Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

Кафедра інфекційних хвороб
Завідувач кафедри д.мед.н., проф. Юрко К.В

Кишкові інфекційні захворювання з

переважним ураженням тонкої кишки.
Холера. Сальмонельоз. Харчові
токсикоінфекції.
 Визначення
Сальмонельоз - гостра кишкова інфекційна
хвороба з групи зооантропонозів із фекально-
оральним механізмом передачі, яка
спричиняється бактеріями роду Salmonella і
супроводжується явищами гастроентериту
та інтоксикації.
 Етіологія
• Сальмонели належать до родини
ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду
сальмонел.
• Відомо близько 2200 сероварів сальмонел, які
відрізняються за О- і Н-антигенами. Мають
вигляд дрібних паличок із закругленими
кінцями, грамнегативні, спор і капсул не
утворюють.
• Більшість бактерій рухомі, мають по всій
поверхні джгутики (перетрихи).
• Продукують екзотоксини, зокрема,
ентеротоксини (термолабільний і
термостабільний), цитотоксин, мають особливу
білкову систему, що запускає в ентероцитах так
званий «III тип секреції».
• При руйнуванні сальмонели
виділяють ендотоксин
(ліпополісахаридний комплекс).
• Здатні до внутрішньоклітинного паразитування.
• Добре ростуть на простих поживних
середовищах при температурі від 6 до 46°С
(оптимальною є температура 35-37°С).
 Резистентність
Сальмонели досить стійкі до дії фізичних
і хімічних факторів довкілля.
• Вони можуть зберігати життєздатність
у воді до 3 місяців,
• у кормах тварин — до 1,5 року,
• у м'ясі та яйцях — до 7 міс.,
• у заморожених продуктах, у висушених
фекаліях — до 2 років.
• У молочних і готових м'ясних
продуктах сальмонели здатні
розмножуватись.
• Бактерії стійкі до соління і копчення.
Для їх знищення необхідна тривала
термічна обробка харчових продуктів.
 Епідеміологія
Джерело інфекції – є велика рогата худоба, свині, вівці, коні, свійська водоплавна
птиця, кури, риби, раки, краби, хворі на сальмонельоз люди або здорові бактеріоносії.
Фактор передачі інфекції – мухи, таргани.
Механізм передачі - фекально-оральний.
Шляхи передачі :
- харчовий (через контаміновані продукти харчування):
• У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах,
сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються.
• За ризиком забруднення сальмонелами продукти харчування
розташовують так:
 м'ясо тварин і вироби з нього,
 риба і морепродукти,
 яйця і вироби з них,
 молоко і молокопродукти,
 овочі та фрукти.
- водний,
- контактно-побутовий (через контаміновані руки, посуд, білизну, дверні ручки).
Сприйнятливість до захворювання загальна.
Сезонність – літньо-осіння.
Постінфекційний імунітет - сероспецифічний, не тривалий.
 Патогенез
1 фаза ( проникнення збудника):
Per os→ шлунок (частина гине) →
просвіт тонкої кишки

При порушенні бар'єрної функції л / в

2 фаза (інтестіціальная): → в кров =
через епітелій в підслизовий шар → 3 фаза (бактеріємія і токсинемія)
захоплюються макрофагами і частково
гинуть (ендотоксинів) ураження
нервово-судинного апарату кишки →
повнокров'я і набряк стінки кишки +
запалення + розмножуються і виділяють 4 фаза: (дисемінація сальмонел) з
екзотоксин (термолабільна і дистрофічними змінами або + з
термостабильна фракції) - активація формуванням вторинних гнійних
аденілатциклази і гуанілціклази → ↑ вогнищ (септикопіємія)
секреції рідини і електролітів (K, Na,
Cl) в просвіт кишки → гіпоксія тканин +
ацидоз. У тяж. випадках олігурія і
азотемія → дегідратаційних шок
5 фаза: санація організму, одужання
 Класифікація
Клінічна форма Варіант захворювання Перебіг

Гастроінтестинальна гастрітичний Легкий

гастроентеричний Середньої тяжкості
гастроентероколітичний Тяжкий
колітичний

Генералізована Тифоподібний Легкий

Септичний Середньої тяжкості
Тяжкий

Бактеріоносійство гостре(< 3 міс. Після

захворювання)
Хронічне(> 3 міс)
Транзиторне при відсутності
дисфункції кишечника
останні 3 місяці
 Клінічні прояви
Інкубаційний період коливається від 2-6 год до 2-3 днів. При
нозокоміальному сальмонельозі він може подовжуватися до 7 діб

