ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Стафілококовий ентероколіт
у дітей. Ентероколіти, що
викликані УПФ

Виконав студент 2 групи 6 курса

Рябоконь Артур
Доведено, що серед збудників, які викликають гострі кишкові інфекції у дітей, на
сучасному етапі переважають умовно-патогенні бактерії: клебсієла, стафілокок,
ентеробактер, протей.

Встановлені клінічні особливості перебігу ГКІ, що викликані умовно-патогенною

флорою, на сучасному етапі. Виявлено провідні клінічні симптоми та синдроми
захворювання у дітей віком від 1 місяця до трьох років, та у пацієнтів віком від
чотирьох до сімнадцяти років, встановлено ряд відмінностей між ними.

Доведено, що частіше хворіють діти віком від одного місяця до трьох років,
захворювання у них протікає у важчій формі, чим у дітей старшого віку, більш
виражений інтоксикаційний синдром та токсикоз – ексикоз.

Встановлено зміну інтегративних показників ендогенної інтоксикації на початку

захворювання та після настання клінічного видужання.
Етіологія:


представники роду Klebsiella: K.pneumoniae, K.ozaennae, K.rhinoscleromatis

представники роду Campylobacter: C.intestinalis, C.jejuni

представник роду Pseudomonas: P.aeruginosa(синогнійна паличка)

представники роду Bacillis: B.cereus, B.subtilis, B.pumilis, B.licheniformis

представники роду Proteus: P.vulgaris, P.mirabilis, P.morganii, P.retgeri,
P.inconstans
 Епідеміологія:

Джерело інфекції ─ B.cereus: продукти харчування, медичні
інструменти,

─ P.aeruginosa: медичні інструменти, хворі, бактеріоносії

─ Campylobacter: хворі люди, тварини

─ Klebsiella, Proteus: хворі, бактеріоносії

шлях передачі ─ фекально-оральний (харчовий, контактний),
повітряно-краплинний (Клебсієлла)

сприйнятливість ─ висока у новонароджених, ослаблених
Патогенез:
1. Вхідні ворота ─ шлунково-кишковий тракт.
2. Адгезія та руйнування ентероцитів → вироблення токсину → вплив
на органи та системи
3. Порушення травлення та всмоктування
4. Місцевий запальний процес, гіперсекреція
5. Діарея
 Діагностичні критерії
Протеоз:

Інкубаційний період до 2 діб

Гострий початок хвороби, тривалість захворювання 10-14 діб

Інтоксикаційний синдром

Ураження шлунково-кишкового тракту (гастроентерит, ентерит, рідко ─ ентероколіт):
─ водянисті жовто-зелені нестравлені випорожнення 5-10 разів за добу
─ метеоризм
─ болі в животі
─ гепато-, спленомегалія (у 30-50 %)

Розвиток ексикозу у дітей раннього віку

Токсичне ураження ЦНС, ССС, нирок, органів дихання

Для ГКІ протейної етіології характерний розвиток переважно

гастроентеритного або ентеритного синдромів, виражений
метеоризм, гнилісний запах випорожнень
Клебсієльоз:
· Гострий початок
· Інтоксикаційний синдром
· Ураження шлунково-кишкового тракту (ентероколіт,
гастроентероколіт, рідко ─ ентерит), часто ─ тяжкий перебіг
─ випорожнення водянисті жовто-зелені у великій кількості, із домішкою
слизу, крові
─ нападоподібні болі в животі
─ блювання
· Розвиток токсикозу із ексикозом
· Часто комбіновані форми із ураженням легень (пневмонії)

Для ГКІ клебсіельної етіології типовим є ентероколіт, що може набувати

некротизуючого характеру з появою крові в стулі і симптомів перфорації
кишечника, а також розвитку генералізованих форм (пульмональної, септичної)
Кампілобактеріоз:
· Інкубаційний період 2-11 діб
· Інтоксикаційний синдром
· Ураження шлунково-кишкового тракту (частіше гастроентерит,
ентероколіт):
─ інтенсивні болі навколо пупка, правій здухвинній ділянці
─ блювання, часто ─ повторне
─ діарея (випорожнення водянисті з домішкою жовчі, слизу, крові)
· Скарлатиноподібна, короподібна екзантема (непостійна ознака)
· Переважає легкий, середньотяжкий перебіг
· Рідко розвивається ексикоз

