепатиту А (ВГА, HAV). Антропоноз.
Етіологія. Вірус ГА відноситься до роду ентеровірусів сімейства
пікорнавірусів (Picornaviridae). У зовнішньому середовищі стійкий, може
зберігатися протягом кількох місяців при температурі +4°С, кілька років при
температурі –20°С, протягом кількох тижнів – при кімнатній температурі,
при кип'ятінні гине через 5 хв.

Епідеміологія. ГА поширений повсюдно. Рівень захворюваності на ГА

корелює із санітарно гігієнічним станом територій. Епідемії можуть носити
затяжний характер протягом кількох місяців внаслідок передачі інфекції від
людини до людини. Джерелом інфекції є хворі на всі форми. Найбільше
епідеміологічне значення мають хворі на безжовтяничні та безсимптомні
форми. Виділення вірусу з фекаліями починається з другої половини
інкубаційного періоду, а максимальна заразливість джерел інфекції
відзначається в останні 7-10 днів інкубації та в переджовтяничний період
захворювання. Осінньо-зимова сезонність.
Механізм передачі збудника - фекально-оральний, зараження людей
відбувається при вживанні інфікованої води та їжі, іноді контактно
побутовим шляхом. Найбільша сприйнятливість до ГА й у дітей. До груп
підвищеного ризику відносять різні організовані (зокрема військові)
колективи. Імунітет після перенесеного захворювання тривалий, можливо,
довічний. Безсимптомні форми формують менш напружений імунітет ніж
клінічно виражені.
Клініка. Реєструються: жовтянична, безжовтяничні, субклінічні та
інаппарантні форми ГА. Інкубаційний період: мінімальний – 7 днів,
максимальний – 50 днів, частіше від 15 до 30 днів. Початковий
(переджовтяничний) період зазвичай характеризується грипоподібним,
рідше диспепсичним або астеновегетативним варіантами клінічних проявів.
Тривалість початкового періоду 4-7 днів. У разі грипоподібного варіанту
хвороба починається гостро, температура тіла швидко підвищується до 38-
39 ° С, часто з ознобом, і тримається на цих цифрах 2-3 дні. Хворих
турбують головний біль, ломота у м'язах та суглобах. Іноді відзначаються
невеликий нежить, хворобливі відчуття у ротоглотці. Для диспепсичного
варіанта переджовтяничного періоду хвороби характерні зниження або
зникнення апетиту, болі та тяжкість у надчеревній ділянці або правому
підребер'ї, нудота та блювання. Іноді частішає стілець до 2-5 разів на добу.
При астеновегетативному варіанті хвороба починається поступово,
температура тіла залишається нормальною. Переважає слабкість, знижується
працездатність, з'являються дратівливість, сонливість, біль голови,
запаморочення.
Змішаний варіант початку хвороби проявляється найчастіше ознаками
кількох синдромів. За 2-3 дні до появи жовтяничності склер і шкірних
покривів хворі помічають, що в них потемніла сеча (набула темно
коричневого кольору), а випорожнення, навпаки, стали світлішими
(гіпохоличними).
Жовтяничний період проявляється жовтяничністю склер, слизових оболонок
ротоглотки, а потім шкіри. Інтенсивність жовтяниці наростає швидко і
здебільшого вже у найближчу педелю досягає свого максимуму. Колір сечі
стає дедалі темнішим, випорожнення безбарвними. Температура тіла у
жовтяничному періоді зазвичай нормальна. Реконвалесценція - покращується
загальний стан, зменшується жовтяничність шкіри та слизових оболонок,
світлішає сеча, випорожнення набувають звичайного забарвлення. Тяжкість
стану хворого визначається на підставі оцінки та зіставлення клінічних та
лабораторних показників. По важкості: легка, середньоважка, важка форми.
Тяжкий перебіг ВГ становить загрозу розвитку гострої печінкової
недостатності - критичного стану з летальним результатом у разі
несвоєчасної терапії. Фактори, що обтяжують перебіг гепатитів: виразкова
хвороба, цукровий діабет, захворювання крові; туберкульоз; алкоголізм,
наркоманія чи токсикоманія; лікарські токсичні гепатити; імунодефіцитні
стани.
Фульмінантний (блискавичний) перебіг гострого гепатиту може призводити
до летального ісходу за відсутності терапії. ГА закінчується повним
одужанням. У процесі розпізнавання безжовтяничних або початкового
періоду жовтяничних форм вірусного гепатиту повинна проводитися
диференціальна діагностика з грипом (ГРЗ), гострими кишковими
інфекціями (гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт), поліатритом
ревматичної або ревматичної. У жовтяничному періоді захворювання
диференціальний діагноз здійснюють з нфекціями, при яких уражається
печінка (лептоспіроз, псевдотуберкульоз, інфекційний мононуклеоз,
цитомегаловірусна та герпетична інфекції, малярія). Лікування ВГ повинне
сприяти зменшенню інтоксикації, зниженню функціонального навантаження
на печінку, попередженню генералізованого некрозу гепатоцитів, а також
формуванню хронічного гепатиту. При легких і середньотяжких формах усі
хворі в гострому періоді захворювання повинні дотримуватися
напівліжкового режиму, при тяжкому перебігу хвороби - постільний.
Поступове розширення рухової активності можливе з настанням
"пігментного кризу". Необхідно суворе дотримання гігієнічних правил, у
тому числі гігієни ротової порожнини та шкіри. Дієта.
Після виписки реконвалесценти підлягають обов'язковій диспансеризації у
КІЗ. Протягом 3-6 місяців всі потребують звільнення від важкої фізичної
роботи.
Профілактика та заходи в осередку.