Гастроінтестинальна форма

Гастрітичний варіант
• Виникає рідко
• інтоксікація, болі в епігастрії, нудота, повторне блювання
• Діареї не буває
  Гастроентеричний варіант
1. Виникає найчастіше.
2. Проявляється інтоксикаційним синдромом, ураженням
травної системи і ознаками зневоднення.
3. Початок захворювання гострий, ознаки інтоксикації
виникають раніше, ніж шлунково-кишкові розлади.
4. Після короткого періоду дискомфорту (відчуття
нездужання, здуття і бурчання в животі) з'являється:
• озноб зі швидким підвищенням температури тіла,
• головний біль, запаморочення,
• загальна слабість, ломота в тілі, біль в суглобах (артралгії)
і в попереку.
• У наступні години або наприкінці доби приєднуються
нудота, блювання, біль у животі.
• Симптоми інтоксикації максимально розвиваються
протягом 1-2 діб.
• Біль у животі носить гострий, постійний або
переймоподібний характер, локалізується здебільшого в
епігастральній та ілеоцекальній ділянках, біля пупка (так
званий сальмонельозний трикутник), посилюється перед
блюванням і дефекацією.
• Після блювання біль слабшає. Блювання
переважно багаторазове, на початку — залишками
їжі, а далі блювотиння стає водянистим,
зеленкуватим.
• Пронос починається трохи пізніше, ніж блювання.
• Випорожнення рясні, смердючі, досить швидко
стають водянистими, з домішками слизу і
зеленуватим відтінком.
• Хворих турбує сухість у роті, спрага, наростаюча
м'язова слабкість, судоми литкових м'язів.
• Хворі переважно бліді.
• Еластичність шкіри, тургор м'яких тканин
знижені.
• Слизові оболонки губ і порожнини рота сухі, на
губах нерідко маніфестує герпетичний висип.
• Пульс частий, АТ знижений. Тони серця
приглушені. Виникають екстрасистолії,
систолічний шум на верхівці.
• Живіт здутий, при пальпації болючий, бурчить.
  Гастроентероколітичний варіант
1.Гострий початок.
2. проявляється
симптомокомплексом коліту:
• бвль зміщується в ділянку
сигмоподібної кишки, яка
спазмована при пальпації,
• стілець рідкий з домішками
слизу і іноді крові, тенезми.
 Тифоподібна форма
• Спочатку подібна до гастроінтестинальної, а
потім набуває перебігу, що нагадує черевний
тиф.
• Характеризується рідкими випорожненнями,
• гарячкою, інтоксикацією.
• Хворі загальмовані, апатичні.
• Блідість шкірних покривів.
• В деяких пацієнтів зявляється розеольозний
висип переважно на животі.
• Спостерігають відносну брадикардію, зниження
АТ, приглушення тонів серця.
• Над легенями вислуховують розсіяні сухі
хрипи.
• Живіт здутий, спостерігається збільшення
печінки та селезінки
 Септикопіємічна форма
• Починається гостро з ознобу, підвищення
температури
• Надалі стан хворих погіршується.
• Температура стає гектичною.
• Утворюються вторинні септичні вогнища в
різних органах.
 Ускладнення
• Дегідратаційний шок,
• колапс,
• гостра ниркова недостатність,
• ІТШ
• хронічний гастрит,
• холецистит,
• панкреатит,
• гостре порушення мозкового кровообігу,
• інфаркт міокарда,
• отит,
• ендо- і міокардит,
• тромбоз мезентеріальних судин.
 Критерії діагноза

• Груповий характер захворювання.

• Гострий початок з коротким інкубаційним
періодом.
• Поєднання загальноінтоксикаційнного і
гастроінтестинального синдрому.
• Розлитий біль в животі або локалізований в
епігастральній ділянці.
• Характерний стілець: рідкий, зеленого кольору,
рясний, смердючий.
 Діагностика
Сальмонельоз розпізнають на підставі характерних клініко-
епідеміологічних ознак і лабораторних даних.
Вагомими є епідеміологічні свідчення про груповий характер
захворювань та їхній зв'язок з вживанням недоброякісних
харчових продуктів або страв, що були приготовлені з
порушенням санітарно-гігієнічних вимог.