Для кишкової форми кампілобактеріозу характерний ентероколіт з гемоколітом,

часто виникають екзантеми
Інфекція, викликана P.aeruginosa (синьогнійна інфекція)
· Маловиражений інтоксикаційний синдром
· Ураження шлунково-кишкового тракту (ентероколіт):
─ випорожнення рідкі, зелені із домішкою гною, слизу, нерідко ─
прожилків крові
─ бурчання по ходу кишківника
─ у дітей старшого віку перебіг часто буває у формі харчової
токсикоінфекції
· Поступовий розвиток токсикозу з ексикозом
· Глибокі порушення біоценозу кишок

Синегнійна і клостридіазна інфекції протікають з важким ентероколітом,

дисфункцією кишечника, розвитком перитоніту, а також схильністю до
гематогенної дисемінації і розвитку сепсиса
Інфекція, викликана B.cereus (ендемічна ґрунтова грам-позитивна
паличкоподібна бета-гемолітична бактерія, що викликає отруєння
токсинами у людини)
· Інкубаційний період 1-16 годин
· Інтоксикаційний синдром не виражений
· Ураження шлунково-кишкового тракту (гастроентерит):
─ багаторазове блювання
─ болі в животі
─ водянисті випорожнення через 2-3 години від початку захворювання
─ болючі поклики на дефекацію
· Коротка тривалість захворювання (до 2 діб)
 Підтвердження діагнозу:
· Бактеріологічне ─ виділення збудника із випорожнень, крові,
харкотиння, сечі, гною у великій кількості (> 106 мікробних тіл
у 1 г фекалій), зменшення його кількості у процесі одужання.
· Серологічне ─ РА, РСК, РПГА.
 Стафілококовий ентероколіт у дітей

Ентероколіт – це захворювання запального характеру, яке

уражає слизову оболонку тонкого і товстого кишечника,
викликаючи відповідну клінічну картину.

Стафілококової ентероколітом хворіють переважно діти

раннього віку, особливо недоношені і діти з несприятливим
преморбідним фоном, у яких знижений специфічний
імунологічний захист проти стафілокока і в той же час захисні
бар’єри (шкіра, слизові оболонки) легко проникні для інфекції.
 Стафілококовий ентероколіт у дітей
До захворювання особливо схильні діти зі спадковим імунодефіцитним станом. Початок
захворювання поступовий. Перебіг тривалий. Розрізняють первинний стафілококовий
ентероколіт і вторинний.

Первинний ентероколіт розвивається на тлі повного здоров’я після контактів з хворими

гнійними захворюваннями або харчовим отруєнням.

Вторинний ентероколіт розвивається значно частіше на тлі різних захворювань (гострі

респіраторні інфекції, пневмонія, дизентерія) в результаті екзогенної або ендогенної
стафілококової інфекції, як результат дисбактеріозу (при тривалому перебігу основного
захворювання і застосуванні, антибіотиків), а також при генералізованих формах
стафілококової інфекції (сепсис, піодермія, стафілококова пневмонія).

У механізмі розвитку вторинних стафілококових ентероколітів надають значення алергічних

станів організму. Патологоанатомічні зміни при ентероколітах можуть бути поширеними або
обмеженими. Запалення має серозно-десквамативний, фібринозно-гнійний або некротичний
характер. Некроз слизової оболонки може поширюватися до серозного покриву, при: це
утворюються глибокі виразки з гнійної інфільтрацією їх дна і країв з великою кількістю
 Стафілококовий ентероколіт у дітей
Найчастіше причиною ентероколіту у новонароджених є золотистий стафілокок,
зобов’язаний своїм красивою назвою золотистому пігменту, що його виділяє
збудником. Стафілококи вражають дітей з ослабленим імунітетом, з алергією до
стафілококовим антигенів, з порушеною флорою кишечника. Розмножуючись в
травному тракті, мікроорганізми виділяють токсин, який веде до кишкових розладів.
 Симптоми
Симптомами ентероколіту у дітей є відрижки, блювота, здуття живота, рідкий стілець до 15
разів на добу — жовтий, водянистий, зі слизом, зеленню , іноді з прожилками крові.
Захворювання може протікати в легкій формі, коли стан малюка практично не страждає,
лише рідкий стілець із зеленню і слизом 5-6 разів на добу нагадує про неблагополуччя. У
важких випадках відзначається підвищення температури до 38 ° С, а багаторазова блювота і
частий рідкий стілець швидко призводять до зневоднення.
Найбільш часто піддаються стафілококової агресії діти першого півріччя, що знаходяться на
ранньому змішаному або штучному вигодовуванні, з супутніми рахіт , анемією, гіпотрофією.
Нерідко є вказівки на внутрішньоутробне інфікування і тривалий безводний період в
пологах. У значної частини немовлят при виписці з пологового будинку спостерігаються
гнійники на шкірі, гнійні виділення з пупкової ранки. В цьому випадку ознаки ентероколіту у
дітей можуть проявитися вже на першому місяці життя.
 Лабораторна діагностика
стафілококової інфекції
1.Бактеріологічний метод є вирішальним для етіологічного підтвердження діагнозу. и
кишковій формі захворювання проводять посіви фекалій, блювотних мас, промивних вод
шлунка, залишків їжі, грудного молока