При ГА основним напрямом профілактики є: реалізація гігієнічних заходів
щодо розриву фекально-орального механізму передачі збудника;
забезпечення доброякісною водою, безпечними в епідемічному відношенні
продуктами харчування; створення умов, що гарантують дотримання
санітарних норм та правил, що пред'являються до заготівлі,
транспортування, зберігання, технології приготування та реалізації
продуктів харчування; дотримання правил особистої гігієни, гігієнічне
виховання людей.
Специфічна профілактика ГА проводиться вакцинами: «Хаврікс-А» (Havrix
A фірми SmithKline Beecham), «Аваксим» (Avaxim) фірми Pasteur Merieux
Connaught та вітчизняною культуральною інактивованою вакциною.
Особливо рекомендуються особам, які виїжджають у неблагополучні по ГА
регіони (туристи, мандрівники, військовослужбовці та ін.).
Поствакцинальний імунітет зберігається протягом 10 років. В епідемічних
вогнищах при виявленні хворого на ГА проводять поточну та заключну
дезінфекцію, пацієнта госпіталізують. У ході епідеміологічного обстеження
встановлюють причини виникнення епідемічного вогнища, його межі та
умови, що сприяють поширенню збудника, визначають шляхи та фактори
зараження людей. Результати епідеміологічної діагностики є обґрунтуванням
проведення невідкладних заходів щодо розриву шляхів передачі інфекції. За
контактними встановлюють посилене медичне спостереження (опитування,
огляд, термометрія, лабораторні дослідження) протягом 35 днів з дня
роз'єднання з хворим.
Гепатит Е-це запальне ураження печінки, що викликається вірусом гепатиту
Е (ВГЕ).
Етіологія: Вірус гепатиту Е входить до сімейства Hepeviridae.
Епідеміологія: Зооантропоноз - Джерелом інфекції являється хвора людина,
при гепатиті Е можуть бути тварини. ГЕ широко поширен у країнах з
низьким та середнім рівнем доходу та обмеженим доступом до базових
послуг у галузі водопостачання, санітарії, гігієни та охорони здоров'я
(Східна та Південна Азія). У районах з високою ендемічністю захворювання
симптоматичне перебіг хвороби найчастіше зустрічається серед людей віком
від 15 до 40 років. Діти хворіють легко. Захворювання виникає як у вигляді
спалахів, так і у поодиноких випадках. Спалахи зазвичай є наслідком
фекального забруднення питної води і можуть зачіпати від кількох сотень до
кількох тисяч людей. Іноді спалахи гепатиту Е розвиваються узонах
конфліктів та надзвичайних гуманітарних ситуацій, наприклад у районах
воєнних дій, а також у таборах біженців або внутрішньо переміщених осіб,
де санітарно - побутові умови та ситуація з водопостачанням є особливо
напруженими. Вірус передається фекально - оральним шляхом, головним
чином через брудну воду.
Клініка Інкубаційний період у середньому 5 - 6 тижнів і коливається від 2 до
10 тижнів. Період виділення вірусу починається за кілька днів до розвитку
ознак хвороби та триває 3 – 4 тижні. У початковому періоді легке
підвищення температури тіла, зниження апетиту (анорексія), нудота та
блювання протягом кількох днів; болі в області живота, свербіж, висипання
на шкірі або болі в суглобах; жовтяниця (жовтяничне фарбування шкірних
покривів), потемніння сечі та знебарвлення калу; і злегка збільшена у
розмірах та чутлива печінка (гепатомегалія). Ці симптоми часто не
відрізняються від симптомів інших хвороб печінки та зазвичай зберігаються
протягом 1–6 тижнів.
У поодиноких випадках гострий гепатит Е може протікати тяжко та
призводити до фульмінантного гепатиту (гострої печінкової недостатності) з
ризиком смертельного ісходу. Вагітні жінки з гепатитом Е, особливо у
другому та третьому триместрах вагітності, схильні до підвищеного ризику
розвитку гострої печінкової недостатності, загибелі плода та летального
результату. При зараженні гепатитом Е у третьому триместрі вагітності
летальність може досягати 20-25%.
Випадки хронічного гепатиту Е відмічають у осіб із ослабленим імунітетом,
особливо у реципієнтів донорських органів, які приймають імуносупресивні
препарати.
Діагностика За клінічною картиною гепатит Е відрізняється від інших типів
гострого вірусного гепатиту. При цьому підозра на гепатит Е часто є
обґрунтованою, якщо хвороба протікає у більш тяжкій формі у вагітних
жінок або якщо виключено діагноз гепатиту А, на тлі несприятливої
епідеміологічної обстановки, наприклад, у разі виявлення кількох випадків
інфекції в населених пунктах, розташованих в ендемічних районах або в
районах із ризиком зараження питної води.
Зазвичай на підтвердження діагнозу гепатиту Е виконується дослідження
крові на наявність специфічних для ВГЕ імуноглобулінів М (IgM); як
правило, в районах високої поширеності захворювання цього достатньо. Для
використання у польових умовах є експрес-тести.
Лікування Специфічного лікування, здатного вплинути протягом гострого
гепатиту Е, немає. Захворювання зазвичай виліковується спонтанно, як
правило, без необхідності госпіталізації.
У разі перебігу захворювання за фульмінантним типом виникає необхідність
у госпіталізації; питання про госпіталізацію слід розглядати також щодо
вагітних жінок із вираженою симптоматикою.
Профілактика:
- отримання стандартів якості комунального водопостачання;
- створення належних систем утилізації людських фекалій.
На індивідуальному рівні:
- дотримання правил гігієни;
- відмова від вживання питної води та льоду невідомої якості. Специфічна
профілактика гепатиту Е - розроблено вакцину, яка ліцензована в Китаї,
але ще не доступна в інших країнах.