1. Клінічний аналіз крові:

• лейкоцитоз із зсувом формули вліво,
• ШОЕ в нормі або дещо збільшена.
2. Копрограма:
• свідчить про ураження тонкої і товстої кишок (порушення
травлення, слиз, лейкоцити, зрідка еритроцити).
3. Бактеріологічне дослідження:
• Кров хворого, кал, сечу, блювотиння, промивні води,
залишки їжі.
• Матеріал слід забирати до призначення етіотропного
лікування.
• Посіви на щільні диференціальні середовища (вісмут —
сульфіт агар, середовища Ендо, Плоскірєва) і середовища
збагачення.
 Діагностика
4. Серологічні методи:
• Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) з
груповим сальмонельозним діагностикумом
• Реакція аглютинації з парними сироватками
крові, які беруть з інтервалом в 7-10 діб.
Мінімальний діагностичний титр — 1:160.
• ПЛР
 Лікування
1. У гострий період пацієнти повинні дотримуватися ліжкового
режиму.
2. Ентеросорбційна терапія
Хворому треба якомога раніше надати ентеросорбенти, в стаціонарі
можливе промивання шлунку і кишківника.
Після промивання шлунка необхідно дати перорально ентеросорбент.
Ентеросорбційну терапію продовжують 3-5 днів, залежно від тяжкості
перебігу хвороби. Необхідно пам'ятати, що ентеросорбенти
застосовують за 1,5 години до чи після прийому їжі та медикаментів.
3. Регідратаційна та дезінтоксикаційна терапія
• При вираженій дегідратації та інтоксакації проводять
регідратацію шляхом внутрішньовенного введення збалансованих
сольових розчинів «Лактасіль», «Ацесіль», «Трисіль», «Дисіль».
• При незначній дегідратації застосовують оральні регідратаційні
суміші (ОРС).
Можна вводити з метою дезінтоксикації глюкозно-сольові суміші.
Крім них можна застосовувати з цією ж метою ще й теплий
неміцний чай, відвар сушених яблук, м'яти, меліси.
 Лікування
5. Відновлення функції травлення
• Пробіотики (курс лікування триває 2-3 тижні).
• ферментні препарати панкреатин по 1-2 драже
чи таблетки 3 рази на день перед їжею чи під час
протягом 5-10 діб.
6. Особливості проведення антибактерійної
терапії.
Показана вона лише при домінуючих ознаках дистального
коліту, розвитку ускладнень чи загостренні тяжкий фонових
захворювань, особам з ослабленим імунітетом, а також при
сальмонельозному сепсису, органних ураженнях.
Перевагу слід віддавати:
• ципрофлоксацину,
• цефтріаксону.
 Виписка зі стаціонару:
Виписати зі стаціонару пацієнта можна
після повного клінічного одужання, окрім
працівників декретованих груп, яких
виписують лише після негативних результатів
триразового (з перервою 1-2 дні) дослідження
випорожнень.
 Холера
-гостра інфекційна хвороба, відноситься до
групи особливо небезпечних інфекцій, з
фекально-оральним механізмом передачі, для
якої характерне зневоднення внаслідок втрати
води та солей з фекаліями та блювотними
масами.
 Актуальність
•Спалахи холери продовжуються в данний час.
Класична холера реєструється в Індії, Пакистані,
Бангладеші, холера Ель-Тор — в Тайланді, Індонезії
та інших країнах Південно-Східної Азії.

•Холера є актуальною проблемою для України після

епідемії 1994 р., коли було зареєстровано більше 1
тис. випадків хвороби.

•Південь України визнан ВОЗ ендемічною

територією (2011 рік м. Маріуполь 33 випадки
холери, 24- вібріоносійства).
 6 пандемій біотипу азіатської холери:
1. Початок 1816р - 1824р.
2. Початок І828р.
3. 1844 - 1864р.
4. 1865 - 1875р.
5. 1883 - 1896р.- З Індії
6. 1900 - 1926р. – З Аравії

В 1961р. почалася пандемія біотипу Ель – Тор. Ель-Top

виділений в 1905 році на Сінайському півострові. Перші
спалахи в 1937-1940 році виникли на острові Сулавесі
/Індонезія/, де й сформувалося ендемічне вогнище.
 Етіологія
1. Збудник - Холерний вібріон (Vibrio choleraе)
2. короткі вигнуті палички з джгутиком(вигляд коми),
спор та капсул не утворюють.
3. Грамнегативні, аероб, росте на поживних лужних
середовищах при pH від 7,6 до 9,2
2 біотипи:
І. Класичний біотип азіатської холери.
2. Ель-Тор.
Холерний вібріон є патогеним тільки для людини.
До факторів патогенності відносяться:
• екзотоксин (холероген), який складається з двох
фрагментів– А и В ;
• ендотоксин,
• «фактор проникності» (токсин III типу),
• ферментоутворення (нейрамінідаза, гіалуронідаза,
муциназа, протеїназа и др.),
• здатність до адгезії.
При загибелі вібріона виділяється ендотоксин.