2.Серологічний метод дослідження використовують для виявлення антитіл в сироватці крові:

3.Стафілококову етіологію захворювання підтверджує також наростання титру антістафілолізіна в реакції

нейтралізації.

4. Експрес-методи діагностики: радіоімунний, імуноферментний і латекс-аглютинації(один з варіантів

непрямої аглютинації, яка використовується як експрес-метод для швидкого виявлення антигенів
мікроорганізмів у клінічному матеріалі. У даній реакції як носій антигенів використовуються частки латекса з
різним діаметром)
 Лікування
1. Для побудови раціональної етіотропної і патогенетичної терапії ГКІ на початковому етапі
захворювання слід, в першу чергу, визначити тяжкість захворювання, топічний діагноз
(ентерит, коліт, ентероколіт та ін.) та тип діареї – інвазивний, секреторний, осмотичний чи
змішаний.

2. Саме тип діареї, тобто етіологічний фактор (бактерії чи віруси) і основний пусковий
механізм розвитку інфекційного процесу будуть визначати комплекс терапевтичних
заходів, в їх числі і вибір етіотропної терапії.

3. При інвазивному типі діареї етіологічним чинником є патогени та УПМ. Пусковим

механізмом розвитку діареї та інфекційного процесу – запальний процес в любому відділі
кишечнику. Топічний діагноз частіше за все коліт, ентероколіт, гастроентероколіт .
Важкість захворювання визначається ступенем вираженості запального процесу в
кишківнику і ендотоксикозу. Основним напрямком лікування є купування
ендотоксикозу та інтоксикації (призначення сорбентів, інфузійна терапія)
етіотропна терапія та антибактеріальна терапія.
 Лікування
При секреторному типі діареї – етіологічним фактором є неінвазивні патогенні або умовно
патогенні бактерії, які виробляють ентеротоксини. Пусковим механізмом розвитку діареї є
гіперсекреція води та електролітів ентероцитами без запального процесу в кишківнику. В
цьому випадку основним напрямком лікування є проведення пероральної або інфузійної
регідратації. Антибіотики не назначаються. Ефективними є пробіотики та ентеросорбенти.

Хворі на ГКІ, незалежно від етіології та типу діареї можуть лікуватись як в стаціонарі
так і в домашніх умовах. Обов’язковою є госпіталізація дітей з середньо важкими та
важкими формами ГКІ при наявності симптомів, що загрожують життю дитини
(гіпертермічний, судомний, нейротоксикоз, гіповолемічний шок та ін.), діти до року
незалежно від ступеню важкості .

Основними напрямками лікування ГКІ є раціональна дієта, оральна або інфузійна

регідратація, ферментотерапія, симптоматична, посиндромна і етітропна терапія .
Призначення пробіотиків.
 Діти першого року життя
Найкращим продуктом харчування дітей першого року життя з ГКІ є грудне молоко.
Вигодовування жіночим молоком повинно зберігатись, незважаючи на діарею. Лактоза
жіночого молока добре переноситься дітьми з діареєю . Тривалість низьколактозної дієти
індивідуальна, але слід знати, що раннє введення в раціон дитини адаптованих сумішей, що
містять лактозу коров’ячого молока, може погіршити стан дитини і збільшити тривалість
діареї. Вважається, що раннє відновлення харчування разом із проведенням оральної
регідратації сприяє зменшенню діареї і більш швидкій репарації кишечнику.