ХРОНІЧНА

P@ssw0rd1 ДІАРЕЯ

Сніцар Лілія
 Діарея
• Цей патологічний стан характеризується появою рідкого або неоформленого випорожнення,
збільшенням його об’єму (понад 200 мл), водянистості та частоти дефекації (більше ніж 3 рази на
добу), інтенсивним газоутворенням, спазмами, позивами до дефекації. Якщо діарея спричинена
інфікуванням мікроорганізмами або токсинами, з’являється нудота та блювання.
• Небезпечна діарея тим, що викликає зневоднення організму, оскільки вода не всмоктується в
кишківнику. При цьому організм людини втрачає електроліти, необхідні для обмінних процесів.
Хронічна форма патології супроводжується дефіцитом мінералів та вітамінів, що призводить до
анемії. Діарея – симптом серйозних порушень роботи шлунково-кишкового тракту.
Хронічна форма діареї виникає під час прогресування:

• хронічного панкреатиту;
• онкології підшлункової залози, надниркових залоз,
кишківника;
• цукрового діабету;
• захворювань щитоподібної залози;
• синдрому подразненого кишківника;
• механічної жовтяниці будь-якого походження;
• запальних захворювань тонкого (непереносність лактози,
целіакія) чи товстого кишківника (хвороба Крона, коліт).
 Симптоми діареї
• Ознаки патологічного стану можуть відрізнятися, що
залежить від причин його виникнення. При
гастроентериті спостерігаються блювання, озноб, біль,
невелике підвищення температури. Харчове отруєння
різко починається блювотою через 4–6 годин після
вживання несвіжих продуктів, такий стан триває 1–2 дні.
При непереносності їжі виникає підвищене
газоутворення, біль у животі. Коли подразнений
кишківник, пронос чергується з запорами, змінюється
консистенція калу. При кишкових запальних
захворюваннях з’являються судомні болі та кров у
дефекації, хворий втрачає апетит і сильно худне. У разі
порушення всмоктування в кишківнику спостерігається
світле, маслянисте на вигляд, з неприємним запахом
випорожнення, підвищене газоутворення. При
онкологічних захворюваннях (рак товстої кишки,
ендокринні пухлини, лімфоми) з’являється кров у калі,
зменшується його діаметр, рясний водянистий пронос
супроводжується спазмами та болями.
 Лікування діареї
• При харчовому отруєнні рекомендується викликати блювання,
після кожного нападу або проносу треба пити теплу воду. У разі
гострої форми (залежно від етіології її виникнення) призначають
такі групи лікарських засобів:

• ентеросорбенти;
• ферментні препарати (їх рекомендується приймати окремо від
пробіотиків);
• сольові пероральні регідратаційні розчини для усунення
дефіциту рідини;
• пробіотики;
• засоби для нормалізації перистальтики кишківника.
• Оскільки хронічна діарея не є самостійним захворюванням, для ефективного лікування спочатку
треба встановити причину тривалого проносу. Для цього пацієнту необхідно пройти комплексне
обстеження у проктолога, іригоскопію та колоноскопію, здати кал для лабораторного аналізу. Схема
лікування залежить від причини патології. Вона передбачає застосування:

• рідини та електролітів для попередження та корекції зневоднення;

• препаратів, що знижують тонус та моторику кишківника;
• пробіотиків;
• антибактеріальних препаратів (під контролем та за призначенням лікаря);
• спазмолітиків;
• вітамінів та мінералів.
• Для зменшення виділення в кишківник води та електролітів, гальмування його перистальтики
необхідно дотримуватися дієти, коли всі страви треба готувати на пару, відварювати або запікати,
добре подрібнювати. Варто виключити з раціону копчені, смажені та жирні продукти, обмежити
споживання солі (до 1–2 г на день) та грубої клітковини.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Сніцар Лілія