Вібріон Ель-Тор відрізняється від класичних тим, що має

гемолітичні властивості та стійкість до поліміксину.
 Vibrio choleraе (2 біовара)
термолабільний Н-антиген (жгутиковий) та термостабільні
соматичні О-антигени (139 серогруп).

Vibrio choleraе classiсa Vibrio choleraе El-Tor

входить в О-1 серогрупу,

аглютинується з О-1 сировоткой.
Соматичний антиген О-1 групи холерних вібріонів включає А,В,С
компоненти

СЕРОВАРИ

Огава (АВ) Инаба (АС) Гікошима (АВС)

 Епідеміологія
1. Джерело інфекції тільки людина- хвора та
носій.
2. Сприйнятливість до холери - висока.
3. Імунітет нестійкий видоспецифічний (до 12-
36 місяців).
Механізм передачі-
фекально-оральний

Водний Харчовий Контактно-побутовий

Інфікована молоко, креветки,

устриці Предмети
вода (та ін.) побуту
 Резистентність
• Добре переносять низькі
температури та заморожування.
• Кип'ятіння вбиває за 1 хвилину.
• Висушування - гинє за декілька
діб.
• В воді, мулі, організмах деяких
гідробіонтів в теплий період року
- не тільки довго зберігаються, а й
розмножуються.
• Штами вібріонів, циркулюючих у
зовнішньому середовищі, мають
слабку вірулентність.
• Гине при діє на вібріон: кислоти
навіть слабкої концентрації, 0,2-
0,3% розчин хлорного вапна.
• Ель – Тор у зовнішньому
середовищі стійкіший.
 Патогенез
 Вхідні ворота інфекції - тільки шлунково-кишковий тракт;
 холерні вібріони потрапляють через рот з інфікованною водою, харчами
чи з інфікованних рук, предметів побуту;
 Інфікуюча доза при холері дорівнює 106-109 вібріонів;
 При зниженні кислотності у шлунку кількість вібріонів зменшується до
10 мікробних клітин.

Попадаючи у шлунок вібріони частково гинуть з виділенням ендотоксину

Минаючи кислотний бар`єр шлунку, потрапляють у просвіт тонкої кишки,

де інтенсивно розмножуються внаслідок лужної реакції середовища та
високої концентраціх пептону

Рухливість та здатність до адгезії забезпечують умови для колонізації

тонкого кишківника вібріонами, размноження вібріонів з продукцією
екзотоксину (холерогена).
 екзотоксин (холероген)

в ентероцитах активується аденілатциклаза

простогландини

посилюється трансформація АТФ в циклічний 3-5 аденозинмонофосфат (цАМФ)

ентероцити продукують велику кількість іонів натрію, калію, бікарбонату, хлору

та ізотонічної рідини

токсин третього типу погіршує зворотне всасування рідини та солей в нижніх

відділах кишки

Починається профузна діарея електролітною ізотонічною рідиною

зменшення об`єма плазми зі зниженням кількості ОЦК та згущенням крові

переміщення рідини з інтерстіциального у внутрішньосудинний простір

гемодинамічні розлади, порушення мікроциркуляції

дегидратаціоний шок та гостра ниркова недостатність

Ацидоз, гіпокаліемія, азотемія

 Клінічні прояви
1. Інкубаційний період - від декілька годин до 5 діб.

Ступінь
зневоднення

I ступінь, втрата об`єму

рідини, яка дорівнює
1-3% маси тіла (стерті та
легкі форми);

II ступінь – втрата 4-6%

(форма середньої
тяжкості)

III ступінь – 7-9% (тяжка);

IV ступінь втрата більш

9% , дуже важкий перебіг
 Легкий перебіг холери
• Гострий початок,
• без лихоманки та продромальних явищ,
• дефекація повторюється не частіше 3-5 разів
на добу,
• самопочуття задовільне,
• незначні відчуття
слабкості, спраги, сухості
у роті.
• Тривалість хвороби -1-2 доби.
 Средній ступінь тяжкості, зневоднення II
• раптовий позив на дефекацію,
випорожнення мають вид «рисової води»:
напівпрозорі, каламутні, білого кольору,
іноді з плаваючими пластівцями сірого
кольору, без запаху чи з запахом прісної
води;
• урчання та неприємні відчуття в пупковій
ділянці;
• блювота раптова, без нудоти, зневоднення
швидко прогресує;
• Спрага дуже сильна, язик сухий, шкіра та
слизові оболонки бліді, тургор шкіри
знижується, одиничні судоми, акроціаноз,
охриплість голосу, тахікардія гіпотензія,
олігурія, гіпокаліемія.
• Захворювання триває 4-5 діб.
 Тяжкий перебіг, зневоднення III
• різко виражений ексикоз внаслідок
дуже рясного (до 1 -1,5 л за одну
дефекацію) стільця, рясної та
багатократної блювоти.
• болісні судоми м`язів кінцівок та
живота, які переходять від рідкісних
клонічних до частих спастичних.
• Голос слабкий, тургор шкіри
знижується, зібрана в складку шкіра
довго не разправляється.

Шкіра верхніх кінцівок та стоп стає

зморшкуватою - «рука прачки».

 Тяжкий перебіг, обезвоживание
III
• Обличчя приймає характерний
вид: запавші очі, ціаноз губ,
акроціаноз.
• При пальпації живота
визначається переливання рідини
по кишківнику, посилене урчання,
шум плеску рідини.
• Пальпация живота безболісна.
• Печінка, селезінка не збільшені.
• Виникає тахіпное, наростає
тахікардія до 110-120 уд/хв. Пульс
слабкого наповнення
(«ниткоподібний»), тони серця
глухі, АД прогресивно падає
нижче 90 мм рт. ст. спочатку
максимальне, а потім мінімальное
та пульсове.
 Дуже тяжкий перебіг, обезвоживание IV
• бурхливий раптовий початок з
випорожненнями та рясною блювотою
• Через 3-12 години развивається тяжкий
стан алгіду:
- зниження Т до 34-35,5°С,
- крайне зневоднення,
- задишка,
- анурія,
- порушення гемодинаміки по типу
гіповолемічного шоку,
- тотальний ціаноз,
- очі запалі, голос відсутній,
- шкіра холодна та липка на дотик, живот
втягнутий).
• Виникає парез м`язів шлунку та
кишківника (зупиняється блювота (ікота)
та понос (зіяючий анус, вільний витік
«кишкової води» при легкому
надавлювані на передню черевну
стінку).
 Дуже тяжкий перебіг, зневоднення IV

• Клінічний аналіз крові – еритроцитоз, високий

рівень гемоглобіну, лейкоцитоз (до 20×109/л),
• відносна густина плазми крові досягає 1,050-1,060,
• індекс гематокриту 0,65-0,7
• Рівень калію, натрію та хлору значно знижений
(гіпокаліемія до 2,5 ммоль/л),
• декомпенсований метаболічний ацидоз.
• В клінічному аналізі сечі протеїнурія, відносна
густина сечі складає 1030 та більше.
 Ускладнення
1. Серцево-судинна недостатність,
2. гостра ниркова недостатність,
3. гіпостатична пневмонія,
4. гіпокаліємія, гіпернатріємія,
5. дегідратаційний шок.
 Критерії діагноза
• Гострий початок захворювання з розлади стільця.
• Відсутність болю в животі.
• Частий, рясний, водянистий стілець у вигляді
«рисового відвару».
• Блювота раптова, рясна «повний рот» без нудоти.
• Температура тіла нормальна або знижена.
• Швидко прогресуюче зневоднення і метаболічні
порушення.
 Лабораторна діагностика
Матеріал для дослідження:
• випорожнення;
• блювотні маси хворих;
• жовч (береться в період
реконвалесценції
дуоденальном зондуванні);
• інфіковані харчові продукти;
• об`єкти навколишнього
середовища;
• у осіб, язі загинули від холери,
досліджують відрізок тонкої
кишки та жовчний пухир.
 Лабораторна діагностика
1. Мікроскопічний метод
При мікроскопії нативних мазків,
пофарбованних по Граму чи фуксином,
знаходять вібріони, але вирішити питання
про те, чи холерні вони, не є можливим
(морфологічно всі вібріони схожі).
2. Бактеріологічний - основний метод
діагностики.
• Забор матеріалу проводять до призначення
антибактериальної терапії.
• Посів матеріалу проводять на рідкі чи тверді
поживні середовища
• пептона вода, лужний агар,
• середовище Монсура,
• агар Хоттингера.

Дослідження доставленого матеріалу

починають невідкладно, не пізніше ніж через
3 години після забору.
 Лабораторна діагностика
3. Прискорені методи (додаткові до основного бактеріологічного
дослідження):
• метод імунофлюоресценції,
• імобілизації,
• мікроаглютинації в фазовому контрасті,
• РНГА.
диагностичним титром вважається 1:160 (РНГА).

4. ПЛР
на наявність гену холерного токсину (vct-гена).
 Лікування
• Всі хворі холерою та вібріононосії мають
бути обов`язково госпіталізовані.

• Основні принципи терапії:

• а) відновлення об`єму циркулюючої крові;
• б) відновлення електролітного складу;
• в) дія на збудник.

• Терапія хворих холерою включає:

• первинну регідратацію (поповнення води
та солей, втрачених до початку лікування)
• компенсаторну регідратацію.
 Регідратація
Перорально розчини вводять тільки при I ступені дегідратації, при
відсутності блювоти.
Для пероральної регідратації використовують:
• Глюкосолан,
• Цитраглюкосолан,
• Регідрон,
• Ораліт.

Парентерально розчини вводять при II-IV ступені

дегідратації:
• «Трисоль»
• «Квартасоль»
• «Ацесоль», «Хлосоль», «Лактосоль»
• «Дісоль».
 Регідратація
Полііонні розчини вводять внутрішньовенно,
попередньо підігріті до 38 - 40°С, зі швидкістю:
 II ступінь зневоднення 40-48 мл/хв,
 при зневодненні III-IV степеня починають
введення розчинів зі швидкістю 80-120 мл/хв.
Об`єм регидратації визначається початковими
втратами рідини ( по ступеню зневоднення та масі
тіла).
формула Філліпса: Формула Коена:
V = 4*103*(D-1,025)*P, V=4(или 5)*Р*(Htб- Htн),
де V — об`єм вводимої рідини (в V- визначаємий дефіціт рідини в мл;
мілілітрах); Р – маса тіла хворого;
Р — маса тіла хворого (в кілограмах); Htб- гематокрит хворого;
D — відносна густина плазми хворого; Htн – гематокрит в нормі;
1,025 — норма відносної густини крові. 4 – коефиіціент при різниці гематокриту до
15, а 5 - при різниці більше, ніж 15.
 Етіотропна терапія
• Антибактеріальна терапія не має вирішальної ролі в
лікуванні, але підвищує ефективність патогенетичної терапії,
скорочуючи тривалість діареї та вібріонівиділення.
Міністерство охорони здоров`я України рекомендує:
- азитроміцин по 1,0 г, доксициклин 0,3 мг

Критерії виписки

Виписують на 8- 10 добу після одужання за умови наявності 3

негативних результатів бактеріологічного дослідження
випорожнень і однократного дослідження жовчі (порції В і С).
Бактеріологічне дослідження проводять через 24-36 годин після
відміни антибіотиків протягом 3 діб. Надалі вони потребують
диспансерного дослідження у КІЗ.
 Харчові токсикоінфекції
- група гострих поліетіологічних
захворювань, що виникають при
вживанні в їжу інфікованого
мікроорганізмами продукту, в якому
відбулося накопичення збудників і їх
токсинів, і зазвичай
характеризуються короткочасним
перебігом, порушенням функції
травного тракту, синдромом
загальної інтоксикації і водно-
електролітними порушеннями.
Етіологія
родина Enterobacteriaceae рід
Сitrobacter, Klebsiella,
Enterobacter, Hafnia, Serratia,
Proteus, Edwardsiella, Erwinia;
• родина Micrococcaceae рід
Staphilococcus;
• родина Bacillaceae рід
Clostridium, рід Bacillus (у тому
числі вид B. сereus);
• родина Pseudomonaceae рід
Pseudomonas (у тому числі вид
Aeruginosa);
• родина Vibrionaceae рід
Vibrio, вид НАГ-вібріони
(неаглютинуючі вібриони), V.
parahaemoliticus.
 Етіологія
 більшість збудників належать до умовно-
патогенної флори;
 у звичайних умовах нешкідливі для
людини;
 широко поширені в навколишньому
середовищі;
 часто виявляються у здорових людей
(ротоглотка, кишківник);
 для прояву активності необхідні зміни
реактивності організму людини або
навколишнього середовища;
 існують штами, що володіють
підвищеною агресивністю до організму
людини;
 стійкі в навколишньому середовищі;
 здатні розмножуватися в харчових
продуктах, що містять білок з
утворенням факторів патогенності.
 Фактори патогенності
 інфікуюча доза - не менше 105-
106 мікробних тіл в 1 г субстрату;
 вірулентність і токсигенність
штамів мікроорганізмів.
 ендотоксин (симтоми загальної
інтоксикації і токсична дія на
органи і системи - ЦНС,
вегетативну нервову систему,
серцево-судинну систему, гепато-  екзотоксин (ураження
біліарну систему); шлунково-кишкового
тракту);
 ферментативна активність
(гіалуронідаза,
фібринолізин, лецитиназа);
 інвазивність (кишкова
паличка, протей);
 адгезія і колонізація
(ентеробактерії);
 Епідеміологія
 Джерело харчових токсикоінфекцій:
1) хвора людина або тварина з різними
клінічними формами захворювання;
2) бактеріоносії;
3) грунт, вода, все довкола;
 схильні особи з різними хронічними
захворюваннями шлунково-кишкового тракту;
 механізм предачі - фекально -оральний, шлях
- харчовий;
 фактори передачі:
1) Продукти, що містять білок - м'ясні, рибні,
молочні продукти;
2) Продукти, що не піддаються достатній
термічній обробці - креми, суфле,
фарширована і заливна риба, кров'яна
ковбаса, м'ясні салати;
3) страви з порушенням правил зберігання і
приготування;
4) умовно-патогенна флора не порушує
органолептичних властивостей продуктів і
страв;
 Класифікація
 По етіології (якщо вдається отримати
достовірне бактеріологічне підтвердження);
 За клінічними формами:
• гастрит;
• гастроентерит;
• гастроентероколіт;
• ентерит;
• ентероколіт;
По тяжкісті перебігу:
•легкий;
•середньої тяжкості;
•тяжкий;
 Особливості клініки
Залежать від:
 виду збудника, що викликав
захворювання;
 ступеня патогенності і вірулентності
збудника;
 кількості збудника і дози токсину, що
потрапив до організму;
 індивідуальних особливостей організму
людини;
 часто протікають як мікст - інфекція

тяжкість перебігу, тривалість інкубаційного

періоду і вираженість клінічних проявів
будуть відрізнятися при групових спалахах
 короткий інкубаційний період
(2 год – 1 доба)
 короткочасний перебіг;
 раптовий, бурхливий початок;
 інтоксикаційний синдром;
 біль у животі;
 нудота;
 блювання;
 діарея
 ХТІ, спричинені кишковою паличкою (Е. Соli)
• переважно легкий перебіг;
• симптоми інтоксикації і зневоднення помірні;
• можуть протікати за холероподібним і
дизентерійним варіантами;
• температура тіла нормальна або субфебрильна;
• виражений біль у животі;
• діарея.

ХТІ, протейної етіології

• більшості випадків протікає легко;
• основні симптоми - слабкість, інтенсивний
нестерпний біль у животі,
• різка болючість і гучне бурчання,
• смердючі випорожнення.
• можливий холероподібний і шигелоподібний
варіант перебіг хвороби.
 ХТІ, спричинені клостридіями
• важкий перебіг, висока летальність;
• протікає у вигляді гострого
гастроентероколіту;
• гострий початок з інтенсивним болєм в
животі
• ознаки інтоксикації і зневоднення;
• багаторазове блювання;
• рідкі випорожнення з домішками слизу і
крові;
Тяжкий перебіг
1) найгостріший гастроентороколіт
поєднується з жовтушністю шкірних
покривів, різким болем у животі при
пальпації, збільшенням печінки і селезінки,
тахікардією, артеріальною гіпотензією,
анаеробним сепсисом, ІТШ
2) холероподібний перебіг - найгостріший
гастроентероколіт в поєднанні зі
зневодненням I-III ступеня;
 Стафілококові ХТІ
• гострий, бурхливий початок
захворювання;
• інкубаційний період - від 30 хв до 4-
6 год;
• різко виражена інтоксикація;
• температура тіла підвищена до 38-
39°С;
• інтенсивний біль в животі, що
локалізується в епігастральній
ділянці;
• у 50% хворих спостерігають
багаторазове блювання та діарею;
• тахікардія, глухість тонів серця,
артеріальна гіпотензія, олігурія.
 Критерії діагноза
• Зв'язок захворювання з вживанням певного
харчового продукту.
• Груповий характер захворювання.
• Короткий інкубаційний період.
• Початок захворювання гострий, раптовий,
бурхливий.
 ДІАГНОСТИКА
1. Клінічний аналіз крові
- помірний лейкоцитоз, зсув формули вліво;
- збільшення гемоглобіну та еритроцитів;
- підвищення гематокриту.
2.Електролітний склад крові - гіпокаліємія, гіпонатріємія
3. Бактеріологічний метод
 матеріал для дослідження – випорожнення, блювотні маси,
промивні води шлунка, залишки харчових продуктів, кров
(сепсис);
4. Серологічні дослідження
 недостатня імунна відповідь;
 велика мінливість мікроорганізмів;
 часті перехресні реакції;
 РА 1:80 - 100;
 РПГА 1: 200;
 Лікування
1. Хворим з ХТІ будь-якого ступеня тяжкості показана
госпіталізація в інфекційний стаціонар.
2. Рекомендована щадна дієта
3. Промивання шлунка теплим 2% розчином
бікарбонату натрію або водою.
4. Основне лікування хворих ХТІ - регідратаційна
терапія.
5. Антибіотики для лікування хворих ХТІ не
застосовують.
6. Симптоматична терапія.
 Диференційний діагноз
Симптоми Сальмонельоз Холера ХТІ Черевний тиф Висипний тиф

Початок гострий гострий гострий поступовий гострий

захворюван
ня
Лихоманка В залежності Нормальна фебрильна постійна постійна
від тяжкості температура
перебігу тіла або
снижена
Інтоксикація виражена За рахунок виражена виражена виражена
зневоднення

Екзантема якщо з Шкірні Не Блідість шкірних Гіперемія шкірних

(характер, тифоїдним покриви бліді спостерігається покривів, на 8 добу покривів,
термін перебігом: на 4- з сіруватим захворювання одномоментна
появи) 6 добу більш відтінком. розеолезно-папульозна поява висипу на тлі
рясна і яскрава. одинична, зниження
мономорфна. температури
ЦНС слабкість, Слабкість, Слабкіть, адинамія, Нестерпний
головний біль адинамія головнийбіль, загальмованість, головний біль,
колапс безсоння. безсоння,
дезорієнтованість.
Мова швидка,
нерозбірлива,
вигляд «п'яної
людини»
 Диференційний діагноз
Симптоми Сальмонельоз Холера ХТІ Черевний тиф Висипний тиф

Серцево- судинна тахікардія Гіпотонія, тахікардія відносна тахікардія, аритмія

система тахікардія брадикардія,
дикротія пульсу

Печінка, не збільшені Не збільшені Тільки при гепатоспленомега- гепатоспленомегалія

селезінка розвитку лія
сепсісу
Зміни язика сухий, білий Язик сухий, Сухий, початкова стадія сухий, білий наліт,
наліт білий наліт, білий наліт сухий, на спинці тремор язика,
слизові язика сірувато- симптом Говорова-
оболонки сухі, білий наліт, Годельє
афонія. стадія розпалу -
«фулігінозний
язик»

Зміни зеленуватого рясні, без рясні метеоризм, запори метеоризм

випорожнень кольору, пінисті, запаху у вигляді 2 неділя симптом
смердючі. «рисовго «Горохового супу»
відвару»
 Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення сальмонельозу.
2. Назвіть збудника сальмонельозу, їхні властивості.
3. Опишіть епідеміологію сальмонельозу.
4. Перелічіть основні ланки патогенезу сальмонельозу.
5. Назвіть основні клінічні форми сальмонельозу.
6. Укажіть методи діагностики сальмонельозу.
7. Перелічіть принципи лікування сальмонельозу.
8. Дайте визначення ХТІ
9. Опишіть епідеміологію ХТІ.
10. Перелічіть збудників, які спричиняють ХТІ.
11. Укажіть клінічні прояви ХТІ.
12. За допомогою яких методів проводять діагностику ХТІ?
13. Дайте характеристику збудника холери.
14. Яка епідеміологія холери?
15. Опишіть патогенез холери.
16. Які клінічні критерії холери?
17. Які методи лабораторної діагностики застосовують при холері?
18. Назвіть принципи регідратації при холері.
19. Які правила виписування зі стаціонару?